Механізми реалізації державної політики у сфері засобів масової інформації (регіональний рівень)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 35:366.636

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Механізми реалізації державної політики у сфері засобів масової інформації (регіональний рівень)

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Ільченко Наталія Михайлівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат наук з державного управління, доцент Говоруха Віктор Володимирович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Ромат Євген Вікторович, Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри маркетингу та реклами;

кандидат наук з державного управління Дрешпак Валерій Михайлович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління, доцент кафедри державного управління і місцевого самоврядування

Захист відбудеться 10 грудня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.129.01 Академії муніципального управління за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к.220.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління за адресою: 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 33.

Автореферат розісланий 7листопада 2008 року.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради Т.В. Іванова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасні вимоги до інформаційного простору як якісно нового середовища для функціонування й розвитку суспільних відносин і процесів зумовлюють посилення уваги щодо його формування та вдосконалення. Досконала інформаційна інфраструктура здатна ефективно впливати на вирішення багатьох політичних, економічних та соціальних завдань. Тому нагальною потребою сьогодення є багатоаспектне дослідження інформаційного простору, напрямів державної інформаційної політики та її особливого сегмента - сфери регулювання відносин між органами державної влади та засобами масової інформації (далі - ЗМІ) на демократичних засадах.

Досвід розвитку провідних країн світу доводить, що важливими функціями ЗМІ у суспільстві є забезпечення громадян об'єктивною інформацією, широке залучення до обговорення нових проектів і програм соціально-економічного розвитку територій, прийняття управлінських рішень, а також впровадження принципів прозорості влади та її максимального наближення до населення. Разом з тим ЗМІ - це ще й сфера бізнесу, знаряддя політичної боротьби та засіб маніпулювання людською свідомістю. Отже, реальне посилення впливовості та ролі ЗМІ в українському суспільстві потребує суттєвих коректив у системі «держава - ЗМІ - громадяни», пошуку адекватних засобів стосовно вдосконалення механізмів впливу на ЗМІ задля реалізації прав громадян на інформацію, свободу слова та переконань, забезпечення їх участі в управлінні державними справами.

Значний внесок у розвиток теорії та практики державного управління в Україні, обґрунтування механізмів його вдосконалення зробили вітчизняні дослідники В. Бабаєв, . Бакуменко, М. Білинська, В. Воротін, В. Голубь, Б. Данилишин, А. Дєгтяр, В. Дзюндзюк, Н. Драгомирецька, В. Князєв, В. Корженко, Е. Лібанова, В. Мартиненко, Ю. Машкаров, Н. Мельтюхова, Н. Нижник, Г. Одінцова, Л. Пашко, Є. Ромат, С. Серьогін, Г. Ситник, О. Суходоля, В. Шамрай, О. Шаптала, Ю. Шаров, С. Чукут та ін.

Специфічні особливості розвитку сучасного інформаційного суспільства та ЗМІ аналізують у своїх працях І. Арістова, В. Бебик, О. Вершинська, Н. Дмитренко, Р. Гакет, Я. Гонцяж, О. Гриценко, В. Дрешпак, О. Іваницька, Дж. Кін, Ю. Кобзар, Д. Корню, К. Крос, Дж. Лалл, М. Макаренко, Дж. Ньюман, Б. Потяник, Є. Прохоров, О. Свєтіков, І. Слісаренко, М. Шишкіна та ін.

У дослідженні використовуються наукові доробки, спрямовані на створення ефективної системи зв'язків з громадськістю в органах державного управління та органах місцевого самоврядування (О. Бебик, С. Блек, Т. Бутирська, Ю. Кальниш, В. Королько, В. Моїсєєв, Ю. Падафет, Г. Почепцов, Ю. Работа, Т. Хомуленко та ін.).

У дисертації враховуються результати осмислення інформаційної політики держави крізь призму її національної безпеки (В. Говоруха, В. Горбулін, І. Ібрагімова, Б. Кормич, О. Литвиненко, В. Ліпкан, В. Малімон, Л. Пісьмаченко та ін.).

Проте поряд з аналізом різних аспектів теми інформаційного простору в контексті державної інформаційної політики на загальнонаціональному рівні комплексного підходу потребують дослідження питань, пов'язаних з реаліями дещо нижчого рівня - інформаційного простору регіону. Це, насамперед, зумовлено посиленням уваги до нових підходів щодо реалізації регіональної політики, яка має за мету проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні. Недосконалість чинного законодавства щодо розмежування повноважень регіональних органів влади, невизначеність механізму реалізації регіональної політики суттєво ускладнюють процес здійснення державної політики у сфері ЗМІ на рівні регіону.

Про актуальність теми свідчить і те, що в умовах становлення ринкової економіки в Україні невирішеними залишається низка теоретичних, методичних і практичних питань регулювання розвитку ЗМІ. Це, перш за все, стосується впровадження сучасних технологій до вивчення потреб суспільства в інформації, розробки та застосування важелів мотивації до ЗМІ різних форм власності з метою максимального задоволення цих потреб. Усе зазначене й зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов'язана з науково-дослідною роботою «Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до ЄС» (державний реєстраційний номер 0106U001261), яка виконувалась на кафедрі європейської та євроатлантичної інтеграції і національної безпеки Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Дисертантом розроблено пропозиції щодо вдосконалення інформаційного забезпечення здійснення євроінтеграційних процесів на рівні регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування механізмів реалізації державної політики України у сфері засобів масової інформації та опрацювання практичних заходів щодо їх удосконалення на регіональному рівні.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі було поставлено та вирішено такі завдання:

- узагальнити наукові напрацювання у сфері ЗМІ та проведення відповідної державної політики ;

- провести комплексний аналіз комунікаційних процесів й визначити принципи, за якими вони здійснюються;

- розкрити сутність державної політики у сфері ЗМІ, перспективних моделей і механізмів її реалізації;

- визначити умови та основні напрями забезпечення суспільства якісною і об'єктивною інформацією;

- сформулювати вимоги до нормативно-правового регулювання відносин ЗМІ та органів державної влади;

- обґрунтувати підходи до вдосконалення державної політики у сфері ЗМІ та надати науково-практичні рекомендації щодо їх упровадження на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є процес формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ як складової інформаційної політики України.

