Кримінально-правова характеристика викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія прокуратури України

УДК 343.344

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кримінально-правова характеристика викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Сарнавський Олександр Миколайович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Тихий Володимир Павлович, Академія правових наук України, віце-президент Академії правових наук України, керівник Київського регіонального центру Академії правових наук України;

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Кваша Оксана Олександрівна, Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Захист відбудеться 17.06. 2009 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.730.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Національній академії прокуратури України за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії прокуратури України за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 б.

Автореферат розісланий 15.05. 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Лісова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Цей конституційний припис є основоположним для організації та розвитку суспільного та державного життя в Україні. Держава повинна забезпечувати права і свободи людини, створювати гідні умови її життєдіяльності. Однією із необхідних цьому передумов є охорона громадської безпеки.

У державі громадська безпека забезпечується різними правовими засобами, у тому числі і засобами кримінально-правового характеру. З прийняттям нового Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) відбулося реформування кримінального законодавства, поряд з іншим і у частині регламентації відповідальності за злочини проти громадської безпеки. Враховуючи важливість, цінність громадської безпеки для суспільства, законодавець вперше в історії України виділив злочини проти неї в окремому розділі Особливої частини КК.

Серед злочинів проти громадської безпеки особливе місце займають злочини, пов'язані із викраденням, привласненням, вимаганням вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодінням ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262 КК), значущість кримінально-правової боротьби з якими на сучасному етапі зростає у зв'язку з загостренням криміногенної обстановки.

Стаття 262, що увійшла до розділу IX “Злочини проти громадської безпеки” КК, має суттєві конструктивні особливості порівняно з відповідною статтею 223 КК 1960 р. У різні часи аналізу злочинів, що посягають на громадську безпеку, у тому числі і злочинів, пов'язаних із розкраданням зброї та інших предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, були присвячені праці багатьох вчених: П. П. Андрушка, П. С. Берзіна, П. Д. Біленчука, В. В. Василевича, В. О. Глушкова, О. М. Джужи, Д. А. Корецького, М. П. Короленка, В. М. Куца, О. П. Литвина, П. С. Матишевського, В. О. Навроцького, М. І. Панова, М. Г. Пінчука, В. І. Рибачука, В. П. Тихого, М. І. Хавронюка та інших. В той же час слід зауважити, що з часу прийняття чинного КК відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ст. 262 КК, на дисертаційному та монографічному рівнях не досліджувалась. Вирішення низки питань кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину фахівцями права пропонувалось лише на рівні підручників, навчальних посібників, науково-практичних коментарів.

У судово-слідчій практиці при застосуванні норми, сформульованої у ст. 262 КК, нерідко допускаються суттєві помилки, які обумовлені як неоднозначністю доктринального тлумачення цієї норми, так і її законодавчою недосконалістю та відсутністю єдиної науково-обґрунтованої практики застосування.

Вищевикладені обставини обумовлюють актуальність здійснення комплексного теоретичного дослідження вищевказаного злочину, спірних питань його кваліфікації та відмежування від суміжних злочинів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005- 2010 роки “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти” (протокол засідання кафедри від 17.03.05 № 12). Робота базується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1767.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у встановленні та розкритті об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 262 КК, розробленні рекомендацій з удосконалення цієї статті, вирішенні спірних питань кваліфікації злочину та відмежування його від суміжних з ним злочинів.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

– розкрити зміст родового та безпосереднього об'єктів злочину, передбаченого ст. 262 КК;

– здійснити аналіз ознак предмета злочину у зв'язку з об'єктом злочину;

– розглянути об'єктивну сторону злочину, з'ясувати загальні та специфічні ознаки злочинної дії, притаманні різним її формам;

– проаналізувати ознаки злочину, які характеризують його суб'єкт та суб'єктивну сторону;

– встановити зміст кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак злочину;

– розробити критерії відмежування розглядуваного злочину від суміжних злочинів;

– сформулювати пропозиції щодо правильної кваліфікації розглядуваного злочину;

– внести пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 262 КК.

Об'єктом дослідження є кримінально-правова охорона громадської безпеки від джерел підвищеної небезпеки - вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів тощо.

Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем.

