Амністія та помилування в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 343.293; 343.292

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Амністія та помилування в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження)

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Чепелюк Ольга Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України Литвак Олег Михайлович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України Панов Микола Іванович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого,завідувач кафедрою кримінального права;

кандидат юридичних наук, Давиденко Михайло Леонідович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін.

Захист відбудеться «04» березня 2009 року о 16 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «28» січня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук О.О. Кваша.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Законодавство України про кримінальну відповідальність має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. При цьому актуальним для чинного законодавства про кримінальну відповідальність залишаються питання застосування механізмів звільнення від кримінальної відповідальності та покарання. Застосовуючи правовий механізм притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин, держава залишає за собою право прощати таких осіб. Однією із форм державного прощення є можливість застосування до осіб, що вчинили злочин, процедури звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі закону України про амністію або акта помилування, яка реалізує принцип гуманізму, що спрямований на захист усіх членів суспільства.

У системі існуючих в українському законодавстві видів звільнення від відповідальності та покарання амністія і помилування займають чільне місце. Це підтверджується врегулюванням амністії та помилування не лише кримінальним, а й іншими видами галузевого законодавства, а саме: кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим, конституційним, адміністративним. А також визначається особливим державно-правовим статусом суб'єктів оголошення амністії та здійснення помилування - Верховної Ради України та Президента України. Досить актуальною проблемою у світлі політичної реформи в Україні є можливість здійснення помилування однією особою - Президентом держави.

Протягом останніх чотирьох років, як свідчать статистичні дані, Верховна Рада України та Президент України активно реалізовували свої, визначені чинною Конституцією, повноваження у сфері оголошення амністії та здійснення помилування. Так, з 2003 року по 2007 рік в Україні було оголошено три амністії, за якими звільнено з місць позбавлення волі близько 12,5 тисяч осіб. Крім того, протягом вказаного періоду Президентом України було помилувано більш, ніж 5 тисяч осіб.

Значний внесок у висвітлення проблем застосування амністії та здійснення помилування, і зокрема у сфері теоретичного вирішення проблем кримінально-правової політики, зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Ю.В. Баулін, А.А. Березовський, П.А. Воробей, В.В. Голіна, А.І. Долгова, В.М. Дрьомін, М.Д. Дурманов, С.І. Зельдов, О.С. Зельдова, В.Є. Квашис, С.І. Комарицький, В.В. Комаров, О.М. Костенко, О.М. Литвак, Т.О. Ліснієвські-Костарєва, В.В. Лунєєв, В.Т. Маляренко, К.М. Мірзажанов, О.С. Міхлін, А.А. Музика, В.О. Навроцький, М.І. Панов, П.С. Ромашкін, О.Ф. Смірнов, В.В. Сташис, Б.М. Телефанко, В.О. Туляков, П.Л. Фріс, С.М. Школа та інші.

Слід зазначити, що на законодавчому рівні в Україні не урегульовано процедуру здійснення помилування; на нормативному рівні не визначено поняття помилування; нормативно не закріплено принципи застосування амністії та здійснення помилування; у цілому, на програмному рівні не визначено основні напрями державної політики у сфері звільнення від покарання осіб, які вчинили злочин.

Вищеперелічене потребує значної уваги українського законодавця з метою всебічної розробки положень комплексних правових інститутів амністії та помилування, а від науковців - вивчення правової природи амністії та помилування, а також визначення теоретичних перспектив їх розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за темою: “Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку” № ПК 0106U004753 (ІІ кв. 2006 р. - ІV кв. 2008 р.)

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні особливостей застосування амністії та здійснення помилування на території України, а також виробленні обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного законодавства у цій сфері суспільних відносин.

Для досягнення окресленої мети сформульовано такі завдання:

- здійснити історико-правовий аналіз становлення і розвитку інститутів амністії та помилування на території сучасної України;

- застосовуючи принцип співставлення чинного українського і зарубіжного кримінального законодавства, здійснити дослідження законодавства України про амністію та помилування у співвідношенні із законодавством держав континентальної Європи та держав пострадянського простору;

- визначити місце, роль і значення кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування у системі кримінально-правової політики української держави;

- визначити рівні нормативного врегулювання інститутів амністії та помилування, процедури застосування амністії і здійснення помилування;

- дослідити основоположні принципи застосування амністії та здійснення помилування, встановити значення таких принципів для правотворчої діяльності;

