Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ при Президентові України

УДК 351.824.5

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ У СВІТОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР

25.00.02 - механізми державного управління

ПОЙЧЕНКО Ольга Анатоліївна

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Харічков Сергій Костянтинович, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри європейської інтеграції.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Розпутенко Іван Васильович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної політики;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Осипов Володимир Миколайович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, головний науковий співробітник.

Захист відбудеться 11 грудня 2008 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22, к. 212.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22).

Автореферат розісланий 6 листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.М. Безверхнюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічна політика України зорієнтована на глибинні ринкові перетворення в контексті лібералізації міжнародних торговельних відносин на базі принципів Світової організації торгівлі та забезпечення європейської інтеграції. Розвиток інтеграційного механізму починається з простих форм усунення перешкод для розвитку торговельних та інших партнерських відносин і призводить до економічного та соціального зростання, що відображає загальний еволюційний процес становлення сучасного ринкового господарства. Відтак, необхідність поглибленого дослідження торговельної політики зумовлюється тим, що інтеграція в світову економіку розглядається як ключовий момент трансформації національної економіки і потребує ефективного управління, що буде відповідати національним інтересам та особливостям національної економіки.

Аналізуючи формування зовнішньоторговельної політики України, слід мати на увазі, що процеси, які протікають в економіці, характеризуються високим рівнем невизначеності. Внаслідок цього теоретичне визначення реального впливу торговельної політики на національну економіку пов`язане з певними труднощами та має неоднозначний характер.

Проблеми зовнішньої торгівлі нашої країни, її інтеграції у світове господарство досліджувались у працях українських вчених Амоші О.І., Андрійчука В.Г., Безчасного Л.К., Білоруса О.Г., Будкіна В.С., Бурковського І.В., Вергуна В.А., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Климка Г.Н., Клочка В.П., Кредісова А.І., Лукінова І.І., Лук`яненка Д.Г., Макогона Ю.В., Онищенка В.П., Осики С.Г., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Пирожкова С.І., Пісмаченко Л.М., Поручника А.М., Пятницького В.Г., Рогача О.І., Рум`янцева А.П., Тимчука М.Ф., Філіпенка А.С., Федосова В.М., Чухна А.А., Шниркова О.І. та ін. Складним і суперечливим процесам трансформації країн Центральної та Східної Європи в умовах інтеграції присвячені праці таких зарубіжних науковців, як Артуса Дж.Р., Балаші Б., Балассу Б., Барро Р., Бола Р.Дж., Бречера Р.А., Бруно М., Вайнера Дж., Вільямсона Дж., Вінтерса А.Л., Голдстейна М., Гріневея Д., Дарендорфа Р., Денісона Е., Дорнбуша Р., Едліна А., Істерлі В., Ітона Дж.Р., Кейна Т., Кейвза Д., Киндлебергера С.Р., Клінгебіла Д., Кругмана П.Р., Ліндерта П.Х., Мандела Р.А., Маркеса Дж., Мида Дж. Е., Опенхеймера П., Панагарію А., Портера М., Рея П., Росса К.З., Сакса Дж., Сапінгтона Д., Солоу Р., Стігліца Дж., Тервола Дж., Фішера С., Хана М.С., Шмідінга Х. та ін.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень свідчить про те, що, незважаючи на великий обсяг наукової літератури і значний інтерес науковців до аналізованої проблематики, досі немає спеціального комплексного дослідження управління торговельною інтеграцією, в якому основний акцент зосереджувався б не на економічних чи правових аспектах, а на аналізі механізмів державного управління. Поряд з цим у світовій практиці накопичений значний досвід впровадження успішної зовнішньоторговельної політики. Це обумовлює необхідність аналізу цього досвіду, порівняння з українськими реаліями та творчого використання в розробці механізмів удосконалення стратегії торговельної інтеграції України.

Зміни торговельної політики безпосередньо впливають на національний прибуток і платіжний баланс країни, тому вони є індикатором добробуту країни. Погіршення показників торгівлі означає необхідність інтенсифікації експорту або обмеження імпорту з метою збереження сальдо торговельного балансу. В зв`язку з цим, розробка регулятивного механізму повинна передбачати необхідність лібералізації правил торгівлі, але одночасно використовувати загальноприйняті механізми захисту національних інтересів.

Показники зовнішньої торгівлі служать індикатором міжнародної конкурентоспроможності країни. Формування ефективної інтеграційної політики в довгостроковому періоді може інтерпретуватися як поліпшення міжнародної конкурентоспроможності країни, причому як на зовнішньому ринку, так і на національному ринку конкуруючих товарів.

