Організація і діяльність судів цивільної юрисдикції в Україні

В тій чи іншій інтерпретації визначення принципів як основних засад дають більшість науковців, ставлячи тим самим знак рівності між поняттями «принципи» та «засади». Таке тлумачення зумовлене перш за все, походженням терміну «принцип» (лат. «principium»), який в перекладі з латинської означає основні найзагальніші, вихідні положення, засоби, правила. Відповідно до тлумачного словника української мови «засада» - це основне вихідне положення якої - небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напрямку і т. і. Відповідно до словника синонімів української мови термін «засада» має синоніми такі, як «правило», «основа». В той же час термін «принцип» має синоніми: «правило», «положення». Тобто, з філологічної точки зору, термін «принцип» та «засада» є синонімами. Поряд з ними у цьому синонімічному ряді стоїть термін «основи», що за соєю суттю означає те головне, на чому тримається, на що спирається що - небудь.

На нашу думку, найбільш вдалою є класифікація принципів судової влади, запропонована Марочкіним І.Є. Він, зокрема, зазначає, що принципами судової влади є норми найбільш загального, керівного характеру, що визначають місце судової влади в системі єдиної державної влади, побудову її основних інститутів та спрямовані на реалізацію завдань, що стоять перед судовою владою. Далі він пише, що будучи єдиною, система принципів судової влади поділяється на три підсистеми: інституціональні (загальні принципи судової влади), функціональні (принципи відправлення судочинства) й організаційні (принципи організації системи судових органів, або судоустрій ні принципи). Усі вони хоча і пов'язані між собою, але утворюють самостійні галузеві підсистеми, кожна з яких відрізняється сферою поширення і призначенням. Отже, проаналізувавши наявні в теорії права і, зокрема в теорії судоустрою підходи щодо визначення принципів судової влади та їх класифікації ми приєднуємося до тих авторів, які під принципами судової влади розуміють правила найбільш загального характеру, що визначають місце судової влади в системі органів державної влади, її організаційну побудову та які спрямовані на реалізацію поставлених перед нею завдань

У підрозділі 3.2. «Загальні принципи» зазначається, що до загальних принципів судової влади можна віднести наступні: верховенство права; право на справедливий розгляд справи; здійснення судової влади виключно судами; доступність правосуддя; незалежність і самостійність; безсторонність.

У підрозділі 3.3. «Організаційні принципи судової влади» зазначається, що до організаційних принципів належать: єдність судової системи і статусу суддів; територіальність, спеціалізація і інстанційність у побудові судової системи; незалежність, недоторканість, незмінюваність і професіоналізм суддів; відповідальність суддів.

У підрозділі 3.4. «Функціональні принципи судової влади в сфері цивільної юрисдикції» зазначається, що до функціональних принципів можна віднести: державна мова судочинства; гласність судочинства; колегіальний та одноособовий розгляд судових справ; диспозитивність; рівність сторін в процесі; змагальність право на правову допомогу; право на оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.

У висновках викладені головні результати дисертаційного дослідження, на підставі яких сформульовані положення, що виносяться на захист. Сформульовано пропозиції про зміни і доповнення до Закону України «Про судоустрій України» та викладені ці зміни у вигляді нових редакцій окремих статей вказаного Закону.

Пропонується ч. 1 ст. 16 Закону України «Про судоустрій України» викласти в наступній редакції: «1. Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади з визначенням спеціалізації безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше».

Для більш глибокого відображення диспозитивного начала у реалізації права на судовий захист пропонується доповнити ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судоустрій України» реченням наступного змісту: «Суд розпочинає провадження не інакше як на підставі звернення особи до суду».

Посада судді не може визначатися в наказі голови відповідного суду, оскільки вона (посада) вже визначена у відповідному акті Президента чи Парламенту України. Тому пропонується перше речення ч. 4 ст. 61 Закону України «Про судоустрій України» викласти в наступній редакції: «Голова суду на підставі акта про обрання (призначення), особи професійним суддею або звільнення судді з посади, зобов'язаний невідкладно видати відповідний наказ».

Попри те, що в ч. 3 ст. 18 ЦПК України визначено, що головуючий визначається з числа суддів, що утворюють колегією, в установленому законом порядку, дотепер Законом такий порядок не запроваджено. Видається, що в цьому випадку законодавцю не варто було регламентувати це питання на рівні Закону, оскільки воно має бути вирішено органами суддівського самоврядування відповідно до їх компетенції. З урахуванням викладеного пропонується речення ч. 3 ст. 18 ЦПК України після словосполучення «…у складі трьох суддів,…» викласти в наступній редакції: «…головуючий з числа яких визначається в порядку, встановленим зборами суддів відповідного суду».