Правовий режим Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у банках

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Актуальність теми обумовлена необхідністю наукового дослідження правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою виявлення недоліків та прогалин у правовому регулюванні, а також формулювання шляхів їх уникнення, з'ясування можливості запозичення міжнародного досвіду.

З проголошенням Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року Україна вперше заявила про свою економічну самостійність, задекларувала право самостійно створювати власну фінансову систему. Розвиток фінансової системи супроводжувався активним зростанням кількості комерційних банків, але у зв'язку із недосконалим правовим регулюванням та фінансовими кризами, рівень довіри населення до банків був досить низьким, більшість заощаджень зберігалися поза банківським установами. Для усунення такого стану у 1998 Указом Президента України Указ Президента України від 10.09.1998 р. № 996/98 «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України» // Офіційний вісник України від 01.10.1998 - 1998 р., № 37, стор. 4, код акту 5985/1998 створено систему гарантування вкладів, управління якою покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд). Основні елементи правового режиму Фонду були закріплені Законом України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” від 20 вересня 2001 року Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. № 2740-ІІІ // Відомості Верховної Ради України від 01.02.2002 - 2002 р., № 5, стаття 30..

На сьогоднішній день система гарантування вкладів в Україні цілком виконала завдання, заради яких створювалася, а відтак має відбутися перехід на якісно новий рівень - завданням системи має стати не просто захист дрібних вкладників, а забезпечення фінансової стабільності держави. Крім того, Україна декларує прагнення інтегруватися в Європейське Співтовариство, що вимагає приведення внутрішнього законодавства у відповідність до стандартів ЄС.

Відповідно, найперше для цього повинен бути змінений правовий режим Фонду, який у юридичній літературі досліджений мало, багато питань залишаються нерозкритими та спірними. Зокрема, глибинного та ґрунтовного дослідження потребують положення щодо місця відносин з приводу гарантування вкладів в системі права України та фінансового права зокрема. Перегляду та узгодженню підлягає термінологічний апарат. Мають бути визначені принципи діяльності Фонду, розширено його компетенцію, переглянуто порядок створення та використання коштів Фонду як державного цільового позабюджетного фонду, а також їх правовий режим, порядок формування та розподіл повноважень між керівними органами Фонду, реформовано систему відносин Фонду з органами банківського нагляду, вкладниками та учасниками Фонду. Наведене вимагає детального аналізу вітчизняного та закордонного законодавства і практики, існуючих в літературі поглядів на зазначені питання, вивчення рекомендацій спеціалізованих міжнародних організацій, що ще раз підтверджує актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою юридичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1 від 18 вересня 2006 року). Обраний напрям дослідження відповідає планам досліджень юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2006 - 2010 роки, є складовою загальної наукової теми „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (номер державної реєстрації 0106 U 006631) та спеціальної науково-дослідної теми „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (номер державної реєстрації 06 БФ 042-01).

Ступінь наукової розробки теми. На сучасному етапі розвитку української юридичної науки можна говорити про відсутність комплексних наукових досліджень правового режиму Фонду. Пояснюється це, на нашу думку, по-перше, новизною інституту гарантування вкладів для України, та, по-друге, відсутністю системних криз у банківській та фінансовій системах держави, а також відносно нечастими банкрутствами банків. Відтак, складається помилкове враження, що правове регулювання діяльності системи гарантування вкладів фізичних осіб в цілому та правового режиму Фонду зокрема є ефективним і не потребує змін.

Єдиним на сьогодні комплексним дослідженням системи гарантування вкладів в Україні, але з точки зору економічної науки, є робота Огієнка В.І., в якій автор розглянув загальні питання функціонування системи гарантування вкладів, способи захисту вкладів, проаналізував та оцінив результати роботи Фонду, накресливши тим самим підходи до визначення оптимального розміру відшкодувань за вкладами та оцінки надійності і фінансової стійкості Фонду.

Вченими-правниками України в межах науки фінансового права розглядалися лише деякі елементи правового режиму Фонду - окремі аспекти Фонду як державного цільового позабюджетного фонду (О.Б. Зайчук), використання коштів Фонду як елемент публічних видатків держави (А.А. Нечай), правове регулювання сплати банками збору до Фонду (Я.О. Берназюк).

Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі теорії держави та права, фінансового права, цивільного права, адміністративного права, а також економічних наук.

