Індивідуальні трудові відносини: теоретично-правові аспекти
Визначення місця індивідуальних трудових відносин в межах предмета трудового права України. Передумови виникнення та фактичний стан правового регулювання індивідуальних трудових правовідносин. Рекомендації по удосконаленню трудового законодавства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.08.2015 |
| Размер файла | 35,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Індивідуальні трудові відносини: теоретично-правові аспекти
12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення
Сичов Дмитро Вікторович
ЛУГАНСЬК-2009
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент
Прилипко Сергій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Лазор Валерій Васильович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, професор кафедри правознавства;
кандидат юридичних наук, доцент Обушенко Олександр Миколайович,
Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сьогодні в умовах реформування трудового законодавства, що було обумовлено соціально-економічними змінами в житті нашого суспільства, прийняттям Конституції України, відбувається переоцінка засад, на яких будується вітчизняне трудове право. Так, за радянських часів трудове право базувалося на характерній для соціалістичної системи нормативіській теорії права, згідно з якою ототожнювались право і закон, тобто всі закони незалежно від їхнього змісту визнавали правовими. Ототожнення права і закону призвело до того, що держава, як законотворець посіла провідне місце, а власне право будучи продуктом держави, вважалося другорядним в цій “системі координат”.
З огляду на процеси демократизації і гуманізації, які сьогодні відбуваються в міжнародному співтоваристві, змінюється вся система поглядів на призначення права. Так, Конституція України (ст. 3) закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Виходячи з цього, трудове законодавство, перш за все, Кодекс законів про працю України, а згодом і новий Трудовий кодекс України, повинно бути пронизано цим конституційним положенням, тобто кожний нормативний припис має бути спрямований на регулювання трудових відносин найманих працівників як найвищої соціальної цінності.
Індивідуальні трудові правовідносини - це фундаментальний інститут трудового права, визначення якого сьогодні базується на положеннях Кодексу законів про працю України - нормативно-правовому акті, який морально застарів, оскільки був ще прийнятий за часів радянської влади й орієнтований на ситуацію, коли держава виступала і законодавцем, і виконавцем власних законів, а також практично єдиним роботодавцем.
Проблеми правового регулювання індивідуальних трудових відносин були досліджені в працях багатьох вчених, зокрема: Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, С.В. Вишновецької, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, В.Я. Гоца, К.М. Гусова, В.В. Жернакова, П.І. Жигалкіна, І.В. Зуба, С.А. Іванова, М.І. Іншина, В.В. Лазора, Л.І. Лазор, Р.З. Лившиця, М.І. Матузова, А.Р. Мацюка, Ю.П. Орловського, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, О.В. Прудивуса, П.М. Рабиновича, В.Г. Ротаня, О.Ф. Скакун, О.В. Смирнова, В.М. Толкунової, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка. Проте, не дивлячись на широкий спектр досліджень, сьогодні, одне з найважливіших завдань, які стоять перед наукою трудового права - визначити місце інституту індивідуальних трудових правовідносин в системі трудового права, розкрити сутність індивідуальних трудових правовідносин і визначити їх поняття в сучасних умовах розвитку суспільства і економіки, повною мірою не виконане. Наука та практика потребують серйозного комплексного дослідження вищеназваних проблем. У контексті цього всебічний аналіз і теоретичне осмислення правового регулювання індивідуальних трудових відносин сприятиме вирішенню важливого практичного завдання забезпечення балансу інтересів працівників та роботодавців, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
В наш час дослідження цієї теми має особливу важливість у зв'язку зі змінами в методології регулювання індивідуальних трудових відносин, а також ролі й значення різних засобів правового регулювання, що використовуються суб'єктами правотворчості та правозастосування в сфері трудових відносин. Це проявляється в тому, що, з одного боку, зменшується обсяг використання засобів публічного регулювання цих відносин, а, з іншого боку, розширюється частка приватноправових засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання та саморегулювання даних відносин.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до п.п. 1.4 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 р.р. та п.п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 р.р. Тема дослідження відповідає планам наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права, а також науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті сутності та з'ясуванні особливостей предмету трудового права взагалі та індивідуальних трудових відносин зокрема, і значення останніх для науки і практики трудового права.
Для досягнення зазначеної мети ставляться такі основні завдання:
- визначити місце індивідуальних трудових відносин в межах предмета трудового права України;
- виявити передумови виникнення індивідуальних трудових правовідносин в трудовому праві України;
- охарактеризувати фактичний стан правового регулювання індивідуальних трудових відносин в Україні;
- розкрити зміст основних юридичних понять в межах інституту індивідуальних трудових відносин;
- обґрунтувати конкретні пропозиції та рекомендації по удосконаленню трудового законодавства та правозастосовної практики в сфері регулювання індивідуальних трудових відносин.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, які регулюються трудовим правом.
Предметом дослідження є індивідуальні трудові відносини, погляди науковців на інститут трудових відносин, а також законодавство, яке регулює зазначені відносини.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. В дисертації також використовувались такі методи: формально-логічний, системно-структурний (засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, дали можливість проаналізувати інститут індивідуальних трудових правовідносин як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси та загальні ознаки (п.п. 1.2., 3.1.), порівняльний (при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн (п.п. 2.3.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат науки трудового права (підрозділ 1.2., 2.2., 2.3.). Широкого застосування в роботі знайшли категорії та способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо. Використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи. Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути інститут індивідуальних трудових відносин і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства та правозастосовчої практики в сфері регулювання індивідуальних трудових відносин.
Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового права та інших галузей юридичної науки України.
Нормативна база роботи - Конституція України, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також інші нормативно-правові акти: міжнародні, іноземних держав, відомчі, соціального партнерства та ін.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасній науці трудового права України монографічним комплексним дослідженням особливостей правового регулювання індивідуальних трудових відносин у якому обґрунтовано нові теоретичні і практичні положення щодо значення цього інституту для забезпечення свободи трудового договору у ринкових відносинах.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, до найбільш значущих з яких належать:
- дістало подальшого розвитку розуміння ролі та значення інституту індивідуальних трудових відносин в межах предмету трудового права;
- удосконалено поняття “індивідуальне трудове правовідношення” під яким розуміється добровільне, вольове, двостороннє, безперервне, врегульоване нормами трудового права відношення, яке виникає між працівниками та роботодавцями внаслідок реалізації громадянами України права на працю та укладення трудового договору. Вперше комплексно названі ознаки індивідуального трудового правовідношення та розкрито їх зміст;
- вперше комплексно охарактеризовано зміст індивідуального трудового правовідношення, який можна умовно розділити на матеріальний і вольовий або юридичний. Фактична діяльність працівника та роботодавця є матеріальним змістом індивідуального трудового правовідношення. Матеріальний зміст нерозривно пов'язаний та підпорядкований вольовому або юридичному змісту, тобто суб'єктивним правам та обов'язкам працівника і роботодавця. Фактичні дії, які є необхідним компонентом індивідуальних трудових правовідносин, набувають за допомогою норм права якісну визначеність та цілеспрямованість;
- вперше до основних ознак юридичної особи-роботодавця як суб'єкта індивідуальних трудових відносин віднесені: а) можливість приймати і звільняти працівників; б) майнова самостійність; в) здатність забезпечувати умови праці, необхідні для трудової діяльності працівників; г) дисциплінарні повноваження; д) можливість бути позивачем та відповідачем у суді. Піддано ретельному науковому аналізу зміст цих ознак;
- дістав подальшого розвитку висновок про те, що індивідуальні трудові відносини є підставою, на якій можливе виникнення колективних відносин в сфері праці;
- вперше запропоновано та системно проаналізовано схему дії механізму правового регулювання індивідуальних трудових відносин, який визначається як система послідовно організованих юридичних засобів (явищ) за допомогою яких досягаються цілі даного різновиду правового регулювання;
- запропоновано авторську структуру нового Трудового кодексу України, наведено аргументи на її користь;
- на основі аналізу чинного законодавства у сфері правового регулювання індивідуальних трудових відносин сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення законодавства з цих питань.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані: в правотворчій діяльності та правозастосовчій практиці, спрямованій на вдосконалення та реформування трудового законодавства та практики його застосування; науковій роботі - при подальших наукових дослідженнях трудових та інших відносин, які входять в предмет трудового права; в навчальному процесі - при підготовці лекцій і семінарських занять, написанні рефератів і курсових робіт в межах навчального курсу “Трудове право України”, а також при розробці посібників та методичних рекомендацій для студентів і слухачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Наукові положення, теоретичні висновки і практичні рекомендації, які містяться в роботі, доповідалися на засіданнях кафедри трудового, екологічного і аграрного права та науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ, на семінарах наукової школи “Проблеми трудового права та проходження служби в ОВС України”, а також на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 19-20 травня 2003р.) та міжнародній науково-практичній конференції “Впровадження нового законодавства в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 24 жовтня 2003р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відбиття в шести наукових статтях, з яких 5 вміщено у фахових виданнях, та тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації визначена завданнями та метою дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (242 найменування). Загальний обсяг дисертації - 188 сторінок, з них основного тексту -169 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюються мета творчого пошуку, його об'єкт, предмет та завдання, зазначається наукова новизна та методологія роботи, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, а також його практичне значення.
Розділ 1 “Соціально-правова характеристика індивідуальних трудових відносин” містить три підрозділи. У підрозділі 1.1. “Передумови виникнення трудових правовідносин” аналізується сучасний стан справ у сфері застосування громадянами свого права на працю, визначаються передумови виникнення трудових відносин.
В підрозділі наголошується, що в основі трудових відносин лежить праця. Праця, насамперед, процес, який здійснюється між людиною і природою, тобто процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речей між собою та природою. З іншого боку праця, як специфічний процес, є можливою лише за сумісної діяльності людей, у спілкуванні один з одним. Роль праці в розвитку людини і суспільства полягає не лише в створенні матеріальних та духовних цінностей, призначених для задоволення потреб людей, але й у розвитку самих працівників, які набувають навичок, розкривають свої здібності, поповнюють та збагачують знання. Праця виступає в якості суспільної діяльності, яка передбачає певні форми суспільної організації, за допомогою яких досягається потрібний рівень узгодженості індивідуальних та групових дій для досягнення життєво важливих цілей. Ця суспільна діяльність людей опосередковується численними суспільними відносинами. Жодна група працівників, жоден член трудової організації не може існувати поза цими відносинами, без взаємних обов'язків один щодо одного, без взаємовідносин. Відтак, в процесі праці люди знаходяться не лише в певному відношенні з природою, але й у певних відносинах між собою з приводу праці. Ці відносини за характером є трудовими.
