Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України

УДК 347.744(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНЕ (ФІРМОВЕ) НАЙМЕНУВАННЯ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Іщук Сергій Іванович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Якубівський Ігор Євгенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри цивільного права і процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор член-кореспондент Академії правових наук України Дзера Олександр Васильович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук, доцент Кучер Віталій Орестович, Львівський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу

Захист відбудеться «27» листопада 2009 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України (01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а).

З дисертацією можна ознайомитися у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України (01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-а).

Автореферат розіслано «25» жовтня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.І. Бобрик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку ринкових відносин передбачає поступове підвищення значення інтелектуальних продуктів та засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, які за своєю правовою природою належать до об'єктів права інтелектуальної власності. З огляду на це, законодавство у сфері інтелектуальної власності має закріплювати максимально простий та дієвий механізм набуття, реалізації та захисту прав на різні об'єкти інтелектуальної власності.

Реалізація права на комерційне (фірмове) найменування є особливо складним процесом, оскільки поряд із приватними інтересами самих суб'єктів права на цей засіб індивідуалізації повинні враховуватись інші інтереси - забезпечення порядку в цивільному обороті та не введення в оману інших осіб стосовно дійсного суб'єкта, який використовує комерційне (фірмове) найменування.

Законодавче регулювання правовідносин, об'єктом яких виступає комерційне (фірмове) найменування, потребує суттєвого доопрацювання. При цьому, пріоритетними напрямками розвитку законодавства у цій сфері є, по-перше, усунення протиріч між нормами Цивільного та Господарського кодексів України, які регулюють відносини щодо комерційних найменувань, по-друге, розробка та прийняття спеціального закону про комерційне найменування. Саме таке удосконалення правового регулювання комерційного (фірмового) найменування надасть змогу перетворити інститут комерційного найменування в ефективний засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту.

В українській цивілістичній літературі за останні роки проблемам цивільно-правового регулювання інституту комерційного (фірмового) найменування приділялась увага як у працях загального спрямування, так і спеціальних наукових дослідженнях. Зокрема, ці проблеми розглядались у дисертаційних дослідженнях А. О. Кодинця «Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг в Цивільному праві України» (Київ, 2006)м та І. В. Кривошеїної «Фірмове найменування: регулювання та правова охорона за законодавством України» (Київ, 2007). Ґрунтовне дослідження цієї теми викладене у роботі «Комерційне найменування в Україні: основні правові аспекти» за редакцією Ю. Л. Бошицького, О. О. Козлової, Г. О. Андрощука (Київ, 2006).

Теоретичним підґрунтям для цього дисертаційного дослідження, окрім робіт вищевказаних авторів, стали праці багатьох вітчизняних та іноземних вчених-юристів, зокрема: Ю. Є. Атаманової, Хр. Е. Бахчисарайцева, О. В. Безуха, Д. А. Бєлової, М. М. Богуславського, Г. Боденхаузена, Д. В. Бойка, Ю. Л. Бошицького, В.Ю.Бузанова, М.В. Венеціанова, М. К. Галянтича, В. В. Голофаєва, О. А. Городова, О. В. Дзери, В. А. Дмітрієва, Д. В. Дождєва, А. С. Довгерта, С. О. Довгого, В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко, В. О. Жарова, В. І. Єрьоменко, В. О. Калятіна, А. І. Камінки, Ю. М. Капіци, О. Р. Кибенко, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Н. М. Мироненко, С. В. Одінцова, М. В. Оніщука, В. В. Орлової, М. В. Паладія, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, В. В. Розенберга, А. О. Селіванова, О. Д. Святоцького, О. П. Сєргєєва, М. С. Суворова, В. А. Удінцова, П. П. Цитовича, Т. М. Шевелевої, Г. Ф. Шершеневича, І. Є. Якубівського тощо.

З аналізу наукових робіт вищевказаних авторів вбачається, що окремі аспекти правового інституту комерційного (фірмового) найменування в сучасній науці цивільного права є недостатньо дослідженими (зокрема, поняття та функції комерційного найменування, зміст відповідного суб'єктивного права тощо). Залишились не вирішеними також наукові дискусії з деяких питань цієї тематики, зокрема, щодо структури комерційного (фірмового) найменування, суб'єктів та особливостей права інтелектуальної власності на комерційне найменування тощо. У зв'язку з цим подальше дослідження проблем та перспектив правового регулювання комерційного (фірмового) найменування вбачається актуальним. Вищезазначене обумовлює необхідність комплексного теоретичного дослідження проблем правового регулювання відносин, пов'язаних із набуттям, реалізацією та захистом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 11/3 від 28 березня 2007 року). Дисертація виконана відповідно до загальної теми науково-дослідної роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка «Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України» на 2005-2008 рр. (номер державної реєстрації 0105U004945).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у розробці теоретичної моделі правового регулювання відносин, які виникають у зв'язку із використанням комерційного (фірмового) найменування, та формуванні пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.

Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення дисертантом таких завдань:

- дослідити історію становлення та розвитку інституту комерційного (фірмового) найменування;

- проаналізувати юридичну природу комерційного найменування;

- виявити основні функції комерційного найменування в цивільному обороті;

- визначити коло суб'єктів права інтелектуальної власності на комерційне найменування;

- проаналізувати підстави набуття прав на комерційне найменування; визначити структуру та основні вимоги до змісту комерційного найменування; проаналізувати зміст та основні ознаки права інтелектуальної власності на комерційне найменування як суб'єктивного права особи на вказаний засіб індивідуалізації;

- дослідити питання здійснення та захисту права інтелектуальної власності на комерційне найменування;

- внести пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України задля запровадження належної правової охорони прав на комерційні найменування.

Об'єктом дослідження є цивільні відносини, які виникають у зв'язку із набуттям, здійсненням, припиненням та захистом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування.

Предметом дослідження теоретичні та практичні питання правового регулювання відносин, що виникають при здійсненні права на комерційне найменування, а також нормативно-правові акти у даній сфері та практика їх застосування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, що виявилося, зокрема, у застосуванні окремих категорій діалектики (форма і зміст, структура та елемент тощо). В роботі також використано такі методи наукових досліджень: історико-правовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, статистичний, системноструктурний. Так, історико-правовий метод було використано автором при розгляді еволюції інституту комерційного (фірмового) найменування, а також при встановленні його поняття (підрозділи 1.1, 1.2 дисертації). Формально-юридичний метод застосовано під час аналізу змісту норм законодавства, що визначають поняття, структуру комерційного (фірмового) найменування, суб'єктів, порядок набуття та реалізації права на досліджуваний засіб індивідуалізації (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3 дисертації). Порівняльно-правовий метод дозволив дисертанту з'ясувати співвідношення комерційного найменування із іншими об'єктами права інтелектуальної власності (підрозділ 3.2 дисертації), також був використаний при аналізі норм законодавства інших країн, що регулює відносини у сфері використання комерційного найменування (підрозділи 2.2, 2.3 роботи). За допомогою статистичного методу автором було опрацьовано матеріали судової практики (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2, 3.3 дисертації). Використання системно-структурного методу дозволило, зокрема, чітко визначити пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та сформувати проект спеціального закону про комерційне найменування (додаток до дисертації). В процесі дослідження використовувалися також інші загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наукових положеннях, висновках та пропозиціях, що виносяться на захист.

Вперше:

1. Обґрунтовано, що основною частиною комерційного найменування слід вважати спеціальне індивідуалізуюче позначення, яке є розрізняльною частиною комерційного найменування. Встановлено, що додавання як другий елемент структури комерційного найменування є додатковим інформативним позначенням, яке містить вказівку на організаційно-правову форму юридичної особи, а також може містити вказівку на вид діяльності та інші позначення, використання яких не суперечить закону.

2. Запропоновано скороченим комерційним найменуванням вважати спеціальне індивідуалізуюче позначення юридичної особи, тобто основну частину комерційного найменування.

3. Поряд із функцією індивідуалізації, обґрунтовано інше призначення комерційного найменування у цивільному обороті ? майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть бути нематеріальним активом суб'єкта, майновим відображенням його ділової репутації.

4. Запропоновано запровадити у вітчизняному законодавстві єдиний термін для позначення досліджуваного явища - «комерційне найменування», як такий, що найбільш точно відображає суть досліджуваного засобу індивідуалізації та відповідає міжнародній термінології.

Удосконалено:

5. Визначення комерційного найменування, під яким запропоновано розглядати словесне чи інше буквене позначення, яке вирізняє суб'єкта з-поміж інших учасників цивільних відносин і не вводить в оману споживачів та інших осіб щодо справжньої його діяльності.

Дістало подальшого розвитку:

6. Висновок про те, що для ефективності інституту комерційного (фірмового) найменування цивільне законодавство повинно забезпечувати суб'єкту права інтелектуальної власності на комерційне найменування захист від неправомірного використання як тотожного, так і схожого до ступеня змішування комерційного найменування.

7. Положення про необхідність розгляду термінів «фірмове найменування» та «комерційне найменування» у чинному законодавсті України в якості синонімів. Тому, автором заперечується можливість надання різного значення «комерційному» та «фірмовому» найменуванню, зважаючи на коло суб'єктів, які наділені правом на комерційне (фірмове) найменування.

8. Питання про предмет ідентифікації комерційного найменування, відповідно до якого за законодавством України комерційне найменування є позначенням суб'єкта цивільного обороту та не повинно розглядатися в якості засобу індивідуалізації підприємства як об'єкта цивільного обороту, єдиного майнового комплексу.

9. Положення про розмежування понять «комерційне найменування» та «найменування юридичної особи», які в більшості випадків збігаються за змістом, однак мають різну юридичну природу та функціональне призначення. Різниця між вказаними поняттями полягає у тому, що комерційне найменування є об'єктом права інтелектуальної власності, тоді як найменування юридичної особи такої властивості не має. Крім того, законодавство передбачає різні підстави та порядок набуття прав на комерційне найменування та найменування юридичної особи. 10. Доводи про те, що суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть бути лише підприємницькі товариства та інші юридичні особи, створені для здійснення господарської комерційної (підприємницької) діяльності. Одночасно отримала подальше обґрунтування ідея про неможливість фізичних осіб-підприємців бути суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

11. Питання про момент виникнення прав на комерційне найменування, зокрема обґрунтовано, що право на комерційне найменування виникає саме з моменту використання, при цьому факультативна реєстрація комерційного найменування є цілком виправданим заходом, оскільки дозволяє формалізувати пріоритет прав на вказаний засіб індивідуалізації.

