Кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту (порівняльно-правове дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 343.346+34.05

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту (порівняльно-правове дослідження)

Матвійчук Ярославна Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України Хавронюк Микола Іванович, Верховний Суд України, заступник керівника апарату - начальник правового управління.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Мисливий Володимир Андрійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, проректор з наукової роботи;

- кандидат юридичних наук Горох Олексій Петрович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", доцент кафедри галузевих правових наук.

Захист відбудеться 18 березня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, Київ, пл. Солом'янська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, Київ, пл. Солом'янська, 1.

Автореферат розісланий 14 лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький.

Анотація

Матвійчук Я.В. Кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту (порівняльно-правове дослідження). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет внутрішніх справ. Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному порівняльному дослідженню кримінального законодавства України та Литви, Латвії, Естонії у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. З'ясовано суспільну небезпечність зазначеного діяння, досліджено його об'єктивні та суб'єктивні ознаки. Виявлено спільне і відмінне у вказаній сфері у кримінальному законодавстві України та Литви, Латвії, Естонії, оцінено його переваги.

На підставі отриманих результатів внесено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального законодавства України.

Ключові слова: безпека дорожнього руху, правила дорожнього руху, транспортні засоби, експлуатація транспорту, кримінальна відповідальність, дорожньо-транспортна пригода, кримінальне законодавство, порівняльний аналіз.

Аннотация

Матвийчук Я.В. Уголовная ответственность за нарушения правил дорожного движения или эксплуатации транспорту (сравнительно-правовое исследование). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет внутренних дел. Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному сравнительно-правовому исследованию уголовного законодательства Украины и Литвы, Латвии, Эстонии в сфере нарушения правил дорожного движения или эксплуатации транспорта.

Основной целью диссертации является выявление общего и различного в криминальном праве и законодательстве Украины, Литвы, Латвии, Эстонии о криминальной ответственности за нарушение правил дорожного движения или эксплуатации транспорта и формулирование на основании полученных результатов обоснованных предложений относительно совершенствования борьбы с этими нарушениями в Украине.

Структурно диссертация состоит из вступления, трех разделов, выводов, приложений и списка использованных источников.

В работе дана общая характеристика преступлений, связанных с нарушением правил дорожного движения или эксплуатации транспорта по уголовному законодательству Литвы, Латвии и Эстонии, проведен сравнительный анализ с законодательством Украины по этой проблеме. Раскрыты особенности исторического развития законодательства Украины об уголовной ответственности за нарушение правил дорожного движения. Осуществлено разграничение преступлений, связанных с нарушением правил дорожного движения от других правонарушений: административных, дисциплинарных и гражданско-правовых.

Проанализированы акты международного и общеевропейского законодательства, которые регулируют ответственность за нарушение правил дорожного движения или эксплуатации транспорта (Конвенция ООН о дорожном движении (1968), Европейское соглашение, что дополняет Конвенцию о дорожном движении (1971), Европейская конвенция о международных последствиях лишения права на управление автотранспортными средствами (1976), Европейская конвенция о наказании за дорожно-транспортные преступления (1964)), а также состояние имплементации этих актов в законодательство Украины и Литвы, Латвии, Эстонии. Определены недостатки национального законодательства в этой сфере и необходимость ускорения его гармонизации в соответствии с требованиями международного и общеевропейского права. Осуществлен анализ правовых актов относительно борьбы с нарушением правил дорожного движения или эксплуатации транспорта в Латвии, Литве и Эстонии, в частности положений уголовного законодательства и законодательства об административных правонарушениях, других законов, а также государственных программ противодействия нарушениям правил дорожного движения.

На основании глубокого и всестороннего изучения установлена общественная опасность указанного деяния, определены основные причины таких нарушений, проанализованы объективные и субъективные признаки состава нарушения правил дорожного движения или эксплуатации транспорта по уголовному праву Украины и Литвы, Латвии, Эстонии. Проанализирована судебная практика четырех указанных государств. Отдельный раздел посвящен вопросам наказания и освобождения от уголовной ответственности и наказания.

В работе выявлены схожее и отличное в уголовном законодательстве Украины и Литвы, Латвии, Эстонии, оценены его преимущества. Определены общие и отличительные черты конкретных видов наказаний при нарушении правил дорожного движения или эксплуатации транспорта. Обобщен опыт Украины и Литвы, Латвии, Эстонии по определению оснований для освобождения от уголовной ответственности, наказания и его отбывания, а также замены наказания более мягким.

На основании полученных результатов внесены научно обоснованные предложения, направленные на усовершенствование уголовного законодательства Украины. Обоснована целесообразность установления в Уголовном кодексе Украины ответственности за нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта в состоянии алкогольного опьянения или в состоянии, вызванном употреблением наркотических средств или других одурманивающих веществ, что повлекло последствия, указанные в законе. В работе предложено внести изменения в постановление Пленума Верховного Суда Украины №14 от 23 ноября в 2005 г. "О практике применения судами Украины законодательства по делам о некоторых преступлениях против безопасности дорожного движения и эксплуатации транспорта, а также об административных правонарушениях на транспорте".

