Здійснення та цивільно-правовий захист особистого немайнового права на ім’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Здійснення та цивільно-правовий захист особистого немайнового права на ім'я

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процес створення правової держави, перетворення нашого суспільства на громадянське з пріоритетом прав та інтересів людини поступово призводить до того, що законодавець все більше уваги приділяє духовній стороні життя людини. Статтею 3 Конституції України людина визнана найвищою соціальною цінністю, а її права, свободи та їх гарантії - такими, що визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Ці конституційні положення знайшли своє втілення у реформованому цивільному законодавстві, адже прийнятий у 2003 році Цивільний кодекс України містить значний обсяг нових для вітчизняного цивільного законодавства правових положень, спрямованих на створення цивільно-правових гарантій реалізації та захисту особистих немайнових прав людини. Зокрема, ім'я людини визнано об'єктом цивільних правовідносин - особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством. Право на ім'я віднесено до переліку особистих немайнових прав, що можуть бути реалізовані в межах цивільно-правових відносин та захищені властивими цивільному праву способами. Згідно Цивільного кодексу України суб'єктивне право на ім'я визначає поведінку широкого кола зобов'язаних осіб щодо використання імені особи, в тому числі, після її смерті, а також правові наслідки перекручення чи неправомірного обнародування імені. Законодавець визначив ім'я умовою набуття та здійснення фізичною особою своїх прав та обов'язків, тобто фактично включив його до необхідних складових цивільно-правового статусу фізичної особи.

Вказані новели цивільного законодавства свідчать про визнання державою приватно-правової природи відносин, пов'язаних з особистими немайновими благами взагалі та іменем людини зокрема, про відхід від суто публічно-правових методів регулювання цих відносин, від зведення правовідносин щодо імені лише до відносин реєстрації імені в актах цивільного стану. Законодавець втілив в життя більш широкий погляд на ім'я, як на об'єкт цивільних правовідносин, створив передумови для існування більш широкого кола цивільних правовідносин щодо імені, розширив зміст суб'єктивного права на ім'я, закріпив не лише обов'язки, а й права третіх осіб щодо належного людині імені.

Відомі наукові роботи в галузі цивілістики стосувались законодавчого регулювання немайнових відносин та окремих нематеріальних благ, як об'єктів права. Серед таких робіт можна назвати роботи Агаркова М.М. «Право на имя», Братуся С.Н. «Предмет и система советского гражданского права», Іоффе О.С. «Личные неимущественные права и их место в системе советского гражданского права», Малеіна Н.С. «Гражданский закон и права личности в СССР», Малеіної М.Н. «Защита личных неимущественных прав советских граждан», Красавчикової А.А. «Понятие и система личных, несвязанных с имущественными прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации», Ромовської З.В. «Защита в советском семейном праве», Красицької Л.В. «Цивильно-правове регулювання особистих немайнових прав громадян», Устименко Н.В. «Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охорона», Чернооченко В.В. «Особисті немайнові відносини як предмет цивільно-правового регулювання та охорони» та інших. Однак, питання здійснення особистого немайнового права і, зокрема, здійснення та захисту такого немайнового права, як право на ім'я, в Україні досліджується вперше.

Наведене вказує на актуальність обраної теми.

В умовах сучасних соціально-економічних реалій потребує додаткового осмислення усталене в науці та втілене в законодавстві уявлення про відсутність у права на ім'я економічного змісту, про необоротоздатність імені, про невіддільність цього блага від носія. Зарубіжна правозастосовча практика свідчить, що право особи на ім'я часто стає предметом зобов'язальних відносин і судових спорів як за участі носія імені, так і його нащадків. Судова діяльність у зв'язку з неправомірним використанням третіми особами чужого імені, а також іншими порушеннями права на ім'я відбувається і в Україні. Єдиний державний реєстр судових рішень України містить близько 40 судових рішень, які стосуються права особи на ім'я. Положення Цивільного кодексу України створюють нові правові гарантії, умови реалізації, способи цивільно-правового захисту права на ім'я. Таким чином, розвиток суспільних відносин, об'єктом яких є ім'я людини, та цивільного законодавства про право на ім'я, правозастосовчої (судової) діяльності, спрямованої на захист права на ім'я, з одного боку, та дефіцит спеціальних цивільно-правових досліджень сучасного стану проблеми здійснення права на ім'я та його захисту, з іншого боку, зумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ у межах комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.07088760) та державної цільової комплексної програми, згідно з Тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2006-2010 рр., затвердженою Наказом МВС України №755 від 05.07.2004 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-теоретичної концепції реалізації та захисту особистого немайнового права на ім'я, визначення науково-теоретичних поглядів та підходів, необхідних для удосконалення цивільного законодавства і створення надійного правового механізму реалізації та захисту права на ім'я без обмеження законних інтересів інших учасників цивільних відносин, адекватного вимогам економічного розвитку.

