Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність (історико-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 47.77/.78(477)(091)

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ

(ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

ДОВГАНЬ ГАЛИНА ВІТАЛІЇВНА

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент СЕМКІВ Віталій Остапович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри основ права України

Офіційні опоненти -

доктор юридичних наук, професор ЛЕМАК Василь Васильович, Ужгородський національний університет, завідувач кафедри теорії та історії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент НАСТАСЯК Ірина Юріївна, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави та права

Захист відбудеться " 19 " березня 2009 року о 14єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий "16" лютого 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор юридичних наук І.Б. Заверуха

Анотації

Довгань Г.В. Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність (історико-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2009.

Вперше на рівні монографічного дослідження комплексно розглядається історія права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні. В результаті проведеного дослідження обґрунтовано висновок про історичну зумовленість становлення права інтелектуальної власності в Україні та наступність його розвитку. Запропоновано основні критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність. На основі цих критеріїв проведено періодизацію з виділенням чотирьох етапів розвитку - середньовічна історія права інтелектуальної власності, нова, радянська та новітня. Виявлено, що історія права інтелектуальної власності в Україні базується на послідовному визнанні права людини на творчість і позитивно-правовому визнанні результатів творчості як інтелектуальної власності.

Ключові слова: інтелектуальна власність, законодавство про інтелектуальну власність, винахід, захист прав інтелектуальної власності.

Довгань Г.В. Становление и развитие законодательства Украины об интеллектуальной собственности (историко-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка, Львов, 2009.

Впервые на уровне монографического исследования комплексно рассматривается история права интеллектуальной собственности и законодательства об интеллектуальной собственности Украины на протяжении ХІ - начала ХХІ вв. Диссертация выполнена на основе изучения архивных материалов, исторических документов, законодательства разных стран, действующего на украинских землях в разные периоды истории, трудов украинских и зарубежных учёных, исследований по истории предпринимательства, культуры, книгопечатания, образования.

В диссертации выявлены истоки права интеллектуальной собственности в Украине, социально-экономические предпосылки его развития; исследовано становление и развитие научных представлений о праве интеллектуальной собственности в Украине; дана характеристика исторических форм становления и развития права интеллектуальной собственности в Украине; установлены общие закономерности и конкретно-исторические особенности развития права интеллектуальной собственности в Украине; определены особенности становления и развития законодательства об интеллектуальной собственности в Украине. Проведена периодизация истории права интеллектуальной собственности на основе выделения четырёх этапов: средневековая история права интеллектуальной собственности, новая, советская и новейшая, которые отличаются принципами правового регулирования отношений в сфере права интеллектуальной собственности, историческими формами права интеллектуальной собственности, состоянием развития законодательства об интеллектуальной собственности.

Установлены историко-правовые закономерности развития права интеллектуальной собственности на украинских землях, его эволюционная связь со становлением основных европейских концепций правовой охраны результатов интеллектуальной собственности, законодательством об интеллектуальной собственности Австро-Венгрии, Польши, Российской империи. інтелектуальний власність право

Обоснован вывод об исторической обусловленности становления права интеллектуальной собственности в Украине и преемственности его развития.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, законодательство об интеллектуальной собственности, изобретение, защита прав интеллектуальной собственности.

Dovhan' H.V. - Formation and Development of Intellectual Property Legislation of Ukraine (historical and legal aspect). - Manuscript.

Thesis for acquiring a scientific degree of the candidate of law sciences. Speciality 12.00.01. - Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Sciences. - Ivan Franko National University of L'viv. - L'viv, 2009.

For the first time on the level of monographic research the history of intellectual property law and legislation of Ukraine concerning it has been analyzed. The author substantiated the historical conditionality of formation of intellectual property law in Ukraine and continuity of its development. Main criteria for the periodization of history of intellectual property law in Ukraine have been suggested, namely the principles of legal regulation of intellectual property relations, historical forms of intellectual property law, state of legislations' development in this sphere. On the basis of these criteria four periods have been outlined - medieval, new, soviet and modern. The author comes to the conclusion that the history of intellectual property law in Ukraine is based on the successive recognition of human right to creative work and on legal recognition of such work's results as the intellectual property.

Key words: intellectual property, intellectual property legislation, invention, defence of intellectual property rights.

Характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена суспільною значущістю правової охорони суспільних відносин, які забезпечують право людини на творчість, інтелектуальну діяльність та належний захист її результатів. Дослідження історії права інтелектуальної власності в Україні та законодавства про інтелектуальну власність має на меті розв'язати проблеми наукового забезпечення цілісної державної та суспільної стратегії розвитку інтелектуального потенціалу країни, невід'ємною складовою якої є формування системи правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.

Вирішення цієї проблеми з використанням теоретичних здобутків історії держави і права мало би полягати передовсім у формуванні української правової традиції регулювання відносин інтелектуальної власності. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим історико-правовий підхід, згідно з яким теоретичний аналіз спрямовується на аналіз наукових ідей про право інтелектуальної власності у їх розвитку, на з'ясування змісту матеріального права, генезу його форм, введення в науковий обіг великої кількості неопрацьованих джерел правової інформації, насамперед, архівних матеріалів.

Історико-правові дослідження проблем правового регулювання відносин інтелектуальної власності у різні часи здійснювали відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Ю. Аксьонова, Б.С. Антімонов, В.І. Афанасьєва, А.А. Борзенко, Е.П. Гаврілов, С. Голомб, М.В. Гордон, Й. Гурський, С.С. Дністрянський, В.С. Дроб'язко, К.В. Жудра, Ф. Золль, А.В. Калінін, П.Д. Калмиков, Я.А. Канторович, Ю.М. Капіца, В.Д. Катков, А.М. Коваль, А.П. Колесніков, В.І. Корецький, С.Н. Ландкоф, Я. Літауер, В.М. Мельник, Є.Ф. Мельник, О.М. Огоновський, В.В. Орлов, О.О. Піленко, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, С. Плаза, А.І. Плужнік, Й.О. Покровський, Ю.П. Присяжнюк, Н.А. Райгородський, О.Д. Святоцький, О.П. Сергеєв, А. Скородинський, Д.В. Сологуб, І.Г. Табашніков, Е. Тілль, Є. Ференц-Шиделко, А.М. Ферчук, С. Чайковський, В. Чемпінська, І.Є. Якубівський та інші.

Проте комплексне монографічне історико-правове дослідження права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні не проводилося. Між тим, саме таке дослідження є важливим напрямом науки історії права України і теоретичною передумовою визначення шляхів та засобів підвищення ефективності державно-юридичного захисту права на творчість та її результатів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової теми кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка "Історія державно-правового розвитку та політико-правової думки в Україні та зарубіжних країнах" (номер державної реєстрації 0105U007451).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний аналіз становлення та розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні, історико-правове обґрунтування сформованої правової традиції захисту результатів інтелектуальної діяльності, а також виявлення та аналіз тенденцій розвитку історично обґрунтованої державно-правової системи охорони результатів творчої діяльності в Україні.

Досягнення цієї мети вимагало вирішення таких завдань:

- виявити витоки права інтелектуальної власності, соціально-економічні передумови його розвитку в Україні;

- дослідити становлення та розвиток наукових уявлень про право інтелектуальної власності в Україні;

- встановити загальні закономірності та конкретно-історичні особливості розвитку права інтелектуальної власності в Україні;

- дати характеристику історичних форм права інтелектуальної власності в Україні, проаналізувати їх систему;

- з'ясувати особливості становлення та розвитку законодавства про інтелектуальну власність в Україні;

- сформувати джерельну та історіографічну базу дослідження, ввести до наукового обігу невідомі джерела;

- здійснити періодизацію історії розвитку права інтелектуальної власності в Україні шляхом виділення певних критеріїв.

Об'єктом дослідження є право інтелектуальної власності як об'єктивне явище, яке сформувалося історично.

Предметом дослідження є історико-правові закономірності та особливості становлення і розвитку права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні (Х - ХХІ ст.).

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить система загальнонаукових і спеціально-юридичних методів. Зокрема, використовувалися: історико-правовий метод - у процесі з'ясування закономірностей та тенденцій розвитку законодавства про інтелектуальну власність; порівняльно-правовий метод - при зіставленні законодавства у цій сфері на різних етапах розвитку, а також при порівнянні законодавства різних держав; формально-юридичний метод - при аналізі нормативно-правових актів; метод тлумачення - при з'ясуванні їх змісту; метод системного аналізу, структурно-функціональний підхід використовувався для аналізу структури державних органів у системі правової охорони об'єктів інтелектуальної власності та виявлення зв'язків між цими органами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням історії права інтелектуальної власності та законодавства про інтелектуальну власність в Україні. Елементи наукової новизни притаманні таким її положенням і висновкам, які виносяться на захист:

уперше:

- обґрунтовано висновок про історичну зумовленість становлення права інтелектуальної власності в Україні та наступність його розвитку;

- запропоновано основні критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність; на основі цих критеріїв проведено періодизацію з виділенням чотирьох етапів розвитку - середньовічна історія права інтелектуальної власності, нова, радянська та новітня;

- встановлено історико-правові закономірності розвитку права інтелектуальної власності на українських землях, його еволюційний зв'язок зі становленням основних європейських концепцій правової охорони результатів інтелектуальної діяльності, законодавством про інтелектуальну власність Австро-Угорщини, Польщі, Російської імперії;

- з'ясовано роль української держави різних історичних періодів у формуванні державно-правової системи охорони результатів інтелектуальної діяльності, висвітлено конкретні досягнення та принципові недоліки у правовому регулюванні відносин інтелектуальної власності, констатовано прогресивні зміни у розвитку права інтелектуальної власності в період відродження української державності;

по-новому:

- сформульовано зміст, форми та ознаки історичних джерел права інтелектуальної власності;

- сформовано джерельну базу, інтерпретовано пам'ятки права та правову інформацію, встановлено хронологічні рамки історії права інтелектуальної власності;

дістали подальший розвиток:

- характеристика еволюції ідей правового захисту інтелектуальної діяльності та її результатів на українських землях;

- аргументація стосовно особливої ролі української держави у формуванні системи охорони результатів інтелектуальної діяльності;

- пропозиції щодо удосконалення законодавства про інтелектуальну власність на базі історичного досвіду та європейських перспектив України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони поглиблюють теоретичний потенціал вітчизняної історико-правової науки щодо історії права інтелектуальної власності в Україні, можуть бути використані для проведення подальшого дослідження цієї проблеми. Матеріали дисертації можна використовувати у навчальному процесі під час читання лекцій і проведення семінарських занять із навчальних дисциплін "Історія держави і права України", "Історія держави і права зарубіжних країн", "Цивільне право України", "Інтелектуальна власність", а також при підготовці відповідних монографій, підручників, навчальних посібників, розробленні навчальних програм та методичних рекомендацій. Висновки та узагальнення, сформульовані у дисертації, можуть бути враховані у процесі вдосконалення законодавства України про інтелектуальну власність.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації висвітлювалися у доповідях на ХІІ, ХІІІ, ХІV регіональних науково-практичних конференціях "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львівський національний університет імені І. Франка, 2006, 2007, 2008 роки); на V міжнародній міжвузівській конференції аспірантів і студентів "Традиції та новації у системі сучасного російського права" (Московська державна юридична академія, 2006 р.); на ХІV, XV міжнародних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених "Ломоносов" (Московський державний університет імені М.В. Ломоносова, 2007, 2008 роки); на міжнародній науковій конференції "Шості осінні юридичні читання" (Хмельницький університет управління та права, 2007 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів "Сучасні проблеми юридичної науки" (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2007 р.); на V всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів, присвяченій пам'яті видатних учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копейчикова "Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави" (Львівський національний університет імені І. Франка, 2007 р.); на польсько-українському науковому семінарі "Між Сходом і Заходом. Місце України у сучасних міжнародних відносинах" (Університет Марії Склодовської-Кюрі в Любліні, 2007 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових публікаціях, зокрема 6 - у наукових фахових виданнях, 9 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, у тому числі основний текст - 196 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми; формулюються мета і завдання дослідження; визначаються об'єкт і предмет дослідження, його методологічна основа, наукова новизна; висвітлюється теоретичне та практичне значення, апробація отриманих результатів; вказуються публікації за темою дисертації.

Перший розділ "Становлення права інтелектуальної власності та його форм в Україні" містить чотири підрозділи.

У першому підрозділі "Стан розробки проблеми та характеристика джерел дослідження" аналізуються групи джерел, які становлять основу дисертаційного дослідження.

Історія розвитку законодавства України про інтелектуальну власність фрагментарно висвітлена у працях Є.В. Васьковського, О.М. Гуляєва, Т.С. Демченко, С.С. Дністрянського, В.С. Дроб'язка, Ю.М. Капіци, В.Д. Каткова, В.М. Мельника, К.А. Мітюкова, О.О. Огоновського, М.В. Паладія, В.Л. Петрова, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Й.О. Покровського, О.Д. Святоцького, А.М. Ферчук, П.П. Цитовича, Р.Б. Шишки, І.Є. Якубівського.

