Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 340+351.74

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти)

Орлова Олена Олександрівна

Київ - 2008

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Слюсаренко Олена Леонідівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри загальноюридичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України Скакун Ольга Федорівна, Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ кандидат юридичних наук, професор Шмоткін Олексій Вікторович, Національна академія Служби безпеки України, завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 30.10.2008 р. о 13 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1).

Автореферат розісланий 28.09. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення України як соціальної правової держави потребує формування особистості з високим рівнем правової свідомості та правової культури, що може бути досягнуто в процесі правового виховання. Значна роль у здійсненні правового виховання належить міліції, з огляду на здійснювану нею профілактичну функцію. У зв'язку з цим на особливу увагу заслуговує проблема дослідження системи правового виховання в цілому, ролі та місця в ній міліції зокрема. Взаємодія суб'єктів правовиховної діяльності є необхідною для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Організована належним чином взаємодія міліції з іншими суб'єктами правового виховання містить у собі значні потенційні можливості щодо зменшення кількості правопорушень, підвищення ефективності роботи органів, що займаються правовиховною діяльністю, тому вирішення проблем у цій сфері є злободенним. Запорука успіху цієї діяльності полягає в налагодженні та удосконаленні взаємозв'язку міліції з іншими суб'єктами правового виховання, а також у тісній взаємодії між самими підрозділами міліції.

Правова свідомість відображає правову дійсність у формі знання права, оцінного відношення до нього та практичного його застосування, ціннісних орієнтацій, які регулюють поведінку в юридично значимих ситуаціях. Формування правосвідомості української молоді визначає й правову культуру особистості. Ця культура передбачає глибоку повагу до правової основи держави; розуміння соціальної ролі права і переконання в необхідності точного дотримання його норм і принципів; готовність до повсякденного співставлення своєї поведінки з принципами і нормами закону і до сприяння формуванню такої ж позиції у інших членів суспільства тощо.

На формування та підвищення рівня правової свідомості та правової культури спрямоване правове виховання. У правовому вихованні необхідно зосередити зусилля як на своєчасному правовому інформуванні суспільства і кожної особи, так і на виявленні позитивних рис та недоліків, привнесених правовим вихованням, що знаходять вираз у правомірній та протиправній поведінці. Це дозволить узагальнювати набутий позитивний досвід правового виховання, ним користуватися та його збагачувати. Ретельно продумана й ефективна правовиховна діяльність, з урахуванням усіх її форм, засобів, способів і методів, надасть можливість підвищити рівень правосвідомості та правової культури суспільства.

Значну роль у правовому вихованні, що здійснюється міліцією, має встановлення правильного співвідношення переконання та примусу, застосування нових, більш ефективних, форм впливу на свідомість людей, раціональне використання профілактики, не пов'язаної з покаранням. Дослідження юридичною наукою різних аспектів проблеми правового виховання осіб, соціальних груп, суспільства в цілому та втілення результатів цих досліджень у правовиховній діяльності міліції має позитивно позначитися на стані профілактики правопорушень в Україні (відповідно до “Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” від 20 грудня 2006 року № 1767).

У різні періоди проблема правового виховання населення, його зв'язку з правовою культурою та правовою свідомістю, досліджувалася значною кількістю науковців (особливо в СРСР), що спостерігається в працях вчених: В.В. Альхіменка, В.Д. Бабкіна, Л.Є. Баліна, К.М. Бейсебаєва, А.Д. Бойкова, В.В. Бородіна, М.М. Галімова, А.Ф. Граніна, О.Ф. Гіди, В.І. Гоймана, В.В. Головченка, С.Д. Гусарєва, К.Ф. Загоруйка, В.П. Зеніна, Д.А. Керімова, А.Б. Козловського, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, С.М. Легуші, О.О. Лукашевої, Г.Д. Маркової, А.В. Міцкевича, В.М. Обухова, В.В. Оксамитного, П.М. Рабіновича, І.Ф. Рябка, В.П. Сальнікова, О.Ф. Скакун, В.М. Скобєлкіна, О.В. Татаринцевої, В.І. Темченка, О.Д. Тихомирова, В.В. Тищенка, В.Т. Томіна, О.В. Шмоткіна, М.Й. Штангрета та інших. На необхідності дослідження науково-теоретичних та методологічних аспектів правового виховання наголошувалося у працях О.О. Ганзенка, С.М. Легуші, П.В. Макушева, О.Л. Слюсаренко, С.С. Сливки, Л.К. Суворова, М.М. Цимбалюк та інших.

Разом з тим, не всі аспекти проблеми правового виховання отримали достатньо повне висвітлення у науковій літературі. Зокрема, дотепер не розкрито сутність правового виховання, не охарактеризовано його ознаки; немає однозначного підходу до розуміння категоріального апарату теорії правового виховання, а саме форм, способів та засобів правового виховання. Крім того, залишається не з'ясованими роль міліції в механізмі правового виховання, а також форми та методи, які використовуються працівниками міліції в процесі правовиховної діяльності. Актуальність обумовлюється необхідністю змістовного покращання діяльності міліції, правової свідомості та правової культури її працівників, де велике значення має якість правового виховання.

З урахуванням теми дослідження, в роботі використані положення ряду філософських та гуманітарних наук, а саме: філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, теорії держави і права, адміністративного права та кримінології.

