Правове регулювання стандартизації в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Правове регулювання стандартизації в промисловості

Сакоян Дмитро Іванович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі державно-правових дисциплін Приватного вищого навчального закладу «Донецький університет економіки та права», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Коростей Василь Іванович, Приватний вищий навчальний заклад «Донецький університет економіки та права», професор кафедри господарського і цивільного права та процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Юлдашев Олексій Хашимович, Міжрегіональна Академія управління персоналом, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Головченко Валентин Васильович, Конституційний Суд України, науковий консультант судді

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К.В. Муравйов

Анотація

правовий стандартизація державний

Сакоян Д.І. Правове регулювання стандартизації в промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Міжрегіональна академія управління персоналом, м. Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню системи правового регулювання стандартизації в промисловості.

У дослідженні розкрито поняття, сутність, цілі та завдання промислової стандартизації, її історичний шлях на Україні та у світі. Охарактеризовано принципи, на яких вона базується, та функції, які виконує. Визначено перелік органів стандартизації, розкрито їх структуру і компетенцію. Проаналізована організаційно-правова основа міжнародної та регіональної стандартизації, визначено головний вектор співпраці України у галузі стандартизації промислової продукції.

У роботі проведено аналіз видових класифікацій нормативних документів та розкрито процедуру їх розробки, прийняття та впровадження, визначено підстави та форми проведення державного нагляду за додержанням стандартів. Дістав подальшого розвитку інститут господарсько-правової відповідальності за порушення стандартів. Сформульовано підстави відповідальності, види санкцій, розкрито механізм їх застосування, підстави звільнення від відповідальності. За результатами теоретичного дослідження й оцінки практики застосування нормативно-правових актів у сфері стандартизації сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинної системи правового регулювання в промисловості.

Ключові слова: стандартизація, стандарт, міжнародна стандартизація, нормативно-правовий акт у сфері стандартизації, державний нагляд за додержанням стандартів.

Аннотация

Сакоян Д.И. Правовое регулирование стандартизации в промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом, г. Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию правового регулирования стандартизации в промышленности.

В первом разделе работы раскрыты понятие и сущность, цели и задачи промышленной стандартизации, история ее развития в Украине и мире, определяются принципы, на которых она базируется, а также функции, которые выполняет. Обобщена правовая основа стандартизации в промышленности, определяется место ее норм как специальных, относительно общих норм хозяйственного законодательства. Исследовано законодательное соотношение понятий «техническое регулирование» и «стандартизация». Сделан вывод о том, что стандартизация в новейшем законодательстве не рассматривается как часть технического регулирования. Аргументировано, что стандартизация является частью государственной политики, направленной на обеспечение прав потребителей.

Обосновано, что государственная система стандартизации должна отвечать основным принципам международных, региональных систем стандартизации, учитывать интересы Украины как полноправного участника европейских и мировых интеграционных процессов, способствовать экономическим преобразованиям, а также обеспечивать проведение единой политики промышленной стандартизации.

В исследовании определен перечень органов стандартизации, раскрыта их структура и хозяйственная компетенция. Предложено изменить законодательный перечень органов стандартизации, заменив Совет стандартизации и технического регулирования на научно-исследовательские организации в сфере стандартизации.

Проанализирован хозяйственно-правовой механизм международной и региональной стандартизации, определен главный вектор сотрудничества Украины в отрасли стандартизации промышленной продукции. Рассмотрен механизм разработки и принятия стандартов на международном уровне.

Во втором разделе проведен анализ видовых классификаций нормативных документов. Определена правовая природа стандарта и технического регламента, их место в правовой системе Украины. Усовершенствованы понятия «нормативный документ», «нормативный документ в сфере стандартизации». Предложено законодательно определить систему нормативных документов, отделив документы, которые содержат обязательные требования от тех, которые применяются добровольно. Раскрыта законодательная процедура разработки, принятия и внедрения нормативных документов в сфере стандартизации. Исследованы особенности принятия международных стандартов как национальных.

В третьем разделе сформулированы основания хозяйственно-правовой ответственности за нарушения в сфере промышленной стандартизации, виды санкций, раскрыт механизм их применения, основания освобождения от ответственности. Отдельное внимание уделено административно-хозяйственным санкциям в системе обеспечения качества промышленной продукции. Систематизированы виды правонарушений, присущие современной промышленной стандартизации.

Дана оценка новейшему законодательству, регулирующему вопросы рыночного надзора. Акцентируется внимание на непоследовательности и преждевременности проведенной реформы. Сделан вывод о необходимости возобновления действия ранее отмененного Декрета Кабинета Министров Украины «О государственном надзоре за соблюдением стандартов, норм и правил и ответственность за их нарушение», его доработки совместно с Инструкцией о порядке осуществления государственного надзора за соблюдением стандартов, норм и правил.

По результатам теоретического исследования и оценки практики применения нормативно-правовых актов в сфере стандартизации сформулированы предложения, направленные на усовершенствование действующего законодательства в части построения и функционирования системы стандартизации в промышленности, осуществления государственного надзора за соблюдением стандартов, применения хозяйственно-правовых санкций за нарушение требований стандартов.

