Насильство у складах корисливих посягань на власність за кримінальним правом України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНЕАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДІТРІХ Олени Ігорівни

УДК 343.712.1

НАСИЛЬСТВО У СКЛАДАХ КОРИСЛИВИХ ПОСЯГАНЬ НА ВЛАСНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ-2009



Дисертація є рукопис.

Роботу виконано у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Глушков Валерій Олександрович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Тимошенко Володимир Андрійович, Верховна Рада України, Радник Голови Верховної Ради України кандидат юридичних наук, доцент Діденко Віталій Петрович Київський національний університет культури і мистецтв, Професор кафедри кримінального права та процесу.

Захист відбудеться 26 червня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01061, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01061, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "22" травня 2009 р.

Учений секретар Спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення ефективної системи протидії злочинності є однією з найважливіших правоохоронних функцій державної політики України. Ознакою сучасної злочинності є злочинна агресія. Одним із проявів злочинності є корисливо-насильницька злочинність, яка зазіхає на найбільш значимі цінності людини - життя і здоров'я, а також власність. Тому створені гарантії охорони основних прав людини в Кримінальному кодексі України (далі - КК України).

Посягання на власність із застосуванням насильства є одними з найбільш небезпечних злочинів проти власності. Суспільна небезпека цих злочинів полягає в застосуванні насильства, в тому числі і такого, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, та погроз. Враховуючи суспільну небезпеку таких посягань, актуальною є цілеспрямована протидія цим злочинам.

За офіційними даними МВС України, протягом 2007 - 2008 рр. кількість зареєстрованих злочинів проти власності із застосуванням насильства характеризується наступним чином: у 2007 р. вчинено 32 тис. 266 грабежів, 5 тис. 716 розбоїв, 689 вимагань. У 2008 р. вчинено 26 тис. 927 грабежів, 4 тис. 984 розбої, 624 вимагання. Протягом 2007 - 2008 рр. динаміка була позитивною, але прогнозується зростання у 2009 році цих видів злочинів у зв'язку з втратою робочих місць і появою великої кількості безробітних за кризових умов розвитку економіки.

За складних соціально-економічних умов актуальним є розробка ефективного механізму боротьби з посяганнями на власність із застосуванням насильства; аналіз відповідних норм кримінального закону та практики його застосування.

Теоретичне підґрунтя досліджень у сфері кримінального права, окремих видів корисливо-насильницьких злочинів заклали представники вітчизняної школи кримінального права: Л.Є. Владіміров, О.Ф. Кістяківський, Н.О. Неклюдов, В.Д. Спасович, М. С. Таганцев, І.Я. Фойницький та ін.

Різні аспекти насильства розглядалися в працях Р.А. Базарова, О.І. Бойцова, В.І. Борисова, В.О. Владімірова, Л.Д. Гаухмана, В.Г. Гончаренка, І.І. Давидович, Ф.М. Джавадова, В.В. Єраксіна, В.В. Іванової, І.Я. Козаченка, М.І. Коржанського, Г.К. Кострова, С.М. Кочої, Г.А. Крігера, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.М. Куца, Ю.І. Ляпунова, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, Е.П. Побігайла, Р.Д. Сабірова, О.І. Санталова, Л.В. Сердюка, В.І. Сімонова, М.В. Стерехова, Р.І. Тевліна, В.П. Тихого, І.С. Тишкевича, А.П. Тузова, С.Д. Шапченка, Р.Д. Шарапова та ін. Не зменшуючи ролі вказаних праць, відзначимо, що далеко не всі проблеми насильства у складах корисливих посягань на власність досліджені в повному обсязі.

Нове кримінальне законодавство передбачає якісно новий рівень підходів до вирішення принципово важливих питань кримінально-правової кваліфікації та відповідальності за посягання на власність із застосуванням насильства. Аналіз слідчо-судової практики свідчить, що норми, які встановлюють відповідальність за грабіж, розбій і вимагання, потребують подальшого вдосконалення. Не відповідають положенням Загальної частини КК України 2001 р. і деякі роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, сформульовані в постанові „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” від 25.12.1992 р. № 12 щодо кваліфікації насильницьких злочинів проти власності. Верховним Судом України підготовлений проект нової постанови „Про судову практику у справах про злочини проти власності”, який вирішує більшість з проблем, що виникають при кваліфікації зазначених злочинів, на думку дисертанта, правильно, однак і він потребує вдосконалення. Необхідне розмежування складів злочинів проти власності із застосуванням насильства, правильна кваліфікація посягань на власність із застосуванням насильства при конкуренції кримінально-правових норм, з'ясування змісту фізичного та психічного насильства.