Теоретичною основою даного дослідження стали роботи вітчизняних науковців Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Л.І. Василенка, О.Д. Василика, А.М. Колодія, В.В. Копейчикова, М.П. Кучерявенка, А.А. Нечай, О.П. Орлюк, С.С. Осадця, Ю.В. Пасічника, П.С. Пацурківського, О.Ф. Скакун, а також зарубіжних науковців С.С. Алексєєва, В.К. Бабаєва, Д.М. Бахраха, М.І. Брагинского, О.Г. Братко, С.М. Братуся, О.М. Горбунової, О.Ю. Грачової, О.С. Іоффе, В.Б. Ісакова, О.В. Малько, А.А. Мамедова, М.М. Марченко, М.І. Матузова, Д.І. Мейєра, В.С. Нерсесянца, М.В. Карасьової, В.М. Корельського, Ю.О. Крохіної, Ж. Матука, М.І. Піскотіна, В.К. Рейхера, І.В. Рукавішнікової, Г.П. Толстопятенка, Ф.Н. Фаткуллина, Н.І. Хімічевої, О.П. Шебанова та інших.

Система гарантування депозитів в України комплексно досліджувалася лише вітчизняними економістами, серед яких В.І. Огієнко, Т.С. Смовженко, окремі питання правового регулювання гарантування вкладів були предметом вичення в роботах А.А. Нечай, О.П. Орлюк, О.Б. Зайчук, Я.О. Берназюка, І. Безрукової, А. Пишного, О. Синкової, О. Могильного та інших.

Чимало уваги питанням гарантування (страхування) вкладів (депозитів) приділяли російські науковці та практики економісти А.В. Анікін, Д.Ю. Колчанов, М.М. Євстратенко, В.О. Мірошников, Б.І. Герасімов, О.В. Тен та ін., а також правники О.В. Турбанов, О.Г. Братко, Д.В. Гаврилін, Г.А. Тосунян, В.В. Сергеєв, В.С. Пєтров, Є.А. Завода, М.В. Комісарова, В.М. Новіков, І.Г. Лєнєва та ін., білоруські науковці О. Крамаренко, В. Осипов, А. Устіновіч та ін. Питання побудови систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) досить глибоко розглянуті такими закордонними спеціалістами як Дж. Гарсія, Ж.П. Сабурен, А. Кюе, А. Деміргук-Кант, Е. Кане, Р. МакДональд, П. Вікман, Е. Детрагіаше, Р. Тан, М. Тейлор, Д. Уолкер та ін.

Нормативно-інформаційними джерелами дисертаційного дослідження є національне законодавство, що регулює діяльність Фонду, діяльність банків, порядок здійснення банківської діяльності та банківського нагляду, порядок створення, розподілу та використання державних цільових позабюджетних фондів коштів, а також законодавство країн СНД, Європейської Співдружності та інших держав світу.

Емпіричну основу дослідження склало вивчення практики функціонування систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) та організацій, які здійснюють управління ними, в Україні, країнах СНД, країнах - членах ЄС та інших країнах світу.

Підтвердженням актуальності та своєчасності обраного напряму дослідження є факт відсутності розробки ряду теоретичних положень у сфері діяльності Фонду, суперечливість правового регулювання та необхідність проведення реформи у системі гарантування вкладів в Україні. Саме наявність вказаних проблем визначила вибір теми дисертаційного дослідження та зумовила обрання кола питань, які в ньому розглядаються.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: розкриття теоретико-методологічних і практичних фінансово-правових проблем правового режиму Фонду; розробка науково обґрунтованих висновків та пропозицій щодо напрямків розвитку теоретичних положень фінансово-правової науки в частині регулювання гарантування вкладів; узагальнення правозастосовної практики Фонду, Національного банку України, вітчизняного та зарубіжного законодавства, рекомендацій міжнародних організацій з питань гарантування (страхування) вкладів (депозитів) та формулювання пропозицій щодо вдосконалення на цій основі відповідного національного законодавства.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються наступні завдання:

виявити проблемні питання фінансово-правового регулювання гарантування вкладів в Україні, актуалізувати їх та запропонувати можливі шляхи вирішення;

визначити поняття правового режиму Фонду, встановити його структуру та характерні риси;

дослідити еволюцію систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) у світі та в Україні зокрема;

визначити місце норм, які врегульовують відносини з приводу гарантування вкладів, в системі права України та фінансового права зокрема; визначити принципи діяльності Фонду та класифікувати їх;

розглянути компетенцію Фонду та запропонувати шляхи її удосконалення;

дослідити порядок формування, розподілу та витрачання коштів Фонду як державного цільового позабюджетного фонду коштів, визначити існуючі недоліки у цьому процесі, сформулювати шляхи їх усунення;