Стабільний розвиток економіки України, зокрема її зовнішньоторговельного сектора, можливий лише за умов використання усього комплексу державних механізмів. За економічною природою механізми управління зовнішньою торгівлею можуть бути протекціоністські та ліберальні. Ключову роль тут відіграє держава, яка визначає курс дій уряду та органів влади, використання тих чи інших інструментів та методів впливу на зовнішню торгівлю, завдяки чому реалізуються національні інтереси. Таким чином, актуальним завданням залишається дослідження механізмів управління торговельними інтеграційними процесами, формування ефективної інтеграційної політики та розробка середньострокових пріоритетів розвитку торговельних відносин як складової економічного зростання держави. Цим обумовлюється вибір теми дисертаційної роботи, а також мета, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось протягом 2006-2008 рр. у межах науково-дослідної роботи Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Розвиток транскордонного співробітництва з новими державами-членами ЄС» (номер держреєстрації 0107U004696), в ході якої дисертантом було проаналізовано досвід державного управління в сфері торговельної політики країн-членів ЄС та розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання торговельним інтеграційним процесом України. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення можливостей та шляхів підвищення ефективності торговельної інтеграції України як засобу зростання національної економіки на підставі визначення концептуальних підходів, напрямів та інструментів державного регулювання в сфері торговельної політики.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

· сформулювати теоретичне підґрунтя розвитку інтеграційних процесів в світове господарство та визначити особливості державного управління в умовах глобальної та регіональної інтеграції;

· дослідити механізми державного регулювання зовнішньої торгівлі та складові зовнішньоторговельної політики України, їх вплив на зростання національної економіки;

· порівняти світовий та український досвід застосування механізмів регулювання зовнішньої торгівлі, визначити помилки та недоліки української торговельної політики;

· обґрунтувати вплив поглиблення інтегрованості до зовнішніх ринків на зростання українського експорту та засоби посилення конкурентних позицій на зовнішніх ринках;

· проаналізувати умови вступу України до СОТ та розробити рекомендації щодо стратегії торговельної інтеграції України та її інституційної складової в аспекті максимізації вигод для національної економіки;

· визначити середньострокові пріоритети поглиблення торговельної інтеграції з ЄС.

Об'єкт дослідження - зовнішньоторговельна політика України в умовах глобальної та регіональної інтеграції.

Предмет дослідження - державне регулювання торговельної інтеграції України у світовий економічний простір.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що виокремлення й подальше розроблення організаційних засад формування торговельної політики на основі сучасних науково-практичних здобутків дасть змогу вдосконалити існуючі та створити нові підходи та методи ефективної торговельної інтеграції.

Методи дослідження. Для реалізації мети та завдань дослідження використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів:

- комплексний міждисциплінарний підхід для дослідження загальних питань інтеграційних процесів та проблем державного управління у цій сфері;

- системний підхід для обґрунтування механізмів державного управління у сфері зовнішньої торгівлі;

- структурно-функціональний підхід для аналізу функціонування торговельної політики держави;

- загальнонаукові методи (аналізу і синтезу, індукції і дедукції, компаративного та статистичного аналізу) для дослідження світового торговельного середовища.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному узагальненні та обґрунтуванні принципів, методів та механізмів державного регулювання, методичних підходів і розробці прикладних рішень торговельної інтеграції України у світогосподарські процеси, зокрема:

вперше:

· виокремлено та досліджено торговельну інтеграцію як складову економічної інтеграції України в контексті державного управління; на основі дослідження особливостей державного управління в умовах посилення глобалізаційних тенденцій встановлено конкурентні переваги та недоліки державної торговельної політики;

· наповнено новим змістом інституційний механізм державного регулювання інтеграційних процесів, розроблено пропозиції щодо вдосконалення організаційно-функціонального механізму торговельної інтеграції й запропоновано нову процедуру адаптації нормативно-правової бази відповідно до вимог СОТ та в рамках європейської інтеграції;

удосконалено:

· напрями державної торговельної політики шляхом її спрямування на реформування з метою інтеграції в світові торговельні системи; принципи міжвідомчої координації, що мають забезпечувати більш високий пріоритет стратегічних цілей інтеграції над цілями розвитку окремих галузей;

· засади та принципи організаційно-інформаційних заходів, зорієнтованих на підтримку національних виробників на зовнішніх ринках, що не потребуватиме додаткових джерел фінансування, але дозволить підвищити конкурентоспроможність національного виробника;

· стратегію європейської інтеграції України з огляду на початок переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС: визначено потенційні можливості та потенційні варіанти здійснення вільної торгівлі, запропоновано пріоритетні заходи щодо забезпечення максимально вигідних умов торгівлі, спрогнозовано чинники зміцнення конкурентоспроможності національної економіки;

дістало подальшого розвитку:

· теоретичне підґрунтя важливості торговельної політики держави, що виступає як сукупність узгоджених заходів, спрямованих на якісні та кількісні перетворення реального сектора економіки щодо стимулювання економічного піднесення, підвищення конкурентоспроможності товарів та послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках, зміцнення національної економічної безпеки;

· узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду державного управління інтеграційними процесами, у результаті якого встановлено, що ефективна інтеграційна політики потребує розроблення прозорої, внутрішньопов'язаної та чітко сформульованої торговельної стратегії, яка тісно пов'язана із загальною економічною стратегією країни.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні матеріали та теоретичні положення роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть використовуватися:

- у практиці державного управління в сфері формування торговельної політики та при науковому обґрунтуванні і здійсненні комплексу заходів щодо вдосконалення механізмів державного управління в цій сфері; - під час розробки і впровадження навчальних програм і планів підготовки кадрів у системі органів виконавчої влади, що займаються питаннями зовнішньої торгівлі; - у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України та інших вищих навчальних закладів за програмами підготовки та підвищення кваліфікації фахівців сфери зовнішньоторговельної політики.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено у діяльність органів публічної влади та недержавної установи, що підтверджено відповідними довідками: Європейський інститут інтеграції та розвитку, м. Київ (акт від 23 липня 2008 року № 1/07); Державна митна служба України (довідка від 19 вересня 2008 року №11/3-22/10357); Комітет Верховної Ради України у закордонних справах (довідка від 17 вересня 2008 року № 04-20/3-757); Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики (довідка від 18 вересня 2008 року № 04-17/13-601).