Ключевые слова: безопасность дорожного движения, правила дорожного движения, транспортные средства, эксплуатация транспорта, уголовная ответственность, дорожно-транспортное происшествие, уголовное законодательство, сравнительный анализ.

Summary

Yaroslavna V. Matviychuk. Criminal responsibility for the violation of traffic rules or the exploitation of vehicles (comparative-legal research). Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Law, specializing in 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal and Executive Law. - Kyiv National University of Internal Affairs. Kyiv, 2009.

The monograph deals with a complex comparative research of the criminal legislation of Ukraine and Lithuania, Latvia, Estonia in the sphere of the violation of traffic rules or the exploitation of vehicles. A social danger of the mentioned action is determined, its objective and subjective signs are studied. The general and distinctive features of the criminal legislation of Ukraine and Lithuania, Latvia, Estonia are revealed and its advantages are estimated.

Scientifically grounded proposals directed on the improvement of criminal legislation of Ukraine are introduced on the basis of the achieved results.

Key notions: road safety, traffic rules, vehicles, exploitation of vehicles, criminal responsibility, road accident, criminal legislation, comparative analysis.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Безпека дорожнього руху є однією з глобальних проблем соціально-економічного характеру, що стоїть перед більшістю держав. Щорічно у світі в дорожніх аваріях гине 1,2 млн. осіб і близько 50 млн. отримують травми. Прогнози свідчать, що ці цифри зростуть приблизно на 65% протягом наступних 20 років, якщо не будуть здійснюватися належні попереджувальні заходи. Загальний ризик загибелі особи найбільш виражений при пересуванні автомобільним транспортом. Саме останній у 12 разів небезпечніше морського і річкового, у 3 рази - залізничного і у 1,5 рази - повітряного транспорту.

Необхідність вивчення зарубіжного досвіду боротьби з порушенням правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, проведення порівняльно-правового дослідження обґрунтовується орієнтацією України на європейські шляхи розвитку. Дуже корисним у цьому відношенні є вивчення досвіду Литви, Латвії та Естонії, виходячи з таких причин. З одного боку, ці три держави є пострадянськими державами і тому певною мірою їхнє законодавство, як і законодавство України, розвивалось під впливом радянського законодавства та покладених в його основу теоретичних засад соціалістичної правової сім'ї. З іншого боку, ці держави сьогодні є членами Європейського Союзу (ЄС), членом якого прагне стати Україна, і членами Ради Європи (РЄ), членом якої сьогодні також є і Україна. З цієї точки зору важливо проаналізувати, які саме і в який спосіб Литвою, Латвією та Естонією виконані зобов'язання перед ЄС та РЄ у сфері кримінальної відповідальності за транспортні правопорушення, зокрема за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Порівняльно-правове дослідження проблем порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту дозволяє виявити як спільні риси, характерні для кримінального права України та Литви, Латвії, Естонії, так і особливості, з'ясувати недоліки правового регулювання кримінальної відповідальності за такі діяння і сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного національного законодавства з цих питань.

Проблеми відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту були предметом дослідження таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як: М. Алексєєв, А. Галахов, С. Гизимчук, В. Глистін, В. Гуславський, Г. Домахін, В. Жульов, Б. Зотов, П. Замосковцев, А. Климка, А. Копейченко, М. Коржанський, А. Коробеєв, У. Крастиньш, А. Кузьміна, О. Курінов, С. Лінд, В. Лук'янов, В. Мисливий, В. Павілоніс, І. Тяжкова, Д. Хамкова, А. Чучаєв, Н. Якубенко та ін.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали також роботи таких відомих науковців, як: П. Андрушко, М. Бажанов, Ю. Баулін, В. Борисов, П. Воробей, В. Глушков, О. Джужа, О. Дудоров, О. Колб, О. Костенко, Ю. Ляпунов, М. Мельник, П. Михайленко, А. Музика, В. Навроцький, В. Осадчий, М. Панов, А. Савченко, Я. Соотак, В. Сташис, В. Тацій, П. Фріс, М. Хавронюк, С. Шапченко, Н. Ярмиш, С. Яценко та ін.

