Теоретико-правова характеристика статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 340.1

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАТИЧНИХ ТА

ДИНАМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ В РОМАНО-ГЕРМАНСЬКІЙ

ПРАВОВІЙ СІМ'Ї

Сунєгін Сергій Олександрович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, Заслужений юрист України ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу теорії держави і права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, член-кореспондент НАПрН України ШЕВЧУК Станіслав Володимирович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук;

кандидат юридичних наук ВОВРАЖЕНЦЕВА Ксенія Петрівна, Національний університет "Одеська юридична академія", викладач кафедри галузевих юридичних дисциплін економіко-правового факультету в місті Сімферополь.

Захист відбудеться 29 квітня 2011 р. о 14.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 21 березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Тарахонич

Анотації

Сунєгін С.О. Теоретико-правова характеристика статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2011.

Вперше в рамках науки теорії держави і права на основі системного підходу здійснено комплексне дослідження статичних та динамічних елементів романо-германської правової сім'ї, визначення їх змісту, ролі, значення та механізмів реалізації. Обґрунтовано твердження, що статичні та динамічні елементи у структурі правової системи утворюють нерозривну діалектичну єдність, яка і забезпечує необхідний нормативно-організауючий вплив на суспільні відносини. Визначено структуру статичних та динамічних елементів романо-германської правової сім'ї, різні підходи до їх характеристики. Досліджено теоретико-правові аспекти нормативної, організаційної та ідеологічної частин романо-германської правової сім'ї на прикладі правових систем, що її складають. Обґрунтовано ключову роль та значення правовідносин та юридичної діяльності в структурі динамічних елементів романо-германської правової сім'ї.

Ключові слова: правова система, правова сім'я, статичні та динамічні елементи романо-германської правової сім'ї, норми права, принципи права, правова доктрина, правова культура, правовідносини, юридична діяльність.

Сунегин С.А. Теоретико-правовая характеристика статических и динамических элементов в романо-германской правовой семье. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Институт государства и права им. В.Н. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному научно-теоретическому исследованию статических и динамических элементов романо-германской правовой семьи. германський суспільний правовий

Установлено, что категория "правовая семья" имеет более абстрактный характер по сравнению с категорией "правовая система", но, в то же время, правовая семья также может рассматриваться как системное явление высшего уровня с соответствующими взаимосвязанными элементами. При этом элементный состав правовой семьи как более широкой категории экстраполируется на национальные правовые системы, которые её составляют, только в общих чертах и тенденциях их развития.

Определено понятие "статические элементы правовой системы" как стойких и относительно неизменяемых юридических средств, которые имеют универсальный характер и составляют базис правовой системы, поскольку отображают определённые идеальные юридические модели. При этом динамические элементы правовой системы представляют собой юридические средства-процессы активного характера, которые предусматривают воплощение в непосредственную социальную действительность идеальных юридических моделей путём осуществления определённых юридически значимых действий.

Осуществлено классификацию элементов правовой системы на статические и динамические: в зависимости от способа выражения юридических средств, с помощью которых обеспечивается достижение социально полезных целей.

Доказано, что нормативный и идеологический элементы романо-германской правовой семьи образовывают необходимый юридический базис или каркас, а организационный элемент выражается в наличии определённого государственного аппарата со специфической структурой и научно-исследовательских институтов юридического профиля, без которых была бы невозможна реализация любой юридической деятельности.

Также акцентируется внимание на том, что правоотношения в структуре правовой системы являются динамическим элементом, поскольку они отображают конкретный результат действия абстрактного (общего) предписания правовой нормы в поведении субъектов права, что отражает динамику социальных процессов в целом и иллюстрирует восхождение от абстрактного понимания права к конкретному. Кроме того, динамика правоотношений проявляется также и в том, что для реализации в правоотношениях модели поведения, которая заложена в правовой норме, необходимо наличие интереса и воли конкретных лиц, а также других общественных связей и отношений (например, экономических).

Установлено, что весь спектр юридической деятельности в организованном обществе имеет большое значение для усовершенствования статических элементов в романо-германской правовой семье.

Определено, что статические и динамические элементы в любой правовой системе являются взаимодополняющими и взаимообусловленными.

Ключевые слова: правовая система, правовая семья, статические и динамические элементы романо-германской правовой семьи, нормы права, принципы права, правовая доктрина, правовая культура, правоотношения, юридическая деятельность.

