Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації
Визначення ознак складу злочину "створення злочинної організації", їх особливості у різних формах цього злочину. Аналіз стану призначення мір покарання за вчинення злочину "створення злочинної організації", перспективи розвитку інституту звільнення.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2015 |
| Размер файла | 48,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Академія адвокатури України
УДК 343.34
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації
12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
Українець Віталій Васильович
Київ - 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Фесенко Євгеній Володимирович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України Гуторова Наталія Олександрівна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, Кримський юридичний інститут Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, директор
кандидат юридичних наук, професор ДенисоваТетяна Андріївна, Інститут права ім. Володимира Сташиса Класичного приватного університету, директор
Захист відбудеться “__7__” __квітня __________ 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.086.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27
Автореферат розісланий “7” квітня 2009року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Кучинська
Вступ
Актуальність теми. Важливість теоретичного дослідження проблем кримінальної відповідальності за створення злочинної організації зумовлена потребами практики застосування новел КК України щодо вчинення злочину злочинною організацією і завданням розвитку кримінального законодавства, а саме: усуненням суперечливості норм Загальної і Особливої частин КК України, виконання зобов'язань України за міжнародними договорами щодо умов криміналізації участі в організованій злочинній групі та інших форм злочинної діяльності, розробки сучасної кримінально-правової політики держави в сфері боротьби з організованою злочинністю.
Незважаючи на встановлені ст. 3 Конституції України гарантії забезпечення державою правового порядку і безпеки в Україні як умови реалізації суб'єктивних прав її свобод громадян, питання протидії організованій злочинності є одними з найгостріших в сучасному українському суспільстві.
Хоча ця проблема була предметом дослідження у дисертації Л.М.Демидової (2003 р.), низка питань залишаютья дискусійними. У 2004 р. захищена дисертація Лизогуб Б.Г., але вона здебільшого кримінологічного спрямування.
Окремі положення, що враховані в дослідженні, розглядалися вітчизняними вченими, такими як П.П.Андрушко, М.І.Бажанов, Бурчак Ф.Г., Р.В.Вереша, В.К.Грищук, Н.О. Гуторова, Т.А. Денисова., С.О.Єфремов, Г.П. Жаровська, А.П.Закалюк, Н.С.Карпов, О.О.Кваша, М.Й. Коржанський, В.А. Ліпкан, В.Т.Маляренко, П.С.Матишевський, М.І.Мельник, В.О.Навроцький, Г.В. Новицький, Осадчий В.І., М.І.Панов, В.В.Сташис, В.Я.Тацій, С.А.Тарарухін, В.П.Тихий, І.К. Туркевич, М.І. Хавронюк, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, С.Д. Шапченко та ін.
Серед зарубіжних науковців, що присвятили свої праці проблемам кримінальної відповідальності в сфері боротьби з організованою злочинністю, слід назвати Р.Р.Галіакбарова, Л.Д.Гаухмана, А.І.Гурова, О.Д.Жук, А.П.Козлова, В.С.Комісарова, В.М.Кудрявцева, Б.А.Куринова, А.І.Лукашову, Є.О.Мохова, Г.П.Новоселова, В.Павилоніс, А.Л.Репецьку, С.В.Розенка, М.С., Тельнова П.Ф. та ін.
Однак ці напрацювання не знімають актуальності вказаної проблеми, оскільки стан здійснення заходів кримінально-правового характеру щодо протидії створенню та діяльності злочинних організацій в Україні в цілому свідчить лише про незначні позитивні досягнення в цій сфері.
Певні складнощі зумовлює наявна в деяких дослідженнях термінологічна і змістовна невизначеність, різними є підходи щодо складової безпосереднього об'єкта злочину, а також визначення понять «злочинна організація», «організована злочинність», є росходження позицій щодо кваліфікації зазначених діянь як множиннності злочинів, розмежування суміжних складів злочинів тощо.
Це зумовлює про актуальність вказаних питань та необхідність поглибленого їх дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт „Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи” затвердженого рішенням Вченої Ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 р., протокол № 5. Тему дисертації затверджено Вченою радою Академії адвокатури України від 28 лютого 2005 р., протокол № 5.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є з'ясування на основі аналізу кримінального законодавства України, інших країни, міжнародних договорів в сфері боротьби з організованою злочинністю найбільш актуальних і найважливіших проблем нормативного визначення ознак вчинення злочину злочинною організацією як особливої форми співучасті та як складу злочину, спроба їх вирішення і одержання об'єктивних даних, необхідних для удосконалення інституту співучасті у злочині, підстав звільнення від кримінальної відповідальності за розглядуваний злочин, вдосконалення нормативного регулювання мір покарання.
