Договір страхування майна фізичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

спеціальність 12.00.03. - Цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Договір страхування майна фізичних осіб

Ельбрехт Валерія Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник ?кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник

Венецька Марина Віталіївна,

Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України,

старший науковий співробітник відділу проблем цивільного, підприємницького і трудового права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України,

Дзера Олександр Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри цивільного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Никифорак Володимир Михайлович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

доцент кафедри цивільного права і процесу.

Захист відбудеться “20” травня 2009 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано „18” квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наукО.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підвищення добробуту населення України, розширення кола об`єктів страхування, придбання різних видів майна у власність потребує розвитку та вдосконалення механізмів правового регулювання страхування майна фізичних осіб. Сьогодні в Україні склався і продовжує розвиватися страховий ринок, що свідчить про позитивні зрушення у ставленні суспільства до страхування ? важливої галузі економіки України. У 2001 р. була прийнята нова редакція Закону України “Про страхування”, в якому розширено перелік видів страхування. У 2004 році набув чинності Цивільний кодекс України, що суттєво змінив підхід до регулювання договірних зобов'язань, зокрема, до договору страхування майна фізичних осіб. Прийняття основних законодавчих актів у галузі страхування та відмова держави від монополії на нього започаткували цивілізований розвиток страхових правовідносин в Україні.

Зростаюче значення страхової діяльності, у тому числі в галузі страхування майна фізичних осіб, з одного боку, а з іншого - недостатній рівень цієї діяльності, спричинює об'єктивну потребу у вдосконаленні законодавства, що регламентує цей вид страхування. Актуальність теми дослідження посилюється нестабільністю економічної ситуації в суспільстві, недостатнім рівнем поінформованості населення України про стан і можливості страхового ринку.

Теоретичну базу дослідження становлять праці відомих учених-юристів з загальних питань теорії цивільного права А.М. Бєлякової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, П.А. Варула, М.В. Венецької, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.В. Кохановської, О.О. Красавчікова, І.М. Кучеренко, О.Е. Лєйста, В.В. Луця, М.С. Малєіна, Г.К. Матвєєва, В.А. Ойгензіхта, О.П. Орлюк, І.О. Покровського, І.С. Самощенка, А.П. Сергєєва, В.О. Тархова, Ю.К. Толстого, М.Х. Фарукшина, Я.М. Шевченко та ін.; праці, присвячені загальним питанням страхування та проблемам майнового страхування Т.Г. Александрової, В.Д. Базилевича, К.С Базилевич, М.І. Брагінського, О.Д. Заруби, О.Б. Крутіка, В.Д. Ларічева, О.В. Мещерякової, Т.В. Нікітіної, І.В. Орлової, К.І. Пилова, А.П. Плєшкова, В.К. Райхера, В.І. Серебровського, Е.А. Уткіна, Ю.Б. Фогельсона, В.В. Шахова, М.Я. Шимінової, І.Е. Шинкаренка, Р.Б. Шишка та ін.; наукові дослідження зарубіжних авторів Г. Альпа, Д. Бланда, К. Бурроу, М. Дохерті, А. Корбетт, Р. Саватьє, К. Сеппідіна; дисертаційні дослідження на здобуття кандидатського ступеня, зокрема: О.В. Гринюк "Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні", І.С. Тімуш "Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів", В.М. Никифорак "Договір страхування відповідальності", В.П. Янишен "Понятие и признаки страховых правоотношений в Украине", І.О. Гуменюк "Правові основи становлення соціального страхування в Україні". Аналіз наукових джерел дав змогу виявити проблеми страхування, які досліджувались українськими і російськими вченими. Це питання укладання, зміни та розірвання договору у цивільному праві України (С.О. Бородовський); цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні (О.В. Гринюк); цивільно-правового договору (К.А. Граве); визначення особливостей розвитку страхової справи в Україні (Л.Л. Кінащук); державного страхування і майнового страхування (В.К. Райхер, Л.І. Рейтман); страхового права (А.І. Худяков); правового регулювання страхової діяльності в Україні (Я.О. Чапічадзе); та ін.

У своїх роботах учені здебільшого торкаються загальних питань, в окремих випадках на основі застарілої законодавчої бази, яка діяла на момент виконання досліджень. Водночас проблема договорів страхування майна фізичних осіб науковцями досліджена недостатньо, деякі аспекти цієї проблеми, зокрема цивільно-правовий аспект страхування майна фізичних осіб, залишились поза увагою науковців. Отже, недостатня розробленість проблеми, її актуальність, об'єктивна потреба в теоретичній розробці питань правового регулювання страхування майна фізичних осіб зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної програми роботи відділу цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України "Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики" (державний реєстраційний номер РК0105V000797) та "Суб'єкти цивільного права України" (державний реєстраційний номер РК0106U012117).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад договору страхування майна фізичних осіб, аналіз відповідних правових норм та обґрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання цього договору. Для досягнення вказаної мети автором дисертації були поставлені такі основні завдання:

_ дослідити генезис договору страхування майна громадян у науковій літературі;

_ визначити поняття договору страхування майна громадян, його правову сутність та мету;

_ дослідити основні види договору страхування майна громадян;

_ проаналізувати правовий статус сторін договору страхування майна громадян; договір страхування майно

_ теоретично обґрунтувати порядок укладання, зміни та припинення договору страхування майна громадян;

_ виробити конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства у сфері страхування майна.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини в галузі страхування майна фізичних осіб, їх юридична природа.