Sunegin S. O. Theoretic-and-legal description of static and dynamic elements in Romano-Germanic legal family. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Law), speciality 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and law doctrines. -Institute for State and Law after V. M. Koretskyi of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

Within the branches of science of public and legal theory, based on a system approach, a complex investigation of static and dynamic elements in Romano-Germanic legal family, Definition of their contents, roll, meaning and realizing mechanisms, have been held in the first time. An affirmation, that static and dynamic elements in the structure of legal system form inseparable dialectic unity just securing necessary standard-organizing influence on social relations, is substantiated. A structure of static and dynamic block of elements in Romano-Germanic legal family, different approaches to its characteristics are determined.

The applicant explores theoretic-and-legal aspects of normative, organizing (institutional) and ideological parts of Romano-Germanic legal family through the example of legal systems that make it up.

The key roll and meaning of legal relations and juridical activities in the structure of a dynamic block of elements in Romano-Germanic legal family are substantiated.

Keywords: legal system, legal family, static and dynamic elements in Romano-Germanic legal family, legal norms, principles of law, law doctrine, legal culture, legal relations, juridical activities.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Останнім часом у світі досить інтенсивно відбуваються інтеграційні та глобалізаційні процеси, які охоплюють різноманітні сфери суспільного життя, у тому числі правову. Інтеграційні та глобалізаційні зрушення загальносвітового масштабу, які відбуваються саме на рубежі XX-XXI ст., зумовили суттєві зміни у розвитку всього людства і торкнулися всіх сфер соціальної дійсності, зокрема правової. Ці зміни також викликали потребу в гармонізації як національних правових систем, так і правових сімей, які під впливом інтеграційних та глобалізаційних процесів зближуються на основі загальнолюдських цінностей, принципів верховенства права та соціальної, правової держави тощо.

Питання вивчення правових систем та правових сімей є однією з ключових наукових проблем юриспруденції, оскільки і на теперішній час серед вчених немає єдності у поглядах на те, що таке "правова система", якою є її структура та функціональне призначення.

Крім цього, без вивчення правових сімей, правових систем та їх складових неможливо зрозуміти минуле, сучасний стан та подальші перспективи розвитку як окремих її елементів (наприклад, окремих національних законодавств), так і права у світовому масштабі. Слід зазначити, що запровадження у національну правову систему України міжнародно-правових та, зокрема, європейських стандартів правової дійсності, передбачає насамперед глибинне вивчення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку та функціонування правових сімей та національних правових систем.

Останнім часом у загальнотеоретичній юридичній літературі звертається увага на те, що структуру будь-якої правової системи можна розглядати у двох вимірах: статичному та динамічному. У зв'язку із цим виникає необхідність у здійсненні глибинного аналізу статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї, визначенні ролі та значення цих елементів, що сприятиме виявленню тенденцій подальшої глобалізації та інтеграції держав передусім у рамках Європейського Союзу.

У процесі опрацювання теми проаналізовані вітчизняні та зарубіжні наукові праці, присвячені питанням правових систем та правових сімей сучасності. Науково-теоретична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках науковців у галузі теорії держави і права, філософії права, а також порівняльного правознавства. Слід особливо відзначити праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які досягли вагомих результатів у розв'язанні проблем структури та розвитку правових систем та правових сімей, зокрема: С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, Ж.Л. Бержеля, Х. Бехруза, С.Д. Гусарєва, Р. Давида, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, М. Кагадія, Ж. Карбоньє, М.І. Козюбри, О.Л. Копиленка, Р. Леже, Л.А. Луць, О.В. Малька, М.М. Марченка, Л.І. Каска, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянца, Ю.М. Оборотова, В.В. Оксамитного, Н.М. Оніщенко, Ф.М. Решетникова, А.Х. Саїдова, В.А. Сапуна, В.М. Селіванова, А.П. Семітка, В.П. Синюкова, О.Ф. Скакун, Є.В. Скурка, О.Д. Тихомирова, Ю.О. Тихомирова, М.Г. Хаустової, Л. Фрідмена, С.В. Шевчука, Ю.С. Шемшученка та ін.

Актуальні проблеми окремих структурних елементів правових систем знайшли віддзеркалення у працях: В.Г. Афанас'єва, Є.В. Бурлая, О.М. Васильєва, О.П. Вершиніна, П.Г. Виноградова, К.П. Вовраженцевої, О.В. Волошенюк, А.В. Гордимова, С.Г. Дроб'язко, А.Е. Жалинського, В. І. Камінської, В.М. Карташова, А.М. Колодія, В.І. Леушина, Л.О. Морозової, Л.П. Рассказова, Б.Б. Руденка, В.М. Скворцова, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, К. Цвайгерта, В.М. Шумилова та ін.

