Адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток в Україні демократичного суспільства та правової держави в умовах євроінтеграційних процесів та глобалізації обумовлює необхідність вирішення питань, пов'язаних із адміністративно-правовими засадами регулювання у сфері міжнаціональних відносин. У нашій державі мешкають представники багатьох національностей та етнічних меншин, що становлять значну частину всього населення держави. За даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживають представники понад 130 національностей і народностей, найбільш численними з яких є українці - 77%, росіяни - 17%, білоруси, молдовани, кримські татари, болгари по 1% відповідно та інші. Саме тому розбудова демократичної правової соціальної держави в Україні неможлива без ефективних механізмів впливу публічної влади на міжнаціональні процеси в суспільстві.

Після проголошення незалежності України гостро постало питання вдосконалення відносин між державою та національними меншинами українського народу та діяльності органів, що здійснюють регулювання в цій сфері. На сьогодні існує нагальна потреба усунення низки нормативних колізій, які знайшли своє відображення як у нормативних актах, так і на рівні цілісної управлінської системи виконавчої влади.

В останні роки в нашій багатонаціональній державі набули актуальності розроблення та втілення в життя обґрунтованої та виваженої політики щодо розвитку національних меншин, їх мов, самобутніх культур, вирішення широкого кола питань у цій сфері. Міжнаціональні процеси, що розгортаються на теренах нашої держави, переконують у недостатньому забезпеченні проголошених Конституцією України прав і свобод людини, розвитку автохтонних етнічних груп та національних меншин.

Фундаментальною основою для поданого дослідження стали праці таких вчених-адміністративістів: В. Авер'янова, Ю. Битяка, І. Голосніченка, Є. Додіна, В. Доненка, В. Зуй, Р. Калюжного, С. Ківалова, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Кузьменко, Д. Лук'янця, Р. Мельника, О. Миколенка, Д. Приймаченка, В. Шкарупи та ін.

У роботі використано окремі погляди відомих вчених-адміністративістів радянських часів, зокрема В. Власова, І. Галагана, Л. Коваля, С. Студенікіна, О. Якуби.

Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять також наукові праці відомих вчених у галузі конституційного права, зокрема таких як: І. Алмаші, Б. Бабін, О. Биков, Ю. Волошин, В. Колісник, Ю. Куц, Я. Лазур, В. Нікітюа, Л. Рябошапка, М. Товт, С. Штепа та інші.

Деякі положення дисертаційного дослідження спираються на наукові праці таких російських вчених: Д. Бахраха, Л. Болтенкової, Н. Мусаєвої, Ю. Тихомирова, В. Чхіквадзе.

Окремі питання щодо проблематики даного дослідження відображено у працях науковців у різних галузях: міжнародного права - В. Мицика, політології - Н. Лазара, А. Леонової, Г. Потеряйка та ін., соціології - А. Корчагіна, історії - Н. Бугай, Г. Макарової; філософії - Ю. Римаренка.

Водночас, слід відзначити, що в сучасній адміністративно-правовій науці, незважаючи на численні дослідження окремих аспектів регулювання соціальних процесів, комплексні дослідження адміністративно-правових засад регулювання у сфері міжнаціональних відносин не проводилися.

Крім того, в Україні до цього часу не схвалено концепції національної політики та неповною мірою запроваджено стандарти Ради Європи щодо регулювання міжнаціональних відносин. Закон України «Про національні меншини в Україні» потребує нової редакції. Державні програми у сфері регулювання міжнаціональних відносин не мають чітких механізмів реалізації та часто не є ефективними. Про це свідчать і результати проведеного здобувачем анкетування працівників територіальних державних адміністрацій, на яких покладено обов'язки з регулювання міжнаціональних відносин. Так, 55,6% респондентів зазначили, що чинні нормативно-правові акти у сфері міжнаціональних відносин не дозволяють ефективно здійснювати регулювання. Крім того, 81,1% опитаних підтримують необхідність прийняття Концепції державної національної політики в Україні. Отже, в Україні не існує чітко скоординованого адміністративно-правового регулювання як комплексу послідовних рішень і дій органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямованих на регулювання міжнаціональних відносин.

