Розвиток мотиваційних механізмів державного управління освітою в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

Сидоренко ГАнна БорисІвна

УДК 351.851:37(477)

РОЗВИТОК МОТИВАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк - 2011



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Поважний Станіслав Федорович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м.Донецьк), завідувач кафедри менеджменту у виробничій сфері.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Монаєнко Антон Олексійович, Класичний приватний університет (м. Запоріжжя), проректор з наукової роботи;

кандидат наук з державного управління Лактіонов Валентин Олександрович, Донецька міська рада (м.Донецьк), заступник міського голови.

Захист відбудеться “14” червня 2011 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий “13” травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасних умовах формування діючої системи державного управління освітою неможливо без мотивації педагогічних робітників. Успадкована від індустріальної епохи система освіти потребує в умовах глобалізації методологічної переорієнтації з інформативної форми навчання на розвиток особистості людини, визнання її самоцінності, переорієнтації на індивідуально-диференційований підхід до навчання й, відповідно, до оцінювання досягнутих результатів. Саме з новими підходами до формування особистості пов'язано сподівання на випереджувальний розвиток нашого суспільства, його інтелектуальний та технологічний прорив у двадцять першому столітті.

У зв'язку з цим, наукове обґрунтування напрямів удосконалення і розвитку мотиваційних механізмів державного управління освітою набуває актуального значення.

Вивченню комплексу проблем, пов'язаних із розвитком освіти в Україні, активно сприяла наукова та науково-практична діяльність М.Білінської, В.Буреги, В.Гамаюнова, Г.Губерної, М.Долішнього, В.Дорофієнка, О.Іваницької, Н.Коломийського, А.Колота, Ю.Комара, В. Кременя, О.Кузьміна, В.Лактіонова, В.Лугового, І.Лукінова, А.Мазаракі, Т.Оболенської, В.Огаренка, С.Опацької, А.Павленка, Є.Панченка, О.Поважного, С.Поважного, Ю.Соловйова, В.Рибальського, І.Тихомирової, В.Токаревої, О.Черниш, С.Чукут, Н.Ушакової, В.Шилової та ін. Але, незважаючи на всі здобутки, питання формування мотиваційних механізмів залишаються, як в теоретичному так і в практичному плані, недостатньо вирішеними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління, за науковими темами “Державні механізми регулювання ринку послуг у трансформаційній економіці” (номер держреєстрації 0104U009991), „Механізми соціалізації державної економічної політики” (номер держреєстрації 0107U010126).

У цих дослідженнях було обґрунтовано необхідність і можливість формування механізмів нових типів взаємозв'язку освіти і суспільства, людини і оточуючої її дійсності, розроблено рекомендації щодо формування основних напрямів удосконалення мотиваційних механізмів державного управління освітою на національному і регіональному рівнях.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування напрямів удосконалення і розвитку мотиваційних механізмів державного управління освітою.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі задачі:

дослідити сутність мотиваційної функції державного управління освітою;

аргументувати підходи щодо оцінки ефективності мотиваційного впливу державного управління освітою;

проаналізувати стан і рівень розвитку мотивації в діючій системі державного управління освітою;

обґрунтувати розвиток моделей і методів оцінки мотиваційного впливу на забезпечення якості освітніх послуг;

запропонувати концептуальний підхід щодо формування інноваційної моделі освіти на засадах мотиваційної складової;

розробити концептуальні принципи управління якістю безперервної освіти;

запропонувати шляхи модернізації державної стратегії розвитку професійної освіти на засадах мотивації педагогічного персоналу.

Об'єктом дослідження є процеси державного управління освітою.

Предметом дослідження є формування і розвиток мотиваційних механізмів державного управління освітою в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є наукові концепції і розробки вітчизняних і закордонних вчених з проблем мотиваційного спрямування механізму державного управління в цілому та в такій важливішій галузі суспільного життя та розвитку як освіта.

У процесі дослідження було використано загальнонаукові методи: аналізу і синтезу - при визначенні ролі мотивації праці в структурі управління персоналом, а також мотивації освітніх послуг в умовах ринку; структурно-функціональний метод - для визначення міста та ролі мотивації в системі державного управління освітою; соціологічні методи дослідження, такі як опитування та анкетування, метод індукції - для оцінки сучасного стану мотивації в освіті; кваліметричні методи діагностики - для оцінки педагогічної діяльності викладачів споживачами освітніх послуг; методи системних узагальнень - при обґрунтуванні основних напрямів удосконалення і розвитку мотиваційних механізмів державного управління освітою.

Нормативно-правовою основою концепції розвитку регіональної освіти слугували державні документи: Конституція України, Національна доктрина розвитку освіти, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про інтелектуальну власність», «Про авторські та суміжні права», постанова Верховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку середньої освіти в Україні» (від 09.01.2007 р. №536-У), Концепція Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 рр.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна виконаної дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні напрямів вдосконалення і розвитку мотиваційних механізмів державного управління освітою.

