Еволюція західноєвропейського приватного права (історико-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕВОЛЮЦІЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність: 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ШАБУНІНА Вікторія Віталіївна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент, заслужений юрист України Самохвалов Віктор Панасович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член - кореспондент АПрНУ Ярмиш Олександр Назарович, керівник департаменту з діяльності правоохоронних органів РНБО України;

кандидат юридичних наук, професор Бобровник Світлана Василівна, проректор Київського університету права НАН України.

Захист відбудеться “23” листопада 2009 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розіслано “21” жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор юридичних наук, профессор Н.Ю. Пришва.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми даного дисертаційного дослідження зумовлена тим, що сучасний етап державно-правового розвитку України є тісно пов'язаним із загальними європейськими консолідуючими тенденціями. Після століть східної орієнтації нашої держави нині визнано її невід'ємний зв'язок із західною культурною традицією. Останніми роками з'явилися дослідження, які тією чи іншою мірою визначають належність України до правового простору Європи. Доведено, що коріння правової системи України сягає римського права, є спільним із загальноєвропейським. З урахуванням історичних тенденцій та сучасних євроінтеграційних намірів нашої держави усі дослідження генезису європейської правової системи набувають надзвичайної актуальності у вітчизняному науковому юридичному просторі.

Оскільки євроінтеграційні процеси України в правовій сфері беззастережно мають супроводжуватися гармонізацією вітчизняного та європейського законодавства, особливої актуальності набувають дослідження, що вивчають та визначають аналогічні гармонізаційні та уніфікуючі процеси в європейському просторі. Шляхи, якими створювалася єдина європейська правова культура та спільні європейські інститути, проблеми правового узгодження та варіанти їхнього подолання, з якими вже зустрічалася європейська правова історія, мають бути чітко визначені та всебічно досліджені з тим, щоб уникнути аналогічних помилок в сучасних умовах. Застосування методики дослідження існуючого досвіду та використання його переваг і вдалих законотворчих механізмів може надати вітчизняній правовій системі необхідної довершеності та досконалості, позбавити вітчизняного законодавця довгого шляху спроб та можливих помилок.

Система європейського приватного права завдяки своїй специфіці та пристосованості до міжнародного поширення є першою системою, з якою Україна зазнає інтеграційних процесів. Тому дослідження зародження, формування, розвитку та уніфікаційних тенденцій цієї системи набуває надзвичайної актуальності.

Актуальність даного дослідження посилюється завдяки сучасним процесам демократизації суспільства. Система приватного права історично зароджувалася як право громади - вільних рівноправних осіб, які захищають свої погляди та законні інтереси. Протягом усього періоду свого формування та розвитку приватне право певною мірою протиставлялося державному праву. Попри активні процеси державно-правових змін та втручання законодавця приватне право переконливо доводило свою життєздатність, його розвиток був невід'ємно пов'язаний з поширенням на європейських теренах концепції природного права, з дотриманням невідчужуваних життєвих прав людини та громадянина.

Ступінь розвитку приватного права в тій чи іншій державі є свідченням рівня її демократичності. Саме цією ознакою можна пояснити характерну зневагу до приватного права в Радянському Союзі. І навпаки, сучасний науковий інтерес до цієї сфери на вітчизняному дослідницькому просторі надає можливість сподіватися на демократичний напрям розвитку нашої держави.

При написанні роботи автор спирався на праці таких відомих науковців, як Е. Аннерс, Г. Берман, Ф. Вайкер, М. Вебер, М. Вольф, Ж.Ле Гофф, Р. Давід, Р. Дарендорф, А. Довгерт, Д. Дождев, М. Домашенко, Б. Жарков, О. Зайчук, П. Каленський, М. Козюбра, В. Копєйчиков, В. Кисіль, Г. Коїнг, В. Корецький, В. Котюк, Г. Кьотц, Ф. Лотмар, Г. Мюрдаль, А. Машков, Б. Малишев, А. Пашерстник, О. Підопригора, Й. Покровський, В. Рубаник, В. Самохвалов, К.Ж. Спінозі, Л. Таль, Н. Толкачова, Ф. Тернер, Р. Фінстра, Л. Фуллер, У. Холдсворт, К. Цвайгерт, Р. Ціммерман, О. Шевченко та інші. Водночас слід зазначити, що на сьогоднішній день відсутнє комплексне дослідження еволюції приватного права в державах Західної Європи, багато суттєвих елементів розвитку приватного права залишилося поза увагою вказаних авторів, що й сприяло вибору теми дослідження. Детальний аналіз історіографії предмета дослідження здійснено у спеціальному підрозділі дисертації.

Мета дисертації полягає у комплексному дослідженні еволюції західноєвропейського приватного права, тенденцій та особливостей його уніфікації. Досягнення мети дослідження здійснювалося шляхом вирішення наступних завдань.

