Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 342.72 /. 73:343.13

ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ І СВОБОД У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ ТА ДЕРЖАВ АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

САДОВА Тетяна Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Смоков Сергій Михайлович,

Одеський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Галаган Володимир Іванович, Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри досудового розслідування

кандидат юридичних наук, доцент Толочко Олександр Миколайович, Національна академія прокуратури України, проректор, директор Інституту підготовки прокурорських кадрів, доцент кафедри кримінального процесу

Захист відбудеться 18.05. 2009 р. о 13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 16.04. 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. П. Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

судочинство кримінальний україна

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови правової держави особливої ваги в Україні набуває утвердження і забезпечення прав і свобод людини, створення гідних умов для її життя, повага до її честі та гідності, захист ділової репутації. Час визначає необхідність постановки юридичної науки насамперед на захист саме цих пріоритетів. Справжній прогрес держави неможливий без активної позиції людей, без їх впевненості у завтрашньому дні, їх захищеності. Реальність забезпечення прав людини повинна розглядатись як критерій оцінки дій органів законодавчої та виконавчої влади, показник моральності суспільства і добропорядності держави.

Наша держава на конституційному рівні визнала людину, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпеку найвищою соціальною цінністю. Захист цих прав і свобод визначає зміст діяльності усіх органів нашої держави та, зокрема, правоохоронних. За останні десятиліття спостерігається прагнення держав європейської та світової співдружності до єдиного підходу щодо розуміння захисту основних прав і свобод людини та громадянина, про що свідчать ратифіковані багатьма країнами численні міжнародні акти, створення міжнародних правових інститутів по захисту таких прав. Їх обсяг, закріплений у міжнародних документах, виконує роль взірця, еталона, до якого повинні прагнути усі народи та держави.

Прослідковується і стійка тенденція щодо зближення змісту і форми багатьох інститутів кримінально-процесуального права різних держав та їх гармонізації. Кримінальне судочинство виступає ефективним інструментом державної охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, адже найчастіше зазнають порушень такі права саме від злочинних проявів, що є найбільшим вторгненням у сферу особистих прав законослухняних громадян.
З іншого боку, суб'єкти, які залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, можуть зазнавати певних обмежень своїх прав та свобод.

На шляху реформування системи судочинства у нашій державі зроблено чимало кроків у напрямку реального забезпечення проголошених Конституцією України та закріплених у інших нормативно-правових актах соціальних цінностей. Однак проблема забезпечення прав і свобод особи в Україні постає ще досить гостро, зокрема, це стосується і кримінального судочинства, діяльності органів дізнання та досудового слідства, які вправі застосувати заходи щодо обмеження таких прав і свобод, втручатися у сферу особистого життя суб'єктів, які залучаються цими органами до процесу. При цьому не виключені також і помилки та зловживання, які допускаються ними в ході розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ, що зумовлюється не в останню чергу численними прогалинами у чинному законодавстві та недостатнім правовим регулюванням окремих положень.

За останні роки все більше правників звертаються до досвіду із вдосконалення кримінально-процесуального законодавства інших держав європейської та світової спільноти з багатими соціальними, культурними та правовими традиціями, які на цьому шляху мають більше доробків. З огляду на наведене вельми актуальним бачиться вивчення такого досвіду, і в його межах підстав та порядку застосування заходів обмеження прав і свобод осіб у кримінальному судочинстві, не лише в Україні, а й у інших державах, зокрема англо-американської системи права, де наведеним проблем приділяється чільна увага.

Теоретичною базою даного дослідження стали праці українських, російських, американських та британських вчених, присвячених проблемам захисту прав людини у кримінальному судочинстві. Кримінальне судочинство США та Великобританії ґрунтовно досліджується російськими правниками С. В. Боботовим, К. Ф. Гуценком, К. Б. Каліновським, В. Н. Маховим, В. М. Ніколайчиком, М. А. Пєшковим, А. К. Романовим. Кримінальний процес США досліджувався М. М. Михеєнком та В. П. Шибіком. В Україні питання гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством країн прецедентного права набуло актуальності в контексті необхідності вивчення та застосування практики Європейського Суду з прав людини. С. Шевчук ґрунтовно дослідив особливості судового захисту прав людини, застосування практики Європейського Суду у контексті західної правової традиції. Окремі положення кримінально-процесуального законодавства США, а саме особливості захисту прав потерпілого від злочину у кримінальному судочинстві англо-американської системи права, досліджені Н. Б. Федорчуком. В. В. Крижанівський провів порівняльно-правове дослідження принципу презумпції невинуватості у кримінальному процесі, зокрема, у США. В. Т. Маляренко здійснив ґрунтовне вивчення проблеми перебудови кримінального процесу України в контексті міжнародних стандартів. Окремі аспекти кримінального судочинства Великобританії та США висвітлені у працях А. В. Молдована, Н. Пильгун, С. Прилуцького, А. В. Савченка. Проблемами гармонізації українського законодавства з міжнародним правом займались В. І. Галаган, Ю. М. Грошевий, В. С. Зеленецький, В. Т. Маляренко, М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, О. В. Негодченко, В. Т. Нор, В. Опришко, Д. П. Письменний, П. М. Рабинович, М. Рісний, В. М. Тертишник, Ю. О. Тихомиров, Є. А. Тихонова, О. М. Толочко, Ю. Шемшученко, В. П. Шибіко, М. Є. Шумило та інші.