Найбільш важливими науковими результатами дисертаційної роботи є наступні:

вперше:

запропоновано концептуальний підхід до формування інноваційної моделі освіти на основі мотиваційної складової, що реалізує зацікавленість науково-педагогічного персоналу, роботодавців і органів місцевого самоврядування в інноваційній діяльності як розробників, проектувальників і технологів науково-освітніх послуг. Це дозволить сконцентрувати ресурси держави на основних напрямах розвитку інноваційної освіти, а саме: формуванні ідеології перетворення існуючої освіти в цілісну інноваційну освітню систему; розробці принципів державно-суспільної системи управління розвитком і становленням інноваційної освіти; впровадженні в інноваційну освіту ефективних економічних механізмів, які перетворюють її в науково-освітній промисловий комплекс із академічним ядром і міждисциплінарною проектно-зорієнтованою периферією у складі численних сітьових інноваційних високотехнологічних структур і малих підприємств, які активно співпрацюють із місцевими органами влади, промисловістю, бізнесом і суспільством загалом;

удосконалено:

принципи управління якістю безперервної освіти, реалізація якої передбачається шляхом: забезпечення змісту і координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти; формування потреби і здатності особи до самоосвіти; оптимізації системи перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації; модернізації системи післядипломної освіти на основі відповідних державних стандартів; створення інтегрованих навчальних планів і програм; формування і розвитку навчальних науково-виробничих комплексів; стратегічної підготовки фахівців; впровадження і розвитку дистанційної освіти; організації навчання відповідно до потреб особи і ринку праці; забезпечення зв'язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою і післядипломною освітою;

шляхи модернізації державної стратегії розвитку професійної освітиі, які передбачають декілька сценаріїв, а саме: посилення професійної спрямованості вищої освіти (ВО), і переміщення функції соціалізації особи, яку на сучасному етапі виконує значна частина ВНЗ, на завершальну стадію загальної середньої освіти, професійно-технічної освіти (ПТО) і початкову ВО, забезпечивши підвищення якості їх освітніх програм. При цьому допускається поступове скорочення мережі ВНЗ здебільшого за рахунок закриття філій і окремих ВНЗ, а також сценарій поступової реструктуризації системи професійної освіти (ПО) на основі чіткішої диференціації освітніх рівнів відповідно до їх функцій: бакалаврат забезпечує загальну ВО, магістрат - професійну ВО.

дістало подальший розвиток:

мотиваційна функція державного управління освітою, яка повинна забезпечувати реалізацію нових цілей освітньої діяльності науково-педагогічних кадрів на етапі ринкових перетворень, а саме: особова орієнтація освіти, розвиток системи безперервної освіти і навчання впродовж життя, впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій, органічне єднання освіти і науки, розвиток педагогічної науки і дистанційної освіти;

підходи щодо оцінки ефективності мотиваційної дії державного управління освіти, яка може бути оцінена за допомогою розроблених механізмів як для визначення відповідності всіх складових освітнього процесу змісту освіти, так і визначення рівня знань, умінь і навиків володіння способами навчання;

визначення поняття мотиваційного механізму функцій державного управління як сукупність форм і методів реалізації інтегральної мотиваційної складової цільової дії, що управляє, з урахуванням особливостей керованого об'єкту, що формує необхідну якість освітніх послуг і, який сприяє структуризації сучасного підходу в побудові постіндустріального суспільства в перспективі;

моделі і методи оцінки мотиваційної дії для забезпечення якості освітніх послуг, такі як: кваліметричний| метод діагностики педагогічної діяльності і системи оцінювання викладачів учнями (студентами), яким властиві інформаційно-мотиваційна і стимулююча функції, які відображають повноту і достатність оцінюваної інформації; демонструють результати управлінських рішень; включають показники, на які управлінське рішення надає прямого впливу; забезпечують аналіз відповідності результатів управління з витратами на їх отримання; показують динаміку змін показників після управлінського рішення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті дослідження теоретичні результати і методичні підходи щодо визначення і обґрунтування основних напрямів удосконалення мотиваційних механізмів державного управління розвитком освіти, знайшли впровадження на різних рівнях державного управління. Зокрема, практичну цінність мають конкретні рекомендації щодо модернізації освіти в регіоні (акт про впровадження управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 01/08-0204 від 02.11.10р.).

Крім того, основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертаційного дослідження було використано при викладанні студентам Донецького державного університету управління таких дисциплін, як „Управління персоналом”, „Основи регіонального управління”, „Місцевий економічний розвиток”, „Менеджмент в освіті” (акт про впровадження Донецького державного університету управління № 15/02 від 25.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторські розробки щодо визначення і обґрунтування основних напрямів вдосконалення мотиваційних механізмів державного управління розвитком освіти в регіоні. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у науку державного управління. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та були опубліковані в матеріалах наукових конференцій: IV Междунар. научн.-практ. конф. «Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий» (м.Донецьк, 2006р.); II Междунар. научн.-практ. конф. «Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты» (Донецьк, 2007р.); Междунар. научн.-практ. конф. «Региональные проблемы человеческого и социального развития» (Донецьк, 2008р.); VI Междунар. научн.-практ. конф. «Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы» (Донецьк, 2009р.)

Публікації. Основні наукові положення і результати дослідження опубліковані в 10 наукових працях (5- у фахових виданнях), серед яких 6 статей - у збірниках наукових праць, 4 - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг - 3,1 д.а., особисто авторові належить - 3,1 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, які викладено на 195 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 9 рисунків, 4 таблиці, які наведено на 14 сторінках, 2 додатки - на 3 сторінках. Список використаних джерел складається із 176 джерел, які наведено на 16 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі „Теоретичні підходи до дослідження мотивації праці педагогічних кадрів на етапі ринкових перетворень” розглянуто місце і роль мотивації праці в структурі управління персоналом, концептуальні положення державної політики в галузі освіти на етапі ринкового реформування економіки, форми мотивації освітніх послуг в умовах ринку.