Ключевые слова: стандартизация, стандарт, международная стандартизация, нормативно-правовой акт в сфере стандартизации, государственный надзор за соблюдением стандартов.

Annotation

Sakoyan D.I. Legal regulation of standardization in industry. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's of Sciences (law) degree on speciality 12.00.04 - Economic law, Economic and legal procedure. - Interregional Academy of Personnel Management, Кiev, 2011.

The thesis is devoted to the research of the system of legal regulation of standardization in the industry.

The meaning, essence, goals and tasks of industrial standardization and their historical way in Ukraine and in the world have been revealed in the research. The principles which are the base for their functions have been determined. Organization and legal base of international and regional standardization has been analyzed and the main vector of Ukraine cooperation in the field of industrial products standardizing has been indicated.

The analysis of normative acts types has been conducted and the proceeding of their development, adoption and implementation, defining of the base and form of state supervision over the standards conduction has been revealed. The institution of state and legal responsibilities as to the standard breaking has been continued to be researched. The base for responsibility, types of sanctions, the mechanism of their usage and the ground of being free from responsibility have been defined. Some positions which lead to the improving of the current system of legal regulation in industry have been defined. They are the result of theoretical research and practice usage evolution.

Key words: standardization, standard, international standardization, normative and legal act in the sphere of standardization, state supervision over standards observing.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одним з основних бар'єрів у міжнародній торгівлі є відмінності у вимогах до однієї й тієї самої продукції у різних країнах, тобто різні стандарти. Витоки відмінностей між європейською та українською національною системами стандартизації знаходяться в історії європейських країн і колишнього СРСР. Стандарти в СРСР були обов'язковими, їх недотримання тягнуло за собою відповідальність згідно із законом. Розроблені в 70-80-х рр. минулого століття стандарти відображали рівень розвитку промисловості, що існував на той час. Частина цих стандартів застосовується в Україні й сьогодні. Після розпаду СРСР колишні радянські республіки, що стали незалежними державами, постали перед необхідністю створення власних систем стандартизації. До прийняття Конституції 1996 р. на Україні приділялося не достатньо уваги створенню власної нормативної бази у цій сфері, що зумовило відставання країни у промисловій стандартизації.

Послідовна інтеграція України в європейське економічне співтовариство відкриває великі можливості для просування української промислової продукції на ринки Європи та іноземної продукції на Україні. Важливою умовою формування і зміцнення економічних зв'язків є зближення існуючого законодавства України із законодавством ЄС. З 1994 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У рамках її виконання наша держава взяла зобов'язання щодо поступового узгодження законодавства, норм, правил та стандартів з європейськими нормами. Озвучення наміру стати асоційованим членом ЄС означає готовність до прискореного виконання наміченого. Реалізація цього завдання вимагає впровадження в національне законодавство України багатьох директив ЄС, що встановлюють вимоги до продукції, а також не менше вісімдесяти відсотків існуючих європейських стандартів. Сьогодні Україною ведеться активна робота з побудови ефективної системи стандартизації, яка має бути підкріплена дієвим законодавством, що забезпечить, з одного боку, розвиток підприємств усіх галузей промисловості держави, з іншого, належну якість та відповідність вимогам споживача. Підвищення якості продукції, робіт і послуг, забезпечення відповідності їх кращим світовим і вітчизняним зразкам та вимогам, збереження якості виробів протягом усього життєвого циклу - один з важливих напрямів сучасної політики України в цій сфері.

Окремі питання, що стосуються стандартизації у промисловості як основи забезпечення та підвищення якості продукції, досліджувались у працях Ф.О. Амірджанянца, Г.І. Горчакова, В.А. Танигіна, Н.Ю. Круглової, В.В. Ткаченка. Стандартам як нормативним документам, взаємодії системи «якість-стандарт», відповідальності за порушення стандартів присвячені дослідження багатьох вчених, зокрема М.Д. Гінзбурга, В.М. Огризкова, Л.І. Брославського, І.Д. Губарева, М.Б. Ємельянової, В.Ф. Опришка та ін. Окремі аспекти стандартизації розглядаються й іншими авторами, проте комплексний аналіз правових основ стандартизації на Україні не проводився.

Нині на Україні продовжуються реформи, розпочаті з часів проголошення незалежності, у річищі яких нормативно-правова основа промислової стандартизації починає набувати все більш стабільного та сталого вигляду. Але динаміка цього процесу є незначною, перетворення не мають логічного завершення, здебільшого через відсутність цілісної наукової концепції реформування.

Національна стандартизація як складова частина державної економічної політики завдяки взаємодії технічних та юридичних засобів має допомагати впроваджувати передові технології. Саме стандартизація, а, відповідно, якість продукції багато в чому характеризують рівень промислового виробництва. Представлена робота має за мету дослідження шляхів удосконалення правових основ стандартизації у промисловості, пошук нових правових механізмів, спрямованих на формування цілісної ефективної правової політики в цій сфері, ліквідацію існуючих недоліків. У кінцевому результаті отримані здобутки повинні, з одного боку, забезпечити права виробничих та кінцевих споживачів у межах України, а, з іншого, полегшити інтеграцію українського виробника промислової продукції до світового ринку як конкурентоспроможного суб'єкта, захищеного на рівні національного та міжнародного законодавства.

