Економічна культура юриста: правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 341.96:17.023.36

12.00.01- теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА: ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Несімко Олег Дем'янович

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Сливка Степан Степанович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент, Грищук Оксана Вікторівна, Львівський національний університет ім.І.Франка,

доцент кафедри теорії та філософії права кандидат юридичних наук, доцент, Погрібний Ігор Митрофанович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 25 червня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04. в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03680, м.Київ, пл.Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03680, м.Київ, пл.Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий „20” травня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.Б.Горова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічна ситуація в Україні перехідного періоду, спричинена, з однієї сторони, попередньою радянською плановою економікою, а з іншої - ринковими реформами, що проводяться в останні роки, ставить надзвичайно високі вимоги щодо економічних знань та уявлень громадян. Набираючи сили український бізнес, що розвивається наполегливо вимагає економічної та правової грамотності сучасних керівників і не лише їх. Усім прошаркам сучасного українського суспільства потрібен відповідний рівень економічних знань задля кращого розуміння законів економічного світу, в якому вони живуть і функціонують.

Такою важливою складовою економічної діяльності в перехідній економіці виступає економічна культура, що значною мірою визначає рівень економічної активності в країні, ступінь розвитку економіки, темпи економічного зростання. Без суттєвого оновлення економічної культури неможливе подолання факторів незбалансованості розвитку економіки на шляху її перетворення в соціально орієнтовану ринкову економіку.

Проблема економічної культури взагалі та юриста, зокрема, є порівняно новою, а тому малодослідженою як в Україні, так і за її межами. З огляду на цей факт, перед теорією постає нагальне завдання - визначення сутності економічної культури, її функцій та інструментарію для оцінки реального стану та забезпечення відповідних умов щодо оновлення існуючої економічної культури в таку, що допоможе прискорити становлення соціально орієнтованої економіки в Україні.

Історія свідчить, що взаємодія права, економіки та держави набуває особливого значення у періоди інтенсивних соціально-економічних і суспільно-політичних трансформацій. Досвід так званих „нових індустріальних країн” показує, що перехід до ринкової економіки та її стрімкий розвиток відбуваються , як правило, за активної ролі права та участі держави. Існує достатньо історичних і логічних підстав стверджувати, що серйозні економічні перетворення, успішний економічний розвиток значною мірою залежать від місця та ролі права в організації економічних процесів. Все це пояснює постійну актуальність наукових досліджень, так чи інакше пов'язаних із з'ясуванням ролі права як фактора економічного розвитку, аналізом механізму правового впливу на економічні відносини, вивченням взаємозалежності окремих економічних і правових інститутів. Такого роду дослідження є необхідною передумовою вирішення цілого ряду практичних завдань у галузі правотворчості, правозастосування та правореалізації.

Проблема співвідношення економіки та права як в економічній, так і правовій науках є певною мірою традиційною, але сучасний момент характеризується новими особливостями функціонування економічних систем та новими можливостями і завданнями формально-правового регулювання, наявністю нових тенденцій, які неможливо було врахувати раніше. Постійно розвиваються і методологічні основи дослідження взаємодії економіки і права.

Сьогодні докорінно змінилися вимоги щодо підготовки юриста (адвоката, судді, працівника прокуратури, нотаріуса, юрисконсульта, працівника міліції в системі економічної безпеки, працівника податкової міліції, державного виконавця тощо) у сфері економічних відносин. Кваліфікований юрист покликаний займати активну соціальну позицію, вміти професійно розбиратися в „азах” економіки при вирішенні справ, тісно з нею пов'язаних.

Окремі аспекти економічної культури завжди перебували у сфері наукових інтересів економістів - представників різних шкіл і течій. Зокрема, вони розглядались у роботах А. Сміта, П. Хейне, Ф. Хайєка, Д. Мак-Клелланда, П. Печчеї, А. Маслоу, Ф. Герцберга, Л. Портера, Е. Лоулера, П. Самуельсона, Р. Рюттингера, В. Оучі, Т. Петерса, Я. Корнаї, Р. Уотермана, Р. Коуза, Р. Познера та інших дослідників.

Широке відображення різні прояви економічної культури знайшли в працях українських учених, а саме: Л. Бесчасного, В. Богині, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, І. Лукінова, А. Чухно, В. Лагутіна, В. Колота, С. Покропивного, В. Сизоненка та інших, а також російських учених: А. Агєєва, Л. Кузьмінова, Т. Заславської, Р. Ривкіної, В. Попова, Л. Пономарьова, В. Чучканова, А. Морозова та інших.

У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі різноманітні аспекти проблеми професійної культури юриста взагалі та економічної культури, зокрема знайшли відображення в працях таких учених, як Є. Аграновської, Н. Бурої, А. Венгерова, Ю. Грошового, А. Жалінського, І. Ільїна, В. Камінської, М. Козюбри, В. Котюка, О. Костенка, В. Лазарєва, Є. Назаренка, М. Орзіха, А. Ратінова, В. Сальнікова, А.Семітка, С. Сливки, М. Соколова, О. Скакуна, В. Тація, В. Темченка, І. Фарбера та інші.