Предмет дослідження складає система нормативних актів, які регулюють договір страхування майна фізичних осіб.

Методи дослідження. У роботі використані такі методи наукового дослідження: формально-логічний, вжитий для проведення аналізу норм чинного законодавства України, що регулює договір страхування майна фізичних осіб; порівняльно-правовий метод, за допомогою якого визначено особливості регулювання цього договору у зарубіжних країнах; статистичний метод, застосований при з'ясуванні сучасного стану розвитку страхування майна фізичних осіб в Україні; системно-функціональний метод уможливив визначення істотних умов договору страхування майна фізичних осіб та його правового змісту; теоретико-прогностичний метод дозволив розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері страхування майна фізичних осіб.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, Закони України "Про страхування", “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, в яких відбито основні ідеї розвитку страхування та договору страхування майна фізичних осіб.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням договору страхування майна фізичних осіб після прийняття у 2004 році Цивільного кодексу України. Автором сформульовано низку положень, висновків, пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для практичної страхової діяльності. Зокрема,

вперше:

? розроблено доктринальне авторське визначення договору страхування майна фізичних осіб як домовленості страховика та страхувальника про встановлення, зміну або припинення страхових правовідносин, згідно якої страховик зобов'язується надати страховий захист майнових інтересів страхувальника, а страхувальник - сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору;

? аргументовано недоцільність існування правової конструкції консенсуального договору страхування майна фізичних осіб, запропоновано легально закріпити його реальність, що сприятиме захисту страхувальників від недобросовісних дій страховиків;

? аргументовано необхідність введення окремого, заснованого на імперативі, статусу для страхувальників - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема запровадити обов'язковість страхування майна фізичних осіб - підприємців, що сприятиме як захисту майнових інтересів самих підприємців, членів їх сімей, так і кредиторів та інших партнерів фізичної особи - підприємця;

? з метою захисту інтересів страхувальників, спрямованих на своєчасне і повне відшкодування збитків, обґрунтовано внесення змін до пункту 5 ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України наступного змісту: "невиконання обов'язку по повідомленню про страховий випадок, коли це спричинило реальні несприятливі наслідки для страховика або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру і розміру збитків";

? доведено доцільність закріплення права вигодонабувача, який у цьому договорі виступає лише третьою особою, на відмову від договору страхування, оскільки вигодонабувач, хоча і не є стороною договору, але він - особа, яка має певний інтерес в цьому договорі;

? з метою захисту майнових інтересів страхувальників та спрощення процедури переоформлення договору страхування майна фізичних осіб обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства стосовно дії договору страхування майна фізичних осіб у разі відчуження майна (наприклад, у випадку продажу майна, розподілу майна у випадку розлучення подружжя тощо). Запропоновано закріпити у законодавстві положення, що договір страхування зберігає чинність по відношенню до нового власника майна, проте новий власник повинен повідомити страховика про зміни, що відбулись, протягом певного періоду часу (наприклад 1 - 3 місяці залежно від виду майна);

набули подальшого розвитку:

? характеристика тих ознак відомостей, які страхувальник зобов'язаний повідомити при укладанні договору страхування, та про зміну яких він зобов'язаний повідомляти страховика у період дії договору страхування (ст. 652 Цивільного кодексу України): 1) вони відбулися в обставинах, про які страхувальник повідомив страховика при укладанні договору; 2) ці зміни мають бути суттєвими, зокрема це зміни, обумовлені в договорі й у наданих страхувальникові правилах страхування, а також будь-які інші зміни, що виявляються істотними самі по собі; 3) такі зміни повинні істотно вплинути на збільшення страхового ризику;

? аргументація необхідності законодавчого закріплення за страховиком тягаря доведення настання страхового випадку, а саме, пункт 2 ст. 988 Цивільного кодексу України запропоновано викласти у такій редакції: "Протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо доведення факту настання страхового випадку та оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові".

? обґрунтування необхідності закріплення за страховиком обов'язку по відшкодуванню ним тих витрат, що поніс страхувальник при вжитті заходів по запобіганню настання страхового випадку або зменшенню його негативних наслідків. З огляду на це запропоновано викласти пункт 4 ст. 988 Цивільного кодексу України у такій редакції: "Відшкодувати витрати, понесені страхувальником при вжитті заходів по запобіганню настанню страхового випадку та у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором";

? аргументи на користь закріплення обов'язку страхувальника щодо піклування про збереження застрахованого майна та вжиття заходів по запобіганню настання страхового випадку або зменшенню його негативних наслідків. Запропоновано викласти пункт 4 ст. 989 ЦКУ у такій редакції: "Вживати заходів щодо запобігання настанню страхового випадку, а також запобігання збиткам, завданим страховим випадком, та їх зменшення";

