2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут

приватного права і підприємництва

НАЦІОНАЛЬНОЇ Академії правових наук України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Житлові права у спадкових правовідносинах

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Солтис Ніна Борисівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у науковому відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

академік НАПрН України

Луць Володимир Васильович,

Академія муніципального управління,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Заіка Юрій Олександрович,

Національна академія внутрішніх справ,

начальник кафедри цивільного права і процесу

кандидат юридичних наук, доцент

Нецька Любов Степанівна,

Національна академія прокуратури України,

професор кафедри представництва інтересівгромадян і держави у суді та нагляду за додержанням і застосуванням законів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із способів набуття права на житло є отримання його у спадщину. Крім того, на підставі спадкування у фізичних осіб може виникати право користування житлом за заповідальним відказом або сервітутом. Доводиться констатувати, що чинне законодавство України не відповідає сучасним потребам спадкування житла. Так, чинний Цивільний кодекс України (надалі - ЦК України) містить певні прогалини, зокрема, щодо визначення місця відкриття спадщини, способу прийняття спадщини, надання переважного права при поділі житла, отримання свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухомість. Крім того, ні Житловий кодекс УРСР, ні проект Житлового кодексу України не враховують передбачену цивільним законодавством можливість фізичних осіб набути право власності або право користування житлом за заповідальним відказом.

Окремо варто відзначити, що спори між спадкоємцями з приводу житла є однією з найпоширеніших категорій цивільних справ. При цьому судова практика в таких справах не завжди є однаковою.

Вищевказаний стан вітчизняного законодавства та правозастосовної практики щодо спадкування житла обумовлює необхідність проведення наукових досліджень житлових прав у спадкових правовідносинах. І хоча дана проблематика вже неодноразово ставала предметом наукових пошуків, все ж таки залишається потреба визначити поняття спадкування житла, юридичну природу і особливості здійснення житлових прав у спадковому правонаступництві, дослідити правовідносини, що складають при набутті права користування житлом за заповідальним відказом та сервітутом.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-цивілістів: С. С. Алєксєєва, Б. С. Антимонова, Л. М. Баранової, В. І. Борисової, Л. К. Буркацького, В. В. Валах, А. В. Вишнякової, Д. М. Гєнкіна, А. О. Гелич, К. О. Граве, Л. Ю. Грудциної, М. К. Галянтича, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, В. К. Дронікова, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заіки, Н. В. Залюбовської, А. Г. Кравчук, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, О. Є. Кухарєва, І. М. Кучеренко, С. Н. Ландкофа, В. В. Луця, Р. А. Майданника, С. В. Мазуренко, І. Є. Манилова, Є. О. Мічуріна, П. С. Нікітюка, М. Е. Рахманкіної, З. В. Ромовської, Є. О. Рябоконя, А. П. Сергєєва, І. В. Спасибо-Фатєєвої, С. А. Степанова, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Є. І. Фурси, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, Б. Б. Черепахіна, В. Ю. Чуйкової, Н. П. Шами , Я. М. Шевченко тощо.

Разом із тим відсутність дисертаційних та монографічних досліджень, присвячених житловим правам у спадкових правовідносинах, зумовлює необхідність проведення такого дослідження, що визначає актуальність і своєчасність цієї праці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України 28 березня 2007 року (протокол № 3). Робота виконувалась у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України в рамках науково-дослідних тем «Методологічні засади приватного права» (номер державної реєстрації 0103U003101) та «Проблеми здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення механізму цивільно-правового регулювання спадкових відносин щодо житла та вирішення теоретичних і практичних проблем спадкування житла.

Для досягнення цієї мети в дослідженні були поставлені такі завдання:

– виокремити наукові положення щодо поняття «житлових прав» як об'єкта спадкових правовідносин;

– виявити особливості законодавчого закріплення норм, що регулюють спадкування житлових прав;

– визначити механізм правового регулювання спадкових відносин щодо житла;

– узагальнити підстави виникнення житлових прав у спадкових правовідносинах за заповітом та за законом, а також права користування житлом за заповідальним відказом і встановленим у заповіті сервітутом;

– проаналізувати способи прийняття спадщини, у складі якої є житлові права;

– з'ясувати переважне право спадкоємців при поділі житла;

– визначити порядок оформлення житлових прав при спадкуванні;

– сформулювати наукові висновки та пропозиції з удосконалення положень чинного законодавства, що регулюють спадкові правовідносини щодо переходу житлових прав.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі виникнення та здійснення фізичними особами житлових прав у спадкових правовідносинах.

Предметом дослідження є правові акти України та деяких зарубіжних держав, які регулюють спадкові правовідносини та закріплюють житлові права, практика їх застосування, а також наукові погляди, концепції та ідеї вітчизняних і зарубіжних вчених на житлові права у спадкових правовідносинах.