- здійснити кримінопенологічний аналіз інститутів амністії та помилування.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування амністії та здійснення помилування.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, а також норми Кримінального кодексу України, Закону України „Про застосування амністії в Україні”, законів України „Про амністію” 1996 - 2007 років, Положення про здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 19 липня 2005 року.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, метод якісного аналізу та синтезу, формально-логічний, емпірико-статистичний, логіко-семантичний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльний метод, метод тлумачення правових норм). Становлення амністії та помилування на території сучасної Української держави досліджувалися у тісному взаємозв'язку з історичними умовами, в яких зароджувалися та розвивалися інститути амністії та помилування. Метод якісного аналізу та синтезу використовувався при дослідженні опублікованих праць, дієвості й узгодженості законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів у сфері звільнення від кримінальної відповідальності та покарання на підставі закону України про амністію і акта про помилування. Дослідження змісту правових норм, які складають зміст правових інститутів амністії та помилування, проводилося за допомогою формально-логічного методу. Використання порівняльно-правового методу було зумовлено необхідністю проведення порівняльного аналізу кримінального законодавства України та зарубіжного законодавства стосовно проблеми дослідження. Специфіка застосування процедури звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі закону України про амністію і акта про помилування досліджувалася за допомогою методу тлумачення правових норм. Логіко-семантичний метод дослідження використовувався при розмежуванні понять і термінів, аналізі деяких кримінально-правових та кримінологічних категорій. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, що виносяться на захист. Емпірико-статистичний метод надав можливість обґрунтувати деякі теоретичні положення дослідження за допомогою оброблених статистичних даних Верховного Суду України, Комісії при Президентові України у питаннях помилування та Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Наукова новизна одержаних результатів. За характером та змістом розглянутих проблем дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-правових та кримінологічних аспектів застосування амністії та здійснення помилування на території України, в якому сформульовано нові наукові положення та висновки, які виносяться на захист, а саме:

вперше:

- виходячи з особливостей застосування інститутів амністії та помилування у конкретний проміжок часу, запропоновано періодизацію виникнення та розвитку інститутів амністії і помилування на території сучасної України. Така періодизація охоплює дев'ять основних періодів, а саме: князівський, імперський, пізній імперський, перехідний, ранній радянський період, кризовий радянський період, пізній радянський період, новітній період, сучасний період існування і розвитку інститутів амністії та помилування на території України;

- обґрунтовано концепцію пріоритетної ролі кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування в контексті державної кримінально-правової політики. Встановлено, що такий напрямок кримінально-правової політики, який заснований на нормах Конституції України і чинного законодавства про кримінальну відповідальність, реалізується у чотирьох основних формах: доктринальній, правотворчій, інтерпретаційній, правозастосовній;

- доведено необхідність закріплення на нормативному рівні поняття «помилування» шляхом доповнення частини 2 пункту 1 Положення про здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 19 липня 2005 року №1118/2005, наступною нормою: «помилування - це акт гуманізму та милосердя з боку держави щодо конкретно визначеної особи (групи осіб), яка вчинила злочин (злочини), що застосовується на підставі виданого Президентом України Указу про помилування та здійснюється у виді заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням»;

- встановлено, що акт про амністію і акт про помилування є актами правовими, але акт про помилування, на відміну від закону про амністію, не носить нормативного характеру. Визначено, що акт про помилування є специфічним правовим актом Президента України, прийнятим у формі Указу, який є підставою заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням. В свою чергу, акт про амністію є специфічним нормативно-правовим актом Верховної Ради України, прийнятим у формі закону, який є підставою для повного або часткового звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили;

- обґрунтовано необхідність введення до складу комісії при Президентові України у питаннях помилування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою посилення контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина при здійсненні процедури помилування;

- класифіковано принципи застосування амністії та здійснення помилування;

- зроблено висновок про те, що у межах предмету кримінопенології необхідно досліджувати специфіку суспільних відносин, які виникають внаслідок застосування акта про амністію та помилування, у розрізі двох взаємопов'язаних аспектів, а саме: 1) дослідження особи амністованого та особи помилуваного; 2) дослідження процесу соціальної адаптації осіб, яких звільнено від покарання на підставі закону про амністію і акта про помилування;

удосконалено:

- ідею соціального партнерства державних органів та громадських і благодійних організацій у процесі соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених від покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування;

набуло подальшого розвитку:

- дослідження правової природи інститутів амністії і помилування як підстав звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання осіб, які вчинили злочин. Визначено та розмежовано такі ключові для дослідження поняття, як «інститут амністії, інститут помилування», «амністія та помилування» і «акт про амністію, акт про помилування»;

- положення про нормативне врегулювання інститутів амністії та помилування на трьох основних рівнях: конституційному, законодавчому та підзаконному. Відповідно, запропоновано ряд змін до чинного законодавства (Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Закону України «Про застосування амністії в Україні», Положення про здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України), з метою усунення прогалин та удосконалення законодавства у сфері застосування амністії та здійснення помилування.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: 1) у правотворчості під час опрацювання пропозицій щодо змін та доповнень до законодавства України про кримінальну відповідальність; 2) у практичній діяльності органів прокуратури, внутрішніх справ, судів України; 3) у навчальному процесі під час викладання курсу "Кримінальне право України".

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на трьох науково-практичних конференціях та семінарах: Міжнародній науково-практичній конференції “П'яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції „Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (м. Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26-27 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в семи публікаціях у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.

Структура дисертації визначена метою і завданням дослідження, містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг дисертації - 207 сторінок, в тому числі список використаних джерел - 21 сторінка (230 найменувань) та додатки на 7 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження і ступінь наукової розробки проблеми, викладено мету та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних висновків, наводяться дані щодо апробації одержаних результатів.

Розділ 1 "Законодавство про застосування амністії та здійснення помилування: історико-правовий, порівняльно-правовий та формально-правовий аналіз" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Історико-правовий аналіз становлення законодавства про застосування амністії та здійснення помилування" досліджується виникнення і розвиток інститутів амністії та помилування на території сучасної України.

Так, перші згадки про звільнення від покарання на території сучасної України шляхом милування або прощення знаходимо ще за часів Київської Русі, в якій правом помилування був наділений не лише князь Київський, але й інші князі праукраїнських земель.

У період включення більшої частини українських земель до складу Російської імперії та за часів царювання Катерини I, Петра II, Анни Іоанівни, Єлизавети та Катерини II інститут помилування набуває рис звичаєвої практики. Правом помилування наділявся монарх (цар), який своїм маніфестом милував злочинцем. Як правило, помилування здійснювалося з нагоди свят та урочистостей (наприклад, одруження особи царської крові, народження спадкоємця престолу). Отже, здійснення прощення та пом'якшення покарання з нагоди визначних свят бере свій початок з періоду царської Росії. Пізніше, у XVII-XIX століттях така практика стає звичною, а милування злочинців з нагоди свята перетворюється в норму.

Наступною віхою розвитку інституту помилування стає нормативне закріплення понять та частково і процедури „помилування” та „прощення” в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 року, які були продубльовані і в Уложеннях 1885 року та 1903 року.

У дореволюційному законодавстві між амністією та помилуванням не проводилося чіткого розмежування. Амністія, в сучасному розумінні цього поняття, вважалася одним із видів помилування, яке включало помилування у вузькому значенні, реституцію, амністію.

Слід зазначити, що всі амністії перших років радянської влади мали політично-класовий характер. Амністія була інструментом державної політики, виконуючи визначені функції у ході державного розвитку, а також застосовувалася для внесення коректив у судові вироки, які вступали в протиріччя зі швидкоплинним життям.

З науково-пізнавальною метою дослідження виникнення та розвитку інститутів амністії та помилування на території України, виходячи з особливостей застосування вищенаведених інститутів у конкретний історичний період автором пропонується періодизація еволюції інститутів амністії та помилування.

У підрозділі 1.2. "Застосування амністії та здійснення помилування за кримінальним законодавством зарубіжних держав" досліджуються інститути амністії та помилування за чинним кримінальним законодавством таких держав, як Велике Герцогство Люксембурзьке, Ірландська Республіка, Італійська Республіка, Королівство Бельгія, Королівство Данія, Королівство Іспанія, Королівство Нідерландів, Королівство Швеція, Португальська Республіка, Республіка Греція, Республіка Фінляндія, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка, Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Республіка Грузія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Республіка Туркменістан, Республіка Узбекистан, Російська Федерація та інших.

На підставі аналізу норм кримінального законодавства зарубіжних держав автором стверджується, що інститут помилування характерний для всіх держав континентальної Європи та для держав колишнього Радянського Союзу. Що ж стосується інституту амністії, то він, як правило, притаманний державам постсоціалістичного табору та лише деяким державам Європи: Італійська Республіка, Королівство Данія, Королівство Нідерландів, Португальська Республіка, Республіка Греція, Республіка Фінляндія, Французька Республіка та інші.

