Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШІНІХ СПРАВ

УДК 343.74 + 343.222

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА САМОВІЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО

Мовчан Роман Олександрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, МВС України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент Останін Валерій Олексійович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Осадчий Володимир Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри судових та правоохоронних органів факультету права та підприємництва

кандидат юридичних наук, професор Куц Віталій Миколайович, Національна академія прокуратури України, проректор з наукової роботи - директор Науково-дослідного інституту

Захист відбудеться 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Савченко

Анотації

Мовчан Р.О. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню питань кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Проводиться аналіз історичного досвіду регламентації відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, аналізується правильність кроку законодавця про встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Розкривається зміст об'єктивних та суб'єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України. Досліджуються санкції, передбачені у ст. 197-1 КК України, тенденції застосування покарання за вчинення цього злочину, можливість звільнення винних від кримінальної відповідальності. Висловлено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-правової норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, а також до земельного законодавства у частині зміни визначення поняття "самовільне зайняття земельної ділянки".

Ключові слова: самовільне зайняття, самовільне будівництво, земельна ділянка, заволодіння, власність.

Мовчан Р.О. Уголовная ответственность за самовольное занятие земельных участков и самовольное строительство. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию уголовной ответственности за самовольное занятие земельного участка и самовольное строительство.

В диссертации проводится анализ исторического опыта регламентации ответственности за самовольное занятие земельных участков и самовольное строительство, анализируется правильность решения законодателя о принятии ст. 197-1 УК Украины, соответствие установления уголовной ответственности за самовольное занятие земельного участка и самовольное строительства социальным и правовым принципам криминализации общественно опасных деяний.

Автором аргументируется позиция, согласно которой такое деяние, как самовольное занятие земельного участка и самовольное строительство на них, должно находиться именно в разделе VІ Особенной части УК Украины "Преступления против собственности". Предлагается собственное видение непосредственного объекта преступления, предусмотренного ст. 197-1 УК Украины. кримінальний самовільний будівництво

Диссертант предлагает собственное определение самовольного занятия земельного участка. Автором рассматриваются спорные вопросы квалификации самовольного занятия земельного участка, в частности названы критерии отличия самовольного занятия земельного участка от смежных преступлений против собственности и самоуправства.

Проанализированы возможные спорные случаи квалификации самовольного занятия земельного участка, совершенного должностным лицом, даны рекомендации для правильного решения вопросов квалификации в таких случаях. Рассматривается субъективная сторона преступления, предусмотренного ст. 197-1 УК Украины, определяется форма и содержание вины, с которой может быть совершено это преступление.

Рассмотрен вопрос о конструировании квалифицирующих признаков самовольного занятия земельного участка и самовольного строительства. Сделан вывод о нецелесообразности предусмотрения в ст. 197-1 УК Украины квалифицирующих признаков самовольного строительства, вместо которых должны быть предусмотрены квалифицирующие и особо квалифицирующие признаки самовольного занятия земельного участка.

Также анализируются санкции, предусмотренные в ст. 197-1 УК Украины, исследуется судебная практика применения ст. 197-1 УК Украины, предлагаются пути ее усовершенствования, возможность освобождения лиц, виновных в совершении преступления, предусмотренного ст. 197-1 УК Украины, от уголовной ответственности. Сформулированы предложения для усовершенствования уголовно-правовой нормы, которая предусматривает уголовную ответственность за самовольное занятие земельного участка и самовольное строительство, а также к земельному законодательству в части изменения определения понятия "самовольное занятие земельного участка".

Ключевые слова: самовольное занятие, самовольное строительство, земельный участок, завладение, собственность.

Movchan R.O. Criminal Liability for Unwarranted Taking of Land and Unwarranted Building. - Manuscript.

Dissertation for the scholarly degree of the Candidate of Law, speciality 12.00.08 - Criminal law and Criminology; Criminal-executive law. - Kyiv National University of Internal Affairs. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to researching the problems of criminal liability for unwarranted taking of land and unwarranted building.

The historical experience of fighting against unwarranted taking of land and unwarranted building is analysed. The legislative decision to adopt the art. 197-1 of the Criminal Code of Ukraine is contemplated. Objective and subjective legal characteristics of the crime, prescribed by the art. 197-1 of the Criminal Code of Ukraine, are considered. Sanctions, prescribed by the art. 197-1 of the Criminal Code of Ukraine, and the trends in application of punishment for this crime are analyzed. Recommendations concerning application of the art. 197-1 of the Criminal Code of Ukraine are worked out. Propositions aimed at improvement of the norm in question and land legislation in the part that defines the term "unwarranted taking of land" are formulated.