Методи дослідження. Поставлені завдання у дисертаційному дослідженні були вирішені за допомогою загальнонаукових та спеціальних методів. Зокрема, діалектичний метод використано для з'ясування місця житлових прав у спадкових правовідносинах, співвідношення понять «житлові права», «право на житло» та «спадкування житла» (підрозділи 1.1, 1.2 дисертації). За допомогою формально-логічного методу було виявлено особливості спадкування житлових прав (підрозділ 1.2 дисертації). Системно-функціональний метод дозволив виявити підстави спадкування житлових прав: виникнення права власності на житло за заповітом та за законом, виникнення права користування із заповідального відказу та сервітуту, спадкування прав та обов'язків на житло, що виникають із договірних зобов'язань (підрозділи 2.2, 2.3 дисертації). У процесі роботи також використовувався порівняльно-правовий метод, що дозволило співвіднести норми чинного законодавства України із відповідним нормами законодавства Російської Федерації, Франції, Німеччини, а також визначити особливості спадкування житла, підстави набуття житлових прав, особливості оформлення житлових прав, що виникають у порядку спадкування (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1 - 3.3 дисертації). За допомогою логіко-юридичного методу зроблено висновки щодо удосконалення та подальшого розвитку правового регулювання житлових прав у спадкових правовідносинах (підрозділи 2.3, 3.1 - 3.3 дисертації).

Наукова новизна одержаних результатів виражається в наступних положеннях, що виносяться на захист.

Вперше:

1) сформульовано поняття «спадкування житлових прав», під якими слід розуміти перехід від спадкодавця до спадкоємців в порядку правонаступництва права власності на житло, прав та обов'язків на житло, які виникли у спадкодавця з укладених ним договорів і набуття встановленого у заповіті права користування житлом;

2) запропоновано встановити, що прийняття будь-яким спадкоємцем спадщини, у складі якої є житлові права, може здійснюватись виключно шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини;

3) обґрунтовано доцільність при поділі спадщини між спадкоємцями надати особам, які мали разом із спадкодавцем на праві спільної власності житло, і є спадкоємцями, переважне право на виділ їм частки спадкодавця у праві власності на таке житло;

Удосконалено:

4) аргументація необхідності заміни місцями третьої (рідні дядько та тітка спадкодавця) та четвертої (особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини) черги спадкоємців за законом;

5) поняття «заповіту», під яким пропонується розуміти реалізацію особистої заповідальної правосуб'єктності заповідачем на випадок своєї смерті, що передбачає перехід прав та обов'язків, які належать йому та можуть належати у майбутньому;

6) обґрунтування необхідності здійснювати обов'язкову державну реєстрацію права користування нерухомим майном, що виникає на підставі заповідального відказу.

Дістали подальшого розвитку:

7) положення про те, що до заповіту можуть бути включені, зокрема, розпорядження спадкодавця з приводу: а) права на житло, яке належало йому на праві власності (реальне волевиявлення) або буде належати йому у майбутньому (абстрактне волевиявлення); б) права користування житлом на підставі заповідального відказу або встановлення сервітуту;

8) обґрунтування доцільності у всіх випадках вважати місцем відкриття спадщини, у складі якої є права на нерухоме майно, не місце проживання спадкодавця, а місцезнаходження відповідного нерухомого майна або основної його частини;

9) аргументація того, що у випадку спадкування тим із подружжя, який пережив спадкодавця, частки у спільній сумісній власності подружжя на житло, доцільно оформлювати єдине свідоцтво, яке б засвідчувало і право власності спадкоємця на частку в спільному майні подружжя, і його право на спадщину (щодо частки, яка належала спадкодавцеві).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих дисертантом висновків:

1) у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки загальних питань спадкування житлових прав;

2) в законотворчій діяльності - для узгодження норм цивільного та житлового законодавства, що регулюють житлові права фізичних осіб у спадкових правовідносинах. Конкретні пропозиції про внесення змін і доповнень до чинного та перспективного законодавства України викладені у Додатку А;

3) у навчальному процесі - при викладанні та при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Цивільне право», «Спадкове право», «Житлове право»;

4) у правозастосовній діяльності, зокрема, у нотаріальній практиці при вчиненні нотаріальних дій, пов'язаних із спадкуванням, а також у судовій практиці при розгляді та вирішенні справ щодо спадкових правовідносин.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною самостійною науковою працею, в якій висвітлений авторський підхід до правового регулювання спадкових відносин щодо житла. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані дисертанткою самостійно. У колективній монографії «Правове регулювання майнових відносин в Європейському Союзі» за загальною редакцією О. Д. Крупчана (Тернопіль, 2008), дисертантці належить 100 % змісту Розділу 3 «Правове регулювання спадкування в Україні та державах-членах Європейського Союзу».

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України. Також вони оприлюднювались на: Міжнародній науковій конференції молодих учених «Шості осінні юридичні читання» (26?27 жовтня 2007 р., м. Хмельницький); круглому столі «Проблеми здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах євроінтеграції» (12 жовтня 2007 р., м. Хмельницький); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (30-31 травня 2008 р., м. Острог); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (28-29 листопада 2008 р., м. Хмельницький.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Європейські орієнтири муніципального управління» (14 березня 2008 р., м. Київ); науково-практичному семінарі «Проблеми формування та реалізації державної житлової політики» (5 вересня 2008 р., м. Київ); науково-практичній конференції «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони і захисту приватних прав в Україні та ЄС» (12 листопада 2008 р., м. Київ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методология частного права: современное состояние и перспективы развития» (22-23 травня 2009 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Восьмі осінні юридичні читання» (4-5 грудня 2009 р., м. Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (8-9 жовтня 2009 р., м. Київ); круглому столі «Проблеми оптимізації цивільного процесу в сучасних умовах судової реформи» (28-29 травня 2010 р., с. Залізний Порт, Херсонська обл.); Міжнародній проблемно-науковій міжгалузевій конференції «Інформаційні проблеми комп'ютерних систем юриспруденції, енергетики, економіки, моделювання та управління» (1?4 червня 2010 р., м. Бучач); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Дев'яті осінні юридичні читання» (12-13 листопада 2010 р., м. Хмельницький); науково-практичному круглому столі: «Пан'європейська кодифікація цивільного права та її значення для систематизації цивільного законодавства України» (19 листопада 2010 року, м. Хмельницький).