Проте поза сферою дослідження як вітчизняних так і зарубіжних авторів залишилися окремі загальнотеоретичні аспекти піднятої проблеми: насамперед, поняття, структура, принципи та функції економічної культури юриста, а також чинники, що впливають на її формування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 649-р „Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ” (зокрема, що стосується використання сучасних інформаційно-психологічних технологій у діяльності ОВС і проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”, затверджених наказом МВС України № 755 від 05 серпня 2004 р., а також у контексті теми досліджень кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ „Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку органів внутрішніх справ України” (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є методологічне, теоретичне та практичне обґрунтування сутності економічної культури юриста та її ролі у становленні та розвитку української держави.

У роботі досліджуються принципи та функції економічної культури юриста, розглядається процес взаємозв'язку та взаємодії різних форм і методів реалізації економічної культури юриста на прикладі класичних зв'язків становлення та розвитку ринкових відносин в індустріально розвинутих країнах Заходу і на досвіді формування, еволюції та трансформації нових ринкових відносин в демократичній Україні.

Відповідно до поставленої мети зроблена спроба розв'язати наступні завдання: економічний культура юрист ринковий

- розглянути сутнісні аспекти економічної культури як суспільно-економічного феномена;

- обґрунтувати співвідношення економіки і права у структурі загальноцивілізаційної культури та на цій основі визначити взаємний вплив економіки та права один на одного;

- дослідити поняття економічної культури юриста та виокремити її основні елементи;

- визначити і сформулювати економіко-правове обґрунтування поняття принципів та функцій економічної культури юриста;

- проаналізувати вплив соціально-економічних та правових факторів на становлення та еволюцію моделі економічної культури юриста;

- класифікувати фактори, що найбільш суттєво впливають на формування сучасної моделі економічної культури юриста.

Об'єктом дослідження є економічна культура юриста як складова загальноцивілізаційної культури.

Предметом дослідження є розкриття загальнотеоретичних проблем економічної культури юриста, її економіко-правових особливостей, закономірностей формування та структури, функціональної ролі та значення для створення сучасної правової системи України.

Методи дослідження. З метою отримання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів, прийомів і підходів у рамках відомих філософських, загальнонаукових та спеціальних методів.

Виходячи з логічного методу, основними прийомами якого є аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія тощо проведено дослідження підходів щодо вивчення закономірностей взаємодії економіки та права (р. 1 п. 1.1, п. 1.2). Історичний метод застосовувався для аналізу формування та розвитку інституційного підходу щодо ролі права в економіці (р. 1 п. 1.2.). Структурно-функціональним методом була визначена сутність економічної культури юриста та проаналізовано її функції, визначені системні ознаки (характеристики), які зберігаються в економічній культурі, незалежно від її типу (р. 2 п. 2.1., п. 2.2., п. 2.3.). Метод порівняльного аналізу використовувався при аналізі економічних культур різних типів (р. 2. п. 2.1., р. 3. п. 3.2.). Складність та багатовимірність чинників зміни економічної культури юриста досліджувалася методом системного аналізу (р. 3 п. 3.3., п. 3.4.). Зміна економічної культури аналізувалася через її внутрішні суперечності та взаємозв'язки із формами господарювання та станом економіки. Методом типологічного аналізу досліджені типи економічної поведінки юриста в різних життєвих ситуаціях та відповідність їх типам економічної культури (р. 3 п. 3.4., п. 3.5.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу здійснити цілісне наукове дослідження і економіко-правовий комплексний аналіз поняття, елементів, принципів та функцій економічної культури юриста, визначити чинники впливу на її формування.

У результаті проведеного дослідження сформульовані нові положення, запропоновані дисертантом особисто.

Уперше:

- обґрунтовано положення про те, що економічна культура юриста виступає невід'ємною складовою загальноцивілізаційної культури, внаслідок чого увібрала в себе елементи різних видів культур та субкультур;

- запропоновано авторське визначення економічної культури юриста як єдності загального, тобто загальноцивілізаційного її характеру та особливого, що формується під впливом специфічних виробничих відносин (відношення до засобів виробництва, ставлення до праці, розвиток ініціативи, участь в управлінні виробництвом тощо);

- досліджено тезу про те, що економічна культура юриста - це, насамперед, результат матеріально-духовної творчості, реалізації матеріальних інтересів, покращення життєвих умов та духовного зростання кожної людини;

- обґрунтована гносеологічна природа економічної культури юриста, її основні елементи, основоположні принципи, ключові функції, а саме:

* компоненти, які формують економічну культуру взагалі, та економічну культуру юриста зокрема - ставлення до праці, культура праці, культура управління;

* принципи економічної культури юриста, до яких належать: законність, гуманізм, дотримання прав і свобод людини, справедливість, гласність, цивілізованість, мобілізованість, компенсаційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність, діловитість тощо;

*функції економічної культури юриста - сприяння дотриманню фінансової дисципліни службовими особами і громадянами, ліквідація проблем неплатежів у державі, пропаганда фінансово-податкового законодавства, посилення відповідальності суб'єктів права за невиконання договірних зобов'язань тощо;

- розкрито вплив економічної культури юриста на становлення економічних відносин у суспільстві як способу, форми та результату безпосередньої діяльності людей у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ;

- обґрунтовано тезу про те, що формування економічної культури юриста є складним і багатогранним процесом, який передбачає глибоке знання законів розвитку економіки та інших нормативно-правових актів.