Key words: unwarranted taking, unwarranted building, a piece of land, possession, property.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

Серед інших, особливу увагу наша держава приділила захисту права власності, зокрема, на землю. Особливий захист прав на землю пояснюється тим, що земля, згідно із ч. 1 ст. 14 Конституції України, є основним національним багатством. У ч. 2 ст. 14 Конституції України проголошено, що право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Поміж засобів, за допомогою яких держава здійснює охорону прав на землю, особливе місце займає встановлення кримінальної відповідальності за вчинення діянь, які порушують таке право. КК України містить ряд норм, які охороняють право на землю (ст. ст. 189, 190, 356, 364, 365 КК України). Але у КК України, який набув чинності 1 вересня 2001 р., на відміну від КК УРСР 1960 р., не було спеціальної норми, яка б передбачала відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Відсутність кримінальної заборони цих дій спровокувала масові випадки самовільного захоплення землі. Статистичні дані вказують, що якщо у 2001 р. було зареєстровано 20680 випадків самовільного зайняття земельних ділянок, то вже у 2006 р. було виявлено 41225 аналогічних випадків Лист Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 9 квітня 2009 р. № 5-6-1103/378.. Тому, з метою більш ефективного захисту прав на землю, 11 січня 2007 р. держава в особі парламенту відреагувала на відповідні порушення земельного законодавства, внісши зміни до КК України та доповнивши його ст. 197-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

Але й після встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво проблема незаконних заволодінь земельними ділянками залишається злободенною. Не сприяє вирішенню цієї проблеми і ситуація, яка склалася останнім часом у сфері земельних відносин. Відсутність розмежованості земель державної та комунальної власності, суперечливість та нестабільність земельного законодавства, корумпованість чиновників, тривалість оформлення документів, які підтверджують права на землю, відсутність державного земельного кадастру - всі ці обставини не сприяють дотриманню норм земельного законодавства. На жаль, враховуючи перелічені вище фактори, і після прийняття ст. 197-1 КК України випадки самовільного зайняття земельних ділянок та самовільного будівництва на них є далеко непоодинокими. За даними Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, лише у 2008 р. був зареєстрований 33361 випадок самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 1951178 га Лист Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель від 9 квітня 2009 р. № 5-6-1103/378.! Все це зумовлює необхідність наукового дослідження проблематики кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

Помітний внесок у розроблення розгляданої проблематики у різний час зробили такі правники, як Ф.Х. Адіханов, Н.О. Антонюк, Е.А. Бавбєкова, В.А. Бублейник, Ю.О. Вовк, І.Б. Габаідзе, О.О. Дудоров, Е.М. Ефендієв, Б.В. Єрофєєв, Т.І. Карпов, Г.К. Костров, П.Ф. Кулинич, О.В. Лугина, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, В.Д. Меньшагін, В.В. Носік, М.І. Панов, Г.Ф. Полєнов, О.О. Рябов, А.А. Стрижевська, А.І. Терещенко, І.К. Тупіко, М.В. Шульга, О.М. Шульга та інші.

У дисертації широко використовувалися праці вищезгаданих науковців, а також загальнотеоретичні положення науки кримінального права та кримінології, розроблені такими вченими, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, П.А. Воробей, В.К. Грищук, О.М. Джужа, О.Г. Колб, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, В.М. Куц, С.Я. Лихова, П.П. Михайленко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, А.В. Савченко, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.М. Трубніков, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, С.С. Яценко та інші.

У вітчизняній кримінально-правовій літературі найбільш змістовно дослідив кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки В.М. Федоров, котрий у 1986 р. захистив кандидатську дисертацію за темою "Кримінальна відповідальність за самовільний захват землі". Проте зміна соціально-економічних реалій та змісту норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, вимагає проведення якісно нового дослідження цієї проблематики. Крім того, серед науковців і досі відсутня єдина позиція щодо об'єкта цього злочину, поняття самовільного зайняття земельної ділянки як злочину, співвідношення складів злочинів, передбачених ч. 1 (ч. 2) і ч. 3 (ч. 4) ст. 197-1 КК, між собою, а також з іншими (суміжними) складами злочинів, у тому числі злочинів проти власності, методики вирахування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки. Судова практика застосування ст. 197-1 КК Україна є суперечливою, наявні численні помилки при вирішенні окремих питань кваліфікації, що до певної міри пояснюється недосконалістю кримінально-правової норми та відсутністю комплексних наукових досліджень, присвячених проблемам самовільного зайняття земельної ділянки після прийняття ст. 197-1 КК України.

