Корпоративні права держави: поняття, підстави виникнення, механізм реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 346:334.7+347.72] (477)

Корпоративні права держави: поняття, підстави виникнення, механізм реалізації

Спеціальність: 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Погрібний Дмитро Ігорович

Харків 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Селіванова Ірина Анатоліївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри господарського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Бобкова Антоніна Григорівна, Донецький національний університет, завідувач кафедри господарського права;

кандидат юридичних наук, доцент Білоусов Євген Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри аграрного права.

Захист відбудеться 11 листопада 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024,м. Харків, вул. Пушкінська,77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська,70.

Автореферат розіслано 6 жовтня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Колісник В.П.

державний корпоративний правовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової трансформації економіки України підвищення ефективності управління господарськими товариствами має вирішальне значення не лише для розвитку корпоративного сектора в Україні, а й для економіки країни в цілому.

Стратегічним завданням Уряду визначено забезпечення ефективного використання державного майна та збільшення надходження до державного бюджету від державних підприємств.

Особливістю формування корпоративного сектора і акціонерного капіталу в Україні є те, що ці процеси проходять під значним впливом держави. Держава впливає на них не тільки через реалізацію своєї законотворчої функції, але також через придбання та відчуження власних корпоративних прав. Такі права можуть виникати у держави в результаті: закріплення за державою акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації; корпоратизації державних підприємств; придбання корпоративних прав в діючих господарських товариствах на основі господарсько-правових договорів, а також цивільних правочинів, в тому числі в сфері спадкування; участі в створенні нових господарських товариств відповідно до законодавства.

Сучасне управління державними корпоративними правами є неефективним та має досить безсистемний характер. Така ситуація виникла у зв'язку з тим, що до теперішнього часу функції управління розпорошені серед різних органів, наділених організаційно-господарськими повноваженнями. Отриманий на сьогоднішній день досвід свідчить, що розподіл прав на управління державними корпоративними правами поміж чисельної кількості міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також комерційних структур себе не тільки не виправдав, але став активно використовуватися особами, що уповноважені на управління цими правами, як джерело задоволення власних корисливих потреб, посилення зловживань своїм службовим становищем, корупційних дій, що кінець кінцем призводить не до створення стабільності, а, навпаки, до збитковості й банкрутства підприємств, їх тіньової приватизації.

Слід відзначити, що відносини державної власності, маючи міжгалузевий характер, охоплюють багато сфер, що підлягають правовому регулюванню. Права та обов'язки державного органу, осіб, уповноважених на управління державними корпоративними правами, мають бути гранично конкретні та виключні. Тому, що до повноважень державних органів неможливо застосовувати поняття сумісного ведення управління. А при можливому пересіченні їх функцій (що має місце в законі “Про управління об'єктами державної власності”) слід відпрацювати процедуру їх взаємодії.

Дослідженням правових проблем, пов'язаних з управлінням корпоративними правами займаються, зокрема, такі видатні науковці, як І.В. Спасібо-Фатєєва, Т.В. Кашаніна, О.Р. Кібенко, Д.В. Задихайло, О.М. Вінник, Н.С. Глусь, А.Г. Бобкова, І.Т. Тарасов, В.І. Андрейцева, С.В. Артаменко, І.А. Селіванова, В.М. Кравчук, О.В. Щербина, Н.Н. Пахомова, С.М. Хеда. Однак ці питання залишаються поки що в недостатній мірі розкриті, не зважаючи на їх значущість та актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Основні проблеми здійснення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867).

Тему дисертації обговорено на засіданні кафедри господарського права та затверджено Вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 20 грудня 2002 р. (протокол № 5).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка основних положень концепції реалізації корпоративних прав держави та визначення науково-теоретичних підходів удосконалення діючого законодавства, включаючи визначення напрямів удосконалення організаційно-правових форм господарських товариств (саме акціонерних товариств, а також товариств з обмеженою відповідальністю) у відповідності до сучасних вимог економічного розвитку.

Відповідно до вказаної мети за наукове завдання було поставлено розв'язання конкретних питань, зокрема: виявити правову природу державних корпоративних прав та їх елементи; систематизувати підстави виникнення державних корпоративних прав; розробити та запропонувати шляхи створення надійного правового механізму захисту інтересів держави у процесі реалізації належних їй корпоративних прав без обмеження законних інтересів інших власників (учасників); проаналізувати передумови виникнення і розвитку державних корпоративних прав в Україні; узагальнити різні підходи до визначення корпоративного права та надати його авторську дефініцію; запропонувати шляхи оптимізації способів та форм реалізації державою корпоративних прав і встановити їх особливості; виявити найбільш ефективні форми, способи та засоби захисту державних корпоративних прав.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, у рамках яких формуються соціальні інтереси з приводу виникнення та реалізації корпоративних прав держави.

