Правовий статус споживчих товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.КОРЕЦЬКОГО

УДК 347.19

ПРАВОВИЙ СТАТУС СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЗЕЛІСКО Алла Володимирівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Стефанчук Руслан Олексійович, Хмельницький університет управління та права, проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук Майданик Наталія Іванівна Фінансово-правовий коледж Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладач цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться 07.10.2008 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

Автореферат розіслано 06.09.2008 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук О.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аргументуючи необхідність здійснення подальших наукових пошуків у сфері правового регулювання діяльності споживчих товариств, слід зауважити, що вказані проблеми сьогодні опинилися на периферії наукових досліджень, незважаючи на те, що такі юридичні особи існують в Україні понад сто років.

Прийнятий у 1992 році Закон України “Про споживчу кооперацію” фактично не змінив концептуальних підходів радянського законодавства до визначення правового статусу споживчих товариств, які входили в систему споживчої кооперації України. Зокрема, залишилися обмеженими права споживчих спілок щодо розпорядження майном, укладення деяких видів договорів; збереглися централізоване управління товариствами, невизначеність питання об'єктів права власності членів споживчих товариств, їх майнових і немайнових прав.

Закон України “Про кооперацію”, прийнятий у 2004 році, не встановив особливостей правового регулювання непідприємницьких кооперативів, у той час як Цивільний та Господарський кодекси України визначили споживчі товариства як вид непідприємницького товариства. Тому сьогодні перед вітчизняними цивілістами стоїть завдання розробки сучасних підходів до правового регулювання споживчих товариств.

Юридична особа як суб'єкт правових відносин була предметом досліджень таких відомих учених у галузі цивільного, господарського й аграрного права, як М. М. Агарков, Ч. Н. Азімов, С. С. Алексеєв, Л. М. Барабанщикова, Т. В. Боднар, Д. В. Боброва, В. І. Борисова, С. Н. Братусь, В. А. Васильєва, О. М. Вінник, В. П. Грибанов, І. П. Грешніков, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, І. В. Жилінкова, О. І. Зирянов, І. С. Канзафарова, О. Р. Кібенко, Н. В. Козлова, В. М. Коссак, О. В. Кохановська, В. М. Кравчук, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, В. В. Лаптєв, В. В. Луць, Р. А. Майданик, Н. І. Майданик, Д. І. Мейєр, В. Л. Мунтян, О. П. Орлюк, О. А. Підопригора, О. О. Підопригора, В. Д. Примак, В. М. Селіванова, В. І. Семчик, І. В. Спасибо-Фатєєва, Р. О. Стефанчук, І. А. Тарасов, Н. І. Титова, С. В. Тичинін, Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученко, Г. Ф. Шершенєвич, Р. Б. Шишка, В. С. Щербина, О. В. Щербина, В. З. Янчук та інші.

Однак необхідно зазначити, що із часу прийняття Цивільного та Господарського кодексів України комплексних досліджень правового статусу споживчих товариств у вітчизняній науці не проводилося, тому виникла потреба здійснення теоретичних розробок і формування рекомендацій, спрямованих на створення їх нової правової моделі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з комплексною цільовою програмою “Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також відповідно до теми науково-дослідної програми “Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі нової Конституції України”, що розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №9 від 27.03.2001 року; номер державної реєстрації 0106У003905).

Мета і завдання дослідження. Мета наукового дослідження полягає у формуванні концептуального підходу до правового статусу споживчих товариств як суб'єктів цивільно-правових відносин, а також у розробці рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства, що регулює статус цих видів юридичних осіб.

Зазначена мета зумовила потребу вирішити такі завдання:

- встановити критерії, на основі яких відбувається виокремлення споживчих товариств в самостійну організаційно-правову форму непідприємницьких товариств;

- з'ясувати поняття, сутність та особливості правового статусу споживчих товариств;

- сформувати перелік основних правових ознак споживчих товариств як виду непідприємницького товариства;

- визначити основні підходи до правового регулювання створення, управління, ліквідації та реорганізації споживчих товариств;

- встановити об'єкт права власності членів споживчих товариств;

- визначити систему майнових і немайнових прав членів споживчих товариств; споживчий товариство ліквідація реорганізація

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання статусу споживчих товариств.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які складають зміст правового поняття статусу споживчих товариств.

Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, що регулюють створення, діяльність і припинення споживчих товариств, судова практика їх застосування, зарубіжне законодавство з питань регулювання правового статусу споживчих товариств, теоретичні праці вітчизняних і зарубіжних учених.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, що є засобом отримання об'єктивних достовірних результатів.

Використані в дослідженні методи класифікації та систематизації дали змогу провести узагальнення чинного законодавства, що регулює діяльність споживчих товариств.

