Державне регулювання відтворювальних процесів у промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.824.1:658.011

25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ПРОМИСЛОВОСТІ

Шибірін Олександр Якович

КИЇВ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Бодров Володимир Григорович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та історії економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор КОРІНЄВ Валентин Леонідович, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), проректор з наукової роботи;

кандидат наук з державного управління, доцент ГОРНИК Володимир Гнатович, Міністерство промислової політики України, директор департаменту.

Захист відбудеться 30 жовтня 2008 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.129.01 в Академії муніципального управління за адресою: 01601, МСП, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління за адресою: 01601, МСП, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Автореферат розісланий 26 вересня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація економіки України потребує якісного економічного розвитку та зростання. Досвід розвинених країн свідчить, що забезпечити вказані процеси неможливо без розширеного суспільного відтворення. Відтворювальний розвиток в Україні визначає перехід промисловості до нового якісного стану. Останнє супроводжується активізацією інноваційних процесів у промисловості, дає змогу реорганізувати економіку на основі розвитку наукоємних виробництв, впровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії відтворювального розвитку наявні всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кадровий потенціали, що визначають конкурентні переваги країни. Досвід економічно розвинутих країн переконливо свідчить, що в сучасних умовах зазначені економічні параметри вирішальним чином залежать від масштабів та якісної організації інвестиційної діяльності, формування і стимулювання структурно-технологічних змін на основі інновацій. Сподівання на масовий приплив іноземних інвестицій у той час, коли власні нагромадження вивозяться за кордон чи осідають у вигляді валютної готівки, невиправдані. Лише після того, як у країні будуть реалізовані у вигляді інвестиційних вкладень нагромаджені заощадження громадян і суб'єктів господарської діяльності, можливий приплив зовнішніх вкладень. Крім того, необхідно створити такі умови, щоб інвестиції вкладалися не просто у відновлення наявного технологічного рівня чи на його нарощування, а дійсно в новітні технології.

При всій важливості державного управління інноваційними процесами та їх бюджетного фінансування, у ринкових умовах необхідно задіяти внутрішні механізми фінансування відтворювальних процесів у промисловості, коли взаємодія важелів і стимулів господарської діяльності між учасниками процесу відбувається на основі конкуренції. За таких обставин розробка наукових засад системи державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості набуває особливої актуальності.

Ґрунтовними дослідженнями структурних проблем державного регулювання відтворювальних процесів займалися такі вітчизняні вчені, як: С.О. Біла, О.Г. Мордвінов, В.Є. Воротін, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.М. Суходоля, В.М. Рижих та інші.

Необхідність формування ефективної інноваційної політики, застосування механізмів державного управління інноваційним розвитком економіки розглядаються у працях Ю.М. Бажала, В.Г. Бодрова, М.В. Гамана, В.О. Гусєва, В.Л. Корінєва, В.Ф. Мартиненка тощо.

Значну увагу особливостям державного регулювання розвитку промисловості приділили О.М. Алимов, О.І. Амоша, Б.М. Андрушків, А.С. Гальчинський, В.Г. Горник, О.С. Ігнатенко та інші.

Суттєвий внесок у дослідження проблем відтворювального типу розвитку економіки зробили закордонні вчені: М. Альберт, І. Ансофф, Л. Водачек, О. Водачкова, Е. Домар, Р. Нельсон, М. Портер, Р. Харрод, Дж. Хікс та інші.

Однак відтворювальні процеси у промисловості як об'єкт державного управління і водночас самостійна соціально-економічна підсистема зі специфічним комерційним типом господарських зв'язків не отримали належного наукового відображення в численних працях із зазначеної проблематики. Питання державного управління відтворювальними процесами у промисловості виявилися недостатньо розробленими, практично не розглядалися в комплексі, що спричинило відсутність обґрунтованої довгострокової концепції розвитку ринку інновацій та відтворювального розвитку національної промисловості й стратегії державної відтворювальної політики у промисловості. Особливої уваги потребує вирішення таких проблем: визначення головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості, визначення меж, масштабів використання інновацій, функцій інститутів державного управління, пріоритетних напрямів відтворювального розвитку промислового комплексу України.

Необхідність теоретичного та практичного значення вирішення зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U0041030) і теми кафедри економічної теорії та історії економіки “Формування інвестиційно-інноваційної моделі сталого розвитку національної економіки”. Роль автора як співвиконавця полягає у визначенні стану України стосовно науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду, обґрунтуванні заходів державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості, розробки концептуальних засад стратегії відтворювального розвитку промисловості України.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка й обґрунтування теоретичних і науково-методичних засад, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості в Україні.

Для досягнення мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:

здійснити системний аналіз наукової вітчизняної і зарубіжної літератури з проблематики державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості;

розкрити зміст та складові головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості;

запропонувати класифікацію функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості;

визначити стан України у сфері науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду та нагромадження потенціалу наукових розробок;

обґрунтувати систему та умови ефективного державного управління відтворювальними процесами у промисловості України;

запропонувати заходи щодо державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості;

визначити концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України.

