Судова система США

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПВЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ТА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ: «СУДОВА СИСТЕМА США»

З ДИСЦИПЛІНИ «ПОРІВНЯЛЬНЕ СУДОВЕ ПРАВО»

ПІДГОТУВАЛА:

СТУДЕНТКА 1 - ГО КУРСУ ЮФ

ЗАОЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

ГРУПИ 361

КОНДРАТЕНКО ЯНА ОЛЕГІВНА

КИЇВ

ВСТУП

Поняття правової системи має суттєве значення для характеристики права тієї чи іншої конкретної країни. Право як частина світової культури неоднакове для держав різних типів, форм, режимів. Для кожної держави сучасного світу характерний той чи інший тип права. Його сутність, зміст мають вирішальне значення для характеристики правової системи, притаманної цій державі.

У деяких державах діють кілька конкуруючих правових систем. Іноді навіть недержавні об"єднання можуть мати своє право, наприклад, мусульманське право, канонічне право, індуське право, тощо.

Правова система кожної держави має свою специфіку, структуру, мету, формується у визначений історичний час, у конкретному регіоні, характеризується національними особливостями, складається в суспільствах з різними звичаями, віруваннями, різними видами джерел права. Правові системи можна класифікувати за різними критеріями: юридичним, економічним, географічним, етнографічним, ідеологічним тощо. Співвідношення цих критеріїв у різних державах різні. Правова система конкретного суспільства, що відображає його соціально-економічну, політичну і культурну своєрідність, представляє собою національну правову систему. Вона визначає цінність даної правової системи, відображає єдність суспільства і виступає одним із виявлень державного суверенітету держави.

З урахуванням викладеного в науці виділяють наступні правові системи (або сім"ї):

) англосаксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.);

) романо-германську (країни континентальної Європи, Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Туреччина);

американське право конституція

3) релігійно-правову (країни, що сповідують як державну релігію іслам, індуїзм, іудаїзм);

) соціалістичну (Китай, В"єтнам, КНДР, Куба);

) систему звичаєвого права (екваторіальна Африка і Мадагаскар).

За дослідження різних типів правових систем, бралося багато вітчизняних і зарубіжних вчених, такі як: К. Волинка, А. Олійник, Согрин, Н. Оніщенко. А до вивчення правової системи США свої сили приклали Берхнем, Дж. Клак, Р. Таргонскі, Д. Каррі та інші.

Мета курсової роботи полягає в тому, щоб проаналізувати правову систему США, визначити її тип, описати структуру, дослідити історичний розвиток та становлення права у США, знайти деякі особливості у порівнянні з іншими країнами. Для досягнення поставленої мети ставляться такі завдання:

. Охарактеризувати тип правової системи США. (Сполучені штати належать до англосаксонської правової системи) Отже будемо досліджувати саме англосаксонську правову систему.

. Проаналізувати передумови виникнення Конституції, її прийняття та висвітлити основні ідеї, закріплені в ній.

. Охарактеризувати структуру права США.

. Вказати особливості американського права на даному етапі.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатку.

сполучені штати америки конституція

ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА США

Сполучені Штати Америки - Держава в Північній Америці. Конституція США прийнята в 1787 р. Це одна з найстарших нині діючих буржуазних конституцій і одна з найбільш "жорстких": за 200 років до неї було внесено всього 26 поправок, 10 з яких, так званий Білль про права, вступили в силу в 1791 р. противагу юридичної конституції існує, за висловом американських теоретиків, "жива конституція". Іншими словами, Конституція 1787 діє в даний час із численними доповненнями у виді судових прецедентів, законів Конгресу, актів президента.

За формою державного устрою США федерація. Країна складається з 50 штатів і федерального округу Колумбія. Конституція містить чіткий перелік питань, віднесених до компетенції центральної влади. Питання, не включені в цей перелік, штати правомочні вирішувати самостійно. кожен штат має свою конституцію, свої законодавчі органи легіслатури, свою виконавчу владу, на чолі якої стоїть губернатор, нарешті, свою судову систему. Розвиток американського федералізму постійно характеризується боротьбою двох тенденцій: з одного боку, відбувається розширення компетенції центральної влади, з іншого посилення влади штатів. У XX ст. сильніше стала проявлятися перша тенденція.

За формою державного правління США президентська республіка. Федеральна конституція встановлює принцип "розділення влади "законодавча влада належить Конгресу, виконавча президенту, судова Верховному суду та інших судів.