? аргументація необхідності звузити можливості страховиків щодо довільного встановлення в договорах страхування майна фізичних осіб додаткових підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, а саме доповнити ст. 991 Цивільного кодексу України "відмова у страховій виплаті" частиною 2 такого змісту: "Страховий випадок, що відбувся внаслідок необережності страхувальника, слугує підставою для звільнення страховика від сплати страхового відшкодування у разі, якщо страхування носить майновий характер, необережність є грубою, та це передбачено законом";

- класифікація договору страхування майна фізичних осіб на види залежно від порядку встановлення страхової суми (системи страхового забезпечення): неповного майнового страхування; комбінованого страхування; системи першого ризику; системи граничного відшкодування. Ця класифікація дозволяє врахувати особливості майна, що передається на страхування, особливості ризиків, від яких воно страхується, а також потреби страхувальника, в чому полягає її практичне значення;

вдосконалено:

? визначення поняття "поліс" та "страховий сертифікат". Страховий сертифікат ? документ, що видається страхувальникові на підтвердження того, що договір страхування укладено і поліс оформлено. Страховий сертифікат має юридичну силу тільки в тому випадку, якщо він підтверджується оформленим в установленому порядку полісом. Страховий поліс ? документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальникові і засвідчує оформлення договору страхування та містить його умови. Для підтвердження факту укладання договору страхування достатньо страхового полісу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в ньому, можуть бути використані для подальшого розвитку чинного законодавства України, а також сприятимуть удосконаленню практики роботи страхових компаній, діяльності арбітражних судів при розгляді спорів між учасниками страхової діяльності. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних розробок зі спецкурсу “Страхове право” для юридичних вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися на І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (Одеса, 24-25 лютого 2006 р.), Міжвузівській студентській науково-практичній конференції "Україна в контексті Європейської інтеграції: погляд майбутніх науковців" (Краматорськ, 4 квітня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції Міністерства освіти і науки України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, Краматорського економіко-гуманітарного інституту "Україна на шляху інноваційного розвитку економіки, суспільства, особистості" (Краматорськ, 27 - 28 вересня 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в 3-х публікаціях, опублікованих в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у тезах доповіді на науковій конференції.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок, в тому числі 10 сторінок списку використаних джерел із 150 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, визначено предмет, мету і завдання дослідження, конкретизуються методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну дисертації, викладено основні положення, які виносяться на захист, розкрито практичне і теоретичне значення основних положень дисертації та ступінь апробації результатів дослідження.

Перший розділ “Поняття та юридична характеристика договору страхування майна фізичних осіб” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Генезис відносин зі страхування майна фізичних осіб" досліджено етапи розвитку страхових правовідносин. Завважуючи особливості розвитку України, її майже 70-ти річний досвід існування у складі СРСР, становлення як незалежної держави, для України виділено 7 етапів: до IX ст. ? зародження відносин, що мали ознаки страхування; X - XIV ст. - поширення гільдійно-цехового страхування на принципах взаємодопомоги; XIV - XVI ст. - створення страхових організацій; XVII - XIX ст. - розвиток підприємницької діяльності, поява нових видів страхування; XX ст. до 90-х р.р. ? вдосконалення видів страхування, що з'явились на попередньому етапі, встановлення державної монополії на страхування; 90-і р.р. ХХ ст. - розпад усталеної системи страхування у зв'язку з розпадом СРСР, формування вітчизняного страхового ринку незалежної України; початок ХХІ ст. ? наші дні - продовження розбудови страхового ринку, розширення мережі страхових організацій, зростання державних вимог до їх діяльності.

Огляд еволюції страхування засвідчив, що страхові відносини сформувались під впливом вікового досвіду; на початкових етапах розвитку (ґенези) страхування страхуванню підлягало занадто вузьке коло ризиків; страхові внески не носили регулярного характеру, спостерігалося поступове розширення видів і підвидів страхування, з'явилася полісна форма договору страхування; створювались спеціалізовані фінансові установи, що надавали страхові послуги; спостерігався розвиток страхового посередництва.

Визначено прогресивні тенденції, що спостерігаються на сучасному етапі розвитку страхування, зокрема розвиток "класичного" майнового страхування; розвиток особистих видів страхування; зменшення обсягів "схемних" операцій на страховому ринку України; розвиток обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; значні якісні зміни на страховому ринку, що свідчать про поступове його очищення від схемних операцій.

У підрозділі 1.2. "Місце договору страхування майна фізичних осіб у системі договорів страхування" розглянуто особливості договору страхування майна фізичних осіб порівняно з іншими договорами страхування, а саме договорами особистого страхування, договорами страхування відповідальності. На підставі аналізу поглядів учених і чинного законодавства зроблено висновок, що договір страхування майна фізичних осіб займає самостійне місце серед інших цивільно-правових договорів і договорів страхування та має ознаки, притаманні лише йому: самостійне правовідношення; ризиковий характер правовідносин; мета - забезпечення можливої потреби; оплатність; строковий характер відповідальності страховика; обмеженість відповідальності страховика страховою сумою, зазначеною у договорі.

У підрозділі 1.3. "Види договорів страхування майна фізичних осіб" проаналізовано чинні класифікації договорів страхування та запропоновано власну. Особливу увагу приділено поділу страхування майна на добровільне та обов'язкове.