Предметом дослідження є механізми реалізації державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з питань розвитку та регулювання інформаційної сфери, законодавчі та нормативно-правові акти України. Цілісність дослідження забезпечили системний і комплексний підходи. Для теоретичного осмислення предмета дослідження застосовувався метод аналізу і синтезу (можливість використання західних моделей регулювання ЗМІ у процесі формування державної політики у сфері ЗМІ в Україні, з'ясування латентних смислів європейської ідеї «суспільного договору»), абстрагування та узагальнення (визначення дієвих засобів взаємодії ЗМІ та органів влади з метою вдосконалення соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян; узагальнення результатів соціологічних опитувань щодо рівня довіри громадськості до ЗМІ як каналу комунікації, оцінки інформаційної продукції, вирішення проблем реформування вітчизняних ЗМІ тощо). Методи індукції та дедукції, прогнозування, а також інші методи використовувались при обґрунтуванні технології вдосконалення організаційного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ на рівні регіону.

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Управління у справах інформації Харківської обласної державної адміністрації, дані досліджень інформаційно-аналітичного відділу Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії держаного управління при Президентові України, звіти громадських фондів та організацій за результатами проведених досліджень стосовно проблем та перспектив розвитку інформаційного простору в окремих регіонах України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні нових підходів щодо формування та реалізації державної політики України у сфері ЗМІ, розробці теоретичних засад функціонування механізмів реалізації цієї політики на регіональному рівні з урахуванням потреб суспільства в інформації. Сформульовані нові наукові положення розширюють уявлення про можливості державного впливу на інформаційну сферу.

У дисертації вперше:

- доведено необхідність застосування технології маркетингового підходу до формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ, що дозволяє оцінювати потреби населення в соціально значущій інформації та мотивувати ЗМІ різних форм власності до вироблення відповідної інформаційної продукції;

удосконалено:

- підходи до реалізації державної політики у сфері ЗМІ шляхом розробки та застосування комплексного механізму впливу держави, що об'єднує в єдине ціле його нормативно-правову, організаційну, фінансово-економічну та етико-культурологічну складові на засадах відкритості, узгодженості інтересів, пріоритетності права, системності, соціальної орієнтації, єдності та взаємодії;

- організаційно-функціональну структуру управління регіонального органу виконавчої влади у сфері ЗМІ, яка доповнена відділом маркетингової інформації з функціями прогнозування та консультування, пов'язаних з інформаційним ринком;

- процес реалізації державної політики у сфері ЗМІ на загальнодержавному та регіональному рівнях шляхом запровадження методів мотивації (фінансово-економічних, соціально-психологічних, адміністративних та ін.) з боку держави до ЗМІ різних форм власності з метою вироблення необхідної соціально значущої інформаційної продукції;

- систему принципів здійснення комунікації в суспільстві, до яких віднесено принципи презумпції відкритості інформації, демократизму, альтернативної варіативності, громадського консенсусу, інноваційної технологічності, що дозволяє визначати пріоритетні напрями сучасної державної політики у сфері ЗМІ;

дістали подальший розвиток:

- обґрунтування необхідності та меж державного втручання у діяльність ЗМІ, які обумовлені вимогами збереження природного розвитку і саморегуляції ЗМІ, можливостями виправлення недоліків їх стихійного розвитку та компенсації неспроможності ринку стосовно соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення всіх верств населення;

- засоби взаємодії всіх складових комунікаційного процесу (влада, інформаційне середовище, ЗМІ, суспільство) при визначенні та обґрунтуванні основних шляхів удосконалення державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні, ключовими з яких є такі: професійна підготовка державних службовців по зв'язкам з громадськістю, підвищення якості та конкурентоспроможності інформаційної продукції, реформування комунальних і державних ЗМІ, розробка та впровадження стандартів соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян та ін.; а також дослідження реальних перешкод у розповсюдженні інформації (фізичних, психологічних, семантичних тощо) та можливих засобів їх подолання;

- змістовне наповнення нормативних актів регіональних органів влади шляхом передбачення в них чітких процедур надання інформації про діяльність влади та взаємодії зі ЗМІ різних форм власності;

- визначення поняття «державна політика у сфері ЗМІ», яке ґрунтується на виокремленні ролі та функцій ЗМІ у сучасному суспільстві (технологія, соціальний інститут, вид підприємницької діяльності), що передбачає уточнення поняття «механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ» як сукупності засобів та методів впливу держави на функціонування та розвиток ЗМІ з метою досягнення цілей політики у цій сфері.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у розробці та впровадженні науково-практичних рекомендацій щодо напрямів удосконалення державної політики у сфері ЗМІ. Зокрема це стосується організаційного механізму її реалізації на регіональному рівні та методів мотивації ЗМІ різних форм власності щодо вдосконалення соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян. Доцільність використання результатів дослідження в діяльності профільних структурних підрозділів обласних та районних державних адміністрації підтверджено довідкою про впровадження Харківської обласної державної адміністрації (№ 01-54/5524 від 19.09.2007 р.).