Удосконалено:

- підходи щодо подальшого розвитку процесів формування економічної культури юриста в період трансформації економіки, адже вона виступає основою відтворення економічного досвіду, розвитку інтелектуального, духовного потенціалу народу, утвердження цілісної системи світоглядно-ціннісних орієнтацій, насамперед сучасного економічного світогляду та конструктивних правових ідеалів;

- рівень економічної культури юриста за рахунок комплексного використання наступних чинників: науково-технічного прогресу, загальної та професійної освіти, умов та організації праці, її оплати, рівня управління тощо.

Отримали подальший розвиток:

- виявлення шляхів та методів щодо найбільш повного визначення критеріїв формування економічної культури юриста у структурі правової демократичної держави;

- класифікації факторів, які справили найсуттєвіший вплив на становлення та розвиток сучасної моделі економічної культури юриста та їх всесторонній аналіз;

- про те, що елементи різних видів культур, які становлять основу економічної культури юриста, мають певну ієрархію - залежно від юридичної спеціалізації та професійної діяльності, а також від конкретних завдань, які юрист розв'язує в державі з ринковою економікою.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення та висновки можуть стати основою для подальшої розробки загальнотеоретичної концепції економічної культури юриста, її філософсько-правової характеристики, а також для дослідження проблем економічної культури окремих фахових груп правників (суддів, адвокатів, прокурорів, слідчих, юрисконсультів тощо).

Матеріали дисертації можуть використовуватися у навчальному процесі та при підготовці підручників, навчальних посібників із юридичної деонтології, правничої етики, філософії права, теорії держави і права, а також при викладанні інших навчальних дисциплін.

Результати дослідження відображені в розділах „Сутність економічної культури юриста” та „Шляхи формування моделі економічної культури юриста в структурі правової держави”, використовуються в навчальному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ при читанні лекцій та під час семінарських занять із курсів „Юридична деонтологія” та „Професійна етика юриста” (акт впровадження результатів № 31 від 18 квітня 2008 р.).

Результати дослідження, відображені в розділах „Теоретико-правове обґрунтування економічної культури юриста” та „Шляхи формування економічної культури юриста у структурі правової держави”, використовувалися при проведенні занять зі службової підготовки особового складу ГУ МВСУ у Львівській області, а також розробці методичних рекомендацій щодо застосування норм чинного законодавства та поліпшення діяльності співробітників міліції, що відповідає пріоритетним напрямам діяльності ОВС, визначених Розпорядженням МВС України від 22 лютого 2008 р. № 180 (акт впровадження № 10 від 15 вересня 2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, отримані узагальнення та результати було оприлюднені на Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні” (м. Львів, 30 вересня 2005 р.), щорічній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні” (м. Львів, 20 січня 2006 р.), всеукраїнській курсантсько-студентській конференції „Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (м. Львів, 10 листопада 2006 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні знайшли відображення у шести наукових статтях та 3 тезах виступів на конференціях, опублікованих у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (265 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з них 181 - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь її наукового опрацювання, висітлений зв'язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, об'єкт і предмет дослідження, методи наукового аналізу, які використовувалися під час підготовки дисертації, її методичну та емпіричну бази, розкрито наукову новизну та теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано відомості щодо публікацій, вказано форми апробації та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі - “Сутність економічної культури юриста”, що складається з двох підрозділів, здійснено аналіз позицій вітчизняних та зарубіжних науковців, які досліджували правові аспекти економічної культури юриста, розкрито співвідношення економіки і права в структурі загальноцивілізаційної культури, показано взаємозв'язок та взаємозалежність основних елементів економічної культури юриста, досліджено основні принципи та функції економічної культури юриста.

У підрозділі 1.1. “Огляд літератури з економіко-правових проблем юридичної діяльності та методологія дисертаційного дослідження” зроблено аналіз основних підходів щодо трактування поняття „культура” в загальноцивілізаційному аспекті: антропологічному, соціологічному та філософському. На підставі узагальнення існуючих в науковій літературі точок зору автор робить висновок про те, що культура в загальноцивілізаційному розумінні являє собою особливу форму життєдіяльності людини, виникає одночасно з людиною в акті антропогенезу. Культура - породження людини, її життєдіяльності і, з огляду на це, суб'єктивна. Культуру необхідно розуміти як спосіб, за допомогою якого людина пов'язана зі світом природи, і завдячуючи якому вона виживає. Культура визначає цивілізацію. Культура - надбання всього людства, це сукупний духовний досвід людства, адже все, що створено людиною, увійшло до арсеналу культури.

Дослідивши та проаналізувавши взаємозв'язок та взаємовплив феномена загальноцивілізаційної культури на економічну культуру, дисертант зосереджує свою увагу на дослідженні економічної культури юриста, що має безпосереднє відношення до теми дослідження.

У підрозділі 1.2.”Співвідношення економіки і права в структурі загальноцивілізаційної культури” відстоюється теза про те, що економіка, як сфера діяльності та галузь знань, формує правила буття, змушує людину робити той чи інший вибір і приймати непрості рішення у світі обмежених ресурсів. В свою чергу, за допомогою права соціальні сили, що володіють державною владою, регулюють поведінку окремих людей і цілих колективів.

На підставі вивчення теоретичного матеріалу дисертант стверджує, що в сучасних умовах взаємодія економіки і права зумовлена завданнями формування нового економічного мислення та свідомості, оволодіння економічними знаннями та навиками щодо прийняття рішень, необхідних для економічного та соціального будівництва в нинішніх умовах, сприяє плідному співробітництву і створює міцну основу для нової галузі знань і практичної діяльності - економічної культури юриста.

