Експерт у провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Орієнтація України на побудову правової держави та впровадження загальноєвропейських цінностей істотно актуалізують наукові дослідження, присвячені безпосередньо забезпеченню прав та свобод людини у різних сферах діяльності держави. Адміністративне право, яке об'єктивно відображає тенденції розвитку суспільного життя, перебуває нині у стані оновлення його основоположних засад, переорієнтації з державоцентристської у людиноцентристську галузь права, покликану забезпечувати права та свободи людини у сфері публічно-правових відносин. Все це повною мірою стосується і адміністративно-деліктної процесуальної його складової, зокрема провадження у справах про адміністративні правопорушення. Серед проблем, які перебувають у центрі уваги юридичної спільноти, актуальними залишаються питання ефективного законодавчого регулювання засад участі експерта в адміністративно-деліктному провадженні, особливості його участі у зазначеній сфері відносин. Адже можливість забезпечення використання спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва у форматі адміністративно-деліктного провадження є важливою складовою реалізації принципу пріоритетності забезпечення прав та свобод людини у такому провадженні, засобом обмеження можливих порушень з боку органів адміністративної юрисдикції під час розгляду справ про адміністративні проступки, гарантією законності притягнення винних до адміністративної відповідальності, що є особливо важливим в умовах істотного зростання кількості та урізноманітнення зовнішніх форм прояву адміністративних правопорушень, існування значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють адміністративно-деліктні відносини, в т. ч. й процесуальну їх складову, модифікації розмаїття заходів протидії адміністративним проступкам тощо.

Фундаментальною базою для дослідження питань, що розглядаються, можуть слугувати наукові праці вітчизняних правників, присвячені вивченню особливостей прояву правового статусу експерта в кримінальному, цивільному процесах, провадженні у справах про порушення митних правил, експертизі та висновку експерта.

Нині доводиться констатувати відсутність у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних монографічних наукових досліджень з обраної нами теми, зокрема таких, які б містили ґенезу вивчення проблем експерта в адміністративно-деліктному провадженні, поглиблений ґрунтовний аналіз статусу експерта у ньому, розкривали б сутність самого статусу експерта, визначали місце і роль останнього в системі суб'єктів провадження, правове становище експерта на окремих його стадіях, і, безперечно, шляхи вдосконалення участі експерта у досліджуваному провадженні та перспективи подальшого нормативного врегулювання відповідних відносин. Ось це і обумовило вибір теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на підставі аналізу наявних літературних та нормативних джерел розкрити сутність діяльності експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та особливості його адміністративно-правового статусу у зазначеному провадженні, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері і практики його застосування.

Відповідно до поставленої мети, основними завданнями дослідження є:

- аналіз правової природи спеціальних знань як фактора, що обумовлює можливість участі їх носіїв в адміністративно-деліктному провадженні; характеристика природи експертизи в адміністративно-деліктному провадженні як форми використання спеціальних знань;

- висвітлення генезису наукових досліджень адміністративно-правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

- характеристика основних елементів правового статусу експерта у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (прав, обов'язків, гарантій та відповідальності);

- визначення місця та ролі експерта в системі суб'єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення;

- встановлення особливостей участі експерта на окремих стадіях адміністративно-деліктного провадження;

- узагальнення зарубіжного досвіду нормативного регулювання адміністративно-правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та визначення пріоритетів його запозичення вітчизняним законодавцем у сучасних умовах;

- обґрунтування основних напрямів розвитку законодавства в аспекті визначення засад участі експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

- формулювання ключових проблем та розроблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства України.

1. Правова детермінація феномена «експерт у провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Розглянуто правову категорію «спеціальні знання», проаналізовано погляди вчених-юристів щодо правильності розуміння та тлумачення цього поняття, наголошено на необхідності розмежування понять «спеціальні знання» та «спеціальні пізнання», останнє з яких отримало авторське визначення.

На підставі аналізу діючого законодавства України та значного обсягу наукової правничої літератури кримінально-правового, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального та адміністративно-процесуального змісту запропоновано власне тлумачення терміна «експертиза у провадженні в справах про адміністративні правопорушення».