Вищий орган державної влади Конгрес складається з двох палат Палати представників і Сенату. Палата представників, до складу якої входять 435 членів, обирається шляхом прямих виборів за мажоритарною системою відносної більшості. Депутати, що представляють інтереси населення всієї країни, обираються на два роки. Сенат палата, що виражає інтереси штатів, обирається по тій же системі на шість років з оновленням 1/3 складу кожні два року. В її складі 100 чоловік по два від кожного штату, незалежно від чисельності населення штату. У Палаті представників головує спікер, обирається з числа її депутатів, в Сенаті віце-президент США. Спікер є представником партії, яка має більшість місць в парламенті. Один раз на рік Конгрес збирається на чергову сесію. Президент може, крім того, скликати надзвичайні сесії. Конгрес сам призначає терміни перерви в роботі і закінчення сесії. Палати, як правило, проводять свої засідання окремо. Однак основна діяльність Конгресу здійснюється не на пленарних засіданнях палат, а різноманітними комітетами, що створюються обома палатами. Так, у комітетах проходить більша частина законодавчої роботи. В даний час в Конгресі є приблизно 60 комітетів. Серед них є постійні комітети, які займаються строго визначеними питаннями, віднесеними до їх відання, і спеціальні комітети, що створюються для вивчення конкретної проблеми. Компетенція Конгресу визначена Конституцією. Відповідно до разд.8 ст.1. Конгрес має право встановлювати різні мита, податки, збори, дбати про спільну оборону і добробут США. Крім того, кожна палата має наданими тільки їй повноваженнями. Приміром, Палата представників наділена правом порушувати звинувачення проти федеральних цивільних посадових осіб (імпічмент), а Сенат правом вирішувати питання про винність в порядку імпічменту. Крім того, Сенат стверджує вищих посадових осіб, призначених президентом, схвалює укладені нею міжнародні договори. Однак в основній сфері діяльності законодавчої палати мають рівні права.

Законодавча діяльність Конгресу проходить три стадії. Перше читання законопроекту означає внесення його на розгляд до палату і визначення комітету, якому він буде переданий. У комітетах фактично вирішується доля законопроекту: він може бути відхилений, може бути суттєво змінений. Друге читання означає обговорення білля в палатах, коли депутати можуть вносити зміни та доповнення. Нарешті, третє читання проведення голосування по законопроекту. У разі відхилення білля одній з палат створюється "погоджувальну комітет" з представників обох палат, який повинен виробити спільну думку. Після схвалення білля обома палатами він надсилається президентові для затвердження.

Президент США обирається строком на чотири роки шляхом непрямих виборів: виборці вибирають виборців, а вони президента. Конституція передбачає, що обраним вважається той кандидат, який отримає абсолютну більшість голосів вибірників. Якщо жоден кандидат не отримає необхідного більшості, Палата представників обирає президента з трьох кандидатів, що одержали найбільшу кількість голосів. Ніхто не може займати президентський пост більше двох разів. Компетенція президента, який зосереджує у своїх руках повноваження глави держави і глави уряду, надзвичайно велика. В даний час спостерігається тенденція до розширення фактичного обсягу його повноважень.

Президент бере безпосередню участь у законодавчому процесі. Всі прийняті Конгресом біллі надсилаються на затвердження президентові: протягом 10 днів він має або підписати законопроект, або повернути його Конгресу зі своїми запереченнями. Конгрес може подолати президентське вето, повторно схваливши білль в кожній палаті більшістю в 2/3 голосів. Використовуючи своє право надавати Конгресу різного роду інформацію (про становище федерації, про економіку, про бюджет), президент формулює в своїх посланнях конкретні законодавчі пропозиції і законопроекти. Таким своєрідним чином він здійснює законодавчу ініціативу. Велика кількість підзаконних актів президент видає самостійно, причому частина їх за своїм значенням прирівнюється до законів, виданим Конгресом. Крім нормотворчої діяльності одна з найбільш важливих функцій президента призначення на вищі державні посади, яку він виробляє "за порадою і за згодою" Сенату. Досить великі повноваження президента у сфері зовнішньої політики. Він призначає і відкликає послів та інших повноважних представників і консулів, має право укладати міжнародні договори, що Сенат повинен схвалити, і виконавчі угоди, для яких схвалення Сенату не потрібно. Президент стоїть на чолі величезного зовнішньополітичного апарату, що дає йому можливість самостійно, без участі законодавчої влади, вирішувати багато міжнародних питання.

