Технологія судової правотворчості: загальнотеоретична характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський Національний університет

імені ІВАНА ФРАНКА

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

УДК 340.142

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ТЕХНОЛОГІЯ СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ:

ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Стецик Назарій Володимирович

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та філософії права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Луць Людмила Андріївна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри теорії та філософії права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Стеценко Семен Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри державно-правових дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент Погрібний Ігор Митрофанович, Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри теорії та історії права

Захист відбудеться «1» липня 2011 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14 (зал засідань юридичного факультету, ауд. Г-409)

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 1 червня 2011 року

Учений секретар спеціалізованої вченої радиВ. О. Семків

Загальна характеристика роботи

судовий правотворчість юридичний

Актуальність теми дослідження зумовлюється становленням України як правової, демократичної, соціальної держави, що вимагає формування державного апарату за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Формування національної системи судових органів у сучасних умовах здійснюється під кутом зору міжнародних, зокрема європейських, правових стандартів.

Європейська модель судової влади передбачає функціонування судових органів як самостійної гілки влади з наявністю всіх ознак, що характеризують державну владу. Серед таких ознак є і можливість вищих судових органів здійснювати у встановлених законом межах судову правотворчість, яка має бути спрямована на цілісність, безколізійність правового регулювання суспільних відносин. У Європі сформувались відповідні моделі судової влади, які дозволяють судовій системі здійснювати ці завдання.

Тому на сучасному етапі розвитку судової системи України важливим видається виявлення параметрів здійснення судової правотворчості вищими судами, що буде підтвердженням функціонування судових органів як самостійної гілки влади в Україні.

Отже, це дослідження є важливим не лише для юридичної науки, а й для юридичної практики в Україні.

Питанням правотворчості у загальній теорії права традиційно приділяється значна увага, зокрема, вони висвітлюються у працях Алєксєєва С. С., Керімова Д. А., Міцкевича О. В., Нашиц А., Піголкіна А. С., Полєніної С. В., Рабіновича П. М., Скакун О. Ф., Халфіної Р. О., Шувалова І. І., Шмельової Г. Г., Ющика О. І. та ін.

Водночас, і проблеми судової правотворчості не обділені увагою як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній науці. Характеристика природи судової правотворчості, окремих її різновидів та рішень відповідних судових інстанцій здійснювалась такими вченими, як Барак А., Бринцев В. Д., Верещагін О. М., Вітрук М. В., Гаджиєв Г. А., Євстігнєєва Г. Б., Зорькін В. Д., Карапетов А. Г., Козюбра М. І., Луць Л. А., Марченко М. М., Нерсесянц В. С., Попов О. В., Савчин М. В., Сердюк В. В., Сем'янов Є. В., Сірий М. І., Тесленко М. В., Чередніченко С. П., Шевчук С. В. та ін.

Деякі аспекти судової правотворчості розглядалися при характеристиці судових прецедентів, зокрема, у працях Богдановської І. Ю., Бодрова С. Ю., Власової Т. В., Голуба К. Ю., Гука П. О., Дворнікової О. О., Дорохової А. Б., Загайнової С. К., Лозовської С. В., Мазура М. В., Малишева Б. В., Мідзяновської В. В., Погребняка С. П., Подольської Н. А., Спектор К. І. та ін.

Крім того, питання юридичної технології висвітлювалися у правових дослідженнях Апт Л. Ф., Арзамасова Ю. Г., Баранова В. М., Бахвалова С. В., Билі-Сабадаш І. О., Власенка М. О., Давидової М. Л., Дзейко Ж. О., Ілясова А. М., Ісаєвої Л. А., Карташова В. М., Кашаніної Т. В., Колеснік І. В., Косовича В. М., Рабіновича П. М., Сирих О. В., Тихомирова Ю. О., Ушакова О. О., Чернобеля Г. Т., Чухвічова Д. В. та ін.

Проте, загальнотеоретичний аналіз технології судової правотворчості у вітчизняній науці на монографічному рівні не здійснювався.

Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах планової теми кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка «Загальнотеоретичні та філософські аспекти правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U004354).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення юридичної природи та структури технології судової правотворчості, встановлення особливостей її застосування в Україні.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:

– уточнити юридичну природу судової правотворчості та виокремити її основні види;

– виявити основні моделі судової правотворчості у континентальному праві та встановити їх особливості та параметри;

– виявити юридичну природу судових правотворчих актів;

– встановити природу судової правотворчої технології та її структуру;

– виявити техніко-правові засоби судової правотворчості та особливості їх застосування у різних видах судової правотворчості;

– встановити природу технологічних процедур судової правотворчості та їх особливості у різних видах судової правотворчості;

– сформувати пропозиції щодо впровадження та удосконалення технології судової правотворчості в Україні.

Об'єктом дослідження є судова правотворчість.

Предметом дослідження виступає юридична природа та структура технології судової правотворчості, її особливості в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософські і загальнонаукові підходи та загальнонаукові і спеціально-юридичні методи.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження використовувався діалектичний підхід, який дозволив аналізувати судову правотворчість як явище, що розвивається, а також діяльнісний підхід, який дозволив трактувати судову правотворчість як юридичну, соціально значиму діяльність.

Застосування формально-логічних методів дозволило уточнити дефініцію судової правотворчсті, судових правотворчих актів, сформувати поняття технології судової правотворчості, а також провести їх класифікацію. За допомогою структурно-функціонального методу виявлялась внутрішня будова технології судової правотворчості. Серед спеціально-юридичних методів використовувався герменевтико-правовий метод, який застосовувася при тлумаченні законодавства та рішень судів різних рівнів.

Основне місце у цій системі зайняв метод загальної теорії права, який дозволив виявити юридичну природу судової правотворчості, судових правотворчих актів, технології судової правотворчості, особливості її застосування в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві воно є першим монографічним дослідженням юридичної природи та структури технології судової правотворчості, особливостей її застосування в Україні.

Наукова новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:

уперше:

– виявлено основні ознаки технології судової правотворчості: наявність системи специфічних правил; їх застосування у процесі створення та оприлюднення судового правотворчого акту; наявність необхідного набору техніко-правових засобів; використання цих засобів у встановленому порядку; спрямованість правил та засобів на створення якісного судового правотворчого акту;

– сформульовано поняття технології судової правотворчості як системи специфічних правил застосування техніко-правових засобів у процесі створення та оприлюднення якісного судового правотворчого акту;

– встановлено структуру технології судової правотворчості, яка складається з інструментальної та процедурної частин;

– виявлено техніко-правові засоби судової правотворчості (логічні, мовні, соціологічні, спеціально-юридичні, документальні);

– сформульовано поняття технологічних процедур судової правотворчості як процесуальних правил її здійснення, що є необхідними та достатніми для досягнення якісного судового правотворчого акту;

– виявлено особливості технологічних процедур прецедентної судової правотворчості: виявлення нормативно-правової прогалини; вироблення нормативно-правових позицій у зв'язку із фактичними обставинами судової справи; оформлення нормативно-правових приписів у судовому рішенні; поширення його дії на на фактичні обставини розглянутої справи та на фактичні обставини наступних аналогічних справ; доведення його змісту до сторін у вирішеній судовій справі, а також до невизначеного кола осіб;

– виявлено особливості технологічних процедур регламентної судової правотворчості: виявлення потреб в організації та впорядкуванні внурішньої діяльності відповідного судового органу; вироблення процесуальних нормативно-правових позицій; оформлення нормативно-правових приписів у судовому регламенті; надання йому прямої дії в часі; доведення його змісту до відома відповідних судових органів та інших суб'єктів;

– сформовано пропозиції щодо вдосконалення технології регламентної судової правотворчості, що полягають у деталізації процедур у судових регламентах та виключенні з них дублюючих нормативно-правових приписів; щодо впровадження технології прецедентної судової правотворчості в Україні, що передбачає закріплення у національному законодавстві як правотворчих повноважень відповідних судових органів, так і технологічних процедур її здійснення;

удосконалено:

– визначення поняття судової правотворчості як пов'язаної із реалізацією функцій судової влади особливої процедурної діяльності спеціально-уповноважених судових органів, що спрямована на встановлення нормативно-правових приписів, які закріплюються у судових правотворчих актах, а також судового правотворчого акту як оприлюдненого в офіційних джерелах документу спеціально-уповноважених судових органів, що закріплює нормативно-правові приписи та має загальнообов'язковий характер;

