Формування нових галузей в системі права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 340.116 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Формування нових галузей в системі права України

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Мураховська Тетяна Єгорівна

Харків 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Кожному історичному типові права притаманна своя система, що відбиває особливості цього типу і всієї суспільної формації. З отриманням незалежності в Україні відбуваються ґрунтовні перетворення суспільних відносин, що спричиняють докорінні зміни в їх правовому регулюванні. Проходить процес трансформації системи права. Відтак, в нашій державі формується власна, оновлена система права, тому на основі сучасних наукових досягнень повинен формуватися і якісно новий погляд на цю систему.

Переосмислення основних орієнтирів діяльності держави, її функцій та принципів спричинило докорінні зміни у різних сферах суспільних відносин та ускладнення структури останніх. Стрімкий розвиток та певна нестабільність суспільного життя обумовили інтенсифікацію процесів диференціації та інтеграції правового регулювання, що об'єктивно викликає появу нових елементів у системі права, статус яких загалом невизначений. Значна кількість новоутворень у системі права та дискусії з приводу їх сутності та елементної належності обумовлює інтерес до заявленої нами проблематики.

Галузь права є однією з найважливіших основ формування системи законодавства, систематизації нормативно-правових актів, тому багато проблемних питань виникає саме при ідентифікації певного елемента як галузі. Від ступеня охоплення аспектів дослідження цієї категорії залежить і розвиток спеціалізованих юридичних дисциплін. Теоретики права та дослідники галузевих юридичних наук не раз наголошували на необхідності теоретичних пошуків, узагальнень, пов'язаних з виникненням нових елементів в системі права. Так, П. Рабінович та О. Панкевич, оцінюючи структурний статус соціального права, наголошують, що однією з необхідних передумов розв'язання такого завдання є наукове розроблення низки проблем не галузевого, а загальнотеоретичного рівня. До таких науковці відносять наступні: з'ясування співвідношення між соціальним законодавством і соціальним правом; виділення критеріїв виокремлення «соціального права» у відносно самостійний, специфічний підрозділ системи права; визначення структурного («елементного») статусу цього підрозділу у системі права (галузь чи підгалузь, єдина чи комплексна) і т. ін. Таким чином, очевидна необхідність формування відповідних теоретико-методологічних засад для розвитку галузевих юридичних наук, відтворення цілісної картини функціонування права як системи.

Науковими дослідженнями радянських часів було закладено основу вирішення теоретичних проблем системи права. Сьогодні в умовах побудови системи права і законодавства незалежної України ці проблеми набувають особливої актуальності. Реформування, що наразі відбувається в усіх сферах соціального життя, потребує інтенсивної нормотворчості, яка повинна здійснюватись на чіткому науковому підґрунті. Питання виявлення закономірностей існування та розвитку системи права належать до «вічних» у тому розумінні, що система права - це складна, багатофакторна система. З розвитком суспільних відносин вона не тільки поповнюється новими нормами, а й збагачується певними закономірностями їх упорядкування, які потрібно виявляти і досліджувати.

Очевидно, що багато в чому спрацював принцип наступництва, і тому система права України віддзеркалює основні риси системи права радянських часів; проте уже спостерігаються в ній суттєві зміни, отож юридична наука не повинна відставати від правової дійсності. Є потреба в розробці загальних теоретичних засад, виявленні нових існуючих закономірностей, обґрунтуванні сучасного категоріального апарату, що відповідало б особливостям системи права України.

Різні аспекти системи права досліджували у радянські та пострадянські часи російські вчені-юристи: С. С. Алексєєв, М. О. Аржанов, М. Й. Байтін, С. М. Братусь, С. Й. Вільнянський, О. М. Вітченко, Л. С. Галесник, Д. М. Генкін, Л. І. Дембо, О. С. Йоффе, Д. А. Керимов, В. М. Кудрявцев, В. В. Лазарєв, О. В. Малько, М. М. Марченко, М. І. Матузов, А. В. Міцкевич, В. П. Мозолін, В. С. Нерсесянц, Д. Є. Петров, С. В. Полєніна, В. М. Протасов, Н. В. Разуваєв, В. К. Райхер, В. Д. Сорокін, В. В. Субочев, Л. Б. Тіунова, Ю. О. Тихомиров, Ю. К. Толстой, О. Ф. Черданцев, М. Д. Шаргородський, О. Ф. Шебанов, Л. С. Явич, Ц. А. Ямпольська та ін.

В Україні основні закономірності виникнення, існування, розвитку системи права розглядаються в роботах таких учених, як О. М. Бандурка, С. В. Бобровник, О. Л. Богінич, О. М. Головко, В. В. Головченко, П. Б. Євграфов, В. М. Горшеньов, А. П. Заєць, А. Т. Ковальчук, М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, Є. Б. Кубко, О. С. Лисенкова, Л. А. Луць, М. І. Малишко, О. Г. Мурашин, Ю. М. Оборотов, Н. М. Оніщенко, О. В. Петришин, В. Ф. Погорілко, С. П. Погребняк, І. М. Погрібний, П. М. Рабінович, Ю. І. Римаренко, О. Ф. Скакун, В. М. Стретович, О. Д. Тихомиров, І. Б. Усенко, М. В. Цвік, Ю. С. Шемшученко, В. С. Шестак, О. І. Ющик та ін.

