Державне регулювання розвитку регіональних ринків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 338:332.439.5

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ

Калітієвська Людмила Анатоліївна

ДОНЕЦЬК - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор політичних наук, старший науковий співробітник Сьомін Сергій Валерійович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), старший науковий співробітник кафедри економічної теорії та фінансів.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор Корецький Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), завідувач відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування;

кандидат наук з державного управління, доцент Халецька Аліна Анатоліївна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри загального та адміністративного менеджменту.

Захист дисертації відбудеться 17 грудня 2008 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 15 листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток ринкової економіки в Україні по-новому ставить проблему державного регулювання регіональних ринків. Сучасні економічні теорії, які узагальнюють великий досвід антимонопольної практики, відкидають прямолінійне ототожнення монополізму з великими розмірами суб'єктів господарювання і їх високою часткою на тому або іншому товарному ринку. Такі процеси вимагають ретельного і диференційованого економічного аналізу, який враховує загальні (глобальні) тенденції у розвитку виробництва, в тому числі поглиблення міжнародного поділу праці і транснаціональну економічну інтеграцію.

В Україні в даний час відбувається активний переділ ринкового простору між суб'єктами господарювання зі значної або визначальною часткою приватного капіталу. При цьому відбуваються інші економічні процеси, які істотно впливають на економіку: здійснюється залучення іноземного капіталу; продовжується приватизація; активізуються вертикальні і горизонтальні злиття суб'єктів ринку; зберігаються окремі бар'єри входу нових суб'єктів на ринки тощо. Саме тому поряд з аналізом концентрації виробництва перед державою стоїть завдання дослідження ринків і аналізу економічної концентрації суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на них.

Велику роль і вплив на формування сучасних теорій конкуренції на ринку зробили погляди таких учених, як Д. Кейнс, Ф. Фішер, Н.Д. Кондрат'єв, М. Портер, П. Самуельсон, Ф. Хайєк, К.Р. Макконелл, Дж. Сакс, В.Ф. Ковачич, П.С. Зав'ялов. Істотний внесок у розвиток теорії державного регулювання розвитку регіональних ринків знайшли відображення в працях О.Ю. Амосова, С.О. Білої, В.Г. Бодрова, В.Є. Воротіна, А.О. Дєгтяра, М.Х. Корецького, М.А. Латиніна, В.М. Мартиненко та ін.

Однак на сьогодні залишається не дослідженими теоретичні засади державного впливу на розвиток регіональних ринків. Потребує удосконалення класифікація регіональних ринків залежно від цілей державного управління і його методології. Не розроблено сучасну конфігурацію державного регулювання регіональних ринків. Потребує удосконалення методика розрахунку рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Саме ці складові визначили актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах наукової теми «Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону» (номер державної реєстрації 0105U002741) Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Роль автора полягає в розробці напрямів удосконалення державного регулювання розвитку регіональних ринків.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних та концептуально-прикладних засад державного регулювання розвитку регіональних ринків. Відповідно до мети в роботі поставлено такі завдання:

дослідити теоретичні засади державного впливу на поведінку регіональних ринків;

удосконалити класифікацію регіональних ринків залежно від цілей державного управління і його методології;

уточнити теоретичні засади державного регулювання розвитку регіональних ринків через визначення основних концепцій;

розробити сучасну конфігурацію державного регулювання регіональних ринків;

дослідити механізм державного впливу на економічну концентрацію на регіональних ринках;

удосконалити механізм державного регулювання регіональних ринків;

розробити заходи застосування державного контролю процесів економічної концентрації на регіональних ринках;

удосконалити методичні підходи до розрахунку рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках з метою прийняття ефективних управлінських рішень;

визначити напрями інформаційного забезпечення державного регулювання регіональних ринків.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку регіональних ринків. державний ринок економічний інформаційний

Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо вдосконалення державного регулювання розвитку регіональних ринків.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи проведення наукових досліджень: абстрактно-логічний - для узагальнення теоретичних концепцій державного впливу на поведінку регіональних ринків; аналізу і синтезу - для обґрунтування нового концептуального підходу до державного регулювання регіональних ринків; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державного регулювання розвитку регіональних ринків; економіко-математичного моделювання - для розробки моделей регулювання економічної концентрації на регіональних ринках; розрахунково-конструктивний - для удосконалення державного регулювання розвитку регіональних ринків та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

запропонована сучасна конфігурація державного регулювання регіональних ринків з урахуванням попиту у глобальній фінансовій системі, системі руху нематеріальних активів і регіональної пропозиції робочої сили, товарів і послуг підприємств, що дозволить забезпечувати конкурентоспроможність суб'єктів регіонального ринку;

удосконалено:

систему державного впливу на поведінку активної фірми на регіональному ринку через поєднання двох підходів: державне управління-структура-поведінка-результативність, що пояснює прибутковість ринку, і цілі-диверсифікація-витрати, що пояснює прибутковість фірми;

класифікацію регіональних ринків залежно від цілей державного регулювання і його методології за: типами економічних систем, масштабами ринку, галузями економіки, факторами виробництва, ринковими структурами, стадіями життєвого циклу, видами і фазами економічних циклів, концепціями розвитку регіону, формами власності суб'єктів господарювання;

механізм державного регулювання регіональних ринків на основі консолідації всіх органів управління, що на відміну від діючого механізму передбачає введення у структурі обласної державної адміністрації Департаменту регуляторної політики розвитку регіональних ринків;

методичні підходи до розрахунку рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках з метою прийняття ефективних управлінських рішень за показниками, які є стимуляторами (відшкодування доданої вартості; обсяг наукво-технічних розробок, виконаних власними силами; інвестиції в основний капітал; прямі іноземні інвестиції; експорт із регіону), дестимуляторами (імпорт в регіон).

