Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 351.824.1:338.45:621

ДЕРЖАВНЕ АНТИКРИЗОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ

25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

МЯГКОВА Ольга Валеріївна

КИЇВ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, доцент ПРУШКІВСЬКИЙ Володимир Геннадійович, Запорізький національний технічний університет, директор економіко-гуманітарного інституту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник ПАЩЕНКО Юрій Євгенович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділом проблем розвитку транспорту та зв'язку;

кандидат наук з державного управління, доцент ГОРНИК Володимир Гнатович, Департамент Міністерства промислової політики України, директор.

Захист відбудеться 20 листопада 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 у Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 60, к. 302.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (01032, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 60, к. 202).

Автореферат розісланий 17 жовтня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат наук з державного управління,

старший науковий співробітник І. О. Драган

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Особливість сучасного етапу розвитку економіки України полягає в посиленні уваги до проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності функціонування її реального сектора і, в першу чергу, машинобудування як основи промислового виробництва. Сьогодні існуючі технології українських підприємств машинобудування застарілі, якість продукції, що випускається, не відповідає встановленим міжнародним стандартам, спостерігається значний знос машин і технологічного устаткування. Економічний спад у промисловості у сукупності із структурною диспропорцією машинобудування свідчить про необхідність на сучасному етапі активнішої участі держави в оздоровленні галузі на основі розробки і реалізації антикризової політики її розвитку. Але до теперішнього часу не було вироблено чітких, ефективних механізмів державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України, направлених на подолання кризової ситуації в галузі та розробки стратегії її розвитку.

Криза в галузі машинобудування не може бути подолана шляхом використання традиційних підходів. Тому необхідне створення науково обґрунтованої державної антикризової програми дій у сфері інвестиційного та інноваційного розвитку галузі.

Про актуальність і наукову значущість розвитку машинобудування свідчать публікації О. І. Амоші, Б. М. Данилишина, І. С. Калініченка, О. М. Суходолі, Н. В. Тарасової, Ю. Є. Пащенка, А. М. Федорищевої та ін. Істотний внесок у розвиток теорії державного регулювання розвитку окремих галузей промисловості зробили такі вітчизняні вчені, як В. Д. Бакуменко, С. О. Біла, В. Г. Бодров, М. П. Бутко, В. Г. Горник, А. О. Дєгтяр, М. Х. Корецький, В. Олуйко, М. Чумаченко та інші. Теоретичні, методичні й практичні аспекти антикризового регулювання широко досліджено в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів: К. В. Балдина, В. А. Баринова, В. А. Богомолова, Л. О. Лігоненко, Л. М. Михайлова, О. О. Терещенко та ін.

У роботах цих авторів питанням державного антикризового регулювання окремих галузей присвячено недостатньо уваги. В теорії державного управління відсутня єдина позиція щодо визначення державного антикризового регулювання. Крім того, більшість досліджень присвячено антикризовому управлінню на мікрорівні з метою попередження кризових явищ та зменшення їх наслідків. Актуальність теоретичної розробки проблем державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України, необхідність подолання кризового стану галузі в сучасних умовах і пошуку нових підходів до вироблення стратегії і тактики подолання кризового стану в ній визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її мету, завдання та структурно-логічну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах науково-дослідної теми Запорізького національного технічного університету “Інноваційний розвиток економіки України в умовах глобалізаційних змін” (номер державної реєстрації 0106U005193), у межах якої дисертантом розроблено напрями вдосконалення державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних та методичних засад, розробка практичних пропозицій щодо вдосконалення системи державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України. Відповідно до мети у роботі поставлено та вирішено такі завдання:

- дослідити економічну сутність кризи та державного антикризового регулювання;

- узагальнити методичні підходи до антикризової політики держави в галузі машинобудування та обґрунтувати необхідність розробки програми реструктуризації галузі;

- обґрунтувати кластерний підхід до вибору моделі розвитку машинобудування;

- проаналізувати кризові явища у машинобудуванні України;

- оцінити державне регулювання розвитку машинобудування в сучасних умовах;

- проаналізувати регіональну політику розвитку машинобудування та обґрунтувати необхідність підвищення її ефективності;

- запропонувати стратегію державного антикризового регулювання розвитку машинобудування;

- удосконалити принципи промислової політики у машинобудуванні та на їх основі побудувати програмно-управлінське дерево задач антикризового розвитку галузі;

- визначити механізми формування кластерів на основі кооперації машинобудівних підприємств;

- удосконалити методичні підходи до державного антикризового регулювання розвитку машинобудування.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку машинобудування України.

