Гарантійні та компенсаційні виплати за законодавством України в умовах ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 349.22

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Гарантійні та компенсаційні виплати за законодавством України в умовах ринкової економіки

Островерх Аліна Миколаївна

ЛУГАНСЬК - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Гоц Василь Якович, Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри трудового, екологічного та земельного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права;

кандидат юридичних наук, професор Андріїв Василь Михайлович, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, ректор.

Захист відбудеться «24» жовтня 2009 р. о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20а.

Автореферат розісланий «22» вересня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На шляху України до правової соціальної держави невідворотно постає питання зміцнення законності та забезпечення соціально-економічних прав і свобод особи, що вимагає науково обґрунтованого підходу до належного закріплення в актах поточного законодавства трудових прав людини і громадянина. Застарілість нормативного матеріалу в галузі трудового права і, зокрема щодо гарантій та компенсацій працівникам, істотно погіршує економічну і правову захищеність працівника в державі, створює юридичні колізії, суперечності у тлумаченні норм, спори у їх практичному застосуванні. Приведення норм, що регламентують гарантійні та компенсаційні виплати працівникам, у відповідність до нових економічних реалій, пошук шляхів їх удосконалення є важливою проблемою, яка потребує невідкладного вирішення.

Законодавство про працю, чинне до проголошення незалежності України, було перевантажено різного роду соціальними пільгами, гарантійними та компенсаційними виплатами, вага фінансового забезпечення яких покладалась на державні підприємства, установи та організації. Це не викликало заперечень в умовах командно-адміністративної економіки, де різниця між бюджетними коштами і коштами підприємств носила формальний характер, проте не є прийнятним в умовах ринкової економіки з багатоманітністю форм власності й організаційно-правових форм роботодавців. Необхідність змін в контексті економічно невиправданого навантаження роботодавця соціальними функціями пов'язана з двома основними обставинами. По-перше, загальний обсяг гарантій і компенсацій вимагав скорочення, оскільки він не відповідав економічним можливостям ні держави, ні більшості господарюючих суб'єктів. При цьому, щоб запобігти спорам, потрібно було чітко визначити, у яких випадках гарантійні та компенсаційні виплати забезпечуються роботодавцем, а в яких - державою або іншими організаціями (особами). По-друге, при розробці й прийнятті нового законодавства про працю України його слід порівнювати не стільки з колишнім законодавством, скільки з реальною ситуацією, оскільки формальне "погіршення" становища працівника в порівнянні з буквою старого закону фактично є істотним підвищенням його правових і соціальних гарантій у порівнянні з реальним становищем. Працівнику потрібні не декларативні гарантійні та компенсаційні виплати, а ті виконання яких можна реально забезпечити.

У більш широкому контексті проблем реформування трудового законодавства України слід виокремити як таку, що вимагає невідкладного вирішення, проблему гарантійних і компенсаційних виплат найманих працівників. Її актуальність зумовлюється тим, що значна кількість працівників стикається з незручностями в цій сфері, викликаними незадовільним станом системи правових норм, спрямованих на врегулювання правовідносин між працівниками й роботодавцями щодо гарантійних і компенсаційних виплат, невідповідності їх суспільним потребам.

Проект Трудового кодексу, в якому значна увага приділена гарантійним і компенсаційним виплатам, є надзвичайно важливим документом, який має доленосне значення для всієї України. Це документ, від досконалості змісту якого залежатиме подальший розвиток соціально-трудових відносин в Україні і, як наслідок, мікроклімат в усьому українському суспільстві. Однак засади правового регулювання відносин у сфері праці, запропоновані існуючими проектами Трудового кодексу України, викликають занепокоєння. Їх аналіз свідчить про нерівне становище сторін трудових відносин (зокрема, значне звуження змісту й обсягу гарантійних та компенсаційних виплат працівникам), крім того, простежується нівелювання ролі профспілок. На жаль, сторонам соціального партнерства при розробці проектів Трудового кодексу не вдалося знайти відповідних компромісів з таких важливих питань, як нормування, оплата праці, гарантії і компенсації працівникам та ін. Норми Трудового кодексу ні в якому разі не можуть бути направлені на звуження існуючих гарантійних і компенсаційних виплат для людей найманої праці.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці таких вчених, як М.Г. Александров, Н.Б. Болотіна, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, С.С. Каринський, В.С. Коротков, Ю.М. Коршунов, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиц, А.Ю. Пашерстнік, О.С. Пашков, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, О.Є. Сонін, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін. У той же час, незважаючи на вагомі здобутки вказаних науковців, які вивчали компенсаційні та гарантійні виплати в контексті інших проблем трудового права, слід зазначити, що в Україні немає жодного комплексного дослідження в цій царині.

