Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики

Розділ 2 “Удосконалення законодавства і правозастосовної діяльності у сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища” складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1.“Проблема об'єкта кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища” дисертант розглядає цю проблему з урахуванням концепції суспільних відносин та пояснює зміст суспільних відносин. Зазначається, що особа вступає у відносини з іншими людьми з метою задовольнити свої потреби та інтереси благами, створивши або отримавши їх від природи. Доводиться, що сприятливі природні умови для життя людини є предметом інтересу як людини, так і суспільства, зокрема, до благ, що дає природа, а це викликало інтерес до її охорони (призвело до виникнення суспільних відносин з охорони навколишнього природного середовища). Ці суспільні відносини з приводу благ є позитивними, а при посяганні вони перетворюються на об'єкт досліджуваних складів злочинів. Зазначене свідчить про те, що об'єкт кримінально-правової охорони - ширше поняття, ніж об'єкт складу злочину, оскільки до нього включаються позитивні суспільні відносини і безпосередньо об'єкт досліджуваних діянь. Стверджується, що вирішувати проблему кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища можна за допомогою категорій “суспільні відносини”, “навколишнє природне середовище”, “потреби”, а також структурних елементів об'єкта.

Аргументується, що при розгляді зазначених суспільних відносин необхідно користуватися поняттям “навколишнє природне середовище”, що є дуже складною, багатофункціональною, споконвічною збалансованою єдиною системою, яка живе і постійно відновлюється, а також потребує оздоровлення (це мегаекзосфера постійних складових екзосфер), тобто це доступна людині природа. Стверджується, що до суб'єктного складу суспільних відносин у зазначеній сфері можуть належати: фізичні і юридичні особи; фізичні і фізичні особи; фізичні особи і громадські об'єднання, організації. Робиться висновок, що предметом зазначених суспільних відносин є лише те, з приводу чого вони виникають, а не їх уречевлення (фізичне тіло), тобто умови (стосунки), які забезпечують охорону, раціональне використання, оздоровлення та відтворення навколишнього природного середовища. Інше буде завжди призводити до ототожнення предмета злочину з предметом відносин, до логічних і наукових суперечностей. Зазначається, що зміст відносин (соціальний зв'язок) має розглядатися лише в рамках діяльності з охорони, раціонального використання, оздоровлення та відтворення природних об'єктів і охоплюватися потребами та інтересами, які є рушійною силою у спілкуванні суб'єктів відносин, та не може існувати без предмета цих відносин. На основі зазначених концептуальних підходів дисертант пропонує визначення родового об'єкта аналізованих складів злочинів - це суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи, до якої належить і людина (все це складає навколишнє природне середовище), її охорону, раціональне використання, оздоровлення та відтворення для теперішніх і майбутніх поколінь, яка гарантуватиме безпечне для життя і здоров'я людей навколишнє природне середовище. На цій же концептуальній основі в роботі визначаються безпосередні об'єкти окремих діянь проти навколишнього природного середовища. Пропонується теоретична модель майбутньої системи злочинів, яка складається з шести груп діянь, що пов'язані з посяганнями на відповідні екзосфери (див.: повний зміст системи цих діянь у рубриці автореферату “Висновки”).

У підрозділі 2.2. “Характеристика й особливості предмета складів злочинів проти навколишнього природного середовища” дотримуючись концепції, що предмет складу злочину - це будь-яке матеріальне утворення, яке сприймається органами чуття і задовольняє ті чи інші потреби, зроблено висновок, що предмет є самостійною ознакою складу злочину, оскільки, як ознака і явище має низку юридичних властивостей (ознак). Аргументується, що предмет злочину відрізняється від предмета злочинного посягання, оскільки останнім є будь-який елемент об'єкта, що зазнає шкоди від злочину. Встановлено особливості предмета складів злочинів проти навколишнього природного середовища, які вирізняють його серед предметів інших злочинних діянь. Правовий статус предмета досліджуваних складів злочинів характеризується такими ознаками: 1) невіддільність предмета цих злочинів від навколишнього природного середовища; 2) вилучення предметів зазначених злочинів з господарського обігу (за винятком землі); 3) відособленість предмета зазначених злочинів у натурально-речовій формі (за винятком атмосферного повітря); 4) наявність межі володіння природними об'єктами (предметами злочинів); 5) поширення дії національного законодавства на предмет злочину. Екологічний статус предмета зазначених вище діянь має такі ознаки: 1) є матеріальним утворенням виробничих сил (виняток - предмет складу злочину, передбачений ст. 238 КК); 2) складається із природної речовини, яка залучена у суспільне виробництво, або ж потенційно може бути до нього залучена; 3) не втратив свого зв'язку з природним середовищем; 4) є надзвичайно рухливим; 5) є неповторним і глибоко індивідуальним; 6) має здатність до самовідтворення; 7) має природне походження; 8) не знаходиться на балансі підприємств, установ і організацій; 9) не відображається в бухгалтерських звітах і враховується лише у натуральній формі. Сформульовано визначення поняття предмета складів злочинів проти навколишнього природного середовища. Обґрунтовано теоретичне і практичне значення досліджуваного предмета складів злочинів проти навколишнього природного середовища для кваліфікації цих діянь і вдосконалення ст.ст. 238, 240-242, 244, 248-251 КК.

