Місцеве самоврядування є формою залучення громадян України до участі в управлінні своїми справами, а тому має розглядатися як здійснення демократії на місцевому рівні.

Державною гарантією місцевого самоврядування є, зокрема, участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів, компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України).

Територіальні громади, виконавчі органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження: «Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених Законом» - постулює ст. 71 п. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 п. З Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Принцип судового захисту прав місцевого самоврядування на конституційному рівні закріплює ст. 145 Основного Закону. Він має принципове значення на рівні забезпечення правової, організаційної і фінансової самостійності місцевого самоврядування, оскільки якою б досконало організованою не була система місцевого самоврядування, вона ніколи не стане повноцінною, якщо не буде спиратися на незалежну судову гілку влади. Це повною мірою узгоджується з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, згідно з якою органи місцевого самоврядування повинні мати право на судовий захист для забезпечення вільного здійснення ними своїх повноважень і дотримання закріплених конституцією і законодавством країни принципів місцевого самоврядування.

Передбачене цією статтею право органів місцевого самоврядування на захист своїх прав у суді є передусім важливим правовим засобом забезпечення виконання їх рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції України є обов'язковими на відповідній території, якщо вони прийняті в межах, визначених законом. Це пояснюється тим, що невиконання або неналежне виконання законних рішень органів місцевого самоврядування з боку будь-яких державних органів, інших органів самоврядування, підприємств, організацій і установ, посадових осіб та громадян с грубим порушенням прав територіальних колективів на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Водночас органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом про визнання недійсними актів державних органів, інших органів самоврядування, підприємств (об'єднань), організацій та установ, які обмежують їх повноваження. Ст. 144 Конституції України встановила правило, за яким рішення органів місцевого самоврядування можуть припинятися з мотивів їх невідповідності Конституції і Законам України з одночасним зверненням до суду. Проте це не позбавляє органи місцевого самоврядування, як це випливає зі змісту названої статті, зустрічного права звернутися до суду про визнання недійсним рішення, яким було припинено рішення органу місцевого самоврядування, якщо відповідний орган зволікає зі зверненням до суду, або його рішення, на думку органу самоврядування, не є досить обґрунтованим. Такий підхід врівноважує позиції державного органу вищого рівня, що припиняє рішення, і органу місцевого самоврядування.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з принципами, закладених в Європейській хартії місцевого самоврядування, наприклад, виборність органів місцевого самоврядування, їх підзвітність громадянам; захист прав і законних інтересів громадян; гласність і врахування громадської думки; розмежування компетенції органів місцевого управління і самоврядування.



2. Повноваження і форми діяльності депутата місцевої ради

2.1 Загальна характеристика основних повноважень депутата місцевої ради

Поняття правового статусу застосовується в юридичній науці та практиці для того, щоб максимально визначити не тільки права та юридичні обов'язки (повноваження) депутата і засоби їх реалізації, а й для того, щоб окреслити сферу його діяльності, тобто напрямки депутатської діяльності для забезпечення цілей та завдань місцевого самоврядування, а також встановити його персональну відповідальність за невиконання або неналежне виконання ним повноважень.

Зміст депутатської діяльності визначається через такі елементи статусу як функції і повноваження. Сфера діяльності депутата визначається його функціями. Тому принципово важливим є чітке закріплення функцій депутатів в нормативно-правових актах.

Однією із умов створення повноцінної системи місцевого самоврядування є законодавче визначення компетенції органів місцевого самоврядування. Дана вимога передбачена Європейською Хартією місцевого самоврядування, а саме згідно частини 1 статті 4 головні повноваження органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України від 28 червня 1996 р. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [1]. Дана конституційна норма знайшла своє подальше відображення в ст. 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., відповідно до якої „сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання”.

Cтруктурним елементом компетенції депутатів місцевих рад виступають права та обов'язки, які в юридичній науці об'єднуються таким поняттям, як повноваження. Права та обов'язки являються головним змістом компетенції. Тобто, якщо з визначенням предметів відання органу дається відповідь на питання, в яких областях суспільних відносин він компетентний, то права та обов'язки характеризують межі можливостей органу в тій або іншій сфері суспільних відносин [26, с. 216].