Не применшуючи ролі та значущості наукового доробку цих вчених, слід констатувати, що в Україні на сьогодні відсутні спеціальні комплексні наукові дослідження, присвячені розгляду і аналізу природи статичних та динамічних елементів романо-германської правової сім'ї.

Установлено, що розробки зазначених вчених здебільшого стосувалися окремих аспектів розвитку правових систем, правових сімей та визначення їх елементного складу. Водночас в юридичній літературі відсутні загальні наукові підходи визначення змісту та сутності статичних і динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї.

Загалом аналіз стану наукових розробок щодо предмета дослідження дає підстави засвідчити наукову та практичну потребу в аналізі статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї, що зумовлює актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до програми науково-дослідної діяльності Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і є складовою частиною планових тем відділу теорії держави і права "Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні" (номер державної реєстрації 0104U007590).

Мета і завдання дослідження. Метою обраного дисертаційного дослідження є з'ясування сутності, місця та ролі, особливостей формування і розвитку статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї в сучасних умовах. Для досягнення цієї мети у процесі дослідження були поставлені такі завдання:

визначити співвідношення категорій "правова система" та "правова сім'я";

проаналізувати підходи до розуміння правової системи в контексті її статичної та динамічної структури у вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі, а також напрями вивчення правових засобів та їх співвідношення із правовою системою;

проаналізувати сукупність статичних та динамічних елементів, які складають правову систему та сформулювати власну дефініцію цих категорій;

висвітлити питання трансформації романо-германської правової сім'ї на сучасному етапі та на цій основі спрогнозувати тенденції її подальшого розвитку;

з'ясувати місце, роль та значення статичних елементів у романо-германській правовій сім'ї на прикладі окремих країн шляхом здійснення поетапного аналізу її нормативної, організаційної та ідеологічної складових;

проаналізувати сутність та основні характеристики динамічних елементів у романо-германській правовій сім'ї шляхом здійснення поетапного дослідження особливостей правовідносин, правотворчої, правозастосовної та інших видів юридичної діяльності;

на підставі проведеного аналізу статичних та динамічних елементів у романо-германській правовій сім'ї визначити шляхи вдосконалення процесу інтеграції правової системи України до Європейського Союзу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані із визначенням елементного складу романо-германської правової сім'ї.

Предметом дослідження є теоретико-правова характеристика статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї.

Методологія дослідження. Дисертація написана на основі комплексного підходу до вивчення предмета дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів та підходів, яка побудована на філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних методах, що обрані з урахуванням мети та завдань дисертаційного дослідження.

За допомогою діалектичного методу було визначено основні властивості правової системи та її структурних елементів, що знаходяться у постійній взаємодії та взаємозв'язку між собою, але водночас мають лише їм притаманні ознаки та функції; герменевтичний метод був застосований у зв'язку із необхідністю пізнання та інтерпретації текстів наукових праць та інших навчальних матеріалів, що дало можливість розкрити зміст та узагальнити властивості структурних елементів романо-германської правової сім'ї; системно-структурний метод дав змогу з'ясувати зміст понять "статичні елементи правової системи" та "динамічні елементи правової системи", а також дати їх визначення; метод класифікації дозволив систематизувати концептуальні підходи до структурних елементів правової системи та правової сім'ї; історичний метод застосовувався для розгляду питань виникнення і розвитку окремих статичних та динамічних елементів романо-германської правової сім'ї; порівняльний метод використовувався з метою формулювання найбільш обґрунтованих теоретичних висновків та пропозицій щодо вдосконалення процесу європейської інтеграції України.

При дослідженні структури романо-германської правової сім'ї, розв'язанні проблеми визначення її статичних та динамічних елементів, а також при розгляді питання класифікації правових сімей застосовувалися структурний та формально-юридичний методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї, закономірностей їх будови, розвитку та функціонування.

