Правоохоронна система України: адміністративно-правові засади організації та функціонування

Дослідження організаційно-правових засад боротьби з корупцією у правоохоронних органах України дозволило сформулювати низку першочергових заходів, спрямованих на зниження рівня останньої, зокрема: запровадити у систему професійного відбору до правоохоронних органів використання лай-детекторів (детекторів брехні), за допомогою яких можливо було б запобігти потраплянню на службу осіб, які намагаються підвищити свій матеріальний рівень за рахунок майбутніх хабарів; внести у нормативно-правову базу діяльності правоохоронних органів відповідні зміни, що забезпечили б розширення можливостей виявлення корумпованих співробітників, та ін.

Четвертий розділ «Шляхи підвищення ефективності організації та функціонування правоохоронної системи України» має три підрозділи.

У підрозділі 4.1 «Удосконалення взаємодії між правоохоронними органами» на підставі аналізу теоретичних і правових джерел окреслено особливості взаємодії правоохоронних органів, а також запропоновано визначення її як врегульованої законодавчими та підзаконними правовими актами, спрямованої на додержання прав і свобод громадян, законності та правопорядку спільної узгодженої діяльності за умови чіткого взаємного розподілу функцій і відповідальності.

За своїм змістом поняття взаємодії значно ширше, ніж координації. Координація є загальноорганізаційною функцією управління, яка притаманна всім без винятку державним органам, підприємствам, установам та організаціям. Загальновизнане її визначення не сформульоване, але можна говорити про існування двох основних підходів до сутності координації. Деякі вчені вказують, що основними її рисами є узгодження дій між самостійними суб'єктами системи з метою найбільш правильного вирішення певних завдань. Прибічники іншого погляду на це явище під координацією розуміють узгодження мети, часу та програми поведінки суб'єктів. Але за будь-якого підходу взаємодія, яка перш за все є спільною діяльністю для досягнення спільної мети - додержання прав і свобод громадян, законності та правопорядку, - містить у собі координацію як невід'ємний елемент.

Зроблено висновок, що форми взаємодії, як і поняття, сфери, коло суб'єктів, права, обов'язки та відповідальність учасників взаємодії, мають знайти своє закріплення у законі «Про взаємодію правоохоронних органів України», прийняття якого дозволить підвищити ефективність діяльності правоохоронних органів щодо покладених на них функцій та завдань.

У підрозділі 4.2 «Напрями реформування правоохоронної системи України» стверджується, що завданням правової науки у сучасних умовах має бути вироблення науково обґрунтованих пропозицій з реформування правоохоронної системи з урахуванням необхідності подолати приховану протидію кардинальним перетворенням у діяльності правоохоронних органів, а також наслідків такого реформування для українського суспільства. Вирішення такого завдання потребує складення вірогідних аналітичних прогнозів того чи іншого варіанту змін правового статусу, структури та підпорядкування правоохоронних органів, однак найбільш важливими є критерії, базуючись на яких можливо було б досягти підвищення ефективності діяльності всієї правоохоронної системи.

Першим з цих критеріїв повинен бути критерій максимальної захищеності прав та свобод людини і громадянина, другим - деполітизація правоохоронних органів. Третім критерієм ефективності реформування правоохоронної системи України має бути чітке визначення їх компетенції та завдань, розмежування функцій та сфер відповідальності, усунення паралелізму та дублювання функцій в їх діяльності. З цього приводу доцільно повернутися до ідеї створення єдиного слідчого органу, доцільність якого вже тривалий час обґрунтовується багатьма науковцями.

Четвертим критерієм ефективності реформування правоохоронної системи України є, на нашу думку, відповідність європейським стандартам у сфері правоохоронної діяльності. Правоохоронні органи і спецслужби у нинішньому вигляді потенційно можуть гальмувати реалізацію євроінтеграційної стратегії нашої держави.