Публікації. Основні висновки і теоретичні положення дослідження знайшли відображення у 20 наукових працях, зокрема, у розділі колективної монографії, брошурі, 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, а також у 13 тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, 3 розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, додатку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Обсяг додатку - 3 сторінки. Список використаних джерел, що складається із 169 найменувань, викладений на 18 сторінках

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, зазначається її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, дається характеристика об'єкта, предмета і методологічної основи дослідження, формулюються положення наукової новизни, яка виноситься на захист, висвітлюється особистий внесок здобувача, розкривається практичне значення та апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1. «Загальні положення щодо спадкування житлових прав» складається із 2-х підрозділів, присвячених дослідженню поняття «житлові права», його співвідношення з поняттям «житло», видів житла, а також механізму регулювання спадкування житлових прав.

У підрозділі 1.1. «Житлові права як об'єкт спадкового правонаступництва» досліджено визначення поняття «житлові права» в науковій доктрині. Зазначено, що в правовій науці існує певна невизначеність у застосуванні поняття «житлове право» та «право на житло». Зазвичай, поняття «житлові права» і «право на житло» ототожнюють. Проте існують погляди на те, що ці поняття співвідносяться як родове і видове, і навпаки. З цього приводу в дисертації обґрунтовується думка про те, що у спадкових правовідносинах поняття «житлові права» позначає сукупність суб'єктивних прав на житло. право житловий спадщина заповіт

З приводу об'єктивного розуміння «житлового права», дисертантка відзначає, що його зміст зводиться до одного - сукупності загально-правових (конституційних) та конкретно визначених (галузевих) норм, що регулюють відносини з приводу задоволення особою потреби у житлі.

У разі спадкування житла до спадкоємців переходить житло, яке належало спадкодавцю на праві власності, а також деякі права та обов'язки, які можуть задовольнити житлову потребу спадкоємців та інших осіб. Звертається увага на те, що у разі спадкування житла, набутого спадкодавцем за договором довічного утримання, до спадкоємців, крім права власності на житло, переходять ще обов'язки спадкодавця як набувача за договором довічного утримання. З приводу набувальної давності відзначається, що спадкоємець, який заявляє про давність володіння житлом, може приєднати до часу свого володіння ним увесь час, протягом якого цим житлом володів спадкодавець (спадкодавці).

Зроблено висновок, що особливості спадкування житла зумовлюються правовим режимом житла.

У підрозділі 1.2. «Механізм регулювання спадкових відносин у цивільному праві України» розглянуто механізм регулювання спадкових відносин та його елементи. Як елементи механізму регулювання спадкових відносин розглядаються: норми права, правовідношення, здійснення права на спадкування житла, юридичні факти (смерть особи, факт проживання). Досліджено поняття «місце проживання». З'ясовано, що «місце проживання» є загальним поняттям, під яким розуміється: «місце реєстрації», «місце проживання неповнолітніх, недієздатних», «постійне місце проживання», «останнє постійне місце проживання», «тимчасове місце проживання», «останнє тимчасове місце проживання» тощо. На підставі дослідження механізму регулювання спадкових відносин у цивільному праві сформульоване поняття «спадкування житлових прав».

Розділ 2. «Підстави набуття права на житло при спадкуванні» складається із 3-х підрозділів, присвячених юридичним фактам, що формують підстави спадкування за заповітом та законом, а також юридичним фактам, що надають можливість фізичним особам на підставі заповіту набути право користування житлом.

У підрозділі 2.1. «Юридичні факти в процесі формування підстав спадкування на етапі відкриття спадщини» розглядаються юридичні факти, які формують підстави спадкування житлових прав.

В ЦК України спадкування поділяється на види (за заповітом і за законом) за ознакою підстави спадкування. У ст. 1111 ЦК Російської Федерації прямо зазначено, що підставами для спадкування є заповіт або закон. В дисертації наголошується на необхідності розмежування понять «види спадкування» і «підстави спадкування».

Смерть спадкодавця є спільним та обов'язковим юридичним фактом для всіх видів спадкування. Пропонується під юридичним фактом ? смертю спадкодавця розуміти юридичний склад сукупності фактичних і юридичних ознак, що спричиняють виникнення спадкових відносин у спадкоємців. Смерть як фактична обставина ? це життєва обставина (подія), яка призвела до фізіологічного припинення існування фізичної особи. Смерть як юридична обставина ? це офіційна констатація події у формі державної реєстрації юридичного факту смерті фізичної особи.

