Теоретичні проблеми регулювання посередництва у сфері господарювання України

У підрозділі 3.2. “Суб'єкти та об'єкт посередницьких правовідносин” з'ясовано коло суб'єктів посередницьких правовідносин, визначено основні елементи їх правового статусу. Зроблено висновок, що суб'єктний склад посередницьких правовідносин зумовлюється їхньою складною системою (учасниками «внутрішньої» сторони яких є замовник та посередник, а «зовнішньої» - також треті особи). Запропоновано визначення термінів «замовник» і «посередник», а також класифіковано посередників за ознакою залежності (незалежні, частково залежні, залежні), за сферою здійснення посередницької діяльності (торговельні, фінансові, трудові), за національною належністю (національні (резиденти), іноземні (нерезиденти)). Розкрито сутність проблеми множинності осіб у посередництві. Особливу увагу приділено питанню об'єкта посередницьких правовідносин під яким запропоновано розуміти (а) саму діяльність (сукупність юридичних та/або фактичних дій) посередника, - посередницьку послугу як економічну форму діяльності, що споживається у процесі її здійснення; (б) результат посередницької діяльності, як предмет господарського інтересу учасників посередницьких правовідносин, нематеріальне благо та/або корисний ефект, що є наслідком надання посередницької послуги й заради якого сторони вступають у посередницьке правовідношення.

У підрозділі 3.3. “Зміст та передумови виникнення, зміни, припинення посередницьких правовідносин” визначено, що змістом посередницького правовідношення є діяльність (дії) - процес надання посередницької послуги, в якому контрагенти наділені кореспондуючими правами та обов'язками. Передумовами виникнення, зміни і припинення посередницьких правовідносин названо норми господарського права, для реалізації яких і слугують відповідні правовідносини, господарську правосуб'єктність учасників останніх як властивість їх бути суб'єктами посередницьких відносин, здатність мати відповідні права й обов'язки в процесі посередництва, а також юридичні факти. Обґрунтовано висновок, що динаміка посередницьких правовідносин найбільше пов'язана саме з юридичними фактами, оскільки норми права і господарська правосуб'єктність мають більш сталий характер. Визначено підстави, з яких можуть виникати, змінюватися і припинятися посередницькі правовідносини (відзначено посередницький договір як основну підставу їх виникнення, зміни, припинення).

У підрозділі 3.4. “Поняття та особливості посередницьких договорів” проаналізовано основні підходи до визначення правової природи відносин, що виникають на підставі посередницького договору. Зроблено висновок, що посередницьке договірне правовідношення виражається в договорі на надання посередницьких послуг (всі посередницькі договори є договорами про надання послуг). Охарактеризовано посередницькі договори за суб'єктним складом, за юридичною підставою укладення, за способом виникнення, за способом оферти і визначення змісту. Проаналізовано істотні умови посередницьких договорів, визначено ознаки, якими зумовлюється самостійний характер посередницького договору в системі господарських договорів, зміст і мету посередницького договору. Сформульовано визначення поняття договору про надання посередницьких послуг.

У підрозділі 3.5. “Види посередницьких договорів” здійснено поділ господарських посередницьких договорів на дві групи: 1) загальні - виключно посередницькі та/або представницькі договори, предметом яких є виконання юридичних та/або фактичних дій посередником за завданням, за рахунок та в інтересах замовника (доручення, комісія, агентський договір); 2) спеціальні - договори, що укладаються при здійсненні окремих видів посередницької діяльності й містять елементи загальних посередницьких договорів або стають посередницькими за певних умов (до цієї групи пропонується відносити й усі непоіменовані посередницькі договори). Досліджено співвідношення (спільні та відмінні риси) основних господарських посередницьких договорів: договору доручення, договору комісії та агентського договору.

Розділ 4. „Особливості здійснення посередницької діяльності на ринках” складається з трьох підрозділів, де професійних суб'єктів посередництва розглянуто в складі ринкової інфраструктури з урахуванням особливостей правового регулювання посередництва на окремих ринках (товарному, фінансовому ринку, ринку праці). Особливості здійснення посередницької діяльності на ринку нерухомості (в тому числі й на ринку землі) розглянуто в складі товарного ринку (в посередницьких господарських операціях об'єкти нерухомого майна (в тому числі й земельні ділянки) виступають товаром, а не засобом виробництва).