Методи дослідження в дисертації обрані виходячи із мети та завдань дисертаційної роботи, а також із врахуванням об'єкта та предмета дослідження. Діалектичний метод пізнання застосовувався при визначенні правових механізмів охорони громадської безпеки від джерел підвищеної небезпеки - вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів. Історико-правовий метод дав змогу показати генезис проблеми, динаміку кримінально-правової характеристики розглядуваного злочину та необхідність її подальшого наукового дослідження. Завдяки застосуванню формально-логічного (догматичного) методу з'ясовувався зміст відповідних кримінально-правових норм та окремих термінів, понять та формулювань у кримінальному законодавстві України та деяких зарубіжних країн, аналізувались положення ст. 262 КК з погляду на дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозицій цієї статті, сприяння виявленню недоліків у побудові останньої та формулюванню пропозицій щодо їх усунення. Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні об'єктивних та суб'єктивних ознак злочину у контексті з'ясування змісту та удосконалення норми, сформульованої у ст. 262 КК, визначення місця цієї норми в системі Особливої частини КК. Порівняльно-правовий метод було використано при вивченні норм кримінального законодавства деяких зарубіжних країн, якими регламентується кримінальна відповідальність за розкрадання або вимагання зброї та інших предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Методи статистичного та документального аналізу використовувались при вивченні матеріалів практики застосування судами м. Києва, Київської області, м. Севастополя, Автономної Республіки Крим, Житомирської, Миколаївської та Харківської областей ст. 262 КК.

Емпіричну базу дисертації становлять відомості Державної судової адміністрації України та результати вивчення 107 кримінальних справ, що розглядались місцевими та апеляційними судами України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні після набуття чинності КК 2001 р. на дисертаційному рівні проведено комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем кримінальної відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262 КК). На основі проведеного дослідження одержані нові наукові положення, значущі для кримінально-правової науки та правозастосовчої практики.

вперше:

– встановлено при дослідженні механізму спричинення шкоди суспільним відносинам, які виступають у якості безпосереднього об'єкта розглядуваного злочину, що злочинному впливу піддається соціальний зв'язок (елемент суспільних відносин), який існує між суб'єктами цих відносин, в результаті чого заподіюється шкода суспільним відносинам в цілому;

– обґрунтовано, що предмет розглядуваного злочину потребує законодавчого розширення. Ним повинна визнаватись не тільки зброя вогнепальна, а й інші її види;

– виявлено неточності законодавчого формулювання деяких форм злочинних дій, передбачених у ст. 262 КК. Запропоновано мету розбою зазначати не шляхом застосування терміну “викрадення”, а шляхом застосування терміну “заволодіння”, що усуватиме суперечності, пов'язані із розумінням понять “викрадення” та “розбою” як окремих форм злочинної дії, передбачених в одній статті КК;

– обґрунтовано доцільність використання у ст. 262 КК узагальнюючого терміну “розкрадання” для певних форм злочинної дії. Під розкраданням у цій статті повинно розумітись протиправне вилучення та/або обернення будь-яким способом та з будь-якою метою перелічених у частині першій цієї статті предметів у юридичних чи фізичних осіб, незалежно від правомірності перебування цих предметів у них. Визначення кримінально-правового поняття розкрадання слід передбачити у примітці до ст. 262 КК;

– запропоновано розширити поняття повторності у ст. 262 КК. З цією метою у примітці до ст. 262 КК слід зазначити, що повторним у цій статті визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею, або злочин, передбачений статтею 410 цього Кодексу, предметом якого була зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини;

– запропоновано доповнити перелік кваліфікуючих ознак розглядуваного злочину такою ознакою, як вчинення цього злочину з метою використання зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів у якості засобів (знарядь) для вчинення іншого злочину;

– обґрунтовано необхідність внесення змін до ч. 2 ст. 22 КК з метою встановлення кримінальної відповідальності осіб, що вчинили у віці від 14 до 16 років крадіжку вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів за наявності кваліфікуючих або особливо кваліфікуючих ознак, передбачених у ст. 262 КК.

