Юридична техніка актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.132.6:351.74

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави та права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА АКТІВ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Костовська Катерина Миколаївна

Львів - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Тополевський Руслан Богданович, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Стеценко Семен Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри державно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент Погрібний Ігор Митрофанович, ННІ права та масових комунікацій

Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії права

Захист відбудеться «12» травня 2011 року о «14» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.725.03 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий «9» квітня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.Ю. Настасяк



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Закріплення в Конституції України норми про відповідальність держави перед людиною за свою діяльність ставить питання про підвищення якості та ефективності такої діяльності, значна частина якої протікає у формі правозастосування.

Правозастосування як складна форма реалізації права є одним із ключових елементів ефективного функціонування правової системи. Досконалість актів правозастосування з точки зору юридичної техніки є доволі серйозною проблемою в діяльності органів державної влади. Зокрема, діяльність органів внутрішніх справ може послужити утвердженню і забезпеченню прав та свобод людини як головного обов'язку держави, і, водночас, стати джерелом їхнього порушення у випадку неналежного прийняття актів правозастосування працівниками ОВС.

Слід зазначити, що така складова правозастосування, як юридична техніка актів правозастосування, зокрема юридична техніка в діяльності органів внутрішніх справ досі залишається недостатньо дослідженою. Водночас значення юридичної техніки для належного прийняття актів правозастосування, дотримання та забезпечення прав та свобод людини і громадянина є достатньо великим. Працівники органів внутрішніх справ приймають акти правозастосування часто за умов недостатності інформації, а у випадку конклюдентного або усного акту правозастосування, можливо й за умов браку часу. Саме тому розробка теми дослідження є досить актуальною.

Потрібно, на жаль, визнати, що частина актів правозастосування в діяльності ОВС є недосконалою з точки зору юридичної техніки. Неналежне формулювання, перекручування фактів, інші помилки супроводжують сучасну юридичну практику та слугують зростанню правового нігілізму в українському суспільстві. Саме тому знання та дотримання вимог юридичної техніки актів правозастосування працівниками ОВС може виконати роль засобу підвищення правової культури та забезпечення принципу верховенства права, послужити чинником посилення режиму законності в межах усього суспільства.

Більше того, варто відзначити зростання обсягу судових справ, у яких оскаржуються, у межах адміністративного судочинства, незаконні дії або бездіяльність працівників ОВС, що, своєю чергою, спричиняє потребу перегляду питання щодо якості актів правозастосування, які приймаються органами внутрішніх справ. Ось чому цілком зрозумілим є підвищення зацікавленості дослідників проблемою юридичної техніки актів правозастосування. Адже, попри те, що окремі аспекти правозастосування та юридичної техніки в діяльності ОВС привертали увагу науковців, комплексне дослідження цієї теми в Україні відсутнє.

Так, необхідно вирішити питання щодо з'ясування місця юридичної техніки в механізмі правового регулювання, впливу правозастосовного розсуду на юридичну техніку актів правозастосування в діяльності ОВС, особливості юридичної техніки усних та конклюдентних актів правозастосування в діяльності ОВС. Вищезазначені обставини визначають актуальність обраної теми дисертації, важливість її і для теорії, і для правозастосовної практики.

Дослідження юридичної техніки здійснювалися упродовж тривалого часу, зокрема окремим аспектам юридичної техніки присвятили свої роботи такі правознавці, як: Н. Д. Абдуллаєв, С. С. Алєксєєв, С. О. Боголюбов, Л. М. Бойко, І. Л. Брауде, М. О. Голодний, Б. В. Дрейшев, В. П. Казимирчук, Д. А. Керімов, Д. А. Ковачев, Г. В. Коміанський, В. В. Максимов, А. Нашиц, А. С. Піголкін, С. В. Поленіна, Ю. Д. Рудкін, В. М. Сирих, Ю. О. Тихомиров, Р. О. Халфіна, Ю. С. Шемшученко. Однак варто зауважити, що роботи науковців, які досліджують особливості окремих різновидів юридичної техніки, становлять виняток, з-поміж них праці І. О. Биля, С. Д. Гусарєва, О. Л. Копиленка, С. Л. Лисенкова, С. П. Кравченка, О. Р. Михайленка, О. Г. Мурашина, Л.І. Пригари, О. Ф. Скакун, О. В. Фандалюк. Водночас особливості юридичної техніки в діяльності органів внутрішніх справ досі, як правило, не висвітлювалися.

Адекватним інструментом розв'язання проблеми має слугувати удосконалення загальнотеоретичних, методологічних елементів юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з правовими аспектами таких науково-дослідних робіт: «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - узагальнити та вдосконалити теоретичні знання щодо юридичної техніки актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ.