У підрозділі 2.3. “Зміст об'єктивної сторони складів злочинів проти навколишнього природного середовища” зазначається, що об'єктивна сторона як елемент загального поняття складу злочину недостатньо наповнена ознаками зовнішньої сторони. Така ознака, як джерело вчинення злочину, відображена в законі (ст.ст. 239, 241-243 КК), але не обґрунтована в теорії кримінального права. Сформульовано визначення поняття джерела вчинення злочину. Обґрунтована пропозиція стосовно доповнення загального вчення про склад злочину (в частині об'єктивної сторони) факультативною ознакою “джерело вчинення злочину”. Запропоновані правила відмежування знарядь від засобів вчинення злочину, у тому числі і досліджуваних складів злочинів, які ґрунтуються на ознаках цих складових об'єктивної сторони діяння. Знаряддя вчинення злочину - це: а) предмети, які винний безпосередньо використовує при виконанні об'єктивної сторони того чи іншого діяння; б) предмети, які винний спеціально використовує для вчинення дій (у злочинах з формальними складами), а також з метою досягнення злочинних наслідків, які зазначені в законі (у злочинах з матеріальними складами). Засоби вчинення злочину - це: а) предмети, які винний використовує для готування до вчинення злочину (наприклад, для транспортування особи або знарядь до місця вчинення злочину); б) предмети, які винний використовує для полегшення виконання основної дії, що спричиняє наслідки (наприклад, використання транспортних засобів при незаконному полюванні); в) предмети, які винний використовує з метою позбутися їх. Обґрунтовано, що шляхом дій або бездіяльності можуть вчинятися злочини, передбачені ст.ст. 236-243, ч.1 ст. 244, ст.ст. 247, 251, 254 КК. Злочини, передбачені ст.ст. 245, 246, 249, 250, 252, ч.2 ст. 244, ст. 253 КК, вчиняються лише шляхом дії. Аргументується, що діяння, передбачені ст.ст. 236, 237, 245, 247, 251, 252, 254, ч.ч. 2 ст.ст. 239, 241-243, 253; ч.ч. 2 ст.ст. 238, 240, 248, 249 (за ознаками прямо названих наслідків), ч.ч. 1 ст.ст. 244, 246, 248, 249 КК (за ознакою істотної шкоди) належать до злочинів з матеріальними складами. Автор пропонує своє трактування наслідків, описаних у досліджуваних складах злочинів, наприклад, визначення поняття “тяжка екологічна аварія” (наслідку діяння, передбаченого ч. 2 ст. 253 КК) та “екологічна катастрофа” (наслідку діяння, передбаченого ч. 2 ст. 253 КК).

Пропонується доповнити ст. ст. 236, 237, 239, 241-243, 245, 246І КК частинами третіми вищезазначеними суспільно-небезпечними наслідками (див.: рубрику автореферату “Висновки”). Також аргументується інше, ніж у юридичній літературі, розуміння обстановки вчинення злочинів - це специфічні об'єктивні умови, що використовуються винним для досягнення мети, або є збігом подій і обставин, які свідчать про більшу чи меншу суспільну небезпечність злочину і особи винного. Дисертант обґрунтовує, що місце вчинення злочинів є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони діянь, передбачених ст. 237, ч. 1 та ч. 2 ст. 238, ч.1, 2 ст. 243, ст. ст. 244, 246, ст. 248, ст. 252 КК. Наголошується, що лише двом складам злочинів, передбачених ч. 1 ст. 238 та ч. 3 ст. 243 КК, властива така ознака об'єктивної сторони складу злочину, як обстановка вчинення злочинів.

У підрозділі 2.4.”Суб'єктивні ознаки складів злочинів проти навколишнього природного середовища зроблено висновок про те, що поділ суб'єктів на загальні і спеціальні лише в загальних рисах відображає соціальний і правовий статуси суб'єкта злочинів. Автор обґрунтовує ознаки службової, неслужбової та приватної особи через діяльність, функції суб'єкта. Для з'ясування поняття “неслужбова особа” дисертант розкриває зміст виробничих і професійних функцій: виробничі - це функції, в межах яких відбувається процес виробництва; професійні - це відповідно, постійний вид трудової діяльності, яка передбачає певну сукупність знань, практичного досвіду і трудових навичок. Акцентується увага на тому, що коло обов'язків працівника регламентується трудовим договором, контрактом, інструкцією, статутом або іншими документами. На підставі наведеного пропонується визначення поняття неслужбової особи як суб'єкта злочину - це фізична особа, що не має ознак службової особи, при вчиненні злочину виконує виробничі або професійні функції, є носієм певної сукупності знань, практичного досвіду і навичок, а її коло обов'язків передбачено інструкцією, договором, статутом, контрактом, положенням або іншим документом. Здобувач дає визначення поняття приватної особи як суб'єкта злочину (в тому числи і досліджуваних) - це фізична особа, яка вчиняє злочин, не пов'язаний з функціями службової або неслужбової особи (тобто, не в зв'язку з роботою, що виконувалась, або зі службовими повноваженнями чи професійними функціями), і яка не знаходиться у відповідних трудових, цивільно-правових і службових відносинах. Наводяться додаткові аргументи на користь необхідності введення кримінальної відповідальності юридичних осіб за досліджувані діяння (див.: рубрику автореферату “Висновки”). Встановлено, що суб'єктами діянь, передбачених ст. 238, ч. 2 ст. 248 (за ознакою “...вчинені службовою особою...”), ч. 1 і 2 ст. 253 (за ознакою “...розробка.... службовою особою...”), ч. 3 ст. 243 КК, можуть бути лише службові особи. Виконавцями злочинів, передбачених ст. ст. 241, 242, ч. 1 і 2 ст. 243, ч. 1 ст. 244, ст. ст. 245, 247, ч. 1 ст. 248, ч. 2 ст. 248 (за винятком ознаки “...службовою особою...”), ст. 250-254 КК, можуть бути службові, неслужбові та приватні особи.