В роботі використано також такі методи, як історико-правовий, порівняльно-правовий, діалектичний, формально-юридичний та спеціальні методи логічного, системно-структурного аналізу. Історико-правовий метод дозволив прослідкувати виникнення й становлення споживчих товариств, вплив історичних обставин на правове регулювання їх діяльності. Застосований у дослідженні порівняльно-правовий метод дав можливість з'ясувати особливості правового статусу споживчих товариств в інших країнах і визначити переваги й недоліки такого їх правового регулювання. Використання в процесі написання роботи діалектичного методу дозволило провести аналіз різних точок зору вчених-цивілістів на проблему правової природи споживчих товариств і встановити негативні сторони фактичного стану правового забезпечення діяльності споживчих товариств. Метод логічного аналізу застосовувався при дослідженні змісту норм, що регулюють діяльність споживчих товариств. А використання методу системно-структурного аналізу допомогло з'ясувати місце споживчих товариств у системі юридичних осіб.

Філософсько-діалектичний метод став основою для визначення сутності правової природи споживчих товариств.

Використання в науковому дослідженні методів моделювання та прогнозування дозволило здійснити розробку рекомендацій щодо вдосконалення правового забезпечення діяльності споживчих товариств як суб'єктів цивільно-правових відносин.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше здійснено комплексне дослідження правового статусу споживчих товариств як суб'єктів цивільно-правових відносин.

Проведене дослідження дозволило сформулювати й обґрунтувати такі основні положення та висновки, що виносяться на захист:

1. Визначено поняття споживчого товариства як непідприємницького кооперативного товариства, члени якого мають право власності на пай, розмір якого визначається як сукупність пайових і додаткових внесків, несуть субсидіарну відповідальність в межах вартості паю та мають право отримувати прибуток у межах, встановлених законом.

2. Додатково обґрунтована пропозиція щодо обмеження в законі права членів споживчих товариств на отримання прибутку розміром облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка нараховується на вартість паю члена товариства.

3. Обґрунтовано визнання об'єктом права власності членів споживчих товариств паю та надання права членам товариства на його відчуження, заставу й передачу у спадщину в порядку, встановленому законом і статутом товариства.

4. Враховуючи те, що споживчі товариства є непідприємницькими юридичними особами, запропоновано надати право членам товариства на отримання в разі виключення та виходу з товариства вартості паю. Якщо чисті активи товариства будуть меншими, ніж номінальна вартість усіх паїв його членів, то розмір паю, що виплачуватиметься, повинен бути зменшеним пропорційно.

5. Уперше зроблено висновок про необхідність встановлення обов'язку споживчого товариства щодо формування лише пайового фонду (сукупність пайових внесків) та права товариства на створення інших фондів (неподільного, резервного, спеціального).

6. Доведено необхідність визнання членами споживчого товариства осіб, які оплатили передбачені законом і статутом товариства вступний та обов'язковий пайові внески й відповідно до яких прийнято рішення органами управління товариством.

7. Зроблено висновок про необхідність законодавчого регулювання такого порядку створення споживчих товариств: укладення установчого договору; сплата до моменту проведення установчих зборів засновниками вступних і пайових внесків; проведення установчих зборів, на яких приймається рішення про створення товариства, затвердження його статуту, обрання органів управління, затвердження оцінки майнових внесків до пайового фонду; підписання уповноваженими установчими зборами засновників товариства статуту.

8. Аргументованим є право споживчих товариств на їх перетворення як у підприємницькі товариства, враховуючи наявність у члена товариства такого об'єкта права власності як пай, так і в непідприємницькі товариства, оскільки споживчі товариства за своєю правовою природою відносяться до непідприємницьких юридичних осіб.

9. Обґрунтовано висновок про недоцільність покладення на споживчі товариства обов'язку передачі неподільного фонду при ліквідації споживчого товариства іншій кооперативній організації, оскільки призначення майна неподільного фонду повинно полягати в гарантуванні інтересів кредиторів споживчого товариства, що здійснюватиметься шляхом його спрямування при ліквідації товариства на задоволення вимог кредиторів або ж використання відповідно до принципу незацікавленого розподілу.

Теоретичне та практичне значення роботи полягає в тому, що отримані в результаті дослідження висновки є базою для формування концепції правової моделі споживчих товариств. Практичне значення роботи полягає в тому, що положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:

- у науково-дослідній роботі - при дослідженні правових проблем юридичних осіб;

- у нормотворчому процесі - при підготовці пропозицій про зміни та доповнення до чинного законодавства;

- у правозастосуванні - в практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних осіб споживчої кооперації;

- у навчальному процесі - при викладанні курсів “Цивільне право”, “Господарське право” та спецкурсу “Корпоративне право”, а також при підготовці навчально-методичної літератури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, звітних університетських конференціях, семінарах. Зокрема, на Міжнародній науковій конференції молодих вчених ”Законодавство України: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Косів, 24-29 січня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжнародній міжвузівській науковій конференції “Законодавство України: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Косів, 27 січня-2 лютого 2006 р.); II Всеукраїнській науково-практичній конференції з цивільного права “Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування” (м. Львів, 24-25 лютого 2006 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006” (м. Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “П'яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); XIII Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблемні питання цивільного та господарського права” (м. Харків, 16 лютого 2007 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 р.); Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина” (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-й річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин” (м. Івано-Франківськ, 19-20 жовтня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладені у двадцяти п'яти публікаціях, серед них десять статей, що опубліковані у фахових виданнях, які входять до переліку Вищої атестаційної комісії України, та п'ятнадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 192 сторінки, в тому числі список використаних джерел - 20 сторінок (183 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь її наукової розробки, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета, завдання дослідження, розкривається теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Розділ перший “Сучасний стан законодавчого визначення правового статусу споживчих товариств” складається з двох підрозділів, в яких дається загальна характеристика споживчого товариства через з'ясування його місця в системі юридичних осіб приватного права та пропонується нова правова модель споживчого товариства.