З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
– виявлення та обґрунтування єдності та розбіжності об'єктивних та суб'єктивних ознак складу злочину «створення злочинної організації» на прикладі законодавства окремих країн дального та ближнього зарубіжжя;
– визначення об'єктивних ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК, а саме специфіки об'єкта злочину та характеристик його зовнішнього прояву;
– визначення суб'єктивних ознак складу злочину «створення злочинної організації», їх особливості у різних формах цього злочину;
– визначення особливостей суб'єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України;
– визначення критеріїв відмежування складу злочину «створення злочинної організації» від складу інших злочинних діянь та підстав кваліфікацї діяння за сукупністю злочинів;
– аналіз стану призначення мір покарання за вчинення злочину «створення злочинної організації» та визначення перспектив розвитку і вдосконалення інституту звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, визначених в ч. 2 ст. 255 КК України.
Об'єктом дослідження є відносини, пов'язані зі встановленням в Україні нових кримінально-правових засобів боротьби з організованою злочинністю.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за створення злочинної організації.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання правових явищ. Досліджуючи теоретичні напрацювання науковців, широко використовувались формально-логічний метод щодо обгрунтування співвідношення повторності та сукупності злочинів; системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження з метою висвітлення проблем імплементації у національне законодавство умов криміналізації злочинної діяльності, визначених в міжнародних договорах, соціальних передумов введення поняття «злочинна організація» та встановлення відповідальності за її створення, обгрунтування підстав відмежування розглядуваного складу злочину від суміжних та кваліфікація за сукупністю. Логічно-філологічний аналіз правових категорій як метод наукового пізнання застосовано у дослідженні категорій “злочинна організація”, “відмежування складу злочину”, «злочинна діяльність, організована злочинність», а також у дослідженні диспозицій низки статей КК України тощо. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки відносно визначеності, несуперечності, послідовності і обґрунтованості суджень і здійснюються в рамках загальнотеоретичних і спеціальних конструкцій науки кримінального права та з використанням понятійного апарату цієї науки.
Емпірічну базу дослідження становлять дані, одержані в результаті вивчення окремих кримінальних справ, розглянутих судом Солом'янського районного суду м. Києва, а також матеріали аналізів та узагальнень судової практики по справах про злочини, вчинені організованими злочинними об'єднаннями в період 2003-2008 років, надані управлінням організації роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву судів Верховного Суду України. Всього проаналізовано близько 100 кримінальних справ вказаної категорії.
Проведено і опрацьовано також анкетування 56 суддів, прокурорів та адвокатів з проблемних питань відповідальності за злочини, вчинені в організованих формах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає полягає в тому, що дисертаційна робота за характером та змістом розглянутих питань є однією з перших в Україні спроб дослідити на монографічному рівні проблему відповідальності за створення злочинної організації в кримінально-правовому аспекті.
В результаті проведеного дослідження автором по-новому моделюється поняття „злочинна організація”, яке включає часові, асоціативні, структурні та функціональні характеристики. З врахуванням такого підходу пропонується закріпити такий комплекс ознак і законодавчо, зокрема в ч.4 ст. 28 КК.
Оскільки організованій групі такий комплекс ознак не властивий, підтримуючі раніше висловлені в теорії кримінального права пропозиції, визнається доцільним ознаку стійкості, вказану в ч.3 ст. 28 КК України, виключити.
В зв'язку з наявністю неприпустимої суперечливості положень ч. 4 ст. 28 та ч.1 ст. 255 КК автором пропонуєьться зазначене у статті 255 словосполучення «…з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину …» замінити словосполученням ««…з метою вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів …»».
Зважаючи на доцільність посилення мотивації особи до сприяння ефективному розкриттю діяльності злочинної організації, пропонується в ч. 2 ст. 255 КК України після слів « ...та активно сприяла її розкриттю» доповнити словосполученням: «(передача правоохоронним органам інформації про учасників злочинних організацій, груп, злочинних сходок, їх плани і вчинені злочині та інших відомостей, що можуть допомогти в припиненні організованої злочинної діяльності та покаранні винних осіб)».
Для усунення прогалини у законодавстві, через що в деяких випадках не можна розцінювати вчинення злочину в складі злочинної організації як обставину, що обтяжує покарання, пропонуються також відповідні зміни до ст. 67 КК.
Елементи новизни полягають і у поглибленій та всебічній кримінально-правовій характеристиці складу злочину, передбаченого ст. 255, на рівні доктринального тлумачення.
По новому досліджено структуру безпосереднього об'єкта розглядуваного злочину. Акцентується увага на характерних суб'єктивних ознаках складу злочину, обгрунтовується невідповідність нижньої межі санкції статті можливим формам вчинюваного злочину та їх суттєво різним характером і наслідками.
Вперше обгрунтовано висновок, що діяння у вигляді створення особою-організатором злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також в подальшому керівництво такою організацією необхідно визнати продовжуваним злочином, оскільки ці діяння об'єднанні єдиним наміром та метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а тому ці альтернативні форми даного злочину мають розглядатися з врахуванням їх вчинення одним і тим же суб'єктом - організатором злочинної діяльності.
