Набуття права власності в цивільному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 347.232(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Набуття права власності в цивільному праві України

спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Спасибо Ілларіон Андрійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана Науково-Дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Луць Володимир Васильович Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Боднар Тетяна Валеріївна Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук, доцент Банасевич Ірина Іванівна Юридичний інститут Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, доцент кафедри цивільного права і процесу

Провідна установа: Харківська національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, кафедра цивільного права, Міністерство освіти та науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 12.06.2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради 26.500.01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. Раєвського 23-А.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. Раєвського 23-А.

Автореферат розісланий 12.05.2009 р.

Учений секретар

Спеціалізованої вченої ради О.В. Безух.

право власність добросовісний набуття

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічний устрій в Україні протягом останніх двадцяти років зазнав докорінних змін. Засади, на яких будується ринкова економіка, безпосереднім чином пов'язані з відносинами власності, адже від ступеня їх стабільності залежать і розвиток обороту, і прирощення обсягу товарів, і зростання обсягів здобутків, і перехід на новий рівень відносин, епіцентром яких виступає власник. Одним із найважливіших пластів, на яких ґрунтуються подальші відносини з участю власника, є набуття права власності, завдяки чому особа стає власником і як такий набуває можливості здійснювати всі притаманні їй правомочності. Набуття права власності є необхідною і найвагомішою передумовою і водночас елементом усіх тих ринкових процесів, які опосередковують рух майна. Зміни відносин власності потягли за собою потребу в адекватних механізмах їх правового регулювання, серед яких нагальними є такі важливі аспекти, як виникнення відносин власності, способи та порядок оформлення прав на майно як при його створенні або іншому набутті, так і в процесі обороту.

Дана проблематика є багатоаспектною і ступінь її складності підвищується тривалою відсутністю в українській правовій науці фундаментальних наукових праць з цієї тематики. Натомість досліджувалися окремі підстави та способи набуття права власності, зокрема за набувальною давністю та за договором. Тим не менш в українській цивілістиці бракує досліджень проблем набуття права власності в цілому, що й зумовило актуальність цієї тематики з проведенням комплексного дослідження в даній сфері. Регулювання набуття права власності потребує ретельного аналізу та осмислення, зіставлення з іншими цивільно-правовими інститутами з метою гармонізації регулювання.

Теоретичною основою для дослідження проблематики переважних прав стали наукові праці в галузі теорії права, цивільного права: М.М. Агаркова, С.С. Алєксєєва, С.І.Архіпова, В.К.Андрєєва, В.А.Бєлова, С.М. Братуся, Є.В.Васьковського, Л. Ю. Василевської, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, В.А.Дозорцева, О.СМ.Йоффе, В.П.Камишанського, І.М.Кучеренко, В.В.Луця, Р.А.Майданика, Д.І.Мейєра, К.П.Побєдоносцева, І.А.Покровського, В.А.Рахміловича, В.В. Ровного, В.І. Сінайського, К.І. Скловського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Є.Є.Хан, Б.Л.Хаскельберга, С.А.Хохлова, Б.Б.Черепахіна, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Л.В.Щеннікової та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відділі цивільного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України відповідно до цільової комплексної програми «Основні проблеми забезпечення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867). Дисертація становить певний внесок у розкриття напрямків загального дослідження в рамках наукових програм державного рівня і вписується в загальний процес розвитку законодавства про власність, його вдосконалення відповідно до програм, затверджених Академією правових наук України..

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування теоретичних аспектів та практичної реалізації положень Цивільного кодексу та інших законів України щодо набуття права власності, їх ефективного застосування з наданням науково обґрунтованих пропозицій стосовно вдосконалення законодавства України з цього питання.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- розглянути поняття підстав та способів набуття права власності;

- з'ясувати умови та юридичний склад, необхідний і достатній для набуття права власності;

- встановити основоположні засади прояву волі та добросовісної поведінки осіб при набутті права власності;

- визначитися з підходом до первісного та похідного правонабуття, розглянути критерії для цього;

- розглянути підстави для правонаступництва при набутті права власності;

– дослідити різні підстави та способи набуття права власності;

– виявити момент набуття права власності;

- визначити порядок оформлення права власності та його вплив на виникнення права в особи;

- проаналізувати різноманітні підстави та способи набуття права власності на різні об'єкти.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають при набутті права власності.