У підрозділі 1.1. “Поняття та ознаки споживчих товариств” досліджується поняття споживчого товариства, розкриваючи його зміст через призму організаційно-правової форми товариства та сукупності тих цивільно-правових ознак, які повинні складати її основу.

Зазначається, що законодавчо не вироблено єдиного концептуального підходу до правового статусу споживчих товариств, оскільки ЦК України визначає їх як непідприємницькі товариства, в той час як норми ГК України, Закону України “Про кооперацію”, Закону України “Про споживчу кооперацію” дають підстави визначати споживчі товариства як підприємницькі юридичні особи.

Здійснений автором аналіз понять споживчого товариства, що містяться в Законі України “Про споживчу кооперацію” (ст. 5), Законі України “Про кооперацію” (ст.2), Господарському кодексі України (ст.111), дає змогу зробити висновок про неможливість на їх основі визначити відмінні ознаки споживчих товариств, оскільки одні з таких ознак (самостійність, самоврядність, добровільність, здійснення діяльності з метою поліпшення економічного й соціального стану) є властивими для будь-якого товариства, а інші (демократичність, об'єднання громадян для взаємодопомоги, самоврядність, спільне здійснення господарської діяльності) не можуть бути тими категоріями, що визначають цивільно-правову характеристику споживчих товариств.

За результатами дослідження стверджується, що передбачені чинним законодавством ознаки споживчих товариств не носять цивільно-правового характеру, оскільки були властивими для системи споживчої кооперації в СРСР і абсолютно не відповідають сучасним умовам функціонування споживчих товариств. Саме тому в роботі обґрунтовано необхідність формування нової правової моделі споживчих товариств, яка буде враховувати положення зарубіжного законодавства про європейські кооперативні товариства.

У процесі проведеного дослідження було сформовано перелік таких цивільно-правових ознак споживчих товариств, які визначають їх організаційно-правову форму: непідприємницький правовий статус споживчих товариств, що полягає в особливому порядку розподілу прибутку товариств; пай як об'єкт права власності членів споживчих товариств; субсидіарна відповідальність членів споживчих товариств у межах вартості паю.

Стверджується, що правова модель споживчого товариства охоплює не лише задоволення потреб його членів у товарах, але й реалізацію значно ширшого кола споживчих інтересів, а тому повинна включати в себе такі товариства, як дачні, городницькі, гаражні, садові, житлово-будівельні. Адже відокремлення цих організаційно-правових форм відбулося внаслідок історичних обставин, зумовлених специфікою розвитку законодавства СРСР.

Враховуючи усі викладені обставини, пропонується таке визначення споживчого товариства: непідприємницьке кооперативне товариство, члени якого мають право власності на пай, розмір якого визначається як сукупність пайових та додаткових внесків, несуть субсидіарну відповідальність в межах вартості паю та мають право отримувати прибуток у межах, встановлених законом.

При з'ясуванні питання, яким чином урегульовувати правовий статус споживчих товариств, враховуючи те, що більшість положень про кооперативи є загальними, крім тих, що визначають їх окремі організаційно-правові форми, обґрунтовано необхідність закріплення правового статусу споживчих товариств у Законі України “Про кооперацію”, який би встановив єдину уніфіковану систему кооперативних товариств, як підприємницьких, так і непідприємницьких (споживчих). Одним із найбільш позитивних аспектів такого вирішення проблеми є уникнення дублювання у двох законодавчих актах (загальному й спеціальному) положень щодо правового статусу споживчого товариства.

У підрозділі1.2.”Споживчі товариства як суб'єкти права власності” аналізуються правомочності споживчого товариства як суб'єкта права власності.

В ході дослідження встановлено, що чинний Закон України “Про споживчу кооперацію” та ряд прийнятих Укоопспілкою нормативно-правових актів порушують правомочності споживчого товариства як власника належного йому майна щодо володіння, користування та розпорядження ним, оскільки ставлять можливість їх реалізації товариством в залежність від отримання дозволу з боку спілки споживчих товариств. Автором підкреслено, що такі обмеження прав споживчих товариств є нехарактерними для сучасного інституту юридичних осіб приватного права та виступають своєрідними атавізмами. Саме тому в дослідженні підтримано позицію тих науковців, які обґрунтовують необхідність закріплення права на розпорядження майном споживчого товариства за його органами управління, а не за спілкою.