Предмет дослідження ? система державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що вдосконалення державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України у взаємодії з ринковими механізмами саморегуляції сприятиме виходу галузі з кризи та забезпечить сталий її розвиток.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: абстрактно-логічний - узагальнення теоретичних засад державного антикризового регулювання розвитку машинобудування; аналізу і синтезу - обґрунтування кластерного підходу до вибору моделі розвитку машинобудування; логічний - розробка системи застосування антикризових заходів державного управління машинобудуванням; системного аналізу функцій державного управління - аналіз сучасного стану державного регулювання розвитку машинобудування; експериментальний - розробка основних напрямів і заходів державної антикризової політики щодо розвитку машинобудування та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні науково-практичного завдання щодо удосконалення державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України. Наукова новизна дисертаційного дослідження розкривається у таких положеннях:

уперше: машинобудівний антикризовий державний стратегія

- розроблено систему застосування антикризових заходів державного управління машинобудуванням на основі кривої життєвого циклу галузі та етапів розвитку кризи в ній;

- розроблено модель антикризової реструктуризації машинобудування на основі кластерного підходу, що включає кластери з виробництва: машин та устаткування; електронного, електричного, оптичного устаткування; транспортних засобів та устаткування;

удосконалено:

- механізм прийняття рішень щодо державного антикризового регулювання розвитку машинобудування на основі створення Ради з економічної і промислової політики при обласній державній адміністрації як координуючого органу;

- антикризову промислову політику шляхом розробки проблемно-управлінського дерева задач антикризового розвитку машинобудування, що включає головну мету; основні цілі; показники досягнення мети; можливості для реалізації цілей; проблеми й обмеження, що перешкоджають досягненню цілей; шляхи вирішення проблем; можливі заходи антикризового управління;

- методичні підходи до державного антикризового регулювання розвитку галузі шляхом розробки Стратегії індустріально-інноваційного розвитку машинобудування Запорізької області на 2009-2015 роки, яка ґрунтується на кластерній політиці;

набули подальшого розвитку:

- визначення терміна “державне антикризове регулювання галузі”, як особливого процесу, за допомогою якого держава здійснює вплив на галузь та створює умови для виходу галузі на сучасний технологічний конкурентний рівень з метою скорочення термінів і зменшення глибини кризи, а також пом'якшення її негативних соціально-економічних наслідків;

- принципи промислової політики, дотримання яких дає змогу визначити закономірності формування й розвитку машинобудування на антикризовій основі (спадкоємності, інерційності, цільової спрямованості, системності, збалансованості й комплексності, ранжирування, пропорційності, інтенсифікації, наскрізного єдиного управління, ціннісної реконструкції);

- концептуальні засади програмно-цільового забезпечення антикризового державного регулювання шляхом обґрунтування доцільності та внесення пропозицій щодо розробки Антикризової стратегії розвитку машинобудування на 2009-2013 рр.

Практичне значення одержаних результатів полягає у підготовці рекомендацій Міністерству промислової політики України щодо внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки” та розробці Антикризової стратегії розвитку машинобудування на 2009-2013 рр., а також пропозиції щодо корегування окремих положень нормативно-правових актів України, регулюючих розвиток в сфері машинобудування (дов. № 04-38/235 від 06.04.2009 р.).

Розробки автора щодо вдосконалення механізмів державного антикризового регулювання розвитку машинобудування використані при підготовці Плану антикризових заходів по Запорізькій області в 2008-2009 роки. Безпосереднє практичне значення мають запропоновані автором пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури шляхом створення координуючого органу - Ради з економічної і промислової політики при обласній державній адміністрації, які впроваджено Головним управлінням економіки Запорізької обласної державної адміністрації (дов. № 15/03-46 від 16.03.2009 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовують у навчальному процесі Запорізького національного технічного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка”, “Інноваційний менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Управління регіонами” (дов. № 36-51/2625 від 27.08.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в ході проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: “Модифікація сучасного управління як основа потенціалу розвитку держави” (м. Запоріжжя, 2004 р.), “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 2005 р.), “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), “Актуальні проблеми та перспективи розвитку економіки України” (м. Сімферополь, 2007 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2009 р.), “Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Особливості державного управління соціально-економічним розвитком України” (м. Запоріжжя, 2009 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.), “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2008 р.), “Менеджмент підприємницької діяльності в умовах кризи” (м. Київ, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 18 наукових праць, загальним обсягом 5,3 друк. арк., з них 5 - у фахових виданнях з державного управління.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 211 стор., у т.ч. 8 таблиць, 12 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел з 191 найменування викладено на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження; його наукову новизну, практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України” виявлено, що різні типи криз можна представити як ланцюжок, в якому розрив однієї ланки, тобто поява чинника одного з типів кризи тягне за собою виникнення чинників інших типів. Розглянуто, які чинники викликають кризові явища у різних видах криз. Обґрунтовано необхідність державного антикризового управління.

Термін „державне антикризове регулювання” не є досить поширеним у сучасній економічній літературі. Більшість авторів (О. І. Амоша, В. А. Баринов, М. П. Бутко, В. М. Геєць, В. Г. Прушківський та ін.) розглядає державне регулювання кризових ситуацій, державне регулювання відношень неплатоспроможності, державне регулювання процесів санації, державне управління реструктуризацією. Відсутність єдиної термінологічної бази призводить до прояву ряду недоліків: різне трактування, виходячи із використання різних термінів; розгляд окремих аспектів державного антикризового регулювання. На основі проведеного дослідження та узагальнюючи наявні теоретичні здобутки, запропоновано доповнене тлумачення терміна “державне антикризове регулювання галузі” як особливого процесу, за допомогою якого держава здійснює вплив на галузь та створює умови для виходу галузі на сучасний технологічний конкурентний рівень із метою скорочення термінів і зменшення глибини кризи, а також пом'якшення її негативних соціально-економічних наслідків.

