Фінансово-правове (податкове) регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

УДК:347.73:336.227.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Фінансово-правове (податкове) регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб

Зоріна Ольга Ігорівна

Київ - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Баймуратов Михайло Олександрович, Маріупольський державний гуманітарний універсітет, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент, член-кореспондент Академії правових наук України Орлюк Олена Павлівна, Інститут інтелектуальної власності, директор; кандидат юридичних наук Греца Ярослав Васильович, Ужгородський національний університет, доцент кафедри господарського права

Захист відбудеться 30.04.2009 р. о 13 на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провул. Несторівський, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провул. Несторівський, 4

Автореферат розіслано 28.03. 2009 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради О.М. Биков.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Проголошення Україною державної незалежності наприкінці XX століття активізувало її європейські прагнення і викликало великий інтерес до європейських інтеграційних процесів. Останнім часом значно зріс і інтерес об'єднаної Європи до нашої держави, пожвавилися відповідні міждержавні контакти з державами-членами ЄС, європейське співтовариство почало розглядати Україну як свого потенційного учасника. Європейські інтеграційні орієнтири України в зовнішній політиці об'єктивно обумовили активізацію наукових вишукувань стосовно доктринальних розробок і прикладних досліджень у цій сфері.

В умовах твердої ринкової економіки, проведення в Україні ряду реформ, спрямованих на виведення країни з економічної кризи і зміцнення за нею статусу фінансово незалежної держави, велике значення має використання переваг офшорного бізнесу в господарській діяльності її громадян. Свідомо негативна позиція органів державної влади, неврегульованість на законодавчому рівні, правова неграмотність суб'єктів, що хазяюють, у даній сфері, а також використання офшорного бізнесу з метою відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, тривалий час ставило офшорну діяльність в Україні в умови, за яких вона мала статус non grаtа.

Широке поширення по всьому світі офшорних юрисдикцій останніми десятиліттями стало побічним і разом з тим закономірним явищем, що супроводжується помітним загостренням міжнародної конкуренції на ринку капіталів. Податкові реформи 1980-х років, проведені в багатьох країнах, що привели до зниження рівня оподаткування, трохи послабили гостроту міжнародної конкуренції на ринку капіталів. Але цілком ця проблема усунута не була. Розглядаючи офшорні центри з цього погляду, слід зазначити, що переваги такого роду юрисдикцій як сфер застосування капіталу збереглися. Більш того, ряд промислово розвинених країн у тій чи іншій формі засновують на своїх територіях офшорні зони чи вводять окремі елементи юрисдикції, які не відрізняються від загальноприйнятих податкових зберігань. У ряді країн (наприклад, в Ірландії) такі заходи дозволяють залучити додаткові зарубіжні інвестиції, розширити експортне виробництво, збільшити зайнятість і підвищити добробут населення.

Крім зовнішніх, видимих проблем у процесі здійснення податкового планування з використанням офшорних зон, у практиці вітчизняних підприємців існує ще цілий ряд схованих причин, що ставить під загрозу сам факт правомірного використання офшорного бізнесу в Україні. На сьогоднішній день у державі цілком відсутня межа, яка б точно могла відокремити легальний офшорний бізнес від нелегального. Сама податкова політика держави побудована таким чином, що підприємець середньої ланки, що становить більшість, серед суб'єктів, що хазяюють, в Україні змушений шукати шляхи зменшення податкового тягаря. Однак, часто не маючи точного уявлення про механізм офшорного бізнесу, порядок заснування офшорного підприємства й управління ним, підприємець робить різного роду порушення, і причому зовсім не завжди ці порушення носять навмисний характер.

Окремі питання проблематики офшорної діяльності, виходячи з різнобічності цього явища і можливості віднесення його до різних галузей права, зокрема податкового, міжнародного, а деякою мірою і кримінального, тією чи іншою мірою досліджували у своїх працях російські вчені А.Л. Апель, А.С. Булатов, В.І. Бутов, Н.М. Васильєв, В.П. Вишневський, А. Вознюк, А. Зимелєв, Л.С. Кабир, М. Кордобовська, Н. Смородинська. З вітчизняних авторів цьому питанню приділяють увагу у своїх працях Д.А. Верлан, І.Г. Галкін, Д.Д. Коссе, Ю.Г. Козак, Е.В. Локатарьова, Н. Нетесова, В.Н. Сліпець та ін.

Під час даного дисертаційного дослідження також були використані розробки зарубіжних учених, таких, як Шерман Г. Арнольд, Т. Беннет, Д. Гриффітс, Р.Л. Дернберг, К. Коттке, Дж. Пеппер та ін., які висвітлюють різні аспекти застосування офшорних схем у податковому плануванні.