Предметом дослідження є з одного боку, правові норми, що регулюють корпоративні відносини, а, з іншого боку - це правова політика держави в контексті її спрямування на досягнення відповідних державних інтересів в корпоративному секторі (зокрема в процесі корпоратизації та приватизації), які вимагають адекватних собі правових норм і засобів реалізації, і які, в свою чергу, визначають законодавчу політику.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу проблем реалізації державних корпоративних прав, що поєднує ряд методів. Зокрема, системний метод дозволив вивчити об'єкт дослідження як єдине ціле, виявити різноманітні типи зв'язків у ньому й об'єднати їх у теоретичних положеннях. Методом порівняльно-правового аналізу досліджувалися нормативно-правові акти України й інших країн світу. У роботі широко застосовувалися категорії і засоби формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення і т.п. Принципи, закони і категорії діалектики активно використовувалися в синтезі нових наукових уявлень, які знаходяться у взаємозв'язку з емпіричними і теоретичними уявленнями науки господарського права.

Емпіричну базу дослідження складають дані про практику реалізації та захисту державних корпоративних прав - як безпосередньо узагальнені автором, так і державними органами в результаті проведення комплексних перевірок, що були опубліковані в періодичній пресі, спеціальній літературі, інших джерелах.

Емпіричну основу дисертації також склали нові досягнення господарсько-правової науки, міжнародно-правові угоди і конвенції, закони України і постанови Кабінету Міністрів України, інші законодавчі акти як України, так і інших країн, що регулюють корпоративні відносини, і зокрема ті, що стосуються державних корпоративних прав. Особливо враховувались положення Господарського кодексу України, увібравшого в себе найновіші правові думки стосовно предмету дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Пріоритет дослідження полягає в тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній науці господарського права, яка присвячена розв'язанню завдання щодо реалізації державних корпоративних прав.

Наукові результати є новими для наукового співтовариства у порівнянні з рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні. Новизна дисертації полягає у розробці нових та вдосконаленні раніше відомих наукових положень стосовно державних корпоративних прав. При цьому під рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні автор має на увазі всі аналогічні наукові результати, які стали загальнодоступними науковому співтовариству шляхом їх публікації.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях.

Вперше:

1. З'ясовано особливість дуалістичної природи націоналізації, яка, з одного боку, є хронологічно первинною підставою виникнення у держави корпоративних прав (на початку минулого століття), а з іншого боку, всі інші підприємства, які виникли у процесі націоналізації (державні підприємства), стали потенційною основою виникнення корпоративних державних прав. Ця потенційна можливість реалізувалась у 90-х роках минулого сторіччя, коли націоналізовані раніше державні підприємства були перетворені в господарські товариства, в тому числі із державною часткою (в процесі їх корпоратизації та приватизації).

2. Запропоновано класифікацію підстав виникнення корпоративних прав у держави, відповідно до якої зазначені підстави поділяються на основні (ті, що, зазвичай мають місце на первинному ринку цінних паперів) та додаткові (ті, що, зазвичай мають місце на вторинному ринку цінних паперів). До перших відносяться приватизація і корпоратизація. До других - реприватизація, деприватизація як різновиди націоналізації; спадкування, викуп приватних корпоративних прав (акцій, часток, паїв тощо), конфіскація, передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень та створення нових господарських товариств за участю держави.

3. Уніфіковано співвідношення таких підстав виникнення державних корпоративних прав як націоналізація, реприватизація та деприватизація. При цьому націоналізація виступає як родова категорія по відношенню до двох інших.

Поняття реприватизації, як додаткової підстави виникнення у держави корпоративних прав відрізняється від поняття визнання приватизації недійсною тим, що у останньому випадку до держави права не переходять, а лише встановлюється факт, відповідно до якого вважається, що вони в неї й залишались.

Автором запропоновано розмежування понять реприватизація та деприватизація. При цьому, пропонується розуміти ці поняття наступним чином: реприватизація - це повернення у державну власність майна, шляхом розірвання договору купівлі-продажу, що укладався в результаті приватизації, у разі його неналежного виконання; деприватизація - це повернення у державну власність об'єктів для мети держави, суспільства, приватизованих без порушень.

4. Встановлено особливість реалізації корпоративних прав державою, яка полягає в тому, що вона здійснюється за правилами, розробленими самим власником цих прав (державою), що дає йому змогу оперативно реагувати на помилки, що виявляються в процесі правозастосування.

5. Визначено спільні та відмінні риси корпоратизації та приватизації. Спільним є те, що в цих процесах у держави, з одного боку, припиняється право власності на майно державних підприємств, але, з іншого боку, у неї виникають відповідні корпоративні права.

Відрізняє ж ці процеси те, що при приватизації держава може втратити корпоративні права (отримавши при цьому їх грошовий еквівалент), а при корпоратизації ці права залишаються у держави до прийняття рішення про їх приватизацію, тому, корпоратизація є найбільш поширеною підставою виникнення у держави корпоративних прав.

6. Пропонується доповнити Закон України «Про управління об'єктами державної власності»: 1) нормою про спеціальний статус ФДМУ (статус, аналогічний НБУ, з тією лише різницею, що НБУ - скарбниця фінансова, а ФДМУ - матеріальна). Такий спеціальний статус не дозволить маніпулювати Фондом держмайна з боку інших органів виконавчої влади та має дати можливість більш ефективно здійснювати управління державними корпоративними правами; 2) доповнити цей Закон розділом про управління корпоративними правами держави виключно професійними учасниками з управління, які пройшли акредитацію та на підставі отриманої ліцензії здійснюватимуть свою діяльність. Вибір такого учасника пропонується здійснювати на підставі проведеного тендера. Такий порядок дасть можливість уникати непрофесіоналізму та зловживання у сфері управління державними корпоративними правами.