Об'єкт дослідження - механізми державного управління промисловістю України.

Предмет дослідження - державне регулювання відтворювальних процесів у промисловості.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, методичні підходи, практичні пропозиції щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління інноваційною діяльністю в Україні, форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямовані на підтримку розвитку вітчизняної промисловості інноваційним шляхом.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи - для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державного управління відтворювальними процесами у промисловості в Україні; методи аналізу і синтезу - для розробки системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку інновацій; розрахунково-конструктивний - з метою вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації інноваційних проектів; експериментальний - для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії розвитку інновацій в Україні; порівняльного аналізу - для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості. державний відтворювальний науковий технічний

Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішення актуального наукового завдання в галузі державного управління, що полягає у розробці й обґрунтуванні теоретичних і науково-методичних засад, а також виробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості в Україні. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:

уперше:

- обґрунтовано головну ціль державного управління відтворювальним розвитком промисловості, яка полягає у забезпеченні кількісних і якісних змін у структурі промислового виробництва на основі зростання обсягів капітальних активів, стимулювання інноваційних зрушень у використанні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів у процесі формування економіки постіндустріального типу;

- запропоновано структурування і виділення складових головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості, серед яких: визначення пріоритетних підгалузей; мінімізація впливу зовнішнього середовища на діяльність державних інститутів; впровадження відтворювальної культури усієї сукупності державних інститутів;

удосконалено:

- систему державного управління відтворювальними процесами у промисловості через формування інноваційних циклів “проблема - дослідження - розробка - виробництво - використання”;

- механізм державної підтримки інновацій шляхом визначення і сприяння пріоритетним напрямам відтворювальних процесів у промисловості на загальному, галузевому та регіональному рівнях, а також створення правових й економічних передумов для її підтримки та стимулювання, які з повним правом можуть претендувати на роль основних у процесі запровадження відтворювальної моделі розвитку;

набули подальшого розвитку:

- процес формування пріоритетних напрямів відтворювального розвитку промисловості України, серед яких: цілеспрямована зовнішньоекономічна діяльність з метою пошуку нових зовнішніх ринків для реалізації продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу з урахуванням вимог Світової організації торгівлі; застосування в національному виробництві зарубіжних наукових досягнень, які відповідають особливостям України; відтворювальний розвиток великих підприємств; державна підтримка крупномасштабного виробництва;

- визначення функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості, їх поділ на загальні (державне нормування; державний контроль і моніторинг, державне прогнозування та планування; державне стимулювання; державне регулювання й координування) та спеціальні (державне регулювання промисловості; державне прогнозування і планування соціально-економічного розвитку; державний фінансовий контроль).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані теоретичні положення, висновки за результатами дослідження можуть бути застосовані для вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості.

Результати дослідження використані Міністерством промислової політики України у процесі реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2008 рік у частині вдосконалення механізму державного регулювання промисловості (довідка № 01/6-2-1236 від 12.11.2007 рік). Результати досліджень стосовно запровадження системи сертифікації та контролю за якістю продукції, що надається промисловими підприємствами житлово-комунальній сфері, були використані при розробці проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки” (довідка № 8/4-312 від 07.11.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету в процесі викладання таких дисциплін, як: “Державне регулювання економіки”, “Менеджмент у державному та муніципальному управлінні”, “Інвестиційний менеджмент” (довідка № 3/724 від 27.12.2007 р.).

Результати досліджень щодо державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості можуть бути використані при підготовці програм стабілізації та регіонального розвитку України за напрямами: створення економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного використання досягнень науки в промисловості; розбудови ефективно діючої відтворювальної системи, що об'єднує компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства та інші організації в галузі; формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектору промисловості. Пропозиції щодо підвищення ролі науки в структурних трансформаціях та розробки інноваційної стратегії економічного розвитку заслуговують на використання відповідними міністерствами.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в результаті проведених досліджень, розроблено здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались й обговорювались на конференціях та семінарах, серед яких: “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2007), “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (Сімферополь, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 8 публікаціях загальним обсягом 5,1 обл.-вид. арк., у тому числі в 6 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління та 2 тезах у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок. Робота містить 6 таблиць на 4 сторінках. Список використаних джерел складається з 224 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості обраної теми, її зв'язок із науковими програмами; визначено об'єкт, предмет, методи, мету й завдання дослідження, описано наукову новизну, встановлено практичну цінність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Наукові засади державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості” викладено методологічні засади державного управління відтворювальною діяльністю і форм реалізації відтворювальної політики держави в умовах глобалізації, проведено системний аналіз наукового доробку з теми, охарактеризовано стан джерельної бази роботи й визначено напрями дослідження.