Кримінально-процесуальний примус був і є предметом вивчення багатьох вчених-процесуалістів, серед яких А. Н. Ахпанов, Б. Т. Базилєв, Г. Н. Вєтрова, Ю. М. Грошевий, З. Д. Єнікєєв, З. З. Зінатуллін, В. Г. Капустянський, З. Ф. Коврига, В. М. Корнуков, Ф. М. Кудін, В. Т. Маляренко, М. М. Михєєнко, В. Т. Нор, І. Л. Петрухін, В. С. Чистякова, В. П. Шибіко.

Безумовно, що доробки названих вчених значно розширили теоретичні уявлення з багатьох проблем, що існують у нашому праві, однак чимало питань, які стосуються саме застосування заходів процесуального примусу, проведення слідчих дій, що носять обмежувальний характер, ще далекі від повного та всебічного вирішення.

Наведені обставини вказують на актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених Програмою формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 роки (рішення Колегії МВС України від 10 січня 2003 року № 1 км\1 док), Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років (п. 1.1. наказу МВС України № 755 від 05.07.04 року).

Тема дисертації обговорена і затверджена на засіданні вченої ради Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 28 грудня 2006 року), внесена до плану науково-дослідницької діяльності кафедри кримінального процесу ОЮІ ХНУВС.

Мета і завдання дослідження. В рамках поставленої проблеми метою дослідження є: комплексний розгляд проблем у галузі забезпечення прав та свобод людини і громадянина при застосуванні заходів їх обмеження в нашій державі та в інших країнах; дослідження нових ідей та присутніх недоліків; тенденцій розвитку діяльності та напрямків удосконалення кримінально-процесуального законодавства, наближення його до міжнародних стандартів.

Завданнями дослідження є:

розкрити соціальну сутність та правову природу заходів обмеження прав і свобод осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

узагальнити наукові розробки вітчизняних та зарубіжних науковців з цієї проблеми;

здійснити комплексний аналіз нормативно-правової бази щодо забезпечення прав і свобод осіб при застосування заходів щодо їх обмеження у кримінальному процесі України та країнах англо-американської системи права;

проаналізувати правозастосовчу практику щодо забезпечення прав і свобод осіб в ході застосування заходів щодо їх обмеження у кримінальному процесі України, а також Сполучених Штатів Америки та Великобританії;

розробити рекомендації для покращення слідчої і судової практики у сфері застосування заходів обмеження прав і свобод осіб у кримінальному судочинстві України;

внести пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства у сфері застосування заходів обмеження прав і свобод осіб у кримінальному судочинстві України.

Об'єктом дослідження є діяльність правоохоронних органів при застосуванні заходів процесуального примусу в Україні та країнах англо-американської правової системи.

Предметом дослідження виступають заходи обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та країн англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та наукової об'єктивності результатів дослідження обрано комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в правовій науці. Зокрема, формально-логічний - для визначення понять “кримінально-процесуальний примус”, “державний примус”, “арешт”, “затримання”, як це бачиться законодавцем України, США та Великобританії. Історико-правовий метод використовувався для дослідження генезису прав та свобод людини і громадянина і, зокрема, суб'єктів кримінального судочинства; метод юридичного аналізу - для визначення меж виконання суб'єктами кримінально-процесуальної діяльності своїх юридичних обов'язків та забезпечення процесуальних прав. Системно-структурний - для виявлення сукупності правовідносин, у які вступають суб'єкти кримінального процесу в Україні та країнах англо-американської системи права. За допомогою порівняльно-правового методу було досліджено норми права вітчизняного законодавства і правові норми інших держав, насамперед США та Великобританії, які стосуються реалізації прав та свобод осіб під час дізнання та досудового слідства, застосування запобіжних заходів та інших заходів, пов'язаних із застосуванням процесуального примусу. Метод статистичного аналізу використовувався для оцінки динаміки злочинності в Україні, а також у США та Великобританії, ефективності правових засобів для забезпечення прав та законних інтересів суб'єктів кримінального судочинства.

Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з філософії, історії та теорії держави та права, криміналістики, судової експертизи, кримінального, кримінально-процесуального права України, а також США та Великобританії.