12. Ідея про обмежену (послаблену) виключність права на комерційне найменування, відповідно до якої можливе існування кількох тотожних або схожих комерційних найменувань суб'єктів в межах однієї країни, якщо такі суб'єкти мають різні предмет та (або) територію діяльності.

13. Положення про можливість надання права на використання скороченого комерційного найменування (основної частини комерційного найменування) за договором комерційної концесії.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та пропозицій дисертації у: 1) правотворчій діяльності - для удосконалення положень чинного законодавства, що регулюють відносини, пов'язані із набуттям, здійсненням, припиненням та захистом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування. За результатами дослідження автором розроблено проект закону «Про охорону прав на комерційне найменування» та сформульовано пропозиції щодо внесення змін до статей 90, 489, 490, 1116 ЦК України та ст. 159 ГК України; 2) науково-дослідній сфері - в якості підґрунтя для подальшого дослідження проблем, пов'язаних із реалізацією права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування; 3) правозастосовчій діяльності - шляхом застосування наданих рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності судів під час розгляду та вирішенні справ, пов'язаних із захистом прав на комерційне (фірмове) найменування; 4) навчальному процесі - під час викладання дисципліни «Цивільне право України» та спецкурсу «Право інтелектуальної власності», для підготовки відповідних навчальних і методичних посібників, навчально-методичних комплексів та підручників.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка та на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України.

Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на таких наукових конференціях: VIII Всеукраїнська науково-практична конференція «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (2006 рік, м. Острог), Регіональна науково-практична конференція, присвячена 15-ій річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007 рік, м. Івано-Франківськ), ІV Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (2007 рік, м. Луцьк), X Всеукраїнська науково-практична конференція «Формування правової держави: проблеми та перспективи» (квітень 2008 року, м. Тернопіль), V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (травень 2008 року, м. Луцьк), ХІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (травень, 2008 року, м. Острог).

Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлено в 11 публікаціях, в т.ч. в 6 наукових статтях, з яких 5 опубліковані у фахових юридичних виданнях, та 5 тезах доповідей на наукових заходах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких містить по три підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг дисертації складає 207 сторінок, з яких 21 сторінку займає список використаних джерел, що включає 205 найменувань. Додаток викладений на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

комерційний найменування цивільний інтелектуальний

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, окреслюється мета, завдання, об'єкт, предмет та методологія дослідження, висвітлюється наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, а також наводяться дані про апробацію результатів дисертації та публікації дисертанта за темою дисертації.

У Розділі 1. «Правова природа комерційного (фірмового) найменування», що складається з трьох підрозділів, досліджується еволюція фірмового найменування, поняття комерційного (фірмового) найменування, його основні ознаки та функції.

У підрозділі 1.1. «Становлення та розвиток джерел правового регулювання комерційного (фірмового) найменування» досліджується процес виникнення комерційного найменування; аналізуються перші спроби нормативного регулювання цього засобу індивідуалізації на рівні національних законодавств окремих країн; з'ясовуються основні теоретичні погляди на правову природу комерційного (фірмового) найменування; досліджується процес розвитку законодавства про комерційне найменування на території України до прийняття чинних ЦК та ГК України.

В результаті аналізу перших законодавчих моделей правого регулювання фірмового найменування, передбачених Французьким торговим кодексом 1808 року та Німецьким торговим уложенням 1861 року та поглядів тогочасних дослідників на правову природу комерційного найменування, дисертантом було виділено дві основні історичні концепції досліджуваного засобу індивідуалізації. Відповідно до першої, так званої «суб'єктної концепції фірми», комерційне (фірмове) найменування розглядалося в якості імені чи найменування суб'єкта в сфері торгово-промислової діяльності. Прихильники іншої позиції вважали, що комерційне (фірмове) найменування позначає в майновому обороті назву підприємства (як єдиного майнового комплексу), яке належить одноосібному купцю чи товариству. Причиною розбіжностей у визначених поглядах на правову природу досліджуваного правового явища став предмет ідентифікації комерційного (фірмового) найменування суб'єкт чи об'єкт цивільного обороту.

У підрозділі 1.2. «Поняття комерційного (фірмового) найменування» дисертантом розкриваються основні характеристики комерційного (фірмового) найменування, які необхідні для визначення поняття досліджуваного правового явища та подальшого формування концепції комерційного (фірмового) найменування.

В дисертації розкривається проблема співвідношення термінів «фірма», «фірмове найменування» та «комерційне найменування», що використовуються для позначення досліджуваного засобу індивідуалізації.

З'ясовано, що в законодавстві України терміни «фірмове найменування» та «комерційне найменування» вживаються в якості синонімів. Автором висловлено критичні зауваження щодо різного розуміння вказаних юридичних термінів, зважаючи на коло суб'єктів, які можуть користуватися «комерційним» і «фірмовим» найменуванням відповідно. Тому дисертантом пропонується застосовувати у законодавстві єдиний термін «комерційне найменування», як такий що відповідає міжнародній термінології, оскільки одночасне використання обох термінів вносить труднощі у процес правозастосування.