Підкреслено важливість розширення процесуального статусу експерта і акцентовано увагу на необхідності нормативного закріплення визначення експертизи, її різновидів, процесуальної форми її призначення, процесуальних вимог щодо оформлення результатів експертизи, зокрема вимог до змісту висновку експерта, чіткого порядку дослідження висновку експерта уповноваженими суб'єктами, що здійснюють провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Доведено, що на відміну від кримінально-правової та цивільно-правової наук в адміністративному праві досліджень, безпосередньо присвячених характеристиці правового статусу експерта, не було, і ця прогалина зберігається до цього часу. Увага вчених-адміністративістів постійно зосереджується або ж на фрагментарному аналізі статусу цього суб'єкта під кутом зору характеристики всіх суб'єктів провадження, або ж на окремих процесуально-правових властивостях його статусу, що, у свою чергу, зумовлює відсутність надійного наукового фундаменту для нормотворчої діяльності щодо відповідної сфери відносин і, як наслідок, недосконалість законодавства та проблеми у його застосуванні.

На підставі ґрунтовного аналізу праць вітчизняних дослідників різних історичних періодів зроблено висновок про певну етапність доктринального дослідження правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення і виділено такі із них: перший - 50-80 рр. ХХ ст.; другий - 80-90 рр. ХХ ст.; третій - з кінця 90-х рр. ХХ ст. і дотепер.

Визначено характерні риси кожного з названих етапів, а також доведено необхідність проведення подальшого наукового аналізу адміністративно-правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення із урахуванням досягнень попередніх доктринальних здобутків, урахуванням вимог часу та посиленням спеціалізації наукового пошуку.

2. Статус експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Зазначено, що Конституція України (ст. 3) пріоритетним обов'язком держави визначила утвердження і забезпечення прав та свобод людини, тому одним з найважливіших аспектів формування правової держави та здійснення судово-правової реформи в Україні є створення дієвих механізмів забезпечення правового статусу особи. Дисертантом проведено узагальнення вироблених юридичною доктриною підходів до розуміння поняття «правовий статус» та його співвідношення із суміжними правовими поняттями, визначення елементів правового статусу. Особливу увагу приділено теоретичним та практичним аспектам змісту таких визначальних елементів правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як його права, обов'язки та гарантії.

На підставі аналізу теоретичних і практичних аспектів прав та обов'язків експерта в адміністративно-деліктному провадженні зроблено висновок про необхідність перегляду, оновлення та розширення кола прав і обов'язків експерта у досліджуваному провадженні.

У підрозділі 2.2 «Експерт в системі суб'єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення» на підставі аналізу структурних зв'язків системи суб'єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення встановлено особливості правового статусу експерта у даному провадженні. Зокрема, шляхом аналізу його місця у вказаній системі суб'єктів визначено місце експерта як суб'єкта провадження у справах про адміністративні правопорушення у класифікаційному розподілі відповідних суб'єктів, а також окреслено зв'язки (внутрішні та зовнішні), що існують між експертом та іншими суб'єктами у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Проведене наукове дослідження ґрунтується на узагальненні та систематизації напрацювань вчених-адміністративістів щодо системи суб'єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення, чинних та перспективних законодавчих положень, що дозволило сформулювати власну думку з досліджуваної проблематики.

Доведено, що для встановлення правового статусу експерта, окреслення найбільш суттєвих особливостей його діяльності при залученні до розгляду адміністративних правопорушень, необхідно визначити поняття «провадження у справах про адміністративні правопорушення» та кількість стадій, які воно включає. Аналіз досягнень адміністративно-правової доктрини щодо вказаної проблематики дав дисертанту підстави підтримати традиційне розуміння відповідного провадження та поділ останнього на чотири стадії, а саме: 1) порушення провадження та адміністративне розслідування; 2) розгляд справи та винесення постанови; 3) оскарження (опротестування) постанови; 4) виконання постанови.

Окреслено проблеми, які виникають під час участі експерта у адміністративно-деліктному провадженні, а також вироблено конкретні пропозиції щодо їх усунення у межах конкретних стадій провадження.

3. Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання участі експерта в провадженні в справах про адміністративні правопорушення

Зроблено акцент на тому, що неабияку роль у процесі поглибленого вивчення засад участі всіх суб'єктів адміністративно-деліктного провадження, в тому числі й експерта, повинен відігравати порівняльно-правовий аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства у частині врегулювання відповідних відносин.

Ґрунтовно проаналізовано низку адміністративно-деліктних актів (в тому числі й кодифікованих) таких зарубіжних країн як: Азербайджанська Республіка, Російська Федерація, Республіка Молдова, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, країни Балтії, Республіка Словенія, Республіка Болгарія, Королівство Данії, Республіка Сербія та інші), сформульовано конкретні пропозиції щодо можливості запозичення деяких зарубіжних законодавчих положень Україною. Дисертант пропонує насамперед зосередити увагу на кодифікаційних актах Російської Федерації та Республіки Казахстан як таких, що містять багато обґрунтованих положень щодо кола потенційних експертів, особливостей останніх; які встановлюють права, обов'язки, засади відповідальності, процесуальні засади призначення та проведення експертизи, її різновиди, оформлення її результатів тощо.