У підрозділі 4.1. “Посередництво на товарному ринку” посередництво на товарному ринку визначено як торговельне посередництво, що є господарсько-правовим субінститутом, призначеним регулювати посередницькі відносини у сфері майнового (товарного) обороту й спрямованим на сприяння в установленні правових зв'язків між суб'єктами господарсько-торгівельної діяльності шляхом вчинення посередником правомірних дій юридичного та/або фактичного характеру на оплатних засадах, за відсутності фідуціарного характеру. Обґрунтовано висновок, що не можна відносити до торговельного посередництва діяльність з придбання товарів у власність для подальшого перепродажу з метою отримання прибутку, оскільки остання є звичайною торгівельною діяльністю (де підприємницький прибуток отримує, так званий, «посередник» у власному інтересі; цей прибуток є різницею між ціною купівлі та ціною подальшого продажу), а не наданням посередницької послуги за плату в інтересах замовника такої послуги. У зв'язку з цим запропоновано дилерську та дистриб'юторську діяльність відносити до форм торговельної діяльності, однак не торговельного посередництва. Визначено мету і завдання, особливості, принципи та функції торговельно-посередницької діяльності. Особливу увагу приділено проблемам становлення та розвитку торговельно-посередницької діяльності в Україні, зокрема: істотного відставання від торговельної практики законодавства України, що регулює посередницьку діяльність у сфері товарообігу; стихійного формування в Україні організаційних форм торговельного посередництва; територіальної організації посередників, їх спеціалізації; регулювання посередництва в процесі електронної торгівлі. У підпункті 4.1.1. „Особливості здійснення посередницької діяльності на товарній біржі” обґрунтовано висновок, що посередництво не є економічною та правовою сутністю біржі, оскільки біржа - це передусім організований ринок для торгівлі замінними цінностями (однак функціонування біржі все ж нерозривно пов'язано з системою посередництва і таких її суб'єктів, як посередники, - біржа надає змогу займатися біржовим посередництвом своїм членам та брокерам). Діяльність біржових брокерів розглянуто як основну форму біржового посередництва при укладенні біржових угод у процесі біржових торгів (тобто укладення за повноваженням, наданим замовником (клієнтом) біржових угод купівлі та/або продажу будь-яких біржових товарів). Висновок, - брокерське посередництво як форма біржового виникає та діє в рамках біржової торгівлі і не може існувати поза біржею, у зв'язку з чим пропонується під біржовим брокером розуміти професійного учасника біржової торгівлі, що діє на біржі як організованому ринку, будучи готовим надати професійну посередницьку послугу клієнту, який має намір продати чи купити товар на біржі. Розкрито сутність проблем, що виникають у сфері біржового посередництва, визначено концептуальні напрямки вдосконалення чинного законодавства в цій сфері. У підпункті 4.1.2. „Правове регулювання посередницької діяльності у сфері туризму” розглянуто особливості посередницької діяльності організаторів туризму (туристичних операторів, агентів), проблемні аспекти її регулювання як теоретичного, так і прикладного характеру. Досліджено зміст та співвідношення термінів „туристична послуга”, „туристичний продукт”, „тур”. Розкрито правову природу туристичного обслуговування. Обґрунтовано висновок, що посередники у сфері туризму (турагенти, туроператори) є тими суб'єктами господарювання, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, тобто діяльність, пов'язану з рухом туристичного продукту на ринку (процес руху турпродукту поділено на три стадії: формування турпродукту; просування турпродукту; реалізація турпродукту). Виділено три види туристичного посередництва (діяльності з організації туризму): 1) діяльність з формування, просування й реалізації туристичної послуги (туроператорська діяльність) 2) діяльність з просування і реалізації туристичної послуги, сформованої туроператором (турагентська діяльність); 3) інша діяльність з організації туризму. Визначено особливості державного регулювання діяльності турпосередників. У підпункті 4.1.3. „Особливості посередництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності” визначено поняття, функції (комерційну, технологічну) торговельно-посередницьких суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також переваги і недоліки посередництва в цій сфері. Особливу увагу приділено митному посередництву, визначено його поняття, форми здійснення. Визначено поняття „митної справи”, „навколомитного бізнесу (навколомитної інфраструктури)”, „митної підприємницької діяльності”, „митного продукту”, „послуги в галузі митної справи”. Класифіковано митних посередників: 1) за формою здійснення посередництва в галузі митної справи (митний брокер, митний перевізник, власник ліцензійного ситного складу); 2) за ознакою виду товарів та транспортних засобів, з котрими митний посередник працює (універсальні, спеціалізовані); 3) за кількістю здійснюваних видів митної посередницької діяльності (комплексні, вузькопрофільні). Розкрито особливості правового статусу митного брокера, митного перевізника, ліцензійного митного складу. Запропоновано шляхи вдосконалення митного законодавства щодо регулювання господарської діяльності митних посередників. У підпункті 4.1.4. „Особливості здійснення посередницької діяльності на ринку нерухомості” визначено поняття ринку нерухомості, нерухомості як товару, допущеного до господарського обороту, поняття і види професійних посередників на ринку нерухомості, структуру посередницьких послуг з організації та забезпечення господарських операцій і угод з нерухомістю. Посередництво на ринку нерухомості проаналізовано з урахуванням поділу вказаного ринку на ринки землі та будівельних об'єктів (поліпшень землі у фізичній формі). У процесі аналізу особливостей посередництва на ринку землі особливу увагу приділено діяльності ліцензованих землевпорядних організацій (як економічних посередників). До основних видів посередництва на ринку нерухомості віднесено рієлторську та девелоперську діяльність, надано їм характеристику, визначено поняття рієлторської/девелоперської діяльності, відповідних послуг (обов'язкових, факультативних), суб'єктів їх надання (рієлтора/девелопера). Внесено пропозиції щодо вжиття заходів, спрямованих на стимулювання розвитку посередництва на ринку нерухомості, його ефективне нормативно-правове забезпечення.

