Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зближення контрактного права країн-членів Європейського Союзу: основні засоби та напрями

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку ХХІ ст. в системі джерел міжнародного приватного права відбулися істотні зміни, пов'язані зі зростанням ролі актів Європейського Союзу в процесі європеїзації контрактного права, що веде до формування нового правового утворення - європейського контрактного права.

Стратегічний курс України на європейську інтеграцію, необхідність освоєння вітчизняними підприємцями власного сегмента у світовому та загальноєвропейському ринках гостро ставлять питання про приєднання нашої країни до інтеграційних процесів у сфері контрактного права. Однак нез'ясованість цих концептуальних питань на теоретичному рівні стримує практику зближення законодавства України з правом ЄС у цій сфері.

Ситуація принципово не змінилася навіть з прийняттям 18 березня 2004 р. Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» - договірне право не потрапило до переліку легально визначених пріоритетних сфер адаптації. Через недостатню гармонізацію норм договірного права України з європейським контрактним правом виникають ризики, похідні від незнання іноземного права, що мають місце при вчиненні правочинів між українськими підприємцями та європейськими партнерами.

Закономірно, що юридична думка, яка розвивається на пострадянському просторі, на тлі цих суперечностей між теорією та практикою все більше уваги приділяє питанням європейського контрактного права. Цей напрям науково-правових досліджень представлений працями таких українських і російських вчених-юристів, як: Т.М. Анакіна, С.А. Беляєв, М. І. Брагінський, Н.Г. Вілкова, А.С. Довгерт, І. С. Зикін, В. І. Кисіль, В. І. Король, І. В. Кравчук, В.В. Луць, О.Л. Маковський, О.О. Мережко, С. І. Медведєв, М.В. Парапан, О.К. Порфір'єва, О.В. Сироткіна, А.В. Смітюх, О.О. Щокіна та ін. Проте поза увагою вітчизняної науки міжнародного приватного права залишаються питання правової природи, галузевої належності, систематизації джерел європейського контрактного права і, зокрема, ключова проблема зближення національних інститутів договірного права європейських країн.

Теоретичним підґрунтям здійсненого дослідження виступила доктрина компаративного права як спільний доробок вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів у галузях теорії права та порівняльного цивільного права, серед яких виділяються: С.С. Алєксєєв, В. Ансон, Ю. Базедов, Х. фон Бар, С.В. Бахін, Р. Давид, А. І. Дмитрієв, В.С. Журавський, Р. Зіммерманн, В.М. Корецький, П. Круз, Х. Кьотц, О. Ландо, Ф. Лаусон, М.М. Марченко, A. О. Рубанов, М.В. Савчин, А.Х. Саїдов, К. Твігг-Флешнер, Ю.А. Тихомиров, Є. Т. Усенко, Е.О. Харитонов, О. І. Харитонова, К. Цвайгерт, X. Шак. Помітно вплинули на формування теоретичної бази дослідження праці у галузі міжнародного приватного права та його інституту - міжнародного контрактного права. Так, вагомий внесок у висвітлення питань договірного права, окрім вищезазначених дослідників, зробили такі вчені-цивілісти: О.В. Аблезгова, Л.П. Ануфрієва, М.М. Богуславський, В.П. Звєков, О.С. Комаров, Н.О. Карсакова, А.В. Кукін, Л.А. Лунц, М.Г. Розенберг, О.М. Садіков, Н.В. Сюр, А. Тинель, Г.С. Фединяк, Я.Й. Функ, В.В. Хвалей, Н.Г. Швидак, К.В. Шестакова та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 24 грудня 2008 р. (протокол №11); уточнена 18 березня 2009 р. (Протокол №3). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до напряму наукових досліджень Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України «Уніфікація приватного права Європи та тенденції розвитку цивільного законодавства України у контексті євроінтеграції» (реєстраційний номер 0108U000492).