Предмет дослідження - теоретичні основи та практичні питання правового регулювання набуття права власності, нормативно-правові акти, практика їх застосування, доктрини, теорії та наукові позиції щодо набуття права власності.

Методи дослідження, що використовувалися в процесі написання дисертаційної роботи: історико-правовий та порівняльний, за допомогою яких простежено послідовність розвитку підстав та способів набуття права власності, позначення на них економічних та правових перебудов, удосконалення публічного законодавства, зокрема про реєстрацію прав на нерухомість, про приватизацію, про цінні папери; системний, який надав можливості підійти до аналізу правонабуття з системних позицій включення до складу підстав та способів набуття права власності різноманітних юридичних фактів, умов та чинників, які в сукупності дають змогу одній особі набути право з одночасним виникненням цього права в іншої особи; шляхом аналізу і синтезу досліджувалися сучасний стан законодавства, судова практика та розроблялися пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази; логіко-догматичний та герменевтичний методи сприяли тлумаченню норм цивільного права та їх зіставленню для виявлення вад регулювання відносин з набуття права власності і запропонування шляхів їх подолання. В процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація за обраною темою є комплексним дослідженням проблем набуття права власності за сучасних умов, що вперше здійснено в Україні. На підставі результатів дослідження дисертант обґрунтував нові наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист.

У Вступі обгрунтовуються актуальність проведеного дослідження, його предмет, об'єкт, мета та завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне та практичне значення роботи, апробація результатів дослідження, вказуються її структура та обсяг.

Розділ 1 «Загальні засади набуття права власності» складається із двох підрозділів, присвячених загальній характеристиці набуття права власності, його суб'єктів та об'єктів, підстав, способів та умов, визначенню моменту, з якого особа вважається власником, та оформленню права власності.

У підрозділі 1.1 «Сутність та значення набуття права власності» аналізуються теоретичні та філософські підходи щодо розуміння набуття права власності як процесу та як результату. Робиться висновок про те, що процесом є «набуття права власності», а результатом - «правонабуття». Дослідження правонабуття та визначення його як окремої правової категорії можливі крізь призму понять його підстав та способів, що пов'язані з поняттям правонабуття як окреме та загальне.

Набуття права власності межує з такими категоріями, як «присвоєння», «привласнення», «придбання» та «виникнення». При цьому категорії «набуття» та «виникнення» не сінонімічні, адже перша ширше за другу. Категорія «присвоєння» має більш економічний характер, ніж правовий. Категорія «придбання» пов'язується з оплатним набуттям права власності. Зіставлення зазначених правових категорій дає змогу стверджувати, що вони є подібними, але мають відмінності. Категорією «набуття» охоплюється ширше коло відносин, спрямованих на виникнення цивільних прав та обов'язків у особи як власника, в основному незалежно від підстав, і саме вона є найбільш прийнятною для застосування.

Набуття права власності взаємопов'язане з його припиненням в іншої особи. При цьому процеси набуття та припинення права власності в основному відбуваються одномоментно. Набуття права власності пов'язане і з правонаступництвом, яке є критерієм для розуміння первісного та похідного набуття права власності. Значущою для набуття права власності є воля, проявом якої виступає тріада - намір, рішення (як формування волі), волевиявлення. Водночас існують випадки виникнення права власності без урахування волі особи, яка стає власником: (а) при сплаті вартості квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу або дачі, гаражу тощо; (б) внаслідок презумпції прийняття спадщини малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особою, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена; (в) при приватизації квартир, завдяки чому їх власники стають одночасно співвласниками допоміжних приміщень.

В свою чергу, з волею пов'язані питання добросовісності дій стосовно правонабуття, що має істотне значення для правових наслідків відносно прав на майно в особи, яка формувала і виражала свою волю і відповідно до неї діяла. Дії з набуття права власності повинні бути правомірними та добросовісними, що стосується: (а) способів набуття права власності, (б) процедури набуття права власності та (в) особи-набувача.

Існують особливості в розумінні конфіскації, яка тягне за собою не тільки припинення, а й виникнення права власності на конфісковане майно у держави (ч.1 ст. 354 ЦК). Схожа ситуація складається й при реквізиції, яка, маючи також примусовий характер, викликана іншими підставами, і перехід права власності до держави при цьому відбувається інакше, ніж при конфіскації. Але в обох випадках з припиненням у особи права на річ воно одночасно виникає у держави.