Існують різні точки зору щодо співвідношення прав та обов'язків, які в своїй сукупності складають повноваження. Як свідчить аналіз юридичної літератури, більшість авторів схильні до того, що основним елементом компетенції є права та обов'язки суб'єкта. Що стосується інших елементів, то в їх число включають: коло питань даного органу; завдання, поставлені перед органом; відповідальність.

Центральним елементом конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад є повноваження як сукупність прав та обов'язків.

Конституція України від 28 червня 1996 р., Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. наділяють депутатів повноваженнями, які випливають із завдань та функцій місцевого самоврядування в цілому, представницького органу та власне функцій депутатів місцевих рад зокрема.

В юридичній науці термін „повноваження” вживається для характеристики прав та обов'язків будь-якого органу державної влади, місцевого самоврядування чи посадових осіб.

Кожна держава наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями з урахуванням своїх національних, історичних, культурних та інших традицій. Але, за всіх обставин вихідною методологічною основою розмежування повноважень між державними органами і органами самоврядування має бути принцип, згідно з яким держава не повинна брати на себе вирішення тих питань, які можуть успішно вирішуватися органами самоврядування [16, с. 321].

Повноваження депутатів місцевих рад є ядром конституційно-правового статусу, виступають центральним елементом та визначають зміст статусу депутата місцевої ради.

По суті, повноваження депутата місцевої ради є наданими йому можливостями для реалізації покладених на нього функцій. За змістом, повноваження депутата є сукупністю прав та обов'язків, встановлених нормативно-правовими актами. За формою повноваження є певною нормативно визначеною конструкцією.

Повноваження депутатів місцевих рад - це закріплені законами України та нормами муніципального права сукупність прав та обов'язків, необхідних для здійснення властивих їм повноважень.

Повноваження депутатів місцевих рад встановлюються Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Законом України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р., а також нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування.

Класифікація повноважень депутатів місцевих рад може здійснюватися за різними критеріями. Головними із них є функціональна направленість депутатської діяльності по безпосередньому забезпеченню життєдіяльності територіальної громади і вирішенню питань місцевого значення.

Зокрема, розглянемо повноваження, які забезпечують реалізацію окремих функцій депутатів місцевих рад.

Функції визначально впливають на елементи конституційно-правового статусу депутата. Якщо функції вказують, чим має займатися депутат то повноваження визначають межі здійснення функцій. Тобто, функції депутатів місцевих рад безпосередньо пов'язані з їх повноваженнями. Тільки являючись безпосередньо підкріпленими конкретними повноваженнями функції можуть бути реалізованими.

Повноваження є важливим елементом цілісної конструкції конституційно-правового статусу депутата.

Отже, аналізуючи вище зазначене можна зробити висновок, що повноваження депутатів місцевих рад - це закріплені Конституцією України та законами України та нормами муніципального права сукупність прав та обов'язків.

Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.

Інформація про підсумки виборів доводиться територіальною виборчою комісією до відома відповідної місцевої ради. Спори щодо набуття повноважень депутатів місцевої ради вирішуються судом.

Повноваження депутата місцевої ради припиняються достроково за наявності перелічених підстав, засвідчених офіційними документами, без прийняття рішення відповідної ради у разі [7, ст. 5]:

· його відкликання виборцями у встановленому Законом порядку;

· припинення його громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;

· обрання або призначення його на посаду, зайняття якої згідно з Конституцією України і законом не сумісне з виконанням депутатських повноважень;

· обрання його депутатом іншої місцевої ради;

· визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;

· набрання законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до позбавлення волі;

· його смерті.

Крім того, повноваження депутата місцевої ради можуть припинятися достроково також за рішенням відповідної ради у зв'язку:

· з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, за яким його засуджено до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі;

· з особистою заявою депутата місцевої ради про складення ним депутатських повноважень.

Спори щодо дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вирішуються судом.

На відміну від народних депутатів, депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю, за винятком депутатів, які перебувають на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади, на іншій посаді, а також, якщо він обраний секретарем відповідної місцевої ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради.

У разі дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради вибори депутата замість депутата, який вибув, проводяться відповідно до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

Щодо класифікації повноважень депутатів місцевих рад. Класифікація повноважень депутатів місцевих рад може здійснюватися за різними критеріями. Головними із них є функціональна направленість депутатської діяльності по безпосередньому забезпеченню життєдіяльності територіальної громади і вирішенню питань місцевого значення.