Потребується науково-теоретична розробка шляхів удосконалення кримінально-правової протидії посяганням на власність із застосуванням насильства; подолання існуючих помилок в слідчо-судовій практиці по даній категорії кримінальних справ.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005 - 2010 рр.: „Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.). та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 26 грудня 2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексний кримінально-правовий аналіз насильства як способу вчинення корисливих злочинів проти власності, розробка науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій з удосконалення кримінального законодавства.

Досягнення поставленої мети обумовлює необхідність вирішення наступних завдань - дослідження:

- сутності та змісту поняття насильства;

- кримінально-правових норм, якими передбачено відповідальність за корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства;

- кримінально-правової характеристики насильства як способу вчинення корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства;

- кримінально-правової кваліфікації корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства при конкуренції кримінально-правових норм, також - при множинності злочинів.

Об'єкт дослідження - корисливі насильницькі посягання на власність як кримінально-правове явище.

Предмет дослідження - насильство у складах корисливих посягань на власність за кримінальним правом України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань дослідження були використані загальні і спеціальні методи: формально-логічний - при встановленні змісту окремих юридичних термінів та формулювань, що використовуються для описання в законодавстві корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства; системно-структурний та функціональний - при дослідженні особливостей об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст.ст. 187, 189 КК України, а також при здійсненні аналізу відповідних юридичних складів злочинів; історико-правовий - при здійсненні ретроспективного аналізу положень різних джерел права, якими передбачено відповідальність за корисливі злочинів проти власності із застосуванням насильства; статистичний - при проведенні узагальнення матеріалів практики застосування судами України норм про кримінальну відповідальність за корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства.

Нормативною основою дисертації є Конституція України, Кримінальний, Цивільний, Кримінально-процесуальний кодекси України, Закон України „Про попередження насильства в сім'ї” від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, положення ретроспективних джерел права.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вчених, у яких висвітлюються як загальнотеоретичні питання кримінального права, так і питання кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства. У процесі написання дисертації, поряд з кримінально-правовою, була використана література з теорії держави і права, цивільного права, логіки та деяких інших наук.

Емпіричною базою дисертації є матеріали дослідження 103 кримінальних справ про корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства, вчинені у м. Києві, Київський, Луганській, Хмельницькій областях, що розглядалися місцевими та апеляційними судами у 2000-2008 роках; ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України за 2001-2005 роки.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є однією з перших комплексних робіт з дослідження кримінально-правових проблем боротьби з корисливими злочинами проти власності із застосуванням насильства. Наукова новизна знайшла своє відображення в наступних основних положеннях:

вперше:

- на основі авторського визначення поняття розбою запропоновано диспозицію ч. 1 ст. 187 КК України викласти у такій редакції: „застосування фізичного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, або погроза застосування такого насильства з метою заволодіння чужим майном”;

- обґрунтовано створення нового кваліфікованого різновиду розбою шляхом доповнення диспозиції ч. 2 ст. 187 КК України формулюванням „або поєднаний із застосуванням зброї чи предметів, що використовуються як зброя”;

- доведено неповноту визначення в об'єктивній стороні вимагання як окремого злочину проти власності за кримінальним правом України всіх проявів психічного насильства; на думку дисертанта, вони не можуть зводитись лише до погрози. Тому запропоновано доповнити диспозицію ч. 1 ст. 189 КК України наступним формулюванням „…або поєднане із застосуванням іншого протиправного психічного впливу”;

- розроблено окремі рекомендації щодо кваліфікації злочинів проти власності, способом вчинення яких є фізичне чи психічне насильство; зокрема, вбивство через необережність при вимаганні необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 і ч. 1 ст. 119 КК України;

удосконалено:

- окремі підходи до розуміння і тлумачення родового об'єкта злочинів проти власності;

- визначення поняття насильства, яке дається в теорії кримінального права; на думку дисертанта, насильство як кримінально-правове явище - це умисний, протиправний суспільно небезпечний вплив на тіло, психіку, свободу іншої людини, який здійснюється всупереч або поза її волею, що може завдати шкоду здоров'ю або життю людини;

- окремі підходи до класифікації (систематизації) окремих проявів насильства, які передбачені в статтях Особливої частини КК України;

дістали подальшого розвитку:

- аргументи щодо неможливості дати вичерпний перелік різновидів психічного насильства;

- пропозиції щодо удосконалення окремих формулювань тих статей Особливої частини КК України, які передбачають прояви фізичного та психічного насильства;