Теоретично узагальнено, що мотивацію у структурі управління персоналом слід розглядати як систему у зв'язку з тим, що вона володіє ознаками принципів управління, системності і структури. Так, елементами даної системи є мотивуючі об'єкти, через які транспортуються дії з метою інтенсифікації праці і отримання необхідних кінцевих результатів, що мотивуються. Іншими елементами системи є мотиваційна сфера з організаційним оточенням і корпоративною культурою організації. Принцип системності забезпечується стійкими зв'язками перерахованих елементів між собою. У системі мотивації разом з функціональною узгодженістю має важливе значення соціальна цілісність. Система мотивації у структурі управління персоналом займає одне з важливих місць, оскільки з використанням відповідного інструментарію дій формує у персоналу матеріальні, організаційні, моральні і лідерські якості, відповідні цілям організації. Цілеспрямування, закладене в мотиваційних впливах на персонал, складається з системи цінностей організації і є одним із основних елементів системи мотивації, який називається корпоративною культурою організації.

На підставі дослідження існуючої системи оплати праці сформовані загальні правила мотивуючої організації, які забезпечують досягнення кінцевих результатів, відповідних цілям організації. В умовах ринку змінилася суть взаємин держави і громадянина у сфері освіти. Так, освіта в ринкових умовах набула характеру освітніх послуг, високу якість яких має право вимагати громадянин - платник податків. Світовий досвід свідчить про те, що державна політика у сфері розвитку освіти ґрунтується на матеріальному, ресурсному і кадровому забезпеченні.

Визначено, що для досягнення головної мети державної політики в галузі освіти необхідно: розробити і впровадити систему заходів, що забезпечують економічно ефективне надання освітніх послуг із необхідною якістю; створити механізм постійного оновлення змісту освіти відповідно до освітніх потреб особи, держави, суспільства і досягненнями науково-технічного прогресу; підвищувати мотивацію вчительської праці, застосовувати всі притаманні їй способи і здійснювати пошук нових форм; забезпечувати обов'язкове навчання на рівні, встановленому законом; використовувати нові форми ресурсного забезпечення, активізувати участь у фінансуванні навчальних закладів батьками, спонсорами, громадськими організаціями.

Доведено, що вибір пріоритетів державної політики в галузі освіти визначається рівнем економічного розвитку країни. Пріоритетними напрямами державної політики розвитку освіти в Україні є: особова орієнтація освіти; створення для громадян рівних можливостей у здобуванні освіти; постійне підвищення якості освіти, оновлення змісту і форм організації навчально-виховного процесу; розвиток систем безперервної освіти і навчання впродовж життя; пропаганда здорового способу життя; розширення україномовного освітнього простору; забезпечення освітніх потреб національних меншин; забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищення їх соціального статусу; органічне єднання освіти і науки, розвиток педагогічної науки, дистанційної освіти; впровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій; створення індустрії сучасних методів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів; створення ринку освітніх послуг і його науково-методичного забезпечення; інтеграція вітчизняної освіти в європейський і світовий освітній простір.

Обґрунтовано, що однією з головних цілей реформи освіти є підвищення її ефективності і якості освітніх послуг. Ринок освітніх послуг припускає рівноправ'я всіх форм здобування освіти. Держава повинна заохочувати розвиток і ефективну конкуренцію всіх форм освітніх послуг, які на сучасному етапі мають свою специфіку. Освіта, як товар, носить подвійний характер: державний товар - безплатна послуга, приватний товар - платна. Відповідно до цього розгортається конкуренція між державною системою освіти і приватними організаціями, що надають платні освітні послуги.

Визначено, що управління якістю освітніх послуг і захист інтересів громадян і держави у високоякісній освіті вимагає стандартизації освітніх послуг. Мова йде про стандартизацію базової безкоштовної освіти, якість якої гарантується державою. Виникнення ринку засобів навчання приводить до необхідності переорієнтації навчального процесу. Мотивація присутня на всіх етапах у процесі навчання. Ефективність мотиваційної дії може бути оцінена за допомогою розроблених механізмів як для визначення відповідності всіх складових освітнього процесу змісту освіти, так і визначення рівня знань, умінь і навиків володіння способами навчання.

Доведено, що інноваційний менеджмент - один з ефективних інструментів вдосконалення управління інноваційною діяльністю у регіональній і національній системі освіти, широке використання якої дозволить створити інноваційну модель соціально-економічного розвитку України.

Виявлено, роль державного управління освітою, яка полягає в реалізації основних напрямів державної політики у сфері освіти: забезпечення громадянам рівного доступу до освіти; гарантії держави і постійне підвищення якості освіти; впровадження нових педагогічних технологій і державних освітніх стандартів якості. Інститут заробітної плати вчителів слід розглядати як інститут підвищення якості освіти. Завдання| зростання оплати праці якості повинно вирішуватися через формування професійного стандарту педагогічної діяльності.

Обґрунтовано, що модель розвитку політичної і економічної систем українського суспільства визначає підхід до формування цілей освіти, перспектив і ресурсної бази її розвитку. У розвинених країнах світу розробки нових форм мотивації праці стали необхідними унаслідок неефективності колишніх методів на новому етапі економічного і суспільного розвитку.