Права депутата місцевої ради можна класифікувати на:

1)права депутата на сесійних засіданнях місцевої ради, а саме:

- офіційно представляти виборців у раді та її органах;

- пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами;

- вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань ради та її органів, а також проекти рішень з питань, що належать до їх відання;

- вносити пропозиції про те, щоб на пленарному засіданні ради заслухати звіт або інформацію представника чи посадової особи будь-якого органу, підзвітного чи підконтрольного раді, а також інформацію представників чи посадових осіб інших органів, що діють на території ради, якщо така інформація потрібна для вирішення питань, які належать до компетенції ради. Звичайно, кожну таку пропозицію депутати мають розглянути відповідно до регламенту й проголосувати щодо неї;

- подавати на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до компетенції такої ради чи її органів, а також вносити поправки до таких рішень. Це дуже важливе повноваження. Скажімо, рада ухвалює низку внутрішніх нормативних документів: регламент, різного роду положення, статути тощо. Від того, які норми та процедури депутат закладе в ці документи, залежатиме процес розгляду всіх питань, що хвилюють виборців;

- вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю;

- брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити запитання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засіданні;

- вносити пропозиції про заслуховування на пленарному засіданні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що віднесені до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;

- порушувати в раді та її органах питання про необхідність перевірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, підприємств, установ, організацій; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів голосування, давати довідки; ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи протоколах засідань ради та її органів до їх опублікування;

2) права депутата, які спрямовані на забезпечення ефективного функціонування органів ради та інших суб'єктів місцевого самоврядування, а саме:

- обирати і бути обраними в керівні органи, комісії, робочі групи, які формуються відповідною радою;

- висловлюватися щодо персонального складу, утворюваних радою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються радою;

- порушувати питання про недовіру сільському, селищному, міському голові, розпуск органів, утворених радою та звільнення посадових осіб місцевого самоврядування;

- об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради;

3) права депутата щодо здійснення своїх функцій та повноважень в межах виборчого округу, а саме:

- офіційно представляти інтереси жителів свого виборчого округу в місцевих органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, тобто відстоювати та захищати права, свободи та інтереси своїх виборців;

- вести прийом громадян;

- право розгляду заяв та жалоб жителів виборчого округу та сприяти їх правильному і своєчасному вирішенню, порушуючи перед відповідними органами і організаціями, а також посадовими особами, керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців та сприяти їх вирішенню;

- право на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання та право на невідкладний прийом [7, ст. 11];

- право вимагати усунення порушень законності. Якщо депутат виявив порушення прав та законних інтересів громадян або інші порушення, то він має право вимагати припинення порушень, а якщо на його вимоги не реагують, то депутат має право звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Депутат місцевої ради може передати головуючому тексти свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень з обговорюваного питання для включення до протоколу засідання ради або її органу, в якому він бере участь.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад визначається Конституцією України, Законом “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", Законом “Про статус депутатів місцевих рад”, іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

2.2 Організаційно-правові форми здійснення повноважень депутатів місцевих рад

Повноваження депутатів місцевих рад реалізуються за допомогою певних організаційних та правових форм діяльності. Організаційно-правові форми діяльності депутатів місцевих рад визначаються нормативно-правовими актами, зокрема Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. та Законом України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. а також регламентами та іншими актами, що приймаються представницькими органами місцевого самоврядування.

Організаційно-правові форми здійснення депутатами функцій та повноважень будуть визначатися, перш за все, напрямками депутатської діяльності.

Депутати місцевих рад здійснюють свою діяльність в двох напрямках, а саме:

· діяльність у виборчому окрузі;

· діяльність у представницькому органі місцевого самоврядування до якого депутата обрано.

Обидва напрямки депутатської діяльності є досить важливими та необхідними. Тому, не можливо надавати перевагу конкретному виду депутатської діяльності, адже тільки через органічне поєднання цих двох напрямів діяльності депутат в повному обсязі може реалізувати представницьку та інші свої функції.