– положення про основні моделі судової правотворчості у континентальному праві: нормоконтрольну, компетенційну, уніфікаційну, регламентну, правозахисну; а також про їх параметри;

набули подальшого розвитку:

– положення про класифікацію судової правотворчості на: міжнародну та національну; нормоконтрольну, компетенційну, уніфікаційну, правозахисну; регламентну та прецедентну;

– положення про природу судового нормативно-правового прецеденту, який є судовим правотворчим актом, що приймається у процесі судочинства за умов відсутності нормативно-правової регламентації, містить казуальний нормативно-правовий припис та є обов'язковим в наступних аналогічних справах; а також про природу судового регламенту як правотворчого акту судового органу, що встановлює правила його організації та процедури діяльності, містить процесуальні нормативно-правові приписи та має для нього обов'язковий характер;

– положення, в яких виявлено, що в Україні наявна лише регламентна судова правотворчість, та щодо обгрунтування можливості запровадження прецедентної судової правотворчості.

Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть використовуватись у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку теорії судової правотворчості, особливостей судової правотворчості в Україні; для подальшого розвитку науки загальної теорії права; для підготовки підручників, посібників, методичних матеріалів; у навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як «Загальна теорія права», «Судові та правоохоронні органи», «Нормотворча техніка».

Положення дисертації, висновки та пропозиції можуть використовуватись у національній нормотворчості та судовій практиці.

Автор впроваджує результати дослідження при проведенні семінарських занять на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, при наданні консультацій для працівників Головного управління юстиції у Львівській області.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка та наукових і науково-практичних конференціях: ХІV регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 6 лютого 2008 р.); ХV регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 4-5 лютого 2009 р.); IV міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.); ХVІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23 квітня 2010 р); ІІ Всеукраїнському круглому столі «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р.); ХVІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3-4 лютого 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Конституційні аспекти судової реформи в Україні» (м. Львів, 24-25 березня 2011 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли своє відображення у 13 публікаціях (6 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та 7 - у збірниках доповідей наукових та науково-практичних конференцій).

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, 4 розділів, які об'єднують 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 290 найменувань. Обсяг основного тексту дисертації складає 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на зв'язок з науковими планами, визначено його мету і завдання, об'єкт, предмет та методологію, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та опублікування.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи дослідження технології судової правотворчості» складається із двох підрозділів, і присвячений аналізу наукової літератури з питань судової правотворчості та методології дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі» здійснюється аналіз як вітчизняних, так і зарубіжних наукових джерел за темою дисертації та зауважується відсутність у них чіткого розмежування судової правотворчості та правотлумачення, достатньої уваги міжнародній судовій правотворчості, а також судовій правотворчості у континентальному праві; констатується незадовільний стан вивчення технологічних аспектів судової правотворчості.

Якщо питанням правотворчості приділяється достатня увага, то судова правотворчість стала об'єктом дослідження вітчизняної науки лише в останні десятиліття. Водночас, у юридичній літературі відсутні спеціальні дослідження технології судової правотворчості.

У підрозділі 1.2. «Методологія дисертаційного дослідження» охарактеризовано підходи, методи та засоби пізнання, використання яких уможливило досягнення поставленої мети.

Зазначено, що вихідними засадами дослідження стали філософські та концептуальні положення діалектичного та діяльнісного підходів, за якими судова правотворчість постулювалась як юридична діяльність, що постійно розвивається.

За допомогою формально-логічних методів уточнювались дефініції судової правотворчості, судових правотворчих актів, формувалось поняття технології судової правотворчості, здійснювалась їх класифікація. Структурно-функціональний метод сприяв встановленню внутрішньої будови технології судової правотворчості. З'ясування змісту текстів законодавства та відповідних судових рішень вимагало застосування герменевтико-правового методу.

В той же час, основне місце у процесі дослідження зайняв метод загальної теорії права, за допомогою якого виявлялась юридична природа судової правотворчості, судових правотворчих актів, а також технології судової правотворчості.

Другий розділ «Загальнотеоретична характеристика судової правотворчості» містить три підрозділи, в яких встановлена юридична природа судової правотворчості та її результатів.