Таким чином, дослідження у вказаній сфері регулювання міжнаціональних відносин мають безперечну наукову актуальність. Це визначає перспективність комплексного наукового дослідження цих явищ як у практичному, так і в теоретичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах плану наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2009-2010 рр. та Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затвердженого наказом МВС України №347 від 29 липня 2010 року. Крім того, цей напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, Плану заходів МВС України щодо протидії расизму та ксенофобії на період до 2012 року, затвердженого розпорядженням МВС України від 18 лютого 2010 року №94.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка 28 січня 2011 р. (протокол №5).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на підставі аналізу наявних літературних та нормативних джерел визначити зміст адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, визначити особливості його організаційних засад, основні пріоритетні напрями розвитку та реформування у цій сфері, що дозволить розробити рекомендації щодо удосконалення діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання та сформулювати пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:

– охарактеризувати міжнаціональні відносини як об'єкт адміністративно-правового регулювання;

– сформулювати та уточнити термінологічний ряд у зазначеній сфері;

– розглянути генезис адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в Україні;

– виділити пріоритетні напрями розвитку законодавства у сфері регулювання міжнаціональних відносин;

– окреслити завдання, функції, принципи, форми та методи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин;

– визначити державну систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин в Україні;

– узагальнити зарубіжний досвід щодо адміністративного-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин;

– розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регулювання міжнаціональних відносин.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання та наукової теорії у сфері адміністративного права, державного управління, конституційного права, міжнародного права, теорії держави та права. Їх застосування обумовлене системним підходом діалектичного методу, який дає можливість розглядати проблеми дослідження в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Логічний метод використано під час вивчення нормативних актів, аналітичних матеріалів, думок вчених із окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2). Логіко-семантичний метод дозволив поглиблено проаналізувати понятійно-категоріальний апарат у сфері міжнаціональних відносин (підрозділ 1.2). За допомогою історико-правового методу досліджено генезис адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин в Україні (підрозділ 1.1). Формально-юридичний метод використано для аналізу правових норм, які регулюють правовідносини у сфері міжнаціональних відносин (підрозділ 3.2); порівняльно-правовий метод - для вивчення досвіду адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин (розділи 2, 3). Методи класифікації та групування використовувалися для дослідження принципів, методів та форм цієї діяльності (підрозділи 2.1, 2.3). За допомогою системного та функціонального методів було здійснено аналіз державної системи суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин (підрозділ 2.2).

Нормативна основа дослідження - чинне та раніше діюче законодавство України, у тому числі адміністративне, зразки перспективного законодавства в цій сфері.

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів публічної адміністрації у цій сфері, статистичні звітності органів публічного адміністрування за 2008-2010 рр.; результати анкетування 135 працівників відповідних місцевих державних адміністрацій, на яких покладено обов'язки з регулювання міжнаціональних відносин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

– з теоретико-правової точки зору сформульовано поняття «міжнаціональні відносини» як об'єкт адміністративно-правового регулювання та дефініцію «адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин», у зв'язку із чим встановлено, що адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин - це комплекс правових та організаційних заходів державних та недержавних інституцій, що супроводжується розроблення оптимальних механізмів регулювання міжнаціональних відносин;

– наукові положення щодо періодизації генезису адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин в Україні, так, наприклад, запропоновано виділяти чотири етапи такого процесу;

– сформульовано авторські пропозиції щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів України, у зв'язку із чим, наприклад, пропонується внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про національні меншини України», Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо;

удосконалено:

– наукові положення щодо термінологічного ряду у сфері адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин, зокрема, уточнено дефініції термінів «мета адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин», «принципи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин», «форми адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин», «методи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин»;

– підходи щодо класифікації завдань, функцій та принципів адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, зокрема запропоновано класифікувати завдання адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин залежно від сфери життєдіяльності людини, в якій вони реалізуються: в політичній і державній сфері; у соціально-економічній сфері; у культурно-гуманітарній сфері;

набули подальшого розвитку:

– виділено пріоритетні напрями подальшого розвитку законодавства у сфері регулювання міжнаціональних відносин, зокрема підкреслюється важливість оптимізації законодавства в цій сфері шляхом приведення відповідних нормативно-правових актів у відповідність до міжнародних норм;

– положення про державну систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, у зв'язку з чим пропонується до державних інституцій відносити органи загальної компетенції; спеціально створені органи; допоміжні (консультативно-дорадчі);

– пропозиції щодо шляхів впровадження в Україні позитивного досвіду зарубіжних країн з адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, зокрема підкреслюється необхідність запозичення відповідного досвіду Конфедерації Боснії і Герцеговини, Канади, Китайської Народної Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Республіки Молдови, Російської Федерації тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у правотворчості - для вдосконалення окремих положень чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національні меншини в Україні» (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України №04-19/14-2836 від 23 грудня 2010 р.);

– у правозастосовній діяльності - для покращення практичної діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання, зокрема працівників Державного комітету національностей та релігій, працівників правоохоронних органів та громадських організацій (акт впровадження Фонду досліджень та підтримки корінних народів Криму №18/09 від 13 серпня 2009 р.; акт впровадження ГУМВС України в Донецькій області від 10 жовтня 2008 р.; лист Державного комітету національностей та релігій №6/4-12 від 07 лютого 2011 р.);

– у навчальному процесі - під час проведення навчальних занять у Донецькому юридичному інституті ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка з дисциплін «Адміністративне право України», «Конституційне право», «Теорії держави і права» та різних спецкурсів під час вивчення питань забезпечення прав людини (акт впровадження від 12 січня 2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на 6 науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах» (м. Донецьк, 2006 р.), «Этничность и власть» (г. Ялта, Алупка, 2007 г.), «Міграція: проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Донецьк, 2007 р.), «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (м. Сімферополь, 2008 р.), «Вплив Загальної декларації прав людини 1948 року на сучасний стан захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України» (м. Донецьк, 2008 р.), «Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы» (м. Сімферополь, 2009 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у 14 наукових працях, 8 із яких опубліковано у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 6 тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують 7 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки. Список використаних джерел налічує 272 найменування і займає 30 сторінок.

Основний зміст

міжнаціональний правовий законодавство адміністративний

У вступі розкрито сутність і стан досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, формулюється мета та визначаються завдання дослідження, методологічна та теоретична основа, розкривається теоретичне та практичне значення, новизна та формулюються основні положення, що виносяться на захист, а також міститься інформація про зв'язок роботи з науковими програмами, апробації, публікації результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в Україні» складається з двох підрозділів, присвячених дослідженню генезису адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, вивченню проблем доктринального розроблення поняття «міжнаціональні відносини», розкриттю його сутності.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий аналіз адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в Україні» досліджено історію виникнення та розвитку механізму правового регулювання міжнаціональних відносин, зокрема - еволюцію у нормативній базі, що дозволяє об'єктивно проаналізувати сучасний стан адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин.

Особливу увагу автор приділив дослідженню в ретроспективі свого розвитку з 1991 до 2010 року спеціального центрального органу виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин, що здійснює адміністративно-правове регулювання. Аналіз нормативно-правових актів дозволив виявити таку тенденцію: зміна компетенції центрального органу у справах національностей відбувалася саме у зв'язку з розширенням повноважень з регулювання відносин у сферах міграції, мов, релігії; у той же час зміст компетенції, пов'язаної із регулюванням міжнаціональних відносин, радикально не змінювався.

У підрозділі 1.2. «Міжнаціональні відносини як об'єкт адміністративно-правового регулювання» розглядаються міжнаціональні відносини в системі адміністративно-правового регулювання як складного соціального явища, здійснюється понятійно-категоріальний аналіз поняття «народ», «нація» і «етнос» як базових у зазначеній сфері.

В Україні склалася національна модель регулювання міжнаціональних відносин, але створення стабільного владного механізму в цій сфері до цього часу не відбулося.

Автор стверджує, що проблема адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин повинна вирішуватися на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях. На всіх рівнях оптимізація міжнаціональних відносин забезпечується всією системою засобів юридичного впливу на стан і динаміку відносин між націями, народностями та етнічними групами.

