Порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції в цивільному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 347.956 (477)

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПРАВ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 -- цивільне право і цивільний процес; сімейне право;

міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ТРАЧ Оксана Михайлівна

Київ -- 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник -- кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України БОГДАН Йосип Гнатович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри цивільного права і процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент ПРИТИКА Юрій Дмитрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри правосуддя;

кандидат юридичних наук, доцент КРОЙТОР Володимир Андрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.

Захист відбудеться 10 грудня 2009 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 5 листопада 2009 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук О. О. Кваша

АНОТАЦІЯ

Трач О. М. Порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції в цивільному процесі України. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 -- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. -- Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. -- Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню проблем щодо порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції. Досліджено правову природу апеляційного провадження, його значення, характерні ознаки. Проаналізовано процесуальну форму розгляду справ судом апеляційної інстанції. Сформульовано визначення частини судового засідання. Досліджено процесуальні дії, що вчиняються у засіданні суду апеляційної інстанції, зокрема, таких його частинах: підготовчій, розгляді апеляційної скарги, судових дебатах, ухваленні та проголошенні судового рішення. Визначено правові наслідки розгляду справ апеляційним судом.

У роботі розкрито проблеми, що виникають у правозастосовній практиці при розгляді в судовому засіданні цивільних справ судом апеляційної інстанції, сформульовано рекомендації щодо удосконалення цивільного процесуального законодавства України.

Ключові слова: порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції; судове засідання; рішення суду апеляційної інстанції; ухвала суду апеляційної інстанції. правовий апеляційний процесуальний суд



АННОТАЦИЯ

Трач О. М. Порядок рассмотрения дел судом апелляционной инстанции в гражданском процессе Украины. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 -- гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. -- Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины. -- Киев, 2009.

В работе исследуется процессуально-правовая природа апелляционного производства, его значение. Дополнительно аргументировано положение о том, что вследствие закрепления в национальном законодательстве неполной апелляции, задачей суда апелляционной инстанции является проверка решений, постановлений суда первой инстанции, которая реализуется путем их пересмотра. Обоснован вывод о том, что апелляционное производство исполняет контрольную, превентивную, охранную, стимулирующую и воспитательную функции.

Нашла дальнейшее развитие высказанная в науке гражданского процессуального права Украины точка зрения о том, что апелляция характеризуется комплексом общих и специальных признаков, который дает возможность отличать ее от других способов обжалования судебных решений. Определены признаки, которые являются характерными для апелляционного производства в гражданском судопроизводстве Украины. Обосновано целесообразность закрепления общего правила о недопустимости подачи новых доказательств в суд апелляционной инстанции, исключений из него, условий их представления, наделение правом подачи доказательств, новых доказательств лиц, которые направили апелляционную жалобу, возражение на нее, установление обязанности указания доказательств, новых доказательств, изложения ходатайств об истребовании новых доказательств в апелляционной жалобе, возражении на нее.

Исследованы особенности процессуальной формы рассмотрения дел апелляционным судом. Сформулировано определение части судебного заседания как составляющей судебного заседания, которая представляет собой совокупность процессуальных действий суда и других участников процесса, урегулированных отдельной группой норм, совершенных в четкой последовательности, направленных на исполнение конкретной процессуальной задачи судебного разбирательства. Аргументировано целесообразность деления заседания суда апелляционной инстанции на такие части: подготовительная часть, рассмотрение апелляционной жалобы, судебные прения, принятие и провозглашение судебного решения.

Проанализированы понятие и значение указанных частей судебного заседания, процессуальные действия, совершаемые в них. Обоснован вывод о необходимости детального законодательного закрепления особенностей осуществления в апелляционном производстве права уменьшения размера исковых требований, права на отказ от апелляционной жалобы. Анализируя процедуру проверки законности судебного решения, автор пришел к выводу, что суд как субъект процессуального правоотношения не может осуществлять применение норм процессуального права, а как непосредственный их участник выполняет, придерживается или нарушает их; суд не выступает субъектом выполнения, соблюдения, нарушения норм материального права, а как правоприменительный орган, что не является участником материального правоотношения, применяет их.

В ходе диссертационного исследования были определены правовые последствия рассмотрения дел судом апелляционной инстанции. Сформулирован перечень вопросов, которые решаются судом апелляционной инстанции во время принятия решения, учитывая неполную модель апелляции и задачи суда в ней. Усовершенствован перечень требований, которые выдвигаются к решению, постановлению суда апелляционной инстанции. Обоснована необходимость наделения апелляционных судов полномочиями по отмене судебного решения и направлению дела на новое рассмотрение при подготовке дела к слушанию.

В заключении обобщаются итоги диссертации и в концентрированном виде излагаются теоретические и практические результаты роботы, а также предложения по усовершенствованию действующего законодательства.

Ключевые слова: порядок рассмотрения дел судом апелляционной инстанции; судебное заседание; решение суда апелляционной инстанции; определение суда апелляционной инстанции.



SUMMARY

Trach O. M. The order of consideration of cases by court of appeal instance in civil procedure of Ukraine. -- Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of Judicial Sciences in speciality 12.00.03 -- Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. -- V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. -- Kyiv, 2009.