Наукова і практична значимість окреслених вище питань, недостатня розробленість їх в науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем, зумовили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дослідження відповідає загальній темі науково-дослідної роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Дисертація виконана відповідно до "Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр."

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основна мета роботи полягає у всебічному науковому аналізі, розкритті сутності та змісту гарантійних і компенсаційних виплат працівникам, особливостей їх правового регулювання, а також у розробці обґрунтованих пропозицій і конкретних рекомендацій практичної спрямованості щодо розвитку і подальшого вдосконалення відповідної нормативно-правової бази.

Для досягнення зазначеної мети основна увага була приділена вирішенню наступних завдань:

узагальнити науково-теоретичні підходи до визначення правової природи категорій “гарантійні виплати” та “компенсаційні виплати”;

сформулювати поняття “гарантійні виплати” та “компенсаційні виплати”, охарактеризувати їх ознаки, визначити види, встановити місце в системі інших юридичних категорій;

окреслити напрями подальшого розвитку законодавства України у сфері регламентування гарантійних і компенсаційних виплат під впливом міжнародних трудових стандартів і зарубіжного досвіду;

дослідити юридичну природу, визначити особливості та підстави окремих видів гарантійних і компенсаційних виплат для відмежування їх від інших юридичних явищ;

окреслити шляхи розвитку системи гарантійних і компенсаційних виплат на сучасному етапі;

опрацювати й обґрунтувати рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного трудового законодавства України та практики його застосування. компенсаційний виплата нормативний правовий

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації правових норм, що регламентують гарантійні й компенсаційні виплати працівникам.

Предметом дослідження виступають правові норми та організаційно-правові питання, пов'язані з правовим регулюванням реалізації працівниками права на гарантійні та компенсаційні виплати.

Методи дослідження. У підґрунтя методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правового регламентування гарантійних і компенсаційних виплат в Україні. Філософсько-методологічною основою дослідження послужили принципи, закони й категорії діалектики. Метод системно-структурного аналізу застосовано при вивченні місця окремих видів виплат у загальній системі та їх співвідношення з іншими виплатами (підрозділи 1.1, 2.2); герменевтичний - для з'ясування смислового змісту гарантій і компенсацій (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий - при вивченні зарубіжного законодавства, з'ясуванні можливостей використання міжнародного досвіду правового регламентування гарантійних і компенсаційних виплат, побудови системи гарантій і компенсацій найманим працівникам в розвинених демократичних країнах світу (підрозділ 1.2); історико-правовий - у процесі звернення до генезису предмета дослідження й аналізу різновидів гарантійних і компенсаційних виплат в СРСР та за час існування незалежної України (підрозділи 2.1). На підставі методу прогнозування опрацьовані рекомендації з удосконалення чинного законодавства та розробки і прийняття нових законодавчих актів (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). Широкого застосування в роботі знайшли категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо (підрозділи 1.1, 1.2, 2.5, 2.6).

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчі акти, а також міжнародні та зарубіжні нормативні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним дослідженням особливостей правового регламентування гарантійних і компенсаційних виплат працівникам, яка містить науково обґрунтовані теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення даного правового інституту.

У межах дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

запропоновано авторське визначення категорій “гарантії” і “компенсації” та “гарантійні виплати” і “компенсаційні виплати”, встановлено їх співвідношення між собою та з іншими юридичними категоріями;

вдосконалено систему гарантійних і компенсаційних виплат за законодавством про працю України;

зроблено висновок про безпідставність включення в Закон України "Про оплату праці" положень, що стосуються гарантійних і компенсаційних виплат;

вдосконалено визначення відрядження як поїздки працівника за наказом (розпорядженням) роботодавця на певний строк для виконання своєї трудової функції в інший населений пункт, поза межами його постійного місця роботи;

уперше доведено необхідність розробки та прийняття нових Правил про умови праці працівників закордонних дипломатичних установ України, запропоновано їх структуру;

уперше доводиться необхідність поширення гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків на працівників, обраних на виборні посади, та донорів;

уперше запропоновано конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи гарантійних виплат членам виборчих комісій;

обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення проведення гарантійних виплат працівникам-донорам за рахунок коштів лікувальних установ та виплати компенсації особам, усуненим від здачі крові за медичними показаннями.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації можуть бути використані:

- у подальших наукових розробках проблем правового регулювання гарантійних і компенсаційних виплат;

- у правотворчій роботі, а саме під час розробки та прийняття нового Трудового кодексу України, внесення змін та доповнень до чинного КЗпП України, інших нормативно-правових актів, пов'язаних з регулюванням гарантійних і компенсаційних виплат працівникам;

- у навчальному процесі в юридичних та інших вищих навчальних закладах України при вивченні дисципліни "Трудове право України", у тому числі на факультетах підвищення кваліфікації;

- підприємствами, установами та організаціями для практичного застосування при вирішенні питань щодо (а) гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, (б) гарантій і компенсацій при переїзді на роботу в іншу місцевість, (в) гарантій і компенсацій при службових відрядженнях, (г) гарантій для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації та ін.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Головні результати проведеного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах” (м. Харків, 27 листопада 2008 р.); “Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення” (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.); “Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні (м. Харків, 5-6 червня 2009 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (263 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 226 сторінок, з яких основного тексту 200 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертації, висвітлено рівень дослідження теми дисертації у вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, показано теоретичне і практичне значення основних положень роботи, їх наукова новизна, вказано ступінь апробації, характер публікацій, в яких викладено основні результати дисертаційного дослідження, а також його структура та обсяг.

Розділ 1 “Концептуальні засади правового регулювання гарантійних і компенсаційних виплат” містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Поняття та зміст гарантійних і компенсаційних виплат” подається огляд літератури, наводяться погляди науковців щодо поняття, видів і змісту гарантійних і компенсаційних виплат, їх співвідношення з іншими правовими категоріями, місця відповідних відносин у предметі трудового права, розкриваються загальні засади їх правового регулювання.

Зроблено висновок, що основна мета гарантійних виплат - це охорона матеріальних інтересів працівника в періоди, коли він не працював і не міг отримувати заробітної плати не з власної вини. Гарантійні виплати не є винагородою за працю, тому що вони не співвідносяться з кількістю та якістю фактично виконаної працівником роботи в період, за який вони виплачені. Характерною рисою компенсаційних виплат є їх мета і зміст - відшкодування працівникові понесених ним витрат, того, що витрачено або має бути витрачено в процесі виконання ним трудових або інших обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Пропонується назву глави VIII "Гарантії і компенсації" КЗпП України викласти в новій редакції - "Гарантійні та компенсаційні виплати", що буде відображати фактичний зміст цієї глави.

Відсутність у чинному законодавстві обґрунтування сфери застосування термінів "компенсаційні виплати" і "гарантійні виплати" породжує невизначеність у виборі правомірних дій з боку сторін трудового договору, що, як наслідок, призводить до трудових спорів. Крім того, це є причиною виникнення конфліктних ситуацій з державними фіскальними органами. Загалом підтримуючи ідею включення в проект нового Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.) статті, яка б містила визначення гарантійних і компенсаційних виплат, вважаємо, що з точки зору нормотворчої техніки подібні визначення повинні міститися не в гл. 6 "Гарантiйнi та компенсацiйнi виплати" книги третьої "Умови працi", а в гл. 1 "Основнi положення" книги першої "Загальнi положення", одна із статей якої повинна бути присвячена визначенню понять, що вживаються у кодексі. У цю статтю слід включити також і визначення гарантій, гарантійних виплат, компенсацій, компенсаційних виплат.

У підрозділі 1.2. “Міжнародний і закордонний досвід правового регулювання гарантійних і компенсаційних виплат” на підставі аналізу існуючих моделей регулювання соціально-трудових відносин зроблено висновок, що їх об'єднує спільна мета гарантійних і компенсаційних виплат - недопущення зниження заробітної плати працівника у випадках, встановлених законодавством, і відшкодування працівнику витрат, які він поніс при виконанні своїх трудових обов'язків.

Інтернаціоналізація суспільного життя, глобалізація економіки, активація міждержавних господарських і гуманітарних зв'язків, регіональна інтеграція, уніфікуюча дія міжнародно-правового регулювання праці, міжнародна трудова міграція - все це сприяє зближенню національних систем трудового права різних країн, запозиченню й запровадженню досвіду та досягнень в частині гарантійних і компенсаційних виплат.