Проблематика здійснення споживчим товариством правомочностей власника має наслідком, на думку автора, необхідність зміни підходів до правового режиму фондів товариства. Зокрема, призначення неподільного фонду під час діяльності товариства чи його ліквідації повинно визначатися загальними зборами членів споживчого товариства. Обґрунтовано доцільність законодавчого визначення права, а не обов'язку споживчого товариства створювати неподільний фонд.

Також зроблено висновок про те, що пайовий фонд товариства слід визначати як такий, що може формуватися не лише під час створення споживчого товариства, але й протягом його подальшої діяльності.

На основі аналізу законодавства інших країн аргументована необхідність застосування принципу диспозитивності в питаннях формування переліку фондів споживчого товариства, метою чого є уникнення їх “зарегульованості”. А тому доводиться недоцільність визначення в законодавстві обов'язкового створення інших фондів, окрім пайового. Такі питання повинні бути віднесені до компетенції вищого органу управління товариством, що вимагає врегулювання цих положень у статуті товариства.

Розділ другий “Майнові та немайнові права членів споживчих товариств” складається з трьох підрозділів і містить теоретичні й практичні аспекти правовідносин, пов'язаних із членством у споживчому товаристві.

У підрозділі 2.1. “Членство в споживчих товариствах” наголошено на тому, що врегулювання порядку прийняття до членів споживчих товариств у нормативних актах Укоопспілки (Програма завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки), затверджена Постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України 19 грудня 2000 р.; Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України, затверджене Постановою четвертих зборів Ради Укоопспілки дев'ятнадцятого скликання 24 січня 2007 р.) не відповідає приватно-правовій природі споживчих товариств. А тому такі відносини потребують законодавчого закріплення і вирішення питань, пов'язаних із встановленням кола осіб, що можуть бути членами товариств та визначенням моменту, з якого в членів споживчих товариств виникає сукупність прав, пов'язаних з участю в товаристві.

Виходячи із системи суб'єктів цивільних правовідносин, автор, на підставі аналізу норм ЦК України, поділяє існуючу в науковій літературі думку про недоречність закріплення в Законі України “Про споживчу кооперацію” такого виду членства як колективне.

У результаті проведеного дослідження обґрунтована доцільність збереження в Законі України “Про кооперацію” загальних підстав набуття членства в споживчих товариствах як для фізичних, так і для юридичних осіб, що підтверджується досвідом законодавства Європейського Союзу. Також аргументована позитивність збереження інституту асоційованого членства в споживчих товариствах на основі можливості залучення так званих “членів-інвесторів”, наявність яких передбачена у європейських кооперативних товариствах.

Аналізуючи проблеми виникнення членства у засновників споживчого товариства, автор вказує на доцільність надання права участі в установчих зборах товариства особам, які внесли вступний внесок і пай, передбачені законом і статутом. Таким чином, надання статусу членів товариства буде здійснюватися лише щодо тих осіб, які сплатили відповідні внески.

Стосовно безпосереднього порядку прийняття в члени споживчого товариства то стверджується, що момент набуття особою прав, пов'язаних із членством у товаристві, настає після сплати в повному обсязі передбачених законом внесків і прийняття відповідного рішення споживчим товариством.

У підрозділі 2.2. “Майнові права членів споживчих товариств” на підставі аналізу чинного законодавства з'ясовано відсутність єдиних правових підходів до врегулювання майнових прав членів споживчих товариств, оскільки окремі з них не відповідають основам діяльності непідприємницьких юридичних осіб.

Розгляд чинних законодавчих актів свідчить про відсутність термінологічної та змістової єдності у визначенні об'єктів права власності членів споживчих товариств. Різні нормативно-правові акти передбачили різні об'єкти права власності - майнові сертифікати, пай (частка), загальну частку, частку в майні товариства. На підставі вказаного аргументовано, що визначення об'єкта права власності членів споживчого товариства як частки в його майні суперечить доктринальному визначенню юридичної особи як суб'єкта, майно якого є відособлене від майна його учасників, оскільки спричиняє виокремлення двох суб'єктів права власності на майно - товариства та його членів.

Враховуючи традиції законодавчих актів, що визначали правовий статус кооперативів і характер норм законодавства ЄС, слід наголосити на доцільності виділення такого об'єкта права власності, як пай.

Акцентовано увагу на тому, що основною властивістю паю як об'єкта права власності членів споживчого товариства є його оборотоздатність, яка повинна відображатися закріпленою в законодавстві сукупністю майнових прав членів кооперативу щодо нього. Саме тому наголошено на потребі встановлення номінальної вартості паю, що залежить від вартості сплачених членом споживчого товариства внесків.

