Формування організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку регіонального агропромислового підприємства

Одним з елементів підвищення ефективності системи управління агропромислового розвитку є вдосконалення кадрового потенціалу управлінців. Кадрові служби Головного управління агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації повинні періодично оцінювати професійні знання співробітників органів управління відповідних рівнів, контролювати реалізацію програм їх професійного й посадового зростання.

Необхідно підвищити мотивацію праці працівників державних органів управління на всіх рівнях, збільшити для цього бюджетні кошти на функціонування виконавських органів у сфері сільського господарства. З метою надходження додаткових джерел для утримання апарату державного управління агропромисловим розвитком області доцільно створити позабюджетні фонди, які б формувалися за рахунок відрахувань товаровиробників за одержаний економічний ефект від застосування на практиці пропозицій і рекомендацій цих органів управління.

У сфері соціальної політики необхідна інтенсифікація зусиль державної адміністрації Запорізької області, спрямованих на забезпечення гарантій продовольчої безпеки для слабозахищених верств населення, продовольчого постачання соціально значущих об'єктів. Як основний орган, що реалізує функцію управління продовольчою безпекою області, запропоновано створити Раду з продовольчої безпеки Запорізької області при державній адміністрації області. Рада має формуватися з-поміж керівників галузевих відділів обласної адміністрації, сфера відповідальності яких перетинається із сферою забезпечення продовольчої безпеки, науковців, найбільш кваліфікованих фахівців і керівників підприємств та організацій агропромислового сектора області, представників інших зацікавлених структур.

Діагностика стану продовольчої безпеки регіону має включати в себе такі основні етапи: моніторинг, аналіз, оцінювання, ухвалення рішення. Загальною основою реалізації заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки регіону повинна стати система балансових побудов (фактичних і прогнозних) за основними групами продуктів харчування й видами продовольчих ресурсів. У дисертації запропоновано форми відповідних балансів. Регіональні баланси доповнюються балансами продовольчого забезпечення окремих територій і балансами у формі соціального замовлення для постачання соціально значущих об'єктів.

У межах упорядкування процесу формування інституційної системи, що є адекватною умовам ринкової економіки доцільно відокремити частину функцій від держави і віднести їх до компетенції “квазідержавних” організаційних структур. Одночасно в державних структурах передбачається підвищення значення таких функцій. як розробка загальної й галузевої аграрної політики, інформаційне забезпечення, освоєння і сприяння науково-технічному прогресу; регулювання ринків сільськогосподарських продуктів. У дисертаційній роботі обґрунтовано механізм створення, завдання та принципи функціонування “квазідержавних” органів управління. Контроль за діяльністю таких структур повинні здійснювати підрозділи Головного управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації, а також особи, що призначаються Управлінням до керівництва організації.

У четвертому розділі - “Застосування програмно-цільового підходу при формуванні стратегії розвитку АПК регіону” - здійснено аналіз та розроблено пропозиції щодо вдосконалення методичних підходів до формування стратегії розвитку АПК регіону, порядку розробки та змісту регіональних програм розвитку АПК. Запропонований механізм розробки стратегії дає можливість обґрунтувати оптимальний сценарій розвитку регіонального агропромислового комплексу з урахуванням змін зовнішнього середовища.

Під стратегією розвитку регіону слід розуміти сукупність довгострокових цілей і управлінських рішень з розподілу ресурсів, спрямованих на досягнення й утримання конкурентних переваг шляхом капіталізації сильних сторін і послаблення впливу негативних чинників, що розробляються в умовах нестабільності соціально-економічного середовища. Стратегія регіону має бути спрямована на забезпечення самодостатнього розвитку всіх господарюючих суб'єктів, ефективне використання наявного ресурсного потенціалу, підвищення якості життя населення.

Основоположними принципами категорії стратегії, що відображають її сутність, є: наукова обґрунтованість, системність, достовірність, оперативність, економічність. До функцій стратегії слід віднести забезпечення конкурентоспроможності, розподіл ресурсів, вибір пріоритетів і основних цілей, капіталізація сильних і усунення слабких сторін регіону.

Вивчення й узагальнення досліджень з формування стратегії регіону дає можливість рекомендувати таку її класифікаційну модель (рис. 3).

Багато дослідників відзначає, що в сучасній практиці стратегічне планування набуває дедалі більше рис індикативного. Під індикативним плануванням у сільському господарстві пропонуємо розуміти державне регулювання й розробку рекомендацій, що орієнтують, для продуцентів з метою обґрунтованого співвідношення їх можливостей і умов ринкової ситуації.

Завдяки індикативності система планування поступово переходить у нову якість. Вона має розвиватися як необхідна умова вдосконалення організації виробництва, ефективного використання ресурсів, здатності більш швидкого й гармонійного пристосування до кон'юнктури ринку, але водночас забезпечити товаровиробнику необхідну свободу дій. Це стосується як процедури розробки та реалізації планових і передпланових документів, так і їх змісту.

Дослідженням встановлено, що при розробці програм розвитку таких складних систем, як регіональний АПК, і застосуванні із цією метою економіко-математичних моделей багато чинників і зв'язки, які визначають проміжні рівняння (обмеження) і цільову функцію, не можуть бути враховані. У зв'язку із цим корисним є імітаційне моделювання на ПК в інтерактивному режимі як інструмент швидкого й наочного програвання численних альтернативних сценаріїв розвитку ситуації з використанням різних укрупнених критеріїв ефективності. Сценарний підхід дає можливість описати ймовірні напрями зміни системи декількома варіантами, що дають у межах поставленого завдання найповніше уявлення про можливі майбутні стани і траєкторії розвитку. В результаті можна протягом короткого терміну часу виявити різні тенденції та закономірності взаємозв'язку вхідних і вихідних параметрів та з урахуванням цього встановити найбільш перспективні напрями реструктуризації системи з погляду точності й достовірності її результатів. Крім того, при розробці програм будь-яке моделювання необхідно використовувати в поєднанні з методами експертних оцінок.