Наукову новизну дослідження відображають такі найважливіші теоретичні узагальнення:

уперше:

на підставі та з урахуванням діалектичного взаємозв'язку понять "правова система" та "правові засоби", запропоновано виокремити у структурі правової системи дві взаємодіючі та взаємодоповнюючі групи елементів: статичні (інструментальні) та динамічні (функціональні);

встановлено, що елементи правової системи поділяються на статичні та динамічні залежно від способу вираження правових засобів, за допомогою яких забезпечується досягнення соціально корисних цілей;

сформульовано авторські дефініції категорій "статичні елементи правової системи" (елементи, які являють собою стійкі та відносно незмінні правові засоби, що мають універсальний характер та є стрижнем правової системи, відображають певні правові моделі або зразки, навколо та залежно від яких будуються процеси соціальної діяльності) та "динамічні елементи правової системи" (правові засоби, які передбачають втілення у безпосередню соціальну дійсність правових моделей або зразків, визначають конкретні напрями, чинники і форми соціальних змін, фіксують чіткий та однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах);

розкрито та системно охарактеризовано діалектичний взаємозв'язок норми права, як статичного елементу правової системи, та правовідносин, як її динамічного елементу; цей взаємозв'язок проявляється, насамперед, у тому, що абстрактна або загальна модель правової поведінки, яка відображена у правовій нормі, знаходить свій конкретний прояв в юридично значущих діях суб'єктів відповідних правовідносин;

обґрунтовано, що організаційний елемент правової системи складають система органів законодавчої, виконавчої та судової влади у відповідних країнах, а також науково-дослідні інститути юридичного профілю, зокрема університети, вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку професійних юристів та наукову діяльність у галузі юриспруденції;

набули подальшого розвитку:

підходи щодо співвідношення категорій "правова система" і "правова сім'я", у зв'язку із чим категорію "правова сім'я" запропоновано розглядати як системне утворення вищого рівня, що об'єднує певну сукупність національних правових систем на основі відповідних критеріїв; обґрунтовано, що елементи правової системи можна розглядати і в контексті правової сім'ї;

визначення сутності інтегративної функції правової системи, яка в сучасних трансформаційних та глобалізаційних умовах повинна розглядатися в межах чотирьох рівнів, а саме: а) як засіб механізму об'єднання внутрішніх елементів всієї соціальної системи суспільства, в тому числі в межах національної правової системи; б) як засіб механізму зближення окремих національних правових систем між собою; в) як засіб механізму зближення правових систем інтегрального характеру (наднаціональних правових систем); г) як засіб механізму зближення правових сімей сучасності;

характеристика статичних та динамічних елементів правової системи, в тому числі романо-германської правової сім'ї, в контексті їх нерозривного діалектичного взаємозв'язку та взаємодії між собою;

удосконалено:

характеристику правових відносин в контексті їх динамічних властивостей, які проявляються у структурі правової системи; вказано, що динаміка правовідносин складається з етапів єдиного процесу їх розвитку, тобто виникнення, зміни та припинення, які нерідко віддалені один від одного у часі та просторі;

розуміння юридичної діяльності в межах структури правової системи; окреслено роль та значення юридичної діяльності у вдосконаленні статичних елементів правової системи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані теоретичні положення, рекомендації і висновки мають наукове і певне прикладне значення.

Отримані результати можуть бути застосовані у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних розробок щодо наукового пізнання статичних та динамічних елементів в романо-германській правовій сім'ї, в інших правових системах або правових сім'ях. Зокрема, це стосується проблематики механізму взаємодії правових систем між собою, підготовки нормативно-правових актів, що спрямовані на впровадження та реалізацію необхідних в Україні реформ.

Теоретичні напрацювання дисертанта можуть бути використані у навчальному процесі під час викладання таких навчальних дисциплін, як "Теорія держави і права", "Історія держави і права зарубіжних країн", "Правові системи сучасності", а також при підготовці відповідних тематичних підручників, навчальних посібників, їх розділів, навчально-методичних матеріалів із зазначених правових дисциплін.

Результати цього дослідження можуть бути застосовані при здійсненні просвітницької діяльності, зокрема, у процесі правового виховання, підвищення рівня правової культури, формування правосвідомості населення.

Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дослідження пройшли апробацію шляхом обговорення на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Положення дисертації доповідалися на: Всеукраїнській теоретичній і науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології "Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес" (м. Київ, 22 травня 2007 р.; тези опубліковані); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених "Правова система України у світлі європейського вибору" (м. Київ, 13 червня 2008 р.; тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених "Восьмі осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 4-5 грудня 2009 р.; тези опубліковані); XI Міжнародній науково-практичній конференції "Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку" (Івано-Франківська область, м. Косів, 28 січня - 1 лютого 2010 р.; тези опубліковані); Міжнародній науковій конференції "Шості юридичні читання: правова культура, правосвідомість і право" (м. Київ, 22-23 квітня 2010 р.; тези опубліковані).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у чотирьох наукових статтях, які опубліковані в науково-практичних журналах, що затверджені ВАК України як фахові видання, та тезах п'яти доповідей, опублікованих за результатами виступів на наукових та науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 206 сторінок, у тому числі список використаних джерел - 22 сторінки (233 найменувань).