Розділ 2. «Організаційні засади адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин»

У підрозділі 2.1. «Мета, завдання, функції та принципи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в Україні» охарактеризовано основні елементи адміністративно-правового регулювання.

Аналіз основних підходів до понять мети адміністративно-правового регулювання, а також думок фахівців у сфері міжнаціональних відносин дозволив дисертанту сформулювати власне поняття мети адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин. Завдання адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин визначаються дисертантом залежно від сфери життєдіяльності людини, в якій вони реалізуються: у політичній і державній сфері; у соціально-економічній сфері; у культурно-гуманітарній сфері.

Запропоновано авторський перелік функцій адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, який розподілено на загальні та спеціальні функції, а також запропоновано перелік принципів адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, які між собою тісно взаємопов'язані та створюють органічну єдність, їх втілення в життя є необхідністю на всіх рівнях формування та здійснення регулювання зазначеної сфери.

У підрозділі 2.2. «Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в Україні» розглядаються питання про їх правовий статус, компетенцію, права та обов'язки у сфері регулювання міжнаціональних відносин. Зазначено, що адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин полягає, по-перше, в участі держави через вплив системи органів влади на розвиток та гармонізацію національних відносин у процесі реалізації національної політики, по-друге, в участі громадських об'єднань, покликаних насамперед захищати права, свободи та законні інтереси національних меншин, брати участь в обговоренні законопроектів, впливати на зміст нормативно-правових актів.

Дисертантом розглянуто організаційну структуру, функції органів державної влади залежно від поділу влади на законодавчу, судову та виконавчу. Серед організаційних структур, що здійснюють адміністративно-правове регулювання найбільш недосконалими є територіальні органи адміністрування у сфері міжнаціональних відносин. Проведене здобувачем опитування встановило, що працівники зазначених структур як негативні чинники, що впливають на стан виконання посадових обов'язків щодо регулювання у сфері міжнаціональних відносин, вказали такі: незадовільні умови праці (матеріальне, технічне та організаційне забезпечення підрозділу) - 48,1%; недосконалість законодавства в цій сфері - 21,2%; відсутність належного методичного забезпечення з боку центральних органів влади - 19,5%; відсутність певних спеціальних знань - 11,1%.

У підрозділі 2.3. «Форми і методи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в Україні» визначено власне бачення таких правових категорій, як «форма адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин» та «адміністративно-правові методи регулювання міжнаціональних відносин». Наголошується на тому, що ефективне адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин залежить від правильного вибору форм і методів правового впливу.

Проаналізовано основні форми адміністративно-правового регулювання, що застосовуються у сфері регулювання міжнаціональних відносин, обґрунтовано ефективність та доцільність їх використання. Окрім двох універсальних методів: переконання і примусу, наголошується на необхідності застосування у сфері адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин додаткових методів таких, як: соціальні, економічні, політичні методи, методи стимулювання, моделювання.

Дисертантом робиться висновок про те, що на сьогодні заходи адміністративної відповідальності у сфері адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин не застосовуються, саме тому ним пропонуються певні зміни до чинного законодавства.

Розділ 3. «Правові засади регулювання у сфері міжнаціональних відносин»

Підрозділ 3.1. «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин» присвячений вивченню та можливості застосування позитивного досвіду адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин зарубіжних країн як Конфедерація Боснії і Герцеговини, Королівство Іспанії, Італійська Республіка, Канада, Республіка Молдова, Федеративна Республіка Німеччина, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Фінляндська Республіка, Швейцарська Конфедерація. Зокрема, досліджено окремі засади правового регулювання міжнаціональних відносин, регулювання мовних аспектів, визначення основ статусу національно-територіальних одиниць у різних країнах.

Вивчення законодавства, спеціальної літератури та практики діяльності зарубіжних державних органів у сфері міжнаціональних відносин дозволило дисертанту обґрунтувати висновок про наявність різних суб'єктів адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин, а також про відсутність універсальних форм і методів, що використовуються в цій сфері, і про необхідність регулювання міжнаціональних відносин з урахуванням особливостей конкретних країн, що потребує постійної і посиленої уваги з боку органів державної влади до розроблення і здійснення адаптованих до конкретних умов суспільства системи адміністративно-правових заходів.