При розробці стратегії регіональної політики розвитку агропромислового комплексу слід дотримуватися таких принципів: еквівалентність фінансово-економічних відносин між державою й регіоном, суб'єктами регіональної системи; несуперечність регіональної політики інтересам суб'єктів регіональної системи; цільовий принцип, що передбачає орієнтацію всіх заходів на досягнення генеральної мети; комплексності заходів програми; необхідності й достатності; ефективності регіональної політики; самоокупності; об'єктивності; конкретності; реальності.

В процесі прогнозування передбачається проведення ітеративних процедур, спрямованих на послідовне вдосконалення одержуваних прогнозних оцінок. Регіон доцільно розглядати як похідну систему, на вході якої є встановлені параметри (ресурси), здійснюючи їх оцінку не окремо, а в сукупності (з урахуванням синергетичного ефекту системи). Пропонуються такі етапи розробки стратегії розвитку АПК регіону (рис. 4). Результати будь-якого з трьох етапів розробки стратегії є початковою передумовою для здійснення подальших стадій дослідження. Вибір сценарію розвитку регіонального АПК залежить, з одного боку, від стратегії аграрної політики країни, а з іншого - гостроти й необхідності вирішення виявлених у процесі аналізу регіональних проблем АПК.

Виходячи із сформульованих принципів і врахування методичних рекомендацій, при розробці регіональної програми розвитку АПК, доцільним є її обґрунтування за такими основними розділами: аналіз і оцінка стану розвитку регіонального АПК; концептуальні основи розвитку АПК; цілі й завдання програми; заходи програми; ресурсне забезпечення програми; організація, форми та методи управління програмою; механізм реалізації програми; координація виконання програми; оцінка ефективності реалізації програми.

У процесі дослідження стану та перспектив розвитку сільськогосподарської галузі Запорізької області було здійснено SWOT-аналіз із залученням представників органів державного управління, керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств, науковців, громадських організацій. В узагальненому вигляді результати SWOT-аналізу стану та перспектив сільськогосподарської галузі Запорізької області наведено в табл. 1.

Відповідно до проведеного аналізу найважливішими елементами державного регулювання агропромислового ринку передбачених при розробці регіональних комплексних програм розвитку АПК повинні стати: підтримка загального рівня прибутковості в галузях агропромислового комплексу шляхом надання державної підтримки селу і стимулювання платоспроможного попиту, антимонопольне регулювання пропорцій внутрішньо- і міжгалузевого обміну, підвищення конкурентного потенціалу галузей АПК, збільшення реальних доходів населення за рахунок підвищення зайнятості, рівня оплати праці й соціальних виплат. Система державного регулювання повинна сприяти розвитку ринкової інфраструктури, підтримці стабільної, сприятливої кон'юнктури на ринку шляхом проведення державних інтервенцій, забезпечення села доступними кредитами.

У п'ятому розділі - “Удосконалення фінансового механізму підтримки АПК регіону” - визначено недоліки фінансового механізму підтримки АПК на прикладі Запорізької області та обґрунтовано пріоритетні напрями розподілу бюджетних асигнувань на її здійснення. Розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності фінансово-кредитних важелів регулювання розвитку регіонального АПК.

У сфері забезпечення стабілізації та подальшого розвитку агропромислового комплексу Запорізької області як пріоритетні визначено такі напрями державного регулювання: формування спеціалізованих зон виробництва певних видів сільськогосподарської продукції; регулювання імпорту продовольства; надання державної підтримки підприємствам і фермерським господарствам, здатним забезпечити найбільшу віддачу вкладених коштів; продовження реструктуризації заборгованості сільгосппідприємств тільки за наявності реальних гарантій подальшого ефективного їх функціонування; розвиток ринкової інфраструктури; формування сприятливого інвестиційного клімату в регіоні; удосконалення механізму страхування в сільському господарстві; підтримка створення недержавної системи лізингу сільськогосподарської техніки, кредитної кооперації; дотування продукції тваринництва, племінної справи, рибництва, елітного насінництва, тепличних господарств з поступовим переходом до диференційованої підтримки суб'єктів агропромислового комплексу за програмно-цільовим принципом; відновлення ролі й зміцнення становища регіонального продовольчого фонду, покликаного акумулювати стратегічні й тактичні запаси продовольства; усебічна підтримка програми інформаційно-консультативної служби; розробка програм розвитку сільських територій.

Досліджуючи механізм страхування сільськогосподарського виробництва встановлено, що пропоновані страхові продукти мають розроблятися з урахуванням потреб сільгоспвиробників кожного конкретного регіону, велике значення в зв'язку із цим має нормативне закріплення необхідності узгодження страховими компаніями переліку страхових випадків з головним управлінням агропромислового розвитку державної адміністрації області. Організація страхування передбачає створення спеціальної незалежної структури з оцінки ризиків і ліквідації збитків, а також упорядкування обліку. Ця структура повинна бути створена на колегіальній основі шляхом делегування до її складу представників страхових компаній, які працюють з агропромисловими підприємствами області, громадських організацій сільськогосподарських товаровиробників, Головного управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.