В подальшому ж доля цього майна різниться. Якщо за ст.354 ЦК нічого не вказується про подальшу долю конфіскованого майна, яке стає власністю держави (як правило, воно підлягає продажу державою), то при реквізиції воно може повертатися колишньому власникові (за термінологією ч.6 ст.353 ЦК право власності у нього поновлюється).

У підрозділі 1.2 «Підстави та способи набуття права власності» проводиться головна ідея про неприпустимість їх ототожнення, оскільки вони мають різне правове значення щодо правонабуття. Підставою набуття права власності є юридичний факт, з яким пов'язується виникнення зобов'язальних правовідносин (договір), а способом набуття права власності - юридичний факт, з яким пов'язується виникнення права власності (традиція, державна реєстрація тощо).

Первісним та похідним має вважатися правонабуття, а не підстави та способи набуття права власності, адже поняття правонабуття ширше за останні та вміщує їх. Правонабуття неможливе без підстав та способів, необхідних для цього.

До первісного набуття права власності належать набуття права власності на новостворене майно, в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва (ст. 331 ЦК), перероблену річ (332 ЦК), безхазяйну річ (335 ЦК), рухому річ, від якої власник відмовився (336 ЦК), знахідку (ст. 337 ЦК), бездоглядну домашню тварину (ст. 340 ЦК), скарб (ст. 343 ЦК), привласнення загальнодоступних дарів природи (в тому числі лов риби та полювання на дикого звіра - ст. 333 ЦК), а також на плоди (ч.2 ст.189 ЦК), набуття права власності за набувальною давністю (ст.344 ЦК), визнання права власності на самочинне будівництво (ст.376 ЦК).

До похідного правонабуття можна віднести такі: набуття права власності за договором (ст. 334 ЦК), у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (ст. 345 ЦК), внаслідок спадкування (ст.1216 ЦК), переходу майна при реорганізації та перетворенні юридичної особи (ч. 2 статей 104, 107-109 ЦК).

З огляду на ЦК можна зазначити на три групи правонабуття на майно:

1) якого раніше не існувало, а отже, воно не мало власника (на нову річ, в тому числі на плоди та виготовлену продукцію, побудову тощо);

2) яке хоч й існувало, але права власності на це майно ні у кого не було, або власник якого невідомий, або від якого власник відмовився чи втратив право власності;

3) яке має власника (до цієї групи можна віднести (а) правочини; (б) таку подію, як смерть особи, з відповідним набором юридичних фактів, необхідних та достатніх для набуття права власності спадкоємцями; (в) реорганізацію юридичної особи.

Розділ 2 «Первісне та похідне правонабуття» складається із трьох підрозділів. У ньому визначаються елементи юридичного складу для первісного та похідного правонабуття, розкривається механізм набуття права власності на окремі об'єкти: майно та майнові комплекси, корпоративні права, цінні папери тощо.

У підрозділі 2.1 «Елементи юридичного складу для первісного набуття права власності» аналізується механізм первісного правонабуття, тобто певна правова схема, за якою особа набуває право власності на об'єкт уперше. Окремо розкриваються та описуються у взаємодії відповідні елементи, які входять до складу такого правонабуття: суб'єкти, об'єкти, підстави, способи, умови та строки. За відсутності хоча б одного з цих елементів право власності не набувається.

Підставами та способами набуття права власності можуть бути дії, події (наприклад, народження), а також строки (як сплив часу). Такими діями є : договори; односторонні правочини; створення нової речі; перероблення (specificatio); прирощення (accesio), inaedificatio (будівля на чужій землі як спосіб accesio), змішування та зсиплення (confusio та commixtio), з'єднання; виявлення безхазяйної речі, рухомої речі, від якої власник відмовився, знахідки, скарбу, бездоглядної домашньої тварини, факту привласнення загальнодоступних дарів природи.

Строки відіграють істотну роль при набутті права власності. Зокрема, їх сплив є найважливішим і для набуття права власності на безхазяйне майно, і для набуття права власності за набувальною давністю, і на знахідку, і на бездоглядну домашню тварину. Строки не повинні включатися до системи юридичних фактів, оскільки вони являють собою розташування у часі (тривалість) юридичних фактів щодо один одного.