Отримані в дослідженні результати використовуються в навчальному процесі Центру підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, державних установ та організацій Кіровоградської обласної державної адміністрації при викладанні таких дисциплін: “Інформаційна політика держави”, “Зв'язки з громадськістю в системі державного управління”, “Інформаційно-комунікативна діяльність органів влади”, що підтверджено довідкою про впровадження (№ 20-367 від 08.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею та містить отримані особисто автором результати в галузі науки державного управління. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать К. Мельниковій, у співавторстві з якою було опубліковано окремі наукові статті.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були викладені у виступах на регіональних та міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах: «Державна кадрова політика України в умовах європейської інтеграції» (м. Харків, 2005 р.); «Підвищення кваліфікації державних службовців - складова кадрової політики держави» (м. Харків, 2005 р.); «Управління якістю у діяльності органів влади регіону» (м. Харків, 2006 р.); «Особливості державного управління в Україні та Республіці Узбекистан» (м. Ташкент, 2006 р.); «Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду вдосконалення діяльності органів влади» (м. Полтава, 2007 р.); на «круглих столах», організованих мерією м. Марбург під час стажування здобувача в Німеччині (м. Марбург, 2006 р.); на V, VI, VII і VIII Міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2005 - 2008 рр.).

Публікації. Основні положення та отримані результати дослідження викладено у 12 наукових працях, 6 з яких опубліковано у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 195 сторінок. Робота містить 11 рисунків на 6 сторінках, 22 таблиці на 9 сторінках. Список використаних джерел складається із 227 найменувань на 23 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання дисертації, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано основні положення щодо наукової новизни. Розкрито практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікації.

У першому розділі - «Теоретичне обґрунтування побудови та функціонування механізмів реалізації державної політики у сфері засобів масової інформації» - визначено роль та узагальнено функції ЗМІ в сучасному суспільстві, уточнено поняття державної політики у сфері ЗМІ, досліджено концептуальні підходи щодо регулювання цієї сфери, з'ясовано сутність та складові комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ в Україні.

Однією з головних причин виникнення суперечностей у державному регулюванні інформаційної сфери є суспільно-індивідуальна або державно-приватна природа ЗМІ, що зумовлена невизначеністю меж між інформацією - товаром та інформацією - суспільним благом. Товари і послуги, які надаються в результаті діяльності ЗМІ, з одного боку, є товарами і послугами індивідуального споживання, вони перебувають у приватній власності, їх використовують для одержання прибутку. З іншого - вони є суспільними, оскільки забезпечують процес демократичної комунікації в рамках держави.

Вирішення зазначеної суперечності вимагає дослідження системи ЗМІ у трьох вимірах: як технології, як соціального інституту та сфери підприємницької діяльності. У свою чергу, це дозволяє з'ясувати роль та функції ЗМІ в суспільстві.

У технологічному сенсі під ЗМІ слід розуміти засоби фіксації, передачі та поширення інформації серед споживачів, наявність яких визначає характер інформаційних відносин. Як соціальному інституту ЗМІ властиві такі функції: інформаційна, освітня, соціалізації, масової комунікації, критики й контролю, артикуляції суспільних інтересів, мобілізаційна тощо. Разом з тим ЗМІ можна вважати й приватними підприємствами, інформаційна діяльність яких спрямована на створення інформаційного продукту чи надання інформаційних послуг з метою отримання прибутку. Різні форми та характеристики сучасних ЗМІ вимагають різних підходів до їх регулювання.

Узагальнення теоретичних концепцій регулювання сфери ЗМІ дозволяє виокремити та проаналізувати два різновиди регулювання - державне і ринкове. Ключовим питанням удосконалення політики у сфері ЗМІ є встановлення адекватного співвідношення між державними та ринковими механізмами її реалізації, оскільки домінування одного з видів регулювання призводить до певних диспропорцій у забезпеченні суспільних цінностей, інформаційної заангажованості та унеможливлює виконання ЗМІ своїх функцій. У дослідженні з'ясовано, що у світовій практиці існують такі моделі інформаційного суспільства, як американо-англійська, європейська, індійська, латиноамериканська, младоазійська, японська та ін. Доведено, що найбільш прийнятною для України є європейська модель, яка відрізняється пошуками рівноваги між держаним регулюванням і вимогами ринку, динамічним поєднанням їхніх інтересів.

Дослідження сутності та функцій ЗМІ в суспільстві дає можливість сформулювати поняття «державна політика у сфері ЗМІ» як невід'ємна складова інформаційної політики України, що полягає в цілеспрямованій діяльності органів влади з метою створення належних умов для розвитку вітчизняних ЗМІ, функціонування яких здатне забезпечити задоволення зростаючих потреб суспільства в інформації, ефективній комунікації, а також доступі до різних інформаційних джерел.

Виходячи із розуміння механізму державного управління як засобу розв'язання соціальних суперечностей шляхом запровадження відповідних методів впливу, в дисертації формулюється поняття комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ, який визначено як сукупність засобів та методів впливу держави на функціонування та розвиток ЗМІ, що об'єднує в єдине ціле його нормативно-правову, організаційну, фінансово-економічну, етико-культурологічну складові, які у взаємодії між собою і громадськістю сприяють досягненню цілей, що визначаються відповідною політикою.