Дисертант зазначає, що в теорії кримінального права однією і тією ж формою психічного ставлення позначається і частина, і ціле - суб'єктивна сторона і вина. Це призводить до стирання межі між ними. Стверджується, що оскільки злочин - вольовий акт людської поведінки, то тут наявні всі його компоненти -інтелектуальні, вольові й емоційні. Ось чому більш правильним буде говорити про те, що суб'єктивна сторона охоплює всю психічну діяльність суб'єкта при вчиненні злочину. Тому, на думку дисертанта, суб'єктивна сторона складу злочину містить як психічний, так і аксіологічний (ціннісно-смисловий) виміри діяльності особи. Враховуючи зазначене, запропоновано визначення суб'єктивної сторони злочину - це внутрішня сторона злочину як асоціального мотиваційного вчинку, що є психічною діяльністю особи, відображає її ціннісно-смислове ставлення до вчиненого суспільно небезпечного діяння, наслідків, має особистісний смисл і характеризується виною, метою, мотивом і емоціями. В дисертації критично проаналізовано існуючі погляди на складові ознаки суб'єктивної сторони та висловлено окрему позицію з цього приводу. Наводиться перелік аналізованих складів злочинів, які вчиняються лише умисно. До них належать діяння з формальними складами. Ці злочини вчиняються лише з прямим умислом. Стверджується, що в діяннях, передбачених ст. ст. 236, 237, ч. 2 ст. 239, ч. ч. 2 ст. ст. 240-243, ст. ст. 244, 247, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 249, ст. 251, ч. 2 ст. 253, ст. 254 (за ознаками злочинів з матеріальними складами), може мати місце як “подвійна”, так і “змішана” форма вини. Наголошується, що діяння з матеріальними складами можуть вчинятися як умисно, так і з необережності, причому умисел може бути лише непрямим.

У підрозділі 2.5.”Відмежування злочинів проти навколишнього природного середовища від аналогічних адміністративних правопорушень” стверджується, що ні наука, ні сучасна практика чи кримінальне законодавство не дають чітких рекомендацій щодо відмежування аналізованих злочинів від інших “екологічних” правопорушень. Наголошується, що розмежування зазначених явищ на підставі лише кількісних характеристик не вирішує проблему. Дисертант стверджує, що законодавець крім істотної шкоди (при відмежуванні), долучається до обставин, у яких вчиняється злочин, до способів, наслідків, статусу особи (виконавця злочину), форм співучасті тощо. Внаслідок великої різноманітності правопорушень і їх відмежувальних параметрів, закріпити такі ознаки в окремій нормі вкрай складно, а тому потрібно виробити певні підходи (правила), які дали б можливість відмежовувати злочинні діяння (в тому числі і досліджувані) від аналогічного адміністративно-правового делікту. Запропоновано використовувати поєднання таких підходів: 1) з'ясувати чим окремий склад злочину відрізняється від аналогічного адміністративно-правового делікту (скориставшись загально-розмежувальними ознаками і спеціальними, які є в порівнюваних явищах); 2) визначити, де необхідно шукати відмежувальні ознаки (одночасно в гіпотезі і диспозиції).

Використання одних лише загальних ознак недостатньо, а тому потрібно звертатися до більш конкретних - таких, як гіпотеза та диспозиція. На підставі зазначених підходів проведено відмежування складів злочинів проти навколишнього природного середовища від аналогічних адміністративно-правових деліктів.

Розділ 3 “Тенденції сучасної кримінально-правової політики у сфері охорони навколишнього природного середовища” включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1. “Проблема криміналізації та декриміналізації діянь проти навколишнього природного середовища” наголошується, що стрижневим питанням кримінально-правової політики є проблема криміналізації і декриміналізації діянь задля захисту особи і середовища її існування. Дисертант стверджує, що криміналізація - це процес діяльності певного суб'єкта, яким є Верховна Рада України, в ході якого приймається закон про кримінальну відповідальність за діяння, які містять ознаки складу злочину. Криміналізація як загальне поняття охоплює процес і результат визначення певних діянь злочинними. Декриміналізація - це зворотний процес стосовно криміналізації (не що інше, як припинення дії кримінального закону, яким передбачено злочинність і караність діяння). З'ясовано, що декриміналізація, в тому числі і в досліджуваній сфері, відбувається внаслідок або скасування кримінального закону Верховною Радою України, або закінчення строку дії зазначеного закону, або у зв'язку зі зміною умов чи обставин, з урахуванням яких було прийнято цей закон. Пропонується визначення декриміналізації - це скасування кримінального закону, що передбачав кримінальну відповідальність і покарання за конкретний злочин, чи втрата чинності такого кримінального закону внаслідок спливу строку його дії або у зв'язку із зміною умов чи обставин, згідно з якими цей закон був прийнятий. Аргументується, що на сьогоднішній день проблема криміналізації і декриміналізації діянь проти навколишнього природного середовища залишається надзвичайно актуальною.

Запропоновано перенести в досліджуваний розділ ст. 326 КК під номером 246І, оскільки в ній йдеться про природну речовину, та ст. 268 КК під номером 237№ (зі змінами й доповненнями), оскільки описані в ній дії зв'язані з забрудненням навколишнього природного середовища. Потрібно криміналізувати в ч.ч. 1 ст. ст. 236, 237, 247, 251 КК приписи щодо загроз настання наслідків, керуючись принципом перестороги настання негативних наслідків дії або бездіяльності винних осіб; вилучити зі ст. 238 КК текст про такий предмет злочину, як відомості про захворювання населення, оскільки це діяння стосується охорони здоров'я населення. Настала необхідність внести зміни й доповнення до ст.ст. 236-249, 251-254 КК (запропоновані корективи відображені у рубриці автореферату “Висновки”).

