Організаційно-правові питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 351.75.342.9 (477)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичний наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ З ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ І ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ В УКРАЇНІ

Долгополов Анатолій Миколайович

Київ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент КУРИЛО Володимир Іванович, Національний аграрний університет, декан юридичного факультету

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ДІХТІЄВСЬКИЙ Петро Васильович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

кандидат юридичних наук, доцент ДЕЛІЯ Юрій Володимирович, Донецький юридичний інститут Луганського національного університету внутрішніх справ ім. Є.О.Дідоренка, начальник ад'юнктури

Захист відбудеться «13»листопада 2008 р. о «12» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони,15, корп. 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий «08»жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменкo



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна вступила на шлях побудови правової держави та створення якісно нового суспільства, в якому домінують пріоритети загальнолюдських цінностей. Таким чином, наша держава законодавчо задекларувала першорядність принципів, що визнані у цивілізованому світі - захист прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина.

Успіх демократичних перетворень в Україні і перебудова всіх сфер суспільного життя, створення повноцінного демократичного суспільства і правової держави багато в чому залежить від активної участі громадян у цьому процесі. Однією зі сторін такої участі є правоохоронна та правозахисна діяльність громадян, як складова частина діяльності органів, організацій, установ із забезпечення правопорядку в цілому. Це вагомий важіль, що здатний вплинути конкретно на забезпечення громадського порядку і цілісності та недоторканості державного кордону, зниження рівня правопорушень в цілому і злочинності зокрема.

Будь-які заходи, спрямовані на боротьбу з правопорушеннями та злочинністю, не призведуть до кардинального поліпшення ситуації доти, доки зусилля міліції та інших правоохоронних структур не отримають широкої підтримки з боку населення.

Як свідчить досвід багатьох країн світу, правоохоронні органи розуміють, що без активної участі громадськості, їх діяльність у попередженні, виявленні та припиненні правопорушень не досягне бажаного результату. Таким чином, виникає необхідність у розробці, вдосконаленні та застосуванні на практиці різних методів та форм співпраці.

На жаль, в Україні цей процес має не зовсім системний характер, що підтверджується науковими дослідженнями та практичними результатами.

Аналізуючи матеріали досліджень щодо участі громадян в охороні громадського порядку та їх взаємодії з органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними органами, слід зауважити, що цей процес поступово набуває подальшого розвитку, але очікуваного результату ще не досягнуто, оскільки цьому заважає не досконала правова база і відсутність чітко визначених форм співпраці між ними в цілому.

Конституція України, прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, проголосила і гарантувала право громадян захищати своє життя і здоров'я, права і свободи, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Високий рівень правопорушень у країні, виникнення реальної загрози життю, здоров'ю, власності та іншим правам і свободам веде до того, що громадяни намагаються реалізувати гарантоване Конституцією право на захист усіма дозволеними засобами, а після прийняття Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» ще й шляхом утворення відповідних громадських об'єднань.

Не дивлячись на те, що на сьогодні вже є достатньо практичних матеріалів про правоохоронну та правозахисну діяльність громадян в Україні, а також про досвід зарубіжних країн у цій галузі, належне наукове дослідження в цій сфері суспільного життя має винятковий характер, що й підтверджує актуальність даного дослідження.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання роботи склали наукові праці з загальної теорії держави та права, розробки фахівців адміністративного права, теорії державного управління та інших галузей права - С.Б. Абулгазіна, В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійка, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, С.О. Безсмертного, В.Т.Білоуса, Ю.П.Бітяка, І.І. Веремеєнка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.В.Делія, П.В.Діхтієвського, Є.В. Додіна, О.П. Клюшниченка, М.В. Коваля, В.В. Коваленка, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, Т.І. Коломієць, В.К. Колпакова, О.П. Коренева, В.І. Курила, П.П. Михайленка, Р.С. Мулкаєва, Я.М. Нельсона, Д.К. Нечевіна, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, І.Я. Петкова, А.П.Селіванова, К.Г. Федорова, В.І. Царенка, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та ін.

Дисертант також звертався до політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутуються питання участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та архівні матеріали щодо участі громадськості в охороні громадського порядку.

Зв'язок з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно з планами науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету і Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», та згідно з нормативного-проектною роботою управління по взаємодії з судовими, правоохоронними органами та органами юстиції Київської міської державної адміністрації №280/339 від 19.12.2006 року.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення і науково-теоретичне обґрунтування особливостей організаційно-правових питань діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону України.