Дисертант підтримує висловлену у науці позицію, що ознака «суворої послідовності» є визначальною у формуванні наявних видів спадкування, яка передбачає наявність юридичних фактів у чітко визначеному законодавством порядку та наявність їх всіх разом і у певний час.

Розглядається позиція деяких авторів щодо доцільності виділення окремих видів (підвидів) спадкування: спадкування обов'язкової частки та змішаний вид спадкування. Дисертант не підтримує необхідність такого виділення, а вважає їх підставами, що зумовлюють особливий порядок спадкування.

Досліджуються особливості спадкування житла за спадковим договором. При цьому відзначається, що спадковий договір є підставою для переходу житла у власність, при цьому смерть відчужувача не є його обов'язковою умовою. Тому, спадковий договір не є підставою спадкування. У підрозділі 2.2. «Набуття житлових прав фізичними особами при спадкуванні за заповітом та за законом» досліджені види спадкування в контексті набуття права власності на житло та права користування ним.

Право визначати долю свого житла на випадок смерті є елементом правоздатності особи. Правоздатність та дієздатність заповідача у сукупності складають поняття заповідальної правосуб'єктності, що є складовою загальної цивільної правосуб'єктності. Дисертантка підтримує позицію деяких авторів щодо доцільності виділення окремої категорії заповідальної правосуб'єктності.

Законодавство надає право заповідачу на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. В заповіті він має право охопити як ті права та обов'язки, які йому належали на момент складання заповіту, та й ті, що можуть виникнути у майбутньому. Таке розпорядження житловими правами на користь спадкоємців та відказоодержувачів пропонується дисертантом розглядати відповідно як реальне та абстрактне волевиявлення.

Зроблено висновок, що спадкування за законом є субсидіарним способом спадкування житла, оскільки застосовується тільки за відсутності заповіту, а також, якщо заповіт охоплює лише частину спадкового майна. При спадкуванні за законом права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців відповідно до встановленої черговості. При цьому запропоновано поміняти місцями третю і четверту черги спадкоємців, зважаючи на потребу надання переваг спадкоємцям, які належать до членів сім'ї спадкодавця, адже наразі до четвертої черги спадкоємців за законом належать особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років до часу відкриття спадщини. Також при обґрунтуванні вищевказаної пропозиції дисертантка виходила з того, що відповідно до ч. 4 ст. 2 СК України сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням не регулюються сімейним законодавством, і родинні стосунки між такими особами не передбачають обов'язку утримання.

У підрозділі 2.3. «Право користування житлом, що виникає із спадкових правовідносин» розглядається право користування житлом, що виникає у фізичних осіб на підставі заповіту із заповідальним відказом або встановленням сервітуту.

Відзначається, що чинне житлове законодавство України не регулює житлові відносини, що виникають із заповідального відказу. Не передбачаються відповідні норми і в проекті Житлового кодексу України, що вимагає внесення в нього відповідного доповнення.

Досліджено право користування житлом, яке може виникнути у спадкоємців за сервітутом, встановленим у заповіті. Особливістю такого сервітуту є те, що: він встановлений заповітом; є особистим; носить безоплатний характер; є довічним правом і не переходить до спадкоємців; встановлюється лише власником житла, який має право визначати порядок користування окремими жилими приміщеннями.

Розділ 3. «Здійснення права на житло у спадкових правовідносинах» складається із 3-х підрозділів, присвячених реалізації спадкоємцями суб'єктивного права на житло. Розглядаються способи прийняття житла у спадщину, питання поділу житла між спадкоємцями та оформлення житлових прав, що перейшли у спадщину.

У підрозділі 3.1. «Правові способи прийняття житла у спадщину» проведено аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства та поглядів науковців щодо способів прийняття спадщини.

ЦК України передбачає два способи прийняття спадщини: фактичний та юридичний. Фактичне прийняття спадщини встановлює презумпцію прийняття, що передбачено ч. 3 ст. 1268 ЦК України, за умови постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Юридичний спосіб передбачає подачу нотаріусу заяви про прийняття спадщини особисто або законним представником (ст. 1269 ЦК України).

Проведено порівняльний аналіз норм про прийняття спадщини за ЦК України та ЦК Російської Федерації. На основі такого аналізу наголошено на відсутності у вітчизняному законодавстві переліку дій (крім проживання), які б підтверджували фактичне прийняття спадщини, тоді як ст. 1153 ЦК Російської Федерації передбачає вчинення спадкоємцем дій, що засвідчують фактичне прийняття спадщини: а) вступ спадкоємця у володіння або управління спадковим майном; б) вжиття заходів щодо збереження спадкового майна, захисту його від посягань третіх осіб; в) здійснення за свій рахунок утримання спадкового майна; г) оплата за свій рахунок боргів спадкодавця або отримання від третіх осіб належних спадкодавцеві грошових коштів.

У зв'язку з тим, що прийняття спадщини за ЦК України залежить від активного або пасивного волевиявлення дисертантом пропонується способи прийняття спадщини іменувати як активний та пасивний. Активний спосіб прийняття спадщини полягає у зверненні спадкоємця до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Пасивне прийняття спадщини ? це пасивна поведінка спадкоємця щодо здійснення ним суб'єктивного права на спадкування, яка відповідно до чинного законодавства України може мати місце у випадках постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Постійне місце проживання разом із спадкодавцем підтверджується реєстрацією місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця, або іншими документами, визначеними законом.