Мета і завдання дослідження. Мета даного наукового дослідження полягає у виявленні перспектив уніфікації та гармонізації інститутів договірного права країн - членів ЄС для оптимізації у зв'язку з цим форм наближення колізійного та цивільного законодавства України до європейського контрактного права.

Відповідно до поставленої мети визначені такі основні завдання:

- з'ясувати методологічні засади і уточнити предмет та основні джерела дослідження європейської правової інтеграції контрактного права;

- упорядкувати сукупність термінів і понять правової інтеграції у сфері приватного права;

- дослідити історичні передумови та основні тенденції зближення контрактного права європейських країн;

- проаналізувати та порівняти основні засоби європеїзації контрактного права;

- виявити основні напрями зближення інститутів контрактного права європейських країн;

- здійснити аналіз новітніх концепцій зближення приватного права країн - членів ЄС у напрямі доктринальної гармонізації;

- спрогнозувати основні параметри модернізації вітчизняної доктрини європейсько-правової інтеграції у сфері приватного права.

Об'єктом дослідження є інститути європейського контрактного права країн - членів ЄС у процесі їх зближення.

Предметом дослідження є доктрина та практика застосування правових засобів уніфікації та гармонізації для зближення внутрішньодержавного контрактного права європейських країн у напрямах правотворчості, правореалізації та праворозуміння.

Методи дослідження. У роботі використано наступні методи:

- діалектичний (філософський), який дозволив з'ясувати динамічний характер уніфікації та гармонізації європейського контрактного права (підрозділи 1.1., 1.2. та другий розділ дисертації);

- порівняльний (загальнонауковий) - для виявлення різних підходів до визначення правової природи європейського контрактного права (переважно перший розділ);

- функціональний (конкретно-науковий), за допомогою якого виділені загальні аспекти процесу зближення контрактного права країн - членів ЄС, що дозволило виявити особливості кожного з напрямів та специфіку окремих засобів європеїзації контрактного права (переважно другий розділ);

- історико-ретроспективний (спеціально-науковий), із застосуванням якого з'ясовано еволюцію форм зближення контрактного права та передумови формування контрактного права ЄС (переважно підрозділ 1.3.);

- моделювання та прогнозування (науково-прикладні), які дали можливість розробити конкретні рекомендації щодо оптимізації процесу зближення договірного права України та європейського контрактного права (підрозділ 2.3. і третій розділ дисертації).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких наукових положеннях та пропозиціях:

Вперше:

1. Доведено, що зміст поняття «зближення контрактного права країн - членів ЄС» має сутнісний зв'язок з поняттям «європейське контрактне право», яке, у свою чергу, позначає: (а) кінцеву мету європейської правової інтеграції у сфері контрактного права - створення нової галузі матеріального права ЄС; (б) процес європеїзації інститутів договірного права країн - членів ЄС як їх конвергенція у єдину галузь об'єктивного права; (в) сучасний стан інститутів європейського контрактного права країн - членів ЄС як проміжний результат реалізації цієї мети на шляху до створення контрактного права ЄС.

2. Запропоновано розглядати європейське контрактне право як міжгалузевий комплекс у складі науки приватного права, який знаходиться на стику: (а) теорії джерел міжнародного приватного права та (б) прикладної компаративної цивілістики. Це дозволило через дослідження процесу взаємодії джерел європейського контрактного права з'ясувати особливості правової інтеграції у цій сфері. Упорядкована сукупність понять, які розкривають зміст цього процесу, репрезентована в дисертації як авторська терміносистема інтеграції у сфері приватного права.

3. Встановлено, що поняття європейського контрактного права як сукупності об'єктивних норм має три значення. У широкому значенні - це збірне поняття, яке позначає просту множину інститутів матеріального контрактного права європейських країн. У вузькому значенні - це поняття законодавства ЄС, що регулює контрактні правовідносини. У найбільш адекватному для вітчизняної науково-правової традиції значенні - це поняття особливих інститутів міжнародного приватного права, до яких належать норми, що регулюють контрактні зобов'язання: (а) внутрішньодержавного права певної країни - члена ЄС; (б) міжнародного права; (в) нового європейського lex mercatoria; (г) права ЄС.