Емпіричною основою є матеріали статистичної звітності УМВС України в Дніпропетровській області щодо кількості проведених бесід, лекцій, зустрічей з населенням та виступів в засобах масових інформацій з правового виховання, а також результати анкетування студентів, курсантів та слухачів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та працівників міліції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України протоколом № 1 від 29 січня 2003 року. Дослідження окресленої проблеми відповідає „Національній програмі правової освіти населення” від 18 жовтня 2001 року № 992/2001, затвердженої Указом Президента України № 992/2001 від 18 жовтня 2001 року, тематиці „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, „Основним напрямам наукових досліджень та річних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ”, „Програмі реформування освітянської діяльності МВС України”, затвердженої Наказом МВС України №1213 від 20 жовтня 2003 року.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства, праць вітчизняних і зарубіжних науковців, котрі торкалися питань правового виховання, а також узагальнення матеріалів статистичної звітності в цій сфері та соціологічного опитування курсантів і працівників міліції, розкрити загальнотеоретичне поняття та систему правового виховання, сформулювати пропозиції про підвищення ролі міліції в правовому вихованні населення на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Вказана мета досягається шляхом вирішення наступних завдань:

- визначити стан наукової розробки тематики правового виховання на сучасному етапі;

- проаналізувати й систематизувати основні підходи до розуміння поняття правового виховання, з'ясувати його ознаки та сформулювати дефініцію;

- розкрити сутність правового виховання;

- висвітлити зміст понять „система правового виховання” та „механізм правового виховання”, з'ясувати структуру та співвідношення цих категорій;

- провести класифікацію суб'єктів правовиховної діяльності;

- визначити специфічні особливості діяльності міліції як одного з суб'єктів правового виховання;

- дослідити роль окремих підрозділів міліції (кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції та центру громадських зв'язків) у правовому вихованні населення на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства;

- здійснити теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання;

- визначити чинники, що впливають на рівень правової свідомості та правової культури працівників міліції;

- запропонувати основні напрями підвищення рівня правосвідомості та правової культури працівників міліції як необхідної умови покращання ефективності їх правовиховної діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері правового виховання в Україні взагалі і в процесі правовиховної діяльності міліції зокрема.

Предметом дослідження є закономірності конституювання правовиховного процесу за участю міліції України на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема використано такі методи: діалектичний метод пізнання, який розкриває механізм правового виховання як явище динамічне і таке, що знаходиться у взаємозв'язку із правовою свідомістю та правовою культурою суспільства; історичний - при вивченні генезису правового виховання, а також стану наукової розробки проблеми; спеціально-юридичний - при аналізі чинного законодавства та його застосування у правовиховній діяльності міліції. Формально-логічні методи аналізу та синтезу дозволили виокремити ознаки понять, що складають предмет дослідження, а також провести класифікацію суб'єктів правового виховання та сформулювати визначення понять „правове виховання”, „система правового виховання” та „механізм правового виховання”; системний метод дозволив дослідити процес правового виховання як множину елементів (суб'єктів, об'єктів, форм, засобів та методів), поєднаних між собою зв'язками та відношеннями; аксіологічний метод використовувався при з'ясуванні оцінного відношення громадян та працівників міліції до чинного права; соціологічний метод анкетування дозволив з'ясувати точку зору працівників міліції щодо необхідності здійснення ними правового виховання серед особового складу міліції та громадян.

Наукова новизна одержаних результатів визначається такими положеннями і теоретичними узагальненнями:

вперше:

- в загальнотеоретичній юридичній науці подано класифікацію суб'єктів правовиховної діяльності за різними критеріями (за територією дії; за характером компетенції; за формами здійснення правовиховної діяльності; за строком функціонування; за місцем, яке займає правове виховання у діяльності його суб'єктів; за типом правовиховної роботи);

- доведено, що категорії „правова освіта”, „юридична освіта” та „правова просвіта”, всупереч усталеним в юридичній науці поглядам, слід розрізняти. Дві останні є різновидами правової освіти. Під правовою освітою слід розуміти цілеспрямований процес правового навчання в системі освіти юридичного і не юридичного профілю, що полягає у набутті знань, умінь і навичок правового характеру. Юридичною освітою є цілеспрямований та послідовний процес здобуття системи професійних знань, умінь і навичок у вищих навчальних закладах, училищах, технікумах, коледжах, спеціалізацією яких є юриспруденція, формально засвідчений відповідним документом. Правова просвіта - це процес роз'яснення права в формі усних чи письмових консультацій, інформації, бесід, зустрічей населення з працівниками міліції та іншими правоохоронними органами, конкурсів і олімпіад правових знань тощо;

- запропоновано розглядати юридичну клініку як особливий різновид юридичної освіти (для студентів юридичних навчальних закладів) і правової просвіти (для населення). Юридична клініка - це діяльність студентів юридичних навчальних установ з отримання практичних навичок через надання юридичних консультацій населенню, яке потребує юридичної допомоги;

- здійснено теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання та зазначено, що взаємодія суб'єктів правовиховної діяльності є необхідною умовою для ефективного вирішення завдань з правового виховання населення. Взаємодія міліції з іншими суб'єктами правового виховання - це процес здійснення спільних, скоординованих дій, що мають на меті підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення. Серед значної кількості суб'єктів правового виховання найбільший правовиховний потенціал мають підрозділи міліції, Міністерство юстиції України, навчальні заклади, громадські організації та засоби масової інформації. Окреслено перспективи взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання та запропоновано прийняти Закон України „Про організаційно-правові засади взаємодії суб'єктів правового виховання”;

- доведено необхідність прийняття „Концепції правового виховання населення України” (проект Концепції надається у додатку А), яка передбачає удосконалення правовиховного механізму у розбудові України як правової держави.