З метою вдосконалення дії механізму страхування сільськогосподарського виробництва страхові ризики доцільно поділити на такі групи: некеровані (не залежать від волі людини й перебувають за межами її можливості протистояти їм); малокеровані (хвороби, напад шкідників, випрівання тощо), керовані (підприємницькі ризики). Ризики двох останніх груп необхідно страхувати в добровільному порядку і за рахунок коштів сільгоспвиробників. Враховуючи, що збитки від некерованих ризиків можуть бути істотними і, як правило, сільгоспвиробник самостійно не в змозі справитися з ними, доцільно ввести обов'язкове страхування від цих ризиків із залученням бюджетних коштів, коли на кожну внесену страховиком гривню бюджет вкладає до страхового фонду встановлений розмір доплати.

Безумовно, актуальною на сьогодні є проблема матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Найбільш дієвим у цій сфері, як засвідчує практика, є застосування лізингу. У роботі обґрунтовано необхідність застосування схеми, що базується на використанні новаційних фінансових технологій, спрямованих на підтримку як підприємств сфери ресурсовиробництва АПК, так і сільгосптоваровиробників (рис. 5). Вона визначає необхідність створення регіонального заставного фонду з метою фінансово-кредитного забезпечення лізингових постачань техніки.

Запропонована організаційна схема полегшує доступ до виробничих ресурсів, розвиває ринок збуту для учасників лізингових відносин. Встановлено, що при реалізації програми розвитку лізингових відносин у регіоні та бюджетної участі державних і регіональних органів управління необхідно встановити пріоритети придбання та надання лізинговими компаніями у довгострокову оренду технічних засобів, племінної худоби, споруд. У першу чергу до цього процесу мають бути залучені місцеві товаровиробники, що виробляють подібну продукцію, у другу чергу - українські товаровиробники інших регіонів.

Сьогодні стоїть складне завдання розробки й запуску механізму ціноутворення, який би сприяв динамічному розвитку сільського господарства. Важливим є застосування не окремих цінових регуляторів або розрізнених дотаційних і компенсаційних заходів, а цілісної системи, що містить стабільні елементи, які могли б гнучко застосовуватися залежно від конкретних економічних умов. У дисертації обґрунтовано ряд заходів, щодо вдосконалення цінового регулювання регіонального аграрного ринку державними органами влади: визначено напрями дії й порядок застосування гарантованих цін у рамках механізму державних товарних інтервенцій на продовольчому ринку; обґрунтовано доцільність розширення заставних операцій як важелю державного регулювання щодо недопущення надмірних коливань цін на ринку та їх використання в межах здійснюваних товарних інтервенцій; розроблено методичні рекомендації щодо розрахунку закупівельної ціни на сільськогосподарську продукцію з урахуванням нормативних витрат та паритетного підходу; доведено необхідність застосування цільових цін, за умов обмеження державного та регіональних бюджетів, лише для продуктів, виробництво яких необхідно нарощувати; визначено доцільність розширення застосування системи квот на виробництво продукції з урахуванням потреб формування державних резервів і окремих категорій споживачів (армія, охорона здоров'я тощо). Доцільним є застосування більш жорсткого регулювання цін на окремі особливо важливі види продукції промисловості, зокрема шляхом встановлення граничних цільових цін, перевищення рівня яких карається підвищеними ставками податку на прибуток підприємства, позбавленням пільгового кредитування тощо.

Фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників має стимулювати зростання ефективності виробництва. До найважливіших умов надання фінансово-кредитних ресурсів для господарств мають стати наявність планів або проектів реконструкції, модернізації або розвитку виробничо-переробної бази, необхідного рівня кваліфікації керівників і фахівців підприємства. Державні ресурси повинні використовуватися із жорстким дотриманням цільового призначення, а виробники, що отримали фінансову підтримку, нести економічну відповідальність за непродуктивне використання коштів. Тому субсидії, дотації, суми відшкодування за пільгове кредитування мають повертатися при порушенні умов надання таких коштів. Одночасно дуже важливо гарантувати певну стабільність фінансової підтримки. Перший підхід у цьому напрямі передбачає введення санкцій до держави за умов затримки надання дотацій та субсидій. Інший варіант - індексація затриманих фінансових ресурсів за офіційним індексом інфляції. В обох випадках слід зобов'язати державні органи компенсувати втрати підприємств, пов'язані з необхідністю використання комерційних кредитів.

В процесі дослідження нами було здійснено детальний аналіз ефективності державних субсидій, що виділяються на підтримку сільського господарства в АПК Запорізької області за такими аналітичними даними: обсяг товарної продукції, одержаний за рахунок субсидій; економія матеріальних витрат за рахунок субсидій; фінансовий результат від використання субсидій; питома вага товарної продукції одержаній за рахунок субсидій. В загальному обсязі прибутку, одержаному у 2007 р. сільськогосподарськими товаровиробниками Запорізької області, прибуток за рахунок субсидій становить 51,1%, або в абсолютних цифрах - 118 457,0 тис. грн.

Цей методичний підхід оцінки ефективності використання субсидій необхідно використовувати як у Головному управлінні агропромислового розвитку обласної державної адміністрації, так і в районних управліннях. Нормативні показники ефективності доцільно доводити через договірні відносини до кожного господарства. Оцінка віддачі бюджетних коштів у сільському господарстві здійснюється за допомогою регресійних моделей, які дають змогу визначити вплив обсягів підтримки на результати виробництва у взаємозв'язку з основними ресурсними чинниками.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування, розроблено методичні й практичні рекомендації щодо підвищення дієвості механізмів державного регулювання розвитку регіонального агропромислового комплексу. Основні висновки зводяться до такого.