А також, у кримінальному законодавстві держав континентальної Європи спостерігається тенденція „включення” інституту амністії до складу інституту помилування. По суті, існує один інститут звільнення від покарання та відповідальності або пом'якшення покарання, який і носить загальну назву „помилування”.

Автор зазначає, що як і в українській системі права, так і в системах права вищеперелічених держав, інститути амністії та помилування мають міжгалузевий характер.

У підрозділі 1.3. "Кримінально-правова політика Української держави у сфері застосування амністії та здійснення помилування на сучасному етапі" визначаються основні завдання, принципи, кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування. Одним із напрямів сучасної кримінально-правової політики є політика у сфері застосування амністії та здійснення помилування, яка заснована на нормах Конституції України та чинного кримінального законодавства.

Специфіка кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування полягає у комплексних особливостях правових інститутів амністії та помилування. Проте цей напрямок кримінально-правової політики розвивається в контексті загальної кримінально-правової політики Української держави і, відповідно, забезпечує виконання таких загальних завдань, як боротьба зі злочинністю, захист прав та законних інтересів громадян від злочинних посягань, запобігання вчиненню злочинів (усунення причин та умов злочинності), розкриття злочинів, засудження осіб, що їх вчинили, забезпечення виконання покарань тощо.

Розділ 2 "Кримінально-правова характеристика застосування амністії та здійснення помилування" складається з трьох підрозділів.

Зокрема, у підрозділі 2.1. "Поняття та ознаки амністії і помилування у кримінально-правовій доктрині" визначено, що правові інститути амністії та помилування формуються за рахунок норм, які утворюються шляхом видання тими чи іншими вищими органами державної влади актів правового характеру, які не відміняють дії кримінально-правового закону, але в той же час звільняють від кримінальної відповідальності чи покарання.

Для вирішення проблеми належності інститутів амністії та помилування до будь-якої з галузей української системи права у дослідженні розрізняються та характеризуються такі поняття, як „інститут амністії, інститут помилування”, „амністія та помилування” і „акт про амністію, акт про помилування”. Інститут амністії визначається, як міжгалузевий правовий інститут, до складу якого входять правові норми, які врегульовують повноваження Верховної Ради України з приводу оголошення амністії, саму процедуру здійснення амністії та кримінально-правові наслідки її застосування: повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Інститут помилування - це міжгалузевий правовий інститут, до складу якого входять правові норми, які урегульовують право Президента на здійснення помилування, саму процедуру застосування акту про помилування до конкретно визначеної особи (групи осіб) та кримінально-правові наслідки його застосування: заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

Амністія визначається як акт гуманізму, прощення та милосердя з боку держави, що застосовується судом на підставі Закону України „Про амністію” до невизначеної групи осіб і є підставою для повного або часткового звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

У свою чергу, помилування - це акт гуманізму та милосердя з боку держави щодо конкретно визначеної особи (групи осіб), яка вчинила злочин (злочини), що застосовується на підставі виданого Президентом України Указу про помилування та здійснюється у виді заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

Акт про помилування є специфічним правовим актом Президента України, прийнятим у формі Указу, який є підставою заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

Акт про амністію охарактеризовано автором, як специфічний нормативно-правовий акт Верховної Ради України, прийнятий у формі закону, який є підставою для повного або часткового звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

У підрозділі 2.2 „Нормативне врегулювання застосування амністії та здійснення помилування" аналізуються рівні нормативно-правового закріплення застосування амністії та здійснення помилування на території України.

Сучасне нормативне врегулювання інститутів амністії та помилування здійснюється на трьох основних рівнях: конституційному, законодавчому, підзаконному.

Чинною Конституцією України визначаються повноваження Верховної Ради України та Президента України стосовно оголошення амністії та здійснення помилування, а також визначено основи кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування, закріплено загальні принципи оголошення амністії та здійснення помилування.

Законодавчий рівень закріплення інститутів амністії та помилування представлений такими законодавчими актами, як Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, Закон України „Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 року, закони України „Про амністію” 1996 - 2008 років.

Вказується на те, що у чинному Кримінальному кодексі України спостерігається тенденція „розпорошення” норм про амністію та помилування, що не є позитивною тенденцією при урегулюванні комплексних правових інститутів амністії та помилування.