Відповідно до вказаної мети необхідно провести аналіз української та зарубіжної правової, юридичної літератури, законодавства, практики його застосування, ставлячи перед собою наступні основні завдання: виявити історико-правові передумови виникнення і розвитку права на ім'я в Україні; узагальнити різні підходи до визначення поняття об'єктів цивільного права для того, щоб визначити фізичну природу та поняття імені, як немайнового блага; встановити та описати властивості, притаманні імені, як об'єкту цивільного права; дослідити та узагальнити існуючі в теорії права підходи до загального визначення суб'єктивного права для того, щоб сформулювати оригінальну дефініцію особистого немайнового права на ім'я; встановити зміст суб'єктивного права на ім'я, його елементи; надати юридичну характеристику особистого немайнового права на ім'я з урахуванням особливостей об'єкта; визначити способи, гарантії та межі здійснення права на ім'я; виявити найбільш ефективні способи цивільно-правового судового захисту права на ім'я, встановити їх особливості та шляхи вдосконалення.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, в межах яких формуються соціальні інтереси з приводу виникнення, реалізації права на ім'я.

Предметом дослідження є зміст особистого немайнового права на ім'я та способи його здійснення і захисту.

Методи дослідження. В основу дослідження покладений комплексний підхід до вивчення проблем реалізації фізичною особою особистих немайнових прав і, зокрема, права на ім'я. Були застосовані загальнонаукові та спеціальні методи, що дозволило дослідити юридичні явища в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Зокрема, історико-правовий метод дозволив встановити загальні тенденції розвитку права на ім'я. Порівняльно-правовий метод дозволив встановити спільне та відмінне у законодавстві України, країн СНД та західної Європи щодо права на ім'я, порівняти правові підходи, а також виявити існуючі прогалини та суперечності цивільного законодавства України.

За допомогою діалектичного методу були встановлені зміст суб'єктивного права на ім'я, способи і форми його здійснення та судового захисту. Принципи, закони і категорії діалектики активно використовувалися в синтезі нових наукових уявлень, які знаходяться у взаємозв'язку з іншими емпіричними і теоретичними уявленнями науки цивільного права. Системний метод дослідження дозволив дисертанту розглядати об'єкт дослідження як єдине ціле, виявити різноманітні типи зв'язків між його складовими й об'єднати їх у теоретичних положеннях, висновках.

Емпіричну основу дисертації склали найновіші досягнення, вчення про право, міжнародно-правові угоди, закони України і постанови Кабінету Міністрів України, інші законодавчі акти як України, так і інших країн, що регулюють особисті немайнові відносини, і, зокрема, ті, що стосуються права на ім'я. Особливо враховувались положення Цивільного кодексу України, які увібрали в себе найновіші правові думки стосовно предмету дослідження. За допомогою безпосереднього аналізу були досліджені дані про практику реалізації та захисту особистого немайнового права на ім'я (узагальнені безпосередньо як автором, так і іншими суб'єктами в результаті проведення спостережень), результати яких опубліковані в періодичній пресі, спеціальній літературі, інших джерелах.

У роботі широко застосовувалися категорії і засоби формальної логіки: поняття, визначення, спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, узагальнення і т. п.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших робіт у вітчизняній науці цивільного права, яка присвячена проблемі здійснення та захисту права на ім'я, як особистого немайнового права та виконана на основі чинного законодавства України і міжнародно-правових угод.

Дисертант стверджує, що наукові результати є невідомими для наукового співтовариства у порівнянні з рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні. Новизна дисертації полягає у розробці нових та вдосконаленні раніше відомих наукових положень стосовно «права на ім'я» на базі чинного законодавства України. При цьому під «рівнем стану наукової розробленості цієї проблеми в Україні» автор має на увазі всі аналогічні наукові результати, які стали загальнодоступними науковому співтовариству шляхом їх публікації.

Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях:

1. Вперше доводиться, що ім'я - це благо, яке завдяки своїм корисним властивостям, задовольняє потребу людини. В свою чергу, при визначенні корисних властивостей доводиться, що ім'я необхідне як для самого носія, так і для третіх осіб. Воно дозволяє людині брати участь у соціальних зв'язках і при цьому не бути знеособленою, позбавленою індивідуальності. Це пов'язано ще й з тим, що суспільна оцінка фізичної особи нерозривно пов'язана з її іменем. Інакше кажучи, з ім'ям пов'язується вся сукупність уявлень про зовнішні та внутрішні якості носія.

2. Дістало подальшого розвитку твердження, що ім'я, як благо, як засіб персоніфікації певних обставин у певній особі, після смерті останньої може існувати автономно, тобто відділяється (відокремлюється) від свого носія. Відокремлення в даному випадку не вказує на те, що ім'я стане чужим, буде індивідуалізувати іншого суб'єкта. Відокремленість імені вказує на те, що після смерті людини воно, як благо, збереже свої корисні властивості, буде здатне задовольняти потреби людей, тобто зможе існувати автономно.

3. Удосконалено поняття особистого немайнового права на ім'я. Пропонується розуміти його, як надану особі, з метою задоволення її потреб, міру можливої поведінки, яка полягає у можливостях здійснення певних дій по відношенню до свого імені самою управомоченою особою та у можливостях управомоченої особи вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи чи осіб.

Зміст цього права пропонується розкривати через наступні правомочності. Належність, як юридично забезпечену можливість фізичної особи мати певне ім'я, називатись своїм іменем. Таке позначення даної правомочності дозволило б відокремити елемент змісту суб'єктивного права на нематеріальне благо від володіння, як елемента змісту суб'єктивного права власності, тобто речового права. Використання, як юридично забезпечену можливість фізичної особи видобувати корисний ефект з імені в результаті його експлуатації, задовольняти потреби завдяки корисним властивостям. Розпорядження, як юридично забезпечену можливість визначити правову долю імені, в тому числі, і шляхом його зміни.

4. Дістали подальшого розвитку положення юридичної характеристики права на ім'я. Обґрунтовується що:

4.1. Це особисте право, тобто невідчужуване та невіддільне від свого носія за життя останнього. Разом з тим, після смерті носія імені, право надавати згоду на використання імені переходить в результаті правонаступництва до певної групи суб'єктів цивільного права.

4.2. Це абсолютне право, тобто управомоченій особі протистоїть необмежене коло пасивних суб'єктів, зобов'язаних утримуватись від протиправних посягань на право на ім'я. Разом з тим, у випадку надання згоди на використання імені фізичної особи третім особам та у разі порушення абсолютного права на ім'я, вказане благо стає об'єктом відносних правовідносин.

4.3. Це право може носити і майновий, і немайновий характер. Зазвичай воно є немайновим. Разом з тим, відносини щодо надання фізичною особою згоди на використання свого імені третім особам можуть носити і майновий характер.

5. Дістало подальшого розвитку твердження, що дії з надання та отримання згоди на використання імені третіми особами є двостороннім правочином - договором, і тому мають бути правомірними, вольовими діями, спрямованими на виникнення певних правових наслідків, та вчиненими дієздатними особами.

Договір про надання права на використання імені є самостійним цивільно-правовим договором та породжує відносні правовідносини, які є майновими по своїй суті.

6. Удосконалено положення щодо визначення меж здійснення права на iм'я. Доводиться, що здійснення суб'єктивного права на ім'я може бути обмежене принципами цивільного права, часом, правилами про допустимість способів та умов здійснення, призначенням, суб'єктним складом.

7. Отримало подальшого розвитку положення про самостійність права на захист імені та запропоновано власне авторське визначення його поняття. Право на захист імені - це охоронювальне суб'єктивне право, яке є самостійним і виникає з моменту порушення регулятивного суб'єктивного права на ім'я чи його оспорювання. Як і будь-яке суб'єктивне право, право на захист передбачає можливість вчинення управомоченою особою власних дій та можливість вимоги певної поведінки від зобов'язаної особи.