На основі кривої життєвого циклу галузі у вигляді кривої прибуток-збиток у часі визначено основні етапи розвитку кризи в галузі (чинники, симптоми, критичний момент, кризове явище, кризова ситуація). Відповідно до побудованої кривої життєвого циклу галузі та етапів розвитку кризи у ній автором розроблено систему застосування антикризових заходів державного управління машинобудуванням (рис. 1). Антикризове державне управління має здійснюватися, починаючи зі стадії зростання галузі у вигляді заходів з профілактики кризи. Описано три шляхи розвитку ситуації залежно від ефективності та своєчасності управління: якщо стратегія та тактика державного антикризового управління не пророблені, то галузь починає “захворювати”; якщо після проходження стадії стійкості органи державного управління помічають наближення кризи через прояв симптомів; роботу із запобігання кризи починають ще на стадії розвитку галузі, до того як з'являться перші чинники, що спричиняють її.

Як один із шляхів проведення галузевої антикризової промислової політики обґрунтована необхідність розробки програми реструктуризації галузі. За допомогою державної антикризової галузевої промислової політики має здійснюватися вплив на організаційно-економічні структури сфери виробництва загалом, націлений на реалізацію регіональних і національних інтересів країни.

При здійсненні державної антикризової політики має використовуватися практично все те, що властиво економічній політиці: господарське законодавство, регулювання відносин власності, антимонопольні заходи й підтримка конкуренції, податкова, грошово-кредитна, цінова політики, регулювання зовнішньо-економічної діяльності, прогнозування, планування й розробка різних цільових програм. Вибудувати антикризову промислову політику - значить визначити пріоритети, об'єкти впливу й регулювання, процедури моніторингу й корегування. Завдання й комбінації інструментів антикризової промислової політики повинні бути диференційовані відповідно до конкретних етапів розвитку галузей й мають змінюватися в міру зміни фаз кризи. Антикризова галузева промислова політика за характером охоплених проблем, функціональної спрямованості машинобудування, системи його регуляторів має включати чотири головні складові: економічне діагностування виробничого процесу підприємств машинобудування; середньотермінове та довготермінове прогнозування розвитку галузі; регіональні комплексні програми із розвитку машинобудування; оцінку у кількісному та якісному відношенні економічного потенціалу окремих підприємств та галузі загалом.

Визначена роль державної влади у визначенні й реалізації антикризової промислової політики, яка полягає: у досягненні економічної й політичної стабільності у країні та її регіонах; у діяльності з підвищення ефективності та якості інвестицій у такі види діяльності, як формування підготовленої робочої сили, створення оптимальної інфраструктури й своєчасне й повне забезпечення економічною інформацією; у законотворчій діяльності, що забезпечує умови для ефективної конкурентної боротьби, що сприяє зростанню продуктивності; у забезпеченні умов і можливостей розвитку й удосконалення кластерів. Загалом роль державного антикризового регулювання як на загальнодержавному так і регіональному рівнях полягає у розробці комплексу документів: концепцій соціально-економічного розвитку країни та окремих її регіонів; галузевих концепцій економічного розвитку, різного роду програм розвитку й планів дій, що мобілізують всіх учасників соціально-економічного розвитку на поліпшення економічної обстановки, підвищення рівня і якості життя у країні та регіоні.

Проаналізовано досвід найрозвиненіших країн застосування кластерної політики, що входить до національних програм розвитку, з метою посилення конкурентоспроможності галузей завдяки інноваційності у виробництві. Світовий досвід показує, що кластерна стратегія розвитку ефективна та застосовується у багатьох країнах з метою галузевого розвитку промисловості. Дана стратегія в обов'язковому порядку ґрунтується на координації діяльності держави та підприємств галузі. Виявлено проблеми в українській економіці, що перешкоджають створенню кластерів: низький рівень культури взаємостосунків, довіри і загальної виробничої ідеології; відсутність загального економічного інтересу між підприємствами, особливо між взаємопов'язаними у межах технологічного виробничого ланцюжка; недостатній рівень підтримки регіональними органами влади підприємств, що входять до кластерної структури; нестабільні зв'язки між науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами і виробничими підприємствами; короткострокова стратегія розвитку підприємств і недостатність довгострокового інтересу підвищення конкурентоспроможності у адміністративних органів; низький рівень розвитку бізнес-клімату й інфраструктурної бази; недостатній рівень конкурентної боротьби та її інтенсивності.

У другому розділі “Оцінка державного антикризового регулювання розвитку машинобудування” виявлено, що машинобудування у відтворюваному процесі виконує ряд макроекономічних функцій: технологічне забезпечення відтворювального процесу в економіці через інноваційну та інвестиційну діяльність; задоволення кінцевого попиту на товари тривалого користування; забезпечення обороноздатності країни шляхом поставки Збройним Силам озброєння і військової техніки через машинобудівну частину оборонно-промислового комплексу; створення технологічного потенціалу для поточного і майбутнього розвитку національної економіки, що характеризується зв'язком виробництва з інноваційною сферою й відтворенням у поточному і особливо, перспективному періодах продукції з високою часткою доданої вартості.