- рекомендації щодо доповнення деяких статей розділу VI Особливої частини КК України окремими кваліфікуючими ознаками. Зокрема, в дисертації пропонується доповнити ч. 2 ст. 189 КК України кваліфікуючою ознакою „насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого”;

- аргументи на користь розширення кола осіб, які можуть бути адресатами впливу при вимаганні.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, висновки і пропозиції, викладені в дослідженні, можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення насильства як способу вчинення корисливих злочинів проти власності; у законотворчості для удосконалення положень ч. 2 ст. 186, ст.ст. 187, 189 КК України; у правозастосовчій діяльності - у слідчій та судовій практиці при розслідуванні корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства, при тлумаченні та застосуванні відповідних положень КК України, пов'язаних з відповідальністю за ці злочини; у навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних та навчально-методичних посібників, а також при викладанні навчальної дисципліни „Кримінальне право України. Особлива частина”, спецкурсу „Теоретичні основи кваліфікації злочинів” (акт впровадження № 042/504 від 08.05.2009 р. - Додаток А).

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-методологічному семінарі аспірантів та здобувачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 9 січня 2008 р. та трьох наукових конференціях: Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (20 - 21 квітня 2006 р., м. Київ), Міжнародна наукова конференція в рамках III читань пам'яті академіка В.М. Корецького (26 - 27 квітня 2007 р., м. Дніпропетровськ), Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (24 - 25 квітня 2008 р., м. Київ).

Публікації. Результати дослідження викладені у п'ятьох наукових статтях, чотири з яких опубліковані у наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації відповідає меті та науковим завданням, вимогам ВАК і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, з яких - 188 сторінок основного тексту, додаток (1) - 1 сторінка, список використаних джерел (194 найменування) - 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження.

Розділ 1 „Особливості кримінальної відповідальності за насильницькі посягання на власність: історичний аспект” присвячений дослідженню питань, пов'язаних з розвитком кримінально-правового регулювання відповідальності за насильницькі злочини проти власності на території України. Він складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. „Історія розвитку правового регулювання кримінальної відповідальності за насильницькі посягання на власність у дорадянський період на землях України” досліджено історичний генезис розвитку інституту кримінальної відповідальності за корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства, його ретроспективна законодавча регламентація.

Автор дійшов висновків, що законодавча регламентація відповідальності за насильницькі злочини починається ще з часів Київської Русі. До XVI ст. в законодавстві розглядалися грабіж і розбій як насильницькі злочини проти власності. Перша спроба розмежувати дані злочини була здійснена в Судебнику 1550 р. Розбій вже відокремлювався від татьби і розглядався в окремих статтях, але разом з вбивством. Під грабежем, в свою чергу, розумілось відкрите розкрадання майна („пограбував, але не бив”). В системі злочинів розбій лише з другої половини XVIІ ст. отримав значення більш тяжкого злочину, ніж крадіжка і грабіж.

Дисертант зазначає, що в Уложенні 1845 р. було здійснено групування норм про майнові злочини: випадки відкритого заволодіння майном були виділені з шахрайства і утворювали ненасильницький грабіж; випадки ж насильницького заволодіння кваліфікувалися як розбій чи насильницький грабіж, розрізняючись між собою за характером і ступенем тяжкості насильства. До середини XIX ст. законодавець розглядав розбій як злочин, що становить небезпеку для особи. Уложення 1845 р. вперше віднесло розбій до злочинів проти власності. В ньому з'явилося складне юридичне поняття розбою як виду насильницького викрадання, що поєднане з посяганням як на майно, так і на життя, здоров'я або волю особи. В Уложенні 1903 р. законодавець вперше виділив вимагання як особливий вид заволодіння чужим майном. До цього російське кримінальне право не знало загального поняття цього злочину.

Насильницький грабіж, розбій, вимагання визнавалися насильницькими посяганнями на власність на західноукраїнських землях, які перебували під владою Польської держави, Молдовського князівства, Угорщини, а потім і Австро-Угорської держави.

У підрозділі 1.2. „Історія розвитку правового регулювання кримінальної відповідальності за насильницькі посягання на власність у радянський період на землях України” зазначено, що у післяреволюційному законодавстві, у кримінальних кодексах 1922, 1927, 1960 рр. конструкції корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства почали відрізнятися відносною стійкістю. Із прийняттям кожного наступного з цих кодексів посилювалось кримінальне покарання за корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства, особливо відносно державного або колективного майна, аж до смертної кари. В КК України 2001 р. відбулося певне пом'якшення відповідальності за корисливі злочини проти власності із застосуванням насильства, яке пов'язане з тим, що зазначені злочини були передбачені в єдиному VI розділі КК України.