У підрозділі 3.2. «Сучасний стан та шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин» аналізується чинна система норм, що регулюють міжнаціональні відносини. Зокрема, автор стверджує, що нормативно-правові акти у сфері регулювання міжнаціональних відносин, прийняті за роки незалежності, визначали окремі питання реалізації національної політики, створення органів адміністративно-правового регулювання, створення колегіальних, координаційних і дорадчих органів, повноваження місцевого самоврядування у сфері міжнаціональних відносин; розвиток етнокультурних і міжнаціональних відносин, певні аспекти розвитку і використання національної мови та мови національних меншин; засади протидії екстремістській діяльності та діяльності, спрямованої на загострення міжнаціональних конфліктів; засади діяльності конфесій і національно-культурних автономій, а також питання реабілітації та реституції щодо депортованих етносів тощо.

Запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється в комплексному дослідженні адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:

1. Визначено адміністративно-правове регулювання у сфері міжнаціональних відносин як комплекс правових та організаційних заходів державних та недержавних інституцій, що супроводжується розроблення оптимальних механізмів регулювання міжнаціональних відносин. При цьому, міжнаціональні відносини - це існуючі в країні соціальні зв'язки між націями (етнічними групами) у різних сферах життєдіяльності і на різних рівнях взаємозв'язків, що формуються з урахуванням історичних особливостей розвитку.

2. Окреслено етапи генезису адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин:

1-й етап - ХV ст. - ХVІІ ст. - перші закріплення у нормативно-правових актах окремих питань регулювання міжнаціональних відносин;

2-й етап - ХVІІ ст. - ХІХ ст. - регулювання міжнаціональних відносин відповідно до політики країн, у складі яких перебувала Україна;

3-й етап - ХХ ст.: - 1917-1920 рр. - у зв'язку із становленням української державності було розкрито питання визначення статусу національних меншин, їх участі в політичному житті, використання рідної мови, створення культурних і релігійних товариств; - 1920-1930 рр. - створення адміністративно-територіальних одиниць за національною ознакою, активне створення різного роду суб'єктів адміністративно-правового регулювання у зазначеній сфері; - 1930-1950 рр. - згортання адміністративних органів у сфері міжнаціональних відносин, ліквідація автономних територіальних одиниць; - 1950-1980 рр. - активізація адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин; - 1980-1990 рр. - відродження національної свідомості;

4-й етап - з ХХ ст. - дотепер - створення дієвого механізму адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин за часів незалежності України.

3. Обґрунтовується, що з метою вдосконалення нормативно-правової основи регулювання міжнаціональних відносин суттєвого значення набуває здійснення таких заходів, як: оптимізація законодавства в цій сфері шляхом приведення відповідних нормативно-правових актів у відповідність до міжнародних норм; удосконалення Закону України «Про національні меншини в Україні» шляхом конкретизації, приведення його у відповідність до сучасних реалій розвитку міжнаціональних відносин та норм європейського та міжнародного права; внесення змін до законодавства України в частині посилення кримінальної та адміністративної відповідальності за розпалювання міжнаціональної, расової та релігійної ворожнечі; посилення правового захисту закордонних українців, зокрема через прийняття змін до Закону України «Про правовий статус закордонних українців»; прийняття Концепції державної національної політики, Закону України «Про національно-культурну автономію в Україні», Закону України «Про мови».

4. Запропоновано запозичення відповідного позитивного зарубіжного досвіду, а саме: щодо захисту політичних прав і інтересів національних груп у системі державних інститутів (досвід Конфедерації Боснії і Герцеговини); щодо методів адміністративно-правового регулювання (досвід Канади, Китайської Народної Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Сполучених Штатів Америки); про статус російської мови в Україні (досвід Республіки Молдова); щодо закріплення основ національно-культурної автономії (досвід Російської Федерації).