Викладене свідчить про актуальність і важливість обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка відповідно до Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 рр., затверджених наказом МВС № 755 від 5 липня 2004 р. (п. 5 р. 1.1. "Захист прав і свобод громадян правоохоронними органами України"); Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 - 2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р.; плану проведення науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2009 рік.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення проблем кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво і формулювання на основі проведеного всебічного комплексного дослідження науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального та земельного законодавства.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:

- дослідити історичний досвід регламентації відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво;

- проаналізувати соціальну обумовленість криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва;

- здійснити юридичний аналіз основного складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України;

- розглянути кваліфікуючі ознаки самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва;

- дослідити санкції, передбачені у ст. 197-1 КК України;

- проаналізувати стан практики застосування ст. 197-1 КК України, виявити наявні в цій сфері проблеми;

- на основі комплексного дослідження кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво розробити рекомендації щодо вдосконалення КК України та Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Об'єкт дослідження - сукупність суспільних відносин, пов'язаних з самовільним зайняттям земельної ділянки та самовільним будівництвом.

Предмет дослідження - кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань дослідження були використані такі методи: історичний - у процесі вивчення історичного досвіду регламентації відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (підрозділи 1.1., 2.1); системний - дозволив вирішувати проблеми кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво з урахуванням положень регулятивного законодавства, що дало змогу визначити шляхи вдосконалення не лише кримінального, а й земельного законодавства (підрозділи 2.1, 2.2, 2.5); логіко-граматичний - при встановленні етимологічного змісту деяких понять, зокрема, "самовільне", "зайняття" (підрозділи 2.2, 2.3); компаративістський - при порівнянні норм вітчизняного кримінального законодавства із відповідними нормами кримінального законодавства інших держав, що дало змогу врахувати позитивний досвід кримінально-правової охорони прав на землю в інших країнах (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); соціологічний - використовувався при анкетуванні 24 суддів загальної юрисдикції, 54 державних інспекторів з контролю за використанням та охороною земель, 25 слідчих органів внутрішніх справ, 32 оперативних уповноважених державної служби боротьби з економічною злочинністю (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2); статистичний - для аналізу: а) даних Департаменту інформаційних технологій МВС України про кількість злочинів, зареєстрованих та розслідуваних за ст. 197-1 КК України протягом 2007-2009 рр.; б) даних Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель про кількість зареєстрованих випадків самовільного зайняття земельних ділянок протягом 2001-2009 рр. (підрозділи 2.1, 2.3); догматичний - під час аналізу норми КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, а також положень регулятивного законодавства (розділи 2, 3).

Емпіричну базу дослідження становить правозастосовна практика у 85 кримінальних справах про самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, розглянутих судами України у період з 2007 р. по 2009 р.; статистичні дані МВС України про кількість зареєстрованих протягом 2007-2009 рр. злочинів, передбачених ст. 197-1 КК України; статистичні дані Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель про кількість зареєстрованих випадків самовільного зайняття земельних ділянок протягом 2001-2009 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що після доповнення у 2007 р. КК України ст. 197-1 дисертація є першим монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене проблемам кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво.

До основних положень, які виносяться на захист і відображають наукову новизну дисертаційної роботи, слід віднести:

вперше:

- аргументовано необхідність зміни назви ст. 197-1 КК України на "Самовільне зайняття земельної ділянки" та виключення зі ст. 197-1 КК України кваліфікуючих ознак самовільного будівництва;

- зроблено висновок про доцільність передбачення ч. 2, ч. 3 та ч. 4 ст. 197-1 КК України як злочинів з матеріальними складами (окрім організації групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки);

- обґрунтовано необхідність визнання самовільного зайняття земельних ділянок особливо цінних земель як особливо кваліфікуючої ознаки самовільного зайняття земельної ділянки;

- доведено необхідність зміни конструкції санкції ч. 4 ст. 197-1 КК України на альтернативну відносно визначену та доповнення її такими видами покарань як штраф та обмеження волі;

- на основі аналізу практики застосування судами ст. 197-1 КК України вказується на необхідність передбачення спеціальної норми про звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво за наявності чітко визначених у КК України підстав та умов;