- висвітлити історіографію та методологію дослідження еволюції західноєвропейського приватного права;

- встановити соціально-економічні, політичні та правові передумови формування і розвитку західноєвропейського приватного права;

- розкрити зародження та еволюцію концепції поділу права на публічне і приватне;

- виявити вплив римського права на формування та уніфікацію західноєвропейського приватного права;

- встановити основні тенденції та особливості формування середньовічного західноєвропейського приватного права;

- розкрити кодифікаційні процеси у цивільному, сімейному та торгівельному праві західноєвропейських країн у ХІХ ст.;

- виявити особливості та тенденції розвитку західноєвропейського цивільного права у ХХ ст.;

- визначити приватно-правові та публічно-правові тенденції у процесі уніфікації приватного права у державах Західної Європи на сучасному етапі.

Методи дослідження ґрунтуються на принципах, що сприяли досягненню поставленої мети, таких, як плюралізм ідей, поглядів, підходів, об'єктивізм.

Матеріалістичний та ідеалістичний методи у поєднанні з методом об'єктивізму сформували загальну концепцію роботи, уможливили розгляд еволюції приватного права з урахуванням різних поглядів та концепцій.

Порівняльне дослідження еволюції приватного права в правових системах західноєвропейських країн здійснювалося як на макрорівні, так і на мікрорівні. На макрорівні увага зосереджувалась на ролі окремих елементів права, процедурі вирішення спорів, методах застосування правового матеріалу. Зокрема, значну увагу приділено порівнянню законодавчої техніки, методам тлумачення законодавчих актів, правовій ролі судових прецедентів та методиці підготовки судових рішень (розділ ІІІ підрозділ 3.2.). На мікрорівні досліджувалися правові інститути або норми, що застосовувалися для вирішення конкретних проблем і конфліктів - казусів. Порівняльний аналіз правового матеріалу багатьох західноєвропейських держав надав можливість критично проаналізувати еволюцію приватного права та зробити науково обґрунтовані висновки.

Дослідження еволюції приватного права у певні конкретні періоди суспільного розвитку західноєвропейських країн і визначення змісту та основних змін, що відбувалися в ньому, здійснювалося за допомогою історичного (еволюційного) методу. Цей метод тісно пов'язаний із логічним, використання його сприяло визначенню загальних тенденцій та причинно-наслідкових зв'язків у розвитку європейських правових систем.

Широке застосування топічного (латинське - “відкриття”) аналізу дозволило з'ясувати передумови, що впливали на розвиток західноєвропейського приватного права (розділ І підрозділ 1.3.). Такі методи, як аналіз та синтез, що доповнюють один одного, сприяли дослідженню правових систем у комплексі, а також окремих їх елементів та зв'язків між ними (розділ ІІ підрозділ 2.3., розділ ІІІ підрозділ 3.2.). За допомогою аналізу розглянуто основні поняття та інститути приватного права, виявлено їх характерні ознаки та властивості в історичному аспекті. Узагальнення уможливило встановлення характерних рис західноєвропейського приватного права та відмінностей систем двох основних правових традицій: континентальної та загальної.

Застосування інституційного методу дозволило виділити структурні елементи приватного права, його основні поняття та інститути, адже дослідження їх розвитку відображає загальний генезис права в історичному контексті (розділ ІІ підрозділ 2.1.).

Структурно-функціональний метод надав можливість встановити закономірності та особливості розвитку західноєвропейського приватного права у досліджуваний період. За допомогою спеціально-юридичного методу визначено юридичні поняття і терміни, що містяться у юридичних документах західноєвропейських країн, подано їх тлумачення. Цей метод дозволив провести класифікацію та встановити ознаки, проаналізувати практику створення та застосування законодавства (розділ ІІІ підрозділ 3.1.). Детальний аналіз методології дослідження здійснено у першому розділі дисертації.

Джерельною базою дослідження стали пам'ятки права держав Західної Європи періоду ІІ ст. н.е. (Інституції Гая) - кінця ХХ ст. (інструкції та директиви ЄС).

Об'єктом дослідження є приватне право Західної Європи.

Предметом дослідження є еволюція приватного права Західної Європи з раннього середньовіччя до сьогодення.

Наукова новизна дослідження обумовлена тим, що в ньому вперше у вітчизняній історико-правовій науці простежено еволюцію приватного права країн Західної Європи з раннього середньовіччя до сьогодення та розкрито поділ права на приватне і публічне; використано велику низку іншомовних наукових джерел, які ще не були предметом широкого наукового аналізу у вітчизняній юридичній науці; зроблено відповідні науково-теоретичні висновки стосовно уніфікації західноєвропейського приватного права.

Наукову новизну дисертаційного дослідження відображають положення, які виносяться на захист. Зокрема,

вперше:

- обґрунтовано положення, що відносини сюзерена (монарха) і васала у країнах Західної Європи мали приватно-правовий характер, а стратифікація суспільства спричинила формування концепції суду рівних, поняття судової правотворчості, суддівського розсуду тощо; що відносини населення і феодала у ІУ - Х століттях характеризувалися диспозитивністю і врегульовувались нормами приватного (договірного) права, але подальша концентрація влади в руках монарха сприяла розквіту норм публічного права;

- зроблено висновок про те, що у ХХ ст. головним джерелом західноєвропейського приватного права стала судова практика, завдяки якій розширювалась або звужувалась дія певних норм, розроблялись нові та переосмислювались старі правові доктрини. Це спричинило поступову нівелізацію джерел континентальної та англосаксонської правових систем.