Для досягнення вказаної мети поставлено такі завдання:

охарактеризувати юридичну техніку актів правозастосування в діяльності ОВС;

розкрити структуру юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС;

здійснити класифікацію видів юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС;

висвітлити особливості юридичної техніки в актах правозастосування ОВС;

запропонувати моделі належної юридичної техніки прийняття актів правозастосування;

з'ясувати особливості юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС, як такої, що протікає в особливих умовах;

конкретизувати мовно-термінологічні вимоги щодо прийняття актів органів внутрішніх справ;

сформулювати теоретичні положення та практичні рекомендації, спрямовані на подальший розвиток і вдосконалення правозастосовних актів у діяльності ОВС. правозастосовний акт внутрішній справа

Об'єкт дослідження - процес удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо прийняття актів правозастосування.

Предмет дослідження - особливості юридичної техніки актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів дисертантом застосовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Вибір і використання конкретних методів дослідження залежали від складності й особливостей окремого аспекту досліджуваної проблеми. Зокрема, при аналізі теоретичних праць і визначенні ключових понять роботи застосовано категорії і прийоми формальної логіки (поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо); при дослідженні історії питання щодо становлення поняття «юридична техніка» було використано історичний метод; при зіставленні окремих правозастосовних актів щодо елементів їх юридичної техніки з метою виявлення спільних і відмінних ознак - порівняльно-правовий метод; при дослідженні питань щодо змісту і значення правозастосовних актів ОВС - формально-юридичний метод; при вивченні юридичної техніки актів правозастосування як елемента надсистеми - загальної юридичної техніки - та з'ясуванні її структурних елементів - системний метод; для з'ясування впливу законів логіки та законів мовлення на зміст актів правозастосування і їх зв'язок із мовою нормативно-правових актів, на виконання яких приймаються акти правозастосування - логіко-семантичний метод; для з'ясування змісту актів правозастосування ОВС - герменевтичний метод.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняному правознавстві здійснено загальнотеоретичне монографічне дослідження вимог та умов прийняття працівниками органів внутрішніх справ якісних та ефективних актів правозастосування. Зокрема:

уперше:

обґрунтовано необхідність виділення юридичної техніки електронних актів правозастосування в діяльності ОВС;

запропоновано фіксувати усне попередження, яке виносять працівники ОВС, із подальшим внесенням до бази даних та розроблено бланк протоколу для фіксації усного попередження;

удосконалено:

систему мовних, процесуальних і термінологічних прийомів створення правозастосовних актів ОВС;

процедуру прийняття рішення працівниками ОВС при створенні актів правозастосування;

систему вимог, що пред'являються до прийняття конклюдентних актів правозастосування працівниками ОВС;

набули подальшого розвитку:

поняття юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС;

розуміння актів правозастосування працівниками ОВС як одного з результатів їхньої діяльності в межах повноважень, передбачених законом;

класифікація видів юридичної техніки правозастосовних актів ОВС.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукових пошуків, сформульовані у висновках та рекомендаціях, можуть бути використані у:

науково-дослідній сфері - для подальшого науково-дослідницького пошуку розв'язання загальнотеоретичних проблем юридичної науки;

правотворчій сфері - у процесах вдосконалення норм чинного законодавства України завдяки підвищенню ефективності юридичної техніки;

правовиховній сфері - застосування теоретичних висновків, пропозицій та рекомендацій цього дослідження сприятиме підвищенню рівня правової культури та правосвідомості різних верств населення;

навчальному процесі - для підготовки програм навчальних спецкурсів із юридичної техніки, правозастосування, що викладаються у вищих юридичних навчальних закладах; при викладанні відповідного розділу курсу «Теорії держави і права»; при підготовці лекцій, підручників, посібників із деяких тем теорії держави та права, а також галузевих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора. Сформульовані положення, узагальнення, оцінки та висновки автор одержав особисто.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Результати дослідження були апробовані на наукових конференціях, зокрема на таких, як: Друга звітна наукова конференція «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (м. Львів, 29 лютого 2008 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські та психологічні аспекти» (м. Львів, 15 травня 2008 р.); Всеукраїнська наукова конференція ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 26 вересня 2008 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Право на приватність: тенденції та перспективи» (м. Львів, 14 листопада 2008 р.); Всеукраїнська наукова конференція ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 25 вересня 2009 р.); ІІ Регіональний круглий стіл «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 18 лютого 2011 р.); Звітна наукова конференція «Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення» (м. Львів, 25 лютого 2011 р.); Круглий стіл «Психологічні аспекти формування позитивної громадської думки щодо міліції в українському суспільстві» (м. Львів, 1 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 11 публікаціях, у тому числі у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях із юридичних наук, та у 7 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертаційної роботи побудована відповідно до мети і завдань, складається зі вступу, трьох розділів, що поділені на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них основного тексту - 185 сторінок, у тому числі список використаних джерел - 19 сторінок, який налічує 215 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено зв'язок із науковими програмами, планами та темами, об'єкт і предмет, мета і завдання дисертації, її методологічна основа, наукова новизна; наведено дані про апробацію, структуру та обсяг роботи.