удосконалено:

- ознаки правового виховання, спираючись на які сформульовано дефініцію: це здійснювана на основі правових норм та принципів права за допомогою спеціальних форм та методів, послідовна, систематична та цілеспрямована діяльність суб'єктів права, що має на меті підвищення рівня правової свідомості та правової культури окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому і зорієнтована на їхню соціально-активну правомірну поведінку;

- понятійний апарат, що стосується наукового пізнання структури системи правового виховання та співвідношення її елементів (суб'єктів, об'єктів, форм, засобів, способів та методів).

набули подальшого розвитку:

- розкриття сутності правового виховання через аналіз функцій і принципів даного явища, формулювання їх характерних рис;

- дослідження форм та засобів правового виховання. Доведено, що правовиховна форма відображає організаційно оформлений правовий вплив суб'єкта, а правовиховний засіб є інструментом, за допомогою якого здійснюється правовий вплив. Формами правового виховання є правова освіта, правова пропаганда, правова агітація, юридична практика, правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка, самовиховання. Засобами є теле- радіопередачі, лекції на правову тематику, індивідуальна робота, друковані правові видання, спеціальні акції правового змісту (прес-конференції, брифінги, зустрічі, лекції, бесіди, семінари, вечори питань і відповідей, консультації тощо);

- визначення ролі міліції України в правовиховному процесі, висвітлення форм та методів правовихової діяльності окремих підрозділів міліції. Залучення анкетного методу опитування і узагальнення результатів анкетування посприяло визначенню форм та методів правовиховної діяльності підрозділів кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції та центру громадських зв'язків;

- опрацьовування напрямів підвищення рівня правової свідомості та правової культури працівників міліції.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальших теоретичних розробок проблем правового виховання населення як явища політико-правової дійсності та визначення ролі правоохоронних органів, зокрема міліції, у їх розв'язанні;

- у правотворчій роботі - як теоретичний матеріал для вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції у сфері правового виховання населення України, зокрема, окремі положення можуть бути враховані при формуванні загальнодержавних або галузевих програм, концепцій правової освіти і правового виховання;

- у правозастосовчій діяльності - як теоретичний матеріал для вдосконалення правозастосовчої роботи різних структурних підрозділів міліції щодо забезпечення законності при винесенні індивідуальних правозастосовчих актів;

- у правовиховній роботі - для правовиховної роботи серед працівників міліції, всього населення України щодо підвищення рівня правової культури та правової свідомості;

- у навчальному процесі - для використання матеріалів, положень і висновків дисертації під час викладання теорії держави і права, філософії права, юридичної деонтології, у науково-дослідній роботі курсантів, студентів та слухачів для підготовки доповідей, рефератів, курсових і дипломних робіт з цієї проблематики. Концептуальні засади можуть враховуватися при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні занять із студентами та слухачами юридичних навчальних закладів, в системі підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

Наукові положення дисертації використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ при викладанні навчальних дисциплін „Теорія держави та права” і „Юридична деонтологія” (акт впровадження від 27 листопада 2006 року) та працівниками міліції, а саме державної автомобільної інспекції у своїй практичній діяльності (акт впровадження від 06 червня 2007 року).

Положення і висновки дисертаційного дослідження були використані під час розробки проекту такої Концепції правового виховання населення, яка була направлена у відділ правової роботи, правової освіти та кодифікації Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. Положення, які містяться у проекті, було використано для підготовки Положення про Координаційну раду молодих юристів при Головному управлінні юстиції у Дніпропетровській області, у практичній діяльності Координаційної ради молодих юристів та в роботі відділу правової роботи, правової освіти та кодифікації Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 12 вересня 2007 року).

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дослідження обговорено на засіданнях кафедри теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ і кафедри теорії та історії держави і права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. правовий виховання міліція свідомість

Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на: Міжвузівській науково-практичній конференції „Виховна парадигма в системі національної вищої школи: головні складові та джерела” (м. Дніпропетровськ, 27 травня 2003 року; тези опубліковано); Міжвузівському науково-теоретичному семінарі „Проблеми правового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 20 червня 2003 року); Науковому семінарі „Проблеми наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 26 березня 2004 року); Науковому семінарі „Проблеми наукового забезпечення діяльності міліції громадської безпеки в умовах розбудови України як правової держави” (м. Дніпропетровськ, 31 березня 2005 року); Обласній науково-практичній конференції „Шляхи вдосконалення правового навчання та виховання в умовах профільної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (м. Дніпропетровськ, 29 квітня 2004 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми формування правосвідомості молоді в сучасних умовах розвитку української державності (Львівські юридичні читання молодих вчених)” (м. Львів, 22 жовтня 2004 року); Міжнародній науковій конференції „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (в рамках ІІ читань пам'яті В.М. Корецького) (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 року; тези опубліковано); Міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених „Проблеми боротьби зі злочинністю очима майбутніх правоохоронців” (м. Дніпропетровськ, 18 травня 2005 року); Науково-практичній конференції „Взаємодія кафедр соціальних та загально-правових дисциплін щодо підготовки дільничних інспекторів міліції” (м. Дніпропетровськ, 30 листопада 2005 року); Науковій конференції „Юриспруденція ХХІ століття: теорія та практика” (м. Дніпропетровськ, 14 листопада 2007 року; тези опубліковано).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації містяться у 10 публікаціях, 8 з яких - у фахових виданнях ВАКу, а також у тезах 2 доповідей на наукових конференціях і семінарах.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, семи додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок. З них додатки займають 26 сторінок. Список використаних джерел складається з 209 найменувань і займає 21 сторінку.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються мета і завдання дослідження, його зв'язок із загальнодержавними концепціями і програмами, визначаються методологічні підходи до дослідження, теоретична база, наукова новизна роботи, розкривається наукове та практичне значення роботи, а також апробація одержаних результатів.

Розділ 1 „Загальнотеоретична характеристика правового виховання” складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядаються теоретичні аспекти розуміння категорії правового виховання.

У першому підрозділі „Ґенеза ідеї правового виховання та огляд джерел за темою дослідження” досліджуються історіографія виховання взагалі та правового виховання зокрема. Теоретичні та емпіричні джерела, що використані в роботі, об'єднані в чотири групи: 1) нормативно-правові акти та документи, в яких позначається необхідність підвищення рівня правової свідомості та правової культури; 2) наукові праці, в яких з'ясовано сутність поняття „правове виховання” в різних аспектах, розкрито його мету, завдання, форми та методи, здійснено співвідношення та аналіз взаємозв'язку з правосвідомістю та правовою культурою; 3) наукові розробки, в яких висвітлено проблеми правового виховання різних категорій населення; 4) матеріали юридичної практики (інформаційні звіти, статистичні дані щодо здійснення правовиховних заходів серед населення працівниками міліції та правовиховної роботи з особовим складом органів правопорядку).

Обґрунтовано необхідність прийняття Концепції правового виховання населення (проект Концепції надається у додатках до дисертації).

Другий підрозділ „Методологія дослідження”. Нерозробленість деяких питань правового виховання, суперечливість інших вказує на те, що його аналіз ще немає достатньо повного і всебічного висвітлення й потребує ретельного комплексного дослідження, яке має проводитись, на наш погляд, з використанням методів і підходів - діалектичного, синергетичного, історичного, системного, структурно-функціонального, термінологічного, аксіологічного (ціннісного), формально-логічного, аналізу та синтезу, порівняльно-правового, соціологічного та спеціально-юридичного.

У третьому підрозділі „Поняття та сутність правового виховання” проведено аналіз поглядів вчених на поняття сутності правового виховання та детально схарактеризовано його ознаки, спираючись на які запропоновано визначення поняття правового виховання як явища державно-правової дійсності. Зазначається, що сутність правового виховання як його внутрішній зміст розкривається через функції та принципи і концентрується в правовій свідомості та правовій культурі людини, яка ґрунтується на елементах права, об'єднаних якістю, що відповідає ідеології справедливості і спонукає до активної правомірної поведінки. Далі обґрунтовується авторське визначення поняття правового виховання.

У четвертому підрозділі „Система правового виховання” здійснене комплексне дослідження „системи правового виховання” у співвідношенні з „механізмом правового виховання” як взаємопов'язаних, але неоднозначних категорій. Система правового виховання - це сукупність всіх основних структурних елементів правовиховного процесу, що забезпечують його певний порядок і організацію. Механізм правового виховання - це чітко визначена певними межами правовиховна діяльність. Автор обґрунтовує доцільність використання при характеристиці та визначенні структури правового виховання саме категорії „система правового виховання”, а не „механізм правового виховання”. Елементами системи правового виховання є суб'єкти, об'єкти, форми, засоби, способи та методи.

До суб'єктів правового виховання віднесено державні органи, громадські організації, соціальні групи, посадові особи та громадяни, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з правовим вихованням.

Основними ознаками суб'єктів правового виховання, які відрізняють їх від інших суб'єктів, є: цілеспрямована діяльність в сфері правового виховання; координаційний і субординаційний зв'язок з іншими суб'єктами правового виховання; побудова своєї поведінки у відповідності з командами „керівного механізму” системи; вибір поведінки залежно від статусу об'єкта правового виховання.

Класифікація суб'єктів правового виховання дається розгорнуто - за багатьма критеріями: 1) за територією дії (загальні та місцеві); 2) за характером компетенції (органи та організації загальної компетенції та органи і організації спеціальної компетенції); 3) за формами здійснення правовиховної діяльності (індивідуальні, колегіальні); 4) за строком функціонування (постійні та тимчасові); 5) за місцем, яке займає правове виховання в діяльності його суб'єктів (суб'єкти, для яких правове виховання є одним завданням з поміж інших та суб'єкти, для яких правове виховання є основною метою їх діяльності); 6) за типом правовиховної діяльності (суб'єкти, що визначають її основні напрямки, завдання, форми, планують, спрямовують та контролюють, забезпечують її правове регулювання; суб'єкти, які здійснюють безпосереднє управління і координацію окремими напрямами і учасниками правового виховання; суб'єкти, що виявляють та пізнають об'єкт правового виховання та інформують про нього інших суб'єктів; суб'єкти, які виконують правовиховні заходи).