Розділ 2 „Загальна характеристика насильства в кримінальному праві” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню насильства.

У підрозділі 2.1. „Поняття та загальні ознаки насильства” розглянуто історію формування, загальнотеоретичні підходи щодо визначення поняття, змісту та видів насильства. Чинний КК України не містить законодавчого визначення видів насильства. Поняття небезпечного насильства і такого, яке не є небезпечним для життя або здоров'я, було предметом офіційного нормативного тлумачення в постановах Пленуму Верховного Суду СРСР, які знайшли своє відображення і в постановах Пленуму Верховного Суду України, і, відповідно, стали об'єктом аналізу науки кримінального права.

Дисертант пропонує визначити поняття „насильство” як умисний, протиправний, суспільно небезпечний вплив на тіло, психіку, свободу іншої людини, який здійснюється всупереч або поза її волею, що може завдати шкоду здоров'ю або життю людини.

У підрозділі 2.2. „Види насильства” визначаються критерії розмежування фізичного та психічного насильства. Дисертант дає таке визначення фізичного насильства: фізичне насильство - це умисне, протиправне безпосереднє або опосередковане застосування мускульної сили до іншої людини поза або всупереч її волі, що може завдати різну за ступенем тяжкості шкоду здоров'ю або життю, а також може обмежувати свободу пересування без порушення тілесної недоторканності. Психічне насильство за своїм обсягом значно ширше поняття погрози, включає в себе й інші види протиправного психічного впливу на людську психіку, які взагалі детально не досліджені і не мають відображення в кримінальному законодавстві. Автор пропонує таке його визначення: психічне насильство - це умисний, протиправний вплив на психіку іншої людини поза або всупереч її волі, що має прояв у погрозах, інших подібних діях, які здійснюють негативний вплив на її психіку, що може завдати різну за ступенем тяжкості шкоду здоров'ю. Обґрунтовується, що використання в нормах КК України різних формулювань для описання проявів психічного насильства викликає складності при кваліфікації таких дій слідчими та судовими органами. Тому пропонується використовувати терміносполуки „погроза фізичним насильством”, коли йдеться про погрози життю, здоров'ю, тілесній недоторканності, „погроза фізичним насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я”, та „погроза фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров'я”.

У підрозділі 2.3. „Основні підходи до відображення насильства в нормах Особливої частини КК України” зазначено, що відповідальність за різні прояви насильства передбачена в КК України по-різному. Для визначення насильницьких дій та (або) їх наслідків використовуються такі терміни, як „примушування”, „напад”, „захоплення”, „катування”, „знущання”, „мучення”, „опір”, „побої”, „мордування”, „фізичні чи моральні страждання”, „спричинення шкоди здоров'ю”, „фізичний біль”, „спричинення фізичних або психічних страждань”, „заподіяння тілесних ушкоджень” і т. ін.

Відсутність законодавчого визначення понять „насильство”, „фізичне насильство”, „психічне насильство” призводить до неоднозначного і довільного їх тлумачення у правозастосовчій практиці.

Розділ 3 „Особливості кримінально-правового змісту насильства в складах корисливих злочинів проти власності за КК України” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню змісту об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинів, склади яких передбачені ч. 2 ст. 186, ст.ст. 187, 189 КК України.

У підрозділі 3.1. „Загальна характеристика корисливих посягань на власність із застосуванням насильства” розглянуто корисливі посягання на власність із застосуванням насильства. Право власності є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності. Право власності охоплює правові норми, які закріплюють, регулюють і захищають стан приналежності матеріальних та інших благ конкретним особам - фізичним і юридичним.

Аргументується підтримка позиції вчених, які як об'єкт злочину розглядають цінності, відносно яких спричиняється чи може бути спричинена шкода. Родовим об'єктом злочинів проти власності із застосуванням насильства є право власності, яке є структурною складовою цінностей. Основним безпосереднім об'єктом насильницького грабежу, розбою та вимагання є право власності на майно. Додатковим об'єктом корисливих посягань на власність із застосуванням насильства виступають особисті блага - життя, здоров'я, психічна або тілесна, та особиста недоторканність людини.

Об'єктивна сторона насильницького грабежу полягає у незаконному безоплатному відкритому оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб, способом якого є застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, або погрози застосування такого насильства; при розбої - у застосуванні насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або погрозі застосування такого насильства з метою заволодіння чужим майном; при вимаганні - у вимозі майнового характеру, поєднаній з погрозою, зміст якої визначений у ст. 189 КК України, або застосуванням фізичного насильства. Такі дії спричиняють або створюють загрозу заподіяння майнової шкоди власникові. Особливістю даних видів злочинів є насильницький спосіб їх вчинення.