Діяльність депутата місцевої ради може відбуватися як в індивідуальних, так і в колективних формах. Колективні форми депутатської діяльності притаманні роботі депутата в представницькому органі, а саме під час сесій, в постійних та тимчасових комісіях, а також в депутатських групах і фракціях. Однак, при загальній позитивній оцінці колективних форм депутатської діяльності, мабуть, перевага має надаватися індивідуальним формам [13, с.84]. Адже, говорячи про депутатську діяльність, перш за все, маємо на увазі діяльність конкретного депутата, яка в свою чергу буде пов'язана із всіма іншими організаційно-правовими формами функціонування представницького органу в цілому.

Сутність та зміст роботи депутата у виборчому окрузі буде полягати, перш за все, у забезпеченні прав та свобод, а також законних інтересів свого виборчого округу. Для цього депутат: розглядає скарги та заяви громадян; вживає заходів до їх своєчасного, обґрунтованого вирішення; вивчає причини, які породжують скарги громадян і вносить пропозиції щодо їх усунення до органів місцевого самоврядування, до місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян; систематично веде прийом громадян [12, с. 32].

Організаційно-правовими формами діяльності депутата у представницькому органі є:

· участь в засіданнях місцевої ради;

· участь в роботі постійних комісій;

· звернення із депутатським запитом;

· депутатське запитання, депутатське звернення;

· участь в роботі депутатських груп та фракцій тощо.

Отже, на підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що депутати володіють достатнім обсягом форм діяльності як у виборчому окрузі, так і у представницькому органі для ефективної реалізації повноважень щодо здійснення місцевої влади.

Під формами діяльності депутатів місцевих рад слід розуміти конкретні організаційно-правові дії, за допомогою яких вони реалізують свої функції та повноваження.

На мою думку, окрім можливості спостерігати за роботою ради в сесійному режимі, доцільно передбачити регламентом правило, за яким би із згоди або на запрошення місцевої ради в її роботі могли б прийняти участь посадові особи місцевого самоврядування, керівники громадських об'єднань та трудових колективів з правом у встановленому порядку виступати та вносити пропозиції. А саме тому, порядок підготовки та проведення сесій слід детально установити Регламентами місцевих рад. Все це в свою чергу буде сприяти організованості та ефективності діяльності місцевої ради в цілому та депутатів зокрема.

Ефективність сесійної діяльності депутатів місцевих рад багато в чому залежить і від того, наскільки глибоко та професійно підготовлені проекти рішень та інших нормативних актів, наскільки вчасно вони доведені до відома депутатів, наскільки на сесії створена сприятлива атмосфера для ділового та вільного обговорення винесених питань, а також можливість опонувати, пропонувати альтернативні рішення, виступати з запитами тощо.

Зокрема, Положенням про постійні комісії Черкаської міської ради створені та діють комісії: 1) з питань земельних відносин, архітектури, містобудування, реклами та комунальної власності; 2) з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства, сім'ї, соціального захисту, освіти, науки, культури, фізкультури та спорту; 3) з питань місцевого самоврядування, депутатської діяльності, етики, регламенту, інформації, законності та правопорядку; 4) з питань стратегічного розвитку, бюджету, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, інвестицій, тарифів та регуляторної політики; 5) з питань житлово-комунального господарства, промисловості, транспорту, зв'язку, підприємництва, екології та охорони навколишнього cередовища; 6) з питань контролю та аудиту [10].

Положенням про постійні комісії Смілянської міської ради Черкаської області визначається функціональна спрямованість постійних комісій: 1) з питань депутатської діяльності та етики; 2) з питань місцевого бюджету, фінансів, податкової політики, роботи базових галузей народного господарства та розвитку підприємництва; 3) з питань екології, житлово-комунального господарства, раціонального природокористування, земельних відносин та містобудування; 4) з питань освіти, науки, культури, засобів масової інформації, у справах молоді та спорту; 5) з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства та соціального захисту; 6) з питань законності, правопорядку та боротьби з організованою злочинністю; 7) з питань захисту прав споживачів, торговельного і побутового обслуговування, виробництва товарів народного споживання [9 ].

Положенням про постійні комісії Рівненської обласної ради створюються та функціонують постійні комісії: 1) з питань бюджету, фінансів та податків; 2) з економічних питань та комунальної власності; 3) з питань земельних відносин та розвитку села; 4) з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства; 5) з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, екології та використання природних ресурсів; 6)з питань гуманітарної політики; 7) з правових питань, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики [8].