Виокремлення нормами ЦК України споживчих товариств як непідприємницьких обумовлює закріплення порядку визначення розміру об'єктів права власності їх членів, а саме: якщо чисті активи споживчого товариства будуть меншими, ніж номінальна вартість усіх паїв його членів, то розмір паю, що виплачуватиметься при виході з товариства, буде зменшено пропорційно до понесених товариством збитків, які покриваються за рахунок капіталу товариства; під час виходу члена із споживчого товариства йому не може бути виплачено більше, ніж номінальну вартість паю, так як споживче товариство є непідприємницьким товариством.

Зазначено, що право членів споживчих товариств отримувати дивіденди на пай суперечить нормам ЦК України, зокрема, визначенню непідприємницьких товариств. Передбачені ж Законом України “Про кооперацію” кооперативні виплати не є тотожними поняттю “дивіденди”, оскільки мають особливий характер, тому що фактично є поверненням частини здійснених членами товариства витрат на купівлю товарів чи отримання послуг через товариство.

Також встановлено, що члени споживчих товариств повинні мати обмежене право на отримання прибутку, оскільки непідприємницький правовий статус споживчих товариств полягає в особливому порядку розподілу доходу товариства. А тому запропоновано надати можливість членам споживчого товариства отримувати виплати на пай на рівні облікової ставки, визначеної Національним банком України. Питання про те, чи повинен увесь прибуток спрямовуватися на реалізацію мети товариства, чи частково розподілятися між членами товариства, доцільно врегульовувати в статуті товариства.

У підрозділі 2.3. “Немайнові права членів споживчих товариств” наголошується на важливості немайнових прав членів споживчих товариств у зв'язку із специфікою споживчих інтересів, що об'єднують членів цих непідприємницьких товариств.

Розгляд природи немайнових прав членів споживчих товариств свідчить про можливість віднесення окремих із них, зокрема, права брати участь у діяльності товариства, як до майнових, так і до немайнових прав. Водночас частину немайнових прав членів споживчих товариств можна віднести до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. До таких прав автором віднесені право бути прийнятим у першочерговому порядку на роботу в товариство; право на одержання направлення від товариства в навчальні заклади.

У контексті розгляду немайнових прав учасників (членів) через призму діяльності юридичних осіб приватного права аргументована необхідність додаткового врегулювання в законодавстві прав членів споживчих товариств, пов'язаних із наданням інформації про діяльність товариства та з участю в управлінні товариством. Тому автор вказує на потребу врегулювання в нормах законодавства таких положень: обов'язкової вимоги щодо зазначення в статуті споживчого товариства способу повідомлення членів про проведення загальних зборів (зборів уповноважених); запровадження можливості включення в порядок денний питань, запропонованих членами товариства, якщо на це є згода присутніх членів; надання права вимагати скликання загальних зборів членам споживчого товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів; врегулювання права членів споживчого товариства бути обраними в органи управління та контролю.

Також акцентовано увагу на потребі уточнення права членів споживчого товариства вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства як права членів товариства вносити пропозиції до порядку денного загальних зборів.

Розділ третій “Правове регулювання створення, реорганізації та ліквідації споживчих товариств” складається з трьох підрозділів і містить дослідження характеру правовідносин, що виникають під час створення споживчих товариств і особливостей їх ліквідації та реорганізації, пов'язаних із непідприємницьким правовим статусом.

У підрозділі 3.1. “Створення споживчих товариств” автор, розділяючи тезу про поділ процесу створення споживчих товариств як юридичних осіб на ініціативну, організаційну та легалізаційну стадії, особливу увагу приділяє організаційному етапу створення товариства, оскільки він є сукупністю дій як юридичного, так і фактичного характеру, спрямованих виключно на виникнення нового суб'єкта права.

В результаті проведеного дослідження підтримується позиція науковців, які стверджують необхідність законодавчого закріплення можливості укладення установчого договору під час створення споживчих товариств, оскільки мова йде про виникнення зобов'язальних відносин між засновниками внаслідок вчинення ними дій організаційного та юридичного характеру. Такий договір із теоретико-правової точки зору не є установчим документом, відрізняється від договорів простого товариства та спрямований винятково на заснування нової юридичної особи.

Обґрунтовано встановлення необхідності проведення установчих зборів під час створення споживчого товариства залежно від кількості засновників. Якщо вона є незначною, то імперативний обов'язок засновників проводити установчі збори є недоцільним. Аргументовано потребу нормативного закріплення чіткого переліку питань, що належать до компетенції установчих зборів; окреслення кола тих осіб, які вправі брати участь у проведенні установчих зборів на підставі критерію сплати ними вступних і тих пайових внесків, що можуть бути передбачені в установчому договорі; врегулювання вимог до кворуму та порядку прийняття рішень установчими зборами за аналогією з відповідним порядком, встановленим Законом “Про кооперацію” для проведення загальних зборів кооперативу.

У підрозділі 3.2. “Реорганізація споживчих товариств” здійснено дослідження реорганізації споживчих товариств у порядку, встановленому для юридичних осіб приватного права. Унаслідок цього підтримана позиція тих вчених, які обстоюють недоцільність відмови від збереження в ЦК України терміна “реорганізація”.