У підрозділі 2.1. «Судова правотворчість: поняття, ознаки, види» на основі теоретичної конструкції правотворчості виявляються властивості судової правотворчості, уточнюється її поняття та здійснюється її поділ на види.

Проводиться класифікація судової правотворчості за територіальним критерієм; за типами правових систем; за суб'єктами здійснення; за функціями судової влади; за способом надання юридичної сили. Характеризуються різновиди судової правотворчості.

Аналізуються такі елементи судової правотворчості, як мета, суб'єкт, функційне призначення та результат. Зазначається необхідність чіткого розмежування та правотлумачення: виявляються об'єктивні причини змішування цих понять та пропонуються критерії їх відмежування.

У підрозділі 2.2. «Особливості судової правотворчості у правових системах континентального права» уточнюються параметри судової правотворчості у континентальному праві. Виокремлюються основні моделі судової правотворчості у континентальному праві: нормоконтрольна, компетенційна, уніфікаційна, регламентна та правозахисна.

Аналізується відповідність діяльності вищих судових інстанцій континентального права юридичній природі судової правотворчості, зокрема діяльності Федерального конституційного суду та вищих судів загальної юрисдикції у Федеративній Республіці Німеччині та Конституційної ради, Державної ради та Касаційного суду у Франції. Зазначається, що на даному етапі розвитку континентального права спостерігається лише регламентна судова правотворчість.

Підрозділ 2.3. «Судові правотворчі акти - результати судової правотворчості» присвячений встановленню юридичної природи результатів судової правотворчості.

У роботі аналізуються такі явища, як судова практика, судові правові позиції, судовий розсуд, акти роз'яснення, судові прецеденти, нормативно-правові акти та ін.; відмежовується від суміжних явищ судовий правотворчий акт, уточнюється його поняття; виокремлюються такі судові правотворчі акти, як судовий регламент та судовий нормативно-правовий прецедент; виявляється їх природа.

Третій розділ «Технологія судової правотворчості» складається із трьох підрозділів, в яких розкривається природа технології судової правотворчості, характеризується її інструментальна та процедурна частини, виявляються їх особливості у регламентній та прецедентній судовій правотворчості.

Підрозділ 3.1. «Судова правотворча технологія: поняття, ознаки, склад, види» присвячений характеристиці технології судової правотворчості.

У дисертації усі наукові позиції щодо сутності юридичної технології згруповано у доктринальний, діяльнісний, інструментальний та нормативний підходи. На основі нормативного підходу виявляються основні ознаки технології судової правотворчості; формулюється поняття «технологія судової правотворчості»; встановлюються основні складові технології судової правотворчості: інструментальна та процедурна частини.

У підрозділ 3.2. «Техніко-правові засоби судової правотворчості» виокремлюються та аналізуються техніко-правові засоби, що застосовуються у судовій правотворчості (логічні, мовні, соціологічні, спеціально-юридичні та документальні засоби); дається характеристика правил їх використання.

Зазначається, що особливі властивості судових нормативно-правових прецедентів та судових регламентів зумовлюють необхідність використання різних комплексів техніко-правових засобів.

Підрозділ 3.3. «Технологічні процедури судової правотворчості» присвчений виявленню природи технологічних процедур судової правотворчості.

У роботі зауважується, що необхідно чітко розмежовувати технолого-правові та технолого-рекомендаційні процедури судової правотворчості.

Виокремлюються основні стадії судової правотворчості; виявляються особливості технологічних процедур прецедентної та регламентної судової правотворчості.

Четвертий розділ «Тенденції становлення та розвитку судової правотворчості в Україні» складається із двох підрозділів, в яких виявляються проблеми становлення судової правотворчості в Україні та пропонуються заходи щодо удосконалення та впровадження у ній технології судової правотворчості.

Підрозділ 4.1. «Проблеми становлення судової правотворчості в Україні» присвячений виявленню відповідності діяльності Конституційного Суду України та вищих судів загальної юрисдикції юридичній природі судової правотворчості та встановлюється наявність в Україні регламентної судової правотворчості, результатом здійснення якої є регламенти Конституційного Суду України, пленуму Верховного суду України, пленуму Вищого господарського суду України.