Однак ряд серйозних проблем виявився поза увагою зазначених учених, а деякі з напрямів характеризуються наявністю суперечливих суджень. З огляду на даний факт, на основі аналізу й узагальнення практики застосування офшорів у господарській діяльності іноземних юридичних осіб, існуючого вітчизняного законодавства, праць зазначених вище авторів, а також інших авторів, що послужило науково-теоретичною базою даного наукового дослідження, дисертантка вважає за необхідне і своєчасне здійснити фінансово-правове дослідження використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб, зробити й обґрунтувати на цій основі власні висновки і пропозиції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету. Дисертаційне дослідження входить як одне зі складових у науково-дослідну роботу кафедри Маріупольського державного гуманітарного університету на тему «Проблеми інтеграції України у світову економіку та політико-правовий простір» (державний реєстраційний № 0105V008912).

Мети і завдання дослідження. Виходячи з актуальності й недостатньої наукової розробки даної проблеми, мета дослідження полягає у вивченні, з позиції фінансового (а зокрема, податкового) права, застосування спеціального режиму оподаткування при здійсненні діяльності юридичних осіб в офшорних зонах, формулюванні теоретичних висновків і пропозицій щодо регулювання даної сфери діяльності.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:

- вивчити і дати правове визначення офшору як фінансово-правової (податкової) категорії;

- вивчити податково-правовий статус юридичних осіб-учасників офшорної діяльності та на основі отриманих результатів виділити основні (характерні) умови виникнення прав і обов'язків у таких суб'єктів оподаткування;

- розробити власну класифікацію правових режимів оподаткування юридичних осіб-учасників офшорної діяльності, виходячи з характерних рис законодавств різних держав, узявши за основу правові режими оподаткування, застосовані до суб'єктів господарської діяльності в цих державах;

- вивчити і позначити основні підходи (принципи), використані при визначенні й закріпленні за суб'єктами господарювання податкового статусу офшорних компаній на території тієї чи іншої держави;

- охарактеризувати види юридичної відповідальності, застосованої за податкові правопорушення у сфері офшорної діяльності в іноземних державах і в Україні. На основі аналізу й узагальнення зарубіжної і вітчизняної практики виявити існуючі прогалини і недоліки та сформулювати власні пропозиції з їх усунення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі застосування спеціального правового режиму оподаткування, що використовувається при здійсненні господарської діяльності юридичних осіб в офшорних зонах з метою оптимізації податкових платежів.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні основи формування, установлення, зміни і припинення спеціального правового режиму оподаткування, зв'язаного зі здійсненням господарської діяльності юридичних осіб в офшорних зонах.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження послужила сукупність методів наукового пізнання. Загальнонауковий діалектичний метод дозволив проаналізувати чинне законодавство і практику його застосування щодо здійснення господарської діяльності юридичних осіб в офшорних зонах. Історичний метод дозволив простежити еволюцію розвитку офшорного бізнесу. При визначенні понять «офшорна компанія», «офшорна юрисдикція» та ін. застосовувався формально-логічний метод. Метод класифікації використовувався при розгляді рівнів оподаткування в різних юрисдикціях. Застосування компаративного методу дозволило зробити аналіз досвіду використання офшорних компаній, механізму їх функціонування в різних зарубіжних державах. Так само в процесі дослідження широко використалися методи системного, статистичного аналізу, комплексний метод та ін.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тім, що дисертантка вперше в Україні, з урахуванням новітніх досягнень правової науки і чинного законодавства, здійснила комплексний аналіз проблемних питань фінансово-правового (податкового) регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб та сформулювала авторське бачення шляхів їх вирішення. Під час зробленого дослідження сформульований ряд нових наукових положень і висновків, які дисертантка виносить на захист.

Уперше:

- сформульована й обґрунтована пропозиція розглядати офшор як фінансово-правову, а зокрема податкову категорію, що становить собою спеціальний (або особливий) правовий режим оподаткування з встановленням усередині нього ряду податкових пільг і привілеїв;

- запропоноване авторське визначення термінів «офшор», «офшорна компанія» та «офшорна юрисдикція» з погляду фінансового (податкового) права;

- розроблена авторська класифікація правових режимів оподаткування юридичних осіб-учасників офшорної діяльності;

- розроблене авторське визначення терміна «лібералізація оподаткування в офшорних зонах», під яким слід розуміти не тільки систему надання податкових пільг, але і спрощення ряду податкових процедур;

Вдосконалено:

- у процесі вивчення податково-правового статусу юридичних осіб, що використовують у своїй діяльності офшори, зроблена вказівка на те, що поряд з диференціацією самих суб'єктів основним є врахування принципу територіальності джерел походження об'єктів оподаткування;

- зроблений висновок про те, що для того щоб компанія набула статусу офшорної, вона не обов'язково має бути зареєстрована на території офшорної зони;

- зроблений висновок про те, що в іноземних державах юридична відповідальність за податкові правопорушення виражається в санкціях, закріплених у кримінально-правових нормах, у той час як вітчизняний законодавець підрозділяє види санкцій за правопорушення такого характеру не тільки на кримінальні, але й на адміністративні та фінансові;

Одержало подальший розвиток:

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тім, що:

- у науково-дослідній сфері отримані результати доповнюють теорію податкового права і можуть бути основою для подальших розробок проблем, зв'язаних з оподаткуванням юридичних осіб, що застосовують у своїй діяльності офшорні схеми податкового планування;