набули подальшого розвитку:

теоретичні засади державного регулювання розвитку регіональних ринків на сучасному етапі через визначення основних концепцій: державна (регіон як квазідержава), корпоративна (регіон як квазікорпорація), соціальна (регіон як соціум) і регіон як система ринків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці практичних рекомендацій Харківській обласній державній адміністрації щодо прийняття комплексу заходів, направлених на підвищення ефективності системи державного регулювання і контролю на регіональних ринках (дов. № 906/321 від 25.01.2008 р.). Розробки автора щодо обґрунтування концептуально-прикладних засад реалізації державної політики у сфері регулювання регіональних ринків використані при розробці проекту постанови Харківської обласної ради “Про внесення змін до Програми економічного і соціального розвитку Харківської області на 2007-2011 роки” (дов. № 04-25/77 від 14.01.2008 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Менеджмент у державному та муніципальному управлінні ” (дов. № 3/331 від 17.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення державного регулювання регіональних ринків.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м. Одеса, 2007 р.), “Стратегии развития Украины в глобальной среде” (м. Сімферополь, 2007 р.), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць (6 - у наукових фахових виданнях), з них 2 - у журналах, 4 - у збірниках наукових праць, 3 - тези доповідей на наукових конференціях. Загальний обсяг 4,7 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 184 сторінок, з яких 15 рисунків займають 11 сторінок, 6 таблиць - 4 сторінки, 3 додатки - 13 сторінок, список використаних джерел (197 найменувань) - 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади державного регулювання регіональних ринків” - визначено, що ринок є економічним механізмом, за допомогою якого виробляються і розподіляються у суспільстві товари і послуги. Однак, більшість науковців визначають ринок як систему інститутів, яка забезпечує аллокацію (розміщення, розподіл) економічних благ за допомогою цінового механізму. Тому ринок є дуже складною, багатосферною та динамічною системою, уявлення про яку змінювалися у міру її розвитку. Ринок об'єднаний потребами, що задовольняються в окремих регіонах по різному.

Ці положення використано для обґрунтування державного впливу на поведінку активної фірми на регіональному ринку у вигляді схеми. На рис. 1 поєднуються два підходи: державне управління-структура-поведінка-результативність, що пояснює прибутковість ринку, і цілі-диверсифікація-витрати, що пояснює прибутковість фірми.

Ліворуч угорі представлені основні взаємозв'язки між технологією, вхідними бар'єрами, концентрацією, ціновою конкуренцією і координацією, а також прибутковістю на ринках. Компроміс між прибутком і зростанням залежить від можливостей, що надають дані ринки для зростання за допомогою диверсифікованості, у тому числі від бар'єрів для входу і можливостей одержання прибутку на новому ринку.

Але прибуток фірми і його зростання залежить від цілей фірми і її ефективності, а також обмежень, що накладаються системою державного управління, фондовим ринком і загрозою поглинання. Вибір темпів диверсифікації і маржі прибутку зумовлюються державним управлінням та прийнятими рішеннями відносно маркетингових інвестицій (реклама та диференціація продукту), фізичних інвестицій та НДДКР, рівень яких визначається прибутком фірми. Маркетингові інвестиції підвищують бар'єри на вхід і покращують перспективи зростання та підвищення прибутку, інвестиції у фізичний капітал та НДДКР здійснюють вплив на технічні умови ринку.

Рис. 1. Схема державного впливу на поведінку активної фірми на регіональному ринку

Якщо говорити про динамічні умови ефективності за Парето, питання формулюється так: на скільки характер витрат узгоджується з вимогами суспільної корисності відносно розміщення ресурсів у часі в умовах невизначеності? Найпростіший спосіб - це датувати всі товари та ресурси тим періодом, у якому вони вироблені та представлені. Але не враховуються переваги ще не народжених потреб. Проблема невизначеності (ніхто не може мати точних знань про майбутній стан середовища), як показав К. Ерроу, абстрактно може бути вирішена так само, як проблема часу.

Відповідно цьому існує поділ регіональних ринків за їх формами, типами, видами залежить у першу чергу від цілей державного управління і його методології, особливостей функціонування ринків у тому чи іншому регіоні. Ми пропонуємо наступну класифікацію регіональних ринків залежно від цілей державного управління і його методології (рис. 2).

Визначено, що розвиток регіонального аспекту в теорії державного управління знайшов своє вираження у формуванні теорії розміщення виробництва, а потім і становлення науки про регіональні ринки. При цьому у теоретичних концепціях державного регулювання розвитку регіональних ринків розглядаються інституціональна структура економічної системи в цілому, саме ринку, відбуваються дослідження ринкових інститутів на регіональному рівні, аналіз динаміки інституціональних змін під впливом різних факторів, в тому числі соціального.