Обгрунтовується значимість наділення правотворчими повноваженнями вищих судових інстанцій в Україні; можливість запровадження прецедентної судової правотворчості в Україні.

У підрозділі 4.2. «Впровадження та удосконалення технології судової правотворчості в Україні» виявляються недоліки у регламентній судовій правотворчості та пропонуються заходи, спрямовані на удосконалення її технології в Україні.

Сформовані пропозиції щодо впровадження в Україні технології прецедентної судової правотворчості.

Зазначається, що запровадження технології прецедентної судової правотворчості потребуватиме фіксації повноважень відповідних суб'єктів на здійснення цієї діяльності у законодавстві України, визначення на законодавчому рівні технології прецедентної судової правотворчості, порядку оприлюднення актів.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язане нове наукове завдання, що полягає у виявленні юридичної природи та структури технології судової правотворчості та особливостей її застосування в Україні.

Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити такі висновки:

1. Основними ознаками судової правотворчості ознаки є: здійснення спеціально-уповноваженими судовими органами; пов'язаність із реалізацією функцій судової влади; здійснення в особливій процесуальній формі; спрямованість на встановлення нормативно-правових приписів; їх фіксація у судових правотворчих актах.

2. Судова правотворчість - це пов'язана із реалізацією функцій судової влади особлива процедурна діяльність спеціально-уповноважених судових органів, що спрямована на встановлення нормативно-правових приписів, які закріплюються у судових правотворчих актах.

3. Класифікувати судову правотворчість можна: за територіальним критерієм - на міжнародну та національну; за типами правових систем - на судову правотворчість у міждержавному, континентальному, загальному, змішаному типах правових систем; за суб'єктами здійснення - на судову правотворчість Міжнародного Суду ООН, Європейського суду з прав людини, Суду Європейського Союзу, конституційних судів та вищих судів загальної юрисдикції; за функціями судової влади, здійснення яких супроводжує така правотворчість - на нормоконтрольну, компетенційну, уніфікаційну, регламентну, правозахисну; за способом надання юридичної сили - на нормативно-актну (регламентну) та прецедентну судову правотворчість.

4. У континентальному праві можна виокремити такі основні моделі судової правотворчості, як: нормоконтрольну, що полягає у вирішенні та запобіганні нормативно-правових колізій через вироблення нормативно-правових позицій, обов'язкових в наступних аналогічних справах; компетенційну, особливостями якої є спрямованість на вирішення та уникнення колізій повноважень шляхом констатації у прецедентних рішеннях наявності чи відсутності повноважень відповідних державних органів; уніфікаційну, своєрідними рисами якої є забезпечення єдності судової практики за допомогою фіксації у прецедентних рішеннях відповідних нормативно-правових приписів; правозахисну, метою якої є попередження порушень прав людини шляхом визнання у нормативно-правових позиціях певної поведінки органів держави такою, що призводить до їх порушення; регламентну, яка спрямована на вирішення у судових регламентах організаційних та процедурних питань внутрішньої діяльності відповідних судових органів.

5. Діяльність вищих судів у правових системах Франції та Федеративної Республіки Німеччини не відповідає юридичній природі прецедентної судової правотворчості, оскільки в ній наявні не всі її необхідні ознаки. Юридичній природі прецедентної судової правотворчості відповідає лише діяльність Федерального конституційного суду Німеччини, правотворчі повноваження якого закріплюються у чинному німецькому законодавстві.

На даному етапі розвитку континентального права судова правотворчість спостерігається лише при здійсненні регламентної функції судової влади, що проявляється у прийнятті судових регламентів відповідних судових органів.

6. Судові правотворчі акти - це оприлюднені в офіційних джерелах документи спеціально-уповноважених судових органів, що закріплюють нормативно-правові приписи та мають загальнообов'язковий характер.

Необхідно розмежовувати судові правотворчі акти від суміжних правових явищ, зокрема від судових правотлумачних прецедентів, які закріплюють інтерпретаційно-правові, а не нормативно-правові приписи.

Судовий нормативно-правовий прецедент - це судовий правотворчий акт, що приймається у процесі судочинства за умов відсутності нормативно-правової регламентації, містить казуальний нормативно-правовий припис та є обов'язковим в наступних аналогічних справах.