Дістало подальший розвиток теоретичне обгрунтування положення, що нормативне визначення поняття «злочинна організація» є загальною умовою відповідальності лише в контексті діянь, визначених в ч.1 ст. 255 КК. В цьому випадку мову потрібно вести про відсильну диспозицію, а в цілому про її змішаний вид, незважаючи на відсутність прямого посилання на ч. 4 ст. 28 КК. Обгрунтовується висновок, що з усіх альтернативних форм злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК, нормативно визначена мета є обов'язковим компонентом суб'єктивної сторони лише для перших двох форм розглядуваного злочину. Друга, третя та четверта форми злочину передбачають, що організація вже функціонує. Проте лише стосовно керівництва злочинною організацією, що передбачає певну управлінську діяльність, мета, завдання є специфічними, оскільки в іншому випадку вказана діяльність (без мети) не може бути визнана керівництвом.
Дістало подальший розвиток теоретичне обгрунтування положення, що вступ особи до організованої злочинної організації визначає її злочинний стан безперервно, тобто це одна з альтернативних форм злочину, передбачена ч. 1 ст. 255 КК, яку необхідно визначати як триваючий злочин. Єдиним критерієм, що визначає припинення злочину у формі членства у злочинній організації, є ліквідація вказаної організації (об'єктивні обставини) або вихід з організації за власної волі особи (суб'єктивні обставини).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання у законопроектній роботі, а також для подальших наукових пошуків, в навчальному процесі, при розробці відповідних програм боротьби з корупцією, відмиванням грошових коштів, реалізацією заходів проти транснаціональної організованої злочинності. Ступінь готовності до використання пропозицій здобувача у законопроектній роботі визначається текстами проектів змін і доповнень до чинного КК України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, результатів, одержаних у співавторстві, не містить.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертації були апробовані у виступах на 3-х науково-практичних конференціях: Всеукраїнських науково-практичних конференціях, які відбулися в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці по темі „Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” 19 травня 2005 р.(м. Чернигів) та „Актуальні проблеми держави та права” 18 травня 2006 р. (м. Чернигів) і Всеукраїнській науковій конференції по темі „Склад злочину: проблемні питання” яка відбулася 21 березня 2008 р. в Академії адвокатури України (м. Київ). .
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у п'яти наукових статтях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими, та двох публікаціях тез виступу на науковій конференції.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків (185 с.), списку використаних джерел ( 17 с. - 256 найменувань) та додатків (8 с.).
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв'язок дослідження з науковими планами та програмами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, його емпірична база, формулюється наукова новизна, розкривається наукове та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію та публікацію основних результатів дослідження.
Розділ І. Загальні засади кримінальної відповідальності за створення злочинної організації складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. здійснено аналіз законодавства окремих країн дальнього та ближнього зарубіжжя, де передбачена відповідальність за створення і діяльність злочинної організації, зокрема відповідних статей кримінальних кодексів пострадянських держав, а також окремих країн Західної Європи: Німеччини, Франції, Польщі та інш.
Аналіз показав, що законодавство цих країн не відрізняється уніфікованим визначенням поняття злочинної організації, по різному формулює і ознаки створення такої організації, однак в цілому дає можливість адекватного реагування на злочинну діяльність стійких організованих злочинних угруповань. В деяких випадках посилену відповідальність за вчинення злочинів за такої форми співучасті забезпечують оціночний характер ознак злочинної поведінки, закріплених в диспозиціях, а також відносна визначеність санкцій відповідних статей КК. Наприклад, такі злочини, як бандитизм, тероризм, піратство можуть вчинятись як у складі організованої групи, так і злочинної організації, а встановлений діапазон розміру покарання дає можливість обрати таку міру, яка буде відповідною ступеню небезпечності вчиненого злочину та винної особи.
Є підстави також константувати, що КК України, як і законодавство інших країн містить в цілому прийнятні норми для кримінально-правової охорони особи і суспільства від посягань організованих злочинних об'єднань, в тому числі й найнебезпечніших, якими є злочинні організації.
У підрозділі 1.2. визначено соціальні передумови введення в кримінальне законодавство України поняття “злочинна організація” як найбільш небезпечної форми співучасті та встановлення відповідальності за її створення. Дослідження показало, що законодавця спонукали різні чинники правового і неправового (соціального) характеру щодо запровадження в КК 2001 р. поняття «злочинна організація» як найбільш небезпечної форми співучасті та встановлення відповідальності за її створення. Соціальні чинники необхідно розрізняти не лише в контексті підстав криміналізації (соціально-економіних, соціально-психологичних), але й з врахуванням визначених в теорії права факторів, що визначають формування права, зокрема соціально-політичних (наявність структурованого політичного середовища, ступінь політичного протистояння певних груп суспільства, організація владних структур тощо).