7. З метою максимального соціально-економічного ефекту від функціонування господарських товариств з часткою, що належить державі, пропонується в главі 18 Господарського кодексу закріпити норму про те, що дивіденди, нараховані на “корпоративні права держави”, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, необхідно спрямовувати на фінансування витрат, пов'язаних з викупом акцій вторинної емісії акціонерних товариств або їх часток у статутних фондах інших видів господарських товариств, а також на заходи, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави.

8. Запропоновано авторську класифікацію способів захисту корпоративних прав держави, що досягається: по-перше, у позасудовому порядку впливу на порушника, по-друге, за допомогою звернення до суду. Реструктуризація господарського товариства як комплекс правових, організаційно-економічних та технічних засобів є одним із шляхів позасудового захисту державних корпоративних прав, який спрямовано на оптимізацію господарської діяльності і, як результат - збільшення обсягу дивідендів, які має отримувати держава. Крім цього, пропонується, наприклад, застосування такого виду позасудового захисту як «золота акція», яка передбачає спеціальне право держави брати участь в управлінні господарськими товариствами, які мають загальнодержавне або стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Основними засобами судового захисту корпоративних прав держави є позови про: оскарження (визнання недійсними) рішень загальних зборів та органів управління господарським товариством; розірвання договорів про управління державними корпоративними правами; стягнення на користь господарського товариства збитків, спричинених йому винною поведінкою посадових осіб правління або іншого органу управління господарським товариством; визнання недійсними угод, укладених посадовими особами товариства при недотриманні встановленого порядку або за межами наданих їм повноважень; стягнення з товариства невиплачених дивідендів; порушення прав особи, уповноваженої управляти державними правами, на інформацію.

Окремі положення отримали подальший розвиток:

1. Приватизація - це сукупність певних юридичних фактів (адміністративних актів і правочинів), які є необхідними і достатніми для переходу майна із державної власності в недержавну. Приватизація, в процесі якої державне підприємство реорганізується в господарське товариство або державне майно вноситься до статутного фонду, є підставою виникнення у держави корпоративних прав.

2. Заповіт як підстава виникнення у держави корпоративних прав може містити в собі особливі заповідальні розпорядження, а саме: заповідальне покладення та підпризначення.

В результаті заповідального покладення до держави, як спадкоємця перейдуть не тільки права, а й обов'язки, що покладені на неї заповідачем, тобто, корпоративні права будуть обтяжені обов'язками.

В результаті підпризначення спадкоємця держава може розглядатись як основний спадкоємець, або як запасний.

3. Специфікою конфіскації є те, що вона розглядається не тільки як санкція, але є й однією з додаткових підстав виникнення у держави корпоративних прав. Вона породжує суб'єктивні права тільки у держави та незалежно від волі попереднього правоволодільця.

4. Передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень, за своєю сутністю, є договором купівлі-продажу (який є додатковою підставою виникнення державних корпоративних прав). Зазначений договір є двостороннім (двостороннє зобов'язуючим), оплатним, консенсуальним.

5. Реалізація державою права на вихід з господарського товариства - є однією з підстав припинення корпоративних прав держави. Здійснення (реалізація) такого права можливе, якщо це не суперечить основним функціям держави.

6. Виходячи із загальних положень щодо суб'єктивного корпоративного права можна визначити поняття корпоративних прав держави наступним чином - це права, об'єм яких визначається пропорційно частці держави (у особі уповноважених державою органів або осіб) у статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації - відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

7. Обґрунтовано, що правовідносини, об'єктом яких є акція, доля у статутному фонді господарського товариства не є елементом корпоративного права, а представляють самостійні правовідносини речові. Виникнення права на акцію розглядаються лише як умова виникнення корпоративних прав держави.

8. На підставі загальних положень, про реалізацію суб'єктивних корпоративних прав, надано поняття реалізації корпоративних прав державою. Реалізація державою своїх корпоративних прав - це здійснення своїх правомочностей шляхом участі в роботі органів господарського товариства щодо: а) участі в управлінні товариством відповідно до її частки (акцій, паїв) у статутному фонді; б) участі у розподілі прибутку товариства та одержанні його частки (дивідендів); в) контролю за ефективністю роботи товариства у частині реалізації належних державі корпоративних прав; г) виходу держави в установленому порядку зі складу товариства; д) отримання майна після припинення господарського товариства.

9. При розгляді такого суб'єктивного права держави, як брати участь в управлінні справами товариства, пропонується розрізняти зовнішню та внутрішню його площини. Зовнішня площина проявляється через розробку об'єктивного корпоративного права. Внутрішня площина - через міру її можливої поведінки як суб'єкта господарських відносин.

10. Прийняття вищим органом товариства рішення про розмір дивідендів, що припадає на акцію, пай або частку у статутному фонді; дату початку виплати дивідендів; спосіб та порядок їх виплати, необхідно розуміти наступним чином: дивіденд оголошений, і з цього часу у носія зазначеного суб'єктивного права виникає юридично забезпечена можливість вимагати від товариства виплатити оголошених дивідендів.