Цілісна історія права інтелектуальної власності в Україні неможлива без аналізу передумов і причин його розвитку. Системне уявлення про них дають дослідження з економічної історії України, історії підприємництва, історії культури, друкарства, освіти тощо.

Вивчені результати досліджень вчених, які працювали у період існування Російської імперії, зокрема С.А. Беляцкіна, П.Д. Калмикова, Я.А. Канторовича, О.О. Піленка, А. Скородинського, І.Г. Табашнікова, Г.Ф. Шершеневича. Проаналізовані праці сучасних російських вчених: В.І. Афанасьєвої, В.Ю. Аксьонової, А.В. Бакунцева, А.В. Калініна, А.П. Колєснікова, В.В. Орлова, Т.Л. Полусмак, Ю.П. Прісяжнюк, О.П. Сергеєва, Д.В. Сологуб.

Опрацьовано праці вчених - представників радянської науки: Б.С. Антімонова, М.М. Богуславського, Е.П. Гаврілова, М.В. Гордона, К.В. Жудри, В.І. Корецького, С.Н. Ландкофа, Ю.Г. Матвеєва, Є.Ф. Мельник, О.А. Підопригори, А.І. Плужніка, Н.А. Райгородського, В.А. Рясенцева, Є.А. Флейшиц та інших.

Проведено аналіз праць польських дослідників: С. Голомба, А. Гурського, Й. Гурського, А. Долінського, Ф. Золля, Л. Лакомого, Я. Літауера, Е. Мерошевича, С. Плази, С. Розмаріна, Й. Траммера, А. Тхона, Є. Ференц-Шиделко, С. Чайковського, В. Чемпінської.

Однак, в основу дослідження було покладено документи, які містяться в архівах, ніде не публікувалися, і більшість з яких вперше вводиться у науковий обіг. Йдеться про матеріали, які зберігаються у фондах Державного архіву Київської області (ДАКО), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВОУ), Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА), Центрального державного історичного архіву у м. Львові (ЦДІАЛ). За своїм характером це переважно офіційні документи, закони, розпорядження, укази, накази, офіційне листування, проекти нормативних актів, протоколи засідань державних органів і громадських організацій, а також цивільно-правові договори, документи про судову практику, приватне листування, спогади митців, публікації в газетах тощо.

Різноманітний та багатий матеріал, який стосується розвитку права інтелектуальної власності до початку ХХ століття міститься у ДАКО, ЦДІА, ЦДІАЛ. Важливе значення для дослідження розвитку законодавства України про інтелектуальну власність у період відродження української держави початку ХХ століття мають матеріали донедавна засекречених фондів ЦДАВОУ. В особистому фонді Р. Лащенка, який зберігається у ЦДІАЛ, знайдено проект Конституції Української держави, розроблений урядовою комісією УНР. Цінність цього проекту для дослідження історії права інтелектуальної власності в Україні підкреслює ст. 40: "держава охороняє інтелектуальну працю та її витвори". Матеріали радянського періоду історії права інтелектуальної власності представлені у ДАКО, ЦДАВОУ, ЦДАГОУ, ЦДІАЛ.

У другому підрозділі "Інтелектуальна діяльність і давні форми її правового регулювання (ХІ - ХVІІІ ст.)" висвітлено процес еволюції давніх форм права інтелектуальної власності.

У процесі еволюції давніх форм права інтелектуальної власності можна виділити два великі періоди: до і після винайдення книгодрукування. У першому періоді літературні твори вважалися суспільною власністю, будь-хто міг їх переписувати, не потребуючи згоди автора. Це можна пояснити тим, що тогочасна література була переважно релігійного характеру, а тому вважалася власністю усіх віруючих. З цим пов'язана і відсутність передумов для формування поняття авторських прав. Адже зазвичай авторами були ченці, які не домагалися визнання за собою права авторства. Після винайдення книгодрукування правовою формою охорони прав видавців були привілеї, які, однак, не гарантували виключність прав. Недоліком системи привілеїв було те, що поза нею залишалися автори, оскільки привілеї захищали лише права друкарів.

Основною формою правового захисту прав творців у сфері ремісництва також були привілеї, даровані державою чи феодалами. Одночасно привілеї були способом боротьби з консерватизмом цехової організації ремісництва, яка обмежувала вільний розвиток індивідуальної творчості. Проте ті ж цехи сприяли створенню прообразів сучасних товарних знаків. Емблеми, підписи майстрів на виготовлених ними виробах, монетні знаки, видавничі марки, філіграні виконували деякі функції товарних знаків, а саме: вказували на джерело походження виробу, сприяли підвищенню їх якості. Тому їх можна вважати різновидами стародавніх товарних знаків.