Соціально-економічні фактори запровадження кримінально-правової новели «злочинна організація» як найбільш небезпечної форми співучасті необхідно розглядати в площині матеріальних умов існування сучасного українського суспільства. Перш за все це стосується проблеми трансформації права власності держави, відновлення інституту права приватної власності, умов становлення і розвитку приватних підприємств тощо. Соціально-економічна ситуація в Україні з початку 90-х років характеризується не тільки позитивними, а й негативними процесами. Спостерігається накопичення нетрудової приватної власності, що пов'язано з виникненням в Україні практики функціонування підприємств, які працюють для отримання прибутку через незаконну діяльність, значно розповсюджене «відмивання» коштів, одержаних від організованої злочинної діяльності, через застосування складних фінансових операцій, незаконного обмеження бізнесу конкурентів, корупційні зв'язки з представниками влади тощо. Масштабність і небезпечність такої тенденції потребують заходів, спрямованих на захист економіки країни, в тому числі й кримінально-правових засобів.
До соціально-психологічних факторів, що обумовили запровадження вказаних новел, можна віднести соціально-правову психологію більшості громадян України, рівень його правосвідомості, з одного боку, а з іншого - відносну поширеність і типовість антисоціальної поведінки осіб, які організаційно об'єднанні у певну структуру, яку необхідно розглядати як злочинну групу вищого ступіню організованості.
У підрозділі 1.3. визначається поняття «злочинна організація» за законодавством України. Дослідження цієї проблеми показало, що поняття злочинної організації в теорії кримінального права є спірним, не зовсім досконалим є і його законодавче визначення. Зокрема таку ознаку стійкості злочинної організації треба розуміти, на думку дисертанта, як створення організації для тривалої злочинної діяльності - вчинення її учасниками низки тяжких або особливо тяжких злочинів або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп протягом тривалого часу.
Оскільки ця ознака не є прийнятною стосовно визначення поняття організованої групи, є підстави підтримати висловлену в юридичній літературі пропозицію виключити з ч. 3 ст. 28 КК вказівку на стійкість як ознаку організованої групи.
Крім того, через неповноту і недостатню чіткість законодавчого визначення ознак злочинної організації це поняття розкривається науковою доктриною еклектично, безсистемно. На думку дисертанта, воно має включати часові, асоціативні, структурні та функціональні характеристики. До них має належати: стійкість, що свідчить про міцність її внутрішніх зв'язків, тривалий час діяльності; згуртованість, тобто угруповання відрізняється високим ступенем зорганізованості, наявністю тісних зв'язків, скерованих організатором, спаяністю та монолітністю; ієрархічність - структурна специфіка; призначеність для вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів. З врахуванням цього визначення поняття злочинної організації в ч. 4 ст.28 КК необхідно доповнити ознакою згуртованості.
Розділ ІІ. Об'єктивні ознаки складу злочину містить два підрозділи.
У підрозділі 2.1. Об'єкт злочину досліджено питання, проти чого спрямований, чому саме може заподіяти або спричиняє шкоду такий злочин, як створення злочинної організації. Оскільки проблема об'єкта в теорії кримінального права є спірною, у цьому підрозділі аналізуються основні сучасні концептуальні підходи до її вирішення. Однак ця проблема за своїм масштабом і значенням має бути предметом самостійного дослідження, тому дисертант обмежився стислим аналізом вказаних концепцій і дійшов до висновку, що прийнятною для характеристики об'єкта злочину, передбаченого ст. 255 КК, є теорія, відповідно до якої таким визнаються ті чи інші охоронювані законом індивідуальні або суспільні цінності .
До елементів цінностей як об'єкта злочину, передбаченого ст. 255 КК, слід відносити чотири класи компонентів: потерпілих (завжди невизначене коло потерпілих, що не виключає наявність конкретних потерпілих); їхні інтереси та права; соціальні зв'язки; матеріалізовані та нематеріалізовані блага, які належать потерпілим.
У підрозділі 2.2. „Об'єктивна сторона злочину” досліджено особливості зовнішнього прояву злочину, передбаченого ст. 255 КК.
Зокрема акцентується на тому, що діяння, як ознака об'єктивної сторони цього складу злочину, становить конкретний акт поведінки особи і вчиняється у наступних альтернативних формах: створення злочинної організації; керівництво злочинною організацією; участь у злочинній організації; участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією; організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп; сприяння такій зустрічі (сходці).
Характерно, що це активна фізична поведінка, за винятком участі у злочинній організації, яка може являти собою поєднання фізичних та інформаційних дій. В свою чергу лише фізичні дії особи не можуть утворювати склад злочину «участь у злочинній організації», оскільки такі дії підпадають під ознаки інших діянь, що встановлені у ч. 1 ст. 255 КК України. При цьому під участю слід розуміти акт волевиявлення особи щодо свого членства у організації, в т.ч. і у випадках, коли таке діяння не виражено у формі активної злочинної поведінки.
Склад злочину, що аналізується, формальний, вважається закінченим з моменту вчинення дій.
Нормативне визначення поняття «злочинна організація» є загальною підставою відповідальності лише в контексті перелічених діянь. На нашу думку, в цьому випадку мову потрібно вести про відсильну диспозицію, а в цілому про змішаний вид диспозицій, незважаючи на відсутність прямого посилання на ч. 4 ст. 28 КК України. Тому видається, що в ч. 1 ст. 255 КК України не зайво було б передбачити пряме посилання на норму кримінального закону, що містить визначення поняття «злочинна організація».