П'ятим критерієм ефективності реформування правоохоронної системи мають бути об'єктивні критерії оцінки діяльності правоохоронних органів, що повинні ґрунтуватися на рівні довіри населення. Насамперед до них необхідно віднести здатність оперативно реагувати на заяви про вчинені злочини і своєчасне прийняття заходів щодо відновлення прав потерпілих. Кількісні показники оперативно-службової діяльності, які використовуються сьогодні, демонструють відсутність зв'язку із довірою до певного правоохоронного органу та оцінкою корумпованості його працівників: високі у статистичному аспекті результати діяльності певних правоохоронних органів поєднуються сьогодні з низьким рівнем довіри населення. Зрозуміло, об'єктивність вказаних оцінок потребує вироблення надійного соціологічного інструментарію, однак планові показники розкриття певних видів злочинів мають відійти у минуле.

Шостим критерієм повинна стати пріоритетність профілактичної роботи у діяльності всіх правоохоронних органів, що обумовлює необхідність пошуку нових методів та засобів профілактичної роботи, використання яких дало б змогу активно впливати на формування правової культури населення, формування законослухняності та поваги до приписів законодавчих норм.

У підрозділі 4.3 «Правова культура правоохоронців як умова ефективного функціонування правоохоронної системи України» наголошено, що одним з суттєвих недоліків існуючих сьогодні форм роботи, спрямованих на розвиток правової культури правоохоронців, є слабкість зворотного зв'язку, відсутність критеріїв оцінки ефективності тих чи інших вжитих заходів. Зроблено висновок, що оскільки досліджуваний феномен значною мірою пов'язаний із ціннісними установками особистості, визначення його актуального ступеня можливо шляхом самооцінки правоохоронцями рівня своєї правової культури та оцінки останнього населенням (за винятком структури правових знань, вимірювання рівня яких здійснюється за традиційною методикою тестування, широко використовуваною сьогодні у навчальному процесі). Проте необхідне створення такого методологічного інструментарію, за допомогою якого можливо буде виявити наявність кореляційного зв'язку між рівнем правової культури правоохоронців та певними умовами їх службової діяльності і заходами підвищення їх професійного рівня, дисципліни та законності в правоохоронних органах. Стверджується, що подальші організаційно-правові заходи, спрямовані на підвищення рівня правової культури правоохоронців, мають будуватися на кореляційних взаємозв'язках між рівнем правової культури та факторами службової діяльності працівників. Це дозволить відмовитися від використання недієвих засобів і заходів, існування яких сприяє лише бюрократизації роботи з персоналом, і, навпаки, прикладати зусилля для подальшого розвитку тих форм діяльності, які здатні реально вплинути на рівень правової культури правоохоронців.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності правоохоронної системи України. Основні з них такі:

1. Правоохоронна система - це багаторівнева соціальна система, яку складають правові засоби, методи та гарантії, що забезпечують охорону суспільних відносин від протиправних посягань, та державні органи, які виконують правоохоронні функції. Вона має наступні властивості: цілісність, структурність, взаємозалежність системи і середовища, ієрархічність, емерджентність.

2. Структура правоохоронної системи - це стала єдність її елементів, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим, яка містить у собі три основні підсистеми: 1) нормативну (регулятивну) - правові норми і принципи, що регулюють відносини між суб'єктами правоохорони, які знаходять свій вияв у правових актах, що регулюють правоохоронну діяльність; 2) інституціональну, яку складають правоохоронні органи, для яких правоохоронна діяльність є основним завданням, а також об'єкти правоохоронного впливу; 3) функціональну, яка включає правоохоронну діяльність, взаємодію та координацію між правоохоронними органами.