У підрозділі 4.2. „Особливості правового регулювання фінансового посередництва” фінансове посередництво розглянуто як: 1) систему опосередкованого фінансування, яка полягає в залученні фінансових ресурсів з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи; 2) професійну діяльність банківських та небанківських фінансових установ щодо задоволення господарських (економічних) потреб клієнтів шляхом надання їм відповідних фінансових послуг; 3) як різновид фінансових послуг, що їх надають переважно фінансові установи - суб'єкти господарювання зі спеціальним статусом, які є юридичними особами, що відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесено до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. У підпункті 4.2.1. „Поняття, види та економічна роль фінансового посередництва” досліджено сутність фінансового ринку в цілому та ринку фінансових послуг як його складової (самостійної підсистеми). Надано визначення термінам „фінансове посередництво”, „фінансові посередники”, а також класифіковано останніх: за економічним змістом пропонованих ними фінансових послуг (депозитні установи, ощадні установи, інвестиційні установи); за належністю до банківської фінансової системи (банки, небанківські фінансово-кредитні установи). Обґрунтовано висновок про належність фінансового посередництва (як різновиду) до фінансових послуг. Визначено роль фінансового посередництва в економічному розвитку, основні та інституційні передумови здійснення фінансового посередництва, його переваги та недоліки, економіко-правову сутність, систему виконуваних функцій (як зовнішнього прояву його властивостей у системі фінансово-господарських відносин): 1) функції, що характеризують роль та значення фінансового посередництва у сфері господарювання; 2) функції, через які розкриваються специфічні завдання фінансового посередництва у сфері господарювання. Визначено основні цілі та напрямки розвитку фінансового посередництва, умови широкого впровадження послуг фінансових посередників до сфери господарювання. У підпункті 4.2.2. „Основні організаційні форми фінансового посередництва” виконано аналіз організаційних форм фінансового посередництва, до основних з яких віднесено: банки, інститути спільного інвестування, довірчі товариства. Визначено поняття банку, банківських послуг, їх види, перелік можливих посередницьких операцій, здійснюваних банками в процесі господарювання. Перспективними напрямками розвитку ринку банківських послуг визначено здійснення комерційними банками посередницької діяльності шляхом надання трастових і факторингових послуг. Трастові послуги розглянуто як: 1) вид посередницької діяльності комерційних банків із управління майном, що передається банку за домовленістю з клієнтом; 2) як господарсько-правові відносини між заінтересованими сторонами, одна з яких передає, а інша бере на себе відповідальність за управління власністю, майном (досліджено суб'єктний склад трастових правовідносин, сутність довірчих (трастових) операцій банків). Факторинг розглянуто як різновид торговельно-посередницької (комісійної) операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта (об'єднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд торговельно-комісійних (посередницьких) послуг, що в сукупності складають цілісну систему, у зв'язку з чим визначено перелік господарських операцій, що входять до складу фінансової послуги факторингу). Розкрито правову природу, поняття та зміст посередницької діяльності інститутів спільного інвестування, що полягає в наданні професійних послуг з управління коштами інвесторів, а також види та загальні риси інститутів спільного інвестування, що характеризують їх як своєрідних фінансових посередників, які зменшують ризики інвесторів - учасників (акціонерів) інвестиційних фондів. Досліджено сутність посередницьких та/або представницьких операцій, що здійснюються на професійній основі довірчими товариствами щодо обслуговування цінних паперів довірителя, відповідного до договору, укладеного з ним. Розкрито переваги і недоліки використання послуг довірчих товариств для довірителів, особливості діяльності довірчих товариств в Україні на сучасному етапі, внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в аспекті регулювання їх діяльності. У підпункті 4.2.3. „Посередницька діяльність на ринку цінних паперів” визначено економіко-правову природу, сутність ринку цінних паперів, основне завдання якого - за допомогою фінансових посередників забезпечити більш повне та швидке переливання капіталів за ціною, що влаштовує обидві сторони. Досліджено економіко-правову сутність, зміст кожного з видів професійної торгівельної діяльності на ринку цінних паперів, їх співвідношення. Аргументовано, що правове розуміння посередництва на ринку цінних паперів необхідно відрізняти від його економічного розуміння. Визначено, що з правової точки зору, зважаючи на специфічні ознаки посередництва як виду господарської діяльності, дилерська діяльність є комерційною (торгівельною) діяльністю за своєю природою, а андеррайтинг - комерційним представництвом щодо розміщення цінних паперів. Систематизовано вимоги до професійних посередників на ринку цінних паперів: 1) щодо мінімального розміру статутного капіталу; 2) щодо обов'язкового ліцензування; 3) щодо вступу до саморегулівних організацій професійних учасників ринку цінних паперів; 4) щодо включення до відповідного державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів; 5) щодо особливостей відокремленого обліку цінних паперів, грошових коштів та майна (як торговця цінними паперами, так і кожного з його клієнтів). У підпункті 4.2.4. „Посередницька діяльність на кредитному ринку” визначено сутність, зміст, завдання, основну функцію та мету діяльності кредитного брокера як безпосереднього учасника кредитних правовідносин, професійного посередника між банком та позичальником при пошуку, підборі, оформленні та отримані кредиту, укладенні кредитної угоди. Розкрито систему організаційної взаємодії ланок у ланцюгу „клієнт (позичальник) - кредитний брокер - банк”, визначено переваги та недоліки для позичальників користування посередницькими послугами кредитних брокерів. Першочергове завдання в аспекті правової регламентації господарської діяльності кредитних брокерів - це розробка відповідної законодавчої бази. У підпункті 4.2.5. „Посередницька діяльність на страховому ринку” проведено аналіз правового статусу та особливостей регулювання діяльності страхових посередників, для чого поділено їх на три групи: 1) прямі посередники - страхові агенти, що діють від імені страхової компанії; страхові брокери, що діють від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник; перестрахові брокери, що також діють від свого імені та на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник; 2) непрямі посередники - ті, що професійно оцінюють страхові ризики (андеррайтер, сюрвеєр) та ті, що оцінюють страхові збитки (аварійний комісар, аджастер, диспашер); 3) нестрахові посередники - виконують роботу інших напрямків, надають консультаційні, інформаційні, кредитно-банківські, біржові та інші послуги. Основними посередниками у сфері страхування названо страхового (перестрахового) брокера, страхового агента, запропоновано дефініцію страхового посередництва. Висновок, - інститут страхових посередників спрямований на полегшення діяльності суб'єктів господарювання на ринку страхових послуг, а також на посилення захисту майнових інтересів юридичних та фізичних осіб - споживачів при отриманні страхових послуг через страхових посередників. Особливу увагу приділено вдосконаленню державного регулювання їх господарської діяльності.

