Кримінологічна характеристика та запобігання зґвалтуванню (на підставі матеріалів практики Автономної Республіки Крим)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 344.541(282.247.34)Г93

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗГВАЛТУВАННЮ (НА ПІДСТАВІ МАТЕРІАЛІВ ПРАКТИКИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

Губанова

Олена Вікторівна

КИЇВ

2008



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології юридичного факультету Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

ГЛУШКОВ Валерій Олександрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри кримінального права

та кримінології

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Гасанов Рустам Іманович,

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, директор Юридичного інституту

кандидат юридичних наук, професор

Куц Віталій Миколайович,

Національна академія прокуратури України, проректор з наукової роботи - директор Науково-дослідного інституту.

Захист дисертації відбудеться " 17 " листопада 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "02" жовтня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стаття 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Одним з невід'ємних прав людини є право на статеву свободу і недоторканність. Сучасна цивілізована демократична держава, що побудована на ліберальних цінностях, визнає аморальним, не припустимим і протиправним примус і насильство у сфері статевих відносин. Найбільш вагомим за ступенем суспільної небезпеки і тяжкості заподіюваних наслідків серед злочинів, які посягають на статеву свободу і недоторканність особи, є зґвалтування, його частка серед цієї групи злочинів складає 50 %. В механізмі цього виду злочинної поведінки особливе місце займає насильство, агресивно-зневажливе відношення не просто до людини, її життя, здоров'я, честі і гідності, свободи, недоторканності, а й до особи іншої статі, що відокремлює таку поведінку від усіх інших видів злочинної поведінки. Причини та мотив вчинення зґвалтування пов'язані із свідомо і ретельно приховуваними психологічними та статевими особливостями особистості, носять сугубо інтимний характер, а нерідко не охоплюються свідомістю індивіда. Зґвалтування спричиняє тяжкі наслідки для жертви, які мають моральний або фізичний характер, наносить величезну, часто непоправну шкоду людині, суспільству. Наслідки цього роду насильства у виді психічної травми залишаються у жертви на дуже тривалий час, іноді на все життя, особливо гостро вони виявляються в осіб, які стали жертвами педофілії. Психічна травма жертви може поглиблюватись під час розслідування злочину.

Частка зґвалтувань у загальної кількості зареєстрованих злочинів залишається практично незмінною (0,3-0,2), що свідчить про високий рівень латентності. У зв'язку з викладеним, питання запобігання зґвалтуванню набуває особливої гостроти. Загальновідомо, що витрати на профілактику злочину в багато разів менші, ніж сукупність витрат, що зазнають окрема людина, родина і суспільство в зв'язку із сексуальним насильством і зґвалтуванням зокрема.

Серед інших регіонів АР Крим відрізняється особливостями кримінологічної характеристики зґвалтування. За абсолютними показниками АР Крим займає шосте місце, частка зґвалтувань, вчинених на цій території, у загальній кількості зареєстрованих у країні зґвалтувань починаючи з 1996 р. поступово збільшується (у 1996 р. зростання складало 4,9 %, Зґвалтування займає особливе місце серед інших статевих злочинів, його частка серед них складає 50 %. у 2001 р. - вже 6,5 %, у 2005 р. залишається практично на цьому ж рівні - 6,4 %), що свідчить про недостатність та неефективність запроваджених на сьогодні у цьому регіоні заходів щодо запобігання зґвалтуванню.

У розробку питань теорії і практики протидії злочинності значний внесок зробили такі видатні українські та російські вчені, як: Г.А. Аванесов, А.І. Алексєєв, М.І. Бажанов, Ю.Д. Блувштейн, А.А. Герцензон, В.В. Голіна, В.О. Глушков, Н.О. Гуторова, Л.М. Давиденко, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.С. Зеленецький, І.І. Карпець, Я.Ю. Кондратьєв, О.М. Костенко, Н.Ф. Кузнєцова, В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, О.М. Литвак, В.Г. Лихолоб, Ф.А. Лопушанський, В.В. Лунєєв, Г.М. Міньковський, В.Т. Нор, М.І. Панов, Д.В. Рівман, О.Б. Сахаров, О.Я. Свєтлов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.М. Трубников, В.О. Туляков, І.К. Туркевич, В.І. Шакун, О.М. Яковлєв та ін.

Дослідженню безпосередньо статевих злочинів присвячені праці таких учених, як: Ю.В. Александров, Ю.М. Антонян, Б.А. Блиндер, Б.Л. Гульман, А.П. Дьяченко, Г.Б. Елемисов, А.А. Жижиленко, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.М. Ігнатов, О.Г. Кальман, І.І. Лановенко, П.І. Люблінський, В.С. Мінська, П.П. Осипов, С.В. Познишев, З. Старович, А.П. Чуприков, Б.М. Цуприк, О.М. Яковлєв та ін.

Після прийняття нового Кримінального кодексу в Україні захищено декілька кандидатських дисертацій, що присвячені вивченню статевих злочинів: Косенко С.С. "Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх", 2004 р.; Синєокий О.В. "Мотивація девіантних форм поведінки особи, що призводять до сексуальних злочинів", 2006 р. Що стосується безпосередньо запобігання зґвалтуванням, то деяким аспектам вивчення цієї проблеми присвячена лише робота Лукаш А.С. "Зґвалтування: кримінологічна характеристика, детермінація та їх попередження", 2007 р. Таким чином, в Україні комплексно, на монографічному рівні, проблеми запобігання зґвалтування, з урахуванням статусу регіону (в тому числі курортного), не досліджувались.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації розглядалася і була затверджена вченою радою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського 24 березня 2004 року згідно з науковим напрямом роботи кафедри кримінального права і кримінології за темою "Кримінально-правові аспекти судово-правової реформи в Україні" (номер державної реєстрації теми -- 0104U004158).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному аналізі та всебічному дослідженні кримінологічної характеристики зґвалтування, факторів його детермінації, особливостей особистості злочинця, його жертви, а також розробці конкретних теоретичних та практичних науково обґрунтованих рекомендацій та пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавчої системи профілактики зґвалтування.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