Аналізуючи сучасні економічні тенденції у розвитку машинобудування, можна стверджувати про складність та різноплановість існуючих проблем, які потребують адекватного, науково обґрунтованого вирішення. Сьогодні, коли гострота кризових явищ на рівні машинобудівних підприємств вже має не фрагментарний, а масовий характер, актуалізуються інші аспекти їх функціонування, зокрема, гостро постає завдання запровадження системного стратегічного підходу до антикризового державного управління можливими та існуючими кризовими проявами із метою створення тенденції до сталого зростання галузі.

Проведено оцінку державного регулювання розвитку машинобудування. Основними програмно-цільовими документами, що регулюють розвиток машинобудування, є: “Державна програма розвитку промисловості на 2003-2011 роки”, “Державна програма розвитку машинобудівного комплексу на 2006-2011 роки”, “Державна програма розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007-2010 роки”. Розглянуто сучасний стан державного регулювання розвитку окремих підгалузей машинобудування, зокрема автомобілебудування, машинобудування для агропромислового комплексу, літакобудування, суднобудування, бронетанкової галузі.

Оцінено вплив законодавчої бази на регулювання ринку виробництва автомобілів у 1997-2008 рр., на основі чого виділено три групи подій, що негативно вплинули на розвиток галузі:

1) 2005 рік - прийняття Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”: необґрунтована зміна законодавства; ліквідовані усі преференції автовиробникам, у тому числі за Законом України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”.

2) Травень 2008 року - вступ України до Світової організації торгівлі: вступ до СОТ без перехідного періоду; зниження ставок ввізного мита на автомобілі у 2,5 рази, що надало цінову перевагу імпортним автомобілям майже на 19%; вступ до СОТ в середині бюджетного року.

3) Вересень 2008 року - світова фінансова криза: зниження купівельної спроможності населення; зниження обсягів автокредитування; зменшення можливості залучення кредитів для підтримки господарської діяльності та інвестування в розвиток підприємств.

На основі проведеної оцінки сучасних антикризових заходів органів державної влади зроблено висновок, що вони мають однобічну спрямованість на стабілізацію лише банківської сфери, тоді як особливої підтримки потребує нині і промисловий сектор, що є очевидним доказом системної невизначеності влади у цих питаннях. Вирішення завдань стабілізації економіки та подолання кризових тенденцій у промисловості потребує реалізації термінових антикризових заходів. У роботі визначено напрями антикризових дій з боку органів державної влади та запропоновано їх врахувати у відповідних змінах до Державної програми розвитку машинобудівного комплексу на 2006-2011 роки.

Проаналізована регіональна політика розвитку машинобудування на прикладі Запорізької області. Оцінено Стратегію регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року. У даній стратегії питання щодо розвитку промисловості регіону не достатньо розглянуті. Жодного завдання розвитку промисловості, особливо, пріоритетних її галузей, не визначено. Питанням розвитку галузі машинобудування також у програмних документах Запорізької обласної державної адміністрації не приділено уваги. Проаналізовано Плани антикризових заходів по Запорізькій області в 2008-2009 рр.

Розглянуто встановлення коопераційних зв'язків у автомобілебудуванні на прикладі ЗАТ “ЗАЗ”. Приклад кластерного розвитку ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” підтверджує ефективність даної політики.

Кластерна політика має розроблятися не підприємствами самостійно, а системно та цілеспрямовано як на державному рівні у промисловій політиці, так і на регіональному рівні - у галузевій політиці розвитку регіону та у стратегії розвитку регіону. Розвиток територіальних виробничих кластерів в Запорізькій області є однією з умов підвищення конкурентоспроможності машинобудування й інтенсифікації механізмів приватно-державного партнерства.

На сучасному етапі у Запорізькій області не визначено жодних напрямів кластерної політики і відповідно за багатьма пріоритетними напрямами кластерної політики роботи ще не розпочаті: не створені механізми методичної, інформаційно-консультативної і освітньої підтримки розвитку кластерів; відсутня необхідна координація діяльності державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань підприємців по реалізації кластерної політики; обмежений набір інструментів фінансової підтримки кластерних проектів з бюджетних джерел. Обґрунтована необхідність підвищення ефективності використання потенціалу розвитку територіальних виробничих кластерів як одного з пріоритетних напрямів антикризової реструктуризації галузі, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності і диверсифікації економіки регіону.