У підрозділі 4.3. “Особливості здійснення посередницької діяльності на ринку праці” визначено, що основними посередниками на ринку праці є біржі праці - господарські організації (як приватні, так і публічні), що здійснюють посередницьку діяльність між підприємцями та працівниками при трудовому наймі. Посередницьку діяльність служб зайнятості досліджено за двома основними напрямками співпраці: 1) з суб'єктами господарювання - роботодавцями; 2) з непрацевлаштованими фізичними особами - споживачами посередницьких послуг. Проаналізовано особливості господарської діяльності приватних кадрових агентств, агентств зі сприяння працевлаштуванню та підбору персоналу, діяльності імпресаріо (трудових посередників у сфері мистецтва), а також діяльності промоутерів і організаторів спортивних заходів (трудових посередників у сфері спорту). Розкрито зміст та особливості нової специфічної форми посередництва на ринку праці, не врегульованої вітчизняним законодавством, так званого „багаторівневого та/або мережевого маркетингу”. Особливу увагу приділено проблемі нормативно-правового врегулювання й особливостям здійснення посередницької діяльності на електронному ринку праці на базі використання новітніх інформаційних технологій, який визначено як своєрідний сегмент ринку праці, що характеризується специфічним механізмом взаємодії основних суб'єктів цього ринку. Внесено пропозиції щодо розробки та прийняття відповідного нормативно-правового забезпечення посередницької діяльності на ринку праці.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на основі розгорнутого аналізу вихідних даних концептуального науково-теоретичного характеру, комплексного аналізу теоретичних проблем регулювання посередництва у сфері господарювання з метою реалізації наукових завдань здійснено узагальнення основних теоретичних положень, найбільш важливих теоретичних результатів, якими є положення щодо:

трактування посередництва як самостійного господарсько-правового інституту, процес формування якого не є завершеним, оскільки стримується відсутністю адекватної нормативної бази (у зв'язку з цим пропонується господарську діяльність посередників на сучасному етапі розвитку ринкової економіки забезпечити надійним правовим механізмом, що враховував би як інтереси самих посередників, так і тих суб'єктів господарювання, котрі вдаються до їхніх послуг);

визначення економічного значення посередництва через здатність встановлювати єдність у просторово-економічній розмежованості процесів виробництва й споживання товарів, робіт, послуг з максимально можливою вигодою для виробників та споживачів, а також і для самих посередників, а також особливостей економічного розуміння посередництва, яке полягає в тому, що до посередників відносять не лише осіб (суб'єктів господарювання), які виступають в господарському обороті від свого імені, за свій рахунок, та, відповідно, набувають право власності на товар, який потім перепродують у власному інтересі, а й осіб (суб'єктів господарювання), які надають послуги, що полягають у здійсненні юридичних та/або пов'язаних з ними фактичних дій в інтересах та за дорученням замовників (запропоновано чітко розмежовувати економічне та правове розуміння посередництва);

визначення правової сутності господарського посередництва, яка полягає в наданні посередницької послуги у сфері обміну, тобто на ринку, - нею є юридична та/або фактична дія (сукупність дій) суб'єкта господарювання - посередника, що вчиняється ним від власного імені, але за рахунок і в інтересах іншого учасника господарських відносин - послугоотримувача, результатом якої є певний корисний ефект як нематеріальне благо, що має споживчу вартість і задовольняє потреби такого послугоотримувача;

визначення правової природи господарського посередництва через властиві цьому явищу ознаки: 1) господарська діяльність, предметом якої є надання посередником (послугонадавачем) посередницької послуги іншій особі (послугоотримувачеві); 2) посередництво є предметом господарської діяльності посередника; 3) провадиться суб'єктом господарювання - посередником з дуалістичною господарською метою (забезпечення досягнення як інтересу послугоотримувача, так і власного господарського інтересу); 4) послугоотримувачем є учасник господарських відносин; 5) це завжди діяльність за рахунок послугоотримувача; 6) це діяльність посередника (послугонадавача) переважно від власного імені;

поняття господарського посередництва як господарської діяльності суб'єктів господарювання - посередників, що здійснюється ними від власного імені й предметом якої є надання посередницьких послуг з господарською метою (отримання прибутку та/або досягнення іншого соціально-економічного результату) учасникам господарських відносин в їхніх інтересах та за їх рахунок;

поняття посередника на ринку товарів і послуг як проміжної ланки між виробником та споживачем, головне завдання якого - поєднати дві зацікавлені сторони та сприяти виникненню між ними господарського зв'язку, укладенню угоди;

визначення результату посередницької діяльності, який не має упредметненої форми і полягає в отриманні одним учасником господарських відносин (замовником) певного корисного ефекту за наслідками надання та/або споживання посередницької послуги, а також в досягненні іншим суб'єктом господарювання (посередником) власної господарської мети (соціальних та/або економічних результатів, у тому числі плати за надану ним посередницьку послугу), тому об'єктом посередницької діяльності є послуга нематеріального характеру, яку з економічної точки зору слід розглядати як дію/діяльність, яка є корисною і споживається тільки в процесі її надання;

відмежування посередництва від інших суміжних правових категорій (залежно від особливостей тієї чи іншої форми посередництва відмінності між нею та представництвом можуть стосуватися сфери застосування, суб'єктного складу, мети, характеру і результату дій посередника як учасника певних господарських правовідносин; принципова ж відмінність між представництвом, посередництвом, іншими формами встановлення та реалізації господарських зв'язків між двома і більше особами за участю третьої особи полягає у характері взаємних суб'єктивних прав та обов'язків);