При цьому встановлено:

- із національних юридичних норм можна виокремити ті, які можуть бути використані в системі права інших держав; шляхи і мету сучасної уніфікації західноєвропейського приватного права;

- наукові школи глосаторів та консиліаторів зробили великий теоретичний та методологічний вплив на розвиток західноєвропейського приватного права, сприяли поєднанню класичних римських правових норм і принципів із західноєвропейським законодавством, обґрунтували і розвинули норми договірного права та запровадили термін “юридична особа”;

- Цивільний кодекс Франції сприяв уніфікації європейського права, воно збагатилося також німецьким приватним правом, яке, завдяки пандектиці, було консолідованим і містило достатньо чітку та точну систему юридичних понять;

- якщо у романській правовій системі обов'язковою умовою дійсності договору є проста його форма, то у германській існує строга вимога дотримання форми договору, а в англосаксонській більшість договорів можуть укладатися без дотримання певної форми і лише договори купівлі-продажу нерухомості та договори доручення мають укладатися з дотриманням вимог форми;

- першочерговим об'єктом уніфікації приватного права в державах-членах Європейського Союзу стало контрактне та зобов'язальне право. Уніфікація здійснюється через директиви та інструкції, які лише забезпечують рамки та окреслюють загальний напрямок розвитку національного законодавства.

На основі цього дістали подальший розвиток та обґрунтування:

- положення про те, що джерела західноєвропейського приватного права містяться в римському праві, що воно розвивалося, використовуючи інститути, принципи та окремі правові норми римського права;

- положення про те, що остаточний поділ права на приватне і публічне стався у період феодалізму та що у період абсолютної монархії в правових системах західноєвропейських держав співвідношення між приватним і публічним правом змінилося на користь останнього;

- положення про те, що кодифікація континентального західноєвропейського приватного права наприкінці ХУІІІ і упродовж ХІХ ст. здійснювалась завдяки соціально-економічним і політичним змінам й зазнала значного впливу римської правової культури і традицій; англосаксонське приватне право не зазнало значного впливу з боку римського права, бо воно базувалося на загальному праві та праві справедливості, а тому джерелом його оновлення була судова правотворчість;

- положення, що у ХІХ ст. основним джерелом-формою приватного права було визнано договір, завдяки якому приватне право за своєю юридичною силою зрівнялося з публічним правом; приватне право стало сприйматись як невід'ємна частина природного права, а держава могла визначати лише його принципи та межі застосування та запобігати його зловживанням з боку приватних осіб;

- положення, що кодифікації знищили юридичні архаїзми, правовий партикуляризм, множинність звичаїв та надали приватному праву рис національного характеру, сприяли розвиткові законодавчого позитивізму та юридичного націоналізму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 06 БФ042-01, державний реєстраційний номер 0101U003579 по темі “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в їх використанні:

а) у навчальному процесі вищих і середніх навчальних закладів при викладанні таких дисциплін як історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, теорія права;

б) у науково-методичній роботі з вищезазначеної тематики;

в) для сприяння формування, усвідомлення та осмислення глибинних підвалин і процесу еволюційного розвитку правової системи європейських держав та України, їхніх окремих інститутів та галузей від часів античності до сьогодення.

Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка; на ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Дні науки - 2006”, м. Дніпропетровськ, 17 - 28 квітня 2006 р.

Публікації. Положення дисертації, що охоплюють основну її проблематику, відображено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дослідження визначається його метою та завданнями і складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки, з яких 13 сторінок - список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано положення, що зумовлюють наукову новизну роботи, розкрито об'єкт та предмет дослідження, викладено мету, наукову новизну, методологічні основи дисертації, практичне значення дисертації, вказано на апробацію та публікації результатів дослідження.

Перший розділ - “Методологія, історіографія, дослідження та передумови виникнення та еволюції західноєвропейського приватного права” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Методологія дослідження еволюції західноєвропейського приватного права” визначаються методологічні підходи та концепції, які були використані у процесі роботи над дисертаційним дослідженням. Застосовані методи та підходи формують наукову базу дослідження, забезпечують всебічний огляд проблематики та сприяють максимальному досягненню визначеної в роботі мети. Дотримуючись об'єктивізму, проблематику було досліджено не лише з юридичних позицій, а й з соціологічних та історичних. Досить детально проаналізовано порівняльний метод для характеристики як окремих національних систем права, так і правових систем у цілому. Застосування в історико-правовій науці порівняльного методу спричинило появу цілої галузі науки - компаративістики, яка починає формуватися у західноєвропейських країнах ще у 20-і роки ХІХ ст. і набула піку свого розвитку у 20-і-30-і роки ХХ ст., коли у різних державах Західної Європи виникають цілі інститути, що займаються спочатку порівнянням певних текстів законів, а потім і порівнянням варіантів правового регулювання аналогічних життєвих проблем, що мали місце в окремих країнах. Успіхи в компаративістиці дозволили дійти висновку, що порівняння у приватному праві можна здійснювати як у горизонтальному напрямі (порівняння різних національних систем у приватному праві), такі у вертикальному (співставлення еволюції норм національного приватного права в історичному аспекті), в його генезисі. Було проведено детальний аналіз й інших методів, таких як соціологічний, історичний, топічний, структурно - функціональний.