Нормативно-правовою та інформаційною базою дослідження стали Конституція і закони України, чинний Кримінально-процесуальний кодекс України, проект Кримінально-процесуального кодексу України № 1233 від 13 грудня 2007 року, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств та відомств, а також конституції та інші закони США і Великобританії, підзаконні акти, що регулюють окремі аспекти кримінально-процесуальної діяльності у цих державах.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті вивчення 232-х кримінальних справ, розглянутих судами в Івано-Франківській області протягом 2005-2008 років; практика Європейського Суду з прав людини; Верховного Суду США, дані, отримані при опитуванні 297 слідчих, дізнавачів, викладачів кримінального процесу вищих навчальних закладів системи МВС.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці кримінального процесу з використанням методологічних положень теорії кримінально-процесуального права, криміналістики та інших галузей знань, сучасних підходів до розуміння захисту прав і свобод людини і громадянина комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми, що виникають при застосуванні заходів обмеження прав і свобод суб'єктів кримінального судочинства в Україні та країнах англо-американської системи права в контексті міжнародних стандартів,

вперше:

здійснено порівняльний аналіз запобіжних заходів, а також слідчих дій, пов'язаних із обмеженням особистої свободи осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві України, та країн англо-американської системи права;

проаналізовано механізм застосування заходів кримінально-процесуального примусу, що запроваджені в Україні, США та Великобританії, з позиції їх відповідності міжнародним стандартам;

обґрунтовано, що позитивним є введення до українського кримінально-процесуального права інституту звільнення з-під варти за певної умови чи комбінації умов (з'являтися в орган міліції у встановлений час; з'являтися за викликом та давати пояснення з приводу справи; заборона зміни місця проживання чи перебування; заборона залишати місце проживання і перебування після встановленої години; заборона будь-яких контактів з потерпілими і свідками та ін.);

доведено, що процедура затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, а також проведення особистого обшуку, освідування та отримання зразків для експертного дослідження, які застосовуються у примусовому порядку, в Україні є надто спрощеною у зв'язку з відсутністю можливості прямого судового контролю за їх законністю;

удосконалено:

визначення поняття та сутності обмеження прав і свобод людини і громадянина у кримінальному судочинстві;

погляди на систему принципів застосування примусових заходів;

підходи щодо оптимізації функціонування інституту понятих у кримінальному процесі України;

положення щодо забезпечення прав та законних інтересів осіб при затриманні та арешті;

процесуальний порядок проведення слідчих дій, пов'язаних із застосуванням примусу;

дістали подальшого розвитку:

погляди щодо необхідності приведення національного законодавства України до визнаних демократичними державами світу міжнародних стандартів у сфері забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина;

шляхи вдосконалення підстав та процесуального порядку застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі, а також проведення слідчих дій, що пов'язані із обмеженням прав і свобод людини і громадянина в контексті міжнародних стандартів;

Сформульована низка пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України (ч. 5 ст. 106, ст. 154-1, частини 2, 3, 6 ст. 177, ст. 193, ст. 199).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

у науково-дослідницькій роботі - для подальшої розробки наукових та інформаційних основ щодо забезпечення прав і свобод осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, при застосуванні примусових заходів;

у законотворчій діяльності - при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу України;

у сфері застосування права - для забезпечення єдності в правозастосуванні, що регулює механізм реалізації прав і законних інтересів у кримінальному процесі при застосуванні заходів та проведенні слідчих дій, пов'язаних із обмеженням прав і свобод учасників кримінального судочинства, зокрема, у практичній діяльності органів досудового розслідування (акт впровадження у практичну діяльність Головного слідчого управління МВС України від 2 грудня 2008 р.);

у навчальному процесі - для впровадження у вищих навчальних закладах курсів “Міжнародні стандарти прав людини в кримінальному процесі України”, “Забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів кримінального судочинства України”, “Організація досудового розслідування в ОВС у контексті міжнародних стандартів”, для вдосконалення курсів “Кримінальний процес України”, “Дізнання в ОВС” тощо, а також для підготовки відповідних підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для працівників практичних підрозділів ОВС та інших правоохоронних органів (акти впровадження у навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 січня 2009 р. та Прикарпатського юридичного інституту ЛьвДУВС від 25 лютого 2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, були оприлюднені на науково-практичній конференції “Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина в кримінальному судочинстві” (26 жовтня 2007 р., м. Львів), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства” (28 лютого 2008 р., м. Івано-Франківськ), науково-практичній конференції “ Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства” (30 травня 2008 р., м. Одеса), Міжнародній науково-практичній конференції “Співпраця поліції, органів управління та місцевого самоврядування в ході забезпечення безпеки при проведенні масових заходів” (10-12 вересня 2008 р., м. Хожув, Польща).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у шести статтях, п'ять з яких опубліковані у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, а також у трьох тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до поставлених завдань і мети дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 243 сторінки; обсяг основного тексту - 188 сторінок, додатки (16) - 27 сторінок, список використаних джерел (227 найменувань) - 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі з'ясована актуальність теми дослідження, обґрунтовано її вибір, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мету, основні завдання, методи, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію окремих положень дисертації.