набули подальшого розвитку:

– визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 262 КК, під яким пропонується розуміти суспільні відносини, які склалися у результаті врегулювання правом стану захищеності життя та здоров'я невизначеного кола осіб від потенційно негативного впливу вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів;

– аргументація щодо необхідності включення до переліку предметів розглядуваного злочину гладкоствольної мисливської зброї, яка є не менш небезпечною для оточення порівняно з іншими зразками мисливської зброї;

– аргументація щодо необхідності встановлення кримінальної відповідальності за вчинення розбою з метою заволодіння вибуховими пристроями, а також за вчинення їх вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості їх використання: у науково-дослідній діяльності - для подальшого вивчення теоретичних питань відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 262 КК; у законотворчості - для вдосконалення положень кримінального законодавства України (акт № 04-19/14 - 2598 від 07.11.08 Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України про впровадження пропозицій до законодавства та лист Міністерства юстиції України № 22-52/837 від 05.11.08 про врахування пропозицій у ході подальшої законопроектної роботи); у правозастосовчій діяльності - при підготовці роз'яснень Пленуму Верховного Суду України з питань застосування судами кримінально-правової норми, якою встановлюється відповідальність за вчинення розглядуваного злочину, а також у практичній діяльності судових і правоохоронних органів у якості пропозицій при вирішенні спірних питань кваліфікації злочину та відмежування його від суміжних злочинів; у навчальному процесі - при викладанні курсу кримінального права в юридичних вищих навчальних закладах, при підготовці науково-практичних коментарів, підручників, навчальних та методичних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, доповідались автором та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, квітень 2007 р.); під час проведення Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Інститутом вивчення проблем злочинності Академії правових наук України “круглого столу” на тему: “Питання удосконалення законодавства України у сфері боротьби зі злочинністю” (м. Харків, травень 2007 р.); на Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, травень 2007 р.); на III Міжнародній науково-практичній конференції “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (м. Київ, жовтень 2007 р.); на IV Міжнародній науково-практичній конференції “Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє” (м. Київ, жовтень 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у п'ятьох статтях, надрукованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук, а також у тезах п'ятьох наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з них три додатки на 4 сторінках, список використаних джерел (157 найменувань) на 15 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається об'єкт, предмет, мета, завдання та методологічна основа дослідження, висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами та планами, формулюються положення, що містять наукову новизну, висвітлюється теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наводяться дані про їх апробацію.

Розділ 1 “Об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 262 КК”, присвячений дослідженню ознак об'єкта, предмета та об'єктивної сторони злочину. Розділ складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Об'єкт злочину, передбаченого ст. 262 КК”, дається характеристика об'єкта злочину.

Визначаючи родовий та безпосередній об'єкти злочину, передбаченого ст. 262 КК, дисертант виходить з поширеної серед науковців точки зору, що загальним об'єктом злочину є суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом від злочинних посягань.

У підрозділі аналізуються позиції науковців щодо визначення поняття громадської безпеки, серед яких прийнятною вважається та, згідно з якою під громадською безпекою розуміється стан захищеності невизначеного кола осіб від потенційно негативного впливу джерел підвищеної небезпеки.

На підставі дослідження етимології слів “безпека” та “громада”, а також дослідження сутності злочинів проти громадської безпеки, дисертант висловлює своє критичне ставлення до позицій авторів, які роблять спробу ототожнити поняття громадської безпеки та загальної безпеки. Остання, як обґрунтовує дисертант, має розглядатись у більш широкому значенні порівняно з громадською безпекою.

У підрозділі проведено структурний аналіз суспільних відносин на рівні безпосереднього об'єкта розглядуваного злочину, з'ясовано їх елементи, зміст та механізм спричинення шкоди, дається авторське визначення безпосереднього об'єкта злочину.

У підрозділі 1.2. “Предмет злочину, передбаченого ст. 262 КК”, проведено аналіз предметів розглядуваного злочину. Ними, як це випливає із закону, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали.

Дисертант обґрунтовує необхідність визнати на законодавчому рівні предметом цього злочину не лише зброю вогнепальну, а й інші її види. Сучасний світ характеризується високотехнологічними системами озброєнь. Відкриття нових джерел енергії і фізичних законів дає можливість створення і виробництва нових видів зброї, які ґрунтуються на нових принципах дії. Прийнятною, як вважає дисертант, є позиція законодавця з цього питання, наприклад, у ст. ст. 201 та 410 КК.

У підрозділі проаналізовано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо віднесення гладкоствольної мисливської зброї (обрізів, перероблених з неї) до предметів злочинів, передбачених іншими статтями КК, та вказується на його непослідовність з цього питання.