Вищенаведене свідчить про актуальність та доцільність розробки цієї теми в контексті аналізу правового забезпечення стандартизації промисловості України стосовно його ефективності, відповідності міжнародним традиціям та пошуку шляхів подальшого реформування, спрямованих на створення рівних конкурентних умов на світовому ринку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою «Основи правового регулювання економіки України» (номер держреєстрації 0108U000191) та Донецького університету економіки та права - «Підвищення правового забезпечення ефективності економіки» (номер держреєстрації 0106U011119), в яких дисертант брав участь як співвиконавець. У межах даних тем автором проведено аналіз правових основ стандартизації у промисловості, на підставі якого виявлені основні проблемні питання правового забезпечення даної сфери та обґрунтовано шляхи їх розв'язання.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розробці моделі системи правового забезпечення стандартизації в промисловості, яка стане підґрунтям конкурентоспроможності української промислової продукції на світовому ринку й у межах держави.

Для реалізації поставленої мети вирішувались такі дослідницькі завдання:

уточнення понять «нормативний документ», «стандарт», «технічний регламент», «міжнародна стандартизація», «регіональна стандартизація»;

аналіз системи правового забезпечення стандартизації в промисловості на предмет її цілісності та дієвості;

з'ясування особливостей правового забезпечення стандартизації в промисловості України;

оцінка правового становища та господарської компетенції суб'єктів стандартизації;

розгляд стану та перспектив гармонізації системи нормативно-правового забезпечення промислової стандартизації України та світу;

дослідження динаміки та основних тенденцій розвитку правового забезпечення стандартизації в промисловості;

виявлення законодавчих недоліків процедури розробки, прийняття та впровадження нормативних документів зі стандартизації (далі - НДС);

визначення сутності та дієвості господарсько-правової відповідальності у сфері забезпечення додержання вимог НДС;

розробка пропозицій щодо вдосконалення правових основ у сфері промислової стандартизації.

Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, пов'язаних із формуванням, виконанням та забезпеченням вимог промислової стандартизації на Україні.

Предмет дослідження - правове регулювання стандартизації в промисловості.

Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення господарського права, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків з проблем промислової стандартизації. Дослідження ґрунтуються на комплексі загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання.

Одним з найважливіших методів є системний. Системний підхід надав можливість розглядати органи стандартизації як цілісний комплекс взаємопов'язаних, об'єднаних спільною метою елементів, що, виконуючи закріплені за ними функції, використовують відповідні методи для досягнення поставленої мети.

Під час виконання поставлених завдань використано низку взаємодоповнюючих методів: порівняльно-історичний - при вивченні проблеми в ретроспективному та перспективному плані, дослідження тенденцій правового забезпечення промислової стандартизації; аналітичний - для систематизації та узагальнення норм та відносин, удосконалення понятійного апарату; прогностичний - при моделюванні майбутньої системи правового забезпечення промислової стандартизації; статистичного аналізу - для визначення динаміки розбудови системи стандартизації в промисловості України.

Інформаційною базою роботи є нормативно-правові акти сфери стандартизації, матеріали з практики діяльності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики і його територіальних органів, аналітичні та статистичні матеріали науково-дослідних організацій та підприємств, мережі Internet.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці вчених у сфері теорії держави і права, технічного регулювання і стандартизації, господарського й інших галузей права, а також у сфері економіки, а саме: Ф.О. Амірджанянца, А.Г. Бобкової, В.В. Бойцова, Л.І. Брославського, О.М. Вінник, М.Д. Гінзбурга, Н.Ю. Круглової, В.К. Мамутова, В.О. Танигіна, В.М. Огризкова, В.Ф. Опришка, О.П. Подцерковного, В.В. Ткаченка, Н.О. Саніахметової, Г.Л. Знаменського, О.П. Віхрова, Д.М. Притики, О.Х. Юлдашева та ін.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у період з проголошення Україною незалежності й до того моменту, коли її економіка вступила на шлях гармонізації зі Світовою організацією торгівлі (СОТ), національна система стандартизації у промисловості, зокрема її нормативно-правова база, не досліджувалась у контексті її сталості та цілісності. Автором проведено перше, після кодифікації господарського законодавства, системне, комплексне дослідження наукових здобутків, законодавства у сфері стандартизації у промисловості та практики його застосування. На основі отриманих результатів обґрунтовані нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері промислової стандартизації.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується сформульованими висновками, рекомендаціями і пропозиціями.

Основні ідеї та висновки, які визначають новизну, конкретизуються в таких положеннях:

уперше:

узагальнено правову основу промислової стандартизації, визначено місце її норм як спеціальних, відносно загальних норм господарського законодавства;

досліджено законодавче співвідношення поняття «технічне регулювання», що міститься в ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 р. № 3164-IV, з поняттям «стандартизація». Встановлено, що стандартизація законодавчо розглядається не як складова частина технічного регулювання. Пропонується змінити назву ст. 15 ГК України з «Технічне регулювання у сфері господарювання» на «Технічне регулювання і стандартизація у сфері господарювання»;