Крім того в роботі сформульовано і деякі інші положення, котрі стосуються предмета дослідження, реалізація яких дозволить в значній мірі ліквідувати існуючу до теперішнього часу невизначеність по відношенню до корпоративних прав держави.

Практичне значення одержаних результатів. По-перше, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані для проведення подальших досліджень проблем реалізації державних корпоративних прав, які залишилися за її межами або розглядались не в повному обсязі, для викладення курсу господарського та корпоративного права в учбових закладах України, для підготовки підручників, посібників, інших видань з господарського права.

По-друге, отримані результати дослідження можуть знайти своє застосування при підготовці відповідного поточного законодавства України, в правозастосовчій практиці судових органів, при проведенні профілактики правопорушень правоохоронними органами, в діяльності інших органів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, де неодноразово було проведено її обговорення і резензування. Основні наукові висновки викладені в публікаціях, пройшли апробацію на наукових конференціях: науковій конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті» (м. Харків, 2002); міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2004); міжнародній науковій конференції «Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, 2007); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2007).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в п'ятьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, а також у чотирьох тезах наукових доповідей, оприлюднених на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою і задачами дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків до кожного підрозділу, а також загального висновку і списку використаних джерел (складається з 258 джерел). Обсяг рукопису складає 210 сторінок машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, ступінь розробленості проблеми, визначається об'єкт і предмет дослідження, мета і задачі дослідження, його методологічна основа, нормативна й емпірична база, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, апробація і впровадження результатів дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист.

Розділ 1 «Поняття корпоративних прав держави» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Еволюція корпоративних прав держави» встановлюється, що корпоративні зв'язки та корпорації беруть свій початок з часів Стародавнього Риму, хоч і існували тоді в зародковому стані і не впливали на хід економічного розвитку суспільства.

В період середньовіччя, з розвитком економіки, появою нових засобів виробництва і, зокрема, морської справи, з'являються і нові юридичні форми. Їх капіталістичний характер чітко виражений. Між суб'єктами корпорації стають переважати відносини з приводу капіталу, тобто отримує розвиток корпоративна організація зв'язків.

Розвиток корпоративного права України бере початок в період укрупнення корпорацій та удосконалення корпоративного права в усіх економічно розвинених країнах кінця XIX сторіччя.

Націоналізація, що відбувалась на початку минулого сторіччя на території нашої країни призвела до виникнення державних корпоративних прав. З однієї сторони - це пов'язано з набуттям державою корпоративних прав під час самої націоналізації. З іншої сторони - через застосований багато років пізніше механізм приватизації та корпоратизації. В останньому випадку, перший вагомий поштовх до виникнення державних корпоративних прав припадає на 90-ті роки минулого століття.

Встановлено особливості адаптації та гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС. Стверджується, що сьогодні Україна стоїть на шляху адаптації та гармонізації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС, при проведенні якої держава має орієнтуватися на адаптацію по суті, з урахуванням національних особливостей українського права.

У підрозділі 1.2. «Визначення поняття корпоративних прав держави» визначаються основні поняття корпоративного права і зокрема корпоративного права держави.

Автор приходить до висновку, що корпоративне право, в об`єктивному значенні - це сукупність правових норм, які регулюють і охороняють корпоративні відносини, що виникають між учасником і господарським товариством, а також між самими учасниками щодо управління майном (в широкому розумінні), яке належить товариству в процесі його створення, існування та припинення.

В суб'єктивному розумінні корпоративне право держави - це межі дозволеної поведінки суб'єктів корпоративних правовідносин щодо управління господарським товариством, отриманням дивідендів, отриманням майна при припиненні юридичної особи, отриманням інформації, що випливає із корпоративних прав і т.д.

У підрозділі досліджується галузева приналежність корпоративного права. Робиться висновок, що корпоративні правовідносини входять до предмету господарського права та регулюються за допомогою його методу, а значить є господарськими. Їх своєрідність полягає в тому, що вони (відносини і, відповідно права) виникають між спеціальними суб'єктами і пов'язані з підприємницькою діяльністю в особливій економічній і соціальній сфері - при створенні та у процесі діяльності господарського товариства.

За своєю правовою природою корпоративні правовідносини складаються з відносин як майнового, так і немайнового характеру.

За своїм змістом корпоративні права учасника товариства представляють собою сукупність правових зв'язків, а саме: організаційно-господарських зобов'язань, що можуть існувати між самими учасниками та між учасниками і товариством; майново-господарських зобов'язань, що також можуть існувати між самими учасниками та між учасниками і товариством. Зміст корпоративного права не є незмінним і залежить не тільки від об'єкту відносин, а й від виду господарського товариства.

Правовідносини, об'єктом яких є акція, доля у статутному фонді не є елементом корпоративного права, а представляють самостійні правовідносини. Ці відносини носять речовий характер і можуть розглядатись лише як передумова виникнення корпоративних прав держави. Така передумова має місце лише у випадку, коли акція є документарним цінним папером.