З огляду на підвищену небезпечність вибухових пристроїв для оточення та з метою дотримання послідовності у позиціях законодавця щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне поводження з ними пропонується передбачити кримінальну відповідальність і за ч. 3 ст. 262 КК, тобто за вчинення розбою з метою викрадення не тільки вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин та радіоактивних матеріалів, а й вибухових пристроїв. Аналогічна доцільність вбачається і стосовно вимагання вибухових пристроїв, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я. З точки зору вимог законодавчої техніки вибухові пристрої повинні бути зазначені і в назві ст. 262 КК.

Підрозділ 1.3. “Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 262 КК”, присвячується аналізу ознак об'єктивної сторони злочину. Вказується, що розглядуваний злочин може бути вчинено лише шляхом активної поведінки - дії. Формами злочинної дії, передбаченими у ст. 262 КК, є викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння певними способами вказаними у ній предметами та розбій. Дисертант піддає критиці позиції науковців, котрі ці форми злочинної дії ототожнюють із способами вчинення цього злочину. Дисертант визнає наявність способів вчинення розглядуваного злочину як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони цього злочину, однак лише тих, завдяки яким вчиняється заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами, тобто способами шахрайства та зловживання службовим становищем. Крім того, дисертантом визнається у якості способу вчинення розглядуваного злочину і насильство, небезпечне для життя і здоров'я, завдяки якому вчиняється вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів.

У підрозділі обґрунтовується, що підхід законодавця, який застосовано при побудові диспозиції ст. 262 КК у частині зазначення форм злочинного посягання, не є досконалим. Конструкція диспозиції ст. 262 КК є надто казуїстичною, вона є складною для сприйняття та для правозастосування. Дисертант обґрунтовує, що підхід законодавця, який було застосовано при побудові статті 223 “Розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин” КК 1960 р. є більш вдалим.

За результатами теоретичного дослідження ознак форм злочинної дії, які передбачені у ст. 262 КК, та вивчення судової практики по розгляду кримінальних справ цієї категорії, дисертант пропонує застосувати у ст. 262 КК узагальнюючий термін для певних форм злочинної дії. Таким терміном пропонується визнати “розкрадання”. Дисертантом пропонується власне визначення поняття розкрадання, яке слід зазначити у примітці до ст. 262 КК.

Розділ 2 “Суб'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 262 КК”, присвячений дослідженню ознак суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 262 КК”, розглядається вина як єдина обов'язкова ознака суб'єктивної сторони розглядуваного злочину, що проявляється у формі прямого умислу. Інтелектуальний момент умислу передбачає усвідомлення винною особою об'єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 262 КК, а вольовий момент полягає в бажанні винної особи вчинити дії, які передбачені цією статтею.

Дисертант обґрунтовує, що мотив та мета розглядуваного злочину не є обов'язковими ознаками його суб'єктивної сторони, однак їх встановлення має важливе значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності діяння та особи, що його вчинила. Один і той же мотив при вчиненні розглядуваного злочину може породжувати декілька цілей, у той же час різні мотиви можуть породжувати лише одну мету.

У підрозділі розглядається ряд прикладів із судової практики, вирішуються спірні питання кваліфікації злочинних посягань в залежності від змісту ознак їх суб'єктивної сторони.

У підрозділі 2.2. “Суб'єкт злочину, передбаченого ст. 262 КК”, дається характеристика ознак суб'єкта злочину. Ним може бути як загальний, так і спеціальний суб'єкт.

Спеціальним суб'єктом злочину вчиняється привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів, а також заволодіння цими предметами шляхом зловживання службовим становищем.

Вік, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення розглядуваного злочину, є диференційованим. Суб'єктом вчинення вимагання, грабежу, розбою, а також крадіжки, передбаченої лише ч. 1 ст. 262 КК, є фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилось 14 років. Суб'єктом вчинення злочинних дій в інших формах, передбачених у ст. 262 КК, є фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилось 16 років.

Дисертант наводить приклади судових помилок, наслідком яких є порушення законності при визначенні суб'єкта злочину, передбаченого ст. 262 КК. У підрозділі обґрунтовується необхідність у внесенні змін до ч. 2 ст. 22 КК з метою визнання особи з 14 років суб'єктом крадіжки, вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, а не лише крадіжки, передбаченої ч. 1 ст. 262 КК.