Розділ 1 «Загальнотеоретична характеристика юридичної техніки актів правозастосування» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу, в яких аналізуються роботи вітчизняних і зарубіжних учених різних періодів, що стосуються теми дослідження. Визначено поняття юридичної техніки актів правозастосування, виокремлено ознаки та структурні елементи юридичної техніки актів правозастосування.

У підрозділі 1.1. «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано історичний шлях створення та розвитку юридичної техніки. Вказано, що зародження юридичної техніки актів правозастосування як наукової категорії охоплює період XVII - початок XVIII ст. Подальшого розвитку й поглиблення розуміння термін «юридична техніка актів правозастосування» набув на початку ХХ ст.

Зазначено, що сучасні теоретики права ведуть дискусії щодо особливостей юридичної техніки в актах правозастосування, основ нормотворчої техніки, умов реалізації норм права тощо. Подальших досліджень і вдосконалення потребують питання класифікації юридичної техніки, моделей юридичної техніки прийняття актів правозастосування, в тому числі в діяльності ОВС; формулювання теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на подальший розвиток і вдосконалення правозастосовних актів ОВС.

У підрозділі 1.2. «Понятійно-категоріальний апарат юридичної техніки актів правозастосування та методологія дослідження» особливу увагу приділено аналізу поглядів науковців стосовно понять «юридична техніка» та «юридична техніка актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ», їх класифікації. Проаналізовано погляди різних учених щодо поняття «правозастосовна техніка», його особливостей.

Зважаючи на доробок учених-правників, запропоновано авторське визначення юридичної техніки, під яким розуміється сукупність правил, прийомів, методів складання та оформлення правових актів, що забезпечують точну відповідність змісту норми права формі й структурі юридичного акта; а також «юридичної техніки актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ» як сукупності правил, прийомів і методів складання та оформлення відповідними державними органами правозастосовних документів (актів), що мають індивідуально-конкретний характер.

Розглянуто питання класифікації юридичної техніки залежно від виду правових актів, виділяючи, зокрема: правотворчу (юридичну техніку нормативно-правових актів), юридичну техніку актів правозастосування та юридичну техніку інтерпретаційних актів.

У підрозділі 1.3. «Роль і місце юридичної техніки актів правозастосування в системі юридичної техніки» охарактеризовано засоби юридичної техніки, правила і прийоми юридичної техніки, подано класифікацію юридичної техніки за видами та ознаками.

Узагальнено правила, прийоми, засоби щодо оформлення актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ. Зосереджено увагу на встановленні інструментарію, який складає зміст юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС. На основі цього подано рекомендації щодо актів правозастосування в діяльності ОВС, з урахуванням їх поділу на шість груп: змістові вимоги (правила досягнення соціальної адекватності); правила забезпечення логіки права (логічні правила); структурні правила; мовні правила; формальні правила; процедурні правила.

Розділ 2 «Юридична техніка актів правозастосування в діяльності ОВС як складова механізму правового регулювання» складається з трьох підрозділів, які присвячені аналізу особливостей юридичної техніки актів правозастосування.

У підрозділі 2.1. «Юридична техніка актів правозастосування в діяльності ОВС та її місце в реалізації норми права обґрунтовано, що велике значення в юридичній техніці актів правозастосування в діяльності ОВС має реалізація правових норм. По-перше, шляхом правореалізації здійснюються суб'єктивні права і обов'язки, без яких учасники самостійно не зможуть втілити правові норми у життя. По-друге, норми права визначають специфіку правовідносин, відповідно до чого визначається поведінка учасників правовідносин. По-третє, реалізація права необхідна у випадку виникнення спору між учасниками правовідносин. Тоді у правозастосовний процес включаються спеціальні державні органи, що наділені повноваженнями вирішувати конфлікт між учасниками правовідносин. Так, у випадку вчинення правопорушення реалізація норм права здійснюється компетентними органами від імені держави. По-четверте, реалізація норм права виникає за необхідності здійснення контролю з боку держави в особі спеціальних органів за умови законності та доцільності дій або коли вимагається офіційне підтвердження наявності або відсутності конкретних фактів, спеціальне оформлення їх юридичної значущості.