Президент не підзвітний ніяким органам і може бути звільнений з посади, якщо в порядку імпічменту він буде визнаний винним у зраді чи іншому тяжкому злочині або провині. Президент є також главою уряду Кабінету. Посади прем'єр-міністра в США не існує. Кабінет складається з міністрів, які призначаються президентом "за порадою і за згодою Сенату", і тих посадових осіб, яких президент сам включає в кабінет. Кабінет цілком підпорядкований президенту і виконує при ньому роль дорадчого органу. Компетенція Кабінету точно встановити неможливо, тому що в Конституції про нього нічого не говориться. На засіданнях Кабінету, які проводяться під головуванням президента, вирішуються найбільш важливі питання державного життя. Велику роль в управлінні державою грають разом з міністерствами центральні відомства Рада національної безпеки, Відомство з управління бюджетом, Рада з економічної політики та ін Ці відомства, що утворюють виконавчий апарат при президенті, дають йому різного роду рекомендації з питань, що належать до їх компетенції. Члени Кабінету не підзвітні Конгресу.

Основні політичні партії: Демократична партія, Республіканська партія.

СУДОВА СИСТЕМА США

У США функціонують паралельно єдина федеральна система судів і самостійні судові системи кожного з 50 штатів, округу Колумбія та чотирьох федеральних територій. До компетенції федеральних судів входить перш за все розгляд кримінальних справ про злочини, передбачені федеральним законодавством, і цивільних справ за позовами до федеральної влади і по спорах, що виникають у зв'язку із застосуванням федеральних законів або між громадянами, які проживають у двох різних країнах, якщо при цьому сума позову перевищує 10000 доларів. З ряду питань компетенція федеральних судів і судів штатів співпадає як у кримінальних, так і по цивільних справах, що викликало до життя досить складні правила розмежування їхніх функцій. При певних ситуаціях в органів обвинувачення та у позивачів у цивільних справах створюються можливості вибору між зверненням до суду одного з штатів або в федеральний суд, а в деяких, досить рідких, випадках допускається звернення до федерального суду зі скаргою у справі, що розглядається в суді штату, але тільки якщо мова йде про тлумачення або застосування норм федерального права, якщо в наявності "федеральний питання". Переважна частина кримінальних і цивільних справ розглядається судами штатів, і лише відносно невелика їх частина (510%) виявляється предметом розгляду федеральних судів.

У федеральну систему судів входять Верховний суд США, апеляційні та окружні суди, а також спеціальні суди. Всю систему федеральних судів очолює Верховний суд США, який одночасно займає винятково важливе положення у всій структурі вищих державних установ разом з Конгресом і президентом США. Верховний суд США єдина судова установа, яка згадується в Конституції США, що складається з дев'яти суддів, одного з яких президент США призначає головою. Члени Верховного суду, включаючи голову, призначаються Президентом і затверджуються Сенатом. Кворум, необхідний для прийняття рішення, складають шість членів суду. Верховний суд розглядає по першій інстанції справи по спорах між двома або більше штатами, за позовами, в яких однією із сторін є посли іноземних держав, і деякі інші (на практиці такого роду справи нечисленні). Основна його функція розгляд скарг на рішення нижчестоящих федеральних судів і судів штатів, якщо в них торкнуться "федеральний питання ", а також прохань про скасування постанови будь-якого суду, яким визнається таким, що суперечить Конституції США закон будь-якого штату або акт Конгресу США. Верховний суд вправі також, коли буде прохання апеляційного суду, роз'яснити будь-яке питання права, який виник з цивільній або кримінальній справі, і дати по ньому обов'язкове тлумачення. Верховний суд приймає до розгляду справи за своїм розсудом, якщо визнає їх досить суттєвими і загальнозначущий, що буває відносно рідко: у відповідь на тисячі звернень щорічно виносяться рішення лише по 120-160 справах. При цьому кожен суддя висловлює свою думку, після чого зазвичай один із суддів формулює позицію більшості, тобто рішення суду, а інші або повністю погоджуються з ним, або приєднуються до висновку, але розходяться в мотивуванні рішення, або, нарешті, висловлюють свою думку, протилежну позиції більшості (всі думки суддів публікуються).