Рис. 2. Класифікація регіональних ринків залежно від цілей державного управління і його методології

Ґрунтуючись на аналізі теоретичних засад визначено чотири основні концепції державного регулювання розвитку регіональних ринків на сучасному етапі: державну (регіон як квазідержава), корпоративну (регіон як квазікорпорація), соціальну (регіон як соціум) і регіон як ринок або, точніше, як система ринків.

1) Державна концепція регіону. Регіон виконує функції державного управління на своїй території, реалізуючи регіональну економічну політику. У рамках цієї концепції доцільно аналізувати джерела "провалів держави": недостатня поінформованість про розвиток регіональних ринків, обмежений контроль над реакцією приватного сектора. обмежений контроль над бюрократією, політичність питання у розподілі функцій і ресурсів між загальнодержавними і регіональними органами влади.

2) Регіон як квазікорпорація. Регіони використовують наявні ресурси для досягнення поставлених цілей, вступаючи у конкурентну боротьбу на ринках ресурсів, товарів, послуг і активно взаємодіє з національними і транснаціональними корпораціями. Але це скоріше державна корпорація, ніж приватна, оскільки стратегію її розвитку визначають регіональні органи державного управління.

3) Соціальна концепція регіону. Регіон розглядається як спільність людей, що живуть на даній території. Управління регіоном спрямоване на розширене відтворення населення, соціальної інфраструктури (що забезпечує його життєдіяльність), розвиток системи розселення. Увага концентрується на оцінці ефективності регіонального розвитку, кінцевою метою якого є підвищення рівня і якості життя населення.

4) Регіон як система ринків. Якщо виходити з того, що основна мета державного управління - формування ефективних ринків, то регіон варто розглядати як сукупність ринків, що формуються. В даний час об'єднання областей у регіони розширює можливості управління регіональними ринками.

Оскільки кожен регіон реалізує свою стратегію розвитку ринків, то він може обрати одну з названих стратегій, або об'єднати їх виходячи зі своїх специфічних особливостей.

У другому розділі - “Стан державного регулювання регіональних ринків” - зазначено, що процес регулювання регіональних ринків залежить від глобальних чинників, які характеризуються посиленням взаємозв'язку та взаємозалежності суб'єктів та об'єктів ринку на тлі вагомих змін у розвитку світової економічної системи в цілому, а саме: відбулися зміни у системі взаємодії держави та її регіонів; сформувалась та набула більшого значення монополія держави у високотехнологічних сферах і в здійсненні контролю над фінансовими та інформаційними потоками; між західними висококонкурентоспроможними країнами почали відбуватися скоординовані дії, спрямовані на підтримку засад сучасної світогосподарської системи.

До вище зазначеного необхідно додати ще два фактори: -зміну ролі держави, як суб'єкта світогосподарських зв'язків, що відбувається під впливом міжнародних організацій через застосування економічних важелів з метою лібералізації національних економік і поширення в глобальному масштабі цінностей “суспільства споживання”.

Глобалізація регіональних ринків як явище зумовлює нову конфігурацію державного регулювання їх елементів та сфер їх функціонування. Сучасну конфігурацію державного регулювання регіональних ринків передбачає визначення статусу функціонуючих суб'єктів на регіональному ринку залежно від їх конкурентоспроможності, яка характеризується частками у глобальному попиті та регіональній пропозиції.

Встановлено, що така конфігурація буде забезпечувати конкурентоспроможність суб'єктів регіонального ринку через: динамічне зростання місткості ринку, ускладнення його структури, збільшення кількості учасників і посилення вимог до їх конкурентоспроможності; залучення господарюючих суб'єктів до формування глобального попиту в умовах регіональної конкуренції; зростання чутливості національних економік до змін глобального середовища; проектування, розширення масштабів виробництва глобальних продуктів і послуг; створення стратегічних альянсів глобального типу для виробництва глобальних продуктів, набуття процесами злиття та поглинання наднаціонального характеру; формування ринку купівлі-продажу цілісних майнових комплексів у глобальному масштабі; формування глобальної системи управління (посилення ролі фінансових інститутів) у процесі інституціалізації, лібералізації та дерегулювання фінансових ринків; перехід до економіки знань, збільшення частки об'єктів інтелектуальної власності; уніфікація та стандартизація ринку праці, посилення взаємозв'язків і взаємозалежності регіональних ринків праці в процесі формування глобального ринку праці.

Визначено, що ліквідація наслідків впливу економічної концентрації на конкуренцію є одним з важливих завдань державного управління. Прямі завдання регулювання вирішуються антимонопольними органами. З метою вдосконалення проведених антимонопольними органами досліджень впливу діяльності суб'єктів господарювання діючих на товарних ринках, на конкурентне середовище пропонується використовувати порівняльний аналіз позитивних і негативних наслідків економічної концентрації суб'єктів господарювання.

Дослідження механізму державного впливу на економічну концентрацію суб'єктів господарювання на регіональних ринках складається з: виявлення умов для існування домінуючого положення суб'єктів господарювання на ринку після економічної концентрації; визначення негативних наслідків економічної концентрації; визначення вигоди в сфері ефективності; порівняння негативних і позитивних наслідків економічної концентрації; висновку про доцільність здійснення конкретної економічної концентрації.

