Суб’єкти сімейних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 347. 457

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Суб'єкти сімейних правовідносин

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Ватрас Володимир Антонович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького

Національної академії наук України.

Науковий керівник -

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України,

Заслужений діяч науки і техніки України

Шевченко Ярославна Миколаївна,

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України,

завідуюча відділом цивільного, трудового і підприємницького права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Жилінкова Ірина Володимирівна

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,

професор кафедри цивільного права № 1; кандидат юридичних наук, професор Гопанчук Василь Степанович

професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Київського національного університету внутрішніх справ

Захист відбудеться «07» жовтня 2008 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано «05» вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук О.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна, ставши на шлях побудови суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави, закріпила в Конституції фундаментальну правову засаду: “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в державі”. На зазначеному положенні повинні базуватись усі без винятку правові норми, що складають законодавство України. Для цього необхідним є комплексне реформування існуючої правової системи, оскільки радянське законодавство, що дісталося нам у спадок, не відповідає сучасним реаліям та не може належним чином регулювати суспільні відносини, зокрема й у сфері сім'ї. Це у свою чергу не може забезпечити належний захист і здійснення прав людини та створити дійсно ефективну систему права, яка б базувалася на нормах міжнародного права, враховувала власне національні особливості правового регулювання та водночас відповідала європейським стандартам з огляду на обраний Україною курс зовнішньої політики.

Сімейне право, регулюючи особисті немайнові та майнові відносини у сфері сім'ї, основним завданням визначає здійснення і захист сімейних прав та охоронюваних законом інтересів його суб'єктів. Це означає, що фізична особа є центральною фігурою, задля якої і здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Таких осіб у юридичній науці називають суб'єктами сімейних правовідносин. Однак для того, щоб окреслений механізм правового регулювання був дійсно дієвим та ефективним, необхідно на теоретичному рівні сформулювати наукову концепцію сімейної правосуб'єктності, визначити юридичну природу категорії “суб'єкт сімейних правовідносин”, дослідити види суб'єктів сімейних правовідносин та підготувати конкретні практичні рекомендації стосовно вдосконалення чинного сімейного законодавства щодо правового регулювання відносин за участю його суб'єктів.

Сімейний кодекс України (надалі -- СК України), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, був покликаний вирішити окреслені вище завдання. Однак, як показав час та практика застосування, цей кодифікований нормативно-правовий акт не розв'язав ряду проблем щодо здійснення та захисту прав суб'єктів сімейних правовідносин, незважаючи на цілу низку позитиву, який ним був запроваджений. Певна сукупність норм СК України потребує уточнення та вдосконалення.

Дослідженню суб'єктів сімейних правовідносин в юридичній науці приділено значну увагу. Категорії “правовідносини”, “суб'єкт правовідносин”, “правосуб'єктність” досліджували представники теорії держави і права та окремих галузевих юридичних наук: М.М. Агарков, С.С. Алєксєєв, М.Г. Александров, В.К. Бабаєв, Б.К. Бєгічев, Ю.В. Білоусов, С.М. Братусь, А. Брінц, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, Ю.С. Гамбаров, В.П. Грибанов, Д.М. Генкін, Л. Дюгі, Н.П. Журавльова, Т.І. Ілларіонова, О.С. Йоффе, С.Ф. Кечекьян, Р.І. Кондратьєв, В.М. Корецький, О.В. Кохановська, О.О. Красавчиков, Л. О. Красавчикова, Л.Г. Кузнецова, І.М. Кучеренко, Я.М. Магазінер, М. С. Малеїн, Р. Ф. Мажитова, Д. І. Мейєр, В.С. Нерсесянц, О.П. Орлюк, Л.Й. Петражицький, І.Л. Петрухін, Й.О. Покровський, П.Т. Полежай, В.М. Протасов, П. М. Рабінович, Ю. С. Решетов, М.П. Рінг, С.Д. Русу, І.Ф. Сєврюкова, В.І. Сінайський, Р.О. Стефанчук, М.О. Стефанчук, М.С. Строгович, С.А. Сулейманова, Є.О. Суханов, В.О. Тархов, Ю.Г. Ткаченко, Ю.К. Толстой, Є.М. Трубецький, К.А. Флейшиц, Р.О. Халфіна, Б.Б. Черепахін, Д.М. Чечот, Ж.Л. Чорна, Г. Шварц, Г.Ф. Шершеневич, Р.Б. Шишка, Л.С. Явич, В.Ф. Яковлєв та інші.