У даному підрозділі дисертант намагається показати, що взаємодія права, економіки та інтересів держави набуває особливого значення у періоди інтенсивних соціально-економічних та суспільно-політичних перетворень. Досвід так званих „нових індустріальних країн” показує, що перехід до ринкової економіки та її стрімкий розвиток відбуваються за активної ролі права та участі держави. Існує достатньо історичних і логічних підстав стверджувати, що серйозні економічні перетворення, успішний економічний розвиток значною мірою залежать від місця та ролі права в організації економічних процесів. Все це пояснює постійну актуальність наукових досліджень, пов'язаних із з'ясуванням ролі права як фактора економічного розвитку, аналізом механізму правового впливу на економічні відносини, вивченням взаємозалежності окремих економічних і правових інститутів. Такого роду дослідження є необхідною передумовою вирішення цілого ряду практичних завдань у галузі правотворчості, правореалізації та правозастосування .

У другому розділі - “Теоретико-правове обгрунтування економічної культури юриста”, що складається з трьох підрозділів, аналізуються основні поняття економічної культури юриста та її елементи, досліджуються принципи та функції економічної культури юриста.

У підрозділі 2.1. „Поняття економічної культури юриста та її основні елементи” аналізуються основні складові економічної культури юриста, що, на думку дисертанта, формуються при допомозі наступних груп структурних елементів економічної культури: соціально-психологічної, культурологічної та гносеологічної.

Вирішальний вплив суспільних відносин на розвиток економічної культури юриста зумовлений ще й тим фактом, що основна складова економічної культури - економіка виступає специфічною формою суспільних відносин, вона не є якимось зовнішнім явищем, а органічно вплетена у їх контекст, зокрема у правові відносини.

Акцентуючи увагу на впливі суспільного буття щодо формування та розвитку економічної культури юриста, слід враховувати ту обставину, що реальні суспільні відносини, рух яких обумовлюється цілим комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, змінюються значно швидше (як слушно зауважує В. Селіванов), ніж воля законодавця, спрямована на зміну юридичних норм, що регламентують існуючі в суспільстві економічні відносини або створення нових. Окрім того, саме суспільні відносини є тим полігоном, де правник реалізує цінності економічної культури, свій правовий статус, свої економічні права та суспільно-правовий потенціал. Усе це свідчить про суттєвий вплив суспільних відносин на формування та розвиток економічної культури юриста, її динамізм.

У підрозділі 2.2. „Принципи економічної культури юриста” вивчення принципів економічної культури юриста розпочато з вивчення генези терміну „принцип”, його різних дефініцій та комплексного аналізу з точки зору фундаментальних наук.

Представники різних галузей наукового знання уточнюють поняття „принцип”, розглядаючи його з різних позицій, акцентуючи увагу на найважливіших сутнісних ознаках з тим, щоб, проаналізувавши поняття, виявити його характерні ознаки, систематизувати їх та виділити принципи, відповідні тій чи іншій науці.

Сучасний стан української економіки потребує чітких принципів щодо діяльності всіх фахівців народного господарства. Що ж стосується юридичної діяльності, то основними принципами економічної культури юриста можна вважати: законність, гуманізм, дотримання прав і свобод людини, справедливість, гласність, цивілізованість, мобілізованість, компенсаційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність, діловитість тощо.

Вміле, науково обґрунтоване використання у повсякденній юридичній практиці принципів економічної культури юриста суттєво впливає на рівень економіко-правового регулювання суспільних відносин на основі високої економічної доцільності професійних дій з метою розвитку економічної незалежності України. Використання цілісного комплексу принципів економічної культури юриста, передусім, передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у галузі економіки для ефективного здійснення економіко-правового регулювання. З цим пов'язані вміння орієнтуватися у потоці економічної інформації, розуміння причин виникнення певного дисбалансу в економіці, знання принципів перехідних економічних форм, економічної політики держави, визначення економічних та культурних прав громадян тощо. Економіка, як відомо, часто може перебувати в тіньовому секторі, що є однією із причин циклічного коливання виробництва. Тому на кожне таке „коливання”, як правило, з'являються нові нормативно-правові акти. Тільки високий рівень економічної культури юриста дозволить усвідомити вимушений (хоча й невиправданий) і, що найголовніше, тимчасовий характер таких правових норм. У процесі реалізації важливо не зашкодити справді підприємницькій, комерційній діяльності громадян, не принизити їх людської гідності.

У підрозділі 2.3. „Функції економічної культури юриста” дисертант йде до мети - розкриття функцій економічної культури юриста через показ загальних характеристик понять „функція” та „функція права”, адже сутність будь-якого суспільного явища визначається у процесі характеристики його функцій. Саме вони є тією основою, що забезпечує аналіз своєрідних ознак певного явища, його взаємодію з іншими категоріями та місце в системі понять. Цінність категорії “функція” проявляється як у характеристиці реальних дій суб'єктів правового регулювання, так і у з'ясуванні залежності між нормами права, правовідносинами, юридичними актами в певному соціальному контексті. В результаті складається уявлення про функціонування права, його взаємодію та вплив на різноманітні соціальні явища та економічні процеси.