Розділ 2 “Правове регулювання окремих видів гарантійних і компенсаційних виплат” складається з шести підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Гарантії і компенсації при направлення працівників у службові відрядження” на основі аналізу наукових поглядів, вітчизняного та зарубіжного законодавства сформульовано визначення відрядження як поїздки працівника за наказом (розпорядженням) роботодавця на певний строк для виконання своєї трудової функції в інший населений пункт, поза місцем його постійного місця роботи. Пропонуємо це визначення включити до проекту Трудового кодексу України.

У разі направлення працівників у відрядження за кордон на термін більше 60 календарних днів до цього часу в Україні керуємося Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР від 25 грудня 1974 р. №365, постановою Держкомпраці СРСР від 8 червня 1990 р. №225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного і технічного співробітництва". Зазначені нормативні акти є застарілими та по багатьох позиціях суперечать вітчизняному законодавству в сфері регулювання службових відряджень. Кабінету Міністрів потрібно розробити та затвердити нові Правила про умови праці працівників закордонних дипломатичних установ України і поширити їх на: а) працівників, відряджених з України до закордонних дипломатичних установ України; б) працівників, зарахованих на штатні посади до закордонних дипломатичних установ України під час перебування за кордоном.

У підрозділі 2.2. “Гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість” зазначено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у трьох випадках переїзду в іншу місцевість: а) при переведенні; б) при прийнятті на роботу та в) при направленні. Обстоюється позиція про доцільність закріплення в законодавстві гарантії працевлаштування працюючих членів сім'ї переведеного працівника. Це посилить заінтересованість працівника у переведенні в іншу місцевість.

Для формування системного законодавчого поля у сфері працевлаштування випускників, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, стимулювання співпраці органів виконавчої влади і вищих навчальних закладів, підвищення ефективності використання коштів Державного бюджету, спрямованих на підготовку кадрів, поліпшення ситуації на ринку праці доцільно внести зміни в Закон України "Про вищу освіту". Зокрема, в ст. 18 цього Закону до основних повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, слід віднести не тільки положення про "сприяння працевлаштуванню випускників", а й вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці спільно з центральними органами виконавчої влади у галузі праці й зайнятості населення.

У підрозділі 2.3. “Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків” наводяться та піддаються критичному аналізу численні приклади виконання державних або громадських обов'язків і здійснення відповідних гарантійних виплат.

Доводиться доцільність включення гарантій працівникам, обраним на виборні посади та донорам в статтю, присвячену гарантіям для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

Зокрема, слід зазначити, що законодавство, яке регулює статус виборчих комісій, є суперечливим і недосконалим, як в своїй основі (щодо розуміння правової природи виборчих комісій), так і в питаннях гарантійних виплат членам комісій. На першому етапі виходом із цієї проблемної ситуації є уніфікація існуючих виборчих законів під певний стандарт. У подальшому перспективним і нагальним є прийняття єдиного кодифікованого акту - Виборчого кодексу України, в якому доцільно окремо закріпити гарантії у царині праці членів виборчих комісій та процедури їх реалізації.

Від визначення правового статусу виборчих комісій та комісій з референдуму залежить характеристика статусу їх членів. Визнання комісії державним органом поширює на її членів дію Закону України "Про державну службу". Однак щодо цього одностайність у правовому регулюванні відсутня. Тільки Закон України "Про вибори Президента України" визначає виборчі комісії державними органами, а інші закони ("Про вибори народних депутатів України", "Про вибори депутатів Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" та ін.) - ні та називають їх спеціальними колегіальними органами. Це суттєво звужує права членів виборчих комісій і спонукає їх до систематичного невідвідування засідань комісій, що може мати своїм наслідком - зрив роботи комісії та виборчого процесу як в межах дільниці, так і в межах округу.