Юридична техніка актів правозастосування в діяльності ОВС виступає засобом, який дозволяє створювати передумови для належної реалізації правових норм, зокрема через прийняття відповідних актів правозастосування, спрямованих на забезпечення прав, свобод та законних інтересів особи. Враховуючи, що метою реалізації права є реальне втілення у життя приписів нормативно-правових актів, правозастосовні акти ОВС досягають мети правозастосування лише за умови ефективності юридичної техніки.

У підрозділі 2.2. «Класифікація та призначення актів правозастосування в діяльності ОВС» призначення правозастосовного акта в механізмі правозастосування розглядається таким чином: акт застосування права є юридичним засобом впливу на суспільні відносини; після його прийняття настає період реалізації, виконання прийнятого рішення; в актах застосування права втілюється індивідуалізований вплив компетентних органів на хід правового регулювання, індивідуальна регламентація суспільних відносин; акт застосування права забезпечує «контакт» правової норми, що застосовується в конкретному випадку, з реальним суспільним буттям; акт застосування (який включається в об'єктивну сторону) пов'язаний із суб'єктивною стороною, тому що в ньому відображається компетентність, професіоналізм особи, що застосовує право; він виражає волю держави у розв'язанні певних проблем; цей документ формально закріплює рішення компетентного органу.

Зміст акта правозастосування ОВС відображає законність, обґрунтованість, справедливість і доцільність використання органами внутрішніх справ відповідної норми права для вирішення відповідної юридично значущої ситуації у відповідності з цілями та завданнями ОВС.

Правила юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС стосуються: зовнішнього оформлення акта правозастосування ОВС (офіційні реквізити - назва органу або підрозділу, герб, дата, підпис); структури акта правозастосування ОВС (конкретизація, компактний виклад приписів, наявність вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин); вирішення внаслідок прийняття (вчинення) акту правозастосування ОВС певної юридико-значимої ситуації за умов чіткого необхідного і достатнього її усвідомлення або опису.

Дотримання належної процедури прийняття акту правозастосування та його узгодженості з повноваженнями ОВС. Діяльність ОВС щодо прийняття актів правозастосування не має виходити за межі повноважень (ultra vires). В іншому разі, сам акт правозастосування може бути визнаний незаконним.

У підрозділі 2.3. «Вплив правозастосовного розсуду на юридичну техніку актів правозастосування в діяльності ОВС» зазначено, що правозастосовний розсуд делегується правовими нормами, реалізується суб'єктами права у межах правової процедури для піднормативного регулювання суспільних відносин правовими засобами з метою забезпечення законності, справедливості, доцільності та ефективності правового регулювання. Жоден правозастосовний орган, незалежно від обсягу делегованого йому розсуду, не може створити у процесі правозастосування нову норму, оскільки цим перетворюватиме процес застосування правових норм у процес їх створення, що принципово суперечить запропонованій дефініції правозастосовного розсуду, згідно з якою суб'єкт лише обирає один із передбачених правом (правовою нормою) варіантів рішення.

Застосування розсуду працівниками ОВС у процесі правозастосування дозволяє віднайти якомога доцільніші шляхи досягнення стану законності в суспільстві та повинно реалізуватися відповідно до вимог юридичної техніки актів правозастосування.

Розділ 3 «Юридична техніка письмових та неписаних актів правозастосування в діяльності ОВС: вимоги та проблеми вдосконалення» містить два підрозділи і присвячений теоретичним та практичним аспектам прийняття та вчинення письмових та неписаних (усних і конклюдентних) актів правозастосування в діяльності ОВС.

У підрозділі 3.1. «Загальні та спеціальні вимоги юридичної техніки письмових актів правозастосування в діяльності ОВС» розглянуто поняття, загальні та спеціальні вимоги, які ставляться до письмових актів правозастосування в діяльності ОВС.

Визначено, що загальними вимогами до юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС повинні бути: вживання терміна тільки в прямому, безпосередньому, загальновідомому значенні, тобто будь-яке переносне, алегоричне значення юридичного терміна в принципі не допускається; простота і зрозумілість терміна, обмеженість уживання надмірно складних і незрозумілих термінів; точне і недвозначне відображення термінами змісту конкретного поняття, що позначається; виключення використання застарілих і таких, які повністю вийшли з вживання в мові, термінів, невдалих канцеляризмів, штампів; виключення використання штучних термінів та тих, які рідко вживаються; стабільність термінології, недопустимість заміни, без особливої на те необхідності, старих, сталих і цілком вдалих термінів новими; обмеженість надмірного вживання в тексті правозастосовного акта термінів-абревіатур, тобто складноскорочених слів, утворених із початкових складів або з перших літер слів словосполучення; недопустимість уживання термінів для позначення різних понять, що не збігаються за значенням.