Трудові відносини мають вольовий характер, встановлюються, змінюються або припиняються в результаті свідомої діяльності окремих людей (працівників з одного боку, роботодавців з іншого). Усвідомленість трудових відносин дозволяє державі регулювати їх правом, що виражає загальносуспільну волю, а учасникам трудових відносин сприймати цю волю та діяти згідно з нормами права. Таким чином, трудові відносини характеризуються тим, що їх учасниками є люди, які здатні до праці і здійснюють цілеспрямовану трудову діяльність. В процесі трудової діяльності між працівниками та роботодавцями виникають, розвиваються та припиняються трудові відносини.
У підрозділі 1.2. “Поняття індивідуальних трудових правовідносин” аналізуються погляди вчених на предмет трудового права, на місце в ньому індивідуальних трудових відносин, а також визначається поняття індивідуальних трудових відносин.
В підрозділі зазначається, що індивідуальні трудові відносини займають центральне місце в предметі трудового права України. Саме з ними пов'язується існування інших відносин, які охоплюються предметом трудового права. Так, в зв'язку з існуванням індивідуальних трудових правовідносин стають необхідними соціально-партнерські правовідносини між профспілками, трудовими колективами та роботодавцями стосовно встановлення і застосування умов праці. Відносини, виникнення яких стає можливим внаслідок існування індивідуальних трудових відносин, можна розділити на відносини, які передують трудовим відносинам; відносини, які виникають і розвиваються паралельно з трудовими; відносини, які випливають з трудових.
В результаті проведеного дослідження індивідуальне трудове правовідношення визначено, як добровільне, вольове, двостороннє, безперервне, врегульоване нормами трудового права відношення, яке виникає між працівником та роботодавцем внаслідок реалізації громадянином права на працю та укладення трудового договору.
Встановлено, що ознаками індивідуального трудового правовідношення є: а) двосторонній вольовий зв'язок між працівником та роботодавцем; б) цей зв'язок має правовий характер, бо визначається нормами трудового права; в) двосторонній вольовий добровільний зв'язок виникає внаслідок укладення трудового договору; г) індивідуальні трудові правовідносини виступають як форма, наслідок чи умова існування фактичних індивідуальних трудових відносин; д) внаслідок укладання трудового договору у сторін індивідуального трудового правовідношення виникають взаємні права та обов'язки, відповідно до яких працівник зобов'язується виконувати певну трудову функцію, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець повинен оплачувати роботу працівника та створювати необхідні для високоякісної трудової діяльності останнього умови.
У підрозділі 1.3. “Трудовий договір - підстава виникнення індивідуальних трудових відносин” досліджуються погляди вчених різних галузей науки на категорію “договір”, “трудовий договір”, визначаються особливості трудового договору та його поняття.
Світовий, передусім, європейський досвід нормотворення, нормореалізації в ринкових умовах засвідчує, що саме договір є корисною і необхідною формою впорядкування людських взаємин. Договірне право, як і звичаєве, не встановлюється якимось зовнішнім законодавцем. Тобто, правила звичаю та договору мають одну спільну властивість: про ті й інші можна сказати, що вони виникають зі стосунків людей між собою, а не застосовуються до цих стосунків якимось зовнішнім джерелом права.
Трудовий договір є юридичним фактом, що породжує виникнення конкретного індивідуального трудового правовідношення, а також юридичною основою для поширення на взаємовідносини сторін усього трудового законодавства.
Обстоюється думка, що трудовий договір та індивідуальне трудове правовідношення, як результат і наслідок укладення між працівником та роботодавцем трудової угоди, явища взаємообумовлені і складають єдине ціле. Трудовий договір - це індивідуальне трудове правовідношення в статиці, а індивідуальне трудове відношення - це трудовий договір в динаміці. Однак необхідно розрізнювати поняття “трудовий договір” і “індивідуальне трудове правовідношення”. Ця різниця полягає у наступному: трудовий договір - це угода, тобто юридичний акт, а індивідуальне трудове правовідношення - це правовий зв'язок, який виникає на підставі трудового договору.
За юридичною природою трудовий договір є договором про працю між роботодавцем і найманим працівником. Він є універсальною моделлю найму. Будь-який працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці. З точки зору права не має різниці чи працює особа за трудовим договором на державному підприємстві, установі, чи у колективному господарстві, чи у приватного власника. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус, і будь-який роботодавець зобов'язаний додержуватись всіх правил і гарантій щодо них, передбачених трудовим законодавством.