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення, теоретичні та практичні результати, а також загальні результати дослідження було представлено і схвалено на науково-практичних конференціях та семінарах у вигляді доповідей на: Щорічній загальноінститутській науково-практичній конференції ОРІДУ НАДУ «Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження» (м. Одеса, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «ЄС - виклик глобалізаційним процесам» (Німеччина, м. Франкфурт-на-майні, 2007р.); Науково-практичному семінарі «Європейський Союз: 50 років після Римських угод. Євроінтеграційні перспективи України: нові моделі» (м. Одеса, 2007р.); Щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007р.); Міжнародному семінарі «З Європи до Європи. Досвід Угорщини» (Угорщина, м. Сегед, 2008р.).

Про результати дисертаційного дослідження доповідалось на розширеному засіданні кафедри європейської інтеграції Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 2 від 12 вересня 2008 року).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 8 наукових працях, зокрема в чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях та чотирьох наукових працях, опублікованих в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних скорочень, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 214 сторінок, із них 180 сторінок основного тексту. Дисертація містить 12 таблиць, 9 рисунків та 11 додатків. Список використаних джерел містить 209 найменувань, з яких - 32 іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, вказано на її зв'язок із напрямами наукових досліджень Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України; розкрито ступінь наукової розробленості теми і визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі - «Теоретичні засади розвитку та управління інтеграцією в світогосподарські процеси» - розглянуто теоретичні основи інтеграційних процесів на сучасному етапі розвитку світової економіки, особливості державного управління інтеграційними процесами, методи та принципи державного управління в умовах глобальної інтеграції.

Універсальною закономірністю сучасної епохи є розвиток інтеграційних процесів. Це проявляється як у середовищі національних економік, так і в сфері міждержавних відносин, що логічно призводить до глобалізації економічного середовища. Сучасні тенденції свідчать про можливість використання механізму інтеграції як для посилення глобальних тенденцій, так і для захисту від руйнуючих національну ідентифікацію процесів.

Доведено, що інтеграційні угрупування створюються з метою використання переваг об'єднаного ринку, створення сприятливих зовнішніх умов для національного розвитку, укріплення міжнародних переговорних позицій країн, що інтегруються, з економічних питань, обміну досвідом економічних реформ та підтримки національної промисловості та сільського господарства. Таким чином, інтеграція як процес містить у собі механізми усунення дискримінації між господарськими одиницями, що є суб'єктами різних національних держав. Інтеграція як стан відображається в політиці держави - відсутність будь-яких форм дискримінації по відношенню до суб'єктів господарювання іншої країни (відсутність адміністративних обмежень свободи підприємництва на території різних держав).

Ключова роль в активізації інтеграційного процесу належить органам державної влади, що забезпечують державно-бюрократичну організацію процесу інтеграції. Ефективність державного регулювання інтеграції залежить від здатності держави враховувати в своїй політиці специфіку «правил гри» інтеграційного середовища та вміло ними користуватися. Вітчизняні науковці Р.В. Войтович та Л.М. Пісьмаченко, досліджуючи особливості державного управління в умовах глобальної інтеграції, обґрунтовано звертають увагу на роль органів державної влади в регулюванні зовнішньоторговельної діяльності в Україні та наголошують на потребі вдосконалення економічних й адміністративних механізмів державного управління інтеграційними процесами, акцентуючи увагу на організаційній структурі органів влади, що здійснюють функції регулювання та контролю в цій сфері. Аналіз процесів інтеграції показав, що саме ефективність внутрішньої політики дозволяє визначити рівень інтегрованості держави в глобальний простір та її безпосередній потенціал розвитку в межах відповідного інтеграційного об'єднання. Виділяються два основні механізми інтеграції держав в світовий економічний простір: «інтеграційний прорив» та «інтеграційна еволюція». Країни, що намагаються реалізувати свої інтереси, підтягуючи свою систему державного управління до потреб геополітичного розвитку, здійснюють своєрідний «інтеграційний прорив», обумовлений їхніми економічними потребами. Здебільшого це притаманне країнам, що розвиваються, та зі слабкою демократією. Поступова адаптація держави до умов глобалізаційного розвитку шляхом подолання розбіжностей та неузгодженостей між суб'єктами інтегративного об'єднання, що має ліберальний характер і базується на власних геополітичних інтересах держави являє собою механізм «інтеграційної еволюції».

У процесі вирішення наукового завдання автором поглиблено визначення ключових понять державного управління в аспекті дослідження. Так, державне управління інтеграційними процесами - це один із видів діяльності держави, суттю якого є здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади з метою забезпечення реалізації громадянами їх прав та свобод в умовах інтеграції в світові структури; державне регулювання торговельної інтеграції України - це здійснення управлінських функцій відповідними державними органами через реалізацію економіко-правових заходів з метою підвищення ефективності та пристосування існуючої зовнішньоторговельної діяльності до умов інтеграції в світовий економічний простір.