визначити місце зґвалтування у системі статевих злочинів;

дати кримінологічну характеристику зґвалтування, включаючи встановлення основних кількісно-якісних показників, з'ясування кримінологічного значення місця, часу та географії їх вчинення; виявити особливості кримінологічної характеристики даної категорії злочинів, що вчинюються на території АР Крим;

встановити рівень латентності зґвалтування та її причини;

дати кримінологічну характеристику особистості ґвалтівника, включаючи встановлення соціально-демографічних, морально-психологічних, кримінально-правових характеристик та мотивації вчинення зґвалтування;

дати віктимологічну характеристику зґвалтування, включаючи встановлення соціально-демографічних та морально-психологічних характеристик жертви зґвалтування, її ролі у генезисі формування злочинної поведінки ґвалтівника;

встановити та проаналізувати комплекс біологічних, психологічних та соціальних факторів детермінації зґвалтування;

визначити головні напрями та розробити практичні рекомендації і пропозиції щодо профілактики зґвалтування, включаючи як їх спрямованість на протидію протиправної поведінки злочинця, так і віктимологічний аспект, враховуючи курортний статус та інші особливості досліджуваного регіону - АР Крим.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері охорони статевої свободи та статевої недоторканності людини.

Предмет дослідження в межах об'єкту складають особистість ґвалтівника, кримінологічна характеристика, детермінація та практичні заходи запобігання зґвалтування.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає сукупність методів наукового пізнання. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи пізнання: формально-логічний, історико-правовий, порівняльно-правовий, системно-структурний, статистичні, а також конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу інформації (вивчення матеріалів архівних кримінальних справ, опитування працівників органів внутрішніх справ та прокуратури) та інші, які дали можливість отримати найбільш повну інформацію про явище, що вивчається та обґрунтувати нові положення, теоретичні висновки, пропозиції і практичні рекомендації. Формально-логічний і системно-структурний методи дослідження дозволили здійснити обробку отриманого емпіричного матеріалу. Історико-порівняльний та статистичні методи дозволили з'ясувати основні кількісно-якісні характеристики явища, що вивчається, встановити певні закономірності і тенденції їх розвитку та з'ясувати його детермінанти. Конкретно-соціологічні методи дали можливість дати кримінологічну характеристику особистості ґвалтівника та жертви зґвалтування й ін.

Теоретичну базу дослідження становлять положення, які містяться в працях вітчизняних та зарубіжних філософів, криміналістів, кримінологів, соціологів, психологів, психіатрів та сексологів.

Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять: Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти, кримінальне законодавство інших держав (Азербайджанської Республіки, Бєларусі, Грузії, Данії, Естонії, Іспанії, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Латвії, Польщі, Молдови, Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Таджикистану, Франції, Швейцарії, Швеції, Японії).

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали узагальнені дані, отримані в ході вивчення та аналізу:

аналізу статистичних даних МВС України за 1996-2006 рр.;

200 архівних кримінальних справ, які були розглянуті судами Автономної Республіки Крим у 1996-2005 рр. за ст. 152 КК України (ст. 117 КК України 1960 р.);

30 постанов органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи;

анкетування 50 осіб, які притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 152 КК України (ст. 117 КК України 1960 р.) судами Автономної Республіки Крим у 1996-2005 рр. та знаходяться в місцях позбавлення волі;

анкетування слідчих органів внутрішніх справ та прокуратури України в Автономній Республіці Крим (64 особи);

анкетування населення Автономної Республіки Крим щодо вивчення громадської думки з проблем профілактики зґвалтування (350 осіб);

Наукова новизна одержаних результатів. Більшість положень та пропозицій висуваються вперше у вітчизняній кримінологічній науці, деякі становлять собою розвиток досягнень попередніх дослідників цієї та суміжних проблем, з урахуванням сучасного стану і розвитку кримінологічних знань, теорії і практики протидії злочинності.

Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримано на підставі особистих досліджень автора. Найбільш значущі результати, що виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

- дано комплексну кримінологічну характеристику зґвалтування, включаючи основні кількісно-якісні показники зазначених злочинів, місце, час та географію їх вчинення відносно Автономної Республіки Крим з урахуванням курортного статусу регіону;

- сформульовано авторську концепцію мотивації зґвалтування;

- визначено головні напрями та розроблені практичні рекомендації щодо профілактики зґвалтування на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях, включаючи як їх спрямованість на протидію протиправній поведінці злочинця, так і віктимологічний аспект та враховуючи курортний статус досліджуваного регіону - АР Крим;

- внесені пропозиції щодо проекту Закону України "Про профілактику правопорушень". Розроблено проект Регіональної комплексної програми профілактики злочинів проти статевої свободи і недоторканності особи у Автономній Республіці Крим на 2008-2012 роки.

- умотивовано необхідність доповнити ст. 152 КК України такою кваліфікуючою ознакою, як „вчинення зґвалтування стосовно чоловіка або дружини, дитини, іншого члена сім'ї, близького родича або особи, про яку за законом винний зобов'язаний піклуватися".