Висловлено застереження щодо особливостей використання зарубіжного досвіду з досліджуваних питань у процесі вітчизняної нормотворчої діяльності.

Наголошено на необхідності реформування законодавчого регулювання участі експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. При цьому проведений аналіз проектів нормативних актів дав дисертанту підстави для встановлення певних тенденцій у формулюванні можливої моделі процесуальної складової майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акта щодо визначення статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Наголошено на необхідності подальшого розширення правового статусу експерта у досліджуваному провадженні. Сформульовано конкретні пропозиції з цього питання.

Висновки

експертиза адміністративний правопорушення деліктний

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо аналізу участі експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, у результаті чого отримані такі найважливіші результати:

1. Основними елементами адміністративно-правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення є його права, обов'язки, гарантії та відповідальність. Чинне адміністративне законодавство лише в загальних рисах окреслює права та обов'язки експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, не конкретизуючи їх змісту. У зв'язку із цим, необхідно нормативно розширити коло прав експерта в адміністративно-деліктному провадженні, наділивши його правом на експертну ініціативу; правом відмовитись від надання висновку; при проведенні експертизи за участю кількох експертів правом радитись між собою; у випадку незгоди з іншими членами експертної комісії, - готувати окремий висновок, правом у разі потреби залучати спеціаліста з метою отримання консультацій та допомоги, а також зазначати у своєму висновку умови та причини, які сприяли вчиненню адміністративного правопорушення.

2. Доцільним вбачається нормативно визначити всі обов'язки експерта в адміністративно-деліктному провадженні лише у законодавчому кодифікованому акті, а також розширити існуючий перелік обов'язків експерта. Додатково окреслити обставини, за яких експерт підлягає відводу, передбачивши у КУпАП статтю «Обставини, що виключають можливість участі в провадженні у справі про адміністративне правопорушення і в її розгляді експерта», наступного змісту: «Експерт не може брати участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, якщо він є родичем особи, щодо якої здійснюється відповідне провадження, її захисника або представника, родичем посадової особи, у провадженні якої знаходиться справа, є в наявності інші обставини, які дають підстави вважати, що експерт особисто прямо або опосередковано зацікавлений в результаті справи».

3. Розширенню підлягає існуючий перелік гарантій участі експерта в адміністративно-деліктному провадженні, перш за все, за рахунок передбачення заходів щодо забезпечення безпеки та незалежності професійних експертів, котрі не працюють у державних спеціалізованих установах судових експертиз. Для абсолютної визначеності у законодавстві засад відповідальності експерта в адміністративно-деліктному провадженні за надання неналежного експертного висновку варто в КУпАП передбачити саме адміністративну відповідальність із адекватними протиправним діянням санкціями у вигляді штрафу.

4. Експерт є невід'ємною складовою системи учасників адміністративно-деліктного провадження, входить до групи осіб, що сприяють провадженню. Хоча він і не є лідируючим учасником провадження, правозастосовна діяльність, однак, свідчить про зростаючу його роль завдяки урізноманітненню зовнішніх форм прояву адміністративних проступків та розширенню сфер їх вчинення. Експерта слід розглядати крізь призму аналізу системи відповідних учасників та наявних між ними внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Внутрішні зв'язки об'єднують експерта всередині групи осіб, що сприяють провадженню, зовнішні зв'язки - з представниками інших груп учасників. Зовнішніми є зв'язки експерта з особою (органом), уповноваженою розглядати справу про адміністративний проступок, які слід вважати домінуючими, оскільки завдяки ініціативі особи, уповноваженої розглядати справу про адміністративний проступок, стає реальною участь експерта у провадженні. Зовнішніми є також зв'язки із особою, щодо якої здійснюється провадження, потерпілим, їх законними представниками та захисником, хоча такі зв'язки є дещо опосередкованими.