Зазначені вище обставини, на думку автора, свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її науково-теоретичну та практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, і спрямоване на реалізацію положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої указом Президента України від 14 вересня 2000 р. №1072/2000, Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, ухваленої Законом України від 18 березня 2004 р., Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі правоохоронних органів, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. №649-р., Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1767, Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. №755, Основних напрямів досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 рр., п. 84 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 р. та п. 621 Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2007), схвалених відділеннями Академії правових наук України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення спільного і відмінного у кримінальному праві та законодавстві України, Литви, Латвії, Естонії про кримінальну відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту і формулювання на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення боротьби із цими порушеннями в Україні.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:

- дати загальну характеристику порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним законодавством України та Литви, Латвії, Естонії;

- проаналізувати акти міжнародного та загальноєвропейського законодавства, що регламентують відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також стан імплементації цих актів у національне законодавство України та Литви, Латвії, Естонії;

- здійснити кримінально-правовий аналіз складу злочину порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, охарактеризувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу цього злочину за кримінальними кодексами (КК) України, Литви, Латвії та Пенітенціарним кодексом (ПК) Естонії;

- визначити особливості застосування положень Загальної частини кримінального законодавства України та Литви, Латвії, Естонії про покарання і призначення покарання, а також правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту;

- здійснити емпіричні дослідження та узагальнити їх результати, вивчити судову практику України та Литви, Латвії, Естонії у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту;

- визначити можливості запозичення позитивного досвіду Литви, Латвії, Естонії і на цій основі внести пропозиції щодо вдосконалення норми про відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також відповідної Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Предмет дослідження - кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в аспекті порівняльно-правового аналізу.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження представлена такими методами: порівняльно-правовим (використовувався у всіх розділах дисертації з метою виявлення спільного та відмінного у нормах національного кримінального права і законодавства України та Литви, Латвії, Естонії, що передбачають відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту); історико-правовим (дозволив розглянути історичні особливості формування норм, які регулюють безпеку дорожнього руху в Україні - у підрозділі 1.1); формально-логічним (дозволив проаналізувати зміст елементів й ознак юридичних складів порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за КК України, Литви, Латвії та ПК Естонії - у розділі 2); догматичним (використовувався у всіх розділах - при тлумаченні окремих понять, термінів); аналітичним (застосовувався у всіх розділах, - якщо необхідно було обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші погляди); соціологічним (враховувався у всіх розділах при вивченні судової практики, проведенні анкетування); статистичним (застосовувався у всіх розділах для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується теми дослідження); моделювання (використовувався у висновках до підрозділів і в загальних висновках). Названі методи дослідження використовувались в роботі у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило повноту, всебічність та об'єктивність дослідження, достовірність отриманих наукових результатів.

Емпіричну базу дослідження становлять: результати дослідження 433 кримінальних справ про порушення правил дорожнього руху; статистичні дані ДАІ МВС та Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту і зв'язку Литви, Міністерства транспорту Латвії, Департаменту шосейних доріг Естонії; результати анкетування 450 респондентів (150 з них - слідчі (дізнавачі), які спеціалізуються на розслідуванні дорожньо-транспортних злочинів, 300 - водії).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним порівняльно-правовим дослідженням проблем відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в кримінальному праві України та Литви, Латвії, Естонії.

За результатами проведеного дослідження отримані такі найбільш значущі положення, що відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:

вперше:

- доведено, що окремі положення кримінального законодавства Литви, Латвії та Естонії, які стосуються відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, не мають аналогів у КК України (у КК Латвії та Литви - відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, що спричинило вказані в законі наслідки; у КК Литви - встановлення максимально допустимої кількості алкоголю в крові під час керування транспортним засобом; у КК Латвії та ПК Естонії - відповідальність за сам факт керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; у КК Литви - відповідальність за спричинення істотної матеріальної шкоди потерпілому в разі порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в стані алкогольного сп'яніння, під впливом психотропних або інших діючих на психіку речовин), і навпаки, що КК Литви і Латвії не містять певних положень, наявних у КК України та ПК Естонії, що стосуються порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту (зокрема наслідку у вигляді загибелі кількох осіб);

- визначено спільні та відмінні риси системи і конкретних видів покарань, а також загальних положень про звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, які відображені у кримінальному законодавстві України, Литви, Латвії та Естонії;

- запропоновано під смертю потерпілого та під загибеллю кількох осіб у статті 286 КК України розуміти позбавлення життя відповідних осіб незалежно від того, померли вони відразу після вчиненого діяння або через який-небудь час, якщо встановлено причиновий зв'язок смерті (загибелі) з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

- на підставі вивчення кримінального законодавства Литви, Латвії та Естонії обґрунтовано доцільність запозичення окремих його положень для вдосконалення законодавства України у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, зокрема положень щодо встановлення кримінальної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, що спричинило вказані в законі наслідки;

удосконалено:

- чинну редакцію статті 286 КК України;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні напрацювання щодо розуміння родового та безпосереднього об'єктів порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. Додатково підтверджено положення про те, що основним безпосереднім об'єктом порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту є безпека дорожнього руху, а його додатковими об'єктами можуть бути життя і здоров'я особи, а також за умови, якщо матеріальна шкода передбачена як суспільно небезпечний наслідок цього злочину (як у Литві), - власність;

- критерії відмежування злочинних порушень правил дорожнього руху від інших відповідних правопорушень: адміністративних, дисциплінарних та цивільно-правових;

- положення про те, що транспортний засіб є засобом вчинення порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, а не його предметом, а також додатково аргументовано правильність позиції законодавця щодо визначення переліку транспортних засобів;