У третьому розділі “Напрями вдосконалення державного антикризового регулювання розвитку машинобудування” виявлено, що сучасні умови вимагають визначення стратегічних напрямів розвитку економіки на довгострокову перспективу, ставлять перед органами влади й господарюючих суб'єктів завдання активного пошуку й практичного використання нових факторів, що відкривають можливості економічного росту галузі машинобудування. Запропоновано прийняття Антикризової стратегії розвитку машинобудування на 2009-2013 роки. Головною метою даної стратегії в умовах кризи має бути створення ефективної, конкурентоспроможної, інноваційної сприйнятливої економіки, що володіє диверсифікованою структурою виробництва і значним експортним потенціалом. Реалізація даної стратегії має відбуватися за наступними етапами: етап реструктуризації (2009-2010 рр.); інноваційний етап (2011-2012 рр.); інвестиційний етап (до 2013 р.). На першому етапі ключовим словом в економіці України і для галузі машинобудування має бути реструктуризація. Однак, слід враховувати, що реструктуризація як інструмент державного антикризового регулювання, не ефективний без комплексної методики її проведення на всіх рівнях управління. На другому етапі (інноваційному) розвиток має ґрунтуватися в основному на фундаменті, закладеному на попередньому етапі реструктуризації. На третьому етапі (інвестиційному) галузь машинобудування, на основі ефективно проведеної реструктуризації та подальшого інноваційного розвитку вже буде спроможна на залучення інвестицій.

Розглянуто два принципових варіанти формування та реалізації запропонованої Антикризової стратегії. Перший варіант передбачає формування й реалізацію стратегії розвитку машинобудування як частини формування загальної програми розвитку галузі на основі його реструктуризації інноваційно-інвестиційним способом: створення нової техніки й формування однорідного технологічного поля сполучених виробництв на рівні сучасних світових стандартів; підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудування на внутрішньому й зовнішньому ринках. Другий варіант формування й реалізації антикризової стратегії розвитку машинобудування має ґрунтуватися на реструктуризації галузі у напрямі збереження й розвитку найбільш перспективних елементів, базових підприємств і організацій галузевої науки, потужностей для розробки й виробництва конкурентоспроможної, наукомісткої продукції, що користується попитом на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Із метою ефективного проведення етапу реструктуризації, що є визначальним для розвитку машинобудування, запропоновано створити Агентство по реструктуризації на державному рівні, об'єднавши зусилля Кабінету Міністрів України і бізнесу, підприємств. Дане агентство має координувати обмін досвідом реструктуризації з метою використання кращого досвіду і прискорення вдалого закінчення процесу реструктуризації на підприємствах машинобудування.

Із метою визначення закономірностей формування й розвитку машинобудування на антикризовій основі виділено групу принципів промислової політики: спадкоємності, інерційності, цільової спрямованості, системності, збалансованості й комплексності, ранжирування, пропорційності, інтенсифікації, наскрізного єдиного управління, ціннісної реконструкції. Використовуючи принцип спадкоємності, необхідно проаналізувати концепції, виявити, які їх аспекти запозичені з минулого чи зберігають вони актуальність для розглянутого етапу розвитку машинобудування. Інерційність економічних процесів примушує враховувати багато соціально-економічних тенденцій, темпів і пропорцій регіонального відтворюваного процесу. Принцип цільової спрямованості дає змогу визначити орієнтири довгострокової дії із розвитку машинобудування. Принцип системності уможливлює виявлення реальної траєкторії відтворювального процесу, його переваги й недоліки для того, щоб на цій основі намітити нові варіанти й визначити переваги тієї або іншої цілі. Принцип збалансованості й комплексності розвитку машинобудування дає змогу досліджувати стан співвідношень і пропорцій та проектувати заходи щодо формування нових шляхів, що відповідають поставленим цілям. Принцип ранжирування економічних пріоритетів на кожному етапі розвитку машинобудування виділяє назрілі проблеми, які в доступній для огляду перспективі повинні стати предметом як програмної розробки, так і практичної реалізації. Пропорційність розвитку машинобудування та його елементів відображає зміст зв'язків господарських одиниць усередині регіону й за його межами, характеризує участь кожного підприємства в економічному обороті регіону й забезпечує єдність внутрішньорегіональних і міжрегіональних матеріально-речовинних, фінансово-кредитних і трудових зв'язків і пропорцій регіонального відтворення. Розвиток та інтенсифікація машинобудування пов'язані із комплексом заходів, що передбачають: перехід на якісно новий рівень розвитку виробничої системи, підвищення продуктивності праці й раціонального використання усіх видів ресурсів; удосконалення структури управління; встановлення оптимальної рівноваги у розвитку економічних процесів і соціальної інфраструктури. Принцип наскрізного єдиного управління економікою країни визначає дослідження машинобудування у складі системи тісно взаємозалежних елементів. Розробка прогнозних моделей розвитку машинобудування неможлива без використання принципу ціннісної реконструкції.

Розроблено програмно-управлінське дерево задач антикризового розвитку машинобудування на основі запропонованих принципів промислової політики та розглянутих основних положень галузевої антикризової промислової політики. Визначено головну мету антикризового розвитку машинобудування та поставлено основні цілі. На основі цього визначено показники досягнення мети, можливості для реалізації цілей та проблеми й обмеження, що перешкоджають досягненню цілей. Запропоновано шляхи вирішення проблем шляхом постановки задач та можливих заходів антикризового управління та регулювання.

На основі кластерного підходу розроблено модель розвитку машинобудування, що включає кластери з виробництва: машин та устаткування; електронного, електричного, оптичного устаткування; транспортних засобів та устаткування (рис. 2).