Важливу функцію економічної культури юриста становить всебічне сприяння перетворенню тіньової економіки на державну. Це складне завдання для України, оскільки пануючий кримінальний бізнес заснований часто на підривній діяльності комерційних банків, на випуску не облікованої продукції чи продажу товарів, прихованих від митного контролю. З економічною культурою юриста пов'язується захист національної валюти, стабілізація внутрішнього грошового обігу, що сприятиме конвертованості валюти, а відтак економічному розвитку держави. Адже маніпулювання валютним курсом, непланове використання валютних коштів, які надходять, зміцнює „тіньову” економіку, поширює організовану злочинність.

Високий рівень економічної культури дозволяє юристові здійснювати таку функцію, як встановлення причинно-наслідкових зв'язків між економічними та правовими явищами. Адже падіння товарного виробництва стає причиною розкрадання не тільки збіднілих державних ресурсів, але й власного майна громадян, а економічна „активність” населення спрямовується у зворотний бік, що зумовлює нову економічну реальність.

Економічна культура юриста допомагає йому глибше зрозуміти суть економічних реформ ринкового типу, ознайомитись із основними методами саморегулювання господарства й особливостями розвитку нових форм господарювання, що зміцнює економічний та науковий потенціал нашої держави. Економічна культура підвищує ефективність професійної діяльності юриста, ознаками якої є проведення економічного аналізу протиправних дій, логіка економічних узагальнень, захист економічних прав вітчизняного виробника. Це допоможе реально вивести країну з економічної кризи.

У третьому розділі - “Шляхи формування економічної культури юриста у структурі правової держави”, що складається із п'яти підрозділів, зосереджується увага на розкритті основних шляхів формування економічної культури юриста у правовій державі, визначаються критерії та аналізуються фактори, що суттєво впливають на становлення моделі економічної культури юриста.

У підрозділі 3.1. „Юридична діяльність як передумова формування моделі економічної культури юриста” дисертант розрізняє юридичну діяльність 1) за змістом - консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридичної справи тощо; 2) за професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснення - адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна; 3) за соціальними сферами - юридична діяльність в економіці, політиці, духовній сфері; 4) за кількістю уповноважених осіб, які здійснюють розгляд юридичної справи, - індивідуальна, (одноособова), колегіальна (колективна); 5) за змістом інтелектуальної роботи - пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна. Найбільшого практичного значення має проведення класифікації видів юридичної діяльності за спеціальностями, які історично склалися в межах юридичних професії та відображають зміст певних професійних напрямів юридичної роботи.

В аналізі здійснення набуття юридичної діяльності виділяють такі етапи: 1) процес усвідомлення юристом свого призначення, коли відбувається певна адаптація, ознайомлення зі службовими та функціональними обов'язками та специфікою роботи юридичної установи; 2) процес формування юриста як професіонала - характеризується повною самостійністю у службовій діяльності, набуття певних навичок, розробка власного стилю та культури в роботі тощо; 3) досягнення вершин майстерності, остаточне становлення юриста як професіонала.

Зміст юридичної діяльності у кожному конкретному випадку становлять конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладнення соціальних зв'язків змінюються зміст та форми соціальної, а, отже, і юридичної практики. Відповідно до вимог соціального прогресу та економічного розвитку суспільства, юридична практика зазнавала змін у напрямку розширення змісту, ускладнення структури, виникнення нових форм і засобів її здійснення. Тому до змісту юридичної практики (діяльності) належать не лише складання документів, консультування та участь у судових засіданнях, а й інші юридично значущі дії: попередження, припинення та розслідування правопорушень в економічній сфері, притягнення до юридичної відповідальності, виконання покарань та стягнень, підготовка нормативно-правових актів до прийняття у законодавчому процесі, що регламентують економічну діяльність, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових та економічних явищ, результатів юридичної діяльності.

У підрозділі 3.2. „Визначення критеріїв, які впливають на становлення моделі економічної культури юриста” при розробці та формулюванні критеріїв оцінки економічної культури юриста нами, перш за все, враховувалися такі методологічні передумови.

1. В сучасному динамічному суспільстві зростають вимоги щодо економічної культури людей, а це означає, що на вибір критеріїв суттєво впливають переважаючі в суспільстві соціально-економічні умови.

2. Критерії оцінки економічної культури - це критерії готовності окремої особи брати участь в економічному процесі в широкому розумінні цього слова: професійній діяльності, освіті, споживанні, виробництві благ і послуг тощо. Саме тому, система критеріїв економічної культури допомагає виявити ефективність нинішньої та майбутньої участі індивіда в економіці, його працевіддачу і продуктивність праці, котрі безпосередньо залежать від рівня економічної і спеціальної підготовки, вміння використовувати та вдосконалювати засвоєні знання та навики.

3. Критерії оцінки економічної культури юриста - це, як правило критерії-цілі, тобто висловлені у вербальній формі формулювання, що якісно визначають їх сутність.

4. Критерії економічної культури відображають позитивні процеси в розвитку особи. Вони визначають зростання її інтелектуального і духовного потенціалу, можливості її реалізації в економічній та соціальній сферах, що, з економічної точки зору, означає приріст економічного добробуту та соціального клімату суспільства.

5. Критерії оцінки економічної культури юриста повинні відповідати наступним ознакам: об'єктивності (тобто повинні оцінюватися однозначно, не допускаючи суперечливих оцінок) і адекватності (тобто оцінка саме того критерію, котрий відповідає даній процедурі).

