Образ юриста в сучасній європейській культурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 34.08+340.12+347.96

12.00.12 - філософія права

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ОБРАЗ ЮРИСТА В СУЧАСНІЙ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Алєксєєва Жанна Миколаївна

Київ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Вовк Вікторія Миколаївна, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри філософії права та юридичної логіки

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри теорії і історії права

доктор філософських наук, професор Скуратівський Віталій Андрійович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри соціальної і гуманітарної політики

Захист відбудеться «26» вересня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою:03035, м. Київ, пл.. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «26» серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.І.Казміренко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні правової демократичної держави потребує створення соціально-орієнтованої економіки, фундаментальної ревізії законодавчої бази та приведення у відповідність до вимог сучасності, проведення судової реформи, що можливо лише за умови кваліфікованого юридичного забезпечення. Суспільство, потребуючи докорінних змін всієї системи суспільної практики, актуалізує суб'єктивно-особистісний аспект юридичної діяльності в умовах зростання соціального попиту на новий тип юриста, котрий уособлює своєю діяльністю закон як моральний принцип і принцип законності як основу співжиття людей. Сучасна соціокультурна ситуація потребує докорінних змін всієї системи юридичної діяльності і бачення кожним юристом сенсу власної професійної реалізації, що знаходить свій вияв у захисті прав і свобод людини і громадянина, правопорядку, громадської безпеки.

На сьогодні для філософсько-правової антропології актуальною є проблема співвідношення особистості юриста та соціально-культурного контексту її існування. Так, нагальною потребою сьогодення є розробка нових концептуальних засад, шляхів і підходів до формування особистості юриста як суб'єкта культури, що відповідає реаліям сучасного суспільства з урахуванням тактики правових реформ і стратегії зміни світобачення європейської спільноти в цілому. Інтерес до проблеми ідеї юриста, “образу юриста” пояснюється небайдужістю до проблем сенсу буття та самовиявлення людської сутності в цілому, що спонукає до побудови ідеальних людських образів, і образу юриста зокрема, які уособлюють здатність або трагічну нездатність людини до реалізації в світі, до втілення принципів колективного співжиття. Таким чином, у сучасній соціокультурній ситуації особливої актуальності набуває саме проблема образу, бажано-очікуваної моделі юриста та відповідності їм в сучасній соціокультурній ситуації конкретного юриста.

Проблема особистості юриста впродовж тривалого часу була предметом зацікавленості багатьох мислителів. Зокрема, у працях Т.Парсонса, П.Бергера, Т.Лукмана та ін. юридична професія розглядається в контексті соціального буття людини. Значна увага вчених приділяється особливостям індивідуально-особистісного “вживання” представників професії в існуючі соціальні стандарти: в соціальній антропології (В.Райх, Р.Лінтон, Б.Малиновський, А.Радкліфф-Браун), в теорії малих груп (У.Томас, Ф.Знанецький, Ч. Кулі), в соціальній психології (Т.Шибутані, Е.Зандлер), в теорії міжособистих відносин (К.Ріцлер, М.Шеллер), в соціометрії (Я.Море), в теорії соціологізації (З.Фрейд).

Значну увагу проблемам особистості юриста приділили в своїх працях С.С.Алєксєєв, Т.І.Анісімова, А.Е.Жалінський, А.С.Кобліков, С.А.Потапова, М.Я.Соколов, А.М.Столяренко, О.Р.Ратинов; проблема ідеальної моделі фахівця була наріжним каменем досліджень М.П.Орзіха, В.О.Румянцева.

Аналіз сучасної вітчизняної наукової літератури, присвяченої проблемам юридичної діяльності, дає можливість зробити висновок про те, що інтерес науковців у цьому напрямі не згасає, а навпаки, спостерігається тенденція активізації досліджень щодо окремих сторін юридичної діяльності, зокрема про це свідчать праці М.М.Гуренко-Вайцман, С.Д.Гусарєва, Ю.М.Грошевого, О.Г.Данильяна, А. А.Козловського, М.І.Козюбри, М.В.Костицького, О. М.Литвинова, С. І.Максимова, Ю.М.Оборотова, Л.П.Петрової, С.П.Подкопаєва, С.С.Сливки, О.Д.Тихомирова, Р. Циппеліуса.

Окремі сторони практичної діяльності юристів вивчалися представниками галузевих юридичних наук, які спрямовували свої зусилля на пізнанні особливостей професійної діяльності юристів у сфері виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокурорського нагляду, судочинства, надання нотаріальних або адвокатських послуг тощо. У цьому контексті актуальними є праці В.Б.Авер'янова, О.Ф.Андрійко, В.П.Бахіна, Т.В.Варфоломієвої, М.М.Вопленка, В.С.Кузмічова, В.Ф.Опришка, Д.М.Притики, О.Д.Святоцького, В.Ф.Сіренька, О.Ф.Фрицького, С.Я.Фурси, В.М.Шаповала та інших авторів, завдяки яким розширено межі джерельної бази у формуванні комплексної характеристики професійної діяльності юристів.

Досягненню поставлених цілей дисертаційного дослідження сприяло використання праць таких авторів як. О.О.Бандури, І.В.Бичка, А.К.Бичко, В.М.Вовк, О.І.Гвоздика, М.С.Кагана, О.Ф.Лосєва, М.К.Мамардашвілі, О.Є.Манохи, В.А.Скуратівського, Б.Ф.Чміля.

При цьому найбільший інтерес виявляється щодо нормативного блока та суто юридичного аспекту юридичної діяльності, що цілком зрозуміло. Менше досліджень проводиться у напрямі філософсько-правового осмислення феномену юридичної діяльності і проблем взаємозв'язку та взаємообумовленості юридичної діяльності і соціокультурного контексту.