Суть кластерного підходу полягає в організації певної групи географічно локалізованих взаємопов'язаних компаній, постачальників устаткування, комплектуючих, спеціалізованих виробничих послуг, інфраструктури, науково-дослідних центрів, вузів та інших організацій, що взаємодоповнюють один одного у досягненні конкретного господарського ефекту і посилюють конкурентні переваги окремих компаній, самого кластера, галузі й промисловості країни загалом. Цей підхід дає змогу з точки зору мінімізації залучення ресурсів здійснювати реструктуризацію машинобудування та виявляти можливості оптимізації виробничої програми з метою визначення антикризової стратегії розвитку галузі. Визначені основні задачі створення кластера.

Вдосконалено механізм прийняття рішень щодо державного антикризового регулювання розвитку машинобудування на основі створення Ради з економічної і промислової політики при обласній державній адміністрації як координуючого органу (рис. 3). Основними функціями запропонованого органу мають бути: вироблення, розгляд, узгодження розпоряджень голови обласної державної адміністрації, що стосуються соціально-економічного розвитку регіону, координація діяльності між виконавчими та законодавчими органами місцевого самоуправління.

Удосконалено методичні підходи до державного антикризового регулювання розвитку галузі шляхом розробки Стратегії індустріально-інноваційного розвитку машинобудування Запорізької області на 2009-2015 роки, яка ґрунтується на кластерній політиці. Головна відмінність її від раніше розроблюваних документів у сфері промислового розвитку повинна полягати в активному співробітництві держави з підприємствами машинобудування за допомогою законодавчо визначених заходів втручання держави у розвиток економіки. Реалізація кластерної політики буде сприяти зростанню конкурентоспроможності галузі за рахунок реалізації потенціалу ефективної взаємодії учасників кластера, пов'язаного з їх географічно близьким розташуванням, включаючи розширення доступу до інновацій, технологій, ноу-хау, спеціалізованих послуг і висококваліфікованих кадрів, а також зниженням трансакційних витрат, що забезпечують формування передумов для реалізації сумісних коопераційних проектів і продуктивної конкуренції. Ефективність проведення кластерної політики як основи Стратегії індустріально-інноваційного розвитку машинобудування Запорізької області на 2009-2015 р. буде залежати від напрямів сприяння розвитку кластерів як органами державної влади, так і місцевого самоврядування.

Основними напрямами сприяння розвитку кластерів з боку органів державної влади і місцевого самоврядування мають бути:

1. Сприяння інституціональному розвитку кластерів, а також діяльності по стратегічному плануванню розвитку кластера і встановленню ефективної інформаційної взаємодії між учасниками кластера.

2. Сприяння реалізації проектів, направлених на підвищення конкурентоспроможності учасників кластера і сприяння ефективності їх взаємодії.

3. Забезпечення формування сприятливих умов розвитку кластерів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичні положення та напрями вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій стосовно вдосконалення системи державного антикризового регулювання розвитку машинобудування України. Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, які мають наукове й практичне значення.

1. На основі проведеного дослідження та узагальнюючи наявні теоретичні здобутки, запропоновано доповнене тлумачення терміна “державне антикризове регулювання галузі” як особливого процесу, за допомогою якого держава здійснює вплив на галузь та створює умови для виходу галузі на сучасний технологічний конкурентний рівень з метою скорочення термінів і зменшення глибини кризи, а також пом'якшення її негативних соціально-економічних наслідків. Відповідно до побудованої кривої життєвого циклу галузі та етапів розвитку кризи в ній автором розроблено систему застосування антикризових заходів державного управління галуззю. Згідно із розробленою системою, антикризове державне управління має здійснюватися, починаючи зі стадії зростання галузі у вигляді заходів із профілактики кризи. Залежно від ефективності управління описано три шляхи розвитку ситуації.

2. Обґрунтована необхідність розробки програми реструктуризації галузі як один із шляхів проведення галузевої антикризової промислової політики. Заходи галузевої промислової політики у період кризи економіки спрямовуються на подолання спаду виробництва, його стабілізацію, а потім і на економічне зростання. Галузева програма реструктуризації повинна містити наступні основні розділи: цілі реструктуризації галузі; напрями реструктуризації; переліки підприємств, реструктуризація яких здійснюється відповідно до рішень державних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів підприємств, кредиторів й інвесторів; порядок і критерії ухвалення рішень про реструктуризацію; способи реструктуризації; засоби, необхідні для проведення реструктуризації, і механізм фінансування; терміни реструктуризації; заходи щодо стимулювання реструктуризації галузі; заходи, що забезпечують соціальний захист працівників підприємств; порядок взаємодії з місцевими органами влади у процесі реструктуризації; порядок взаємодії з підприємствами, що підлягають реструктуризації; перелік нормативно-правових документів, що забезпечують той або інший спосіб реструктуризації.

3. Визначена роль державної влади у визначенні й реалізації антикризової промислової політики, яка полягає у розробці комплексу документів: концепцій соціально-економічного розвитку країни та окремих її регіонів; галузевих концепцій економічного розвитку, різного типу програм розвитку й планів дій, що мобілізують усіх учасників соціально-економічного розвитку на поліпшення економічної обстановки, підвищення рівня і якості життя у країні та регіоні. Проаналізовано досвід найрозвиненіших країн застосування кластерної політики, що входить до національних програм розвитку, з метою посилення конкурентоспроможності галузей завдяки інноваційності у виробництві.