Апеляційні суди були створені в 1891 р. в якості судів проміжної юрисдикції між Верховним судом США і окружними судами. У даний час є 13 апеляційних судів: один у федеральному окрузі Колумбія, IIВ кожному з апеляційних округів, що охоплюють територію від 3 до 10 штатів і мають свій офіційний номер, і, нарешті, заснований в 1982 р. Апеляційний суд федеральної юрисдикції, який розглядає скарги по митних і патентних справах та скарги на рішення претензійної суду.

До складу кожного апеляційного суду входить від 4 до 23 суддів. Обов'язки голови покладаються на того з них, хто довше за всіх входить до складу цього суду, однак не досяг 70 років. У роботі кожного апеляційного суду бере участь один із членів Верховного суду США (вони закріплені за одним-двома апеляційними судами). Перші 12 апеляційних судів розглядають скарги на вироки і рішення окружних судів, на постанови ряду адміністративних органів, якщо в них вбачається порушення правових норм, а також видають накази щодо деяких питань як суд першої інстанції. Як правило, справи слухаються колегією з трьох суддів, однак якщо мова не йде про апеляційній скарзі, вони можуть розглядатися і одним або двома суддями. Для розгляду скарг на рішення суддів і колегій апеляційного суду, а також для усунення суперечок між суддями скликаються пленарні засідання апеляційного суду. У зв'язку з істотним збільшенням кількості справ, що розглядаються апеляційними судами (майже в 10 разів за період 19601980 рр..), у них були різко обмежені або в ряді випадків зовсім скасовані виступи сторін і приймаються інші заходи для прискорення процедури розгляду справ.

Окружні суди (іноді їх назва перекладається як "районні") основна ланка федеральної судової системи. Вся територія країни поділена на округи з урахуванням меж між штатами, так що в одному штаті є від одного до чотирьох округів. Відповідні окружні суди створені також в чотирьох заморських територіях США. Усього в даний час налічується 95 окружних судів, у кожному з яких від 2 до 27 суддів (один з них призначається головою за тими ж правилами, що і в апеляційних судах). Вони розглядають по першій інстанції цивільні та кримінальні справи, що входять до компетенцію федеральної юстиції, а також скарги на дії адміністративних відомств. Кримінальні справи і цивільні позови по більшості категорій справ з сумою позову понад 20 доларів слухаються за участю присяжних, якщо на цьому наполягає обвинувачений чи позивач. При окружних судах функціонують федеральні магістрати (ця посада заснована в 1968 р.). Вони займаються, в основному, підготовкою справ до слухання і контролем за виконанням судових рішень. Магістрат має право самостійно розглядати кримінальні справи за звинуваченням у малозначних злочини, якщо ті караються позбавленням волі на строк до одного року і штрафом у розмірі до 1000 доларів, однак за умови, що обвинувачений не наполягає на розгляді його справи суддею окружного суду. У 1978 р. при кожному з окружних судів як їх додаткові органи були засновані суди у справах про банкрутства, яким доручено розгляд цієї досить численної категорії справ. Скарги на їх рішення можуть бути принесені, як правило, до окружного суду.

Поряд із системою загальних судів існує кілька спеціалізованих федеральних судів. Їхня система зазнала значних перетворенням в 1982 р. Важливе місце в ній займає Претензійні суд. Він розглядає цивільні позови приватних осіб і корпорацій до уряду США на суму понад 10000 доларів з вимогою про відшкодування шкоди, завданої порушенням договорів і по ряду інших підстав.

У 1980 р. був перейменований в Суд по зовнішній торгівлі колишній Суд у митних справах. Він складається з дев'яти суддів, які можуть виносити рішення одноосібно і засідають або в Нью-Йорку, де знаходиться його штаб-квартира, або, при необхідності, в одному з інших портових міст США. У ряді інших федеральних судових установ з різною спеціалізацією, зокрема, є самостійний Податковий суд, що розглядає спори, які виникають у зв'язку з визначенням розмірів федеральних податків і їх сплатою.