Виявлено, що наукові дослідження питань державного управління відтворювальною діяльністю останнім часом розширили теоретико-методологічну базу. Насамперед це стосується змісту і напрямів відтворювальної політики держави, закономірностей та принципів її розвитку. Цьому сприяло творче засвоєння напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управлінської науки, екстраполяція їх на сучасні державотворчі процеси. Основам державного управління відтворювальною діяльністю присвячені праці М. Альберта, Б. Андрушківа, І. Ансоффа, В. Бодрова, Р. Бойка, Л. Водачек, О. Водачкової, В. Рижих та ін. Дослідженню різних відтворювальних моделей розвитку присвячені праці С.С. Арутюняна, Ю.М. Бажала, А.Є. Батюка, С.О. Білої, А.С. Гальчинського, М.В. Гамана В.М. Геєця, М.Х. Корецького, Д.М. Черваньова та ін. Дисертант повністю погоджується з думкою провідних учених, що напрями вдосконалення державного управління відтворювальною діяльністю слід розробляти з урахуванням інтересів та особливостей на макро- і мікрорівнях.

Виходячи з цього, запропоновано головну ціль державного управління відтворювальним розвитком промисловості, яка полягає у забезпеченні кількісних і якісних змін у структурі промислового виробництва на основі зростання обсягів капітальних активів, стимулювання інноваційних зрушень у використанні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів у процесі формування економіки постіндустріального типу. Для відтворювальної сфери знання головної цілі державного управління є важливим з погляду розуміння змісту й напрямів співпраці державних галузевих і територіальних органів управління. Головна ціль деталізує актуальну політику держави та забезпечує напрями й орієнтири для визначення стратегій різних державних інститутів.

Проведено структурування головної цілі державного управління відтворювальним розвитком з урахуванням особливостей національної промисловості й виділено такі її складові:

1. Визначення пріоритетних підгалузей виходячи з їх внутрішньої орієнтації в соціальній та економічній сферах, із забезпечення окремих верств населення продукцією промисловості, діяльності окремих суб'єктів господарювання, форм і методів реалізації відтворювальних програм. Для цього необхідно виявити конкретні галузі сфери матеріального виробництва, що є пріоритетними для втручання держави, й способи впливу на них.

2. Мінімізація впливу зовнішнього середовища на діяльність державних інститутів. Тобто створення такого економічного, соціального та політичного становища в країні, яке визначає робочі принципи цих державних інститутів. Безперечно, що для державного управління відтворювальними процесами у промисловості провідними складовими зовнішнього середовища є сфера матеріального виробництва та соціальна ситуація.

3. Впровадження відтворювальної культури всієї сукупності державних інститутів. Це передбачає створення умов ефективного використання відтворювального потенціалу (особистості, підприємства, організації) в інтересах розвитку промисловості. Разом з тим не можна зводити всі ці процеси тільки до впливу відтворювальної культури, поряд з нею існують потужні політичні, економічні, соціальні й інші фактори. Однак вони детермінуються станом культури в цілому і насамперед її відтворювальної складової.

Розглядаючи головну цілі всієї сукупності державних інститутів з погляду визначення основних потреб громадян, суб'єктів господарювання та їх ефективного задоволення, керівництво державних інститутів (тобто держави, якщо ширше тлумачити діяльність таких державних органів) фактично створює прихильників певного державного устрою щодо управління відтворювальними процесами у промисловості в майбутньому.

Запропоновано підхід до розгляду системи функцій та методів державного управління відтворювальними процесами у промисловості як до виключно самостійної, абсолютно не подібної до менеджменту сфери. Незважаючи на певну схожість у назвах функцій, у їх змісті може спостерігатись цілковита відмінність. По-перше, об'єктом державного управління є суспільні процеси, державні інституції, у тому числі й відтворювальна сфера, на відміну від управління людьми у менеджменті. По-друге, для державного управління відтворювальними процесами у промисловості економічний інтерес має приватний характер, тобто він притаманний лише державним службовцям як найманим працівникам. По-третє, до складу можливих об'єктів державного управління відтворювальними процесами у промисловості входять соціальна, фінансова та сфера економіки. сфера. По-четверте, суб'єктом управління виступають державні органи управління та їх представники в особі державних службовців, а не вищий керівний орган або окрема керівна особа.

Виходячи з вищезазначеного запропоновано відповідний поділ на загальні та спеціальні функції державного управління відтворювальними процесами у промисловості. До складу загальних функцій державного управління можна зарахувати: державне нормування; державний контроль і моніторинг; державне прогнозування й планування; державне стимулювання; державне регулювання та координування. До складу спеціальних функцій державного управління - державне регулювання промисловості; державний фінансовий контроль.