Судовий регламент є правотворчим актом судових органів, що встановлює правила їх організації та процедури діяльності, містить процесуальні нормативно-правові приписи та володіє обов'язковим характером для відповідних судових органів.

7. Основними ознаками технології судової правотворчості є: наявність системи специфічних правил; їх застосування у процесі створення та оприлюднення судового правотворчого акту; наявність необхідного набору техніко-правових засобів; використання цих засобів у встановленому порядку; спрямованість правил та засобів на створення якісного судового правотворчого акту.

8. Технологія судової правотворчості - це система специфічних правил застосування техніко-правових засобів у процесі створення та оприлюднення якісного судового правотворчого акту.

9. Структура технології судової правотворчої складається з інструментальної та процедурної частин.

Інструментальна частина технології судової правотворчості складається із сукупності специфічних правил застосування техніко-правових засобів (логічних, мовних, соціологічних, спеціально-юридичних, документальних). Для створення судового нормативно-правового прецеденту та судового регламенту застосовуються різні комплекси техніко-правових засобів.

Процедурна складова технології судової правотворчості являє собою систему специфічних процесуальних правил, які визначають послідовність дій (операцій) судової правотворчості, що є необхідною і достатньою для створення та оприлюднення якісного судового правотворчого акту.

Необхідно розмежовувати технолого-рекомендаційні та технолого-правові процедури судової правотворчості, так як недотримання останніх породжує юридичні наслідки.

Процес судової правотворчості складається із відповідних стадій: 1) створення судового правотворчого акту та 2) надання йому юридичної сили. Кожній стадії судової правотворчості притаманні певні технологічні процедури. На стадії створення судового правотворчого акту технологічні процедури пов'язані: 1) із виявленням передумов судової правотворчості, 2) із виробленням нормативно-правових позицій, 3) із оформленням нормативно-правових приписів у судовому правотворчому акті. Стадії надання судовому правотворчому акту юридичної сили притаманна така послідовність дій (операцій): 1) визначення параметрів його дії та їх оформлення у судовому правотворчому акті, 2) доведення змісту судового правотворчого акту до його адресатів.

10. Особливості технологічних процедур прецедентної судової правотворчості на стадії створення судового нормативно-правового прецеденту полягають: 1) у виявленні нормативно-правової прогалини (вакууму), що перешкоджає вирішенню судової справи, та у встановленні допустимості її заповнення; 2) у виробленні нормативно-правової позиції у зв'язку із фактичними обставинами судової справи; 3) в оформленні нормативно-правового припису, разом із прийнятим на його основі індивідуальним приписом, у судовому рішенні.

На стадії надання судовому нормативно-правовому прецеденту юридичної сили специфіка технологічних процедур проявляється: 1) у поширенні прямої дії щодо фактичних обставин наступних аналогічних справ, і зворотньої дії в часі щодо фактичних обставин розглянутої справи, та у відокремленому встановленні моменту набуття чинності нормативно-правового та індивідуального припису; 2) у доведенні його змісту до сторін у вирішеній судовій справі, а також до невизначеного кола осіб.

11. Особливості технологічних процедур регламентної судової правотворчості на стадії створення судового регламенту пов'язані: 1) із виявленням потреб в організації та впорядкуванні своєї внутрішньої діяльності та із підтвердженням повноважень щодо самостійного їх вирішення; 2) із виробленням процесуальних правових позицій на виконання та відповідно до нормативно-правових приписів «статусних» актів; 3) із оформленням процесуальних нормативно-правових приписів у самостійному документі.

На стадії набрання юридичної сили судовим регламентом спостерігаються такі особливості технологічних процедур, як: 1) надання йому прямої дії в часі та відносно тривалого періоду для набуття ним чинності 2) доведення змісту судового регламенту як до суддів відповідних судових органів, так і до невизначеного кола осіб.

12. В Україні наявна лише регламентна судова правотворчість. Результатами її здійснення є регламенти Конституційного Суду та пленумів Верховного Суду та Вищого господарського суду України. Пленуми Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ще не реалізували законодавчого повноваження на прийняття своїх регламентів.