Правовий механізм, за яким природно існуюча річ (дикі ягоди, звіри, дика птиця, риба та ін.) потрапляє у власність певної особи, яка набуває право на неї, відрізняється від механізму набуття права власності на самочинне та незавершене будівництво, а також на речі з так званим статусом «res nullius». Розрізняється природне і юридичне існування речей. В останньому випадку вони являють собою об'єкти права власності, які стають такими внаслідок додержання визначених формальностей щодо оформлення одночасно як самого об'єкта, так і суб'єктивного речового права на нього.

До завершення будівництва немає сенсу в появі такого об'єкта права, як недобудоване майно. У разі переривання або зупинення процесу будівництва за відсутності можливості його завершити і виникнення необхідності його реалізації недобудоване майно стає окремим об'єктом права власності і тільки тоді потрапляє в цивільний оборот.

Добросовісність при набутті права власності на річ, від якої власник відмовився, не допускає можливості скористатися життєвою ситуацією, в якій власник діяв унаслідок емоцій або пригнічення, хоча б формально й були додержані умови статей 336 та 347 ЦК.

У підрозділі 2.2 «Елементи юридичного складу для похідного набуття права власності» розкриваються схема похідного правонабуття та її елементи (підстави, способи, умови, строки). На відміну від первісного набуття права власності при похідному правонабутті власник набуває тих прав та обов'язків, які мав попередній власник, тобто має місце правонаступництво. Внаслідок цього значна увага приділяється переданню як способу похідного набуття права власності за договором. Між переданням майна та набуттям права власності на нього існує безпосередній зв'язок, який слід ураховувати при доведенні права власності.

За загальним правилом, набуття права власності на майно пов'язано з переданням останнього (ст. 334 ЦК), але існують випадки, коли набуття права власності не пов'язане з переданням речі. Прикладами цього є:

(а) укладення договорів, за якими майно передається набувачеві, а право власності на нього набувається згодом, за наявності певних умов (оплати його вартості, проведення ремонту майна, витрати на який перевищують 25% вартості майна, тощо). Зокрема, не потребується передання майна при набутті права власності за договорами найму-продажу, фінансового лізингу, застави, якщо умовою договору передбачено перехід права власності до заставодержателя у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, адже в усіх цих та інших випадках річ уже передано другій стороні за договором, а право в неї виникає пізніше - за наявності певних умов;

(б) спадкування;

(в) коли в основу основ ставиться не передання, а прийняття майна (наприклад, за договором дарування - ч. 1 ст.722 ЦК);

(г) укладення договорів, які вимагають нотаріального посвідчення та державної реєстрації (частини 3 та 4 ст. 334 ЦК);

(ґ) укладення договорів, за якими відбувається набуття права власності новостворюваною в процесі злиття юридичною особою (ст. 107 ЦК), або без укладення таких договорів (при поділі та перетворенні юридичних осіб).

Traditio усвідомлюється як акт фізичного передання майна або його символів (ключів, товаророзпорядчих цінних паперів) безпосередньо набувачеві або опосередковано (на пошту, транспортній організації тощо). Вона становить похідний спосіб набуття права власності, який на відміну від первісних способів правонабуття тягне за собою правонаступництво.

Функціями договірної традиції є: функція переходу фактичного володіння від особи, яка передає майно, до особи, яка його приймає; функція виконання зобов'язання; функція визначеності моменту набуття права власності; функція гласності переходу права власності; функція індивідуалізації й конкретизації речей та прав, що відповідно передаються та переходять.

За загальним правилом, зобов'язальний договір (основний правочин) не переносить право власності, вміщуючи в собі лише зобов'язання з передання майна. Останнє ж відповідно до п. 1 ст. 334 ЦК виконує традиція, що є підставою стверджувати про її несамостійність. Вторинність традиції як правочину підтверджується й тим, що право власності може виникнути без реального передання речі, лише на підставі зобов'язального (основного) договору (в даному разі купівлі-продажу, дарування), коли в останній немає потреби. При цьому важливо те, що речовий договір на відміну від основного договору (купівлі-продажу або інших) зобов'язального правовідношення не створює.