дістало подальшого розвитку:

- основні причини латентності аналізованого злочину;

- комплексна кримінологічна характеристика особистості ґвалтівника, включаючи основні соціально-демографічні, морально-психологічні, кримінально-правові характеристики;

- розглянуто детермінацію зґвалтування, яка являє собою сукупність взаємодіючих і взаємообумовлених криміногенних факторів біологічного, психологічного та соціального порядку. Встановлено та проаналізовано детермінанти кожного вказаного виду;

- віктимологічна характеристика зґвалтування, зокрема поглиблено соціально-демографічні та морально-психологічі характеристики жертви зґвалтування, її роль у генезисі злочинної поведінки.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері - як підґрунтя для подальшої розробки концепції профілактики насильницької злочинності у сфері статевих відносин та у правотворчості - під час розробки нормативних актів, що регулюють сферу статевих відносин, при вдосконаленні норм КК України (дисертанткою направлені відповідні пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності - Додатки М, Н); 2) у правозастосуванні - при розробці та впровадженні державних та регіональних програм з профілактики статевих злочинів, при розслідуванні даної категорії злочинів (дисертантом направлені відповідні пропозиції до Верховної Ради АРК - Додатки П, Р); 3) у правовиховній сфері - для підвищення правової культури населення та віктимологічної профілактики (дисертанткою направлені відповідні пропозиції до Кримського республіканського інституту післядипломної освіти - Додатки С, Т) у навчальному процесі - при підготовці лекцій, методичних посібників та підручників з курсу „Кримінологія".

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися: на Міжвузівській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми розбудови кримінально-процесуального судочинства України" (Херсон, 2003); на X Міжнародній історико-правовій конференції "Історико-правові проблеми автономізму та федералізму" (Севастополь, 2003); на XII історико-правовій конференції "Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва" (Бахчисарай, 2004); на VII звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2005); Міжнародному науково-практичному семінарі "Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку" (Сімферополь, 2006); II Міжнародному науково-практичному семінарі "Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку" (Сімферополь, Алушта 2007).

Положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Результати дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності Верховної Ради АРК, правоохоронних органів АРК, Ради Міністрів АРК, Міністерства освіти та науки АРК, Міністерства культури та туризму АРК.

Теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу "Кримінологія", та спецкурсу "Методика розслідування окремих видів злочинів".

Публікації. Основні положення та висновки проведеного дослідження знайшли своє висвітлення у дев'яти наукових публікаціях (із них - шість у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура дисертації зумовлена її метою, предметом дослідження та поставленими завданнями і складається із вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 280 сторінок, з них основного тексту - 200 сторінок, додатки (14) - 51 сторінки, список використаних джерел (303 найменування) - 29 сторінок.



Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми, визначається її зв'язок із науковими планами, а також мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, стан наукової розробки, висвітлюється наукова новизна, сформульовані положення, що виносяться на публічний захист, розкривається теоретична й практична значимість отриманих результатів, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.

Перший розділ "Загальна кримінально-правова та кримінологічна характеристика зґвалтування" складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Зґвалтування у системі статевих злочинів" розглядається така основна особливість зґвалтування як статевого злочину, як насильницький спосіб його вчинення. Аналізуються існуючі в юридичній літературі точки зору щодо визначення поняття насильства та виокремлення групи насильницьких злочинів як таких. Автор приєднується до позиції науковців, які вважають, що підґрунтям об'єднання злочинів у групу насильницьких є насильницький спосіб їхнього вчинення, тобто фізичне або психічне насильство над особистістю виступає як спосіб дій по досягненню цілком конкретної кримінальної мети протиправної поведінки.

Кримінологічній характеристиці зґвалтування властиві риси інших насильницьких злочинів, однак вона має і свої особливості, опосередковані сексуальною мотивацією діяння, що відносяться до безпосереднього об'єкта посягання, способів вчинення злочину, особистості ґвалтівника, жертви тощо. На відміну від більшості статевих злочинів, зґвалтування завжди супроводжується насильством, у 80 % випадків злочинцем було застосовано безпосередньо фізичне насильство над особою, і найчастіше має тяжкі наслідки для жертви, характеризується найбільшою частотою вчинення. Таким чином, зґвалтування займає особливе місце серед злочинів, які посягають на статеву свободу і недоторканність особи, та за ступенем суспільної небезпеки і тяжкості заподіюваних наслідків перевершує деякі інші насильницькі злочини.

У підрозділі 1.2. "Кримінологічна характеристика зґвалтування" на основі проведеного аналізу статистичних даних та вивчення кримінальних справ розглянуто основні особливості кримінологічної характеристики зґвалтування, що вчинюються на території АР Крим.

Останні роки кількість зареєстрованих зґвалтувань (за абсолютними показниками) на території України стабільно зменшується. Однак така тенденція, яка є діаметрально протилежною тенденції збільшення зґвалтувань п'ятнадцятирічного періоду (1976-1990 рр.), більш пов'язана з недоліками системи боротьби зі злочинністю, ніж з реальним стабільним зменшенням кількості проявів цього виду злочинної поведінки. Частка зґвалтувань у загальній кількості зареєстрованих злочинів залишається практично незмінною, що свідчить про стабільність його детермінант та високу латентність.

Зміни у динаміці зґвалтувань, вчинених на території АР Крим, прямо не пов'язані зі змінами кількості населення. Кількість постійних мешканців постійно зменшується на 10-20 тисяч чоловік щорічно, однак водночас, росте кількість туристів. Збільшення частки зґвалтувань в досліджуваному регіоні пов'язане з його курортним статусом, що необхідно враховувати при розробці заходів протидії цьому злочину.