- положення про те, що обстановка є однією з обов'язкових ознак об'єктивної сторони порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту;

- вчення про суб'єктивну сторону злочинів, зокрема щодо можливості порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту лише з необережності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються у таких сферах:

- у правотворчій діяльності - за результатами дослідження надані пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності про внесення змін до Кримінального кодексу України стосовно кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (Акт впровадження Верховної Ради України від 9 липня 2008 р. №04-19/14-1616), а також до Верховного Суду (лист Верховного Суду України №5-2570/0/8-08 від 17 липня 2008 р.);

- у правозастосовчій діяльності - при вирішенні судами, слідчими та іншими працівниками правоохоронних органів проблемних питань кваліфікації порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (Акт впровадження у практику Cлідчого управління Головного управління МВС в м. Києві від 20 червня 2008 р.);

- у навчальному процесі - під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, у науково-дослідній діяльності (Акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 14 квітня 2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на 5 науково-практичних конференціях, у т.ч. міжнародних: "Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення" (м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.); "Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві і освіті `2006" (м. Одеса, 15-25 грудня 2006 р.); "Сучасні напрями теоретичних і прикладних досліджень `2007" (м. Одеса, 15-25 березня 2007 р.); інших: "Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності" (м. Київ, 14 квітня 2006 р.); "Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України" (м. Київ, 25 травня 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 11 публікаціях, з яких: 6 статей у наукових фахових виданнях України, 5 статей (тези виступів) в інших виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на 10 підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису дисертації - 250 сторінок, з яких основний текст - 196 сторінок, 6 додатків (27 сторінок) і список використаних джерел - 292 найменувань (на 27 сторінках).

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, показано наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію, надана інша інформація загального характеру про дисертацію.

Розділ 1 "Порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним правом України та Литви, Латвії, Естонії: загальна характеристика" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним правом України" висвітлено генезис законодавства України про кримінальну відповідальність у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. Констатовано, що склад злочину порушення правил безпеки руху автомобільного транспорту вперше був передбачений у КК УРСР 1960 р. До його прийняття суд кваліфікував діяння, пов'язані з порушенням правил безпеки руху або експлуатації транспорту, що потягли за собою суспільно-небезпечні наслідки, як злочини проти особи або як порушення обов'язкових постанов про охорону порядку на транспорті, або як злочинно-недбале виконання водієм своїх службових обов'язків.

Розкрито суспільну небезпечність зазначеного злочину та відмічено тенденцію до зростання на території України кількості дорожньо-транспортних пригод (ДТП), загиблих та поранених на транспорті. Так, за період з 2003 року по 2007 рік в Україні відбулося значне збільшення показників: кількість ДТП - на 50,0%, поранених - на 65,0%, а кількість загиблих - на 34,0%. Визначено причини порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, як певну сукупність пов'язаних між собою об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Здійснено аналіз нормативно-правових актів, які регламентують відносини у сфері безпеки дорожнього руху в Україні.

Проведено відмежування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху від адміністративних, дисциплінарних та цивільно-правових правопорушень. Зазначено, що межа між злочином і проступком у сфері безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту не є непорушною і переноситься то в один, то в інший бік залежно від оцінки ступеня суспільної небезпеки одного й того ж правопорушення законодавцем на певному етапі. Саме суспільна небезпека залишається найбільш суттєвим критерієм цих правопорушень, розкриваючи їх зміст, є показником того, чому законодавець визнає діяння злочинними.

Вказано, що злочини і правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту мають певні відмінності, що обумовлені різною соціальною природою цих протиправних явищ. Розрізняються не лише загальні ознаки (протиправність, винність і караність), але і всі елементи складів злочину і правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).

У підрозділі 1.2. "Порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним правом Литви, Латвії та Естонії" насамперед визначено суспільну небезпечність порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в Латвії, Литві та Естонії. Зазначено, що у 2003-2007 рр. в Естонії відбулося збільшення показників: кількість ДТП на 26,8%, поранених від них - на 19,5%, а загиблих - на 28,7%; в Латвії відбулося зменшення показників: кількості ДТП на 10,9%, поранених - на 8,2%, а загиблих - на 13,2%; в Литві відповідні показники збільшилися: кількість ДТП - на 10,7%, поранених - на 13,4%, а кількість загиблих - на 4,2%. Причини зменшення показників у Латвії пояснюються внесенням змін до законодавства, згідно з якими посилено відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту.

Здійснено аналіз правових актів щодо боротьби з порушенням правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в Латвії, Литві та Естонії: положень кримінального законодавства і законодавства про адміністративні правопорушення, інших законів, а також державних програм протидії порушенням правил безпеки дорожнього руху.