Дослідження теоретичних засад процесу формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ дозволило виділити такі вагомі принципи здійснення цієї політики: відкритість (усі заходи політики у сфері ЗМІ повинні обговорюватись у суспільстві, а органи влади мають враховувати громадську думку); узгодженість інтересів (політика держави ґрунтується на узгодженості інтересів усіх учасників інформаційної діяльності, незалежно від їх стану в суспільстві і форми власності); системність (усі варіанти реалізації рішень моделюються з урахуванням наслідків їх реалізації для об'єктів і суб'єктів інформаційної діяльності, яких ці рішення стосуються); пріоритетність права (застосування правових норм є пріоритетним у порівнянні з іншими методами впливу на інформаційну сферу); соціальна орієнтація (основні заходи державної політики у сфері ЗМІ повинні забезпечувати соціальні потреби та інтереси суспільства); єдність і взаємодія з іншими складовими державної інформаційної політики (упровадження новітніх інформаційних технологій, розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури, видавнича справа та ін.).

У другому розділі - «Сучасний стан державної політики у сфері ЗМІ в Україні» - проаналізовано умови функціонування та розвитку вітчизняних ЗМІ, організаційно-правове забезпечення здійснення політики у цій сфері, досліджено результативність ЗМІ як засобу комунікації на рівні регіону (відповідність інформації, що продукується ЗМІ, інформаційно-комунікаційним потребам суспільства), окреслено проблемні питання у взаємодії ЗМІ та органів влади.

Проведений аналіз законодавчої бази України щодо інформаційної сфери, яка включає низку законів та нормативних актів, дозволяє виокремити такі її основні напрямки: регулювання загальних питань щодо інформації в суспільстві; правове забезпечення сфери ЗМІ; законодавче упорядкування видавничої справи та реклами, циркуляції правової інформації; регулювання фінансово-економічних відносин під час здійснення інформаційної діяльності; забезпечення соціального захисту журналістів та ін. На територіальному рівні приймаються і реалізуються регіональні програми розвитку інформаційного простору, які фінансуються з місцевих бюджетів.

Наукове дослідження основних засад, які пов'язані з регулюванням діяльності ЗМІ в Україні, сприяло виявленню законодавчих засобів підтримки та обмеження ЗМІ як підприємств і засобів їх підтримки та обмеження як уособлень свободи слова (табл.).

Основні засади законодавчого регулювання функціонування ЗМІ

Функціональна роль ЗМІ	Засоби обмеження	Засоби підтримки
Підприємство	- податкове та антимонопольне законодавство; - стандарти зайнятості; - стандарти у сфері реклами	- податкові пільги; - субсидіювання поштової системи; - прямі кредити та субсидії; - бюджетне фінансування; - державні та місцеві програми розвитку ЗМІ
Соціальний інститут	- позбавлення ліцензій на мовлення та закриття видань у зв'язку з порушенням чинного законодавства (про суспільну мораль, державну таємницю та ін.); - санкції за розповсюдження забороненої літератури, пропаганду злочинних дій, геноциду та захоплення державної влади насильницьким шляхом тощо	- законодавче закріплення та гарантування свободи слова, заборони будь-якої цензури, права на доступ до інформації, права та соціальний захист журналістів, відкритості влади; - державна підтримка видань соціального спрямування та ін.

Опрацювання нормативно-правових документів дає підстави стверджувати, що для захисту й реалізації прав і свобод в інформаційній сфері в Україні створено достатню законодавчу базу. Проте наявний стан справ і окремі негативні тенденції в цій сфері свідчать про існування певних відхилень від демократичних стандартів. З одного боку, законодавство України формально забезпечує широкі можливості для здійснення інформаційної діяльності, гарантує право на свободу слова, преси, а з іншого - сьогодні дуже важко реально забезпечити на практиці задекларовані в законодавстві свободи.

Вторинний аналіз соціологічних досліджень щодо основних проблем діяльності вітчизняних ЗМІ доводить, що втручання представників органів влади, депутатів різного рівня, власників газет у творчий процес є достатньо відчутним, відтак, суперечить уявленням про свободу преси. Незавершеність процесу реформування ЗМІ, засновниками чи співзасновниками яких є владні структури, перешкоджає розвиткові преси в Україні та виконанню нею своїх функцій у суспільстві. Декларативний характер більшості нормативних актів у частині інформаційної відкритості органів влади, відсутність процедур стосовно їх взаємодії зі ЗМІ різних форм власності унеможливлюють безперешкодний доступ громадян до суспільної та соціально значущої інформації.

Що стосується розвитку телерадіоінформаційного простору, то попри достатню кількість телерадіоорганізацій у регіонах проблемним питанням залишається покриття телевізійним сигналом населених пунктів сільської місцевості та його програмне наповнення. Зокрема, існує потреба в широкому висвітленні соціальних питань: наявність систем різних видів пільг, юридичних та медичних консультацій, механізму вигідного продажу сільгосппродукції, перспектив уведення земельної застави та продажу землі тощо. Головною для глядачів і слухачів є інформація про життєдіяльність їх населених пунктів та районів в області.

Аналіз статистичних даних щодо розвитку друкованих регіональних ЗМІ (на прикладі Харківської області) відображає стійку тенденцію до збільшення питомої ваги видань рекламно-інформаційного характеру (45 % всіх видань). Це пов'язано з розвитком сфери бізнесу та підприємництва, необхідністю інформування населення про товари та послуги, що виробляються. Проте актуальною проблемою на сьогодні залишається розробка економічних механізмів підвищення рентабельності дитячих, культурно-просвітницьких, наукових видань, засновниками яких виступають журналістські колективи, творчі спілки, культурно-просвітницькі товариства, громадські організації, наукові інститути тощо.