- у сфері правотворчого процесу - ці результати можуть бути використані при подальшій розробці та прийнятті Податкового кодексу; при внесенні змін і доповнень у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»; при розробці та прийнятті підзаконних нормативно-правових актів з питань здійснення господарської діяльності вітчизняних підприємців у офшорних зонах;

- у правозастосовній діяльності використання отриманих результатів дозволить підвищити ефективність діяльності податкової і митної служб, інших державних органів тощо;

- у навчальному процесі - матеріали дисертаційного дослідження доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників по дисциплінах «Податкове право України», «Міжнародне фінансове право» і спецкурсах програм підготовки магістрів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації були обнародувані на 6-й, 7-й і 8-й звітних конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003, 2004, 2005 рр.), на 1-й і 2-й звітних конференціях професорсько-викладацького складу і студентства Міжнародного гуманітарного університету (Одеса, 2006, 2007 рр.), під час проведення «круглого столу» «Регіональні аспекти європейської інтеграції України. Роль Чорноморського регіону» (Одеса, 19 травня 2007 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Зона вільної торгівлі між Україною і ЄС: правові й економічні аспекти» (Одеса, 8 червня 2007 р.), а також на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку права в Україні» (Одеса, Міжнародний гуманітарний університет, 7-8 грудня 2007 р.).

Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету, а також автор їх використовує в практичній діяльності при читанні лекцій з навчальної дисципліни «Міжнародне фінансове право» в Одеському Міжнародному гуманітарному університеті.

Публікації. Основні результати, що автор отримала в процесі роботи над темою дисертації, викладені в одинадцятьох статтях, сім з яких опубліковані у виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять у собі шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складається із 183 сторінки, у тому числі список використаної літератури - 27 сторінок, що включає 304 найменування.

Основний зміст роботи

У вступі до дисертаційної роботи обґрунтовується вибір теми дослідження та її актуальність, розкривається ступінь дослідження обраної теми, визначається предмет і об'єкт дослідження, мета роботи і коло основних задач, що вимагають свого вирішення на сучасному етапі розвитку реформування системи оподатковування в Україні, методологічні і нормативні основи дослідження обраної теми і її новизна, основні положення, що виносяться на захист, охарактеризована теоретична і практична значимість роботи, апробація результатів дослідження.

Побудова дисертаційного дослідження полягає в послідовному розгляді загальнотеоретичних аспектів фінансово-правового регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб, потім розглядаються питання, що стосуються правових основ оподатковування суб'єктів офшорної діяльності і питання, присвячені вивченню юридичної відповідальності за податкові правопорушення, вчинені в сфері офшорної діяльності.

Розділ перший «Загальнотеоретичні аспекти фінансово-правового регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб» складається з двох підрозділів та висновків до розділу. У даному розділі аналізуються фундаментальні поняття та положення, на основі яких здійснюється дослідження. Зокрема, досліджуються питання, присвячені історії виникнення, становлення та подальшого розвитку офшорної діяльності.

У підрозділі 1.1. «Офшор як фінансово-правова (податкова) категория» розглядаються нормативно закріплені та науково обґрунтовані у працях вчених питання, які присвячені вивченню фінансово-правового регулювання взагалі, та правового регулювання оподаткування зокрема. Окрема увага приділяється проблемі надання податкових пільг, так як, враховуючи заявлену тему дослідження, даний елемент правового податкового механізму носить ключовий характер. Іноземний законодавець надає податкові пільги достатньо широкому колу осіб та встановлює їх в залежності від форми власності, вибору сфери вкладання коштів, цілей виробництва, котрі, в свою чергу, проявляються у вигляді нормативно закріпленого дозволу здійснювати податкові вирахування з валового прибутку підприємства.

Для як найбільш повного та всебічного дослідження офшора з позиції фінансового (а, зокрема, податкового) права дана категорія розглядається в якості інструмента правового регулювання у рамках даної галузі права. У зв'язку з цим досліджуються особливості правового режиму оподаткування на офшорних територіях. За допомогою вивчення та аналізу понять «правовий режим», «податковий режим», «спеціальний податковий режим», а також з урахуванням притаманних їм характерних особливостей формулюється поняття офшору як фінансово-правової, а зокрема, податкової категорії.

Підрозділ 1.2. «Фінансово-правова природа генезису офшоров» містить у собі питання, присвячені вивченню історичних передумов виникнення, формування і подальшого розвитку офшорної діяльності.

Використання офшорних схем не є винятково сучасним явищем. Коли Древні Афіни ввели 2% імпортний і експортний податок, то грецькі і фінікійські купці почали робити об'їзд у двадцять миль, щоб уникнути сплати цих зборів. Незабаром невеликі сусідні острови стали притулком для безмитної і безподаткової торгівлі.

Ріст податкових ставок у ряді індустріальних країн, що спостерігався в 50-60-і роки XX століття, привів до пошуку "податкових притулків". Такі пошуки увінчалися появою численних офшорних центрів.

Далі розглядаються існуючі, і робиться спроба сформулювати власні, визначення термінів "офшор", "офшорна діяльність", "офшорна компанія", "офшорная зона".