Таким чином при виявленні умов існування суб'єкта господарювання на ринку встановлено: високий рівень концентрації ринку; монопольне положення суб'єкта господарювання (або групи суб'єктів господарювання у сукупності, у випадку узгоджених дій або горизонтальної інтеграції) на відповідному ринку; наявність нездоланних бар'єрів (перешкод) вступу на ринок протягом тривалого періоду.

Так само виявляються окремі додаткові умови існування суб'єкта господарювання на ринку: істотна кількісна перевага частки на ринку окремого суб'єкта господарювання; наявність контролю з боку суб'єкта господарювання над вертикально суміжними ринками; наявність у суб'єкта господарювання особливих прав, повноважень, пільг. Виявляються ознаки, які підтверджують такі можливості суб'єкта господарювання, обмежувати конкуренцію на визначеному ринку, як: диктування своїх умов при продажі товару; витіснення з ринку інших суб'єктів господарювання; скорочення випуску товарів; підвищення цін на товари і підтримання їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією.

Проведений аналіз дозволяє нам виділити, як найбільш актуальні, наступні напрямки удосконалення методичних підходів стратегічних досліджень механізмів державного регулювання регіональних ринків, що представлені на рис. 3.

Представлені напрямки удосконалення методичних підходів направлені, перш за все, на можливе ефективне сумісне використання їх інструментів у стратегічних дослідженнях, оцінки якості отриманих результатів та адекватності використовуваних інструментів державного регулювання регіональних ринків.

Рис. 3. Основні напрямки удосконалення методичних підходів стратегічних досліджень механізмів державного регулювання регіональних ринків

Відповідно до функцій державного регулювання в регіоні представлені організаційні структури різної підпорядкованості, які їх виконують у вигляді форм регулюючого впливу. Проаналізовано форми державного регулювання у діючому механізмі. Правове регулювання ринку в регіоні здійснюється обласною та регіональними радами народних депутатів через законодавчі і нормативні акти стосовно об'єкта регулюючого впливу. Адміністративний контроль економічними процесами на ринку забезпечуються за допомогою дотримання режиму торгівлі на ринках та дотримання вимоги по ціноутворенню. Бюджетне регулювання ринку регіону засновано на прямому бюджетному фінансуванню радами народних депутатів пріоритетних напрямів розвитку окремих галузей, наданні дотацій по продукції, субвенцій, по лізинговим операціям. Регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності в регіоні здійснюється через залучення іноземних інвестицій та підтримки інноваційних проектів, стимулювання наукових досліджень, розробку і реалізацію науково-технічних програм. Планування і прогнозування в регіоні стосовно розвитку ринку здійснюється через індикативне планування, прогнози розвитку ринку та цільові комплексні програми. Зовнішньоекономічне регулювання направлено на підтримку торгового балансу та здійснення експортно-імпортного контролю за рухом товарів. Податкове регулювання направлено на здійснення фіскальної політики, стимулювання експорту продукції та антиінфляційні дії.

На відміну від діючого механізму запропоновано ввести у структурі обласної державної адміністрації Департамент регуляторної політики розвитку регіональних ринків. Такий механізм буде здійснювати свої функції по всьому асортименту управлінського регулювання в регіоні, підпорядковуючи собі усі наявні в регіоні органи регулювання.

В функції зазначеного органу слід покласти фундаментальні завдання здійснення єдиної регулятивної політики в регіоні: методологічне забезпечення комплексного застосування механізму регулювання в регіоні; моніторинг процесів регулювання по всьому сектору виробничо-господарської діяльності регіону, включаючи процеси обміну і реалізації продукції; внесення пропозиції до бюджетів усіх рівнів, прогнозів, планів, науково-технічних програм щодо досягнення пропорційності і комплексності розвитку регіону.

Здійснення коригуючого управлінського впливу через департамент регуляторної політики розвитку регіональних ринків, на наш погляд, дозволить суттєво консолідувати зусилля регіональних органів влади і управління по організаційному і економічному упорядкуванню процесів функціонування регіональних ринків.

Визначено, що діяльність владних органів у перехідній економіці в багатьох випадках супроводжується діями, які приводять до обмеження свободи або конкуренції в торгівлі, і тим самим виходить за межі припустимого. Ця обставина визначає контроль над діяльністю органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з боку антимонопольних органів, однак навіть жорсткий антимонопольний супровід не вирішує проблеми перетворення адміністративних функції і влади в ринкові. Без закріпленого на інституціональному рівні розмежування функцій органів влади, завдяки яким здійснюється регулювання економікою в інтересах суспільства, і функцій, які дозволяють владним органам господарювати в цій економіці, на нашу думку, не з'являться позитивні тенденції з подолання галузевого монополізму.

У третьому розділі - “Удосконалення державного регулювання розвитку регіональних ринків” - визначено, що загальна постановка проблеми здійснення державного регулювання економічної концентрації суб'єктів господарювання на регіональних ринках зводиться до того, щоб визначити суспільно небезпечні види економічної концентрації, яка приводить до негативного ефекту як для економіки окремої галузі, регіону, так і для національної економіки в цілому. Виходячи з цього принципу, здійснюється класифікація процесів економічної концентрації суб'єктів господарювання і, відповідно, визначається її правова регламентація.