Перший розділ “Зміст та правова природа заходів обмеження прав і свобод осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві” складається із двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та сутність обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві” з'ясовано, що обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві відбувається переважно шляхом застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Дисертантом визначений зміст понять “кримінально-процесуальний примус” та “заходи кримінально-процесуального примусу”, їх співвідношення із поняттям прав і свобод людини. Автор доходить висновку, що права і свободи людини у кримінальному судочинстві не є безмежними, а також з'ясовує критерії їх обмеження у чинному законодавстві.

На основі аналізу класифікацій заходів кримінально-процесуального примусу відповідно до різних критеріїв, дисертант згруповує ці заходи у три групи: 1) запобіжні заходи; 2) слідчі дії, пов'язані із застосуванням примусу; 3) інші заходи кримінально-процесуального примусу.

Дисертант відзначає, що основною вимогою щодо застосування заходів кримінально-процесуального примусу є неухильне дотримання прав і свобод громадян, їх обмеження допускається у виключних випадках лише у в законному порядку. На основі аналізу поглядів вчених-процесуалістів на стан забезпечення прав і свобод, дисертант робить висновок про те, що не всі норми вітчизняного законодавства приведені у відповідність до вимог, встановлених міжнародно-правовими актами. В цьому контексті дисертант відзначає необхідність вивчення передових демократичних країн світу, зокрема країн англо-американської системи права, які мають найстаріші традиції демократії. У законодавстві цих країн забезпеченню прав і свобод надається підсилена увага.

У підрозділі 1.2. “Міжнародні стандарти застосування заходів процесуального примусу та їх національна імплементація” з'ясовано, що основні стандарти застосування заходів кримінально-процесуального примусу встановлені низкою міжнародно-правових актів, ратифікованих Україною. Дане визначення поняття “міжнародні стандарти” та їх змісту у кримінальному судочинстві.

Проаналізувавши основні міжнародні документи, що встановлюють критерії обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві, дисертант доходить висновку, що процес гармонізації норм національного законодавства з нормами міжнародного права ще далекий від завершення. На цьому шляху необхідним бачиться адаптація національного законодавства у галузі кримінального судочинства не тільки до законодавства Євросоюзу, а й інших провідних держав світу з різними підходами до імплементації міжнародно-правових актів.

Розділ другий “Забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу в Україні та країнах англо-американської системи права при застосуванні запобіжних заходів” містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. “Забезпечення прав і законних інтересів осіб при затриманні та взятті під варту” досліджено та проаналізовано стан дотримання вимог міжнародно-правових норм при застосуванні заходів, що пов'язані із позбавленням права на свободу, - затримання та взяття під варту, підстави і процесуальний порядок їх обрання.

Дисертантом відзначається, що питання дотримання законності при застосуванні не тільки взяття під варту, а й затримання у Великобританії та США віднесені до компетенції суду, що є додатковою гарантією дотримання прав учасників процесу. Проаналізувавши стан дотримання законності при затриманні особи за підозрою у вчиненні злочину, дисертант доходить висновку про необхідність існування більш жорсткого контролю за його здійсненням. Звідси випливає потреба у запровадженні судового контролю за затриманням, який полягає у направленні копії протоколу затримання не лише прокурору, а й до суду, з внесенням необхідних доповнень у ст. 106 КПК України.

Крім того, дисертант робить висновок про необхідність реформування інституту затримання шляхом розмежування затримання як адміністративно-владної дії і запобіжного заходу з оформленням останнього вмотивованою постановою, що має бути затверджена неупередженим органом, яким є суд, за аналогією із процедурою отримання ордера у США та Великобританії.

Також автором пропонується з метою належного забезпечення прав затриманого початком обчислення строків затримання вважати момент фактичного затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, як це існує в США, оскільки саме цей момент є початком реального позбавлення особи свободи пересування.

У підрозділі 2.2. “Забезпечення прав та законних інтересів осіб при застосуванні запобіжних заходів, що є альтернативними триманню під вартою” дисертант підкреслює, що виключність застосування заходів, пов'язаних із обмеженням права на свободу в країнах англо-американської системи права зумовлена існуванням в цих країнах дієвої системи альтернативних запобіжних заходів. Однак, тенденція до зменшення випадків обмеження права на свободу після внесення змін до українського законодавства не обумовлює виключності застосування затримання та взяття під варту.

Звідси автором бачиться за доцільне запровадження інституту звільнення за певної умови чи комбінації умов, який ефективно діє в США, надаючи вповноваженим органам застосовувати таку комбінацію встановлених законом умов, яка забезпечуватиме належну поведінку обвинуваченого найвищою мірою.