Розрахунок коефіцієнта кількості зґвалтувань на 1000 осіб, показав, що на перше місце виходить смт. Красноперекопськ, далі йдуть смт. Первомайськ, м. Білогірськ, м. Алушта та м. Саки. Географічна нерівномірність у рівні, динаміці та структурі злочинності пов'язана зі: 1) соціально-економічними умовами того чи іншого регіону; 2) національним складом і структурою населення; 3) рівнем культурно-виховної роботи та організації дозвілля населення; 4) станом боротьби зі злочинністю. Населені пункти, які лідирують за кількістю зґвалтувань на 1000 населення, мають бути предметом особливої уваги діяльності щодо встановлення причин та умов вчинення зґвалтувань.

Аналіз кримінальних справ, розглянутих судами АР Крим (1996-2005 рр.), показав, що 71,2 % у структурі аналізованих злочинів складають злочини, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 152; 17,2 % - ч. 1 ст. 152; 9,7 % - ч. 2 ст. 153; 1,4 % - ч. 4 ст. 152 КК України. Переважну більшість зґвалтувань на території АР Крим було вчинено у стані алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння - 92 % (у цілому по країні - 47 %). На території міст та селищ міського типу півострова вчинено 60 % зґвалтувань (ґвалтівниками в абсолютній більшості випадків є особи, які проживають у районі вчинення злочину); у житловому приміщенні - 49,5 %; на вулиці - 26 %; у парку, сквері - 15 %; у вечірній і нічний час - 90 % (час вчинення зґвалтувань у межах доби значною мірою залежить від часу максимальної активності жертви злочину); у літній період: максимум - липень та серпень -45,6 %.

Що стосується способу вчинення злочину, виявлено, що на характер дій злочинця впливає місце вчинення зґвалтування: у 18 % винятково психічне насильство; у 2 % злочинець скористався безпорадним станом жертви. У більшості випадків мало місце використання декількох способів вчинення зґвалтування у сукупності. При групових зґвалтуваннях характерним є утримування жертви, а також погроза зґвалтуванням відразу всіма членами групи. 15,2 % зґвалтувань було припинено у зв'язку з обставинами, які не залежали від злочинця, на стадії замаху.

Курортний статус досліджуваного регіону впливає на ступінь латентності зґвалтування. Це стосується як факторів, пов'язаних з незверненням потерпілого та осіб, яким відомо про злочин до правоохоронних органів, так й з хибною практикою реагування правоохоронних органів на відповідні звернення та повідомлення. У результаті порівняльного співставлення відомостей щодо абсолютної кількості зареєстрованих зґвалтувань, вчинених на території АР Крим та відповідної кількості звернень громадян, зареєстрованих в Бюро судово-медичних експертиз АР Крим, встановлено, що латентними залишаються майже 80 % зґвалтувань.

Однією з причин високого рівня латентності зґвалтування є неналежний контроль органів прокуратури щодо забезпечення законності при розкриті та розслідуванні даної категорії злочинів. Перш за все, це стосується необґрунтованості постанов про відмову у порушенні кримінальної справи за мотивами відсутності події або складу злочину. Якщо порівняти кількість зареєстрованих зґвалтувань і осіб, засуджених за їх вчинення, протягом низки років, то простежується, що як мінімум кожен четвертий ґвалтівник залишається непокараним.

Підрозділ 1.3. "Аналіз віктимологічної сторони зґвалтування" присвячено дослідженню особистості жертви злочину, впливу жертви на вчинення зґвалтування, аналізу її віктимної поведінки. Найбільш віктимною є група жінок у віці 18-30 років (70 %); неодружені (50,5 %); мають дітей (45 %); мають середню освіту (77,7 %); займаються некваліфікованою і низько кваліфікованою працею (робітниці) (47,5 %); проживають у місті (50,6 %).

Відповідно до ступеня знайомства жертви зі злочинцем зґвалтування можна розділити на три групи: 1) напад на незнайомих (випадкових) жінок (30,6 %); 2) зґвалтування жінок, що мали ситуативне (безпосередньо до злочину) знайомство з ґвалтівником (22,6 %); 3) напад на жінку, раніше знайому ґвалтівнику (46,6 %).

У 33,6 % випадків поведінка жертви створила об'єктивні передумови для вчинення зґвалтування; провокуючий характер поведінки мав місце у 24,2 % випадків, що свідчить про можливість зменшення кількості даних злочинів при наявності реальної системи профілактики віктимної поведінки. Намір на вчинення зґвалтування виник: у 61 % випадків після знайомства і спілкування з жертвою; раптово - у 28 % випадків; до зустрічі з жертвою - 8 % випадків; інше - 3%.

Характерними формами віктимної поведінки жінки є: 1) перебування у стані алкогольного (наркотичного або іншого) сп'яніння (52 % жертв; у 34,2 % випадків мало місце спільне вживання жертвою і ґвалтівником спиртних напоїв); 2) перебування у компанії малознайомих людей (ситуативні знайомства); 3) перебування у компанії знайомих людей, коли існує реальна можливість сексуального нападу; 4) поведінка жінки, що демонструє зневагу нормам моралі; сексуальне „інтриганство" з метою отримання якоїсь вигоди тощо; 5) нехтування заходами особистої безпеки; 6) поведінка жертви, обумовлена наявністю фізичних або психічних відхилень. У ряді випадків вагомим криміногенним фактором була аморальна репутація жертви.