Слід відзначити, що монографічні праці чи дисертаційні дослідження, які б комплексно висвітлювали проблеми юриста в межах сучасної європейської культури, на даний час відсутні, що підкреслює актуальність обраної автором теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року (із змінами, внесеними згідно із Законом від 9 лютого 2006 року), виконана згідно плану досліджень Міністерства внутрішніх справ України (пп. 1.1 та 2.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755) та плану науково-дослідницької роботи КНУВС у межах загальнокафедральної наукової теми кафедри філософії права та юридичної логіки “Філософські проблеми юриспруденції”.

Метою даного дослідження є ідентифікація образу юриста в сучасній європейській культурі та означення шляхів формування цього образу.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

визначити світоглядні засади зарубіжної та вітчизняної теорії облаштування соціального порядку, виявити взаємозв'язок між правовим порядком та людською діяльністю щодо підтримання цього порядку і розкрити особливості юридичної діяльності як специфічного виду трудової діяльності;

дослідити феномен правової реальності як контексту існування юридичної діяльності, в межах якої можливе становлення та формування юридичної професії; розглянути та охарактеризувати становлення юридичної діяльності як частини правової реальності;

окреслити поняття “образ юриста” через пануючий “образ людини” в культурі, який асимілює існуючі цінності, норми та суспільні ідеали, виявити особливості впливу сучасної культури на образ юриста; вказати шляхи формування образу юриста через його моделі;

визначити та охарактеризувати моделі юриста, які мають особливе значення для сучасної європейської культури: ідеологічну, морально-етичну, освітню та державно-політичну; виявити особливості професіоналізму юриста як мега-моделі юриста;

розглянути моделі юриста у постіндустріальному суспільстві;

довести, що сучасність дає нам нову модель юриста техногенного порядку - імідж;

визначити роль та основні засоби засобів масової інформації, які в сучасній культурі впливають на формування образу юриста.

Об'єктом дослідження є юридична діяльність як соціокультурний феномен. юридичний правовий професія європейський

Предметом дисертаційного дослідження - є образ юриста в соціокультурному просторі сучасної європейської культури.

Методи дослідження. У роботі використані загальнофілософські, філософсько-правові та загальнонаукові методи. У процесі роботи дисертант використовував системний метод для з'ясування місця і ролі юридичної діяльності в системі соціального простору та для комплексного дослідження образу юриста як складного і багатогранного явища. Науковий пошук був би неможливий без використання діалектичного методу для доведення, що юридична професійна діяльність та образ юриста є соціальними явищами, які перебувають у постійному розвитку, а також обумовлені всім спектром соціокультурної реальності. Дисертант також застосовував: порівняльно-правовий метод (для виявлення особливостей функціонування моделей юриста в різних європейських країнах) та герменевтичний метод (для пояснення та розкриття основних нормативних документів, які стосуються юридичної професії).

Було проведено соціологічне опитування стосовно образу юриста в цільовій аудиторії. Серед опитаних було 30 % з вищою освітою 23 % - з незакінченою вищою 40 % - з середньою. Основні результати опитування: 95 % опитаних вважають професію юриста престижною, 77 % визнають, що основним джерелом формування думки про компетентність і професіоналізм юриста є особисте спілкування, тоді як на інформацію, одержану від знайомих і родичів покладається лише 8 %, 15 % визнає, що вирішальну роль в цьому відіграють засоби масової інформації. Цікавими є результати стосовно основного призначення юристів в суспільстві: 21 % переконані в тому, що юрист повинен захищати інтереси держави, а 77 % опитаних закріплюють за юристом функцію захисту прав та інтересів людини, що свідчить про зміну світоглядних орієнтацій українського суспільства з уявлень про юриста як карально-стримуючого начала на гуманістичне.

Наукова новизна дослідження. Проведене дослідження дало змогу сформувати висновки про, зокрема,

вперше:

здійснене дослідження і комплексний філософсько-правовий аналіз проблеми образу юриста;

запропоновано поняття “образ юриста”, що виконує евристичну функцію в ході дисертаційного дослідження і виступає як ідеалізований тип, що надає соціокультурний зразок і систему цінностей, які можуть служити орієнтиром у процесі формування особистості юриста. Образ юриста може бути зрозумілим лише в контексті певної культури як соціокультурний феномен. З цієї точки зору, образ юриста - це відтворення в ідеальній формі культури, це “окультурення” юриста за допомогою основних культурних інституцій - ідеології, освіти тощо; доведено, що дихотомія “образ юриста” як породження європейської культури - “реальний юрист” не є однозначною в сучасній духовно-практичній ситуації, і в цьому полягає складність даної проблеми. Буттєвість реального юриста нерідко призводить до суперечності з потоком культурного очікування та культурних запитів сучасної європейської культури;

образ юриста як вираз культурних запитів-очікувань, які висуваються суспільством до представників юридичної професії, розкритий через реально існуючі моделі: ідеологічної (вплив панівної системи цінностей та ідеалів сучасної європейської культури на формування образу юриста - індивідуалізм, персоноцентризм, публічність); морально-етичної (як сукупності основних вимог щодо морально-етичної культури юриста); освітньої (як системи навчально-виховних засобів) та державно-політичної (вплив держави і політики на специфіку формування образу юриста);

образ юриста розглянуто через призму засобів масової інформації та виявлено взаємопроникнення медіа- та соціального простору. Враховуючи той факт, що засоби масової інформації не забезпечують цілісності сприйняття образу юриста, досліджено раціональний та емоційний образи юриста, останній представлений як узагальнений образ юриста, тобто як над-образ, який має такі структурні рівні: мегарівень, макрорівень, мікрорівень.