Акцентовано, що спеціальними вимогами термінології правозастосовних актів є: більш широке використання термінології тих нормативних актів, на реалізацію яких спрямований правозастосовний акт; необхідне і достатнє використання сучасних технічних термінів; відповідність термінології акта застосування права термінології тієї норми, на реалізацію якої він спрямований.

Враховуючи усе вищеперелічене, зазначено, що при мовній підготовці юристів необхідно звертати увагу на застосування ними тих мовних особливостей, що викликають найбільші труднощі при їх уживанні.

Підрозділ 3.2. «Особливості юридичної техніки неписаних (усних і конклюдентних) актів правозастосування в діяльності ОВС та проблеми їх вдосконалення» присвячений вимогам, етапам, аспектам, поняттям неписаних актів правозастосування в діяльності ОВС.

Відзначено, що у тексті акта (і письмового, і усного) можуть відображатися остаточні результати вирішення відповідного питання, причому суб'єкт правозастосування повинен доступно відображати хід інтелектуально-вольових операцій, описати діяння, що є предметом розгляду, вказати на відповідні докази винуватості конкретної особи щодо даного діяння.

Запропоновано авторські визначення актів правозастосування, що не виражаються письмовою формою.

Під усним актом правозастосування розуміється результат правозастосування, виражений за допомогою мовлення, у формі, зрозумілій адресату, здійснений на основі відповідних норм права для вирішення юридико-значимої ситуації.

Під конклюдентним актом правозастосування слід розуміти результат правозастосування у формі дії уповноваженої особи (у нашому випадку працівника ОВС), що виражає її волевиявлення, намір на встановлення правовідносин, здійснені безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про наявність такого наміру (наприклад, знаки регулювальника, світлові та звукові сигнали; застосування працівником міліції табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів чи заходів фізичного впливу).

Акти-дії - це один із видів конклюдентних дій, який, з метою вирішення юридичної справи, виражається у здійсненні уповноваженою особою передбачених нормативно-правовими актами певних жестів, знаків, оперуванні певними предметами, значення яких передбачене відповідними нормативно-правовими актами і є загальнозрозумілим (наприклад, оголення вогнепальної зброї як попередження про намір його застосування).

Акт-знак - це один із видів конклюдентних актів, що являє собою зображення, встановлене чи нанесене уповноваженим на те суб'єктом відповідно до норм права для врегулювання юридико-значимої ситуації у конкретному місці (наприклад, світлофор, дорожній знак, дорожня розмітка).

При прийнятті усного акта правозастосування працівник ОВС повинен послатися на відповідне законодавче положення. Усний акт правозастосування, крім основних приписів, може містити й індивідуальні приписи, які базуються на певній правовій нормі. Працівник ОВС, обравши відповідну норму, яка стосується того чи іншого факту, повинен викласти судження про ті обставини, які впливають на міру відповідальності. При прийнятті рішення необхідно повідомити про законну силу цього рішення, порядок його викладення та про можливість оскарження.

Наголошено, що найбільшого вдосконалення у правовій системі України потребують ті нормативно-правові акти, які закріплюють юридичну процедуру. Потреба в удосконаленні полягає і в регламентації порядку вчинення усних актів правозастосування працівниками ОВС.

Розглядаючи неписані акти правозастосування в діяльності ОВС, особливу увагу слід звернути на юридичну техніку конклюдентних актів правозастосування, що, своєю чергою, поділяються на акти-знаки і акти-дії. Подано авторські визначення цих понять.

Проаналізовано низку недоліків, які існують під час вчинення усних та конклюдентних актів правозастосування в діяльності ОВС і запропоновано шляхи удосконалення, зокрема: слід посилити увагу до порядку прийняття конклюдентних актів правозастосування, зокрема підвищення рівня грамотності як з процесуальної точки зору, так і зі змістовної (наприклад, встановлення дорожніх знаків таким чином, щоб полегшити учасникам дорожнього руху перетин перехрестя); усні попередження, винесені в разі скоєння правопорушення, в обов'язковому порядку фіксувати у всеукраїнській інтегрованій інформаційно-пошуковій системі ОВС України, що в подальшому може бути використане для характеристики особи та профілактики подальших подібних дій; посилювати професійні навички працівників міліції, зокрема в частині прийняття конклюдентних актів, підвищувати знання правових норм щодо прийняття конклюдентних актів.



ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв'язання проблеми забезпечення якості правозастосування шляхом дослідження юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС як складової правозастосування з одного боку, і елемента системи юридичної техніки - з іншої. Поглиблення розуміння цієї проблеми є необхідною умовою підвищення правової культури працівників ОВС та якості актів правозастосування завдяки підвищенню рівня юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС, формулювання вимог, що пред'являються до відповідних актів правозастосування, посилення захисту прав та свобод людини, ефективного правозастосування.

Здійснене наукове дослідження юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС дозволило сформулювати низку висновків і пропозицій.

1. Розглядаючи «техніку» в найширшому значенні слова, тобто як ефективну теоретичну і практичну діяльність щодо складання та використання алгоритму дії для досягнення мети, та розвиваючи положення попередніх дослідників цієї теми, ми запропонували власне визначення терміна «юридична техніка актів правозастосування в діяльності ОВС», під якою слід розуміти сукупність правил, прийомів і методів складання (вчинення) та оформлення в межах своїх повноважень органами та підрозділами внутрішніх справ у процесі правозастосовної діяльності, з метою забезпечення передбачених законодавством функцій та завдань органів внутрішніх справ, правових актів, що мають індивідуально-конкретний характер і є результатом правозастосування.

2. Теоретично обґрунтовано, що основні ознаки юридичної техніки актів правозастосування ОВС стосуються: змісту акту правозастосування; форми юридичної техніки актів правозастосування; структури акту правозастосування; дотримання належної процедури прийняття акту правозастосування та узгодженості з повноваженнями ОВС.

3. Спираючись на формально-юридичний, логічний та лінгвістичний аналіз особливостей юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС, доведено, що найдоцільнішою є класифікація юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС за формою вираження на: юридичну техніку письмових (акти-документи, в тому числі юридична техніка електронних актів) та неписаних актів - усних актів та конклюдентних акти (акти-дії, акти-знаки).

4. Доведено, що значення електронних актів правозастосування в діяльності ОВС поступово зростає, зокрема через ведення електронних реєстрів та баз даних, розширення застосування обладнання автоматичної фіксації правопорушень, у зв'язку з чим зростає значення підвищення знань працівників ОВС щодо юридичної техніки електронних актів правозастосування.

5. До теоретично обґрунтованих вимог до змісту актів правозастосування в діяльності ОВС слід віднести: дотримання законності - здійснення правозастосування лише компетентним суб'єктом (повноваження якого передбачені законом) - працівником чи органом внутрішніх справ; акт правозастосування повинен здійснюватися на основі, в порядку та відповідно до норм, які застосовуються; юридична техніка актів правозастосування в діяльності ОВС відображає саме державно-владну діяльність працівників органів внутрішніх справ щодо прийняття індивідуально-конкретних рішень у справах, забезпечуючи чи обмежуючи права, свободи та законні інтереси конкретних осіб; правозастосовний акт повинен бути прийнятий працівником ОВС фахово, тобто повинна забезпечуватися правильна юридична кваліфікація діяння, чітка регламентованість державно-владної компетенції; суб'єктами, для яких у їхній діяльності є значущою юридична техніка актів правозастосування у діяльності ОВС, є відповідні працівники органів внутрішніх справ, які діють у межах своєї компетенції, відповідно до приписів норм процесуального права.

6. Наголошено, що процес застосування права у практичній діяльності ОВС потребує втілення способів забезпечення даного процесу, виражених у вимогах до юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС, в іншому випадку існує реальна загроза прийняття неправомірних актів правозастосування.

7. Вказано, що особливості юридичної техніки неписаних (усних та конклюдентних) актів правозастосування в діяльності ОВС, які відрізняють її від юридичної техніки письмових актів правозастосування, полягають у: емоційності особи, щодо якої приймається акт правозастосування, і емоційному характері всієї ситуації спілкування працівника ОВС із правопорушником, вимагаючи від працівника ОВС відповідних психологічних знань та навичок, насамперед стосовно правил спілкування, і є підґрунтям якісного й ефективного застосування норм права; швидкості реагування працівника ОВС у ситуації, що виникла спонтанно, несподівано і становить загрозу для інших, вимагаючи швидких мисленнєвих процесів, точності й правильності вибору працівником ОВС способів впливу на правопорушника задля вирішення цієї ситуації; виразності, що досягається шляхом використання як мовних засобів (лексика, стилістика, фразеологія, інтонація і навіть артикуляція), так і жестів, міміки й пантоміміки.