Не применшуючи ролі й цінності попередніх наукових розробок, необхідно зазначити, що в українській науці дотепер немає комплексних теоретичних досліджень проблеми формування нових галузей у системі права нашої держави. Таким чином, глибоке вивчення її набуває особливого змісту та актуальності, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії і історії держави та права Харківського національного університету внутрішніх справ, у межах п. 1.1. Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 р., згідно з Пріоритетними напрямками наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 роки (пп. 9.1, 9.2), затвердженими рішенням Вченої ради ХНУВС від 27 грудня 2005 р., протокол № 13.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - встановити сутність та особливості процесу формування галузей права в умовах розбудови системи права сучасної України.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань:

– розкрити структурно-функціональну характеристику системи права;

– окреслити основні ознаки та уточнити визначення системи права;

– з'ясувати об'єктивно-суб'єктивний характер системи права;

– розкрити поняття, визначити характерні риси галузі права;

– розглянути співвідношення галузі права і галузі законодавства;

– встановити передумови виникнення галузей права;

– розглянути існуючі критерії галузі права; розкрити класифікацію галузей права та особливості їх формування залежно від виду;

– обґрунтувати теоретичні засади та можливі шляхи формування галузі права, розробити його стадії;

– розглянути можливість існування комплексних утворень у системі права України та проаналізувати зв'язок існування комплексних утворень і процесу формування нової галузі права;

– окреслити основні тенденції розвитку системи права України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система права України.

Предметом - теоретико-правові аспекти формування нових галузей у системі права України.

Методологічну основу дисертації складає система загально-наукових та спеціально-наукових методів пізнання правової дійсності.

Застосування законів та категорій діалектики дозволило розглянути систему права як динамічне явище, що постійно поповнюється новими елементами, зокрема галузями права, змінює обсяг та структуру протягом історичного розвитку. Діалектичний метод уможливив дослідження таких складних динамічних процесів саморозвитку системи права України як диференціація та інтеграція.

Для поглиблення понять «система права» та «галузь права» широко використовувався системний метод (структурний, функціональний, інформаційний підходи). Застосування правил синергетики дало змогу розглядати систему права як систему самоорганізації.

У роботі відбилися основні принципи гештальттеорії, ключовим питанням якої є співвідношення цілого і частини. Компаративістський метод дав змогу порівнювати деякі аспекти розвитку систем права різних країн, зокрема, країн СНД.

У дисертації також використано формально-догматичний метод. Як догми приймались концептуальні засади розуміння процесів, механізмів, напрямків і особливостей розвитку соціальних систем (підрозділ 3.1).

Ефективне застосування прийому абстрагування допомогло дослідити галузь права як окрему систему, абстрагуючись від системи права (розділ 2). Формування та конкретизація термінів, що були закладені в основу поняттєво-категоріального апарату дослідження, стало можливим завдяки використанню герменевтичного та логіко-семантичного методів. Про використання методу правового моделювання говорять численні схеми, що унаочнюють деякі положення роботи. Гіпотеза про існування комплексних галузей права була спростована з використанням математичного методу «від супротивного» (підрозділ 3.2). Історико-правовий метод застосовано при розгляді еволюції різних складових елементів системи права (історичні приклади розвитку системи права, зокрема, формування нових галузей права в різні часи). Використання прогностичного методу дозволило визначити основні тенденції та динаміку розвитку системи права України (підрозділ 3.4).

Предмет дисертаційного дослідження обумовлює постійне використання прийомів формальної логіки (загальних гносеологічних прийомів), таких як аналіз, синтез, аналогія. В роботі широко використовувались методи індукції та дедукції.

Науково-теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних правознавців та вчених інших галузей соціального знання: філософів, соціологів тощо.

Емпіричну базу дослідження склали система законодавства та система права України. Об'єктом аналізу була також і система права радянських часів, що допомогло простежити розвиток системи права суверенної української держави. Основні положення та висновки дисертації ґрунтуються на аналізі вітчизняної та зарубіжної наукової літератури й нормативно-правових актів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній теоретико-правовій науці комплексних досліджень широкого спектру проблем формування нових галузей у системі права України. Проведене дослідження дає підстави викласти нові концептуальні теоретичні та прикладні положення й висновки, що становлять елементи наукової новизни. Серед них:

уперше:

– встановлено, що проблема пошуку критеріїв системи права ускладнюється неоднозначним їх розумінням та застосуванням. Запропоновано використовувати різний набір критеріїв залежно від завдань, що стоять перед науковцями при виявленні елементів або зв'язків структури системи права. Наголошено, що такі завдання можуть варіюватися залежно від початкової відомої інформації (є нове утворення) та кінцевої мети (з'ясувати місце елемента в системі права);

– зроблено наукове припущення про наявність в елементах предмета правового регулювання акцентів (частини структурних елементів родового предмету правового регулювання, які мають постійний та пріоритетний характер для галузі права та пов'язані з її функціональним призначенням);

– сформульовано етапи формування нової галузі права: прийняття правових норм, що регулюють нові суспільні відносини або їх новий аспект; об'єднання цих норм в інститути права; утворення комплексних правових інститутів; породження інститутами нових норм права; утворення складного міжгалузевого інституту; породження складним міжгалузевим інститутом права нових норм; становлення та розвиток нової галузі права.