Соціологічні дослідження, проведені серед журналістів видань різних форм власності, дозволяють окреслити коло проблемних питань у взаємовідносинах між ЗМІ та органами влади:

- недосконалість процедури акредитації ЗМІ в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- недотримання органами влади термінів надання відповідей на інформаційні запити;

- відмова у наданні або надання неповної інформації, особливо, що стосується статистичних даних;

- вибірковість у запрошеннях ЗМІ на певні заходи;

- цензура з боку засновників та ін.

Важливими також є думки населення різних регіонів України стосовно питань довіри до комунальних ЗМІ та напрямків їх реформування, які можна узагальнити таким чином:

- громадяни прагнуть мати об'єктивну незалежну пресу;

- читачі згодні з тим, що всі ЗМІ повинні працювати в рівних умовах;

- переважна більшість працівників комунальних ЗМІ сьогодні ще не готові до реформування видань, а також не бажають втрачати соціальні гарантії, які вони мають відповідно до чинного законодавства;

- преференції та бюджетні дотації для комунальних видань викривляють конкурентне середовище ЗМІ;

- місцеві ЗМІ недостатньо наполегливо захищають своє право на вільний доступ до інформації;

- більшість комунальних видань мають переглянути редакційну політику з метою підвищення якості інформаційного продукту.

Отримані результати дають підстави для визначення та обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення державної інформаційної політики України в цілому та політики щодо ЗМІ як її основної складової.

У третьому розділі - «Удосконалення механізмів реалізації державної політики у сфері ЗМІ з урахуванням потреб суспільства в інформації на рівні регіону» - обґрунтовано пріоритетні напрями вдосконалення політики у сфері ЗМІ, визначено шляхи вдосконалення організаційного механізму реалізації даної політики та вироблено практичні рекомендації щодо застосування методів мотивації і впливу з боку держави на діяльність ЗМІ різних форм власності з метою вдосконалення інформаційного соціально зорієнтованого забезпечення громадян.

Визначення пріоритетних напрямів, що стосуються вдосконалення державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні, пов'язано з удосконаленням всього процесу організації комунікації, а саме: з'ясуванням ролі адресанта, безпосередньо інформації та засобів її передачі, адресата, зворотного зв'язку між адресантом і адресатом, а також врахуванням різних бар'єрів та перешкод. правовий державний інформація

Проведений аналіз дозволяє наголосити на основних напрямах взаємодії органів влади та ЗМІ (як елементів комунікаційного процесу) на рівні регіону. Серед них:

- удосконалення комунікаційної політики органів влади на засадах задоволення інформаційних потреб та забезпечення інформаційної безпеки громадян, суспільства, держави;

- розроблення програми взаємодії із ЗМІ різних форм власності;

- чітке окреслення та нормативне закріплення процедур співпраці;

- підготовка фахівців по зв'язкам з громадськістю та ЗМІ;

- забезпечення прямого та зворотного зв'язку влади з населенням;

- створення колегіального органу та укладання відкритої угоди (меморандуму) про взаємодію між владними структурами та ЗМІ для вирішення питань соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення громадян;

- визначення основних організаційно-правових засад та розроблення механізму реформування ЗМІ, що перебувають у державній або комунальній власності;

- розроблення та встановлення стандартів інформаційного соціально зорієнтованого забезпечення громадян;

- професійна підготовка журналістів та ін.

Серед основних засад взаємодії ЗМІ і громадськості виділено:

- взаємодію на засадах патріотизму та укріплення Української державності;

- підвищення соціальної активності населення та інституцій громадянського суспільства;

- формування культури як надавачів, так і споживачів інформаційного продукту;

- створення умов для формування і розбудови в Україні інформаційного суспільства;

- активізацію процесу залучення коштів населення як інвестицій до інформаційної сфери (під конкретні соціально-економічні проекти ЗМІ).

Встановлено, що перерозподіл функцій між різними структурними підрозділами обласних державних адміністрацій щодо регулювання сфери ЗМІ, проведений у 2005 р., призвів до нечіткості у визначенні основних завдань та функцій обласних управлінь у справах інформації, недосконалості їх структур, що у підсумку спричинило незадовільний стан управління галуззю в цілому. Йдеться, зокрема, про позбавлення регіональних управлінь функцій прогнозування та мотивації діяльності регіональних ЗМІ; невідповідність інформації, яка надається через регіональні ЗМІ, потребам населення в соціально значущій інформації та ін. З метою виправлення зазначених недоліків у дисертації пропонується застосовувати технологію маркетингового підходу до формування та реалізації політики у сфері ЗМІ та створити у структурі обласних управлінь у справах інформації відповідного підрозділу (відділ маркетингової інформації) з функціями проведення всього комплексу маркетингових досліджень, прогнозування та консультування, що пов'язані з інформаційним ринком.

Важливим питанням є оцінка кінцевого результату діяльності управління у справах інформації, який фіксується переважно у вигляді громадських та управлінських послуг. У дослідженні визначаються критерії оцінки на основі використання функціонального підходу, який застосовується до структурної побудови та функцій відділу маркетингової інформації (забезпечення наукової обґрунтованості Програм розвитку інформаційного простору регіонів, швидке реагування на зміни у потребах суспільства щодо інформаційного забезпечення тощо).