На думку автора, в контексті забезпечення ефективності реалізації зовнішньоекономічної політики держави, інтеграційна стратегія є однією із визначальних складових механізму державного регулювання торговельної інтеграції України. Головними завданнями такої стратегії визначено: формування мети інтеграції держави в економічний простір; чітка ідентифікація факторів, що обумовлюють необхідність реалізації інтеграційної стратегії; визначення місця держави в інтеграційному просторі; розробка ефективної моделі реалізації інтеграції; формування ефективних шляхів реалізації інтеграційної стратегії; створення інститутів реалізації інтеграційного процесу; забезпечення відповідності організаційних форм інтеграції стадіям розвитку економіки; узгодження геополітичних інтересів держави з інтересами держав інтеграційного угрупування; забезпечення балансу економічних та політичних інтересів; координація державних на недержавних органів.

Таким чином, розвиток процесів інтеграції України в світові економічні системи обумовлений: посиленням транснаціональних відносин з європейськими країнами; потребою самовизначення держави в умовах глобалізаційних тенденцій; можливістю використання інтеграції до глобального ринку як засобу економічного зростання.

У другому розділі - «Державне регулювання торговельної інтеграції України як засіб економічного зростання» - досліджено механізми регулювання зовнішньої торгівлі України, показники ефективності, український експорт в умовах посилення європейської інтеграції та вплив інтеграційних процесів на стратегічні галузі національної економіки.

Бажання України бути повноцінним учасником світогосподарських процесів спонукало до проведення реформ, які б забезпечували як внутрішнє економічне зростання, так і сильні позиції на світових ринках. Використовуючи нагромаджені можливості та усвідомлюючи власний потенціал, Україна обрала шлях інтеграції в світові торговельні системи та регіональні економічні угрупування. Проведений аналіз торговельної політики України та порівняння її складових з успішним світовим досвідом ефективної економічної інтеграції дав змогу визначити головні інструменти досягнення визначеної мети: формування лібералізованого торговельного режиму; трансформація тарифного режиму відповідно до вимог СОТ; реструктуризація вітчизняного експорту; адаптація нетарифних методів регулювання торгівлі; модернізація інструментів підтримки національного експорту.

Високі показники зовнішньої торгівлі України стали важливим чинником, що сприяв економічному відродженню та прискоренню економічного зростання в країні протягом останніх років. Непрямий вплив показників торгівлі на темпи економічного зростання також були значними. З часу здобуття незалежності торговий баланс став основним визначальним фактором макроекономічного розвитку України.

Порівняння України з Росією, іншими країнами СНД, Польщею та ЄС за низкою показників зовнішньої торгівлі дозволило висловити такі спостереження :

· Україна є порівняно відкритою країною з огляду на зовнішню торгівлю товарами. Товарообіг перевищує ВВП, тоді як для Росії, Польщі та країн ЄС цей показник сягає 60%. Це також може бути показником того, що ВВП в Україні залишається найбільш заниженим, ніж у будь-кого із її сусідів;

· рівень експорту товарів на душу населення залишається низьким, він приблизно такого ж порядку, як і в інших країнах СНД, але втричі нижчий, ніж у Росії, майже у 6 разів нижчий, ніж у Польщі та у 20 разів нижчий, ніж в ЄС;

· частка торгівлі продукцією виробничо-технічного призначення України майже удвічі перевищує цей показник для країн СНД, але менший, ніж у Польщі та Німеччині. Якщо в Україні на промислову продукцію припадає дві третини експорту (половина з них - це чавун та сталь), то у Польщі ця частка перевищує 80%.

Україна повинна реалізувати найбільш ефективні, з точки зору забезпечення умов конкурентоспроможності національної економіки, регуляторні засоби. Дослідження засобів і механізмів регулювання торговельних відносин та аналіз зовнішньоторговельної політики України дало підстави зробити наступні висновки:

· загалом офіційний торговельний режим в Україні досить ліберальний, якщо порівнювати з ЄС та з країнами СНД. Вступ до СОТ став результатом відповідної політики держави, однак існують певні суто практичні проблеми пов'язані з наявністю значної кількості адміністративних бар'єрів;

· структура тарифів України надто складна, що зумовлює неефективність розміщення ресурсів, неналежну класифікацію товарів і сприяє корупції;

· Україна використовує дуже незначну частку переваг свого географічного розташування (близькість до основного ринку) для залучення прямих іноземних інвестицій та реструктуризації своєї торгівлі у бік більшої диверсифікації та спеціалізації;

· основні перешкоди для розширення та диверсифікації експорту України - це перешкоди внутрішнього характеру, і пов'язані вони безпосередньо із звичайними внутрішніми факторами (незадовільний розвиток потужностей існуючого приватного сектора та недоліки середовища для бізнесу, що стримують створення в Україні нових приватних підприємств як вітчизняних, так і іноземних);

· на технічному рівні першочерговим завданням державної політики має бути адаптація до вимог ЄС системи стандартів та оцінки відповідності. При тому, що запровадження стандартів ЄС та міжнародних стандартів є основною проблемою на шляху до поліпшення доступу до ринку ЄС та інших ринків, воно відіграватиме важливу роль як у підвищенні стандартів якості для українських споживачів, так і у забезпеченні більш ефективної та результативної системи оцінки відповідності.