При визначенні проблематики законодавчого врегулювання реорганізації споживчих товариств зроблено наголос на необхідності розробки питання, що стосується можливості перетворення споживчих товариств у підприємницькі товариства та в інші організаційно-правові форми непідприємницьких товариств. Вказується, що чинне законодавство даний аспект діяльності споживчих товариств не врегульовує. Звертаючись до законодавства інших держав, можна зробити висновок про відсутність в ньому однозначності у вирішенні цієї проблеми. Аналогічна ситуація спостерігається і в науковій літературі. Автор поділяє точку зору тих вчених, які обґрунтовують можливість перетворення непідприємницьких товариств у підприємницькі та в інші види непідприємницьких товариств у тому випадку, коли є наявний майновий зв'язок між товариством та його членами. Тому пропонується визначити законодавчо право споживчих товариств перетворюватися в підприємницькі та непідприємницькі товариства, для яких характерною є наявність об'єкта права власності й майнових прав у членів товариства.

Стверджується, що порядок перетворення споживчих товариств в інші організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права визначається можливістю здійснення обміну об'єктів права власності членів споживчих товариств на об'єкти права власності, характерні для тієї юридичної особи, в яку товариство перетворюється.

Належну увагу приділено в дослідженні не лише порядку, а й процедурі реорганізації споживчих товариств. Аргументована потреба її закріплення в загальних нормах закону, що регламентує діяльність споживчих товариств. Така процедура повинна ґрунтуватися на пріоритетах забезпечення прав та інтересів в першу чергу пайовиків товариства, його кредиторів, які полягають в: обґрунтуванні необхідності надання членам споживчого товариства інформації про умови можливої реорганізації до моменту скликання загальних зборів, на яких планується вирішувати таке питання; необхідності повідомлення кредиторів товариства про прийняте загальними зборами рішення; доцільності врегулювання права членів споживчого товариства звернутися до нього з письмовою заявою про викуп чи повернення належних їм паїв, якщо вони проголосували проти прийняття рішення про реорганізацію.

У підрозділі 3.3. “Ліквідація споживчих товариств” підкреслено доцільність застосування до споживчих товариств порядку ліквідації, встановленого загальними нормами для юридичних осіб приватного права.

Оскільки розгляд порядку ліквідації споживчих товариств проводиться в загальному контексті інституту юридичних осіб приватного права, аргументована необхідність визначення в чинному законодавстві уніфікованого переліку підстав примусової ліквідації юридичних осіб, який буде застосовуватись і до споживчих товариств.

У дослідженні відстоюється позиція вчених, яка полягає в доцільності застосування до споживчих товариств порядку визнання банкрутом, що обґрунтовується на основі норм ЦК України, які надають споживчим товариствам право здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті товариства.

На основі здійсненого дослідження чинного законодавства та законодавства інших держав підкреслюється потреба зміни підходів до формулювання положень тих норм, що регламентують порядок ліквідації споживчих товариств. Зокрема, обґрунтована недоцільність закріплення в законодавстві можливості прийняття рішення про ліквідацію споживчого товариства зборами уповноважених.

На підставі аналізу чинного законодавства встановлено потребу розширення в Законі України “Про кооперацію” кола тих органів, які можуть проводити дії щодо ліквідації товариства, оскільки такі функції може виконувати не лише ліквідаційна комісія, але й ліквідатор чи орган управління товариством; врегулювання можливості контролю товариством за діяльністю ліквідаційного органу, так як він завершує справи товариства. Також обґрунтовано положення, відповідно до якого члени споживчого товариства не можуть бути його кредиторами, оскільки мають право на майно, яке залишилося після розрахунків із кредиторами.

За результатами дослідження здійснено критику положень законодавства, які передбачають необхідність передання неподільного фонду при ліквідації споживчого товариства іншій кооперативній організації, тому що вказана позиція законодавця є невластивою для юридичних осіб приватного права. А тому аргументована пропозиція застосування принципу незацікавленого розподілу майна, що залишилося після розрахунків із кредиторами та виплати членам споживчого товариства вартості їх пайових внесків. Порядок незацікавленого розподілу доцільно визначати в статуті споживчого товариства.

У висновках дисертації наведене теоретичне узагальнення й вирішення наукової проблеми, що виявляється у формуванні нової правової моделі споживчого товариства, яка ґрунтується на законодавчому досвіді країн СНД та західноєвропейських країн.

За результатами дослідження встановлена необхідність врегулювання правового статусу споживчого товариства в загальному нормативно-правовому акті, який регулює діяльність усіх видів кооперативу - Законі України “Про кооперацію”. Такий підхід забезпечить уникнення дублювання у двох законодавчих актах (загальному і спеціальному) положень щодо правового статусу споживчих товариств.

Для забезпечення врегулювання Законом України “Про кооперацію” правового статусу споживчих товариств як окремої організаційно-правової форми, автором сформульовані наступні найбільш суттєві пропозиції щодо вдосконалення його положень:

- визначити в статті 2 Закону таке поняття споживчого товариства - непідприємницьке кооперативне товариство, члени якого мають право власності на пай, розмір якого визначається як сукупність пайових і додаткових внесків, несуть субсидіарну відповідальність в межах вартості паю та мають право отримувати прибуток в межах, встановлених законом.