4. Уточнено склад правових ситуацій, які регулюються нормами європейського контрактного права, а саме, виокремлено, крім контрактних правовідносин та пов'язаних з ними юридичних фактів, також ознаки, що їх характеризують, - так звані європейські елементи, які виявляються в одній або декількох з таких трьох форм: (а) особистий закон хоча б одного з учасників контрактних правовідносин є правом ЄС або національним правом держави-члена (іншого ніж lex fori); (б) об'єкт таких правовідносин знаходиться на території держави - члена ЄС (іншої ніж держава суду); (в) юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення цих контрактних правовідносин, мав чи має місце на території іншої держави - члена ЄС.

5. Систематизовано джерела європейського контрактного права у їх взаємодії. Виокремлено джерела внутрішньодержавного договірного права як об'єкти правової інтеграції, а решту джерел європейського контрактного права (міжнародно-правові, lex mercatoria, європейсько-правові) віднесено до основних засобів такого зближення. Це дало можливість використати найбільш сутнісну характеристику джерел права - їх нормативність у якості надійного критерію оцінки та класифікації цих засобів.

Удосконалено:

6. Загальні концептуальні підходи до процесу правоутворення, на підставі яких виділено три напрями європеїзації контрактного права: зближення процесів (а) правотворчості, (б) правореалізації та (в) праворозуміння у сфері договірного права. Доведено, що недостатня ефективність міжнародно-правових та приватноправових засобів правового зближення, переважно зорієнтованих на правотворчість, зумовлена саме їх односторонністю.

7. Функціональний метод компаративної цивілістики, на основі якого було виявлено загальну підставу порівняння засобів правового зближення - єдине їх призначення, що полягає у подоланні змістовних розбіжностей між національними інститутами контрактного права країн - членів ЄС. Особливості того чи іншого засобу визначаються специфікою відповідних методів такого зближення: (а) міжнародно-правового; (б) приватноправового; (в) європейсько-правового.

8. Визначення західною юриспруденцією регламентів ЄС основними засобами зближення в сфері приватного права. Зокрема виявлено тенденцію в нормотворчій діяльності інституцій ЄС до вдосконалення цих засобів, що потребує масштабного наукового забезпечення. Вбачається, що це актуалізує розвиток європеїзації контрактного права переважно у напрямі зближення європейських концепцій праворозуміння (доктринальної гармонізації).

9. Висвітлення актуальних проблем європеїзації контрактного права в науковій періодиці, що дозволило: (а) дати авторську оцінку кризовим явищам у процесі зближення контрактного права країн - членів ЄС, виявити головні їх причини та шляхи подолання цих явищ; (в) запропонувати робочу дефініцію акультурації контрактного права та першочергові заходи щодо її активізації; (г) узагальнити принципові розбіжності між доктринами договірного права України та контрактного права європейських країн.

Дістали подальшого розвитку:

10. Концепція конфлікту кваліфікацій з урахуванням практики, що склалася в Європейському Союзі. Було встановлено, що рішення Суду ЄС та Суду першої інстанції здійснюють гармонізуючий вплив на процес кваліфікації обставин справи та інтерпретації норм застосовуваного права національними судами держав - членів ЄС, внаслідок чого відбувається зближення основних способів кваліфікації за: (а) законом суду; (б) системою застосовуваного права; (в) принципом автономної кваліфікації, який поступово набуває загальноєвропейського змісту і поглинає два попередніх способи.

11. Концепція конфлікту юрисдикцій, а саме: з'ясовано, що головними адресатами колізійного контрактного законодавства ЄС виступають не сторони договірних зобов'язань, а суди держав-членів. За цих умов матеріальні норми європейського контрактного права можуть бути застосовані до регулювання контрактних правовідносин між особами, що не належать до держав - членів ЄС, зокрема між юридичними та фізичними особами, для яких право України є особистим законом.