Для відказоодержувачів спосіб прийняття спадщини є виключно пасивним, адже ст. 1271 ЦК України встановлює презумпцію прийняття заповідального відказу, яка не передбачає подання письмової заяви про прийняття заповідального відказу на право користування житлом.

В дисертації обґрунтовується доцільність встановлення обов'язкового для всіх спадкоємців правила про необхідність подачі заяви про прийняття спадщини, до складу якої входить нерухоме майно. Введення такої норми, на думку дисертантки, дозволить запобігти численним судовим спорам щодо прийняття спадщини.

У підрозділі 3.2. «Поділ успадкованого житла між спадкоємцями» виявлено особливості поділу між спадкоємцями житла, набутого у спадщину.

Частка у спадщині кожного спадкоємця може існувати у вигляді ідеальної або реальної частки, які визначаються у свідоцтві про право на спадщину в арифметичному виразі.

В дисертації розглядаються особливості спадкування житла, які виникають при поділі спадщини між спадкоємцями: 1) при визначенні арифметичної частки у спадщині кожного спадкоємця за заповітом або за законом; 2) при виділі частки житла у натурі, враховуючи його класифікацію як неподільної речі; 3) при встановленні режиму спільної власності на житло, у разі якщо спадкоємці були його співвласниками разом із спадкодавцем, що має істотне значення для переважного права на виділ житла в натурі; 4) при поділі житла, яке належало подружжю на праві спільної власності; 5) при укладенні договору про поділ спадщини, до складу якої входить житло; 6) при перерозподілі спадщини, до складу якої входить житло, у разі неможливості передати новому спадкоємцю частину житла в натурі.

У підрозділі 3.3. «Оформлення житлових прав, які переходять у спадщину» розглядається оформлення прав на житло як спадкове майно.

Правове оформлення спадкового майна є сукупністю правових дій, в результаті яких визначається частка участі спадкоємця у спадковому майні та отриманні права на розпорядження ним. Таке право підтверджується правовстановлюючим документом, яким є свідоцтво про право на спадщину. Отримання свідоцтва про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст. 1297 ЦК України).

Визначено ознаки оформлення спадщини, у складі якої є житло: 1) встановлений законом обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на житло; 2) свідоцтво видається на ім'я кожного спадкоємця, із зазначенням імені та ідеальної або реальної частки у спадщині на житло інших спадкоємців; 3) свідоцтво видається після закінчення строку для прийняття спадщини, з врахуванням підстав, за яких припиняється видача свідоцтва; 4) свідоцтво видається після перевірки юридичних фактів, які є обов'язковими для етапу відкриття та прийняття спадщини; 5) свідоцтво є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності спадкоємця на житло; 6) обов'язок спадкоємця зареєструвати право власності на житло в органах, які здійснюють державну реєстрацію.

Досліджується питання строків видачі свідоцтва про право на спадщину. На законодавчому рівні визначений строк початку видачі свідоцтва про право на спадщину, який починається після шести місяців з часу відкриття спадщини, та не обмежується строком для отримання свідоцтва про право на спадщину.

Проаналізовано норми ЦК України та ЦК Російської Федерації щодо дострокової видачі свідоцтва. Зазначено, що вітчизняним законодавством не передбачено дострокової видачі свідоцтва, крім видачі дозволу на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 1298 ЦК України). Тоді, як в ст. 1163 ЦК Російської Федерації визначені такі підстави для дострокової видачі свідоцтва про право на спадщину: прийняття спадщини спадкоємцями; заява спадкоємців про дострокову видачу їм свідоцтва про право на спадщину; наявність доказів про відсутність інших спадкоємців, які претендують на спадщину або його частину, крім осіб, які звернулися за видачею свідоцтва. Дисертантка не підтримує висловлювану науковцями позицію щодо необхідності передбачити у вітчизняному законодавстві підстави для дострокової видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки, досить часто, не всі спадкоємці є необізнаними про смерть спадкодавця.

Проаналізовано оформлення успадкованих житлових прав і обов'язків, які виникають із договірних зобов'язань за договорами довічного утримання та іпотечного договору. При оформленні свідоцтва про право на спадщину у складі якої є житловий будинок у тексті свідоцтва про право на спадщину, крім посилання на документ, на підставі якого спадкодавцеві належав будинок на праві власності, зазначається розмір земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Проаналізовано оформлення свідоцтва про право на спадщину на житло, що є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначається, що на разі одному із подружжя, який пережив спадкодавця, видається два свідоцтва: одне - на його частку у спільному майні подружжя, а друге - на спадкову частку у спільному майні. Робиться висновок про те, що дана процедура оформлення є занадто ускладненою, оскільки передбачає окрему державну реєстрацію прав на частки у спільному майні.

В нотаріальному провадженні підлягають оформленню також і житлові права, які виникають з права користування житловим приміщенням. Вказується на недосконалість чинного законодавства з цього питання.