У підрозділі 1.2.“Історіографія еволюції західноєвропейського приватного права” відображено стан наукової розробки теми.

Охарактеризовано праці відомих дослідників розвитку приватного права Західної Європи, визначено переваги та недоліки їхніх праць, що дає можливість виявити прогалини в зазначеному питанні та ступінь дослідженості теми, приділити увагу невирішеним питанням, врахувати як позитивні надбання, так і недоліки, встановити наукову новизну дослідження.

У підрозділі проаналізовано праці вітчизняних і зарубіжних авторів та встановлено, що у юриспруденції радянської доби були відсутні праці, присвячені дослідженням приватного права. З'ясовано, що у радянський період в юридичній науці не існувало поділу права на приватне та публічне, вважалося, що інтереси громадян можна захищати лише за допомогою норм публічного права, та що право і закон є тотожними поняттями, а тому права і свободи громадян, їх рівність можна захищати лише публічно-правовими методами. Зазначено, що у незалежній Україні вітчизняні дослідники ототожнювали приватне право лише з цивільним, що залишало поза його межами торгівельні, господарські, сімейно-шлюбні, трудові та багато інших інститутів приватно-правового характеру. Проведено аналіз таких праць вітчизняних авторів, вказано на їхні прорахунки та помилки. Визначено власну позицію дисертанта у питанні поділу права на приватне і публічне та вказано на їхні характерні ознаки.

Проаналізовано праці зарубіжних авторів, в яких досліджується питання поділу права на приватне і публічне, поява та розвиток історичної школи права, виникнення вчення про етичний характер держави та її обов'язок втручатися у характер суспільних та економічних відносин, формування теорії соціального партнерства; простежено висвітлення генезису приватного права держав Західної Європи з найдавніших часів до сьогодення.

Зроблено висновок про те, що існує достатня кількість історіографічних джерел, в яких досліджено лише окремі аспекти еволюції західноєвропейського приватного права.

Підрозділ 1.3.“Соціально-економічні, політичні та правові передумови формування і розвитку приватного права” присвячений встановленню закономірностей генезису приватного права Західної Європи, зокрема характеристиці правового, соціального, політичного та економічного поля, в якому відбувалося зародження та подальша еволюція приватного права.

У підрозділі досліджуються передумови формування західноєвропейського приватного права, привертається увага до розвитку ремесла, торгівлі, відносин сюзеренітету-васалітету, цехової регламентації та судової правотворчості, які у сукупності і формували загальноєвропейське приватне право у період феодалізму. З розвитком технологічної революції простежувалися зміни в суспільних відносинах, а буржуазні революції, що відбулися в західноєвропейських державах, закріпили, виходячи з ідеї природного права, принципи соціальної справедливості та рівність громадян перед законом. Привертається увага до того, що представники ліберальної теорії приділяли певне значення захисту права приватної власності, особливо права розпорядження, що відіграло велику роль у розвитку приватного права в першій половині ХІХ ст.

З'ясовано, що формування західноєвропейського приватного права здійснювалося у певному науково-правовому просторі, який постійно змінювався під впливом соціально-економічних та політичних умов; розвитку західноєвропейського приватного права притаманна власна періодизація, яка не збігається з періодами соціально-економічного, політичного та правового розвитку західноєвропейських держав. Наявність правової науки постійно впливала на розвиток юридичної техніки, яка, у свою чергу, визначала якість права у цілому. У підрозділі проведено аналіз діяльності глосаторів, консиліаторів, представників доктрини природного права та представників історичної школи, їх вплив на джерела, поняття та всю юридичну техніку західноєвропейського приватного права. Позитивістський погляд на право у ХІХ ст. збігався з принципами ліберальної правової держави, і це вилилося у вимоги обов'язковості норм права не лише для громадян, але й для влади, що сприяло розвиткові приватного права. Водночас розвиток законодавства у сфері трудових і соціальних відносин відтісняв деяку частину приватного права від його застосування. Гострота соціально-економічних відносин у ХІХ та першій половині ХХ ст. гасилася у західноєвропейських державах нормами публічного права. Привертається увага до того, що лише з другої половини ХХ ст. суспільні відносини (трудові, соціальні) у західноєвропейських країнах стали регулюватися виключно нормами приватного права.

У цілому було зроблено висновок, що на формування та розвиток західноєвропейського приватного права здійснювали вплив соціально-економічні, політичні та правові умови життя суспільства.

Другий розділ дисертації - “Формування західноєвропейського приватного права” - складається з трьох підрозділів та присвячений зародженню і формуванню основних інститутів приватного права у період античності та середньовіччя.