дослідити правові відносини, що виникають між Фондом та Національним банком України як органом банківського нагляду, виявити наявні прогалини в правовому регулюванні та запропонувати шляхи їх усунення;

дослідити правовідносини між Фондом та вкладниками, виявити недоліки у правовому регулюванні та визначити шляхи подальшого розвитку;

вивчити світовий досвід у сфері фінансово-правового регулювання систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) та з'ясувати доцільність його застосування з метою вдосконалення українського законодавства у цій сфері;

на підставі проведеного дослідження, аналізу норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, рекомендацій міжнародних організацій сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового режиму Фонду.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у процесі діяльності Фонду та пов'язані із мобілізацією, розподілом (перерозподілом) та використанням коштів Фонду.

Предметом дослідження є сучасний стан і перспективи розвитку фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають, змінюються та припиняються у процесі діяльності Фонду та пов'язані із мобілізацією, розподілом (перерозподілом) та використанням коштів Фонду, а також міжнародне законодаство та міжнародна практика у сфері гарантування (страхування) вкладів (депозитів).

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та задач дослідження, його об'єкта і предмету. В основу дисертаційного дослідження покладено комплекс загальнонаукових та спеціальних методологічних принципів пізнання соціально-правових явищ. Ґрунтуючись на гносеологічному підході, автор спиралася на вітчизняний і зарубіжний теоретичний і практичний досвід правової та економічної наук, що знайшов своє закріплення в науково-практичній літературі. Базовою методологічною основою проведення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість усіх соціальних процесів та суспільних явищ, в тому числі тих, що виникають з приводу правового регулювання відносин щодо діяльності Фонду.

Методологічними засадами дисертаційного дослідження стали також такі наукові методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), історико-правовий, порівняльно-правовий, метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу, метод тлумачення, а також логічний метод.

Спеціально-юридичний метод відіграв важливу роль при ґрунтовному аналізі положень законодавства, яким врегульовано правовий режим Фонду (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). Крім того, за його допомогою досліджувалася правова природа, зміст та сутність правовідносин, що виникають у процесі діяльності Фонду.

За допомогою історико-правового методу в дисертації проаналізовано зародження, розвиток та становлення систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів) у світі та в Україні. (підрозділ 1.2.)

Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства зарубіжних країн, актів міжнародних організацій, інших міжнародних джерел щодо гарантування (страхування) вкладів (депозитів) фізичних осіб, зокрема діяльності організацій, на які покладається управління вказаними системами, а також порядку формування та витрачання коштів в межах гарантування (страхування) вкладів (депозитів), та їх зіставленням з відповідними нормами чинного законодавства України (підрозділи 2.1.,2.2, 2.4, 3.1., 3.2).

Системно-структурний та структурно-функціональний метод використовувався під час дослідження та аналізу принципів системи гарантування вкладів фізичних осіб та принципів діяльності Фонду, функцій Фонду, порядку формування керівних органів Фонду та розподілу повноважень між ними тощо (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2., 2.3., 3.1, 3.2).

Метод тлумачення використовувався для з'ясування змісту норм вітчизняного і зарубіжного законодавства, що регулює відносини щодо гарантування вкладів фізичних осіб за участю Фонду (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1., 3.2).

Застосування логічного методу дослідження обумовило послідовність висловлених суджень, понять і висновків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація стала першим в українській фінансово-правовій науці комплексним, узагальненим дослідженням правового режиму Фонду. У дисертації автором сформульовано та обгрунтовано ряд нових та важливих положень, корисних як у теоретичному плані, так і для практики, які виносяться на захист.

На основі аналізу фінансово-правової доктрини про інститут правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів автором вперше:

- сформульовано визначення поняття правовий режим Фонду як сукупність закріплених в нормах права правил, що регулюють функціонування Фонду як державної установи та фонду коштів (або врегульований нормами права специфічний порядок діяльності Фонду);

- визначено структуру правового режиму Фонду та його характерні риси, зокрема наголошено на тому, що правовий режим Фонду включає в себе не тільки законодавчо закріплені правила функціонування Фонду як спеціалізованої державної установи (юридичної особи), а й Фонду як централізованого цільового позабюджетного фонду коштів;

- здійснено періодизацію розвитку системи гарантування вкладів в Україні з обгрунтуванням необхідності виділення чотирьох її етапів;

- досліджено принципи діяльності Фонду та обгрунтовано необхідність відокремлення цих принципів від принципів системи гарантування вкладів фізичних осіб, необхідність законодавчого закріплення основних принципів та розширення такого переліку на доктринальному рівні, запропоновано авторський підхід до класифікації принципів;

- зроблено висновок про необхідність реформування порядку формування керівних органів Фонду, виокремлено проблемні питання взаємовідносин Фонду із органом банківського нагляду та вкладниками і сформульовано шляхи їх подолання;

- зроблено висновок про належність коштів Фонду до публічної власності та необхідність їх поділу на ті, за рахунок яких фінансується відшкодування виплат за вкладами та ті, за рахунок яких покриваються витрати на управління системою гарантування вкладів.