У підрозділі 1.3. "Акти міжнародного і загальноєвропейського законодавства щодо порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту та їх імплементація у національне законодавство України та Литви, Латвії, Естонії" здійснено системний аналіз актів міжнародного та загальноєвропейського законодавства, спрямованих на боротьбу з порушенням правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. Зокрема проаналізовано положення Конвенції Організації Об'єднаних Націй (ООН) про дорожній рух (1968), Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух (1971), Європейської конвенції про міжнародні наслідки позбавлення права керування автомототранспортними засобами (1976), Європейської конвенції про покарання за дорожньо-транспортні злочинні діяння (1964). Досліджено існуючу практику міжнародного співробітництва по забезпеченню безпеки дорожнього руху. Визначено недоліки національного законодавства в цій сфері та вказано на необхідність прискорення його гармонізації відповідно до вимог міжнародного та загальноєвропейського права. Особливу увагу з точки зору запозичення чи іншого врахування необхідно звернути на такі ключові та обов'язкові для країн ЄС рекомендації щодо безпеки дорожнього руху, як резолюції: про ремені безпеки; про заходи, необхідні для поліпшення дорожнього руху в нічний час; про заходи поліпшення невідкладної допомоги в дорожньому русі; про впровадження і використання ременів безпеки на задніх сидіннях автомобілів і безпечнішому перевезенні дітей і дорослих; про вантажівки і безпеку дорожнього руху; про вживання спиртних напоїв як чинник, що збільшує кількість дорожніх подій; про водіння в умовах поганої видимості; про зниження швидкості; про уразливих користувачів дорогами - пішоходів; про уразливих користувачів - водіїв мопедів і мотоциклістів. Адже уніфікація національного законодавства відповідно до європейських стандартів дорожнього руху є неодмінною умовою прийому країни-кандидата в ЄС.

Розділ 2 "Юридичний порівняльний аналіз порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Об'єкт порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" проаналізовано погляди правознавців на проблему об'єкта злочину за кримінальним правом і на прикладі цього складу злочину доведено, що розроблена наукою кримінального права теорія об'єкта злочину як суспільних відносин є найбільш переконливою.

В усіх чотирьох досліджуваних державах, у кримінальному законодавстві і праві, основним безпосереднім об'єктом порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту прийнято вважати безпеку дорожнього руху. В якості додаткових об'єктів злочину можуть виступати: життя і здоров'я особи, а також за умови, якщо матеріальна шкода передбачена як суспільно небезпечний наслідок цього злочину (як у Литві), - власність. кримінальний відповідальність дорожній транспорт

Підрозділ 2.2. "Об'єктивна сторона порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" присвячено юридичному аналізу ознак об'єктивної сторони порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, якими в кримінальному праві України та Литви, Латвії, Естонії є: діяння, обстановка, наслідки та причиновий зв'язок.

Аналіз тексту відповідних частин статей КК (ПК) про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту показує, що законодавець обрав для їх конструкції бланкетну диспозицію. Він лише у загальних рисах описує заборонене законом діяння, не пояснюючи, вчинення яких саме конкретних діянь може спричинити кримінальну відповідальність. При практичному застосуванні статті про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту необхідно встановити, які конкретно правила безпеки руху або правила експлуатації транспортних засобів діяли, і які саме були порушені поведінкою особи, яка керувала транспортним засобом під час ДТП. Особливість бланкетної диспозиції полягає у тому, що сама стаття КК може не змінюватися, але в деяких випадках правова оцінка діяння, її караність або правове становище особи, що вчинила злочинне діяння, можуть змінюватися при зміні законів або нормативних актів, що не є кримінальними законами.

За ознаками, закріпленими диспозиціями статей про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в КК Литви, України та ПК Естонії, зроблено висновок, що вони вказують на два альтернативних діяння, які можуть виявлятися самостійно: 1) порушення правил дорожнього руху; 2) порушення правил експлуатації транспортного засобу. На відміну від них, латвійський законодавець в ч. 1 ст. 260 КК використав єднальний сполучник "і" при вказівці на порушення відповідних правил, що передбачає вчинення одночасно обох діянь. Такий підхід, на думку дисертанта, необґрунтовано звужує сферу застосування відповідної кримінально-правової норми, що не відповідає потребам практики.

Показано, що кримінальна відповідальність за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту в Естонії, Латвії та Литві диференціюється залежно від: а) виду і тяжкості шкоди; б) наявності чи відсутності стану алкогольного, наркотичного сп'яніння або впливу психотропних чи інших діючих на психіку речовин. В КК Україні відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту диференціюється лише залежно від виду і тяжкості шкоди.

Перелік транспортних засобів, який наведено у кримінальному законодавстві Латвії, Литви, України та у Законі Естонії "Про дорожній рух" є майже однаковим. До них належать всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Винятком є кримінальне законодавство Литви, в якому до механічних транспортних засобів не відноситься трамвай (в даний час в Литві взагалі немає інфраструктури трамвайного руху).