Розвиток суспільного виробництва, постійна зміна умов людського існування привели до появи нових видів страхування. Внаслідок нині їх кількість перевищує 1000, що спричинило об'єктивну необхідність створення класифікації видів страхування, тобто приведення їх у певну систему. Аналіз праць учених-юристів свідчить про те, що в науковій літературі відсутня чітка класифікація видів страхування. Класифікація страхування має наукове значення: вона уможливлює виявлення закономірностей страхування в цілому і по різновидам. У практичній діяльності класифікація страхування необхідна для побудови механізмів правового регулювання, адекватних економічній сутності його різновиду. Здійснений аналіз видів договорів страхування, в тому числі майна, уможливив визначення ознак для класифікації видів договорів страхування майна фізичних осіб. Такими, на нашу думку, доцільно вважати, історичну ознаку (періоди виникнення і застосування); економічну ознаку (об'єкт, характер небезпеки, страхова сума); юридичну ознаку; форму здійснення страхування (обов'язкове та добровільне).

У підрозділі 1.4. "Поняття (юридична характеристика) договору страхування майна фізичних осіб" досліджено юридичні характеристики цього виду договору та визначено його поняття. Договір страхування майна фізичних осіб розглянуто як домовленість страховика та страхувальника про встановлення, зміну або припинення страхових правовідносин, згідно якої страховик зобов'язується надати страховий захист майнових інтересів страхувальника, а страхувальник - сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. У договорі страхування майна отримують належне вираження характеристики цивільно-правового договору як правового інституту. З огляду на це договір страхування майна фізичних осіб належить до категорії двосторонніх, оплатних, консенсуальних, ризикових, строкових. Чинне законодавство встановлює консенсуальність договору страхування майна фізичних осіб, разом з тим надає право при укладанні договору страхування надавати йому ознак реальності. Необхідно чітко закріпити у законодавстві реальність договору страхування майна фізичних осіб. Законодавче закріплення консенсуальності договору страхування є недоцільним. Ця норма фактично не діє, оскільки у практиці укладання договорів страхування поліс видається страхувальникові лише після сплати страхового платежу повністю або його частини. Крім того, надання договору страхування статусу чинного у момент досягнення згоди по всім істотним умовам може призвести до непорозумінь. Так, якщо страховий випадок стався до сплати страхового платежу, це тягне за собою незручності як для страхувальника, так і для страховика. Враховуючи досить низьку культуру страхування майна фізичних осіб, необізнаність страхувальників щодо умов здійснення страхового відшкодування, це надає можливість страховикам вдаватися до різних методів відмови у здійсненні виплати. У такому договорі момент укладання і набрання ним чинності повинні співпадати. У разі неспівпадіння виникає прогалина у дії договору, оскільки процес врегулювання такої ситуації законодавством недостатньо чітко визначено. З одного боку, страхувальник ще не виконав свій обов'язок зі сплати страхової премії, а з іншого - вже вимагає виплати страхового відшкодування. Реальність договору страхування є певною мірою захистом страхувальника від недобросовісних дій страховика.

Розділ другий “Сторони і укладання договору страхування майна фізичних осіб” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Сторони договору страхування майна фізичних осіб" розглянуто правові відносини між сторонами договору страхування майна фізичних осіб та іншими їх учасниками. Сторонами цього договору, як і будь-якого іншого договору страхування, виступають страховик і страхувальник. Учасником цих правовідносин може бути вигодонабувач, який виступає в ролі третьої особи. Особливості виникнення прав і обов'язків сторін залежать від визначення змісту договору. На підставі чинного законодавства і науково-юридичної літератури визначено поняття страхувальник, страховик, вигодонабувач.

У дисертації розглянуто особливості страхування майна фізичною особою - підприємцем. Питання страхування майна такої категорії осіб законодавством окремо не врегульовано. Разом з тим, їх майно піддається більшому колу ризиків порівняно з майном інших фізичних осіб. Крім ризиків стихійних лих, протиправних дій тощо, фізична особа - підприємець несе ризики банкрутства, фінансові ризики і т.ін. Його майновим інтересам завдають більшої шкоди наслідки настання несприятливих подій: крім погіршення загальних умов життя, ймовірним є несприятливий вплив на підприємницьку діяльність. Ускладнення виникають також у зв'язку з тим, що фізична особа ? підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, всім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна (ч. 2 ст. 52 ЦКУ). Завважуючи ці факти, автором внесено пропозицію щодо запровадження обов'язковості страхування майна фізичних осіб - підприємців, що сприятиме захисту майнових інтересів самих підприємців, членів їх сімей, кредиторів та інших партнерів.

Увагу приділено також таким учасникам страхової діяльності, як страхові агенти та страхові брокери. Ці особи не є суб'єктами власне страхового правовідношення. Їх діяльність пов'язана з тим, що, надаючи певні послуги страховику або страхувальнику, вони сприяють здійсненню страхування.