Встановлено, що характерними ознаками трудового договору слід вважати наступні. По-перше, трудовий договір - це угода між двома сторонами (суб'єктами трудового права): працівником та власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. По-друге, трудовий договір містить основні права та обов'язки сторін. Працівник зобов'язується виконувати певну трудову функцію з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. По-третє, трудовий договір укладається між рівноправними основними суб'єктами трудового права та спрямований на взаємовигідне задоволення їх потреб за рахунок один одного. Укладення трудового договору передбачає обопільну свободу вибору його сторін. По-четверте, трудовий договір є підставою виникнення індивідуального трудового правовідношення. По-п'яте, трудовий договір є результатом специфічного прояву індивідуально-договірного методу правового регулювання трудових відносин, адже у змісті договору персоніфікуються такі умови, як: місце роботи, трудова функція тощо. По-шосте, трудовий договір - це договір, що характеризується особистим характером, а тому він гарантує, охороняє особистість найманого працівника від незаконних умов праці, що можуть спричинити працівнику як моральну, так і фізичну шкоду. По-сьоме, за допомогою трудового договору можна якнайшвидше, найоперативніше врахувати динаміку соціальних та виробничих умов, з якими стикаються сторони трудового договору у процесі праці. По-восьме, трудовий договір як документ, фіксує наміри сторін діяти певним чином. Права і обов'язки сторін встановлені в ньому реалізуються у їх подальших діях.
Розділ 2 “Зміст та суб'єкти індивідуальних трудових правовідносин” об'єднує три підрозділи. У підрозділі 2.1 ”Юридичний зміст індивідуальних трудових правовідносин” досліджується зміст індивідуальних трудових правовідносин.
У підрозділі встановлено, що зміст індивідуального трудового правовідношення можна умовно розділити на матеріальний і вольовий або юридичний. Так, фактична діяльність працівника та роботодавця є матеріальним змістом індивідуального трудового правовідношення. Матеріальний зміст даного правовідношення нерозривно пов'язаний та підпорядкований вольовому або юридичному змісту, тобто суб'єктивним правам та обов'язкам працівника і роботодавця. Фактичні дії, які складають необхідний компонент індивідуальних трудових правовідносин, набувають за допомогою норм права якісну визначеність та цілеспрямованість. Саме у цьому полягає основна особливість механізму регулюючого впливу норм трудового права на фактичну поведінку суб'єктів правовідносин. трудовий індивідуальний законодавство правовий
Також в підрозділі аналізується категорія “правомірна поведінка” у контексті належного виконання працівниками своїх трудових обов'язків. До змісту правомірної поведінки працівників включені такі елементи, як: виконання обов'язків, передбачених трудовим законодавством; реалізація суб'єктивних трудових прав; вчинення інших дій, не заборонених нормами трудового права; невикористання своїх суб'єктивних прав; утримання від вчинення заборонених дій; захист законних трудових прав та інтересів; набуття, зміна та припинення трудових прав і обов'язків.
У підрозділі 2.2 “Працівник як суб'єкт індивідуальних трудових правовідносин” дається визначення терміну “працівник”, визначається його місце в індивідуальному трудовому правовідношенні, досліджується правосуб'єктність працівника, його правовий статус.
Обґрунтовано, що правовідношення завжди реальне (персоніфіковане) суспільне відношення, врегульоване нормами права, яке існує між конкретними соціальними суб'єктами. А норми права можуть реалізуватися й поза межами конкретних правовідносин.
Поняття “суб'єкт правовідношення” і “учасник правовідношення” характеризують соціального суб'єкта тільки як сторону певного конкретного суспільного відношення, врегульованого нормами права. А тому вони є тотожними, синонімічними, такими, що характеризують одне правове явище, один з елементів правовідношення. Суб'єкти трудового права та суб'єкти індивідуальних трудових правовідносин співвідносяться як ціле і частина. Поняття “суб'єкти трудового права” має загальний характер, а “суб'єкти індивідуальних трудових правовідносин” - конкретний.
Статус працівника набувають особи, які реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору з тим чи іншим роботодавцем. Слід розрізняти фактичну здатність до праці та здатність до праці як правову категорію, тобто трудову правосуб'єктність. Перша виникає набагато раніше другої, визначає і лежить в її основі. Суб'єктом індивідуальних трудових правовідносин особа стає не з моменту виникнення у неї фактичної здатності до праці, а з появою здатності до праці як правової категорії, тобто трудової правосуб'єктності.
Обстоюється думка, що під трудовою правосуб'єктністю працівника слід розуміти здатність і можливість особи бути суб'єктами трудових правовідносин (абсолютних і відносних) та набувати своїми діями права і обов'язки, пов'язані з вступом у ці правовідносини.
Трудова правосуб'єктність працівника включає трудову правоздатність, трудову дієздатність та деліктоздатність. Трудова правоздатність особи передує її трудовій дієздатності і є необхідною передумовою виникнення останньої. Трудова правоздатність існує з моменту народження особи. З моменту виникнення означених в законі юридичних фактів настає трудова дієздатність. З цього часу і трудова правоздатність, і трудова дієздатність існують одночасно і є складовою єдиного поняття “трудова правосуб'єктність”.
У підрозділі 2.3. “Роботодавець як суб'єкт індивідуальних трудових правовідносин” дається визначення поняття “роботодавець”, визначається його місце в індивідуальному трудовому правовідношенні, аналізуються точки зору і позиції вітчизняних і зарубіжних вчених щодо визначення цієї сторони індивідуального трудового правовідношення.