Відзначається, що право власності на житло, що перейшло у спадщину, виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна. Вказується на недосконалість даної норми закону (ч. 2 ст. 1299 ЦК України) у зв'язку з тим, що деякі житлові права у спадкоємців виникають ще з моменту відкриття спадщини: право користування, проживання, утримання (сплата комунальних платежів, ремонтні роботи тощо) та охорона житла.

Зазначається, що отримання свідоцтва про право на спадщину та державна реєстрація права власності на об'єкт спадщини є лише правовою процедурою, яка відстрочена у часі строком для прийняття спадщини. У зв'язку з цим підтримується позиція російського законодавця, згідно з якою право власності на спадщину, яку прийняв спадкоємець (у тому числі й на житлове приміщення), виникає з дня відкриття спадщини. Відповідно до ч. 4 ст. 1172 ГК Російської Федерації, це не залежить ні від часу його фактичного прийняття, ні від моменту державної реєстрації права спадкоємця на спадкове майно, коли таке право підлягає державній реєстрації.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні житлових прав у спадкових правовідносинах. Окрім наукових положень, які мають наукову новизну і виносяться на захист, в дисертації обґрунтовано та викладено такі найважливіші висновки і пропозиції.

1. Цивільний кодекс України не містить спеціальної норми щодо спадкування житла. Враховуючи, те, що житло відноситься до нерухомого майна, при спадкуванні житлових прав слід виходити із особливостей спадкування нерухомості.

2. Суб'єктами житлових прав у спадкових правовідносинах є лише фізичні особи, адже інші учасники цивільних правовідносин (ст. 2 ЦК України) не можуть мати потреби у житлі та не можуть набувати житлових прав.

3. Житлові права у спадкових правовідносинах переходять до спадкоємців у порядку правонаступництва. При універсальному правонаступництві житло переходить до спадкоємців у разі, якщо воно належало спадкодавцю на праві власності, а також у результаті спадкування житлових прав, що виникають із зобов'язальних відносин. При сингулярному правонаступництві відказоодержувач або сервітуарій набувають лише окреме житлове право ? право користування, що виникає із заповіту із заповідальним відказом або встановленням сервітуту.

4. Підставою виникнення права користування житлом у спадкових правовідносинах є заповідальне розпорядження, здійснене заповідачем у заповіті через заповідальний відказ або сервітут.

5. Запропоновано внести такі зміни і доповнення до чинного та перспективного законодавства України:

- викласти частину 3 ст. 1268 ЦК України у такій редакції: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується документами, які дозволяють визначити постійність проживання на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї».

- доповнити статтю 1239 ЦК України частиною 2 у такій редакції: «2. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі відмови спадкоємця від заповіту із заповідальним відказом».

- доповнити статтю 1268 ЦК України частиною 3 у такій редакції: «3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується документами, які дозволяють визначити постійність проживання на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї».

- пункт 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після слів «право користування (сервітут);» доповнити словами «право користування за заповідальним відказом;».

- доповнити ст. 1278 ЦК України частинами 3 і 4 у такій редакції:

«3. Поділ складної або складової частини речі, що входять до складу спадщини, здійснюється відповідно до частини 2 статті 187 та частини 2 статті 188 цього Кодексу як щодо єдиної речі.

4. У разі якщо поділ спадщини у натурі неможливий в силу неподільності речі, поділ спадщини між спадкоємцями здійснюється відповідно до частини 2 статті 364 цього Кодексу».

- доповнити проект Житлового кодексу України статтею 88-1 у такій редакції:

«Стаття 88-1. Користування приватним житлом, що виникає із заповідального відказу

1. Особа (відказоодержувач), якій за заповідальним відказом надано право користування житлом, користується ним на рівних правах із власником житла.

2. Право користування житловим приміщенням, надане відказоодержувачеві, не дає права проживання членам його сім'ї, якщо таке право не було зазначене у заповіті.

3. У особи (відказоодержувача), яка отримала право користування житлом на підставі заповідального відказу, виникає зобов'язання щодо оплати за житло, якщо інше не буде передбачено договором між власником житла та відказоодержувачем».

Список опублікованих АВТОРОМ праць
за темою дисертаціЇ

1. Солтис Н. Б. Спадкування житла як спосіб набуття фізичною особою житлових прав / Н. Б. Солтис ? К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. ? 40 с.

2. Солтис Н. Б. Розділ 3. Правове регулювання спадкування в Україні та державах?членах Європейського Союзу / Н. Б. Солтис // Правове регулювання майнових відносин в Європейському Союзі: Монографія / За заг. ред. О. Д. Крупчана. ? Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. ? С. 80?110.

3. Солтис Н. Б. Розвиток законодавства України щодо спадкування житлових прав громадян / Н. Б. Солтис // Приватне право і підприємництво: Зб. наук. праць: Вип. 7, 2008 р. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2008. - С. 125?133.

4. Солтис Н. Б. Гармонізація норм вітчизняного спадкового права до норм європейського права / Н. Б. Солтис // Приватне право і підприємництво: Зб. наук. праць: Вип. 8, 2009 р. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. ? С. 183?187.

5. Солтис Н. Б. Вплив юридичної класифікації речей на особливості спадкування житла / Н. Б. Солтис // Юридична Україна. ? 2009. ? № 10. ? С. 83?88.