This thesis is devoted to complex research of problems concerning the order of consideration of cases by court of appeal instance. Legal nature, significance, functions, characteristic features of appeal procedure have been researched. The procedural form of consideration of cases by court of appeal instance has been analysed.

Conception of a part of court session has been formulated. Procedural action which take place during the court session , namely, in such parts of it as a preparatory part, consideration of the appeal complaint, judicial debate, approval and declaration of court decision have been thoroughly investigated. Legal consequences of consideration of cases by court of appeal have been defined.

The problems of law enforcement practice of the order of consideration of civil cases by court of appeal have been revealed. The ways of their solving have been proposed, recommendations directed towards the improvement of civil procedure legislation of Ukraine have been formulated.

Key words: order of consideration of cases by court of appeal instance; court session; decision of court of appeal instance; approval of court of appeal instance.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду є однією з основних засад судочинства (п. 8 ст. 129 Конституції України), хоча у цивільному процесуальному законодавстві його було впроваджено лише у 2001 році. Цей принцип знайшов своє втілення у новому Цивільному процесуальному кодексі України (далі -- ЦПК України).

Процесуальний порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції побудований на тих же засадах, які діють у суді першої інстанції. Водночас апеляційне провадження має свої цілі, предмет судового розгляду, частини, що відрізняють його від інших проваджень та потребують детального дослідження. Новизна правових норм про апеляційне провадження, відсутність детального визначення особливостей розгляду та вирішення справ у суді апеляційної інстанції може призводити до порушень процесуального законодавства судами апеляційної інстанції, створювати досить широкий простір для тлумачення норм, що регулюють провадження як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Окремі аспекти апеляційного провадження були предметом низки дисертаційних досліджень. Так, зокрема, Є. А. Чернушенко здійснила аналіз загальних положень апеляційного оскарження в цивільному процесі України. Оскарження ухвали в цивільному судочинстві було предметом дослідження О. В. Дем'янової. Інститут апеляції в цивільному процесі Російської Федерації вивчали О. О. Борисова, Л. О. Тєрєхова. Водночас у зазначених дисертаційних роботах комплексного дослідження порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції не здійснено.

Дослідження цієї теми безпосередньо пов'язано із розвитком вчень про процесуальну форму розгляду та вирішення цивільних справ, про систему перегляду судових рішень. З огляду на це теоретичну основу роботи склали праці вчених процесуалістів дорадянськогого періоду Є. В. Васьковського та Т. М. Яблочкова, радянських часів: С. Н. Абрамова, Р. Є. Гукасяна, М. А. Гурвіча, П. П. Гурєєва, М. Б. Зейдера, О. В. Іванова, О. Ф. Клейнмана, О. Н. Кожухара, Л. Ф. Лєсніцкої, Л. М. Орлової, Є. Г. Пушкара, В. Г. Тіхіні, В. В. Тіхоновича, П. Я. Трубнікова, М. С. Шакарян, К. С. Юдельсона та інших, а також сучасні наукові праці М. М. Бородіна, Л. Є. Гузя, К. В. Гусарова, В. В. Кривенка, В. А. Кройтора, В. В. Комарова, Д. Д. Луспеника, Р. І. Мамєтова, М. К. Трєушнікова, О. І. Угриновської, С. Я. Фурси, Є. І. Фурси, П. І. Шевчука, М. Й. Штефана та інших.

Нечітка регламентованість, недостатня дослідженість зазначеної проблеми в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства України, відсутність сталої судової практики, важливість для законотворчої та правозастосовчої діяльності свідчать про актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планових тем наукової роботи кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” на 2002-2004 роки (номер державної реєстрації 0103U005937) та “Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України” на 2005-2008 роки (номер державної реєстрації 0105U004945).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка правових засад порядку розгляду справ апеляційним судом як процесуального механізму, що забезпечує належний захист прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

- з'ясувати сутність, значення та функції апеляційного провадження в цивільному судочинстві України;

- виявити характерні ознаки апеляційного провадження;

- визначити сутність підготовчої частини засідання суду апеляційної інстанції, її зміст та порядок проведення;

- з'ясувати сутність, значення та особливості розгляду апеляційної скарги як частини засідання апеляційного суду;

- дослідити зміст та значення судових дебатів, відмежувати цю частину від інших складових засідання суду апеляційної інстанції;

- вивчити порядок постановлення (ухвалення) судових рішень апеляційним судом, їх проголошення;

- дослідити вимоги, що висуваються до змісту судових рішень апеляційного суду;

- виявити проблеми правового регулювання порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції;

- розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення процесуального законодавства та практики його застосування, усунення наявних протиріч і неповноти визначення процесуальних питань.

Об'єктом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, що виникають при розгляді справ судом апеляційної інстанції, їх процесуальна форма, порядок та зміст процесуальних дій, вчинюваних в засіданні суду апеляційної інстанції.