13. Обгрунтовано можливість запровадження прецедентної судової правотворчості у судочинство вищих судових органів в Україні. Так, нормоконтрольна модель судової правотворчості необхідна для діяльності Конституційного Суду України та Вищого адміністративного суду України. Уніфікаційна модель судової правотворчості доцільна в судочинстві вищих судів загальної юрисдикції. Компетенційна модель судової правотворчості можлива за умови уповноваження вищих судових органів на розгляд та вирішення компетенційних спорів. Правозахисна модель судової правотворчості Конституційного Суду України можлива після запровадження інституту індивідуальної конституційної скарги.

14. Сформовано пропозиції щодо впровадження та удосконалення технології судової правотворчості в Україні. Удосконалення регламентної технології судової правотворчості пов'язане із деталізацією процедур здійснення повноважень відповідних судових органів та виключенням із регламентів нормативних приписів, що дублюють законодавчі положення. Водночас впровадження технології прецедентної судової правотворчості передбачає законодавче закріплення правотворчих повноважень Конституційного Суду України та вищих судів загальної юрисдикції, а також встановлення у законодавстві відповідних технологічних процедур, що потребуватиме внесення низки законодавчих змін у процесуальні інститути, зокрема, касаційного провадження, перегляду судових рішень, рішень касаційних судів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стецик Н. Судова правотворчість: загальнотеоретичні аспекти / Н. Стецик // Матеріали ХIV регіональної науково-практичної конференції. 6 лютого 2008 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. - С. 38-40.

2. Стецик Н. В. Судова правотворчість: загальнотеоретична характеристика [Електронний ресурс] / Н. В. Стецик // Часопис Академії адвокатури України. - 2010. - № 3 (8). - С. 1-6. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2010-3/10snvpzh.pdf.

3. Стецик Н. В. Судова правотворчість у правовій системі Франції / Н. В. Стецик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць / Головний редактор Б. В. Щур. - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - Вип. 3. - С. 90-97.

4. Стецик Н. В. Судова правотворчість у правовій системі Федеративної Республіки Німеччини / Н. В. Стецик // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - Вип. 4. - С. 121-128.

5. Стецик Н. Судова правотворчість у Франції та ФРН: теоретичні та порівняльно-правові аспекти / Н. Стецик // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23 квітня 2010 року). - К., 2010. - Ч І. - C. 67-69.

6. Стецик Н. Особливості судової правотворчості у континентальному праві / Н. Стецик // Матеріали ХVI регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2010 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - С. 38-39.

7. Стецик Н. В. Основні моделі судової правотворчості у континентальному праві / Н. В. Стецик // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових праць / За ред. Ю. С. Шемчушенка, І. С. Гриценка, М. Б. Бучка; упор. О. В. Кресін. - К.: Логос, 2010. - С. 119-121.

8. Стецик Н. Судова правотворчість у континентальному праві: загальнотеоретична характеристика / Н. Стецик // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2010. - Вип. 51. - С. 15-19.

9. Стецик Н. Судовий прецедент: теоретичні та порівняльно-правові аспекти / Н. Стецик // Матеріали ХV регіональної науково-практичної конференції. 4-5 лютого 2009 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - С. 39-41.

10. Стецик Н. В. Прецедентні акти судової правотворчості у континентальному праві: теоретико-порівняльні аспекти / Н. В. Стецик // Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти: матеріали ІІ Всеукраїнського круглого столу (28 травня 2010 року) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів: ЛьвДУВС, 2010. - С. 271-276.

11. Стецик Н. Судові правотворчі акти: загальнотеоретична характеристика / Н. Стецик // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2011. - Вип. 52. - С. 27-32.

12. Стецик Н. Правотворча технологія: розмежування від суміжних понять / Н. Стецик // Матеріали ХVII регіональної науково-практичної конференції. 3-4 лютого 2011 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2011. - С. 36-37.

13. Стецик Н. В. Деякі аспекти технології судової правотворчості [Електронний ресурс] / Н. В. Стецик // Часопис Академії адвокатури України. - 2011. - № 1 (10). - С. 1-6. - Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2011-1/11snvtsp.pdf.