На сьогодні Україна представлена на світовій арені як країна з порівняно низьким життєвим рівнем громадян, що не становить конкуренції провідним державам у жодній галузі й придатна лише на роль споживача низькосортної продукції та постачальника напівоброблених сировинних товарів - чорних металів та деяких видів хімічної продукції. Досвід років ринкової трансформації економіки в Україні показав, що просте запозичення теоретичних досягнень та організаційних рішень від тих країн, де ринкова економіка ефективно працює століттями, ще не гарантує успіху.

З огляду на великий нагромаджений потенціал наукових розробок у сфері озброєнь, який не набув попиту в умовах державної незалежності й фактичного воєнного нейтралітету України, пропонується вести цілеспрямовану зовнішньополітичну діяльність з метою пошуку зовнішніх ринків для реалізації продукції вітчизняного ОПК, яка в іншому разі не знайде збуту. Сучасне промислове виробництво вимагає значних витрат на науково-технічні розробки, впровадження їх результатів, і в багатьох випадках цей тягар є непосильним для окремих суб'єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції.

Щоб зайняти відповідне місце серед розвинутих держав, потрібно повністю відповідати сучасним світовим вимогам науково-технологічного рівня продукції, що виробляється. Вважаємо, що його не можна кардинально підвищити, спираючись на малі підприємства та індивідуальний бізнес, не приділяючи достатню увагу структурі промисловості, місцю в ній великих підприємств, які здатні відповідати найновішим досягненням технічного прогресу. У нашій державі з перших років незалежності надмірно активно, на наш погляд, в контексті антимонополізму відбувається боротьба з концентрацією промислового виробництва. У суспільній свідомості занадто міцно закріпилося уявлення про будь-яку монополію як негативне явище, а вже про транснаціональні корпорації - як про абсолютне негативне.

Необхідно довести до суспільної свідомості думку, що крупний бізнес забезпечить Україні рівноправне членство у світовій спільноті. Проведений аналіз товарної структури вітчизняного експорту свідчить, що позиції, які має Україна на світовій арені, гарантують їй великомасштабне промислове виробництво. Активний розвиток відтворювальної діяльності у цій галузі можливий лише за активної державної підтримки.

Наголошено на необхідності остаточно визначитися, в яких науково-технічних сферах Україна здатна утримати успадковані досягнення і нарощувати їх, а які слід відсунути на другий план чи взагалі згорнути. З цією метою доцільно здійснити глибокий і реалістичний порівняльний аналіз наявних досягнень та подальших перспектив у кожному напрямі. Варто покладатися не на оптимістичні заяви власне дослідників, а на оцінку незалежних і кваліфікованих експертів, здатних мислити загальнодержавними категоріями. Лише після такого вибору можна досягти ефективного використання державних коштів: прямим фінансуванням наукової діяльності, чи закупівлею її результатів за державним замовленням. Цілком зрозуміло, що таке рішення в будь-якому випадку зашкодить цілим напрямам і науковим колективам, підтримку яких держава припинить, але його прийняти потрібно - в іншому разі деградують одночасно всі напрями науково-технічних досліджень.

Показано, що Україна на шляху відтворювального розвитку промисловості повинна розраховувати переважно на власні сили. Благодійна допомога та співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями не забезпечують очікуваної користі. Застосовувати досвід інших країн варто не в порядку виконання порад, тим більше вказівок зарубіжних фахівців і установ, а після докладного вивчення його придатності для українських умов.

До того ж належним чином не враховано досвід інших країн з трансформаційною економікою, що довірливо поставилися до зарубіжних порад і зазнали краху, як, наприклад, Аргентина. У жодній галузі економіки України, в які навіть вкладався іноземний капітал, не відбулося серйозних технологічних зрушень. Як результат, у структурі експорту домінують продукція та послуги сировинних галузей із низьким рівнем технології переробки, що не відповідає міжнародним стандартам. У зв'язку з цим постає питання пошуку нових та вдосконалення діючих підходів до державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості.

У другому розділі “Оцінка державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості” досліджується необхідність державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості й акцентується увага на пріоритетних напрямах цього процесу, зокрема, створення нових відтворювальних інституцій та фінансування відтворювальних розробок.

Україна не має іншої можливості зайняти провідне місце на світовому ринку, ніж перейти на відтворювальний шлях розвитку, досягти зростання обсягів виробленої продукції та підвищення її конкурентоспроможності не збільшенням витрат ресурсів, а за рахунок активного використання нових знань та їх матеріалізованих результатів. Цей шлях полягає в безперервному оновленні спектра товарів і послуг, що пропонуються на ринку, а також технологій їх виробництва. Відтворювальний шлях забезпечить постійне зменшення енерго- та ресурсоємності одиниці продукції, збільшення продуктивності праці. Сподівання на те, що відтворювальна модель розвитку сформується лише під впливом ринкових замовлень і механізмів, на нашу думку, виявилися марними. У дисертаційній роботі наголошено на необхідності на основі концентрації зусиль усього суспільства свідомо й цілеспрямовано будувати ефективно діючу систему державного управління відтворювальними процесами у промисловості, яка була б спрямована на формування в суспільстві потреб у різноманітних інноваціях, а також організацію підтримки вирішення проблем їх виробництва та збуту. Названа система сприятиме підвищенню стабільності та безперервності інноваційних циклів “проблема - дослідження - розробка - виробництво - використання”, а також, що важливо, забезпечуватиме своєчасне врахування соціально-економічних наслідків від нововведень.