Вирішуючи дискусійне питання про предмет індивідуалізації комерційного найменування (об'єкта чи суб'єкта майнового обороту) автор приходить до висновку, що в чинному ЦК України комерційне найменування розглядається як позначення суб'єкта цивільного обороту. У дослідженні звертається увага на неможливість розгляду комерційного найменування в якості позначення підприємства як об'єкта майнового обороту, єдиного майнового комплексу. Тому пропонується виключити із ЦК України ч.2 ст.490, яка забороняє передавати майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування без передачі прав на цілісний майновий комплекс (підприємство, як об'єкт права). На думку дисертанта, вказана норма суперечить правовій природі комерційного найменування і обмежує оборотоздатність досліджуваного засобу індивідуалізації.

На основі досліджених ознак комерційного найменування автором сформульоване його визначення, за яким комерційне найменування слід розглядати як словесне чи інше буквене позначення, яке вирізняє визначеного законом суб'єкта з-поміж інших учасників майнового обороту і не вводить в оману споживачів та інших осіб щодо справжньої його діяльності.

В ході дослідження визначено, що принципи комерційного найменування є основними правовими засадами регулювання вказаного засобу індивідуалізації. Першим принципом комерційного найменування є принцип істинності, який визначає: по-перше, комплекс вимог, що визначають зміст і структуру комерційного найменування, по-друге, заборону на включення до комерційного найменування позначень, що можуть ввести в оману споживача щодо дійсної діяльності суб'єкта господарювання. Другим принципом комерційного найменування є принцип виключності, що передбачає заборону використання в комерційному найменуванні тотожних та схожих до ступеня змішування засобів індивідуалізації, права на які належать іншим суб'єктам без їх згоди. Третім принципом комерційного найменування є принцип стабільності, який у контексті розуміння комерційного найменування як позначення суб'єкта обороту повинен передбачати обмеження на відступлення майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування. У підрозділі 1.3. «Функції комерційного найменування в цивільному оброті України» розкривається призначення комерційного найменування як об'єкта права інтелектуальної власності. Першою функцією комерційного найменування, яка досліджується в роботі, є функція індивідуалізації. Ця функція комерційного найменування зумовлює те, що в системі об'єктів права інтелектуальної власності досліджуваний об'єкт відноситься до групи правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів робіт, послуг. Детальний аналіз вказаного призначення комерційного найменування дозволив автору виділити два складових елементи функції індивідуалізації: інформаційну функцію та функцію гарантії.

Дисертантом обґрунтовується друге важливе призначенням комерційного найменування, що характеризує юридичну природу даного об'єкта права інтелектуальної власності, ? майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування можуть бути нематеріальним активом суб'єкта підприємницької діяльності. Законодавчо передбаченою конструкцією, яка може бути використана під час майнової оцінки прав на комерційне найменування, є категорія гудвіл. Під гудвілом у цій ситуації слід розуміти різницю між чистими активами суб'єкта підприємницької діяльності та його балансовою вартістю. Інформаційним носієм гудвілу, на думку автора, виступає комерційне найменування.

Розділ 2. «Набуття права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування» містить три підрозділи.

Підрозділ 2.1. «Вимоги, яким повинно відповідати комерційне (фірмове) найменування» присвячений дослідженню питання структури вказаного об'єкта права інтелектуальної власності та основних вимог до елементів комерційного найменування.

Основною передумовою для визначення структури комерційного найменування, на думку дисертанта, стало дослідження співвідношення понять «комерційне найменування» та «найменування юридичної особи», в результаті якого автором встановлюється, що вказані правові категорії, незважаючи на можливість бути тотожними за змістом, є абсолютно різними за юридичною суттю. В роботі формулюються основні аргументи на підтвердження вказаної позиції. По-перше, на відміну від найменування юридичної особи, комерційне найменування є об'єктом права інтелектуальної власності та охороняється за допомогою механізму виключних майнових прав. По-друге, набуття прав інтелектуальної власності на комерційне найменування носить факультативний характер. По-третє, різниця між правовими категоріями комерційне найменування і найменування юридичної особи полягає у неоднакових підставах виникнення прав на них. Моментом виникнення права на найменування юридичної особи, на відміну від комерційного найменування, вважається державна реєстрація юридичної особи. По-четверте, розгляд комерційного найменування в якості специфічного виду офіційного найменування юридичної особи робить неможливим реалізацію принципу виключності комерційного найменування. Оскільки з позицій інституту найменування юридичної особи можливе існування двох суб'єктів господарювання із однаковими спеціальними позначеннями та різними організаційно-правовими формами.

Дисертантом встановлено, що до структури комерційного найменування входять два елементи: основна частина (корпус) та додавання. Автором запропоновано основною частиною комерційного найменування розглядати спеціальне індивідуалізуюче позначення суб'єкта обороту. Саме воно є розрізняльною частиною комерційного найменування. Додаванням, на думку автора, є позначення, яке містить вказівку на організаційно-правову форму юридичної особи та інші додаткові позначення. Наявність додавання в структурі комерційного найменування обґрунтовується, в першу чергу, потребами цивільного обороту - захист інтересів споживачів та надання іншим особам додаткової інформації про суб'єкта права на комерційне найменування.