4. Виходячи із визначеної ролі галузі машинобудування, виділено макроекономічні функції машинобудування у відтворюваному процесі. На основі проведеного аналізу сучасного стану розвитку машинобудування виділені чинники кризових явищ у галузі. До загальних причин зменшення окремих видів виробництва продукції машинобудування зараховано наслідки економічної кризи у країні, скорочення ресурсів вітчизняної сировини, зниження купівельної спроможності населення, недосконалість цінової, податкової і кредитної політики, а також зростання конкуренції на ринку. До галузевих регіональних чинників зараховано відсталість матеріально-технічної бази, що є характерним практично для всіх підприємств галузі, а також відсутність превентивної орієнтованості в управлінні цими підприємствами.

5. Обґрунтовано необхідність державного антикризового регулювання підгалузей машинобудування та визначено антикризові заходи зі стабілізації економіки та подолання кризових явищ у галузях промисловості. Із урахуванням розглянутих заходів антикризового регулювання розвитку галузей машинобудування запропоновано внести відповідні зміни у “Державну програму розвитку машинобудівного комплексу на 2006-2011 роки”. Необхідність цих змін пояснюється тим, що ця програма була розроблена та прийнята, коли галузь машинобудування знаходилась фактично на етапі зростання. У сучасних умовах, коли стан галузі наближається до критичного моменту, варто негайно враховувати стан кожної підгалузі машинобудування та приймати необхідні антикризові заходи.

6. Обґрунтовано необхідність підвищення ефективності використання потенціалу розвитку територіальних виробничих кластерів як одного з пріоритетних напрямів антикризової реструктуризації галузі, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності і диверсифікації економіки регіону. До основних напрямів розвитку кластерного підходу у Запорізькій області віднесено: пайове фінансування аналітичних досліджень структури кластера, визначення цілей і напрямів розвитку кластера; створення в кластерах центрів по обміну знаннями, залучення зацікавлених організацій до сумісних дій в рамках кластера; реалізація програм сприяння виходу підприємств кластера на зовнішні ринки, проведення сумісних маркетингових досліджень; підвищення ефективності програм професійної підготовки кадрів, зокрема шляхом коректування учбових планів установ професійної освіти, спільної організації програм перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, стажувань; сприяння комерціалізації результатів дослідницької діяльності. Запропоновано ці напрями внести до Стратегії регіонального розвитку Запорізької області на період до 2015 року.

7. Запропоновано прийняття Антикризової стратегії розвитку машинобудування на 2009-2013 роки. Головною метою цієї стратегії в умовах кризи має бути створення ефективної, конкурентоспроможної, інноваційної сприйнятливої економіки, що володіє диверсифікованою структурою виробництва і значним експортним потенціалом. Реалізація даної стратегії має відбуватися за наступними етапами: етап реструктуризації (2009-2010 рр.); інноваційний етап (2011-2012 рр.); інвестиційний етап (до 2013 р.). Розглянуто два принципових варіанти формування та реалізації запропонованої Антикризової стратегії.

8. Із метою визначення закономірностей формування й розвитку машинобудування на антикризовій основі виділено групу принципів промислової політики: спадкоємності, інерційності, цільової спрямованості, системності, збалансованості й комплексності, ранжирування, пропорційності, інтенсифікації, наскрізного єдиного управління, ціннісної реконструкції. Розроблено програмно-управлінське дерево задач антикризового розвитку машинобудування на основі запропонованих принципів промислової політики та розглянутих основних положень галузевої антикризової промислової політики. Визначено головну мету антикризового розвитку машинобудування та поставлені основні цілі. На основі цього визначено показники досягнення мети, можливості для реалізації цілей та проблеми й обмеження, що перешкоджають досягненню цілей. Запропоновано шляхи вирішення проблем шляхом постановки задачі та можливих заходів антикризового управління та регулювання.

9. Розроблено модель антикризової реструктуризації машинобудування на основі кластерного підходу, що включає кластери з виробництва: машин та устаткування; електронного, електричного, оптичного устаткування; транспортних засобів та устаткування. Кластерний підхід дає змогу з точки зору мінімізації залучення ресурсів здійснювати реструктуризацію машинобудування та виявляти можливості оптимізації виробничої програми з метою визначення антикризової стратегії розвитку галузі. Визначено основні задачі створення кластера та вдосконалено механізм прийняття рішень щодо державного антикризового регулювання розвитку машинобудування на основі створення Ради з економічної і промислової політики при обласній державній адміністрації як координуючого органу.