У третьому підрозділі "Законодавче регулювання відносин інтелектуальної власності на західноукраїнських землях (ХVІІІ - поч. ХХ ст.)" проаналізована історія становлення законодавства про інтелектуальну власність на західноукраїнських землях, яка тісно пов'язана із загальноєвропейськими тенденціями у цій сфері. Протягом ХVІІІ - поч. ХХ ст. на західноукраїнських землях у сфері інтелектуальної власності діяло австрійське законодавство. Воно було чинним і у період існування ЗУНР (правова основа - Закон ЗУНР від 21.11.1918 р.), і під час перебування західноукраїнських земель у складі Речі Посполитої. Протягом XIX ст. в Європі формувалися основні концепції права інтелектуальної власності. Саме в цей період відбувся перехід від факультативної правової охорони результатів інтелектуальної діяльності у формі привілеїв до облігаторного принципу, закріпленого на законодавчому рівні. Серед перших законодавчих актів, які регулювали відносини у цій сфері, були закони Австрійської монархії. В Австрійській монархії вперше положення щодо правової охорони авторських прав були передбачені у Цивільному кодексі 1811 р. (§§1164-1170).

Протягом XIX ст. в Австро-Угорщині була створена дієва система правової охорони прав інтелектуальної власності: прийнято відповідне законодавство, створені Патентне відомство, Патентний суд, функціонував інститут патентних повірених. Аналіз тогочасного австрійського законодавства свідчить про його розвиток у контексті західноєвропейських традицій. Введено багато важливих новел, що спричинили подальший розвиток права інтелектуальної власності. До таких слід віднести положення про службові винаходи, загальновідомі товарні знаки, введення поняття "попереднього користувача".

У четвертому підрозділі "Законодавство про інтелектуальну власність Російської імперії та його реалізація на українських землях (ХVІІІ - поч. ХХ ст.)" досліджено особливості регулювання відносин інтелектуальної власності на українських землях у складі Російської імперії.

Правова охорона прав на результати творчої діяльності на українських землях у складі Російської імперії у ХVII-XIX ст. здійснювалася на основі загальноімперського законодавства. Становлення авторського права та права промислової власності в Російській імперії відбувалося тим же шляхом, що й в європейських державах, але дещо пізніше. Це було зумовлено особливостями суспільно-політичного устрою та історичного розвитку країни; тим, що цей процес був тісно пов'язаний із промисловим розвитком країни, який відставав від темпів розвитку промисловості у Європі. Відставання у промисловому розвитку Російської імперії стримувало винахідництво в Україні, що було актуальною на той час проблемою, оскільки українські землі були в економічному плані однією з найрозвинутіших частин імперії.

Можна виділити 3 етапи у розвитку патентного законодавства Російської імперії: 1) від часу правління Петра І до 1812 р.; 2) від 1812 р. до 1870 р.; 3) від 1870 р. до 1896 р. Допатентний захист базувався на привілеях і до 1919 р. у законодавстві використовувався термін "привілей". Прототипом привілеїв були феодальні жалувані грамоти. У 1870 р. відбулися кардинальні зміни у системі захисту прав винахідників - був запроваджений облігаторний принцип. Прийняття Положення 1896 р. завершило процес становлення повноцінної патентної системи, яка багато в чому була наближена до сучасної правової охорони винаходів.

У той час як в Європі перші закони про авторське право з'явилися у 1709 р. ("Статут Анни", Великобританія), в Російській імперії вперше ці питання привернули увагу законодавця лише на початку ХІХ ст. В умовах відсутності конкуренції між видавцями, низького рівня розвитку книгодрукування та невеликого попиту на книги, не було економічних передумов для появи авторського права. Особливістю розвитку законодавства про авторське право в Російській імперії був тісний зв'язок з цензурним законодавством. Окрім цього, Російська імперія певною мірою знаходилася осторонь інтеграційних процесів, які відбувалися у сфері авторського права, зокрема розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері.

Другий розділ "Право інтелектуальної власності у ХХ-ХХІ столітті" містить чотири підрозділи.

У першому підрозділі "Формування державно-правової системи охорони інтелектуальної власності в період відродження української державності" на основі аналізу архівних матеріалів виявлено особливості регулювання відносин у цій сфері в зазначений період, висвітлено особливості юридичної термінології, напрацювання українських правників початку ХХ ст.