Доведено, що інститути амністії та помилування повинні бути вміщені в окремий розділ Кримінального кодексу України під назвою „Амністія. Помилування”, де було б доцільно детально закріпити норми про амністію та помилування і, відповідно, вивести ці норми зі складу загальних інститутів звільнення від кримінальної відповідальності та покарання.

Підзаконний рівень закріплення норм про амністію та помилування - це передусім Укази Президента України, які стосуються помилування. Основоположним у сфері процедури звільнення від покарання на підставі акта про помилування є Положення про здійснення помилування, яке затверджене Указом Президента України від 19 липня 2005 року №1118/2005.

За результатами дослідження пропонується доповнити чинний Закон України „Про застосування амністії в Україні” новими редакціями статтей 3-1, 9, 10 11, 12.

Підрозділ 2.3. „Основоположні принципи застосування амністії та здійснення помилування” присвячено дослідженню призначення, місця та ролі принципів застосування амністії та здійснення помилування в системі загальних принципів кримінального права.

Вказується на те, що принципи застосування амністії та здійснення помилування знаходяться в одній площині з принципами кримінального права та кримінально-правової політики. Розміщення їх на стику кримінального права та кримінально-правової політики зумовлено рядом причин. По-перше, інститути амністії та помилування є інститутами кримінального права, а відповідно на них поширюються і основоположні принципи кримінального права. По-друге, кримінально-правова політика у сфері застосування амністії та здійснення помилування є частиною кримінально-правової політики, а тому принципи кримінально-правової політики частково використовуються при застосуванні норм про амністію та помилування.

Значення принципів у сфері застосування амністії та здійснення помилування полягає в тому, що сам процес правотворчої діяльності повинен зламлюватися через призму основоположних керівних ідей - принципів.

Автором визначено та охарактеризовано загальні та спеціальні принципи застосування амністії та здійснення помилування.

Розділі 3 "Соціальне та кримінологічне призначення інститутів амністії та помилування" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Кримінопенологічний аналіз амністії та помилування” автором розглядаються проблеми, пов'язані з визначенням причин та умов злочинності, особою амністованого, особою помилуваного, попередженням вчинення нових злочинів особами, звільнених від покарання на підставі акта про амністію та помилування, а також у контексті соціальної адаптації амністованих та помилуваних осіб. Лише з урахуванням всієї сукупності вищенаведених характеристик та визначивши якісний вплив інститутів амністії та помилування на все суспільство, можна говорити про позитивні або негативні фактори існування такої особливої процедури звільнення від кримінального покарання, як на підставі акта про амністію та помилування.

У рамках теми дослідження визначено, що амністована особа - це особа, звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання на підставі відповідного закону України про амністію, а помилуваною необхідно вважати особу, звільнену від покарання на підставі персоніфікованого Указу Президента України про помилування.

Автор аналізує зміст і сутність процесу соціальної адаптації звільнених від покарання на підставі закону України про амністію та акта про помилування, характеризує основні проблеми, які виникають у осіб, звільнених від покарання на підставі закону України про амністію та акта про помилування.

Слід відмітити, що саме у стані судимості проходить процес соціальної адаптації осіб, які звільнені від покарання на підставі закону України про амністію та акта про помилування. Такий стан речей ускладнює процес соціальної адаптації особи не тільки у психологічному аспекті (розумінні особою свого спеціального правового статусу), а й у матеріально-побутовому влаштуванні (працевлаштування, оренда житла, за умови відсутності власного, влаштування особистого, сімейного життя тощо).

На підставі опрацьованих статистичні даних, які свідчать про відносно низький рівень рецидивної злочинності серед амністованих осіб, а також беручи до уваги, що правовий стан судимості негативно впливає на нормальний перебіг соціальної адаптації звільнених осіб на підставі закону України про амністію, автор обґрунтовує ідею дострокового зняття судимості з таких осіб. Саме на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи та вивчення особи амністованого суд, на думку автора, може розглянути питання про можливість дострокового зняття судимості з метою полегшення для амністованого процесу соціальної адаптації. Тому запропоновано внести ряд змін до чинного законодавства, а саме: до Закону України „Про застосування амністії в Україні” Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України.

Підрозділ 3.2. "Особливості соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених від покарання на підставі закону про амністію чи акта про помилування" присвячено проблематиці соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених від покарання на підставі закону про амністію або акта про помилування.

Автор досліджує можливості запровадження прогресивної системи соціальної адаптації неповнолітніх, які вступили у конфлікт із законом, яка б відповідала сучасним вимогам. Такою прогресивною ідеєю у сфері соціальної адаптації неповнолітніх повинна стати ідея так званого „соціального партнерства”.