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються його мета та завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічні засади, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо апробації та публікації результатів проведеного дослідження, структури й обсягу роботи.

Розділ 1. "Романо-германська правова сім'я в контексті поняття категорії "правова система" складається з трьох підрозділів і присвячений теоретичним аспектам вивчення співвідношення інтегративних категорій "правова система" та "правова сім'я", визначенню сукупності статичних та динамічних елементів, які характеризують формування та розвиток правових сімей сучасності, дослідженню питання трансформації елементів романо-германської правової сім'ї на сучасному етапі її розвитку.

У підрозділі 1.1. "Інтегративні категорії "правова система" та "правова сім'я": підходи до вивчення" дисертантом здійснено науковий аналіз категорій "правова система" та "правова сім'я" та досліджено питання їх співвідношення між собою.

З'ясовано, що термін "правова сім'я" має більш абстрактний характер у порівнянні з терміном "правова система", проте категорія "правова сім'я" також може розглядатися як системне явище вищого рівня з відповідними взаємопов'язаними та взаємодіючими елементами. При цьому елементний склад правової сім'ї як більш широкої категорії екстраполюється на національні правові системи, що її складають, лише в загальних рисах та тенденціях розвитку.

Підкреслюється особлива важливість та значущість інтегративної функції правової системи, яка постійно зростає в сучасних трансформаційних та глобалізаційних умовах, оскільки завдяки реалізації цієї функції забезпечується консенсус відносин різних соціальних груп, подолання криз, поєднання розвитку демократії з відповідальністю, підтримання громадського спокою та соціального миру тощо. У зв'язку із цим, автором обґрунтовується думка, що інтегративну функцію правової системи на сучасному етапі слід розглядати у чотирьох площинах або рівнях: а) як засіб механізму об'єднання внутрішніх елементів всієї соціальної системи суспільства, в тому числі в межах національної правової системи; б) як засіб механізму зближення окремих національних правових систем між собою; в) як засіб механізму зближення правових систем інтегрального характеру (наднаціональних правових систем); г) як засіб механізму зближення правових сімей сучасності.

У підрозділі 1.2. "Сукупність статичних та динамічних елементів як характеристика формування та розвитку правових сімей сучасності" дисертант акцентує увагу на інструментальному підході у визначенні правової системи, згідно із яким вона розглядається як засіб або інструмент вирішення практично значущих завдань суспільства, задоволення інтересів людей тощо.

Враховуючи інструментальний підхід до характеристики правової системи, автор обґрунтовує висновок, що правова система завжди має у своїй структурі дві групи взаємодіючих, взаємозалежних та взаємообумовлених елементів (правових засобів): перші - це стійкі, субстанційні та стабільні елементи (статичні), які складають принциповий стрижень правової системи, мають інформаційний характер, відображають певні юридичні моделі або ідеальні зразки, які тільки в процесі їхнього використання можуть привести до досягнення поставлених цілей, та залишаються відносно незмінними впродовж тривалого періоду часу; другі - це рухливі або динамічні правові засоби (правовідносини, правотворчість, правозастосування та інша юридична діяльність), які перебувають у постійній кількісній та якісній зміні і відображають реальний та конкретний результат функціонування статичної частини правової системи у суспільстві.

Характеризуючи елементи правової системи крізь призму їх статичних та динамічних властивостей, дисертантом зроблено обґрунтований висновок про те, що поділ елементів правової системи на статичні та динамічні відбувається залежно від способу вираження правових засобів, за допомогою яких забезпечується досягнення соціально корисних цілей. У зв'язку із цим та на підставі аналізу загальнотеоретичної юридичної літератури автор обґрунтовує думку про те, що статичні елементи правової системи складаються з нормативної, організаційної та ідеологічної частин, а динамічні елементи - з правовідносин, правотворчості, правозастосування та інших видів юридичної діяльності.

У підрозділі 1.3. "Романо-германська правова сім'я: трансформація її елементів на сучасному етапі розвитку" дисертантом здійснено порівняльно-правове дослідження правових систем сучасності, які належать насамперед до романо-германської правової сім'ї та встановлено, що всі правові системи тією чи іншою мірою взаємопов'язані, взаємозалежні та впливають одна на одну.