8. Доведено, що юридична техніка актів правозастосування в діяльності ОВС передбачає дотримання певних вимог, що стосуються мови і термінології. Зокрема, до загальних належать: вживання термінів тільки у прямому, безпосередньому, загальному значенні; простота і зрозумілість термінів, обмеженість уживання надмірно складних і незрозумілих термінів; точна і чітка відповідність терміна змісту конкретного поняття, що позначається; виключення використання застарілих і таких, які повністю вийшли з мовного ужитку, термінів, зворотів «мови ненависті»; виключення використання штучних термінів та тих, які рідко вживаються; стабільність термінології, недопустимість заміни без особливої на те необхідності сталих і цілком вдалих термінів новими; обмеженість надмірного вживання в тексті правозастосовного акта термінів-абревіатур; недопустимість уживання термінів для позначення різних понять, що не збігаються за значенням. До спеціальних вимог юридичної техніки щодо термінології актів правозастосування в діяльності ОВС пропоновано віднести: ширше використання термінології тих нормативних актів, на реалізацію яких спрямований акт правозастосування, відповідність термінології акту правозастосування термінології Конституції, кримінального та кримінально-процесуального законодавства тощо; необхідне і достатнє раціональне використання сучасних технічних термінів; відповідність термінології акта застосування права термінології тієї норми, на реалізацію якої він спрямований.

9. Обґрунтовано, що доцільною є фіксація усних попереджень у всеукраїнській інтегрованій інформаційно-пошуковій системі органів внутрішніх справ України. Для цього пропоновано внести зміни до пункту 3.1 Наказу МВС України від 12 жовтня 2009 р. № 436 «Про затвердження Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ», зокрема доповнити його словами «у тому числі і усне попередження», виклавши його у такій редакції: «осіб, щодо яких здійснюється профілактична робота у тому числі і усне попередження винесене працівниками ОВС». З цією метою запропоновано формуляр для фіксації такого виду адміністративної відповідальності як усне попередження.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Костовська К.М. Ознаки акта правозастосування та їх зв'язок з правозастосовною технікою / К.М. Костовська // Митна справа. - 2008. - № 3 (частина 2). - С. 92-96.

2. Костовська К.М. Місце правозастосовної техніки в юридичній техніці / К.М. Костовська // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - № 12. - С. 37-39.

3. Костовська К.М. Аспекти правозастосовної техніки в контексті впливу Кримінально-процесуального кодексу України на правозастосовні акти органів внутрішніх справ / К.М. Костовська // Митна справа. - 2010. - № 2 (68), ч. 2. - С. 155-158.

4. Костовська К.М. Вплив структури правозастосовного акта на правозастосовну техніку / К.М. Костовська // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. - 2010. - Вип. 24. - С. 36-39.

5. Костовська К.М. Правозастосовна техніка як вид юридичної техніки / К.М. Костовська // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів. - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С. 106-107.

6. Костовська К.М. Техніка правозастосовних актів щодо обмеження права на недоторканність житла / К.М. Костовська // Право на приватність: тенденції і перспективи: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 97-98.

7. Костовська К.М. Деякі аспекти визначення поняття «юридична техніка» / К.М. Костовська // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: матеріали Другої звітної наукової конференції. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 58-61.

8. Костовська К.М. Особливості взаємодії правозастосовного акта і правозастосовної техніки / К.М. Костовська // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - С. 54-56.

9. Костовська К.М. Юридична техніка актів правозастосування при складанні правозастосовного документа (акта) / К.М. Костовська // Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення: матеріали звітної наукової конференції. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. - С. 242-244.

10. Костовська К.М. Зв'язок усного акта правозастосування з діяльністю працівників органів внутрішніх справ / К.М. Костовська // Проблеми державотворення та правотворення в Україні: матеріали ІІ Регіонального круглого столу. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. - С. 399-401.

11. Костовська К.М. Взаємозв'язок органів внутрішніх справ із громадськістю / К.М. Костовська // Психологічні аспекти формування позитивної громадської думки щодо міліції в українському суспільстві: тези «круглого столу» (м. Львів, 1 квітня 2011 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - С. 56-58.



АНОТАЦІЯ

Костовська К.М. Юридична техніка актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави та права; історія політичних та правових учень. - Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних, методичних і практичних питань, пов'язаних із юридичною технікою актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ.

У дисертації розглянуто історичний шлях формування юридичної техніки, її правову основу та практичне значення актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ. У порівняльному аспекті досліджено юридичну техніку актів правозастосування в діяльності ОВС з юридичною технікою, а також із правозастосовною технікою. Обґрунтовано необхідність виділення окремих методів дослідження юридичної техніки актів правозастосування в діяльності ОВС, розроблено методичні рекомендації щодо покращення застосування працівниками ОВС актів правозастосування у практичній діяльності.