Суб'єктивна сторона злочинів характеризується виною у вигляді прямого умислу і корисливою метою. Зміст вини при вчиненні насильницького грабежу включає усвідомлення винним суспільної небезпеки своїх дій, передбачення наслідків та бажання їх настання. Доводиться, що мотив у складах насильницьких злочинах проти власності є також корисливим.

Суб'єкт цього виду злочинів у кваліфікованих складах характеризується додатковою юридичною ознакою: вчиненням таких дій повторно.

Під корисливими злочинами проти власності із застосуванням насильства розуміються умисні, протиправні, суспільно небезпечні дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, вчинені з корисливою метою, способом вчинення яких є застосування фізичного або психічного насильства.

У підрозділі 3.2. „Насильство у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України” зазначається, що під насильством в ч. 2 ст. 186 КК України слід розуміти застосування фізичного насильства, оскільки, з існуючого формулювання даної частини, відповідальність може наставати і за застосування грабіжником психічного насильства, а саме: погрози застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Дисертант пропонує доповнити кваліфікуючу ознаку в диспозиції ч. 2 ст. 186 КК України після слів „грабіж, поєднаний з…” наступним словом „...фізичним…”.

При кваліфікації способу грабежу шляхом фізичного виривання майна (так званого „ривку”), необхідно враховувати спрямованість, інтенсивність і мету фізичного насильства, що застосовуються винним. Грабіж визнається насильницьким за умов, що застосоване насильство було способом заволодіння майна, або утримування такого майна безпосередньо після злочинного відчуження у потерпілого.

У підрозділі 3.3. „Насильство у складах злочину, передбаченого ст. 187 КК України” доводиться, що під „нападом” розуміється „насильство над особою”. Використання поняття „напад” у диспозиції ч. 1 ст. 187 КК України є некоректним та призводить до складнощів у кваліфікації злочинних дій у певних значущих кримінально-правових ситуаціях. Пропонується змінити у диспозиції вказаної норми формулювання „напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством” на наступне: „застосування фізичного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, або погроза застосування такого насильства з метою заволодіння чужим майном”.

При кваліфікації дій винного, який з метою заволодіння майном привів потерпілого, шляхом застосування одурманюючих або сильнодіючих речовин (газів) до безпорадного стану, дисертант визнає такі дії насильницькими і погоджується з позицією, закріпленою в постанові Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. № 12. Це суперечить використаному у диспозиції ст. 187 КК України терміну „напад”, який є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони. Проте наведена нами пропозиція щодо заміни визначення розбою повністю охоплює такий спосіб вчинення злочину. У разі добровільного вживання потерпілим алкогольних напоїв, наркотичних засобів або психотропних речовин до заволодіння його майном з використанням безпорадного стану потерпілого виключається відповідальність за розбій.

Пропонується також доповнити диспозицію ч. 2 ст. 187 КК України такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення розбою із застосуванням зброї або предметів, що використовуються як зброя.

У підрозділі 3.4. „Насильство у складах злочину, передбаченого ст. 189 КК України” зазначається, що вимагання завжди вчинюється шляхом застосування злочинцем психічного насильства відносно потерпілого. Однак, законодавець, закріплюючи зміст погрози в диспозиції ч. 1 ст. 189 КК України, має на увазі погрозу застосування фізичного насильства. Саме тому автор пропонує доповнити загальне формулювання ч. 1 ст. 189 КК України після слова „…погроза…” словами „застосуванням фізичного”, в частині, де йдеться про погрозу насильством над потерпілим чи його близькими родичами.

Аналізуючи ч. 1 ст. 189 КК України, автор зазначає, що замість поняття близькі особи, як це було в КК України 1960 р., в чинному Кримінальному законі мова йде тільки про близьких родичів. В дисертації обґрунтовано думку щодо необхідності повернутися до визначення поняття „близькі особи”, яке застосовувалося у Кримінальному кодексі України 1960 р.

Дисертант обґрунтовує необхідність передбачення в цій частині інших видів психічного насильства, а саме: створення відповідної обстановки, що примушує потерпілого виконати вимоги злочинця, здійснення іншого протиправного психічного впливу. Пропонується доповнити диспозицію ч. 1 ст. 189 КК України додатковою ознакою щодо насильства, поєднаного із застосуванням іншого протиправного психічного впливу.

Автором дана характеристика погроз при вимаганні. На думку автора, погроза має бути реальною і розглядатися як складова об'єктивної сторони даного складу злочину за умов, що здійснюється з метою отримання винним предмету вимагання.