У підрозділі досліджується співвідношення елементів корпоративного права. Встановлюється, що поняття „корпоративне правовідношення”, „зобов'язальне правовідношення”, „організаційно-господарське правовідношення” є різнопорядковими категоріями. В свою чергу, поняття „зобов'язальне правовідношення”, „організаційно-господарське правовідношення” є рівнопорядкові категорії, а „корпоративне правовідношення” - категорія вищого рівня, оскільки містить в собі дві попередні, тобто перші дві є видами останньої. Такий висновок вказує на те, що поняття корпоративного права є складним та сукупним.

Виходячи із загальних положень щодо суб'єктивного корпоративного права, наводиться наступне визначення корпоративних прав держави - це права, об'єм яких визначається пропорційно частці уповноважених державою органів у статутному фонді товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації - відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

Розділ 2 «Підстави виникнення корпоративних прав держави» складається з двох підрозділів, у яких досліджено та доопрацьовано підстави виникнення корпоративних прав у держави.

У підрозділі 2.1. «Приватизація та корпоратизація державного майна як первинні підстави виникнення у держави корпоративних прав» визначається правова природа приватизації та корпоратизації як підстав виникнення та момент виникнення у держави корпоративних прав.

Автор приходить до висновку, що підстави виникнення корпоративних прав у держави слід поділити на основні та додаткові. До перших відносяться приватизація і корпоратизація. До других - реприватизація, спадкування, викуп корпоративних прав (акцій, часток, паїв), конфіскація, передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень є підставами виникнення у держави корпоративних прав. Загальним для додаткових підстав є те, що держава набуває корпоративних прав на вторинному фондовому ринку - на відміну від приватизації (корпоратизації)..

На підставі проведених досліджень робиться висновок, що приватизація - це сукупність певних юридичних фактів, які є необхідними і достатніми для переходу майна із державної власності в недержавну. Тут мають місце і адміністративні акти, і правочини щодо викупу (продажу). Така сукупність, в теорії права, іменується юридичним складом, тобто приватизація є юридичним складом.

Приватизація, в процесі якої державне підприємство реорганізується в господарське товариство або державне майно вноситься до статутного фонду, є підставою виникнення у держави корпоративних прав. Причому, корпоративні права виникають у держави, ще до настання такого заключного етапу приватизації, як продаж акцій, часток, паїв на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців.

Корпоратизація - це перетворення підприємств, заснованих на державній формі власності у відкриті акціонерні товариства. Такий процес перетворення є підставою виникнення у держави корпоративних прав на створене відкрите акцілнерне товариство.

У підрозділі 2.2. «Додаткові підстави виникнення у держави корпоративних прав» висвітлені додаткові підстави виникнення корпоративних прав держави.

Встановлено, що реприватизація це самостійна підстава виникнення у держави корпоративних прав. Вона не повинна ототожнюватись із визнанням приватизації недійсною. У останньому випадку до держави права не переходять, а лише встановлюється факт, відповідно до якого вважається, що вони в неї й залишались.

Виявлено, що сам термін реприватизація є не дуже вдалим, оскільки не досить чітко визначає суть тих дійсних процесів, що ним іменуються. Доцільно ввести новий термін та розмежувати поняття реприватизація та деприватизація.

При цьому, реприватизація - це повернення у державну власність майна, шляхом розірвання договору купівлі-продажу, що укладався в результаті приватизації, у разі його неналежного виконання. Деприватизація - це повернення у державну власність об'єктів для мети держави, суспільства, приватизованих без порушень.

Автором пропонується виділити спадкування як додаткову підставу виникнення у держави корпоративних прав. Виявлено, що на території України у держави корпоративні права можуть виникати тільки за заповітом, тоді як за кордоном - за заповітом і за законом.

Заповіт, за яким до держави перейдуть корпоративні права може містити в собі особливі заповідальні розпорядження, а саме: заповідальне покладення та підпризначення. В результаті заповідального покладення до держави, як спадкоємця перейдуть не тільки права, а й обов'язки, що покладені на неї заповідачем. В результаті підпризначення спадкоємця держава може розглядатись як основний спадкоємець, або як запасний.

При наявності спадкоємців за законом, що мають право на обов'язкову частку у спадковому майні, частка, що перейде до держави може бути зменшена на розмір обов'язкової частки.

Конфіскація є ще однією із специфічних підстав виникнення у держави корпоративного права. Специфічність її полягає в тому, що вона породжує суб'єктивні права тільки у держави, незалежно від волі попереднього право володільця.

Передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень здійснюється на підставі договору, який за своєю сутністю є договором купівлі-продажу. У такий спосіб здійснює викуп корпоративних прав суб'єктів недержавної форми власності.

Договір про передачу у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень є двостороннім (двостороннє зобов'язуючим), оплатним, консенсуальним договором і укладається у відповідності до примірного Договору.

Серед характерних особливостей договору про передачу корпоративних прав є наступне. У якості суб'єктів недержавної форми власності розглядаються тільки: особи, що забезпечують реалізацію положень прийнятих законодавчих актів; особи, що виконують цільові програми у приоритетних напрямках економіки; особи, що вирішують актуальні завдання розвитку народного господарства; особи, що вирішують актуальні завдання розвитку окремих регіонів. У майні таких суб'єктів, для держави, доцільно мати або доцільно збільшити державну частку корпоративних прав. Грошові кошти, отримані у якості бюджетних капітальних вкладень, повинні використовуватись суб'єктом недержавної форми власності у відповідності до умов договору та цільовим призначенням.