3. Необхідно відрізняти правоохоронну діяльність від діяльності правоохоронних органів за наступними ознаками: а) ці поняття розрізняються за суб'єктами здійснення відповідної діяльності, оскільки правоохоронну діяльність провадять всі державні органи, а суб'єктами здійснення діяльності правоохоронних органів є лише ті державні органи, які мають у сукупності всі ознаки правоохоронного органу; б) здійснення правоохоронної діяльності не обов'язково потребує наявності певної професійної підготовки: так, законодавством України не встановлено жодних обмежень щодо наявності певного освітнього рівня та проходження певного професійного навчання для народних депутатів України, які беруть участь у правоохоронній діяльності шляхом прийняття, зміни або скасування законів у правоохоронній сфері, однак здійснення діяльності правоохоронних органів потребує наявності в їх працівників (окрім деяких категорій допоміжно-забезпечувального складу, діяльність яких не пов'язана із здійсненням владних повноважень) певного освітньо-кваліфікаційного рівня або проходження початкової підготовки, що знайшло своє закріплення у законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, які регламентують діяльність певного правоохоронного органу; в) діяльність правоохоронних органів включає як функції, безпосередньо пов'язані із правоохоронною діяльністю, так і інші функції, необхідні для забезпечення їх життєдіяльності (кадрові, інформаційні, матеріально-технічні).

4. Правопорядок - це стан суспільних відносин, у яких поведінка суб'єктів є правомірною; підсумок утілення законності в реальні суспільні відносини. Основні ознаки правопорядку: а) вимоги щодо його забезпечення (охорони та захисту) передбачені правовими нормами; б) виникає в результаті реалізації цих норм; в) забезпечується державою; г) створює умови для організованості суспільних відносин; д) виступає втіленням законності. Законність і правопорядок співвідносяться в такий спосіб: 1) правопорядок являє собою мету правового регулювання, саме для його досягнення видаються закони й інші нормативно-правові акти, здійснюється удосконалювання законодавства, вживаються заходи для зміцнення законності; 2) не можна домогтися правопорядку іншими способами, крім удосконалювання правового регулювання і забезпечення законності; 3) зміцнення законності закономірно і неминуче приводить до зміцнення правопорядку; 4) конкретний зміст правопорядку залежить від змісту законності. Додержання прав і свобод громадян, законності та правопорядку складають триєдину мету діяльності правоохоронної системи.

5. Аналіз сучасного стану діяльності правоохоронних органів засвідчив недооцінку принципів раціонального підбору, підготовки, переміщення й використання кадрів та мотивації праці, єдності впливу всіх методів управління для підтримки цілісності соціальної системи; економічності й ефективності управління; пріоритетності в досягненні стратегічних цілей, науковості і прогнозування соціального управління у діяльності правоохоронної системи. Наслідками нехтування даними принципами є недостатня ефективність діяльності у сфері боротьби зі злочинністю та правопорушеннями, неналежний рівень захисту прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин.

6. Для зниження рівня корупції у правоохоронній системі доцільним було б вжиття наступних заходів. По-перше, враховуючи важливість та складність антикорупційної діяльності, а також службову та дисциплінарну залежність працівників тих структур правоохоронних органів, до функцій яких належить боротьба із внутрішньовідомчою корупцією, від керівників цих органів, було б доцільно створити спеціальний автономний антикорупційний орган, підпорядкований безпосередньо Президентові України. До завдань такого органу має бути віднесено проведення оперативних заходів із виявлення фактів корупції у всіх правоохоронних органах, аналіз причин та умов, які сприяють вчиненню корупційних діянь, та розроблення превентивних заходів. По-друге, потребує перегляду система професійного відбору на службу до правоохоронних органів. Існуючі сьогодні критерії відбору базуються переважно на опитуванні кандидатів за допомогою тестових методик, анкет, співбесід, і, вочевидь, в такий спосіб виявити потенційно небезпечних в корупційному аспекті осіб досить складно, оскільки майже кожен кандидат намагається довести свою високу законослухняність. Більш доцільним було б використання лай-детекторів (детекторів брехні), за допомогою яких можливо було б запобігти потраплянню на службу до правоохоронних органів осіб, які намагаються підвищити свій матеріальний рівень за рахунок можливих хабарів. По-третє, було б доцільним внести у нормативно-правову базу діяльності правоохоронних органів відповідні зміни, що забезпечили б розширення можливостей виявлення корумпованих співробітників, проведення превентивних заходів впливу на ту категорію правоохоронців, що близькі до вчинення протиправних діянь корупційного характеру. І по-четверте, необхідно кардинально переглянути принципи та критерії ефективності виховної роботи у правоохоронних органах, впровадити регулярні соціологічні опитування їх працівників з метою виявлення причин та умов корупції і за результатами аналізу отриманих даних оперативно вживати необхідних коригувальних заходів з метою формування високої правової культури та морально-етичних якостей правоохоронців.