Поряд із загальнотеоретичними та деякими галузевими дослідженнями варто виокремити наукові праці, які прямо чи опосередковано стосувалися суб'єктів сімейних правовідносин у межах науки сімейного права. Серед них науковий доробок таких учених, як М.В. Антокольська, Ю.Ф. Беспалов, Є.М. Білогорська, І.А. Бірюков, В.І. Бошко, Я.Р. Веберс, Є.М. Ворожейкін, Л.І. Глушкова, П.П. Глущенко, В.Г. Голованов, В.С. Гопанчук, В.І. Данілін, О.В. Дзера, І.О. Дзера, Н.М. Єршова, І.В. Жилінкова, О.І. Загоровський, О.М. Калітенко, Ю.Х. Калмиков, О.Ю. Косова, П.В. Крашенінніков, І.М. Кузнецова, Р.П. Мананкова, Г.К. Матвєєв, В.Ф. Маслов, Є.Г. Міскарян, С.О. Муратова, О.М. Нечаєва, О.М. Нємков, М.Т. Оридорога, В.І. Пєнкрат, З.А. Підопригора, К.П. Побєдоносцев, О.А. Пушкін, Л.М. Пчелінцева, П.В. Рамзаєв, З.В. Ромовська, О.О. Рузакова, В.О. Рясенцев, Л.А. Савченко, Г.М. Свердлов, П.І. Седугін, П.І. Стучка, В.Г. Тіхіня, С.Я. Фурса, Б.Л. Хаскельберг, Ю.С. Червоний, В.П. Шахматов, Я.М. Шевченко та інші.

Незважаючи на таку численність наукових праць, в Україні жодного фундаментального наукового дослідження на тему “Суб'єкти сімейних правовідносин” проведено не було. До цього часу залишаються дискусійними питання щодо поняття та ознак сімейних правовідносин; сутності наукової категорії “суб'єкти сімейних правовідносин” та її співвідношення із суміжними поняттями; поняття та змісту категорії “сімейна правосуб'єктність”, визначення її елементів тощо. Обрана тема дослідження є актуальною та важливою як з точки зору науки сімейного права, так і в частині розробки рекомендацій стосовно вдосконалення сімейного законодавства та практики його застосування щодо чіткого визначення кола учасників сімейних відносин, які регулює СК України (ст. 2 СК України), юридичного закріплення в законі поняття сім'ї та конкретизації підстав її створення (ст. 3 СК України), правової регламентації відносин, що виникають між жінкою і чоловіком, які проживають однією сім'єю без шлюбу та не перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі (ст.ст. 21, 74, 91 СК України) та інших правових норм, оскільки правова регламентація інституту суб'єктів сімейних правовідносин хоча і здійснена в сімейному законодавстві, але не достатньо ефективно. Усе це зумовлює виникнення спірних питань під час застосування окремих норм СК України на практиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України “Суб'єкти українського цивільного права” (державний реєстраційний номер РК0106U012117).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначити на основі теоретичного аналізу та з урахуванням правозастосовчої практики місце суб'єктів в системі сімейних правовідносин, з'ясувати їх сутність та юридичну природу, встановити прогалини і недоліки у вітчизняному сімейному законодавстві в частині здійснення і захисту сімейних прав та охоронюваних законом інтересів особи та розробка пропозицій щодо їх подолання. сімейний законодавство захист суб'єкт

Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язання конкретних завдань: з'ясувати поняття сім'ї як правової категорії та особливого феномену суспільних відносин; визначити поняття, ознаки, види та правову природу сімейних правовідносин; простежити історичні аспекти виникнення і розвитку інституту суб'єктів сімейних правовідносин; розкрити поняття та сутність цієї наукової категорії; відмежувати її від суміжних понять; окреслити коло суб'єктів сімейних правовідносин та класифікувати їх; дослідити таку соціально-правову характеристику суб'єктів сімейних правовідносин, як сімейна правосуб'єктність, виокремити та проаналізувати її структурні елементи; розробити пропозиції та практичні рекомендації з питань удосконалення чинного сімейного законодавства в розрізі теми дослідження.

Об'єктом дослідження є сімейні правовідносини та їх суб'єкти.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо суб'єктів сімейних правовідносин.

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та інші.

Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми такого елементу сімейних правовідносин, як суб'єкти в їх розвитку та взаємозв'язку. Застосування історичного методу дозволило проаналізувати розвиток теоретичної думки, законодавства та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження інституту суб'єктів сімейних правовідносин. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується в теорії сімейного права та нормах сімейного права. Метод аналізу і синтезу використано при дослідженні правової природи суб'єктів сімейних правовідносин; абстрагування та узагальнення -- у процесі розробки дефініцій правових категорій та понять; формально-юридичний -- при формулюванні нових правових норм й удосконаленні чинних. Було застосовано нормативно-порівняльний метод при дослідженні як норм національного, так і зарубіжного права. За допомогою системно-структурного аналізу було проведено відповідні класифікації сімейних правовідносин, їх суб'єктів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що робота є першим в Україні комплексним науковим дослідженням суб'єктів сімейних правовідносин.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначено предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження, обґрунтовано наукову новизну дисертації, викладено основні положення, які виносяться на захист, розкрито теоретичне і практичне значення роботи й апробацію результатів дослідження.

Перший розділ дисертації “Загальна характеристика сімейних правовідносин” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Сім'я як правова категорія та особливий феномен суспільних відносин” розкрито юридичну природу категорії “сім'я”, зокрема підкреслено важливість для науки сімейного права вирішення питання щодо розробки власне юридичного поняття сім'ї поряд з поняттям соціологічним, яке дістало значного поширення в літературі. Наголошено, що сім'я в сімейно-правовому значенні -- це не будь-яка сім'я в соціологічному розумінні цього слова, а лише та, яка відповідно до чинного законодавства приводить до виникнення у її членів взаємних сімейних прав та обов'язків.

На основі узагальнення та переосмислення поглядів учених щодо юридичного визначення поняття сім'ї запропоновано наукову дефініцію, яка може бути закріплена у чинному сімейному законодавстві України:

“сім'я -- це юридичний зв'язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов'язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності”.

Окремо досліджено питання щодо можливості володіння сім'єю правосуб'єктністю і зроблено висновок, що сім'я не може володіти правосуб'єктністю, оскільки вона не є самостійним суб'єктом права, відповідно, учасниками сімейних правовідносин є не сім'я як колективний суб'єкт, а окремі її члени.

У підрозділі 1.2. “Поняття та сутність сімейних правовідносин” розглядаються питання, пов'язані з проблематикою розуміння сутності сімейних правовідносин як на галузевому, так і загальнотеоретичному рівнях. На основі творчого узагальнення поглядів учених у галузях теорії держави та права, цивільного права та сімейного права зроблено висновок: сімейне правовідношення слід розуміти як конкретний сімейно-правовий зв'язок, який базується на шлюбі, родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, що виникає між його суб'єктами, які наділені суб'єктивними правами і юридичними обов'язками, передбаченими нормами сімейного права. Підкреслено, що розуміння сутності та юридичної природи сімейних правовідносин можливе шляхом визначення їх мети, соціального призначення та характерних ознак. Наголошено, що відповідно до чинного законодавства специфічною метою сімейних правовідносин є створення та зміцнення сім'ї як соціального інституту та союзу конкретних осіб. Саме це дозволяє їх виокремлювати з-поміж інших, оскільки жоден інший вид правовідносин, окрім сімейних, не переслідує вказаної мети. Соціальне призначення сімейних правовідносин полягає у формуванні особистості в сім'ї.

До числа специфічних рис власне сімейних правовідносин віднесено: специфічний суб'єктний склад, якому властиві стабільність та стійкість; особистий характер відносин між їх суб'єктами; невідчужуваність сімейних прав та обов'язків; родинність; безоплатність; тривалий характер та невизначеність часових меж (здебільшого); специфічні юридичні факти як підстави виникнення, зміни або припинення сімейних правовідносин; специфічність санкцій; поєднання принципів диспозитивності та імперативності; наявність спеціального кодифікованого нормативно-правового акта; наявність процесуальних особливостей провадження при розгляді сімейних спорів; особливий зв'язок з нормами моралі.

Розділ другий “Суб'єкти як елемент сімейних правовідносин” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Виникнення і розвиток наукової категорії “суб'єкти сімейних правовідносин” у юридичній науці та сімейному законодавстві” вказано на тривалий характер формування категорії суб'єкта сімейного права. Основи теорії правосуб'єктності були розроблені ще в римському праві. Запровадження засад рівності у сімейних правовідносинах пов'язується з епохами Відродження та Реформації, цим самим періодом датується зародження та розвиток низки правових теорій та наукових шкіл, вплив яких можна спостерігати і в сьогоденні. Значні та радикальні зміни правового регулювання сімейних відносин, у тому числі й їх суб'єктів, пов'язані з кодифікацією сімейного законодавства у ХХ столітті. Прийняття у 2002 році СК України розширило коло суб'єктів сімейного права, що поставило перед наукою сімейного права цілу низку проблем, окремі з яких стали предметом цього дослідження.