У підрозділі зазначається, що об'єктом правового виховання є свідомість людини, її інтелект і здатність сприймати, оцінювати і здійснювати певні правові явища. Відносини в системі „суб'єкт - об'єкт” не є однозначними, раз і назавжди заданими. Так, вплив на об'єкт може бути прямим та непрямим, безпосереднім та опосередкованим, специфічним та загальним, визначаючим, основним та периферичним тощо.

У юридичній літературі виділяються і характеризуються різні засоби, способи і форми правового виховання. Однак у працях, присвячених проблемі правового виховання, засоби та способи його здійснення не розмежовані з достатньою чіткістю від форм правовиховної роботи. Більш того, окремі автори в ряді випадків відносять деякі явища і до засобів, і до форм правового виховання. Чітке визначення понять засобів і форм та їхнє розмежування має не тільки теоретичне, але і важливе практичне значення для організації всієї роботи з правового виховання. Якщо спосіб - це певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість здійснити правове виховання, то форма правового виховання - це, насамперед, зовнішній вираз організаційної діяльності, її змісту. За допомогою останньої учасники правовиховного процесу забезпечують шанобливе ставлення громадян до правових актів України та інших норм, а також сприяють формуванню у певної категорії населення (міліції) належного рівня правової свідомості та правової і професійної культури, законослухняності, прищеплюють їм навички службової дисципліни та правомірної поведінки, підвищують їх соціально-правову активність.

Далі у підрозділі аналізуються форми правового виховання.

Розділ 2. „Роль міліції в процесі правового виховання” складається з чотирьох підрозділів. Перший підрозділ „Міліція як суб'єкт правовиховного процесу” присвячено розкриттю основних аспектів діяльності міліції у правовиховному процесі.

Після визначення головних напрямків правового виховання, що здійснюється в підрозділах міліції (підвищення правової культури особового складу; участь працівників міліції у формуванні правосвідомості населення), зосереджено увагу на виявленні двох взаємозалежних параметрів правовиховного аспекту діяльності міліції. Перший з них полягає у визначенні того місця, що повинна займати міліція у загальній правовиховній системі і визначенні найбільш доцільних напрямів правовиховного впливу на населення, а другий - в оптимальному співвідношенні діяльності з правового виховання з іншими функціями міліції.

Той факт, що основний внесок у вирішення завдань правового виховання населення міліція вносить ефективним виконанням специфічних (невиховних) функцій, для яких вона створена, зовсім не означає, що на міліцію не може бути покладено виконання певних завдань, пов'язаних з правовим вихованням. Основний зміст правового виховання міліції виявляється під час здійснення нею профілактичної функції, але прояви правового виховання можуть мати місце при реалізації всіх її функцій.

Закріплення повноважень міліції, тобто прав та обов'язків, зумовлює зміст функцій, впливає на визначення напрямів діяльності міліції. Тому в роботі підкреслюється, що не можна тлумачити функції міліції як напрямки діяльності, абсолютно самостійні від її повноважень (прав та обов'язків). Завдяки виконанню своїх функцій міліція реалізує свої повноваження. Звідси виходить, міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана: виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень; вживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення.

Правове виховання в діяльності міліції слід розглядати як двозначне поняття. З одного боку, це діяльність, яка здійснюється при виконанні підрозділами міліції своїх основних функцій, спрямованих на боротьбу зі злочинами через припинення конкретних злочинів. З іншого - це безпосередньо правовиховна діяльність, що має на меті, насамперед, профілактику правопорушень. Звідси - правове виховання в системі засобів профілактики правопорушень є одним з важливих засобів їх попередження.

Другий підрозділ „Форми та методи правовихової діяльності окремих підрозділів міліції” висвітлює участь міліції у правовиховній роботі з урахуванням її особистого призначення своєю повсякденною професійною діяльністю формувати у громадян повагу до закону. Крім того, існує цілий ряд спеціальних форм і методів, спрямованих на посилення правовиховної діяльності міліції. Диференціація форм і методів правовиховного впливу залежить, по-перше, від обстановки, де проводиться правовиховна діяльність; по-друге, залежно від різних категорій населення, на яких спрямоване правове виховання.

В процесі правового виховання працівники міліції використовують різноманітні форми та методи. Такими формами є правова просвіта, правова пропаганда, правова агітація, юридична практика.

Основними методами, що використовуються працівниками міліції в процесі правового виховання населення є переконання, заохочення, примус, інформаційний вплив.

Третій підрозділ „Напрями та форми взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання” присвячений з'ясуванню категорії „взаємодія” та інших суміжних з цим терміном понять як „співпраця”, „партнерство”, „координація”, а також формам взаємодії між суб'єктами правовиховної діяльності.