У підрозділі 2.2. "Зміст та форма договору страхування майна фізичних осіб" зміст договору страхування майна фізичних осіб розглянуто в двох аспектах: зміст договору майна в якості правовідносин складають права й обов'язки сторін, зміст цього договору як правочину - умови договору (істотні, звичайні, випадкові). Проаналізовано істотні умови договору страхування майна фізичних осіб, а саме: предмет договору, страховий випадок, страхове відшкодування, страховий платіж, строк сплати страхового платежу, строк договору, права та обов'язки страховика й страхувальника.

На законодавчому рівні запропоновано чітко розмежувати поняття "страховий поліс" та "страховий сертифікат", а не вживати їх як синоніми. Страховий сертифікат ? документ, що видається страхувальникові на підтвердження того, що договір страхування укладено і поліс оформлено. Страховий сертифікат має юридичну силу, якщо підтверджується оформленим в установленому порядку полісом. Тобто страхувальнику видається два документи - страховий сертифікат і страховий поліс. Страховий поліс ? документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальникові і засвідчує оформлення договору страхування та містить його умови. Поліс є формою договору страхування.

У підрозділі 2.3. "Порядок укладання договору страхування майна фізичних осіб" досліджено порядок укладання договору страхування майна фізичних осіб, з'ясовано, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) іншою стороною. З'ясовано, що процедура укладання договору страхування майна фізичних осіб містить такі стадії: 1) подання особою заяви страховику про прийняття майна на страхування; 2) вирішення страховиком питання щодо прийняття цього майна на страхування; 3) укладання договору страхування.

Укладання договору проводиться у вигляді оформлення страхових полісів представником страхової компанії у присутності страхувальника або його довіреної особи з обов'язковим оглядом та експертизою об'єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами страхування. Страховий поліс видається страхувальнику одразу після внесення страхової премії. У випадку розстрочення платежу, після сплати першого внеску страхувальнику видається страховий поліс, а після останнього - квитанція чи довідка. Акцепт страхувальником оферти страховика (у разі, якщо договір оформлюється у вигляді полісу) виражається у вигляді підписання ним договору (страхового полісу).

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Страховий поліс - це специфічний документ, що використовується лише у страхуванні. Терміном “поліс” називається документ страхової організації, що підтверджує факт укладання договору страхування. Чинне законодавство не розкриває змісту перелічених документів. На практиці вони мають доволі різноманітний зміст та вигляд. З огляду на це автором внесено пропозицію щодо чіткого визначення у законодавстві та розмежування понять "поліс" і "страховий сертифікат".

Порядок укладання договорів страхування майна фізичних осіб регулюється загальними правилами Цивільного Кодексу України і спеціальним законодавством про страхування. Страхові компанії через видання локальних нормативних актів деталізують порядок укладання різних видів договорів страхування майна фізичних осіб, встановлюючи перелік необхідних документів, дій тощо.

Договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу на підставі чого страхувальнику вручається поліс. Страховий поліс поєднує у собі значення документу, що надає договору письмову форму, виражає згоду страховика на пропозицію страхувальника укласти договір страхування та слугує доказом укладання страхового договору.

Третій розділ “Виконання та припинення договору страхування майна фізичних осіб” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1. "Виконання договору страхування майна фізичних осіб" присвячено аналізу питань, пов'язаних з регулюванням правовідносин між сторонами договору страхування майна фізичних осіб.

Обґрунтовано внесення змін до п. 3 ст. 28 Закону України “Про страхування”, який встановлює, що у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни, дія договору страхування припиняється. На сьогодні єдиним наслідком несплати чергового страхового платежу є дострокове припинення договору страхування. Доведено, що такий захід не завжди є доцільним як для страховика, так і для страхувальника. Тому запропоновано закріпити право страховика встановлювати у договорі інші санкції за порушення строків внесення чергових страхових платежів, наприклад стягнення пені.

Обґрунтовано внесення змін до ч. 5 ст. 21 Закону України “Про страхування” та ч. 5 ст. 991 ЦКУ, виклавши їх у такій редакції: "невиконання обов'язку по повідомленню про страховий випадок тільки тоді може виступити підставою для невиплати страхового відшкодування, коли це спричинило реальні несприятливі наслідки для страховика"; аргументовано необхідність закріплення за страхувальником обов'язків по запобіганню настання страхового випадку або зменшенню його негативних наслідків та зустрічного покладання обов'язку на страховика по відшкодуванню ним витрат, що поніс страхувальник при вживанні заходів по запобіганню настанню страхового випадку або зменшенню його негативних наслідків.

У підрозділі 3.2. "Підстави звільнення сторін від виконання зобов`язань за договором страхування майна фізичних осіб" проаналізовано різні підстави звільнення сторін від виконання зобов'язань за договором страхування майна фізичних осіб. Обґрунтовано положення, що підставою для звільнення страховика від сплати страхового відшкодування можуть бути такі дії страхувальника, що стали причиною страхового випадку, були спрямовані на настання такого випадку, сприяли цьому. Доведено, що відмова страховика від здійснення страхового відшкодування, якщо страховий випадок стався з необережності страхувальника (відсутність достатнього ступеня уваги, турботи, піклування тощо) суперечать самій суті страхової справи, що покликана допомагати людям, потрапившим у важку ситуацію, відтак не може вважатись такою підставою. Запропоновано доповнити ст. 991 ЦКУ "Відмова у страховій виплаті" частиною 2 такого змісту: "Страховий випадок, що відбувся внаслідок необережності страхувальника, може служити підставою для звільнення страховика від сплати страхового відшкодування у разі, якщо страхування носить майновий характер, необережність є грубою, та це передбачено законом".