Необхідність переорієнтації підходів державного регулювання сфери ЗМІ на засади мотивації їх діяльності викликана тим, що політика прямого державного фінансування гальмує розвиток самих ЗМІ, знижує їх конкурентоспроможність. Визначення конкретних мотиваційних методів для ЗМІ вимагає з боку держави врахування їх різних ролей, перш за все, як приватних підприємств та соціальних інститутів. Задоволення потреб відповідно до цих ролей у суспільстві може становити для ЗМІ основні цілі їх мотиваційних зусиль у напрямку взаємодії з владою. Основними видами мотивації для ЗМІ в дисертації визначено:

- фінансово-економічні (соціальне замовлення, державні та муніципальні гранти, субсидування, дотації та ін.);

- соціально-психологічні (різні форми соціального партнерства, призначення премій, встановлення номінацій, проведення конкурсів професійного спрямування серед журналістів та ін.);

- адміністративні (встановлення стандартів, норм, правил, акредитація ЗМІ та ін.).

У сучасних умовах від чітко розробленої системи мотивації залежить підвищення соціальної та творчої активності працівників ЗМІ різних форм власності.

Висновки

У сукупності результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили вирішити конкретне наукове завдання щодо обґрунтування нових підходів у формуванні і впровадженні державної політики у сфері ЗМІ та розробки дієвих механізмів її реалізації на регіональному рівні з урахуванням потреб громадян в соціально значущій інформації. На їх підставі можна зробити такі висновки:

1. Як свідчить аналіз наукового доробку, питання доцільності державного втручання у сферу ЗМІ на сучасному етапі є досить суперечливим. З одного боку, необхідність впливу держави спричиняють тенденції до комерціалізації інформаційної продукції, асиметричність суспільства відносно інформаційного забезпечення та доступу до різних інформаційних джерел. Разом з тим урахування різних ролей ЗМІ (як соціального інституту, технології та бізнес-структури) має стати основною засадою у процесі формування та реалізації державної політики України у сфері ЗМІ. Із цієї точки зору систему регулювання діяльності ЗМІ можна вважати засобом забезпечення ефективної комунікації в суспільстві, що передбачає впровадження у цій сфері правового, економічного, організаційного та етико-культурологічного механізмів державного управління в їх єдності та цілісності.

2. Комплексний аналіз комунікаційних процесів дозволяє узагальнити і сформулювати основні принципи, за якими здійснюється комунікація у сучасному суспільстві, а саме: презумпції відкритості інформації (цей принцип стосується, перш за все, питань інформаційної безпеки держави); демократизму (створення умов для існування таких форм самоорганізації суспільних відносин, що ґрунтуються на спілкуванні та зв'язках із громадськістю); альтернативної варіативності (вся різноманітність суб'єктів суспільних відносин має породжувати невичерпність можливих управлінських альтернатив щодо визначення цілей, вибору партнерів у спільній діяльності, застосування сучасних управлінських технологій та ін.); громадського консенсусу (вступаючи в зону конфлікту та прогнозуючи певні варіанти його вирішення, фахівці ЗМІ повинні будувати свою діяльність на засадах толерантності і суспільної згоди); інноваційної технологічності (постійно зростаюча різновидність та інноваційність технологічних засобів впливу ЗМІ має сприяти людині «відфільтровувати» увесь потік інформації для досягнення своєї мети у власній життєдіяльності). Упровадження зазначених принципів у суспільний комунікаційний процес та забезпечення їх дотримання на практиці може виступати основним змістом сучасної державної політики у сфері ЗМІ.

3. Державна політика у сфері ЗМІ полягає в цілеспрямованій діяльності держави щодо створення належних умов функціонування та розвитку ЗМІ, задоволення потреб суспільства в інформації, налагодження ефективних комунікаційних зв'язків, рівного доступу всіх зацікавлених суб'єктів комунікаційного процесу до різних інформаційних джерел. Узагальнення досвіду демократичних країнах світу щодо регулювання сфери ЗМІ вказує на найбільш прийнятну для України європейську модель інформаційного суспільства, в основу якої покладено збалансування інтересів держави, суспільства та ринку у сфері ЗМІ.

Упровадження комплексного механізму реалізації державної політики у сфері ЗМІ вимагає правових процедур погодження з громадськістю цілей, завдань та принципів даної політики, а також структурно-функціональних та бюджетно-фінансових змін в управлінні. Разом з тим комплексний механізм має бути спрямований, насамперед, на вирішення суперечностей соціального характеру, що стає можливим у сучасному суспільстві шляхом домовленостей на засадах толерантності, національної гідності, самосвідомості, тобто стосується етико-культурологічного аспекту суспільних відносин.

4. Забезпеченість споживачів якісною, об'єктивною суспільно значущою інформацією залежить від правових, політичних та економічних умов функціонування ЗМІ. Проте ключовою проблемою для України на сучасному етапі залишається незавершеність процесу реформування ЗМІ, засновниками чи співзасновниками яких є владні структури. Завершення зазначеного процесу потребує ініціювання змін у законодавстві (з визначенням мети, шляхів та термінів реформування; окреслення чітких процедур уступки засновницьких прав, зміни видавця, з'ясування майнових відносин, передбачення надання пільг у перші роки роботи незалежних ЗМІ тощо), а також моральної готовності всіх учасників інформаційних відносин, особливо самих журналістів.