Другий розділ "Детермінація зґвалтування" складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Соціальні чинники вчинення зґвалтування" досліджуються криміногенні чинники детермінації зґвалтування соціального порядку, серед яких, насамперед, слід зазначити негативні наслідки зниження моральних критеріїв у суспільстві, поширення психології вседозволеності, що проявилось, у так званій "сексуальній революції", яка потягла за собою зміни у статевій моралі і моральності суспільства. До таких соціальних змін можна віднести: зниження загального рівня статевої моралі; поширення примітивних поглядів на міжособистісні відносини; ранній початок і безладний характер статевих зносин; легкість зміни партнера, а також нестабільне економічне становище громадян. Вчиненню таких злочинів сприяють недоліки у виховній роботі (перш за все, у статевому вихованні), як з боку батьків, так і органів освіти, культури, охорони здоров'я. Так, для більшості дітей 7-8 років головними джерелами сексуальної інформації є друзі та ЗМІ. У детермінації зґвалтувань, значну роль відіграє перенасичення соціокультурного середовища зразками різних форм насильства та його культу, а також фактично необмежене поширення різного роду порнографічної продукції.

Криміногенну роль у детермінації зґвалтування й у першу чергу групових форм його вчинення відіграє неорганізованість дозвілля населення. Висвітлюється роль конкретної життєвої ситуації на формування злочинної поведінки ґвалтівника, масового вживання алкогольної продукції, наркотичних речовин.

До соціальних чинників зґвалтування необхідно віднести вади у діяльності відповідних медичних установ з виявлення і лікування осіб, які мають психосексуальні аномалії та психічні патології; вади діяльності правоохоронних органів з виявлення осіб, схильних до вчинення статевих злочинів, та з розкриття, розслідування, запобігання зґвалтувань; контролю за особами, що відбули покарання; наслідки існуючої житлової проблеми.

У підрозділі 2.2. „Біопсихологічні чинники вчинення зґвалтування" розглянуто сукупність взаємодіючих та взаємообумовлюючих криміногенних чинників біологічного та психологічного порядку, особливості їх ролі в механізмі вчинення зґвалтування.

Роль біологічних чинників полягає: по-перше, у формуванні під їх впливом порушення термінів і темпів становлення сексуальності, статеворольової поведінки, що детермінує виникнення різного роду психосексуальних розладів (статевих перверсій та статевих девіацій); по-друге, у дії такого біологічного фактору, як психічні відхилення, які суттєво впливають на сексуальні спілкування, зносини і поведінку, статеворольові позиції, та, відповідно, є підґрунтям виникнення різного роду психосексуальних розладів. У деяких випадках психічні відхилення безпосередньо впливають на мотиви поведінки особи. Біологічні чинники набувають криміногенного значення при несприятливому впливі середовища і певною мірою визначають схильність до злочинної поведінки.

Значну роль у детермінації зґвалтування відіграють вади батьківського виховання та дитинства. Перш за все, це стосується особливостей раннього контакту індивіда з матір'ю. Тривалий гіпертрофований психоемоційний зв'язок з матір'ю може привести до порушень у статевій аутоідентифікації. Відсутність належних емоційних контактів приводить до того, що особа не набуває соціальних і психологічних навичок і умінь спілкування з представницями іншої статі. Фрустрірування та блокування сексуальних потягів приводить до нагромадження афективних психотравмуючих переживань. Відсутність або істотне ослаблення емоційних контактів між батьками і дитиною (особливо матір'ю), насильство і жорстокість стосовно матері (іншого члена родини) приводять до емоційної і соціальної ізоляції дитини. Відповідні спогади і відчуття, пов'язані з цим психотравмуючим періодом життя, асоціюються у індивіда з матір'ю (жінкою взагалі).

Природним наслідком таких умов психологічного становлення особистості є практична реалізація отриманих установок у виді вчинення зґвалтувань й інших злочинів на сексуальному ґрунті.

Підрозділ 2.3. "Кримінологічна характеристика особистості ґвалтівника" присвячено дослідженню основних характеристик особистості ґвалтівника (соціально-демографічних, включаючи соціальний статус і соціальні зв'язки, морально-психологічних та кримінально-правових), як основної і найважливішої ланки механізму злочинної сексуальної поведінки.

У підрозділі критично аналізуються існуючі в юридичній літературі точки зору щодо недоцільності криміналізації зґвалтування особи чоловічої статі та наводиться аргументація щодо необхідності існування відповідної норми у кримінальному законодавстві. Аналіз судової практики показує, що жінки притягуються до кримінальної відповідальності за зґвалтування тільки за співучасть. Співучасть жінок у зґвалтуванні на території АРК (5,7 %) значно вища, ніж у середньому по країні (1 %), чим старший вік жінки, тим більшою жорстокістю і цинізмом характеризуються її дії.

Кримінально активною групою є чоловіки у віці 19-25 років (58 %); неодружені, які раніше перебували у шлюбі (61,8 %); мали дітей (56 %); з середньою освітою (58 %); робітники (53 %) та особи, які ніде не працювали і не навчалися (42 %); з низькою культурою й інтелектуальним розвитком; раніше судимі (41 %, з них: 52,5 % за злочини, пов'язані з насильством; 17,5 % за статеві злочини). У неповних родинах виховувалися 40 % ґвалтівників (32 % тільки матір'ю); 38 % при наявності матеріальних труднощів; при жорстокому вихованні батьків - 15 %; при вихованні застосовувалися заходи фізичного впливу - 40 % (32 % застосування насильства з боку батьків); статеве виховання не проводилося з 78 % (22 % отримали його на уроках біології); правового виховання не отримали 70 %. В АР Крим значно менше (5,6 %) чим по країні (11,5 %) вчинено зґвалтувань неповнолітніми.

У сукупності з іншими злочинами вчинено 60 % зґвалтувань (із задоволенням статевої пристрасті неприродним способом - 35 %; хуліганством - 10,3 %; розбоєм - 9,6 %; крадіжкою - 8,3 %; грабежем - 7,6 %; умисними тяжкими тілесними ушкодженнями - 6,7 % та ін.). Об'єкт злочинних посягань і характер злочинних дій свідчить про низький рівень ціннісних орієнтацій і потреб ґвалтівника.