удосконалено:

– визначення системи права, яке запропоновано доповнити динамічним аспектом: система права - це стабільна, цілісна, структурно упорядкована сукупність норм права, яка самоорганізується залежно від динаміки соціального буття і виявляється в єдності, узгодженості, взаємозалежності норм, а також одночасно в їх диференціації за галузями, підгалузями та інститутами;

– класифікацію основних ознак елементів системи права. Ознаки запропоновано розділяти на формальні (загальні та особливі) та конкретні;

– розуміння предмета правового регулювання нової галузі права. Предметом правового регулювання галузі може стати тільки сфера таких суспільних відносин, що лежить на перетині найбільш значущих інтересів більшості суб'єктів - держави, суспільства, особи. Широта предметної сфери як одна із формальних ознак галузі права повинна проявлятися в широкому колі всіх його елементів. Висвітлено, що повної кореляції між елементами системи права та елементами системи суспільних відносин немає, предмету правового регулювання галузі не повинен відповідати рід суспільних відносин у повному обсязі;

– класифікації норм, інститутів та галузей права. Запропоновано класифікувати логічні норми (за правилом пошуку елемента, на який прямо не вказано в правовому приписі) на: змістовні (містить змістовну диспозицію або змістовну санкцію), галузеві та міжгалузеві. За кількістю елементів норми, що підлягають виведенню - на частково та повністю виведені. Висвітлено неможливість ототожнення понять «складний» і «комплексний» та рівнозначність понять «комплексний» і «міжгалузевий» стосовно інституту права. Показано провідну роль інститутів, особливо комплексних, у формуванні нової галузі права. Наведено докази неможливості існування комплексних галузей (без заперечення комплексних інститутів) у системі права України як утворень, що складаються з норм інших галузей. Водночас показано комплексність як обов'язкову ознаку формування нової галузі, що полягає в успадкуванні деяких елементів та рис існуючих галузей права. Окремо виділено профілюючі галузі, що породжують цілі групи споріднених з ними галузей (цикли).

набули подальшого розвитку:

– наукові припущення щодо існування в праві асоціацій норм та моделей нормативного матеріалу. Під асоціацією дисертант розуміє низку правових приписів, які залежно від конкретики суспільних відносин при правореалізації виступають єдиним логічно пов'язаним блоком, розгортаючи концентровану правову матерію. Модель нормативного матеріалу - це побудоване згідно з можливими варіантами правовідносин схематичне зображення нормативного матеріалу, що включає всі потенційні асоціації норм, враховує вже існуючі норми та їх зв'язки між собою і з нормами, що розробляються;

– питання передумов формування галузей, до яких відносимо: наявність повторюваних суспільних відносин, які здатні бути об'єктом зовнішнього контролю (коло суспільних відносин повинно бути своєрідним, широким, однорідним, але багатогранним); соціальна необхідність комплексного регулювання цих відносин (такі суспільні відносини повинні зачіпати інтереси більшості суб'єктів права та бути актуальними у відповідних умовах суспільного життя, що забезпечує розвиток законодавства); наявність державного інтересу та державної підтримки цих відносин (або підтримки їх захисту); узагальнення та формування нормативів поведінки в суспільстві. Каталізатором формування галузі права можуть виступати суспільні або політичні перетворення в державі, різноманітні події та катаклізми. Факторами, що впливають на процеси трансформації системи права є культура, традиції правового регулювання певної держави, а також процеси глобалізації;

– наукові позиції щодо шляхів формування галузей права. Галузі права формуються шляхом виокремлення (з однієї або з декількох галузей) та переродження. Переродження галузі - це шлях появи нової галузі на основі поглинання та трансформації існуючої галузі з доповненням значним масивом нових норм. Виокремлення та переродження галузі може відбуватися на основі нових суспільних відносин або на основі актуалізації існуючих.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження, особливо ті, що мають дискусійний характер, можуть бути використані в подальших наукових розробках проблематики як системи права взагалі, так і галузі права зокрема. Отже, викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть використовуватись у науково-дослідній роботі - для подальших узагальнюючих досліджень теорії держави і права та інших галузевих наук. У нормовотворчості - при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства України. Зокрема, в роботі вкотре обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення терміна «законодавство», а також вказано на нагальну потребу у прийнятті Закону «Про нормативно-правові акти». Поряд з цим теоретичні положення дисертації мають значення для підвищення ефективності законодавства шляхом удосконалення його систематизації. Так, побудова моделі нормативного матеріалу відповідно до моделі можливих правовідносин у процесі нормотворчості сприятиме усуненню прогалин та колізій, підвищенню ефективності норм права.

У навчальному процесі положення та висновки дисертації можуть бути використані в юридичних та інших навчальних закладах при вивченні курсу «Теорія держави і права» та інших історико-теоретичних і галузевих юридичних дисциплін, а також при розробці навчальних посібників, підручників, методичних рекомендацій.

Важливим аспектом практичного значення основних положень дослідження є їх використання у правозастосуванні. Зокрема, деякі домінанти дисертації допоможуть у з'ясуванні юридичної основи справ. Правильне визначення галузі права, до сфери якої належить регулювання конкретних правовідносин, дає змогу точно застосувати конкретну норму з урахуванням всіх інших системних зв'язків норм і принципів.

Особиста участь автора в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано наступні тези доповідей: «Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування як частина системи законодавства України» (особисто дисертантом розглянуто проблеми системи законодавства) та «Інтереси суспільства та особи у принципах нових галузей права України» (дисертантом досліджено особливості принципів нових галузей права). Наукові ідеї, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки обговорені на засіданнях кафедри теорії і історії держави та права ХНУВС та оприлюднені на таких наукових конференціях: історико-правова конференція «Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект» (2004 р., м. Суми); історико-правова конференція «Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти» (2005 р., м. Чернівці); міжнародна науково-практична конференція «Реформування поліції в Центральній та Східній Європі» (2005 р., м. Харків); міжнародна науково-практична конференція «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (2008 р., м. Суми); міжнародна науково-практична конференція «Проблеми становлення і розвитку правової системи України» (2010 р., м. Харків). Теоретичні положення дисертації використовувались під час проведення семінарських занять з курсу «Теорія держави і права».