Державну підтримку відтворювальних процесів у промисловості запропоновано здійснювати шляхом:

визначення й підтримки пріоритетних напрямів відтворювальної діяльності державного, галузевого, регіонального рівнів;

формування й реалізації загальнонаціональних, регіональних, місцевих та галузевих відтворювальних програм;

удосконалення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки й стимулювання відтворювальної діяльності;

захисту прав та інтересів суб'єктів відтворювальної діяльності;

фінансової підтримки виконання відтворювальних проектів;

стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання відтворювальних проектів;

встановлення пільгового оподаткування суб'єктів відтворювальної діяльності;

підтримки функціонування й розвитку сучасної відтворювальної інфраструктури.

Показано, що зазначені заходи тісно пов'язані один з одним, проте на особливу увагу заслуговують визначення й підтримка пріоритетних напрямів відтворювальної діяльності державного, галузевого, регіонального рівнів, створення правових та економічних механізмів для її підтримки і стимулювання, які насправді можуть претендувати на роль основних у процесі запровадження відтворювальної моделі розвитку. Інші лише конкретизують їх зміст та сутність.

Виявлено, що за наявності позитивних передумов головним чинником негативних тенденцій розвитку відтворювального потенціалу промисловості України є відсутність виваженої науково-технічної політики як на рівні держави в цілому, так і на всіх рівнях організації економічного життя загалом. Відтворювальна діяльність, тим більше така, що поширюється на міждержавний рівень, може бути ефективною лише за наявності чітко працюючої системи державного управління нею, стабільного правового поля, яке регламентуватиме права, обов'язки та “правила гри” суб'єктів відтворювальної діяльності, створюватиме умови для її стимулювання. Необхідною умовою відтворювального розвитку промисловості є забезпечення засобами державної політики тісного взаємозв'язку між усіма складовими суспільного життя, органічне включення до неї відтворювальних факторів, поєднання ринкових перетворень з активним використанням наукових знань, високих технологій та інформації як головних джерел економічного зростання.

На нашу думку, вирішенню цих проблем може сприяти створення на вищому державному рівні науково-координаційної установи, підпорядкованої Президентові України і Президентові Національної академії наук України. Такою установою міг би стати Національний інститут науково-технічної та відтворювальної політики при Раді національної безпеки і оборони України та Національній академії наук України.

Функціями запропонованої установи визначено такі:

забезпечення постійного моніторингу стану науково-технологічного та відтворювального розвитку промисловості України;

аналіз ефективності державного регулювання в науково-технологічній та відтворювальній сфері;

розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень у сфері науково-технологічної та відтворювальної політики;

виконання довго- та середньострокових прогнозів науково-технологічного та відтворювального розвитку України, у тому числі розробка комплексних прогнозів на довгостроковий період;

підготовка пропозицій щодо застосування прогресивного досвіду розвинутих країн у науковій, технічній та відтворювальній сферах;

організація підготовки щорічної державної доповіді про стан науково-технологічної та відтворювальної сфери України, тенденцій і перспектив її розвитку;

інформаційно-аналітичне та організаційно-технічне забезпечення роботи Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, Міжвідомчої комісії з питань науково-технологічної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Міжвідомчої ради з координації фундаментальних досліджень при Національній академії наук України;

наукова розробка та експертиза проектів законодавчих актів, які стосуються науково-технічної та відтворювальної сфери;

підготовка й підвищення кваліфікації державних службовців з питань організації відтворювальної діяльності;

здійснення науково-просвітницької роботи для відповідного сприйняття стратегії відтворювального розвитку, усвідомлення виняткової ролі науки та відтворювальної діяльності в соціально-економічному й національно-культурному відродженні України науковцями, підприємцями, фахівцями-управлінцями та широкими верствами населення.

Виявлено, що суттєвим чинником стримування відтворювального процесу у промисловості є відсутність належного фінансового забезпечення відтворювальної діяльності, неготовність менеджменту до активних дій у цій сфері, руйнація зв'язків розробників нововведень з виробництвом, а також занепад стимулювання в науці. Немає належного бюджетного фінансування фундаментальних наукових досліджень і похідних від них практичних розробок, воно здійснюється “від досягнутого”, за залишковим принципом і в мізерних обсягах. Відповідно, відсутні й належні умови та стимули до впровадження новітніх технологій і продуктів у безпосереднє промислове виробництво. Зовсім не використовується таке джерело, як нагромаджені державою валютні резерви.