5. Участь експерта у відповідному провадженні на різних стадіях є дещо специфічною. Час допуску експерта до провадження у справах про адміністративні правопорушення у законодавстві визначено по-різному. Так, експерт залучається до справи у випадку необхідності на другій стадії при підготовці справи до розгляду за рішенням уповноваженого органу, у провадженні якого ця справа знаходиться, або на першій стадії - для вирішення питання про порушення адміністративної справи, що виглядає більш логічним та потребує свого нормативного закріплення у КУпАП. Експерт бере участь максимально повно на другій стадії провадження - розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні по ній постанови, адже саме на цьому етапі він залучається для складання висновку та надає письмовий експертний висновок, який використовується органом, наділеним юрисдикційними повноваженнями, що обумовлює потребу вдосконалення положення ст. 273 КУпАП.

6. У процесі підготовки новітнього адміністративно-деліктного законодавства щодо участі експерта доцільним є врахування позитивного зарубіжного нормотворчого досвіду у відповідній сфері. Це дозволяє скористатися здобутками та уникнути недоліків, які виявила процедура застосування аналогічного адміністративно-деліктного законодавства у зарубіжних країнах. Однак використання досвіду має бути виваженим, із обов'язковим акцентом на специфіку нормотворчого процесу кожної країни та його результати, обґрунтованим, дієвим, узгоджуватися із основними напрямками сучасної нормотворчої діяльності держави, вітчизняної адміністративно-деліктної (зокрема її процесуальної частини) політики та пріоритетними напрямками зовнішньої та внутрішньої політики України.

7. У майбутньому вітчизняному кодифікованому адміністративно-деліктному акті щодо визначення засад участі експерта у провадженні варто передбачити окрему главу «Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення», у першій же статті цієї глави серед груп учасників виділити окрему «Особи, які сприяють провадженню у справах про адміністративні правопорушення», і до їх числа віднести експерта; в окремих статтях визначити його правовий статус; зазначити, що експертом може бути призначена будь-яка повнолітня, незацікавлена у результатах розгляду справи особа, яка володіє спеціальними пізнаннями в науці, техніці, мистецтві, достатніми для проведення експертизи й надання висновку; закріпити, що експертом може бути співробітник експертної установи, а також особа, яка, хоча і не є ним, однак володіє необхідними знаннями і може надати висновок.

8. В окремій статті КУпАП доречно встановити права, обов'язки та відповідальність експерта, передбачивши, що він має право знайомитися із матеріалами справи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновку, ставити питання стосовно предмета експертизи учасникам провадження, вказувати у висновку інформацію, яка, на його думку, має відношення до справи, відмовитися від участі у справі із зазначенням причин, поважність/неповажність яких оцінює особа, яка розглядає справу, претендувати на відшкодування витрат, пов'язаних із його участю у провадженні. Серед обов'язків експерта - з'явитися за викликом особи, яка здійснює провадження у справі, надати об'єктивний висновок з поставлених запитань, а у разі потреби й пояснення стосовно висновку. За невиконання обов'язків чи завідомо неправдивий висновок експерт повинен нести адміністративну відповідальність.

9. У майбутньому КУпАП варто зафіксувати, що особа, яка розглядає справу, може за власною ініціативою, або ж за клопотанням особи, щодо якої здійснюється розгляд справи, потерпілого, захисника, законних представників призначати додаткову, комісійну, комплексну, повторну експертизу. Аналогічні доповнення слід внести і до Митного кодексу України, а також врахувати у проекті нового Митного кодексу України.

Література

1. Іванов А.В. Дослідження адміністративно-процесуального статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній правовій науці: особливості окремих історичних періодів, тенденції сьогодення / А.В. Іванов // Митна справа. - 2008. - № 4 (58), частина 2. - С. 74-78.

2. Іванов А.В. Експерт в адміністративно-деліктному законодавстві деяких країн «нової демократії»: порівняльно-правовий аналіз та пропозиції щодо запозичення в Україні / А.В. Іванов // Митна справа. - 2008. - № 6 (60), частина 2. - С. 92- 96.

3. Іванов А.В. Експерт у системі учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення / А.В. Іванов // Судова апеляція. - 2008. - № 4 (13). - С. 90-94.

4. Коломоєць Т.О. Експерт у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: деякі пропозиції щодо нормативного визначення участі з урахуванням досвіду Російської Федерації / Т.О. Коломоєць, А.В. Іванов // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 2 (158). - С. 3-5.

5. Іванов А.В. Експерт як учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення: актуальні питання нормативного визначення засад участі / А.В. Іванов // 60-та річниця прийняття Загальної декларації прав людини: збірник наукових статей / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - С. 99-100.

6. Іванов А.В. Питання вдосконалення правового статусу експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення / А.В. Іванов // Збірник тез наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Запоріжжя: ЗНУ, 2008. - С. 422-424.

Размещено на Allbest.ru