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 4 статтях, опублікованих у фахових з юридичних наук виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Обсяг і структура роботи обумовлені метою і завданнями дослідження, а також логікою викладу проблеми. Відповідно до мети і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, додатків, переліку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінок (основний текст - 190, додатки - 12 сторінок, список використаних джерел містить 324 найменування і займає 31 сторінку).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, зазначено мету і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації.

Розділ перший «Загальні закономірності існування та розвитку системи права» містить три підрозділи, присвячені дослідженню системи права як цілого, частиною якого є галузь.

Підрозділ 1.1 «Система права: поняття, елементи, структурно-функціональна характеристика» присвячено вивченню системи права та законів її розвитку. Ґрунтовно розглянуто загальнонаукові знання про системи, філософське їх бачення, основні положення загальної теорії систем.

У підрозділі розглянуто основні наукові розробки проблем системи права, що проводились протягом майже цілого століття. Водночас обґрунтовано необхідність переосмислення багатьох надбань наукових теорій побудови системи права з огляду на формування в Україні власної оновленої системи права. Потреба зміни поглядів на структуру системи права обумовлена також зміною підходів до самої сутності права, його новим місцем і роллю в суспільстві, інакшим співвідношенням з різними суспільними явищами, насамперед з державою.

На основі аналізу філософської та соціологічної характеристики систем, існуючих визначень системи права та її основних рис, порівняння змісту понять «система» і «структура», сформульовано авторське визначення системи права.

Наголошено, що між всіма елементами системи права існує складний взаємозв'язок, а формування галузі цілком залежить від особливостей розвитку всіх її складових.

Підрозділ 1.2 «Об'єктивне та суб'єктивне у системі права» присвячено визначенню об'єктивно-суб'єктивної природи системи права і процесів її розвитку. З'ясування такого аспекту дало змогу точніше висвітлити природу походження нової галузі, рушійні сили та механізми будь-яких змін системи права.

Різне тлумачення понять «об'єктивне» та «суб'єктивне» зумовлює наявність розбіжностей у поглядах науковців на об'єктивність чи суб'єктивність системи права, а відтак, породжує спірні з точки зору логіки, філософії, теорії права висновки про природу системи права. З огляду на складність та багатоаспектність цих категорій, використовувати їх слід з урахуванням конкретних обставин, точних характеристик та певних умов. Дисертантом запропоновано розрізняти об'єктивність чи суб'єктивність існування системи права, існування кожної окремої галузі (іншого елемента системи права) та об'єктивність чи суб'єктивність самого процесу їх формування або трансформації. Тобто є потреба розмежувати об'єктивність (суб'єктивність) створення, існування та розвитку системи права (її елементів). Причому розвиток системи права проходить під впливом як об'єктивних умов (обставин, що не залежать від волі суб'єкта), так і суб'єктивного фактора.

У підрозділі 1.3 «Співвідношення галузі права і галузі законодавства» досліджується проблема співвідношення галузі права та галузі законодавства, яка є дещо ускладненою через відсутність єдності розуміння самого законодавства. Відсутність у законодавстві України дефінітивної норми ускладнює не тільки практику законотворчості та правозастосування, а й уповільнює розвиток теорії права. У зв'язку з цим дисертант ще раз обґрунтовує невідкладну необхідність прийняття Закону України «Про нормативно-правові акти».

Зважаючи на багатоваріантність розуміння законодавства, доцільно розрізняти законодавство в широкому (закони та підзаконні нормативно-правові акти) та вузькому (виключно закони) значеннях. У роботі автор обґрунтовано використовує широке розуміння терміна «законодавство».

Порівнюючи систему права і систему законодавства, звернуто особливу увагу на елементний склад обох систем з акцентуванням на необхідності визначення вихідного елемента системи законодавства. Підкреслено, що для дослідження процесу формування галузі права необхідно з'ясувати, елементи якої з систем виникають раніше. Причому, не завжди можна говорити про первинність галузі права, хоча законодавство і має будуватись відповідно до системи права.

Розбіжності системи права і системи законодавства було впорядковано залежно від критеріїв, що лежать в основі наведених відмінностей. Співвідношення системи права і системи законодавства допомогло виявити співвідношення їх галузевих елементів, варіанти яких наведено в роботі.

Другий розділ «Загальна характеристика та критерії виділення галузі права» складається із трьох підрозділів, у яких проаналізовано галузь права як самостійну систему, висвітлено проблеми критеріїв виділення галузей права, а також вироблено пропозиції та рекомендації щодо їх розв'язання.

У підрозділі 2.1 «Поняття та характерні риси галузі права, передумови виникнення та галузева класифікація» проаналізовано та класифіковано риси, притаманні галузям права; виділено конкретні та формальні (загальні та особливі) риси галузі права.

Отримали подальший розвиток положення про передумови формування нової галузі. При вирішенні питання формування галузі необхідний не тільки загальний підхід до всіх галузей, а й врахування специфіки певної їх групи, тому надалі розглянуто питання класифікації галузей права. Специфіка формування нової галузі, окрім іншого, обумовлена майбутнім функціональним призначенням та місцем цієї галузі у системі права.