У відповідності до поставленої мети в процесі дослідження було поставлено наступні завдання:

- провести поглиблений історико-правовий аналіз становлення, розвитку і функціонування інституту участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності;

- розширити класифікацію організаційно-правових форм участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності;

- деталізувати перелік передумов набуття статусу члена громадського формування;

- обґрунтувати необхідність створення Всеукраїнського штабу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, як єдиного органу, що надавав би організаційну та методичну допомогу всім громадським формуванням регіонів держави на місцях;

- внести пропозиції щодо ефективності та раціональності обрання керівника та складу штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону на більш тривалий, ніж передбачено діючим статутом, термін;

- визначити поняття громадського формування з охорони громадського порядку;

- удосконалити пропозиції щодо створення у кожному обласному громадському формуванні спеціального центру правової, фізичної та спеціальної підготовки членів цих формувань;

- узагальнити характеристику правового статусу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та їх членів;

- розширити класифікацію прав та обов'язків громадських формувань та їх членів;

- запропоновано ряд пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства України про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, боротьбі з правопорушеннями та злочинами;

- розширити нормативно-правову базу, яка регулює взаємодію громадських сформувань та органів внутрішніх справ і підрозділів Прикордонних військ України;

- розвинути механізм соціального захисту членів громадських формувань, підвищення їх матеріальної зацікавленості у справі участі в охороні громадського порядку і державного кордону, відшкодування збитків, заподіяних членам громадських формувань, під час виконання ними обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону, а також компенсації за використання ними при виконанні своїх обов'язків особистого транспорту, засобів зв'язку та іншої техніки;

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні. громадський формування статус кордон

Предметом дослідження є норми права, що регулюють організаційно-правові питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано системний комплекс загальнонаукових і спеціальних підходів та методів.

Дисертант досліджує проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, що дає можливість здійснити системний науковий аналіз у галузі, яка є предметом дослідження.

У роботі використані окремі наукові методи пізнання: логіко-семантичний, формально-юридичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, соціологічний, статистичний, історико-правовий та системно-структурний.

Так, за допомогою історико-правового методу у розділі ІІ досліджуються процеси становлення та розвитку інституту участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності. Порівняльно-правовий метод використано у розділі ІІІ для дослідження досвіду участі громадськості у правоохоронній та правозахисній діяльності зарубіжних країн. За допомогою логіко-семантичного методу у розділі ІІ визначені форми участі громадськості в охороні громадського порядку, принципи, форми і методи правоохоронної та правозахисної діяльності громадян, а також засади створення, основні завдання, права й обов'язки та інші складові правового статусу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та їх членів. Статистичний метод використовувався для визначення недоліків правового регулювання та діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, формулювання пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення та підвищення ефективності їх діяльності, а також удосконалення взаємодії органів внутрішніх справ (зокрема міліції) і Державної прикордонної служби України та громадських формувань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній літературі комплексним дослідженням суспільно-правових відносин, що виникають у процесі становлення і функціонування громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Відповідно до такого підходу отримано результати, що характеризуються науковою новизною і які дозволяють здобувачеві особисто сформулювати нові положення і висновки.

У пропонованій роботі:

вперше:

проведено поглиблений історико-правовий аналіз становлення, розвитку і функціонування інституту участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності;

розширено класифікацію організаційно-правових форм участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності;

деталізовано перелік передумов набуття статусу члена громадського формування;

обґрунтовано необхідність створення Всеукраїнського штабу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, як єдиного органу, що надавав би організаційну та методичну допомогу всім громадським формуванням регіонів держави на місцях;

обґрунтовано пропозицію щодо ефективності та раціональності обрання керівника та складу штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону на більш тривалий, ніж передбачено діючим статутом, термін;

удосконалено:

визначення поняття громадського формування з охорони громадського порядку;

пропозиції щодо створення у кожному обласному громадському формуванні спеціального центру правової, фізичної та спеціальної підготовки членів цих формувань;

характеристику правового статусу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та їх членів;

класифікацію прав та обов'язків громадських формувань та їх членів;

запропоновано:

ряд пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства України про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, боротьбі з правопорушеннями та злочинами;

розширити нормативно-правову базу, яка регулює взаємодію громадських сформувань та органів внутрішніх справ і підрозділів Прикордонних військ України;

дістали подальшого розвитку:

механізм соціального захисту членів громадських формувань, підвищення їх матеріальної зацікавленості у справі участі в охороні громадського порядку і державного кордону, відшкодування збитків, заподіяних членам громадських формувань, під час виконання ними обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону, а також компенсації за використання ними при виконанні своїх обов'язків особистого транспорту, засобів зв'язку та іншої техніки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що безпосередньо здобувачем на підставі Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» був розроблений проект Статуту Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, затверджений на міській конференції громадян 27.04.2001 року і зареєстрований розпорядженням Київської міської державної адміністрації за № 1401 від 06.07.2001 року, а також розроблені і введені в дію проекти іншої нормативно-правової документації, яка регламентує діяльність формування.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані:

- у сфері науково-дослідної діяльності - основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшої розробки організаційно-правових питань ролі та участі громадських формувань в охороні громадського порядку і державного кордону;

- у правотворчій діяльності - результати дослідження сприятимуть

удосконаленню нормативно-правового регулювання діяльності громадських формувань в охороні громадського порядку і державного кордону;

- у правоохоронній та правозахисній діяльності - одержані результати можуть бути використані для поліпшення і підвищення ефективності діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, можуть допомогти в удосконаленні взаємодії громадських формувань та органів внутрішніх справ і підрозділів Державної прикордонної служби України у сфері охорони громадського порядку і держаного кордону, а також сприяти практичному забезпеченню виконання рішень Всеукраїнської наради представників громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та Директиви МВС України від 10.02.2004 року щодо взаємодії органів внутрішніх справ і Державної прикордонної служби України та громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, застосуванню додаткових заходів щодо підвищення їх ролі у справі попередження і профілактики правопорушень;

- у навчальному процесі положення дисертації доцільно використати при викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право”, „Судові та правоохоронні органи” та ввести окремим розділом тему „Взаємодія органів внутрішніх справ і Державної прикордонної служби України та громадських формувань у сфері охорони громадського порядку, державного кордону і боротьби з правопорушеннями”;

- у право-виховній сфері - положення і висновки дисертації можуть бути використані в роботі щодо підвищення рівня правової культури громадян, які виконують функції охорони громадського порядку і державного кордону;

- довести необхідність об'єднання всіх козацьких формувань України в єдине громадське формування „Українське козацтво”;

- долучити принцип самоврядування, який включає самоорганізацію та саморегуляцію, що має важливе значення для функціонування громадських формувань.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного аграрного університету та отримали позитивну оцінку.

Основні положення доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти" (м. Київ, 17-18 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми муніципального управління" (м. Київ,

15 грудня 2006 р.)

Окремі положення дисертації знайшли відображення у виступах на щорічних конференціях Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, де здобувач, починаючи з 1997 року, виконує позаштатні обов'язки юрисконсульта штабу (довідка № 002 від 10.01.2008 року).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження, висвітлені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, що входять до переліку ВАК України, та у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на дев'ять підрозділів, висновків, 19 додатків та списку використаних джерел (246 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 268 сторінок, з них 181 - основний текст, додатки - 66 сторінок, обсяг списку використаних джерел - 21 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження. Характеризується ступінь наукової розробки, розкриваються основні методи дослідження, визначаються його мета, завдання, об'єкт і предмет, висвітлюються наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації отриманих результатів.

Розділ 1 «Теоретичні-основи діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону» складається з двох підрозділів, містить дослідження основних теоретичних і практичних проблем участі громадян у правоохоронній та правозахисній діяльності, а також визначені поняття та сутність організаційно-правових засад діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Підрозділ 1.1. „Огляд літератури за темою” присвячений дослідженню вітчизняних, зарубіжних науковців та практичних працівників органів внутрішніх справ, проблеми участі громадськості в охороні громадського порядку, проведено аналіз наукових робіт у цій галузі з метою узагальнення досягнутих результатів та визначення основних напрямків удосконалення діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Розбудова правової держави і створення нового суспільства, їх майбутнє не можливе без забезпечення участі громадян в управлінні справами суспільства і держави.

Питання боротьби за зміцнення правопорядку в цілому та подальше зменшення рівня правопорушень, особливо у сфері забезпечення громадського порядку та охорони державного кордону, привертали увагу багатьох науковців та практичних працівників органів внутрішніх справ.