Розглядаючи вплив інтеграційних процесів на розвиток галузей національної економіки, необхідно відзначити важливість переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС, що розпочались в травні 2008 року. Передумовою цього є вступ України до СОТ, що забезпечив відповідність механізмів зовнішньоторговельної політики України більшості вимогам ЄС. Підписання нової угоди з ЄС торкнеться всіх без винятку сфер господарської діяльності України, що передбачатиме подальші реформи. Це потребує від органів державної влади розробки відповідних механізмів регулювання зовнішньої торгівлі України в інтересах національної економіки. Теоретичним, методичним та технологічним підґрунтям дієвості механізмів державного регулювання є чітке визначення середньострокових пріоритетів торговельної інтеграції в аспекті максимізації вигод для національної економіки.

У третьому розділі - «Середньострокові пріоритети та шляхи вдосконалення стратегії торговельної інтеграції України» - досліджено перспективи поглиблення торговельної інтеграції з ЄС та створення зони вільної торгівлі, проаналізовано механізми державного регулювання торговельної інтеграції в аспекті максимізації вигод від вступу України до СОТ та надано відповідні рекомендації, виокремлено інституційний механізм як регулятор ефективності торговельної інтеграції.

З початку 90-х років перспективи членства в ЄС, тобто повної політичної інтеграції, відігравали важливу роль у прискоренні економічних реформ у країнах Центральної та Східної Європи, проте ЄС наразі не готовий надати Україні перспективу членства. За таких обставин було б доцільно спробувати прискорити економічну інтеграцію до ЄС, і при цьому відкласти вирішення питання про членство у ЄС на пізніше.

Останніми роками Україна значно просунулась у вирішенні низки питань, що перешкоджали гармонізації конкурентної ситуації на внутрішньому ринку та протягом тривалого часу були предметом напруженості у торговельних відносинах із ЄС. Водночас, існує ряд вагомих системних перешкод, які в умовах створення зони вільної торгівлі стримуватимуть соціально-економічну динаміку співробітництва ЄС та України. Йдеться про: збереження високих темпів нарощення високотехнологічного імпорту із країн ЄС, що створює додатковий конкурентний тиск на виробників відповідної продукції в Україні; посилення залежності окремих видів промисловості України від ринків ЄС; низький рівень науково-технічної кооперації і співробітництва в науковій сфері з ЄС; негативний вплив на розвиток економіки України лібералізації (режиму стягнення експортного мита на відходи і брухт чорних металів; експорту великої рогатої худоби, шкіряної сировини тощо); використання іноземними інвесторами з метою започаткування діяльності на території України вже існуючих виробничих потужностей, а не створення нових підприємств з новими робочими місцями.

Україні потрібно провести значну адміністративну та інституціональну модернізацію, аби мати можливість користуватися перевагами регуляторних норм СОТ. Найважливішими з них є кодекси СОТ з прав інтелектуальної власності, стандартів та митних процедур. Уряд України, здійснюючи узгодження змісту технічних стандартів України з відповідними міжнародними стандартами, повинен також реформувати механізми, згідно з якими виробники мають забезпечувати відповідність цим стандартам з метою отримання максимальної економічної вигоди від гармонізації стандартів. В основу діючого зараз в Україні режиму технічних стандартів покладено, в основному, обов'язкову сертифікацію, тобто практично вся продукція повинна відповідати технічним специфікаціям, встановленим урядом. Крім того, для підтвердження відповідності продукції передбачається необхідність залучення третьої сторони. У США та ЄС навпаки, дотримання більшості стандартів є добровільним. Уряд має діяти обережно з тим, щоб у процесі гармонізації стандартів низка добровільних міжнародних стандартів не перетворилася на обов'язкові національні технічні вимоги.

Надання послуг з оцінки відповідності продукту спотворене монополізацією цього ринку. Відсутність ринкової конкуренції у цій сфері доволі поширене явище у постсоціалістичних країнах, і ринок послуг з оцінки відповідності (тестування та сертифікація) в Україні не є винятком. Тут особливу увагу треба приділити модернізації системи державного управління, зокрема в інституціональному аспекті. Таким чином, в контексті поглиблення торговельних інтеграційних процесів з ЄС центральне місце має займати використання всіх механізмів і засобів передбачених нормами СОТ, а в загальній інституційно-правовій системі економічної співпраці, необхідним є підписання нової посиленої угоди, яка б передбачала створення зони вільної торгівлі.

Україні слід домогтись підписання поглибленої угоди про зону вільної торгівлі, яка має відрізняється від звичайної угоди передусім високою увагою до подолання нетарифних бар'єрів. Пріоритетними складовими механізму інтеграції на основі угоди про зону вільної торгівлі мають бути: скасування винятків і обмежень (із застосуванням перехідного періоду); гармонізація українських стандартів з європейськими; оптимізація митних процедур; узгодження правил походження товарів.

На думку автора, гармонізація стандартів має передбачати поступове запровадження європейських стандартів галузевим методом, тобто від найбільш адаптованих до таких, стандарти яких найбільш відрізняються. Необхідною умовою також є проведення централізованої державної інформаційної кампанії щодо поточних та запланованих змін стандартів продукції, створити інформаційний ресурс, що містив би адреси закладів сертифікації та оцінки відповідності та електронні копії всіх потрібних документів з прикладами їхнього оформлення. Для мінімізації затрат на гармонізацію та швидкої трансформації до нової системи доцільно застосувати простий переклад без модифікацій норм ЄС українською мовою.