У підрозділі 3.3. "Припинення договору страхування майна фізичних осіб" з'ясовано підстави припинення договору страхування майна фізичних осіб, визначено основні їх групи. Розглянуто порядок дострокового припинення дії договору страхування та випадки повернення страхових платежів, сплачених страхувальником. Аргументовано, що можливість страховика в односторонньому порядку відмовитись від договору повинна передбачатись договором. Запропоновано законодавчо закріпити право на відмову від договору вигодонабувача: хоча він і не є стороною договору, але має в ньому певний інтерес. Право страхувальника на відмову від договору носить абсолютний характер і не може бути скасовано самим договором. Проте ч. 3 ст. 636 ЦКУ передбачає, що з моменту вираження третьою особою (у даному випадку -- вигодонабувачем) наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розривати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розробці теоретичних засад договору страхування майна фізичних осіб та обґрунтуванні конкретних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання цього виду страхування. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у такому:

1. Договір страхування майна фізичних осіб займає самостійне місце як серед інших цивільно-правових договорів, так і серед інших договорів страхування, бо має ознаки, які притаманні тільки йому: самостійне правовідношення; ризиковий характер правовідносин; мета договору страхування - забезпечення можливої потреби; оплатність; строковий характер відповідальності страховика; обмеженість відповідальності страховика страховою сумою, що зазначена у договорі.

2. Аналіз системи цивільно-правових договорів, складних взаємозв'язків між її елементами дозволив виокремити договір страхування майна фізичних осіб від подібних юридичних явищ, дати вичерпне його визначення та класифікувати на види залежно від порядку встановлення страхової суми (системи страхового забезпечення): неповного майнового страхування; комбінованого страхування; системи першого ризику; системи граничного відшкодування. Ця класифікація дозволяє врахувати особливості майна, що передається на страхування, особливості ризиків, від яких воно страхується, а також потреби страхувальника, в чому полягає її практичне значення.

3. На підставі чинного законодавства і науково-юридичної літератури з'ясовано визначення понять страхувальник, страховик, вигодонабувач:

- “страхувальник” - це суб'єкт страхових правовідносин, який страхує певний майновий інтерес згідно до власного бажання або вимог закону і має право вимагати від страховика здійснення страхової виплати собі або вигодонабувачеві у разі настання страхового випадку.

- “страховиками” визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

- “вигодонабувач” - це особа, інша ніж страхувальник, на користь якого укладено договір страхування і якому страховик повинен відшкодувати спричинений страховим випадком збиток, сплативши страхове відшкодування; це особа, яка відповідно до договору страхування або за законодавством про обов'язкове страхування має право на отримання страхової виплати; такою особою може бути сам страхувальник, який зазначив себе в якості одержувача страхової виплати; застрахована особа, на користь якої здійснюється страхування; третя особа, призначена страхувальником або визначена законом в якості одержувача страхової виплати; спадкоємці застрахованої особи, якщо в договорі страхування не вказано іншого вигодонабувача; це третя особа, що не є застрахованою, яка має право вимоги до страховика щодо страхової виплати при настанні страхового випадку. В цьому разі договір страхування набуває конструкції договору на користь третьої особи. Сторонами договору страхування майна фізичних осіб є лише страховик і страхувальник.

4. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) іншою стороною. Процедура укладання договору страхування майна фізичних осіб містить такі стадії: 1) подання особою заяви страховику про прийняття майна на страхування; 2) вирішення страховиком питання відносно прийняття цього майна на страхування; 3) укладання договору страхування та видача страхового полісу.

5. Оформлення договору проводиться у вигляді оформлення страхових полісів представником страхової компанії у присутності страхувальника чи його довіреної особи з обов'язковим оглядом та експертизою об'єкта страхування, якщо інше не передбачено певними умовами страхування. Страховий поліс вручається (видається) страхувальнику одразу після внесення страхової премії. У випадку розстрочення платежу, після сплати першого внеску страхувальнику видається страховий поліс, а після останнього - квитанція або довідка. Акцепт страхувальником оферти страховика (у разі, якщо договір оформлюється у вигляді полісу) виражається у вигляді підписання ним договору (страхового полісу).

6. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Чинне законодавство не розкриває змісту перелічених документів. На практиці вони також мають доволі різноманітний зміст та вигляд. Страховий поліс - це специфічний документ, що використовується лише у страхуванні. Терміном “поліс” (від фр. police, від італ. рolizza - розписка, квитанція) називається документ страхової організації, що підтверджує угоду про страхування та її умови. Вважаємо за необхідне чітко визначити у законодавстві та розмежувати поняття "поліс" та "страховий сертифікат". Страховий сертифікат ? документ, що видається страхувальникові на підтвердження того, що договір страхування укладено і поліс оформлено. Страховий сертифікат має юридичну силу тільки в тому випадку, якщо підтверджується оформленим в установленому порядку полісом. Тобто у цьому випадку страхувальнику видається два документи - і страховий поліс, і страховий сертифікат. Страховий поліс ? документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальникові і засвідчує оформлення договору страхування та містить його умови. Поліс слугує юридичним доказом наявності договору страхування. Страховий сертифікат складається з двох частин. У першій частині перераховуються основні умови генерального поліса. Друга частина містить інформацію про товари з вказівкою страхової вартості. Проте, виходячи зі змісту законодавства, законодавець не робить різниці між поняттями "договір страхування", "страховий поліс", "сертифікат", а застосовує їх як синоніми.

7. Як правило, укладання договору страхування майна фізичних осіб здійснюється шляхом приєднання страхувальника до умов страхування, викладених у правилах страхування. Вважаємо, що не можна відносити договори страхування майна фізичних осіб до договорів приєднання. Хоча умови страхування, викладені у правилах страхування, диктує страховик, все ж таки страховий поліс, що видається страхувальникові містить індивідуальні умови у кожному окремому випадку, наприклад при страхуванні квартири - строк страхування, площа квартири, місце розташування, набір ризиків, які страхувальник бажає застрахувати. Залежно від цього визначається й страховий платіж, що є також індивідуалізованим. Сутність договорів приєднання полягає в тому, що умови таких договорів є однаковими для всіх, незалежно від індивідуальних ознак контрагентів або їхніх побажань.

8. Договір має виконуватися двома сторонами - страховиком, який повинен діяти на користь страхувальника при настанні страхового випадку, та страхувальником, який зобов'язаний своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

9. Обґрунтовано необхідність внесення змін до законодавства стосовно дії договору страхування майна фізичних осіб у разі відчуження майна (наприклад, у випадку продажу майна, розподілу майна у випадку розлучення подружжя тощо). Запропоновано закріпити у законодавстві положення, що договір страхування зберігає чинність по відношенню до нового власника майна, проте новий власник повинен повідомити страховика про зміни, що відбулись, протягом певного періоду часу (наприклад 1 - 3 місяці залежно від виду майна).

10. Аналіз наукових праць дозволив з'ясувати підстави припинення договору страхування майна фізичних осіб, які можуть бути зведені до трьох груп: 1) незалежні від волі сторін (у зв'язку з закінченням строку; відпадінням страхового ризику; знищенням застрахованого майнового об'єкту під впливом інших подій, ніж було передбачено страхуванням; виконання страховиком обов'язку сплати страхового відшкодування; закінченням позовної давності та деякі інші); 2) залежні від волі одного з контрагентів, (перевищення страхової суми вартості страхового інтересу за умови обману страхувальника; порушення страхувальником обов'язку повідомлення про обставини, що мають істотне значення для встановлення об'єму ризику; порушення страхувальником обов'язку повідомлення про зміни в обставинах, що впливають на збільшення ризику; прострочення у виплаті премії; неповідомлення у строк про настання страхового випадку та інші; одностороння воля страховика може служити причиною припинення страхування лише у виключних обставинах); 3) залежні від взаємної волі контрагентів (має місце лише при добровільному страхуванні).

11. Українське законодавство однозначно регламентує порядок дострокового припинення дії договору страхування та випадки повернення страхових платежів, що були сплачені страхувальником. Можливість страховика в односторонньому порядку відмовитись від договору повинна бути передбачена в договорі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ельбрехт В.В. Еволюція страхування / В.В. Ельбрехт // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2004. ? № 2 (27). - С. 65-72.

2. Ельбрехт В.В. Проблеми оферти і акцепту у договорі страхування майна громадян / В.В. Ельбрехт // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2006. ? № 1(34). - С. 47-53.

3. Ельбрехт В.В. Місце договору страхування майна фізичних осіб у системі договірного права / В.В. Ельбрехт // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2006. ? № 3 (36). - С. 52-62.

4. Ельбрехт В.В. Місце договору страхування майна фізичних осіб у системі договірного права // Збірник тез наукових робіт учасників І Всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів / Упорядн. Денисюк В.В., Степановський О.Є., Чанишева А.Р., Матійко М.В. // Одеська національна юридична академія. - О.: Фенікс, 2006. - С. 20-22.

АНОТАЦІЯ

Ельбрехт В.В. Договір страхування майна фізичних осіб. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні комплексним дослідженням проблем договору страхування майна фізичних осіб, у якій на основі чинного законодавства та праці учених досліджено розвиток і виникнення договору страхування майна фізичних осіб, юридичну характеристику цього договору, питання виконання та припинення договору страхування майна фізичних осіб. Виокремлено договір страхування майна фізичних осіб від подібних юридичних явищ, дано вичерпне його визначення та класифіковано на види в залежності від порядку встановлення страхової суми (системи страхового забезпечення): неповного майнового страхування; комбінованого страхування; системи першого ризику; системи граничного відшкодування.

Значну увагу в роботі приділено розгляду поняття та юридичної характеристики договору страхування майна фізичних осіб. Досліджено зміст та форму договору страхування майна фізичних осіб, порядок його укладання. Вивчено підстави та порядок припинення договору страхування майна фізичних осіб.