обґрунтована необхідність сприяння держави встановленню зв'язків між технічними регламентами як нормативно-правовими актами і національними стандартами, підтримання і забезпечення вдосконалення робіт у сфері національної стандартизації. Особливу увагу слід приділяти підвищенню темпів оновлення фонду державних стандартів за рахунок вживання міжнародних стандартів;

означено включення до законодавчо визначеного переліку органів стандартизації науково-дослідних організацій зі стандартизації, які де-факто виконують функції у цій сфері. Пропонується в статті 6 Закону України «Про стандартизацію» Раду стандартизації та технічного регулювання замінити на науково-дослідні організації зі стандартизації;

доведена необхідність поновлення дії Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» (далі - Декрет від 08.04.93 р. № 30-93), його доопрацювання та застосування до відносин, передбачених ч. 2 ст. 15 ГК України;

вмотивовано скасування п. 7 ст. 8 Декрету від 08.04.93 р. № 30-93, яким визначені випадки звільнення від застосування санкцій у зв'язку з його невідповідністю загальним засадам стандартизації та державної політики у сфері захисту прав споживачів. Також запропоновано доповнити ст. 1 зазначеного Декрету такими поняттями, як «заборонена до випуску і реалізації продукція», «підвищено небезпечна продукція», «продукція, небезпечна для життя», «продукція, небезпечна для здоров'я», «продукція, небезпечна для майна людей», «продукція, небезпечна для навколишнього середовища». Аргументована доцільність доповнення переліку прав державних інспекторів наступними:

безперешкодно відвідувати підприємство, яке підлягає перевірці, до її проведення для складання рішення про перевірку;

знайомитись з продукцією у місці її виготовлення та зберігання і технічною документацією до неї на стадії підготовки до здійснення перевірки;

вимагати від ініціаторів перевірки додаткову інформацію, що має істотне значення для її проведення;

окреслено правовий статус суб'єктів стандартизації, у частині уточнення визначення таких суб'єктів, їх прав та обов'язків, а також перспективних форм організації діяльності;

визначено місце і роль господарських санкцій у забезпеченні додержання вимог промислової стандартизації;

удосконалено:

визначення понять «нормативний документ», «нормативний документ зі стандартизації», «міжнародна стандартизація», «орган стандартизації», «регіональна стандартизація». Запропоновано законодавчо визначити систему нормативних документів, чітко виокремивши документи, що містять обов'язкові вимоги, від тих, які апріорі застосовують на добровільних засадах;

класифікацію нормативних документів зі стандартизації. Запропоновано термін «нормативний документ» використовувати як загальний (родовий) у всіх нормативно-правових актах зі стандартизації та самих нормативних документах, а настановою (правилами, зводом правил) та технічними умовами називати лише окремі документи. Обґрунтована необхідність уживати термін «нормативний документ зі стандартизації» як загальну назву нормативних документів, вимоги яких апріорі є добровільними, і відповідно визначати конкретні види цих документів;

механізм здійснення державного нагляду за додержанням стандартів. Пропонується частину 1 п. 4.2 Інструкції про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм та правил викласти у наступній редакції: «…продукція науково-технічна та виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, у тому числі продукція, що пройшла сертифікацію або підтвердження відповідності, - на відповідність стандартам, нормам і правилам, на підставі яких здійснювалось їх виробництво…», а в пункті 4.1.1 Інструкції періодичним контролем (наглядом) слід визначити такий, що охоплює окремий проміжок часу (період) здійснення господарської діяльності. Класифікувати перевірки слід на певні види: планові періодичні, планові постійні, позапланові;

дістали подальшого розвитку:

питання застосування технічних регламентів. Виявлено порушення загального правила теорії права про впорядкування законами лише найважливіших питань суспільного життя. Зроблена пропозиція відмовитись від технічних регламентів як нормативно-правових актів, що приймаються Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України;

питання механізму застосування господарської відповідальності, санкцій за порушення стандартів;

положення національного законодавства щодо застосування міжнародних стандартів.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у таких сферах:

нормотворчій - пов'язаній з удосконаленням Господарського кодексу України, Закону України «Про стандартизацію», Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» й інших нормативно-правових актів у сфері стандартизації;

науково-дослідній - при подальшій розробці окремих питань правового забезпечення національної системи стандартизації у розрізі підвищення якості промислової продукції;

навчальній - у процесі викладання навчальних курсів з господарського права, стандартизації, захисту прав споживачів; при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників з указаних дисциплін.

Положення дисертації використані у навчальному процесі Донецького університету економіки та права при викладанні курсу «Господарське право», (Додаток В). Результати роботи впроваджені в діяльності ТОВ «Кронас» (Додаток Б), ТОВ «Бервер ЛТД» (Додаток А), ВАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (Додаток Д).