Таким чином, на підставі аналізу функціональної спрямованості постійних комісій можна стверджувати, що комісії створюються із урахуванням інфраструктури та охоплюють всі напрями і сфери депутатської діяльності.

Відповідно до статті 47 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організовує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії [4].

Подальша функціональна регламентація діяльності голови постійної комісії здійснюється регламентами та рішеннями місцевих рад.

Слід перейти і охарактеризувати наступні організаційно-правові форми роботи депутатів місцевих рад. Однією із важливих форм роботи депутатів місцевих рад є депутатський запит.

Депутатські запити депутатів місцевих рад - досить дієві способи реалізації депутатських повноважень.

Згідно зі статтею 21 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад” депутатський запит - це вимога депутата місцевої ради, підтримана на засіданні цієї ради. Адресатами запиту можуть виступати посадові особи ради та її органів, сільський, селищний, міський голова, керівники установ та організацій, розміщених чи зареєстрованих на відповідній території, незалежно від форм власності. Депутати міської (якщо йдеться про місто обласного значення), районної та обласної рад можуть звертатися з запитами до голови місцевої державної адміністрації, його заступників, керівників відділів та управлінь з тих питань, котрі належать до компетенції ради. У такому зверненні депутат може вимагати, щоб відповідальні особи (адресати його запиту) розв'язали певну проблему, дали офіційне пояснення чи виклали позицію з питань, що мають важливе значення для виборців округу і належать до компетенції ради.

Варто зауважити, що законодавство не встановлює єдиних процедурних норм, за якими депутат подає запит, а рада його приймає. Тому в кожній раді діють свої правила, відображені в її Регламенті. У законі визначено лише те, що запит може подати депутат або група депутатів у письмовій чи усній формі на пленарному засіданні ради або перед таким засіданням.

Письмову відповідь на запит потрібно дати протягом того терміну, який встановить рада. Якщо розглянути запит протягом визначеного часу неможливо, то адресат має повідомити про це раді в письмовій формі, вказавши об'єктивну причину затримки. У цьому поясненні також належить запропонувати інший термін для відповіді, який, однак, не може тривати довше, ніж місяць від дня одержання запиту. Відповідь на запит депутати в разі потреби можуть обговорити на засіданні ради. У такому разі потрібно, щоб на такому розгляді наполягали не менше ніж 1/4 депутатів, присутніх на засіданні ради. Як саме має виглядати це «наполягання», в законі не визначено.

У запитах порушують важливі питання, що турбують виборців. Однак жодних правових наслідків процес надсилання запиту зазвичай не має (відповідь на запит - це лише виклад позиції компетентного органу). Попри те, запити депутатів місцевих рад можуть відігравати вагому роль у житті громади, бо відбивають позицію не одного депутата, а всієї ради. Місцева рада виконує низку установчих та господарських функцій у межах певної території. Тому керівники підприємств і посадові особи органів влади просто змушені детально розглядати депутатські запити.

Завдяки публічності процедури депутат, який подає запит, може успішно вирішувати питання, що їх висувають перед ним виборці.

Не менш важливою формою роботи депутатів місцевих рад є депутатське запитання.

Депутатське запитання - це засіб, за допомогою якого депутат одержує певну інформацію або пояснення щодо тієї чи іншої проблеми. Відповідь на запитання можуть оголосити на сесії ради або дати депутатові індивідуально. Запитання не вносять до порядку денного сесії і не обговорюють. Відповідно, з цього приводу не ухвалюють ніяких рішень. Крім запитів і запитань, депутат місцевої ради може виступати зі зверненням, якого не потрібно обговорювати на засіданні ради: звернення подають індивідуально.

Також важливою формою роботи депутатів місцевих рад є депутатське звернення.

У законі визначено, що депутатське звернення - Депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції [7, ст. 13]. У такому листі депутат має право наполягати, щоб та чи та відповідальна особа вчинила певні дії, вжила заходів чи дала офіційне пояснення. Адресатами звернення можуть виступати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи, а також керівники правоохоронних і контрольних органів, підприємств, установ та організацій, розміщених на території відповідної ради, незалежно від форми власності.