Предметом дослідження є норми цивільного процесуального права України, які регулюють порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції, окремі положення цивільного процесуального законодавства зарубіжних країн та наукова доктрина з цієї проблематики, судова практика та статистика.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Методологічною основою дослідження став діалектичний метод, використання якого дозволило скласти цілісну систему уявлень про порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції, сутність, зміст та послідовність вчинення процесуальних дій судом та іншими суб'єктами процесу у судовому засіданні. Формально-логічний метод дозволив виявити суперечності у понятійному апараті цивільного процесуального права, розробити пропозиції щодо його вдосконалення. Метод синтезу та аналізу допоміг визначити сутність та значення апеляційного провадження, процесуальний порядок, форму розгляду справ судом апеляційної інстанції, зміст, вчинюваних у судовому засіданні процесуальних дій. Історико-правовий метод застосовано для встановлення умов формування інституту апеляції, особливостей порядку розгляду справ апеляційним судом, визначення напрямків розвитку теорії і практики. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити позитивний правотворчий досвід іноземних держав щодо зазначеної проблематики та можливості його запозичення в Україні. Методи прогнозування, моделювання допомогли сформулювати пропозиції зміни та доповнення до ЦПК України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції за новим ЦПК України.

За результатами дослідження сформульовано та обґрунтовано ряд наукових положень, зокрема

вперше:

- встановлено та розкрито зміст виконання апеляційним провадженням поряд із контрольною та превентивною охоронної, стимулюючої та виховної функцій. Охоронна функція проявляється у тому, що апеляційні суди здійснюють захист прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб, держави, виступають гарантом виправлення судових помилок. Стимулююча функція полягає у тому, що апеляційне провадження сприяє прийняттю законних та обґрунтованих судових рішень, формуванню однакових підходів до застосування законодавства судами, заявленню обґрунтованих позовних вимог та заперечень, їх доведенню в суді першої інстанції. Виховна функція виявляється як вплив на духовну сферу учасників цивільного процесу, виховання поваги до права, підвищення авторитету суду;

- обґрунтовано необхідність закріплення загального правила про неприпустимість подання нових доказів до суду апеляційної інстанції, винятків з нього, умов їх подання, наділення правом подання до апеляційного суду доказів, які було подано до суду першої інстанції, нових доказів особи, яка подала апеляційну скаргу, заперечення на неї, встановлення обов'язку зазначення про них в апеляційній скарзі, запереченні та подання їх до судового розгляду, визначення обов'язку викладення клопотань про витребування нових доказів у апеляційній скарзі, запереченні на неї;

- встановлено необхідність окремого регулювання здійснення в апеляційному провадженні права на зменшення розміру позовних вимог, права на відмову від апеляційної скарги;

- сформульовано перелік питань, що їх повинен вирішити суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення, з урахуванням неповної моделі апеляції та завдань суду в ній;

- обґрунтовано доцільність наділення апеляційних судів повноваженнями щодо скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд при підготовці справи до судового розгляду;

отримали подальший розвиток:

- твердження, що завданням суду апеляційної інстанції, у зв'язку з закріпленням у національному законодавстві неповної апеляції, є перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції, яка здійснюється шляхом їх перегляду;

- визначення системи ознак національної моделі апеляційного провадження, з урахуванням сутності апеляції як перевірки законності та обґрунтованості судових рішень;

- формулювання підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення з урахуванням тих обставин, що суд є правозастосовним органом та не виступає учасником матеріальних правовідносин у справі;

удосконалено:

- систему ознак, що характеризують частину судового засідання, на підставі чого сформульовано поняття частини судового засідання як його складової, що виступає сукупністю процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, врегульованих окремою групою цивільних процесуальних норм, вчинюваних у чіткій послідовності та спрямованих на вирішення конкретного процесуального завдання судового розгляду;

- перелік вимог, що висуваються до описової частини судового рішення, зокрема зазначення в ній меж розгляду справи, короткого змісту поданих заперечень на апеляційну скаргу, узагальнених доводів особи, яка подала заперечення на апеляційну скаргу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає у тому, що висновки й рекомендації дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі, в законотворчій діяльності, у судовій практиці при розгляді справ судом апеляційної інстанції. Теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Цивільне процесуальне право України” у Хмельницькому університеті управління та права, при проведенні занять на постійнодіючому семінарі Головного управління юстиції у Хмельницькій області. Висновки та рекомендації, котрі містяться в дисертації, враховано у розробленому за участю автора та зареєстрованому у Верховній Раді України проекті Закону України “Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України (щодо удосконалення процедури апеляційного провадження)” (№ 5136 від 16.09.2009 р.). Впровадження результатів дисертаційного дослідження підтверджено відповідними документами.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та положення дисертації представлено на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (29-30 квітня 2002 року, м. Хмельницький), Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читаннях студентів та аспірантів (10-11 листопада 2002 року, м. Хмельницький), ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14 лютого 2003 року, м. Львів), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (14-15 листопада 2003 року, м. Хмельницький), Х регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (5-6 лютого 2004 року, м. Львів), І міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (11-12 березня 2005 року, м. Хмельницький), Міжнародній науковій конференції молодих учених “П'яті осінні юридичні читання” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький), Міжнародній науковій конференції “Цивільне судочинство в Росії, що змінюється” (14-15 вересня 2007 року, м. Саратов), Міжнародній науковій конференції “Шості осінні юридичні читання” (26-27 жовтня 2007 року, м. Хмельницький), Міжнародній науковій конференції “Проблеми кримінально-процесуального та цивільного процесуального права” (31 жовтня 2008 року, м. Київ), Міжнародній науково-практичній конференції “Сьомі осінні юридичні читання” (28-29 листопада 2008 року, м. Хмельницький).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 19 наукових публікаціях, зокрема, 7 наукових статтях, з яких 6 опубліковано у виданнях, що включені до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, главі у навчальному посібнику та 11 тезах доповідей.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями, предметом дослідження і складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації -- 221 сторінка, у тому числі список використаних джерел нараховує 277 найменувань на 27 сторінках. Три додатки розміщено на 4 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито методологічну основу роботи, сформульовано її наукову новизну та основні положення, які виносяться на захист, висвітлено практичне значення одержаних результатів, наведено перелік апробацій результатів дослідження, відомості про публікації за темою дисертації.