Проаналізовано кримінальне законодавство Латвії та Литви, де встановлено кримінальну відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп'яніння, що спричинило наслідки, вказані в диспозиціях відповідних статей КК. Відмічено тенденцію до зростання останнім часом на території України кількості правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортним засобом в стані сп'яніння. Наведено результати проведеного анкетування трьохсот водіїв, які свідчать, що більшість респондентів (68,0% (203 осіб)) коли-небудь керували транспортним засобом у стані сп'яніння. При цьому 95,0% (285 осіб) з них знають про заборону керування транспортним засобом в стані сп'яніння, а 88,0% (265 осіб) вважають, що покарання за дорожньо-транспортний злочин водієм, який вживав алкоголь, повинно відрізнятися від покарання водія, який не вживав алкоголю.

Обґрунтовано необхідність запозичення досвіду Латвії та Литви щодо встановлення кримінальної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів чи інших одурманюючих речовин, що спричинило вказані в законі наслідки, і запропоновано ст. 286 КК України викласти у новій редакції (конкретні пропозиції викладено у висновках).

Звернено увагу також на те, що мінімальний рівень допустимого вмісту алкоголю в крові становить в Естонії - 0,2 проміле, в Латвії - 0,5 проміле (для водіїв зі стажем керування більше двох років) або 0,2 проміле (для водіїв зі стажем керування менше двох років), в Литві - 0,4 проміле.

У підрозділі 2.3. "Суб'єкт порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" обґрунтовано, що суб'єкт таких порушень - спеціальний, тобто фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності і керує транспортним засобом. Зазначено, що суб'єктом цього злочину (за КК Литви та ПК Естонії, де запроваджена кримінальна відповідальність юридичних осіб) не може бути юридична особа, оскільки ознака, закріплена в диспозиціях частин статті про порушення правил безпеки дорожнього руху, відноситься до ознак, що характеризують виконувані людиною функції (вид діяльності), і вживається законодавцями лише при конструюванні диспозицій зазначених статей.

Вік кримінальної відповідальності за цей злочин різниться і становить у КК Латвії та ПК Естонії - 14 років, а у КК України та КК Литви - 16 років, що є більш обґрунтованим, адже вікова межа осіб, що вчиняють порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту зі злочинними наслідками зазвичай більше 16 років, оскільки право на керування більшістю механічних транспортних засобів надається з 18 років.

У підрозділі 2.4. "Суб'єктивна сторона порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" доведено, що суб'єктивна сторона зазначеного діяння в усіх чотирьох проаналізованих кодексах характеризується необережною формою вини, оскільки визначається психічним ставленням винного до його наслідків. При цьому в КК Латвії, Литви та України необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість, а в ПК Естонії - на легковажність та недбалість.

Вказано, що теорії кримінального права України, на відміну від кримінального права Латвії, Литви та Естонії, відоме поняття "обопільної вини", під якою слід розуміти необережну вину двох чи кількох осіб, у результаті якої настав один і той самий суспільно небезпечний наслідок. В цьому разі особа, яка вчинила діяння при обопільній вині, має нести кримінальну відповідальність з урахуванням ступеня вини потерпілого.

Зазначено, що мотиви і мета при необережному злочинному діянні, пов'язаному з порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, відсутні, тому що не може бути цілеспрямованого діяння та спонукань. Дисертант є прихильником тієї думки, що в цьому випадку можна намагатися встановити лише мотиви поведінки, що спричинила злочинні наслідки, але не мотиви самого злочинного діяння.

Розділ 3 "Особливості застосування положень загальної частини кримінального законодавства України та Литви, Латвії, Естонії стосовно порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Особливості застосування Загальних положень про злочин (злочинне, винне діяння) стосовно порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" зазначено, що в основу класифікації статей у сфері порушення правил безпеки дорожнього руху або (і) експлуатації транспорту за КК Латвії, України та ПК Естонії взятий матеріальний критерій - тяжкість злочину (злочинного, винного діяння) як його внутрішня соціальна сутність, небезпечність для охоронюваних кримінальним законом певних суспільних відносин. Формальним же критерієм вказаної класифікації виступає покарання у вигляді позбавлення волі.

Вказано, що злочини за КК Литви поділяються на умисні (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі) та необережні. Відповідно до цього КК необережні злочинні діяння, до яких належить порушення правил безпеки дорожнього руху, у класифікації за їх тяжкістю до жодних груп не включені і, отже, незалежно від встановленого за них виду покарання, визнаються однакового ступеню тяжкості.

Позитивно оцінено намагання ввести до КК України поняття "кримінальні правопорушення", які поділяються на два види - злочини та кримінальні проступки. Це дозволить більш ретельно здійснювати диференціацію кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту при призначенні покарання, для визначення умов і підстав звільнення від кримінальної відповідальності, визначення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, встановлення строків погашення судимості, застосування амністії тощо. Зазначено, що це також зробить більш реалістичною кримінальну статистику щодо порушення правил безпеки дорожнього руху, полегшить процес розслідування і судового розгляду найменш небезпечних злочинів. Запропоноване вирішення питання про кримінальний проступок покращить рівень законодавчої техніки, буде сприяти економії кримінальної репресії, підвищить ефективність боротьби зі злочинами в сфері порушення правил дорожнього руху, що не представляють великої суспільної небезпеки.