удосконалено:

- визначення родового об'єкта злочинів, передбачених розділом VІ Особливої частини КК України, під яким пропонується розуміти врегульовані законом суспільні відносини власності як економічної категорії, яка забезпечує власникові або законному володільцеві можливість використовувати майно на власний розсуд і у своїх інтересах, і які виникають з приводу права власності як сукупності володіння, користування та розпорядження майном, або ж інших речових чи зобов'язальних прав, передбачених законодавством;

- визначення безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, під яким пропонується розуміти суспільні відносини власності на землю, які забезпечують власникові можливість володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, а землекористувачеві - можливість використовувати земельну ділянку на власний розсуд та у своїх інтересах;

- дефініцію поняття самовільне зайняття земельної ділянки, під яким пропонується розуміти будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутності прийнятого відповідно до законодавства рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, котра заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності закону, рішення суду чи інших, передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою;

дістали подальшого розвитку:

- аргументи, які свідчать про правильність рішення законодавця щодо криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва;

- на основі аналізу юридичної природи таких діянь, як самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на них, а також вивчення історичного та зарубіжного досвіду регламентації відповідальності за порушення прав на землю, дістали подальшого розвитку аргументи про правильність включення норми про кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на них саме до розділу VІ Особливої частини КК України "Злочини проти власності";

- наукова позиція, згідно з якою у випадках вчинення службовою особою самовільного зайняття земельної ділянки або самовільного будівництва з використанням свого службового становища ці дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 197-1, 364 (365) КК України;

- аргументи на користь того, що заволодіння правами на земельну ділянку шляхом шахрайства чи вимагання з подальшим зайняттям земельної ділянки має кваліфікуватися виключно за ст. 189 КК України або ст. 190 КК України, а не за сукупністю злочинів разом зі ст. 197-1 КК України;

- положення про те, що для злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, характерна лише умисна форма вини;

- аргументи на користь того, що особливо кваліфікуючі ознаки самовільного зайняття земельної ділянки мають бути доповнені такою ознакою, як організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації використовуються: а) у правотворчості - при подальшому вдосконаленні кримінального та земельного законодавства (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 21 травня 2009 р. № 04-19/14-1465); б) у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та при викладенні курсу Особливої частини кримінального права (акт впровадження у навчальний процес Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка від 29 травня 2009 року); в) у правотворчості - для вирішення питань кваліфікації злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені автором, зокрема, на Шостій міжвузівський конференції молодих учених пам'яті Е.О. Дідоренка (м. Луганськ, 25 - 26 жовтня 2007 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Шості осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 26 - 27 жовтня 2007 р."); на Міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 15 - 16 травня 2008 р.); на науково-практичному семінарі "Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства" (м. Луганськ, 28 травня 2008 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів "Осінні юридичні читання" (м. Харків, 12 - 13 листопада 2008 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Четверті прибузькі юридичні читання" (м. Миколаїв, 28 - 29 листопада 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертації висвітлені у семи статтях, опублікованих у фахових виданнях України, чотирьох матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (373 найменування). Повний обсяг рукопису дисертації становить 241 сторінки, із них основний текст - 189 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено загальну характеристику основних напрямів дослідження, їх зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано основні теоретичні положення дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.

Розділ 1 "Історичні та соціальні передумови встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво" складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. "Історичний досвід регламентації відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво" присвячений аналізові розвитку відповідальності за порушення прав на землю, починаючи з часів зародження державності на території України і закінчуючи сьогоденням. Аналізуються питання відповідальності за порушення прав на землю за Руською Правдою, Судебниками 1497, 1550 рр., Литовськими Статутами 1529, 1566, 1588 рр., Соборним Уложенням 1649 р., "Правами, за якими судиться малоросійський народ" 1743 р., Зібранням малоросійських прав 1807 р., Уложенням про покарання кримінальні й виправні 1845 р., Статутом про покарання, які накладаються мировими суддями, 1864 р., Уголовним уложенням 1903 р., законодавством української держави 1917-1920 рр., Кримінальними кодексами 1922, 1927, 1960 років.