Розділ 3 «Механізм реалізації державою своїх корпоративних прав: здійснення та захист» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Реалізація державою своїх корпоративних прав» досліджуються особливості здійснення корпоративних прав державою. Робиться висновок, що здійснення суб'єктивного корпоративного права державою відбувається шляхом реалізації правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до її частки (акцій, паїв) у статутному фонді цієї організації; щодо контролю за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Ефективне управління корпоративними правами має включати заходи щодо належного захисту прав інвесторів, надійної системи управління та контролю, відкритості та прозорості у своїй діяльності.

Здійснення зазначеного права державою та іншими учасниками господарського товариства надає можливість названим суб'єктам формувати її волю як юридичної особи шляхом участі в загальних зборах, спостережній раді, правлінні, ревізійній комісії, а в цілому забезпечити стабільне та прибуткове функціонування товариства.

При розгляді суб'єктивного права держави брати участь в управлінні справами товариства автор розрізняє зовнішню та внутрішню його площини. Зовнішня площина проявляється через розробку об'єктивного корпоративного права. Внутрішня площина - через міру її можливої поведінки як суб'єкта господарських відносин.

Прийняття вищим органом товариства рішення про розмір дивідендів, що припадає на акцію, пай або частку у статутному фонді; дату початку виплати дивідендів; спосіб та порядок їх виплати означає, що дивіденд оголошений і з цього часу у носія зазначеного суб'єктивного права виникає юридично забезпечена можливість вимагати від товариства виплатити оголошених дивідендів.

З метою максимального соціально-економічного ефекту від функціонування господарських товариств з часткою, що належить державі, автор вважає за необхідне на законодавчому рівні закріпити положення про те, що дивіденди, нараховані на корпоративні права держави, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, повинні спрямовуватися на фінансування витрат, пов'язаних з викупом акцій вторинної емісії акціонерних товариств або їх часток у статутних фондах господарських товариств, а також на заходи, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави. Таку норму необхідно розмістити у гл. 18 ГК України.

З метою підвищення ефективності участі держави в управлінні справами товариства доцільно було б законодавчо закріпити обов'язок за органом, на якого покладено функції щодо скликання загальних зборів та повідомлення про них належних осіб, до дня скликання загальних зборів відслідковувати зміни, що сталися в реєстрі акціонерів, і в разі зміни власника акції повідомляти нового власника про скликання загальних зборів акціонерів.

Вихід з товариства - це добровільне, одностороннє, безумовне волевиявлення учасника (акціонера), спрямоване на припинення корпоративних відносин. Оскільки ж мова йде про право, тобто про міру можливої поведінки, вважаємо, що здійснення права на вихід з товариства можливе і державою, якщо це не суперечить основним функціям держави.

Обмеження прав на інформацію, що випливають із корпоративних прав існує у формі певного переліку тієї інформації, яка може або повинна надаватись володільцям корпоративних прав.

У підрозділі 3.2. «Захист корпоративних прав держави» вказується, що захист корпоративних прав держави досягається за допомогою, по-перше, позасудового порядку впливу на порушника, причому незалежно від того чи то є державна установа, чи учасник корпоративних відносин, по-друге, в судовому порядку

Вибір конкретного виду захисту безпосередньо залежить від характеру порушеного права.

Основними шляхами судового захисту корпоративних прав держави є пред'явлення позовів про: оскарження (визнання недійсними) рішень загальних зборів та органів управління господарським товариством; розірвання договорів про управління державними корпоративними правами; стягнення на користь товариства збитків, спричинених їй йому винною поведінкою посадових осіб правління або іншого органу управління товариством; визнання недійсними угод, укладених посадовими особами товариства при недотриманні встановленого порядку або за межами наданих їм повноважень; стягнення з товариства невиплачених дивідендів; також позови, пов'язані з порушенням права особи, уповноваженої управляти державними правами, на інформацію.

Наведені вище види захисту не вичерпують собою всіх форм та засобів захисту корпоративних прав держави. У виняткових випадках корпоративні права держави захищаються шляхом проведення реструктуризації господарського товариства.

Розглядаючи реструктуризацію господарського товариства як одного із шляхів захисту державних корпоративних прав можна вказати, що вона направлена на оптимізацію виробництва і, як результат - збільшення обсягу дивідендів, які має отримувати держава.

У підрозділі 3.3. «Органи з управління корпоративними правами держави» робляться висновки що, саме Фонд державного майна України може стати тим органом, який дозволить удосконалити систему управління корпоративними правами держави. В цьому аспекті пропонується доповнити Закон України «Про управління об'єктами державної власності»: 1) нормою про спеціальний статус ФДМУ (статус, аналогічний НБУ, з тією лише різницею, що НБУ - скарбниця фінансова, а ФДМУ - матеріальна). Такий спеціальний статус не дозволить маніпулювати Фондом держмайна з боку інших органів виконавчої влади та має дати можливість більш ефективно здійснювати управління державними корпоративними правами та сприяв би своєчасному та повному нарахуванню дивідендів (визначенню частки прибутку) на акції (частки, паї), що належать державі, а також їх перерахуванню до Державного бюджету; а також недопущенню зменшення державної частки майна у статутних фондах АТ шляхом штучного збільшення акціонерними товариствами своїх статутних фондів.