Розділ ІІІ. „Суб'єктивні ознаки складу злочину” поділяється на два підрозділи.
У підрозділі 3.1. йдеться про суб'єкта злочину, передбаченого ст. 255 КК. Таким безвідносно до альтернативних форм цього злочину, може бути фізична осудна особа, якій до моменту вчинення діяння виповнилося 16 років.
Аналіз ознак суб'єкта злочину, передбаченого ст. 255 КК, через призму ст. 18 та ч.4 ст.28, ч.1 ст. 43 КК України дає підстави стверджувати, що в диспозиції ст. 255 хоча прямо і не названий спеціальний суб'єкт цього злочину, але сам злочин припускає його наявність - таким є член злочинної організації. Зокрема, кваліфікація злочину за створення злочинної організації здійснюється в першу чергу за критерієм членства у створеній злочинній організації. Видається, що у випадку керівництва злочинною організацією або участі у ній суб'єктом злочину за ч. 1 ст. 255 КК може бути лише член злочинної організації.
Дослідження дискусійного в теорії кримінального права питання щодо визнання суб'єктом злочину, а отже і діяння, передбаченого ст.255 КК, юридичної особи показав складність і водночас важливість вказаної проблеми. Вирішена вона може бути лише за умови кардинальних змін у кримінальному законодавстві України, прийняття комплексу норм не тільки кримінального, а й кримінально-процесуального права. Потребують ці питання і подальшого поглибленого вивчення зарубіжного досвіду. Це необхідно, але законодавче вирішення проблеми можливо лише у перспективі.
Характеристиці ознак суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 255 КК, присвячений підрозділ 3.3. Зокрема відмічається, що оскільки за своєю конструкцією склад злочину, передбачений 255 КК, відноситься до злочинів з формальним складом, тому він може вчиняєтись лише з прямим умислом.
Вказані конструктивні особливості об'єктивної сторони складу злочину, що аналізується, зумовлюють зміст інтелектуальної ознаки прямого умислу при вчиненні злочинного діяння. В свою чергу специфіка конкретних форм дій (створення злочинної організації, керівництово нею, участь у такій організації, сприяння зустрічі (сходці) тощо, визначають додатково особливості змісту інтелектуальної ознаки умислу при скоєнні цих дій.
Наприклад, інтелектуальна ознака прямого умислу при створенні злочинної організації характеризується в залежності від наявності лише організатора (співорганізаторів) або організатора і виконавців. В першому випадку йдеться про усвідомлення особою, що його дії спрямовані на заснування стійкої злочинної організації для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. У другому випадку мову потрібно вести про усвідомлення особою, що її дії полягають в об'єднанні дій інших співучасників і спрямовані на заснування стійкої злочинної організації для вчинення вказаних злочинів, а особа-виконавець має усвідомлювати свої дії щодо створення такої організації (виконання наказів організатора стосовно пошуку кандидатів на членство у організації, встановлення корупційних зв'язки тощо). злочин організація покарання
Залежно від часу виникнення і формування умислу суб'єктивна сторона усіх форм злочину містить заздалегідь обдуманий умисел. Вольова ознака прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 255 КК - це бажання здійснювати такі дії і досягти передбачуваних наслідків своєї дії.
Диспозиція ст. 255 КК метою створення злочинної організації визначає вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, тому мета є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину.
Водночас необхідно усунути явне протиріччя між положеннями ч. 4 ст. 28, у якій зазначено, що метою злочинної організації є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, і ст. 255, у якій йдеться про створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Зокрема потрібно привести диспозицію ст. 255 у відповідність до тексту ч. 4 ст. 28 КК.
Аналіз усіх альтернативних форм злочину, передбаченого ст. 255 КК, через призму нормативно визначеної мети злочину дає підстави дійти до висновку, що вона а є обов'язковою лише для перших двох форм розглядуваного злочину. Решта форм злочиної поведінки вчиняється тоді, коли організація вже функціонує.
Розділ IV „Відмежування складу злочину створення злочинної організації від суміжних складів злочинів та кваліфікація за сукупністю, загальна характеристика мір покарання”. Його структурними частинами є три підрозділи.
Підрозділ 4.1. містить положення щодо відмежування складу злочину створення злочинної організації від суміжних складів злочинів.
Стосовно розглядуваного складу злочину суміжними складами злочинів з точки зору родового об'єкта посягань та схожих ознак об'єктивної сторони виступають наступні склади злочинів: 1. а) сприяння учасникам злочинних організацій (ч.1 ст. 256 КК); 2. а) організація озброєної банди; б) участь у банді; в) участь у вчинюваному бандою нападі (ст.257 КК); 3. Створення терористичної групи чи терористичної організації(ст.258-3 КК); 4. а) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань; б) участь у діяльності воєнізованих формувань (ч.1 ст. 260 КК); 5. а) створення не передбачених законом збройних формувань; б) участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань (ч.2 ст. 260 КК); 6. а) керівництво не передбачених законом воєнізованими або збройними формуваннями (ч.3 ст. 260 КК); 7. а) участь у складі не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч.4 ст. 260 КК); 8. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392 КК).