особливостей державного регулювання посередництва у сфері господарювання;

загальних ознак, що об'єднують усі договірні зобов'язання про надання посередницьких послуг в єдину групу, якими є особливості об'єкта: 1) посередницькі послуги - це послуги нематеріального характеру; 2) результати діяльності з надання послуг реалізовуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності; 3) вони нероздільно пов'язані з особою послугонадавача (зазначені особливості якнайяскравіше демонструються на прикладі розмежування зобов'язань про надання послуг та підрядних зобов'язань, - основною розмежувальною ознакою у цьому випадку є результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем (предметом договору про надання посередницьких послуг є не упредметнений результат посередницької діяльності, а саме посередницька діяльність (дії) як такі, що мають нематеріальний характер, невіддільні від джерела або одержувача, характеризуються одночасністю їхнього надання та споживання;

поняття господарських посередницьких правовідносин як сукупності врегульованих нормами господарського права суспільних відносин, що виникають з приводу та в процесі здійснення посередницької діяльності, учасники яких є носіями суб'єктивних прав та обов'язків, що утворюють між ними правовий зв'язок посередництва, їх ознак: (а) майнова цінність, (б) переважаючий горизонтальний характер, (в) специфічність суб'єктного складу (наявність особливого суб'єкта - посередника з дуалістичною метою участі у таких відносинах), характеристики їх структурних складових;

особливостей договірного регулювання посередницьких правовідносин у сфері господарювання;

поняття торгівельного, фінансового та трудового посередництва, їх ознак, а також визначення особливостей здійснення посередницької діяльності на ринках (товарному, фінансовому, трудовому).

За результатами здійсненого дослідження сформульовані також пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, зокрема: у Додатках А, Б до дисертації пропонується проект Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України» шляхом викладення в новій редакції Глави 31 з назвою «Посередництво у сфері господарювання», а також зміни та доповнення до проекту Трудового кодексу України в частині регулювання посередництва у працевлаштуванні.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередництва у сфері господарювання (теоретичні аспекти): монографія / В. В. Рєзнікова. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2010. - 706 с.

Публікації у фахових наукових виданнях з юридичних наук, затверджених ВАК України:

1. Рєзнікова В. В. Послуга як правова категорія та ознака посередницьких договорів / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2007. - № 4. - С. 234-240.

2. Рєзнікова В. В. Договірне оформлення посередницьких правовідносин в Україні / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 6. - С. 47-56.

3. Рєзнікова В. В. Співвідношення основних посередницьких договорів / В. В. Рєзнікова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 12. - С. 19-24.

4. Рєзнікова В. В. Послуга як юридична категорія договірного права / В. В. Рєзнікова // Юридична Україна. - 2007. - № 12. - С. 65-74.

5. Рєзнікова В. В. Посередництво та посередницькі правовідносини в господарському обороті України / В. В. Рєзнікова // Право України. - 2008. - № 2. - С. 40-45.

6. Рєзнікова В. В. Сутність категорії «послуга»: аналіз існуючих концепцій / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 1. - С. 58-68.

7. Рєзнікова В. В. Послуга: господарсько-правовий аспект регулювання / В. В. Рєзнікова //Університетські наукові записки. - 2009. - № 1. - С. 155-160.

8. Рєзнікова В. В. Поняття, значення та сутність біржі: специфічний посередник на товарному ринку чи організований, постійно діючий ринок замінних цінностей / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 3. - С. 129-139.

9. Рєзнікова В. В. Правовий статус біржових посередників / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 4. - С. 63-73.

10. Рєзнікова В. В. Посередництво в економіці та господарському праві України / В. В. Рєзнікова // Підприємництво, господарство і право України. - 2009. - № 11. - С. 74-77.

11. Рєзнікова В. В. Правове становище страхових (перестрахових) брокерів як посередників на страховому ринку / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 5. - С. 87-95.

12. Рєзнікова В. В. Послуга та суміжні правові категорії / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2009. - № 2. - С. 105-115.

13. Рєзнікова В. В. Правове становище страхових агентів як посередників на страховому ринку України / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2009. - № 3. - С. 142-148.

14. Рєзнікова В. В. Посередництво на страховому ринку України / В. В. Рєзнікова // Право України. - 2010. - № 4. - С. 275-282.

15. Рєзнікова В. В. Особливості здійснення посередницької діяльності на кредитному ринку / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2010. - № 1. - С. 67-72.

16. Рєзнікова В. В. Особливості правового регулювання митного посередництва / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2010. - № 4. - С. 142-150.

17. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередницької діяльності в сфері туризму / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2010. - № 2. - С. 126-139.

18. Рєзнікова В. В. Правова природа інституту туристичного обслуговування / В. В. Рєзнікова // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2010. - № 9. - С. 70-81.

19. Рєзнікова В.В. Посередництво в господарському обороті України: поняття та ознаки / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2010. - № 5. - С. 100-109.

20. Рєзнікова В. В. Туристичний продукт: товар чи послуга / В. В. Рєзнікова // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 9. - С. 64-69.

21. Рєзнікова В.В. Посередництво та представництво як суміжні правові категорії / В. В. Рєзнікова // Вісник господарського судочинства. - 2010. - № 6. - С. 55-67.

22. Рєзнікова В. В. Державне регулювання посередництва у сфері господарювання / В. В. Рєзнікова // Вісник Академії управління МВС. - 2010. - № 4. - С. 26-33.

23. Рєзнікова В. В. Посередницькі правовідносини в Україні / В. В. Рєзнікова // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 12. - С. 8-11.

24. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередницької діяльності на товарному ринку / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2010. - № 3. - С. 94-103.

25. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередництва на ринку праці / В. В. Рєзнікова // Університетські наукові записки. - 2010. - № 4. - С.104-115.

26. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередницької діяльності на ринку цінних паперів / В. В. Рєзнікова // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2011. - № 2. - С. 35-44

27. Рєзнікова В. В. Інститут посередництва в правовій доктрині / В. В. Рєзнікова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2010. - № 84. - С. 73-78.

28. Рєзнікова В. В. Поняття та особливості посередницьких договорів / В. В. Рєзнікова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2010. - № 85. - С. 35-39.

Інші видання, матеріали наукових конференцій:

1. Рєзнікова В. В. Економічна сутність посередництва / В. В. Рєзнікова // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. Том 3. - 2009. - № 4. - С. 228-234.

2. Рєзнікова В. В. Значення та сутність біржі / В. В. Рєзнікова // Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез міжнар. наук. конф., 13-14 лист. 2009 р., Ч. 3: тези допов. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2009. - С. 284-287.

3. Рєзнікова В. В. Посередники на товарній біржі: поняття, види, правовий статус / В. В. Рєзнікова // Удосконалення правового статусу учасників відносин у сфері господарювання: зб. наук.-практ. праць за мат. всеукр. наук.-практ. конф., 20 лист. 2008 р., Київ / Ред. кол.: О. Д. Крупчан, В. В. Луць, М. К. Галянтич та ін. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. - С. 216-227.

4. Рєзнікова В. В. Митне посередництво / В. В. Рєзнікова // Закарпатські правові читання: мат. ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. молод. вчен. та студ., 29-30 квіт. 2010 р., Т.2. / за заг. ред. Ф. Г. Ващука, П. А. Трачука. - Ужгород: ЗакДУ, 2010. - С. 156-158.

5. Рєзнікова В. В. Правова природа посередництва / В. В. Рєзнікова // Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні : зб. наук. праць за результ. міжнар. наук.-практ. конф., 14-15 трав. 2010 р. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету та права, 2010. - С. 311-315.

6. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередництва на ринку цінних паперів / В. В. Рєзнікова // Актуальні проблеми юридичної науки: зб. тез міжнар. наук. конф., 12-13 лист. 2010 р., Ч.3: тези допов. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. - С. 222-226.

7. Рєзнікова В. В. Посередництво і представництво: спільне та відмінне / В. В. Рєзнікова // Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України : зб. тез всеукр. наук.-практ. конф., 26 лист. 2010 р., Ч.1: тези допов. - Донецьк: ТОВ „Цифрова типографія”, 2010. - С. 39 - 41.

АНОТАЦІЯ

Рєзнікова В.В. Теоретичні проблеми регулювання посередництва у сфері господарювання України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних проблем регулювання посередництва у сфері господарювання і способів їх вирішення. Проаналізовано існуючі в економіко-правовій науці концепції, теоретично їх узагальнено, а також запропоновано нове бачення посередництва як специфічного економіко-правового явища, проведено аналіз правової природи посередництва. Розглянуто поняття посередництва, передусім, з точки зору його економіко-правової сутності, виділено його основні ознаки як специфічного економіко-правового явища. Висвітлено правову природу посередництва. Здійснено розмежування посередництва та представництва як суміжних правових категорій, висвітлено проблеми їх співвідношення. Значну увагу приділено питанню державного регулювання посередницької діяльності в Україні, аналізу посередницької послуги як економіко-правової категорії. Розкрито поняття, досліджено правову природу, особливості та структуру посередницьких правовідносин. Висвітлено особливості правового регулювання посередництва на окремих ринках України. За результатами проведеного дослідження визначено економічну сутність та правову природу посередництва як специфічного господарсько-правового інституту, його місце в ринковій системі і значення в механізмі господарсько-правового регулювання ринкових відносин.