Дисертантом доводиться доцільність закріплення у законодавстві заборон на включення окремих позначень до основної частини комерційного найменування, а саме: позначення, які, по-перше, суперечать публічному порядку та моралі, по-друге, можуть ввести в оману споживача, по-третє, містять елементи об'єктів інтелектуальної власності, права на які належать іншим особам без їх згоди, та інші позначення, використання яких заборонено законом.

В структурі додавання автором виділено три групи елементів: 1) обов'язкове позначення, що містить вказівку на організаційно-правову форму юридичної особи; 2) елементи, що є обов'язковими для певних категорій юридичних осіб, створених для здійснення підприємницької діяльності, при цьому їх використання іншими суб'єктами заборонено (слова «банк», «страхова компанія», «фондова біржа» та ін.); 3) факультативні позначення, вибір яких не повинен вводити в оману споживачів та інших осіб (слова «центральний», «виробничий», «торговий» та ін.)

Розглядаючи категорію «скорочене комерційне найменування», автор пропонує вважати останнім лише основну частину комерційного найменування. На думку дослідника, за такої умови можна реалізувати практичну корисність терміна «скорочене комерційне найменування», оскільки терміном можливо позначати елемент комерційного найменування, який є розрізняльним елементом досліджуваного засобу індивідуалізації.

У пункті 2.2. «Суб'єкти права на комерційне (фірмове) найменування» встановлюється перелік суб'єктів права інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Питання можливості юридичних осіб бути суб'єктами права на комерційне найменування розділено автором на дві складові. По-перше, в роботі аргументується позиція про відсутність в юридичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, права на комерційне найменування. Можливість непідприємницьких юридичних осіб бути суб'єктами права на комерційне найменування не узгоджується із призначенням цього засобу індивідуалізації: здійснюючи функцію індивідуалізації, комерційне найменування не може розглядатися нематеріальним активом юридичної особи, що діє без мети отримання прибутку. Тому, з точки зору дисертанта, для індивідуалізації таких суб'єктів достатньо застосування інституту найменування юридичної особи. По-друге, автором звертається увага на те, що для визначення кола суб'єктів права інтелектуальної власності на комерційне найменування недостатньо застосування лише норми ч. 2 ст. 90 ЦК України. До переліку юридичних осіб, які можуть набувати права інтелектуальної власності на комерційне найменування, слід також відносити юридичних осіб, створених для здійснення комерційної (підприємницької) діяльності в інших організаційно-правових формах, передбачених ГК України та законами України.

Під час дослідженні суб'єктів права на комерційне найменування отримує подальше обґрунтування ідея про відсутність у фізичних осіб-підприємців можливості бути суб'єктом права на комерційне найменування. Автором стверджується, що норма ст. 159 ГК України, за якою фізичні особи-підприємці віднесено до суб'єктів права на комерційне найменування, не може бути практично реалізована і суперечить загальній концепції комерційного найменування. Використання формули комерційного найменування фізичної особи-підприємця, яка включає прізвище або ім'я особи, нівелює принцип виключності комерційного найменування, оскільки фізичній особі належить гарантоване законом право використання свого імені в цивільному обороті.

Враховуючи вищенаведене, автор пропонує наступні зміни до законодавства: 1) абз.1 ч.2 ст. 90 ЦК України викласти в наступній редакції: «Юридична особа, яка створена для здійснення підприємницької діяльності, може мати комерційне найменування»; 2) ч. 1 ст. 159 ГК України викласти в наступній редакції: «Юридична особа - суб'єкт господарювання, основною метою якого є здійснення комерційної господарської діяльності, може мати комерційне найменування».

У підрозділі 2.3. «Порядок набуття прав на комерційне (фірмове) найменування» досліджується питання про момент виникнення права інтелектуальної власності на вказаний засіб індивідуалізації.

На основі аналізу чинного законодавства, доктринальних ідей щодо означеного питання та іноземного досвіду функціонування інституту комерційного найменування автором обґрунтовується позиція, відповідно до якої у сучасній концепції комерційного найменування момент виникнення майнових прав інтелектуальної власності на цей засіб індивідуалізації не повинен ставитись в залежність від реєстраційної процедури. Такий висновок зумовлений кількома аргументами:

По-перше, реєстраційна процедура несумісна із нормою ст.8 Паризької конвенції про охорону промислової власності, яка є частиною національного законодавства держави і відповідно має пріоритет над внутрішніми нормативними актами. По-друге, обов'язкова реєстрація прав на комерційне найменування несумісна із принципом обмеженої виключності прав на досліджуваний засіб індивідуалізації, який допускає існування схожих до ступеня змішування чи тотожних комерційних найменувань, якщо це не завдає шкоди споживачам та не порушує інтереси таких суб'єктів. По-третє, зважаючи на різну правову природу понять «комерційне найменування» та «найменування юридичної особи», дисертант звертає увагу на неможливість реєстрації комерційного найменування автоматично із державною реєстрацією суб'єкта підприємницької діяльності.

Одночасно в роботі підтримується та додатково обґрунтовується ідея запровадження факультативної реєстрації права на комерційне найменування. На думку автора, реєстраційна процедура необхідна для захисту права інтелектуальної власності на цей об'єкт обороту, оскільки відомості щодо такої реєстрації можуть стати ефективним засобом доказування пріоритету прав на комерційне найменування.