1. Узагальнення наукових підходів до трактування державного регулювання розвитку АПК дало підстави констатувати факт відсутності єдності щодо розуміння сутності даного явища та дієвості механізмів державного впливу на процеси, що відбуваються у даній сфері економіки. Враховуючи стратегічне значення АПК для розвитку економіки як окремих регіонів так і країни в цілому необхідні нові підходи і конкретні науково обґрунтовані кроки на шляху подолання кризи в агропромисловому комплексі. Особливого значення сьогодні набуває розробка цілісної концепції управління агропромисловим розвитком регіону яка б дала можливість забезпечити реалізацію покладених на державні органи влади функцій стимулювання розвитку та координації соціально-економічних процесів. Головною метою державного регулювання економічних процесів має стати усунення суперечностей ринкового механізму та підвищення ефективності використання виробничого потенціалу регіону, країни. Відповідно, під державним регулюванням економіки пропонується розуміти сукупність цільових установок, що реалізуються через комплексну систему заходів держави щодо впорядкування ринкових відносин, досягнення економічної й соціальної стабільності, зведення до мінімуму негативних наслідків ринкових форм господарювання.

2. Розглядаючи роль регіонів у забезпеченні сталого економічного зростання України, постачання населення продовольством і у формуванні регіональних економічних відносин, слід використовувати концептуально новий підхід до змісту поняття «регіон». У сучасних умовах регіон є не тільки підсистемою соціально-економічного комплексу країни, а й відносно самостійною його частиною із замкнутим циклом відтворення і специфічними особливостями функціонування соціальних та економічних процесів. Під регіоном запропоновано розуміти територію країни, що розвивається в певних більш-менш однорідних природних умовах; має специфічні особливості перебігу соціально-економічних процесів, сформовану виробничу та соціальну інфраструктуру, достатньо високий рівень внутрішньорегіональних виробничо-економічних зв'язків; володіє адміністративною, фінансовою та виробничо-економічною самостійністю.

3. Зміна об'єктивних умов формування регіональної політики призвела до радикальної зміни її ролі: з набору регламентуючих умов у директивній економіці вона перетворюється на регулятор пропорцій регіонального відтворювального процесу з метою забезпечення фінансово-економічної збалансованості й самодостатності регіональної соціально-економічної системи. Під регіональною соціально-економічною політикою пропонуємо розуміти відносини з приводу розподілу та перерозподілу влади між державним центром і регіонами України щодо управління соціально-економічним розвитком територій. Виділяють три основні напрями регіональної соціально-економічної політики: забезпечення конкурентоспроможності регіональної економіки; збільшення бюджету регіону й ефективне використання власності; підвищення рівня життя населення регіону та підтримка соціальної стабільності, забезпечення гарантованого мінімуму соціальних послуг і стимулювання економічної активності населення.

4. Основою побудови системи державного регулювання аграрної сфери на рівні регіонів і держави в цілому повинна стати стратегія стійкого відтворення АПК, спрямована на підтримку динамічної раціональної пропорційності між чинниками відтворення в АПК і необхідних темпів його розвитку в умовах невизначеності з метою постійного задоволення потреб населення в продуктах харчування при збереженні й відтворенні асиміляційного потенціалу природного середовища. Завдання та функції державного регулювання розвитку агропромислового комплексу мають відповідати визначеній стратегії. До основних функцій державного регулювання розвитку агропромислового комплексу слід віднести такі: формування та відтворення ефективних суб'єктів ринкових відносин; формування й підтримка стійкого попиту на сільськогосподарську продукцію; підтримка стійкої пропозиції сільськогосподарських товарів; формування та підтримка системи цін; створення необхідної інфраструктури; забезпечення входження суб'єктів АПК у систему міжнародних сільськогосподарських ринків. У процесі державного регулювання аграрного сектора економіки необхідно дотримуватися принципів: раціонального аграрного протекціонізму; поєднання економічних і соціальних цілей; програмно-цільового регулювання; гарантованості державної підтримки; гнучкого, диференційованого підходу; мотиваційної спрямованості; ефективного використання ресурсів; індикативності й директивності державного регулювання.

5. Організаційно-економічний механізм це система важелів, інструментів і заходів інституційної системи державного управління, а також інформаційне і законодавчо-нормативне забезпечення, за допомогою яких організовуються як зовнішні, так і внутрішні виробничо-економічні відносини суб'єктів АПК. В економічній літературі зустрічається застосування різних видів економічних механізмів. Ми погоджуємося з французьким ученим А. Кульманом, який вважає, що слід враховувати велику кількість економічних механізмів як систем взаємозв'язків економічних явищ, які виникають у певних умовах під впливом початкового імпульсу. При розгляді необхідності класифікації економічних механізмів доцільним є її здійснення за такими критеріями: природа виникнення; надійність функціонування елементів економічного механізму; критерій адаптації до змін зовнішнього середовища; галузева ознака; рівень їх формування й функціонування, тобто критерій суб'єктності.

6. Провідні економічно розвинуті країни світу мають багатий досвід застосуванні механізму державного регулювання аграрної сфери в умовах ринкової економіки. Сьогодні система державного регулювання сільського господарства й суміжних з ним галузей у країнах з розвинутою ринковою економікою - це високорозвинута система, що охоплює в комплексі всі економічні й соціальні аспекти сільського господарства. Досвід цих країн має ретельно досліджуватися та адаптуватися до реалій української економіки. Проте врахування зарубіжного досвіду при реформуванні АПК України не означає його сліпого копіювання. Необхідно синтезувати все найкраще й ефективне у світовому аграрному виробництві з уже наявними досягненнями вітчизняного агропромислового комплексу. Методом експертної оцінки визначено такі напрями державного регулювання, що мають бути безумовно використані в Україні: першочерговість передачі землі в оренду великим фермам; застосування цільових цін; зниження відсотків за позиками на модернізацію сільського господарства; створення Корпорації зі страхування фермерського кредиту; впровадження адаптивного планування; застосування погектарних субсидій залежно від зональності господарювання фермера.