Автором зроблено висновок, що відповідальність за порушення прав на землю має глибоке історичне коріння, веде свій початок з перших етапів розвитку української державності та нерозривно з нею пов'язана. На підставі аналізу відповідних нормативно-правових актів дисертант приходить до висновку, що за своєю сутністю таке діяння, як самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на них, спрямоване насамперед проти відносин власності. Розміщення ж норми про кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво серед злочинів проти встановленого порядку управління в КК УРСР 1960 р. пояснювалося монополізацією з боку радянської держави прав на землю.

Підрозділ 1.2. "Соціальна обумовленість криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва" присвячений дослідженню підстав, приводів та принципів криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва.

Автор приходить до висновку, що встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво є соціально обумовленим кроком законодавця, який відповідає історичним, нормативно-правовим, міжнародним та кримінологічним чинникам криміналізації.

Дослідником вказується, що визнання у 2007 р. злочинними таких діянь, як самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на них, було викликано об'єктивною необхідністю встановлення кримінально-правового захисту права на землю від злочинних посягань, які в останні два роки перед встановленням кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво набули масового характеру та відбувалися фактично безкарно, незважаючи на розмір збитків, завданих вказаними діями.

При криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва були дотримані головні принципи криміналізації, хоча здобувач констатує, що такі принципи, як принцип можливості здійснення процесуального переслідування, принцип визначеності та єдності термінології, все ж були частково порушені.

Розділ 2 "Кримінально-правова характеристика складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Об'єкт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва" дисертантом аналізуються загальне вчення про об'єкт злочину, родовий об'єкт злочинів проти власності, безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, предмет розглядуваного злочину.

Зважаючи на вагомі зміни у земельних відносинах, які сталися в нашій державі після проголошення незалежності, спираючись на дослідження історичного досвіду регламентації відповідальності за порушення прав на землю, міжнародний досвід боротьби з порушенням прав на землю, автор приходить до висновку про правильність знаходження норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на них, саме в розділі VІ Особливої частини КК України "Злочини проти власності".

Проаналізувавши погляди криміналістів щодо родового об'єкта злочинів проти власності, думки вчених у галузі цивільного права стосовно поняття власності, дисертант під родовим об'єктом злочинів проти власності пропонує розуміти врегульовані законом суспільні відносини власності як економічної категорії, яка забезпечує власникові або законному володільцеві можливість використовувати майно на власний розсуд і у своїх інтересах, і які виникають з приводу права власності як сукупності володіння, користування та розпорядження майном, або ж інших речових чи зобов'язальних прав, передбачених законодавством.

Основний безпосередній об'єкт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва здобувачем пропонується визначити як суспільні відносини власності на землю, які забезпечують власникові можливість володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, а землекористувачеві - можливість використовувати земельну ділянку на власний розсуд та у своїх інтересах. Автором аргументується, що управлінські земельні відносини є додатковим обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, а суспільні відносини, які охороняють встановлений порядок будівництва будівель чи споруд на земельній ділянці, є додатковим обов'язковим об'єктом злочинів, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 197-1 КК України.

Дисертант обґрунтовує, що предметом злочину, передбаченого ч. 1 (ч. 2) ст. 197-1 КК України, є земельні ділянки як найбільш деталізовані частини різних категорій земель. З позицій конкретних земельних відносин вони виступають об'єктами, на які спрямовується інтерес відповідної фізичної та юридичної особи і стосовно яких встановлюється їх земельна правосуб'єктність і оформляється відповідний юридичний титул - право власності чи використання. Предметом злочину, передбаченого ч. 3 (ч. 4) ст. 197-1 КК України, слід визнавати будівлі та споруди.

У підрозділі 2.2. "Об'єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва" аналізуються зовнішні ознаки злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України.

Об'єктивна сторона злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 197-1 КК України, характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак - дією, суспільно небезпечними наслідками та причинним зв'язком. Для злочинів, передбачених іншими частинами ст. 197-1 КК України, настання суспільно небезпечних наслідків не є обов'язковим, а для наявності складу злочину достатньо лише вчинення дії - самовільного зайняття земельної ділянки або самовільного будівництва.

Проаналізувавши нове визначення самовільного зайняття земельної ділянки, автор приходить до висновку, що, незважаючи на очевидні позитивні зміни, і нова дефініція самовільного зайняття земельної ділянки не позбавлена суттєвих змістовних недоліків. З метою усунення недоліків законодавчої дефініції висувається власне визначення самовільного зайняття земельної ділянки, відповідно до якого під самовільним зайняттям земельної ділянки пропонується розуміти будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутності прийнятого відповідно до законодавства рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, котра заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності закону, рішення суду чи інших, передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою.