Тому, пропонується викласти ч. 2 ст. 159 ГК України в наступній редакції: «Юридична особа, комерційне найменування якої набуло правової охорони відповідно до положень Цивільного кодексу України та (або) чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, може внести його до реєстру, порядок ведення якого визначається законодавством України» Розділ 3. «Здійснення та захист права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування» присвячений аналізу особливостей суб'єктивного права інтелектуальної власності на комерційне найменування, процесу його реалізації та захисту.

Підрозділ 3.1. «Зміст права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування» містить аналіз основних особливостей права на комерційне найменування.

В результаті дослідження виключності як базової характеристики права на комерційне найменування автор підтримує та додатково обґрунтовує ідею про обмежену (послаблену) виключність права на досліджуваний засіб індивідуалізації. Встановлюється, що існування кількох тотожних або схожих до ступеня змішування комерційних найменувань суб'єктів у межах цивільного обороту країни допустиме, якщо такі суб'єкти мають різні предмет та (або) територію діяльності.

На думку дисертанта, послаблення виключності права на комерційне найменування не позбавляє можливостей захисту такого права - для цього суб'єкт права на комерційне найменування повинен довести пріоритет прав на вказаний засіб індивідуалізації. При цьому, на відповідача повинен покладатися обов'язок доведення обставин, які б давали йому можливість застосовувати правило обмеженої виключності.

Під час визначення обсягу правової охорони, який гарантується суб'єкту права на комерційне найменування, дисертантом критично сприймається ідея можливості захисту права на комерційне найменування виключно від використання тотожного позначення. Аналіз судової практики з цього питання дозволив сформулювати положення, за яким право на комерційне найменування повинно гарантувати суб'єкту захист від неправомірного використання як тотожного, так і схожого до ступеня змішування позначення в якості комерційного найменування. У зв'язку з цим, автором пропонуються ч. 4. ст. 489 ЦК України доповнити словом «схожі до ступеня змішування» та викласти в наступній редакції: «Особи можуть мати однакові або схожі до ступеня змішування комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються».

Враховуючи попередні висновки щодо особливостей права на комерційне найменування, автором ставиться під сумнів можливість існування в правовому механізмі комерційного найменування категорії «відомі комерційні найменування» як одного із винятків із обмеженої виключності права на досліджуваний засіб індивідуалізації.

Дисертантом запропоновано поряд із обмеженою виключністю іншими ознаками права на комерційне найменування вважати його наступні характеристики: 1) безстроковий характер; 2) одиничність (право суб'єкта мати лише одне спеціальне індивідуалізуюче позначення); 3) можливість „обмеженої” оборотоздатності, а саме надання дозволу на використання основної частини комерційного найменування за договором комерційної концесії. Разом з тим, дисертант відстоює позицію, що право на комерційне найменування не може бути одночасно обов'язком для суб'єкта, а право на досліджуваний засіб індивідуалізації, як вважають окремі дослідники, не може розглядатися особистим немайновим правом суб'єкта.

Підрозділ 3.2. «Здіснення права на комерційне (фірмове) найменування» присвячений розгляду способів реалізації майнових прав на досліджуваний об'єкт права інтелектуальної власності.

Автором пропонується розглядати використання права на комерційне найменування в двох аспектах: 1) номінальне оповіщення, тобто використання комерційного найменування в договорах, інших документах, рекламі, за яким останнє повністю збігається із офіційним найменуванням юридичної особи; 2) використання через застосування, тобто розміщення комерційного найменування на товарах та упаковці, застосування в торговельних марках, в мережі Інтернет. У роботі досліджується саме другий аспект використання комерційного найменування, у якому акцентується увага на реалізації права щодо спеціального позначення юридичної особи, створеної з метою здійснення підприємницької діяльності. Розгляд використання комерційного найменування в торговельних марках і співвідношення прав на вказані об'єкти права інтелектуальної власності здійснено у двох варіантах, залежно від того, права на який об'єкт виникають раніше. Автором звертається увага на те, що доведення пріоритету прав на комерційне найменування перед торговельною маркою є фактично безперспективним, оскільки ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», яка оперує поняттям «відомі комерційні найменування», не може бути практично реалізована.

У зв'язку з цим пропонується із абз. 4 п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вилучити слова «відомі в Україні».

Окремою складовою реалізації права на комерційне найменування, що стала предметом розгляду в цьому підрозділі роботи, є використання спеціального позначення, що охороняється, в доменних іменах. Проте, використання комерційного найменування в доменних іменах ускладнюється об'єктивною обставиною - можливістю існування лише одного доменного імені в домені одного рівня, що не узгоджується із правилом обмеженої виключності права на комерційне найменування. Тому, для вирішення означеного питання автором запропоновано у законодавстві України передбачити наступне положення: 1) в домені одного рівня встановити виключне право суб'єкта використовувати основну частину належного йому комерційного найменування в якості доменного імені; 2) обмежити застосування одного комерційного найменування лише в одному домені.

У переліку прав на комерційне найменування, окрім права на використання та виключного права перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, дисертантом пропонується передбачити повноваження щодо надання дозволу на використання основної частини комерційного найменування за договором комерційної концесії.