- змінити підхід до правового режиму майна споживчого товариства, визначивши в статті 20 Закону, що кошти неподільного фонду спрямовуються на здійснення фактичних та/або юридичних дій щодо створення й подальшої діяльності кооперативу; внести до статті 20 Закону зміни, відповідно до яких “для забезпечення статутної діяльності кооператив в обов'язковому порядку формує пайовий і може формувати неподільний та інші спеціальні фонди відповідно до потреб кооперативу”;

- доповнити Закон положенням, відповідно до якого “члени споживчого товариства можуть отримувати виплати на пай на рівні облікової ставки, визначеної Національним банком України, якщо така можливість передбачена статутом. Статутом споживчого товариства може бути закріплено, що весь дохід товариства спрямовується на здійснення його мети”;

- доповнити Закон такою статтею: “Член кооперативу має право на свій розсуд продати, подарувати, заповісти, закласти пай чи розпоряджатися ним іншим чином у порядку, встановленому законом та статутом.

У разі виходу або виключення з кооперативу член кооперативу має право на отримання вартості паю в порядку і в строки, визначені законом та статутом.

У випадку коли чисті активи кооперативу будуть меншими, ніж номінальна вартість усіх паїв його членів, то розмір паю, що виплачуватиметься члену кооперативу, зменшується пропорційно до номінальної вартості його паю”;

- деталізувати перелік немайнових прав членів споживчих товариств шляхом закріплення в частині 1 статті 12 Закону таких норм: “Основними правами члена кооперативу є: право отримувати від товариства для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів, протоколи правління; право брати участь у загальних зборах не лише особисто, а й через представника на підставах, визначених законом; право на отримання встановленим у статуті способом повідомлення про проведення загальних зборів (зборів уповноважених); право вносити пропозиції щодо розгляду додаткових питань у порядку денному загальних зборів членів кооперативу; право членів кооперативу, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, вимагати скликання загальних зборів кооперативу; право бути обраними в органи управління та контролю кооперативу”;

- передбачити в статті 7 Закону норму, відповідно до якої право участі в установчих зборах мають особи, які сплатили вступний внесок та обов'язковий пайовий внесок, розмір яких встановлюється установчим договором;

- передбачити в статті 28 Закону право споживчих товариств перетворюватися в ті організаційно-правові форми підприємницьких та непідприємницьких товариств, які дають змогу провести обмін об'єктів права власності членів товариств.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Зеліско А. В. Поняття споживчого товариства / А. В. Зеліско // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей. Вип. XV. Івано-Франківськ, 2005. С. 72-77.

Зеліско А. В. Споживчі товариства як вид непідприємницьких товариств / А. В. Зеліско // Часопис Хмельницького університету управління та права: Університетські наукові записки. 2005. № 4(16). С. 132-137.

Зеліско А. В. Майнові права учасників споживчих товариств як непідприємницьких товариств / А. В. Зеліско // Підприємництво, господарство і право. 2006. №12. С. 162-166.

Зеліско А. В. Об'єкти права власності членів споживчих товариств / А. В. Зеліско // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. 2007. №4. С. 144-151.

Зеліско А. В. Право на розпорядження майном споживчого товариства / А. В. Зеліско // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. С. 423-426.

Зеліско А. В. Перетворення споживчих товариств у господарські товариства / А. В. Зеліско // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 37. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. С. 396-402.

Зеліско А. В. Підстави ліквідації споживчих товариств / А. В. Зеліско // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей. Вип. XVIII. Івано-Франківськ, 2007. С. 85-90.

Зеліско А. В. Історичні передумови формування непідприємницької природи споживчих товариств / А. В. Зеліско // Підприємництво, господарство і право. 2007. №6. С. 41-46.

Зеліско А. В. Створення споживчих товариств: окремі питання / А. В. Зеліско // Право України. 2007. №9. С. 36-41.

Зеліско А. В. Сучасний стан та перспективи розвитку споживчих товариств в України / А. В. Зеліско // Право України. 2008. №6. С. 78-83.

Зеліско А. В. Правове становище непідприємницьких кооперативів / А. В. Зеліско / Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: збірник матеріалів міжнар. наук. конф., (Косів, 24.01.-29.01.2005 р.) / Київ. ун-т права НАН України. К.: Київ. ун-т права НАН України, 2005. С. 213-215.

Зеліско А. В. Споживчі товариства в системі юридичних осіб приватного права / А. В. Зеліско / Молодь у юридичній науці: збірник тез міжнар. наук. конф. молодих вчених [“Четверті осінні юридичні читання”], (Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.) / Хмельницьк. ун-т уп-ня та права. Хмельницький: вид-во Хмельницьк. ун-ту уп-ня та права, 2005. С. 101-104.