Статтею 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначені гарантії членам примирних комісій, трудових арбітражів, незалежних посередників, а гарантії представникам трудового колективу відсутні, що призводить до того, що працівники, побоюючись втратити роботу, не ініціюють колективний трудовий спір, звертаються до Національної служби посередництва і примирення лише після звільнення, а представники ініціативної групи відмовляються від подальшої участі в колективному спорі. Встановлення гарантій для членів представницьких органів найманих працівників можливе шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

У підрозділі 2.4. “Гарантії працівникам, що направляються для підвищення кваліфікації” робиться висновок, що вітчизняна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів не відповідає вимогам ринкової економіки і поступово втрачає властиву їй раніше послідовність і цілісність як в підготовці належних кадрів, так і в нормативних актах, що забезпечували гарантійні і компенсаційні виплати працівникам. Питання підвищення кваліфікації працівників перейшли, більшою мірою, на локальний рівень правового регулювання і набули договірного характеру. Поступово слабшають гарантії реалізації працівниками права на безкоштовне підвищення кваліфікації. Прийнята значна кількість нормативних актів різного рівня і галузевої належності щодо підвищення кваліфікації. Проте часто ці акти не узгоджуються між собою, а також не відображають основних тенденцій ринкової економіки. Ці недоліки знижують ефективність трудового законодавства, ускладнюють правозастосовну діяльність кадрових служб і служб управління персоналом.

У підрозділі 2.5 “Інші гарантійні виплати працівникам” зазначається, що виробниче середовище стає агресивнішим щодо працівника, збільшується ризик отримати травму або захворювання від його взаємодії з засобами праці й компонентами виробництва, а значить, він потребує відповідних заходів з охорони життя та здоров'я. За час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов'язаними проходити таке обстеження, за місцем роботи зберігається середній заробіток.

До гарантійних виплат відноситься оплата браку не з вини працівника. Автор вважає, що браком у виробництві є продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Пропонуємо таке визначення закріпити в новому Трудовому кодексі. На підставі аналізу чинного законодавства та поглядів науковців запропонована класифікація браку.

Результатом розвитку науки та високотехнологічних галузей у XX ст. стало формування в економіках провідних країн світу нового механізму саморозвитку - національних інноваційних систем. На відміну від розвинутих країн, у яких 85-90% приросту валового внутрішнього продукту забезпечуються за рахунок виробництва та експорту наукоємної продукції, частка України на ринку високотехнологічної продукції становить приблизно 0,05-0,1 відсотка. Продовжується тенденція зменшення кількості поданих заявок на винаходи. Порівняно з 1991 р. в Україні більш як у 20 разів скоротилася кількість винахідників і раціоналізаторів. Незначною є частка підприємств, на яких ведеться винахідницька та раціоналізаторська діяльність. Відповідно до ст. 126 КЗпП України за працівниками - авторами винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції на тому ж підприємстві.

У підрозділі 2.6 “Інші компенсаційні виплати працівникам” досліджуються особливості застосування ст. 125 КЗпП України, згідно з якою працівники, що використовують свої інструменти для потреб підприємства, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

Норми коштів на виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання визначаються спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. №88. Норми і порядок витрачання коштів на представницькі цілі застосовуються міністерствами, відомствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, та не застосовуються стосовно госпрозрахункових підприємств і організацій. Компенсація за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок - це витрати на експлуатацію автомобіля, включаючи витрати на його ремонт і технічне обслуговування. У разі використання у відрядженні автомобіля, з власником якого укладено договір оренди, витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються відповідно до чинних норм за кілометр пробігу та затвердженого маршруту, що має бути визначено у наказі керівника підприємства. Відшкодуванню підлягають і інші витрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою та паркуванням службового автомобіля, а також збори за проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами. Виплата компенсації працівникам підприємств державної форми власності здійснюється з дозволу органу, до сфери управління якого входить це підприємство. Компенсація не враховується при обчисленні середньої заробітної плати, на неї не проводяться ніякі нарахування.

Окремим категоріям працівників бюджетних установ та організацій, які користуються пасажирським транспортом у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, витрати на проїзд відшкодовуються установами, в яких вони працюють або проходять службу, за рахунок коштів, передбачених на утримання цих установ та організацій відповідно до затверджених кошторисів.

На роботах із шкідливими й небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Роботодавець повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

Підприємства самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно відбувається в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами, або за погодженням із замовником. Вважаємо, що підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки вказаних працівників не є відрядженнями, про що зазначається в колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день.