6. Солтис Н. Б. Юридичні факти в процесі формування підстав спадкування на етапі відкриття спадщини / Н. Б. Солтис // Приватне право і підприємництво: Зб. наук. праць: Вип. 9, 2010 р. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2010. ? С. 44?49.

7. Солтис Н. Б. Набуття права власності на житло за заповітом / Н. Б. Солтис // Приватне право і підприємництво: Зб. наук. праць: Вип. 10, 2011 р. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2011. ? С. 136?140.

8. Солтис Н. Б. Особливості спадкування деяких видів житла / Н. Б. Солтис / Актуальні проблеми юридичної науки: Зб. тез Міжнар. наук. конференц. молодих учених «Шості осінні юридичні читання» (26?27 жовтня 2007 р., м. Хмельницький): У 3-х ч.: Ч. 2: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право»: - Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2007. - С.245?247.

9. Солтис Н. Б. Припинення особистих немайнових прав у зв'язку зі смертю спадкодавця / Н. Б. Солтис / Проблеми здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах євроінтеграції (12 жовтня 2007 р., м. Хмельницький): Науково-практичний стіл: Збірник тез наукових повідомлень учасників / Ред. кол. Білоусов Ю. В., Бобрик В. І. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - С. 202?205.

10. Солтис Н. Б. Адаптація норм спадкового законодавства до норм країн континентальної правової системи / Н. Б. Солтис // Європейські орієнтири муніципального управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжн. участю (14.03.2008) / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка, Т. В. Іванової. - К.: Видавничо-поліграфічний центр АМУ, у 2-х ч. Ч.1., 2008. - С.186?189.

11. Солтис Н. Б. Особливості здійснення права на спадкування в Україні та Франції / Н. Б. Солтис / Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матер. ІХ Всеукр. наук.-практ. конф. (30?31 травня, 2008 р., м. Острог). - Острог, 2008. - С. 189 - 192.

12. Солтис Н. Б. Спадкування як підстава набуття права власності на житло / Н. Б. Солтис // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики. Матеріали науково-практичного семінару. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. - С. 91?93.

13. Солтис Н. Б. Обмеження свободи заповідальних розпоряджень в законодавстві країн?учасниць ЄС / Н. Б. Солтис // Зб. тез міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28?29 листопада 2008 р.; Хмельницький університет управління та права): Ч. 3. ? Хмельницький, 2008. ? С. 260?262.

14. Солтис Н. Б. Здійснення права на спадкування в Україні та деяких країнах ЄС / Н. Б. Солтис // Механізми охорони та захисту майнових прав в Україні та ЄС (м. Київ, 12 листопада 2008 р.): Науково-практична конференція «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони і захисту приватних прав в Україні та ЄС»: Зб. матер. круглого столу / Ред. кол.: О. Д. Крупчан, М. К. Галянтич, В. І. Король, І. Е. Берестова. ? К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2008. ? С. 134?138.

15. Солтис Н. Б. Використання порівняльно-правового методу при дослідженні спадкових правовідносин / Н. Б. Солтис // Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку (м. Київ, 22?23 травня 2009 р.): Зб. матер. ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Методология частного права: современное состояние и перспективы развития» / Ред. кол. О. Д. Крупчан (голова), Н. С. Кузнєцова, Я. М. Шевченко та ін. ? К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. ? С. 113?117.

16. Солтис Н. Б. Спадкування неподільної нерухомої речі / Н. Б. Солтис // Зб. тез міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13?14 листопада 2009 р.; Хмельницький університет управління та права): Ч. 3. ? Хмельницький, 2009. ? С. 328?329.

17. Солтис Н. Б. Поділ житла при спадкуванні як складової частини речі / Н. Б. Солтис // Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ? К.: Освіта, 2010. ? С. 241?242.

18. Солтис Н. Б. Визначення часу на етапі відкриття спадщини / Н. Б. Солтис / Поступ в науку: Збірник наукових праць Бучацького інтитуту менеджменту і аудиту (за матеріалами Міжнародної проблемно-наукової міжгалузевої конференції «Інформаційні проблеми комп'ютерних систем юриспруденції, енергетики, економіки, моделювання та управління», 1-4 червня 2010 р., м. Бучач). ? 2010. ? Вип. 6. ?Т. 1. ?С. 278?279.

19. Солтис Н. Б. Встановлення юридичного факту прийняття спадщини у цивільному процесі / Н. Б. Солтис // Проблеми оптимізації цивільного процесу в сучасних умовах судової реформи: Збірник наукових матеріалів круглого столу (с. Залізний Порт, Херсонська обл., 28?29 травня 2010 р.) / За заг. ред. О. Д. Крупчана, В. І. Бобрика. ? К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. ? С. 98?101.

20. Солтис Н. Б. Право заповідача на покладення на спадкоємця обов'язку по утриманню його домашньої тварини / Н. Б. Солтис // Актуальні проблеми юридичної науки: Зб. тез міжнародної наукової конференції «Дев'яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 12?13 листопада 2010 р.): У 4-х ч. Ч. 3.: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». ? Хмельницький, 2010. ? С. 242?243.