Вказані органи та посадові особи мають розглянути звернення протягом 10 днів і дати відповідь - або негайно, або протягом місяця (якщо справа потребує вивчення чи перевірки). У тому разі, якщо звернення неможливо розглянути протягом визначеного часу з об'єктивних причин, адресат повідомляє про це депутатові в письмовій формі. Досить часто таке зволікання є нічим іншим як ігноруванням вимоги депутата (чи депутатів). Тоді депутат має право ті питання, які він порушив у зверненні, викласти у вигляді запиту.

За формою депутатське звернення відрізняється від депутатського запиту тільки процедурою його прийняття. Зазвичай депутатські звернення свідчать про діяльність місцевих депутатів як представників певного округу. Проте, після виборів на пропорційній основі статус депутатського звернення для відповідної категорії депутатів місцевих рад зазнає суттєвих змін. Депутатське звернення - лише звичайна форма реагування на звернення громадян, а не є елементом лобістських заходів стосовно інтересів певного округу.

До повноважень депутата місцевої ради належить також право оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їхніх об'єднань, якщо такі звернення мають суспільне значення. Вказана норма закону дає можливість виборцям бути почутими, якщо йдеться про якісь суспільні ініціативи, акції протесту тощо. Процедуру, за якою виборці реалізовують це право через депутата, кожна рада визначає самостійно у своїх внутрішніх документах (Регламенті, положеннях тощо).

Найбільш виписаними у чинному законодавстві України є питання взаємовідносин депутата місцевої ради і виборця. У статті 11 Закону «Про статус депутатів місцевих рад» вказано, що «депутат є відповідальним перед виборцями свого виборчого округу і їм підзвітним». Згаданий законодавчий акт визначає, що депутат місцевої ради має підтримувати зв'язки з виборцями, відповідною територіальної громадою, з органами місцевого самоврядування, місцевими органам виконавчої влади.

У своїй роботі у виборчому окрузі депутат повинен підтримувати зв'язки з органами виконавчоївлади, органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення, трудовими колективами, об'єднаннями громадян.

Зв'язок депутата з виборцями забезпечують кілька механізмів: 1) розгляд звернень виборців; 2) виконання доручень виборців; 3) особистий прийом виборців; 4) періодичне інформуванні виборців про свою діяльність; 5) звітування перед виборцями [15, с. 23].

Депутату місцевої ради, так само як народному депутатові України кожний виборець може подати особисту пропозицію, заяву чи скаргу. Цей документ складають у довільній формі.

Іншою важливою формою зв'язку депутата з виборцями є виконання доручень виборців. У статті 17 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що в країні діє інститут доручень виборців. Йдеться про те, що на зустрічах з депутатом виборці можуть покладати на нього вирішення питань, важливих для їхнього виборчого округу та громади загалом. Таке доручення, для виконання якого має вистачати повноважень місцевої ради, набуває сили, коли його підтримають більшість осіб, присутніх на зустрічі з депутатом. Якщо ж справа потребує фінансових витрат чи інших матеріальних ресурсів, то доручення депутат доводить до відома ради або її органів (закон не визначає форми такого «доведення», але, очевидно, це робиться у формі депутатського звернення). Обговоривши це питання, рада або відповідний орган ради приймає відповідне рішення і повідомляє про нього депутатові та громаді.

Як відомо, кожний депутат мусить особисто приймати виборців з тих питань, які належать до його компетенції. Таку особу закон зобов'язує визначити й оприлюднити дні, години та місце прийому громадян (не тільки своїх виборців). Така приймальня має працювати не рідше ніж раз на місяць. А не рідше ніж раз на півроку кожний депутат мусить інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців, планів і програм розвитку економічної, соціальної та інших сфер життя територіальної громади. Інститут інформування в Україні не формалізований, але, як правило, депутати роблять це через засоби масової інформації.

Кожний депутат місцевої ради має також періодично (щонайменше - раз на рік) звітувати перед виборцями округу й об'єднаннями громадян про свою роботу та роботу ради загалом. Орієнтовні дати оприлюднення періодичного звіту визначає місцева рада. Втім, закон передбачає й неперіодичні звіти, якщо цього вимагають виборці (за місцем проживання, праці чи навчання) або органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні комітети, рада мікрорайону тощо).

Для спільної роботи по здійсненню депутатських повноважень у виборчих округах депутати місцевих рад можуть на основі їх взаємної згоди об'єднуватися в депутатські групи або депутатські фракції.