З аналізу точок зору і позиції вітчизняних і зарубіжних вчених, вітчизняного і зарубіжного законодавства щодо вказаного суб'єкта індивідуальних трудових правовідносин виходить, що під роботодавцем слід розуміти фізичну чи юридичну особи, які мають трудові права та обов'язки і використовують їх для створення робочих місць, найму робочої сили та створення необхідних умов для трудової діяльності працівників.
Роботодавцем може бути фізична або юридична особа, яка володіє трудовою правосуб'єктністю. Трудова правосуб'єктність роботодавця-фізичної особи виникає по досягненню нею повноліття та при наявності дієздатності.
Під трудовою правосуб'єктністю юридичної особи автор розуміє здатність та можливість бути суб'єктом трудових правовідносин і набувати необхідні для виконання своїх статутних цілей та організації праці працівників права і обов'язки. Трудова правосуб'єктність роботодавця-юридичної особи виникає з моменту державної реєстрації.
Дисертант обґрунтовує, що до основних ознак юридичної особи як суб'єкта індивідуальних трудових відносин слід віднести такі: 1) можливість приймати і звільняти працівників; 2) майнова самостійність; 3) здатність забезпечувати умови праці, необхідні для трудової діяльності працівників; 4) дисциплінарні повноваження; 5) можливість бути позивачем та відповідачем у суді. Робиться висновок, що юридична особа-роботодавець - це підприємство, установа чи організація будь-якої організаційно-правової форми, що має право укладати трудовий договір з громадянами, може бути відповідачем і позивачем у суді та здатне організовувати і забезпечувати визначені законодавством про працю умови трудової діяльності працівників.
Розділ 3 “Оптимізація правового забезпечення індивідуальних трудових відносин” містить два підрозділи. У підрозділі 3.1. “Індивідуальні трудові відносини як передумова виникнення колективних відносин в сфері праці” досліджуються точки зору вчених-трудовиків щодо наявності в предметі трудового права колективних трудових відносин, визначається співвідношення індивідуальних трудових відносини і колективних відносин в сфері праці.
Трудовий договір є юридичною підставою виникнення індивідуальних правовідносин щодо: робочого часу; часу відпочинку; нормування праці; оплати праці; охорони здоров'я працівників у процесі праці; дисципліни праці; навчання і підвищення кваліфікації працівників. В рамках індивідуальних трудових відносин працівник вступає у відносини з іншими працівниками, які працюють поруч. Створюються трудові колективи, трудящі об'єднуються в професійні спілки, що в інтересах працюючих вступають у відносини з роботодавцями. Виникають колективні правові відносини, які є похідними від індивідуальних трудових відносин. Індивідуальні трудові відносини - це та підстава, на якій можливе виникнення колективних відносин в сфері праці. В сучасних умовах індивідуальні трудові правовідносини не можуть існувати без колективних, позаяк для всіх роботодавців є обов'язковими положення колективних угод, які укладаються на державному, галузевому та регіональному рівнях. Чимало положень трудового законодавства щодо робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони здоров'я працівників у процесі праці та інших можуть бути реалізовані на підприємстві лише шляхом укладення колективного договору.
У підрозділі 3.2 “Напрямки удосконалення правового регулювання індивідуальних трудових правовідносин” аналізується сучасний стан правового регулювання індивідуальних трудових правовідносин, вносяться пропозиції по його удосконаленню.
З'ясовано, що механізм правового регулювання індивідуальних трудових відносин слід визначити як систему послідовно організованих юридичних засобів (явищ) за допомогою яких досягаються цілі даного різновиду правового регулювання. Схема дії механізму правового регулювання індивідуальних трудових відносин полягає в наступному. Нормативні факти, тобто нормативні правові установлення, які отримали різні текстуально-правові форми, інтерпретуються та констатуються в процесі соціальної легітимації в норми трудового права. Соціально визнані норми трудового права породжують когнітивні правові зв'язки та констатують загальні трудові відносини, які потім, при виникненні певних юридичних фактів, трансформуються в конкретні індивідуальні трудові правові відносини. Індивідуальні трудові правовідносини можуть виникати, змінюватися чи припинятись в результаті самостійних актів реалізації трудових прав і обов'язків суб'єктами трудового права. При виникненні перешкод для реалізації свого права або при невиконанні певними суб'єктами своїх обов'язків до дії правового механізму підключається держава, яка тлумачить законодавство та конкретний випадок правопорушення й здійснює правозастосовчу діяльність.
Обґрунтовано, що схематично новий Трудовий кодекс України повинен мати таку структуру: преамбула - загальні положення - сторони індивідуальних трудових відносин - суб'єкти трудового права - індивідуальні трудові відносини - працевлаштування громадян - трудовий договір - професійна підготовка працівників - робочий час - час відпочинку - нормування праці - заробітна плата - дисципліна праці - охорона праці - матеріальна відповідальність працівника та роботодавця - індивідуальні і колективні трудові спори - колективні трудові відносини в сфері праці - відносини соціального партнерства - соціальне забезпечення працівників - заключні положення. Кожна ланка цієї схеми в структурі нового Трудового кодексу являє собою окремий розділ.