Розділ перший “Апеляційне провадження як гарантія законності та обґрунтованості судових рішень” складається з двох підрозділів, в яких досліджено правову природу апеляції у цивільному процесі, проаналізовано її поняття, висвітлено значення, виявлено та розкрито ознаки апеляційного провадження.

У підрозділі 1.1. “Сутність та значення апеляційного провадження” на підставі аналізу наукових поглядів на поняття апеляції, законодавства окремих зарубіжних країн констатовано неоднозначність розуміння її сутності та правового регулювання. Це зумовлено вкладанням у зазначене поняття неоднакового змісту, що, в свою чергу, впливає на визначення комплексу процесуальних дій, вчинюваних під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

На основі аналізу наукових праць, чинного законодавства у роботі обґрунтовано висновок щодо неможливості трактування сутності апеляції лише як повторного розгляду справи, оскільки розгляд справи складає зміст діяльності суду першої інстанції, відтак апеляційний суд не може його дублювати, зважаючи на власне місце у судовій системі, своєрідні завдання та цілі. Крім того, діяльність суду апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, обумовлена поданням апеляційної скарги, яка вказує на незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, визначає межі розгляду. Суд апеляційної інстанції отримує справу, розглянуту та вирішену судом першої інстанції, та ухвалене у ній рішення, яке виступає об'єктом апеляційного оскарження і не здійснює повторного дослідження усіх наявних у справі доказів.

Автором обґрунтовується, що перевірка законності та обґрунтованості судових рішень лежить в основі апеляційної діяльності та становить її сутність незалежно від виду апеляції. З урахуванням видів апеляції та на основі аналізу досвіду окремих зарубіжних країн з'ясовано, що закріплення в національному законодавстві неповної апеляції дозволяє визначити завданням суду апеляційної інстанції перевірку рішень, ухвал суду першої інстанції, яка реалізується шляхом їх перегляду.

Автор поділяє та додатково обґрунтовує точку зору науковців, які вважають, що апеляційне провадження виконує контрольну та превентивну функції. Аналізуючи наукові підходи до питання функцій права, дисертант доводить наявність також охоронної, стимулюючої та виховної функції апеляції у цивільному процесі України. Охоронна функція проявляється у тому, що апеляційні суди здійснюють захист прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб, держави, виступають гарантом виправлення судових помилок. Стимулююча функція полягає у тому, що апеляційне провадження сприяє прийняттю законних та обґрунтованих судових рішень, формуванню однакових підходів до застосування законодавства судами, заявленню обґрунтованих позовних вимог та заперечень, їх доведенню в суді першої інстанції. Виховна функція виявляється як вплив на духовну сферу учасників цивільного процесу, виховання поваги до права, підвищення авторитету суду.

У підрозділі 1.2. “Ознаки апеляційного провадження” знайшла подальший розвиток висловлена точка зору про те, що апеляція характеризується комплексом ознак, які дають можливість відрізняти її від інших способів оскарження судових рішень.

З урахуванням висновків процесуальної науки, положень чинного законодавства, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, судової практики визначено ознаки, які притаманні апеляційному провадженню в цивільному судочинстві України: апеляційна скарга подається на судове рішення, що не набрало законної сили; перевірка судового рішення здійснюється судом вищестоящої інстанції; подання апеляційної скарги обумовлене незаконністю та (або) необґрунтованістю судового рішення; апеляційний суд перевіряє юридичну та фактичну сторони справи; повноваження суду апеляційної інстанції обмежені доводами апеляційної скарги та вимогами, заявленими у суді першої інстанції; апеляція може бути допущена лише один раз в кожній справі з тієї самої підстави; розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснює колегія у складі трьох суддів; процедура ініціювання апеляційного провадження має двостадійний характер; специфіка суб'єктного складу права апеляційного оскарження; можливість посилання в апеляційному суді на докази, які було подано до суду першої інстанції, та на нові докази лише у випадках, встановлених законом; апеляційний суд наділений повноваженнями передати справу на новий розгляд суду першої інстанції, ухвалити нове рішення.