У проекті Податкового кодексу станом на 16.07.2007 року під офшорною зоною (територією) пропонується розуміти державу або територію держави, де застосовуються пільгові режими оподатковування, що внесена у відповідний перелік, встановлюваний Кабінетом Міністрів України. Однак в іноземній літературі немає такого поняття "офшорна зона". З урахуванням специфіки процесів, що відбуваються в них, використовуються поняття offshore centre - оффшорный центр, tax haven - податкова гавань чи податковий притулок, corporate haven - корпоративна гавань чи корпоративний притулок, bank haven - банківський притулок і т.ін. Усі разом їх поєднують під однією назвою offshore jurіsdіctіon - офшорна юрисдикція.

Викладене вище дозволяє вважати, що офшорна юрисдикція - це особливі правомочності держави в сфері оподатковування, здійснювані єю на всій своїй території (або на окремій її частині) у результаті чого на даній території діє особливий податковий режим, а також режим таємності касательно інформації про проведені фінансові операції, що поширюється на офшорні компанії, за умови дотримання ними встановлених у законодавстві країни реєстрації визначених вимог.

Розділ другий «Финансово-правовий (податковий) механізм участі юридичних осіб в офшорнії діяльності» складається з двох підрозділів і висновків до розділу. Даний розділ, у порівнянні з першим, носить більш практичний характер і містить у собі підрозділи, присвячені вивченню правового статусу юридичних осіб як суб'єктів оподатковування в офшорних зонах і правових режимах оподатковування офшорних компаній.

Підрозділ 2.1. «Податково-правовой статус юридичних осіб - учасників офшорної діяльності». Юридичні особи, створюючись на території визначеної держави, не обмежуються її територією і можуть поширювати свою діяльність на територію інших країн. Правове положення іноземних юридичних осіб визначається торговими договорами, у яких установлюється загальний режим для юридичної особи. Цей режим може бути заснований або на принципі найбільшого сприяння або на принципі національного режиму.

Однак у світовій практиці оподатковування однакове правове регулювання визначення державної приналежності іноземної юридичної особи відсутнє. Практично у всіх країнах існують податкові правила, що регулюють податковий режим для резидентів даної держави, що діють за кордоном, і для іноземних платників податків, що діють у країні. При розробці механізму оподатковування звичайно використовуються два підходи: передумовою для виникнення податкових зобов'язань є встановлення персонального (суб'єктного) або предметного (об'єктного) зв'язку податкових правовідносини з даною державою. Персональний зв'язок має на увазі як юридичну, так і економічну територіальну приналежність. Ознакою юридичної приналежності є наявність громадянства (підданства) фізичних осіб чи місцезнаходження юридичної особи, у той час як ознакою економічного зв'язку з державою є наявність місця проживання чи постійного місця перебування фізичної особи і місця здійснення діяльності юридичної особи. У зв'язку з цим можна виділити оподатковування по ознаці національності суб'єкта, по ознаці місця проживання чи по ознаці фактичного здійснення діяльності юридичною особою. Якщо ж персональний зв'язок відсутній, обов'язок платити податки може виникнути внаслідок предметного зв'язку з даною державою, що виявляється у випадку одержання доходу чи володіння майном на території даної держави.

Серед найбільш розповсюджених, і частіше інших застосовуваних на практиці, видів статусів компаній, що здійснюють свою діяльність в офшорних зонах, можна виділити нерезидентні компанії, національні компанії (зареєстровані без присвоєння особливого статусу) і національні компанії зі спеціальним статусом.

В Україні в основі виникнення податкових зобов'язань у суб'єктів оподатковування лежить принцип поділу їх на резидентів і нерезидентів. На території ж офшорних зон, у більшості випадків, для визначення основ виникнення податкових зобов'язань у суб'єкта оподатковування лежить принцип територіальності, тобто оподатковуваним визнається тільки той дохід і прибуток, що отримані на території даної держави, а так як основною вимогою для офшорних компаній є здійснення діяльності за межами офшорної зони, то, отже, і прибуток від такої діяльності не покладається з джерелом походження, розташованим на території даної офшорної зони, а виходить, не підлягає оподатковуванню.

У підрозділі 2.2. «Правові режими оподаткування юридичних осіб - учасників офшорної деяльності» розглядаються різні юрисдикції, як офшорні, так і умовно прирівняні до них, узявши за основу рівень податкових ставок і наданих тій чи іншій державі податкових і інших пільг.

Класифікацію режимів оподатковування суб'єктів офшорної діяльності складають п'ять груп.

До першої групи віднесені так звані стовідсоткові офшори - Бермудські, Багамські, Кайманови, Британські Віргінські острови, острови Невіс, Джерсі, Гернсі, Ангілья та ін. У першу чергу цю групу поєднує той факт, що всі перераховані юрисдикції є колишніми чи дійсними володіннями Великобританії. Це дозволяє говорити про те, що законодавство даних юрисдикцій у цілому спирається на доктрину англійського права. Іншими підставами для характеристики цієї групи юрисдикцій можуть служити вимоги, пропоновані до статутного капіталу, чи наявності відсутності офіційно зареєстрованого офісу, кількості акціонерів, директорів, до виду компаній, наданим податковим і іншим пільгам, встановленим обмеженням.