8. Удосконалено положення про коло способів судового захисту права на ім'я. Встановлено, що право на ім'я у суді може бути захищено наступними способами: визнанням права на ім'я; вимогою про припинення дій, що порушують право; визнанням угоди, за якою надано згоду на використання імені, недійсною; відновленням становища, яке існувало до порушення права, у тих випадках, коли порушене суб'єктивне регулятивне право може бути реально відновлено; зміною та припиненням правовідносин; покладенням на порушника обов'язку відшкодувати шкоду, що виникла внаслідок порушення права; компенсацією моральної шкоди; визнанням незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Крім того, в роботі сформульовані і деякі інші положення, що стосуються предмета дослідження, реалізація яких дозволить, в значній мірі, усунути існуючу до теперішнього часу невизначеність щодо права на ім'я, способів здійснення та захисту цього права. Усі наукові положення, з урахуванням досягнутого ними рівня новизни, є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в дисертації наукової задачі.

Практичне значення одержаних результатів. По-перше, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані для проведення подальших досліджень проблем реалізації (здійснення та захисту) права на ім'я, які залишилися за її межами або розглядались не в повному обсязі, для викладання курсу цивільного права в навчальних закладах України, для підготовки підручників, посібників, інших видань з цивільного права.

По-друге, отримані результати дослідження можуть знайти своє застосування при підготовці відповідного поточного законодавства України, в правозастосовчій практиці судових органів, при проведенні профілактики правопорушень правоохоронними органами, в діяльності інших органів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного унверситету внутрішніх справ, де неодноразово було проведено її обговорення і рецензування. Основні наукові висновки викладені в публікаціях, пройшли апробацію на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції, присв'яченій пам'яті проф. О.А. Пушкіна «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, ХНУВС, 26 травня 2007 р.)»; науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, ХНУВС, 31 травня 2008 р.).

Розробки автора були використані при написанні підручника «Цивільне право України. У двох частинах. Частина 1. Підручник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Шишки Р.Б. та канд. юрид. наук, доц. Кройтора В.А. - Х.: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - 516 с.» та Програми навчальної дисципліни: «Основи римського приватного права». Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2007.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені в чотирьох наукових статтях, двох тезах наукових доповідей, оприлюднених на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків до кожного розділу, а також загального висновку і списку використаних джерел (складається з 220 джерел). Обсяг рукопису становить 179 сторінок тексту, з них основного тексту - 160 сторінок машинописного тексту.

Основний зміст роботи

цивільний ім'я право немайновий

У вступі наведено обґрунтування актуальності дослідження, його зв'язок із науковими програмами, планами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, вказані відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. «Загальна характеристика права на ім'я» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історико-теоретичні аспекти розвитку права на ім'я» проведено історіографічне та порівняльне дослідження проблем становлення права на ім'я.

Використання історичного методу дослідження дало змогу з'ясувати світові тенденції розвитку права на ім'я. Автор встановлює, що спочатку воно розглядається лише як рефлекси об'єктивного права, а існування суб'єктивного права не визнається. Тільки у другій половині двадцятого сторіччя концепція розвитку особистих немайнових прав отримує новий поштовх. Саме у цей час право на ім'я знаходить своє відображення у законодавстві багатьох країн світу. У вітчизняній історії вперше на право на ім'я звертають увагу тільки при розробці проекту Цивільного укладення.

За радянських часів розвиток інституту права на ім'я стримувався існуючим на той час рівнем сприйняття радянською науковою спільнотою особистих немайнових прав у цілому та зацікавленістю держави у адміністративному нормуванні відносин щодо імені фізичної особи. Логічним завершенням розвитку права на ім'я стало його легальне визнання та закріплення у ЦК України.

В результаті історичного розвитку інституту права на ім'я сформувалось його суспільне бачення. Зокрема, особисте благо, вираженням якого є ім'я, - це соціальне виокремлення індивідуальності, фундамент, на якому базується все те, що є моральним надбанням людини. Якщо в деяких випадках і можливо підвести захист імені під інші, більш усталені юридичні поняття, то у цілому такий захист був би недостатнім. Кожен інститут має свою визначену функцію і обмежену сферу застосування.

Зроблений аналіз дав можливість обрати вектор подальшого дослідження та зорієнтуватись у виборі правового механізму, що відповідатиме вимогам часу та сутності правового інституту.