Автор обґрунтовує недоцільність виділення таких ознак апеляційного провадження: здійснення розгляду справи в апеляційному суді з додержанням основних засад судочинства; відкриття апеляційного провадження виключно за волевиявленням осіб, які беруть участь у справі; набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції одночасно із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

З метою процесуальної економії та гарантування доступності правосуддя обґрунтовується доцільність залишення заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги) без руху у разі подання їх після закінчення встановлених законом строків. І тільки у разі, коли особа не наведе у заяві поважності причин пропуску строків апеляційного оскарження, апеляційний суд повинен постановляти ухвалу про залишення заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги) без розгляду.

Автор доводить недоцільність закріплення принципу заборони звороту до гіршого у зв'язку із: спрямованістю діяльності апеляційного суду на перевірку законності та (або) обґрунтованості судового рішення, а не на ухвалення рішення, яке б відповідало правовій позиції особи, яка подала апеляційну скаргу; закріпленням повноважень суду першої інстанції щодо ухвалення рішення про часткове задоволення вимог та можливістю здійснення права апеляційного оскарження кожним із осіб, які брали участь у справі.

Звертається увага на необхідність законодавчого визначення поняття нових доказів, оскільки різне його тлумачення на практиці може призводити до судових помилок, порушення прав осіб, які брали участь у справі.

Враховуючи сутність та завдання апеляції, зарубіжний досвід, чинне законодавство, автор доводить, що прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції за умови неможливості їх подання раніше, що зумовлено поважними причинами, допускається у випадках якщо: докази були на момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, що їх подає, не знала і не могла про них знати; докази були в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа знала про це, але з незалежних від неї обставин не могла надати їх до суду; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив особі у витребуванні доказів, які мають значення для справи. Також суд апеляційної інстанції зобов'язаний досліджувати нові докази, якщо суд першої інстанції неправомірно не залучив до справи осіб, які вважають, що судовим рішенням вирішено питання про їхні права та обов'язки.

Додатково обґрунтовано точку зору про необхідність зазначення про нові докази в апеляційній скарзі. У зв'язку з дією принципів змагальності та рівності сторін обґрунтовано, що на докази, які досліджувались у суді першої інстанції, нові докази може посилатися не лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а й інші особи, які беруть участь у справі, та подали свої заперечення на апеляційну скаргу. У зв'язку з цим потребують законодавчого закріплення вимоги щодо його змісту та строків здійснення цього права. У роботі аргументується необхідність законодавчого закріплення положень щодо зазначення в апеляційній скарзі, у запереченні на неї клопотання про витребування нових доказів, в іншому випадку апеляційний суд повинен відмовити у задоволенні заяви про витребування доказів, оскільки це може призвести до виходу за межі розгляду справи.

Проаналізувавши чинне цивільне процесуальне законодавство та пропозиції щодо визначення початку перебігу строку апеляційного оскарження, автор обґрунтовує необхідність закріплення можливості здійснення права апеляційного оскарження з наступного дня після отримання копії повного судового рішення у зв'язку з необхідністю забезпечення безпосереднього сприйняття його повного змісту, викладеного у письмовій формі, усіма особами, які беруть участь у справі, незалежно від їх присутності в залі судового засідання, гарантування створення належних умов для з'ясування та викладеннями ними підстав апеляційного оскарження.

Другий розділ “Процесуальна форма розгляду справи судом апеляційної інстанції”, який складається з трьох підрозділів, присвячено дослідженню процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу, що вчиняються у судовому засіданні, аналізу прогалин у чинному процесуальному законодавстві щодо регулювання порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції.

На підставі аналізу поглядів вчених та змісту чинного цивільного процесуального законодавства щодо поняття “частина судового засідання” визначено систему ознак, що її характеризують. Автором сформульовано поняття частини судового засідання як сукупності процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, врегульованих окремою групою цивільних процесуальних норм, вчинюваних у чіткій послідовності, спрямованих на вирішення конкретного процесуального завдання судового розгляду. У зв'язку з цим обґрунтовано необхідність поділу засідання суду апеляційної інстанції на такі частини: підготовча частина, розгляд апеляційної скарги, судові дебати, ухвалення та проголошення судового рішення.

У підрозділі 2.1. “Підготовча частина засідання суду апеляційної інстанції”, дослідивши зміст та юридичну техніку викладу цивільних процесуальних норм, висвітлені в літературі погляди, обґрунтовується необхідність внесення змін щодо послідовності вчинення процесуальних дій в цій частині. Доводиться логічність вирішення питання щодо наслідків неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, свідка, експерта, спеціаліста, перекладача після встановлення судом особи тих, хто з'явився, а також перевірки повноважень представників. Це твердження пояснюється недоцільністю або неможливістю дотримання встановленого порядку вчинення процесуальних дій у зв'язку із визначенням підстав для відкладення розгляду справи.