До другої групи країн по пропонованій класифікації можливо віднести країни з високим рівнем оподатковування, але в податковому плануванні ефективним, такі як Великобританія, Данія, Австрія і Канада. Незважаючи на високі ставки податків, що сплачуються юридичними особами в країнах даної групи, при дотриманні деяких вимог і використовуючи особливості їхнього законодавства, представляється можливість засновувати на їхніх територіях компанії, що по своєму статусу можна віднести до офшорних.

До третьої групи країн варто віднести країни, що надають податкові привілеї: Швейцарію, Голландію, Люксембург, а також Ліхтенштейн, Нідерландські Антильські острови й Угорщину. Досліджене законодавство країн даної групи дозволило зробити висновок про те, що на території цих держав власне ставки податків досить високі і відповідають середнім європейським ставкам, однак пільговий режим фінансування застосовується до окремих видів компаній, зокрема, холдінгам, що спричиняє дуже відчутне зниження податкового тягаря.

До четвертої групи віднесені так звані "нетрадиційні" офшорні зони, а саме Ірландія, Чорногорія, а донедавна і юрисдикція з "низьким рівнем податків" - Кіпр. Дану групу країн досить складно піддати якійсь загальній характеристиці хоча б тому, що ці країни мають радикально різне географічне положення і належать до різних правових систем, але проте, вони надають різні пільги податкового й організаційного характеру, що дозволяє засновувати на їхній території компанії, що згодом функціонують як офшорні.

В окрему, п'яту, групу виділені так звані центри податкового (неофшорного) планування, до яких можна віднести Ізраїль, Ісландію, Ліванську Республіку, Об'єднані Арабські Емірати.

У третьому розділі «Юридична відповідальність за податкові правопорушення у сфері офшорної діяльності» розглянуті як вітчизняні види юридичної відповідальності за податкові правопорушення в сфері офшорної діяльності, так і застосування юридичної відповідальності за податкові правопорушення в даній сфері в іноземних державах. Окрема увага приділяється проблемі відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом з використанням офшорних юрисдикцій.

Підрозділ 3.1. «Теоретичні аспекти юридичної відповідальності за податкові правопорушення у сфері офшорної діяльності» містить у собі вивчення та аналіз фундаментальних понять та положень у сфері юридичної відповідальності взагалі та у сфері юридичної відповідальності за податкові правопорушення, пов'язані з використанням офшорних зон зокрема. Як відомо, юридична відповідальність становить собою систему її різних видів. У теорії права відзначається існування кримінального, адміністративного, цивільного, дисциплінарного, матеріального й іншого видів відповідальності. Наявність застереження про існування інших видів відповідальності підкреслює, що даний перелік не може бути вичерпним, оскільки виникнення нових правових інститутів (у тому числі й інститутів юридичної відповідальності) є природним ходом розвитку правової системи, що прагне відповідати рівню і якості регульованих суспільних відносин. Одним із застосовуваних вітчизняним законодавцем видів відповідальності за податкові правопорушення є адміністративна відповідальність. Однак, оскільки на сьогоднішній день Кодекс про адміністративні правопорушення не визначає юридичних осіб суб'єктами адміністративних правопорушень, автор мав за необхідність звернутися до більш детального розгляду такого важливого теоретичного і практичного питання, як належність штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків - юридичних осіб, до певного виду юридичної відповідальності, зокрема фінансово-правової. В ході дослідження автор додержується тієї думки, що фінансова відповідальність повинна бути визнана самостійним видом юридичної відповідальності, однак у той же час слід зробити застереження стосовно ототожнення таких понять, як фінансово-правова відповідальність і відповідальність за фінансові правопорушення. Друга категорія значно ширше першої й охоплює, крім фінансової відповідальності, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну, і тому поглинає першу.

Підрозділ 3.2. «Порівняльно-правовий аналіз юридичної відповідальності за податкові правопорушення у сфері офшорної діяльності». Вітчизняний законодавець при визначенні міри відповідальності за правопорушення в сфері оподатковування, а, отже, і виду санкції, ґрунтується, у першу чергу, на характері і ступені суспільної шкідливості, що визначається цінністю об'єкта протиправного зазіхання, змістом протиправного діяння, розміром і характером заподіюваної шкоди, інтенсивністю протиправних дій, їхньою мотивацією і т. ін. У західній доктрині права (у сфері оподатковування) відсутній чіткий поділ винних діянь на правопорушення і злочини, як це передбачено у вітчизняному законодавстві. Обидві категорії винних діянь об'єднані під загальним поняттям "делікт".