удосконалено:

теорія соціальних ролей в контексті професіональної приналежності та як система основних правових ролей;

систематизовано досвід філософсько-правової науки щодо осмислення природи правової реальності;

набули подальшого розвитку:

особистісно-кваліфікаційний підхід у дослідженні юридичної професії, яка розуміється як актуалізація суспільно-історичного досвіду людства;

дослідження феномену юридичної діяльності через призму акмеологічного підходу;

висвітлення проблем професіоналізму юристів та його елементів;

зазначено основні напрями формування позитивного іміджу юристів.

Практичне значення одержаних результатів виявляється у таких аспектах:

у галузі науково-дослідної роботи - отримані результати у науково-дослідницькій сфері можуть стати основою для подальшої розробки теорії правової антропології;

у галузі навчальної роботи - результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури з філософії права, історії політичних та правових учень, загальної теорії держави і права, менеджменту в системі правоохоронних органів, юридичної деонтології; у процесі викладання відповідних курсів: “Філософія права”, “Юридична деонтологія”, “Теорія держави і права”, “Культурологія”;

у галузі виховної роботи - сприяти підвищенню правової культури юристів, населення і посадових осіб, майбутніх фахівців-юристів.

Матеріали дисертаційного дослідження були використані при опублікуванні методичних матеріалів навчальних тем із соціально-гуманітарної підготовки рядового та молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України на 2006-2007 навчальний рік “Культура спілкування у професійній діяльності працівників МВС. Правила спілкування з окремими категоріями громадян” №№ 35-36 щотижневої газети МВС України “Іменем Закону” (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 19 жовтня 2007 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні результати дослідження обговорено на конференціях: „Європейські інтеграційні процеси та трансформація права на постсоціалістичному та пострадянському просторі: Міжнародний науково-практичний семінар” (Київ, 2005); “Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства” (Одеса, 2006), Філософські, методологічні та психологічні проблеми права (Київ, 2008).

Положення дисертаційного дослідження також обговорювалися на засіданнях кафедри філософії права та юридичної логіки Київського національного університету внутрішніх справ, на міжкафедральному семінарі кафедр філософії права та юридичної логіки, теорії держави і права.

Публікації: Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в 4 публікаціях, у тому числі 3 наукових статтях у фахових юридичних виданнях та двох тезах доповідей, виданими за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг роботи обумовлені метою і задачами дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків по кожному розділу, загальних висновків, списку літератури. Загальний обсяг дисертації складає 168 сторінок, обсяг основного тексту 152 сторінки, додатків 1 сторінка, списку використаної літератури - 17 сторінок (196 джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, виокремлено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано ступінь наукової розробленості проблеми, показано новизну та практичну цінність результатів дослідження, наведено дані про їх апробацію та публікації.

Розділ 1 “Теоретико-методологічні засади формування “образу юриста” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Культурно-правова реальність як передумова юридичної діяльності та „образу юриста” зазначається, що дослідження соціального порядку, який одночасно є складовою порядку світобудови і представляє собою сукупність соціальних підпорядків (економічного, політичного, наукового, правового тощо), має враховувати широкий спектр людських вимірів соціального порядку і дій людей щодо його підтримання. Соціальні норми загалом і правові норми як вид соціальних норм виступають структурним елементом соціального порядку і виражають його функціональну направленість: містять інформацію про послідовність дій соціальних суб'єктів і постають засобами управління і соціального контролю.

Правовий порядок як підпорядок соціального може мати місце там, де є зведення індивідуальних дій до загальноприйнятих норм, які здатні закріплювати положення суб'єктів в соціальній структурі. Також правовий порядок постає особливим видом соціальної стратифікації, яка постійно потребує регламентації та інституалізації.

Правовий порядок є багатогранним феноменом завдяки переплетенню в ньому нормативного, змістовного і ціннісного змісту права. В цілому правовий порядок перебуває у відношенні взаємообумовленості з правовою реальністю, яка в широкому розумінні може бути означена як сукупність всіх реально існуючих і бажаних правових феноменів.

У підрозділі робиться наголос на дослідженні лише тих соціальних суб'єктів, які за своїм покликанням, призначенням чи професійною приналежністю охороняють право. Означено, що правоохоронцем, в найширшому розумінні, може бути названий той, хто своєю діяльністю здатний підтримувати правовий порядок. Зазначається, що увага дослідження буде акцентована на специфіці та особливостях прояву діяльності людей по підтримці правового порядку та основних вимог, які пред'являються суспільством до цих людей, що, в свою чергу, актуалізує проблему “образу” - модель правоохоронця, яка є найбільш бажаною в кожному конкретному суспільстві.

У підрозділі відмічається, що юридична професія може розглядатися в декількох аспектах: а) як об'єктивно обумовлена і соціально фіксована сфера людської діяльності; б) як система дій, заснованих на юридичній кваліфікації, які виконуються систематично; як сукупність осіб, які займаються юридичною діяльністю, в) тобто як певна соціально-професійна група.

У підрозділі здійснюється аналіз робіт, які розкривають сутнісні риси професійної діяльності як такої (праці В.Г.Беліпецького, В.Г.Ігнатова, В.Г.Подмаркова, І.Н.Сиземської та ін.), так і окремі сторони професійної діяльності юристів (праці А.Е.Жалінського, А.С.Кобликова, І.Колоскової, М.Я.Соколова, О.М.Столяренка, О.Р.Ратинова та ін.).