Аналізуючи правовий статус спеціаліста в суді апеляційної інстанції, задля гарантування належного виконання ним своїх службових обов'язків та створення умов для своєчасного розгляду справи доводиться необхідність встановлення адміністративної відповідальності цього учасника цивільного процесу за злісне ухилення від явки до суду.

Розглянувши питання про відводи, правовий статус перекладача та експерта, автор обґрунтовує доцільність встановлення додаткової підстави для відводу перекладача як його знаходження (в теперішній час чи в минулому) у службовій або іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі.

На основі аналізу норм процесуального законодавства, із урахуванням принципу диспозитивності у цивільному процесі обґрунтовується необхідність законодавчого регулювання форми відмови від апеляційної скарги, умов та порядку її прийняття. Доводиться необхідність встановлення особливого порядку прийняття відмови від апеляційної скарги, коли у провадженні беруть участь особи, що приєднались до апеляційної скарги, коли апеляційну скаргу було подано суб'єктами захисту прав інших осіб, чи коли судове рішення оскаржили декілька суб'єктів процесу. Задля забезпечення оперативності апеляційного розгляду пропонується суду з'ясовувати, чи бажають особи, які приєднались до скарги, оскаржувати судове рішення. При виявленні такими суб'єктами бажання оскаржувати судове рішення слід встановлювати строк для визначення своїх вимог й належного їхнього оформлення. У протилежному випадку необхідно закривати апеляційне провадження (у випадку відмови від апеляційної скарги усіх осіб, які беруть участь у справі) або лише провадження щодо скарги (якщо судове рішення було оскаржено іншими особами). У разі закриття провадження щодо скарги чи закриття апеляційного провадження у справі повторне оскарження того ж самого судового рішення з тієї ж підстави не допускається. Закриття провадження щодо скарги впливає на визначення меж розгляду в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що чинний ЦПК України не містить вичерпного переліку спеціальних прав, якими наділені особами, які беруть участь у справі, в апеляційному провадженні, дисертант доводить необхідність законодавчого закріплення права позивача зменшити розмір позовних вимог та права відповідача визнати позов повністю або частково. У разі здійснення цих прав апеляційний суд повинен бути наділений повноваженням щодо зміни рішення суду або ухвалення нового рішення. Зважаючи на сутність та завдання апеляційного провадження доцільно, на думку дисертанта, обмежити позивача у праві на зміну предмету та підстави позову, а також збільшення позовних вимог.

У підрозділі 2.2. “Розгляд апеляційної скарги”, відстоюючи точку зору про те, що перебіг цієї частини судового засідання обумовлений визначенням сутності апеляції, автор аналізує вчинювані в ній процесуальні дії, виходячи із змісту цивільного процесуального законодавства.

Одним із головних завдань цієї частини визначено перевірку доводів апеляційної скарги щодо незаконності та (або) необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, заперечень на неї.

Враховуючи сутність національної моделі апеляційного провадження, автор окреслює межі розгляду справи, доводить необхідність їхнього визначення під час провадження до судового розгляду.

Аналізуючи процедуру перевірки законності судового рішення, автор робить висновок про неправильність використання у законодавстві формулювання такої підстави для його скасування, як порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Підставою для скасування судового рішення у зв'язку з його незаконністю може бути неправильне застосування судом норм матеріального права, адже суд є правозастосовним органом. При здійсненні перевірки судового рішення у справі суд не може порушити норми матеріального права у ній, оскільки не є їхнім учасником. Суд апеляційної інстанції може також скасувати рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права, оскільки останній є суб'єктом цих правовідносин.

Дисертант приєднується до позиції тих науковців, які зазначають, що перевірка обґрунтованості судових рішень здійснюється шляхом з'ясування правильності дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, а також дослідження нових доказів. Для виконання цього завдання апеляційний суд здійснює власну оцінку доказів у справі. Специфіка оцінки доказів, в дослідженні яких було неправомірно відмовлено судом першої інстанції, нових доказів судом апеляційної інстанції полягає у тому, що вона дається вперше, на відміну від доказів, наявних у справі, які були оцінені судом першої інстанції.

Розглядаючи переосмислення ролі та значення пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників у цивільному процесі, автор обґрунтовує необхідність заміни поняття пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, допитаних як свідків, на поняття показання. Додатково обґрунтовується необхідність гарантування належного доказового значення таким поясненням шляхом встановлення кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань цими суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин.

Враховуючи завдання апеляційного провадження, заперечується можливість встановлення часових меж для надання пояснень та відповідей сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У підрозділі 2.3. “Дебати в суді апеляційної інстанції”, обґрунтовуючи завдання судових дебатів як підведення особами, які беруть участь у судовому засіданні, підсумків розгляду апеляційної скарги, автор вказує на необхідність встановлення послідовності їхнього виступу, яка повинна відповідати черговості виступу із поясненнями у попередній частині судового засідання.

Задля забезпечення оперативності, доступності правосуддя й недопущення зловживання процесуальними правами доводиться обґрунтованість можливості встановлення обмеження тривалості судових дебатів. Водночас зазначено, що таке повноваження суду апеляційної інстанції може застосовуватися після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, тобто безпосередньо перед судовими дебатами. У зв'язку з цим пропонується передбачити постановлення ухвали про надання конкретних рівних проміжків часу для виступів у дебатах.