Дисертантом удосконалено визначення поняття „вклад”, під яким пропонується розуміти прийняті банком на підставі договору банківського вкладу чи банківського рахунку кошти в національній чи іноземній валютах, які підлягають поверненню відповідно до умов договору чи вимог закону, включаючи відсотки.

Подальший розвиток у дисертації отримали положення щодо місця норм, які регулюють відносини з приводу гарантування вкладів фізичних осіб, в системі права України та фінансового права зорема, висновки про необхідність розширення повноважень Фонду, розширення джерел формування коштів Фонду та конкретизації напрямів використання коштів.

Практичне та теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони можуть бути використані:

для подальшої розробки теоретико-методологічних та практичних проблем правового режиму Фонду; для наукових досліджень у сфері фінансового права, в тому числі гарантування вкладів, правового режиму централізованих цільових позабюджетних фондів коштів; у подальшій розробці теоретичних проблем правового режиму суб'єктів - учасників правовідносин у сфері гарантування вкладів;

при вдосконаленні чинного законодавства України у сфері гарантування вкладів, банківської діяльності та банківського нагляду, інших нормативних актів фінансового законодавства; при гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Співтовариства;

для вдосконалення нормотворчої роботи Фонду та Національного банку України в питаннях щодо гарантування вкладів фізичних осіб;

у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсів “Фінансове право”, “Банківське право”, „Фінанси України”, під час викладання даних дисциплін.

Положення і висновки науково-теоретичного дослідження знайшли своє закріплення під час роботи здобувача на посаді асистента кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права „КРОК”, викладача Фінансово-правового коледжу Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження використовувались при розробці навчально-методичних матеріалів за дисципліною “Фінансове право України” Університету економіки та права „КРОК”.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де була виконана дисертація, а також на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін Університету економіки та права „КРОК”. Окремі положення дисертації доповідались автором на міжнародних та міжвузівських науково-практичних конференціях, а саме:

Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Правова держава:

напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (25 лютого 2007 р., м. Тернопіль);

Міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених „Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації” (15 березня 2007 р., м. Київ);

ХІV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Ломоносов” (11-14 квітня 2007 р., м. Москва, Російська Федерація);

Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (23-34 листопада 2007 р., м. Ірпінь);

VІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (березень 2008 р., м. Київ);

6. Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні” (24-25 квітня 2008 р., м. Київ).

7. Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні” (05 червня 2008 р., м. Київ)

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором в 12 статтях, 4 з них опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України та 8 у наукових журналах, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена логікою, метою і предметом дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, що поділені на глави, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок, з них основного тексту - 195 сторінок, список використаних джерел - 273 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, аналізується ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічна основа, формулюється наукова новизна отриманих результатів, розкривається їх теоретичне та практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження, впровадження його результатів та публікації в наукових фахових виданнях.

Перший розділ „Поняття фінансово-правового субінституту гарантування вкладів” містить три підрозділи і присвячений загальнотеоретичним питанням фінансово-правового субінституту гарантування вкладів.

У підрозділі 1.1. „Поняття правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб” звертається увага на відсутність у фінансово-правовій науці визначення поняття «правовий режим Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим запропоновано власне визначення вказаного поняття. Дисертантом наголошено, що поняття правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має подвійну природу і включає в себе як законодавчо закріплені правила функціонування Фонду як спеціалізованої державної установи (юридичної особи), так і Фонду як централізованого цільового позабюджетного фонду коштів.

Автором також досліджується структура правового режиму Фонду, на основі аналізу загальнотеоретичних положень виводяться характерні риси правового режиму Фонду.