У підрозділі 3.2. “Реформаторські тенденції законодавства зарубіжних держав у сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища” дисертант формулює напрями діяльності щодо покращення екологічної ситуації в Україні, серед яких називає сприйняття позитивних тенденцій зарубіжних держав у сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища. Наголошується, що кримінально-правові приписи Англії, спрямовані на оптимізацію відповідальності за заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та використання фінансових стимулів замість покарання з метою охорони сільськогосподарських земель, мають бути відображені в ст. 254 КК України. Здобувач пропонує використати положення англійського права щодо кримінально-правового захисту від шумового впливу на навколишнє природне середовище для доповнення ст. 241 КК України такою ознакою об'єктивної сторони, як засоби вчинення злочину (шум, вібрація). Акцентується увага на тому, що в окремих штатах США, наприклад у Вермонті передбачена заборона використання сільськогосподарських земель для несільськогосподарських цілей. Така заборона має бути відображена у ст. 254 КК України. Запропоновано доповнити КК відповідальністю за невжиття заходів щодо ліквідації твердих відходів. Наголошується, що кримінальне законодавство Мексиканських Сполучених Штатів у сфері протидії забрудненню атмосферного повітря, водних об'єктів і морського середовища має бути використано в чинному КК (зокрема, в ст. 241 КК для доповнення переліку засобів вчинення злочину шумом і вібрацією, в ст. 242 КК - для включення до переліку засобів теплової енергії, а до предметів - вод болотних угідь). Звертається увага на те, що в КК Латвійської Республіки передбачена кримінальна відповідальність за забруднення та засмічення лісів і землі. Положення цього акта стосовно засмічення мають знайти відображення у ст. ст. 239, 242, 243 КК. Є сенс запозичити положення ст. 498 КК Республіки Узбекистан щодо пошкодження, знищення посівів лісу або інших насаджень. Заслуговують на імплементацію правові приписи, які передбачають кримінальну відповідальність за транспортування, продаж рідкісних, які знаходяться на межі зникнення, видів фауни. Важливими в екологічному плані є норми КК Данії щодо забруднення питної води або сприяння її нестачі для доповнення ст. 242 КК. Цінними видаються положення КК Японії щодо кримінальної відповідальності юридичних осіб в означеній сфері.

У підрозділі 3.3. “Запобігання злочинам проти навколишнього природного середовища як пріоритетний напрям української кримінально-правової політики” дисертант дотримується існуючої в юридичній літературі думки, що кримінально-правова політика - це частина як соціальної, так і правової політики, до якої не входять загальні заходи соціального запобігання. Автор наводить додаткові аргументи на користь наукової позиції окремих юристів (С.В. Бородіна, В.К. Грищука, А.А. Музики) з приводу того, що діяльність держави у сфері боротьби зі злочинністю здійснюється за допомогою кримінально-правової політики. Здобувач пропонує завдання і цілі кримінально-правової боротьби зі злочинністю у сфері навколишнього природного середовища, які мають реалізовуватися: а) при окресленні у розділі VІІІ КК оптимального кола складів злочинів (криміналізація і декриміналізація); б) при визначенні характеру кримінально-правової боротьби із зазначеними злочинами та обранні її методів (пеналізація, депеналізація); в) при встановленні шляхів підвищення ефективності впливу кримінально-правових засобів на правосвідомість населення у справі покращення екологічного становища в державі (зокрема, правове виховання, превенція); г) при виробленні засобів запобігання злочинам проти навколишнього природного середовища як пріоритетного напряму кримінально-правової політики у цій сфері.

Звертається увага на те, що кримінально-правова політика в досліджуваній сфері повинна бути активною. На думку дисертанта, тут має бути враховано концепцію кримінально-правової політики, її завдання і цілі в досліджуваній сфері, використано новий підхід, який потребує докорінної зміни кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища (див.: розділи 1.2 рубрики автореферату “Основний зміст роботи”) та надано пріоритет запобіганню зазначеним злочинам. Такий підхід може реалізовуватися через зосередження уваги на: 1) вивченні і впровадженні арсеналу знань у визначенні кола діянь у цій сфері; 2) визначенні характеру й обранні методів кримінально-правової боротьби зі злочинністю у сфері навколишнього природного середовища; 3) пошуку шляхів підвищення ефективності зазначених засобів; 4) виробленні засобів запобігання цим злочинам. Аргументується, що кримінально-правова політика у сфері охорони навколишнього природного середовища має зосереджувати зусилля, поряд з іншими заходами протидії нераціональному використанню природних ресурсів, на забезпеченні охорони, відтворенні й оздоровленні навколишнього природного середовища в Україні. Таке відгалуження (елемента, підсистеми) державної політики у сфері боротьби зі злочинністю повинно мати назву “кримінально-правова політика у сфері охорони навколишнього природного середовища”. Запропоновано визначення кримінально-правової політики у сфері охорони навколишнього природного середовища - це комплекс державних заходів, які передбачають формулювання у кримінальному законодавстві оптимального кола складів злочинів, визначення характеру кримінально-правової боротьби із зазначеними діяннями та обрання її методів, які спрямовані на підвищення ефективності впливу кримінально-правових засобів на правосвідомість населення та забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення й оздоровлення навколишнього природного середовища для сьогоднішніх і майбутніх поколінь, а також слугують засобами превенції, надаючи перевагу запобіганню злочинам.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення законодавчих, теоретичних та практичних проблем кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища. Це виявляється в комплексній теоретичній розробці сучасної системи кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, яка ґрунтується на авторській концепції інтеграційної екологічної політики України і сучасному праворозумінні потенційних заходів протидії злочинним посяганням та їх наслідкам, створенні теоретичної моделі майбутньої системи складів злочинів у зазначеній сфері. Проведене дослідження дозволило сформулювати висновки та пропозиції, які в сукупності утворюють систему кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища.