7. Особливості взаємодії правоохоронних органів полягають у наступному. По-перше, вказана взаємодія повинна служити досягненню мети правоохоронної системи, якою є додержання прав і свобод громадян, законності та правопорядку. По-друге, потреба у взаємодії виникає, коли певне правоохоронне завдання або не може бути вирішене силами одного правоохоронного органу (як, наприклад, завдання у сфері профілактики злочинності), або за умов взаємодії значно економить часові, матеріальні, трудові та інші ресурси правоохоронних органів. По-третє, взаємодія передбачає спільну діяльність правоохоронних органів, яка може відбуватися у різних формах, однак повинна мати такі ознаки, як: цілеспрямованість (прагнення до основної значимої мети); інтегрованість (взаємозв'язок і взаємозалежність суб'єктів спільної діяльності); структурованість (чіткість взаємного розподілу функцій і відповідальності); узгодженість (взаємна обумовленість дій взаємодіючих суб'єктів); організованість або керованість (підпорядкованість певному порядку діяльності); результативність (здатність досягати позитивного результату). По-четверте, взаємодія правоохоронних органів може мати як двосторонній, так і багатосторонній характер. По-п'яте, необхідно відмежовувати взаємодію учасників кримінального процесу, яка регламентується Кримінально-процесуальним кодексом України, від взаємодії як управлінської категорії. Якщо взаємодія у межах системи кримінального судочинства має на меті найбільш ефективне виконання завдання останнього, яким є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, котрі беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинуватий не був покараний, то взаємодія як управлінська категорія значно ширша за своїм змістом і регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а насамперед правовими актами, які визначають правовий статус певного правоохоронного органу.

8. З метою створення належного законодавчого підґрунтя для укладення адміністративних договорів необхідно розробити та прийняти Закон України «Про адміністративні договори», в якому чітко встановити предмет договірного регулювання, коло суб'єктів, які можуть їх укладати, обов'язкові вимоги до змісту таких договорів і заходи відповідальності за невиконання умов адміністративних договорів. Одночасно з прийняттям такого закону необхідно внести відповідні зміни до цивільного та господарського законодавства, а також до законодавства України про адміністративні правопорушення, передбачивши в останньому відповідні санкції за недодержання умов адміністративного договору. Лише за цих умов адміністративний договір взагалі та адміністративний договір щодо взаємодії правоохоронних органів зокрема може перетворитися у дієвий засіб підвищення ефективності діяльності державних органів, у тому числі і правоохоронних, щодо виконання покладених на них функцій та завдань.

9. З метою удосконалення механізму цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів необхідно внесення змін до законів, що регулюють діяльність останніх, спрямованих на закріплення прав суб'єктів демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами держави, обсягу їх повноважень, методів та засобів діяльності, прав та обов'язків представників вказаних державних органів під час здійснення такого контролю. Це дозволить досягти необхідної прозорості у діяльності правоохоронних органів держави та сприятиме виходу нашої країни на новий етап демократичного розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Монографії, підручники, навчальні посібники:

1. Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України: монографія: у 2 ч. / А. М. Куліш; Сумський державний університет. Суми: Вид-во СумДУ, 2007. Ч. І. 221 c.

2. Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України: монографія: у 2 ч. / А. М. Куліш; Сумський державний університет. Суми: Вид-во СумДУ, 2007. Ч. ІІ. 235 c.

3. Куліш А. М. Зміст управління державною службою / А. М. Куліш // Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні: науково-практичний посібник / [В. С. Венедіктов, М. І. Іншин, О. М. Клюєв, А. М. Куліш та ін.]; Харківськ. нац. ун-т внутр. справ. Х.: Вид-во Харківського національного університету внутрішніх справ, 2006. С. 81-129.