Додатково доводиться теза, що здійснення права на участь у судовому засіданні та судових дебатах належить особам, які беруть участь, і не залежить від здійснення аналогічного права іншими суб'єктами цивільного процесу. Зважаючи на це визнається, що нездійснення права однією особою не може призводити до позбавлення такого права іншої особи чи його обмеження.

У третьому розділі “Правові наслідки розгляду справи судом апеляційної інстанції”, який складається з двох підрозділів, проведено дослідження порядку ухвалення рішення, постановлення ухвали апеляційним судом, їх проголошення та змісту.

У підрозділі 3.1. “Ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх проголошення судом апеляційної інстанції” на підставі аналізу матеріалів судової практики, положень чинного цивільного процесуального законодавства окреслено питання, які вирішує суд апеляційної інстанції в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Автор наголошує на необхідності законодавчого закріплення їхнього переліку. У роботі визначено, що під час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції потрібно вирішити такі питання: чи повно з'ясовані судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи; чи доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; чи відповідають висновки суду першої інстанції обставинам справи; чи правильно застосовано норми матеріального права; чи не порушено норми процесуального права; чи мали місце нові обставини, необхідність встановлення яких обґрунтовувалась в апеляційній скарзі, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід змінити чи скасувати рішення суду першої інстанції; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити повністю чи частково; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави та необхідність застосування повороту виконання.

Дослідивши наукові та законодавчі підходи до порядку ухвалення рішень та постановлення ухвал, додатково обґрунтовано необхідність постановлення ухвал судом апеляційної інстанції іменем України.

Автором доведено недосконалість процесуальних норм щодо окремої думки судді та у зв'язку з цим необхідність законодавчого закріплення обов'язку суду повідомити осіб, які беруть участь у справі, про неї під час проголошення рішення.

У підрозділі 3.2. “Зміст рішення, ухвали суду апеляційної інстанції” доводиться необхідність встановлення додаткових вимог, що висуваються до описової частини: зазначення в ній меж розгляду справи, короткого змісту поданих заперечень на апеляційну скаргу, узагальнених доводів особи, яка подала заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи значення судових рішень апеляційного суду та порядок набрання ними законної сили, дисертант обґрунтовує необхідність складання апеляційним судом лише повного рішення.

З метою розвантаження апеляційних судів, забезпечення оперативності здійснення правосуддя і, як наслідок, гарантування особам, які подали апеляційні скарги, права на судовий захист, пропонується подальше вдосконалення норм про апеляційне провадження шляхом наділення апеляційних судів повноваженнями щодо скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд на стадії підготовки справи до судового розгляду.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення, отримано нові науково обґрунтовані результати і нове вирішення наукового завдання щодо процесуального порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції. Дисертантом отримано ряд наукових висновків, що мають значення не лише для науки цивільного процесуального права, але й для вдосконалення цивільного процесуального законодавства та судової практики.

Основні висновки та рекомендації дисертації полягають у наступному:

1. Сутність апеляції, незалежно від її виду, полягає не у повторенні процесуальних дій, що були вчинені в суді першої інстанції, а в перевірці законності та (або) обґрунтованості судових рішень, що не набрали законної сили. Завданням апеляційного провадження є перевірка законності та обґрунтованості рішення (ухвали) суду першої інстанції на підставі апеляційної скарги, усунення судових помилок у випадку їх виявлення, вчинення превентивних дій щодо їх попередження.

2. Апеляційному провадженню притаманні загальні та спеціальні ознаки. Перші притаманні як для повної, так і неповної апеляції. Спеціальні ознаки характеризують різні види апеляції, слугують критерієм їх розмежування. Вони визначаються, по-перше, можливістю подання нових доказів до суду апеляційної інстанції або ж відсутністю такої, по-друге, повноваженнями щодо можливості направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції або ж відсутністю таких.

3. Поняття нових доказів визначено як будь-які фактичні дані, які дозволяють суду встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, інших обставин, які мають значення для справи, які не подавались до суду нижчестоящої інстанції та якщо вони: були в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, що їх подає, не знала і не могла знати про їх існування; були в момент розгляду справи в суді першої інстанції, і особа знала про це, але з незалежних від неї обставин (причин) не могла надати їх до суду; були в момент розгляду справи в суді першої інстанції, але суд необґрунтовано відмовив особі у їх витребуванні.

4. Процесуальною формою розгляду апеляційної скарги є судове засідання. Частина судового засідання -- його складова, яка виступає сукупністю процесуальних дій суду, осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, що врегульовані окремою групою цивільних процесуальних норм, вчиняються у чіткій послідовності та спрямовані на вирішення конкретного процесуального завдання судового розгляду. Система процесуальних дій на стадії судового розгляду в апеляційному провадженні дозволяє виділити частини судового засідання: підготовча; розгляд апеляційної скарги; судові дебати; ухвалення та проголошення судового рішення.

5. У підготовчій частині засідання суду апеляційної інстанції створюються умови, що забезпечують нормальний перебіг усіх подальших частин судового засідання.