У період відродження української державності були закладені підвалини для формування національної системи охорони об'єктів промислової власності, як у більшості інших європейських держав, які здобули незалежність після І світової війни. Це свідчило про усвідомлення важливості охорони прав винахідників для відновлення та подальшого розвитку промисловості. У період діяльності Директорії у складі Фабрично-заводського департаменту Міністерства народного господарства діяв відділ винаходів. Його діяльність, не дивлячись на постійні переїзди та брак фінансування, не припинялася. Велася робота з підготовки змін до діючого на той час в Україні законодавства Російської імперії у сфері інтелектуальної власності. Одночасно розроблялись проекти власного законодавства, які містили багато рис, притаманних сучасному українському законодавству. Аналіз законопроектів свідчить про високу правову культуру їх розробників, їх обізнаність з міжнародними документами. Обговорювалась можливість створення Патентного уряду УНР, з цього приводу було підготовлено проект постанови. На жаль, у зв'язку з політичними подіями не вдалося прийняти національне законодавство у сфері винахідництва, приєднатися до міжнародних договорів.

У другому підрозділі "Правова охорона прав інтелектуальної власності на західноукраїнських землях у складі Польщі (20-30-ті роки ХХ ст.)" аналізуються основні концепції розвитку законодавства про інтелектуальну власність у Республіці Польща та практика його застосування на західноукраїнських землях.

У 20-30х роках ХХ ст. на західноукраїнських землях правова охорона об'єктів інтелектуальної власності здійснювалася на основі польського законодавства. Закон Республіки Польща "Про авторське право" від 29.03.1926 р. був прогресивним документом, який містив низку новел, що зумовили подальший розвиток доктрини авторського права. Вперше на законодавчому рівні були визнані особисті, так звані "droit moral" права авторів. У Законі були враховані основні положення Бернської конвенції, що забезпечувало охорону прав авторів у Польщі і, відповідно, на західноукраїнських землях згідно з міжнародними стандартами.

У Республіці Польща на державному рівні було визнано важливість винахідництва для національної та економічної безпеки. Про це свідчить прийняття 13.12.1918 р., вже через місяць після проголошення незалежності Польщі, декрету про Патентне Відомство.

У третьому підрозділі "Розвиток законодавства УРСР про інтелектуальну власність" висвітлено правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності у радянський період.

У радянській науці критикували теорію права інтелектуальної власності, це поняття не використовувалося ні в законодавстві, ні в науковому обігу. Особливістю розвитку права інтелектуальної власності у радянський період була відсутність комплексного правового регулювання охорони результатів творчої діяльності. Основними дискусійними питаннями радянської науки авторського права було визначення місця авторського права у системі галузей права, зокрема розмежування авторських та трудових правовідносин, класифікація та зміст авторських прав. У процесі становлення радянського законодавства про авторське право можна виділити такі етапи: 1) 1917-1925 рр., 2) 1925-1928 рр., 3) 1928-1961 рр., 4) 1961-1973 рр., 5) 1973-1991 рр.

Розвиток радянського винахідницького права відбувався під впливом внутрішніх факторів без будь-якого зовнішнього впливу. Воно відрізнялося тим, що було пристосовано і могло існувати лише за умов адміністративно-командної системи управління, відсутності приватної власності, панування соціалістичної ідеології. В УРСР, як і в усьому СРСР, були відсутні спеціальні закони про охорону прав винахідників, і правове регулювання відносин здійснювалося, головним чином, підзаконними актами. Радянському законодавству у цій сфері були властиві такі риси: принцип суспільної власності на винахід; існування двох форм правової охорони винаходів - авторське свідоцтво і патент; патентування радянських винаходів за кордоном було державною монополією; суб'єктами прав на винаходи, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків, були і юридичні особи. Слід наголосити, що саме у радянському законодавстві вперше у світі була запроваджена правова охорона відкриттів і технічних удосконалень. Характерною рисою державної системи правової охорони інтелектуальної власності у той час була постійна реорганізація системи державного управління винахідництвом. Важливу роль в УРСР відігравало Всеукраїнське товариство винахідників і раціоналізаторів.

Четвертий підрозділ "Законодавство України про інтелектуальну власність (1991 - 2004 рр.)" присвячено дослідженню процесу розвитку сучасного законодавства України у цій сфері.