4. Куліш А. М. Виконавча влада в Україні / А. М. Куліш // Основи правознавства: навчальний посібник: у 2 ч. / [В. І. Горевий, Ю. В. Бордюк, Л. П. Валенкевич, А. М. Куліш та ін.]; Сумський державний університет. Суми: Вид-во СумДУ, 2006. Ч. І. С. 167-174.

5. Куліш А. М. Судові та правоохоронні органи / А. М. Куліш // Основи правознавства: навчальний посібник: у 2 ч. / [В. І. Горевий, Ю. В. Бордюк, Л. П. Валенкевич, А. М. Куліш та ін.]; Сумський державний університет. Суми: Вид-во СумДУ, 2006. Ч. ІІ. С. 205-244.

6. Куліш А. М. Правове регулювання боротьби з наркоманією / А. М. Куліш // Правове регулювання сфери охорони здоров'я людей, тварин, рослин в Європейському Союзі та Україні: науково-практичний посібник / [С. М. Губський, М. І. Іншин, Т. Є. Мироненко, О. М. Клюєв, А. М. Куліш та ін.]. К.: Центр учбової літератури, 2007. С. 197-215.

7. Куліш А. М. Загальні положення / А. М. Куліш // Митний кодекс України: науково-практичний коментар / [А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, В. А. Калюжний, А. М. Куліш та ін.]. К.: Правова єдність, 2008. С. 420-440.

8. Куліш А. М. Основні положення проходження служби в ОВС / А. М. Куліш // Порядок проходження служби в ОВС: навчальний посібник / за заг. ред. М. І. Іншина, О. М. Музичука. Харків: Титул, 2009. С. 6-18.

Наукові статті та тези доповідей і наукових повідомлень:

9. Куліш А. Щодо сутності правоохоронної системи / А. Куліш // Право України. 2005. № 10. С. 10-13.

10. Куліш А. Досвід боротьби з корупцією в поліції Великої Британії / А. Куліш // Право України. 2005. № 12. С. 141-145.

11. Куліш А. М. Законність і правопорядок: теоретичний аспект / А. М. Куліш // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2005. № 30. С. 171-175.

12. Куліш А. М. Правоохоронні органи України як система / А. М. Куліш // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2005. № 31. С. 302-305.

13. Куліш А. М. Сутність та ознаки правоохоронної діяльності / А. М. Куліш // Право і безпека. 2005. Т. 4. № 2. С. 80-82.

14. Куліш А. М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи» / А. М. Куліш // Право і безпека. 2005. Т. 4. № 5. С. 90-93.

15. Куліш А. М. Інститут омбудсмана як елемент правоохоронної системи України / А. М. Куліш // Підприємництво, господарство и право. 2005. № 2. С. 70-73.

16. Куліш А. М. Напрямки вдосконалення інформаційного забезпечення діяльності органів прокуратури / А. М. Куліш // Форум права. 2006. № 3. С. 72-76 [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06kamopy.pdf.

17. Куліш А. М. Проблеми кадрового забезпечення органів прокуратури України / А. М. Куліш // Форум права. 2006. № 2. С. 94-97 [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-2/06kamopu.pdf.

18. Куліш А. М. Напрямки вдосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності судових органів України / А. М. Куліш // Південноукраїнський правничий часопис. 2007. № 4. С. 86-88.

19. Куліш А.М. Удосконалення митного законодавства України як фактор підвищення ефективності діяльності правоохоронної системи / А. М. Куліш // Форум права. 2007. № 2. С. 217-225 [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07sivonu.pdf.

20. Куліш А. М. Основні напрямки реформування органів внутрішніх справ / А. М. Куліш // Форум права. 2008. № 1. C. 254-259 [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08kamvcu.pdf.

21. Куліш А. М. Класифікація правоохоронних органів України / А. М. Куліш // Південноукраїнський правничий часопис. 2008. № 3. С. 225-229.