Залучення широких верств населення до правоохоронної та правозахисної діяльності сприятиме підвищенню ефективності охорони громадського порядку і державного кордону, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Автор зазначає, що здійсненний аналіз стану наукової розробки проблеми участі громадян в охороні правопорядку в Україні взагалі і діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зокрема свідчить про те, що форми участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності напрацьовувалися тривалий час, протягом якого такий різновид громадської діяльності проходить певні етапи у своєму розвитку, які відповідають еволюції суспільства та держави. Становлення та подальший розвиток такої участі залежить від неухильного зростання демократії, залучення широких верств населення до участі в державному управлінні в цілому, безпосередньої участі громадян у здійсненні окремих функцій державного управління (наприклад, охорона громадського порядку, державного кордону, боротьба зі злочинами та іншими правопорушеннями тощо) та з розвитком науки.

У підрозділ 1.2. „Поняття та сутність організаційно-правових питань діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону” аналізуються різновиди форм участі громадян у боротьбі з правопорушеннями, охорони громадського порядку і залучення громадян до роботи органів державного управління, що покликані забезпечувати охорону громадського порядку і боротьбу з правопорушеннями та самостійна участь громадян в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Дисертант висловлює думку, що із всіх різновидів самостійної участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями можна, виходячи з дійсності та враховуючи масштабність застосування тієї чи іншої форми, ступінь її масовості, а також характер та ступінь самодіяльності, можна виділити наступні кваліфікаційні форми: самостійні, постійно діючі громадські формування, спеціалізовані загони сприяння міліції та підрозділам Державної прикордонної служби України, асоціації громадських формувань, громадські пункти охорони порядку тощо.

Автор дисертаційного дослідження також вважає, що Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», має певні невизначені положення та інші недоліки. Так, його норми визначають засади організації та діяльності тільки громадських формувань як найбільш масової форми участі громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, але не дають визначення самого громадського формування. На думку дисертанта, громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону є громадське об'єднання, створене на засадах громадської самодіяльності, принципах добровільності та на основі єдності інтересів, утворене фізичними та юридичними особами для спільної реалізації ними наданих Конституцією прав і свобод, завданням якого є участь в охороні громадського порядку і державного кордону, попередження та припинення правопорушень, боротьби зі злочинністю, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

Розділ 2. „Організаційно-правові форми діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного порядку ” складається з чотирьох підрозділів, у яких аналізується еволюція організаційно-правових форм участі громадян в правоохоронній та правозахисній діяльності в Україні, принципи діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, здійснюються дослідження правового статусу громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, їх членів, принципів, методів правоохоронної та правозахисної діяльності вищезазначених громадських формувань.

У підрозділі 2.1. „Еволюція організаційно-правових форм участі громадян в правоохоронній та правозахисній діяльності в Україні” дисертант, досліджуючи історичний досвід становлення і розвитку інституту участі громадян в правоохоронній та правозахисній діяльності в Україні, поділив історичне формування цієї діяльності на два періоди: дореволюційний та радянський.

Результати аналізу історичних аспектів участі громадськості в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями дозволяють зробити наступний висновок: вагоме значення для організації діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону має позитивний (вітчизняний) досвід участі громадян в діяльності, особливо радянського періоду.

У радянський період було розроблено багато нових форм участі громадян в правоохоронній та правозахисній діяльності: народні добровільні дружини, об'єднання сприяння міліції, інститут позаштатних працівників міліції, комісії у справах неповнолітніх, дитячі кімнати міліції на громадських засадах, інститут громадських вихователів неповнолітніх, громадські пункти охорони громадського порядку, товариські суди тощо.

Проаналізувавши більшість форм участі громадськості в охороні громадського порядку, автор дисертаційного дослідження дійшов висновку, що найбільш масовими та ефективними формами участі громадян у цій галузі була діяльність добровільних народних дружин і опорних пунктів охорони порядку.

У підрозділі 2.2. „Принципи правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону” дисертант дає широке тлумачення поняттю взагалі «принцип» та визначенню «принцип права» зокрема, розкриває зміст принципів правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону - гуманізму, законності, гласності, рівноправності членів громадських формувань, добровільності, що розкривають найважливіші ціннісні характеристики діяльності громадських формувань, а також обґрунтовує доцільність введення в коло принципів діяльності громадських формувань принципу самоврядування, що включає самоорганізацію та саморегуляцію діяльності громадських формувань і є виявом активності та добровільної участі в ньому громадян.

У підрозділі 2.3. „Правовий статус громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону” дисертант досліджує поняття і правовий статус об'єднання громадян, термін «статус» взагалі і зокрема аналізує зміст норм Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», що визначають правовий статус громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та їх членів і носять спірний характер та надає пропозиції щодо їх вдосконалення.