Взаємодію в сфері правового виховання варто розглядати як процес здійснення спільних, скоординованих дій, що мають на меті формування та підвищення рівня правосвідомості і правової культури населення. До основних форм такої взаємодії можна віднести: 1) спільне вивчення стану проблемних питань; 2) розробка і реалізація спільних заходів правового виховання; 3) спільні перевірки стану правовиховної роботи; 4) підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють правовиховну діяльність; 5) обговорення результатів застосування тих чи інших форм та методів правового виховання населення; 6) обмін інформацією, що становить взаємний інтерес. Безумовно цей перелік форм взаємодії не є вичерпним.

Автором окреслені також напрями взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання, а саме: а) налагодження ефективного інформаційного забезпечення взаємодії; б) відпрацювання найбільш дієвої схеми правового виховання населення та його окремих груп; в) нормативне врегулювання форм, методів взаємодії, повноваження кожного з її учасників; г) підвищення ефективності професійної підготовки персоналу підрозділів міліції, а також інших суб'єктів, які беруть участь у правовому вихованні; д) організація проведення відомчими навчальними закладами системи МВС дослідження всіх аспектів правовиховної роботи на сучасному етапі розвитку суспільства, закріплення певного напрямку за кожним вищим навчальним закладом системи внутрішніх справ, проведення узагальнень отриманих результатів правовиховної діяльності та поширення позитивного досвіду на всій території України.

Серед значної кількості суб'єктів правового виховання найбільший правовиховний потенціал мають підрозділи міліції, Міністерство юстиції України, навчальні заклади, громадські організації та засоби масової інформації.

У четвертому підрозділі „Формування правосвідомості та правової культури працівників міліції як необхідна умова підвищення ефективності їх правовиховної діяльності” зазначається, що підставами для ефективної правовиховної діяльності працівників міліції слугує їх високий рівень професіоналізму у сфері права, відповідна педагогічна майстерність та наявність високих моральних якостей. Нажаль, деякі працівники міліції, маючи низький рівень правосвідомості, негативно впливають на загальний рівень правової культури і якість правового виховання, безпосередніми учасниками якого вони повинні бути.

Задля удосконалення роботи в сфері правового виховання, здійснюваної силами працівників міліції, необхідно виявити причини, які не тільки не сприяють покращенню становища, а навіть заважають йому. В роботі наводиться система чинників, що призводить до низької якості правовиховної діяльності працівників міліції: 1) недостатній рівень правосвідомості та правової культури, а як наслідок - низький фаховий рівень окремих працівників; 2) організаційні недоліки в проведенні правовиховної роботи міліції, а саме неправильний вибір та недостатньо кваліфіковане використання форм, методів та засобів правового виховання; 3) відсутність належного нормативно-правового забезпечення правовиховної діяльності; 4) декларативний характер правовиховної роботи, формалізм її проведення; 5) недостатність узагальнюючих теоретичних розробок, які всебічно досліджують проблему правового виховання окремих категорій населення, відсутність спеціальних державних концепцій та програм; 6) неналежна організація взаємодії між суб'єктами правового виховання.

Пропонуються шляхи подолання недоліків в діяльності працівників міліції в сфері правового виховання через здійснення системи заходів, спрямованих на підвищення рівня професійної правосвідомості та правової культури працівників міліції: 1) розробка та прийняття Концепції правового виховання населення та Закону України „Про організаційно-правові засади взаємодії суб'єктів правового виховання”; 2) запровадження вивчення у навчальних закладах системи МВС України спецкурсу з теорії та методики правового виховання; 3) у системі службової підготовки слід рекомендувати: а) систематично здійснювати правове навчання з вивчення Конституції України та інших нормативно-правових актів; б) налагодити дієве співробітництво з вищими навчальними закладами щодо проведення занять з працівниками міліції з української мови, історії України тощо; 4) створення системи постійного контролю за станом професійної правосвідомості особового складу, його поточний аналіз та оцінка; 5) збереження традицій та запровадження новацій в ціннісних орієнтаціях діяльності працівників міліції; 6) використання нормативних засобів впливу на рівень правової культури працівників міліції; 7) заохочення та створення умов для отримання працівниками міліції вищої юридичної освіти; 8) збільшення обсягів своєчасного та високоякісного матеріально-технічного забезпечення працівників міліції з метою підвищення ефективності їх правовиховної діяльності.

Неможливість досягти відповідного належного професійного рівня працівниками міліції залежить від певних чинників. Автором проаналізовано та надано їх класифікацію за різними критеріями, а саме: 1) за волею суб'єктів (суб'єктивні та об'єктивні); 2) за сферами (юридичні, економічні, соціально-культурні, організаційні); 3) за рівнем вихованості; 4) за специфікою діяльності служб і категорій працівників.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства, практики підрозділів міліції України з правовиховної діяльності, осмислення наукових праць з різних галузей суспільних наук (філософії, соціології, історії, педагогіки, юридичної психології, юриспруденції, зокрема теорії права, адміністративного права та кримінології), автором зроблено висновки, сформульовано рекомендації та внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення правовиховного процесу в Україні та правовиховної діяльності підрозділів міліції. Їх теоретико-методологічний і законодавчо-практичний характер полягає у наступному:

1. Правове виховання як самостійне явище суспільної дійсності має глибоке історичне та соціальне коріння. Серед учених, які досліджували і досліджують проблеми правового виховання немає єдиної думки щодо поняття та сутності зазначеного феномена. Це пояснюється не тільки суб'єктивним фактором, але й тим, що поняття правового виховання розглядається в юридичному, педагогічному, психолого-педагогічному та інших аспектах і є складовою предмета дослідження кількох наук.