У статті 189 КК України відсутня кваліфікуюча ознака - застосування у процесі вимагання насильства до потерпілого, що не є небезпечним для його життя і здоров'я. Для уникнення спірних питань при кримінально-правовій кваліфікації у таких випадках, пропонується диспозицію ч. 2 ст. 189 КК України доповнити кваліфікуючою ознакою „насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого”.

Враховуючи запропоновані уточнення до диспозиції ч. 1 ст. 189 КК України, необхідно доповнити кваліфікуючу ознаку, передбачену диспозицією ч. 3 ст. 189 КК України, у вигляді вимагання, поєднаного із застосуванням фізичного насильства.

Розділ 4 „Окремі питання кваліфікації корисливих посягань на власність із застосуванням насильства” присвячено питанням кваліфікації корисливих посягань на власність із застосуванням насильства при конкуренції кримінально-правових норм та при множинності злочинів.

У підрозділі 4.1. „Кваліфікація корисливих посягань на власність із застосуванням насильства при конкуренції кримінально-правових норм” досліджуються винятки з правила при конкуренції загальної і спеціальної норми, які наявні у правозастосовчій практиці. Так, якщо вартісна сума викрадених наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів перевищує межу, встановлену щодо особливо великого розміру викраденого майна шляхом грабежу або великого чи особливо великого розміру викраденого майна шляхом розбою, окремі автори пропонують вчинене кваліфікувати як сукупність злочинів, передбачених ст. 308 та ч. 5 ст. 186 або ч. 4 ст. 187 КК України. Автор вважає, що такий підхід суперечить теоретичному правилу, відповідно до якого одночасна кваліфікація за загальною і спеціальною нормою можлива лише у випадках реальної сукупності злочинів, і не відповідає ч. 1 ст. 61 Конституції України, а також суперечить ч. 3 ст. 2 КК України. В зв'язку з цим пропонується доповнити ст. 33 КК України нормою із змістом, аналогічним ч. 2 ст. 17 КК Російської Федерації.

У підрозділі 4.2. „Особливості кваліфікації корисливих посягань на власність із застосуванням насильства за наявності множинності злочинів” розкривається зміст інституту множинності злочинів.

На думку дисертанта, під множинністю злочинів слід розуміти поєднання в поведінці однієї і тієї самої особи двох або більше суспільно небезпечних діянь, що передбачені кримінальним законом, за умов, що кожен з актів суспільно небезпечного діяння є окремим самостійним складом злочину.

Конкретні прояви множинності у кримінальному законі досить різноманітні - як за термінологією, так і за юридичним змістом. В КК України для позначення різних проявів множинності злочинів використовуються поняття: вчинення „кількох злочинів”, вчинення злочину „повторно”, вчинення злочину „особою яка раніше вчинила злочин” та ін. Таким чином, на думку дисертанта, порушується одне з основних правил законодавчої техніки - однакові за змістом поняття мають позначатися в законодавстві однаковими термінами.

Дисертантом звертається увага на невідповідність положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 р. № 12 і ч. 1 ст. 33 КК України щодо кваліфікації, зокрема, вчинення особою двох і більше розбоїв при відсутності інших кваліфікуючих ознак лише за ч. 2 ст. 187 КК України. Пропонується закріпити інший підхід, відповідно до якого вчинення одного розбою без обтяжуючих обставин повинно отримувати самостійну кваліфікацію.



ВИСНОВКИ

власність посягання насильство грабіж

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення кримінального законодавства і правозастосовчої практики для протидії посяганням на власність із застосуванням насильства. В результаті кримінально-правової характеристики насильства, його видів, об'єктивних і суб'єктивних ознак складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст.ст. 187, 189 КК України, встановлено особливості кваліфікації цих злочинів. Крім положень, що характеризують наукову новизну дисертації, в ній сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення окремих положень КК України.

Основними науковими висновками є такі:

1. Законодавча регламентація відповідальності за насильницькі злочини починається ще з часів Київської Русі. Перша спроба розмежувати грабіж і розбій була здійснена в Судебнику 1550 р. В Уложенні 1903 р. законодавець вперше виділив вимагання як особливий вид заволодіння чужим майном. У Кримінальних кодексах 1922, 1927, 1960 рр. були сформульовані типові конструкції корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства.