У підрозділі 3.3. „Аналіз впливу факторів, що формують модель економічної культури юриста” економічне мислення юриста “провокується”, перш за все, економічними інтересами та економічними стимулами, що здатні справляти суттєвий вплив на продуктивність процесу мислення та пов'язаного з ним когнітивного процесу. У зв'язку з тим, що мислення здійснює аналіз, синтез, узагальнення даних, прийняття рішень то, перш за все, „процес пізнання повинен забезпечити цим форму, котра має значення для агента і містить у собі певний інформаційний зміст. Когнітивний процес - розподіл даних за категоріями. Психологія пізнання разом із тим показує, що максимальне використання даних, що перебувають у розпорядженні, - швидше за все рідкісний виняток, ніж правило. Навіть високопрофесійні економічні агенти, які використовують сучасні інформаційні технології, ігнорують деякі дані, отримані на рівні інтуїції”.

Вершиною пізнавальної діяльності юриста в сучасних умовах виступає економічна інтуїція, якою досконало володіють лише юристи із розвинутим економічним мисленням та великим запасом знань. Вона - незамінний атрибут процесу прийняття рішень. Заснована на глибоких знаннях і навиках їх використання, економічна інтуїція виступає одним із засобів боротьби з невизначеністю, котру, доволі часто, породжує економічна система. Економічна інтуїція необхідна не лише у процесі пізнавальної діяльності, вона бере участь у всіх видах економічної діяльності: трудовій, підприємницькій, ціннісно-орієнтаційній, комунікативній тощо. Прагнення до розвитку та вдосконалення економічної інтуїції - одне із першочергових завдань формування економічної культури висококласного юриста.

У підрозділі 3.4. „Вплив економічних процесів перехідного періоду на формування моделі економічної культури юриста” 1. Правова система в умовах ринкової економіки забезпечує державне (правове) регулювання ринку (встановлює для його суб'єктів єдині правила поведінки), захищає інтереси суб'єктів ринку, караючи винних за порушення правових норм, і тим самим охороняє економічні інтереси ринкових агентів.

У процесі державного регулювання господарської діяльності право надає господарським відносинам: загальнообов'язкового характеру; точності та формальної визначеності правових норм; системності впливу на людську діяльність; упорядкованості та стабільності. Тільки такі властивості, при їх умілому професійному використанні, можуть забезпечити правове регулювання всієї системи ринкових відносин.

2. До системи ринкових інститутів належать органи державного контролю та регулювання: податкова система; органи фінансово-кредитної системи держави; установи санітарного, екологічного та епідеміологічного контролю.

Тобто структура сучасного ринку суттєво ускладнилася та охоплює не лише горизонтальні відносини між фізичними та юридичними особами, але й якісно нові вертикальні зв'язки. Вони йдуть згори донизу - від держави до суб'єктів господарювання і в певних, чітко визначених межах регулюють їхню поведінку.

Враховуючи викладене вище, можемо виокремити такі основні напрями юридичної діяльності в економічній сфері.

1. Подальше уточнення мети економічного розвитку. Зокрема, необхідно надати можливість окремим громадянам та їх об'єднанням працювати за принципом: „що не заборонено, те дозволено”. Заборона повинна торкатися лише таких напрямів розвитку, які за своєю природою чи методами досягнення є антигуманними.

2. Всебічне удосконалення існуючих економічних засад ринкових відносин.

3. Обґрунтоване визначення кола прав та обов'язків суб'єктів ринкових відносин. Мова йде про унормування діяльності обмеженої категорії осіб, організацій та підприємств. Зокрема, особливої уваги заслуговує питання про участь у господарській, підприємницькій та комерційній діяльності службовців державного апарату, співробітників правоохоронних органів, депутатів тощо.

4. Діяльність юриста в перехідний період повинна бути максимально зосереджена на виробленні принципової позиції стосовно способів регулювання економічних і соціальних відносин товарного виробництва. Необхідна обережність і ще раз обережність в інвестиційних заходах, субсидіях, дотаціях підприємств; визначеність і стабільність у відносинах власності, оренди, банківській справі, валютних операціях. Під постійним контролем повинна перебувати податкова політика, яка є чи не найбільш універсальним інструментом, що дає змогу заохочувати підприємництво та забезпечувати діяльність підприємств на користь суспільства.

У підрозділі 3.5. „Основні риси моделі економічної культури юриста правової держави з ринковими відносинами” зрозуміло, що виконувати службові обов'язки у непростій економічній ситуації, котра склалася в нашій державі, юристові досить складно. Неоднозначні процеси, що відбуваються у земельних відносинах, багаточисельні будівельні та фінансові афери, рейдерські захоплення об'єктів власності зобов'язують юриста також по-новому пропагувати основні вимоги чинних економічних законів, правильно застосовувати їх у практичній діяльності, запобігати правопорушенням у сфері економіки, не допускати зловживань службовими особами тощо. Крім цього, особливі вимоги ставляться до юриста щодо економічної діяльності. Тобто йдеться про своєрідну економічну культуру службової діяльності як важливу складову професійної культури загалом, незалежно від спеціалізації правника.