Соціальне партнерство державних органів і громадських організацій (у тому числі і громадських організацій релігійного спрямування), а також благодійних організацій у процесі соціальної адаптації неповнолітніх правопорушників та дотримання їх прав і законних інтересів - це діяльність, яка повинна здійснюватися державними та громадськими інституціями відповідно до їх компетенції в інтересах молодої людини, суспільства, держави у рамках Конституції та чинного законодавства України, міжнародних і європейських норм та яка спрямована на вирішення проблем юридичного, соціально-медичного, соціально-педагогічного, психологічного характеру неповнолітніх, засуджених до кримінальних покарань, з метою їх виправлення, ресоціалізації та реінтеграції у суспільство, попередження вчинення ними повторних злочинів.

Також визначено головні завдання соціального партнерства такі, як: гуманізація системи виконання покарань стосовно неповнолітніх; підвищення правової захищеності засуджених неповнолітніх; надання допомоги у вирішенні проблемних питань з ресоціалізації та реінтеграції у суспільство засуджених неповнолітніх; профілактика вчинення повторних злочинів засудженими неповнолітніми; координація спільних заходів соціальної допомоги засудженим неповнолітнім з метою усунення факторів, що негативно впливають на процес соціальної адаптації; науковий супровід процесу соціальної адаптації засуджених неповнолітніх, пошук і впровадження нових форм і методів роботи; та інші.

Висновки

Наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявилось у комплексному дослідженні амністії та помилування, а також містяться загальні підсумки результатів, одержаних у процесі дисертаційного дослідження щодо визначення правової природи інститутів амністії та помилування, їх виникнення та історичної еволюції; кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування як науково обґрунтованої концепції, що відображає реальні потреби кримінально-правового регулювання у цій сфері; поетапної процедури нормативної регламентації амністування та здійснення помилування; характеристики та визначення понять „амністія”, „помилування”, „інститут амністії”, „інститут помилування”, „акт про амністію”, „акт про помилування”; встановлення врегулювання інститутів амністії та помилування на трьох основних нормативних рівнях; встановлення та визначення принципів застосування амністії та здійснення помилування; дослідження специфіки суспільних відносин, які виникають внаслідок застосування закону України про амністію та акта про помилування у межах предмету кримінопенології; соціальної адаптації осіб, звільнених від покарання на підставі закону України про амністію та акта про помилування.

Також запропоновані пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства, зокрема, тих його норм, що урегульовують правові інститути амністії та помилування. Так, обґрунтовано доцільність внесення змін до частини 2 пункту 1 Положення про здійснення помилування, затвердженого Указом Президента України від 19 липня 2005 року №1118/2005; доповнення чинного Закону України „Про застосування амністії в Україні” статтями 3-1, 9, 10, 11, 12 та виключення частини 3 статті 5 цього Закону; обґрунтовано необхідність прийняття Закону України „Про порядок здійснення помилування” та визначено структурну побудову вищезгаданого нормативно-правового акту; визначено необхідність доповнення статті 91 Кримінального кодексу України частиною 2-1 „дострокове зняття судимості допускається щодо осіб, звільнених від покарання на підставі закону України про амністію”; обґрунтовано потребу доповнення чинного Кримінально-процесуального кодексу України статтею 414-1 „Порядок розгляду судом клопотання про дострокове зняття судимості щодо осіб, звільнених від покарання на підставі закону України про амністію”.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Палійчук О. В. Амністія та помилування у системі сучасного кримінального законодавства держав континентальної Європи / О. В. Палійчук // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2006. - № 3 (29). - С.245 - 251.

2. Палійчук О. В. Проблеми звільнення від кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин / О. В. Палійчук // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 33. - С.459 - 464.

3. Палійчук О. В. Інститути амністії та помилування : поняття, особливості / О. В. Палійчук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ : Науково-теоретичний журнал. - Луганськ : Луганський державний університет внутрішніх справ, 2007. - Вип. 2. - С. 75 - 83.

4. Палійчук О. В. Основоположні принцип оголошення амністії та здійснення помилування / О. В. Палійчук // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя : Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, 2007. - № 3 (40). - С. 240 - 247.

5. Палійчук О. В. Кримінально-правова політика Української держави у сфері звільнення від покарання на підставі акта про амністію та помилування / О. В. Палійчук // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - Вип. 38. - С.609 - 614.