У підрозділі 1.2. «Ім'я як об'єкт суб'єктивного цивільного права», розповсюджуючи на ім'я, як об'єкт суб'єктивного цивільного права, загальне поняття об'єкта, автор приходить до висновку, що ім'я - це об'єктивоване зовні благо, яке завдяки своїм корисним властивостям, задовольняє потребу людини. Воно належить особі. В свою чергу, норми права, враховуючи здатність імені задовольняти людські потреби, забезпечують можливість здійснювати або вимагати від суб'єктів здійснення певних дій чи утримуватись від них по відношенню до цих благ.

І'мя - це спосіб позначення людини, засіб формальної індивідуалізації особистості, атрибут. Визначаючи корисні властивості автор констатує, що ім'я дозволяє людині брати участь у соціальних зв'язках і при цьому не бути знеособленою, позбавленою індивідуальності. Воно необхідне як для самого носія (має суб'єктивну цінність, корисність), так і для третіх осіб (має об'єктивну цінність, корисність). Об'єктивна корисність випливає з того, що суспільна оцінка фізичної особи нерозривно пов'язана з її ім'ям. Інакше кажучи, з ім'ям пов'язується вся сукупність уявлень про зовнішні та внутрішні якості носія.

Обгрунтовується позиція, що ім'я, хоча і належить фізичній особі, але, в силу об'єктивації, може відокремлюватись від неї, тобто існувати автономно. Це дає можливість використовувати його іншим особам, в тому числі, після смерті носія імені. Разом з тим, як зазначає автор, відокремлення розглядуваного блага не повинно розглядатись як обставина, що створює можливість переходу об'єкта від одного суб'єкта до іншого. Воно продовжує індивідуалізувати свого носія, залишається засобом його позначення навіть після смерті останнього.

Автор поділяє позицію М.Д. Єгорова про взаємооціночний характер цивільних правовідносин, відповідно до якої майнові і немайнові відносини передбачають взаємну оцінку їх суб'єктами об'єктів, щодо яких вони виникають. Використовуючи теорію цінності, відповідно до якої ціна - це не вартість блага, а грошовий вираз того, наскільки воно корисне для споживача, наскільки «попит» зацікавлений в ньому, а «пропозиція», з урахуванням зацікавленості «попиту», готова його надати, автор приходить до висновку, що ім'я фізичної особи, за певних обставин, може розглядатися як товар та підлягати оцінці у грошах.

У підрозілі 1.3. «Поняття та зміст особистого немайнового права на ім'я» аналізуються існуючі в науці цивільного права підходи до визначення суб'єктивного цивільного права. На обраному в результаті узагальнення теоретичному підгрунті формулюється поняття особистого немайнового права на ім'я, як наданої особі, з метою задоволення її потреб, міри можливої поведінки, що полягає у можливостях здійснення певних дій, по відношенню до свого імені, самою управомоченою особою та у можливостях управомоченої особи вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи чи осіб. Воно може бути охарактеризоване як особисте право, тобто невідчужуване та невіддільне від свого носія за життя останнього. Разом з тим, після смерті носія імені право надавати згоду на його використання переходить, в результаті правонаступництва, до певної групи суб'єктів цивільного права. Це право також є абсолютним, може носити і майновий, і немайновий характер.

В результаті проведення критичного аналізу існуючих точок зору, концепцій, теорій щодо змісту суб'єктивного права на ім'я, обґрунтовується, що зміст останнього може бути розкрито через наступні правомочності: належність, використання, розпорядження. Належністю є юридично забезпечена можливість фізичної особи мати певне ім'я, називатись своїм іменем. Таке позначення даної правомочності дозволить відокремити елемент змісту суб'єктивного права на нематеріальне благо від володіння, як елемента змісту речового права. Використання визначається як юридично забезпечена можливість фізичної особи видобувати корисний ефект з імені в результаті його експлуатації, задовольняти потреби завдяки корисним властивостям. Під розпорядженням автор розуміє юридично забезпечену можливість визначити правову долю імені. Вказана правомочність містить в собі і можливість надання права на використання імені третім особам, що реалізується через надання згоди управомоченим суб'єктом.

Обґрунтовується думка, що захист не є складовою суб'єктивного права на ім'я, а є самостійним суб'єктивним правом, яке виникає лише в момент порушення регулятивного суб'єктивного права.