ВИСНОВКИ

Всебічне дослідження правового регулювання гарантійних та компенсаційних виплат найманим працівникам з урахуванням сучасних реалій українського суспільства, вивчення і порівняння наукових поглядів та ретельний аналіз положень чинного трудового законодавства дали підстави для наступних теоретичних висновків і практичних пропозицій щодо вдосконалення правового регламентування цієї царини:

1. Основна мета гарантійних виплат - охорона матеріальних інтересів працівника в періоди, коли він не працював і не міг отримувати заробітної плати не з власної вини. На відміну від гарантійних виплат, гарантійні доплати безпосередньо пов'язані з виконанням працівником трудових функцій. Крім того, якщо виплати проводяться замість заробітної плати, то доплати повністю не заміняють заробітної плати, а підсумовуються із заробітною платою, нарахованою за фактично відпрацьований час або фактично виготовлену продукцію.

Характерною рисою компенсаційних виплат є їх мета та зміст - відшкодування працівникові понесених ним витрат, того, що витрачено або має бути витрачено, в процесі виконання трудових або інших обов'язків, передбачених чинним законодавством.

2. Назву глави VIII "Гарантії і компенсації" КЗпП України необхідно викласти в новій редакції "Гарантійні та компенсаційні виплати", що буде відповідати фактичному змісту цієї глави.

Загалом підтримуючи ідею включення в новий Трудовий кодекс України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.) статті, яка б містила визначення гарантійних і компенсаційних виплат, вважаємо, що з точки зору законодавчої техніки подібні визначення повинні міститися не в гл. 6 "Гарантiйнi та компенсацiйнi виплати" книги третьої "Умови працi", а в гл. 1 "Основнi положення" книги першої "Загальнi положення", одна із статей якої повинна бути присвячена визначенню понять, що вживаються у кодексі (працівник, роботодавець, робоче місце, трудова функція, робочий час і час відпочинку та ін.). Пропонуємо в цю статтю включити також і визначення понять:

а) гарантії - це засоби, способи та умови, за допомогою яких забезпечується надання працівникам прав у сфері трудових і пов'язаних з ними правовідносин;

б) гарантійні виплати - це виплати з метою збереження доходів працівника, що здійснюються роботодавцем за періоди, коли працівник з підстав, визначених цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами про працю, колективним чи трудовим договором, не працював;

в) компенсації - це грошові виплати, встановлені з метою відшкодування працівникам витрат, пов'язаних з виконанням ними трудових чи інших передбачених цим Кодексом, законами та колективним договором обов'язків або інші соціально-трудові переваги, що відповідно до законів України компенсують працівникам особливості їх праці або законодавчо встановлені обмеження їх трудових прав;

г) компенсаційні виплати - грошові виплати, встановлені з метою відшкодування працівникам витрат, пов'язаних із виконанням ними трудових чи інших обов'язків, передбачених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами і колективним договором.

3. Проведений аналіз свідчить, що норми, присвячені гарантійним та компенсаційним виплатам, містяться не тільки в КЗпП України, а й Законі України "Про оплату праці". Це не є правильним, оскільки Закон "Про оплату праці" визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати. З метою усунення суперечностей як у теоретичних, так і в практичних питаннях в Закон України "Про оплату праці" необхідно внести зміни та вилучити з нього норми, присвячені гарантійним та компенсаційним виплатам.

4. Відрядження - це поїздка працівника за наказом (розпорядженням) роботодавця на певний строк для виконання своєї трудової функції в інший населений пункт, поза місцем його постійного місця роботи. Це визначення доцільно включити до ч. 1 ст. 254 проекту Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.).

5. Кабінет Міністрів України повинен розробити та прийняти нові Правила про умови праці працівників закордонних дипломатичних установ України. Їх необхідно поширити на: а) працівників, які відряджені з України до закордонних дипломатичних установ України; б) працівників, зарахованих на штатні посади до закордонних дипломатичних установ України під час перебування за кордоном. Цей нормативно-правовий акт може мати таку структуру: 1. Загальні положення. 2. Умови праці та матеріального забезпечення працівників закордонних дипломатичних установ України: 2.1. Направлення на роботу за кордон. 2.2. Переміщення за кордон. 2.3. Оплата праці. 2.4. Робочий час та час відпочинку. 3. Забезпечення у разі тимчасової непрацездатності. 4. Медична допомога та інші види забезпечення. 5. Короткострокові відрядження працівників закордонних установ. 6. Повернення з-закордону в Україну.

6. Для формування системного законодавчого поля в галузі працевлаштування випускників, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, стимулювання співпраці органів виконавчої влади і вищих навчальних закладів, підвищення ефективності використання бюджетних коштів, спрямованих на підготовку кадрів, поліпшення ситуації на ринку праці доцільно внести зміни до Закону України "Про вищу освіту". Зокрема, в ст. 18 цього Закону до основних повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки доцільно віднести не тільки положення про "сприяння працевлаштуванню випускників", а й вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці спільно з центральними органами виконавчої влади в галузі праці й зайнятості населення.