У підрозділі наголошується, що входження в професійну роль передбачає засвоєння необхідних професійних знань і навичок; адекватного відображення місця і ролі даної професії в технічному і соціальному розподілі праці; засвоєння загальних основ професійної етики, неформальних правил конкретної організації і зразків професійної поведінки; оволодіння навичками професійних комунікацій; ідентифікацію себе з певною професійною групою.

У підрозділі 1.2. “Образ юриста” як феномен соціокультурного простору” звертається увага на розкриття поняття “образу” як мисленевого конструкту, який дає цілісне, гомогенне або неповне уявлення про предмет чи процес. Образ юриста постає конкретизацією образу людини в межах конкретного соціокультурного контексту, в даному випадку - в межах сучасної європейської культури.

У підрозділі наголошується на складності аналізу образу юриста, пов'язаної з неможливістю остаточного визначення образу юриста в межах конкретних культур, що пояснюється його (образу) постійним саморозгортанням; існуванням в межах образу юриста не лише стійкого, загального, норм, але і певних відхилень від норми; складністю визначення культурних епох, оскільки соціальний характер праці юриста в кожну історичну епоху пояснюється конкретно-історичними умовами її організації, соціально-економічним устроєм суспільства, місцем, яке займають в ньому представники юридичної професії, їх роллю в справах суспільства і держави.

Вказано, що існує нероздільна тріада: юрист - суспільство - культура, жоден зі складових якої не може існувати окремо. Не може існувати юрист як представник професійно-стратифікаційного начала без культури і суспільства, які взаємодіють між собою. За відсутності культури і суспільства мови не може бути про феномен юриста. Зазначається принципова відмінність між традиційним і сучасним - нетрадиційним - суспільством. На відміну від традиційного, сучасне суспільство відрізняється насамперед ролевим характером взаємодії; глибоким поділом праці; формальною системою соціального управління; наявністю великої кількості соціальних інститутів.

Філософсько-правовий підхід до проблеми образу юриста передбачає світоглядне осмислення даної проблеми, яке в принципі неможливе в межах конкретних суспільствознавчих та юридично-правових дисциплін. Останні розкривають лише ті чи інші сторони того складного явища, яким є юрист. Філософія права задає найбільш загальні методологічні орієнтири для дослідження специфіки юридичної діяльності та її цінності в культурі в її розвитку, а також як в її цілісному осмисленні, так і для аналізу її конкретних аспектів (зокрема образу юриста).

Сучасна європейська культура висуває ряд вимог до юриста, моделюючи, таким чином, відповідний його образ. Так, юрист повинен: - розуміти сутність та соціальну значущість своєї професії; дотримуватися морально-етичних та правових норм суспільства; мати сформовані аксіологічні принципи (в тому числі усвідомлювати аксіологічний характер права); характеризуватися наявністю гуманних вимірів - мати сформоване почуття справедливості, співчуття, милосердя, здатності прийти на допомогу іншій людині (християнська заповідь “возлюби ближнього свого” повинна бути доповнена вимогою любити і “далеку” людину, і не як себе, а як таку, якою вона є; виконувати громадянський обов'язок .

Якщо образ юриста є ідеалізованою сукупністю бажаних культурою якостей юриста, то з необхідністю виникає потреба у створенні прикладних, практично значимих моделей, які б сприяли досягненню бажаного результату. Образ-модель юриста - в широкому розумінні - це система викликів-вимог та викликів-очікувань суспільства, які висуваються до людей, які здійснюють/будуть здійснювати функції охорони правового порядку. Тобто, мова іде про ідеальний тип юриста, який не може існувати реально, так як першопочатково є сконструйованою мисленєвою моделлю, якій притаманна висока ступінь абстрагованості.

У розділі 2 “Моделі юриста як ціннісно-змістовна конкретизація „образу юриста” в сучасній європейській культурі” здійснюється критичний аналіз моделей юриста, які мають особливе значення для сучасної європейської культури: ідеологічна, морально-етична, освітня та державно-політична, а також простежується дихотомія реального та ідеального образу юриста в контексті вимоги-очікуванні культури.

У підрозділі 2.1. “Моделі юриста як “операціоналізації” ідеалу юриста в соціокультурному просторі” оговорюється, що всі зазначені вище моделі юриста є похідними від соціокультурної ситуації, основу якої складає організована система цінностей і норм, що впливають на вибір поведінки конкретної особи або здатні обмежувати цю поведінку. Разом із тим, соціокультурна система є не суто емпіричною реальністю, яка жорстко пов'язана з конкретною реальністю, вона відображає і живиться всіма формами людського буття, і водночас впливає на них. Так, кожен юрист є “людиною культури” - своєї специфічної культури, змінної в часі і просторі.

Щодо ідеологічної моделі, відмічається, що сучасна парадигма розвитку європейської культури орієнтує юриста на глобальне мислення, на цілісне середовище, яке вимагає від нього універсальності, знання законів предметного (як єдиного і специфічного буття) і культурного світу, принципів організації культурного буття.

Морально-етична модель юриста наочно демонструє те, що формування морально-етичних якостей юриста є комплексною проблемою, яка охоплює всі соціальні групи, починаючи із сім'ї, через систему дошкільної і шкільної підготовки, до вищої фахової підготовки. Моральна культура юриста є показником його загального рівня культури та сформованості основних життєвих цінностей. Розробка етичних кодексів в Україні є показником процесу усвідомлення юридичним співтовариством своєї професійної приналежності, тієї соціальної ролі, яка покладається на юристів їх професією, їх професійних цінностей та загальної відповідності юристам очікувань суспільства в морально-етичному аспекті.