2) доповнити цей Закон розділом про управління корпоративними правами держави виключно професійними учасниками з управління, які пройшли акредитацію та на підставі отриманої ліцензії здійснюватимуть свою діяльність. Вибір такого учасника пропонується здійснювати на підставі проведеного тендера. Такий порядок дасть можливість уникати непрофесіоналізму та зловживання у сфері управління державними корпоративними правами.

Система взаємодії з органами виконавчої та законодавчої влади, державна політика у сфері управління корпоративними правами, конкретні механізми підвищення ефективності управління на той чи інший період часу повинна встановлюватись окремим спеціальним нормативним актом, наприклад, Законом України „Державна програма з управління державними корпоративними правами”. Він дозволить з максимальною ефективністю здійснювати управління корпоративними правами держави.

Управляти корпоративними правами держави повинні професійні учасники з управління, які пройшли акредитацію та на підставі отриманої ліцензії здійснюватимуть свою діяльність. Вибір такого учасника повинен здійснюватись на підставі проведеного тендера. Такий порядок дасть можливість уникати непрофесіоналізму та зловживання у сфері управління державними корпоративними правами.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження здійснено нове вирішення наукового завдання, яке полягало в розробці основних положень концепції реалізації корпоративних прав держави, а саме удосконаленні правових механізмів управління та захисту корпоративних прав, що належать державі. Обґрунтовано наступні положення та пропозиції:

1. Націоналізація, що була здійснена на початку минулого сторіччя на території нашої країни є хронологічно первинною підставою виникнення у держави корпоративних прав яка реалізувалась у 90-х роках минулого сторіччя ( в процесі їх корпоратизації та приватизації).

2. Корпоративні зв'язки та корпорації беруть свій початок з часів Стародавнього Риму, хоч і існували тоді в зародковому стані. В період середньовіччя з'являються нові юридичні форми господарювання, в яких капіталістичний характер є чітко вираженим. Він проявляється у тому, що вже на ранніх стадіях розвитку корпоративного права між суб'єктами корпорації виникають переважно відносини з приводу капіталу, а не особистої участі, тобто отримує розвиток корпоративна організація зв'язків.

Початок розвитку корпоративного права України кінця XIX сторіччя приходиться на період укрупнення корпорацій та удосконалення корпоративного права в усіх економічно розвинених країнах. Саме в цей період, шляхом створення державних корпорацій, починають формуватися і державні корпоративні права в Російській Імперії, в тому числі в Україні.

3. Підстави виникнення корпоративних прав у держави поділяються на основні (ті, що, зазвичай мають місце на первинному ринку цінних паперів) та додаткові (ті, що, зазвичай мають місце на вторинному ринку цінних паперів). До перших відносяться приватизація і корпоратизація. До других - реприватизація, деприватизація як різновиди націоналізації; спадкування, викуп приватних корпоративних прав (акцій, часток, паїв і т.ін.), конфіскація, передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень та створення нових господарських товариств за участю держави.

4. Співвідношення таких підстав виникнення державних корпоративних прав як націоналізація, реприватизація та деприватизація підлягають уніфікації. При цьому націоналізація виступає як родова категорія по відношенню до двох інших.

5. Спільним для корпоратизації та приватизації є те, що в цих процесах у держави, з одного боку, припиняється право власності на майно державних підприємств, але, з іншого боку, у неї виникають відповідні корпоративні права.

Відрізняє ж ці процеси те, що при приватизації держава може втратити корпоративні права (отримавши при цьому їх грошовий еквівалент), а при корпоратизації ці права залишаються у держави до прийняття рішення про їх приватизацію.

6. Захист корпоративних прав держави досягається: по-перше, у позасудовому порядку впливу на порушника, по-друге, зверненням до суду. Реструктуризація господарського товариства як комплекс організаційно-економічних, правових та технічних засобів є одним із шляхів позасудового захисту державних корпоративних прав, який спрямований на оптимізацію виробництва підприємства і, як результат - збільшення обсягу дивідендів, які має отримувати держава.

7. Корпоративне право, в об`єктивному значенні - це сукупність правових норм, які регулюють і охороняють корпоративні відносини, що виникають між учасником і господарським товариством, а також між самими учасниками щодо управління майном цього товариства (в широкому розумінні).

В суб'єктивному розумінні корпоративне право - це межі дозволеної поведінки суб'єктів корпоративних правовідносин щодо управління господарським товариством, отриманням дивідендів, отриманням майна при припиненні юридичної особи, отриманням інформації, що випливає із корпоративних прав і т.д.

Поняття «корпоративне правовідношення» є складним, сукупним, воно складається з елементів зобов'язальних та організаційно-господарських і не представляє собою самостійних правовідносин.