5. Мета адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин визначена як створення умов для підтримання міжетнічного балансу у країні, конструктивних та добросусідських відносин між народами в Україні через гармонійний розвиток української (титульної) нації, національних меншин, корінних народів у складі держави, зміцнення міжнаціональної злагоди в поліетнічному суспільстві, що може (повинна) бути досягнута завдяки цілеспрямованому впливу держави на життєдіяльність представників усіх складових національної структури українського суспільства.

6. Класифіковано завдання адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин залежно від сфери життєдіяльності людини, в якій вони реалізуються: в політичній і державній сферах; у соціально-економічній сфері; у культурно-гуманітарній сфері.

7. Окреслено функції адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, які розподілено на загальні та спеціальні. До загальних функцій віднесено: функцію організації (організаційна); інформаційного забезпечення адміністративно-правового регулювання; прогнозування; планування; регулятивну та соціальну функції. Серед спеціальних функцій адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин визначено функцію формування державної національної політики, інтегративну функцію, розв'язання міжнаціональних конфліктів, функцію соціалізації, функції виховання людей в дусі інтернаціоналізму та толерантності, поваги до представників національних меншин, а також культурно-просвітницьку функцію.

8. Принципи адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин визначено як обумовлені закономірностями розвитку суспільних відносин основоположні керівні ідеї, основи, втілені в нормативно-правових актах, що складають основу міжнаціональних відносин. До таких принципів віднесено: принцип паритету інтересів національних спільнот, самоорганізації національних меншин, державного патерналізму та рівноправного діалогу, субсидарності, органічного співвідношення (або рівності) базових (основних) цінностей титульної нації та національних меншин, цілісності адміністративно-правового регулювання, програмного регулювання, принцип вільної національної самоідентифікації.

9. Систему органів адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин пропонується поділяти на державні та недержавні інституції. До державних інституцій варто відносити органи загальної компетенції; спеціально створені органи; допоміжні (консультативно-дорадчі). До недержавних - громадські об'єднання, діяльність яких спрямована на реалізацію специфічних, суспільно значимих функцій.

10. Форми адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин визначено як зовнішнє вираження конкретних дій державних органів, їх структурних підрозділів та посадових осіб, в межах наданої їм компетенції для регулювання міжнаціональних відносин, досягнення міжнаціональної злагоди з метою задоволення економічних, соціальних, екологічних і національно-культурних потреб населення України. Встановлено, що під адміністративно-правовими методами регулювання міжнаціональних відносин слід розуміти статистичну складову способу правового регулювання суспільних відносин у сфері державного регулювання, який містить у собі ідеї, принципи регулювання в цій сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, складає загальну спрямованість юридичного впливу та є системоутворюючим фактором для правового інструментарію у сфері міжнаціональних відносин.

11. Сформульовано низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин, зокрема:

Для закріплення принципів державної національної політики, визначення її мети і завдань, шляхів розвитку міжнаціональних відносин, національно-культурного визначення народів України, а також механізмів реалізації національної політики запропоновано проект Концепції державної національної політики в Україні.

З метою подолання екстремістських проявів та недопущення розповсюдження матеріалів, що закликають до здійснення екстремістської діяльності або обґрунтовують чи реабілітують національну і (або) расову перевагу, закликають до порушення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина залежно від його соціальної, расової, національної, релігійної або мовної приналежності або ставлення до релігії тощо Кодекс України про адміністративні правопорушення доцільно доповнити нормами, що прямо передбачають відповідальність за такі дії, а саме статтею 173-3 «Виробництво і розповсюдження екстремістських матеріалів» такого змісту:

«Масове виготовлення, зберігання та розповсюдження екстремістських матеріалів - тягне накладення штрафу на громадян у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією екстремістських матеріалів та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Ті самі дії, вчинені посадовою особою, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією екстремістських матеріалів та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення».