У 27,6 % випадків зґвалтування були вчинені у групі (цей показник по країні взагалі - 15,2 %). Чим вищий вік злочинця, тим нижча кількість групових зґвалтувань.

Встановлено, що питома вага раніше судимих серед ґвалтівників складає 41 % (з них 38,2 % вчинили зґвалтування під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням або після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання), у 52,5 % випадків це були насильницькі злочини, а у 17,5 % випадків - статеві злочини. Для злочинної поведінки ґвалтівників, характерний ранній рецидив. Більшість ґвалтівників, які вчинили злочин не вперше, припадає на групу віком 19-25 років - 51,7 %, що вказує на формування кримінальної особистості ґвалтівника у ранньому віці.

Різні психічні аномалії були виявлені лише у 11,4 % випадків. Акцентується увага, що експертиза проводилася лише стосовно 27,8 % осіб, засуджених за вчинення зґвалтування.

Національний склад злочинців у цілому відбиває етнічний склад населення півострова.

Автор робить висновок, що мотиви вчинення зґвалтування доцільно поділити на дві основні групи: 1) не пов'язані з сексуальним самосприйняттям індивіда (помста і користь); 2) пов'язані з сексуальним самосприйняттям індивіда: а) мотиви самоствердження, що складаються під впливом внутрішнього особистісного конфлікту; б) мотиви самоствердження, що складаються під впливом міжособистісного конфлікту; в) власне мотив задоволення сексуального потягу. В більшості досліджених кримінальних справ в повній мірі мотиву злочину не встановлено.

Третій розділ "Запобігання зґвалтуванню" складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. "Загальносоціальне запобігання зґвалтуванню" присвячено розгляду комплексу заходів запобігання статевих злочинів взагалі та зґвалтування зокрема на загальносоціальному рівні, серед яких автором пропонуються наступні.

Для запобігання зґвалтуванню на загальносоціальному рівні необхідне формування духовних, релігійних, моральних, культурних цінностей суспільства та формування відповідної державної ідеології. Окремої уваги заслуговує проблема статевого виховання. Також є необхідним не лише мінімізувати криміногенність впливу засобів масової інформації, але й у повну силу використовувати їх можливості у запобіганні злочинності.

Наголошується на необхідності прийняття ефективних комплексних державних програм щодо організації дозвілля молоді та їх реальне достатнє фінансування за рахунок держбюджету і підприємців - власників нічних клубів, гральних автоматів тощо.

Потрібне розв'язання житлової проблеми населення: важливо розробити реальні пільгові програми кредитування для молоді; створити пільговий житловий фонд соціального призначення тощо.

Потрібна зважена державна політика та просвітницька діяльність у сфері планування сім'ї та зміцнення сімейних засад, широкомасштабна організація служб, консультативних центрів тощо. Особливу увагу слід приділяти випадкам сімейного насильства у відношенні дітей.

Пропонується ввести в закладах освіти, на підприємствах та в установах штатну одиницю психологів-педагогів-вихователів, які мають виявляти такі стійкі негативні людські якості, як: конфліктність, гіперагресія, жорстокість, ознаки перенесення людиною стресів різної етимології, зокрема, внаслідок пережитого насильства (в тому числі сексуального). У зв'язку з цим, необхідно належну увагу приділити підготовці відповідних кадрів.

Окремим напрямком профілактичної діяльності має бути боротьба з пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, токсикоманією.

Ефективність превентивної діяльності багато в чому залежить від досконалості національного законодавства, створення та реалізація програм, спрямованих безпосередньо на запобігання злочинам проти статевої свободи і недоторканості особи з урахуванням регіональних особливостей цих злочинів. Сформульовані пропозиції до проекту Закон України „Про профілактику правопорушень", та розроблено проект Регіональної комплексної програми профілактики злочинів проти статевої свободи і недоторканності особи у Автономній Республіці Крим на 2008-2012 роки.

У підрозділі 3.2. "Спеціальнокримінологічне запобігання зґвалтуванню" автор розглядає заходи запобігання спеціальнокримінологічної спрямованості.

Наголошується на необхідності вдосконалення методичного забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування зґвалтування. Це стосується прийомів встановлення події злочину й розшуку ґвалтівників; вивчення особистості ґвалтівника та жертв зґвалтування та роботи з потерпілими; проведення розслідування зґвалтувань із залученням психіатрів, сексологів і психологів. Оперативно-кримінологічні дослідження зґвалтування повинні бути спрямовані на з'ясування соціально-психологічних механізмів вчинення даних злочинів, тобто на рівень групової і міжособової взаємодії людей. Лише повна взаємодія відповідних служб та підрозділів ОВС, ефективна координація їх діяльності дасть змогу реально протидіяти цьому виду злочинної поведінки.

Необхідно враховувати можливості прокуратури як органу, який координує діяльність правоохоронних органів у разі необхідності консолідації сил та засобів при проведення спільних заходів щодо профілактики зґвалтування.

Недостатня ефективність запобігання зґвалтуванню, обумовлена також відсутністю чітко діючої системи максимально раннього виявлення осіб, схильних до вчинення сексуального насильства. Запропоновані типові ознаки-індикатори (фізичні і поведінкові), що вказують на можливість особи вчинити сексуальне насильство, а також ознаки, що дозволяють діагностувати пережите індивідом сексуальне насильство. Така інформація повинна передаватися у територіальний підрозділ ОВС та, при необхідності, в медичну установу за місцем проживання особи з метою подальшого спостереження і вживання необхідних заходів (корекція, лікування для схильних особ тощо).

Необхідним є формування спеціалізованого банку даних про обставини вчинення злочину, про осіб, що вчинили статеві злочини, зокрема зґвалтування, і його жертв.