Досліджуючи поняття самочинного будівництва, яке передбачене у ЦК України, здобувач приходить до висновку про недоцільність вказівки у ст. 197-1 КК України на "самовільність" будівництва, оскільки будь-яке будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці є самовільним.

Проаналізувавши спірні випадки кваліфікації самовільного зайняття земельної ділянки, дисертант не погоджується з науковцями, котрі вважають, що заволодіння правом на земельну ділянку шляхом шахрайства чи вимагання з подальшим зайняттям земельної ділянки має кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ст. 189 (190) та ст. 197-1 КК України, оскільки самовільне зайняття земельної ділянки лише на певний час вилучає земельну ділянку із володіння і не змінює законного власника, у той час як шахрайство та вимагання спрямовані саме на зміну власника земельної ділянки.

Здобувач наголошує, що самовільне зайняття земельної ділянки - це завжди активні дії. Тому не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки бездіяльність особи, котра не звільнює орендовану земельну ділянку після спливу строку оренди, незвільнення земельної ділянки, вилученої для суспільних потреб тощо.

У підрозділі 2.3. "Суб'єкт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва" проведено аналіз суб'єкта зазначеного злочину.

Дослідником зазначається, що згідно з чинним законодавством суб'єкт самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва є загальним. Дисертант аргументує думку про те, що у випадку вчинення службовою особою дій, передбачених ст. 197-1 КК України, з використанням свого службового становища, її дії потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ст. 197-1 КК України та відповідною нормою, яка передбачає відповідальність за злочин у сфері службової діяльності.

Здобувач доводить, що викладення диспозиції ч. 3 ст. 197-1 КК України відбулося з порушенням принципів криміналізації та правил законодавчої техніки, що може призводити на практиці до неоднакового трактування дій особи та, відповідно, призведе до неправильної кваліфікації. З метою усунення цих недоліків, автором пропонується внесення змін до ч. 3 ст. 197-1 КК України, які б виключили з кола можливих суб'єктів злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, осіб, котрі не вчиняли самовільне зайняття земельної ділянки.

У підрозділі 2.4. "Суб'єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва" автор, на підставі аналізу об'єктивної сторони відповідного злочину, приходить до висновку, що вказаному злочину притаманна вина у формі умислу. Аргументовано положення про те, що злочин, передбачений ч. 1 (ч. 3) ст. 197-1 КК України, може бути вчинений як і з прямим, так і з непрямим умислом. Враховуючи ж ту обставину, що склади злочину, передбачені ч. 2 та ч. 4 ст. 197-1 КК України, за своєю конструкцією є формальними; спираючись на загальнотеоретичні положення науки кримінального права, визначено, що характеризованим злочинам притаманний виключно прямий умисел.

Дисертант відзначає, що для наявності інтелектуального моменту умислу складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, достатнім є усвідомлення винним суспільної небезпеки цього діяння та передбачення настання суспільно небезпечних наслідків (ч. 1 та ч. 3 ст. 197-1 КК України). Встановлення усвідомлення винною особою протиправності самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва не є обов'язковим.

У підрозділі 2.5. "Кваліфікуючі ознаки самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва" проаналізовано конструювання кваліфікуючих ознак самовільного зайняття земельної ділянки. Спираючись на розроблені наукою кримінального права правила побудови кваліфікуючих ознак, автор робить висновок про те, що конструювання кваліфікуючих ознак самовільного зайняття земельної ділянки відбулося з їх грубим порушенням.

У роботі обґрунтовано положення про те, що оскільки склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 197-1 КК України, є за своєю конструкцією матеріальним, то, враховуючи розроблені кримінально-правовою наукою правила побудови кваліфікуючих ознак, його кваліфікуючі ознаки теж повинні бути сконструйовані як матеріальні склади злочину.

Здобувач погоджується з науковцями, котрі вказують, що основним підходом у конструюванні кримінально-правової норми є наступний порядок: розташування у ч. 1 простого складу злочину, у ч. 2 - кваліфікованого, у ч. 3 і ч. 4 - особливо кваліфікованого. З огляду на це, враховуючи, що суспільна небезпека діяння, передбаченого сьогодні у ч. 3, є нижчою, ніж суспільна небезпека діяння, передбаченого у ч. 2 ст. 197-1 КК України, що й відображено у санкціях, передбачених за вчинення відповідних діянь, дослідник пропонує дії, передбачені сьогодні у ч. 3 ст. 197-1 КК України (враховуючи зміни, запропоновані у попередніх розділах), передбачити у ч. 2 ст. 197-1 КК України із збереженням відповідних санкцій. Відповідно дії, передбачені сьогодні у ч. 2, мають бути передбачені у ч. 3. Такий крок дозволить чітко зрозуміти, що кожне діяння, передбачене у наступній частині, є більш суспільно небезпечним, ніж попереднє.