З погляду антимонопольного законодавства найбільш небезпечні об'єднання, які складаються з суб'єктів-конкурентів, що виробляють та поставляють на ринок однорідні або чи взаємозамінні товари - горизонтальна інтеграція. У зв'язку з цим при об'єднанні суб'єктів господарювання, що випускають однотипну продукцію, антимонопольний контроль слід проводити значно жорсткіше.

Меншу небезпеку представляють злиття за принципом вертикальної інтеграції. Разом з тим, антимонопольні органи контролюють вертикально інтегровані об'єднання, до складу яких входить суб'єкт господарювання, що займає домінуюче становище на визначеному товарному ринку, а інші учасники інтеграції є його постачальниками або споживачами. Подібна вертикальна інтеграція може обмежувати конкуренцію, якщо вона призводить до закриття ринку для не вхідних в інтеграцію постачальників або споживачів продукції домінуючого на ринку суб'єкта господарювання або до зростання бар'єрів для входження на ринок конкурентів. Основним завданням антимонопольних органів у таких випадках повинно бути здійснення контролю за діяльністю створених вертикально інтегрованих структур з метою запобігання антиконкурентних угод вертикального характеру, в тому числі спрямованих на обмеження території і кола покупців, яким реалізуються товари.

При розгляді економічної концентрації, особливо горизонтальної, антимонопольним органам запропоновано використовувати наступні критерії, які дозволяють визначити ступінь ризику для конкуренції: чи приведе злиття до значного збільшення концентрації ринку або створення концентрованого ринку; чи є причини вважати, що злиття могло б вплинути на конкуренцію (чи здатне злиття створити, посилити ринкову владу, або полегшити її застосування); чи можлива своєчасна поява на ринку нових суб'єктів господарювання достатня для того, щоб блокувати антиконкурентну поведінку; чи стане злиття фактором підвищення ефективності, котрого підприємства, що зливаються, не змогли б досягти за допомогою інших засобів; чи існує ймовірність того, що в результаті заборони на злиття яка-небудь зі сторін угоди зазнає банкрутства, і її активи будуть загублені для ринку, якщо злиття не буде здійснено.

При реалізації заходів, що попереджують економічну концентрацію, запропоновано аналізувати наступні питання: щодо визначення меж і типологізації товарного ринку (монопольний, олігопольний, конкурентний і ін.); визначення можливих несприятливих наслідків для конкуренції від економічної концентрації; можливості входу на ринок нових суб'єктів господарювання; наслідки економічної концентрації.

Стосовно заходів економічної політики, спрямованої на зменшення антиконкурентної вертикальної і горизонтальної концентрації, за досить невеликий проміжок часу (біля десяти років) антимонопольним органам слід затверджувати необхідний пакет законодавчих, інших нормативних і організаційно-методичних документів, що враховують українську специфіку розвитку регіональних ринків і які дозволять антимонопольним органам враховувати всі критерії для оцінки наслідків концентрації.

Узагальнення окремих методик розрахунку рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках дозволяє зробити висновок, що динаміка традиційних показників не дозволяє органам державного управління в повній мірі аналізувати характер змін, що відбуваються на ринках, з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

За умов, коли зростає роль регіонів не лише як територіально-адміністративних одиниць, але й як окремих економічних підсистем національної економіки, що є основою її конкурентоспроможності, виникає необхідність розроблення комплексної методики оцінки рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках. Її ключовим пунктом має бути об'єктивний, науково обґрунтований відбір економічних показників, а також сучасний економіко-математичний, інформаційний і програмний інструментарій оцінки конкурентоспроможності регіонів України.

У процесі стандартизації значень обраних для дослідження економічних показників необхідно визначити, які з них є стимуляторами, а які дестимуляторами. До стимуляторів відносять показники, кількісне збільшення яких позитивно впливає на рівень розвитку регіону. Серед обраних показників стимуляторами є відшкодування доданої вартості; обсяг наукво-технічних розробок, виконаних власними силами; інвестиції в основний капітал; прямі іноземні інвестиції; експорт із регіону. Дестимуляторами є показники, що мають протилежні властивості (наприклад, показник імпорту в регіон).

Отже, використання кластерного аналізу дає змогу сформувати групи подібних (близьких) за обраними економічними показниками регіонів і в подальшому дати аналітичну оцінку їх впливу на забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках.

Для узагальнення результатів аналізу за отриманими дендрограмами доцільно виділити три групи регіональних мегакластерів, що об'єднують області: кластер 1: Чернігівська, Чернівецька, Тернопільська, Кіровоградська, Херсонська, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Закарпатська, Львівська, Волинська, Хмельницька, Рівненська;

кластер 2: Івано-Франківська, АР Крим, Харківська, Миколаївська, Сумська, Луганська, Одеська, Дніпропетровська, Полтавська, Київська, Запорізька, Донецька, м. Севастополь;

кластер 3: м. Київ.