Ключові слова: юридична техніка актів правозастосування в діяльності органів внутрішніх справ, юридична техніка актів правозастосування, юридична техніка, акт правозастосування, письмовий акт правозастосування, усний акт правозастосування, конклюдентний акт правозастосування.



АННОТАЦИЯ

Костовская Е.Н. Юридическая техника актов правоприменения в деятельности органов внутренних дел. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых наук. - Львовский государственный университет внутренних дел, Львов, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических, методических и практических вопросов связанных с юридической техникой актов правоприменения деятельности органов внутренних дел.

В диссертации рассмотрен исторический путь формирования юридической техники, ее правовая основа, а также практическое значение актов правоприменения в деятельности органов внутренних дел. В сравнительном аспекте исследовано юридическую технику актов правоприменения в деятельности органов внутренних дел с юридической техникой, а также с правоприменительной техникой. Обоснована необходимость выделения отдельных методов исследования юридической техники актов правоприменения в деятельности органов внутренних дел, разработаны методические рекомендации по улучшению применения работниками и органов внутренних дел актов правоприменения у практической деятельности.

Диссертантом обосновано, что основные признаки юридической техники актов правоприменения ОВД касаются: содержания акта правоприменения; формы юридической техники актов правоприменения; структуры акта правоприменения; исполнения надлежащей процедуры принятия акта правоприменения и согласованности с полномочиями ОВД.

Правоприменительный акт должен быть составлен сотрудником ОВД профессионально, то есть должна обеспечиваться правильная юридическая квалификация деяния. Механизм правоприменения в теоретическом аспекте включает правила и законы переработки информации, а процесс применения права в практической деятельности ОВД требует воплощения перечисленных нами способов обеспечения данного процесса, выраженных в требованиях к юридической техники актов правоприменения в деятельности ОВД. Роль и значение юридической техники актов правоприменения в деятельности ОВД играют важную роль, поскольку их воплощение отражает положение правовой культуры общества, а также и эффективность юридической техники. Определен ряд теоретически обоснованных требований к содержанию актов правоприменения в деятельности ОВД: законность - осуществление правоприменения только компетентным субъектом; обоснованность - правоприменительный акт должен приниматься лишь на основании таких знаний, которые являются объективно правильными, достоверными; целесообразность - выбор наиболее эффективного способа достижения цели, в рамках предусмотренных действующей системой источников права; справедливость - социально-этическая и морально-правовая категория, обозначающая наличие правовых основ и выражает их правильность, императивность и необходимость; соответствие предписаниям норм процессуального права; индивидуальность и конкретность, отраженные в правах и обязанностях конкретных лиц; творческий характер акта правоприменения; четкая регламентированность государственной компетенции.

В исследовании проведена классификация отдельных видов юридической техники актов правоприменения, в частности выделяется юридическая техника письменных (в том числе електронных) и неписьменных актов правоприменения (усных и конклюдентных).

Особый интерес вызывает юридическая техника электронных актов правоприменения, как совокупности способов и методов закрепления результата правоприменения органами внутренних дел в виде документа, в котором зафиксирована в виде электронных данных.

Предложено совершать фиксацию устных предупреждений во всеукраинской интегрированной информационно-поисковой системе ОВД Украины

Ключевые слова: юридическая техника актов правоприменения в деятельности органов внутренних дел, юридическая техника актов правоприменения, юридическая техника, акт правоприменения, письменный акт правоприменения, устный акт правоприменения, конклюдентный акт правоприменения.



ANNOTATION

Kostovska K.M. Judicial Techniques of Law-Enforcememt Aсts in the Internal Affairs Bodies Activity. - Manuscript.

The thesis for the Academic Degree of Candidate of Law Sciences in the speciality 12.00.01 - Theory and History of State and Law, History of Political and Law Doctrines. - Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, 2011.

The thesis focuses on the complex research of theoretical, methodological and practical questions connected with the judicial techniques of law-applying acts in the activity of internal affairs bodies.

It examines the historic way of forming the judicial techniques, its law basis and practical means of law-enforcement in the activity of internal affairs bodies. In comparative aspect it examins the judicial techniques of law-enforcement acts in the activity of internal affairs bodies with the judicial techniques and also with law-enforcement techniques. It substantiats the necessity of distinguish some methods of research the judicial techniques of law-enforcement acts in the activity of internal affairs bodies, works out some methodological recommendations for improvement of the law-enforcement acts application by internal affairs bodies workers in their practical work.

Key words: judicial techniques of law-enforcement acts in the activity of internal affairs bodies, judicial techniques of law-enforcement acts, judicial techniques, law-enforcement act, writing act of law-enforcement, oral act of law-enforcement, concludentive act of law-enforcement.

Размещено на Allbest.ru