12. Вітчизняна правова доктрина європейської інтеграції України. Сформульовані нові концептуальні положення про: (а) неможливість ефективної адаптації вітчизняного законодавства до права ЄС у багатьох «пріоритетних сферах» без зближення у сфері договірного права; (б) важливу особливість європеїзації контрактного права, яка полягає в тому, що її основні заходи потребують докладного наукового обґрунтування та громадського обговорення і не можуть бути реалізовані лише за рахунок удосконалення юридичної техніки; (в) вузькість «адаптаційного» підходу до інтеграції у сфері приватного права, яка має бути подолана шляхом приєднання України до загальноєвропейського процесу доктринальної гармонізації контрактного права.

Практичне значення одержаних результатів. Робота сприяє заповненню прогалин у науці міжнародного приватного права та порівняльної цивілістики щодо системних знань про зближення джерел європейського контрактного права. Її результати можуть бути використані при юридичному забезпеченні контрактингу за участю вітчизняних підприємців та європейських партнерів, розв'язанні спірних ситуацій, ускладнених «європейським елементом» в судах та міжнародних арбітражах. На вдосконалення чинного законодавства спрямовані: пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. та проект «Концепції загальнодержавної програми європейської інтеграції України в сфері приватного права». Матеріали дисертації можуть бути застосовані у викладанні навчальних курсів «Міжнародне приватне право» та «Міжнародне торгове право». На матеріалах дослідження дисертантом розроблено і впроваджено авторський навчальний курс «Європейське контрактне право» (Акт впровадження Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана від 15 червня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Окремі аспекти проблем, що досліджуються в дисертації, висвітлюються у колективній монографії «Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави» (за заг. ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка, К.: КНЕУ, 2006), особистим внеском здобувача до якої стало написання параграфа 7 шостого розділу «Уніфікація європейського контрактного права та перспективи адаптації законодавства України до права ЄС» (с. 669-684). Основний зміст статті «Рецепція римського правового принципу добросовісності (bona fides) у національні інститути контрактного права європейських країн», опублікованої у Збірнику наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України, належить здобувачеві, за винятком історико-правових матеріалів, опис і аналіз яких є внеском іншого співавтора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були предметом обговорення на спільних засіданнях наукових відділів Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України. Матеріали дисертаційного дослідження доповідалися на конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми) (Київський національний економічний університет, 18 листопада 2004 р.); IV міжнародна науково-практична конференція «Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи» (Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая, 18 травня 2007 р.); Науково-методична конференція «Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку» (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 6-8 лютого 2007 р.); Науково-практична конференція «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони і захисту приватних прав в Україні та світі» (Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 12 листопада 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у двох монографіях, двох навчальних посібниках, одинадцяти статтях, п'ять із яких - у виданнях, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених ВАК України, та у тезах трьох виступів на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та 4 додатків. Повний обсяг роботи становить 249 сторінок, з них на 31 сторінці викладений список використаних джерел, який містить 295 найменувань. Додатки налічують 31 сторінку.

Основний зміст дисертації

право європейський доктрина приватний

У Розділі 1. «Теоретико-історичні основи дослідження процесу зближення контрактного права країн - членів ЄС» висвітлюються методологічні проблеми дослідження та історичні аспекти зближення контрактного права європейських країн.

У підрозділі 1.1. «Методологія та джерела дослідження європейської інтеграції у сфері приватного права. Поняття європейського контрактного права» головну увагу було приділено уточненню предмета та методології дисертаційного дослідження. Для цього науковий пошук було спрямовано на з'ясування методології науки європейського контрактного права, що останніми роками сформувалася у рамках західної правової компаративістики.

З'ясовано, що в науці європейського контрактного права особливу ефективність виявив функціональний (конкретно-науковий) метод дослідження. З його використанням здобуто значний масив інформації стосовно процесів зближення контрактного права країн - членів ЄС, які переважно досліджує ця наука. Однак процес уточнення предметної сфери науки європейського контрактного права виявився пов'язаним з істотними методологічними проблемами, притаманними західній компаративній цивілістиці.