Судові системи штатів. В американських штатах діють вельми різняться між собою системи судів. Здебільшого їх особливості пояснюються історичними умовами формування судової системи в даному штаті. Часом знову утворювався штати запозичилисхему судової організації у сусідніх штатів. Найчастіше в штатах використовуються дво-та трирівнева системи загальних судів, а також різні суди обмеженою або спеціальної юрисдикції. Двоступінчаста система загальних судів, що включає в себе лише суди першої інстанції і вищий судовий орган, зазвичай властива невеликою за розмірами і населенню штатам, а триступінчата, з судами проміжної, апеляційної юрисдикції, більш великим штатам, у судах яких розглядається велика кількість цивільних і кримінальних справ.

Суд, що очолює судову систему в штаті, найчастіше носить назву верховного суду, проте в ряді штатів він називається апеляційним судом. Вони складаються з п'яти дев'яти суддів, один з яких призначається головою суду. Верховні і відповідні їм суди штатів займаються, головним чином, розглядом апеляційних скарг на рішення нижчих судів. У більшості штатів вони розглядають скарги лише на судові рішення, які стосуються питань права, в інших також і з питань факту. У більшості штатів верховні суди самі вирішують, чи приймати до розгляду апеляційні скарги та інші звернення до них, крім вироків до смертної кари, скарги на які підлягають обов'язковому розгляду в верховному суді штату. В окремих штатах діє правило, згідно з яким верховний суд зобов'язаний розглядати всі без винятку що надходять до нього скарги.

В якості суду першої інстанції ці суди найчастіше видають лише судові накази у разі безпосереднього звернення до них, наприклад зі скаргою на незаконне утримання під вартою (наказ "Хабеас корпус"), а в деяких випадках приймають пов'язані з виданням наказів справи до свого провадження, якщо вони відрізняються особливою складністю. Особливо велика роль верховних судів штатів у тлумаченні конституцій і оцінці законодавства штатів у зв'язку з розглядаються ними судовими справами або скаргами на рішення адміністративних органів. Значення цієї функції істотно зросло за останні десятиліття, коли в окремих штатах верховні суди стали проводити лінію на більш рішучу, ніж у рішеннях Верховного суду США, захист прав громадян.

Суди проміжної юрисдикції (термін "проміжний" іноді входить до їх офіційна назва) створені в ряді штатів для розгляду скарг на вироки і рішення судів першої інстанції та інших судових установ. Вони носять різні назви, але частіше Найбільше їх іменують апеляційними судами. Іноді в штатах створюється окремий кримінальний апеляційний суд, у ряді випадків суди проміжної юрисдикції функціонують на правах апеляційних відділень верховного суду штату. До їх складу входять від 10 до 50 суддів. Слухання справ зазвичай проводять колегії з трьох суддів. У деяких штатах апеляційні суди розглядають по першій інстанції, в тому числі і за участю присяжних засідателів, певні категорії цивільних і кримінальних справ. У цьому випадку процес веде одноосібний суддя.

Основна ланка судової системи штатів суди загальної юрисдикції, які виступають під різними назвами, наприклад: у штаті Нью-Йорк це верховні суди, в штаті Каліфорнія вищі суди, але частіше за все вони називаються окружними судами. В їх організації та кількісний склад спостерігаються досить суттєві відмінності. Як правило, вони розглядають по першій інстанції кримінальні справи про всі злочини, передбачені законодавством відповідного штату, крім малозначних кримінальних проступків, і цивільні справи з будь-якою сумою позову, крім тих категорій справ, для розгляду яких створені в даному штаті спеціалізовані суди. У деяких штатах окружні суди мають право розглядати лише кримінальні справи про злочини, за які може бути призначено позбавлення волі на строк до п'яти років або навіть тільки до одного року, що значно розширює прерогативи апеляційного суду цього штату в якості суду першої інстанції. Разом з тим окружні суди виступають в якості вищої інстанції по відношенню до судам обмеженою юрисдикції, оскільки вони мають право у ряді випадків розглядати скарги на їх рішення.

Справи в окружних судах розглядаються або одноосібними суддями, або суддями за участю присяжних засідателів. У Нині кількість присяжних засідателів в американських судах будь-яких інстанцій, у тому числі й у федеральній системі судів, становить при розгляді кримінальних справ 12 або менше, але не менше шести присяжних, при розгляді цивільних справ частіше всього шість, якщо сторони не вимагатимуть збільшення числа присяжних. У більшості штатів для визнання підсудного винним потрібно одностайного винесення присяжними вердикту. Призначення підсудному покарання, як правило, входить у компетенцію тільки судді, проте в деяких штатах присяжні своїм вердиктом повинні вирішувати і питання покарання (про допустимості винесення смертного вироку та ін.)