В роботі визначаються основні умови, за яких може бути реалізоване вказане повноваження. По-перше, надання дозволу на використання за договором комерційної концесії може здійснюватись лише щодо спеціального індивідуалізуючого позначення суб'єкта, тобто предметом договору комерційної концесії може бути не все комерційне найменування, а лише його основна частина. По-друге, за договором комерційної концесії користувач отримує право на використання спеціального розрізняльного позначення в якості позначення діяльності (справи), однак, повинен використовувати одночасно власне комерційне найменування. Разом з тим, автор зауважує, що надання дозволу на використання основної частини комерційного найменування не порушує принципу стабільності комерційного найменування, бо не передбачає відступлення прав на спеціальне позначення.

Тому, у роботі пропонуються наступні зміни до законодавства: 1) ст. 490 ЦК України доповнити пунктом 4 наступного змісту: «право надавати дозвіл на використання основної частини комерційного найменування за договором комерційної концесії»; 2) п. 1 ст. 1116 ЦК України після слів торговельних марок доповнити словами «комерційних найменувань»

У підрозділі 3.3. «Захист права на комерційне (фірмове) найменування» автором визначаються основні порушення права інтелектуальної власності на комерційне найменування та досліджуються форми та способи захисту порушеного права.

Автором звертається увага на те, що самозахист як неюрисдикційна форма захисту права на комерційне найменування обмежений критерієм правомірності дій особи ? суб'єкта права інтелектуальної власності на вказаний засіб індивідуалізації. Тому, дисертантом встановлено, що основним способом самозахисту є публічна заява правоволодільця через засоби масової інформації про використання третьою особою тотожного чи схожого комерційного найменування без належних на те підстав. Юрисдикційну форму захисту права на комерційне найменування автором розглянуто в контексті загального та спеціального порядку захисту порушеного права на досліджуваний засіб індивідуалізації.

У роботі встановлюється, що судовий порядок є найбільш ефективною формою захисту прав інтелектуальної власності на комерційне найменування, оскільки поряд із припиненням порушення він передбачає можливість відшкодування збитків особі, права якої порушено. Автором проаналізовано способи захисту права на комерційне найменування, що можуть бути застосовані під час звернення до суду.

У контексті захисту права на комерційне найменування в спеціальному порядку автором аналізуються можливості суб'єкта звертатися до Антимонопольного комітету України і його органів та до Державного департаменту інтелектуальної власності за метою захисту порушеного права.

Поряд із захистом права на комерційне найменування автором виявлено додаткові засоби охорони права на досліджуваний об'єкт права інтелектуальної власності, які дозволяють запобігати неправомірному використанню комерційного найменування. Серед яких можуть використовуватися реєстрація основної частини комерційного найменування в якості торговельної марки до прийняття спеціального закону в сфері охорони комерційних найменувань та добровільна реєстрація комерційного найменування у відповідному реєстрі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці теоретичної моделі правового регулювання відносин, які виникають у зв'язку із використанням комерційного (фірмового) найменування. Основними результатами, висновками та рекомендаціями дисертації є наступні положення:

1. Комерційне найменування як самостійний об'єкт права інтелектуальної власності повинно розглядатися позначенням суб'єкта цивільного обороту та не може бути позначенням підприємства як об'єкта цивільного обороту.

2. Позначення, що є об'єктом комерційного найменування, повинне відповідати наступним загальним вимогам: а) надавати можливість вирізнити суб'єкта серед інших учасників цивільного обороту; б) не вводити в оману споживачів та інших осіб щодо його діяльності, зокрема містити правдиву вказівку на суб'єкта; в) не містити тотожних або схожих до ступеня змішування засобів індивідуалізації осіб, товарів, робіт, послуг, об'єктів авторського права, права на які належать іншим особам, без згоди цих осіб.

3. Суб'єктами права на комерційне найменування можуть бути підприємницькі товариства та інші юридичні особи, створені для здіснення господарської комерційної (підприємницької) діяльності.

4. Повне комерційне найменування складається із основної частини та додавання. Основною частиною комерційного найменування (скороченим комерційним найменуванням) є спеціальне індивідуалізуюче позначення юридичної особи, що є об'єктом права інтелектуальної власності.

5. Право на комерційне найменування виникає з моменту першого його використання за умови відповідності його загальним вимогам до комерційного найменування незалежно від його реєстрації. Суб'єкт права на комерційне найменування має право зареєструвати його в спеціальному реєстрі комерційних найменувань; відомості з такого реєстру комерційних найменувань повинні бути загальнодоступними і використовуватись під час доведення факту пріоритету права особи на комерційне найменування.

6. Право на комерційне найменування припиняється у випадку ліквідації юридичної особи або у випадку зміни особою належного їй комерційного найменування. Під час злиття, приєднання юридичних осіб, а також перетворення юридичної особи, право на використання основної частини комерційного найменування переходить до правонаступників таких юридичних осіб. Під час поділу юридичної особи право на використання основної частини комерційного найменування може бути визнано за кожною із новостворених юридичних осіб, якщо тільки це не вводить в оману інших учасників цивільного обороту та споживачів.