Основні наукові здобутки дисертанта, окрім тих теоретичних та прикладних, що висвітлено вище, відображено, зокрема, у таких пропозиціях стосовно вдосконалення кримінального законодавства в означеній сфері:

1. В законодавчій площині для утворення зазначеної системи необхідні такі зміни і доповнення до кримінального законодавства:

1.1. слід закріпити кримінальну відповідальність юридичних осіб, яка зумовлена тим, що: 1) є діяння, які вражають комплексністю проблем і відповідальність фізичної особи не вирішить питання; 2) кримінальна відповідальність юридичної особи матиме превентивний характер; 3) цей засіб має бути запроваджений для того, щоб огородити законослухняних громадян від шкоди, що їм завдають юридичні особи; 4) кримінальна відповідальність юридичних осіб (а не цивільна) скорочує час від заподіяння шкоди до відшкодування збитків;

1.2. необхідно законодавчо визначити поняття таких суб'єктів злочинів, як “неслужбова особа” та “приватна особа”, які достатнім чином відображають соціальний і правовий статуси цих виконавців злочинів та сприятимуть застосуванню чинного КК України;

1.3. розділ VІІІ КК повинен мати назву “Злочини проти навколишнього природного середовища”, оскільки передбачені у ньому діяння посягають на відносини, які забезпечують охорону доступної людині природи;

1.4. склад злочину, передбачений ст. 326 “Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами” необхідно перенести до розділу VІІІ КК, оскільки він стосується природної речовини, позначивши його ст. 246І указаного змісту;

1.5. ч. 1 ст. 236 КК після слова “якщо” викласти такий текст: “це створило загрозу загибелі людей, екологічного забруднення значних територій, або інших тяжких наслідків”, ч.2 цієї статті викласти в редакції нині чинного закону;

1.6. настала необхідність у назві ст. 237 КК після слова “щодо” доповнити словом “запобігання”. Ч 1 ст. 237 КК викласти в такій редакції: “1.Ухилення від проведення або неналежного проведення заходів щодо запобігання забрудненню, а так само проведення чи непроведення на території, яка зазнала забруднення небезпечними речовинами, або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов'язок, якщо це створило загрозу загибелі людей або інших тяжких наслідків”. Ч 2 цієї статті викласти в такій редакції: “2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки”;

1.7. є потреба з назви ст. 238 КК та диспозиції вилучити такі слова, як “захворюваність населення” і “стан захворюваності”, оскільки таке положення закону стосується відносин, що забезпечують охорону здоров'я населення;

1.8. потрібно змінити назву ст. 239 КК на таку: “Забруднення або псування, або засмічення чи виснаження земель”;

1.9. ч. 1 ст. 240 КК викласти у такій редакції: “Незаконне, тобто з порушенням установленого законом порядку, видобування незагальнопоширених загальнодержавного значення корисних копалин”; ч. 2 ст. 240 після слів “природно-заповідного фонду” доповнити словами “природної спадщини”;

1.10. ч. 1 ст. 241 КК повинна мати таку редакцію: “Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря, яке знаходиться у відкритому просторі у межах території держави України шкідливими для життя і здоров'я людей або для навколишнього природного середовища речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва або шумом, або вібрацією, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для навколишнього природного середовища“;

1.11. назву ст. 242 КК викласти у такій редакції: “Ст. 242. Забруднення, засмічення або виснаження водних об'єктів”. Ч. 1 цієї статті викласти у такій редакції: “1. Забруднення, засмічення або виснаження водних об'єктів на території України (у твердому, рідкому і газоподібному стані), що беруть участь у кругообігу вод і не розривно пов'язані з навколишнім природним середовищем або незаконне використання прісних водних об'єктів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи навколишнього природного середовища”;

1.12. є потреба назву ст. 243 КК сформулювати таким чином: “Ст. 243. Забруднення або засмічення моря”. У ч. 1 цієї статті після слова “Україна”, доповнити словами “ або в межах вод особливого району”, а після слова “речовинами” доповнити словами “або сумішами” та після слів “здоров'я людей” доповнити словами “ або засмічення названих вод”. Ч. 4 ст. 243 КК викласти у чинній редакції ч. 3 цієї статті;

1.13. ч. 1 ст. 244 КК після слів “захисту” слід доповнити словами “живих ресурсів моря, природних багатств континентального шельфу; мінеральних та інших неживих ресурсів поверхні надр морського дна, а також живих організмів сидячих видів, тобто організмів, які в період свого розвитку прикріплені до морського дна чи під ним, або можуть пересуватись тільки по морському дну чи в його надрах, від шкідливих відходів”;

1.14. назву ст. 246 КК викласти в такій редакції: “Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях”; цю статтю необхідно доповнити частиною 2 у такому варіанті: “Ті самі дії, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або службовою особою з використанням свого службового становища, або заподіяли шкоду у великих розмірах”;

1.15. у ст. 247 КК після слів “про захист рослин” доповнити словами “або порушення законодавства щодо збереження біологічного різноманіття рослин, або незаконну торгівлю видами дикої флори та порушення законодавства щодо охорони нових сортів рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, що створило небезпеку настання тяжких наслідків”. Ст. 247 КК доповнити ч. 2 такого ж змісту, але після слів “загрозою зникнення” викласти так: “що спричинило тяжкі наслідки”;