У результаті аналізу визначено, що перехід до ринкової моделі господарювання в умовах різноманіття форм власності і трансформації потреб змінив склад мотивів і стимулів, що викликало пошук нових форм мотивації праці. У розвинених країнах з ринковою економікою разом з економічними формами мотивації, де має місце тісний зв'язок винагороди з ефективною діяльністю персоналу, впроваджуються інші форми мотивації праці з вдосконалення морального стимулювання і посилення соціальної захищеності. Недосконалість мотивації підвищення професійного рівня вчителя стримує зростання якісних показників освітнього процесу. Переходити на платні послуги в системі освіти необхідно тоді і тільки тоді, коли є гарантія підвищення якості цих послуг.

Аргументовано, що мотиваційна дія в умовах педагогічної діяльності направлена насамперед на підвищення якості змісту освіти, методів, засобів навчання і розробку нових передових технологій освіти.

У другому розділі „Мотиваційний механізм у структурі державного управління освітою” проаналізовано стан і рівень розвитку системи мотивації у структурі державного управління освітою, одержали подальший розвиток мотиваційний механізм державного управління освітою як інструмент підвищення якості освітніх послуг та моделі і методи оцінки рівня формування мотивації педагогічних кадрів.

Доведено, що система управління освітою в Україні історично розвивалася як державна. У регламентуючих державних документах України одним із пріоритетних напрямів сучасної державної політики у сфері освіти визначено забезпечення рівноправного доступу громадян до одержання якісної освіти, у зв'язку з чим, державне управління освітою слід розглядати як специфічний вид управлінської діяльності, направлений на забезпечення результативного функціонування системи освіти в цілому, для досягнення загальноосвітнього, наукового і культурного рівня населення. Освіта - це не тільки отримання знань, але і розвиток здібностей. Здобування освіти, знань і розвиток здібностей необхідно мотивувати. Державне управління освітою, як і всяке управління, припускає існування у своїй структурі відповідних мотиваційних функцій, механізмів і процесів.

Функції державного управління освітою тісно пов'язані з суспільними функціями держави і відображають способи здійснення мети державної політики в розвитку освіти. У Національній доктрині розвитку освіти викладені принципи діяльності держави, які повинні бути реалізовані за допомогою державного управління.

У зв'язку з тим, що державне управління освітою є специфічним видом управлінської діяльності, направленим на забезпечення результативного функціонування системи освіти в цілому для досягнення загальноосвітнього, наукового і культурного рівня населення, система мотивації в структурі державного управління освітою включає економічні і моральні стимули, використовувані в процесі мотиваційної дії на педагогічні колективи для підвищення якості освітніх послуг, що надаються населенню.

Визначено, що під мотиваційним механізмом формування і реалізації державного управління в системі освіти слід розуміти сукупність і логічний взаємозв'язок соціальних елементів, процесів і закономірностей, за допомогою яких узагальнюються потреби, інтереси і цілі суспільства в діях, які управляють, спираючись на державну владу.

Обґрунтовано, що мотиваційний механізм державного управління освітою визначає як, якими формами і методами може бути сформована і реалізована ефективна мотиваційна складова цільової дії, що управляє, з урахуванням особливостей керованого об'єкту. Мотиваційний механізм функцій державного управління формує мотивацію інноваційної поведінки персоналу, забезпечує необхідну якість освітніх послуг і сприяє структуризації сучасного підходу в побудові постіндустріального суспільства в перспективі (табл.1).

Доведено, що якість освіти необхідно розглядати як комплекс характеристик освітнього процесу, які визначають послідовне і ефективне формування компетентної і професійної свідомості. У процесі досліджень виявлено, що якість освіти є не тільки функцією управління, але і багатофункціональним об'єктом управління. Потреби в державному управлінні освітою відображають об'єктивні процеси і закономірності функціонування і розвитку суспільства, які втілюють у собі запити суспільства в якісній освіті. Обґрунтовано, що функціонування мотиваційного механізму державного управління освітою повинне здійснюватися так, щоб проводилася мотиваційна дія на всі чинники впливу, що забезпечують стабільне функціонування всієї системи управління. Якість освіти повинна бути належно вмотивована через педагогічні кадри, що забезпечують необхідну якість освітніх послуг залежно від кваліфікації і передових педагогічних технологій. Мотиваційна дія, що управляє персоналом у цілому, групою працівників або індивідуумом зокрема може бути оцінена якісно і кількісно, прямо або побічно. Обґрунтовано також, що економічні методи мотивації можуть бути оцінені на стільки, наскільки витрати на виконання відповідного завдання відповідають отриманим результатам, тобто наскільки винагорода співвідноситься з витратами, а очікування - з результатами.

освіта стратегія якість управління

Таблиця 1 - Функції і механізми мотиваційного управління

Функції управління	Механізми мотиваційного управління
Планування	Розподілу ресурсу премій, активної інноваційної діяльності, внутрішніх резервів, конкурсних механізмів, обміну технологіями.
Організація (як процес)	змішаного фінансування, противитратних механізмів, оптимізації процесу (навчального), кадрового стимулювання, зростання.
Стимулювання	за індивідуальні результати, за результати колективної діяльності, за заслуги.
Контроль	основної діяльності, комплексного оцінювання, згоди, додаткових угод.