На основі вивчення існуючої в Україні системи альтернативних запобіжних заходів дисертантом з'ясовано, що дієвим з них наразі є тільки підписка про невиїзд. Нагальних змін потребує, зокрема, інститут застави. Автор наголошує, що на сучасному етапі застава застосовується вкрай рідко. Розмежування інститутів застави і виконання вироку у частині майнових стягнень, а також встановлення розміру застави в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи і особи обвинуваченого, на думку дисертанта, сприятиме підвищенню ефективності її застосування.

У підрозділі зроблений аналіз і інших альтернативних запобіжних заходів, зокрема особистої поруки. За результатами цього дисертантом обґрунтовується необхідність заміни обов'язку поручителя доставити обвинуваченого в органи дізнання, досудового слідства чи до суду на першу про те вимогу, який виконати на практиці інколи неможливо, обов'язком негайно інформувати про будь-які порушення або намір порушення умов звільнення обвинуваченим до компетентних органів, які мають повноваження застосувати до нього привід.

Розділ третій “Захист прав і свобод осіб під час здійснення слідчих дій, що можуть бути пов'язані із застосуванням примусу” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу при здійсненні обшуку та виїмки” вивчаються особливості забезпечення права на недоторканність житла, таємницю приватного життя в Україні та країнах англо-американської системи права. Автор зауважує, що охороні цих прав у Великобританії та США приділяється підсилена увага. Одним із шляхів підвищення рівня дотримання прав учасників процесу при здійсненні обшуку автор називає конкретизацію в законі невідкладних випадків проведення обшуку житла без постанови суду, перелік яких потребує законодавчого закріплення.

Дисертантом проаналізований зміст поняття “приватне життя” та підходи до його обсягу, що існують в Україні та країнах англо-американської системи права. В США право на охорону приватного життя існує там, де громадянин має розумні підстави сподіватися на приватність.

Крім того, дисертант, з'ясувавши природу і особливості здійснення особистого обшуку, обґрунтовано наголошує на необхідності запровадження судового контролю також і за проведенням цієї слідчої дії, яка є серйозним втручанням у сферу прав і свобод.

Автором також розглянута процедура проведення обшуку при затриманні підозрюваного в Україні у порівнянні із цією ж процедурою в США та Великобританії.

Дисертантом з'ясовано, що в країнах англо-американської системи права поняття виїмки в нашому розумінні не існує. Предмети і живі особи “вилучаються” за правилами проведення обшуку.

Підрозділ 3.2. “Захист прав і свобод при освідуванні та отриманні зразків для порівняльного дослідження” присвячений аналізу процесуального порядку здійснення цих слідчих дій. Дисертантом з'ясовані основні міжнародні стандарти щодо проведення освідування та отримання зразків для експертного дослідження. Необхідність приведення національного законодавства у цій сфері до міжнародних стандартів зумовлює пропозиції дисертанта щодо конкретизації у законі повного переліку цілей, для досягнення яких може бути проведене освідування, а також суб'єктів, щодо яких воно може бути проведене у примусовому порядку. Автор пропонує прямо вказати в законі підстави, які обумовлюють можливість проведення примусового освідування щодо потерпілого чи свідка за рішенням суду.

Проаналізувавши різні підходи до інституту понятих, що існують в сучасній науці кримінального процесу, дисертант підтримує позицію щодо необхідності внесення змін до цього інституту. Англо-американській правовій системі цей інститут взагалі невідомий.

Дані опитування працівників органів дізнання та досудового слідства, а також новітні підходи до розуміння прав і свобод учасників процесу зумовили винесення автором пропозиції щодо надання можливості освідуваному, а також особі, в якої відбираються зразки для порівняльного дослідження відмовитись від понятих, якщо вони вважають за потрібне.

Дисертант вважає, що процедура відібрання зразків для експертного дослідження потребує ширшої правової регламентації. З цією метою пропонується закріпити в законі положення про недопущення в ході відібрання зразків для порівняльного дослідження дій, що принижують гідність особи, в якої їх відбирають, або небезпечні для її здоров'я, а також чітко визначити перелік учасників кримінального судочинства, в яких можуть бути одержані зразки. Висловлюється думка, що примусове освідування свідка і потерпілого потребує судового контролю.

У підрозділі 3.3. “Дотримання прав осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, при накладенні арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та знятті інформації з каналів зв'язку” відзначається, що право на приватне життя в США та Великобританії набуло значного розвитку. Проаналізувавши стан дотримання прав і свобод при застосуванні накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку, зроблений висновок про те, що в Україні, на відміну від США, судовий контроль за дотриманням прав людини в ході зняття інформації з каналів зв'язку та накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію не є обов'язковим, а здійснюється за ініціативою судді, що відбувається далеко не в кожному випадку. Пропонується зобов'язати суд слідкувати не тільки за законністю підстав для зняття інформації з каналів зв'язку, а й за дотриманням законності і конфіденційності під час проведення цієї слідчої дії, так само як контролювати результат її проведення.