6. Палійчук О. В. Нормативне врегулювання звільнення від покарання на підставі акта про амністію та помилування / О. В. Палійчук // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - Київ : Київський університет права НАН України, 2007. - № 3. - С. 158 - 162.

7. Палійчук О. В. Механізми соціальної адаптації осіб, звільнених від покарання на підставі акта про амністію та помилування / О. В. Палійчук // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2008. - № 1 (37). - С.232 - 239.

8. Палійчук О. В. Амністія та помилування за кримінальним законодавством колишніх держав Радянського Союзу / О. В. Палійчук // Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених „П'яті осінні юридичні читання” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький) : у 5-ти частинах : Частина п'ята : „Кримінальне право, кримінологія, кримінально-виконавче право. Кримінальний процес і криміналістика, судова експертиза”. Підтом 2. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С. 35 - 38.

9. Палійчук О. В. Кримінально-правова політика держави у сфері звільнення від покарання на підставі акта про амністію та помилування / О. В. Палійчук // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми : Матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17-18 листопада 2006 року. - Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. - С. 251 - 257.

10. Палійчук О. В. Основоположні принципи оголошення амністії та здійснення помилування / О. В. Палійчук // Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених „Шості осінні юридичні читання” (26-27 жовтня 2007 року, м. Хмельницький) : у 3-ьох частинах : частина третя : „Адміністративне право. Адміністративний процес. Фінансове право. Кримінальне право. Кримінологія. Кримінальний процес. Криміналістика. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. - С. 253 - 256.

Анотація

Чепелюк О.В. Амністія та помилування в Україні (кримінально-правове та кримінологічне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2009.

У дисертації викладено результати комплексного кримінально-правового та кримінологічного дослідження застосування амністії та здійснення помилування на території України. Проаналізовано законодавство про застосування амністії та здійснення помилування в історико-правовому, порівняльно-правовому та формально-правовому аспектах. Розглянуто місце та роль кримінально-правової політики у сфері застосування амністії та здійснення помилування в системі державної кримінально-правової політики.

Досліджено поняття та ознаки інститутів амністії і помилування, а також нормативне врегулювання цих інститутів на трьох основних рівнях: конституційному, законодавчому, підзаконному. Визначено основоположні принципи застосування амністії та здійснення помилування на території України.

На основі дослідження різноманітних наукових концепцій, щодо визначення та характеристики інститутів амністії та помилування дано авторські визначення поняттям «амністія», «помилування», «акт про амністію», «акт про помилування», «інститут амністії», «інститут помилування».

Проаналізовано соціальне та кримінологічне призначення інститутів амністії та помилування. Здійснено кримінопенологічний аналіз амністії та помилування в розрізі особи амністованого та помилуваного, а також в контексті соціальної адаптації звільнених від покарання на підставі закону про амністію та акта про помилування.

Підготовлено ряд пропозицій по вдосконаленню норм чинного законодавства.

Ключові слова: амністія, помилування, інститут амністії, інститут помилування, закон про амністію, акт про помилування, кримінопенологічний аналіз.

Аннотация

Чепелюк О.В. Амнистия и помилование в Украине (уголовно-правовое и криминологическое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации излагаются результаты комплексного уголовно-правового и криминологического исследования применения амнистии и осуществления помилования на территории Украины. Проанализировано законодательство о применении амнистии и осуществлении помилования в историко-правовом, сравнительно-правовом и формально-правовом аспектах.

В связи с особенностями применения амнистии и осуществления помилования в конкретный исторический период на территории Украины, автором предложено периодизацию возникновения и эволюции институтов амнистии и помилования. Такая периодизация включает в себя девять основных периодов: княжеский период (X-XV столетие), имперский период (XV-1845 года), поздний имперский период (1845-1917 года), переходной период (1917-1924 года), ранний советский период (1924-1947 года), кризисный советский период (1947-1953 года), поздний советский период (1953-1990 года), новый период (1990-2001 года), современный период (2001-и по сей день). амністія помилування кримінальний правовий

В работе проанализировано уголовное законодательство о применении амнистии и осуществлении помиловании в зарубежных странах. На основе сравнительно-правового анализа сделан вывод о том, что институт помилования характерный для законодательства всех стран континентальной Европы, в отличие от института амнистии, который, как правило, присутствует только в законодательстве государств постсоветского пространства и только в некоторых государствах Европы.