Депутати місцевої ради об'єднуються в депутатські групи за єдністю території їх виборчих округів, спільністю проблем, які вони вирішують, або іншими ознаками. Повноваження депутатських груп є похідними від повноважень депутата місцевої ради [7, ст. 25].

Депутатська група може бути утворена в будь-який час протягом строку повноважень ради даного скликання за рішенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до її складу. Депутати місцевої ради, які входять до складу депутатської групи, обирають особу, яка очолює депутатську групу і забезпечує її реєстрацію відповідною місцевою радою у встановленому порядку. Організація діяльності депутатських груп визначається відповідною місцевою радою. Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу і може заслуховувати повідомлення про їх діяльність. Законом визначено підстави припинення діяльності депутатської групи.

Депутати місцевої ради на основі єдності поглядів або партійного членства можуть об'єднуватися у депутатські фракції з чисельністю не менше трьох депутатів у сільській, селищній та п'яти у районній, міській, районній у місті, обласній радах. До складу депутатських фракцій можуть входити також позапартійні депутати місцевої ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій.

Порядок вступу до фракції та виходу з неї визначається самою фракцією. Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї фракції. Рішення про об'єднання депутатів у фракцію доводиться до відома депутатів місцевої ради головуючим на пленарному засіданні ради.

Організація діяльності депутатських груп і фракцій покладається на відповідного сільського, селищного, міського голову, голову відповідної місцевої ради.

Інші питання створення та діяльності депутатських груп і фракцій визначаються регламентом місцевої ради.

Депутатські групи, фракції мають право:

- на пропорційне представництво в постійних та тимчасових комісіях ради;

- попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призначає чи затверджує рада;

- на гарантований виступ свого представника на пленарному засіданні ради з кожного питання порядку денного сесії ради;

- об'єднувати зусилля з іншими групами, фракціями для створення більшості в раді чи опозиції;

- здійснювати інші права, передбачені законами України.

2.3 Обов'язки депутатів місцевої ради як складова його повноважень

Згідно статті 10 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов'язаний:

1) підтримувати зв'язок з виборцями, відповідною територіальною громадою, трудовими колективами і громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати місцевої ради, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування, місцевими органами виконавчої влади, розташованими на відповідній території;

2) не рідше одного разу на півріччя інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і програм економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців;

3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу;

4) вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні;

5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

Депутат місцевої ради, який не виправдав довір'я виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у встановленому цим Законом порядку.

Згідно зі статею 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради у раді та її органах зобов'язаний:

1) додержуватися Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, регламенту ради та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок діяльності ради та її органів;

Цей обов'язок полягає у тому, що в першу чергу Конституція України є основним нормативно-правовим актом, який має найвищу юридичну силу та є основним законом України яка має найвищу юридичну силу і переважає інші нормативно-правові акти, які вже є «допоміжними» та детальніше регулюють діяльність депутатів місцевих рад та діяльність місцевого самоврядування, а саме це Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. а також Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р., Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10.07.2010 р., Закон України „Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 р.

2) брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень;

3) виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Також, обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є:

- забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

- дотримання прав та свобод людини і громадянина;

- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

- сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі;

- шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування;

- турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

- недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави;

- дотримуватися правил депутатської етики, які полягають у тому, що депутат повинен керуватися загальнодержавними інтересами, інтересами громади чи виборців свого округу;

- не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях;

- не принижувати честі й гідності виборців, інших депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

- не приймати гонорарів, подарунків, не отримувати винагород за дії, пов'язані зі здійсненням депутатських повноважень [32, с. 57].

Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. Депутат місцевої ради, який перебуває на посаді керівника місцевого органу виконавчої влади чи на іншій посаді, на яку поширюються вимоги Конституції та законів України щодо обмеження сумісництва, не може поєднувати свою службову діяльність на цій посаді з посадою сільського, селищного, міського голови, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови та заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, а також з іншою роботою на постійній основі в радах, їх виконавчих органах та апараті.

Депутат не рідше одного разу на півріччя зобов'язаний інформувати виборців про роботу місцевої ради та її органів, про виконання планів і программ економічного і соціального розвитку, інших місцевих програм, місцевого бюджету, рішень ради і доручень виборців. Депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов'язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об'єднаннями громадян.

Депутат зобов'язаний брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу; виконувати доручення ради, її органів, сільського, селищного, міського голови чи голови ради; інформувати їх про виконання доручень.