Передання і прийняття майна тісно пов'язані між собою як фактично, так і в юридичному значенні. Існуючі способи та види передання обумовлені сутністю правовідносин та природою об'єктів. Порівняльно-правовий аналіз передання майна за українським правом з поняттям традиції, що регулюється правом інших держав, доводить як подібність, так і розбіжність цих понять між собою.

Підрозділ 2.3 «Момент набуття права власності та засоби його фіксації» присвячено моменту набуття права власності при первісному та похідному правонабутті. Визначення моменту правонабуття має істотне значення, оскільки з цим пов'язані правові наслідки - особа стає власником і відповідно набуває як певних прав, так і обов'язків щодо утримання майна та несе ризик його випадкової загибелі. Особливого значення це набуває при виконанні договору щодо передання майна у власність, а також інших договорів, які покликані прямо чи опосередковано зумовити припинення права власності в однієї особи і виникнення - в іншої.

Існує специфіка різних видів первісного та похідного правонабуття: на створюване майно, особливо ті об'єкти, що будуються; на майно, право на яке переходить унаслідок приватизації; на єдині майнові комплекси, яких чимало (це і підприємства, і садиби, і багатоповерхові житлові будинки з нежитловими та допоміжними приміщеннями тощо); на цінні папери (причому має місце особливість переходу прав на іменні, ордерні цінні папери та цінні папери на пред'явника); на корпоративні права; на майнові права, що має особа за договором; при спадкуванні; при створенні юридичних осіб.

Частини 2 та 3 ст.334 ЦК не мають імперативного характеру стосовно моменту виникнення права власності. Сторони договору мають право передбачити інший момент набуття права власності на майно. Положення статей 334 та 697 ЦК співвідносяться між собою як загальне та спеціальне.

Правонабуття безпосередньо пов'язано з поняттям правовстановлювальних документів, які слугують доведенню їх існування у суб'єкта права. Важливим є зв'язок між набуттям права і отриманням правовстановлювального документа - наскільки документ обумовлює наявність права. В цьому контексті вагоме значення мають нотаріальне посвідчення правочину, його державна реєстрація та державна реєстрація права власності. На підставі аналізу законодавства та сутності правовідносин, що складаються з приводу відчуження майна, робиться висновок про основоположне значення державної реєстрації права, а не правочину. Пропонується пов'язувати набуття права власності з державною реєстрацією права власності і скасувати норму про державну реєстрацію правочинів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні механізму набуття права власності. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки.

1. Правонабуття є одночасно процесом і його результатом, тому воно тісно пов'язане з категоріями «присвоєння», «привласнення», «придбання» та «виникнення». «Набуття» є ширшим за «виникнення» права власності.

2. Набуття права власності у однієї особи в переважній більшості пов'язано з припиненням права власності в іншої.

3. Для договорів, які потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації, факт їх укладення слугує не тільки підставою, а й способом набуття права власності.

4. Дії з виконання договору тягнуть за собою юридично значущі наслідки, тому вони є правочинами.

5. Критерієм, завдяки якому стає можливим поділ правонабуття на первісне та похідне, має бути правонаступництво.

6. Судове рішення само по собі є не підставою набуття права власності, а одним із елементів юридичного складу. Наявність судового рішення не позбавляє необхідності здійснювати державну реєстрацію права власності, яким потрібно замінити державну реєстрацію правочину про відчуження нерухомості, з котрою має пов'язуватися момент набуття права власності.

7. На подолання конкуренції між механізмами правонабуття за набувальною давністю та на безхазяйне майно і врахування інтересу особи, в якої є підстави претендувати на набуття права власності за набувальною давністю, стати власником, пропонується доповнити ст. 344 ЦК частиною п'ятою такого змісту:

«5. За наявності підстав набуття права власності, передбачених цією статтею, положення статті 335 цього Кодексу не застосовуються».

8. Traditio усвідомлюється як акт фізичного передання майна або його символів (ключів, товаророзпорядчих цінних паперів) безпосередньо набувачеві або опосередковано (на пошту, транспортній організації тощо). Вона становить похідний спосіб набуття права власності, який на відміну від первісних способів правонабуття тягне за собою правонаступництво.

9. Не будь-яке передання майна є traditio в його розумінні як способу набуття права власності на майно. І навпаки, не будь-яке правонабуття з правонаступництвом пов'язане з traditio.