2. Правове виховання може бути визначено як здійснювана на основі норм та принципів права за допомогою спеціальних форм та методів, послідовна, систематична та цілеспрямована діяльність суб'єктів права, що має на меті підвищення рівня правової свідомості та правової культури окремих індивідів, соціальних груп та суспільства в цілому і зорієнтована на їхню соціально-активну правомірну поведінку.

3. Визначено, що ознаками правового виховання є такі: послідовність; систематичність; цілеспрямованість; реалізація через діяльність суб'єктів права; цільова спрямованість на формування і підвищення правової свідомості та правової культури; використання правовиховних форм і методів; базування на нормах та принципах права.

4. На підставі комплексного аналізу понять „механізм правового виховання” та „система правового виховання” рекомендовано їх розмежовувати, ввести в більш широкий науковий обіг категорію „система правового виховання”, що являє собою сукупність всіх основних елементів, які задіяні в правовиховному процесі, а саме: суб'єкт, об'єкт, форми, засоби, способи та методи.

5. Конкретизовано форми правового виховання, до яких віднесено правову освіту, правову пропаганду, правову агітацію, юридичну практику, правомірну соціально-активну діяльність чи поведінку, самовиховання.

6. Доведено, що категорії „правова освіта”, „юридична освіта” та „правова просвіта”, всупереч усталеним в юридичній науці поглядам, слід розрізняти. Останні дві є різновидами правової освіти.

7. Вперше запропоновано розглядати юридичну клініку як особливий різновид юридичної освіти (для студентів юридичних навчальних закладів) і правової просвіти (для населення). Юридична клініка - це діяльність з отримання практичних навичок студентами старших курсів через надання юридичних консультацій населенню.

8. Характеристика правовиховного процесу за участю міліції здійснена з врахуванням її специфіки і динаміки:

- міліція не є основним суб'єктом правовиховної діяльності;

- правове виховання відбувається працівниками міліції в процесі здійснення всіх функцій, що їй притаманні, але основне правовиховне навантаження припадає на профілактичну функцію;

- правовиховна робота працівників міліції відзначається тим, що вони виступають одночасно як: а) суб'єкти і об'єкти правового виховання; б) суб'єкти правового виховання і суб'єкти управління правовиховним процесом;

- як суб'єкти правовиховного процесу працівники міліції є: „юристами-правознавцями”, тобто мають необхідні для юриста якості; професіоналами своєї справи, фаховість яких обумовлена особливостями професійної освіти; вихователями, що володіють усіма формами та методами правовиховної діяльності;

- якісна правовиховна діяльність міліції здатна слугувати передумовою перспективного перетворення міліції з органу примусу на орган з „надання послуг” населенню.

9. Встановлено, що основними формами правовиховної діяльності міліції є правова просвіта, правова пропаганда, правова агітація, юридична практика, а методами - переконання, заохочення, примус, інформаційний вплив. Підвищення ефективності діяльності міліції визначається, крім інших факторів, якістю проведення правового виховання.

Підрозділи міліції не в однаковій мірі здатні його здійснювати належним чином. Назріла об'єктивна потреба у спеціалізації правовиховної діяльності, визначенні та характеристиці форм та методів, властивих різним підрозділам міліції. Це дозволило б уникнути дублювання в діяльності окремих служб, конкретизувати їхні завдання, функції, організаційну структуру, визначити обсяг роботи, а на підставі цього - нормативну штатну чисельність особового складу підрозділів. Уточнено, що взаємодія в сфері правового виховання - це процес здійснення спільних, скоординованих дій, що мають на меті формування та підвищення рівня правосвідомості і правової культури населення. Для проведення системної ефективної правовиховної діяльності в Україні пропонується прийняти Концепцію правового виховання населення (авторський проект надається). Окреслено перспективи взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання, запропоновано забезпечити цю взаємодію на законодавчому рівні - прийняти Закон України „Про організаційно-правові засади взаємодії суб'єктів правового виховання”. Внесено пропозицію організувати проведення відомчими навчальними закладами системи МВС України дослідження всіх аспектів правовиховної роботи на сучасному етапі розвитку суспільства, за кожним вищим навчальним закладом системи внутрішніх справ закріпити певний напрямок.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Маглій О.О. Деякі теоретико-історичні аспекти правового виховання / О.О. Маглій // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2004. - № 1 (14). - С. 129-134.

2. Маглій О.О. Роль міліції в процесі правового виховання міліції / О.О. Маглій // Науковий вісник Запорізького ін-ту внутр. справ. - 2004. - № 2 (27). - С. 36-43.

3. Орлова О.О. Співробітники ОВС як суб'єкти правового виховання / О.О. Орлова // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. - 2004. - № 3 (17). - С. 59-64.

4. Орлова О.О. Особливості правовиховної діяльності за участю працівників міліції / О.О. Орлова // Науковий вісник Львівського юрид. ін-ту МВС України. - 2004. - № 3. - С. 372-379.