На підставі проведеного аналізу, на думку автора дисертаційного дослідження, правовий статус громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону повинен визначатися наступним: вони повинні безпосередньо здійснювати правоохоронну і правозахисну діяльність в межах визначеної компетенції від імені держави, приймати вольові рішення та забезпечувати їх виконання за допомогою наданих законодавством та іншими нормативними актами повноважень примусового характеру. Характерною особливістю правового статусу означених громадських формувань є й те, що їх членами є представники різних соціальних груп та професій, які на добровільних засадах об'єднуються для забезпечення таких важливих напрямків правоохоронної та правозахисної діяльності у суспільстві і державі: охорона громадського порядку і державного кордону.

У підрозділі 2.4. „Методи правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону” автор, аналізуючи методи правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, визначає характерні особливості методів правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань, як, наприклад, те, що вони можуть бути, на відміну від управлінської (правової) діяльності, і не правовими.

Поряд із тим дисертант визначив, що на даний момент основними формами участі громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в правоохоронній та правозахисній діяльності є патрулювання, виставлення постів, участь у забезпеченні охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, проведення заходів, пов'язаних із забезпеченням встановленого режиму державного кордону тощо.

На підставі аналізу, до методів правоохоронної та правозахисної діяльності, що застосовуються громадськими формуваннями, зараховуються також переконання та примус. Особливе місце серед методів займає переконання - як основний метод, що полягає у запровадженні виховних, роз'яснювальних та інших заходів, що складають певну, чітко визначену систему, спрямовану на правове виховання громадян, їх залучення до правоохоронної та правозахисної діяльності.

Крім переконання, громадські формування застосовують і заходи примусу, в тому числі і адміністративного, але тільки адміністративно-попереджувального характеру та адміністративного припинення.

Розділ 3. „Напрямки вдосконалення діяльності громадських формувань та їх взаємодії з правоохоронними органами України”, присвячений аналізу ефективності участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності, визначає можливі шляхи вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ і Державної прикордонної служби України та громадських формувань в охороні громадського порядку і державного кордону, а також містить аналіз та узагальнення зарубіжного досвіду участі громадян в усій сфері.

У підрозділі 3.1. „Ефективність участі громадян у правоохоронній та правозахисній діяльності” дослідження визначено основні причини зниження ефективності правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань: відсутність єдиної нормативної бази, кризові явища в суспільстві та державі, різке зростання злочинності та відсутність правової та соціальної захищеності не тільки членів громадських формувань, але і рядових громадян тощо.

Доведено, що прийняття Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» знаменувало початок етапу відродження діяльності громадських формувань правоохоронної та правозахисної спрямованості, але ця діяльність не набула очікуваного масового характеру в зв'язку з тим, що його норми містять положення, що в більшості мають загальний, а в деяких випадках невизначений та навіть суперечливий характер.

Вказані недоліки, а також непорозуміння надають можливість зробити такі висновки: органами місцевого самоврядування і посадовими особами місцевих державних адміністрацій не приділяється належної уваги актуальності питання участі громадських формувань в охороні громадського порядку і державного кордону, формальне становлення окремих керівників органів внутрішніх справ та підрозділів Державної прикордонної служби України до виконання вимог вищевказаного закону, недооцінка ними важливості залучення громадян до охорони громадського порядку і державного кордону на цьому етапі розбудови незалежної, демократичної, правової держави, - є основними перепонами щодо підвищення ефективності правоохоронної та правозахисної діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Вирішення вищевказаних і деяких інших питань значно поліпшило б ефективність діяльності громадських формувань правоохоронної та правозахисної спрямованості щодо забезпечення належного громадського порядку і громадської безпеки, захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань та посилило би їх вплив на загальний стан правопорядку.

Підрозділ 3.2. „Шляхи вдосконалення взаємодії міліції та Державної прикордонної служби України і громадських формувань в охороні громадського порядку і державного кордону” присвячений розгляду шляхів удосконалення взаємодії міліції та Державної прикордонної служби України і громадських формувань правоохоронної та правозахисної спрямованості, визначення форм такої взаємодії та причин, усунення яких значно вплинуло б на підвищення ефективності діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та поліпшило б їх роботу щодо забезпечення належного громадського порядку і громадської безпеки, захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань та посилило б їх вплив на стан оперативної ситуації в цілому.