Розділ 3 “Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 262 КК” складається із двох підрозділів. Він присвячений дослідженню кваліфікуючих (ч. 2 ст. 262 КК) та особливо кваліфікуючих (ч. 3 ст. 262 КК) ознак злочину.

У підрозділі 3.1. “Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 262 КК”, характеризуються кваліфікуючі ознаки злочину. До них належать вчинення злочину повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Дисертант обґрунтовує необхідність у розширенні поняття повторності у ст. 262 КК. З цією метою пропонується доповнити статтю приміткою, у якій зазначити, що повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею, або злочин, передбачений статтею 410 цього Кодексу, предметом якого були зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини.

Повторним вчинення злочину, передбаченого ст. 262 КК, слід визнавати незалежно від того, чи була особа засуджена за раніше вчинений нею цей злочин.

У підрозділі приділяється значна увага питанню законності інкримінування судами кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. За результатами узагальнення судової практики наводяться типові приклади судових помилок.

У підрозділі 3.2. “Особливо кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 262 КК”, характеризуються особливо кваліфікуючі ознаки злочину. До них належать вчинення злочину організованою групою та із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я (лише стосовно вимагання як форми злочинної дії).

У підрозділі дисертантом піддається критиці позиція органів досудового слідства (з наведенням прикладів із практики), які інкримінують особам, що вчинили злочин, передбачений ст. 262 КК, кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину організованою групою - у тих випадках, коли у діях особи має місце ексцес виконавця. злочин кваліфікуючий суміжний

Розділ 4 “Відмежування злочину, передбаченого ст. 262 КК, від суміжних злочинів та кваліфікація за сукупністю з іншими злочинами” складається із двох підрозділів. У ньому досліджуються питання відмежування розглядуваного злочину від суміжних злочинів, а також питання кваліфікації цього злочину за сукупністю з іншими злочинами.

У підрозділі 4.1. “Відмежування злочину, передбаченого ст. 262 КК, від суміжних злочинів” розглянуті питання відмежування розглядуваного злочину від злочинів проти власності, злочину, передбаченого ст. 410 КК, а також від однорідних злочинів - злочинів проти громадської безпеки.

Дисертант обґрунтовує, що відшкодування вартості викраденого винною особою під час вчинення злочину, передбаченого ст. 262 КК, на кваліфікацію не впливає.

У підрозділі обґрунтовується, що протиправне вилучення або обернення особою на свою користь чи користь інших осіб бойових припасів, які призначені для стрільби із гладкоствольної мисливської зброї, підлягають кваліфікації за ст. 262 КК. Дисертант не погоджується із Пленумом Верховного Суду та тими науковцями, які не відносять до предмету розглядуваного злочину бойові припаси, які призначені для стрільби з гладкоствольної мисливської зброї. В обґрунтування своєї позиції автор приводить порівняння конструкцій диспозицій ст. ст. 262, 263 та ст. 201 КК. В останній законодавець виключив із переліку предметів злочину ці боєприпаси, а в ст. ст. 262, 263 КК - ні.

У підрозділі 4.2. “Кваліфікація злочину, передбаченого ст. 262 КК, за сукупністю з іншими злочинами” розглядаються питання кваліфікації розглядуваного злочину за сукупністю з іншими злочинами.

Дисертант поділяє позицію науковців, які вважають, що подальші зберігання та носіння без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів, що здійснюється особою, яка вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, не утворюють самостійного складу злочину, передбаченого ст. 263 КК.

За результатами узагальнення судової практики дисертантом приводяться ряд прикладів різного підходу судами при вирішенні вищезазначеного питання кваліфікації за сукупністю злочинів.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у встановленні та розкритті об'єктивних та суб'єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 262 КК, розробленні рекомендацій з удосконалення цієї статті, вирішенні спірних питань кваліфікації злочину та відмежування його від суміжних з ним злочинів.

Основними науковими висновками є:

1. Під громадською безпекою слід розуміти стан захищеності невизначеного кола осіб від негативного впливу джерел підвищеної небезпеки.

2. Безпосереднім об'єктом розглядуваного злочину є суспільні відносини, які склалися у результаті врегулювання правом стану захищеності життя та здоров'я невизначеного кола осіб від потенційно негативного впливу вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів.