Зеліско А. В. Правоздатність споживчого товариства як виду непідприємницьких товариств / А. В. Зеліско / Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку: збірник матеріалів міжнар. наук. конф., (Косів, 27.01.-2.02.2006 р.) / Київ. ун-т права НАН України.- К.: Київ. ун-т права НАН України, 2006. С. 46-50.

Зеліско А. В. Окремі аспекти правосуб'єктності споживчих товариств за цивільним кодексом України / А. В. Зеліско / Тези доповідачів II Всеукр. наук.-практ. конф. з цивільного права [“Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування”], (Львів, 24-25 лютого 2006 р.) / Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, Об'єднання студентів-правників. Львів: Об'єднання студентів-правників, 2006. С. 36-39.

Зеліско А. В.Проблеми визначення об'єктів права власності учасників споживчих товариств, пов'язані з визначенням їх як непідприємницьких товариств / А. В. Зеліско / Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: матеріали Всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, (Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.) / Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ: Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2006. С. 167-169.

Зеліско А. В. Особливості управлінських прав учасників споживчих товариств як непідприємницьких товариств / А. В. Зеліско / Матеріали III міжнар. наук.-практ. конф. [“Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика - 2006”], (Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 р.) / Дніпропетровськ. нац. ун-т. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. С. 70-75.

Зеліско А. В. Особливості перетворення споживчого товариства як способу припинення його діяльності / А. В. Зеліско /Молодь у юридичній науці: збірник тез міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених [“П'яті осінні юридичні читання”], (Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.): у 5 ч.: Ч. 3.: Підтом 1 / Хмельницьк. ун-т уп-ня та права. Хмельницький: вид-во Хмельницьк. ун-ту уп-ня та права, 2006. С. 126-130.

Зеліско А. В. Окремі аспекти створення споживчих товариств / А. В. Зеліско /Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XIII регіон. наук.-практ. конф., (Львів, 8-9 лютого 2007 р.) / Юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка. Львів: юрид. фак-т Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2007. С. 283-285.

Зеліско А. В. Правове регулювання відносин між засновниками споживчого товариства / А. В. Зеліско / Матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів [“Проблемні питання цивільного та господарського права”], (Харків, 16 лютого 2007 р.) / Мін-во освіти і науки України, Харк. націон. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Х.: Харк. націон. ун-т ім. В. Н. Каразіна, 2007. С. 392-395.

Зеліско А. В. Статут як юридична підстава діяльності споживчого товариства / А. В. Зеліско / Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. Ч. 2, (Тернопіль, 25 лютого 2007 р.) / Юрид. фак-т Терноп. націон. економ. ун-ту. Тернопіль: юрид. фак-т Терноп. націон. економ. ун-ту, 2007. С. 9-12.

Зеліско А. В. Право члена споживчого товариства на пай / А. В. Зеліско / Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадяника: матеріали Всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, (Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.) / Юрид. ін-т Прикарпат. націон. ун-ту ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ: Юрид. ін-т Прикарпат. націон. ун-ту ім. В. Стефаника, 2007. С. 140-143.

Зеліско А. В. Окремі аспекти припинення споживчих товариств / А. В. Зеліско / Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами IV міжнар. наук.-практ. конф., (Луцьк, 1-2 червня 2007 р.) / Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк: Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2007. С. 389-392.

Зеліско А. В. Порядок проведення установчих зборів при створенні споживчого товариства / А. В. Зеліско / Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (Івано-Франківськ, 19-20 жовтня 2007 р.) / Прикарпат. юрид. ін-т ЛьвДУВС, ін-т приват. Права і підпр-ва Акад. прав. наук України, кафедра цивільного права і процесу Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника.- Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. С. 128-132.

Зеліско А. В. До проблеми майнових прав членів споживчих товариств / А. В. Зеліско / Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез міжнар. наук. конф. [“Шості осінні юридичні читання”], (Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.): у 3 ч. Ч. 2 / Хмельницьк. ун-т уп-ня та права. Хмельницький: вид-во Хмельницьк. ун-ту уп-ня та права, 2007.С. 99-101.

Зеліско А. В. Немайнові права членів споживчих товариств / А. В. Зеліско / Матеріали регіон. наук.-прак. конф., присвяченої 15-ій річниці Юридичного інституту [“Верховенство права у правозастосовчій діяльності”], (Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.) / Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника. Івано-Франківськ: Юрид. ін-т Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2007. С. 168-171.

АНОТАЦІЯ

Зеліско А. В. Правовий статус споживчих товариств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2008.

У роботі досліджено теоретико-правові та практичні аспекти законодавчого закріплення правового статусу споживчих товариств в Україні. Доведено, що чинні нормативно-правові акти містять застарілі положення регулювання статусу споживчих товариств, що збереглися із часу формування системи споживчої кооперації в СРСР. Зовнішні ж економічні та правові умови діяльності юридичних осіб приватного права в поєднанні з прагненням України до входження у Європейське Співтовариство вимагають кардинального перегляду всіх положень законодавства, що визначають правовий статус споживчих товариств.