З метою дотримання критерію співрозмірності та чіткого законодавчого врегулювання питання втручання у сферу приватного життя дисертант бачить необхідним доповнити ч.1 статті 187 КПК виключним переліком злочинів, обґрунтована підозра у вчиненні яких або обґрунтована підозра щодо наявності в певної особи інформації про вчинення яких, стане достатньою підставою для накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку як до, так і після порушення кримінальної справи.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу чинного законодавства України та країн англо-американської системи права у порівнянні із нормами міжнародних стандартів, практики його реалізації, вивченні наукових здобутків вітчизняної та зарубіжної кримінально-процесуальної науки у цій сфері сформульовані основні результати проведеного дослідження, а також практичні й теоретичні пропозиції.

Застосування заходів обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві обумовлене не тільки нормами внутрішньодержавного, а й міжнародного права. З метою найбільш повного забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу під час їх застосування поряд з національними слід керуватися нормами та принципами, що містяться в міжнародно-правових актах. На шляху гуманізації кримінального судочинства необхідним бачиться звернення до досвіду передових демократичних країн світу, зокрема, Великобританії та США.

Права і свободи людини можуть бути обмежені на визначений строк, необхідний для здійснення загальнодержавних інтересів боротьби зі злочинністю. Якщо людина в процесі реалізації своїх прав і свобод посягає на права і свободи інших людей, в такому випадку врегулювання конфлікту інтересів є обов'язком держави. Ефективним інструментом в діяльності щодо охорони прав і свобод громадян виступає кримінальне судочинство.

На відміну від України, усі питання, пов'язані із затриманням і взяттям під варту в країнах англо-американської системи права, є об'єктом прямого судового контролю. Насамперед, це стосується затримання. У зв'язку з цим доцільним бачиться запровадження в Україні прямого судового контролю за затриманням шляхом розмежування двох видів затримання - як адміністративно-владної дії і як запобіжного заходу, останній слід оформляти постановою, затвердженою неупередженим судовим органом. Початком затримання слід вважати момент фактичного захоплення особи.

Встановлено, що в країнах англо-американської системи права тримання під вартою є виключним запобіжним заходом. В цих країнах існує розвинена система альтернативних запобіжних заходів, що застосовуються до підозрюваних та обвинувачених на стадії досудового слідства.

Зроблено висновок про те, що існуюча в Україні система запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту, потребує вдосконалення. У зв'язку з цим можливим бачиться введення до українського кримінально-процесуального права інституту звільнення за певної умови чи комбінації умов, до якого пропонується включити перелік усіх можливих умов звільнення з-під варти до суду та надати можливість органам досудового слідства і суду використовувати будь-яку комбінацію цих умов, яка на їх думку здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого в якості альтернативи взяттю під варту в кожному конкретному випадку.

Застава є одним з найпоширеніших заходів в США та Великобританії, однак в Україні вона застосовується вкрай рідко. З метою підвищення ефективності застави винесена пропозиція розмежування інститутів застави і виконання вироку в частині майнових стягнень, оскільки виконання вироку в частині майнових стягнень повинно здійснюватись за однаковою процедурою незалежно від виду обраного запобіжного заходу. Взаємозалежність цих інститутів гальмує розвиток застосування застави в Україні.

Розмір застави повинен визначати орган досудового слідства чи суд, беручи до уваги обставини справи, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, інші дані про його особу, його зв'язки та його минуле, розмір заподіяних злочином збитків та розмір цивільного позову, в кожному конкретному випадку. На основі дослідженого досвіду Великобританії та США пропонується зазначити в законі положення про заборону встановлювати завідомо надмірну заставу, тобто в розмірі, який обвинувачений не здатен сплатити, з метою залишення його під вартою.

З'ясовано, що хоча міжнародні документи не встановлюють окремих вимог до застосування особистої поруки та поруки громадської організації, у них вказується на пріоритетність їх перед примусовими заходами, пов'язаними з обмеженням волі. Обґрунтовується необхідність замінити обов'язок поручителя доставити обвинуваченого в органи дізнання, досудового слідства чи до суду на першу про те вимогу обов'язком негайно інформувати суд про будь-які порушення або намір порушення умов звільнення обвинуваченим.

На основі аналізу кримінально-процесуального законодавства України та країн англо-американської системи права доведено необхідність законодавчого закріплення переліку невідкладних випадків, в яких проведення обшуку житла та іншого володіння особи можливий без постанови суду. Обґрунтовується необхідність запровадження судового контролю також і за особистим обшуком, який є прямим втручанням у сферу прав і свобод.