Розділ 2. «Здійснення права на ім'я, як особистого немайнового права» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Здійснення суб'єктивного права на ім'я» висловлюється та обґрунтовується думка, що всі питання, пов'язані з використанням суб'єктивного права на ім'я, включаючи питання способу його реалізації, а також відмови від суб'єктивного права, передачі його іншим особам та ін., вирішуються управомоченими особами на їх власний розсуд. При цьому, здійснення можливе як шляхом вчинення фактичних, так і юридичних дій. В останньому випадку здійснення суб'єктивного права буде відбуватись шляхом вчинення позитивних (активних) дій, що мають юридичне значення. Ці дії, як юридичний факт, є двостороннім правочином, договором, тому повинні бути правомірними, вольовими, спрямованими на виникнення певних правових наслідків та вчиненими дієздатними особами.

При укладенні договору про надання права на використання імені між учасниками виникають відносні, майнові правовідносини.

Враховуючи ту обставину, що фізичні особи можуть мати різний обсяг дієздатності, тобто, різний рівень здатності вчиняти дії, які мають юридичне значення, законодавець визначає для тієї чи іншої категорій осіб певний порядок здійснення права на ім'я.

Зроблені у даному підрозділі висновки вказують на необхідність подальшого дослідження та встановлення гарантій і меж здійснення суб'єктивного права на ім'я. Адже, поряд з наданою свободою здійснення, суб'єктивне право на ім'я не є безмежним.

У підрозділі 2.2. «Гарантії здійснення права на ім'я» на підставі проведеного аналізу робиться висновок, що реальність, здійсненність права на ім'я забезпечується розгорнутою системою гарантій. При цьому, під гарантіями розуміється система норм, принципів, умов і вимог, що забезпечують у сукупності додержання прав і свобод, законних інтересів особи.

Практичне здійснення прав забезпечується: нормами-принципами, які є одним із видів спеціалізованих норм. Вони можуть бути загальними та галузевими; юридичними обов'язками; організаційно-правовими гарантіями, тобто систематичною організаторською діяльністю держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій із створення сприятливих умов для реального використання фізичними особами своїх імен; міжнародними нормативно-правовими гарантіями.

При цьому, зазначається, що положення ЦК України про право на транскрибований запис імені входить у протиріччя з нормативними актами, які регламентують діяльність органів реєстрації актів цивільного стану і передбачають ведення записів актів цивільного стану виключно українською мовою, тобто згідно з правилами українського правопису, який не визнає транслітерацію при написанні імен. Використані в роботі приклади із судової практики свідчать, що діяльність органів РАЦС щодо запису імені в актах цивільного стану сьогодні не є безпомилковою.

У підрозділі 2.3. «Межі здійснення суб'єктивного права на ім'я», рухаючись від загального до окремого, автор обґрунтовує визначення поняття меж здійснення права на ім'я. Він вважає, що це окреслені договором чи законодавством межі діяльності управомочених осіб по реалізації можливостей, що складають зміст права на ім'я.

Розглядаючи поняття «межі» та «обмеження», дисертант виділив дві основні складові суб'єктивного права: зміст і обсяг. Наголошується, що саме вони і визначають кількісні та якісні показники можливої поведінки суб'єкта права, а звуження хоча б однієї з цих складових призводить до обмеження права. Обсягом права на ім'я є конкретна поведінка (як активна, так і пасивна), яка необхідна для реалізації тих правомочностей, що своєю сукупністю складають зміст права. Досліджуючи поняття меж та обмежень суб'єктивного права на ім'я, автор приходить до висновку, що зміна змісту і обсягу суб'єктивного права особи залежить від двох основних чинників: об'єктивних і суб'єктивних. До об'єктивних відносяться ті, які не залежать безпосередньо від волі конкретної особи - носія суб'єктивного права. Це, зокрема, норми права. Завдяки ним окреслюються межі права та/або межі здійснення права. Вони можуть бути встановлені за допомогою принципів цивільного права, часу, правил про допустимість способів та умов здійснення, призначення, суб'єктного складу. Щодо суб'єктивних чинників, то вони залежать від волі конкретних осіб, які вступають між собою у певні відносини. Саме суб'єктивні умови визначають обмеження права та обмеження в здійсненні права. Зміна обсягу і змісту суб'єктивних прав залежить від поведінки, волевиявлення осіб і відбувається в бік їх звуження.