7. При розвитку державного й господарського управління сільським господарством слід застосовувати сучасні методологічні підходи та комплексне вирішення проблем за всіма взаємопов'язаними елементами цієї системи: принципами, цілями, завданнями, функціями, структурою, кадрами, методами, інформацією та технологіями управління з урахуванням сучасних науково-технічних, економічних, соціальних і правових вимог та умов. Для реформування системи управління агропромислового розвитку регіону потрібна нова концепція управління, що враховує багатоукладність ринкової економіки й нову роль держави в ній як суб'єкта управління. Під удосконаленням системи управління агропромисловим комплексом слід розуміти постійний, планомірний процес науково обґрунтованого поліпшення (підвищення якості) існуючої системи управління за всіма її взаємопов'язаними елементами з дотриманням системного, цільового, типологічного й інших методологічних підходів, виходячи з об'єктивних потреб ефективного функціонування й подальшого розвитку інфраструктури та суб'єктів господарювання.

8. Сучасна система управління АПК характеризується неефективністю виконуваних функцій, що, перш за все, спричинює нездатність організаційної структури управління адекватно реагувати на зміни в економіці й ефективно управляти ринком продовольства. Багато функцій державного управління необґрунтовано розосереджені, зменшена відповідальність за управлінські рішення, відсутній належний контроль. Удосконалення структури Головного управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації має здійснюватися в напрямі забезпечення передбачених до виконання функцій, у зв'язку із цим доцільно всі державні інспекції та служби сільського господарства, що працюють на території області, ввести до складу (підпорядкування) Управління, створити інтегровану (комплексну) територіальну інформаційну системи земельних ресурсів, інформаційно-обчислювальний центр, який має виконувати функції інформаційного та консалтингового забезпечення суб'єктів агропромислового комплексу, підвищити ефективність роботи кадрової служби.

9. У сфері соціальної політики необхідна інтенсифікація зусиль державної адміністрації Запорізької області, спрямованих на забезпечення гарантій продовольчої безпеки для слабо захищених верств населення, продовольчого постачання соціальних установ й інших соціально значущих об'єктів. Як основний орган, що реалізовує функцію управління продовольчою безпекою області, запропоновано створити Раду з продовольчої безпеки Запорізької області при державній адміністрації області, яка повинна бути наділена повноваженнями, достатніми для забезпечення реалізації її функцій. До складу основних структур, що забезпечують реалізацію рішень Ради, повинні увійти: Головне управління агропромислового розвитку; Головне управління економіки; Головне управління праці та соціального захисту населення; Управління охорони здоров'я; Управління з охорони довкілля; Управління зовнішніх відносин та ЗЕД; Головне управління земельних ресурсів; органи контролю якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини; Аграрний фонд.

10. Ефективність регіональної системи продовольчої безпеки визначається обов'язковою наявністю процедур комплексної діагностики її стану та планування заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки регіону. Удосконалення такого планування передбачає впровадження балансових побудов (фактичних і прогнозних) за основними групами продуктів харчування й видами продовольчих ресурсів. Регіональні баланси повинні доповнюватися балансами продовольчого забезпечення окремих територій і балансами у формі соціального замовлення для постачання соціально значущих об'єктів і спецспоживачів.

11. Аналіз розвитку структур управління агропромисловим розвитком засвідчує, що значну роль у них відіграють "квазідержавні" (парадержавні) органи управління. Створення подібних професійних і громадських організацій на регіональному рівні підвищить ефективність процесу регулювання АПК та дасть змогу державним структурам сконцентруватися на таких функціях, як розробка загальної й галузевої аграрної політики, інформаційне забезпечення, освоєння та сприяння науково-технічному прогресу; регулювання ринків сільськогосподарських продуктів. Участь Головного управління агропромислового розвитку в контролі за діяльністю таких структур здійснюється відповідними підрозділами та шляхом делегування до складу правління своїх представників.

12. Вибір пріоритетів аграрної політики є важливим елементом при формуванні її стратегії. Стратегію розвитку регіону слід розглядати як сукупність довгострокових цілей і управлінських рішень з розподілу ресурсів, спрямованих на досягнення й утримання конкурентних переваг шляхом капіталізації сильних сторін і послаблення дії негативних чинників, що розробляються в умовах нестабільності соціально-економічного середовища. Використання системного підходу до дослідження аналітичних інструментів розробки стратегії розвитку АПК регіону дало можливість визначити, що разом з традиційними методами (сценарний, концепції, прогнозування, цільові комплексні програми) доцільним є застосування SWOT-аналізу, методу експертних оцінок, імітаційного моделювання із застосуванням ПК. У процесі розробки стратегії розвитку АПК регіону слід дотримуватися взаємоузгодженої послідовності таких етапів: аналіз стратегічних можливостей АПК регіону; обґрунтування стратегії розвитку АПК регіону; розробка концепції стратегічного розвитку та вибір методів державного регулювання агропромислового комплексу регіону. Результати будь-якого з трьох етапів розробки стратегії є початковою передумовою для здійснення подальших стадій дослідження.