Окрім відомих класифікацій, дисертантом наголошено на необхідності розглядати галузі права під кутом зору їх розподілу на первинні (материнські) та похідні (дочірні), що допомогло виявити деякі загальні закономірності формування галузей. Підкреслено, що така класифікація відбувається не за провідною роллю галузей, а за часом їх виникнення та певного успадкування деяких рис попередніх галузей права, тобто за генетичною ознакою. Причому певна галузь права може бути первинною по відношенню до однієї галузі, а похідною відносно іншої, тому такий статус галузі є відносним.

Окремо виділено профілюючі галузі. Це галузі, які не просто першими сформувалися, а й задали напрям всім іншим галузям та «породили» цілі групи споріднених з ними галузей (сім'ї, цикли). Через призму цього дослідження розкрито актуальність класифікації галузей права за циклами. Положення такої класифікації дістають в роботі подальший розвиток. Підставою виділення кожного окремого галузевого циклу є наявність відповідної матеріальної профілюючої галузі права, яка об'єднує навколо себе суміжні, похідні галузі, галузі, що тяжіють до неї. Такий розподіл вказує на спорідненість галузей права, спільність певних рис, а також на шляхи їх походження.

У підрозділі 2.2 «Проблема критеріїв виділення галузі права» проаналізовано особливості таких критеріїв. Вивчення наукової літератури щодо критеріїв розподілу системи права уможливило висновок, що проблема пошуку таких критеріїв ускладнюється різним їх тлумаченням. Одні науковці за предметом та методом правового регулювання намагаються розмежувати між собою галузі права, або розмежувати інші елементи системи права, інші - розкрити будову всієї системи, також за цими критеріями намагаються визначити формування нових галузей або виокремлювати будь-які елементи системи.

Дисертантом обґрунтовано переконання у необхідності виділяти декілька наборів критеріїв, кожен з яких буде достатнім для проведення конкретної операції з виявлення структури системи права (визначати рівень елемента, відрізняти один елемент від іншого, визначати новий елемент і т. ін.). У зв'язку з цим запропоновано виділяти різні набори критеріїв системи права залежно від аспекту її дослідження, тобто від відомої досліднику інформації та кінцевої мети. Так, з урахуванням кінцевої мети необхідно розділяти критерії системи права та методологію їх застосування у разі виявлення (дослідження): горизонтального розподілу системи права (критерії, що відрізняють та розмежовують однопорядкові елементи: галузь права від іншої галузі, інститут від інституту); вертикального розподілу (критерії, що відрізняють галузь від підгалузі та інституту); формування нового елемента; існування нового елемента; приналежності певної норми права до галузі (підгалузі, інституту).

Підрозділ 2.3 «Предмет і метод правового регулювання та галузевий режим як основні критерії галузі права» присвячено дослідженню цих категорій. Розглянуто структуру предмета правового регулювання; наголошено на необхідності врахування такої ознаки галузі права як широта предмета правового регулювання, що полягає в широті кожної з його складових (змісту, суб'єктів, об'єктів та соціальних фактів). Аналіз предметів існуючих галузей права надав можливість зробити наукове припущення про наявність в елементах предмета правового регулювання акцентів (частини структурних елементів родового предмету правового регулювання, які мають постійний та пріоритетний характер для галузі права та пов'язані з її функціональним призначенням). Предмет правового регулювання галузі права визначаємо як якісно однорідну сферу правового регулювання суспільних відносин певного роду.

Розділ 3. «Процес формування галузі права як нового системного утворення» містить чотири підрозділи, в яких розглядаються основні процеси і закономірності, виявлені при дослідженні процесу формування галузі права.

Підрозділ 3.1 «Формування як складний процес соціальних систем» присвячено аналізу найбільш суттєвих закономірностей виникнення та розвитку соціальних систем, які, на думку дисертанта, можуть «працювати» і в такій складній системі як система права. Обґрунтовано доцільність позначення процесу появи нової галузі у системі права словом «формування». Формування складається з процесу виникнення і процесу становлення. формування галузь система право

Виникнення повністю пов'язане з категорією «нове», а нове зароджується в надрах старого, на його основі. Становлення - це етап у розвитку системи, у процесі якого вона перетворюється в розвинену систему або ціле. Процес становлення системи характеризується тим, що взаємодія всієї системи із зовнішнім середовищем починає істотно відрізнятися від взаємодії окремого елемента із середовищем. Утверджується нова якість системи, відмінна від простої суми якостей складових її елементів. Між елементами системи розвиваються глибокі внутрішні зв'язки. Зміна кожного елемента викликає відповідні зміни в інших елементах.

Становлення галузі є діалектичною єдністю процесів диференціації й інтеграції. Основними протиріччями, що рухають розвиток, виявляються при цьому протиріччя між новими елементами і старою системою, котрі вирішуються перемогою нового, тобто виникненням нової системи, нової якості.

У підрозділі 3.2 «Комплексність і формування нової галузі в системі права» досліджено проблему існування комплексних галузей в системі права України та взаємозв'язок формування нових галузей з наявністю ознаки комплексності.

Питання про формування нових галузей у системі права не могло бути розглянутим без певної визначеності у проблемі комплексних галузей, яка сьогодні не має чіткого наукового обґрунтування. Мало хто з науковців, навіть тих, які підтримували думку про існування комплексних галузей, прагнув сформулювати їх чітке визначення. В основному мова велася про окремі риси цих утворень (наприклад, те, що вони складаються з норм інших галузей), або про те, існують вони взагалі, є вони галузями права чи законодавства.