5. Орлова О.О. Шляхи вдосконалення правового виховання населення / О.О. Орлова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2005. - С. 181-187.

6. Орлова О.О. Механізм правового виховання / О.О. Орлова // Вісник Луганського державного ун-ту внутрішніх справ МВС України. - № 4. - 2005. - С. 57-65.

7. Орлова О.О. Чинники, що впливають на ефективність правовиховної діяльності працівників міліції / О.О. Орлова // Науковий вісник Дніпропетровського державного ун-ту внутрішніх справ. - 2006. - № 2 (27). - С. 110-118.

8. Орлова О.О. Методологічний аналіз інтерпретації поняття „правове виховання” / О.О. Орлова // Науковий вісник Дніпропетровського державного ун-ту внутрішніх справ. - 2007. - № 2 (33). - С. 8-116.

9. Маглій О.О. Правове виховання - невід'ємна частина виховної парадигми / О.О. Маглій // Виховна парадигма в системі національної вищої школи: головні складові та джерела: міжвуз. наук.-практ. конф., 27 травня 2003 р. - Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2003. - С. 44-47.

10. Орлова О.О. Юридична освіта та юридична клініка: форми правового виховання чи правової освіти? / О.О. Орлова // Юриспруденція ХХІ століття: наук. конф. 14 листопада 2007 р.: Зб. тез. - Д., 2008. - С. 192-194.

Анотація

Орлова О.О. Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена проблемам теорії та практики правового виховання. У ній обґрунтовується необхідність подальшого дослідження правового виховання як явища державно-правової дійсності; досліджується поняття, система та механізм правового виховання, визначається місце та роль міліції України в процесі правового виховання.

Здійснюється теоретичний аналіз взаємодії міліції з іншими суб'єктами правового виховання; сформульовано пропозиції з удосконалення форм правовиховного впливу на особу та визначено напрями підвищення рівня правової свідомості та правової культури працівників міліції.

Ключові слова: правове виховання, система та механізм правового виховання, форми правового виховання, суб'єкти правовиховної діяльності, міліція, правосвідомість, правова культура.

Аннотация

Орлова Е.А. Правовое воспитание и роль милиции в его осуществлении на современном этапе развития общества (теоретические и прикладные аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история учений о государстве и праве. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена методологическим и теоретико-правовым проблемам правового воспитания, а также роли милиции Украины в правовоспитательном процессе. В работе исследуются проблемы становления, эволюции, содержания и категориального аппарата теории воспитания, а именно таких понятий как правовое воспитание, система и механизм правового воспитания, правовое и юридическое образование, юридическая клиника, формы и методы деятельности милиции по правовому воспитанию граждан. Установлено, что правовое воспитание - это осуществленная на основе норм и принципов права с помощью специальных форм и методов, последовательная, систематическая и целенаправленная деятельность субъектов права, целью которой является повышение уровня правового сознания и правовой культуры отдельных индивидов, социальных групп и общества в целом, ориентированная на их социально-активное поведение.

Осуществляется теоретический анализ составных элементов системы и механизма правового воспитания (субъектов, объектов, форм, средств, способов и методов), при этом отмечается некорректность подмены категории «система правового воспитания» смежной категорией «механизм правового воспитания», которая имеет место в научной юридической литературе.

Обосновывается необходимость четкого различения субъекта и объекта правового воспитания. Субъектом правового воспитания могут выступать государственные органы, общественные организации, социальные группы, граждане, а объектом служит их сознание. Автором представлена развернутая классификация субъектов правового воспитания.

Выделены основные формы правовоспитательной деятельности милиции - правовое просвещение, правовая пропаганда, правовая агитация, юридическая практика, а к методам отнесены убеждение, поощрение, принуждение, информационное воздействие. Указывается, что назрела объективная потребность в специализации правовоспитательной деятельности, определении и характеристике форм и методов, присущих разным подразделениям милиции. Специализация позволила бы избегнуть дублирования в деятельности отдельных служб, конкретизировать их задачи, функции, организационную структуру, определить объем работы, а на основании этого - нормативную штатную численность личного состава подразделений.

Раскрываются правовые и организационные аспекты правовоспитательной деятельности таких подразделений милиции, как криминальная милиция, милиция общественной безопасности, государственной автомобильной инспекции и центра общественных связей; особенности взаимодействия сотрудников милиции с такими субъектами правового воспитания как Министерство юстиции Украины, учебные заведения, общественные организации и средства массовой информации. Подчеркивается, что взаимодействие в сфере правового воспитания - это процесс осуществления общих, скоординированных действий, которые имеют целью формирование и повышение уровня правосознания и правовой культуры населения. Для проведения эффективной системной правовоспитательной деятельности в Украине предлагается принять «Концепцию правового воспитания населения» (авторский проект прилагается) и Закон Украины «Об организационно-правовых основах взаимодействия субъектов правового воспитания».

Названы и аргументированы основные направления повышения уровня правосознания и правовой культуры сотрудников милиции.

Ключевые слова: правовое воспитание, система и механизм правового воспитания, формы правового воспитания, субъекты правовоспитательной деятельности, милиция, правосознание, правовая культура.

Summary

Orlova E.A. - The legal education and the role of the militia in its provision on the modern stage of the society development. - Manuscript.