При дослідженні освітньої моделі юриста підкреслюється, що модель професіонала в європейській традиції зі збільшенням об'єму необхідних спеціальних знань, а також по ходу демократизації вищих ступіней освіти, доступ до яких став широким, все більше урізувалася саме в загальнокультурному плані і ставала все більше однобока. Процес звуження професійних моделей прослідковується з часів енциклопедистів до наших днів. З початку ХХ століття в розвинутих європейських країнах вища школа з елітарної видозмінилася в масову. Це пояснюється зростаючим попитом на прикладні знання, а відтак деякі університети перетворилися в звичайні вищі школи, серед задач яких перестали домінувати культура та освіченість. Відмічається, що сьогоднішня юридична освіта повинна відповідати принципам демократизації, гуманізації, неперервності, багаторівневості та наступності, системності, персоніфікації, технологічності, творчості.

Комплексний аналіз державно-політичної моделі юриста показав, що держава відіграє значну роль у становленні систем вимог до юриста, оскільки в юридичній діяльності, яка значною мірою забезпечується державними засобами економічного і політичного, соціального та ідеологічного, заохочувального та примусового характеру, проявляється державний суверенітет.

Державне втручання в процес формування юриста і означення основних критеріїв відповідності пов'язується ще і з тим, що історично за правоохоронними (юридичними) професіями, особливо на континенті, визнавався високий статус державної служби. Відповідно континентальній моделі юриста, автономія юридичної професії була заснована на бюрократичному ресурсі, представленим державою.

Особливостями державного характеру управління системою освіти (юридичної зокрема) можна вважати її гуманістичний характер, адаптивність, світськість, оскільки підготовка фахівців в цілому, і юристів зокрема, є частиною державних інтересів. Держава як соціальний інститут розуміє, що освіта в цілому, а особливо професійна освіта та вища освіта є головним механізмом відтворення освіти і науки, вона є базовою умовою економічної конкурентоспроможності.

Отже, вказані моделі (ідеологічна, морально-етична, освітня та державно-політична) представляють собою конкретизовані вимоги-очікування до особистості юриста, які знаходять матеріальне вираження в зводах правил поведінки, вимогах нормативних документів, державних вимогах.

У підрозділі 2.2. “Професійний комплекс і професіоналізм юриста як вимога-очікування культури” розглядаються проблеми формування професіоналізму юриста як специфічного суспільного статусу представників даної професії, так званий професійний статус.

Професіоналізм можна тлумачити як певну системну організацію свідомості, психіки людини, яка включає такі компоненти: властивості людини як цілого (особистості, суб'єкта діяльності), праксис професіонала, гнозис професіонала, інформованість (знання, досвід), психодинаміку, осмислення питань своєї статево-вікової приналежності в зв'язку з вимогами професії. Професіоналізм юриста - це сукупна системність спеціальних знань, умінь, навичок, цінностей і відношення до юридичної діяльності, які формуються в процесі професійної соціологізації, а також специфічний вид службової діяльності, направлений на підтримання порядку в соціумі та захист прав людини.

У підрозділі відзначається, що носієм професіоналізму юриста в суспільстві є юрист як виконавець певної соціальної ролі. Професіоналізм юридичної діяльності є складним соціальним явищем і як атрибут суспільства, він включає в себе різні аспекти, і в цілому залежить від реальних соціокультурних умов. В такому контексті ми маємо справу з професійним портретом юриста. Професійний портрет характерний для багатьох професій у вигляді багатогранності та неповторності особистостей людей, імена яких є візитною карткою професії: лікар - Гіппократ, композитор - В.А.Моцарт, мореплавець - Х.Колумб, скульптор - Фідій, юрист - А.Ф.Коні. Всі вони є уособленням своєї професії, ідеалом та зразком вірного їй служіння. Професіональний портрет юриста - це своєрідна модель, основу якої складають державні кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати ті, хто хоче утвердитися в якості юриста-професіонала. Ці вимоги одночасно є деонтологічними імперативами, відповідність яким є основою професійного успіху.

Професіоналізм юриста передбачає, що юрист, при розв'язанні завдань різного ступеня складності, завжди повинен орієнтуватися на право, на віднаходження справедливого рішення. Але стати справжнім професіоналом юрист може стати лише за умови, якщо його особистість високо соціологізована і духовно зріла. Духовність здатна підвищити ефективність професійної діяльності юриста, виводячи її за межі конкретної юридичної ситуації і досягнення суто юридичного результату: юрист піднімається до осмисленого прагнення досягнення більш повного, суспільно значимого результату і використання лише культурних і цивілізованих способів досягнення.

Загалом же професіоналізм юриста є мірою і якістю діяльності юриста в межах своєї професійної діяльності, що можна розглядати через образи - моделі юриста: юрист - ремісник, юрист - громадянин, юрист - духовно розвинута особистість. Найважливішим очікуванням від юриста є його постійні високі та стабільні результати діяльності, які стають можливими лише за наявності у юриста-професіонала так званої професійної концепції, що представляє собою сукупність засвоєних особистістю правових і професійних знань, переконань і прагнень, які виражають розуміння ним місця юридичної діяльності в соціальному житті. Окрім цього, професійна концепція - це ще і розуміння своїх завдань, прав та обов'язків, а також способів і шляхів їх реалізації. І звичайно ж, професійна концепція передбачає розуміння юристом того, з якими людьми йому потрібно буде працювати.

У розділі 3 “Особливості формування “образу юриста” в сучасній європейській культурі” присвячений висвітленню практичних питань формування образу юриста в умовах сучасної європейської культури, досліджується специфіка формування іміджу юриста та роль засобів масової інформації у формуванні “образу юриста”.