В Україні прийняття нормативно-правових актів, що торкаються діяльність офшорних компаній, ґрунтується на позиції однозначного неприйняття такого виду діяльності. Нормативно-правова база України подана нормами права, спрямованими на заборону й обмеження офшорних операцій, і як наслідок, нормами, що закріплюють різного роду покарання за таке використання. Іноземний же законодавець регулює цю сферу діяльності, установивши міру належної і припустимої поведінки суб'єктів господарювання. Відсутність системності у викладі правових норм, що регулюють дану сферу податкових правовідносин, негативно впливає на дотримання і виконання суб'єктами, які хазяюють, своїх зобов'язань, що, у свою чергу, актуалізує необхідність кодификації таких норм у єдиний нормативно-правовий акт.

Висновки

У ході проведення дослідження були досягнуті поставлені цілі і вирішений ряд задач, що дозволило прийти до визначених висновків.

1. Встановлено, що офшор як фінансово-правова, а зокрема податкова, категорія становить собою спеціальний (або особливий) правовий режим оподаткування з встановленням усередині нього ряду податкових пільг і привілеїв. оподаткування офшор юридична відповідальність

2. Сформульовано авторське визначення термінів «офшор», «офшорна юрисдикція» та «офшорна компанія»:

- «офшор» - з позиції географії як території тієї чи іншої держави; з позиції економіки як території з режимом найбільшого сприяння; і з позиції права, зокрема податкового права, як системи функціонування режимів оподаткування з різними преференціями;

- під терміном «офшорна юрисдикція» пропонується розуміти особливі правомочності держави у сфері оподаткування, здійснювані нею на всій її території (або на окремій її частині), у результаті чого на даній території діє особливий податковий режим, а також режим таємності стосовно інформації про проведені фінансові операції, що поширюється на офшорні компанії, за умови дотримання ними встановлених у законодавстві країни реєстрації певних вимог;

- під терміном «офшорна компанія» пропонується розуміти підприємницьку структуру, створену для мінімізації оподаткування одержуваного прибутку в результаті набуття статусу найбільшого сприяння для інвестування, зареєстровану відповідно до нормативно-правової бази тієї країни, де на законодавчому рівні іноземним юридичним особам гарантуються податкові й інші пільги, і здійснюючу свою господарську діяльність за межами даної держави.

3. Зроблено зауваження на необхідність розмежування таких понять як вільна економічна зона та офшорна зона з огляду на те, що залучений у ВЕЗ капітал (як зарубіжний, так і вітчизняний) приносить дохід тільки усередині цієї зони, а джерело цього доходу може розташовуватися як за її межами, так і всередині; капітал же, залучений в офшорну зону, приносить прибуток не тільки власникові цього капіталу, але й державі, на території якої розташований той чи інший офшорний центр, у той час як прибуток може вилучатися тільки за її межами.

4. Уперше у науковій літературі запропоновано визначення такої категорії, як оподаткування юридичних осіб в офшорних зонах як врегульований нормами іноземного (офшорного) законодавства процес віднесення зареєстрованих на даній території юридичних осіб до числа оподатковуваних суб'єктів і на цій підставі застосування до них процедури встановлення, зміни і стягування податків з об'єктів оподаткування, що утворюються у відповідному податковому періоді.

5. Встановлено, що при визначенні офшорного статусу компанії головними складовими є критерії наявності (чи відсутності) на території даної держави «постійної ділової установи» чи «ділової бази», місцезнаходження «центру управління», цивільної належності директорів такої компанії і здійснення (чи нездійснення) діяльності в даній країні. Перші три встановлюються в нормативних актах тієї чи іншої офшорної зони і можуть варіюватися, у той час як останній критерій є основним і обов'язковим для визнання за компанією статусу офшорної. Тобто домінуючим при визначенні податкового резидентства такої компанії є принцип територіальності.

6. Під час проведення дослідження автор запропонував власну класифікацію режимів оподаткування суб'єктів офшорної діяльності в залежності від рівня податкових ставок і наданих тим чи іншим державам податкових пільг.

7. Встановлено, що принципово важливою рисою компанії, що характеризує її як офшорну, є факт здійснення єю своєї господарської діяльності за межами країни реєстрації. Однак з метою чіткого розмежування компаній, зареєстрованих на території офшорних зон, і компаній, зареєстрованих на території країн, що не належать до офшорних зон, але об'єднаних єдиною метою - мінімізуванням оподаткування, автор пропонує визначити останні як «компанії, умовно прирівняні до офшорних». Тобто, для того, щоб компанія набула офшорного статусу, вона не обов'язково повинна бути зареєстрована на території офшорної зони.олюцию развития оффшорного бизнеса. познания. нного предпринимательства.ной деятельност

8. Встановлено, що рівень оподаткування офшорної компанії в більшості країн залежить від її організаційно-правової форми, що, у свою чергу, встановлюється на законодавчому рівні в тій чи іншій державі, а також від рівня приросту капіталу. Виходячи з проведеного дослідження, можна зазначити те, що при характеристиці офшорних компаній варто враховувати досить велике коло різних за своїм змістом характерних рис, таких, як: ступінь контролю з боку влади; відсутність чи наявність вимог, що ставляться до розміру статутного капіталу; необхідність наявності зареєстрованого офісу; вимоги, що ставляться до власників, акціонерів, директорів, секретарів компанії; наявність чи відсутність необхідності проводити щорічний аудит; необхідність подання фінансової і бухгалтерської звітності в податкові органи; дотримання таємниці банківських вкладів, конфіденційність фінансових операцій; анонімність засновників; наявність чи відсутність у держави угод про уникнення подвійного оподаткування та ін.