При цьому у зміст окремих розділів слід відобразити наступне. По-перше, загальні положення мають охоплювати мету, завдання, функції, принципи трудового законодавства, а також поняття й різновиди нормативно-правових актів про працю, їх дію у часі і просторі. По-друге, у розділі “Сторони індивідуальних трудових відносин” слід дати визначення поняття працівник, роботодавець, навести перелік їх основних трудових прав та обов'язків. По-третє, у розділі “Суб'єкти трудового права” доцільно дати максимально наближений до вичерпного перелік суб'єктів трудового права, а також визначити їх основні права і обов'язки. По-четверте, у розділі “Індивідуальні трудові відносини” слід визначити поняття, структуру та зміст цих відносин, порядок виконання та припинення. По-п'яте, у розділі “Колективні трудові відносини в сфері праці” також необхідно визначити поняття, структуру, зміст та сторони цих відносин, порядок їх виникнення та припинення.
ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на поглиблення розуміння сутності і місця індивідуальних трудових відносин в предметі трудового права та удосконалення їх правового регулювання. Основні з них такі:
1. Індивідуальне трудове правовідношення - це добровільне, вольове, двостороннє, безперервне, врегульоване нормами трудового права відношення, яке виникає між працівником та роботодавцем внаслідок реалізації громадянином права на працю та укладення трудового договору.
До ознак трудового правовідношення слід віднести такі: по-перше, воно є правовою формою фактично існуючого суспільно-трудового відношення. По-друге, ґрунтується на вільному волевиявленні його сторін: працівника та роботодавця. По-третє, має безперервний характер, бо не припиняється після закінчення кожного робочого дня. По-четверте, відноситься до активного типу, адже обов'язки в ньому мають позитивний зміст - необхідність здійснювати певні дії. По-п'яте, правовідношення має вольовий характер. По-шосте, обов'язковим елементом трудового правовідношення є особистісний елемент. Громадянин, який укладає договір і набуває статусу працівника, має не тільки матеріальний інтерес - одержувати заробітну плату та інші матеріальні блага. Праця для нього - це також і основна форма його самовираження в суспільстві, в колективі, виходячи з існуючих в них моральних критеріїв, орієнтирів, прав людини як особистості. У суспільстві, в колективі вона виступає не тільки як працівник, але й як особистість зі своїми інтересами. Вони невіддільні від праці, від трудової діяльності, від здатності людини виконувати ту чи іншу роботу. По-сьоме, трудове правовідношення має регулярний характер, адже воно визначає конкретну поведінку суб'єктів трудового права і вносить елемент урегульованості й порядку в суспільно-трудову практику.
2. Доведено, що трудовий договір є юридичним фактом, породжуючим виникнення конкретного індивідуального трудового правовідношення, а також юридичною основою для поширення на взаємовідносини сторін трудового законодавства. За юридичною природою трудовий договір є договором про працю між роботодавцем і найманим працівником. Він є універсальною моделлю найму. Будь-який працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус, і будь-який роботодавець зобов'язаний додержуватись всіх правил і гарантій щодо них, передбачених трудовим законодавством.
4. Зміст індивідуального трудового правовідношення можна умовно розділити на матеріальний і вольовий або юридичний. Так, фактична діяльність працівника та роботодавця є матеріальним змістом індивідуального трудового правовідношення. Матеріальний зміст даного правовідношення нерозривно пов'язаний та підпорядкований вольовому або юридичному змісту, тобто суб'єктивним правам та обов'язкам працівника і роботодавця. Фактичні дії, які складають необхідний компонент індивідуальних трудових правовідносин, набувають за допомогою норм права якісну визначеність та цілеспрямованість.
5. Під роботодавцем слід розуміти фізичну чи юридичну особи, які мають трудові права та обов'язки і використовують їх для створення робочих місць, найму робочої сили та створення необхідних умов для трудової діяльності працівників.
Трудовою правосуб'єктністю роботодавця-юридичної особи слід вважати здатність та можливість бути суб'єктом трудових правовідносин і набувати необхідні для виконання своїх статутних цілей та організації праці працівників права і обов'язки. Трудова правосуб'єктність роботодавця-юридичної особи виникає з моменту державної реєстрації.
До основних ознак юридичної особи-роботодавця як суб'єкта індивідуальних трудових відносин слід віднести: 1) можливість приймати і звільняти працівників; 2) майнова самостійність; 3) здатність забезпечувати умови праці, необхідні для трудової діяльності працівників; 4) дисциплінарні повноваження; 5) можливість бути позивачем та відповідачем у суді.
6. Індивідуальні трудові відносини є підставою, на якій можливе виникнення колективних відносин в сфері праці. В сучасних умовах індивідуальні трудові правовідносини не можуть існувати без колективних, позаяк для всіх роботодавців є обов'язковими положення колективних угод, які укладаються на державному, галузевому та регіональному рівнях. Чимало положень трудового законодавства щодо робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони здоров'я працівників у процесі праці та інших можуть бути реалізовані на підприємстві лише шляхом укладення колективного договору.
7. Механізм правового регулювання індивідуальних трудових відносин слід визначити як систему послідовно організованих юридичних засобів (явищ) за допомогою яких досягаються цілі даного різновиду правового регулювання.