13. Серед заходів економічної дії з боку держави на ринковий механізм найбільш придатним є розробка та реалізація цільових комплексних програм. У процесі вивчення програмних документів соціально-економічного розвитку регіонів України було виявлено загальні недоліки, до яких нами віднесено: відсутність паспорта програми; нечіткість формулювання основної мети, заходів щодо реалізації та виконавців; відсутність джерел та обсягів фінансування; відсутність механізму контролю за виконанням програмних заходів. Враховуючи зазначені недоліки, запропоновано структуру та визначено зміст необхідної до відображення інформації за такими основними розділами: аналіз і оцінювання стану розвитку регіонального АПК; концептуальні основи розвитку АПК; цілі й завдання програми; заходи програми; ресурсне забезпечення програми; організація, форми та методи управління програмою; механізм реалізації програми; координація виконання програми; оцінювання ефективності реалізації програми.

14. В Україні фінансовий стан сільських товаровиробників не дає страхуванню змоги виявитися повною мірою як стабілізуючий чинник. Досліджуючи механізм страхування сільськогосподарського виробництва встановлено, що пропоновані страхові продукти мають розроблятися з урахуванням потреб сільгоспвиробників кожного конкретного регіону, а тому пропонується нормативне закріплення необхідності узгодження страховими компаніями переліку страхових випадків з головним управлінням агропромислового розвитку державної адміністрації області. Організація страхування передбачає створення на колегіальній основі спеціальної незалежної структури з оцінювання ризиків і ліквідації збитків, а також упорядкування обліку, до складу якої мають увійти представники страхових компаній, що працюють з агропромисловими підприємствами області, громадських організацій сільськогосподарських товаровиробників, Головного управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.

15. У вирішенні проблеми матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників найбільш дієвим є застосування механізму лізингу. Пропонована в роботі схема взаємодії фінансових інститутів, лізингових компаній і адміністрації регіону у сфері підтримки ресурсовиробних галузей і забезпечення засобами праці виробників сільськогосподарських товарів дає змогу забезпечити полегшення доступу до виробничих ресурсів і створити ринок збуту для учасників лізингових відносин. Особливістю цієї схеми є активна участь у ній державної адміністрації регіону на основі створення та забезпечення функціонування Регіонального заставного фонду.

16. На сьогодні стоїть складне завдання, що полягає в розробці й запуску механізму ціноутворення, який би сприяв динамічному розвитку сільського господарства. Цей механізм повинен передбачити більший, ніж зараз, державний контроль за цінами в аграрно-промисловому комплексі: обмеження законодавчим шляхом цін на товари природних монополій, введення податків на надприбуток монополістів, що прогресивно зростає, жорстке дотримання мінімально допустимих цін на сільськогосподарську продукцію. Як важливі важелі державного впливу на вирішення зазначених проблем визначено: розширення застосування гарантованих цін у межах механізму державних товарних інтервенцій на продовольчому ринку; регулювання за допомогою заставних операцій надмірних коливань цін на ринку; застосування, за наявних умов обмеження державного та регіональних бюджетів цільових цін для продуктів, виробництво яких необхідно нарощувати; розширення застосування системи квот на виробництво продукції з урахуванням потреб формування державних резервів і окремих категорій споживачів (армія, охорона здоров'я тощо).

17. Фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників повинна здійснюватися в межах конкретних програм і проектів реконструкції, модернізації або розвитку виробничо-переробної бази, необхідного рівня кваліфікації керівників та фахівців підприємства. Товаровиробники, що отримали фінансову підтримку, повинні нести економічну відповідальність за непродуктивне використання коштів. Водночас важливо забезпечити стабільність фінансової підтримки товаровиробників шляхом застосування фінансових санкцій до держави при затримці виплати передбачених дотацій та субсидій або проведенням індексації затриманих фінансових ресурсів за офіційним індексом інфляції. В обох випадках слід зобов'язати державні органи компенсувати втрати підприємств, пов'язані з необхідністю використання комерційних кредитів, із санкціями за несвоєчасні платежі, втраченою вигодою.

18. Завдання підвищення контролю та оцінювання ефективності державної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам є надзвичайно актуальним. Використовуючи значний масив даних у розрізі районних управлінь агропромислового розвитку, було здійснено ранжирування субсидії за різними напрямами підтримки. Аналіз ефективності державних субсидій, що виділяються на підтримку сільського господарства в АПК Запорізької області, здійснено за такими аналітичними даними: обсяг товарної продукції, одержаний за рахунок субсидій; економія матеріальних витрат за рахунок субсидій; фінансовий результат від використання субсидій; питома вага товарної продукції одержаній за рахунок субсидій. Такий аналіз дає можливість науково обґрунтувати регулювання державної підтримки сільського господарства на рівні області, районів, окремих господарств.

19. Виконане дослідження дало змогу сформулювати нові наукові проблеми, що мають важливе теоретичне та практичне значення і можуть стати предметом подальших наукових пошуків, зокрема таких: обґрунтування напрямів залучення та визначення стимулів активізації участі громадськості в управлінні агропромислового розвитку регіону; формування законодавчо-нормативної бази функціонування регіональних органів управління щодо можливості реалізації покладених на них функцій; подальше методичне обґрунтування розрахунку паритетності цін в системі АПК; розробки механізмів державного управління щодо розвитку взаємовигідного співробітництва різних регіонів у сфері АПК; оцінювання ефективності роботи системи державного управління агропромислового розвитку регіону; стимулювання праці управлінського персоналу спрямованої на отримання кінцевого результату діяльності АПК регіону. Напрацьований в дисертації методичний та економіко-математичний інструментарій може бути використаний у процесі вирішення широкого кола конкретних актуальних науково-теоретичних і прикладних завдань, пов'язаних з функціонуванням різних сфер агропромислового комплексу регіону.