За допомогою факторно-критерійних квалиметричних моделей запропоновано побічно оцінити особово-орієнтовані рівні професійної підготовки педагога, його компетентність. Економічна і соціальна складові ефективності управління персоналом дозволяють дати оцінку, як загальну так і індивідуальну в цілях раціонального використання ресурсів педагогів і застосування рівня мотивації. Мотиваційні функції державного управління освітою є механізмом дій на учасників освітнього процесу з метою отримання необхідних кінцевих результатів для підвищення якості освітніх послуг у цілому.

У третьому розділі „Напрями вдосконалення і розвитку мотиваційних механізмів державного управління освітою” розглянуто мотивацію інноваційного оновлення і вдосконалення освіти, концептуальні основи управління якістю безперервної освіти, шляхи модернізації державної стратегії розвитку професійної освіти, мотиваційні аспекти.

Доведено, що вдосконалення національної системи освіти є найважливішою передумовою і основною умовою економічного розвитку країни за інноваційним типом, по шляху створення економіки, заснованої на знаннях. Створюючи і підтримуючи в суспільстві орієнтацію на цінність інноваційної діяльності та інноваційного мислення, система освіти повинна забезпечити виробництво і відтворення фахівців, здатних здійснювати певні функції у загальнодержавному процесі створення інноваційної економіки.

Визначено, що в системі державного управління освітою не мотивується створення потрібних умов для формування в Україні системи інноваційної освіти з обов'язковою розробкою для цієї мети державної програми. У зв'язку з цим визначені основні завдання такої програми: розробка інноваційної моделі освіти; впровадження інноваційних технологій і нових освітніх стандартів у навчальний освітній процес; створення умов і розробка системи мотивації розвитку інноваційних процесів у освіті. Для вирішення цих завдань інноваційне державне управління освітою повинне збудувати ланцюг мотиваційних дій по всьому полю освітнього процесу.

Обґрунтовано, що розробка змісту, структури і методології забезпечення інноваційної освіти, аж до матеріально-технічних і навчально-методичних питань, припускає як проведення наукових досліджень, так і експериментального супроводу із залученням реальних навчальних закладів. Інноваційний зміст освіти реалізується в якісному виконанні нових державних стандартів, а також знання проблеми, що вивчається, і розгляду її з позицій як цивілізаційного характеру, так і національного самопізнання.

Інноваційні зміни в системі освіти направлені на підвищення ефективності і результативності навчання, тобто підвищення якості освітніх послуг. Мотивація подібних змін здійснюється в рамках системи менеджменту якості (СМЯ), методологією якої користуються у світовій практиці. На сучасному етапі, в системі менеджменту якості переважаючою стала концепція загального менеджменту якості, який позначається як TQM|.

Системний аналіз освіти, якщо розглядати її як галузь національного господарства, показує необхідність вдосконалення на науковій основі освітнього менеджменту. У ринковій економіці знання стали товаром, а передача знань - навчання перетворилося на послугу. Навчальні заклади в нових умовах ринкової економіки функціонують на ринку освітніх послуг, створюють нові підсистеми, які забезпечують реалізацію послуг, тобто маркетинг.

Визначено, що джерелом зародження інноваційних процесів у практиці освітньої діяльності є інтуїція творчого керівника, що спирається на нові освітні стандарти і нормативні документи, думку споживача освітніх послуг і потребу педагогічного колективу працювати по-новому. Підставами для інновації можуть бути: зміни змісту освіти; неефективність вживаної технології; структурні і кадрові зміни в навчальному закладі; нові авторські винаходи або програми.

Найбільш складними напрямами в інноваційній діяльності державного управління освітою є: оцінка ефективності новацій, визначення показників інноваційної діяльності і мотивація інноваційного потенціалу педагога, в зв'язку з цим мотивувати педагогів до інноваційної діяльності на сучасному етапі суспільного розвитку країни стає важливим стратегічним завданням державного значення. У зв'язку з цим отримав подальший розвиток методичний підхід до оцінки ефективності науково-дослідних робіт, суть якого полягає в розрахунку інтегрального коефіцієнта ефективності для кожного виду педагогічної діяльності (наукового дослідження), і на підставі рейтингів по видах робіт визначається загальний рейтинг, який і відображає значущість теми з урахуванням набору ефектів.

Визначені основні напрями розвитку інноваційної освіти, а саме: формування ідеології модернізації існуючої системи освіти в цілісну інноваційну освітню систему; розробка принципів державно-суспільної системи управління розвитком і становленням інноваційної освіти; розробка і впровадження в систему інноваційного розвитку утворення ефективних економічних механізмів підвищення інвестиційної привабливості освіти, що у свою чергу припускає розробку механізмів формування освітніх замовлень держави, суспільства, бізнесу і ринку праці; розробка механізмів взаємодії всіх суб'єктів і об'єктів державно-суспільного управління єдиного освітнього середовища; розробка нормативної бази для створення інноваційної інфраструктури суспільної участі у формуванні освітніх і навчальних програм, вимог до результатів їх освоєння, до оцінки якості освіти; розробка системи економічної мотивації праці педагогів і працівників освіти, застосування ними у своїй професійній практиці інноваційних принципів.

Визначені основні принципи безперервної освіти|, яка триває все життяя, а саме: створення нормативно-правової бази (введення в Закон України „Про освіту” поняття „Освіта дорослих”); створення відповідних організаційних структур, об'єднаних державною політикою, відповідними управлінськими і координуючими структурами і науково-методологічними принципами організації навчання; розробка концепції освіти дорослих; організація системи підготовки фахівців для галузі освіти дорослих; створення інформаційної підтримки освіти дорослих.