У підрозділі 2.2. “Суб'єкти сімейних правовідносин як правова категорія” підкреслено, що основним елементом сімейних правовідносин є їх суб'єкти. Суб'єктами сімейних правовідносин є виключно фізичні особи -- люди, а юридичні особи та інші колективні суб'єкти (територіальні громади, публічні утворення, держава) не можуть бути учасниками сімейних правовідносин. У зв'язку з цим, доведено потребу запровадження у науковий обіг терміна, який би визначив правовий статус та місце юридичних осіб та інших колективних суб'єктів права в сімейному законодавстві й водночас відмежовував останніх від суб'єктів сімейних правовідносин. Таким поняттям має стати -- “суб'єкти комплексних відносин, які регулюються сімейним законодавством”.

Доведено потребу вдосконалення чинної норми ст. 2 СК України, а саме: запропоновано як суб'єктів сімейних правовідносин розуміти фізичних осіб, пов'язаних між собою шлюбом, родинністю, усиновленням та окремими формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, які наділені сімейними правами і обов'язками.

Природа суб'єктів сімейних правовідносин носить галузевий характер і базується на специфіці тих суспільних відносин, які виникають на підставі шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення та окремих форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Обґрунтовано, що виникнення статусу суб'єкта сімейних правовідносин не завжди пов'язане із волею фізичної особи, на відміну від інших правовідносин, зокрема юридичний факт народження людини, що пов'язується із набуттям статусу дитини не залежить від неї, а є результатом волі батьків, а також не потребує волевиявлення виникнення статусу баби, діда при народженні їх внуків тощо. Відносини між суб'єктами сімейних правовідносин базуються на засадах поєднання рівності та підпорядкування, наявності окремих пільг, обмежень (душевнохворі, засуджені).

У підрозділі 2.3. “Види суб'єктів сімейних правовідносин” запропоновано класифікувати суб'єктів сімейних правовідносини, а саме: суб'єкти подружніх і прирівняних до них правовідносини; суб'єкти правовідносин батьків та дітей; суб'єкти родинних правовідносин; суб'єкти правовідносин з приводу усиновлення; суб'єкти правовідносин, що пов'язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування. У межах першої групи проведено правовий аналіз таких суб'єктів сімейних правовідносин як подружжя (чоловік і дружина); колишнє подружжя (колишні чоловік та дружина), та особи, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Аргументовано доведено, що наречені відносяться до суб'єктів саме цивільного права, а не сімейного, з огляду на останні зміни сімейного законодавства. Стосовно осіб, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на основі аналізу поглядів науковців та норм чинного законодавства доведено необхідність вважати таких осіб суб'єктами сімейного права.

Аналіз сутності відносин, що виникають між особами однієї статі (пари лесбіянок та гомосексуалістів) привів до висновку про неможливість визнання таких осіб сім'єю. Не заперечуючи можливості здійснення і захисту такого роду людських відносин законом, дисертант не вважає за доцільне наділення одностатевих пар сімейно-правовим статусом. З цього приводу, має бути прийнятий спеціальний закон щодо здійснення і захисту прав сексуальних меншин.

Щодо суб'єктів відносин батьків та дітей, - визначено, що блок таких відносин виникає у зв'язку з народженням дитини. У рамках цього виду правовідносин існує дві сторони -- батьки і діти як суб'єкти сімейного права. Запропоновано визначення, згідно з яким під батьками як суб'єктами сімейних правовідносин слід розуміти жінку і чоловіка, які народили дитину (дітей) та наділені щодо неї (них) особистими немайновими та майновими правами і обов'язками. Окремо подано характеристику батьків і дітей як суб'єктів сімейних правовідносин.