У підрозділі 2.1. “Виникнення та еволюція концепції поділу права на публічне і приватне” досліджується зародження концепції поділу права на приватне і публічне в стародавньому Римі, визначаються основні його характеристики та ознаки цього поділу. Розглянуто подальшу еволюцію цієї концепції як у стародавньому світі, так і в середньовіччі, її залежність від політичних, історичних, правових та соціальних обставин розвитку суспільства. Також приділено увагу розвитку в межах цієї концепції окремих інститутів та галузей права, зміні їх орієнтації та належності до приватного чи публічного права. Зазначено, що поділ права на публічне і приватне у стародавньому Римі відбувався як за суб'єктами творення і застосування норм, так і за територіальною ознакою. У середньовічній Європі на поділ права на публічне і приватне великий вплив здійснювали церква, діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Досліджено характерні ознаки норм публічного і приватного права, зазначено, що норми публічного права та суб'єкти творення і застосування його норм носять транснаціональний характер.

Встановлено, що джерелом приватного права були договори сюзеренітету-васалітету, грамоти та хартії, що надавалися монархами окремим містам, цехове(гільдійське) право, звичаї, прецедентне та зобов'язальне право.

З'ясовано, що у період ранньофеодальної та станово-представницької монархії відбувалося відокремлення публічного права від приватного. У європейській правовій системі того періоду існували як суто приватні, так і публічні правові відносини, але були наявні системи, що поєднували приватне і публічне право. Остаточний поділ права на публічне і приватне стався у період абсолютної монархії. Джерелом публічного права став закон.

Встановлено, що до галузі публічного права відійшли кримінальне, адміністративне та податкове право, а до галузі приватного - цивільне, сімейно-шлюбне, торгівельне, вексельне та трудове право, хоча їх норми зазнавали державного втручання у вигляді кодифікаційної діяльності. Констатується, що у період абсолютної монархії у державах Західної Європи простежується прагнення монархів обмежити сферу впливу приватного права, або хоча б регламентувати його основні положення. У свою чергу суб'єкти приватно-правових відносин прагнули захистити свої права і уникнути державного втручання у свої відносини.

Підрозділ 2.2. “Вплив римського права на формування західноєвропейського приватного права” визначає характерні ознаки, передумови та шляхи існування і розвитку римського права після занепаду Римської імперії в правовому полі Західної Європи. Досліджено ступінь впливу римського права на національні та міжнаціональні системи права Європи в середньовіччі, створення завдяки римському праву єдиної інституційної теоретичної бази західноєвропейського приватного права. Встановлено, що входження римсько-канонічного права в західноєвропейське правове життя ХІІ ст. було культурно-правовим переворотом. Саме тому-то держав Західної Європи до ХУІІ, а в деяких випадках до ХУІІІ ст., становили спільний, але не визначений у межах, культурно-правовий союз.

Обґрунтовано, що важливим фактором, що сприяв динамічному розвиткові континентального європейського приватного права, був його тісний зв'язок з римським правом, якому притаманна гнучкість та здатність до розвитку. У свою чергу англійське загальне право розвивалося у певній ізоляції від римського права, а тому воно і сьогодні зберегло свою оригінальність.

Доведено, що попри те, що в державах Західної Європи відбулися кодифікації цивільного права, правові інститути залишилися такими ж, як і в римському праві, у крайньому випадку вони з'явилися в осучасненій формі. В окремих державах при кодифікації до інститутів суто римського права додавалися норми, що базувалися на місцевих звичаях. Детально висвітлюється такий процес уніфікації приватного права в окремих західноєвропейських державах.

Зазначено, що особливості історичного розвитку західноєвропейських країн позначилися на розвиткові національного приватного права. Зокрема, досліджено особливості розвитку Німеччини, де роздрібненість держави перешкоджала становленню загальнонімецького приватного права, судової системи та появі професійного юридичного стану. Для Англії характерним є казуїстичний характер права, внутрішня замкненість загального права та права справедливості. Зроблено висновок, що еволюція приватного права в усіх західноєвропейських державах відбувалася у напрямку до його уніфікації.

У підрозділі 2.3. “Формування західноєвропейського середньовічного приватного права” проаналізовано загальні тенденції формування приватного права середньовічної Західної Європи. Зазначений аналіз проводився за категоріями часового розвитку (ранньофеодальний період, сеньйоральна, станово-представницька та абсолютні монархії) та об'єднаної ознаки поділу європейського права (канонічне, маноральне, торгівельне, цехово-гільдійське, міське, королівське право). Висвітлено появу так званого варварського права, у якому були зафіксовані звичаєві правила вирішення спорів. Зазначено, що швидке зростання цивільно-правових відносин змусило народи держав Західної Європи вдаватися до застосування норм римського цивільного права. З'ясовано, що суто германські правові джерела відігравали визначну роль у формуванні та розвитку західноєвропейського приватного права.

Доведено, що система романо-германського права ствердилася завдяки спільності континентальної культури та розвитку університетської правової науки, що судова практика у західноєвропейських державах вносила значні корективи у розвиток норм приватного права. На судову практику значний вплив здійснювало канонічне право. Обґрунтовано, що англійське загальне право не зазнавало впливу з боку римського права, воно формувалося під впливом звичаїв та традицій величезної кількості різних племен, що населяли Британські острови.

Особливу увагу звернено на торговельні правила, які сприяли появі низки правових інститутів таких, як торгівельні будинки, банківські операції, страхування, довірчі товариства, вексель. Досить детально проаналізовано появу інституту векселя та вексельних операцій. Встановлено три типи векселів та вексельних угод, з'ясовано хронологічні періоди їх існування, появу нових вексельних процедур. Доведено, що вексель поступово набув значення самостійного, космополітичного засобу здійснення платежів і став предметом торгівлі у середовищі широких кіл населення держав Західної Європи.