Вдосконалені принципи управління якістю безперервної освіти, реалізація якої передбачається шляхом: забезпечення змісту і координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти; формування потреби і здатності особи до самоосвіти; оптимізації системи перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації; модернізації системи післядипломної освіти на основі відповідних державних стандартах; створення інтегрованих навчальних планів і програм; формування і розвитку навчальних науково-виробничих комплексів статечної підготовки фахівців; впровадження і розвитку дистанційної освіти; організації навчання відповідно до потреб особи і ринку праці; забезпечення зв'язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою і післядипломною освітою.

Запропоновані шляхи модернізації державної стратегії розвитку професійної освіти, які передбачають декілька сценаріїв, а саме: посилення професійної спрямованості ВО і переміщення функції соціалізації особи|, яку на сучасному етапі виконує значна частина ВНЗ, на завершальну стадію загальної середньої освіти, ПТО і ВО, забезпечивши підвищення якості їх освітніх програм, при цьому допускається поступове скорочення мережі ВНЗ здебільшого за рахунок закриття філій і окремих ВНЗ, а також сценарій поступової реструктуризації системи ПО на основі чіткішої диференціації освітніх рівнів відповідно до їх функцій: бакалаврат забезпечує загальну ВО,, магістрат - професійну ВО. Реалізація сценарію потребує чіткого розподілу функцій на загальнодержавному та регіональному рівнях, а також перегляду ролі навчальних закладів. Виходячи зі світової тенденції формування нової інноваційно-підприємницької моделі навчального закладу, в якій останній перетворюється в науково-освітньо-промисловий комплекс із академічним ядром і міждисциплінарною проектно-зорієнтованою периферією у складі численних сітьових інноваційних високотехнологічних структур і малих підприємств, що активно працюють із замовленнями місцевих органів влади, промисловості, бізнесу чи суспільства загалом, існує необхідність стимулювання процесів вертикальної та горизонтальної інтеграції навчальних закладів (рис.1).

На ринку послуг ПО, як економічної системи посилюється роль освітніх установ як регіональних інституцій, що забезпечують взаємозв'язок між освітою, наукою та виробництвом, виступаючи таким чином важливим чинником регіонального розвитку.

Як показують дослідження, споживачі під послугою ПО суб'єктивно розуміють: потребу в одержанні роботи; потребу в творчості та самореалізації; потребу в спілкуванні тощо. Ці базові потреби проявляються у формі запитів щодо найменування спеціальностей, характеристик навчального закладу, ціни, якості. У кінцевому результаті відбувається розподіл абітурієнтів між навчальними закладами - своєрідний процес самоорганізації на основі суб'єктивних потреб споживача. Це перший рівень ринку послуг ПО як економічної (маркетингової) системи.

У свою чергу, ринок послуг ПО виступає як єдиний інтегральний виробник особливого продукту - кваліфікованої робочої сили на ринку праці. Тут проявляється другий рівень системи - взаємовідносини ринку послуг ПО та ринку праці. Водночас, за нинішніх умов потреби ринку праці складно прогнозовані, оскільки більшість фірм не планує свої кадрові запити на середньострокову перспективу. Звідси виходить, що їх вивчення та прогнозування - це задача, яку слід вирішувати на національному рівні.



Висновки

Одержані в дисертаційній роботі результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання щодо обґрунтування напрямів удосконалення і розвитку мотиваційних механізмів державного управління освітою. Зміст основних висновків і рекомендацій зводиться до такого:

Особливістю вітчизняної системи освіти є те, що всі процеси реформування і вдосконалення її відбуваються одночасно з динамічними змінами соціально-економічних умов в українському суспільстві, що, у свою чергу, породжує число нових проблем, які не можуть бути вирішені на основі минулого досвіду, і тому значущими стають процеси, що дозволяють радикально переосмислити функції системи державного управління, подолавши стереотипне уявлення про мотивацію.

Встановлено, що мотиваційна функція державного управління освітою повинна забезпечувати реалізацію нових цілей освітньої діяльності педагогічних кадрів на етапі ринкових перетворень, а саме: особова орієнтація освіти, розвиток системи безперервної освіти і навчання впродовж життя, впровадження освітніх інновацій і інформаційних технологій, органічне єднання освіти і науки, розвиток педагогічної науки і дистанційної освіти.

Аргументовано, що ефективність мотиваційної дії державного управління освіти може бути оцінена за допомогою розроблених механізмів як для визначення відповідностей усіх складових освітнього процесу змісту освіти, так і визначення рівня знань, умінь і навиків володіння способами навчання.

Аналіз стану і рівня розвитку мотивації в системі державного управління освітою, що діє, дозволив сформулювати поняття мотиваційного механізму функцій державного управління як сукупність форм і методів реалізації інтегральної мотиваційної складової цільової дії, що управляє, з урахуванням особливостей керованого об'єкту, що формує необхідну якість освітніх послуг і сприяє структуризації сучасного підходу в побудові постіндустріального суспільства в перспективі.

Обґрунтовано основні напрями розвитку моделей і методів оцінки мотиваційної дії для забезпечення якості освітніх послуг, такі як: кваліметричний метод діагностики педагогічної діяльності і системи оцінювання викладачів учнями (студентами), яким властиві інформаційно-мотиваційна і стимулююча функції, що відображають повноту і достатність оцінюваної інформації; демонструють результати управлінських рішень|; включають показники, на які управлінське рішення має прямий вплив; забезпечують аналіз відповідності результатів управління з витратами на їх отримання; показують динаміку змін показників після управлінського рішення.