У цьому ж підрозділі досліджено специфіку суб'єктів родинних правовідносин, суб'єктів правовідносин з приводу усиновлення та суб'єктів правовідносин, що пов'язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування. Стосовно останніх стверджується, що відносини за участю органів державної реєстрації актів цивільного стану, органів опіки і піклування, органів прокуратури, суду носять публічно-правовий характер та є предметом регулювання адміністративного права та окремих процесуальних галузей права. Разом з тим одним із суб'єктів таких відносин є діти, що реалізують право на виховання, і в цьому полягає комплексний характер цих відносин. Визначено, що правовий режим галузі сімейного права в такому разі є домінуючим, тому таких суб'єктів слід вважати суб'єктами комплексних відносин, що регулюються сімейним законодавством.

Третій розділ “Сімейна правосуб'єктність як соціально-правова характеристика суб'єктів сімейних правовідносин” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Поняття та сутність сімейної правосуб'єктності” присвячено дослідженню сімейної правосуб'єктності як особливого виду галузевої правосуб'єктності. Зроблено висновок, що сімейна правосуб'єктність -- це соціально-правова властивість фізичної особи бути суб'єктом сімейних правовідносин, яка відображає особливості предмета і методу сімейно-правового регулювання, її носіями є специфічне коло суб'єктів, виникнення базується на особливих підставах.

Наведено додаткові аргументи на користь позиції науковців (Я.М. Шевченко, Я.Р. Веберс) стосовно закріплення в СК України визначення сімейної правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, відповідно, наслідком впровадження вказаної пропозиції стане формування нового інституту сімейного права -- інституту сімейної правосуб'єктності.

Обґрунтовано доведено, що сімейна правосуб'єктність має трьохелементну структуру як єдність правоздатності, дієздатності та деліктоздатності. Юридичний зміст сімейної правосуб'єктності полягає в сукупності встановлених чинним сімейним законодавством України можливостей: бути носієм сімейних прав та обов'язків; набувати для себе сімейних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе сімейні обов'язки, самостійно їх виконувати; бути суб'єктом юридичної відповідальності за порушення сімейних прав та невиконання сімейних обов'язків. У межах сімейної правосуб'єктності як виду галузевої виділено спеціальну та індивідуальну сімейні правосуб'єктності.

У підрозділі 3.2. “Сімейна правоздатність як елемент сімейної правосуб'єктності” розкрито сімейну правоздатність як самостійну правову категорію. Вона як елемент сімейної правосуб'єктності означає здатність фізичної особи мати сімейні права та обов'язки. Аргументовано необхідність розглядати сімейну правоздатність як окрему, відмінну від цивільної правоздатності категорію.

Проаналізовано підходи вчених як у галузі теорії держави та права, так і цивільного та сімейного права щодо розуміння сутності правоздатності. Доводиться, що сімейна правоздатність є особливим суб'єктивним правом, зміст якого полягає в здатності мати сімейні права та обов'язки. Наголошується, що до змісту сімейної правоздатності входять не сімейні права та обов'язки, а здатність їх мати. Характерна риса змісту сімейної правоздатності полягає в тому, що всі без винятку суб'єкти сімейного права, володіють абсолютно рівними можливостями мати сімейні права та обов'язки, тобто їх здатність мати права і обов'язки, гарантована сімейним законодавством, є рівною.

Сімейна правоздатність виникає з моменту народження фізичної особи і припиняється із настанням її смерті. Однак окремі елементи змісту сімейної правоздатності виникають із досягненням фізичною особою певного віку. Проте це не означає, що в такому разі правоздатність і дієздатність зливаються, вони лише виникають одночасно, самостійно співіснують, виконуючи властиві кожній функції. Категорія “сімейна правоздатність” призначена не лише для визначення сукупності здатностей фізичної особи мати сімейні права та обов'язки, але й для окреслення кола осіб, які є суб'єктами сімейного права.

У підрозділі 3.3. “Сімейна дієздатність як елемент сімейної правосуб'єктності” зазначено, що категорія “сімейна дієздатність” обіймає власне, цілком самостійне місце в системі елементів сімейної правосуб'єктності, виконує свої, визначені наукою та практикою функції, тим самим є самостійною категорією науки сімейного права, через наявність суттєвих особливостей і структури, порівняно із цивільною дієздатністю.

Дисертант дійшов висновку, що сімейна дієздатність -- це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе сімейних особистих немайнових та майнових прав, і самостійно їх здійснювати, а також здатність створювати для себе сімейні права та обов'язки і самостійно їх виконувати. Автор обстоює підхід, згідно з яким сімейна дієздатність за юридичною природою являє собою особливе суб'єктивне право фізичної особи. Виділено повну та неповну дієздатність, остання у свою чергу охоплює неповну сімейну дієздатність малолітніх та відповідно неповнолітніх суб'єктів сімейного права. Основне значення категорії сімейної дієздатності полягає у тому, що, завдячуючи їй, суб'єкт сімейного права, тобто особа, здатна мати сімейні права та обов'язки, набуваючи сімейної дієздатності, отримує реальну можливість брати участь у тих чи інших сімейних правовідносинах.