Визначено, що активізація відтворювально-інвестиційної діяльності в промисловості суттєво залежить від рівня політичної та економічної стабільності в суспільстві, ефективності чинної законодавчої бази, рівня лібералізації зовнішньоторговельного режиму, наявності розвинутого фондового ринку та ефективної ринкової інфраструктури, надійної системи страхування інвестиційних ризиків, платоспроможності конкретних вітчизняних підприємств, сприятливості податкового, митного та валютного режимів, своєчасного та об'єктивного висвітлення особливостей суспільно-політичної й соціально-економічної ситуації в Україні тощо. Проблеми залучення інвестицій актуалізуються в контексті загострення конкуренції на ринках капіталу.

У третьому розділі “Удосконалення механізмів державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості” запропоновано заходи державної підтримки відтворювальних процесів у цій сфері, визначено концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України.

Показано, що основними причинами відсутності попиту з боку підприємств на наукові досягнення та застосування власного відтворювального потенціалу є збитковість виробництва, особливо високотехнологічного та наукоємного, порівняно з торговельно-посередницькою та банківською діяльністю, фінансові спекуляції; орієнтація на імпорт кінцевого продукту замість організації його виробництва в Україні; традиційна зневага до професії інженера та інженерної діяльності з боку керівників державного й приватного секторів виробництва, їх орієнтація на імпорт технологій.

Для усунення цих перешкод запропоновано змінити податкову систему, щоб розробка нової продукції та технологій була прибутковіше за безпосереднє виробництво, а те, у свою чергу, - за торгівлю, а остання забезпечувала більший прибуток, ніж банківсько-фінансова діяльність. Наразі маємо протилежне співвідношення між цими видами економічної діяльності.

Варто також зорієнтувати митну політику таким чином, щоб імпорт передового технологічного обладнання, яке не виробляється промисловістю України, приладів, матеріалів і реактивів для наукових досліджень, науково-технічної літератури, інформаційних матеріалів не обкладався митом та ПДВ. Слід заохочувати імпорт дешевої сировини, яка не добувається в Україні, і стримувати імпорт застарілих товарів та технологій (наприклад, автомобілів, що були у використанні, демонтованих виробничих ліній тощо). Митна політика має заохочувати експорт товарів з великою часткою доданої вартості і гальмувати експорт товарів з низьким вмістом доданої вартості (не переробленої сировини). Варто встановити мінімально дозволений відсоток доданої вартості в експортованому товарі, і в разі порушення цього правила зобов'язати українського експортера сплатити додатковий податок, який підвищив би ціну товару на суму, що збільшує додану вартість до дозволеного мінімуму.

Доведено необхідність запровадження матеріального заохочення для відтворювального розвитку промисловості, включаючи підтримку і стимулювання попиту споживачів на наукоємну продукцію, зокрема шляхом надання податкових та інших пільг, у тому числі через лізингові механізми; оцінювання вартості інновацій з урахуванням вимог міжнародних стандартів та світового рівня цін; прийняття чітких методик з оцінювання державних інвестицій у різних сферах відтворювальної діяльності.

Вважаємо за доцільне розширити систему сертифікації та контролю за якістю промислової продукції. При цьому контролювати відповідність не лише продукції визначеним технічним умовам на неї, але й вітчизняних технічних умов і стандартів світовому рівню аналогічної продукції, у заздалегідь проголошеному плановому порядку підвищувати рівень вимог до технічного рівня.

Наголошено на необхідності створити умови для впровадження технологій безперервної інформаційної підтримки життєвого циклу виробів, стимулювати впровадження на промислових підприємствах інформаційних технологій у галузі управління, включаючи відтворювальні потоки.

Доведено доцільність спонукання керівників і власників підприємств до пошуку інженерів-розробників та інших інноваторів для реалізації ефективної відтворювальної промислової політики. За цієї обставини для поліпшення економічних показників промислових підприємств виникає необхідність у відтворювальних винаходах та систематичному замовленні наукових розробок. Власне умови економічної діяльності змусили б великі підприємства створювати та підтримувати наявний відтворювальний потенціал: прикладні науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, лабораторії, інженерні центри тощо, а також залучати на довготермінових засадах потенціал вищої школи та прикладних інститутів Національної академії наук України.

На особливу увагу заслуговує питання економічного зростання, що потребує зміни підходів економічної політики, переходу від обмежувального регулювання періоду фінансової стабілізації до активного підтримування позитивних тенденцій, що намітилися. Економічне пожвавлення, що спостерігається в Україні з 2000 р., стало не підтвердженням правильності економічної політики держави, а наслідком впливу зовнішніх факторів (а саме - зростання експорту), воно так і не створило в Україні надійних осередків розвитку, які здатні були б існувати без зовнішньої підтримки. Кошти, отримані національною економікою в період сприятливої кон'юнктури для експорту, не були використані галузями-експортерами ні на інвестиції в більш технологічні сфери, ні навіть на технологічну модернізацію й відтворювальний розвиток головної експортної галузі - гірничо-металургійного комплексу. Справжній економічний розвиток розпочнеться лише тоді, коли стимули до розвитку та необхідні для нього фінансові ресурси з'являться у функціонуючого капіталу.