1.16. ст. 248 КК повинна мати таку назву: “Незаконне полювання на диких звірів і птахів”; ч. 1 ст. 248 КК має бути викладено у такій редакції: “Порушення правил полювання на диких звірів і птахів, що охороняються законом і знаходяться в стані природної свободи, які включені в державний мисливський фонд, незаконна торгівля видами дикої фауни, що знаходиться під загрозою зникнення, знищення мігруючих видів тварин та середовища їх існування, що перебувають під загрозою зникнення, вилучення яєць із середовища існування диких тварин, продажу, зберігання з метою продажу тварин, транспортування з метою продажу тварин, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, природної спадщини, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України”;

1.17. є необхідність в ч. 1 ст. 249 КК після слів “істотну шкоду” доповнити словами “а також незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у заповідниках або на інших територіях та об'єктах природнозаповідного фонду, природної спадщини або незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом щодо риб, водних тварин, водних рослин, що занесені до Червоної книги України”, а ч.2 цієї статті викласти у такій редакції: “2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею”;

1.18. ст. 250 КК має бути з такою назвою: “Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин, що перебувають у природних умовах”. Це змінить формулювання диспозиції цієї статті на таке: “Проведення вибухових робіт з порушенням правил, що встановлені з метою охорони рибних запасів або диких тварин, що перебувають у природних умовах”;

1.19. ч. 1 ст. 251 КК викласти в такій редакції: “1. Порушення ветеринарних правил, яке створило загрозу поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки”. Доповнити цю статтю ч. 2 такого змісту:”2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загрозу поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки”;

1.20. важливо ст. 252 КК (після слів “природно-заповідного фонду”) доповнити словами “природної спадщини”, а ст. 254 (після слів “ґрунту”) доповнити словами: “незаконне використання сільськогосподарських земель не за призначенням, яке призвело до таких же наслідків”;

1.21. потребує доповнення КК ст. 246№ у такій редакції: “Ст. 246№. Незаконна порубка дерев, чагарників у містах та інших населених пунктах

Незаконна порубка дерев і чагарників у містах та інших населених пунктах, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи природної спадщини”;

1.22. настав час доповнити КК статтею 245№ у такій редакції: “Ст. 245№. Забруднення, засмічення лісу

1. Забруднення або засмічення лісу речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або навколишнього природного середовища внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи навколишнього природного середовища”; ч. 2 цієї статті викласти в такій редакції: ”2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки”;

1.23. об'єктивно існують умови для доповнення КК ст. 245І в такій редакції: “Ст. 245І. Необережне знищення або пошкодження лісових масивів

1. Необережне знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень, якщо це спричинило загрозу життю, здоров'ю чи навколишньому природному середовищу”. Ч. 2 викласти в такій редакції: “2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, завдали шкоди здоров'ю або навколишньому природному середовищу”;

1.24. склад злочину, передбачений ст. 268 КК, потрібно перенести до розділу VІІІ КК, оскільки він стосується забруднення навколишнього природного середовища, позначивши його ст. 237№ і викласти в такій редакції: “Ст. 237№. Незаконне ввезення на територію України шкідливих відходів, вторинної сировини або матеріалів”;

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію шкідливих речовин, відходів, вторинної сировини або матеріалів без належного дозволу”. Ч. 2 цієї статті викласти в такій редакції: “2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію шкідливих речовин, відходів, вторинної сировини або матеріалів, які заборонені для ввезення”;

1.25. необхідно доповнити ст.ст. 236, 237, 239, 241-243, 245, 246ІКК частинами третіми такого змісту: “3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили масове захворювання населення, масову загибель людей або екологічну катастрофу”.

2. Реформування КК України пропонується здійснювати на основі такої теоретичної моделі майбутньої системи злочинів проти навколишнього природного середовища: літосфера:1) ст. 239. забруднення, псування, засмічення та виснаження земель; 2) ст. 254. Безгосподарське використання земель; 3) ст. 240. Порушення правил охорони надр; біосфера: 1) ст. 246. Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях; 2) ст. 247. Порушення законодавства про захист рослин; 3) ст. 245. Знищення або пошкодження лісових масивів; 4) ст. 245І. Необережне знищення або пошкодження лісових масивів; 5) ст. 245№. Забруднення, засмічення лісу; 6) ст. 248. Незаконне полювання на диких звірів і птахів; 7) ст. 251. Порушення ветеринарних правил; гідросфера: 1) ст. 243. Забруднення або засмічення моря; 2) ст. 242. Забруднення, засмічення або виснаження водних об'єктів; атмосфера: ст. 241. Забруднення атмосферного повітря; біосфера та гідросфера: 1) ст. 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; 2) ст. 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин, що перебувають у природних умовах; біосфера, гідросфера, літосфера і атмосфера: 1) ст. 248№. Знищення або пошкодження критичних місць існування організмів, занесених у Червону книгу України; 2) ст. 236. Порушення правил екологічної безпеки; 3) ст. 237. Невжиття заходів щодо попередження та ліквідації наслідків екологічного забруднення; 4) ст. 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан; 5) ст. 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природо-заповідного фонду або природної спадщини; 6) ст. 253. Проектування, експлуатація чи реконструкція споруд без систем захисту довкілля; 7) ст. 237№. Незаконне ввезення на територію України шкідливих речовин, відходів, вторинної сировини або матеріалів; 8) ст. 246№. Порушення правил безпеки при обігу з мікробіологічними чи іншими біологічними агентами або токсинами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографії

1. Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Монографія / Валерій Костянтинович Матвійчук. - К.: “Азимут_Україна”, 2005. - 464 с.