10. Удосконалено методичні підходи до державного антикризового регулювання реструктуризації галузі шляхом розробки Стратегії індустріально-інноваційного розвитку машинобудування Запорізької області на 2009-2015 роки, яка ґрунтується на кластерній політиці. Головна відмінність її від раніше розроблювальних документів у сфері промислового розвитку повинна полягати в активному співробітництві держави із підприємствами машинобудування за допомогою законодавчо певних заходів втручання держави у розвиток економіки. Реалізація кластерної політики буде сприяти зростанню конкурентоспроможності галузі за рахунок реалізації потенціалу ефективної взаємодії учасників кластера, пов'язаного з їх географічно близьким розташуванням, включаючи розширення доступу до інновацій, технологій, ноу-хау, спеціалізованих послуг і висококваліфікованих кадрів, а також зниженням трансакційних витрат, що забезпечують формування передумов для реалізації сумісних коопераційних проектів і продуктивної конкуренції. Визначено основні напрями сприяння розвитку кластерів з боку органів державної влади і місцевого самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Мягкова О. В. Економічний зміст реструктуризації системи управління підприємств автомобілебудування / О. В. Мягкова // Економіка та держава. 2008. № 11. С. 63-65.

2. Мягкова О. В. Запозичення досвіду державного регулювання діяльності інституту банкрутства / О. В. Мягкова // Функціонування механізмів державного управління: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. Донецьк, ДонДУУ, 2008. Т. ІХ, вип. 112. С. 116?124. (Серія “Державне управління”).

3. Мягкова О. В. Обумовленість державного регулювання розвитку машинобудівного комплексу України / О. В. Мягкова // Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. Донецьк, ДонДУУ, 2008. Т. ІХ, вип. 114. С. 204-212. (Серія “Державне управління”).

4. Мягкова О. В. Економічна сутність кризових явищ та заходи державного антикризового регулювання / О. В. Мягкова // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. С. 238-247. (Серія “Управління”: вип. 2(8): Державне управління та місцеве самоврядування).

5. Мягкова О. В. Необхідність втручання держави у реструктуризацію підприємств машинобудування як елемент державного антикризового управління / О. В. Мягкова // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. С. 252-261. (Серія “Управління”: вип. 3(9): Державне управління та місцеве самоврядування).

В інших виданнях:

6. Мягкова О. В. Інтеграційні процеси як інструмент підвищення конкурентоспроможності підприємств в умовах глобалізації / О. В. Мягкова // Держава та регіони. 2006. № 3. С. 211-215. (Серія “Економіка та підприємництво”).

7. Мягкова О. В. Класифікація інтеграції підприємств / О. В. Мягкова // Держава та регіони. 2007. № 1. С. 234-238. (Серія “Економіка та підприємництво”).

8. Мягкова О. В. Передумови реструктуризації системи управління на підприємствах автомобілебудування / О. В. Мягкова // Інвестиції: практика та досвід. 2008. № 21. С. 49-52.

9. Мягкова О. В. Адаптивне управління як інструмент реструктуризації системи управління підприємств автомобілебудування / О. В. Мягкова // Інвестиції: практика та досвід. 2008. № 22. С. 48-51.

Матеріали наукових конференцій:

10. Мягкова О. В. Стратегічні альянси як новий вид партнерських відносин / О. В. Мягкова // Модифікація сучасного управління як основа потенціалу розвитку держави: ХІІ міжвуз. студ. конф., 20 трав. 2004 р.: тези допов.: 2 ч. Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2004. Ч.1. С. 21-22.

11. Мягкова О. В. Податкові аспекти об'єднання компаній / О. В. Мягкова // Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів: наук.-практ. конф., 27-28 жовт. 2005 р.: тези допов.: 3 т. Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2005. Т.1. С. 209-210.

12. Мягкова О. В. Інтеграційні процеси як інструмент підвищення конкурентоспроможності підприємств / О. В. Мягкова // Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках: Всеукр. наук.-практ. конф.: тези допов.: 2 т. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. Т.2. С. 56-58.

13. Мягкова О. В. Механізм здійснення процесів інтеграції підприємств / О. В. Мягкова // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины: VI Междунар. науч.-практ. конф., 4-6 окт. 2007 г.: тезисы доклад. Симферополь, 2007. С. 154-155.

14. Мягкова О. В. Передумови реструктуризації системи управління на підприємствах автомобілебудування / О. В. Мягкова // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовт. 2008 р.: тези допов.: 3 ч. К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч.1. С. 248-249.

15. Мягкова О. В. Управління підприємствами автомобілебудування в умовах державної підтримки / О. В. Мягкова // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: наук.-практ. конф., 10 груд. 2008 р.: тези допов. Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. С. 131-133.

16. Мягкова О. В. Елементи системи державного регулювання реструктуризації машинобудування / О. В. Мягкова // Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення: міжнар. наук.-практ. конф., 20 берез. 2009 р.: тези допов.: 3 ч. К.: РВПС України НАН України, 2009. Ч.ІІІ. С. 31-32.

17. Мягкова О. В. Необхідність втручання держави в розвиток машинобудування / О. В. Мягкова // Особливості державного управління соціально-економічним розвитком України: ХVII Міжнар. наук. конф., 9-10 квіт. 2009 р.: тези допов.: 4 т. Запоріжжя: КПУ, 2009. Т.2. С. 44-45.

18. Мягкова О. В. Напрями державного антикризового регулювання розвитку машинобудування / О. В. Мягкова // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування: наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 10 квіт. 2009 р.: тези допов.: 2 ч. К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. Ч.2. С. 288-289.