Також практична цінність роботи може проявлятися у просвітницькій діяльності, спрямованій на захист прав споживачів, виробників продукції та органів, що здійснюють державний нагляд.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковою працею, що базується на проведених автором дослідженнях і містить нові, науково обґрунтовані розробки щодо формування ефективної системи правового забезпечення стандартизації в промисловості. Наукові результати проведеного дослідження отримані автором під час науково-дослідних робіт протягом 2005-2011 рр. на основі аналізу наукових здобутків, чинного законодавства України, норм міжнародного права, а також практики їх застосування. У них викладено авторський підхід до розв'язання правових проблем стандартизації в промисловості.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорювались на шести науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (м. Донецьк, 2006), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Проблемні питання цивільного та господарського права» (м. Харків, 2007), Другій міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства - до правової держави» (м. Харків, 2007), Міжвузівській науковій конференції молодих вчених та студентів «Актуальні проблеми соціально-гуманітарної політики» (м. Донецьк, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (м. Донецьк, 2008), Другій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економічно-правові дослідження в ХХ столітті: пробіли й економічно необґрунтовані норми в законодавстві, яке регулює господарську діяльність на Україні, та шляхи їх подолання» (м. Донецьк, 2009).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в 1 індивідуальній монографії «Правове регулювання стандартизації в промисловості», 6 статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, а також у 6 матеріалах і тезах науково-практичних конференцій. Всі праці належать особисто здобувачу.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків. Загальний обсяг роботи становить 188 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить список використаних джерел із 195 найменувань та додатки.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими планами, визначаються мета і завдання роботи, основні методи дослідження, його об'єкт і предмет, викладається наукова новизна одержаних результатів, зазначається практичне значення результатів роботи та їх апробація, особистий внесок автора і його публікації.

Розділ 1. «Правове забезпечення стандартизації в промисловості» містить чотири підрозділи, в яких здійснюється науково-теоретичний аналіз стандартизації як засобу державного впливу на промислове виробництво, її історичний розвиток, досліджується організаційно-правова основа діяльності органів, які мають господарську компетенцію у сфері промислової стандартизації, та міжнародне врегулювання питань промислової стандартизації.

Підрозділ 1.1 «Стандартизація як засіб державного регулювання якості продукції в промисловості» присвячений ключовим аспектам, що характеризують промислову стандартизацію - поняттю, меті, завданням, принципам, функціям.

Сучасні умови вимагають широкого застосування господарсько-правових засобів забезпечення якості як юридичних способів вирішення державою завдань щодо створення та підтримки необхідного рівня якості та безпеки продукції для споживачів і навколишнього середовища, сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Стандартизація у сучасних умовах здатна у комплексі з іншими важелями вирішити мету такого регулювання - забезпечення захисту національного виробника та одночасного розвитку конкуренції. Аргументовано, що стандартизація є одним з найбільш дієвих механізмів державного контролю якості промислової продукції.

Комплексне дослідження стандартизації в промисловості дозволило впорядкувати систему її завдань та функцій. У роботі звертається увага на те, що в умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні й політичні аспекти. Обґрунтовується, що стандартизація не нав'язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки.

Зауважується, що поняття «технічне регулювання», що міститься в ст. 1 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», та філософія зазначеного Закону породжують неоднозначність його співвідношення з поняттям «стандартизація». З метою застосування єдиного законодавчого підходу до визначення співвідношення між поняттями доцільно змінити назву ст. 15 ГК України з «Технічне регулювання у сфері господарювання» на «Технічне регулювання і стандартизація у сфері господарювання».

Дисертантом відзначається, що сучасна стандартизація в промисловості Україні спрямована на забезпечення єдиної технічної політики, відповідності продукції світовому рівню якості та надійності, гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами, відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам.

У підрозділі 1.2 «Історія розвитку стандартизації в промисловості та передумови її становлення на Україні та у світі» досліджено історію виникнення та становлення промислової стандартизації на Україні та у світі. Зазначається, що свої витоки стандартизація як процес бере ще з часів Давнього Єгипту. Вже до другої половини ХIХ ст. роботи із стандартизації проводилися майже на всіх промислових підприємствах найрозвиненіших країн. Наприкінці ХIХ і на початку ХХ ст. у найбільш розвинених країнах з'явилося прагнення до організованої національної стандартизації, яке у більшості випадків завершувалося створенням національних організацій зі стандартизації.

Постійне розширення міжнародного товарообміну й необхідність більш тісного співробітництва привели до утворення Міжнародної асоціації зі стандартизації. Пізніше, 1946 р. у Лондоні була заснована Міжнародна організація зі стандартизації (ІSО), до складу якої увійшли 33 країни.

Зроблено висновок про те, що початком української промислової стандартизації та її правових основ слід вважати пореволюційний період з 1917 р. У важкий для України час стандартизацію й соціалізм уперше поставив поруч В.І. Ленін. Першим державним актом, що поклав, по суті, початок стандартизації в СРСР, був підписаний В.І. Леніним 14 вересня 1918 р. Декрет «Про запровадження міжнародної метричної системи міри і ваги». У повоєнний період особливий розвиток одержала стандартизація у сфері машинобудування, металургії, хімії. Саме система стандартизації колишнього СРСР стала підґрунтям для формування промислової стандартизації у незалежній Україні.

Підрозділ 1.3 «Господарська компетенція органів стандартизації». За допомогою системного методу визначені органи стандартизації, їх місце в системі державного апарату. Окреслена господарська компетенція органів стандартизації.

Звертається увага на те, що найчастіше консультативні й дорадчі органи є допоміжними і безпосередньо не впливають на державну політику. Пропонується в статті 6 Закону України «Про стандартизацію» Раду стандартизації та технічного регулювання замінити на науково-дослідні організації зі стандартизації, які де-факто виконують функції стандартизації.