Ключові слова: посередництво, посередницька діяльність, посередник, посередницька послуга, посередницькі правовідносини, посередницькі договори, торгівельне посередництво, фінансове посередництво, трудове посередництво.

Резникова В. В. Теоретические проблемы регулирования посредничества в сфере хозяйствования Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических проблем регулирования посредничества в сфере хозяйствования Украины и способов их разрешения. Проанализированы существующие в экономико-правовой науке концепции, осуществлено их теоретическое обобщение, а также предложено новое видение посредничества как специфического экономико-правового явления, проведен анализ правовой природы посредничества. Обосновано понятие посредничества, прежде всего, с точки зрения его экономико-правовой сущности, определены его основные признаки как специфического экономико-правового явления. Раскрыта экономическая сущность посредничества, исследована его правовая природа. Осуществлено разграничение посредничества и смежных правовых категорий, раскрыты проблемы их соотношения. Значительное внимание уделено вопросу государственного регулирования посреднической деятельности в Украине. Особое внимание уделено анализу посреднической услуги как экономико-правовой категории. Проанализированы существующие концепции относительно толкования сущности услуги. Осуществлена систематизация услуг, а также определено место посреднической услуги в системе услуг сферы хозяйствования. Определено понятие услуги/посреднической услуги, выделены признаки. Раскрыто соотношение понятия услуги со смежными правовыми категориями. Раскрыты понятие, особенности и структура посреднических правоотношений, а также особенности их правового регулирования в Украине. Осветлены понятие и особенности посреднических договоров, их виды. Исследованы особенности правового регулирования посредничества на отдельных рынках Украины (товарном, финансовом, трудовом). Проанализированы обстоятельства, объективно обуславливающие распространение посредничества в хозяйственном обороте Украины, существующие проблемы правового регулирования посредничества в различных сферах хозяйствования, пути их разрешения. В результате осуществлённого исследования определено экономическую сущность и правовую природу посредничества как специфического хозяйственно-правового института, его место в рыночной системе, а также значение в механизме хозяйственно-правового регулирования рыночных отношений. Разработано новые, усовершенствовано существующие хозяйственно-правовые понятия (конструкции), в числе которых «посредничество (посредническая деятельность)», «посредник», «услуга/посредническая услуга», «государственное регулирование посреднической деятельности», «договор о предоставлении посреднических услуг (посреднический договор)», «обязательства по предоставлению посреднической услуги в сфере хозяйственного оборота», «посредническое договорное правоотношение» и т.д., предложен авторский взгляд на проблему соотношения посредничества со смежными правовыми категориями, непосредственно представительством.

Ключевые слова: посредничество, посредническая деятельность, посредник, посредническая услуга, посреднические правоотношения, посреднические договоры, торговое посредничество, финансовое посредничество, трудовое посредничество.

Reznikova V.V. Theoretical Problems of Mediation Regulation in the Sphere of Management in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Doctor degree in Law, specialty 12.00.04 - Economic Law; Economic and Procedural Law. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2011.

The dissertation deals with the complex analysis of the theoretical problems of mediation regulation in the sphere of management and the ways of their solving, the conceptions existing in economic-legal sciences are analyzed, a new vision of mediation as a specific economic-legal phenomenon is proposed. Тhe analysis of legal nature of mediation is done. The concept of mediation is considered, especially in terms of its economic and legal nature. Its basic features as a specific economic and legal phenomena are highlighted as well as the legal nature of mediation. A distinction of mediation and representation as related legal categories is made, the problems of their correlation are highlighted. Special attention is paid to the state regulation of mediation in Ukraine as well as to the analysis of mediation services as the economic and legal category. The notion of mediatory relations is expanded; their legal nature, peculiarities and structure are studied. The peculiarities of legal regulation of mediation on some markets in Ukraine are highlighted. According to the results of the research, economic essence and legal nature of mediation as a specific economic-legal institution, its place in the market system and the significance in the mechanism of economic and legal regulation of market relations are determined.

Key words: mediation, mediatory activity, mediator, mediatory service, mediatory legal relationship, mediatory contracts, commercial mediation, financial mediation, labour mediation.

Размещено на Allbest.ru