Економічна культура юриста проявляється через культуру професійного мислення, вміння на науковій основі організувати свою працю, майстерність спілкування, спроможність оцінювати та переосмислювати професійний досвід, аналіз власних можливостей і помилок, прийняття правильних рішень, орієнтування у психологічних і моральних особливостях клієнтів, створення сприятливого для справи психологічного мікроклімату в колективі, естетичне оформлення документів і свого робочого місця, ефективне використання інформаційних систем тощо. Специфіка професійної поведінки юриста в економічній сфері зумовлена, окрім юридичного мислення, знанням економічних законів, рівнем кваліфікації, стилем керівництва, особливостями юридичної практики в економічній галузі, компетентністю, періодичною атестацією, дисциплінарною відповідальністю тощо



ВИСНОВКИ

Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз дозволяє стверджувати, наступне:

1. Економічна культура виступає квінтесенцією розуміння людством його історичної ролі на кожному конкретному етапі цивілізаційного розвитку. Кожна людина, орієнтуючись в конкретному економічному просторі, сприймає як дійсність ті передумови своєї економічної діяльності, котрими володіє. Саме тому, економічна культура кожного індивіда виступає продуктом тієї історичної епохи, в якій він проживає, і того масиву економічних знань, які було засвоєно. У зв'язку з цим загальні норми, що торкаються утворення та розвитку людських відносин, розповсюджуються і на поняття економічної культури.

2. Проблема співвідношення економіки та права як в економічній, так і правовій науках є певною мірою традиційною, але сучасний момент характеризується новими особливостями функціонування економічних систем та новими можливостями і завданнями формально-правового регулювання, наявністю нових тенденцій, які неможливо було враховувати раніше. У наш час постійно розвиваються і методологічні засади дослідження усіх сторін взаємодії економіки і права.

3. Економіка впливає на право або безпосередньо, або опосередкованим шляхом - через державні інституції, політику, правосвідомість тощо. Безпосередній вплив економіки на право проявляється через право держави розпоряджатися засобами виробництва, що знаходяться у її власності. Найбільш типовим виступає опосередкований вплив економіки на право. Це знаходить свій вияв при визначенні державою розмірів податків, мінімуму заробітної плати, термінів відпусток, встановлення правил екологічної та технічної безпеки тощо.

Зворотний вплив права на економіку відбувається трьома основними способами: право закріплює ті економічні відносини, що склалися в державі та гарантує їх стабільність; право стимулює створення та розвиток нових економічних відносин, якщо для цього існують відповідні умови; право підтримує і охороняє існуючі економічні відносини в державі, особливо ті, що виникли недавно.

4. Економічна культура юриста - це система економічних знань, умінь та навиків, які дозволяють реалізовувати економічні права та економічно обґрунтовано виконувати свої професійні обов'язки, вона, передовсім, передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у сфері економіки, без чого неможливо ефективно здійснювати економіко-правове регулювання. Це стосується, насамперед фахової орієнтації в потоці різноманітної економічної інформації, розуміння причин виникнення певного дисбалансу в економіці, знання принципів перехідних економічних форм, економічної політики держави, тощо.

5. Економічна культура юриста виступає певним рівнем пізнання навколишнього середовища, соціального та правового буття в конкретний історичний період. Економічна культура юриста розвиває індивідуальні здібності кожного професіонала-правника, збагачує його внутрішній світ як особистості, сприяє всебічному прояву та розвитку його творчих сил. Економічна культура юриста за своєю сутністю є важливим компонентом людської свідомості, вона охоплює систему настанов, які є образами і почуттями.

6. Суттєве значення для становлення економічної культури юриста має, власне, юридична діяльність, зміст якої у кожному конкретному випадку становлять чітко визначені дії, перелік яких найбільш повно впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладнення соціальних зв'язків змінюються зміст та форми соціальної, а, отже, і юридичної практики. Відповідно до вимог соціального прогресу та економічного розвитку суспільства юридична практика зазнавала змін у напрямку розширення змісту, ускладнення структури, виникнення нових форм і засобів її здійснення. Тому до змісту юридичної практики (діяльності) належать не лише складання документів, консультування та участь у судових засіданнях, але й інші юридично значущі дії: попередження, припинення та розслідування правопорушень в економічній сфері, притягнення до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, що регламентують економічну діяльність, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових та економічних явищ, результатів юридичної діяльності.

7. В умовах ринкових перетворень в економічній сфері особливого значення набуває роль права як стимулятора щодо формування ринкових економічних відносин. Право повинно не просто насаджувати ринкові відносини, а стимулювати їх формування та розвиток. На сучасному етапі варто акцентувати увагу на тому, що право повинно скасувати всі перепони на шляху України до ринку (і не тільки національного), створити належні економічні стимули, закріпити економічне підґрунтя ринкової динаміки, визначити коло ринкових відносин тощо. Саме право може стимулювати через відповідні механізми утвердження рівних умов щодо розвитку всіх форм власності, захист господарюючих суб'єктів від недобросовісної конкуренції тощо.