Дисертант доводить, що комплексних галузей у системі права існувати не може. А ті галузі, які сьогодні часто називають комплексними, нічим принципово не відрізняються від основних. Проте в системі права дійсно виникає певна комплексність, яку дисертант вважає ознакою формування нової галузі в системі права України (про це свідчить аналіз шляхів формування галузей права). Причому така комплексність не може полягати у дублюванні норм іншої галузі. Наявність так званої комплексності є відображенням динамічних процесів у системі права, демонстрацією генетичних її зв'язків. Комплексність нової галузі виражається не в тому, що галузь складається з норм інших галузей, а в тому, що нова галузь успадковує деякі риси та частини існуючих галузей. Нова галузь породжується існуючою системою права, взаємодією основних її елементів, тобто все виходить з вже існуючого, неодмінно успадковуючи його характеристики і навіть окремі частини.

Суттєво розширено уявлення про шляхи формування нової галузі. Доведено неможливість існування якогось із шляхів формування нової галузі у чистому вигляді, адже кожен з них призводить хоча б до часткового виокремлення норм з тих галузей, які вже існують. Розподіл шляхів формування свідчить тільки про домінуючу тенденцію при форму-ванні галузі, тобто звідки бере своє коріння найбільш значна частина норм.

У підрозділі 3.3 «Роль комплексних правових інститутів у формуванні нової галузі» охарактеризовано процес формування галузі з наголосом на значущості інститутів права в цьому процесі.

Дисертант не поділяє позицію про наявність комплексних галузей права як надбудови системи права, але ніяк не заперечує і, навіть, підтримує думку про наявність у системі права комплексних правових інститутів. Галузь права та інститут права не можна співвідносити просто як більше і менше утворення системи права, вони є різними за рівнем системами, що мають різні властивості, тому механічно застосовувати до інституту права закономірності існування та розвитку правової галузі не можна.

Щодо шляхів походження інститутів встановлено, що утворення інститутів може бути «миттєвим», а може відбуватись поступово (галузь права, на відміну від інституту, може формуватися тільки поступово).

З огляду на важливість інститутів для процесу формування галузі права, наведено класифікацію правових інститутів, зокрема розподіляючи їх за галузевою приналежністю - на галузеві і комплексні, а також за елементним складом - на прості та складні інститути. Класифікацію комплексних інститутів права проведено з метою аналізу видів інститутів на предмет їх стабільності та здатності утворювати нові системи більш високого рівня - галузі права. Так, простий галузевий інститут будь-якої галузі не має такого великого рушійного впливу на систему права як комплексний. В процесі утворення нової галузі обов'язково має брати участь комплексний інститут. Таке положення ще раз пояснює природу того, що нові галузі тривалий час вважаються комплексними галузями права. Хоча не всі комплексні інститути мають нестійкий характер. У системі права існують функціональні інститути, які виникають на межі суміжних неоднорідних галузей, функціональність таких інститутів полягає у забезпеченні наскрізного регулювання деякої окремої операції, що стосується багатьох різновидів певних відносин. Галузеві та комплексні функціональні інститути є відображенням певних утворень у праві, а комплексні прикордонні інститути можуть бути відображенням процесів розвитку системи права.

На основі всіх зазначених закономірностей розкрито можливі етапи формування нової галузі права.

У Підрозділі 3.4 «Прогнозування галузевої стратифікації та тенденції розвитку системи права» обґрунтовано деякі тенденції розвитку системи права України та розроблено теоретико-методологічні рекомен-дації для проведення юридичного прогнозування розвитку системи права.

Конкретизуючи напрямки правового прогнозування, пов'язані з питанням формування галузі права, дисертант позначає їх певним комплексом основних проблем. Так, для повноти і достовірності правових прогнозів необхідно спостерігати не тільки за самою системою, а й за змінами середовища, в якому перебуває система. Для дослідження питання формування нової галузі права необхідно аналізувати не тільки систему права, її внутрішні тенденції розвитку, а й тенденції розвитку всієї правової системи, суспільства і держави в цілому, тобто вплив суміжних соціальних систем. Окремо сформульовано напрямки дослідження самої системи права на предмет прогнозування її змін, і окремо - напрямки спостережень за зовнішнім до системи права середовищем, яке постійно спонукає систему права до руху та вдосконалення.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у висвітленні закономірностей існування та розвитку системи права України, пов'язаних з формуванням нових галузей. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано низку теоретико-методологічних положень, практичних рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети:

1. Система права - це стабільна, цілісна, структурно упорядкована сукупність норм права, яка самоорганізується залежно від динаміки соціального буття і виявляється в єдності, узгодженості, взаємозалежності норм, а також одночасно в їх диференціації за галузями, підгалузями та інститутами.

2. Галузь права є об'єктивно сформованою, цілісною, відносно самостійною сукупністю норм права, що складають якісно однорідну сферу правового регулювання суспільних відносин певного роду.

3. У праві мають місце такі явища, як логічні норми, асоціації норм та моделі нормативного матеріалу. Асоціація - це низка правових приписів, які залежно від конкретики суспільних відносин при правореалізації виступають єдиним логічно пов'язаним блоком, розгортаючи концентровану правову матерію. Модель нормативного матеріалу - це побудоване згідно з можливими варіантами правовідносин схематичне зображення нормативного матеріалу, що включає всі потенціальні асоціації норм, враховує вже існуючі норми та їх зв'язки між собою і з нормами, що розробляються.