22. Куліш А. М. Кадрові аспекти державної політики в сфері діяльності правоохоронної системи / А. М. Куліш // Форум права. 2008. № 2. С. 274-297 [Електронний ресурс]. Режим доступу: httр://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08kamdps.pdf.

23. Куліш А. М. Щодо належності правоохоронців до категорії державних службовців / А. М. Куліш // Південноукраїнський правничий часопис. 2008. № 4. С. 242-244.

24. Куліш А. М. Договірна взаємодія правоохоронних органів / А. М. Куліш // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2008. Вип. 40. С. 210-214.

25. Куліш А. М. Поняття й ознаки взаємодії правоохоронних органів України / А. М. Куліш // Підприємництво, господарство і право. 2008. № 11. С. 90-93.

26. Горевий В. Участь юридичної служби у відшкодуванні збитків, заподіяних суб'єкту господарювання (підприємництва) контрагентами / В. Горевий, А. Куліш // Підприємництво, господарство и право. 2008. № 10. С. 39-42.

27. Куліш А. М. Підвищення правової культури правоохоронців як фактор оптимізації діяльності правоохоронної системи України / А. М. Куліш // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2008. Вип. 11. С. 326-328.

28. Куліш А. М. Принципи управління правоохоронною системою України / А. М. Куліш // Південноукраїнський правничий часопис. 2009. № 1. С. 6-8.

29. Куліш А. М. Щодо правового статусу державної судової адміністрації України / А. М. Куліш // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2009. Вип. 12. С. 193-195.

30. Куліш А. М. Проблеми визначення правового статусу правоохоронних органів України / А. М. Куліш // Трудове право України у контексті Європейської інтеграції: науково-практична конференція, (Харків, 25-27 травня 2006 р.). Х.: Вид-во Харківського національного університету внутрішніх справ, 2006. С. 125-131.

31. Куліш А. М. Правова культура правоохоронців як умова ефективної діяльності правоохоронної системи України / А. М. Куліш // Соціально-захисна діяльності держави в умовах ринкових відносин: науково-практична конференція, (Чернігів, 31 травня - 2 червня 2007 р.). Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2007. С. 286-289.

32. Куліш А. М. Напрями реформування правоохоронних органів України / А. М. Куліш // Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів гуманітарного факультету (Суми, 21-25 квітня 2008 р.) - Суми: Сумський державний університет, 2008. Ч. 4. С. 4-5.

33. Сінченко Ю. П. Розвиток ідеї національної держави на сучасному етапі / Ю. П. Сінченко, А. М. Куліш / Запорізькі правові читання: щорічна міжнародна науково-практична конференція, (Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.). Запоріжжя: Вид-во Запорізького національного університету, 2007. С. 52-55.

34. Куліш А. М. Територіальний устрій у механізмі розбудови української держави / А. М. Куліш, Ю. П. Сінченко / Запорізькі правові читання: щорічна міжнародна науково-практична конференція, (Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.). Запоріжжя: Вид-во Запорізького національного університету, 2008. С. 51-54.

35. Куліш А. М. Державна політика в сфері діяльності правоохоронних органів / А. М. Куліш // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах: матеріали науково-практичної конференції (Харків, 27 листопада 2008 р.) / за ред. проф. А. Т. Комзюка та проф. М. І. Іншина. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. С. 54-60.

АНОТАЦІЯ

Куліш А.М. Правоохоронна система України: адміністративно-правові засади організації та функціонування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2009.

Дисертацію присвячено удосконаленню адміністративно-правових засад організації та функціонування правоохоронної системи України. Охарактеризовано стан наукової розробки проблеми, з'ясовано сутність, ознаки та сформульовано поняття правоохоронної системи України. Уточнено структуру правоохоронної системи України, визначено мету та принципи її функціонування. З'ясовано правові засади державної політики в сфері функціонування правоохоронної системи України. Сформульовано особливості адміністративно-правового статусу правоохоронних органів, здійснено їх класифікацію, а також визначено напрямки діяльності правоохоронних органів в Україні. Охарактеризовано особливості взаємодії та координації правоохоронних органів. Сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення правового й організаційного забезпечення функціонування правоохоронної системи України.