Крім названих ланок загальної системи судів у кожному американському штаті є суди обмеженої юрисдикції, яким довіряється розглядати справи про малозначних злочинах, караємо штрафами або, як правило, лише короткостроковим позбавленням волі, а також цивільні справи з невеликою сумою позову, частіше всього до 1000 доларів. Вони мають назви муніципальних міських, поліцейських судів, іноді судів графств, судів загальних сесій і т.п. Справи в них слухають магістрати або мирові судді, не обов'язково мають професійної юридичної підготовкою.

У багатьох штатах діють також суди спеціальної юрисдикції або самостійно, або при окружних судах. Це суди по податках, щодо земельних спорів, у справах про спадщину, за претензіями до влади штатів, суди, розбирають величезна кількість справ про порушення правил дорожнього руху, та ін Важливе місце серед них займають суди у справах недосконале літніх, нерідко об'єднують в собі і функції сімейних судів. Вони розбирають справи про правопорушення неповнолітніх, вживають заходів до батьків, не піклуються про своїх дітей, контролюють умови виховання в неблагополучних сім'ях, намагаються вирішувати сімейні конфлікти і т.п. В системі американських установ на рівні федерації та штатів відсутні спеціальні органи конституційного контролю, оскільки ці функції виконуються судами загальної юрисдикції. Верховний суд США прецедентом 1803 запровадив для себе, а також і для інших федеральних судів, лиши-вування по своїй важливості повноваження тлумачити положення Конституції США і оголошувати недійсними закони, видані Конгресом США і легіслатурами штатів, будь-які акти виконавчої влади з мотивів їх протиріччя Конституції. Верховний суд США, як і інші федеральні суди, вправі з тих же мотивів скасовувати рішення будь-яких судових органів. У свою чергу, верховні суди штатів найактивнішим чином розглядають справи, пов'язані з тлумаченням конституцій і законів штатів. Суди загальної юрисдикції в штатах також виступають у ролі органів конституційного контролю та адміністративної юстиції, оскільки вони нерідко приймають до свого розгляду скарги на дії адміністративних установ та посадових осіб з мотивів неправильного застосування тими законів.

Призначення на всі суддівські посади в федеральних судах виробляються президентом США за згодою Сенату, який має право відкинути запропоновану президентом кандидатуру. До кандидатів на посади федеральних суддів пред'являються високі вимоги як в професійному, так і в етичному плані (великий досвід роботи в якості адвоката, юрисконсульта або університетського професора, бездоганна репутація та ін.) Федеральні судді призначаються на свої посади довічно і можуть бути зміщені лише в результаті складної процедури імпічменту. Магістрат, що працюють при окружних федеральних судах, призначаються на свої посади судами на восьмирічний термін або на чотири роки, якщо вони виконують свої обов'язки за сумісництвом.

Призначення на суддівські посади в судах штатів здійснюється за досить різними правилами. Судді верховних судів і апеляційних інстанцій у більшості штатів призначаються губернаторами за згодою Сенату або іншого законодавчого органу штату на термін 615 років частіше за все з правом повторного призначення. У такому ж порядку в деяких американських штатах займають свої посади і судді нижчестоящих судових інстанцій. Проте більшість суддів у штатах обираються населенням у ході виборчих кампаній. Така система при всій її зовнішньої демократичності давно вже стала в США предметом критики, тому що на перший план тут нерідко виступають інтереси протиборчих політичних партій, які стоять за кандидатами, а не професійні та особисті якості. В результаті у багатьох штатах за останні десятиліття все частіше розробляються нові варіанти системи заняття посад. В основі цих варіантів зазвичай лежить так званий Міссурійський план (вперше введений в 1940 р. в штаті Міссурі): губернатор штату призначає на посаду судді одного з трьох кандидатів, запропонованих йому спеціальною кваліфікаційною комісією експертів, а після року його перебування на посаді проводяться вибори, в ході яких населення може або схвалити, або скасувати це призначення.

Важлива роль в системі призначення суддів, як і у вирішенні багатьох інших питань, у більшості штатів належить різним органам судового самоврядування (суддівський рада штату, суддівські конференції, в яких беруть участь усі судді штату, та ін.) Відповідні органи, наділені великими повноваженнями, створені і суддями федеральної системи.