Використання «екрана конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках» дозволить визначити подальшу стратегію держави для досягнення конкурентної переваги в глобальному просторі. Загалом, підсумовуючи результати проведеного кластерного аналізу, можна зробити такі висновки щодо пріоритетних аспектів розвитку регіонів у контексті забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках:

по-перше, необхідне розроблення й реалізація цільових державних науково-технічних програм розвитку регіонів кластера 2 і частково -- кластера 1 (за критерієм нарощування експортного потенціалу);

по-друге, слід збільшити випуск конкурентоспроможної продукції через посилення інноваційного (технополісна концепція) відновлення техніко-технологічної бази шляхом першочергового інвестування у відтворювальні процеси у регіони кластера 2;

по-третє, для прямого іноземного інвестування найпривабливішими (за критерієм результативності) є регіони кластера 2 ;

по-четверте, потребує оптимізації структура зовнішньоторговельного балансу регіонів кластерів 1 і 3.Для підвищення рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках за критерієм зростання обсягів валової доданої вартості необхідно здійснити ряд заходів: по-перше, динамічно збільшувати обсяги інвестування у проекти нарощення основного капіталу, який забезпечує формування насамперед виробничого потенціалу суб'єктів господарювання; по-друге, пріоритетним є зростання експортного потенціалу, як фактор який характеризує позиції країни у світовому поділі праці; по-третє, трансформувати структуру використання залучених іноземних інвестицій у високотехнологічні види діяльності; по-четверте, визначити потенційні можливості створення національної техніко-технологічної бази для імпортозамінючих виробництв.

Ефективність державного регулювання регіональних ринків значною мірою залежить від інформаційного забезпечення. Сучасне проектування інформаційного забезпечення державного управління регіональними ринками повинно орієнтуватися на сучасну концепцію менеджменту, яка вимагає поєднання процесного, системного та ситуаційного підходів. Процесний підхід характеризує інформаційне забезпечення як серію послідовних, безперервних, взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Системний підхід до розвитку інформаційного забезпечення вимагає виділення суб'єкта і об'єкта управління та розробки заходів щодо поєднання їхніх характеристик. Ситуаційний підхід припускає, що управління я регіональними ринками повинно надавати можливості упередженої реакції на різні ситуації, що відбуваються за межами ринку і всередині нього.

Оскільки інформаційне забезпечення державного управління регіональними ринками може бути ефективним лише за умови постійного його оновлення та розвитку, технологічну основу цього процесу, на наш погляд, може забезпечити так зване “нове системне проектування” (НСП). Автори цього проектування у вузькоспеціальному розумінні визначають його як набір методів і порядку проектування інформаційних систем у нових умовах (під новими умовами слід розуміти ті зміни, що сталися у способах, методах, функціях управління, під впливом ринкових умов господарювання та інформаційних технологій). В широкому розумінні НСП - це методологія поєднання постійного бізнес-реінжинірингу та нових інформаційних технологій.

Активне застосування концепції НСП при розробці проектів систем інформаційного забезпечення державного управління регіональними ринками забезпечить їх високу якість, оскільки в умовах формування нових економічних зв'язків і жорсткої конкурентної боротьби. Швидка реакція на зміни зовнішнього середовища можлива лише завдяки активному використанню сучасних інформаційних технологій і науково обґрунтованих підходів до формування та реінжинірингу інформаційних систем.

Для створення інформаційного забезпечення державного управління регіональними ринками, яке б відповідало вищенаведеним принципам, узгоджувало індивідуальне забезпечення всіх його функцій, доцільно, як вже вказувалося, використовувати інструментарій моделювання складних систем IDEF-методологій.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання удосконалення механізму державного регулювання розвитку регіональних ринків на основі наукового обґрунтування тенденцій, факторів і принципів захисту конкуренції, результатів антимонопольної діяльності держави. Узагальнення отриманих в процесі дослідження результатів дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Виходячи з того, що ринок є дуже складною, багатосферною та динамічною системою обгрунтовано державний вплив на поведінку активної фірми на регіональному ринку. Компроміс між прибутком і зростанням залежить від можливостей, що надають дані ринки для зростання за допомогою диверсифікованості, у тому числі від бар'єрів для входу і можливостей одержання прибутку на новому ринку. Але прибуток фірми і його зростання залежить від цілей фірми і її ефективності, а також обмежень, що накладаються системою державного управління, фондовим ринком і загрозою поглинання. Вибір темпів диверсифікації і маржі прибутку зумовлюються державним управлінням та прийнятими рішеннями відносно маркетингових інвестицій (реклама та диференціація продукту), фізичних інвестицій та НДДКР, рівень яких визначається прибутком фірми.

2. Визначено, що поділ регіональних ринків за їх формами, типами, видами залежить у першу чергу від цілей державного управління і його методології, особливостей функціонування ринків у тому чи іншому регіоні.

Виходячи з цього запропоновано чотири основні концепції державного регулювання розвитку регіональних ринків на сучасному етапі: державну (регіон як квазідержава), корпоративну (регіон як квазікорпорація), соціальну (регіон як соціум) і регіон як ринок або, точніше, як система ринків. Оскільки кожен регіон реалізує свою стратегію розвитку ринків, то він може обрати одну з названих стратегій, або об'єднати їх виходячи зі своїх специфічних особливостей.

3. Сучасна конфігурація державного регулювання регіональних ринків повинна передбачати синергетичні фактори глобалізації (інтелектуалізація, транс націоналізація, екологізація, інтеграція, економічна безпека) і формувати продаж робочої сили, товарів, послуг і підприємств. Така конфігурація буде забезпечувати конкурентоспроможність суб'єктів регіонального ринку.