3. Гладкоствольна мисливська зброя, як вид вогнепальної зброї, необґрунтовано з кримінально-правової точки зору законодавцем не включена у ст. 262 КК до переліку предметів злочину. Цей вид зброї має такі ж загальні ознаки, як і інші предмети розглядуваного злочину, що свідчить про необхідність включення його на законодавчому рівні до переліку предметів цього злочину. Водночас гладкоствольна вогнепальна зброя військових зразків, спортивна та іншого призначення предметом цього злочину визнається.

4. Враховуючи, що законодавець у ст. 262 КК не виключив, як у ст. 201 КК, бойові припаси, призначені для стрільби з гладкоствольної мисливської зброї, із переліку предметів злочину, останні слід відносити до предмета злочину, передбаченого ст. 262 КК.

5. Правовий режим зброї у державі є недосконалим. Зокрема, вбачається необхідність у прийнятті закону про зброю відповідно до конституційних положень.

6. Потребує законодавчого розширення предмет розглядуваного злочину. До нього (предмета злочину) повинна відноситись не тільки зброя вогнепальна, а й інші її види. Прийнятною є позиція законодавця з цього питання, наприклад, у статтях 201 та 410 КК.

7. Диспозиція ч. 3 ст. 262 КК має конструктивний недолік. Вона не передбачає кримінальної відповідальності за вчинення розбою з метою викрадення вибухових пристроїв та за вчинення їх вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я. У зв'язку з цим, необхідно ч. 3 ст. 262 КК доповнити після слів “вибухових речовин” словами “вибухових пристроїв”.

8. Пропонується мету розбою зазначати не шляхом застосування терміну “викрадення”, а шляхом застосування терміну “заволодіння”. Такі законодавчі зміни усуватимуть суперечності, пов'язані із розумінням понять “викрадення” та “розбою” як окремих форм злочинного посягання, передбачених в одній статті КК, та узгоджуватимуться з позицією законодавця, наприклад, у диспозиції ч. 3 ст. 410 КК.

9. Злочин, передбачений ст. 262 КК, може бути вчинений лише з прямим умислом незалежно від форми злочинної дії. Мотив та мета його вчинення на кваліфікацію не впливають, однак повинні враховуватись судом при призначенні покарання.

10. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфікувати передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені не тільки після вчинення їх особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, та яка вчинила розбійний напад або вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров'я (як роз'яснює Пленум Верховного Суду України), а й вчинені після заволодіння ними шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.

11. Протиправне вилучення або обернення винною особою чужого майна, серед якого несподівано для винної особи опинились і вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали, не підлягає кваліфікації за ст. 262 КК.

12. З урахуванням результатів дослідження об'єктивних та суб'єктивних ознак розглядуваного злочину пропонується нова редакція ст. 262 КК:

Стаття 262. Розкрадання, вимагання або розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами

1. Розкрадання або вимагання зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Розкрадання предметів, перелічених у частині першій цієї статті, вчинене шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, або розкрадання чи вимагання цих предметів, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з метою використання їх у якості засобів (знарядь) для вчинення іншого злочину -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Розкрадання або вимагання предметів, перелічених у частині першій цієї статті, вчинені організованою групою, вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, а також розбій, вчинений з метою заволодіння цими предметами, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Під розкраданням у цій статті розуміється протиправне вилучення та/або обернення особою будь-яким способом та з будь-якою метою перелічених у частині першій цієї статті предметів у юридичної чи фізичної особи, незалежно від правомірності перебування цих предметів у них.

2. У цій статті повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею, або злочин, передбачений статтею 410 цього Кодексу, предметом якого були зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Сарнавський О. М. Гладкоствольна мисливська зброя як предмет злочинів проти громадської безпеки / О. М. Сарнавський // Вісник прокуратури. - 2007. - № 10. - С. 97-102.

2. Сарнавський О. М. Вогнепальна зброя як предмет злочину, передбаченого ст. 262 КК України / О. М. Сарнавський // Вісник Академії адвокатури України. - К. : Видавничий центр Академії адвокатури України, 2008. - Вип. 11. - С. 62-68.

3. Сарнавський О. М. Об'єкт незаконного заволодіння та вимагання зброї та інших предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 262 КК) / О. М. Сарнавський // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3. - С. 289-295.