Подальший розвиток механізмів державного управління агропромислового розвитку регіону сприятиме економічному зростанню як окремих регіонів так і України взагалі, дасть можливість вирішити складні соціальні проблеми сільських мешканців та забезпечити продовольчу безпеку країни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Болдуєв М. В. Державне регулювання регіонального агропромислового комплексу: монографія / М. В. Болдуєв. - Запоріжжя: КПУ, 2009. - 304 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Болдуєв М. В. Теоретико-методичні засади регулювання розвитку АПК / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - №1. - С.8-11.

3. Болдуєв М. В. Формування державної аграрної політики щодо забезпечення продовольчої безпеки країни / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - №2. - С.34-38.

4. Болдуєв М. В. Розвиток державної технічної політики в АПК України / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - №3. - С.18-22.

5. Болдуєв М. В. Теоретико-методичні основи формування організаційно-економічного механізму державного управління АПК / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - №4. - С.18-22.

6. Болдуєв М. В. Державне регулювання земельних відносин / М. В. Болдуєв. - // Державне будівництво [електронне наукове фахове видання Харківського регіонального інституту управління НАДУ при Президентові України]. - 2007. - №.1. - Ч.2// http:// www.nbuv.gov.ua.

7. Болдуєв М. В. Формування системи внутрішньорегіонального бюджетного контролю / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - №1. - С.19-24.

8. Болдуєв М. В. Місце та роль регіональної влади у вирішені проблем розвитку агропромислового комплексу регіону / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - №2. - С.16-20.

9. Болдуєв М. В. Сучасна державна політика щодо забезпечення продовольчої безпеки країни / М. В. Болдуєв. - // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. - Вип. 3(18). - Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С.51-57.

10. Болдуєв М. В. Формування регіональної аграрної політики в Україні та забезпечення розвитку АПК / М. В. Болдуєв. - // Економіка та держава. - №3. - 2007. - С.14-16.

11. Болдуєв М. В. Удосконалення державного управління розвитком особистих господарств населення / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - №3. - С.22-27.

12. Болдуєв М. В. Трансформація економічної діяльності держави в аграрній сфері економіки України / М. В. Болдуєв. - // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. Праць. - Вип. 4 (19). - Х.: Вид-во ХаРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 70-76.

13. Болдуєв М. В. Міжнародний досвід регуляторних напрямів державної аграрної політики / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2007. - №4. - С.27-32.

14. Болдуєв М. В. Удосконалення механізму державного управління сільськогосподарським виробництвом / М. В. Болдуєв. - // Економіка та держава. - №6. - 2007. - С.74-76.

15. Болдуєв М. В. Напрями реформування системи управління агропромисловим комплексом на регіональному рівні / М. В. Болдуєв. - // Економіка та держава. - №7. - 2007. - С.63-65.

16. Болдуєв М. В. Ринковий механізм та об'єктивна необхідність втручання держави в аграрну сферу економіки / М. В. Болдуєв. - // Економіка та держава. - №12. - 2007. - С.79-81.

17. Болдуєв М. В. Забезпечення інтересів сторін при реалізації механізму державної підтримки сільського господарства / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - №1. - С.29-34.

18. Болдуєв М. В. Розвиток фінансовий технологій удосконалення механізму підтримки сільгосптоваровиробників / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - №2. - С.20-24.

19. Болдуєв М. В. Роль державного управління у забезпеченні інтеграції сільського господарства із промислово-фінансовим сектором регіону / М. В. Болдуєв. - // Економіка та держава. - №2. - 2008. - С.71-73.

20. Болдуєв М. В. Усунення диспаритету цін на ринку агропромислових товарів як важлива складова державної економічної політики України / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - №3. - С.28-32.

21. Болдуєв М. В. Формування стратегії державного управління в регіональних програмах соціально-економічного розвитку АПК / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - №4.- С.41-47.

22. Болдуєв М. В. Реформування і розвиток форм власності у сільському господарстві України / М. В. Болдуєв. - // Економіка та держава. - №4. - 2008. - С.84-86.

23. Болдуєв М. В. Розвиток громадських інституцій регулювання агропромислового розвитку регіону / М. В. Болдуєв. - // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Функціонування механізмів державного управління». Серія «Державне управління». Т ІХ, вип. 112. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - С.101-108.

24. Болдуєв М. В. Напрями вдосконалення розробки регіональних програм розвитку АПК / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - №1. - С.23-28.

25. Болдуєв М. В. Розвиток інституційних основ продовольчої безпеки регіону / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - №2. - С.29-34.

Публікації в інших виданнях

26. Болдуєв М. В. Вступ України до СОТ і економічне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в АПК / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2003. - №4. - С.27-30.

27. Болдуєв М. В. Закордонний і український досвід державної підтримки агропромислового комплексу / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - №1. - С.36- 40.

28. Болдуєв М. В. Особисті інтереси власників ОСГ та їх поєднання із суспільними / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - №.5. - С. 19-24.

29. Болдуєв М. В. Значення іноземних інвестицій у розвитку перехідної економіки регіону / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - №.4. - С.31-36.

30. Болдуєв М. В. Іноземні інвестиції як об'єкт державного регулювання / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - №.6. - С.26-31.

31. Болдуєв М. В. Банківсько-кредитна система як об'єкт державного регулювання у формуванні конкурентного середовища й інвестиційного клімату в Україні / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - №4. - С.21-26.