9. Уперше розроблено та запропоновано авторське визначення терміна «Лібералізація оподаткування у офшорних зонах», під яким слід розуміти не тільки надання податкових пільг, що полягають у зниженні ставок податків або повній їх відсутності, але також і в здійсненні інших процедур, зв'язаних зі спрощенням механізму контролю з боку податкових органів, зокрема ведення бухгалтерського обліку, складання і надання податкової звітності, термінів надання такої звітності, а також безпосередньо самої сплати податків.

10. Зроблено зауваження на те, що у зарубіжному законодавстві, як правило, традиційний для вітчизняного законодавця поділ юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства на кілька видів (дисциплінарна, адміністративна, фінансова і кримінальна) у залежності від характеру і ступеня тягаря винного діяння відсутній. Крім того, у західній доктрині права (у сфері оподаткування) відсутній чіткий поділ винних діянь на правопорушення і злочини, як це передбачено у вітчизняному законодавстві. Обидві категорії винних діянь об'єднані під загальним поняттям «делікт». Вітчизняний законодавець при визначенні міри відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, а отже, і виду санкції ґрунтується, у першу чергу, на характері й ступені шкоди, заподіяної суспільству, що визначається цінністю об'єкта протиправного зазіхання, змістом протиправного діяння, розміром і характером завданої шкоди, інтенсивністю протиправних дій, їх мотивацією і т.д. У більшості західних країн правопорушення у сфері оподаткування законодавець свідомо відносить до кримінальних і лише потім, визначивши ступінь суспільної небезпеки, формулює вже безпосередньо міру покарання. У багатьох іноземних державах юридична відповідальність за податкові правопорушення виражається в санкціях, закріплених тільки кримінально-правовими нормами, що, у свою чергу, мають специфічні особливості, які полягають у способі кримінального покарання, застосованого до особи, причетної до податкового делікту. Так, у залежності від ступеня тягаря, способу і виду скоєного правопорушення кримінальна відповідальність може бути виражена у вигляді позбавлення волі; кримінального арешту; штрафу; конфіскації майна, придбаного на кошти, приховані від оподаткування; позбавлення прав на прибуток, що винний міг би одержати за угоду, зроблену до осуду; заборони брати участь у публічних торгах; заборони на роботу в державних установах; обмеження у виборчих правах, а також позбавлення інших цивільних прав - носіння зброї, можливості бути опікуном, попечителем, виступати як свідок і т.д.

11. Наведене авторське визначення термінів «незаконне ухилення від оподаткування» під яким слід розуміти будь-які дії, спрямовані на навмисне приховання доходів, заниження оподатковуваної бази, ненадання податкової звітності в податкові органи і, власно, несплату податків, що заподіюють згодом майновий і моральний збиток державі й суспільству; й «правомірний обхід оподаткування» під яким слід розуміти сукупність дій, спрямованих на використання як прогалин у законодавчій практиці, так і інших можливостей, наданих законодавствами вітчизняної та іноземних держав, з метою мінімізації оподаткування.

12. Зроблено зауваження на необхідність стабілізувати податкове законодавство шляхом твердого законодавчого закріплення недопущення внесення будь-яких змін у податкову систему держави протягом фінансового року; закінчити триваючий вже не один рік процес кодификації податкового законодавства, що, у свою чергу, приведе до його спрощення, більш доступного вивчення і, як наслідок, дотримання; розробити і подати на розгляд Верховній Раді України проект нормативно-правового акта, що регулює суспільні відносини, виникаючі в процесі використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб, що містив би в собі положення як загального характеру (визначення основних термінів, мети і можливі способи застосування), так і положення, регулюючі настання різних видів юридичної відповідальності за правопорушення, виникаючі саме внаслідок використання офшорів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Зоріна О.І. Роль України в міжнародній боротьбі з відмиванням грошей, здобутих злочинним шляхом / Ольга Ігорівна Зоріна // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - О.: Одеська нац. юрид. академія, 2003. - Вип. 18. - С. 373 - 377.

2. Зоріна О.І. Оподаткування в офшорних зонах у контексті глобалізації / Ольга Ігорівна Зоріна // Держава і право: зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В.П. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 22. Юридичні і політичні науки. - С. 423 - 426.

3. Зорина О.И. Некоторые вопросы применения оффшорного бизнеса в интересах государства / Ольга Ігорівна Зоріна // Держава і право: зб. наук. праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В.П. Корецького НАН України, 2004. - Вип. 24. Юридичні і політичні науки. - С. 403 - 407.

4. Зоріна О.І. Вплив податкової системи на розвиток економіки держави / Ольга Ігорівна Зоріна // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - О.: Одеська нац. юрид. академія, 2004. - Вип. 22. - С. 386 - 391.