4. Сарнавський О. М. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 262 КК України / О. М. Сарнавський // Вісник Академії адвокатури України. - К. : Видавничий центр Академії адвокатури України, 2008. - Вип. 13. - С. 42-48.

5. Сарнавський О. М. Суб'єктивні ознаки незаконного заволодіння і вимагання зброї та інших предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення / О. М. Сарнавський // Держава і право : юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 40. - С. 455-462.

6. Сарнавський О. М. Деякі питання щодо удосконалення правового врегулювання обігу зброї та кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння та поводження з нею / О. М. Сарнавський // Тези доповідей III Міжнар. наук.-практ. конф. “Військова освіта та наука : сьогодення та майбутнє”. - 2007. - С. 380-382.

7. Сарнавський О. М. Удосконалення кримінального законодавства України щодо незаконного заволодіння зброєю та іншими предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення / О. М. Сарнавський // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України : тези доп. міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 трав. 2007 р.) / ред. кол. : Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, О. М. Костенко та ін. - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. - С. 160-162.

8. Сарнавський О. М. Питання застосування норм Кримінального кодексу України про відповідальність за незаконне заволодіння і вимагання зброї та інших предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення / О. М. Сарнавський // Матеріали наукових семінарів та “круглих столів”, проведених Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого спільно з Академією правових наук України в рамках Фестивалю науки 15-16 травня 2007 року / упоряд. : А. П. Гетьман, О. В. Петришин. - Х. : Право, 2007. - С. 35.

9. Сарнавський О. М. Проблеми застосування та удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння та вимагання зброї, бойових припасів та інших предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення / О. М. Сарнавський // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 13-15 квіт. 2007 р.) : у 2-х ч. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. - Ч. 2 - С. 135-138.

10. Сарнавський О. М. Питання удосконалення кримінального законодавства стосовно відповідальності за розкрадання зброї / О. М. Сарнавський // Тези доповідей IV Міжнар. наук.-практ. конференції “Військова освіта та наука : сьогодення та майбутнє”. - К. : ВІКНУ, 2008. - Т. 2. - С. 126-127.

Анотація

Сарнавський О. М. Кримінально-правова характеристика викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна академія прокуратури України. - Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблем кримінальної відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 262 КК).

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 262 КК, виявлено недоліки чинного кримінального законодавства та практики його застосування. Розглянуто проблеми кримінально-правової кваліфікації цього злочину, питання відмежування його від суміжних злочинів.

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення положень кримінального законодавства України та практики його застосування.

Ключові слова: громадська безпека, захищеність, вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, розкрадання.

Аннотация

Сарнавский А. Н. Уголовно-правовая характеристика похищения, присвоения, вымогательства огнестрельного оружия, боевых припасов, взрывчатых веществ или радиоактивных материалов либо завладение ими путем мошенничества или злоупотребления служебным положением. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная академия прокуратуры Украины. - Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена исследованию проблем уголовной ответственности за похищение, присвоение, вымогательство огнестрельного оружия, боевых припасов, взрывчатых веществ или радиоактивных материалов либо завладение ими путем мошенничества или злоупотребления служебным положением (ст. 262 УК Украины).

В работе проанализированы родовой и непосредственный объекты преступления, предусмотренного ст. 262 УК Украины. Непосредственным объектом этого преступления есть общественные отношения, которые сложились в результате урегулирования правом состояния защищенности жизни и здоровья неопределенного круга лиц от потенциально негативного влияния огнестрельного оружия (кроме гладкоствольного охотничьего), боевых припасов, взрывчатых веществ, взрывчатых устройств или радиоактивных материалов.

Проведен анализ признаков предмета рассматриваемого преступления. Обосновано, что указанный предмет нуждается в законодательном расширении. Предметом этого преступления необходимо признавать не только оружие огнестрельное, но и другие его виды. Кроме того, в работе приведена аргументация о необходимости установления уголовной ответственности за совершение разбоя с целью похищения взрывчатых веществ, а также за совершение их вымогательства с применением насилия, опасного для жизни и здоровья. С этой целью часть 3 статьи 262 УК Украины необходимо дополнить после слов “взрывчатых веществ” словами “взрывчатых устройств”.