Ключові слова: правоохоронна система, правоохоронні органи, правоохоронна діяльність, адміністративно-правовий статус, організаційно-правове забезпечення; кадрове забезпечення; управління.

АННОТАЦИЯ

Кулиш А. Н. Правоохранительная система Украины: административно-правовые основы организации и функционирования. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право.

Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ организации и функционирования правоохранительной системы Украины. В работе исследовано состояние научной разработки проблем функционирования правоохранительной системы Украины; представлено понятие правоохранительной системы как социальной многоуровневой системы, которая включает систему правовых средств, методов и гарантий, которые обеспечивают охрану общественных отношений от противоправных посягательств, и государственные органы, которые выполняют правоохранительные функции; определенно цель и принципы ее деятельности. Отдельное внимание уделено освещению правовых принципов государственной политики в сфере функционирования правоохранительной системы.

На основании анализа концептуальных подходов к п проблематике правового статуса сделан вывод, что классификация видов статуса правоохранительных органов Украины выглядит следующим образом: 1) конституционно правовой статус правоохранительных органов определен в рамках ч. 3 ст. 17 Конституции Украины, которая провозглашает, что обеспечение государственной безопасности и защита государственной границы Украины возлагаются на соответствующие военные формирования и правоохранительные органы государства, организация и порядок деятельности которых определяются законом; 2) административно-правовой статус правоохранительных органов, который определяет особенности последних как элементов системы государственного управления и закрепленный в законодательных актах; регулирующих деятельность этих органов; 3) уголовно-процессуальный статус правоохранительных органов, который определяет особенности положения правоохранительных органов в аспекте уголовного судопроизводства;

Доказано, что, выходя из социального назначения и цели деятельности, к правоохранительным органам Украины должны быть отнесены: судебные органы, прокуратура, органы внутренних дел, Служба безопасности Украины, таможенные органы, налоговая милиция. Детально проанализировано правовые акты, которые регулируют деятельность этих правоохранительных органов в Украине, выделены пробелы и противоречия в правовом регулировании, предложены варианты их устранения.

В работе исследованы особенности организационно-правового обеспечения осуществления правосудия; прокурорского надзора и расследования преступлений; административно-юрисдикционной деятельности, борьбы с правонарушениями и коррупцией.

В диссертации сформулирован ряд конкретных предложений относительно внесения изменений и дополнений в нормативно-правовые акты, которые прямо или опосредовано регулируют вопросы организации и функционирования правоохранительной системы Украины.

Ключевые слова: правоохранительная система, правоохранительные органы, правоохранительная деятельность, административно-правовой статус, организационно-правовое обеспечение; кадровое обеспечение; управление.

SUMMARY

Kulish A. M. Law enforcement system of Ukraine: administrative-legal bases of organization and functioning. - Manuscript.

The dissertation for a Doctor of Legal Sciences' degree in Specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Ukraine, Kharkiv, 2009.

Dissertation is devoted to improvement of administrative-legal bases of organization and functioning of law enforcement system of Ukraine. The work characterizes the state of scientific elaboration of the issue, ascertains essence, characteristics and formulates the notion of law enforcement system of Ukraine. It specifies structure of law enforcement system of Ukraine, defines objective and principles of its functioning. Dissertation ascertains legal bases of state politics in the sphere of functioning of law enforcement system of Ukraine. The work formulates peculiarities of administrative-legal status of law enforcement organs, elaborates their classification, and also defines courses of functioning of law enforcement organs in Ukraine. It characterizes peculiarities of interaction and coordination of law enforcement organs. Dissertation formulates recommendations for improvement of legal and organizational support for functioning of law enforcement system of Ukraine.

Key words: law enforcement system, law enforcement organs, law enforcement activity, administrative-legal status, organizational-legal support, providing with human resources, administration.

Размещено на Allbest.ru