Зроблено висновок, що західноєвропейське приватне право у державах континентальної Європи формувалося під впливом як римського, так і звичаєвого права. В Англії норми приватного права базувалися на загальному праві, серцевиною якого було право справедливості та судовий прецедент.

Третій розділ дисертації - “Розвиток західноєвропейського приватного права” - присвячений кодифікаційним процесам, що відбувались в західноєвропейських країнах протягом ХІХ - ХХ століть.

Підрозділ 3.1.“Кодифікація цивільного права західноєвропейських країн у ХІХ столітті” містить аналіз передумов та ознак кодифікаційних процесів в західноєвропейських державах у буржуазний період. Найбільша увага приділяється кодифікаціям приватного права Німеччини і Франції та подальшому впливу результатів цих кодифікацій на формування систем права інших європейських держав. Також розглядаються уніфікаційні процеси в англійському та скандинавському праві.

Хвиля буржуазних революцій, яка прокотилася по державах Західної Європи, спричинила появу нового права. Якщо за доби абсолютної монархії публічне право сприймалося виключно як волевиявлення монарха, а приватне право розглядалося як запорука неконтрольованої з боку влади поведінки приватних осіб, то в роки революцій з'явилася думка, що приватне право є тотожним природному праву людини і громадянина, а тому його існування не сумісне з втручанням держави. Саме тому у ХУІІІ-ХІХ ст. відбувся остаточний поділ галузей права на публічні і приватні, який зберігся і донині. З'ясовано, що приватне право стало сприйматися як невід'ємний результат реалізації природного права особи. Роль державних органів у регулюванні приватного права була зведена до двох випадків: вони могли встановлювати його межі і загальні принципи та захищати інтереси приватних осіб і не дозволяти зловживати своїми правами. Основною вимогою до правових норм галузей публічного права стала вимога захисту інтересів всього населення держави, здійснення державними органами оптимального управління державою.

У підрозділі обґрунтовано, що кодифікаційні роботи, які проводилися у ХІХ ст. у західноєвропейських державах, спричинялися змінами в їх соціально-економічному та суспільно-політичному житті. Проведено аналіз кодифікаційних робіт у Франції, Німеччині та їх вплив на кодифікації в Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах, Італії, Іспанії, Португалії, Австрії, Греції, Скандинавських та інших державах. Зазначено, що ідея кодифікації права не знайшла відгуку в середовищі англійських юристів і законодавців, хоча в Англії і були прийняті спеціальні закони стосовно судоустрою, цивільного процесу та матеріального права.

Зроблено висновок, що кодифікація приватного права була спричинена діяльністю представників природної школи права, які обґрунтували необхідність надання чинності принципам і нормам природної науки та права суверена створювати і переглядати норми права. Кодифікація систематизувала норми права, і вони стали обов'язковими для судових органів.

До підрозділу 3.2. “Розвиток західноєвропейського цивільного права у ХХ столітті” включені результати дослідження автором передумов, соціальних, економічних, політичних та правових факторів, що здійснили вплив на еволюцію галузі цивільного права як невід'ємної складової приватного права Західної Європи ХХ ст. Визначено загальні уніфікаційні тенденції європейського цивільного права, аналізуються переваги та недоліки цього процесу. Наближеність інститутів та принципів цивільного права держав Західної Європи є обґрунтованим наслідком загальних тенденцій європейської глобалізації, зближення континентальної, північної та англосаксонської правових сімей. Утворення ЄС має поглибити та закріпити уніфікаційні тенденції.

Встановлено, що якщо у ХІХ ст. головним джерелом приватного права у західноєвропейських країнах був закон, то у ХХ ст. - судова практика. Ця джерельність приватного права закріплена у законодавстві майже усіх західноєвропейських держав. Проведено аналіз такого законодавства у різних західноєвропейських державах і підтверджено положення, що розвиток приватного права в державах Західної Європи не можна вважати продуктом центрів великих правових систем, що інші держави не були просто отримувачами інновацій. Водночас у державах Західної Європи спостерігається тенденція до уніфікації приватного права. Особливо вона посилилася у зв'язку із створенням Європейської Економічної Співдружності (ЄЕС). Така уніфікація здійснюється за допомогою інструкцій та директив, а також практичними кроками, такими, наприклад, як створення Комісії з європейського договірного права, яка займається розробкою загальних принципів договірного права, його тлумачення, термінів, узгодженням норм договірного права різних країн. Зроблено висновок, що уніфікація є стимулом і обставиною політичного об'єднання західноєвропейських країн і сприяє посиленню як національної, так і наднаціональної ідентичності європейців.

У висновках висвітлено основні положення дисертаційної роботи, сформульовано практичні та теоретичні результати, отримані в процесі проведеного наукового дослідження, які полягають у наступному:

1. Здійснено комплексне дослідження еволюції приватного права в державах Західної Європи та встановлено, що цей процес був довгим та складним, від зародження приватного права в системі римського цивільного права та його подальшій рецепції, до збагачення західноєвропейськими політико-правовими і філософськими концепціями та формалізації буржуазними дефініціями і сучасною його уніфікацією.