Розділ ІІІ. «Захист права на ім'я» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Поняття та природа права на захист імені», шляхом аналізу відомих підходів до визначення права на захист автором обирається науково-теоретична основа для формулювання поняття права на захист імені, а також досліджується природа цього права. Використовуючи дедуктивний спосіб наукового дослідження, коли положення окремого виводяться із загальних положень, автор зазначає, що право на захист імені - це охоронювальне суб'єктивне право, яке є самостійним і виникає з моменту порушення регулятивного суб'єктивного права на ім'я чи його оспорювання. Як і будь-яке суб'єктивне право, право на захист імені містить в собі можливість вчинення управомоченою особою власних дій та можливість вимоги певної поведінки від зобов'язаної особи. Його структура вбирає в себе позитивну поведінку управомоченої особи та можливість вимагати певної поведінки від зобов'язаного суб'єкта. Остання носить подвійний характер. З одного боку, вона має матеріальний характер та адресується зобов'язаній особі. З іншого боку, така поведінка має процесуальний характер та адресується до держави в особі її юрисдикційних органів.

У підрозділі 3.2. «Поняття та загальна характеристика судових способів захисту права на ім'я» розглядаються способи захисту права на ім'я, виявляються їх особливості і шляхи вдосконалення. Дослідження грунтується, зокрема, на матеріалах вітчизняної судової практики та відомостях про діяльність судів іноземних держав щодо захисту права на ім'я. Автор виходить з того, що способи захисту за своєю природою є матеріально-правовими заходами, за допомогою яких здійснюється відновлення, компенсація або визнання оспорюваних прав.

Автор приходить до висновку, що право на ім'я у суді може бути захищено наступними способами: визнанням права на ім'я; вимогою про припинення дій, що порушують право; визнанням угоди, за якою надано згоду на використання імені, недійсною; відновленням становища, яке існувало до порушення права (у тих випадках, коли порушене суб'єктивне регулятивне право може бути реально відновлено); зміною та припиненням правовідносин; покладенням на порушника обов'язку відшкодувати шкоду, що виникла внаслідок порушення права; компенсацією моральної шкоди; визнанням незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Висновки

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у розробці науково-теоретичної концепції реалізації та захисту особистого немайнового права на ім'я, визначенні науково-теоретичних поглядів та підходів, необхідних для удосконалення цивільного законодавства і створення надійного правового механізму реалізації та захисту права на ім'я без обмеження законних інтересів інших учасників цивільних відносин, адекватного вимогам економічного розвитку. За результатами проведеного комплексного дослідження були зроблені наступні висновки:

1. Використання історичного методу дослідження дало змогу з'ясувати, що з другої половини двадцятого сторіччя у різних європейських країнах виникає два підходи до сприйняття права на ім'я та регулювання пов'язаних з ним особистих немайнових відносин: німецький та французькій. Перший виходить з немайнового характеру права та передбачає такі способи захисту як оспорювання імені та усунення (припинення) неправомірного використання його іншою особою. Другий, грунтується на тому, що право на ім'я є видом власності, хоча й регулюється особливо. Німецький підхід сьогодні є пануючим у світі.

2. Застосування дедуктивного способу теоретичного дослідження дозволило вперше запропонувати поняття імені, як особистого немайнового блага, та виявити його ознаки. Ім'я - це об'єктивоване благо, яке завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потребу людини та належить їй. Запропоноване поняття передбачає необхідність визначення корисних властивостей імені та його характерних ознак.

3. В ході визначення корисних властивостей імені встановлено, що саме ім'я дозволяє людині брати участь у соціальних зв'язках і при цьому не бути знеособленою, позбавленою індивідуальності. Ім'я необхідне для самого носія, тобто має суб'єктивну цінність. Крім того, воно необхідно і для третіх осіб, тобто має цінність об'єктивну. Це пов'язано ще й з тим, що суспільна оцінка фізичної особи нерозривно пов'язана з її ім'ям. У свою чергу, норми права, враховуючи здатність імені задовольняти людські потреби, забезпечують можливість здійснювати або вимагати від суб'єктів здійснення певних дій чи утримуватись від них по відношенню до цього блага.

4. Базуючись на положеннях про предмет цивільного права та використовуючи теорію «цінності», дисертант зробив висновок, що ім'я учасниками правовідносин може розглядатися як товар та підлягати точній оцінці у грошах. Ціна, у даному випадку, розуміється як грошовий вираз корисності певного імені (блага) для «споживача». Зроблений висновок дає можливість критично ставитись до усталеної у теорії цивільного права характеристики права на ім'я, як немайнового.