Депутат зобов'язаний вивчати громадську думку; вивчати потреби територіальної громади, інформувати про них раду та її органи, брати безпосередню участь у їх вирішенні.

Якщо виборець подає звернення, відповідь на нього повинна бути надана протягом 30 днів з моменту подання. На депутатське звернення строк надання відповіді становить 10 днів (в разі неможливості -30).

Депутат зобов'язаний визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності, їх посадові особи зобов'язані сприяти депутатові місцевої ради в організації прийому громадян, розгляді їх пропозицій, заяв, скарг, у створенні інших необхідних для його депутатської діяльності умов [32, с. 60].



3. Основні гарантії депутатської діяльності

3.1 Поняття гарантій діяльності депутатів місцевих рад

Важливимелементом конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад являються гарантії здійснення депутатських повноважень.

Відповідно до ст.7 Конституції України “в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування” [1].

Насамперед, слід зазначити, що необхідною умовою ефективного здійснення функцій та повноважень представницькими органами місцевого самоврядування являється гарантування прав місцевого самоврядування.

Представницькі органи, як суб'єкти представницької форми демократії не можуть функціонувати та вдосконалювати свою діяльність, якщо вони не будуть забезпечені відповідними гарантіями.

Слово „гарантія” в перекладі з фр. garantie - забезпечення. Гарантія - це явище, яке забезпечує досягнення певного результату [28, с. 10].

В теорії права під гарантіями розуміють обумовлену особливостями суспільного розвитку систему умов та засобів, за допомогою яких забезпечується повне і ефективне функціонування того чи іншого інституту. Призначення цих гарантій полягає саме в тому, щоб створити найбільш сприятливі умови для фактичної реалізації та безперешкодного здійснення своїх повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадовими особами. Гарантії спрямовані і на усунення можливих причин і перешкод неповного або неналежного виконання своїх функцій і повноважень.

Перш ніж розглянути гарантії діяльності депутатів місцевих рад необхідно з'ясувати, що являє собою система гарантій місцевого самоврядування і що вона в себе включає.

Як уже зазначалося вище, Україна не лише визнає, а й гарантує місцеве самоврядування. Здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується системою гарантій. Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування закріплені в положеннях Конституції України від 28 червня 1996 р. та Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.

Реальність та гарантованість конституційно-правового статусу депутатів місцевих рад залежить від постійного удосконалення системи гарантій.

Оскільки, в Україні на сучасному етапі державотворення становлення місцевого самоврядування в цілому та його основних інститутів продовжується, велике значення відводиться спеціально-юридичним

Юридичні гарантії визначені Конституцією та законами України, а саме, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Законом України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. тощо.

Юридичні гарантії за допомогою правових засобів мають забезпечити організаційну та матеріально-фінансову самостійність місцевих рад у вирішення питань в межах своєї компетенції, захист прав і створення сприятливих умов для повної та всебічної реалізації депутатами своїх функцій та повноважень.

Так, в монографії „Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики” за редакцією д.ю.н., професора В.Ф.Погорілка розглядаються спеціальні (юридичні) гарантії безпосередньої демократії. Автори відзначають, що юридичні гарантії тісно взаємопов'язані з загальними гарантіями, такими як економічними, політичними, ідеологічними, адже загальні гарантії стають власне гарантіями лише через юридичну форму. З іншого боку, спеціальні (юридичні) гарантії мають бути соціально наповненими, насамперед економічно, політично, ідеологічно. В свою чергу, юридична форма гарантій має зворотній вплив на

Адже, юридичні гарантії обумовлені насамперед особливостями економічного, політичного, соціального розвитку держави та суспільства.

Гарантії діяльності депутатів місцевих рад являють собою необхідну систему умов, засобів, а також спеціальний механізм для забезпечення ефективної реалізації власних функцій та повноважень щодо здійснення місцевого самоврядування. На сьогодні система гарантій встановлюється виключно законодавчо, хоча механізм їх реалізації може регламентуватися підзаконними актами.

Отже, аналізуючи дану тему підрозділу та вище викладене можна зробити висновок, що гарантії депутатів місцевих рад - це система умов, засобів і способів, які забезпечують всім і кожному рівні необхідні правові можливості для реалізації своїх прав.