7. Обмежена виключність права інтелектуальної власності на комерційне найменування означає, що юридичні особи, що діють із метою отримання прибутку, можуть використовувати тотожні або схожі комерційні найменування у випадку здійснення ними різного виду діяльності та (або) здійснення діяльності на різних територіях, якщо це не порушує їх інтереси і не вводить в оману споживачів та інших осіб.

8. Майновими правами на комерційне найменування повинні бути: 1) право на використання комерційного найменування; 2) право дозволяти іншим особам використовувати основну частину комерційного найменування за договором комерційної концесії; 3) право перешкоджати, в тому числі забороняти іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування.

9. Використанням комерційного найменування повинно визнаватися: нанесення його на будь-який товар, упаковку, в якій міститься товар, вивіску, етикетку, тощо; застосування його в діловій документації та рекламі; використання основної частини комерційного найменування в якості торговельної марки чи її елемента; використання основної частини комерційного найменування в доменних іменах; інші форми використання, не заборонені спеціальним законом про комерційне найменування.

10. Суб'єкт права на комерційне найменування може передати за договором комерційної концесії право на використання основної частини належного йому комерційного найменування. Така передача може бути здійснена за наступних умов: 1) користувач за договором комерційної концесії зобов'язаний інформувати споживачів у найбільш доступній формі про використання комерційного найменування правоволодільця; 2) користувач використовує отримане за договором позначення для ідентифікації належного йому єдиного майнового комплексу (справи); 3) користувач, під час використання позначення, отриманого за договором комерційної концесії повинен використовувати одночасно належне йому комерційне найменування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Іщук С. Сутність комерційного найменування як об'єкта права інтелектуальної власності / С. Іщук // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2006. - Випуск 43. - С. 172-179.

2. Іщук С. І. Особливості виникнення права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування / С.І. Іщук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 37. ? К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. ? С. 414?419.

3. Іщук С. І. Виключність права на комерційне (фірмове) найменування / С.І. Іщук // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. ? К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2008. ? С.427?431.

4. Іщук С. Визначення сутності комерційного (фірмового) найменування: термінологічний аспект / С. Іщук // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2008. - Випуск 46. - С. 112?119.

5. Іщук С. Структура комерційного (фірмового) найменування / С. Іщук // Юридична Україна. - 2008. - № 8. - С. 46?50.

6. Іщук С. Особливості права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування / С. Іщук // Наукові записки: Серія „Право”. - Випуск № 7. - Острог: Видавництво Національного університету „Острозька академія”, 2006. - С. 171?177.

7. Іщук С. Функції комерційного (фірмового) найменування в цивільному обороті / С. Іщук // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами ІV Міжнародної науково-практичної конференції, 1-2 червня 2007 року, м.Луцьк: У 2-х томах / Уклад. Т.Д.Климчук, І.М.Якушев. - Луцьк: РВВ „Вежа”, 2007. - Т.І. - С. 385?388.

8. Іщук С. Суб'єкти права на комерційне (фірмове) найменування / С.Іщук // Верховенство права у правозастосовчій діяльності: матеріали Регіональної науково-практичної конференції, присвяченій 15-ій річниці Юридичного інституту, 12-13 жовтня 2007 року, м. Івано-Франківськ. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 171?180.

9. Іщук С. Особливості захисту права на комерційне (фірмове) найменування Антимонопольним комітетом України та його органами / С. Іщук // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 11 квітня 2008 року, м. Тернопіль. - Тернопіль, 2008. - С. 317?321.

10. Іщук С. Співвідношення права на комерційне (фірмове) найменування та торговельну марку: основні правові аспекти / С.Іщук // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції, 30-31 травня 2008 року, м. Луцьк / Уклад. Т. Д. Климчук. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - С. 252?255.

11. Іщук С. Щодо можливості фізичних осіб-підприємців бути суб'єктами права на комерційне (фірмове) найменування / С. Іщук // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: матеріали IX Всеукраїнської науково-практичній конференції, 30?31 травня 2008 року, м. Острог. - Острог: Видавництво Національного університету „Острозька академія”, 2008. - С. 155158.

АНОТАЦІЇ

Іщук С.І. Право інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування - Рукопис.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права та підприємництва Академії правових наук України. - Київ, 2009.

В дисертації досліджено проблеми цивільно-правового регулювання інституту комерційного (фірмового) найменування в Україні, проаналізовано ознаки та принципи комерційного найменування, здійснено його авторське визначення. Визначено можливості застосування термінів «фірма», «фірмове найменування», «комерційне найменування» для позначення досліджуваного правового явища та встановлено основні функції комерційного найменування в цивільному обороті. Визначено структуру та основні вимоги до елементів комерційного найменування, а також здійснено висновок, що основною частиною комерційного найменування є спеціальне індивідуалізуюче позначення. У дослідженні проаналізовано питання суб'єктів права на комерційне найменування, висвітлено порядок виникнення права особи на комерційне найменування. Також у роботі проаналізовано особливості суб'єктивного права на комерційне найменування, досліджено такі його ознаки як виключність, безстроковий характер, одиничність можливість обмеженої оборотоздатності. Вивчено питання реалізації та захисту права на комерційне найменування. На основі проведених в дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України та запропоновано проект закону про охорону прав на комерційні найменування.