Наразі Україна має спільний з Європейським Союзом кордон, тому іншою складовою державної стратегії ефективної торговельної інтеграції може бути інтеграція менеджменту зовнішніх кордонів, що гарантуватиме швидкість та ефективність митного обслуговування. На думку автора, ефективним механізмом подолання корупції на кордонах може бути інституційне розмежування митного оформлення, тобто якість продукції має перевірятися безпосередньо на кордоні, а збір мита та інших податків проводитися дистанційно через банківські установи. Протягом усього переговорного процесу уряд України приділяв особливу увагу впровадженню законів, що захищають права інтелектуальної власності. За допомогою цих заходів уряд прагне вирішити дипломатичну проблему захисту інтелектуальної власності, що належить закордонним компаніям. Але самі собою нові закони не стимулюватимуть нові інвестиції у розробки та розвиток наукоємних галузей виробництва. Країна отримуватиме чисті вигоди від виконання Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) лише у тому разі, якщо ці нові закони про права інтелектуальної власності супроводжуватимуться розвитком інституцій, які допомагають власникам таких прав отримувати кошти.

Діяльність установ, які займаються питаннями торгівлі, має надзвичайно важливе значення для успішної реалізації інтеграційних прагнень України та здійснення реформи у сфері торгівлі. Сама складність вироблення та втілення політики у сфері торгівлі вимагає існування певних інституційних рамок з чітко визначеними обов'язками, надійними координаційними механізмами та ефективними каналами зв'язку з основними неурядовими заінтересованими організаціями та широкою громадськістю.

На думку автора, в інституційному секторі найбільші зміни мають відбутися в функціональному наповненні ролі держави, яка має кардинально змінити ступінь прямого втручання в економічні процеси, водночас посиливши регулюючу функцію. Однією з найбільш важливих пріоритетів удосконалення інституційної складової управління інтеграційними процесами є еволюційне проведення адміністративних реформ, які передбачають створення нових управлінських структур, або їх адаптацію, модернізацію та трансформацію відповідно до поставлених цілей, наявної ситуації та сучасних світових вимог. Складовими цих механізмів виступають: створення спеціального органу, відповідального за проведення реформи; забезпечення державного управління відповідними ресурсами (організаційною структурою, нормативною базою, фінансовими джерелами, ноу-хау, висококваліфікованими кадрами тощо); децентралізація та деконцентрація повноважень між центром і регіонами, між органами влади та місцевим самоврядуванням; підвищення стандартів державних послуг; більша прозорість діяльності державних органів та установ у центрі та на місцях; створення якісно нових можливостей для підвищення активності в економіці, політиці, громадському житті.

Формування нового інституційного поля держави є тривалим суспільним процесом, що органічно пов'язаний зі змінами у всіх інших сферах життя держави. Штучно прискорити цей процес неможливо, але потрібно створити йому режим найбільшого сприяння, оскільки адаптація законодавства України та трансформація системи державного управління відповідно до норм і стандартів Європейського Союзу є обов'язковою передумовою успішної реалізації європейських прагнень України, а розуміння важливості та складності цього процесу, конструктивне співробітництво всіх гілок влади, вдале врахування та застосування підходів, методів та досвіду країн-кандидатів на вступ до ЄС, ефективне використання технічної допомоги ЄС - запорукою їхнього втілення у життя.

торговельний інтеграція глобальний політика

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на теоретичному й практичному рівнях вирішено актуальне наукове завдання, що має важливе значення у вивченні державного регулювання торговельної інтеграції України. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки й пропозиції.

1. Розвиток інтеграційних процесів обумовлений потребою посилення основ вільної та чесної конкуренції в світовій економіці з метою досягнення економічного зростання та потребою в захисті національних інтересів в умовах посилення глобалізаційних тенденцій. Аналізуючи природу інтеграційних процесів та сучасні теорії щодо їх розвитку, автором доведено, що поняття інтеграції існує одночасно в трьох вимірах: об'єктивний процес, що має визначену матеріальну основу; об'єктивний результат у формі створення інтеграційних угрупувань; політика інтеграції, яка не завжди має відповідні матеріальні передумови.

2. Автором запропоновано пріоритетні складові державної інтеграційної стратегії: формування мети інтеграції держави в економічний простір; чітка ідентифікація факторів, що обумовлюють необхідність реалізації інтеграційної стратегії; самовизначення держави в інтеграційному просторі; розробка ефективної моделі реалізації інтеграції; формування ефективних шляхів реалізації інтеграційної стратегії; створення інститутів реалізації інтеграційного процесу; забезпечення відповідності організаційних форм інтеграції стадіям розвитку економіки; узгодження геополітичних інтересів держави з інтересами держав інтеграційного угрупування; забезпечення балансу економічних та політичних інтересів.

3. За результатом дослідження обґрунтовано, що поліпшення показників зовнішньої торгівлі України опосередковано впливає на національне зростання економіки здебільшого за рахунок зростання вартості одиниці експорту та зниження реального валютного курсу і менше - через розширення фізичних обсягів експорту. Це показник низької диверсифікації українського експорту та високої чутливості до світових валютних коливань. Автор довів, що основні перешкоди для розширення та диверсифікації експорту України - це перешкоди внутрішнього характеру і пов'язані вони безпосередньо із звичайними внутрішніми факторами (незадовільний розвиток потужностей існуючого приватного сектора та недоліки середовища для бізнесу, що стримують створення в Україні нових приватних підприємств (як вітчизняних, так і іноземних).