Основні критерії розмежування зазначених злочинів головним чином полягають у об'єктивних та суб'єктивних ознаках - особливостях цінностей, на які вони посягають, характері та функціональному призначенні організованого злочинного об'єднання, змісті та спрямованості умислу і меті вчинення злочину. Більшість з цих діянь відносяться між собою як злочини, відповідальність за які передбачена загальною та спеціальною нормами, тому їх кваліфікація здійснюється за правилами, рекомендованими теорією кримінального права щодо конкуренції норм.
У підрозділі 4.2. Кваліфікація за сукупністю злочинів досліджуються випадки, коли злочин, передбачений ст. 255 КК, вчиняється поряд з іншими діяннями і по суті йдеться про множинність злочинів.
Насамперед звертається увага на те, що санкція певної статті КК України впливає на призначення покарання за сукупністю злочинів, проте не може виступати єдиним показником наявності чи відсутності сукупності злочинів зі злочином, передбаченим ст. 255 КК України.
Злочин, передбачений цією статтею, необхідно відносити до одиничних складних злочинів, оскільки вчинення будь-якого з альтернативних діянь створює закінчений злочин. Проте вчинення особою одиничних злочинів, визначених альтернативними формами у ч.1 ст.255 КК, повторно утворюють множинність злочинів.
Діяння у вигляді створення організатором злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також в подальшому керівництво такою організацією необхідно визнати продовжуваним злочином. Неспівпадання суб'єкта організатора злочинної діяльності на етапі створення злочинної організації та керівництва створеною злочинною організацією виключають утворення продовжуваного злочину. Повторність розглядуваних двох форм злочинів, передбачених ч.1 ст.255 КК, виникає у випадку, коли на етапі створення злочинної організації особа не була організатором і лише після створення такої організації вона очолила керування організацією.
Вступ особи до організованої злочинної організації визначає її злочинний стан безперервно, тобто це одна з альтернативних форм злочину, передбачена ч. 1 ст. 255 КК, яку необхідно визначати як триваючий злочин.
Злочини, вчинені у складі злочинної організації, належить самостійно кваліфікувати за відповідними нормами за сукупністю з нормою, яка передбачає відповідальність за створення такої організації, участь у ній чи у вчинюваних нею злочинах. Необхідність самостійної кваліфікація злочинів, вчинених у складі злочинних організацій, а отже застосування в таких ситуаціях інституту сукупності злочинів випливає зі змісту ч.2 ст.255 КК, де йдеться про звільнення від кримінальної відповідальності особи, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті. У випадку, коли особа вчинила у складі злочинної організації інші злочини, вона не може бути звільнена від кримінальної відповідальності з підстав, викладених у ч.2 вказаної статті, оскільки законодавець встановив, що особа звільняється від кримінальної відповідальності за злочин..., а не за множину злочинів.
При кваліфікації злочинів, вчинюваних учасниками злочинниої організації, посилання на ст. 27 КК України є недоречним, оскільки дії організаційного характеру, дії пособника, виконавця цього злочину визначені вказаною нормою.
Підрозділ 4.3. Аналіз мір покарання, які застосовуються судами за злочини, передбачені ст. 255 КК.
Відмічається, шо санкція ст. 255 КК України визначає лише основне покарання - позбавлення волі на певний строк. Проте ця обставина не виключає застосування додаткових покарань за вчинення злочину, передбаченого цією статтею, крім штрафу і конфіскації майна. Відповідно до ч.2 ст. 52 і ст. 54 КК покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу є додатковим і може бути застосовано судом до особи, засудженої за злочин, передбачений ч.1 ст. 255 КК, із наведенням у вироку відповідних мотивів.
На думку дисертанта, категорія «активне сприяння», яка застосована законодавцем у ч.2 ст. 255 КК, має бути формалізована шляхом визначення примірного переліку інформації, яку має надати заявник про злочинну організацію. Зокрема доцільно ч. 2 ст. 255 КК після слів « ...та активно сприяла її розкриттю» доповнити словосполученням: «(передача правоохоронним органам інформації про учасників злочинних організацій, груп, злочинних сходок, їх планів та вчинених злочинах та інших відомостей, що можуть допомогти в припиненні організованої злочинної діяльності та покаранні винних осіб)».
Застосування судами ст.69 КК майже в кожній третій справі по вказаній категорії справ засвідчує про надмірно лаконичну структуру диспозиції та санкції ст. 255 КК. Пропонується залишити нижню межу санкції чинної ст.255 КК лише шодо суб'єктів організованої злочинної діяльності у випадку керуваням цією особою створення злочинною організацією, а також керівництво такою організацією. Відносно інших форм злочинів, передбачених розглядуваною статтею, нижню межу санкції не встановлювати.