8. Економічна культура юриста як економіко-правова категорія виступає характеристикою економічних відносин, способу, форми і результату діяльності людей у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і духовних благ, як засіб перетворювальної діяльності та регулятор економічної поведінки людей. Економічна культура юриста виконує чотири основні функції: стимулюючу, інтеграційну, інноваційну та світоглядну. Стимулююча функція економічної культури юриста проявляється у стимулюванні нової економічної поведінки людини через зростаючі потреби та інтереси, оновленні мотивів щодо праці в нових умовах, що стимулює людей для пошуку нового типу економічної поведінки, який забезпечить досягнення успіху. Інтеграційна функція економічної культури юриста забезпечує єдність інтересів працюючих, держави, суспільства. Інноваційна функція економічної культури юриста забезпечується внутрішньою структурою економічної культури, яка постійно змінюється під дією нових умов. Світоглядна функція економічної культури юриста має прояв у новому баченні людиною економічної дійсності, новій оцінці цієї економічної дійсності як такої, що дає великі можливості для реалізації перспективних планів та знаходження її місця в умовах ринкової трансформації.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Несімко О.Д. Поняття, сутність та основні характеристики економічної культури / О.Д. Несімко // Науковий вісник Львівського юридичного інституту. Серія юридична. - Львів: ЛЮІ МВС України. - 2005. - Вип. 2. - С.181-189.

2. Несімко О.Д. Формування економічної культури юриста в умовах ринкової трансформації / О.Д. Несімко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. - Львів, 2006. - Вип. 1. - С. 335-345.

3. Несімко О.Д. Поняття „економіка” і „право” як складові характеристики загального рівня культури юриста / О.Д. Несімко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. - Львів, 2006. - Вип. 2. - С. 265-274.

4. Несімко О.Д. Економічна культура як одна з невід'ємних рис професійного юриста / О.Д. Несімко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2006. - Вип. 32. - С. 259-264.

5. Несімко О.Д. Принципи економічної культури юриста / О.Д. Несімко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів, 2007. - Вип. 1. - С. 204-213.

6. Несімко О.Д. Поняття економічної культури юриста та її структура / О.Д. Несімко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - Львів, 2007. - Вип. 2. - С. 402-411.

7. Несімко О.Д. Структура економічної культури // Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні: матеріали міжнародної науково-практичної конференції 30 вересня 2005 р. / Міністерство внутрішніх справ, Львівський державний університет внутрішніх справ / упоряд. І.О. Ревак, О.І. Руда. - Львів: ЛьвДУВС, 2006. - С.128-130.

8. Несімко О.Д. Характерні особливості економічної культури юриста // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: матеріали щорічної науково-практичної конференції (20 січня 2006 р., Львів) / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / за наук. ред. проф. Я.Й. Малика: У 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Ч. 1. - С. 216-217.

9. Несімко О.Д. Дотримання принципів економічної культури - запорука професійної діяльності юриста // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (осінні юридичні читання): тези доповідей та повідомлень учасників Всеукраїнської курсантсько-студентської наукової конференції (м. Львів, 10 листопада 2006 року) / Міністерство внутрішніх справ, Львівський державний університет внутрішніх справ . - Львів, 2006. - С. 99-100.



АНОТАЦІЯ

Несімко О.Д. Економічна культура юриста: правовий аспект. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень.- Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2009.

Дисертація являє собою комплексне дослідження загальнотеоретичних та практичних проблем формування економічної культури юриста. Сформульовані визначення та здійснений усебічний аналіз поняття, принципів, функцій, критеріїв і факторів економічної культури юриста правової держави з ринковими відносинами, а також чинників впливу на її формування у контексті сучасної економічної та правової науки.

У дисертації проводиться глибоке наукове узагальнення економіко-правових проблем юридичної діяльності в сучасних умовах. Досліджується співвідношення економіки і права у структурі загальноцивілізаційної культури, розкривається вплив економічних процесів перехідного періоду на формування моделі економічної культури юриста.

Дисертація має практичне значення для формування професійної культури юриста, її теоретико-правового осмислення, для подальшого розвитку теорії держави і права.

Ключові слова: загальноцивілізаційна культура, економічна культура, принципи економічної культури, моделі економічної культури, економіко-правові проблеми, економічна теорія права, економічна культура юриста, економічно-правове регулювання.



АННОТАЦИЯ

Несимко О.Д. Экономическая культура юриста: правовой аспект. - Рукопись .

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2009.

Диссертация представляет собой комплексное исследование общетеоретических и практических проблем формирования экономической культуры юриста. В работе сформулированы определения и произведен всесторонний анализ понятия, принципов, функций и критериев экономической культуры юриста правового государства с рыночными отношениями, а также факторов влияния на её формирование в контексте современной экономической и правовой науки.

Проводя анализ позиций отечественных и зарубежных учёных, которые исследовали правовые аспекты экономической культуры юриста автор уделяет значительное внимание раскрытию понятия “культура” в цивилизационном аспекте: антропологическом, социологическом и философском. На основании обобщения существующих в научной литературе точек зрения диссертант делает вывод о том, что культура в цивилизационном понимании представляет собой особую форму жизнедеятельности человека, возникает одновременно с человеком в акте антропогенезиса.

Раскрывая соотношение экономики и права в структуре цивилизационной культуры автор акцентирует внимание на том, что экономика как сфера деятельности и отрасль знаний формирует правила бытия, заставляя человека делать тот или иной выбор и принимать непростые решения в мире ограниченных ресурсов. На основании изучения теоретического материала диссертант утверждает, что в современных условиях взаимодействие экономики и права обусловлено задачами формирования нового экономического мышления и сознания, овладения экономическими знаниями и навыками с целью принятия решений, необходимых для экономического и социального строительства в нынешних условиях, содействует эффективному сотрудничеству и создает крепкий базис для новой отрасли знаний и практической деятельности - экономической культуры юриста.