Зроблено висновок про недоцільність одночасного застосування понять «орган стандартизації» та «суб'єкт стандартизації» у єдиному семантичному значенні. Обґрунтовано застосування родового поняття «орган стандартизації».

Відзначається, що органи стандартизації є учасниками вертикальних господарських правовідносин. Наявність господарської компетенції у цих органів свідчить про господарсько-управлінський характер їх діяльності.

Визначена низка чинників, що затримують розвиток промислової стандартизації. Одним із головних чинників є недостатній рівень координації робіт у сфері національної промислової стандартизації.

Підрозділ 1.4. «Господарсько-правовий механізм міжнародної стандартизації в промисловості» присвячено сутності та особливостям правового впливу на промислову стандартизацію, що провадиться на міжнародному рівні.

Встановлено, що однією з головних тенденцій процесу стандартизації в промисловості є все більш тісна співпраця на рівні міжнародних організацій. Цьому сприяють офіційні організації в міжнародній системі стандартизації. Відзначається, що останнім часом у сфері міжнародної промислової стандартизації спостерігається стрімкий перехід від обов'язкового характеру стандартів до їх добровільного застосування; тоді як обов'язкові вимоги до продукції переважно стосуються безпеки. Поступово розширюються процеси стандартизації від встановлення технічних вимог щодо продукції до розробки стандартів для процесів. На тлі цих подій в Україні з 1996 р. набули чинності міжнародні стандарти ISO серії 9000, з січня 1998 р. - стандарти ISO серії 14000, з 1 липня 1998 р. - ISO серії 45000. Відзначено, що подальший розвиток національної системи стандартизації в промисловості визначається стратегічним курсом України на інтеграцію до світової економіки, проголошеним Президентом України, програмою дій Кабінету Міністрів України, що має на меті вступ нашої держави до Європейського Союзу та адаптацію її там.

Розділ 2. «Господарсько-правове впорядкування нормативних документів зі стандартизації у промисловості» містить два підрозділи, в яких досліджуються питання законодавчого відображення сутності, категоріального та видового поділу нормативних документів зі стандартизації, питання їх розробки, затвердження та впровадження.

Підрозділ 2.1 «Правовий статус і види нормативних документів зі стандартизації». Система господарсько-правового забезпечення стандартизації в промисловості складається з сукупності нормативних документів та нормативно-правових актів, які регулюють увесь комплекс відносин, пов'язаних із промисловим виробництвом.

Аргументована необхідність законодавчого визначення поняття «державна система стандартизації», під якою слід розуміти сукупність організаційно-технічних, правових й економічних заходів, що здійснюються під управлінням центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації та спрямовані на розробку й застосування нормативних документів зі стандартизації з метою захисту споживачів і держави.

Обґрунтована необхідність наступних заходів: по-перше, зміни розуміння самого поняття «нормативний документ»; по-друге, чіткого відокремлення нормативних документів, що містять обов'язкові вимоги, від тих, що застосовуються добровільно; по-третє, створення системи нормативних документів зі стандартизації, що має два рівні прийняття: національний та окремих організацій; по-четверте, побудова механізму, що буде стимулювати впровадження міжнародних та регіональних нормативних документів зі стандартизації як національних.

Відзначається втрата актуальності позиції прибічників радянської школи (В.М. Огризкова, Л.І. Брославського, І.Д. Губарева), які наголошували на обов'язковості стандарту.

У підрозділі 2.2 «Порядок розробки, затвердження та впровадження нормативних документів зі стандартизації» визначено, що базові норми, які регулюють порядок розробки, затвердження та впровадження стандартів на промислову продукцію, зосереджені в Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 р. № 3164-IV. Прийнятий Закон у скороченому варіанті дублює національний стандарт України ДСТУ 1.2:2003, де більш детально визначений порядок розробки, прийняття, перегляду, зміни, визнання такими, що втратили чинність нормативних документів зі стандартизації, а також їх розповсюдження.

Аргументовано розробку стандартів відповідно до основних принципів державної політики у сфері стандартизації, завдань стандартизації із додержанням вимог міжнародних, регіональних стандартів та впровадженням найновітніших результатів науково-дослідних, дослідно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт, що передбачає можливість досягнення консенсусу щодо положень нормативного документа.

Критикується підхід, передбачений Законом України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 1 грудня 2005 р. № 3164-IV, яким упроваджено технічні регламенти як закони України або нормативно-правові акти, прийняті Кабінетом Міністрів України. Їх упровадження в систему правового забезпечення промислової стандартизації видається помилковим з декількох причин. По-перше, слово «регламент» запозичене українською мовою з французької через польську. Слово «регламент» має латинське коріння й означає «правило», що відповідає українським «розпорядження», «положення», «правила», «настанова» тощо. По-друге, зазначено, що впровадження даного терміна породжує конкуренцію нормативних документів зі стандартизації, зокрема стандартів, та нормативно-правових актів. По-третє, конституційно-правовий статус Верховної Ради України не передбачає прийняття законів з питань, що мають технічний характер. Тобто наявне порушення загальних принципів законотворення про впорядкування законами лише найважливіших питань суспільного життя. На підставі отриманих результатів зроблена пропозиція відмовитися від технічних регламентів як нормативно-правових актів, що приймаються Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України.