32. Болдуєв М. В. Формування лізингу як елементу промислової політики України / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - №5. - С.13-16.

33. Болдуєв М. В. Розвиток та регулювання ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2008. - №1. - С.25-31.

34. Болдуєв М. В. Розвиток фінансових технологій механізму підтримки сільгосптоваровиробників / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2008. - №6. - С.31-35.

35. Болдуєв М. В. Державна політика у забезпечені продовольчої безпеки країни / М. В. Болдуєв. - // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2009. - №.1. - С.21-25.

36. Публікації тез доповідей

37. Болдуєв М. В. Фінансово-кредитний механізм АПК / М. В. Болдуєв. - // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених "Економіка підприємства: проблеми теорії та практики". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 10-11.

38. Болдуєв М. В. Напрями державної підтримки агропромислового комплексу / М. В. Болдуєв. - // ДНІ НАУКИ: 36. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 28-29 жовтня 2004 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2004. - Т.2. - С.157-158.

39. Болдуєв М. В. Значення та напрями державного регулювання аграрного сектору економіки / М. В. Болдуєв. - // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні». - Том 6. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.43.

40. Болдуєв М. В. Підвищення дієвості законодавчо-нормативного регулювання лізингу в Україні / М. В. Болдуєв. - // Матеріали Міжнародного круглого столу «Наукові проблеми розвитку суспільства з транзитивною економікою». 6 вересня 2005 року. - Мелітополь: МІДМУ «ЗІДМУ», 2005. - С. 170-171.

41. Болдуєв М. В. Шляхи удосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору економіки / М. В. Болдуєв. - // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Наука та інновації - 2005». - Том 12. Економічні науки . - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.5-6.

42. Болдуєв М. В. Система державного замовлення як важіль управління розвитком сільського господарства / М. В. Болдуєв. - // ДНІ НАУКИ: 3б. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 27-28 жовтня 2005 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2005. - Т.1. - С.95-97.

43. Болдуєв М. В. Основні напрями реалізації державної технічної політики в АПК України / М. В. Болдуєв. - // ДНІ НАУКИ: 3б. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 5-6 жовтня 2006 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - Т.1. - С.21-22.

44. Болдуєв М. В. Формування державної соціальної політики розвитку сільської місцевості / М. В. Болдуєв. - // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів». - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2006. - С.63-64.

45. Болдуєв М. В. Розвиток механізму державного регулювання земельних відносин в Україні / М. В. Болдуєв. - // ДНІ НАУКИ: 3б. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 11-12 жовтня 2007 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2007. - Т.3. - С.27-28.

46. Болдуєв М. В. Підвищення ефективності застосування фінансово-кредитних важелів регулювання розвитку АПК / М. В. Болдуєв. - // Матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку». Збірник наукових праць. Дніпропетровськ: ІМА-прес. - 2008. - С. 112-114.

47. Болдуєв М. В. Значення та етапи розробки регіональних програм соціально-економічного розвитку АПК / М. В. Болдуєв. - // Матеріали І міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття». Збірник наукових праць. Том 4.- Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - С. 57-58.

48. Болдуєв М. В. Методи прямої дії держави на сільськогосподарське виробництво / М. В. Болдуєв. - // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні». Київ: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.1. - С.31-32.

49. Болдуєв М. В. Удосконалення механізму державного управління розвитком сільського господарства України / М. В. Болдуєв. - // ДНІ НАУКИ: 3б. тез доповідей: В 3-х т. / Класичний приватний університет, 23-24 жовтня 2008 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: КПУ, 2008. - Т.2. - С.16-17.

50. Болдуєв М. В. Пріоритетні напрями розподілу бюджетних асигнувань на підтримку сільського господарства / М. В. Болдуєв. - // Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”. Запоріжжя :ЗНУ, 2008. - С.168-169.

АНОТАЦІЯ

Болдуєв М.В. Формування організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку регіонального АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2009.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних, методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення дієвості механізмів державного регулювання розвитку АПК на регіональному рівні.

Здійснено теоретичне узагальнення сутності та змісту державного регулювання економіки. Визначено зміст поняття «регіон» як об'єкта державного управління, ієрархічні рівні та принципи формування регіональної соціально-економічної політики. На основі аналізу досвіду економічно розвинутих країн щодо змісту організаційних та економічних методів регулювання аграрної сфери здійснено оцінка можливості їх застосування в умовах України. Запропоновано концептуальні підходи оновлення системи управління агропромисловим розвитком регіону, що має враховувати багатоукладність ринкової економіки й нову роль держави як суб'єкта управління. Досліджено співвідношення функцій та структури Головного управління агропромислового розвитку державної адміністрації Запорізької області й розроблено пропозиції щодо вдосконалення його організаційної структури. Обґрунтовано напрями розвитку організаційно-економічного механізму щодо забезпечення продовольчої безпеки регіону. Доведено доцільність залучення професійно-громадських організацій до функцій державного управління на основі створення квазідержавних органів управління. Визначено пріоритетні напрями державного регулювання розвитку АПК Запорізької області. Розроблено методичні рекомендації щодо змісту та структури регіональної програми розвитку АПК. Доведено необхідність розширення участі регіональних органів влади в регулюванні відносин сільськогосподарських товаровиробників з фінансовими установами сфери страхування та аграрного лізингу. В межах удосконалення фінансового механізму регулювання розвитку регіонального АПК обґрунтовано принципи й порядок застосування таких важелів впливу на поведінку суб'єктів ринку, як субсидії, дотації, цінове регулювання, запропоновано методику аналізу ефективності використання субсидій сільськогосподарськими товаровиробниками регіону.