Аналіз процесу становлення законодавства незалежної України у сфері інтелектуальної власності свідчить про наступні особливості. З однієї сторони, це надзвичайна динамічність цього процесу: щороку приймаються зміни до діючого законодавства, що зумовлено як зобов'язаннями України перед ЄС та СОТ, так і специфікою цієї сфери, яка стрімко розвивається у ХХІ ст. З іншої сторони, не дивлячись на щорічні доповнення, суттєвих змін у правовому регулюванні відносин у сфері права інтелектуальної власності як таких не відбувається. Процес адаптації національного законодавства до законодавства ЄС відбувається надзвичайно повільно і, головним чином, під впливом зовнішніх чинників. Строки адаптації законодавства про інтелектуальну власність до законодавства ЄС, визначені у низці угод, не були дотримані. В Україні традиційно зберігається дворівнева система законодавства у сфері права інтелектуальної власності. Збережена наступність у правових традиціях, яка полягає у розміщенні норм про право інтелектуальної власності у системі цивільного законодавства. Наявність великої кількості проблем у системі права інтелектуальної власності зумовлена неузгодженістю між нормативно-правовими актами з цих питань. Потребує вдосконалення судовий захист прав інтелектуальної власності шляхом створення спеціалізованого суду, який би розглядав усі питання, пов'язані із порушенням прав інтелектуальної власності.

Висновки

1. Історія права інтелектуальної власності в Україні має динамічний та конкретно-історичний характер, відображає західну правову традицію регулювання творчості людини та європейські цінності, зокрема, необхідність певних позитивних зобов'язань держави щодо захисту результатів інтелектуальної творчості. Розвиток права інтелектуальної власності в Україні базується на послідовному визнанні права людини на творчість і позитивно-правовому визнанні результатів творчості як інтелектуальної власності.

2. Розвиток права інтелектуальної власності в Україні характеризується як загальними закономірностями, так і особливостями. В Україні розвинулися всі історичні форми права інтелектуальної власності, які змінювали одна одну і були зумовлені, перш за все, економічними, політичними, соціальними, культурними факторами. Особливістю є те, що у певні історичні періоди ці форми виявлялися по-різному, а їх трансформація не завжди мала прогресивний характер. Ця особливість в значній мірі пояснюється тим, що українські землі входили до складу різних країн і, відповідно на їх території діяли різні правові системи.

3. В результаті проведеного дослідження виявлені критерії для періодизації історії права інтелектуальної власності в Україні, а саме: принципи правового регулювання відносин інтелектуальної власності, історичні форми права інтелектуальної власності, стан розвитку законодавства про інтелектуальну власність. На основі названих критеріїв виділені наступні етапи історії права інтелектуальної власності в Україні - середньовічний, новий, радянський та новітній. Для першого етапу характерні архаїчні уявлення про інтелектуальну власність, відсутність державного регулювання і позитивного права, яке б систематично встановлювало правила поведінки у сфері інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності. По суті цей період необхідно вважати періодом зародження права інтелектуальної власності в Україні з необхідними атрибутами формування ідейних, економічних, релігійних, інших передумов розвитку інтелектуальної діяльності та утворення інтелектуальної власності. У цей період розвинулася перша історична форма права інтелектуальної власності.

4. Друга історична форма права інтелектуальної власності в Україні сформувалася впродовж наступного етапу, який охоплює кінець ХVIII - початок ХX ст., коли українські землі перебували у складі імперій Австрії (згодом Австро-Угорщини) та Росії. Відтак на них поширювалося австрійське та російське законодавство про інтелектуальну власність. Аналіз цього законодавства свідчить про його формування під впливом європейської доктрини авторського права та права промислової власності. Вплив цієї доктрини вперше виявився за посередництва австрійського законодавства про інтелектуальну власність. Перехід від факультативної правової охорони результатів інтелектуальної діяльності у формі привілеїв до облігаторного принципу, закріпленого на законодавчому рівні, спочатку відбувся на західноукраїнських землях.

5. У період відродження української державності початку ХХ ст. сформувалася окрема історична форма українського права інтелектуальної власності. Важливо підкреслити, що у вузьких часових рамках сформувалися не тільки ідеї, концепції розвитку права інтелектуальної власності, а й були розроблені проекти конституційних норм, законодавчих, підзаконних нормативних актів, організаційно-правовий механізм захисту інтелектуальної власності. Великий обсяг архівних матеріалів і їх зміст свідчать, що на початку ХХ століття велася послідовна робота з формування державної системи правової охорони прав інтелектуальної власності, створення національного законодавства про інтелектуальну діяльність і інтелектуальну власність. Фактично українська революція 20-х років ХХ ст. створила реальні передумови для якісних змін у розвитку українського права інтелектуальної власності. Історичний досвід, набутий у цей період, теоретичні та практичні напрацювання цієї доби створили передумови для використання цих здобутків у розвитку сучасного українського права інтелектуальної власності. Політична поразка української революції припинила розбудову державної системи правової охорони інтелектуальної власності, однак закріплені в той час ідеї показали в історичній перспективі свою конструктивність. Більша частина ХХ століття характеризується неоднорідністю історичних форм розвитку права інтелектуальної власності на українських землях.