У підрозділі 1.2. „Історія виникнення, розвитку та становлення законодавства про гарантування (страхування) банківських вкладів” дисертантом зроблено спробу відслідкувати та проаналізувати зародження, становлення та розвиток законодавства про гарантування вкладів в Україні. Крім того, задля розуміння суті, передумов формування та особливостей виникнення системи гарантування вкладів прослідковано виникнення, становлення та розвиток її у світі. За наслідками дослідження автором зроблено висновок, що у своєму розвитку система гарантування вкладів у світовому контексті пройшла чотири етапи, і лише на трьох етапах існувала на загальнодержавному рівні. Щодо становлення та розвитку системи гарантування вкладів в Україні, видається доцільним виділяти чотири етапи, які повністю відповідають розвитку законодавства у цій сфері. Вперше у формалізованому вигляді система гарантування вкладів фізичних осіб з'явилася в Україні у 1998 році, і лише у 2001 році була закріплена на рівні закону. До цього часу, починаючи з 1995 року, велася активна робота по її моделюванню, а до 1995 року гарантії надавалися лише за вкладами Ощадного банку України.

У підрозділі 1.3. „Правова природа та місце норм, що регулюють відносини з приводу гарантування вкладів, в системі права України” з'ясовується галузева належність норм з приводу гарантування вкладів та їхнє місце в системі фінансового права.

Дисертантом обґрунтовується доцільність вживання саме термінології гарантування (а не страхування, захист тощо) вкладів. Робиться висновок про публічно-правову природу норм, що регулюють відносини з приводу гарантування вкладів фізичних осіб. Виходячи із змісту та методу правового регулювання, відносини з приводу гарантування вкладів є фінансово-правовими, а відтак норми з приводу гарантування вкладів фізичних осіб відносяться до галузі фінансового права.

Неприпустимим є віднесення норм з приводу гарантування вкладів фізичних осіб до фінансово-правових інститутів страхування, банківського права, а також не доцільно виокремлювати їх в самостійний фінансово-правовий інститут, оскільки для цього немає достатніх підстав. Дані норми становлять собою лише фінансово-правовий субінститут в межах інституту правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів.

Другий розділ „Правові засади діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб” складається з чотирьох підрозділів, присвячених питанням принципів організації та діяльності Фонду, його компетенції, особливостям формування та діяльності керівних органів Фонду, формування, розподілу та використання коштів Фонду.

У підрозділі 2.1. „Принципи організації діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб” наголошено на довільному використанні у фінансово-правовій науці та юридичній практиці понять «принципи гарантування вкладів», «принципи системи гарантування вкладів» та «принципи діяльності організації, на яку покладається управління системою гарантування вкладів». У зв'язку з цим визначено, що поняття «принципи системи гарантування вкладів» є більш ширшим, збірним по відношенню до понять «принципи гарантування вкладів» та «принципи діяльності організації, на яку покладається управління системою гарантування вкладів».

На основі загальнотеоретичного визначення поняття принципів права дисертантом запропоноване власне визначення поняття «принципи діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», наведено характерні ознаки таких принципів, запропоновано орієнтовний перелік принципів, які повинні бути покладені в основу системи гарантування вкладів в цілому та діяльності Фонду зокрема.

Зауважується необхідність законодавчого закріплення основних принципів діяльності Фонду та гарантій їх реалізації, розширення законодавчого переліку таких принципів на доктринальному рівні. Для зручності застосування вперше запропоновано класифікувати принципи діяльності Фонду за системно-правовим характером; за сферою регулювання; за способом закріплення; залежно від правовідносин, що виникають у процесі функціонування системи гарантування вкладів; залежно від функцій, які виконуються в процесі здійснення діяльності Фондом; залежно від суб'єкта, з яким Фонд вступає у відносини в процесі своєї діяльності; тощо.

У підрозділі 2.2. „Компетенція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб” значна увага приділена завданням, функціям та повноваженням Фонду як складовим елементам компетенції. У межах даного дослідження вперше у фінансово-правовій доктрині об'єднано функції Фонду у чотири групи - фінансові, організаційні, контрольні, інформаційні.