Так, викликає сумніви офіційне визначення інституціями ЄС європейського контрактного права як сукупності норм об'єктивного права. Це визначення характеризують певна еклектичність змісту і, головне, - абстрагування від міжнародних та приватноправових джерел, які реально застосовуються для правового регулювання контрактних зобов'язань у країнах - членах ЄС.

Для вирішення цих проблем пропонується використати методологічні настанови вітчизняної теорії міжнародного приватного права, якій притаманна переважна орієнтація на процес правореалізації. У цьому вимірі європейське контрактне право слід розуміти як сукупність інститутів міжнародного приватного права країн - членів ЄС, які регулюють приватноправові ситуації, ускладнені «європейським елементом» в одній або декількох з таких трьох форм: суб'єктній, об'єктній, фактичній.

Таким чином, «українізація» науки європейського контрактного права дозволила обґрунтувати доцільність віднесення до системи джерел цього інституту: (а) внутрішньодержавного права певної держави - члена ЄС; (б) відповідних актів міжнародного права; (в) нового європейського lex mercatoria; (г) «коммунітарних» актів ЄС, що регулюють контрактні зобов'язання.

Підрозділ 1.2. «Система термінів і понять, що розкриває зміст процесу інтеграції у сфері приватного права» присвячений систематизації термінів і понять, що використовуються у вітчизняній науці міжнародного приватного права для позначення інтеграційних процесів у своїй предметній сфері.

В результаті запропонований авторський варіант терміносистеми правової інтеграції у сфері приватного права. Ця система термінів і понять побудована за допомогою двох загальновідомих логічних методів - індукції та дедукції. На першому етапі було застосовано узагальнення (індукцію) наявної у сучасній доктрині права термінології з питань правової інтеграції. На другому етапі при зворотному русі (дедукції) від загальних до спеціальних понять було логічно «добудовано» відсутні передбачувані ланки терміносистеми.

Основними елементами цієї трирівневої терміносистеми було визначено поняття: (а) правової інтеграції, інтернаціоналізації права та міжнародного правового співробітництва (перший рівень); (б) об'єктивної правової інтеграції та зближення правових систем (другий рівень); (в) правової апроксимації та правової конвергенції, а також уніфікації та гармонізації приватного права. Також було уточнено зміст понять суб'єктів, об'єктів, предметів, мети, напрямів, методів, способів, засобів, форм (технологій) та результатів правового зближення, які було додатково внесено до складу терміносистеми.

Побудована таким чином авторська терміносистема пройшла відповідну апробацію на конкретно-історичному матеріалі, що складає зміст підрозділу 1.3. «Історичні передумови та тенденції зближення контрактного права європейських країн».

На підставі ретроспективного аналізу було виявлено наступні історичні тенденції європейської інтеграції контрактного права: (а) доктринальна гармонізація; (б) приватноправова інтеграція; (в) міжнародно-правова уніфікація; (г) європейсько-правова уніфікація та гармонізація контрактного права країн - членів ЄС.

Це дозволило визначити серед джерел змісту контрактного права економічні фактори провідними в процесі інтеграції у сфері приватного права. Також було встановлено зв'язок між внутрішньодержавним контрактним правом європейських країн (як об'єктом правового зближення) та іншими джерелами правоутворення - lex mercatoria, міжнародним правом та правом ЄС (засобами такого зближення). Значущість цих висновків підтверджена при подальшому аналізі предмета дисертаційного дослідження.

У Розділі 2. «Засоби зближення норм контрактного права країн - членів ЄС» розглядаються міжнародно-правові, приватноправові та європейсько-правові засоби зближення інститутів контрактного права країн - членів ЄС.