4. Дослідження механізму державного впливу на економічну концентрацію на регіональних ринках складалося з виявлення умов існування суб'єкта господарювання на ринку, а саме: наявності високого рівня концентрації ринку; наявності монопольного положення суб'єкта господарювання (або групи суб'єктів господарювання у сукупності, у випадку узгоджених дій або горизонтальної інтеграції) на відповідному ринку; наявності нездоланних бар'єрів (перешкод) вступу на ринок протягом тривалого періоду. Для прийняття рішень щодо застосування інструментів державного впливу виявлялися ознаки, які підтверджували можливість суб'єкта господарювання, обмежувати конкуренцію на визначеному ринку.

5. В дисертації визначено основні напрямки удосконалення методичних підходів стратегічних досліджень механізмів державного регулювання регіональних ринків: узгодження концептуально-методологічного апарату, посилення ролі опитувального методу, аналіз цінностей (норм, установок) населення, їх стійкості та факторів, що визначають поведінку учасників ринку, розвиток якісних наукових досліджень, удосконалення інструментів аналізу "ризикових ситуацій", методологічна рефлексія у стратегічних дослідженнях.

Використовуючи цей методологічний апарат на відміну від діючого механізму запропоновано ввести у структурі Обласної державної адміністрації Департамент регуляторної політики розвитку регіональних ринків. У функції зазначеного органу слід покласти: методологічне забезпечення комплексного застосування механізму регулювання в регіоні; моніторинг процесів регулювання по всьому сектору виробничо-господарської діяльності регіону, включаючи процеси обміну і реалізації продукції; внесення пропозиції до бюджетів усіх рівнів, прогнозів, планів, науково-технічних програм щодо досягнення пропорційності і комплексності розвитку регіону. Такий механізм буде здійснювати свої функції по всьому асортименту управлінського регулювання в регіоні, підпорядковуючи собі усі наявні в регіоні органи регулювання.

6. Державний контроль процесів економічної концентрації повинен дозволити уникнути появи нових інтегрованих структур монопольного характеру, не перешкоджаючи економічній інтеграції комерційних організацій, яка не має негативних наслідків для конкуренції на ринках України, і дозволяє вітчизняним підприємствам конкурувати з великими закордонними фірмами. В основу державного антимонопольного контролю економічної концентрації в Україні закладено запобігання створення нових інтегрованих структур монопольного характеру на внутрішньому ринку України, а також запобігання можливостей укладення в рамках цих структур антиконкурентних угод.

7. Визначено, що динаміка традиційних методик розрахунку рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках не дозволяє органам державного управління в повній мірі аналізувати характер змін, що відбуваються на ринках, з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Для удосконалення традиційної методики використано кластерний аналіз з використанням економічних показників, які є стимуляторами (відшкодування доданої вартості; обсяг наукво-технічних розробок, виконаних власними силами; інвестиції в основний капітал; прямі іноземні інвестиції; експорт із регіону), дестимуляторами (імпорт в регіон).

Використання кластерного аналізу дає змогу сформувати групи подібних (близьких) за обраними економічними показниками регіонів і в подальшому дати аналітичну оцінку їх впливу на забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках.

8. Ефективність державного регулювання регіональних ринків значною мірою залежить від інформаційного забезпечення. Сучасне проектування інформаційного забезпечення державного управління регіональними ринками повинно орієнтуватися на сучасну концепцію менеджменту, яка вимагає поєднання процесного, системного та ситуаційного підходів. Процесний підхід характеризує інформаційне забезпечення як серію послідовних, безперервних, взаємозалежних дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Системний підхід до розвитку інформаційного забезпечення вимагає виділення суб'єкта і об'єкта управління та розробки заходів щодо поєднання їхніх характеристик. Ситуаційний підхід припускає, що управління я регіональними ринками повинно надавати можливості упередженої реакції на різні ситуації, що відбуваються за межами ринку і всередині нього.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Калітієвська Л.А. Формування державної стратегії розвитку регіональних ринків / Л.А. Калітієвська // Теорія та практика державного управління. - Вип. 2(11). - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 251-256.

2. Калітієвська Л.А. Регіональні ринки як об'єкт державного регулювання / Л.А. Калітієвська // Теорія та практика державного управління. - Вип. 3(12). - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 268-275.

3. Калітієвська Л.А. Механізми державного регулювання розвитку регіональних ринків / Л.А. Калітієвська // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 4. - С.79-82.

4. Калітієвська Л.А. Вплив державного регулювання на розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків продовольства / Л.А. Калітієвська // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. - № 2 (32). - С. 265-273.

5. Калітієвська Л.А. Програмне управління регіональними ринками / Л.А. Калітієвська // Економіка та держава. - 2007. - № 5. - С. 66-69.

6. Калітієвська Л.А. Регіональний ринок як об'єкт державної регіональної політики / Л.А. Калітієвська // Фінансовий механізм державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк, 2007. - т.VІІІ, вип. 85, серія „Державне управління”. - С. 166-177.

Друковані праці наукових конференцій

7. Калітієвська Л.А. Засади конкурентної боротьби на регіональних ринках / Л.А. Калітієвська // Стратегии развития Украины в глобальной среде: материалы междунар. науч.-практ. конф., 26-28 октября 2007 г. - Симферополь: издат. центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 8-10.