Запропонований концептуальний підхід до формування інноваційної моделі освіти на основі мотиваційної складової, що припускає мотивованість науково-педагогічного персоналу, роботодавців і органів місцевого самоврядування до інноваційної діяльності як розробників, проектувальників і технологів науково-освітніх послуг, що, у свою чергу, дозволить сконцентрувати ресурси держави на основних напрямах розвитку інноваційної освіти, а саме: формування ідеології модернізації існуючої системи освіти в цілісну інноваційну освітню систему; розробку принципів державно-суспільної системи управління розвитком і становленням інноваційної освіти; розробку і впровадження в інноваційну освіту ефективних економічних механізмів, які перетворюють її в науково-освітній промисловий комплекс із академічним ядром і міждисциплінарною проектно-зорієнтованою переферією у складі численних сітьових інноваційних високотехнологічних структур і малих підприємств, які активно працюють із змовленням місцевих органів влади, промисловості, бізнесу і суспільства загалом

Сформульовано концептуальні принципи управління якістю безперервної освіти, реалізація якої передбачається шляхом: забезпечення змісту і координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти; формування потреби і здатності особи до самоосвіти; оптимізації системи перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації; модернізації системи післядипломної освіти на основі відповідних державних стандартів; створення інтегрованих навчальних планів і програм; формування і розвитку навчальних науково-виробничих комплексів статечної підготовки фахівців; впровадження і розвитку дистанційної освіти; організації навчання відповідно до потреб особи і ринку праці; забезпечення зв'язку між загальною середньою, професійно-технічною, вищою і післядипломною освітою.

Запропоновано шляхи| модернізації державної стратегії розвитку професійної освіти, які передбачають декілька сценаріїв, а саме: посилення професійної спрямованості вищої освіти і переміщення функції соціалізації особи,, яку на сучасному етапі виконує значна частина| вузів, на завершальну стадію загальної середньої освіти, ПТО і початкову освіту, забезпечивши підвищення якості їх освітніх програм, при цьому допускається поступове скорочення мережі вузів здебільшого| за рахунок закриття філій і окремих вузів, а також сценарій поступової реструктуризації системи ПО на основі чіткішої диференціації освітніх рівнів відповідно до їх функцій: бакалаврат| забезпечує загальну|, магістрат - професійну.



Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Сидоренко А.Б. Мотивация обучения персонала / А.Б. Сидоренко // Державне регулювання розвитку регіонів та територіальних одиниць: зб.наук.праць ДонДУУ. - Донецьк, 2006, т. VII, вип.75, серія „Державне управління”. - С. 169-176..

2. Сидоренко А.Б. Влияние корпоративной культуры на мотивацию персонала: обоснование принципов / А.Б. Сидоренко // Державне управління соціально-економічними процесами в Україні: зб.наук.праць ДонДУУ - Донецьк, 2006, т. VII, вип.67, серія „Державне управління”. - С. 166-178.

3. Сидоренко А.Б. Система мотивации в стратегическом управлении персоналом / А.Б. Сидоренко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць ДонДУУ. - Донецьк, 2007, т. VIII, вип.90, серія „Державне управління”. - С. 406-414.

4. Сидоренко А.Б. Мотивационный подход к управлению образовательным учреждением / А.Б. Сидоренко // Сучасні напрямки політики державного управління в Україні: зб.наук.праць ДонДУУ. - Донецьк, 2008, т. IX, вип.108, серія „Державне управління”. - С. 173-178.

5. Сидоренко А.Б. Шляхи модернізації державної стратегії розвитку професійної освіти: мотиваційні аспекти/ А.Б. Сидоренко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб.наук.праць ДонДУУ. - Донецьк, 2011, т. XII, вип.187, серія „Державне управління”. - С. 383-389.

6. Сидоренко А.Б. Поиск новых форм мотивации труда: опыт развитых стран / А.Б. Сидоренко // Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий: IV Междунар. научн.-практ. конф.: тез. докл.- Донецьк, 2007. - С. 576-581.

7. Сидоренко А.Б. Необходимость инновационных методов мотивации персонала организации / А.Б. Сидоренко // Инновационная модель развития промышленного региона: проекты, управление, результаты: II Междунар. научн.-практ. конф.:тез. докл.- Донецьк, 2007. - C. 238-242.

8. Сидоренко А.Б. Качество образовательных услуг: проблемы формирования и методы управления в условиях рынка / А.Б. Сидоренко // Вісник східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля: Луганськ, 2007, № 7 (113), частина 2. - С. 158-166.

9. Сидоренко А.Б. Фактор мотивации в управлении инновационной деятельностью педагога / А.Б. Сидоренко // Региональные проблемы человеческого и социального развития: Междунар. научн.-практ. конф.:тез. докл.- Донецьк, 2008. - С. 292-295.

10. Сидоренко А.Б. Мотивация инновационного обновления и совершенствования национальной системы образования / А.Б. Сидоренко // Город, регион, государство: экономико-правовые проблемы: VI Междунар. научн.-практ. конф.: тез. докл.- Донецьк, 2009. - С. 78-84.



Анотація

Сидоренко Г.Б. Розвиток мотиваційних механізмів державного управління освітою|утворенням| в Україні|. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Донецьк, 2011.