У підрозділі 3.2.1 „Зарубіжний досвід участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності та його адаптація в Україні” дисертантом відзначається, що залежно від державних, суспільно-політичних та національних особливостей у різних країнах створюються різні форми участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності, застосування яких дає позитивні результати в справі громадського порядку, боротьбі з правопорушеннями та злочинністю.

Автор проаналізував, узагальнив та запропонував запровадити в Україні кращий закордонний досвід участі громадськості в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями, що надало б змогу більш ефективно залучати громадян до правоохоронної та правозахисної діяльності, розширити та зміцнити взаємовідносини між органами внутрішніх справ, підрозділами Державної прикордонної служби України і населенням, створити і ввести в дію удосконалений організаційно-правовий механізм залучення громадян до охорони громадського порядку і державного кордону, забезпечення громадської безпеки, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями.



ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження отримані наступні висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення нормативно-правового регулювання та діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Одним із найважливіших завдань сьогодення є вдосконалення громадського суспільства шляхом оптимізації механізму його взаємодії з державою.

Згідно з визначеними завданнями у дисертаційному дослідженні проаналізовано історичні загальнотеоретичні та нормативно-правові основи виникнення, діяльності та сутності порядку взаємодії громадських формувань з охорони громадського порядку, державного кордону і держави. Діяльність громадських формувань правоохоронної та правозахисної спрямованості є важливою формою участі громадян в управлінні справами суспільства і держави, боротьбі з правопорушеннями та іншими протиправними явищами в Україні. Правова основа функціонування громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону повинна забезпечувати реалізацію їх головних функцій правоохоронної та правозахисної шляхом надання їм права контролю зобов'язань держави щодо гарантії громадянам їх прав та свобод.

Правоохоронна та правозахисна діяльність громадських формувань була відома на всіх етапах існування та розвитку будь-якого суспільства. Як свідчить історія, правоохоронні та правозахисні громадські формування ще в царській Росії суттєво впливали на забезпечення належної охорони громадського порядку та боротьбу з правопорушеннями. Важко переоцінити роль та внесок у справу охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями, в т.ч. й зі злочинністю, правоохоронних і правозахисних громадських формувань (добровільних народних дружин, бригад сприянню міліції, комсомольських оперативних загонів тощо) у радянський період. Актуальним є дослідження організаційно-правових основ діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в сучасних умовах.

Отримані у процесі дослідження результати підтверджують предмет дослідження, покладений в його основу, а реалізовані мета і завдання дають змогу зробити такі висновки:

1. Проведений історико-правовий аналіз становлення, розвитку і функціонування інституту участі громадян в правоохоронній та правозахисній діяльності, свідчить про те, що громадяни незалежної України, реалізуючи гарантоване Конституцією право на захист життя, здоров'я, власності та інші права і свободи, за участю органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації, органів внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України, інших органів державної влади, а також керівників підприємств, установ та організацій, почали створювати добровільні народні дружини, спеціалізовані загони місцевого самозахисту та інші громадські формування правоохоронного та правозахисного спрямування, які припинили своє існування практично з дня проголошення Україною незалежності. Але процес відродження руху добровільних народних дружин та інших громадських формувань почав давати вагомі результати у справі охорони громадського порядку тільки починаючи з 2000 року, коли Верховна Рада України, враховуючи побажання і пропозиції громадян, трудових колективів, органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, органів внутрішніх справ, керівництва Державної прикордонної служби України, керівників підприємств, установ і організацій, прийняла Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", який визначив основні завдання громадських формувань, їх функції, порядок утворення, структуру і форми діяльності, а також форми взаємодії з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, органами внутрішніх справ та підрозділами Державної прикордонної служби України.

2. Вагоме значення для організації та діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону має позитивний історичний вітчизняний досвід участі громадськості в правоохоронній та правозахисній діяльності, особливо добровільних народних дружин і опорних пунктів охорони порядку в радянський період.

3. Деталізовано перелік передумов набуття статусу члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.

4. Ефективність громадської діяльності правоохоронної та правозахисної спрямованості значно зросла б у випадку виконання рішення Всеукраїнської наради представників громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону щодо створення Республіканського штабу громадських формувань з охорони громадського порядку державного кордону.

5. Обґрунтовано пропозиції щодо ефективності та раціональності обрання керівника та складу штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону на більш тривалий, ніж передбачено діючим статутом термін.