У підрозділі 3.4. “Сімейна деліктоздатність як елемент сімейної правосуб'єктності” досліджено проблемні питання виділення деліктоздатності як самостійного елемента сімейної правосуб'єктності. Категорія деліктоздатності виконує власні специфічні завдання, є необхідною для правової характеристики фізичної особи як самостійного суб'єкта відповідальності. Крім того, деліктоздатність має власний зміст та правове значення.

Сімейна деліктоздатність гармонійно поєднує у собі як здатність особи мати передбачені сімейним законодавством обов'язки і виконувати їх, так і здатність нести юридичну відповідальність за їх невиконання. Окрім потенційної та реальної здатності особи відповідати за вчинене правопорушення, сімейна деліктоздатність базується на психологічних передумовах -- вимогах щодо необхідних розумових можливостей у фізичних осіб, розумінні ними значення своїх дій і здатності ними керувати.

Безпосередній зміст сімейної деліктоздатності становлять потенційні і реальні можливості особи нести покладені на неї міри відповідальності, передбачені сімейним законодавством. Обсяг сімейної деліктоздатності вимірюється сукупністю мір відповідальності, які можуть бути покладені на суб'єкта сімейних правовідносин. Сімейна деліктоздатність являє собою негативну сторону сімейної правосуб'єктності особи.

Виокремлення деліктоздатності як самостійного елемента сімейної правосуб'єктності має не лише суто теоретичне, а й практичне значення, оскільки дозволяє розмежувати принципово відмінні правові можливості особи і в її рамках дослідити весь обсяг і специфіку мір відповідальності до конкретної категорії осіб -- суб'єктів сімейних правовідносин з урахуванням обсягу їх право- і дієздатності. Крім цього, трьохелементна структура правосуб'єктності дозволяє дослідити кожного конкретного суб'єкта сімейного права як потенційного, реального учасника сімейних правовідносин та суб'єкта юридичної відповідальності.

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми -- комплексного дослідження інституту “суб'єктів сімейних правовідносин”, містяться загальні підсумки результатів, одержаних у процесі дисертаційного дослідження:

1. Сім'ю слід розглядати не лише як соціологічну, а й як правову категорію, оскільки, потрапляючи до сфери правового регулювання, сім'я, перетворюється із соціального явища на соціально-правове. Незважаючи на те, що сім'я є соціальною категорією, право регулює соціальні відносини. Внаслідок такого регулювання окреслені відносини набувають правового змісту та стають правовідносинами.

2. Подано нову редакцію ст. 3 СК України з огляду на недосконалість чинної правової норми у зв'язку з тим, що запропоноване законодавцем юридичне визначення сім'ї не розкриває правового змісту цієї категорії, що може призвести до віднесення до сім'ї спільності людей, які по суті не є сім'єю. Крім цього, у ст. 3 Кодексу чітко не конкретизовано підстави створення сім'ї та неправильно наділено правами члена сім'ї одиноку особу. З огляду на це, нова редакція ст. 3 СК України має такий вигляд:

“Стаття 3. Сім'я.

1. Сім'я є первинним і основним осередком суспільства.

2. Сім'я -- це юридичний зв'язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов'язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності.

3. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.”

3. Зроблено висновок про те, що інститут сім'ї необхідно розглядати як особливий феномен суспільних відносин та правову категорію, яка знаходиться під охороною і захистом держави й об'єднує у собі своїх членів -- суб'єктів сімейних правовідносин. Останні, завдячуючи сім'ї, в змозі набути сімейної правосуб'єктності та ефективно здійснювати свої сімейні права і виконувати покладені на них сімейні обов'язки як в інтересах сім'ї, так і для власного блага.

4. При юридичному визначенні сім'ї вказано на правові підстави її створення, наявність юридичного зв'язку між фізичними особами, які є її членами, та введено такі неодмінні ознаки, як спільне життя осіб, наділення їх взаємними сімейними правами та обов'язками. Крім цього, запропоновано при визначенні поняття “сім'я” вказувати на ознаку взаємної юридичної відповідальності її членів, без якої передбачені сімейним правом права та обов'язки залишаться деклараціями і не будуть реалізованими.