10. Відрізняють traditio brevi manu та сonstitutum possessorium. Перша не є способом набуття права власності, а являє собою спосіб передання, а друга є ним і полягає в такому: за згодою сторін річ, що відчужується, залишається у особи, яка її відчужує, на будь-якій правовій підставі (договори зберігання, позички та ін.).

11. Traditio в контексті права України містить усі прикмети договору, описані у статтях 626, 629 ЦК та ін. Тому вона становить речовий договір, змістом якого є розпорядження, а отже, умови останнього являють собою: (а) спосіб фіксації наміру особи розпоряджатися своїм майном; (б) спосіб реалізації правомочності розпорядження.

12. Не можна підтримати набуття права власності від неуправомоченого відчужувача, бо це суперечить засадам правомірності правонабуття.

13. Володіння за ЦК являє собою (1) факт наявності майна у певної особи (фізичне тримання цього майна), але (2) з яким закон пов'язує настання юридичних наслідків; (3) є підставою обгрунтування добросовісного набуття майна; (4) фігурує в конструкції передання майна, зокрема (5) речового договору; (6) припускає презумпцію права власності, тобто (7) є передумовою його набуття.

14. Моментом набуття права власності на іменні цінні папери слід визнати внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Емітент цінних паперів не є їх власником, але, незважаючи на це, набувачі акцій стають їх власниками і при цьому набуття ними права власності є правомірним.

15. Дійсність правочину і укладеність договору мають бути насамперед пов'язані з моментом його нотаріального посвідчення, бо це зумовлено функціями нотаріату.

16. У разі винесення судом рішення про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, моментом набуття права власності має бути вчинення правочину (нікчемного, який в подальшому став дійсним), а не набрання законної сили рішенням суду.

17. Аналіз ст. 182 ЦК дає підстави стверджувати про зведення воєдино державної реєстрації прав та державної реєстрації правочинів, оскільки права існують унаслідок їх набуття, вони можуть також змінюватися та припинятися. Є необхідність та доцільність у поєднанні державної реєстрації прав і правочинів та наданні моменту державної реєстрації права власності правовстановлювального значення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Спасибо, І. Підстави та способи набуття права власності: проблеми співвідношення / І.А. Спасибо // Юрид. Україна - 2008. - № 4. - С.72-75.

2. Спасибо, І. Набуття права власності від неуправомоченого відчужувача за оплатним договором / І.А. Спасибо // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2008. - № 3. - С.289-298.

3. Спасибо, І. Набуття права власності особою при його припиненні в іншої особи: окремі проблеми волі та правонаступництва / І.А. Спасибо // Університетські наукові записки : Часопис Хмельниц. ун-ту управління та права. - 2008. - № 4. - С.171-174.

4. Спасибо, І. Окремі аспекти поняття статутного капіталу / І.А. Спасибо // Проблеми виникнення та припинення корпоративних правовідносин, 28 квітня 2006 р., Львів. держ. ун-т внутр. справ: Зб. наук. праць. - Львів, 2006. - С.48-54.

5. Спасибо, І. Деякі проблеми набуття/припинення права власності на прикладі реквізиції / І.А. Спасибо // Проблемні питання цивільного та господарського права: матер. II Міжнар. студент. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів. - Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. - С. 471-474.

6. Спасибо, І. Первісне набуття права власності: декілька слів щодо підстав та способів / І.А. Спасибо // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О.А. Пушкіна): матер. міжнар. наук.-практ. конф. (26 травня 2007 р.) / за ред. В.А. Кройтора, Р.Б. Шишки, Є.О. Мічуріна. - Х., ХНУВС, 2007. - С. 342-343.

7. Спасибо, І. Деякі аспекти традиції в ракурсі набуття права власності / І.А. Спасибо // Правова культура і громадське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку : матер. міжнар. наук. конф., м. Харків, 12 жовт. 2007 р. / редкол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х.: Право, 2007. - С. 205-207.

АНОТАЦІЯ

Спасибо І.А. Набуття права власності в цивільному праві України.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - Київ, 2009.

Роботу присвячено дослідженню теоретичних та практичних засад набуття права власності в цивільному праві України. В ній розкрито поняття правонабуття, його підстав, способів та умов. Доведено необхідність визначення механізму набуття права власності, виявлено його структурні елементи. Визначено види, функції набуття права власності, наведено критерії поділу правонабуття на первісне та похідне, зазначено строки, необхідні для правонабуття.