У підрозділі 3.1. “Імідж юриста як бажаний образ” зазначається, що імідж є цілеспрямовано створюваним образом (конкретної особи, організації, професійної спільноти тощо) з метою впливу на емоційно-психологічну сферу “раціпієнта” (“адресата”), для своєї популяризації або реклами.

Публічна діяльність юристів є одним із головних чинників позиціювання юридичної професійної групи в соціумі, популяризації юридичної діяльності серед населення, створення позитивного іміджу в свідомості громадян, формування сприятливої громадської думки з метою утвердження власних позицій на засадах загальноприйнятих світових норм. Але будь-який імідж, і імідж юриста зокрема, для того щоб бути вдалим, повинен відповідати моделі світу, тобто не конфліктувати з моделлю світу, яка притаманна більшості членів суспільства.

У підрозділі зосереджується увага на розрізненні зовнішнього і внутрішнього (корпоративного) елементів іміджу в соціальному аспекті: як впливовий суб'єкт суспільства чи просто як виробник товарів або послуг, успішність якого ґрунтується на вдалому поєднанні наукових підходів щодо організації праці та прийнятті своєчасних правильних рішень, а також напряму залежить від високого рівня корпоративної культури та ідеології.

Відмічається також, що імідж, постаючи бажаним образом репрезентації самого себе (особи, організації, об'єднання) в світі, постає зверненим назовні “Я” людини, так званим її публічним “Я”, яке є безпосереднім виявом “Я-образу” особистості та її самосвідомості. Для створення свого позитивного професійного іміджу, що полягає у визнанні авторитетності своєї професії в суспільстві, юристи чітко позиціонуються в суспільстві через документи, прийняті корпоративними об'єднаннями; створюються рейтинги вищих навчальних закладів шляхом оцінки експертів у сфері юридичної освіти та юридичної професії загалом; функціонують поведінкові кодекси юристів.

У підрозділі 3.2. “Засоби масової інформації та „образ юриста”” зазначається, що авторитет є обов'язковим елементом конструкції будь-якої професії, оскільки він відображає позитивні якості і працівників, і самої професії. Утвердження професійного авторитету юристів є довгостроковим засвоєнням параметрів заданої моделі на теоретичних та практичних засадах професіоналізму.

Поширеним є вплив засобів масової інформації в напрямі формування у громадській думці раціонального та емоційного образів юридичної професії. Але мозаїчний характер повідомлень засобів масової інформації не може забезпечити цілісності сприйняття об'єкта (в даному випадку - юриста як представника своєї професії). Образи засобів масової інформації першопочатково конструюються як моделі впливу на людину, вони „запрограмовані” на певні мішені впливу - архетипи, стереотипи, потреби, настанови, цінності тощо.

У формуванні образу юриста засобами масової інформації виділіються мега-, макро- і мікрорівні. Мегаобраз юриста має нарративну природу. Мегаобрази юристів мають міфологічні корені і вони вибудовуються за принципом співвідношення базових дихотомічних моделей “свої-чужі” і “хороші-погані”. На макрорівні образи юристів представлені як прояви зла і добра: юрист-“праведник” і юрист-“покруч” або “анти-юрист” він сам поганий і все робить погано). На мікрорівні образи одержують конкретні імена і назви, коли йде мова про конкретного представника юридичної професії в якості реальної людини із своєю біографією і долею.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні сформульовано низку висновків, спрямованих на вирішення наукової проблеми - визначення закономірностей формування образу юриста в сучасній європейській культурі. Сформульовано основні поняття, які необхідні для викладення загальнотеоретичної концепції образу юриста. Серед висновків, що зроблені в дисертації найбільш важливими є:

Образ юриста є ідеалізованим типом, конкретизацією та відтворенням культури в кожному юристові, він постає як соціокультурний зразок і система цінностей, які служать орієнтиром у процесі формування конкретного юриста. Образ юриста як феномен стає можливим лише в контексті розвинутого правового порядку як вияву культури та ускладнення трудової діяльності, яка приводить до появи професій. Юридична професія є конкретним культурно-історичним досвідом, оволодіння яким потребує підготовки, і разом з тим юридична професія виражається через особистісну форму (вона є конкретним способом застосування людиною своїх специфічних сил і можливості, реалізації всіх своїх здібностей).

Образ юриста є похідним від образу людини в конкретній соціокультурній ситуації і є конкретизацією образу людини в межах даного соціокультурного контексту, в нашому випадку - в межах сучасної європейської культури. Дієвою є методологічна тріада: юрист-суспільство-культура, кожний елемент якої не може існувати ізольовано. Не може існувати юрист як представник професійно-стратифікаційного начала без культури і суспільства, які взаємодіють між собою. За відсутності культури і суспільства, мови не може бути про феномен юриста: кожний юрист є “людиною культури” - своєї специфічної культури, змінної в часі і просторі. Особливості образу юриста залежать від типу суспільства, оскільки кожне суспільство формує на кожному етапі свого розвитку власну ідеологію - систему панівних цінностей та ідеалів. Суспільна ідеологія обумовлює характеристику членів суспільства та представників професійних груп крізь призму соціокультурної взаємодії, в матриці якої вони знаходяться. Суспільства традиційної культури характеризуються природним поділом і спеціалізацією праці, персоналізацією міжособистого спілкування, пануванням “неписаних” законів моралі й релігії, великим значенням стосунків споріднення і примітивною системою управління товариством. Сучасна культура (європейська зокрема) вирізняється, насамперед, ролевим характером взаємодії, глибоким поділом праці, формальною системою соціального управління і наявністю великої кількості соціальних інститутів.