Встановлено, що основним стандартом щодо проведення освідування та одержання зразків для експертного дослідження згідно міжнародних документів є заборона на вчинення (або невчинення) особами, які беруть участь у зазначених слідчих діях, будь-яких дій, що потягнули за собою приниження честі і гідності освідуваної особи або особи, у якої відбирають зразки, та нанесли шкоду її здоров'ю.

Підтримується положення про можливість одночасного проведення освідування і огляду одягу та взуття з оформленням їх в одному протоколі. Скорочення часу проведення і оформлення слідчої дії в даному разі буде не розширенням, а навпаки, економією примусу, адже освідуваний буде підданий обмеженню права на особисту та тілесну недоторканність протягом значно коротшого терміну. Обґрунтовано, що примусове освідування потерпілого і свідка повинно проводитись у виключних, чітко визначених законом випадках за рішенням суду.

Доцільним бачиться надання можливості освідуваному, а також особі, в якої відбираються зразки для порівняльного дослідження, вирішувати питання щодо присутності понятих на власний розсуд. Загалом, з огляду на спільну природу отримання зразків для експертного дослідження повинне здійснюватись за такими ж правилами, що й освідування.

З метою дотримання критерію співрозмірності та чіткого законодавчого врегулювання питання втручання у сферу приватного життя вважаємо за необхідне доповнити норму КПК виключним переліком злочинів, обґрунтована підозра у вчиненні яких або обґрунтована підозра щодо наявності в певної особи інформації про вчинення яких стане достатньою підставою накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв'язку як до, так і після порушення кримінальної справи.

В Україні, на відміну від США, судовий контроль за дотриманням прав людини в ході зняття інформації з каналів зв'язку та накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію здійснюється за ініціативою судді, який може витребувати матеріали з результатами проведення слідчої дії для перевірки. Оскільки на практиці це відбувається далеко не завжди, вважаємо за необхідне зобов'язати суд слідкувати не тільки за законністю підстав для зняття інформації з каналів зв'язку, а й за дотриманням законності і конфіденційності під час проведення цієї слідчої дії, так само як контролювати результат її проведення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Садова Т. В.  Поняття, підстави та процесуальний порядок проведення обшуку та виїмки за кримінально-процесуальним законодавством США / Т. В. Садова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - № 2. - С. 176-179.

Садова Т. В. Поняття, підстави та процесуальний порядок застосування арешту за кримінально-процесуальним законодавством США / Т. В. Садова // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 1. - С. 334-342.

Садова Т. В. Застава в контексті англо-американської правової традиції / Т. В. Садова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 7. - С. 141-144.

Садова Т. В. Особливості проведення обшуку та виїмки в контексті міжнародної концепції прав людини / Т. В. Садова // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 158-161.

Садова Т. В. Захист права на таємницю приватного та сімейного життя, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції під час проведення слідчих дій в Україні та країнах англо-американської правової системи / Т. В. Садова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. -
№ 2. - С. 174-177.

Садова Т. В. Міжнародні стандарти застосування заходів процесуального примусу / Т. В. Садова // Держава і закон: теорія, практика, методика : зб. наук. праць. - Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. - Вип. 3. - С. 208-218.

Садова Т. В. Деякі аспекти забезпечення права на свободу і особисту недоторканність в контексті міжнародних стандартів / Т. В. Садова // Матер. Всеукр. наук.-практ. конфер. [“Досудове слідство : шляхи вдосконалення кримінально-процесуального законодавства”], (Івано-Франківськ, 30 лист. 2007 р.). - Івано-Франківськ : ЗАТ “Надвірнянська друкарня”, 2008. - С. 132-138.

Садова Т. В. Міжнародний досвід вдосконалення системи запобіжних заходів, альтернативних взяттю під варту // Матер. міжнар. наук.-практ. конфер. [“Процесуальні, тактичні та психологічні проблеми, тенденції і перспективи вдосконалення досудового слідства”], (Одеса, 30 трав. 2008 р.). - Одеса, 2008. - С. 79-82.

Садова Т. В. Деякі аспекти забезпечення права на недоторканність житла в контексті міжнародних стандартів / Т. В. Садова // Матер. наук.-практ. конфер. [“Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина в кримінальному судочинстві”], (Львів, 26 жов. 2007 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2008. - С. 195-199.

АНОТАЦІЯ

Садова Т. В. Обмеження прав і свобод у кримінальному судочинстві України та держав англо-американської правової системи в контексті міжнародних стандартів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному порівняльно-правовому аналізу теоретичних і практичних проблем, що виникають під час застосування заходів обмеження прав і свобод осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві на досудових стадіях кримінального процесу в Україні та державах англо-американської правової системи на прикладі США і Великобританії в контексті міжнародних стандартів. Розглянуті проблемні питання застосування примусу в ході здійснення запобіжних заходів а також слідчих дій, що можуть бути проведені у примусовому порядку. Розкривається зміст міжнародних стандартів, що регламентують застосування того чи іншого заходу примусу, які взяті за еталон у процесі порівняння.