На основі аналізу чинного законодавства України дисертант також доходить висновку, що обсяг наданих Фонду функцій не відповідає завданням, які поставлені перед ним. Зокрема, якщо формально за обсягом функцій Фонд можна віднести до категорії «середнє» Згідно класифікації, яку використовує Форум за фінансову стабільність, залежно від функцій, які виконують органи, що здійснюють управління системою гарантування банківських вкладів, системи гарантування вкладів можна віднести до одної з категорій - „грошова корзина” (фінансові ті інформаційні функції), „мінімізатор ризику” (фінансові, організаційні, інформаційні та повний спектр контрольних функцій, в тому числі функції ліквідатора проблемних банків та з оздоровлення банків), „середнє” (фінансові, організаційні, інформаційні, частково контрольні функції) [Guidance for Developing Effective Deposit Insurance Systems. Prepared by the Finansial Stability Forum. [Електронний ресурс] - 2001. - September. - 60 p. - Режим доступу : http://www.cdic.ca], то фактично його функції обмежуються набором, притаманним для категорії «грошова корзина». У першу чергу, це стосується групи контрольних функцій, які, на нашу думку, носять формальний характер та не мають механізмів реалізації. Відповідно, законодавчого регулювання потребують питання здійснення контролю за діяльністю банків, застосування санкцій до банків - порушників фінансової дисципліни, провадження процедури ліквідації банків. У цій частині дисертантом пропонується провести поетапну реформу, наслідком якої має стати перетворення Фонду у «мінімізатора ризиків» з наділенням його повним спектром контрольних функцій по відношенню до банків, правом самостійно застосовувати санкції до банків - порушників законодавства про гарантування вкладів, а також правом оздоровлення банків з метою відновлення їх нормальної діяльності, ліквідації банків тощо.

У підрозділі 2.3. „Керівні органи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: особливості формування та розподіл повноважень” дисертант звертає увагу на недосконалість побудови системи управління гарантуванням вкладів та відсутність будь-якої уніфікованої моделі у світі. На основі проведеного дослідження автор пропонує змінити порядок формування керівних органів Фонду, чітко розмежовувати повноважень між ними, визначити виключну компетенцію кожного з них. Необхідно також встановити кваліфікаційні вимоги до осіб, які претендують на керівні посади у Фонді, а також запровадити персональну відповідальність за прийняті керівними органами Фонду рішення.

У підрозділі 2.4. „Особливості правового режиму коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Порядок формування та використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб” розглядається правовий режим Фонду як державного цільового позабюджетного фонду коштів.

На сьогодні проблемою правового режиму Фонду залишається невизначеність на нормативному рівні конкретних напрямків використання коштів, а також законодавчо встановлений виключний перелік джерел надходження коштів. Не мають механізму реалізації, а фактично залишаються мертвими, окремі норми щодо інвестування коштів Фонду. У зв'язку з цим дисертант звертає увагу на необхідність розширення джерел фінансування Фонду та чітке законодавче закріплення виключного переліку цілей, на які можуть використовуватися ці кошти. Крім того, нормативному врегулюванню підлягає порядок формування та використання коштів Фонду.

Окрема увага присвячена питанню про форму власності на кошти Фонду. Законом вказані кошти визнані державною власністю, проте така позиція законодавця є дещо нелогічною з огляду на основні джерела формування Фонду та відсутність регулярної участі держави у даному процесі.

Третій розділ „Правове регулювання відносин Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вкладниками та органами банківського нагляду” включає два підрозділи, в межах яких досліджуються особливості взаємодії Фонду з вкладниками та органами банківського нагляду, пропонуються можливі шляхи удосконалення цих відносин.

У підрозділі 3.1. „Перспективи розвитку відносин Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вкладниками” розкрито поняття вкладника як учасника системи гарантування вкладів, вкладу як об'єкту, з приводу якого виникають відносини між вкладником та Фондом, а також проблеми взаємодії вкладника з Фондом та банками - учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду.

Відповідно до чинного законодавства вкладниками - суб'єктами відносин з приводу гарантування вкладів, є виключно фізичні особи. Проведене дослідження показало, що у світі така модель зазвичай запроваджується на початковому етапі створення систем гарантування (страхування) вкладів (депозитів), а згодом коло вкладників розширюється. На сьогодні в Україні визріли достатні підстави для розширення переліку вкладів, на які поширюється гарантія, а відтак і кола вкладників. Крім того, на основі аналізу законодавства зарубіжних країн пропонується удосконалити інформаційну взаємодію між Фондом та вкладниками.

У підрозділі 3.2. „Оптимізація відносин Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з органами банківського нагляду” досліджуються питання взаємодії Фонду з Національним банком України як органом, що здійснює банківський нагляд. Відносини, що виникають між Фондом та Національним банком України розглядаються в трьох основних аспектах: щодо інформаційної взаємодії, щодо нормативного регулювання та у сфері контролю.