4. Галузі права мають формальні (загальні та особливі) та конкретні риси. Загальні формальні ознаки галузь права повинна мати як елемент системи права (єдність правового регулювання, цілісність, наявність загальних принципів і т. ін.). Особливі формальні ознаки характерні тільки для галузі та одночасно не притаманні елементам іншого рівня. Для того, щоб говорити про наявність нової галузі в системі права, необхідно врахувати всі види ознак. Загальні формальні ознаки необхідні для з'ясування того, що в системі права є новоутворення. Особливі формальні ознаки - щоб визначити, що певний елемент є саме галуззю, а не підгалуззю і не інститутом. Без аналізу конкретних ознак неможливо встановити структуру цього елемента, його межу тощо. Серед інших особливих формальних ознак галузі права запропоновано виділяти широту предмета правового регулювання (широту кожної з його складових). Предметом правового регулювання галузі права може стати тільки сфера таких суспільних відносин, що лежить на перетині інтересів держави, суспільства і особи. Зроблено наукове припущення про наявність в елементах предмета правового регулювання акцентів (частини структурних елементів родового предмету правового регулювання, які мають постійний та пріоритетний характер для галузі права та пов'язані з її функціональним призначенням). Щоб визначити галузевий акцент, необхідно з'ясувати, який (які) з елементів її предмета є постійним, незмінним, пріоритетним, на що направлений регулятивний вплив галузі. Врахування структури предмета правового регулювання та зазначеної закономірності (акценту предмета правового регулювання) сприятиме розмежуванню галузей, з'ясуванню галузевої приналежності конкретної норми права, а також встановленню того, нормами якої галузі регулюються певні суспільні відносини. Не слід шукати повної кореляції між елементами системи права та елементами суспільних відносин, зокрема, предметові правового регулювання галузі не повинен відповідати рід суспільних відносин у повному обсязі.

5. В юридичній науці немає одностайної думки не лише щодо того, які саме критерії галузі права є достатніми, а й для чого та яким чином використовувати ці критерії. Науковці за предметом та методом правового регулювання намагаються розмежувати між собою галузі права, визначити наявність нових галузей та навіть розкрити будову всієї системи права. Тому запропоновано використовувати різний набір критеріїв залежно від завдань, що стоять перед науковцями при виявленні конкретної частини структури системи права. Такі завдання можуть варіюватися залежно від початкової відомої інформації (наприклад, існує нове утворення) та кінцевої мети (до якого елементного шару системи права належить нове утворення). Це вимагає застосування різних підходів розв'язання завдань, що постають перед науковцями у зв'язку зі складністю системи права.

6. Існуючий в науковій літературі список передумов формування галузей права запропоновано розширити і сформулювати наступним чином: наявність повторюваних суспільних відносин, які здатні бути об'єктом зовнішнього контролю (коло суспільних відносин повинно бути своєрідним, широким, однорідним, але багатогранним); соціальна необхідність комплексного регулювання цих відносин (такі суспільні відносини повинні зачіпати інтереси більшості суб'єктів права та бути актуальними у відповідних умовах суспільного життя, що забезпечує розвиток законодавства); наявність державного інтересу та державної підтримки цих відносин (або підтримки їх захисту); узагальнення та формування нормативів поведінки в суспільстві. Каталізатором формування галузі права можуть виступати суспільні або політичні перетворення в державі, різноманітні події та катаклізми. Факторами, що впливають на процеси трансформації системи права є культура, традиції правового регулювання певної держави, а також процеси глобалізації.

7. Специфіка формування нової галузі обумовлена функціональним призначенням та місцем цієї галузі у системі права (її видом у класифікації галузей). Обов'язковою ознакою формування нової галузі є ознака комплексності, яка полягає в тому, що нова галузь, формуючись на основі існуючих галузей, успадковує деякі їх риси. Аналіз видів правових інститутів на предмет стабільності та здатності утворювати нові системи більш високого рівня показав провідну роль комплексних інститутів у формуванні нової галузі.

8. Галузі права формуються шляхом виокремлення (з однієї або з декількох галузей) та переродження. Переродження галузі - це шлях появи нової галузі на основі поглинання та трансформації існуючої галузі з доповненням значним масивом нових норм. Виокремлення та переродження галузі може відбуватися на основі нових суспільних відносин або на основі актуалізації існуючих. Розподіл шляхів формування демонструє походження основної частини норм галузі права, розкриваючи генетичні зв'язки всередині права.

9. Етапи формування нової галузі права: прийняття правових норм, що регулюють нові суспільні відносини або їх новий аспект; об'єднання цих норм в інститути права; утворення комплексних правових інститутів; породження інститутами нових норм права; утворення складного міжгалузевого інституту; породження складним міжгалузевим інститутом права нових норм; становлення та розвиток нової галузі права.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мураховська Т. Є. Теоретичні проблеми формування системи права України / Т. Є. Мураховська // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Вип. 24. - 2003. - С. 139-144.

2. Мураховська Т. Є. Об'єктивне та суб'єктивне в системі права / Т. Є. Мураховська // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2004. - № 3 (17). - С. 89-95.

3. Мураховська Т. Є. Проблеми визначення системи права / Т. Є. Мураховська // Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. - Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - №1 (23). - С. 239-247.

4. Мураховська Т. Є. Проблема існування комплексних галузей у системі права України / Т. Є. Мураховська // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Вип. 30. - 2005. - С. 155-160.