Підрозділ 2.1. «Міжнародно-правові засоби зближення інститутів контрактного права європейських країн» містить порівняльний аналіз засобів інтегральної конвенційної уніфікації та модельної конвенційної гармонізації на прикладі Конвенції ООН 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (Віденської конвенції 1980 р.) та Римської конвенції 1980 р. «Про право, яке застосовується до контрактних зобов'язань». Такий аналіз дозволив виявити їх загальні недоліки і на цій основі висунути гіпотезу про наявність кризи самого методу міжнародно-правової уніфікації та гармонізації європейського контрактного права. Це пояснює послідовну відмову інститутів ЄС від міжнародно-правових засобів зближення контрактного права і поступову заміну міжнародних конвенцій у сфері приватного права директивами і регламентами.

У підрозділі 2.2. «Приватноправові засоби гармонізації та уніфікації європейського контрактного права» встановлено важливу ознаку приватноправових засобів зближення - докладне доктринальне забезпечення (відповідні коментарі та пояснення) і наявність узагальнюючих положень (посилання на загальні принципи).

Враховуючи те, що найбільш значущими актами приватноправової уніфікації визнаються «Принципи міжнародних комерційних контрактів УНІДРУА» та «Принципи європейського контрактного права», саме вони були детально проаналізовані. Вдалося виявити певні недоліки цих засобів правового зближення: (а) абстрактний характер деяких положень та схильність до надмірного «теоретизування» укладачів цих документів; (б) недостатньо розвинуту практику правозастосування цих актів приватноправової уніфікації.

Виходячи з аналізу матеріалів, викладених у підрозділі 2.3. «Європейсько-правові засоби та технології інтеграції у сфері контрактного права», були розглянуті різні засоби європейсько-правових інтеграційних технологій. З'ясовано, що основними є засоби: (а) «директивної» гармонізації, які складаються з таких гармонізуючих актів, як директиви ЄС; (б) «регламентарної» уніфікації, до яких належать акти прямої дії - регламенти ЄС; (в) «прецедентної» гармонізації, які утворює Суд ЄС у формах обов'язкових прецедентів (для інших судів правової системи ЄС) і переконливих прецедентів (для національних судів держав - членів ЄС).

З усього масиву директив, ухвалених у ЄС, було виокремлено ті, які гармонізують саме матеріальне контрактне право. З'ясовано, що правова природа цих директив близька до міжнародних норм «м'якого права», проте їх дотримання забезпечується владними повноваженнями наднаціональних інститутів ЄС. Це обумовлює неоднозначний ефект від застосування таких засобів: (а) з одного боку, при їх імплементації у держав-членів існує реальна можливість це зробити з урахуванням особливостей їх національних систем приватного права, (б) з іншого боку, директиви не забезпечують досягнення необхідного рівня одноманітності норм внутрішньодержавного контрактного права, що особливо актуально для європейських країн з різними типами правових культур.

На прикладі Регламенту ЄС «Рим І» було досліджено «регламентарні» засоби правової євроінтеграції та виявлено їх риси: (а) послідовну «доктринізацію» цих актів уніфікації контрактного права; (б) «систематизацію» інших актів європейської уніфікації контрактного права; (в) спрямованість на формування європейського споживчого контрактного права. Обґрунтованим вбачається висновок про те, що практика розробки Регламенту «Рим І» переконливо свідчить про реалізацію доктрини переваги регламентарної євроінтеграції над конвенційною.

Важливим є виявлення провідної ролі правозастовчої практики Суду ЄС та Суду першої інстанції у гармонізації процесу реалізації норм європейського контрактного права. Правове зближення у напрямі правореалізації має велике значення для однакового розв'язання конфлікту кваліфікацій та конфлікту юрисдикцій при розгляді справ, ускладнених іноземним та «європейським» елементами, в судах держав - членів ЄС. Практично значущим для вітчизняних підприємців та споживачів є виявлення легальних підстав для застосування уніфікованих колізійних норм контрактного права ЄС європейськими судами до юридичних ситуацій, елементи яких пов'язані з правом України.