АНОТАЦІЇ

Солтис Н. Б. Житлові права у спадкових правовідносинах. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 ? цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. ? Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва НАПрН України. - Київ, 2011.

У дисертації досліджуються питання щодо спадкування житлових прав, визначено поняття «спадкування житлових прав». Розглянуто механізм регулювання спадкових відносин у цивільному праві України та його елементи. Проаналізовано юридичні факти на етапі відкриття спадщини. Досліджено підстави спадкування (за заповітом та за законом), способи набуття права власності на житло та права користування житлом, що виникає за заповітом із заповідальним відказом та встановленням сервітуту.

Приділена увага здійсненню спадкоємцями суб'єктивного права на житло у спадкових правовідносинах шляхом отримання спадщини активним чи пасивним способом. Розглянуто особливості поділу спадкового житла між спадкоємцями. Обґрунтована необхідність оформлення свідоцтва про право користування житлом за заповідальним відказом. За результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Ключові слова: житлові права, спадкові правовідносини, житло, підстави спадкування, набуття права на житло, місце проживання.

Солтыс Н. Б. Жилищные права в наследственных правоотношениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства НАПрН Украины. - Киев, 2011.

В диссертации проведено комплексное научное исследование жилищных прав в наследственных правоотношениях. Отмечается, что наследники путем наследования реализуют как отдельное имущественное право на жилье, так и совокупность прав и обязанностей, составляющих родовое его понятие «жилищные права». Сформулировано понятие «наследование жилищных прав».

В диссертации отмечается, что Гражданский кодекс Украины не содержит специальной нормы относительно наследования жилья. Учитывая то, что жилье относиться к недвижимому имуществу, указывается, что нужно руководствоваться теми особенностями наследования, которые установлены для недвижимости.

Рассмотрен механизм регулирования наследственных отношений и его элементы: правоотношение, осуществление права на наследование жилья, юридические факты (смерть лица, проживание лица). Осуществлен анализ понятия «место жительства». В работе рассматриваются юридические факты, формирующие основания наследования жилищных прав.

Обосновывается, что приобретение жилья в наследство по завещанию является осуществлением завещателем завещательной правосубъектности как собственника жилья, которое принадлежит ему на праве собственности или будет принадлежать в будущем (реальное и абстрактное волеизъявление).

Исследуя наследование по закону, обосновывается необходимость внесения изменения в очередность призвания к наследованию по закону, а именно: предоставить предпочтение наследникам, входящим в четвертую очередь по закону (лица, которые проживали с наследодателем одной семьей не менее пяти лет до времени открытия наследства) перед лицами, которые входят в третью очередь (дядя и тетя).

В диссертации рассматриваются основания возникновения права пользования жильем в наследственных правоотношениях: завещательный отказ и сервитут. Отмечается, что действующее законодательство Украины не регулирует жилищные отношения, которые возникают из завещательного отказа, на основании чего предложено внести соответствующие дополнения в проект Жилищного кодекса Украины.

Проведен анализ отечественного и зарубежного законодательства, мнений ученых относительно способов принятия наследства (юридический и фактический). Акцентировано внимание на отсутствие в законодательстве оснований (кроме места жительства), подтверждающих фактическое принятие наследства.

Автором выявлены особенности наследования жилья, возникающие при разделе наследства между наследниками. Относительно наследования неделимого жилья, раздел которого в натуре невозможен, предлагается отдавать преимущество наследникам, которые вместе с наследодателем были совладельцами жилья.

Рассматривается оформление прав и обязанностей, которые возникают из договорных обязательств (договор пожизненного содержания, ипотечным договором, оренды жилья с правом выкупа); прав на жилье, которое принадлежало супругам на праве общей собственности; прав на наследство, в состав которого входит жилой дом, усадьба др.

В диссертации автор вносит предложение предусмотреть в Законе Украины «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их отягощений» обязательную регистрацию права пользования, возникающую из завещательного отказа, поскольку считается, что именно на основании соответствующего правоподтверждающего документа у отказополучателя возникает право пользования жильем, а также право требования от наследника выполнения завещательного отказа.

Ключевые слова: жилищные права, наследственное правоотношение, жилье, основания наследования, приобретение права на жилье, место жительства.

Soltys N. Housing rights in inheritance law relations. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the scientific degree of the Candidate of Law on the specialty 12.00.03 - civil law and civil procedure, family law, private international law. - Scientific-research Institute of Private Law and Enterprise of National Academy of Law Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The questions of inheritance of housing rights that are generic terms «housing rights», defined the notion of «inheritance of housing». The mechanism regulation ancestral relations in civil law of Ukraine and its elements. Analyzed the legal facts on the opening stage of heritage. Investigated reasons inheritance (testate and by law) as ways of acquiring property rights to housing and housing rights of use, arising under the will of the testamentary failure or installing servitude.

Study of the heirs of the subjective right to housing in hereditary legal relations. Noted that housing rights arise in the heirs by inheritance active or passive way. The features of the ancestral home of division between the heirs. Grounded on the need for registration of certificate of use for housing, failure of Will. The study formulates a number of proposals to improve current legislation.

Keywords: housing rights, legal inheritance, housing and inheritance reasons, acquiring the right to housing, accommodation.

Размещено на Allbest.ru