Висновки
У висновках, що завершують дисертаційне дослідження, автор узагальнює основні його результати та формулює власні рекомендації щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за створення злочинної організації.
З метою удосконалення правового регулювання кримінальної відповідальності за створення злочинної організації, дисертант вносить наступні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного КК України:
Викласти ч.4 ст. 28 КК Україна в наступній редакції:
„Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким згуртованим ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп”.
Оскільки організованій групі такий комплекс ознак не властивий, підтримуючі раніше висловлені в теорії кримінального права пропозиції, визнається доцільним ознаку стійкості, вказану в ч.3 ст. 28 КК, виключити.
Привести диспозицію ст. 255 у відповідність до тексту ч. 4 ст. 28 КК.
В зв'язку з наявністю неприпустимої суперечливості положень ч. 4 ст. 28 та ч.1 ст. 255 КК зазначене у цій статті словосполучення «…з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину …» замінити словосполученням ««…з метою вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів …»».
Зважаючи на доцільність посилення мотивації особи до сприяння ефективному розкриттю діяльності злочинної організації, пропонується ч. 2 ст. 255 КК після слів « ...та активно сприяла її розкриттю» доповнити словосполученням: «(передача правоохоронним органам інформації про учасників злочинних організацій, груп, злочинних сходок, їх планів та вчинених злочинах та інших відомостей, що можуть допомогти в припиненні організованої злочинної діяльності та покаранні винних осіб)».
Для усунення прогалини у законодавстві, через що в деяких випадках не можна розцінювати вчинення злочину в складі злочинної організації як обставину, що обтяжує покарання, пропонуються також відповідні зміни до ст. 67 КК.
Список праць, опублікованих автором за темою дисертації
1. Українець В.В. Поняття “злочинної організації” в українській юридичній літературі // Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2006. - Вип. 5. - С. 83-89;
2. Українець В.В. Об'єкт як елемент складу злочину створення злочинної організації // Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2008. - Вип. 11. - С. 57-62;
3. Українець В.В. Створення злочинної організації: суб'єктивні ознаки // Адвокат. - 2008. - № 10. - С. ;
4. Українець В.В. Ще раз стосовно поняття злочинної організації //Юриспруденція:теорія і практика, 2008. - № 11 (49). - С. 36-42;
5. Українець В.В. Створення злочинної організації: особливості зовнішнього прояву // Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2009. - Вип. 14. - С.
6. Українець В.В. Особливості об'єкта складу злочину створення злочинної організації // Вісник Академії адвокатури України. - К.: Видавничий центр Академії адвокатури України, 2009. - Вип. 14. - С.
7. Українець В.В. Шляхи удосконалення законодавства щодо організованих злочинних угруповань як форм співучасті // Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез міжнародної наукової конференції „Сьомі осінні юридичні читання”. Частина 3. (м. Хмельницький. 28-29 листопада 2008 р.). - С. 389-390
Анотація
Українець В.В. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Академія адвокатури України, Київ, 2009.
За характером та змістом розглянутих питань дисертація є однією з перших в Україні спроб дослідити на монографічному рівні в кримінально-правовому аспекті проблему відповідальності за створення злочинної організації.
В роботі здійснено порівняльний аналіз законодавства окремих країн дальнього та ближнього зарубіжжя щодо відповідальності за цей злочин. Визначено соціальні передумови введення в кримінальне законодавство України поняття “злочинна організація” як найбільш небезпечної форми співучасті та встановлення відповідальності за її створення. З врахуванням системного підходу змодельовано поняття «злочинна організація», проаналізовано склад злочину, передбачений ст. 255 КК України. Виявлено також критерії відмежування його від суміжних суміжних складів злочинів та випадки кваліфікації за сукупністю злочинів, дана характеристика мір покарання.
На підставі отриманих результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення редакції ч. 4 ст. 28, ст. 255 КК України.
Ключові слова: співучасть, форми, злочинна організація, створення, керування, участь, сприяння, склад злочину, кваліфікація, покарання.
Аннотация
Украинец В.В. Уголовная ответственность за создание преступной организации - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Академия адвокатуры Украины, Киев, 2009.
По характеру и содержанию рассмотренных вопросов диссертация является одной из первых попыток исследовать на монографическом уровне в уголовно-правовом аспекте проблему ответственности за создание преступной организации.
В работе проведен сравнительний анализ законодательства отдельных стран дальнего и ближнего зарубежья относительно ответственности за это преступление. Определены социальные предпосылки введения в уголовное законодательство Украины понятия „преступная организация” как наиболее опасной формы соучастия и установления уголовной ответственности за ее создание.
На основе системного подхода смоделировано понятие „преступная организация”. Ее признаками являются стойкость (временная характеристика), сплоченность (ассоциативная характеристика), иерархичность (структурная характеристика), предназначенность для совершения тяжких и особо тяжких преступлений (функциональная характеристика).