Вказується на недоцільність передбачення в назві ст. 197-1 КК України поруч із самовільним зайняттям земельної ділянки самовільного будівництва, а також на недоцільність існування кваліфікуючих ознак самовільного будівництва. Натомість дисертантом аргументовано створення ч. 2, яка б передбачала кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки поєднане з будівництвом на цій земельній ділянці. Також здобувачем зазначено необхідність передбачення у ч. 3 ст. 197-1 КК України кваліфікуючих ознак самовільного зайняття земельної ділянки, а у ч. 4 ст. 197-1 КК України - особливо кваліфікуючих ознак самовільного зайняття земельної ділянки, які мають бути доповнені такими ознаками, як самовільне зайняття земельної ділянки особливо цінних земель та організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки.

Розділ 3 "Застосування заходів кримінально-правового впливу щодо осіб, котрі вчинили самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво" складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. "Покарання за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво" присвячений аналізу санкцій, передбачених у ст. 197-1 КК України, та практики їх застосування судами України. Проаналізувавши загальне вчення про покарання та санкції, автор констатує недосконалість структури санкцій, передбачених у ст. 197-1 КК України. Зокрема, здобувач критикує конструювання санкції ч. 4 ст. 197-1 КК України, яка є безальтернативною. Також дисертант, розглянувши існуючі погляди криміналістів щодо доцільності передбачення у санкціях за злочини проти власності певних видів покарань, підтримує тих із них, котрі вважають, що основним видом покарання, який має передбачатися за найменш небезпечні злочини проти власності, має бути штраф. Натомість позбавлення волі має передбачатися у санкціях за відповідні злочини проти власності лише у виключних випадках. Враховуючи ці положення, для забезпечення реалізації принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності та оптимізації побудови санкцій, автор пропонує доповнити санкцію ч. 4 ст. 197-1 КК України такими видами покарань як штраф та обмеження волі; з санкції ч. 1 ст. 197-1 КК України пропонує вилучити такий вид покарання як арешт, натомість замінивши його виправними роботами, строком до одного року; у санкцію ч. 2 ст. 197-1 КК України пропонує включити такий вид покарання, як штраф.

Враховуючи відповідні положення Загальної частини КК України автор робить висновок про неможливість передбачення у санкції ст. 197-1 КК України спеціальної конфіскації.

Підрозділ 3.2. "Звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво" присвячений можливості звільнення винних від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України.

Аналіз практики застосування судами ст. 197-1 КК України свідчить, що близько 70% винних звільняються від кримінальної відповідальності. Це дає автору підстави стверджувати про недотримання судами такого принципу кримінального права, як невідворотність кримінальної відповідальності. Дослідник наголошує, що неправомірними є рішення судів, які звільняють винних від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки лише на тій підставі, що особа позитивно характеризується за місцем проживання та щиро розкаялася у вчиненому злочині, при цьому навіть не відшкодувавши шкоду, завдану самовільним зайняттям земельної ділянки.

Врахувавши тенденції практики, дисертант вважає доцільним доповнення ст. 197-1 КК України частиною 5, яка буде передбачати спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за чітко встановлених кримінальним законом умов та підстав.

Висновки

Проведене комплексне наукове дослідження кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво дозволяє нам дійти наступних висновків та висловити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, метою яких є підвищення ефективності застосування ст. 197-1 КК України:

1. Встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво є соціально обумовленим кроком законодавця, який відповідає історичним, нормативно-правовим, міжнародним та кримінологічним чинникам криміналізації.

2. Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, є суспільні відносини власності на землю, які забезпечують власникові можливість володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, а землекористувачеві - можливість використовувати земельну ділянку на власний розсуд та у своїх інтересах. Управлінські земельні відносини є додатковим обов'язковим об'єктом злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, а суспільні відносини, які охороняють встановлений порядок будівництва будівель чи споруд на земельній ділянці, слід вважати додатковим обов'язковим безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 197-1 КК України.