Окрему увагу слід приділити профілактичній роботі правоохоронних органів на рівні їхньої взаємодії з освітніми установами: рекомендації для програм правового і статевого виховання; проведення тематичних занять із залученням фахівців-медиків. Слід проводити ретельний підбір кадрів освітньо-виховних установ, з обов'язковим проходженням психологічної й інших експертиз (огляду, тестування тощо) з метою виявлення психічних і сексуальних відхилень.

Для успішного запобігання зґвалтуванню потрібно враховувати особливості АР Крим, де криміногенна ситуація зумовлена географічним розташуванням та курортним статусом регіону.

Велику роль у запобіганні злочинам відіграє взаємодія правоохоронних органів та ЗМІ. В літній сезон необхідно активно доводити до відома як курортників так і місцевого населення інформацію щодо потенційно криміногенних місць та ситуацій вчинення зґвалтувань, а також необхідних дій у разі нападу (місце знаходження пункту дільничного інспектора міліції, маршрутів патрулів, обов'язках працівників міліції при зверненні громадян у відповідній ситуації тощо).

Запорукою ефективної запобіжної діяльності є співпраця правоохоронних органів з органами місцевого самоврядування і населенням. Органи місцевого самоврядування повинні сприяти розробці та реалізації превентивних програм. Необхідна активна підтримка превентивних ініціатив населення. Передовий досвід реалізації подібних ініціатив повинний активно розповсюджуватися ЗМІ.

Працівники прокуратури повинні регулярно перевіряти стан обліково-реєстраційної дисципліни в ОВС, особливо інтенсивно перевірки повинні проводитися у літні місяці. Слід приділяти увагу роботі ОВС у районах відпочинку основної маси туристів.

Акцентується увага на необхідності активного використання у запобіжних цілях особою, що проводить розслідування, подання про вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину (ст. 23-1 КПК України), а судом відповідної ухвали (постанови) (ст. 23-2 КПК України). Автором встановлено, що відповідні подання та ухвали (постанови) винесено лише в 35 % кримінальних справ, причому, у багатьох випадках вони мають формальний характер.

Розглядаючи таку важливу складову системи протидії злочинності, як кримінально-правова профілактика, автор доходить висновку щодо доцільності доповнення ст. 152 КК України такою кваліфікуючою ознакою, як „вчинення зґвалтування у відношенні чоловіка або дружини, дитини, іншого члена сім'ї, близького родича або особи, про яку за законом винний зобов'язаний піклуватися".

Підрозділ 3.3. „Запобігання зґвалтуванню на індивідуальному рівні" присвячено розгляду системи заходів індивідуального запобігання досліджуваних злочинів.

Після виявлення потенційного або реального сексуального девіанта або жертви, проведення профілактичних бесід та/чи вжиття інших, відповідних у кожному окремому випадку, передбачених законодавством заходів, першорядним завданням запобігання зґвалтування на індивідуальному рівні є застосування індивідуальних заходів медичного характеру.

Розглядаються деякі комплексні заходи щодо лікування психічних та сексуальних розладів у сексуальних правопорушників, які створюються та впроваджуються в практику завдяки дослідженням вітчизняних учених.

Значне місце в запобіганні зґвалтування займає індивідуальний вплив на ґвалтівників, а також жертв, у ході розслідування злочину і судового розгляду кримінальної справи, де одним з першорядних обов'язкових завдань має бути встановлення мотивів вчинення зґвалтування.

Наголошується на обов'язковому проведенні комплексної сексолого-психіатричної експертизи у справах про зґвалтування, результати якої повинні враховуватися не тільки при призначенні покарання, але й при організації індивідуальної роботи (психокорекції, лікування) з особою, засудженою за вчинення зґвалтування, під час відбування покарання.

Для успішної реалізації завдань індивідуальної профілактики рецидиву зґвалтувань при відбуванні покарання у вигляді позбавлення волі необхідно перш за все реальне забезпечення установ відбування покарань відповідними фахівцями.

Індивідуальна профілактична робота з ґвалтівниками не повинна припинятися після звільнення з місць позбавлення волі та має бути направлена не тільки на оперативне запобігання або припинення можливого рецидиву, а, у першу чергу, на їх успішну ресоціалізацію. Величезну роль у цьому повинна зіграти допомога не тільки працівників соціальних служб і ОВС, але й психолога (психіатра) і сексолога.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні сформульовано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у всебічному аналізі кримінологічної характеристики зґвалтування та розробці системи заходів, спрямованих на вдосконалення практики протидії цим злочинам з урахуванням особливостей АР Крим.

За результатами дослідження можна сформулювати такі основні висновки:

1. Зґвалтування є найбільш небезпечним з усіх злочинів, які посягають на статеву свободу і недоторканність особи, вони складають 50 % усіх злочинів цієї групи. Найбільш розповсюдженими видами зґвалтування є зґвалтування, що вчинюються групою осіб, або зґвалтування неповнолітньої або неповнолітнього.

2. Детермінація зґвалтування являє собою сукупність взаємодіючих та взаємообумовлених криміногенних чинників біопсихологічного та соціального порядку.

3. Мотиви вчинення зґвалтування доцільно поділити на дві групи: 1) не пов'язані з сексуальним самосприйняттям індивіда; 2) пов'язані з сексуальним самосприйняттям індивіда.

4. Частка зґвалтувань, вчинених на території АР Крим, поступово збільшується, що свідчить про недостатність та неефективність запроваджених на сьогодні в цьому регіоні заходів щодо запобігання аналізованого виду злочинів. Курортний статус регіону впливає на ступень латентності досліджуваного злочину. Потрібно враховувати особливості досліджуваного регіону, як при розробці запобіжних заходів та їх впровадженні, так і при прогнозування розвитку кримінологічної ситуації.