7. З метою покращення роботи служби зайнятості у сприянні громадянам у працевлаштуванні та відшкодуванні витрат у зв'язку з добровільним переїздом в іншу місцевість вважаємо за доцільне Міністерству праці та соціальної політики України прийняти відповідне Положення з урахуванням пропозицій автора щодо його змісту.

8. Особливості змісту функції працівників, обраних на виборні посади, та донорів дають підстави для висновку про необхідність включення гарантій цих категорій працівників у статтю, присвячену гарантіям для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

9. Законодавство, що регулює статус виборчих комісій, є суперечливим та недосконалим, як у своїй основі (щодо розуміння правової природи виборчих комісій), так і в питаннях гарантійних виплат членам комісій.

Від визначення правового статусу виборчих комісій або комісій з референдуму залежить характеристика статусу їх членів. Однак щодо цього питання наявні суперечності. Якщо Закон України "Про вибори Президента України" визначає виборчі комісії як державні органи, то інші закони в царині виборів називають їх спеціальними колегіальними органами. Такий стан суттєво звужує права членів виборчих комісій і спонукає їх до систематичного невідвідування засідань комісій, що може мати негативні наслідки, наприклад, зрив роботи комісії, виборчого процесу як в межах виборчої дільниці, так і в межах виборчого округу.

10. Статтею 13 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначені гарантії членам примирних комісій, трудових арбітражів, а гарантії представникам трудового колективу відсутні, що призводить до того, що працівники, побоюючись втратити роботу, не ініціюють колективний трудовий спір, звертаються до Національної служби посередництва і примирення лише після звільнення, або представники ініціативної групи відмовляються від подальшої участі в колективному трудовому спорі. Встановлення гарантій для членів представницьких органів найманих працівників можливе шляхом внесення відповідних змін в Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

11. Вважаємо, що браком у виробництві повинна вважатися продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Відповідне визначення необхідно закріпити у новому Трудовому кодексі. Запропонована класифікація видів браку.

12. Потребує законодавчого закріплення проведення гарантійних виплат працівникам-донорам за рахунок коштів лікувальних установ і компенсації особам, усуненим від здачі крові за медичними показаннями.



СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Островерх А.М. Гарантійні виплати: теорія і практика // Держава і право. Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. - Київ. - 2008. - Вип. 39. - С. 399-404.

2. Островерх А.М. Деякі аспекти зарубіжного досвіду гарантійних і компенсаційних виплат // Держава і право. Зб. наук. праць. Юр. і політ. науки. - Київ. - 2008. - Вип. 42. - С. 369-375.

3. Островерх А.М. До питання трудових прав членів виборчих комісій // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць.- Одеса. - 2008. - Вип. 35. - С. 56-62.

4. Островерх А.М. До питання про компенсації в трудовому праві // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. праць.- Одеса. - 2009. - Вип. 46. - С. 75-81.

5. Островерх А.М. Правове регулювання гарантійних виплат // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Зб. наук. праць.- Луганськ. - 2008. - Вип. 12. - С. 111-117.

6. Островерх А.М. До питання щодо гарантійних виплат // Форум права. - 2008. - № 2. - С. 381-386 (Електронний ресурс). - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08oamhgv.pdf

7. Островерх А.М. Значення колективно-договірного регулювання щодо гарантійних та компенсаційних виплат // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах: Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 27 листопада 2008 р.) / За ред. проф. А.Т. Комзюка та проф. М.І. Іншина. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 302-307.

8. Островерх А.М. До питання гарантійних виплат у разі оплати браку не з вини працівника // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: Тези доповідей і наукових повідомлень учасників Міжнародноїй науково-практичної конференції (м. Харків, 22-23 квітня 2009 р.) / За ред. В.В. Жернакова. - Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2009. - С. 363-365.

9. Островерх А.М. Деякі питання гарантійних виплат за законодавством України // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в україні: Матеріали науково-практичної конференції (м. Харків, 5-6 червня 2009 р.) / За ред. проф. В.С. Венедіктова. - Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. - С. 173-177.