Можна сподіватися, що венчурне фінансування стане невід'ємним атрибутом фінансових відносин.

Показано, що за останні роки в Україні вжито певні заходи щодо створення ефективно діючої нормативно-правової бази забезпечення відтворювальної діяльності. Проте в цілому правова основа такої діяльності залишається недосконалою. Насамперед потрібно чітко визначити межі та форму участі держави у вирішенні проблем стимулювання й підтримки інновацій. Створення узгодженої правової системи передбачає гарантування: законодавчого визначення науково-технічної стратегії, спрямованої на розбудову відтворювальної моделі розвитку промисловості та суспільства; врегулювання питань формування інфраструктури забезпечення відтворювальної діяльності, а також сучасної інформаційної індустрії обслуговування інвесторів і споживачів відтворювальної продукції; вирішення проблем інтелектуальної власності, винахідництва та патентно-ліцензійної роботи, оцінювання та оплати інтелектуальної праці, діяльності науково-дослідних організацій, технопарків, інших відтворювальних підприємств; забезпечення існування контрактно-конкурсної системи розробки та реалізації відтворювальних проектів; стимулювання міжнародного співробітництва у сфері відтворювальної діяльності, зовнішньоекономічної та спільної з іноземними партнерами науково-підприємницької співпраці тощо.

У зв'язку з цим органам державної влади рекомендовано активізувати заходи, спрямовані на розробку та прийняття на рівні закону стратегії відтворювального розвитку промисловості України. Основу концептуальних засад стратегії відтворювального розвитку промисловості України повинні становити такі напрями розвитку:

створення економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного використання досягнень науки в усіх секторах національної промисловості;

розбудова ефективно діючої відтворювальної системи, що об'єднує компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства тощо;

здійснення якісних перетворень в освіті з можливістю отримання всіма якісної та безперервної освіти на основі об'єднання зусиль державних і благодійних фондів;

формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектору промисловості.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні і науково-методичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України, що має істотне значення для наукової галузі державного управління. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Проведено системний аналіз наукових праць з проблем державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості, який свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування державних інститутів у цій сфері. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно основ відтворювальних процесів у промисловості. Однак, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, не скоординовано, що зумовлювалося соціально-політичними та економічними обставинами. Зокрема, не було визначено відтворювального розвитку промисловості як основи економічного зростання в умовах економічних трансформацій. Не структуровано головну ціль, функції, масштаби відтворювального розвитку промислового комплексу України.

2. Визначено, що головна ціль державного управління відтворювальним розвитком промисловості полягає у забезпеченні кількісних і якісних змін у структурі промислового виробництва на основі зростання обсягів капітальних активів, стимулювання інноваційних зрушень у використанні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів у процесі формування економіки постіндустріального типу.

Обґрунтовано складові головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості з урахуванням інтересів та особливостей діяльності підприємств, серед яких: визначення пріоритетних підгалузей виходячи з їх внутрішньої орієнтації в соціальній та економічній сферах, із забезпечення окремих верств населення, інших галузей економіки своєю продукцією; мінімізація впливу зовнішнього середовища на діяльність державних інститутів, тобто створення такого економічного, соціального та політичного становища в державі, яке визначає робочі принципи цих державних інститутів; впровадження відтворювальної культури усієї сукупності державних інститутів. Відповідно до цього визначено два аспекти державної політики у відтворювальній сфері: створення нових робочих місць та відтворювальна культура.

3. Запропоновано класифікацію функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості на основі їх поділу на загальні та спеціальні. До загальних функцій державного управління слід віднести: державне нормування; державний контроль та аналіз; державне прогнозування та планування; державне стимулювання; державне регулювання та координування. До спеціальних функцій державного управління - державне регулювання промисловості; державний фінансовий контроль у промисловості.

4. Визначено стан України у сфері науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду та нагромадженого потенціалу наукових розробок. Запропоновано дотримуватись цілеспрямованої зовнішньополітичної діяльності з метою пошуку зовнішніх ринків для реалізації продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу з урахуванням вимог Світової організації торгівлі. Необхідно перейти до застосування у промисловому виробництві лише тих зарубіжних наукових досягнень, які відповідають особливостям України. Подальший відтворювальний розвиток національної промисловості полягає в розвитку великих підприємств і державній підтримці великомасштабного виробництва.

5. Удосконалено систему державного управління відтворювальними процесами у промисловості України, що спрямована на формування в суспільстві потреб у різноманітних інноваціях, а також підтримку вирішення проблем їх виробництва та збуту. Така система забезпечує підвищення стабільності та безперервності інноваційних циклів “проблема - дослідження - розробка - виробництво - використання”, а також своєчасне врахування соціально-економічних наслідків нововведень.