Розділ 3. «Відповідальність суб'єктів господарювання у сфері промислової стандартизації» складається з двох підрозділів, в яких досліджується низка важливих питань відповідальності суб'єктів господарювання за правопорушення у сфері промислової стандартизації - підстави, види і санкції, механізм застосування.

Підрозділ 3.1 «Загальні засади господарсько-правової відповідальності у сфері промислової стандартизації». Аналіз наукової та навчальної літератури, судової практики та даних державного нагляду за додержанням нормативних документів зі стандартизації дозволив класифікувати правопорушення у промисловій стандартизації за видами і згрупувати їх за певними критеріями.

Акцентується увага на тому, що кінцева мета відповідальності у сфері промислової стандартизації має бути не карального характеру, а сприяти формуванню належного рівня безпеки та якості продукції.

Обґрунтовано, що адміністративно-господарські санкції є найважливішим важелем держави в забезпеченні додержання вимог промислової стандартизації. Застосування цих санкцій допускається в результаті здійснення державного нагляду та за наявності підстав для їх застосування. Обґрунтована необхідність нагляду з метою виявлення порушень у сфері промислової стандартизації на доринковому етапі.

Підрозділ 3.2 «Механізм реалізації господарсько-правової відповідальності у сфері промислової стандартизації». Первинною проблемою механізму реалізації господарсько-правової відповідальності за порушення стандартів є визначення підстав застосування відповідальності. Визначено, що під підставою господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері промислової стандартизації треба розуміти виявлення факту реалізації промислової продукції, виготовленої з порушенням вимог нормативних документів зі стандартизації. Аргументовано, що провину в правопорушеннях, які стосуються промислових стандартів, слід розглядати у контексті її презумпції.

Систематизація даних державного нагляду за додержанням нормативних документів зі стандартизації дозволили виділити найпоширеніші обставини, що зумовлюють порушення вимог промислової стандартизації: використання конструкторської, технологічної документації, застосування сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих, що не відповідають вимогам стандартів; задовільний стан обладнання та інструментів, відсутність належної організації служб стандартизації на підприємствах і як наслідок - відсутність належного контролю за кінцевою продукцією.

Критикується реформа державного нагляду та повний перехід до ринкового нагляду, тобто нагляду за додержанням технічних регламентів. Акцентується увага на непослідовності проведення реформи, адже після прийняття Законів України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції» залишилась чинною ч. 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію», яка встановлює обов'язковість частини вимог державних стандартів.

Пропонується поновити дію Декрету № 30-93 від 08.04.93 р., внісши до нього низку пропонованих змін. Після формування належної бази технічних регламентів пропонується застосовувати Декрет у випадках обов'язковості вимог стандартів.

Висновки

Методи науково-теоретичного дослідження дали змогу узагальнити отримані результати, визначити необхідні напрями подальшого розвитку правового забезпечення стандартизації у промисловості, що сприятиме більш швидкій адаптації України в СОТ та прискоренню її вступу до Європейського Союзу. У ході дослідження отримано такі основні висновки.

1. В умовах науково-технічного прогресу стандартизація є унікальною сферою суспільної діяльності. Вона синтезує наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні та політичні аспекти. Сучасну стандартизацію у промисловості слід розглядати як своєрідне відображення об'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона не є вольовим актом, який нав'язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному рівні розвитку науки і техніки.

2. Діяльність понад 60 % підприємств на Україні регулюється стандартами та/або технічними умовами, а в промисловості та будівництві цей показник сягає 80 %. Причинами відставання державної системи стандартизації України від країн Європейського союзу є:

застосування значної кількості нормативних документів колишнього СРСР, що на даний момент уже застаріли й не відповідають вимогам сучасного ринку;

недотримання вимог національних стандартів ДСТУ ISO/IEC Guide 59:2000 «Кодекс усталених правил стандартизації» та ДСТУ 1.13:2001 «Національна стандартизація. Правила надавання повідомлень торговим партнерам України»;

недостатня активність суб'єктів господарювання у фінансуванні розробки національних стандартів;

неналежна координація діяльності технічних комітетів стандартизації;

значне відставання у виконанні завдань, визначених Програмою інтеграції України до Європейського союзу, щодо гармонізації національних стандартів з міжнародними та європейськими;

обмеженість участі в роботі міжнародних та регіональних організацій зі стандартизації;

низька динаміка реформування правового забезпечення стандартизації у промисловості.

3. Існує декілька основних факторів, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації. Головним є те, що Україна провадить багатовекторну зовнішню політику, спрямовану на інтеграцію України до ЄС, активна участь у Світовій організації торгівлі, співробітництво з країнами СНД та багатьма країнами світу. Сучасні нестабільні умови промислового виробництва вимагають чітких законодавчих принципів промислової стандартизації, до яких слід віднести:

дотримання рівня розвитку науки і техніки, економічної цілісності та ефективності виробництва для виробника, користі й безпеки для споживача і суспільства в цілому;

створення комплексу нормативно-технічних документів, які мають загальногосподарський характер;

доступність і достовірність інформації про чинні стандарти і програми робіт зі стандартизації;

взаємозв'язок і відповідність документів усіх рівнів.