“Образ юриста” потребує діалектичної інтерпретації. Ставши теоретичним конструктом (ідеальним предметом), отриманим внаслідок абстрагування від змістовних характеристик уявлень про досконалого юриста, образ юриста закономірно стає фактором удосконалення форм та методів індивідуальної життєдіяльності конкретного юриста, а також стає загальнозначущим ціннісно-нормативним пріоритетом, постійно діючим чинником самовдосконалення юриста.

Образ юриста практично реалізується через образи-моделі юриста, що трактуються як система викликів-вимог та викликів-очікувань суспільства, що висуваються до людей, які здійснюють/будуть здійснювати юридичні функції. У роботі визначені ті моделі юриста, які мають особливе значення для сучасної європейської культури: ідеологічну, морально-етичну, освітню та державно-політичну, які є похідними від соціокультурної ситуації.

Ідеологічна модель сучасного європейського юриста передбачає відображення основних ціннісно-смислових орієнтирів сучасної європейської культури - персоноцентричності, індивідуалізму, публічності тощо.

Морально-етична модель передбачає і вимагає забезпечення реалізації вимог загальноморальних принципів в умовах реалізації професійної юридичної діяльності. У європейській культурі юрист постає особистістю з високою моральною культурою (рівень розвитку якої є результатом сімейного і суспільного виховання, а також постійної роботи над собою - морального самовиховання). Висока моральна культура юриста - це показник морального розвитку і моральної зрілості особистості юриста, яка виявляється на трьох рівнях: здатність особистості до співчуття, переживання і милосердя, що є культурою моральних почуттів; культура етичного мислення є раціональною складовою моральної свідомості, яка виражається у знанні моральних вимог і цінностей, вимог суспільства, у змозі обґрунтовувати моральний вибір; культура поведінки як спосіб реалізації постановки та прийняття моральних цілей і здійснення вчинків відповідно до етично-етикетної системи соціуму. Сучасна професійна етика юриста - це інституалізація етики як теоретичної рефлексії духовних основ людства. Наявні організаційні чинники, які розробляються професійною етикою юриста (правова база, процедурні регламентації, громадський контроль тощо) сприяють перенаправленню етики в якості теоретичної науки на грунт адаптованих фахових поведінкових комплексів.

Освітянська юридична модель сучасності відображає стан сучасної юридичної освіти, яка визначається протистоянням між класичною освітою та освітою професійною (модернізованою), що в цілому відображає реальну потребу суспільства в тій та іншій, як на рівні особи-юриста, так і на рівні суспільства. Виправданою є вимога “ціннісної освіти юриста” як наслідку надмірної технізації та вузької професіоналізації освіти, які відбулися в останні десятиліття ХХ століття та врахування нагальних потреб сучасності: європеїзації і глобалізації.

8.Професіоналізм юриста є мега-моделлю юриста, що розуміється як сукупна система спеціальних знань, умінь, навичок, цінностей і ставлення до юридичної діяльності, які формуються в процесі професійної соціологізації, а також специфічний вид службової діяльності, спрямований на підтримання порядку в соціумі та захист прав людини.

Сучасність дає нам нову модель юриста техногенного порядку - імідж. Імідж юриста є похідною від сучасних світоглядних настанов європейської культури - гласності й публічності, а також від такої антропологічної ознаки сучасної європейської культури як людина публічна. Феномен іміджу юриста тісно пов'язаний та взаємообумовлений зі стереотипами: вони є різними ракурсами інтерпретації дійсності у свідомості людини. Імідж є динамічним, спонукаючим до уваги явищем, тоді як стереотип представляє собою стійке уявлення, є спрощеною і схематизованою інтерпретацією дійсності.

Значною мірою на формування сучасного образу юриста впливають засоби масової інформації. Не забезпечуючи цілісності сприйняття особистості юриста громадськістю, засоби масової інформації значною мірою визначають характерні риси образу юриста у масовій свідомості. Конструюючи моделі впливу на людські потреби, інтереси і цінності, засоби масової інформації є своєрідним “полем зіткнення” зовнішніх вимог-очікувань суспільства та внутрішньо-професійних уявлень, які формують образ юриста в сучасному соціокультурному просторі.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Алєксєєва Ж.М. Правоохоронна діяльність через призму утопії: історичний аспект // Науковий вісник КНУВС. - 2005. - № 3. - С. 249-254.

2. Алєксєєва Ж.М. Професіоналізм юриста як явище європейської культури // Науковий вісник КНУВС. - 2006. - № 5. - С. 34-40.

3. Алєксєєва Ж.М. “Образ юриста” як ціннісно-нормативна модель // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. - 2007. - № 1. - С. 213-217

4. Алєксєєва Ж.М. Моделі юриста як “операціоналізація” ідеалу юриста // Украина в системе современных цивилизаций: трансформации государства и гражданского общества: Материалы международной научно-практической конференции 23-24 июня 2006 г. - Одесса, 2006. - С. 160-162.

5. Алєксєєва Ж.М. “Образ юриста” як методологічна проблема //Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: тези доп. наук.-теорет. конф., Київ, 26 січня 2008 р./ редкол.: Є.М.Моісеєв, О.М.Джужа, М.В.Костицький. - К.: Київський нац. ун-т. внутр. Справ, 2008. - 13-14.



АНОТАЦІЯ

Алєксєєва Ж.М. Образ юриста в сучасній європейській культурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню образу юриста в сучасній європейській культурі, складності його формування та функціонування. У процесі аналізу формується визначення образу юриста, що фіксує ідеалізований тип, котрий задає соціокультурний зразок і систему цінностей, які можуть служити орієнтиром в процесі формування особистості юриста.