Розслідування у кримінальних справах проводиться ФБР і безліччю інших федеральних служб, а також незалежними один від одного численними поліцейськими установами, які підпорядковуються або владі відповідного штату, або місцевій владі графства, міста або сільського муніципалітету. Вони мають право провадити арешти, допитувати підозрюваних, розшукувати і збирати докази злочину. Арешти, обшуки і деякі інші слідчі дії проводяться поліцією з попередньою або, у виняткових випадках, подальшої санкції суду.

У ряді випадків попереднє розслідування проводиться апаратами або федерального атторнеев (вони є в кожному федеральному судовому окрузі), або генерального атторнеев штату, або, нарешті, місцевого атторнеев (графства, міста та ін.) Всі ці посадові особи діють автономно і не перебувають у відносинах співпідпорядкованості. Більше того, навіть федеральні окружні атторней у прийнятті рішень у конкретних справах користуються повною незалежністю від генерального атторнеев США, який очолює департамент (міністерство) юстиції. По суті, атторнеев всіх рівнів належить вирішальна роль у порушенні кримінального переслідування і у вирішенні питання про віддання обвинуваченого до суду. У більшості штатів зберігається також спеціальний орган велике журі, що складається з 1223 присяжних, які перевіряють, чи є у звинувачення достатньо доказів для передачі справи до суду (в деяких випадках велике журі може виступати і як орган розслідування).

Найважливіша функція атторнеев - підтримання обвинувачення в суді. При цьому на стадії віддання до суду представники звинувачення в переважній більшості випадків змушують обвинуваченого укласти так звану угоду про визнання провини. Вона зазвичай означає, що той дає згоду на розгляд його справи без участі суду присяжних в обмін на обіцянку обмежитися звинуваченням в менш тяжкий злочин (наприклад, в крадіжці замість пограбування) або не вимагати винесення смертного вироку, позбавлення волі і т.п. Атторней має право оскаржити до вищестоящого суду вироки по кримінальних справах, крім виправдувальних вироків, винесених судом присяжних. Атторней виступають також у судах першої інстанції і під час розгляду апеляційних скарг у цивільних справах, в яких є стороною США або в рішенні яких будь-яким чином зацікавлені американська держава (федеральні атторней) або окремі штати, графства, міста і т.д. (атторней штатів або відповідних територіальних одиниць). Федеральні атторней призначаються президентом США з згоди Сенату. У більшості штатів і на місцевому рівні атторней обираються населенням і, як правило, займають свої посади завдяки підтримці тієї чи іншої політичної партії.

Захист інтересів обвинувачених у кримінальних справах та представництво інтересів сторін у цивільному процесі здійснюють адвокати, які у США не діляться на які-небудь категорії, що розрізняються за своїм правомочностям, що не виключає їх спеціалізації з тих чи інших питань, як і за видами діяльності. Згідно з рішенням Верховного суду США останніх десятиліть, що трактує конституційні положення кримінально-процесуального характеру, зізнається, що обвинувачений має право на участь свого за-щитник в справі з моменту затримання, а якщо обвинувачений не в змозі найняти адвоката, він має право на безкоштовну юридичну допомогу на всіх найважливіших етапах розслідування та судового розгляду справи, а також при оскарженні вироку. У багатьох штатах, проте, правом на безкоштовну юридичну допомогу користуються лише ті обвинувачені, яким загрожує позбавлення волі або смертна страту, а сама ця допомога часто зводиться до присутності при допиті та участі в справі початківця або переобтяженого подібного роду справами адвоката. Тому в Останнім часом у більшості штатів створені різні програми, які покликані фінансувати безкоштовну юридичну допомогу, що надається кваліфікованими адвокатами, у тому числі і по деяких категоріях цивільних справ, за рахунок бюджетів штату або місцевої влади. Адвокати у цивільних справах, зокрема про зобов'язання із заподіяння шкоди, нерідко беруть участь у процесі на умовах, що у разі виграшу справи клієнт поступиться йому від 30 до 50% отриманої ним суми відшкодування.

Для отримання права на зайняття адвокатською практикою у більшості штатів необхідно скласти іспити, що організовуються судами. У багатьох штатах (але не у всіх) для допуску до такого іспиту потрібно диплом про вищу юридичну освіту. Особа, допущене після екзаменів до адвокатської практиці, отримує право виступати у всіх судах даного штату. Для виступу в судах іншого штату від адвоката вимагається або здача нового іспиту, або лише отримання відповідного дозволу. Останнє правило розповсюджується і на федеральні суди.