6. Зміст розгляду апеляційної скарги як частини засідання суду апеляційної інстанції залежить від виду апеляції та розуміння її сутності. Ураховуючи закріплення у цивільному процесуальному законодавстві України неповної апеляції, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення на предмет його законності, обґрунтованості шляхом перевірки доказів, наявних в справі, дослідження доказів, що були досліджені судом першої інстанції з порушенням порядку, встановленого ЦПК України, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також дослідження нових доказів, поданих у чітко визначених законом випадках. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судового рішення, з'ясовуючи наявність порушень норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. Перевірка обґрунтованості судового рішення провадиться шляхом оцінки доказів судом апеляційної інстанції, яка має певні особливості порівняно з оцінкою, яку здійснює суд першої інстанції.

7. Ухвалення рішень, постановлення ухвал та їхнє проголошення судом апеляційної інстанції є результатом усіх процесуальних дій, що були вчинені в підготовчій частині, при розгляді апеляційної скарги, під час дебатів. У судових рішеннях міститься владне волевиявлення апеляційного суду щодо спору, який є предметом судового вирішення, а також щодо законності та обґрунтованості рішення, ухвали суду першої інстанції.

8. Задля досягнення мети апеляційного провадження та забезпечення оперативності цивільного процесу доцільним є наділення суду апеляційної інстанції ширшими повноваженнями щодо розгляду апеляційних скарг до судового розгляду.

9. З урахуванням характерних ознак апеляції, особливостей видів апеляційного провадження, загальних тенденцій науки цивільного процесуального права слід зазначити, що апеляційне провадження потребує відповідних змін, зокрема щодо порядку розгляду справ судом апеляційної інстанції. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до ст.ст. 294, 298, 300, 304, 306, 309, 313, 315, 316 ЦПК України, а також доповнити цей Кодекс ст. 295№, ст. 298№, ст. 300№, ст. 314№.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Трач О. М. Дебати в суді апеляційної інстанції: окремі аспекти / О. М. Трач // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. -- 2003. -- № 2 (6). -- С. 85-91.

2. Трач О. М. Сутність та значення підготовчої частини засідання суду апеляційної інстанції / О. М. Трач // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. -- 2003. -- № 3-4 (7-8). -- С. 132-139.

3. Трач О. М. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції / О. М. Трач // Вісник Львівського університету. Серія юридична. -- 2004. -- Випуск 39. -- С. 334-340.

4. Трач О. М. Пояснення в суді апеляційної інстанції / О. М. Трач // Вісник Львівського університету. Серія юридична. -- 2004. -- Випуск 40. -- С. 277-282.

5. Трач О. М. Направлення справи на новий розгляд як спеціальна ознака апеляційного провадження / О. М. Трач // Університетські наукові записки. -- 2007. -- № 4 (24). -- С. 154-159.

6. Трач О. М. Окремі питання доказування в суді апеляційної інстанції [Електронний ресурс] / О. М. Трач // Форум права. -- 2008. -- № 3. -- С. 490-496. -- Режим доступу до статті : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08tomsai.pdf.

7. Трач О. М. Прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції / О. М. Трач // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. -- 2006. -- № 1. -- С. 134-139.

8. Трач О. М. Апеляційне провадження / О. М. Трач // Цивільний процес : Навч. посіб. / А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефанчук, О. І. Угриновська та ін. -- За ред. Ю. В. Білоусова. -- К. : Прецедент, 2005. -- С. 228-241.

9. Трач О. М. Підготовча частина засідання суду апеляційної інстанції / О. М. Трач // Збірн. наук. пр. Міжн. наук. конф. студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”. -- Хмельницький : Львівська політехніка, 2002. -- С. 268-269.

10. Трач О. М. Деякі аспекти порушення та вирішення клопотань в суді апеляційної інстанції / О. М. Трач // Молодь в юридичній науці : Збірн. тез доп. Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів та аспірантів (10-11 листопада 2002 р.). -- Хмельницький : ХІУП, 2002. -- С. 126-128.

11. Трач О. М. Апеляція -- повторний розгляд справи чи перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції? / О. М. Трач // Матеріали ІХ регіон. наук.-практ. конф. “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14 лютого 2003 р.). -- Львів : Юрид. фак-тет Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2003. -- С. 308-309.

12. Трач О. М. Початок судового дослідження в суді апеляційної інстанції / О. М. Трач // Молодь в юридичній науці : Збірн. тез доп. Міжн. наук. конф. молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (14-15 листопада 2003 р.). -- Хмельницький : ХІУП, 2003. -- С. 339-340.

13. Трач О. М. Проголошення ухвал та рішень суду апеляційної інстанції / О. М. Трач // Матеріали Х регіон. наук.-практ. конф. “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (5-6 лютого 2004 р.). -- Львів : Юрид. фак-тет Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2004. -- С. 307-308.

14. Трач О. М. Апеляція як форма перегляду судових рішень / О. М. Трач // Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу : Матеріали І Міжн. наук.-метод. конф.- Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. -- Вип. 1. -- С. 458-461.