Визначаються і досліджуються основні моделі юриста - ідеологічна, морально-етична, освітня та державно-політична - як ціннісно-змістовна конкретизація “образу юриста” в сучасній європейській культурі, професійний комплекс і професіоналізм юриста в контексті вимог-очікування культури, здійснюється аналіз особливостей формування сучасного “образу юриста”, зконцентрованого в іміджі як бажаному образі юриста і образу юриста, який формується засобами масової інформації.

Ключові слова: правова реальність, правовий порядок, правоохоронна діяльність, юридична професія, образ юриста, модель юриста, професіоналізм, імідж.



АННОТАЦИЯ

Алексеева Ж.М. Образ юриста в современной европейской культуре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой ступени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена изучению феномена образа юриста в современной европейской культуре, сложности его формирования и функционирования. В процессе анализа формируется определение образа юриста, которое фиксирует идеализированный тип, задающий культурный образец и систему ценностей, которые могут служить ориентиром в процессе формирования личности юриста. Доказывается, что образ юриста может быть понят лишь в контексте определенной культуры как социокультурный феномен. Образ юриста - это воспроизведение в идеальной форме культуры, “окультуривание” юриста с помощью основных культурных институций - идеологии, образования и т.д. В диссертационном исследовании показывается, что дихотомия: “образ юриста” как продукт европейской культуры - “реальный юрист” не является однозначной в современной духовно-практической ситуации, и в этом состоит сложность исследуемой проблемы. Так бытность реального юриста нередко приводит к противоречию с потоком культурного ожидания и культурных запросов современной европейской культуры. Самым важным ожиданием, направленным на юриста, является его высокий уровень профессиональной деятельности, который возможен при наличии так называемой профессиональной концепции, представляющая собой совокупность личностных правовых и профессиональных знаний, убеждений и притязаний, которые выражают понимание юристом места и значения юридической деятельности в социальной жизни.

Современный европейский юрист - это специалист, который может отвечать основным требованиям времени и культуры, поэтому его образ включает в себя такие ожидаемые характеристики: интеллектуальною компетентность (особую организации знаний, которая характеризируется структурированностью, категориальностью, обобщением и т.п.); интеллектуальную инициативу (способность личности органично соединять познавательные и мотивационные действия, создавать индивидуальную программу профессиональной деятельности); самоорганизацию, которая предусматривает интеллектуальные усилия, направленные на соединение действенности мышления и юридической целесообразности; саморегуляцию как способность фиксировать у себя изменения, понимание и использование механизмов культурной самокоррекции. Публичность юридической профессии обуславливает особое к ней отношение общественности, которая широко использует свое влияние на формирование образа юриста. Общественное мнение относительно деятельности юристов возникает, формируется и функционирует как совокупность оценочных суждений, которые в комплексе выражают отношение разных социальных групп к поведению и профессионализму представителей юридической профессии. Акцентируется внимание на способах воплощения образа юриста в культурной реальности - моделях. Обозначены идеологическая, этическая, образовательная и политико-правовая модели формирования юриста. В диссертации исследуются проблемы профессионализма юриста как мега-модели. Публичность деятельности юриста является одним из главных факторов позиционирования юридической профессиональной группы в социуме, популяризации юридической деятельности среди населения, создание позитивного имиджа в юристов в сознании граждан, формирования общественного мнения с целью утверждения собственных позиций на основании общепринятых мировых норм. При этом учитывается, что имидж, чтобы быть успешным, должен отвечать существующей модели мира. Использование новых технических средств и информационных технологий, что в целом сказывается на формировании имиджа юриста. Особая роль в формировании имиджа юриста признается за средствами массовой информации, которые способны формировать в общественном мнении рационального и эмоционального образа юриста. Но средства массовой информации не способны обеспечить целостность объекта. Образы средств массовой информации конструируются как модели влияния на человека. В формировании образа юриста возможностями и приемами средств массовой информации выделяются мега-, макро- и микро уровни. Мегаобразы юриста имеют нарративною природу, мифологические корни и выстраиваются за принципом соотношения базовых дихотомических моделей “свои - чужие”. На макроуровне образы юристов представлены как проявления добра и зла. На микроуровне образы получают конкретные имена и названия.

Ключевые слова: правовая реальность, правовой порядок, правоохранительная деятельность, юридическая профессия, образ юриста, модель юриста, профессионализм, имидж.



SUMMARY

Alekseeva Zh. M. The image of a lawyer in the modern European culture. - Manuscript.

The thesis for takinq a Candidate Deqree in Law in speciality 12.00.12 - Philosophy of Law. - Kyiv national university of internal affairs. - Kyiv, 2008.

The paper concerns with the investigation of the image of a lawyer in the modern European culture, the difficulties of its formation and functioning. In the process of analysis one forms the definition of the image of a lawyer. It sets the idealized type which assigns a socio cultural model and value system that could be a guide in the formation process of the personality of a lawyer.

One defines and investigates the basic models of a lawyer - ideological, moral and ethical, educational, state and political - as valuable and informative specification of “the image of a lawyer” in the modern European culture, professional complex and professionalism of a lawyer in the context of demands-expectations in culture. One makes the analysis of the formation peculiarities of the modern “image of a lawyer”, concentrated in the image as in the desired image of a lawyer and the image of a lawyer that is formed by means of mass media.

Key words: legal reality, legal order, law protection activity, legal career, image of a lawyer, model of a lawyer, professionalism, image.

Размещено на Allbest.ru