5. За основу при правовій характеристиці суб'єктів сімейних правовідносин слід обрати авторську класифікацію суб'єктів сімейних правовідносин, а саме: суб'єкти подружніх і прирівняних до них правовідносин; суб'єкти правовідносин батьків та дітей; суб'єкти родинних правовідносин; суб'єкти правовідносин з приводу усиновлення; суб'єкти правовідносин, що пов'язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування.

6. Сімейну правосуб'єктність слід розглядати як соціально-правову властивість, яка дозволяє фізичній особі бути суб'єктом сімейних правовідносин, визначаючи її як потенційного та реального учасника сімейних правовідносин. Ознаками правосуб'єктності є: сімейна правосуб'єктність -- самостійна категорія науки сімейного права; вона виступає соціально-правовою властивістю фізичної особи; відображає особливості галузевого методу правового регулювання (сімейно-правового); її носіями є особливе коло суб'єктів; сімейній правосуб'єктності властиві специфічні підстави виникнення; власна структура; вона володіє особливим юридичним змістом.

7. З'ясовано, що сімейна правоздатність як елемент сімейної правосуб'єктності є здатністю фізичної особи мати сімейні права та обов'язки. За юридичною природою сімейна правоздатність є особливим суб'єктивним правом. Сімейна правоздатність виникає з моменту народження фізичної особи і припиняється із настанням її смерті. Однак деякі елементи змісту сімейної правоздатності виникають із досягненням фізичною особою певного віку. Проте це не означає, що в такому разі правоздатність і дієздатність зливаються. Вони лише виникають одночасно, самостійно співіснують, виконуючи властиві кожній функції.

8. Доведено, що сімейна дієздатність є самостійною категорією науки сімейного права, через наявність суттєвих особливостей і структури, порівняно із дієздатністю цивільною, однак базується на загальноправовому розумінні дієздатності як важливої частини правосуб'єктності із власною притаманною галузевою специфікою. Сімейна дієздатність є здатністю фізичної особи своїми діями набувати для себе сімейних особистих немайнових та пов'язаних з ними майнових прав, і самостійно їх здійснювати, а також здатність створювати для себе сімейні обов'язки і самостійно їх виконувати. Запропоновано за обсягом сімейних прав та обов'язків сімейну дієздатність поділяти на повну та неповну. Остання у свою чергу охоплює неповну сімейну дієздатність малолітніх та відповідно неповнолітніх суб'єктів сімейного права.

9. Виділено сімейну деліктоздатність як самостійний елемент правосуб'єктності, що дозволяє розмежувати принципово відмінні правові можливості особи і в її рамках дослідити весь обсяг і специфіку заходів відповідальності до конкретної категорії осіб -- суб'єктів сімейних правовідносин з урахуванням обсягу їх право- і дієздатності. Крім цього, трьохелементна структура правосуб'єктності дозволяє дослідити кожного конкретного суб'єкта сімейного права як потенційного, реального учасника сімейних правовідносин та суб'єкта відповідальності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ватрас В.А. Про сутність сімейних правовідносин / В.А. Ватрас // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. -- 2003. -- № 3-4 (7-8). -- С. 111-188.

2. Ватрас В.А. До питання про поняття сімейних правовідносин / В.А. Ватрас // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 23. -- К.: Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2004. -- С. 369-373.

3. Ватрас В.А. Суб'єкти сімейного права у Стародавньому Римі / В.А. Ватрас // Актуальні проблеми держави і права. Випуск 23. -- Одеса: Юридична література, 2004. -- С. 173-178.

4. Ватрас В.А. Ґенеза поняття “суб'єкти сімейних правовідносин” / В.А. Ватрас // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. -- 2005. -- № 1-2 (13-14). -- С. 120-129.

5. Ватрас В.А. Поняття сімейної правосуб'єктності / В.А. Ватрас // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. -- 2005. -- № 3 (15). -- С. 93-99.

6. Ватрас В.А. Сімейна деліктоздатність як елемент сімейної правосуб'єктності / В.А. Ватрас // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. -- 2005. -- № 4 (16). -- С. 108-113.

7. Ватрас В.А. Поняття “член сім'ї” за законодавством України / В.А. Ватрас // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Випуск 4. -- К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2005. -- С. 90-95.

8. Ватрас В.А. Поняття сімейної дієздатності / В.А. Ватрас // Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Випуск 5. -- К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, 2006. -- С. 60-64.