2. Зроблено висновок, що формування приватного права країн Західної Європи на національному рівні було обумовлено історичними обставинами, а розвиток відбувався у науково-правовому просторі, який постійно змінювався під впливом соціально-економічних та політичних умов. Поширення торгово-економічних зв'язків сприяло удосконаленню економічної техніки, що вимагало і вдосконалення юридичної техніки. Однакові інтереси населення породжували схожі правові системи. Технологічна революція, яка спричинила і політичні революції, також сприяла появі схожих правових систем. Раціональний промисловий капіталізм вимагав раціонально розробленого права, базованого на чітких формальних правилах.

3. Встановлено чинники, які здійснили великий вплив на розвиток західноєвропейського приватного права, а саме - доктрина приватного права, історичні традиції та історичний досвід. Якщо у континентальній правовій сім'ї був наявний значний вплив римського права і законодавства, то в англосаксонській правовій сім'ї домінувала особлива процесуальна техніка з її загальним правом та системою прецедентів.

4. Розкрито зародження та еволюцію концепції поділу права на приватне та публічне та зазначено, що це відбувалося протягом тривалого періоду. Спочатку поділ права на публічне і приватне здійснювався за суб'єктами застосування, потім за суб'єктами, що проживають на певній території, а згодом за суб'єктами створення правової норми та за об'єктами правового регулювання.

У процесі розвитку деякі галузі та інститути права переходили з публічного до приватного права, і навпаки. Чинниками, що зумовлювали такі переходи, були зміна пануючої ідеології, поява нових соціально-економічних відносин, зміна форми держави, поява нових політико-правових, філософських вчень та концепцій, законотворча діяльність.

5. З'ясовано основну мету уніфікації приватного права, яка полягала в усуненні різниці в національному праві, полегшенні міжнародного співробітництва та забезпеченні стабільності правового простору. Складності уніфікації приватного права полягали у відсутності загальної понятійної основи, в існуванні поряд з уніфікованими національних законів та їх різному тлумачення.

6. Виявлено вплив римського права на формування та уніфікацію західноєвропейського приватного права. Величезне значення для формування єдиної правової культури мало поширення у Західній Європі транснаціонального канонічного, міського, торгівельного та вексельного права. Кодифікаційні процеси ХІХ-ХХ ст. сприяли виникненню єдиної європейської кодифікаційної традиції та формуванню континентальної правової сім'ї.

7. Розкрито еволюцію джерел приватного права в державах континентальної та англосаксонської правових сімей та встановлено, що сьогодні цей процес здійснюється у напрямку їх уніфікації: якщо в Англії звужується суддівська правотворчість, то в континентальних державах завдяки жорсткості положень кодексів вона розширюється. Відбувається зближення національних правових систем у скандинавських країнах з одночасним їх зближенням з континентальною правовою системою. По всьому європейському правовому простору поширюються єдині політико-правові концепції та вчення.

8. Визначено приватноправові тенденції у процесі уніфікації приватного права у державах Західної Європи та встановлено, що створення Європейського Економічного Союзу у середині ХХ ст. дало поштовх не лише економічному і політичному об'єднанню, а й прагненню координувати, узгоджувати і навіть проводити уніфікацію приватного права в межах Союзу. Це стосується, насамперед, антитрестовського права, податку з обігу, податку на додану вартість, інтелектуальної власності, патентного права, права, що регулює діяльність акціонерних компаній, трудового права. Правова уніфікація є стимулом тіснішої політичної та економічної співпраці західноєвропейських держав.

кодифікація право римський приватний

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шабуніна В. В. Виникнення векселя та вексельних угод в країнах Західної Європи / В. В. Шабуніна // Держава і право. - К. : Інститут держави і права імені В. М. Корецького. - 2005. - Вип. 29. - С. 163-169.

2. Шабуніна В. В Еволюція західноєвропейського приватного права / В. В. Шабуніна // Держава і право - К. : Інститут держави і права імені В. М. Корецького. - 2005. - Вип. 30. - С. 171-176.

3. Шабуніна В. В. Приватно-правові та публічно-правові тенденції у розвитку трудового права в країнах Західної Європи / В. В. Шабуніна // Вісник Академії правових наук. - Харків. - 2005. - Вип. 4 (43). - С. 213-220.

4. Шабуніна В. В. Поділ права на публічне і приватне в римському праві / В. В. Шабуніна // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. - Х. : Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. - 2006. - Вип. 77. - С. 14-21.

АНОТАЦІЯ

Шабуніна В.В. Еволюція західноєвропейського приватного права (історико-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ. - 2009.

У дисертації здійснено комплексне дослідження еволюції західноєвропейського приватного права з часу його виникнення аж до його сучасної уніфікації. Проаналізовано виникнення та еволюцію концепції поділу права на публічне і приватне, вплив римського права на формування західноєвропейського приватного права у період середньовіччя, кодифікацію цивільного права західноєвропейських країн у ХІХ ст. та його розвиток у ХХ ст.