5. Основний зміст нормативних актів, які регулюють відносини ЗМІ та органів державної влади, має бути спрямований на практичне вирішення проблем відкритості влади та регламентувати основні процедури отримання інформації про діяльність влади, основними серед яких можна вважати: процедуру оприлюднення офіційної суспільно значущої інформації через ЗМІ (чітке визначення та співвіднесення певних видів соціальної інформації та каналів її поширення); процедуру забезпечення безпосереднього доступу працівників ЗМІ до документів і матеріалів органів влади, включаючи архіви офіційної інформації та комп'ютерні бази даних; процедуру надання інформаційних матеріалів зацікавленим особам на підставі їх запиту з дотриманням вимог чинного законодавства щодо конфіденційної інформації. Окрім того, мають бути чітко визначеними:

- перелік суб'єктів влади, які зобов'язані надавати інформацію для ЗМІ;

- перелік інформації з обмеженим доступом та такої, що не може належати до інформації з обмеженим доступом;

- механізм реалізації повноважень ЗМІ як суб'єкта демократичного цивільного контролю над військовими організаціями та правоохоронними оганами держави;

- інстанції для оскарження безпідставної відмови про надання інформації та встановлення за це відповідальності.

6. Удосконалення державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні доцільно розглядати як налагодження дієвої взаємодії всіх суб'єктів цієї політики (влада, ЗМІ, суспільство), що виступають, відповідно до теорії масової комунікації, в якості основних елементів комунікаційного процесу. Такий підхід дозволяє органам влади врахувати впливи можливих перешкод у розповсюдженні інформації, а саме: фізичних (нашарування однієї інформації на іншу), психологічних (виникають як результат відмінності у сприйнятті навколишньої дійсності учасниками комунікаційного процесу або свідомої фальсифікації фактів), семантичних (з'являються як наслідок неоднозначності у трактуванні окремих понять), - та сформувати свою систему контрзаходів на всіх етапах комунікації.

7. Застосування технології маркетингового підходу до формування та реалізації державної інформаційної політики зумовлено невідповідністю структури та тенденцій розвитку регіональних ЗМІ з огляду на тематичне спрямування потребам населення в інформаційній продукції. Вирішення цих питань пов'язано з удосконаленням організаційного механізму державного управління на регіональному рівні, тобто приведення у відповідність до сучасних стандартів структурно-функціонального забезпечення даної політики.

8. Для підвищення самостійності, самокерованості елементів об'єкта управління, зокрема ЗМІ, дисертант рекомендує більш широко застосовувати з боку органів влади функцію мотивації, впроваджувати гнучкі методи управління щодо створення умов (мотивів) для узгодження інтересів ЗМІ та суспільства. Ці мотиви можуть спонукати на активність і певну спрямованість дій ЗМІ з вироблення актуальної та об'єктивної (незаангажованої) інформаційної продукції чи вдосконалення толерантних відносин у процесі комунікації.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Ільченко Н. М. Забезпечення громади соціально значущою інформацією: підходи щодо мотивації регіональних ЗМІ / Н. М. Ільченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - № 1 (33). - С. 342 - 349.

2. Ільченко Н. М. Деякі аспекти формування механізму реалізації державної політики України в галузі засобів масової інформації / Н. М. Ільченко // Державне будівництво [Електронний ресурс]. - 2007. - № 2. - Режим доступу до журн. : www.kbuapa.kharkov.ua/e-book.

3. Ільченко Н. М. Концептуальні підходи щодо регулювання діяльності засобів масової інформації у демократичному суспільстві / Н. М. Ільченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Одеса : Вид-во ОРІ НАДУ, 2006. - Вип. 4 (28). - C. 303 - 309.

4. Ільченко Н. М. Використання маркетингових підходів для вдосконалення структури друкованих засобів масової інформації на регіональному рівні / Н. М. Ільченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Одеса : Вид-во ОРІ НАДУ, 2006. - Вип. 1 (25). - C. 289 - 294.

5. Ільченко Н. М. Першочергові завдання державної інформаційної політики України у сфері діяльності засобів масової інформації / Н. М. Ільченко // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - Вип.1 (3). - С. 226 - 233.

6. Ільченко Н. М. Удосконалення структурно-функціонального забезпечення здійснення територіальними органами виконавчої влади зв'язків з громадськістю / Н. М. Ільченко, К. І. Мельникова // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - № 2 (24) : у 2 ч. - Ч.1. - С. 216 - 222. Особистий внесок - у частині структурно-функціонального забезпечення зв'язків із ЗМІ різних форм власності.

7. Ільченко Н .М. Удосконалення організаційної складової механізму реалізації державної політики в галузі засобів масової інформації: регіональний аспект / Н. М. Ільченко // Теорія і практика державного управління : зб. наук.-практ. статей за 2007 рік. - Кіровоград, 2007. - С. 69 - 73.

8. Ільченко Н. М. Реалізація права на інформацію як основа взаємодії органів влади з засобами масової інформації на місцевому рівні / Н. М. Ільченко // Аспекти місцевого самоврядування. - 2006. - Вип. 4 (36). - С. 34 - 36.

9. Ильченко Н. М. Концептуальные основы государственной информационной политики / Н. М. Ильченко, К. И. Мельникова // Економіка розвитку : наук. журн. - Х. : Вид-во ХНЕУ, 2006. - №1 (37). - С. 75 - 76. Особистий внесок - у частині концептуального визначення ролі та місця ЗМІ у формуванні інформаційної політики.

10. Ільченко Н. М. Досвід європейських країн щодо організації взаємодії органів влади із засобами масової інформації // Вивчення та впровадження в Україні іноземного досвіду удосконалення діяльності органів влади : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 4 груд. 2007 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008. - С. 139 - 141.