2. Матвійчук В.К. Незаконне полювання: відповідальність, протокольна форма провадження розслідування і запобігання: Монографія / В.К. Матвійчук, С.А. Голуб.- К.: КНТ, 2006. - 306 с.

3. Матвійчук В.К. Забруднення, засмічення, виснаження водних об'єктів: відповідальність, досудове слідство, судовий розгляд і запобігання: Монографія / В.К. Матвійчук, В.М. Присяжний - К.: КНТ, 2007. _ 272 с.

2. Підручники, навчально - практичні коментарі, навчальні посібники

1. Матвійчук В.К. Екологічні злочини (злочини в сфері охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення навколишнього природного середовища) / В.К. Матвійчук // Кримінальне право. Особлива частина. Підручник / Ю.В Александров., В.І. Антипов, М.В. Володько та інші; відповідальний редактор В.І. Шакун - К.: НАВСУ - “Правові джерела”, 1998. - С. 368-402.

2. Матвійчук В.К. Коментар до ст. ст. 160-163¹ глави VІ і до ст. ст. 228-228¹ глави Х КК України / В.К. Матвійчук // Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України; за ред. Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. - К.: Юрінком, 1994. - С. 483_485, 513_527, 743_751.

3. Матвейчук В.К. Комментарий к ст. ст. 160-163¹, ст. ст. 228-228¹ УК Украины / В.К. Матвейчук // Уголовный кодекс Украины: Научно_практический комментарий; за ред. В.И. Шакуна и С.С. Яценка. - К.: “Фіта”, 1995. - С. 513-527; С. 743-751.

4. Матвійчук В.К. Коментар до ст. ст. 160-163¹ глави VІ і ст. ст. 228-228¹ глави Х КК України / В.К. Матвійчук // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України; за ред. В.Ф. Бойка, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка. - К.: Юрінком, 1977. - С. 578-594; С. 834-843.

5. Матвейчук В.К. Комментарий к ст. ст. 160-163¹ главы VІ и ст. ст. 228-228¹ УК Украины / В.К. Матвейчук // Уголовный кодекс Украины: Научно_практический комментарий; ответственные редакторы С.С. Яценко, В.И. Шакун. - К,: Правові джерела, 1998.- С. 658-674, С. 944-953.

6. Матвейчук В.К. Уголовно_правовая борьба органов внутренних дел с преступным загрязнением водных объектов: Учебное пособие / В.К. Матвейчук. - К.: НИ «РИО» Украинской академии внутренних дел, 1992. - 80 с.

7. Матвейчук В.К. Квалификация незаконной охоты: Учебное пособие / В.К. Матвейчук. - Киев: РИО МВД Украины, 1992. - 52 с.

3. Статті у наукових фахових виданнях

1. Матвійчук В.К. Соціальний зв'язок суб'єктів відносин у рамках діяльності з кримінально-правової охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення природних об'єктів / В.К. Матвійчук // Часопис Київського університету права Інституту держави та права НАН України. - 2006. - № 3. - С. 146-149.

2.Валерій Матвійчук. Поняття кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Юридична Україна. - Київ: Юринком Інтер. - 2006. - С. 79-84.

3. Матвійчук В.К. Вплив кримінального законодавства постсоціалістичних держав на реформування кримінального законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 32. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - С. 398-402.

4. Валерій Матвійчук. Новітній підхід до визначення родового об'єкта й системи злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Юридична Україна. - К.: Юринком Інтер, 2006. _ № 7. - С. 87-89.

5. Матвійчук В.К. Проблеми криміналізації та декриміналізації діянь, що посягають на довкілля / В.К. Матвійчук // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 206. _ № 3 (46). - С. 219-225.

6. Матвійчук В.К. Реформаторські тенденції законодавства Індії, Великобританії та США у сфері кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. _ № 5. - С. 84-91.

7. Валерій Матвійчук. Критерії відмежування кримінально-правових діянь від інших правопорушень у сфері навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Юридична України. - Київ: Юринком Інтер, 2006. - № 8. - С.69-73.

8. Матвійчук В.К. Дослідження засобі учинення злочинів проти довкілля за КК 1960 та 2001 р.р. / В.К. Матвійчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 8. - С. 58-63.

9. Матвійчук В.К. Вплив позитивних тенденцій кримінального законодавства з охорони довкілля Мексики, Японії, Швейцарії, ФРН, Данії, Швеції, Австрії та вдосконалення норм КК України / В.К. Матвійчук // Часопис Київського університету права Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького, 2006. - № 2. - С. 155-158.

10. Валерій Матвійчук. Час і місце вчинення злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища, за КК 1960 та 2001 рр./ В.К. Матвійчук // Юридична України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - № 9. - С. 78-82.

11. Валерій Матвійчук. Способи вчинення злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища/ В.К. Матвійчук // Вісник прокуратури. - 2006. - № 8. - С. 46-52.

12. Матвійчук В.К. Мотивація, мотив: мета злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища, за КК 1960 і КК 2001 рр. / В.К. Матвійчук // Вісник запорізького юридичного інституту. - 2006. _ № 2 (35). - С. 130-136.

13. Матвійчук В.К. Новітнє обґрунтування поняття “злочини”, що стосують навколишнього природного середовища” у контексті суспільної небезпеки / В.К. Матвійчук // Право і безпека. Науковий журнал. - 2005. - № 4'6. - С. 85-89.