9. Ватрас В.А. Про правосуб'єктність сім'ї / В.А. Ватрас // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. -- 2007. -- № 4 (24). -- С. 149-153.

10. Ватрас В.А. Суб'єктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя / В.А. Ватрас // Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. -- Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. -- С. 249-251.

11. Ватрас В.А. Проблеми відмежування суб'єкта сімейних правовідносин від суміжних понять / В.А. Ватрас // Методологія приватного права: Збірник наукових праць (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. -- К.: Юрінком Інтер, 2003. -- С. 312-318.

12. Ватрас В.А. Деякі проблеми регулювання сімейних відносин за Цивільним кодексом України / В.А. Ватрас // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. -- К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ Інтелектуальної власності, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 2004. -- С. 416-422.

13. Ватрас В.А. Сім'я як правова категорія та особливий феномен суспільних відносин / В.А. Ватрас // Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених “П'яті осінні юридичні читання” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький): У 5-ти частинах: Частина четверта. -- Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. -- С. 208-211.

14. Ватрас В.А. Окремі аспекти правосуб'єктності одностатевих пар / В.А. Ватрас // Актуальні проблеми юридичної науки. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених “Шості осінні юридичні читання”

(26-27 жовтня 2007 року, м. Хмельницький): У 3-х частинах: Частина друга. -- Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. -- С. 353-354.

АНОТАЦІЯ

Ватрас В. А. Суб'єкти сімейних правовідносин. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 -- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. -- Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ, 2008.

Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні комплексним дослідженням проблем суб'єктів сімейних правовідносин, у якій на основі чинного законодавства та праць учених розкрито юридичну сутність сім'ї та сімейних правовідносин, досліджено виникнення і розвиток категорії суб'єктів сімейних правовідносин, дано їх правову характеристику та класифікацію.

Значну увагу в роботі приділено правовій характеристиці окремих видів суб'єктів сімейних правовідносин, визначено їх коло та дано правовий аналіз суб'єктного складу сімейних правовідносин на підставі авторської класифікації.

Комплексно досліджено таку соціально-правову характеристику суб'єктів сімейних правовідносин, як сімейна правосуб'єктність. Виокремлено та проаналізовано її структурні елементи: сімейну правоздатність, сімейну дієздатність та сімейну деліктоздатність.

Розроблено конкретні пропозиції та практичні рекомендації з питань удосконалення чинного сімейного законодавства в розрізі теми дослідження. Значної уваги приділено питанням удосконалення нормативно-правового закріплення ключових понять сімейного права.

Ватрас В. А. Субъекты семейных правоотношений. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. -- гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Институт государства и права имени В. М. Корецкого НАН Украины. Киев, 2008.

Диссертация является самостоятельной завершенной научной работой, первым комплексным исследованием проблем субъектов семейных правоотношений. На основе глубокого анализа разработанных в сфере теории государства и права, гражданского и семейного права подходов в работе исследованы проблемные вопросы юридического определения семьи, его отличия от распространенного в юридической науке социологического понимания семьи. Путем творческого обобщения взглядов ученых, анализа законодательства и выделения ключевых свойств, предложено собственное определение семьи. В работе сделан самостоятельный вывод о том, что семейное правоотношение следует понимать как конкретную семейно-правовую связь, которая основана на браке, родстве, усыновлении и других основаниях, предусмотренных законом, возникает между его субъектами (физическими лицами), наделенными субъективными правами и юридическими обязанностями, предусмотренными нормами семейного права. Автором работы детально проанализированы особенности именно семейных правоотношений и выделены наиболее характерные их свойства.

В диссертации рассматриваются вопросы, касающиеся проблем понимания сущности семейных правоотношений, в связи с чем сделан вывод о том, что целью семейных правоотношений является создание и укрепление семьи, предложено собственное понимание характерных черт семейных правоотношений, что позволило раскрыть их специфику относительно других видов правоотношений. Автор исследовал ряд вопросов относительно возникновения и развития понятия субъекта семейных отношений, проанализировал существующие в науке разногласия в понимании данной категории, что послужило основой для определения сущности этой правовой категории и ее особенностей в отрасли семейного права. Диссертантом подробно рассмотрены вопросы, касающиеся правового режима членства в семье, в частности затронута проблематика единого понимания юридического термина “член семьи”, в связи с чем обоснована нецелесообразность нормативного закрепления единого для всех отраслей права данного понятия.