5. Погрібний І. М., Мураховська Т. Є. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування як частина системи законодавства України / І. М. Погрібний, Т. Є. Мураховська // Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект : матер. ХІ історико-правової конф. (16-18 квітня 2004 р., м. Суми). - Суми, 2004. - С. 49-55.

6. Погрібний І. М., Мураховська Т. Є. Інтереси суспільства та особи у принципах нових галузей права України / І. М. Погрібний, Т. Є. Мураховська // Право в системі соціальних норм: історико-юридичні аспекти : матер. ХІІІ історико-правової конф. (м. Чернівці, 20-22 травня 2005 р.,). - Чернівці: Рута, 2005. - С. 255-262.

7. Мураховська Т. Є. Роль правових інститутів у процесі формування нових галузей права / Т. Є. Мураховська // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (17-18 травня 2008 р., м. Суми). Частина ІІ. - Суми : Мрія-1, 2008. - С. 23-26.

8. Мураховська Т. Є. Теоретичні особливості процесу формування нової галузі права / Т. Є. Мураховська // Проблеми становлення і розвитку правової системи України : матер. міжнар. наук.-практ. конф. (27-28 листопада 2010 р., м. Харків) у 2-х томах. - Х. : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2010. - Т. 1. - С. 36-38.

Анотація

Мураховська Т. Є. Формування нових галузей в системі права України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2011.

Дисертацію присвячено теоретичному аналізу процесу формування галузі права в умовах оновлення системи права незалежної України. У дисертації досліджуються загальнотеоретичні закономірності існування та розвитку системи права України, уточнюється визначення системи права, проведено класифікацію основних ознак галузей права, запропоновано розширити існуючий в науковій літературі список передумов формування галузей. Дістали подальший розвиток положення щодо класифікації галузей права, основних шляхів формування нової галузі права; наведені докази неможливості існування в системі права комплексних галузей. Доведено, що обов'язковою ознакою формування нової галузі є ознака комплексності, показано провідну роль інститутів (особливо комплексних) у формуванні нової галузі права, описано етапи формування нової галузі права.

Результатом дослідження стало формулювання низки наукових висновків та пропозицій щодо розробки різних аспектів системи права та вдосконалення систематизації чинного законодавства України.

Ключові слова: галузь права, система права, система законодавства, комплексна галузь, комплексний інститут, формування галузі права, предмет правового регулювання, метод правового регулювання, галузевий режим.

Аннотация

Мураховская Т. Е. Формирование новых отраслей в системе права Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена теоретическому анализу процесса формирования новых отраслей права в системе права Украины, исследуются основные закономерности развития системы права, а также отдельных ее элементов. Рассмотрены причины изменения некоторых теоретических положений системы права в современных условиях и, соответственно, подходов к их пониманию и исследованию. С учетом таких изменений предлагается расширить и уточнить существующий в научной литературе список факторов, трансформирующих систему права и обуславливающих формирование новых отраслей. Система права в работе показана в развитии, даже ее определение было дополнено с учетом возможностей самоор-ганизации данной системы в зависимости от динамики социальной жизни.

В диссертации затрагивается актуальная проблема различия основных элементов системы права, в частности, рассматриваются основные отличия отрасли права от правового института. Проанализированы основные признаки отрасли права, разработана их классификация.

Показана обусловленность специфики отрасли ее видом в классификации отраслей системы права. Кроме существующих критериев такой классификации были предложены и объяснены новые критерии, важные для исследования системы права в ракурсе формирования ее новых отраслей. В работе предложено выбирать необходимый список критериев в зависимости от задачи, которая стоит перед исследователем. Необходимость и достаточность критериев зависит от конкретной задачи, т.е. от известных условий и конечной цели исследования. Например, условием может быть наличие нового элемента, а конечной целью определение уровня этого элемента в системе права.

На основе анализа существующих научных положений отечественных и зарубежных ученых приведен ряд аргументов, показывающих несостоятельность существования комплексных отраслей в системе права нашего государства. Важное место занимает разработка путей формирования новых отраслей права, а также институтов права как первичных объединений норм при формировании отрасли права, которые получили значительное развитие в работе.

Показана значительная роль правовых институтов для процесса формирования отрасли. С учетом этого, приводится не только существующая научная классификация институтов, а и анализ их видов на предмет возможности создавать новые системы более высокого уровня - отрасли права. При этом показывается ведущая роль комплексных институтов в процессе формирования отрасли права. Намечены основные этапы формирования новой отрасли права.

Ключевые слова: отрасль права, система права, система законодательства, комплексная отрасль, комплексный институт, формирование отрасли права, предмет правового регулирования, метод правового регулирования, отраслевой режим.

Summary

Murakhovskaya T.Y. Formation of New Branches in Ukrainian System of Law. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal studies. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2011.

Thesis is devoted to theoretical analysis of the process of branch of law formation in the conditions of independent Ukraine's system of law renovation.

General theoretical rules of existence and development of Ukrainian system of law are researched in this thesis; definition of the system of law is specified; classification of the main characteristics of branches of law has been conducted. It has been proposed to extend existing in scientific literature list of suppositions of branches' formation. Classification of law branches has been added by new criteria; the main ways of new branches of law formation have been formulated; evidence of impossible existence of complex branches in the system of law have been presented; it has been proved that the obligatory characteristic of new branch formation is complex characteristic; leading role of institutes, particularly complex, in the field of new branch of law formation has been presented; stages of new branch of law formation have been determined.