2. Відсутність законодавчого визначення понять „насильство”, „фізичне насильство”, „психічне насильство” призводить до неоднозначного і довільного їх тлумачення у правозастосовчій практиці. Пропонується визначити законодавчо та розмістити в „понятійному” розділі КК України поняття „насильство”, „фізичне насильство” та „психічне насильство”:

„насильство” - це умисний, протиправний, суспільно небезпечний вплив на тіло, психіку, свободу іншої людини, який здійснюється всупереч або поза її волею, що може завдати шкоду здоров'ю або життю людини;

„фізичне насильство” - це умисне, протиправне безпосереднє або опосередковане застосування мускульної сили до іншої людини поза або всупереч її волі, що може завдати різну за ступенем тяжкості шкоду здоров'ю або життю, а також може обмежувати свободу пересування без порушення тілесної недоторканності;

„психічне насильство” - це умисний, протиправний вплив на психіку іншої людини поза або всупереч її волі, що має прояв у погрозах, інших подібних діях, які здійснюють негативний вплив на її психіку, що може завдати різну за ступенем тяжкості шкоду здоров'ю.

3. На підставі аналізу змісту насильства в складах корисливих злочинів проти власності визначено, що в одних випадках прояви насильства характеризують другу (додаткову) дію (ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189 КК України), а в інших є змістовною характеристикою основної дії (ч. 1 ст. 187 КК України).

4. Звертається увага на невідповідність положень постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” від 25.12.1992 р. № 12 і ч. 1 ст. 33 КК України щодо кваліфікації, зокрема, вчинення особою двох і більше розбоїв при відсутності інших кваліфікуючих ознак лише за ч. 2 ст. 187 КК України. Пропонується закріпити інший підхід, відповідно до якого вчинення одного розбою без обтяжуючих обставин повинно отримувати самостійну кваліфікацію.

З урахуванням результатів дослідження корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства пропонуються наступні зміни до КК України:

5. З метою уніфікації законодавчих термінів, що визначають прояви насильства, необхідно конкретизувати зміст диспозицій ч. 1 ст. 144, ч. 1 ст. 157, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 174 КК України, шляхом уточнення окремих проявів фізичного та психічного насильства; передбачити в диспозиціях прояви фізичного насильства також в ч. 2 ст. 278, ч.ч. 2, 3 ст. 289, ч. 2 ст. 303, ч. 2 ст. 308, ч.ч. 2, 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 342, ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 373, ч. 1 ст. 433 КК України.

6. Доповнити диспозицію ч. 2 ст. 186 КК України після слів „грабіж, поєднаний з…” словом „...фізичним…”.

7. Змінити диспозицію ч. 1 ст. 187 КК України, викласти її в такій редакції: „застосування фізичного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, або погроза застосування такого насильства з метою заволодіння чужим майном”.

8. Доповнити диспозицію ч. 2 ст. 187 КК України після слова „бандитизм …” формулюванням „або поєднаний із застосуванням зброї чи предметів, що використовуються як зброя”.

9. Доповнити диспозицію ч. 1 ст. 189 КК України, де мова йде про погрозу насильством над потерпілим чи його близькими родичами, після слова „…погроза…” формулюванням „застосуванням фізичного”.

10. Виключити з диспозиції ч. 1 ст. 189 КК України слово „родичами” і залишити лише формулювання „з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими”.

11. Доповнити диспозицію ч. 1 ст. 189 КК України після слів „… бажають зберегти в таємниці” формулюванням „…або поєднане із застосуванням іншого протиправного психічного впливу”.

12. Доповнити диспозицію ч. 2 ст. 189 КК України після слів „... погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень,” формулюванням „... або поєднане з фізичним насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого…”.

13. Доповнити диспозицію ч. 3 ст. 189 КК України після слова „вимагання, поєднане…” формулюванням „...із застосуванням фізичного…”.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Дітріх О.І. Поняття та зміст психічного насильства в кримінальному праві України: проблеми визначення / О.І. Дітріх // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - 2007. - Вип. 75. - С. 77-80.

2. Дітріх О.І. Історія розвитку правового регулювання кримінальної відповідальності за насильницькі посягання на землях України / О.І. Дітріх // Держава і право: Збірник наукових праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. - С. 440-445.

3. Дітріх О.І. Особливості кримінально-правового змісту насильства у складі злочину, передбаченого ст. 187 КК України / О.І. Дітріх // Юридична Україна. - 2008. - № 9 (69). - С. 88-94.

4. Дітріх О.І. Особливості кримінально-правового змісту насильства у складі злочину, передбаченого ст. 189 КК України / О.І. Дітріх // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 117-122.

5. Дітріх О.І. Загальна характеристика насильства в кримінальному праві / О.І. Дітріх // Актуальні питання державотворення в Україні. Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції (24-25 квітня 2008 р., м. Київ). - К.: ВГЛ „Обрії”, 2008. - Ч. 4. - С. 15-16.