8. Калітієвська Л.А. Регулювання інвестиційного клімату продовольчого ринку регіону / Л.А. Калітієвська // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: матеріали щорічної міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня 2007 р.: [у 2-х т.]. -Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - Т. 2.- С. 17-18.

9. Калітієвська Л.А. Стабілізація розвитку продовольчого ринку регіону / Л.А. Калітієвська // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: матеріали наук.-практ. конф., 27 листопада 2007 р. - Харків: ХаРРІДУ НАДУ. - 2007. - С. 2.



АНОТАЦІЯ

Калітієвська Л.А. Державне регулювання розвитку регіональних ринків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретико-методичних та концептуально-прикладних засад державного регулювання розвитку регіональних ринків. Досліджено теоретичні засади державного впливу на поведінку регіональних ринків. Удосконалено класифікацію регіональних ринків залежно від цілей державного управління і його методології. Уточнено теоретичні засади державного регулювання розвитку регіональних ринків через визначення основних концепцій. Розроблено сучасну конфігурацію державного регулювання регіональних ринків. Досліджено механізм державного впливу на економічну концентрацію на регіональних ринках. Удосконалено механізм державного регулювання регіональних ринків. Розроблено заходи застосування державного контролю процесів економічної концентрації на регіональних ринках. Удосконалено методичні підходи до розрахунку рівня конкурентоспроможності суб'єктів господарювання на регіональних ринках з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Визначено напрями інформаційного забезпечення державного регулювання регіональних ринків.

Ключові слова: державне регулювання, управління розвитком, регіональні ринки, рівень конкурентоспроможності, управлінські рішення, інформаційне забезпечення.



АННОТАЦИЯ

Калитиевская Л.А. Государственное регулирование развития региональных рынков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2008.

Диссертационная работа посвящена разработке теоретико-методических и концептуально-прикладных основ государственного регулирования развития региональных рынков. Исходя из того, что рынок является очень сложной, многосферной и динамической системой обоснованно государственное влияние на поведение активной фирмы на региональном рынке. Определено, что деление региональных рынков по их формам, типам, видам зависит в первую очередь от целей государственного управления и его методологии, особенностей функционирования рынков в том или другом регионе.

Определено, что развитие регионального аспекта в теории государственного управления нашло свое выражение в формировании теории размещения производства, а затем и становлении науки о региональных рынках. Исходя из этого предложены четыре основные концепции государственного регулирования развития региональных рынков на современном этапе: государственную (регион как квазигосударство), корпоративную (регион как квазикорпорация), социальную (регион как социум) и регион как рынок или, точнее, как система рынков. Современная конфигурация государственного регулирования региональных рынков должна предусматривать синергетические факторы глобализации и формировать продажу рабочей силы, товаров, услуг и предприятий.

Исследование механизма государственного влияния на экономическую концентрацию на региональных рынках осуществлялось исходя из выявления условий существования субъекта ведения хозяйства на рынке. Для принятия решений относительно применения инструментов государственного влияния выбирались признаки, которые подтверждали возможность субъекта хозяйствования, ограничивать конкуренцию на определенном рынке. В диссертации определены основные направления усовершенствования методических подходов стратегических исследований механизмов государственного регулирования региональных рынков: согласование концептуально-методологического аппарата, развитие качественных научных исследований, усовершенствования инструментов анализа "рисковых ситуаций".

Государственный контроль процессов экономической концентрации должен позволить избежать появления новых интегрированных структур монопольного характера, не препятствуя экономической интеграции коммерческих организаций, которая не имеет негативных последствий для конкуренции на рынках Украины, и позволяет отечественным предприятиям конкурировать с большими заграничными фирмами. В основу государственного антимонопольного контроля экономической концентрации в Украине заложено предотвращение создания новых интегрированных структур монопольного характера на внутреннем рынке Украины, а также предотвращение возможностей заключения в рамках этих структур антиконкурентных соглашений.

Определено, что динамика традиционных методик расчета уровня конкурентоспособности субъектов ведения хозяйства на региональных рынках не позволяет органам государственного управления в полной мере анализировать характер изменений, которые происходят на рынках, с целью принятия эффективных управленческих решений. Для усовершенствования традиционной методики использован кластерный анализ с использованием экономических показателей, которые являются стимуляторами и дестимуляторами. Использование кластерного анализа дает возможность сформировать группы подобных (близких) по избранным экономическим показателям регионов и в дальнейшем дать аналитическую оценку их влияния на обеспечение конкурентоспособности субъектов хозяйствования на региональных рынках.

Эффективность государственного регулирования региональных рынков в значительной мере зависит от информационного обеспечения. Современное проектирование информационного обеспечения государственного управления региональными рынками должно ориентироваться на современную концепцию менеджмента, которая требует сочетания процессного, системного и ситуативного подходов. Процессный подход характеризует информационное обеспечение как серию последовательных, непрерывных, взаимозависимых действий, направленных на достижение поставленной цели. Системный подход к развитию информационного обеспечения требует выделения субъекта и объекта управления и разработки мероприятий по сочетанию их характеристик. Ситуативный подход допускает, что управление региональными рынками должно предоставлять возможности предвзятой реакции на разные ситуации, которые происходят за пределами рынка и внутри него.