5. На підставі синтезу таких ознак імені, як корисність, можливість бути оціненим у грошах, можливість об'єктивації зазначається, що ім'я, як благо, як засіб персоніфікації певних обставин у певній особі, після смерті останньої може існувати автономно, тобто відділяється (відокремлюється) від свого носія. Відокремлення, в даному випадку, не вказує на те, що ім'я стане чужим, буде індивідуалізувати іншого суб'єкта. Відокремлення імені означає, що після смерті людини воно, як благо, збереже свої корисні властивості, буде здатне задовольняти потреби людей, тобто зможе існувати автономно.

6. На основі дедуктивного способу дослідження робиться висновок, що особисте немайнове право на ім'я - це надана фізичній особі з метою задоволення її потреб міра можливої поведінки, яка полягає у можливостях здійснення певних дій по відношенню до свого імені самою управомоченою особою та у можливостях управомоченої особи вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи чи осіб. Воно є особистим правом, невідчужуваним та невіддільним від свого носія за життя останнього. Разом з тим, після смерті носія імені право надавати згоду на використання імені переходить, в результаті правонаступництва, до певної групи суб'єктів цивільного права. Це абсолютне право. Його зміст розкривається через наступні правомочності: належність, використання, розпорядження. Це право може носити і майновий, і немайновий характер. Надання згоди на використання імені фізичної особи третім особам та порушення абсолютного права на ім'я зумовлює виникнення відносних правовідносин.

7. Системний метод дослідження природи дій з надання згоди на використання імені третім особам вказує на те, що ці дії є двостороннім правочином, договором. Цей договір є консенсуальним, оплатним, якщо інше ним не встановлено.

8. Здійснення суб'єктивного права на ім'я може бути обмежене принципами цивільного права, часом, правилами про допустимість способів та умов його здійснення, призначенням, суб'єктним складом.

9. В результаті застосування діалектичного способу наукового дослідження запропоновано під правом на захист імені розуміти охоронювальне суб'єктивне право, яке є самостійним і виникає з моменту порушення регулятивного суб'єктивного права на ім'я чи його оспорювання.

10. На основі матеріалів вітчизняної судової практики та опублікованих відомостей про діяльність іноземних судів, встановлено, що право на ім'я може бути захищеним у суді за допомогою таких способів: визнання права на ім'я; вимоги про припинення дій, що порушують право; визнання угоди за якою надано згоду на використання імені, недійсною; відновлення становища, яке існувало до порушення права (у тих випадках, коли порушене суб'єктивне регулятивне право може бути реально відновлено); зміна та припинення правовідносин; покладення на порушника обов'язку відшкодувати шкоду, що виникла внаслідок порушення права; компенсація моральної шкоди; визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

В роботі містяться й інші висновки. Дисертант має сподівання, що запропоновані науково-теоретичні висновки та рекомендації частково усунуть проблеми здійснення та цивільно-правового захисту особистого немайнового права на ім'я.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Молчанов Р.Ю. Історико-теоретичні аспекти розвитку права на ім'я / Р.Ю. Молчанов // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Х., 2008. - Вип.42. - С. 239 -245.

2. Молчанов Р.Ю. Ім'я як особисте немайнове благо / Р.Ю. Молчанов // Юридична Україна. - К., 2008. - №10 (70). - С. 58 - 63.

3. Молчанов Р.Ю. Щодо способів захисту права на ім'я / Р.Ю. Молчанов // Часопис київського університету права. - К., 2008. - №3. - С. 251 - 255.

4. Молчанов Р.Ю. Гарантії здійснення права на ім'я / Р.Ю. Молчанов // Право і безпека. - 2008. - Т.7 - №2. - С. 159 - 163.

5. Молчанов Р.Ю. Имя как средство индивидуализации физического лица / Р.Ю. Молчанов // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О.А. Пушкіна): матеріали міжнародної науково-практичної конференції (26 травня 2007 р.), за ред. В.А. Кройтора, Р.Б. Шишки, Є.О. Мічуріна. - Харків: ХНУВС, 2007. - С. 348 - 349.

6. Молчанов Р.Ю. Особисте немайнове право на ім'я / Р.Ю. Молчанов // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали науково-практичної конференції: 31 травня 2008 р. - Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 378 - 380.

Размещено на Allbest.ru