Визначено схему дії механізму правового регулювання індивідуальних трудових відносин. А саме: нормативні факти, тобто нормативні правові установлення, які отримали різні текстуально-правові форми, інтерпретуються та констатуються в процесі соціальної легітимації в норми трудового права. Соціально визнані норми трудового права породжують когнітивні правові зв'язки та констатують загальні трудові відносини, які потім, при виникненні певних юридичних фактів, трансформуються в конкретні індивідуальні трудові правові відносини. Індивідуальні трудові правовідносини можуть виникати, змінюватися чи припинятись в результаті самостійних актів реалізації трудових прав і обов'язків суб'єктами трудового права. При виникненні перешкод для реалізації свого права або при невиконанні певними суб'єктами своїх обов'язків до дії правового механізму підключається держава, яка тлумачить законодавство та конкретний випадок правопорушення й здійснює правозастосовчу діяльність.
8. Схематично новий Трудовий кодекс України повинен мати таку структуру: преамбула - загальні положення - сторони індивідуальних трудових відносин - суб'єкти трудового права - індивідуальні трудові відносини - працевлаштування громадян - трудовий договір - професійна підготовка працівників - робочий час - час відпочинку - нормування праці - заробітна плата - дисципліна праці - охорона праці - матеріальна відповідальність працівника та роботодавця - індивідуальні і колективні трудові спори - колективні трудові відносини в сфері праці - відносини соціального партнерства - соціальне забезпечення працівників - заключні положення. Кожна ланка цієї схеми в структурі нового кодексу являє собою окремий розділ.
9. Доведено, що новий Трудовий кодекс України повинен бути основним нормативно-правовим актом в системі трудового законодавства, він має регулювати найбільш поширені трудові відносини та відносини, тісно пов'язані з ними, запобігати дублюванню власних норм в інших нормативно-правових актах. Як наслідок, необхідно буде скасувати такі нормативно-правові акти як: Закони України “Про відпустки”, “Про колективні договори і угоди”, “Про охорону праці”, “Про оплату праці”, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, закріпивши відповідні положення в новому Трудовому кодексі України.
При розробці нового Трудового кодексу необхідно враховувати положення міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України. Однак це не повинно виражатись у безоглядному, бездумному запозиченні правових норм і перенесенні їх у законодавство України без урахування національних, політичних, економічних та культурних особливостей нашої країни і реального стану економіки.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Сичов Д.В. „Трудовий договір як підстава виникнення індивідуальних трудових відносин” // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - №25. - с.387-393.
2. Сичов Д.В. „До питання трудової правосуб'єктності”// Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - №27. -с.386-391
3. Сичов Д.В. „Особливості та ознаки трудових правовідносин в сучасних умовах розвитку суспільства” // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - №28. -с.299-305.
4.Сичов Д.В „До поняття індивідуальних трудових правовідносин”// Право і безпека. - Харків, 2004. №31. - С.156-159.
5. Сичов Д.В „Шляхи удосконалення правового регулювання індивідуальних трудових правовідносин”// Право і безпека. - Харків, 2004. №33. - С.140-143.
6. Сичов Д.В. Зміст індивідуальних трудових відносин // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харків, 27 листопада 2008 р. - Харків. - 2008. - С.323-327.
АНОТАЦІЇ
Сичов Д.В. Правове регулювання індивідуальних трудових відносин - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Cхідноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Україна, Луганськ, 2009.
Дисертація присвячена аналізу індивідуальних трудових відносин, розкриттю їх сутності і значення для науки і практики трудового права. Зазначається, що індивідуальні трудові відносини складають ядро предмета трудового права і з їх існуванням пов'язується існування інших відносин, які охоплюються предметом трудового права (відносини, тісно пов'язані з трудовими). Досліджуються передумови виникнення індивідуальних трудових правовідносин. Аналізується фактичний стан правового регулювання індивідуальних трудових відносин в Україні. Визначається понятійний апарат інституту індивідуальних трудових правовідносин. В дисертації отримали подальший розвиток теоретичні напрацювання вчених щодо інституту трудового договору. Обґрунтовуються конкретні пропозиції і рекомендації по удосконаленню трудового законодавства та правозастосовчої практики в сфері регулювання індивідуальних трудових відносин.
Ключові слова: індивідуальні трудові відносини, працівник, роботодавець, трудовий договір,
Сичов Д.В. Правовое регулирование индивидуальных трудовых отношений - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля, Украина, Луганск, 2009.
Диссертация посвящена анализу индивидуальных трудовых отношений, раскрытию их сущности и значения для науки и практики трудового права. Отмечается, что индивидуальные трудовые отношения составляют ядро предмета трудового права и с их существованием связывается существование других отношений, которые охватываются предметом трудового права (отношения, тесно связанные с трудовыми). Указывается, что субъектом индивидуальных трудовых правоотношений лицо становится не с момента возникновения у нее фактической способности к труду, а с появлением способности к труду как правовой категории, то есть трудовой правосубъектности. Обосновывается, что термин “субъект правоотношения” и “участник правоотношения” характеризуют социального субъекта только как сторону определенного конкретного общественного отношения, урегулированного нормами права. Таким образом, они являются тождественными, синонимическими, характеризующими одно правовое явление, один из элементов правоотношения. Правоотношение всегда реальное (персонифицированное) общественное отношение, урегулированное нормами права, которое существует между конкретными социальными субъектами.