Проанализирован состав преступления, предусмотренного ст. 255 УК Украины, определены особенности его признаков. Выявлены критерии отграничения данного состава от смежных, даны рекомендации относительно квалификации указанного деяния по совокупности преступлений, дана общая характеристика мер наказания, отражены особенности поощрительной нормы, предусмотренной ч. 2 ст 255 УК.
На базе полученных результатов вносятся следующие основные предложения по совершенствованию уголовного законодательства,:
Изложить ч.4 ст. 28 УК Украины в такой редакции:
„Преступление признается совершенным преступной организацией, если оно совершено стойким сплоченным иерархичным об'единением нескольких лиц (пять или более) …. (далее - по тексту)».
Поскольку организованной группе такой комплекс признаков не присущ, признак стойкости, указанный в ч.3 ст. 28 УК Украины, исключить.
В связи с наличием недопустимого противоречия положений ч.4 ст. 28 и ч.1 ст. 255 УК указанное в статье 255 словосочетание „..с целью совершения тяжкого или особо тяжкого преступления ...” заменить словосочетанием „..с целью совершения тяжких или особо тяжких преступлений ...”
Ключевые слова: соучастие, формы,преступная организация, создание, руководство, участие, содействие, состав преступления, квалификация, наказание.
Annotation
Ukraynets V.V. Criminal responsibility for creating criminal organization - Manuscript.
Thesis for a candidate degree in law sciences on the specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; executive criminal law. Academy of Advocacy of Ukraine, Kyiv, 2009.
According to the nature and the content of studied issues, the thesis is one of the first attempts to investigate at the high level the criminal and legal aspects of responsibility for creating the criminal organizations.
A comparative analysis of far and near abroad countries legislation as for the responsibility for this crime is conducted. Social prerequisites to introduct into criminal legislation of Ukraine the term «criminal organization» as the most dangerous form of complicity and establishing criminal responsibility for its creation are defined. The concept «criminal organization» is modeled on the basis of a systematic approach.
The composition of a crime under Article 255 CC of Ukraine is analyzed, the criteria of separation of the crime composition from related ones is identified, the general characteristics of the penalties are suggested. On the basis of the results of the thesis some proposals to improve criminal law are given.
Key words: complicity, forms, criminal organization, creation, management, participation, assistance, composition of a crime, qualification, punishment.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Проблема боротьби з організованою злочинністю. Загальна характеристика кримінальної відповідальності за створення злочинної організації. Поняття та ознаки злочинної організації. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу злочину, методика його розкриття.
курсовая работа [88,7 K], добавлен 17.03.2015Поняття злочину, основні ознаки його складу. Аналіз ознак об’єктивної сторони складу злочину та предмета. Значення знарядь та засобів вчинення злочину при розслідуванні того чи іншого злочину. Основні відмежування знаряддя та засобу вчинення злочину.
курсовая работа [82,5 K], добавлен 17.04.2012Поняття співучасті за кримінальним законодавством України та США. Поняття і зміст злочинної організації як форми співучасті. Співвідношення злочинної організації, організованої групи та банди. Негативні наслідки діяльності злочинної організації.
реферат [48,8 K], добавлен 16.02.2011Співучасть у вчинені злочину: поняття та суть, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Співучасть у формі вчинення злочину групою осіб та групою осіб за попередньою змовою. Організована група як форма співучасті. Поняття та діяльність злочинної організації.
дипломная работа [60,0 K], добавлен 28.01.2014Характеристика рецидиву по кримінальному праву. Визначення ознак та класифікацій повторення злочину. Особливості кримінально-правового регулювання питань відповідальності та призначення покарання за скоєння нового злочину після засудження за попереднє.
курсовая работа [45,0 K], добавлен 03.05.2012Розкриття стадій вчинення злочину за сучасних умов розвитку кримінального права в Україні. Суспільні відносини, які виникають при встановленні стадій вчинення злочину. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 31.01.2008Знайомство з особливостями визнання юридичної особи суб’єктом злочину. Осудність як наступна обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Загальна характеристика злочинів, за які може наставати кримінальна відповідальність з 14 років: насильницькі, майнові.
дипломная работа [68,7 K], добавлен 27.11.2014Законодавче визначення та ознаки суб’єкта злочину. Політична характеристика, соціальна спрямованість і суспільна небезпечність злочину. Вік кримінальної відповідальності. Поняття психологічного критерія осудності. Спеціальний суб’єкт злочину та його види.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 19.09.2013Сутність поняття кримінального покарання та аналіз поняття складу злочину. Особливості загальної та спеціальної превенції. ПОняття мети покарання, його основні ознаки. Аналіз ефективності призначених покарань в Рівненській області. Кваліфікація злочину.
дипломная работа [210,8 K], добавлен 19.07.2011Поняття та характеристика стадій вчинення умисного злочину. Кримінально-правова характеристика злочинів, передбачених ст. 190 КК України. Кваліфікація шахрайства як злочину проти власності. Вплив корисливого мотиву на подальшу відповідальність винного.
курсовая работа [143,3 K], добавлен 08.09.2014