5. Зоріна О.І. Оподаткування юридичних осіб в країнах Західної Європи та Близького Сходу: порівняльно-правовий аналіз / Ольга Ігорівна Зоріна // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. - О.: Одеська нац. юрид. академія, 2005. - Вип. 24. - С. 138-144.

Тези конференцій:

1. Зорина О.И. Создание и функционирование оффшорных и свободных экономических зон: краткий сравнительно-правовой анализ / Ольга Ігорівна Зоріна // Зона вільної торгівлі Україна - Європейський Союз та європейська інтеграція: правові та економічні аспекти: зб. статей учасників міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 8 червня 2007 р.) / Відп. ред. М.П. Орзіх // Одеська національна юридична академія, Британська Рада в Україні, Українська асоціація європейських студій, Проект «Торгівельна політика України». - Б-ка журналу «Юридический вестник». - О.: Феникс, 2007. - С. 127-133.

7. Зорина О.И. Сравнительно-правовой анализ применения мер ответственности за нарушение национального и зарубежного налогового законодательства / Ольга Ігорівна Зоріна // Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку права в Україні: зб. статей учасників між нар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 7-8 грудня 2007 р.) / Відп. ред. О.С. Саінчин // Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету: О.: Міжнар. гуманитар. ун-т, 2007. - Вип. 7. - С. 120-124.

Анотація

Зоріна О.І. Фінансово-правове (податкове) регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2009.

У дисертаційній роботі досліджується фінансово-правове (податкове) регулювання використання офшорів у господарській діяльності юридичних осіб, вивчаються, питання пов'язанні з виникненням та подальшим розвитком офшорної діяльності; формулюється понятійний апарат та загальні риси, притаманні офшорній діяльності у цілому; аналізуються організаційно-правові форми офшорних компаній та правові режими оподаткування суб'єктів офшорної діяльності; розглядаються питання настання юридичної відповідальності за податкові правопорушення у цій сфері; визначено прогалини у правовому регулюванні цієї сфери діяльності, що завдають значної шкоди економіці України.

Ключові слова: податок, оподаткування, податкове планування, офшор, офшорні зоні, офшорна діяльність, офшорні компанії, ухиляння від оподаткування.

Аннотация

Зорина О.И. Финансово-правовое (налоговое) регулирование использования оффшоров в хозяйственной деятельности юридических лиц. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2009.

Диссертационная работа является научным исследованием финансово- правового регулирования использования оффшоров в хозяйственной деятельности юридических лиц. В работе изучаются, с точки зрения права, вопросы связанные с возникновением и дальнейшим развитием оффшорной деятельности; формулируется понятийный аппарат и общие черты, присущие оффшорной деятельности; анализируются организационно-правовые формы оффшорных компаний и правовые режимы налогообложения субъектов оффшорной деятельности; рассматриваются вопросы наступления юридической ответственности за налоговые правонарушения в этой сфере.

Это сделало возможным рассматривать оффшор как финансово-правовую (налоговую) категорию, которая представляет собой специальный (либо особый) правовой режим налогообложения с установлением внутри него ряда налоговых льгот и привилегий.

В тексте работы, в правовом аспекте, формулируются определения таких понятий как «оффшор», «оффшорная юрисдикция», «оффшорная компания», «налогообложение оффшорных компаний», «либерализация налогообложения оффшорных компаний» и т.п.

В диссертации анализируются существующие организационно-правовые формы оффшорных компаний, степень их использования, зависимость уровня налогообложения оффшорной компании в зависимости от ее организационно-правового статуса.

В работе рассматриваются основания возникновения уголовной, административной и финансовой ответственности за совершение налоговых правонарушений в сфере оффшорной деятельности, а также отличия финансовой ответственности от других видов юридической ответственности.

Особое внимание уделено проблеме отмывания «грязных» денег, полученных преступным путем при помощи использования оффшорных схем. Выделены основные признаки, указывающие на преступную деятельность в процессе проведения финансовых операций через оффшорные центры, а также меры по предупреждению таких правонарушений.

Ключевые слова: налог, налогообложение, налоговое планирование, оффшор, оффшорные зоны, оффшорная деятельность, оффшорные компании, уклонение от налогообложения.

Summary

Zorina O. I. The Financial - legal (tax) regulation of use of offshore in economic activities of juridical parties. - Manuscript.

This is for the scientific Candidate's Degree of Low in specialty 12.00.07 - Administrative Low and Process; Financial Law; Information Law. - Institute of the legislation of a Supreme Soviet of Ukraine. - Kiev, 2009.

Dissertational work is scientific research of legal regulation of the taxation of activity of legal persons in offshore zones. In work are studied, from the point of view of the right, questions connected to occurrence and the further development of offshore activity; the conceptual device and the general features inherent in offshore activity is formulated; organizational - legal forms of the offshore companies and legal regimes of the taxation of subjects of offshore activity are analyzed; questions of approach of the legal responsibility for tax offences in this sphere are considered.

It has made possible to define blanks in legal regulation of this field of activity which cause significant damage to economy of Ukraine.

Key words: tax, taxation, tax planning, offshore, offshore juridical, offshore activity, offshore company, deviate from taxation

Размещено на Allbest.ru