6. На думку дисертанта, громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону є громадське об'єднання, створене на засадах громадської самодіяльності, принципах добровільності та на основі єдності інтересів, утворене фізичними та юридичними особами для спільної реалізації ними наданих Конституцією прав і свобод, завданням якого є участь в охороні громадського порядку і державного кордону, попередження та припинення правопорушень, боротьби зі злочинністю, захисті життя та здоров'я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

7. Для забезпечення організації навчання членів громадських формувань визнано необхідним розробити за участю органів внутрішніх справ і підрозділів Державної прикордонної служби України і затвердити єдину програму з правової та спеціальної підготовки, створити при кожному обласному, Київському і Севастопольському міських громадських формуваннях постійно діючі навчальні центри.

8. Пункт 1 статті 10 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" після слів "як разом з працівниками міліції, військовослужбовцями Державної прикордонної служби України" доповнити “так і самостійно” (далі по тексту). На думку дисертанта, таке доповнення значно підвищить ефективність діяльності з виконання завдань щодо охорони громадського порядку, державного кордону, власності, проведення профілактичних заходів.

9. Удосконалено класифікацію прав та обов'язків громадських формувань та їх членів.

10. З метою більш ефективного залучення громадян до охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями доцільно проаналізувати, узагальнити та запровадити в Україні кращий досвід участі громадськості інших країн в правоохоронній, правозахисній діяльності та налагодити постійні зв'язки між вітчизняними і зарубіжними об'єднаннями громадян для обміну досвідом

11. Подальше розширення та вдосконалення нормативно-правової бази щодо організації та діяльності громадських формувань в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями, в тому числі й зі злочинами, внесення цілої низки змін та доповнень у Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", що стосується чіткого визначення поняття громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, розширення обов'язків та прав громадських формувань та їх членів, участі іноземців та осіб без громадянства в цих формуваннях тощо.

12. Визначити механізм реального забезпечення правових гарантій та соціального захисту членів громадських формувань як важливих елементів їх правого статусу.

13. Доведено необхідність об'єднання всіх козацьких формувань України в єдине громадське формування „Українське козацтво”, з метою активізації залучення всіх козаків до забезпечення охорони громадського порядку і державного кордону.

14. До принципів організації та діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону долучити і принцип самоврядування, який включає самоорганізацію та саморегуляцію, що має важливе значення для функціонування громадських формувань як об'єднань громадян і є виявом активності і добровільності участі громадян в правоохоронній та правозахисній діяльності.

Дане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, але висновки та пропозиції, що надаються, можуть використовуватися у розробці проектів законів, інших нормативних актів, у теоретичних курсах вищих навчальних юридичних закладів, у вдосконаленні нормативно-правових актів, у практичній діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, їх керівних органах тощо.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Долгополов А.М. Зарубіжний досвід участі громадян в охороні громадського порядку та боротьбі з правопорушеннями / А.М. Долгополов // Держава та регіони. - 2006. - №1. - С. 42 - 45.

2. Долгополов А.М. Громадська самодіяльність і охорона громадського прядку // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - № 2. - 2006. - С. 188 - 191.

3. Долгополов А.М. Становлення та розвиток інституту участі громадян в охороні громадського порядку / А.М. Долгополов // Адвокат. - 2006. - №7.- С. 12 - 15.

4. Долгополов А.М. Громадські об'єднання та їх участь в охороні громадського порядку і державного кордону /А.М. Долгополов // Вісник Донецького університету внутрішніх справ. - №2. - 2006. - С. 131 - 136.

5. Долгополов А.М. Громадськість і охорона громадського порядку: окремі елементи правового статусу / А.М. Долгополов: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 5-річчю створення юридичного факультету НАУ [„Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти”] , (Київ, 17-18 листопада 2007 р.) / НАУ. - К.: НАУ, 2007. - С. 108 - 110.

6. Долгополов А.М. Актуальні питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону /А.М. Долгополов : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції [„Актуальні проблеми муніципального управління ”], (Київ, 15 грудня 2007 р.) / АМУ.- К.: АМУ, 2007. - С. 108-110.



Долгополов А.М. Організаційно-правові питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний аграрний університет. - Київ, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням організаційно-правових аспектів діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні щодо забезпечення належного громадського порядку, захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.