Вивчення законодавства держав англо-американської правової системи зумовило формулювання конкретних пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України з метою забезпечення реального захисту прав і свобод під час застосування кримінально-процесуального примусу.

Ключові слова: кримінальний процес, англо-американська правова система, заходи процесуального примусу, права, свободи, міжнародні стандарти.

АННОТАЦИЯ

Садовая Т. В. Ограничение прав и свобод в уголовном процессе Украины и государств англо-американской правовой системы в контексте международных стандартов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному сравнительному анализу теоретических и практических проблем, возникающих при применении мер ограничения прав и свобод лиц, принимающих участие в уголовном судопроизводстве на досудебных стадиях.

Диссертация является первой в Украине попыткой осуществить сравнительное исследование состояния защиты прав и свобод лиц в ходе применения мер процессуального принуждения в странах англо-американской правовой системы на примере Великобритании и США, а также разработать в результате конкретные предложения по усовершенствованию уголовно-процессуального законодательства Украины. В качестве эталона при сравнении были использованы международные стандарты.

Автор подчеркивает, что права и свободы человека не являются безграничными, согласно международным стандартам, они могут быть ограничены на определенный срок, который необходим для осуществления общегосударственных интересов борьбы с преступностью. Если человек в процессе реализации своих прав и свобод посягает на права и свободы других людей, в таком случае урегулирование конфликта интересов является обязанностью государства, эффективным инструментом при этом выступает уголовное судопроизводство.

Диссертант пришел к выводу, что система мер пресечения, существующая в Украине, требует усовершенствования. В процессе исследования установлено, что арест является исключительной мерой пресечения в странах англо-американской правовой системы за счет существования развитой системы альтернативных мер пресечения. В связи с этим диссертант считает необходимым реформирование системы альтернативных мер пресечения в Украине.

Предлагается повысить эффективность применения залога путем разграничения этого института и института исполнения приговора в части имущественных взысканий. Также вносится предложение определять сумму залога в каждом отдельно взятом случае в зависимости от тяжести совершенного преступления, личности обвиняемого и его материального состояния, размера причиненного ущерба.

Автор считает возможным введения в Украине института освобождения при определенном условии или комбинации условий по аналогии с США, который предполагает наделение органов досудебного расследования и суды полномочиями освобождать задержанных, используя при этом любую комбинацию условий, которая, по их мнению, могла бы обеспечить его надлежащее поведение. Перечень возможных условий, среди которых обязательство не покидать место проживания, запрещение любых контактов с потерпевшими и свидетелями, электронное наблюдение и др., предлагается закрепить законодательно.

С целью достижения исключительности взятия под стражу, по мнению диссертанта, следует также реформировать этот институт, а также институт задержания. Обосновывается возможность разграничения задержания как следственного действия и как временной меры пресечения. Последнее предлагается оформлять постановлением, которое должно утверждаться судебным органом.

В работе также исследована степень законодательной защиты прав и свобод участников процесса при производстве следственных действий, которые могут проводиться в принудительном порядке. Автор относит такие следственные действия к мерам процессуального принуждения, поскольку они существенно вторгаются в сферу прав и свобод граждан.

Обосновывается необходимость установления судебного контроля над проведением не только обысков жилища, но и личных обысков.

Ключевые слова: уголовный процесс, англо-американская правовая система, меры процессуального принуждения, права, свободы, международные стандарты.

SUMMARY

Sadova T. V.  Limiting Rights and Freedoms in the Criminal Justice of Ukraine and Anglo-American Legal System in the Context of International Standards. - Manuscript.

Dissertation for acquiring an Academic Degree of the Candidate in Law in specialty 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Legal Expertise; Detective Activity. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2009.

This dissertation is the first research in Ukraine which makes complex legal-comparative analysis of the theoretical and practical problems which may occur during the application of measures limiting rights and freedoms of persons who participate in criminal justice process in the pretrial stages in Ukraine and Anglo-American legal system represented by the USA and the Great Britain in the context of international standards. The content of international standards which regulate application of enforcement measures is revealed, these standards serve as model in the process of comparison. Problems arising in the process of enforcement during application of preventive measures and investigative actions, which may be conducted with the use of force, are studied.

The result of the study of English and American legal systems stipulates formulation of definite proposals aimed at the improvement of current procedural law of Ukraine to provide real protection of the rights and freedoms in the process of application of enforcement measures.

Key words: criminal procedure, Anglo-American legal system, measures of procedural enforcement, rights, freedoms, international standards.

Размещено на Allbest.ru