6. У 20-х - 30-х роках ХХ століття на західноукраїнських землях діяло законодавство Республіки Польща. У Польщі на державному рівні було визнано важливість винахідництва, захисту авторських прав для національної та економічної безпеки. Про це свідчить прийняття через місяць після проголошення незалежності Польщі декрету про Патентне відомство. Закон Республіки Польща "Про авторське право" від 29.03.1926 р. був прогресивним документом, який містив низку новел, що зумовили подальший розвиток доктрини авторського права. Слід зазначити, що на західноукраїнських землях значно раніше, ніж в інших регіонах України, почали діяти міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності.

7. У радянській період правове регулювання у сфері інтелектуальної власності здійснювалося на основі загальносоюзного законодавства. Характерною рисою радянської науки була відсутність комплексної правової охорони результатів творчої діяльності: розрізняли авторське право і винахідницьке. У радянській науці гостро критикували теорію права інтелектуальної власності, це поняття не використовувалося ні в законодавстві, ні у науковому обігу. Розвиток радянського законодавства у цій сфері відбувався під впливом лише внутрішніх факторів. Воно відрізнялося тим, що було пристосоване і могло діяти лише за умов адміністративно-командної системи управління. Лише в СРСР існували дві форми правової охорони винаходів: авторське свідоцтво і патент. Аналіз архівних матеріалів свідчить, що проголошувана свобода творчості обмежувалася. Значну роль в УРСР у сфері інтелектуальної власності відігравали громадські організації.

8. Четвертий етап історії права інтелектуальної власності розпочався у 1991 р. і триває дотепер. На початку 90-х років після здобуття Україною незалежності у державі спостерігалася криза у системі правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, зумовлена відсутністю національної нормативної бази та спеціальних державних органів у цій сфері. Протягом 1991-1994 рр. були закладені основи законодавчої бази національної системи правової охорони результатів інтелектуальної діяльності. У період з 1994 р. по 1999 р. визначилися напрями подальшого розвитку цієї системи з урахуванням наміру України вступити до Європейського Союзу та Світової організації торгівлі. Важливою подією стало закріплення у Конституції України права інтелектуальної власності (ст.ст. 41, 54). З прийняттям Цивільного кодексу України 2003 р., який містить книгу 4 "Право інтелектуальної власності", в Україні була закріплена традиційна для неї дворівнева система законодавства про інтелектуальну власність. Збережена наступність у правових традиціях, яка полягає у розміщенні норм про право інтелектуальної власності у системі цивільного законодавства. Саме історична традиція правової охорони інтелектуальної власності дозволяє розглядати Україну як невід'ємний елемент європейської та глобальної системи правового регулювання інтелектуальної діяльності та захисту її результатів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Довгань Г.В. Розвиток авторського права на західноукраїнських землях у складі Польщі у 20-30-х роках ХХ ст. / Г.В. Довгань // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2007. - Випуск 44. - С. 75 - 82.

2. Довгань Г.В. Правове регулювання відносин промислової власності на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорщини з 1772 по 1918 рік / Г.В. Довгань // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2007. - Випуск 45. - С. 61 - 68.

3. Довгань Г.В. Правова охорона авторських прав на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорщини з 1772 по 1918 рр. / Г.В. Довгань // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 38. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - С. 196 - 202.

4. Довгань Г.В. Законодавство Російської імперії про охорону винаходів і його реалізація на українських землях (ХVII-XIX ст.ст.) / Г.В. Довгань // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - № 1. - С. 29 - 35.

5. Довгань Г.В. Законотворча діяльність Директорії у сфері винахідництва / Г.В. Довгань // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 2. - С. 111 - 114.

6. Довгань Г.В. Правова охорона об'єктів промислової власності на західноукраїнських землях у складі Польщі у 20-30х роках ХХ ст. / Г.В. Довгань // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2008. - № 4. - С. 16 - 24.

Размещено на Allbest.ru