Зроблено висновок про неможливість існування співучасті при порушенні правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, оскільки будь-яка її форма передбачає умисну діяльність.

Зазначено, що при вирішенні питання про наявність або відсутність в діях особи складу злочину, передбаченого статтею про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, необхідно враховувати випадки, що містяться в КК Латвії, Литви, України та ПК Естонії, які є схожими за своїми зовнішніми ознаками з цим злочином, проте виключають злочинність діяння, зокрема: крайня необхідність, затримання злочинця та виконання наказу.

У підрозділі 3.2. "Особливості застосування загальних положень про покарання та призначення покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" розкрито поняття загальних засад призначення покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту відповідно до КК Латвії, Литви, України та ПК Естонії. Визначено перелік необхідних для врахування при призначенні покарання положень, що містяться в статтях Загальної частини КК (ПК). Досліджено спільне та відмінне у підходах щодо призначення покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту за кримінальним законодавством зазначених держав. Зазначено, що в КК Латвії, Литви та України обов'язок керуватися положеннями Загальної частини КК при призначення покарання встановлено у законі. На відміну від них естонський законодавець, установлюючи загальні правила призначення покарання, не вказує на необхідність урахування судом положень Загальної частини ПК, при цьому зазначає, що враховуються пом'якшуючі та обтяжуючи обставини, вид умислу або необережності при вчиненні злочину, можливість застосування до винного впливу з метою його відмови від скоєння винного діяння у подальшому, а також інтереси охорони правопорядку. На думку дисертанта, позиція КК Латвії, Литви та України є більш правильною, адже така практика повністю відповідає законотворчим принципам, і перш за все принципам неподільної єдності норм Загальної та Особливої частин, їх взаємозалежності та взаємозумовленості.

Здійснено аналіз передбачених КК (ПК) конкретних видів покарань за вчинений злочин (злочинне, винне діяння). Спільним для усіх чотирьох держав у разі порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту є: а) наявність штрафу (грошового стягнення - в Естонії) як альтернативного виду покарання в санкціях статей (у частинах перших ст. 423 ПК Естонії, ст. 260 КК Латвії, ст. 286 КК України та ч. 1-3 ст. 281 КК Литви); б) позбавлення волі (тюремне ув'язнення - в Естонії) як найбільш суворий вид покарання (у частинах 1-2 ст. 422 і ст. 423 ПК Естонії, частинах 1-3 ст. 260 КК Латвії, частинах 2-3 ст. 286 КК України та частинах 1-6 ст. 281 КК Литви); в) наявність в КК Латвії, Литви та України покарання у вигляді арешту (у частинах перших ст. 260 КК Латвії та ст. 286 КК України, а також ч. 1-3 КК Литви). Відмінні риси: а) на відміну від КК Латвії і ПК Естонії, КК Литви передбачає покарання у вигляді позбавлення права виконувати певну роботу або займатися певною діяльністю, а КК України - у вигляді виправних робіт; б) розмір штрафу (грошового стягнення) обчислюється у: денних ставках (Естонія); мінімальних місячних заробітних платах (Латвія); мінімальному прожитковому мінімумі (Литва); неоподаткованих мінімумах доходів громадян (Україна); в) тривалість арешту становить: від 3 діб до 6 місяців (Латвія); від 15 до 90 діб (Литва); від одного до шести місяців (Україна); г) КК Латвії та КК Литви визнають обставиною, що пом'якшує відповідальність, вчинення особою злочинного діяння в стані обмеженої осудності; д) КК Литви спеціально визначає порядок призначення покарання за наявності пом'якшуючих та обтяжуючих обставин одночасно.

У підрозділі 3.3. "Особливості застосування загальних положень про звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту" проаналізовано кримінально-правову природу і сутність звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. Зазначено, що як в Україні, так і в Латвії та Литві кримінальне право та законодавство розрізняють два інститути звільнення: від кримінальної відповідальності; від покарання та його відбування. Інакше вирішується питання про види звільнення від кримінальної відповідальності за ПК Естонії. Так, звільнення від відповідальності згадується лише у випадку давності винного діяння (ст. 81 ПК Естонії), інші ж види звільнення, за ПК Естонії, є звільненням лише від покарання.