В диссертации исследуются предпосылки возникновения индивидуальных трудовых правоотношений. Анализируется фактическое состояние правового регулирования индивидуальных трудовых отношений в Украине. Определяется понятийный аппарат института индивидуальных трудовых правоотношений. Так, под индивидуальным трудовым правоотношением понимается добровольное, волевое, двустороннее, беспрерывное, урегулированное нормами трудового права отношение, которое возникает между работниками и работодателями вследствие реализации гражданами Украины права на труд и заключение трудового договора.
В диссертации получили дальнейшее развитие теоретические наработки ученых относительно института трудового договора. Обосновано, что трудовой договор является юридическим фактом, порождающим возникновение конкретного индивидуального трудового правоотношения, а также юридической основой для распространения на взаимоотношения сторон всего трудового законодательства. Трудовой договор и индивидуальное трудовое правоотношение, как результат и следствие заключения между работником и работодателем трудового соглашения, явления взаимообусловленные и составляют единое целое. Можно даже сказать, что трудовой договор - это индивидуальное трудовое правоотношение в статике, а индивидуальное трудовое правоотношение - это трудовой договор в динамике.
Указывается, что работодателем может быть физическое или юридическое лицо, владеющее трудовой правосубъектностью. Трудовая правосубъектность работодателя-физического лица возникает по достижению им совершеннолетия и при наличии дееспособности. Трудовая правосубъектность работодателя-юридического лица возникает с момента государственной регистрации. Обосновываются конкретные предложения и рекомендации по усовершенствованию трудового законодательства и правоприменительной практики в сфере регулирования индивидуальных трудовых отношений.
Ключевые слова: индивидуальные трудовые отношения, работник, работодатель, трудовой договор.
Sichov D.V. Legal Regulation of Individual Labor Relations - Manuscript.
Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.05 - labor law; social guarantee law. - East-Ukrainian National University named after Volodymyr Dahl, Lugansk, 2009.
Thesis is devoted to the analysis of individual labor relations, uncovering their essence and significance for the science and practice of labor law. It is stated that individual labor relations form the core of labor law's subject and the existence of other relations is connected to the existence of individual labor relations. And those other relations are embraced by the subject of labor law (relations are closely connected with labor ones). Presuppositions of individual labor relations' origin are researched. Real status of individual labor relations' legal regulation in Ukraine is analyzed. Conceptual apparatus of the institute of individual labor legal relations is determined. Theoretical thoughts of scientists according the institute of labor contract found further development in this thesis. Concrete propositions and recommendations according to the improvement of labor legislation and law application practice in the sphere of individual labor relations' regulation are grounded.
Key words: individual labor relations, employee, employer, labor contract.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття трудових правовідносин, як предмету регулювання Трудового права України. Умови, зміст та підстави виникнення трудових правовідносин. Юридичні факти трудового права: особливості правової природи та способи закріплення, способи деталізації змісту.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 06.02.2011Вивчення особливостей індивідуальних трудових спорів як різновидів соціальних суперечностей. Індивідуальні трудові спори. Трудовий конфлікт - неспівпадання інтересів сторін відносно встановлення або зміни умов праці. Реформування трудового законодавства.
статья [18,3 K], добавлен 25.02.2009Загальна характеристика умов та підстав виникнення трудових правовідносин. Поняття фактичного допуску до роботи за чинним трудовим законодавством України. Фактичний допуск до роботи як форма укладення трудового договору та термін його укладення.
реферат [10,1 K], добавлен 03.12.2010Трудові відносини як предмет міжнародного приватного права. Використання цивілістичних принципів і конструкцій в теорії і практиці трудового права. Полеміка необхідності відділення міжнародного трудового права від міжнародного приватного права.
реферат [20,9 K], добавлен 17.05.2011Предмет галузі, характерні відрізняючи ознаки та функції трудового права. Особливості та елементи методу правового регулювання трудових правовідносин. Розмежування трудового та цивільно-правового договорів. Система галузі і система науки трудового права.
реферат [20,5 K], добавлен 01.05.2009Громадяни України в сфері трудових правовідносин, умови набуття ними статусу працівників. Визначення поняття суб'єкта трудового права України. Класифікація суб'єктів трудового права: власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 14.12.2009Виникнення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. Законодавча база: Конвенції і Рекомендації Міжнародної організації праці, нормативно-правові акти України. Система договірного регулювання соціально-трудових відносин в Україні.
курсовая работа [84,6 K], добавлен 09.04.2009Особливості розгляду індивідуальних трудових спорів у загальному, судовому та особливому порядку. Врегулювання колективних трудових спорів за допомогою примирної комісії та трудового арбітражу. Причини виникнення страйку, умови визнання його незаконності.
курсовая работа [290,5 K], добавлен 11.05.2012Аналіз принципів трудового права України. Розгляд основних причин припинення трудових відносин. Суб’єкт права як учасник суспільних відносин: підприємства, державні органи. Характеристика державних органів, виступаючих суб'єктами трудового права України.
контрольная работа [46,2 K], добавлен 24.03.2013Характеристика, основні положення та принципи Конвенції №158 "Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємства". Трудовий договір як основа для трудових правовідносин. Огляд підстав для припинення дії трудового договору згідно КЗпП України.
практическая работа [18,6 K], добавлен 12.11.2012