4. Встановлено, що специфічним методом регулювання торговельної інтеграції України є політика підтримки експортоорієнованих галузей економіки. Запропоновано наступні складові підтримки галузей: податкова політика, спрямована на вирішення проблеми з неповерненням сум податку на додану вартість з бюджету; кредитна політика, що дозволить знайти джерела фінансування технічного оновлення підприємств; трансформація структури державної допомоги на користь так званих горизонтальних цілей - охорони довкілля, науково-дослідних розробок і регіональної політики; сумісні інвестиційні проекти, що дозволить модернізувати організацію кооперації; комплекс організаційно-інформаційних заходів, зорієнтованих на підтримку національних виробників на зовнішніх ринках без додаткових джерел фінансування; створення науково-дослідних організацій, здатних пропагувати політику далекоглядних рішень, перспектив збереження довгострокових позицій на світовому ринку.

5. Запропоновано поступово реформувати процес розроблення торговельної політики в Україні на принципах прозорої, внутрішньопов'язаної та чітко сформульованої торговельної стратегії: міжвідомчої координації торговельної політики, що повинна здійснюватися на основі ефективних механізмів діяльності Міжвідомчої комісії; забезпечення ефективних механізмів консультацій між основними зацікавленими сторонами: урядом, діловими колами та громадянським суспільством; створення ефективних механізмів для кращого збирання, поширення та аналізу інформації, що стосується торгівлі; створення установ, діяльність яких була би спрямована на підтримку торгівлі, у тому числі аналітичних центрів, консалтингових компаній, урядових структур, відповідальних за сприяння розвитку торгівлі тощо, що означало б формування мережі експертів у різних сферах торгівлі.

6. На підставі проведеного аналізу досвіду країн-членів СОТ доведено, що для отримання переваг використання актуального для України механізму розв'язання спорів, Міністерству економіки України необхідно спочатку підвищити ефективність свої комерційної дипломатії. Поряд із реформою стандартів визначальними складовими максимізації вигод від вступу до СОТ виступають інституційна реформа та модернізація митної служби.

7. На сьогодні існує нагальна необхідність створення інституціональної основи для запровадження державної підтримки впровадження фінансових інструментів розвитку високотехнологічного експорту (аналогічних існуючим в країнах-членах СОТ), що забезпечить паритетність у просуванні вітчизняних товарів на світові ринки. В рамках інституційного механізму автором запропоновано наступні заходи держаної підтримки:

· розробка нормативно-правових актів, які передбачають запровадження механізму підтримки експорту високотехнологічних галузей економіки шляхом надання відповідних гарантій з боку держави, видатків на створення інфраструктури та компенсацію відсоткової ставки за експортними кредитами і внесення залогових коштів з метою незмінності тендерних пропозицій участі українських підприємств у тендерах за кордоном;

· створення програми цілеспрямованої підтримки державою інвестиційного та технологічного імпорту та убезпечити її від зловживань шляхом розробки чітких критеріїв віднесення товарів до інвестиційних і посилити контроль за дотриманням названим критеріям. Важливим є продовження послідовної лібералізації процедури іноземного інвестування та руху капіталів. Ефективна інтеграція України до світової торговельної системи вимагає унеможливлення обмежень на входження інвестиційного капіталу в будь-яку зі сфер чи галузей.

· впровадження системи генерування інформації у поєднанні з одночасним вирішенням проблем, що виникають, та підтримкою збалансованості інтересів усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

8. Головним чинником досягнення стійкої позитивної динаміки зовнішньоторговельного балансу країни можуть бути лише науково-технологічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість виробництва і споживання. Україна може претендувати на належне місце в Європі та світі лише в тому випадку, якщо опанує найбільш складний інноваційний шлях розвитку, підвалини якого мають бути реалізовані в процесі структурної перебудови економіки. Йдеться про забезпечення органічної єдності у реалізації завдань структурної та інноваційної політики держави. 9. В контексті поглиблення торговельних інтеграційних процесів з ЄС слід скористатися повною мірою засобами та інструментами передбаченими СОТ, а в загальній інституційно-правовій системі економічної співпраці необхідним є підписання нової посиленої угоди, яка б передбачала створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. В даному контексті державна інтеграційна політика має передбачати наступні заходи: реформування митного контролю; започаткування середньострокової програми із забезпечення гармонізації / взаємного визнання (стандартизація продукції); започаткування середньострокової програми із адаптації санітарних та фітосанітарних норм; адаптація регуляторної політики до стандартів ЄС; включення до спільної авіаційної зони; лібералізація і адаптація регулювання транспортної сфери; поступове запровадження стандартів ЄС щодо захисту конкуренції; модернізація системи корпоративного управління; трансформація системи охорони довкілля відповідно до заходів передбачених Кіотським протоколом.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Пойченко О.А. Державні механізми захисту внутрішнього ринку в умовах інтеграції. Досвід країн Центрально-Східної Європи / Ольга Пойченко // Наукові записки : зб. наук. ; ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України. - К. : ІПіЕНД, 2008. - Вип. 40 - С.488-496.