14. Матвійчук В.К. Генезис виключно необережної форми вини щодо діянь, які стосуються довкілля: окремі питання / В.К. Матвійчук // Право України. - 2006. - № 6. - С.76-79.

15. Матвійчук В.К. Національне кримінальне законодавство і міжнародно-правові аспекти з подолання злочинів у сфері навколишнього природного середовища в аспекті національної безпеки України (співвідношення, проблеми, тенденції) / В.К. Матвійчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. _ № 3. - С. 91-102.

16. Матвійчук В.К. Дискусійні проблеми щодо вчинення злочинів у сфері охорони навколишнього природного середовища, які можуть вчинятися як умисно, так і з необережності за КК 1960 та 2001 рр. / В.К. Матвійчук // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2006. - № 3 (29). - С. 215-218.

17. Валерій Матвійчук. Дослідження безпосереднього об'єкта злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Юридична України. - К.: Юринком Інтер, 2007. - № 4. - С. 87-91.

18. Матвійчук В.К. Деякі дискусійні проблеми щодо джерел та знарядь вчинення злочину проти навколишнього природного середовища за Кримінальним кодексом 1960-2001 років / В.К. Матвійчук // Право і безпека. Науковий журнал. - 2006. - № 5'4. - С. 115-118.

19. Валерій Матвійчук. Обстановка вчинення злочинів проти довкілля за кримінальними кодексами 1960 та 2001 років: деякі дискусійні питання / В.К. Матвійчук // Юридична Україна. - К.: Юринком Інтер, 2007. - № 5. - С. 81-83.

20. Валерій Матвійчук. Деякі дискусійні питання визначення суб'єктів відносин із кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Юридична Україна - К.: Юринком Інтер, 2007. - № 6. - С. 103-105.

21. Матвійчук В.К. Проблемні питання предмета суспільних відносин із кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 5. - С. 127-130.

4. Статті, виступи, тези доповідей, у яких додатково відображені наукові результати дослідження

1. Матвійчук В.К. Національне кримінальне законодавство і міжнародно-правові акти з подолання злочинів у сфері навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 3 (57). - С. 110-117.

2. Матвійчук В.К. Об'єктивна сторона злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища, потребує формування, нової ознаки об'єктивної сторони / В.К. Матвійчук // Молодь у юридичній науці. Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (14_15 листопада 2003 р.). - Хмельницький: Вид_во: ХІУП, 2003. - С. 264-266.

3. Матвійчук В.К. Необхідні єдині європейські стандарти для визначення суспільних відносин та системи злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища / В.К. Матвійчук // Реформування правової системи України: Проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів. міжнародна науково-практична конференція (Київ, 28_29 квітня 2004 р.). - К.: Національна академія управління, 2004. - С.62-73.

4. Матвійчук В.К. Концептуальні підходи до критеріїв відмежування адміністративних правопорушень у галузі охорони природи та використання природних ресурсів від злочинів проти довкілля / В.К. Матвійчук // Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: матеріали міжнародної наукової практичної конференції (м. Київ, 22 грудня 2006 р.). - К.: КНІВС, 2006. - С. 102-105.

5. Матвійчук В.К. Національне кримінальне законодавство і міжнародно-правові акти подолання злочинів у сфері навколишнього природного середовища в контексті національної безпеки України (співвідношення, проблеми, тенденції) / В.К. Матвійчук // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання. Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 7-8 грудня 2005 р.). З наукових праць. - К.: Національна академія управління, 2005. - С. 155-164.

6. Матвейчук В.К. Проблема криминализации - ключевой вопрос уголовно_правовой охраны окружающей сферы / В.К. Матвейчук // Материалы ІV Советско_западногерманского симпозиума по криминологии, уголовному праву и процессу. (Киев, 8-10 октября 1987 г.) - Киев: Наукова думка, 1990. - С. 142-145.

7. Матвійчук В.К. Правильне становлення предмета злочинного порушення правил розробки надр - умова забезпечення законності / В.К. Матвійчук // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України. Збірник наукових праць. - Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1993. - С. 147-156.

8. Матвейчук В.К. Уточнение понятия субъекта экологических преступлений на современном этапе развития общества и государства / В.К. Матвейчук // Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні. Тези доповідей і повідомлень на республіканській науковій конференції (Київ, 25-26 вересня 1992 р.). - Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 1992. - С.62-64.

9. Матвійчук В.К. Суб'єкт екологічних злочинів / В.К. Матвійчук // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, травень, 1996 р.). - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - С. 390-391.

10. Валерій Матвійчук. Релігійна концепція християнства взаємодії людини і природи / В.К. Матвійчук // Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти). Матеріали міжнародної молодіжно науково-практичної конференції (15-16 березня 2001 р.) науковий збірник. - Київ: Національна академія управління, 2001. - С. 196-199.

11. Матвійчук В.К. Відмежування майнових цінностей від природних багатств / В.К. Матвійчук // Актуальні проблеми економіки. - 2002. _ № 7-8. - С. 25-40.

12. Матвійчук В.К. Деякі питання, що стосуються злочинної порубки лісу / В.К. Матвійчук // Збірник наукових праць. - Київ: НАВСУ, 1996. - С. 37-41.

13. Матвійчук В.К. Проблемні питання щодо вдосконалення ст. 162 КК України / В.К. Матвійчук, В.С. Плугатир // Кримінальний кодекс України (проект): проблеми теорії та практики. Науково-практична конференція (Львів, 16-17 грудня 1993 р.). - Львів, 1993. - С. 32-35.

Размещено на Allbest.ru