У дисертації визначено теоретичні підходи до дослідження мотивації праці педагогічних кадрів на етапі ринкових перетворень. Розглянуто місце і роль мотивації праці в структурі управління персоналом. Визначено концептуальні положення державної політики в галузі освіти в умовах зростання ролі інтелекту в розвитку економіки і суспільства у цілому, коли мотивація стає важливою рушійною силою процесів, що відбуваються. Розглянуто стан і рівень розвитку системи мотивації в структурі управління освітою, мотиваційний механізм державного управління освітою як інструмент підвищення якості освітніх послуг. Запропоновано моделі і методи оцінки рівня формування мотивації педагогічних кадрів. Розроблено напрями вдосконалення і розвитку мотиваційного механізму державного управління освітою. Розглянуто мотивацію інноваційного оновлення і вдосконалення освіти, концептуальні основи управління якістю безперервної освіти. Запропоновано шляхи модернізації державної стратегії розвитку професійної освіти.

Ключові слова: державне управління, механізм державного управління, освіта, освітні послуги, професійна освіта, управлінська освіта, інноваційна освіта, мотивація, мотиваційні механізми.



Аннотация

Сидоренко А.Б. Развитие мотивационных механизмов государственного управления образованием в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донецк, 2011.

В диссертации определены теоретические подходы к исследованию мотивации труда педагогических кадров на этапе рыночных преобразований. Рассмотрено место и роль мотивации труда в структуре управления персоналом. Определены концептуальные положения государственной политики в области образования на этапе рыночного реформирования экономики, формы мотивации образовательных услуг в условиях рынка.

Определено, что| одной| из| главных| целей| реформы| образования| является| повышение| его| эффективности и качества| образовательных| услуг|. Рынок образовательных| услуг| предполагает| равноправие| всех| форм|формы| получения| образования|. В настоящее| время| в Украине рынок| образовательных| услуг| имеет| свою специфику|. Образование как| товар носит| двойственный| характер: государственный| товар - бесплатная| услуга|, частный| товар - платная|. В соответствии| с этим разворачивается| конкуренция| между| государственной| системой| образования| и частными| организациями|, предоставляющими| платные| образовательные| услуги|.

Рассмотрен мотивационный механизм в структуре государственного управления образованием, состояние|стан| и уровень развития системы мотивации в структуре государственного управления образованием, мотивационный механизм государственного управления образованием как инструмент повышения качества образовательных услуг. Определено, что| функционирование| мотивационного| механизма| государственного| управления| образованием| должно| осуществляться| таким образом, чтобы| производилось| мотивационное| воздействие| на все факторы| влияния|, обеспечивающие| стабильное| функционирование| всей| системы| управления|.Качество образования| должно| быть| достойно мотивировано| через|из-за| педагогические| кадры|, обеспечивающие| требуемое| качество| образовательных| услуг| в зависимости| от квалификации| и передовых| педагогических| технологий|. Предложены модели и методы оценки уровня формирования мотивации педагогических кадров, такие как квалиметрический метод диагностики педагогической деятельности и системы оценивания преподавателей учащимися (студентами), которым присущи информационно-мотивационная и стимулирующая функции, которые отражают полноту и достаточность оцениваемой информации; демонстрируют результаты управленческих решений; включают показатели, на которые управленческое решение оказывает прямое влияние; обеспечивают анализ соразмерности результатов управления с затратами на их получение; показывают динамику изменений показателей после управленческого решения.

Определено, что источником зарождения инновационных процессов в практике образовательной деятельности является интуиция творческого руководителя, опирающаяся на новые образовательные стандарты и нормативные документы, мнение потребителя образовательных услуг и потребность педагогического коллектива работать по-новому. Основаниями для инновации могут быть: изменения содержания образования; неэффективность применяемой технологии; структурные и кадровые изменения в учебном заведении; новые авторские изобретения или программы, в связи с чем разработаны направления совершенствования и развития мотивационного механизма государственного управления образованием.

Рассмотрена мотивация инновационного обновления и совершенствования образования, концептуальные основы|основание| управления качеством непрерывного образования. Предложены пути совершенствования модернизации государственной стратегии развития профессионального образования.

Ключевые слова: государственное управление, механизмы государственного управления, образование, образовательные услуги, профессиональное образование, управленческое образование, инновационное образование, мотивация, мотивационные механизмы.



Annotation

Sidorenko Н.B. The development of motivational mechanisms of state administration of education in Uktaine.-Manuscript.

Thesis for the degree of candidate governance, specialty 25.00.02- mechanisms of state administration.- Donetsk state university of administration of Ukraine,s Ministry of education and science, Donetsk, 2011.

The theoretical approaches to the research of labour motivation of pedagogical specialists at the stage of market reorganization have been determined in the thesis. The role of labour motivation as well as its position in the structure of personnel management have been under consideration. The conceptual thesis of the state policy in the field of education at the stage of market reformation of the economy and the ways of motivation of educational services in the market conditions have been defined. A motivational mechanism in the structure of state administration of education, the condition and the level of the development of the motivation system in the structure of state administration of education have been investigated. The motivational mechanism of state administration of education has been regarded as the instrument of the improvement of educational services quality. The models and the methods of estimation of the motivation forming level of teaching staff have been devised. The ways of the improvement and development of the motivational mechanism of state administration of education have been worked out. The motivation of innovative renewal and perfection of education as well as the main principles of controlling the quality of continuous education have been considered. The author has determined the ways of modernization of the state strategy of the development of professional education.