5. Потребує вдосконалення методичне забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо розкриття, розслідування та запобігання зґвалтуванню. Працівники прокуратури, враховуючи особливості досліджуваного регіону щодо кримінологічної характеристики зґвалтування, повинні регулярно перевіряти стан обліково-реєстраційної дисципліни в ОВС.

6. Необхідна чітко діюча система максимально раннього виявлення осіб, схильних до вчинення сексуального насильства. В обов'язковому порядку повинна проводитися комплексна сексолого-психіатрична експертиза при розслідуванні кримінальних справ. Дієвим заходом запобігання зґвалтування на індивідуальному рівні є застосування індивідуальних заходів медичного характеру.

7. Потрібно більш активно використовувати у запобіжних цілях винесення подання про вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

8. Доцільно ст. 152 КК України доповнити такою кваліфікуючою ознакою, як „вчинення зґвалтування відносно чоловіка або дружини, дитини, іншого члена сім'ї, близького родича або особи, про яку за законом винний зобов'язаний піклуватися". Потребують розвитку та удосконалення загальнодержавні і регіональні програми профілактики сексуальної злочинності, потрібен постійний моніторинг їх ефективності.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Губанова О. В. Деякі особливості кримінологічної характеристики суб'єкта зґвалтування / Губанова О. В. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Збірник наукових праць. -- Сімферополь: Таврія, 2006. -- Випуск 9. -- С. 145-148.

2. Губанова О. В. Зґвалтування в системі насильницьких злочинів / Губанова О. В. // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. -- Луганськ, 2006. -- Випуск 3. -- С. 88-92.

3. Губанова О. В. Особливості кримінологічної характеристики зґвалтувань / Губанова О. В. // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -- Сімферополь, 2006. -- Том 19 (58). -- № 1. -- С. 75-78.

4. Губанова О. В. Умисел як необхідна ознака суб'єктивної сторони зґвалтування / Губанова О. В. // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. -- Симферополь, 2006. -- Том 19 (58). -- № 2. -- С. 142- 144.

5. Губанова О. В. Латентність зґвалтування: рівень та основні фактори детермінації / Губанова О. В. // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 36. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - С. 454-461.

6. Губанова О. В. Особистість ґвалтівника: щодо статі злочинця / Губанова О. В. // Право України. № 6, 2007. - С. 122-125.

7. Губанова О. В. Особливості кримінальної відповідальності за статеві злочини за законодавством різних країн / Губанова О. В. // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових статей. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 343-346.

8. Губанова О. В. Шляхи профілактики зґвалтувань в умовах Автономної Республіки Крим / Губанова О. В. // Збірник наукових праць за матеріалами X історико-правової конференції. - Сімферополь: Всеукраїнський інформаційно-культурний центр, 2004. - С. 393-396.

9. Губанова О. В. Зґвалтування як карне діяння в історії народів різних віросповідань / Губанова О. В. // Збірник наукових праць за матеріалами XII Міжнародної історико-правової конференції. -- Сімферополь: ДіАйПі, 2005. -- С. 515-519.



АНОТАЦІЯ

Губанова О.В. Кримінологічна характеристика та запобігання зґвалтуванню (на підставі матеріалів практики Автономної Республіки Крим) - Рукопис. ґвалтівник латентність потерпілий зґвалтування

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена кримінологічній характеристиці та запобіганню зґвалтуванню. Досліджується кримінологічна характеристика зґвалтування, включаючи основні кількісно-якісні показники зазначених злочинів, зовнішні обставини, місце, час та географію їх вчинення. Встановлено відмінності зазначених показників відносно Автономної Республіки Крим з урахуванням курортного статусу регіону. Обґрунтовується, що рівень латентності зґвалтування сягає майже 80 %. Встановлено основні причини латентності аналізованого злочину. Подано кримінологічну характеристику особистості ґвалтівника та особистості потерпілого. Запропонована авторська концепція мотивації зґвалтування. У результаті комплексного аналізу розглянута детермінація зґвалтування, яка являє собою сукупність взаємодіючих та взаємообумовлених криміногенних чинників біологічного, психологічного та соціального порядку. Встановлено та проаналізовано детермінанти кожного вказаного виду. Визначені головні напрями та розроблені практичні рекомендації щодо запобігання зґвалтуванню на загальносоціальному, спеціальнокримінологічному та індивідуальному рівнях, включаючи як їх спрямованість на протидію протиправній поведінці злочинця, так і віктимологічний аспект та враховуючи курортний статус досліджуваного регіону - АР Крим.

Ключові слова: зґвалтування, насильство, сексуальна агресія, особистість злочинця, кримінологічна характеристика, віктимологічна характеристика, латентність, детермінація, запобігання.



АННОТАЦИЯ

Губанова Е.В. Криминологическая характеристика и предупреждение изнасилования (по материалам практики Автономной Республики Крым). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена криминологической характеристике и предупреждению изнасилования. Анализируется место изнасилования в системе половых и насильственных преступлений. Обосновывается, что изнасилование является наиболее опасным из всех преступлений, посягающих на половую свободу и неприкосновенность, в силу специфики непосредственного объекта посягательства, мотивации деяния, способа совершения и последствий. Также исследуются количественно-качественные показатели криминологической характеристики изнасилования, уровень и причины латентности. Рассматриваются криминологические особенности отдельного региона - Автономной Республики Крым, обусловленные географическим расположением и курортным статусом региона. Исследуется виктимологическая характеристика изнасилования, рассматриваются наиболее характерные для изнасилования формы виктимного поведения.