3. Викладення ч. 3 ст. 197-1 КК України відбулося з порушенням принципів криміналізації та правил законодавчої техніки, що може призводити на практиці до неоднакового трактування дій особи та відповідно призведе до неправильної кваліфікації. З метою усунення цих недоліків, вважаємо доцільним змінити ч. 3 ст. 197-1 КК України (в запропонованій нами редакції ч. 2), виклавши її в наступній редакції: "Ті ж дії, поєднані з будівництвом на самовільно зайнятій земельній ділянці".

4. Всебічний аналіз ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, свідчить про те, що суб'єктивній стороні самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва на ній притаманна лише умисна форма вини. Ставлення винної особи до наслідків злочину, передбаченого ч. 1 (ч. 3) ст. 197-1 КК України, характеризується бажанням настання таких наслідків, або ж свідомим допущенням чи байдужим ставленням до настання значної шкоди власникові земельної ділянки або землекористувачеві.

5. Побудова кваліфікуючих ознак самовільного зайняття земельної ділянки відбулася з грубим порушенням розроблених наукою кримінального права правил конструювання кваліфікуючих ознак. Для приведення кваліфікуючих ознак ст. 197-1 КК України у відповідність до правил, розроблених наукою кримінального права, пропонується всі склади злочину, які в ній передбачені, викласти як матеріальні. Також, враховуючи велику суспільну небезпеку організації групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, пропонується доповнити цією особливо кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 197-1 КК України.

6. Санкції ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 197-1 КК України є альтернативними відносно визначеними, що дає змогу судам реалізовувати принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання, на відміну від випадків призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 197-1 КК України, яка є безальтернативною. З огляду на це, з метою забезпечення можливості диференціації кримінальної відповідальності, пропонується доповнити санкцію ч. 4 ст. 197-1 КК України такими видами покарань, як штраф та обмеження волі.

7. Враховуючи тенденції практики, вважаємо доцільним доповнення ст. 197-1 КК України частиною 5, яка буде передбачати спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки за чітко визначених КК України умов та підстав.

На основі проведеного дослідження пропонується:

1. Викласти ст. 197-1 КК України у такій редакції:

"Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки

1. Самовільне зайняття земельної ділянки, яким заподіяно значну шкоду її власникові або законному володільцеві, - карається штрафом від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами строком до одного року.

2. Ті ж дії, поєднані з будівництвом на самовільно зайнятій земельній ділянці, - караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, - караються штрафом від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо земельних ділянок особливо цінних земель, або організація групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, - караються штрафом від семисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

5. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, котра вперше вчинила злочин, передбачений ст. 197-1 КК України, якщо до притягнення її до кримінальної відповідальності вона звільнила самовільно зайняту земельну ділянку або набула відповідно до законодавства право власності чи користування зайнятою земельною ділянкою та повністю відшкодувала збитки, заподіяні самовільним зайняттям земельної ділянки.

Примітка. Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян".

2. У ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" пропонується викласти визначення самовільного зайняття земельної ділянки у наступній редакції:

Самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії особи, які свідчать про заволодіння та/або користування земельною ділянкою за відсутності прийнятого відповідно до законодавства рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або державного органу приватизації про передачу у власність чи надання у користування земельної ділянки, або правочину, яким засвідчується перехід прав на земельну ділянку від попереднього власника чи землекористувача до особи, котра заволодіває земельною ділянкою, а так само за відсутності закону, рішення суду чи інших, передбачених законодавством юридичних фактів, які підтверджують виникнення в особи права власності чи користування земельною ділянкою.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Мовчан Р.О. Суспільна небезпека діяння як основний принцип криміналізації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва / Р.О. Мовчан // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2008. - № 2. - С. 81 - 92.

2. Мовчан Р.О. Об'єкт злочину, передбаченого статтею 197-1 КК України / Р.О. Мовчан // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 7. - С. 116 - 119.

3. Мовчан Р.О. Потерпілі від самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва / Р.О. Мовчан // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2008. - № 3. - С. 145 - 154.

4. Мовчан Р.О. "Самовільність" як найважливіша ознака злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України / Р.О. Мовчан // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2008. - № 4. - С. 99 - 108.

5. Мовчан Р.О. Самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці : проблеми викладення та застосування / Р.О. Мовчан // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2008. - Спец. вип. № 6. - С. 30 - 37.