АНОТАЦІЇ

Островерх А.М. Гарантійні та компенсаційні виплати за законодавством України в умовах ринкової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню видів і змісту гарантійних і компенсаційних виплат, їх співвідношенню з іншими правовими категоріями, місця відповідних відносин у предметі трудового права, розкриваються загальні засади їх правового регулювання. Розглянуто й узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід правового регулювання гарантійних і компенсаційних виплат.

Основна мета гарантійних виплат - охорона матеріальних інтересів працівника в періоди, коли він не працював і не міг отримувати заробітної плати не з власної вини. Вказані виплати не є винагородою за працю, оскільки вони не порівнюються з кількістю і якістю фактично виконаної працівником роботи за той період, за який вони виплачені. Характерною рисою компенсаційних виплат є їх мета і зміст - відшкодування працівникові понесених ним витрат, того, що витрачено або має бути витрачено, в процесі виконання трудових або інших обов'язків.

Ключові слова: гарантійні виплати, компенсаційні виплати, відрядження, переїзд на роботу в іншу місцевість, виконання державних або громадських обов'язків, медичний огляд, донори, підвищення кваліфікації.



Островерх А.Н. Гарантийные и компенсационные выплаты по законодательству Украины в условиях рыночной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию видов и содержания гарантийных и компенсационных выплат, их соотношения с другими правовыми категориями, места соответствующих отношений в предмете трудового права, раскрываются основы их правового регулирования. Изучен и обобщен отечественный и зарубежный опыт правового регулирования гарантийных и компенсационных выплат.

Основная цель гарантийных выплат - охрана материальных интересов работника в периоды, когда он не работал и не мог получать заработной платы не по собственной вине. Указанные выплаты не являются вознаграждением за работу, так как они не сравниваются с количеством и качеством фактически выполненной работником работы за тот период, за который они выплачены. Характерной особенностью компенсационных выплат является их цель и содержание - возмещение работнику понесенных им затрат, того, что израсходовано или должно быть израсходовано, в процессе выполнения им трудовых или других обязанностей.

Впервые доказана необходимость разработки и принятия новых Правил об условиях труда работников заграничных дипломатических учреждений Украины, предложена их структура. Приводится аргументация относительно формирования системного законодательного поля в области трудоустройства выпускников, подготовка которых осуществлялась по государственному заказу. Сформулированы предложения по усовершенствованию материального обеспечения членов избирательных комиссий. Обоснована целесообразность законодательного закрепления проведения гарантийных выплат работникам-донорам за счет средств лечебных учреждений и выплаты компенсации лицам, отстраненным от сдачи крови по медицинским показаниям.

В работе дан ряд предложений по усовершенствованию действующего законодательства о труде в части регулирования гарантийных и компенсационных выплат.

Ключевые слова: гарантийные выплаты, компенсационные выплаты, командировка, переезд на роботу в другую местность, выполнение государственных или общественных обязанностей, медицинский осмотр, доноры, повышение квалификации.



Ostroverh A.N. Guarantee and Compensatory Payments according to the Legislature of Ukraine in the Conditions of Market Economy. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in Law. Speciality 12.00.05 - Labour Law, Law of social maintenance. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Ukraine. - Kharkiv, 2009. The dissertation is devoted to the complex research of kinds and content of guarantee and compensatory payments, their collaboration with the other law categories, to the place of corresponding relations in the subject of Labour Law, the fundamentals of their legal regulation are analysed. The international and also foreign experience of legal regulation of guarantee and compensatory payments has been learned.

On the basis of analysis of views, regulations of legislature of Ukraine and foreign countries, international acts, described in juridical literature, the author's definition of categories “guarantees”, “compensations”, “guarantee payments”, “compensatory payments” has been suggested, their correlation has been established.

The author's definition of posting as a worker's trip according to the employer's order for a definite term for fulfilling his labour function in another inhabited locality out of his permanent place of work has been formulated. For the first time the necessity of working out and adopting the new Rules about labour conditions of workers of foreign diplomatic establishments of Ukraine has been suggested. The concrete suggestions as to the forming the system of legislative field in the sphere of placing graduators whose training were made according to the state order in a job, as to the stimulation of collaboration of executive power bodies and higher educational establishments, as to the rise of effectiveness of using means of state budget that are directed to the training of cadres, to improvement of situation on the labour market have been made.

Key words: guarantee payments, compensatory payments, posting, the removal to work into another area, the discharging of state or social obligations, medical examination, donors, the improvement of qualifications.

Размещено на Allbest.ru