Відмічено схожість інститутів звільнення від кримінальної відповідальності, покарання та його відбування у разі порушення правил дорожнього руху. Зокрема: а) у КК Латвії, Литви та України є норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з: примиренням винного з потерпілим; амністією і помилуванням; б) у КК Литви та України є норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки; в) у КК Латвії, Литви, України та ПК Естонії є норми про: звільнення від кримінальної відповідальності та від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності; звільнення від покарання та його відбування у зв'язку з хворобою; умовно-дострокове звільнення від покарання; г) у КК України та КК Латвії є норми про звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Відмінністю є те, що, зокрема:

а) КК України на відміну від КК Латвії, Литви та ПК Естонії містить норми про: звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям; звільнення від покарання та його відбування, зокрема: у зв'язку з декриміналізацією діяння, за яке особу засуджено; із випробуванням; із випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

б) КК Литви містить норми про звільнення від кримінальної відповідальності при наявності пом'якшуючих обставин.

Висновки

У висновках дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці проблем відповідальності за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту, які виникли в кримінальному праві України, шляхом порівняльного аналізу рішень аналогічних проблем у Литві, Латвії та Естонії, і формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. Найбільш важливими є такі висновки:

Аналіз законодавства про кримінальну відповідальність України та Латвії, Литви, Естонії у сфері порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту свідчить, що: по-перше, український законодавець в цій сфері рухається відповідно до загальносвітових тенденцій; по-друге, КК Латвії, Литви та ПК Естонії містять окремі положення, які не мають аналогів у КК України, зокрема можна виділити такі відмінні риси зарубіжного кримінального законодавства за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів: а) об'єднання в одній нормі посягань на безпеку руху або експлуатацію всіх видів транспорту (статті 422 та 423 ПК Естонії); б) наявність формальних складів (наприклад, керування транспортним засобом в стані сп'яніння - ст. 424 ПК Естонії, ст. 262 КК Латвії); в) відсутність у кримінальному законі визначення поняття транспортного засобу (ПК Естонії); г) використання як кваліфікуючої ознаки: стан сп'яніння винного (ст. 281 КК Литви, ст. 260 КК Латвії); д) встановлення у КК максимально допустимої кількості алкоголю в крові під час керування транспортним засобом (ст. 281 КК Литви); е) матеріальна шкода - як суспільно небезпечний наслідок досліджуваного складу злочину (ст. 281 КК Литви). Удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері неможливе без гармонізації його з правовими системами міжнародних організацій, із законодавством РЄ та ЄС, а також без врахування досвіду законодавців інших держав.

Українське законодавство, на відміну від законодавства Латвії, Литви та Естонії, не відповідає європейським вимогам щодо створення бази даних ДТП, ременів безпеки для дітей, допустимого рівня алкоголю в крові для водія під час керування транспортним засобом. Україна недостатньо виконує свої зобов'язання перед ООН та її інституціями і перед РЄ. Упродовж багатьох років ще не ратифікуються вже давно підписані від імені України міжнародні договори або немає прагнення до підписання і ратифікації важливих міжнародних договорів. Так, на сьогодні залишаються не визнаними Україною як обов'язкові такі міжнародні документи у сфері кримінального права, як - Конвенція про покарання за дорожньо-транспортні злочинні діяння і Конвенція про міжнародні наслідки позбавлення права керування автотранспортними засобами.

Узагальнення поглядів українських, литовських, латвійських та естонських вчених дозволяє зробити висновок, що в усіх чотирьох державах об'єктом порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту є: а) основним безпосереднім - безпека дорожнього руху; б) додатковим - життя, здоров'я особи, а за умови, якщо матеріальна шкода передбачена як суспільно небезпечний наслідок цього злочину (як у Литві), - власність.

Порушення правил дорожнього руху за відсутністю транспортного засобу виключає можливість кваліфікації діяння за ст. 286 КК України, ст. 281 КК Литви, статтями 260 та 262 КК Латвії, статтями 422-424 ПК Естонії. Транспортні засоби вказують, за допомогою чого вчиняється цей злочин, тому виступають засобом транспортного злочину, а не його предметом, як вважають деякі вчені.

Положення більшості норм Загальної частини КК Латвії, Литви, України та ПК Естонії про поняття, види і мету покарання, систему та види покарань, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання тощо, повинні враховуватися при призначенні покарання винній особі по конкретній кримінальній справі про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту. Недотримання або ігнорування цих положень може істотно вплинути на законність і справедливість призначеного винному покарання. Система та види покарань за порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту у кримінальному законодавстві досліджуваних держав мають багато як спільних, так і відмінних рис. Найпоширенішими із цих видів є позбавлення волі (тюремне ув'язнення) та штраф. Законодавці Латвії, Литви та України розширили можливість вибору серед альтернативних видів покарань в залежності від суспільної небезпеки винної особи та вчиненого нею злочину. Такий підхід законодавців до визначення санкцій за порушення правил дорожнього руху є позитивним, адже він дає можливість ретельно індивідуалізувати покарання зазначеної категорії злочинних діянь, де кожен конкретний випадок має свої специфічні особливості. У той час як естонський законодавець звузив перелік видів покарання за порушення правил дорожнього руху до майже єдино можливого - тюремне ув'язнення на певний строк.