За наслідками дослідження вітчизняного та закордонного законодавства вбачається необхідним зменшення керівної ролі Національного банку України та запровадження полісуб'єктної моделі управління у сфері банківської діяльності. Скоріше необхідністю, аніж рекомендацією, є розширення повноважень Фонду у сфері контролю за діяльністю банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду. Покращенню також підлягає інформаційна взаємодія між вказаними двома суб'єктами.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведені теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової проблеми щодо правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в банках. За наслідками дослідження сформульовано та удосконалено низку наукових понять та категорій; доктринально протлумачено чинне законодавство України, законодавство зарубіжних країн та ряд міжнародно-правових актів, на основі чого сформульовано висновки щодо необхідності та шляхів удосконалення законодавства України. Основні з них такі:

1. На основі загальнотеоретичного поняття „правовий режим” сформульовано визначення спеціального фінансово-правового поняття „правовий режим фонду гарантування вкладів”, виокремлено його характерні ознаки та вказано на особливості структури. Зокрема, правовий режим Фонду включає в себе не тільки законодавчо закріплені правила функціонування Фонду як спеціалізованої державної установи (юридичної особи), а й Фонду як централізованого цільового позабюджетного фонду коштів.

2. Норми, які регулюють діяльність Фонду та в цілому суспільні відносини з приводу гарантування вкладів фізичних осіб, є частиною фінансово-правового інституту правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів, утворюючи субінститут в межах вказаного інституту, а відтак їм притаманні всі ознаки фінансово-правових норм та фінансово-правових відносин.

3. У процесі дослідження загальних засад правового режиму Фонду були розкриті такі основоположні елементи як принципи діяльності та функції Фонду, надано їх визначення та проведено класифікацію.

Зокрема, варто відрізняти принципи системи гарантування вкладів фізичних осіб від принципів діяльності Фонду, адже перші є більш широкими та узагальненими і включають в себе другі.

Під принципами діяльності Фонду пропонується розуміти обумовлені завданнями та функціями Фонду вихідні начала, покладені в основу діяльності Фонду, які визначають властивості, риси та ознаки Фонду, мають універсальний та імперативний характер, прямо або опосередковано закріплені в нормах права.

Принципи пропонується класифікувати за їх системно-правовим характером, за сферою регулювання, за способом закріплення, залежно від правовідносин, що виникають у процесі функціонування системи гарантування вкладів, залежно від функцій, які виконуються в процесі здійснення діяльності Фондом, залежно від суб'єкта, з яким Фонд вступає у відносини в процесі своєї діяльності, тощо.

Крім того, вперше на основі комплексного підходу та системного аналізу згруповано функції Фонду і пропонується виділяти чотири їх основні групи: 1) фінансові; 2) організаційні; 3) контрольні; 4) інформаційні.

На основі аналізу чинного законодавства України, законодавства закордонних країн та міжнародно-правових актів зроблено висновок про необхідність розширення контрольних функцій Фонду. Фонд повинен брати безпосередню участь у провадженні процедури ліквідації банків, мати можливість вчиняти дії, спрямовані на оздоровлення проблемних банків, а також вживати дієві заходи впливу до порушників. Удосконалити також пропонується інформаційні функції Фонду шляхом визначення конкретних способів, форм поширення інформації, її змісту та періодичності вчинення таких дій.

4. Вбачається необхідним змінити кількісний склад, порядок формування та організації діяльності керівних органів Фонду, встановити кваліфікаційні вимоги до кандидатів, які претендують на керівні посади у Фонді, а також запровадити персональну відповідальність за діяльність Фонду та прийняті керівними органами Фонду рішення.

5. На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства пропонується розширити коло учасників Фонду за рахунок державного Ощадного банку. Пропонується також розширити коло вкладів, на які поширюватиметься гарантія, а відповідно і коло вкладників.

6. У відносинах Фонду з вкладниками позитивним може стати запозичення досвіду закордонних держав, зокрема щодо зменшення строків виплат відшкодування за вкладами, наділення вкладників правом вимагати від Фонду та банків інформації про гарантування вкладів тощо. У відносинах Фонду з Національним банком України вбачається необхідним чітко розмежувати повноваження Фонду та Національного банку України у галузі банківського нагляду та застосування заходів впливу до банків - порушників фінансової дисципліни.

7. Дисертантом запропоновано якісно новий підхід до правового режиму коштів Фонду.

Всі кошти системи гарантування вкладів повинні поділятися на ті, які об'єднуються у цільовий фонд коштів і використовуються виключно на покриття витрат з відшкодування за вкладами, та ті, які використовуються на покриття витрат із забезпечення функціонування системи гарантування вкладів - на фінансування діяльності Фонду.

Пропонується розширити коло джерел формування коштів Фонду, змінити підходи до визначення розміру регулярних зборів. Цілі, на фінансування яких можуть витрачатися кошти Фонду осіб, мають бути закріплені законодавчо. Керівні органи Фонду мають розробити нормативний акт, який би закріплював порядок формування та використання коштів Фонду.