Рассмотрена объективная сторона преступления, определены общие и специфические признаки преступного действия, свойственные различным его формам. Обосновано целесообразность использования в ст. 262 УК Украины обобщающего термина “хищения” для некоторых форм преступного действия. Под хищением в этой статье предлагается понимать противоправное изъятие и (или) обращение каким-либо способом и с какой-либо целью указанных в части первой этой статьи предметов в юридических или физических лиц независимо от правомерности нахождения этих предметов у них. Определение уголовно-правового понятия хищения необходимо предусмотреть в примечании к статье 262 УК Украины.

С учетом особенностей преступлений, предусмотренных статьями 262 и 410 УК Украины, предложено расширить понятие повторности в статье 262 УК Украины. С этой целью в примечании к статье 262 УК Украины необходимо указать, что повторным в этой статье признается преступление, совершенное лицом, которое ранее совершило преступление, предусмотренное этой статьей, или преступление, предусмотренное статьей 410 этого Кодекса, предметом которого было оружие, боевые припасы, взрывчатые либо другие боевые вещества. По признаку повторности по ч. 2 ст. 262 УК Украины необходимо квалифицировать предусмотренные ч. 1 этой статьи действия, совершенные не только после совершения их лицом, которое ранее совершило данное преступление, и которое совершило разбойное нападение или вымогательство, с применением насилия, опасного для жизни и здоровья (как разъясняет Пленум Верховного Суда Украины), но и совершенные после завладения путем злоупотребления служебным лицом своим служебным положением.

Проведено исследование признаков, характеризующих субъект и субъективную сторону преступления, предусмотренного ст. 262 УК Украины. Рассматриваемое преступление может быть совершено лишь с прямым умыслом независимо от формы преступного действия. Мотив и цель совершения этого преступления на квалификацию не влияют, однако они должны учитываться судом при назначении наказания.

Автором предложено дополнить перечень квалифицирующих признаков рассматриваемого преступления таким признаком как совершение этого преступления с целью использования оружия, боевых припасов, взрывчатых веществ, взрывчатых устройств или радиоактивных материалов в качестве средств для совершения другого преступления.

Обосновано необходимость законодательного уточнения ч. 2 ст. 22 УК Украины с целью установления уголовной ответственности лиц, которые совершили в возрасте от четырнадцати до шестнадцати лет кражу огнестрельного оружия (кроме гладкоствольного охотничьего), боевых припасов, взрывчатых веществ, взрывчатых устройств или радиоактивных материалов при наличии квалифицирующих либо особенно квалифицирующих признаков.

В работе рассматриваются спорные вопросы квалификации преступления, предусмотренного ст. 262 УК Украины, а также вопросы разграничения этого преступления со смежными с ним преступлениями.

Автор высказывает критическое отношение к судебной практике, согласно которой деяния, которые заключаются у противоправном изъятии или обращении виновным лицом чужого имущества, среди которого неожиданно для виновного лица оказалось и огнестрельное оружие (кроме гладкоствольного охотничьего), боевые припасы, взрывчатые вещества, взрывчатые устройства либо радиоактивные материалы, квалифицируются, кроме прочего, и по ст. 262 УК Украины. Такая квалификация есть не что иное, как объективное вменение.

Ключевые слова: общественная безопасность, защищенность, огнестрельное оружие, боевые припасы, взрывчатые вещества, взрывчатые устройства, радиоактивные материалы, хищение.

Annotation

Sarnavsky A. N. Criminal and legal characteristic of stealing, appropriation, extortion of fire arms, ammunition, explosives either radioactive materials or acquisition of it by swindle or abuse of official position. - Manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of legal sciences in the specialty 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. - National Prosecution Academy of Ukraine. - Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted to case study of criminal responsibility for stealing, appropriation, extortion of fire arms, ammunition, explosives either radioactive materials or acquisition of it by swindle or abuse of official position (article 262 of the Criminal Code of Ukraine).

The objective and subjective features of an act of crime provided in the article 262 of the Criminal Code of Ukraine are investigated, defaults of the valid criminal legislation and practice of its application are found out. The problems of criminal and legal qualification of mentioned above crime and the problems of its distinguishing from related corpus delicti are examined in the study.

Proposals of improvement of the Ukrainian criminal legislation provisions and the practice of its application are formulated.

Key words: public security, protection, fire arms, ammunition, explosives, explosive bombs, radioactive materials, theft.

Размещено на Allbest.ru