Ключові слова: набуття права власності, правонабуття, виникнення права власності, механізм правонабуття, підстави набуття права власності, способи набуття права власності, умови набуття права власності, момент набуття права власності, передання.

АННОТАЦИЯ

Спасибо И.А. Приобретение права собственности в гражданском праве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины. - Киев, 2009.

Работа посвящена исследованию теоретических и практических оснований и способов приобретения права собственности в гражданском праве Украины. В ней раскрыты механизм приобретения права собственности на различные объекты и его отдельные элементы: основания, способы, условия, субъекты и объекты приобретения права собственности. Высказывается предложение различать как первоначальное или производное само правоприобретение, а не основания и способы приобретения права собственности. В качестве критерия деления правоприобретения на первоначальное и производное указывается правопреемство.

Приобретение права собственности предлагается рассматривать исходя из новых позиций правомерности и добросовестности, касающихся как первоначального, так и производного правоприобретения, то есть всей процедуры, которая требуется законом, и лица приобретателя. Предоставляются новые доводы относительно значения воли при приобретении права собственности с установлением возможности этого в отдельных случаях и вне воли лица, которое становится владельцем.

В работе показана значимость сроков, необходимых для правоприобретения, виды правоустанавливающих документов, перечислены и раскрыты их понятие, виды и функции. Исследована проблема момента перехода права собственности при первоначальном и производном правоприобретении, небходимость ее фиксации и сопоставление с вещным договором и traditio. Доказывается ошибочность подхода, согласно которому момент возникновения права собственности не связан с его государственной регистрацией, что приводит к недостоверности данным государственного ресэтра прав на недвижимость. Высказывается мнение о целесообразности совмещения государственной регистраци прав и сделок и придания моменту государственной регистрации права собственности правоустанавливающего значения.

Высказывается позиция о невозможности приобретения права собственности от неуправомоченного отчуждателя, поскольку это противоречит основным подходам к правомерности правоприобретения.

Иски о признании права собственности (на бесхозное имущество, незавершенное и самовольное строительство) представляют собой отдельную подгруппу исков о признани права собственности, предъявлению которых не препятствует отсутствие ответчика. Указывается, что в случае предъявления подобных исков не имеет места спор о праве, поскольку истец такового не имеет, а лишь с помощью судебного решения его приобретает.

Имеющая место конкуренция механизмов приобретения права собственности по правилам приобретательской давности и на бесхозное имущество требует изменений в Гражданский кодекс, в котором должно быть установлено правило о том, что при наличии оснований приобретения права собственности, предусмотренных ст. 344 ГК, положения ст. 335 ГК не применяются.

Для взаимосогласования прав бывших собственников вещей и их приобретателей предлагается законодательно установить не только момент возникновения, но и прекращения права собственника на вещь. В этом есть необходимость, в частности, в случае приобретения права собственности на бесхозную вещь, на находку, безнадзорный скот, клад, вследствие приобретательской давности.

Ключевые слова: приобретение права собственности, правоприобретение, возникновение права собственности, механизм правоприобретения, основания приобретения права собственности, способы приобретения права собственности, условия приобретения права собственности, момент приобретения права собственности, передача.

ANNOTATION

Spasibo I.A. Acquisition of right of ownership in the civil law of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences after speciality 12.00.03 is a civil law and civil procedure; domestic right; international private law. it is the Research institute of private right and enterprise of Academy of legal sciences of Ukraine. it is Kyiv, 2009.

Work is devoted research of theoretical and practical principles of acquisition of right of ownership in the civil law of Ukraine. The concept of правонабуття opens up in it, his grounds, methods, and terms. There is a necessity of determination of mechanism of acquisition of right of ownership, appear him structural elements. Kinds, functions of acquisition of right of ownership, are determined, the criteria of division of acquisition of right of ownership are pointed on primitive and derivant, terms, necessary for acquisition of right of ownership, are marked.

Key words: acquisition of right of ownership, origin of right of ownership, mechanism of acquisition of right of ownership, grounds of acquisition of right of ownership, methods of acquisition of right of ownership, terms of acquisition of right of ownership, moment of acquisition of right of ownership, transmission.

Размещено на Allbest.ru