6. Запропоновано заходи державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості: визначення й підтримка пріоритетних напрямів відтворювальних процесів у промисловості державного, галузевого, регіонального рівнів, створення правових та економічних механізмів для її підтримки і стимулювання, вдосконалення податкової системи, митної політики, запровадження системи матеріального заохочення до інновацій на промислових підприємствах, розширення системи сертифікації та контролю за якістю продукції. Ці заходи можуть претендувати на роль основних у процесі запровадження відтворювальної моделі розвитку, інші - лише конкретизують їх зміст та сутність.

7. Показано, що відтворювальні процеси у промисловості, тим більше такі, що поширюються на міждержавний рівень, можуть бути ефективними лише за наявності чіткої системи державного управління ними, стабільного правового поля, яке регламентуватиме права, обов'язки та “правила гри” суб'єктів відтворювальних процесів у промисловості, створюватиме умови для її стимулювання. Вирішенню цих проблем може сприяти розробка стратегії відтворювального розвитку промисловості України через створення на вищому державному рівні науково-координаційної установи, підпорядкованої Президентові України і Президентові Національної академії наук України. Такою установою міг би стати Національний інститут науково-технічної та відтворювальної політики у промисловості при Раді національної безпеки і оборони України та Національній академії наук України.

8. Визначено концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України, а саме: створення економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного використання досягнень науки в промисловості; розбудова ефективно діючої відтворювальної системи, що об'єднує компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства та інші організації в галузі; здійснення якісних перетворень в освіті з можливістю отримання для працівників промисловості якісної та безперервної освіти на основі об'єднання державних і приватних фондів; формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектора промисловості.

Подальші дослідження у предметній сфері повинні здійснюватися за напрямами розвитку та із застосуванням одержаних результатів і висновків, що сприятиме вдосконаленню системи державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шибірін О.Я. Формування регуляторної політики інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості / О.Я. Шибірін // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - № 2(11). - С. 246-251.

2. Шибірін О.Я. Науково-технічний потенціал як основа відтворювального процесу в промисловості України / О.Я. Шибірін // Теорія та практика державного управління. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - № 3(12). - С. 261-268.

3. Шибірін О.Я. Регулювання промисловості в умовах ринкових перетворень / О.Я. Шибірін // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 4. - С.190-197.

4. Шибірін О.Я. Передумова регулювання розвитку промисловості / О.Я. Шибірін // Економіка та держава. - 2007. - № 4. - С. 70-74.

5. Шибірін О.Я. Державне регулювання відтворювального процесу у промисловості з використанням кредитних інструментів / О.Я. Шибірін // Актуальні проблеми державного управління. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. - № 2(32). - С. 295-302.

6. Шибірін О.Я. Інвестиційний потенціал як база відтворювального процесу в промисловому комплексі України / О.Я. Шибірін // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління: “Фінансовий механізм державного управління економікою України”. Серія: Державне управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. Т. VIII, вип. 85. - С. 273-283.

7. Шибірін О.Я. Формування фінансової політики держави та її вплив на відтворювальний розвиток промислових підприємств / О.Я. Шибірін // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Щорічна міжнародна науково-практична конференція, 31 жовтня 2007 р.: Тези допов. у 2-х т. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 2. - С. 38-39.

8. Шибірін О.Я. Вплив фінансових чинників на відтворювальний процес в промисловості / О.Я. Шибірін // Стратегии развития Украины в глобальной среде: Международная научно-практическая конференция 26-28 октября 2007 г.: Тезисы докл. - Симферополь: издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 96-97.



АНОТАЦІЇ

Шибірін О.Я. Державне регулювання відтворювальних процесів у промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретичних та методичних засад, розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України. У дисертації здійснено системний аналіз наукової вітчизняної і зарубіжної літератури з цієї проблематики. Розкрито зміст і виділені складові головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості. Запропоновано класифікацію функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості. Визначено стан України у сфері науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду та нагромадження потенціалу наукових розробок. Обґрунтовано заходи державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості. Розроблено концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України.

Ключові слова: відтворювальні процеси, державне регулювання, заходи, підтримка, промисловість, управління.



Шибирин А.Я. Государственное регулирование воспроизводственных процессов в промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических и методических основ, разработке практических рекомендаций относительно усовершенствования системы государственного регулирования воспроизводственных процессов в промышленности Украины. Проведенный анализ научных работ по проблемам государственного регулирования воспроизводственных процессов в промышленности свидетельствует, что избранные методологические подходы обеспечивают комплексный анализ функционирования государственных институтов в этой сфере. Наработан значительный теоретический материал относительно основ воспроизводственных процессов в промышленности. Исследование подтверждает, что, несмотря на большое количество научных работ, эта тема рассматривалась фрагментарно, не скоординировано, что предопределялось социально-политическими и экономическими обстоятельствами.