8. Приватизація - це сукупність певних юридичних фактів (адміністративних актів і правочинів), які є необхідними і достатніми для переходу майна із державної власності в недержавну. Така сукупність, в теорії права, іменується юридичним складом.

9. Визначено поняття корпоративних прав держави - це права, об'єм яких визначається пропорційно частці держави (у особі уповноважених державою органів або осіб) у статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації - відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

10. Реалізація державою своїх корпоративних прав - це здійснення своїх правомочностей шляхом участі в роботі органів товариства щодо: а) участі в управлінні товариством відповідно до її частки (акцій, паїв) у статутному фонді; б) участі у розподілі прибутку товариства та одержанні його частки (дивідендів); в) контролю за ефективністю роботи товариства у частині реалізації належних державі корпоративних прав; г) виходу держави в установленому порядку зі складу товариства; д) отримання майна після припинення товариства.

Крім того в роботі сформульовані і деякі інші положення, котрі стосуються предмета дослідження, реалізація яких дозволить в значній мірі ліквідувати існуючу до теперішнього часу невизначеність по відношенню до корпоративних прав держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Погрібний Д.І. Удосконалення управління державними корпоративними правами / Д.І. Погрібний // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2003. - Вип. 24. - С. 261-266.

2. Погрібний Д.І. Специфіка реалізації державою належних їй корпоративних прав / Д.І. Погрібний // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х., 2005. - Вип. 31. - С. 318-321.

3. Погрібний Д.І. Судовий захист корпоративних прав держави / Д.І. Погрібний // Наук.-практ. журнал «Судова апеляція». - К., 2007. - №3(8) - С. 100-110.

4. Погрібний Д.І. Деякі питання розмежування понять «реприватизація», «деприватизація» та «визнання приватизації недійсною» / Д.І. Погрібний // Держава і право: зб. наук. праць. - К., 2007. - Вип.38. - С.395-399.

5. Погрібний Д.І. Приватизація як юридичний склад виникнення у держави корпоративних прав / Д.І.Погрібний // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць. - Д., 2007. - №3. - С. 261-271.

6. Погрібний Д.І. Правові підстави виникнення у держави корпоративних прав / Д.І.Погрібний // Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті: тези наук. доп. та повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених., Харків, 25-26 грудня 2002 р. /за ред. М.І. Панова. - Х., Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2003. - С. 65-67.

7. Погрібний Д.І. Про зміст поняття корпоративних прав / Д.І. Погрібний // Актуальні проблеми правознавства: тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених та здобувачів/за ред. М.І. Панова. - Х., 2004. - С. 82-84.

8. Погрібний Д.І. Правова культура корпоративних відносин з участю держави / Д.І.Погрібний // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку: матеріали міжнар. наук. конф., Харків, 12 жовтня 2007 року / редкол: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х., Право, 2007. - С. 183-187.

9. Погрібний Д.І. Судовий захист корпоративних прав держави / Д.І. Погрібний // Сучасні проблеми юридичної науки: тези доп. та наук. повідомл. всеукраїнськ. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів / за заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х., 2008. - С. 314-316.

АНОТАЦІЇ

Погрібний Д.І. Корпоративні права держави: поняття, підстави виникнення, механізм реалізації. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню актуальних питань теоретичного і правозастосовчого характеру, пов'язаних із виникненням, реалізацією та захистом державою корпоративного права. Дисертація складається з трьох розділів.

У першому розділі досліджується еволюція корпоративних прав держави та поняття корпоративного права держави.

В другому розділі розглядаються підстави виникнення корпоративних прав держави. Зокрема: приватизація, корпоратизація, реприватизація, спадкування, викуп корпоративних прав (акцій, часток, паїв), конфіскація, передача у державну власність часток (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень.

У третьому підрозділі розглядаються особливості реалізації та захисту корпоративних прав.

Ключові слова: корпоративне право, державні корпоративні права, господарське товариство.

Погребной Д.И. Корпоративные права государства: понятие, основания возникновения, механизм реализации. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2008. Диссертация посвящена исследованию актуальных вопросов теоретического и правоприменительного характера, связанных с возникновением, реализацией и защитой государством корпоративного права. Диссертация состоит из трех разделов.

В первом разделе исследуется эволюция корпоративных прав государства и понятия корпоративного права государства. Выявлено, в частности, что национализация, осуществленная в начале прошлого столетия на территории нашего государства, является хронологически первоначальным основанием возникновения у государства корпоративных прав, которое реализовалось в 90-х годах 20 столетия (в процессе их корпоратизации и приватизации).

Во втором разделе рассматриваются основания возникновения корпоративных прав государства. В частности: приватизация, корпоратизация, реприватизация, наследование, выкуп корпоративных прав (акций, долей, паев), конфискация, передача в государственную собственность долей (паев, акций) уставного фонда субъектов негосударственной формы собственности в случае получения ими соответствующих объемов бюджетных капиталовложений. Установлено также, что правоотношения, объектом которых выступает акция, часть, пай в уставном фонде хозяйственного общества, не являются элементом корпоративного права, а представляют самостоятельные правоотношения/ Эти отношения носят вещный характер и могут рассматриваться лишь как предпосылка возникновения корпоративных прав государства.