АНОТАЦІЯ

Стецик Н. В. Технологія судової правотворчості: загальнотеоретична характеристика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертація присвячена загальнотеоретичному аналізу технології судової правотворчості. У роботі виявляється юридична природа судової правотворчості, здійснюється її класифікація; встановлюються основні ознаки технології судової правотворчості, її структура; виявляються техніко-правові засоби судової правотворчості та правила їх використання; встановлюється природа технологічних процедур судової правотворчості, їх особливості у прецедентній та регламентній судовій правотворчості. У дисертації виокремлюються основні моделі судової правотворчості у континентальному праві: нормоконтрольна, компетенційна, уніфікаційна, правозахисна та регламентна. У дисертації характеризується природа судового нормативно-правового прецеденту та судового регламенту; виявляються можливості та параметри здійснення судової правотворчості в Україні; сформовано пропозиції щодо впровадження прецедентної та удосконалення регламентної технології судової правотворчості в Україні.

Ключові слова: правотворчість, судові правотворчі акти, технологія судової правотворчості.

АННОТАЦИЯ

Стецык Н. В. Технология судебного правотворчества: общетеоретическая характеристика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2011.

Диссертация посвящена общетеоретическому анализу технологии судебного правотворчества. В работе устанавливается юридическая природа судебного правотворчества, осуществляется его классификация; уточняется понятие судебного правотворчества, судебного правотворческого акта; выделяются основные модели судебного правотворчества в континентальном праве: нормоконтрольная, компетенционная, унификационная, правозащитная и регламентная. В диссертации технология судебного правотворчества определяется как система специфических правил применения технико-правовых средств в процессе создания и опубликования качественного судебного правотворческого акта, устанавливаются и главные составляющие ее структуры, выявляется природа технологических процедур судебного правотворчества, ее особенности в прецедентном и регламентом судебном правотворчестве, технико-технологические средства и правила их использования, дается характеристика судебного нормативно-правового прецедента и судебного регламента.

Важным для создания еффективной технологии судебного правотворчества представляется дифференциация процесса на стадии: создание судебного правотворческого акта и преобретение им юридической силы.

Особенности технологических процедур судебного правотворчества расскрываются в соответствии с ними на стадии создания судебного правового прецедента: определяется пробел, устанавливается возможность его заполнения; вырабатывается нормативно-правовая позиция в соответствии с фактичекими обстоятельствами судебного дела; оформляется нормативно-правовое предписание в судебном решении; а на стадии преобретения судебным прецедентом юридической силы: определяется прямое действие по отношению к аналогичным делам и обратная сила - к фактическим обстоятельствам решенного дела; доведение его содержания к сведению сторон судебного дела, а также к неопределенному кругу лиц. В то же время, на стадии создания судебного регламента выявляется потребность в организации и упорядочении внутренной деятельности суда; создание процесуальной правовой позиции; оформление нормативно-правового предписания в самостоятельном документе; а на стадии приобретения юридической силы: предоставление прямого действия; доведение содержания судебного регламента к сведению как судей соответствующих судов, так и иных субъектов.

Ключевые слова: правотворчество, судебные правотворческие акты, технология судебного правотворчества.

SUMMARY

Stetsyk N. V. Technology of Judicial Law-making Activity: General Theoretical Characteristics. - Manuscript.

Thesis for attainment of the scientific degree of the Candidate of Legal Sciences, speciality 12.00.01. - Theory and History of State and Law; History of Political and Law Doctrine. - Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2011.

The Thesis is dedicated to the general theoretical analysis of the technology of judicial law-making activity. The paper reveals legal nature of judicial law-making activity, provides its classification; determines basic features of the technology of judicial law-making activity, its structure, nature of technological procedures of judicial law-making activity, its peculiarities in precedential and regulative judicial law-making activity, determines technical and technological means and rules of their application. The paper marks out the basic models of judicial law-making activity in continental law: in the sphere of legal rules control, in the sphere of competence disputes, in the sphere of unification of judicial practice, in the sphere of legal defense, in the sphere of inner regulation. The paper characterizes the nature of judicial normative precedent and judicial regulation; reveals possibilities and parameters of judicial law-making activity in Ukraine; formulates propositions concerning the introduction of precedential and improving of regulative judicial law-making activity in Ukraine.

Key words: law-making activity, judicial law-making activity acts, technology of judicial law-making activity.

Размещено на Allbest.ru