Доведено, що формування і розвиток західноєвропейського приватного права відбувався під впливом римського цивільного права, звичаєвого, договірного права та судових прецедентів. Вказано на особливості формування приватного права в державах континентальної та англосаксонської правових традицій.

Розкрито особливості еволюції приватного права в різних західноєвропейських державах та періоди його розвитку.

Встановлено причини уніфікації приватного права в усіх західноєвропейських державах та шляхи її досягнення.

Зроблено висновок, що уніфікація приватного права в європейських державах тісно пов'язана з їх економічною і політичною інтеграцією.

Ключові слова: приватне право, публічне право, правотворчість, правозастосування, правова система, закон, прецедент, уніфікація, еволюція.

АННОТАЦИЯ

Шабунина В.В. Эволюция западноевропейского частного права (историко-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев. - 2009.

В диссертации осуществлено комплексное исследование эволюции западноевропейского частного права со времени его возникновения и до современной его унификации. Проанализировано возникновение и эволюция концепции разделения права на публичное и частное, влияние римского права на формирование западноевропейского частного права, возникновение и развитие западноевропейского частного права, кодификация гражданского права западноевропейских государств в ХІХ веке и его развитие в ХХ веке.

Доказано, что формирование и развитие западноевропейского частного права происходило под влиянием римского гражданского права, обычного, договорного права и судебных прецедентов. Указано на особенности формирования частного права в странах континентальной и англосаксонской правовых систем.

Выяснено, что отдельные отрасли права и их институты на протяжении длительного времени в период доминирования феодальных отношений меняли свою принадлежность к частному и публичному праву. Сначала разделение права на публичное и частное происходило по субъектам правоприменения, затем по субъектам, живущим на определенной территории, а затем по субъектам создания правовой нормы и субъектам правового регулирования. В новейший период его развития возникла концепция совершенства, определенности и научной его обоснованности.

Установлено, что окончательное разделение права на частное и публичное произошло в западноевропейских странах в период абсолютизма.

В работе исследованы особенности источников частного права в странах континентальной и англо-саксонской правовых традиций, доказано, что несмотря на разницу в правовых понятиях, в технике толкования норм и тому подобное, происходила постепенная его унификация. Одинаковые социально-экономические и общественно-политические условия развития народов государств Западной Европы содействовали унификации частного права.

Доказано, что унификация частного права проводилась с целью уничтожения разницы в национальном праве, облегчения сотрудничества и обеспечения стабильности правового пространства. Сложность унификации частного права состояла в отсутствии общей понятийной основы, существовании национальных законов наряду с унифицированными, различном их толковании.

Установлено, что современная унификация частного права является составной, а также следствием создания общей западноевропейской культуры, базисом которой является римское право с присущими ему гибкостью и возможностью к развитию. Большое влияние на формирование общей правовой культуры оказало распространение в Западной Европе транснационального канонического, городского, торгового и вексельного права. Кодификационные процессы ХІХ - ХХ веков содействовали возникновению общей европейской кодификационной традиции и формированию континентальной правовой системы.

Обосновано положение, что эволюция источников частного права в странах континентальной и англо-саксонской правовых систем происходит в направлении их унификации. Доказано, что в Англии судебное правотворчество сужается, а в странах континентальной Европы, благодаря жесткости положений кодексов, расширяется. Происходит сближение национальных правовых систем в Скандинавских государствах с одновременным их сближением с романо-германской правовой системой. На всем европейском правовом пространстве распространяются общие политико-правовые концепции и понятия.

Доказано, что объединение западноевропейских стран в середине ХХ века в Европейский Экономический Союз дало толчок как экономическому и политическому объединению, так и стремлению координировать, согласовывать и проводить унификацию частного права в рамках всего Союза. В свою очередь правовая унификация является стимулом политического и экономического объединения европейских стран.

Сделано вывод о том, что эволюция частного права в странах Западной Европы прошла долгий и сложный путь от возникновения его в системе римского гражданского права и дальнейшей его рецепции, до обогащения западноевропейскими политико-правовыми и философскими концепциями и формализации буржуазными кодификациями и современной его унификацией.

Ключевые слова: частное право, публичное право, правотворчество, правоприменение, правовая система, закон, прецедент, унификация, эволюция.

ABSTRACT

Shabunina V.V. Evolution of West European Private Law (Legal and Historical Aspect). - Manuscript.

The thesis for awarding a PhD degree in jurisprudence in speciality 12.00.01 - Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Studies. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv. - 2009.

The thesis is a complex research into the evolution of West European private law from its emergence up to its modern unification. The origin and evolution of the concept of division of law into public and private law, impact of Roman law on the formation of West European private law in the Middle Ages, civil law codification in West European states in the 19th century and its development in the 20th century have been analyzed.

It has been proved that West European private law was shaped and developed under the influence of Roman civil law, customary law, contract law and case law. Peculiarities of private law formation in the states of continental and common law systems have been determined.

The research focuses on the distinguishing features of private law evolution in different West European states and periods of its development.

The reasons for private law unification in all West European states have been substantiated and ways of its achievement determined.

The author concludes that private law unification in European countries is closely connected with economic and political integration.

Key words: private law, public law, law making, law application, legal system, statute, precedent, unification, evolution.

Размещено на Allbest.ur