З метою усунення колізій у чинному законодавстві пропонується:

- внести зміни до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національні меншини України», в якій замість слова «республіки» зазначити «держави»;

- ч. 3 с. 5 Закону України «Про національні меншини України» викласти в такій редакції: «Центральним органом державної виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин є Міністерство культури України, яке у своїй діяльності керується відповідними нормативно-правовими актами».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Ніколаєв О.А. Організаційно-правові механізми регулювання міжнаціональних відносин у Радянській Україні / О.А. Ніколаєв // Актуальні проблеми держави та права: збірник наукових праць. - Одеса: Одеська національна юридична академія, 2008. - Випуск 40. - С. 332-339.

2. Ніколаєв О.А. Правові форми забезпечення регулювання міжнаціональних відносин в Україні / О.А. Ніколаєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: збірник наукових праць. - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2008. - №4. - С. 64-75.

3. Ніколаєв О.А. Розвиток державних органів у сфері міжнаціональних відносин у незалежній Україні / О.А. Ніколаєв // Іменем закону. Науковий вісник. - Київ: Київський національний університет внутрішніх справ, 2008. - №4 (8). - С. 7-11.

4. Ніколаєв О.А. Проблеми вдосконалення законодавства України у сфері міжнаціональних відносин: взаємозв'язок законопроектної роботи та правової доктрини / О.А. Ніколаєв // Актуальні проблеми держави та права: збірник наукових праць. - Одеса: Одеська національна юридична академія, 2009. - Випуск 49. - С. 428-436.

5. Ніколаєв О.А. Організаційно-правові механізми регулювання в Україні міжнаціональних відносин на регіональному рівні / О.А. Ніколаєв // Держава і право: збірник наукових праць. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. - Випуск 46 (Юридичні і політичні науки). - С. 243-250.

6. Ніколаєв О.А. Правові аспекти централізованого державного регулювання в Україні міжнаціональних відносин / О.А. Ніколаєв // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наукових праць, 2009. - №3 (44). - С. 174-184.

7. Ніколаєв О.А. Форми адміністративно-правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин в України / О.А. Ніколаєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: збірник наукових праць. - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2010. - №1. - С. 90-97.

8. Ніколаєв О.А. Зарубіжний досвід регулювання адміністративно-правового регулювання міжнаціональних відносин / О.А. Ніколаєв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: збірник наукових праць. - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2011. - №1. - С. 129-136.

9. Ніколаєв О.А. Проблеми забезпечення державними органами прав людини в сфері міжнаціональних відносин / О.А. Ніколаєв // Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах: матеріали круглого столу (Донецьк, 26 грудня 2006 р.). - Донецьк: ООО «Норд Комп'ютер», 2007. - С. 92-95.

10. Ніколаєв О.А. Міжнаціональні відносини як особливий об'єкт державного регулювання / О.А. Ніколаєв // Этничность и власть: материалы VI международного семинара (Ялта, Алупка, 14-16 мая 2007 г.). - Симферополь: Таврия, 2008. - С. 103-105.

11. Ніколаєв О.А. Особливості державного регулювання у сфері міжнаціональних відносин та міграції в Україні / О.А. Ніколаєв // Міграція: проблеми та шляхи їх вирішення: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Донецьк, 18-19 травня 2007 р.). - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2008. - С. 250-257.

12. Ніколаєв О.А. Проблеми вдосконалення системи державних контролюючих органів у сфері міжнаціональних відносин / О.А. Ніколаєв // Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Сімферополь, 11-12 грудня 2008 р.). - Сімферополь: Кримський юридичний інститут ОДУВС, 2008. - С. 127-129.

13. Ніколаєв О.А. Проблеми вдосконалення системи державних контролюючих органів у сфері міжнаціональних відносин / О.А. Ніколаєв // Вплив Загальної декларації прав людини 1948 року на сучасний стан захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України: збірник статей регіонального наукового семінару (Донецьк, 25 грудня 2008 р.). - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, 2009. - С. 108-111.

14. Ніколаєв О.А. Актуальні питання взаємозв'язку прав людини у сфері міжнаціональних відносин / О.А. Ніколаєв // Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы: материалы І Международной научно-практической конференции (Симферополь, 24 апреля 2009 г.). - Симферополь: КРП «Издательство «Крымучпедгиз», 2009. - Ч.І. - С. 277-280.

Размещено на Allbest.ru