Определено место и роль уголовно-правовой политики в сфере применения амнистии и осуществления помиловании в системе общегосударственной уголовно-правовой политики, а также охарактеризовано задачи, принципы и основные формы реализации уголовно-правовой политики в сфере применения амнистии и осуществления помиловании. Доведено, что основой уголовно-правовой политики государства должен стать научно-обоснованный подход к проблемам борьбы с преступностью, функционирования правоохранительных органов, а также оптимизации системы уголовных наказаний и освобождения от уголовной ответственности и наказания, в том числе, и на основании применения закона об амнистии или акта о помиловании.

Автором охарактеризовано совокупность нормативных актов органов государственной власти, в которых находятся нормы, что регулируют правовые институты амнистии и помилования. Сделано вывод о том, нормативное урегулирование институтов амнистии и помилования осуществляется на трех основных уровнях: конституционном, законодательном, подзаконном уровнях.

Определено и классифицировано на общие (принцип законности, демократизма, равенства граждан перед законом, верховенства права, принцип исключения двойной ответственности) и специальные (объединение принципов гуманизма и справедливости, принцип экономии средств уголовной репрессии) принципы применения амнистии и осуществления помиловании.

В исследовании дано авторские определения и характеристики понятий «амнистия», «помилование», «институт амнистии», «институт помилования», «акт об амнистии», «акт о помиловании».

В исследовании сделано вывод о том, что в рамках предмета науки криминопенологии необходимо изучать криминологические особенности амнистии и помилования. Криминопенологический анализ амнистии и помилования осуществлен в аспектах исследования личности амнистированного и личности помилованного, а также в исследовании процесса социальной адаптации лиц, освобожденных от уголовного наказания на основании закона об амнистии или акта о помиловании. Определено, что правовое состояние судимости, освобожденных от уголовного наказания на основании закона об амнистии усложняет процесс социальной адаптации таких лиц не только в психологическом аспекте адаптации, но и в материально-бытовом. В связи с этим, руководствуясь статистическими данным об относительно низком уровне рецидива среда лиц, освобожденных от уголовного наказания на основании закона об амнистии, автором предложено на законодательном уровне закрепить возможность суда при решении вопроса о применении амнистии к конкретному лицу решать и вопрос, связанный с возможностью досрочного снятия судимости.

Подготовлены предложения по усовершенствованию норм действующего законодательства, которые регулируют правовые институты амнистии и помилования. Так, предложено изменения и дополнения в действующий Уголовный кодекс Украины, Уголовно-процессуальный кодекс Украины, а также в Закон Украины «О применении амнистии в Украине», Указ Президента Украины «Об утверждении Положения об осуществлении помилования». А также автором обосновано необходимость закрепления порядка, механизма и процедуры применения помилования на территории Украины на законодательном уровне, путем принятия соответственного Закону «О помиловании».

Ключевые слова: амнистия, помилование, институт амнистии, институт помилования, закон об амнистии, акт о помиловании, криминопенологический анализ

Annotation

Chepeliuk O.V. Amnesty and pardon in Ukraine (criminal legal and criminological research) . - Manuscript.

Thesis for a Scientific Degree of the Candidate of Legal Sciences in Speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. The V.M. Koretsky Institute of State and Law of National Ukrainian academy of Science. - Kiev, 2009.

The paper outlined the results of complex criminal law and criminological research amnesty application and implementation of clemency on the territory of Ukraine. Analyzed legislation on the use of amnesty and pardon in the history of law, comparative law and formal and legal aspects. Consider the place and role of criminal law policy in the scope of amnesty and pardon in the system of state criminal law policy.

A study concepts and features of institutions amnesty and pardon, as well as regulatory settlement of these institutions on three main levels: the constitutional, legislative, pidzakonnomu. Defines the fundamental principles of the use of amnesty and pardon in the territory of Ukraine.

Based on the research of various scientific concepts on the definition and characteristics of institutions of amnesty and pardon given to the definition of copyright the notion of «amnesty», «pardon», «act of amnesty», «an act of mercy», «institute amnesty», «institute pardon».

Social and Criminological appointment institutions amnesty and pardon. Kryminopenolohichnyy analysis undertaken by an amnesty and pardon in terms of people amnestied and pardoned, and in the context of social adaptation exempted from punishment on the basis of the amnesty law and an act of clemency.

A number of proposals to improve the standards of the law.

Key words: amnesty, pardon, institute amnesty, institute pardon, act of amnesty, an act of mercy, kryminopenolohichnyy analysis.

Размещено на Allbest.ru