АНОТАЦІЯ

Дітріх О.І. Насильство у складах корисливих посягань на власність за кримінальним правом України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню змісту, ознак фізичного і психічного насильства. Дано кримінально-правову характеристику насильства як способу вчинення корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства. Звертається увага на необхідність визначити в КК України поняття „насильство”, „фізичне насильство” та „психічне насильство”. Досліджено проблеми кримінально-правової кваліфікації злочинів проти власності із застосуванням насильства. Розглядаються проблемні питання застосування положень ч. 2 ст. 186, ст.ст. 187, 189 КК України.

Автором сформульовано теоретичні висновки та пропозиції, спрямовані на удосконалення чинного кримінального законодавства і практики його застосування.

Ключові слова: корисливі злочини проти власності, насильство, фізичне насильство, психічне насильство, погроза.



АННОТАЦИЯ

Дитрих Е.И. Насилие в составах корыстных посягательств на собственность в уголовном праве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию содержания, признаков физического и психического насилия. Обращается внимание на то, что отсутствие законодательного определения понятий „насилие”, „физическое насилие” и „психическое насилие” приводит к неоднозначному и произвольному их толкованию в правоприменительной практике. Делается вывод о том, что законодатель еще не разработал единого подхода для употребления унифицированных терминов в УК Украины. Предлагаются авторские определения понятий „насилие”, „физическое насилие”, „психическое насилие”. Диссертантом предлагаются усовершенствования отдельных статей Особенной части УК Украины, предусматривающих применения физического и психического насилия. Обосновывается использование формулировок „угроза физическим насилием”, когда идет речь об угрозах жизни, здоровью, телесной неприкосновенности, „угроза физическим насилием, которое не является опасным для жизни или здоровья”, и „угроза физическим насилием, опасным для жизни или здоровья”. Аргументируется, что психическое насилие по своему содержанию значительно более широкое понятие, нежели угроза, и включает в себя и другие виды противоправного психического воздействия на человеческую психику, которые вообще детально не исследованы и не имеют отображения в уголовном законодательстве.

Диссертантом дана уголовно-правовая характеристика насилия как способа совершения корыстных преступлений против собственности. Осуществлен анализ проблемных вопросов уголовно-правовой квалификации корыстных преступлений против собственности с применением насилия. Анализируется содержание понятия „нападение” в диспозиции ч. 1 ст. 187 УК Украины. Указывается на некорректность использование понятия „нападение” при квалификации определенных криминально-правовых ситуаций. Рассматривая диспозицию ч. 1 ст. 189 УК Украины, обосновывается неполнота определения в объективной стороне вымогательства, как отдельного преступления против собственности по уголовному праву Украины, всех проявлений психического насилия; по мнению диссертанта, они не могут сводиться лишь к угрозе. Поэтому предложено дополнить диспозицию ч. 1 ст. 189 УК Украины и другими проявлениями противоправного психического воздействия. Автором аргументируется расширение круга лиц, которые могут быть адресатами психического воздействия при вымогательстве. Поддерживается позиция относительно дополнения некоторых статей раздела VI Особенной части УК Украины отдельными квалифицирующими признаками. В частности, в диссертации предлагается дополнить диспозицию ч. 2 в. 189 КК Украины квалифицирующим признаком „насилие, которое не является опасным для жизни или здоровья пострадавшего”.

В диссертации разработаны отдельные рекомендации относительно квалификации преступлений против собственности, способом совершения которых является физическое или психическое насилие.

На основании проведенного исследования сформулированы теоретические положения и рекомендации, направленные на усовершенствование действующего законодательства и практики его применения.

Ключевые слова: корыстные преступления против собственности, насилие, физическое насилие, психическое насилие, угроза.



SUMMARY

Helen I. Dietrich. Violence in the corpus delicti of the mercenary encroachments on the property in criminal law of Ukraine. - Manuscript.

Dissertations for PhD in Law Degree Sciences in specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2009.

Dissertation is devoted to the complex research of the legal nature, matter, signs of physical and psychical violence. The criminal legal characteristic of the violence as a way of committing of the mercenary crimes against property with violent use is given. Attention applies on a necessity to define of the Criminal Code of concept „violence”, „physical violence” and „psychical violence”. The problems of criminal legal qualification of the mercenary crimes against property with violent are investigated. There are also problem issues of applications of provisions in p.2 art. 186, art. art. 187, 189 of the Criminal Code

Author makes theoretical conclusions and the propositions concerning the improvement of the current criminal legislation and practice of its application are formulated.

Key words: mercenary crimes against property, violence, physical violence, psychical violence, threat.

Размещено на Allbest.ru