2. Пойченко О.А. Механізми державного управління інтеграційним процесом України до глобальної торговельної системи. Вступ до СОТ / Ольга Пойченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 1(29). - С. 113-117.

3. Пойченко О.А. Механізми державного управління торгівлею між ЄС та Україною в рамках створення зони вільної торгівлі (поглибленої) / Ольга Пойченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 4 (30). - С. 175-182.

4. Пойченко О.А. Державні механізми поліпшення умов торгівлі України в контексті інтеграції до внутрішнього ринку Європейського Союзу / Ольга Пойченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 2 (30). - С. 114-120.

Статті в інших виданнях, тези доповідей, матеріали наукових конференцій

5. Пойченко О.А. Економічні наслідки приєднання України до СОТ / Ольга Пойченко // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження : щорічна загальноінститутська науково-практична конференція, 31 жовтня 2006 р. : тези доп. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 65-69.

6. Пойченко О.А. Державні механізми сприяння торгівлі між Україною та ЄС в контексті євроінтеграційного процесу / Ольга Пойченко // Європейський Союз : 50 років після Римських угод. Євроінтеграційні перспективи України: нові моделі : науково-практичний семінар, 12 травня 2007 р. : тези доп. - Одеса : Фенікс, 2007. - С. 188-194.

7. Пойченко О.А. Перспективність України в якості партнера ЄС у виробництві і торгівлі / Ольга Пойченко // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : щорічна міжнародної науково-практичної конференція, 31 жовтня 2007 р. : тези доп. - У 2-х томах. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т 2. - С. 264-266.

8. Пойченко О.А. Схвалення громадськістю членства Польщі у Європейському Союзі напередодні вступу / Ольга Пойченко // Актуальні проблеми європейської інтеграції : зб. статей з питань європейської інтеграції та права. - Одеса : Фенікс, 2008. - Вип. ІІІ. - С. 308-312.

АНОТАЦІЇ

Пойченко О.А. Державне регулювання торговельної інтеграції України у світовий економічний простір. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Одеса, 2008.

У дисертації розкриваються теоретичні та практичні аспекти розвитку та регулювання торговельної інтеграції України в світове економічне середовище: визначено особливості, методи та принципи державного управління в умовах глобальної інтеграції; досліджено ефективність зовнішньоторговельної політики України; обґрунтовано вплив інтеграційних процесів на стратегічні галузі національної економіки; запропоновано середньострокові пріоритети та засоби вдосконалення стратегії торговельної інтеграції України; надано відповідні рекомендації. Поглиблено визначення поняття державне регулювання торговельної інтеграції України, як здійснення управлінських функцій відповідними державними органами через реалізацію економіко-правових заходів з метою підвищення ефективності та пристосування існуючої зовнішньоторговельної діяльності до умов інтеграції в світовий економічний простір.

Ключові слова: інтеграційні процеси, державне регулювання, державне управління, зовнішньоторговельна політика, торговельна інтеграція, стратегія, середньострокові пріоритети, світовий економічний простір.

Пойченко О.А. Государственное регулирование торговой интеграции Украины в мировое экономическое пространство. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Одесский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины.

В диссертации рассматриваются теоретические основы интеграционных процессов на современном этапе развития мировой экономики; особенности государственного управления интеграционными процессами; методы и принципы государственного управления в условиях глобальной интеграции.

В результате исследования сделаны выводы, что развитие интеграционных процессов обусловлено потребностью в усилении основ свободной и честной конкуренции в мировой экономике с целью достижения экономического роста, и потребностью в защите национальных интересов в условиях усиления глобализационных тенденций. Определено, что понятие интеграции существует одновременно в трёх измерениях: объективный процесс, который имеет материальную основу; объективный результат в форме создания интеграционных группировок; политики интеграции, которая не всегда имеет соответствующие предпосылки.

Расширено сущность основных понятий исследования: государственное управление интеграционными процессами рассматривается как один из видов деятельности государства, сущностью которого является реализация управленческого организующего влияния путем использования полномочий исполнительной власти с целью обеспечения реализации гражданами их прав и свобод в условиях интеграции в мировые структуры; государственное регулирование торговой интеграции Украины - это реализация управленческих функций соответствующими государственными органами через экономико-правовые методы с целью повышения эффективности и приспособления внешнеторговой деятельности к условиям интеграции в мировое экономическое пространство.

Исследованы механизмы государственного регулирования внешней торговли Украины; показатели эффективности; потенциал украинского экспорта в условиях европейской интеграции; влияние интеграционных процессов на стратегические отрасли национальной экономики. Обосновано, что основные преграды для расширения и диверсификации украинского экспорта - это преграды внутреннего характера. Связаны они непосредственно с обычными внутренними факторами: неудовлетворительное развитие мощностей существующего частного сектора и недостатки среды для бизнеса, которые сдерживают создание в Украине новых частных предприятий (отечественных и зарубежных).

Определены среднесрочные приоритеты и средства усовершенствования стратегии торговой интеграции Украины. В частности, в контексте углубления торговой интеграции с ЕС, обращается внимание на использование средств и инструментов предусмотренных Всемирной торговой организацией (ВТО). В общей институционально-правовой системе экономического сотрудничества освещены важные пункты нового усиленного соглашения между Украиной и ЕС, которое будет предусматривать создание зоны свободной торговли и ряд других преференций.