Проведено аналіз чинного законодавства і практики правового регулювання функціонування громадських формувань, їх юрисдикційних повноважень у справі охорони громадського порядку і державного кордону. На підставі аналізу нормативної регламентації компетенції вказаних громадських формувань та їх членів, реалізації наданих ним чинним законодавством повноважень визначено основні тенденції регулювання правовідносин, що виникають у процесі здійснення ними охорони громадського порядку і державного кордону, а також у випадку виникнення надзвичайних ситуацій. На основі дослідження законодавства та практики його застосування розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення регулювання діяльності громадських формувань з проведення заходів охорони громадського порядку і державного кордону шляхом розробки нових та внесення змін до чинних законів, актів уряду України та інших нормативно-правових актів, що значно полегшить їх діяльність у правоохоронній та правозахисній галузі.

Ключові слова: громадські формування, громадський порядок, державний кордон, правоохоронна та правозахисна діяльність, досвід, міліція, Державна прикордонна служба, форми, правовий статус, принципи, методи, ефективність, взаємодія.

Долгополов А.Н. Организационно-правовые вопросы деятельности общественных формирований по охране общественного порядка и государственной границы в Украине. - Рукопись.

Диссертация на присвоение научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный аграрный университет. - Киев, 2007.

Диссертация является комплексным исследованием организационно-правовых аспектов деятельности общественных формирований по охране общественного порядка и государственной границы в Украине по обеспечению надлежащего общественного порядка, защиты прав и свобод граждан, интересов общества и государства от противоправных посягательств.

В результате проведенного исследования сделан вывод, что процесс возрождения деятельности добровольных народных дружин и других общественных формирований правоохранительной и правозащитной направленности начал давать весомые результаты в деле охраны общественного порядка и государственной границы только после принятия Верховным Советом Украины в 200 году Закона Украины «Об участии граждан в охране общественного порядка и государственной границы».

Закон определил основные задания общественных формирований, их функции, порядок образования, структуру и формы деятельности, а также формы взаимодействия с местными государственными администрациями, органами местного самоуправления, органами внутренних дел и подразделениями Государственной пограничной службы Украины

Проведен анализ действующего законодательства и практики правового регулирования функционирования общественных формирований, их юрисдикционных полномочий в деле охраны общественного порядка и государственной границы. На основании анализа нормативной регламентации компетенции указанных общественных формирований и их членов, представляется необходимым для подальшего усовершенствования нормативно-правовой базы организации и деятельности общественных формирований в охране общественного порядка и борьбе с правонарушениями, в том числе и с преступлениями, внесение целого ряда изменений и дополнений в Закон Украины «Об участии граждан в охране общественного порядка и государственной границы», которые касаються четкого определения понятия общественного формирования с охраны общественного порядка и государственной границы, расширения обязанностей и прав общественных формирований и их членов, участия иностранцев и лиц без гражданства в этих формированиях.

На основе исследования законодательства и практики его применения разработаны научно-практические рекомендации относительно усовершенствования регулирования деятельности общественных формирований по проведению мероприятий по охране общественного порядка и государственной границы путем разработки новых и внесения изменений в действующие акты правительства Украины и другие нормативно-правовые акты, что значительно облегчило бы их правоохранительную и правозащитную деятельность.

Реализация общественными формированиями данных им действующим законодательством полномочий определяет основные тенденции регулирования правоотношений, которые возникают в процессе осуществления ими охраны общественного порядка и государственной границы, борьбы с правонарушениями, в том числе и с преступлениями, а также, в случае возникновения чрезвычайных ситуаций.

Ключевые слова: общественные формирования, общественный порядок, государственная граница, правоохранительная и правозащитная деятельность, опыт, милиция, Государственная пограничная служба, формы, правовой статус, принципы, методы, эффективность, взаимодействие.



Dolgopolov A.N. Organizatsionno-pravovye questions of activity of the public formings from public law and state boundary enforcement in Ukraine - It is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences after speciality 12.00.07 is an administrative law and process; financial right; informative right. it is the National agrarian university. it is Kiev, 2007.

Dissertation is complex research of organization questions of activity of the public formings from public law and state boundary enforcement in Ukraine in relation to providing of the proper public peace and public safety.

The analysis of current legislation and practice of the legal adjusting of functioning of the public formings is conducted from public law and state boundary enforcement from law-enforcement conducting measures. The basis of analysis of normative regulation of the indicated public formings and their members, realization is given them by the current Legislation. The basis of research of legislation is developed in relation to the improvement of adjusting of activity of the public formings from conducting of public law measures and state boundary enforcement by development of new or making alteration to the laws in force, acts of government of Ukraine and other normatively legal acts.

Keywords: public formings, public peace, state boundary, law-enforcement and pravozaschitnaya activity, experience, militia, Government boundary service, forms, legal status, principles, methods, efficiency, co-operation.

Размещено на Allbest.ru