11. Ільченко Н. М. Інформаційна відкритість органів державної влади (досвід суб'єктів Російської Федерації) // Державне та муніципальне управління в умовах політико-адміністративної реформи : матеріали наук.-практ. конф., 17-18 трав. 2007 р. / відп. ред. В. Я. Малиновський. - Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2007. - C. 31 - 32.

12. Ільченко Н. М. Формування навичок роботи з засобами масової інформації як складова підвищення кваліфікації державних службовців // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 1 трав. 2006 р. : у 2 т. / за заг. ред. О.Ю. Оболенського, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 1. - С. 434 - 435.

Анотація

Ільченко Н.М. Механізми реалізації державної політики у сфері засобів масової інформації (регіональний рівень). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Академія муніципального управління. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню сучасних механізмів формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ на регіональному рівні як основної складової інформаційної політики держави.

Автором проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку ЗМІ на національному та регіональному рівнях, узагальнено проблемні питання взаємодії владних структур та ЗМІ у напрямку відкритості інформації. Обґрунтовано напрями вдосконалення інформаційної політики на регіональному рівні через взаємодію всіх складових комунікаційного процесу (влади, інформаційного середовища, ЗМІ, суспільства тощо). Доведено необхідність використання технологій маркетингового підходу до формування та реалізації державної політики у сфері ЗМІ з метою вдосконалення соціально зорієнтованого інформаційного забезпечення різних категорій громадян.

Ключові слова: державна політика у сфері ЗМІ, механізми державного управління, комунікація, соціальна взаємодія, соціально зорієнтоване інформаційне забезпечення, маркетинговий підхід, мотивація.

Аннотация

Ильченко Н.М. Механизмы реализации государственной политики в сфере средств массовой информации (региональный уровень). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Академия муниципального управления. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию современных механизмов формирования и реализации государственной политики в сфере СМИ на региональном уровне как основной составляющей информационной политики государства. В работе обосновано, что необходимость воздействия государства на СМИ исходит из реальной тенденции к коммерциализации информационной продукции, ассиметрии общества относительно информационного обеспечения и доступа к различным информационным источникам. Обобщение теоретических концепций регулирования сферы СМИ дало возможность выделить два вида регулирования - государственное и рыночное. Ключевым вопросом усовершенствования политики в сфере СМИ выступает установление адекватного соотношения между государственными и рыночными механизмами ее реализации. В ходе исследования определено, что европейская модель информационного общества является наиболее приемлемой для Украины, поскольку она позволяет обеспечить равновесие между государственным регулированием и требованиями рынка путем сбалансирования их интересов.

Обобщения ролей и функций СМИ в современном обществе, а также концептуальных подходов к регулированию этой сферы в развитых странах мира позволило сформулировать понятие и определить основы государственной политики в сфере СМИ. В диссертации обоснована сущность комплексного механизма реализации данной политики, который включает нормативно-правовую, организационную, финансово-экономическую и этико-культурологическую составляющие в их единстве и целостности.

Анализ нормативно-правовых документов дает основания для утверждения, что в Украине создана необходимая законодательная база для защиты прав и свобод в информационной сфере. Вместе с тем прослеживаются определенные отклонения от демократических стандартов. С одной стороны, законодательство Украины формально обеспечивает широкие возможности для осуществления информационной деятельности, гарантирует право на свободу слова, печати, а с другой - сегодня очень тяжело обеспечить на практике задекларированные в законодательстве свободы, что и подтверждают результаты социологических исследований в разных регионах страны. Наиболее значимой проблемой на сегодня остается незавершенность реформирования (разгосударствления) СМИ и декларативный характер большинства нормативных документов, касающихся прозрачности деятельности органов власти и доступа субъектов коммуникационного процесса к информации.

Использование технологии маркетингового подхода к формированию и реализации государственной информационной политики обусловлено несоответствием структуры и тенденций развития региональных СМИ с точки зрения их тематической направленности потребностям населения в информационной продукции. Речь идет, прежде всего, о широком освещении социальных вопросов: существования разного рода льгот, юридических и медицинских консультаций, механизмов выгодной продажи сельскохозяйственной продукции и т.п. Главной для граждан всегда остается информация о жизнедеятельности их населенных пунктов и районов области. Решение этих вопросов связано также с усовершенствованием организационного механизма государственного управления на региональном уровне, то есть приведение в соответствие к современным стандартам структурно-функциональное обеспечение данной политики. В работе предлагается дополнить структуру областных Управлений по вопросам информации соответствующим подразделением (отдел маркетинговой информации) с функциями проведения всего комплекса маркетинговых исследований, прогнозирования и консультирования, связанных с информационным рынком.

Необходимость переориентации государственного управления сферой СМИ на мотивационные основы их деятельности вызвана тем, что политика прямого государственного финансирования затрудняет развитие самих СМИ, снижает их конкурентоспособность. Развитие рыночной экономики, а также повышение самоуправляемости объекта управления (в частности СМИ) обуславливают целесообразность внедрения гибких методов управления с целью создания условий (мотивов) для согласования интересов СМИ и общества. Эти мотивы (финансово-экономические, социально-психологические, административные и др.) призваны побуждать к активности действий СМИ разных форм собственности по созданию актуальной и объективной информационной продукции, а также усовершенствования толерантных отношений в процессе коммуникации.

Ключевые слова: государственная политика в сфере СМИ, механизмы государственного управления, коммуникация, социальное взаимодействие, социально сориентированное информационное обеспечение, маркетинговый подход, мотивация.