Американські адвокати діють або в складі адвокатських контор, або самостійно. Адвокати, юристи, що працюють в корпораціях, і державні атторней об'єднані в асоціації юристів штату (членство в такій асоціації в деяких штатах є обов'язковою умовою для заняття відповідною практикою). У масштабах усієї країни діяльність цих об'єднань координується і спрямовується Американською асоціацією юристів, що нараховує близько 400 тис. членів і представляє собою досить впливову політичну силу. Ця асоціація відіграє важливу роль у процесах зближення законодавства штатів, вона нерідко пропонує зміни у федеральному законодавстві, займається питаннями професійної етики та ін

ВИСНОВОК

Більш ніж 200-літня історія розвитку конституційного права США показує, що повноваження виконавчої гілки влади постійно розширювались. Президентська влада почала домінувати над Конгресом, зазначають американські дослідники, з кінця ХІХ ст. Траплялися періоди, наприклад, у 70-ті роки ХХ ст., коли президентська влада послаблювалась але такі періоди були короткотермінові. Як зазначає колишній радник президента Дж. Ріді, президентська влада є "фокусом" американського життя. Ніякі історичні вітри не похитнули сильної виконавчої гілки влади у США.

Американські вчені переконують, що незважаючи на те, що Конституції США вже понад двісті років, вона і досі є основним, важливим і, що мабуть найголовніше, дієвим документом; взірцем, еталоном для всіх інших держав і їх конституцій. Однак, Согрін В.В. доводить, що за двісті років конституційне право перенесло в США важливі зміни. Поряд із „писаною федеральною Конституцією 1787 року у США сформувалась і так звана „жива" конституція, без якої не можливо зрозуміти американських політичних реалій. Під „живою конституцією розуміють всі державні закони, судові постанови, політичні інститути, владні функції, не зафіксовані в Основному законі, але за своєю фактичною роллю йому рівнозначні чи навіть такі, що переважають за своєю суттю над ним.

Держава США - ядро політичної системи американського суспільства. Державне владарювання є основною системною якістю держави, як елементу політичної системи. Саме у функції владарювання виявляється провідна роль американської держави, формується стійкість, стабільність всіх інших інститутів суспільства. Подібна роль держави забезпечується, по-перше, шляхом видання законів і інших нормативно-правових актів, що встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки; по-друге, повсякденною оперативно-старанній діяльністю спеціального апарату по управлінню суспільством; по-третє, здійсненням правосуддя, контролю і нагляду за виконання правових розпоряджень; по-четверте, шляхом вживання на законній підставі державного примусу; по-п'яте, підтримкою і захистом американських засад суспільства, демократичних традицій, прав і свобод людини і громадянина. Державний механізм в США впродовж двох століть функціонує стійко, без яких-небудь кардинальних потрясінь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Чиркін В.Е. Конституційне право зарубіжних країн. - М., МАУП, 1997.

Бернхем В. Вступ до права та правової системи сполучених штатів Америки-К.: Україна, 1999.

Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави та права зарубіжних країн.2-е вид. перероб. і доп.: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літерарури, 2008.

Волинка К.Г. Теорія держави і права. - К.: МАУП, 2006.

В. Швед: "Відділ досліджень країн Близького Сходу та Азійсько-Тихоокеанського регіону". 2008.

Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. - Випуск 28. - К.: Ін-т держави іправа ім. В.М. Корецького НАН України, 2005.

Джордж Клак; Розалі Таргонскі. Портрет сполучених штатів Америки. / Пер. на українську. - Олег Кучеренко

Іноземне конституційне право/ Черінь редакцією проф. В.В. Маклакова. - М.: Юріст',)

Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник / Під загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Джужи О.М. - Київ: НАВСУ, "Правові джерела", 2000.

Каррі Д.П. Конституція сполучених штатів Америки: Посібник для всіх/ Пер. з англ. О.М. Мокровольського - К.: Веселка, 1993.

Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник. Вид. 5-те, доп. - К.: Атіка, 2006.

Согрин В.В. Принятие Конституции США: мифы и реальность // Новая и новейшая история. - 1987. - №2. - (с.560

Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К: Юрінком Інтер, 2006. - (с. 196, с. 197, с. 199, с. 198)

Размещено на Allbest.ru