Розроблено конкретні пропозиції та практичні рекомендації з питань удосконалення чинного законодавства у розрізі теми дослідження.

Ключові слова: договір страхування майна фізичних осіб, страховий інтерес, суб'єкти договору страхування майна фізичних осіб, страховик, страхувальник, вигодонабувач, страховий поліс, страховий сертифікат, страховий випадок, страхове відшкодування.

АННОТАЦИЯ

Эльбрехт В.В. Договор страхования имущества физических лиц. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация является самостоятельной завершенной научной работой, первым в Украине комплексным исследованием проблем договора страхования имущества физических лиц, в котором на основе действующего законодательства и работ ученых исследовано развитие и возникновение договора страхования имущества физических лиц, юридическую характеристику настоящего договора, вопросы выполнения и прекращения договора страхования имущества физических лиц.

Исследован генезис договора страхования имущества физических лиц, выделены этапы развития страховых правоотношений в сфере страхования имущества физических лиц.

Значительное внимание уделено рассмотрению понятия и юридической характеристики договора страхования имущества физических лиц. Исследовано содержание и форма договора страхования имущества физических лиц, порядок его заключения.

Проанализированы характерные особенности договора страхования имущества физических лиц, которые отличают его от других договоров страхования, а именно договоров личного страхования, договоров страхования ответственности. Сделан вывод, что договор страхования имущества физических лиц занимает самостоятельное место среди других гражданско-правовых договоров и среди других договоров страхования, имеет признаки, присущие только ему: самостоятельное правоотношения; рисковый характер правоотношений; цель договора страхования - обеспечение возможной потребности; возмездность; срочный характер ответственности страховщика; ограниченность ответственности страховщика страховой суммой, которая указана в договоре.

Охарактеризованы стороны договора страхования имущества физических лиц, которыми являются страхователь и страховщик, рассмотрены их права и обязанности. Обосновано введение особого статуса для страхователя - физического лица - субъекта предпринимательской деятельности. Особое внимание уделено таким участникам страховых правоотношений, как страховые агенты и страховые брокеры.

Содержание договора страхования имущества физических лиц рассмотрено в двух аспектах: в качестве правоотношения (права и обязанности сторон), в качестве сделки (права и обязанности сторон). Выделены существенные, обычные и случайные условия договора страхования имущества физических лиц. Особое внимание уделено анализу существенных условий договора, к которым отнесены: предмет договора, страховой случай, страховое возмещение, страховой платеж, срок уплаты страхового платежа, срок договора, права и обязанности страховщика и страхователя.

Исследованы вопросы заключения договора страхования имущества физических лиц, формы договора страхования имущества физических лиц. Обосновано положение, согласно которому договор страхования имущества физических лиц не относится к договорам присоединения. Выявлены отличия между такими понятиями как "договор страхования", "страховой полис" и "страховой сертификат". Внесены предложения по четкому разграничению этих понятий на законодательном уровне.

Изучены вопросы исполнения договора страхования имущества физических лиц, в частности особое внимание посвящено таким обязанностям страхователя как информирование страховщика об изменении страхового риска и обязанности по принятию мер относительно предупреждения убытков.

Рассмотрены основания прекращения договора страхования имущества физических лиц, которые могут быть сведены к трем группам: независимые от воли сторон (в связи с окончанием срока; отпадением страхового риска; уничтожением застрахованного имущества под воздействием событий, иных, чем страховой случай; выполнение страховщиком обязанности по уплате страхового возмещения; окончанием срока исковой давности и некоторые другие; зависимые от воли одного из контрагентов (нарушение страхователем обязанности сообщения об обстоятельствах, которые имеют существенное значение для установления объема риска; нарушение страхователем обязанности сообщения об изменениях в обстоятельствах, которые влияют на увеличение риска; просрочка в уплате премии; несообщение в срок о наступлении страхового случая и другие; односторонняя волеизъявление страховщика может служить причиной прекращения договора страхования лишь в исключительных случаях); зависимые от взаимной воли контрагентов (имеет место лишь при добровольном страховании). Изучен порядок досрочного прекращения действия договора страхования и случаи возвращения страховых платежей, которые были уплачены страхователем. Впервые предложено законодательно закрепить право на отказ от договора выгодопреобретателя, поскольку выгодопреобретатель, хотя и не является стороной договора, но он - лицо, которое имеет определенный интерес в данном договоре.

Разработаны конкретные предложения и практические рекомендации по вопросам усовершенствования действующего законодательства в разрезе темы исследования.

Ключевые слова: договор страхования имущества физических лиц, страховой интерес, субъекты договора страхования имущества физических лиц, страховщик, страхователь, выгодоприобретатель, страховой полис, страховой сертификат, страховой случай, страховое возмещение.

SUMMARY

Elbrekht V.V. Contract of property of physical persons insurance. - Manuscript.

The thesis for the degree of Candidate of Science in law by Speciality 12.00.03 ? Civil Law and Civil Procedure; Family Law; Private International Law. ? Koretsky State and Law Institute of the Academy of Science of Ukraine. ? Kyiv, 2009.