4. Поняття «технічне регулювання», що міститься в ст. 1 Закону № 3164-IV та філософія Закону дозволяють стверджувати, що стандартизація не є складовою частиною технічного регулювання. Своє підтвердження даний висновок знаходить також у тому, що будь-який нормативний документ зі стандартизації не є правовим актом і не може розглядатись як засіб технічного регулювання у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції або пов'язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та органів, а також перевірки їх дотримання шляхом оцінки відповідності та/або ринкового нагляду. Зміст статті 15 ГК України не відповідає її назві та може породжувати неознозначне правозастосування. Видається доцільним змінити назву статті 15 ГК України з «Технічне регулювання у сфері господарювання» на «Технічне регулювання і стандартизація у сфері господарювання».

5. Стаття 6 Закону України «Про стандартизацію» визначає перелік органів стандартизації. Серед пропонованого законодавцем переліку Рада стандартизації та технічного регулювання, яка на теперішній час де-факто ліквідована, має статус дорадчого органу. Натомість, до вказаного переліку не увійшли науково-дослідні установи, які виконують функції стандартизації. Робиться висновок про необхідність внесення змін до статті 6 Закону України «Про стандартизацію», замінивши Раду стандартизації та технічного регулювання на науково-дослідні організації зі стандартизації.

6. Потребує вдосконалення поняття «нормативний документ», що міститься у статті 1 Закону України «Про стандартизацію». Під «нормативним документом» слід розуміти документ, який установлює загальнообов'язкові та застосовувані добровільно правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Термін «нормативний документ зі стандартизації» пропонується вживати як загальну назву нормативних документів, вимоги яких апріорі є добровільними, і відповідно визначати конкретні види цих документів.

7. Пропонується поновити дію Декрету Кабінету Міністрів України від 08.04.93 р. № 30-93, внісши до нього низку пропонованих змін. Після формування належної бази технічних регламентів пропонується застосовувати Декрет у випадках обов'язковості вимог стандартів.

З метою підвищення ефективності нагляду за додержанням вимог нормативних документів зі стандартизації є доцільним статтю 1 Декрету від 08.04.93 р. № 30-93 доповнити такими поняттями, як «заборонена до випуску і реалізації продукція», «підвищено небезпечна продукція», «продукція, небезпечна для життя», «продукція, небезпечна для здоров'я», «продукція, небезпечна для майна людей», «продукція, небезпечна для навколишнього середовища», виклавши їх наступним чином:

«заборонена до випуску і реалізації продукція» - продукція, випуск якої заборонений рішенням уповноваженого органу виконавчої влади;

«продукція, небезпечна для життя, здоров'я або майна людей» - продукція, використання якої за цільовим призначенням, через недодержання вимог стандартів, норм і правил, може викликати загрозу життю, здоров'ю чи майну споживача;

«підвищено небезпечна продукція» - продукція, використання якої за цільовим призначенням є небезпечним для життя, здоров'я, майна споживача або навколишнього середовища;

«продукція, небезпечна для навколишнього середовища» - продукція, використання якої може спричинити значну шкоду навколишньому середовищу.

Також слід уточнити статтю 4 Декрету від 08.04.93 р. № 30-93, виклавши її наступним чином: «... стандартів, технічних умов, що не є стандартами, норм і правил, окрім будівельних, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних і ветеринарних норм і правил, при розробці, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації та утилізації продукції підприємцями, за винятком реалізації товарів у сфері роздрібної та оптово-роздрібної торгівлі, випуску і реалізації продукції на підприємствах громадського харчування та надання послуг громадянам як споживачам...». Це дозволить державі контролювати якість промислової продукції, виробленої на підставі технічних умов.

Статтю 6 Декрету від 08.04.93 р. № 30-93 слід доповнити такими правами державних інспекторів:

безперешкодно відвідувати підприємство, яке підлягає перевірці, до її проведення для складання рішення про перевірку;

знайомитись із продукцією в місці її виготовлення та зберігання і технічною документацією до неї на стадії підготовки до здійснення перевірки;

вимагати від ініціаторів перевірки додаткову інформацію, що має істотне значення для її проведення.

8. У зв'язку зі зміною нормативних документів, на підставі яких здійснюється виробництво промислової продукції, запропоновано викласти частину 1 пункту 4.2 Інструкції про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил наступним чином: «…продукція науково-технічна та виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, у тому числі продукція, що пройшла сертифікацію або підтвердження відповідності, - на відповідність стандартам, нормам і правилам, на підставі яких здійснювалось їх виробництво…». Таке формулювання дозволить органам державного нагляду чітко визначати нормативні документи, на відповідність яким здійснюється державний нагляд, і не кваліфікувати як правопорушення випадки реалізації продукції, що виготовлялася за одними нормативними документами, а реалізовувалась у період дії вже нових документів (змінених редакцій).

9. Найпоширенішими обставинами, що зумовлюють порушення вимог промислової стандартизації, є використання конструкторської, технологічної документації, застосування сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих, що не відповідають вимогам стандартів; задовільний стан обладнання та інструментів, відсутність належної організації служб стандартизації на підприємствах і як наслідок - відсутність належного контролю за кінцевою продукцією.