8. Щоб удосконалити законодавство та усунути виявлені колізії, а також впровадити запропоновані вище зміни, дисертант пропонує прийняти замість Закону України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” Закон України „Про гарантування вкладів у банках України”, яким визначити в загальному систему гарантування вкладів в банках, принципи такої системи, її цілі та завдання, учасників, вклади, які підлягають гарантуванню, а також ті, які не гарантуються, порядок відшкодування коштів за вкладами, ну і, звичайно, правовий режим Фонду як організації, на яку покладається управління такою системою, та як фінансової основи системи гарантування вкладів, а також про відповідальність за порушення норм про гарантування вкладів.

У зв'язку із запропонованими змінами у правовому режимі Фонду одночасно виникає необхідність внесення відповідних змін до Закону України „Про банки і банківську діяльність” (у частині включення до системи гарантування вкладів державного Ощадного банку, проведення перевірок, зобов'язання банків надавати на вимогу вкладників інформацію про участь у системі гарантування вкладів, інформаційної взаємодії Фонду з Національним банком України, провадження процедури ліквідації неплатоспроможних банків), Закону України „Про Національний банк України” (в частині визначення засад взаємодії Національного банку України з Фондом, розподілу контрольних повноважень між Національним банком України та Фондом, регулярної участі держави в особі Національного банку України у фінансуванні гарантування вкладів, обміну інформацією між Фондом і Національним банком України), Закону України „Про систему оподаткування” (в частині регулювання правового режиму державних цільових позабюджетних фондів), нормативно-правових актів Фонду та Національного банку України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мазур Т.В. Державні цільові позабюджетні фонди: поняття, ознаки та правова природа / Т.В. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2006.- № 12. - С. 36-39.

Мазур Т.В. Діяльність фонду гарантування банківських вкладів: зарубіжний досвід і пропозиції для України / Т.В. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2007. - № 2. - С. 95-99.

Мазур Т.В. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: до питання розширення кола функцій / Т.В. Мазур // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2007. № 8. - С. 24-27.

Мазур Т.В. Місце норм, що регулюють відносини з приводу гарантування вкладів, у системі права України / Т.В. Мазур // Фінансове право. - 2008 - № 2. - С. 28-32.

Мазур Т.В. Правовий режим коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Т.В. Мазур // Фінансове право, 2008. - № 1 (3). - С. 25-29.

Мазур Т.В. Історія виникнення, розвитку та становлення системи гарантування (страхування) банківських вкладів в Україні та за кордоном / Т.В. Мазур // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - К.: Університет економіки та права „КРОК”, 2008. - Книга ІІ. - С. 190-200.

Мазур Т.В. До проблеми реформування правового режиму Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні / Т.В. Мазур // Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. - Частина ІІ. - м. Тернопіль: [б.в.], 2007. - С. 46-49.

Мазур Т.В. Гарантуватися, страхуватися чи захищатися повинні банківські вклади (депозити) в Україні? / Т.В. Мазур // Актуальні проблеми держави і система права України в умовах світової глобалізації: збірник наукових праць: [матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції молодих вчених] / [Ред. кол.: В.І. Курило, В.О. Шамрай та ін.]. - К.: Видавничий центр НАУ, 2007. - С. 268-270.

Мазур Т.В. Страхователи вкладов России и Украины: сравнительный анализ и пути усовершенствования правового статуса / Т.В. Мазур // Материалы XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых „Ломоносов” / [Отв. ред. И.А. Алешковский, А.И. Андреев, П.Н. Костылев]. - Том IV. - М.: МГУ, ИТК „Дашков и К°”, 2007. - С. 441-442.

Мазур Т.В. Перспективи поширення дії системи гарантування вкладів у банках на юридичних осіб / Т.В. Мазур // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права: [тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 листопада 2007 року] / Науково-дослідний інститут фінансового права. - К.: ПП „Укртехнопрінт”, 2007. - С. 365-368.

Мазур Т.В. Проблемні питання використання коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Т.В. Мазур // Актуальні питання державотворення в Україні: збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції (24-25 квітня 2008 року). - К.: ВГЛ „Обрії”, 2008. - С. 227-228.

Мазур Т.В. Проблемні аспекти формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Т.В. Мазур // Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - К.: Університет економіки та права „КРОК”, 2008. - Книга І. - С. 170-173.

Размещено на Allbest.ru