Зазначається, що на сьогодні можна говорити про дві основні форми взаємодії правових систем та правових сімей: конвергенцію - характерний процес для більшості правових систем сучасності, який характеризується виникненням подібних та однакових явищ у правових системах різних країн, взаємопроникненням їх окремих частин. Однією з форм прояву конвергенції правових систем є інтеграція як процес, під час якого зберігаються найбільш ефективні та цінні елементи, що для правових систем можуть бути загальними, переходячи в наднаціональний рівень у міру розвитку їх міжнародних відносин та співробітництва; асиміляцію - процес, що виникає при взаємодії відповідних правових систем та під час якого відбувається їх злиття з одночасною втратою однією з них своїх характерних ознак та елементів, що нерідко супроводжується втратою традиційних інститутів та традиційного праворозуміння (при асиміляції правових систем, на відміну від конвергенції, має місце вплив на статичні елементи правової системи, оскільки саме він є базисом, що тісно пов'язаний із способом мислення того чи іншого суспільства та навколо якого вибудовується динамічна частина правової системи).

Дисертантом акцентується увага на тому, що конвергенція романо-германської та англосаксонської правових сімей між собою, як і конвергенція правових систем романо-германського типу, здійснюється на сучасному етапі насамперед за допомогою таких форм як гармонізація законодавства (наприклад, прийняття директив ЄС) та уніфікація правових норм (наприклад, прийняття міжнародних конвенцій).

Розділ 2. "Роль та значення статичних елементів у функціонуванні романо-германської правової сім'ї" включає в себе три підрозділи, в яких поетапно розкривається сутність та зміст нормативного, організаційного та ідеологічного елементів романо-германської правової сім'ї, роль та значення цих елементів у її функціонуванні.

У підрозділі 2.1. "Нормативний елемент романо-германської правової сім'ї" дисертант зазначає, що нормативний елемент романо-германської правової сім'ї представлений сукупністю правових норм, правових принципів та інститутів.

Правова норма як статичний елемент романо-германського права втілюється в науково-формалізованій абстракції завдяки узагальненому характеру її формулювання. Функцією правової норми при цьому є встановлення правових меж та приписів для суб'єкта правозастосування. Вона не передбачає всі конкретні ситуації в юридичній практиці і залишає суб'єктові правореалізації та правозастосування необхідну міру свободи. Саме тому загальна кількість норм права в правових системах романо-германського типу менша, ніж у правових системах англосаксонського типу. А суб'єкт правореалізації та правозастосування (особливо суддя) має чималі повноваження в застосуванні та тлумаченні правових норм, які, як правило, не підлягають обмежувальному тлумаченню.

Дисертант акцентує увагу на тому, що аналіз правових норм у романо-германському праві свідчить про те, що вони покликані підтримувати рівновагу між їх конкретним застосуванням та загальними принципами права.

Крім правових норм, дисертант наголошує на тому, що суттєвий вплив на створення та функціонування права справляють правові принципи, оскільки у жодній з правових систем законодавство чи інші джерела писаного права неспроможні дати відповідь на всі питання, що виникають у юридичній практиці, зокрема в судах. Концепція, яка розроблена у правових системах романо-германського типу, полягає в тому, що правові норми можуть бути виведені не тільки з нормативно-правових актів, а й із загальних принципів права, що дає можливість судам та іншим суб'єктам права застосовувати право навіть в умовах відсутності відповідних правових приписів.

Як правило, правова доктрина формулює принципи права як незаперечні універсальні вимоги, які мають ідеальний та інформаційний характер, що визначає певну юридичну модель, і пред'являються до змісту та сутності правового регулювання, правових відносин, правової поведінки, правової діяльності. Підкреслюється, що принципи права слугують своєрідним юридичним каркасом, на якому засновуються всі інші елементи системи права, а від ступеня їх дотримання залежить рівень ефективності будь-якої правової системи.

Структура системи права романо-германської правової сім'ї умовно поділена на дві підсистеми - публічну та приватну, що означає інтеграцію та диференціацію правових норм за одними і тими ж підставами.

У підрозділі 2.2. "Організаційний елемент романо-германської правової сім'ї" дисертант обґрунтовує думку, що організаційний елемент будь-якої правової системи повинен включати в себе наступні складові: 1) законодавчі, виконавчі та судові органи влади; 2) правові установи юридичного профілю, які здійснюють науково-дослідну діяльність у юридичній сфері, насамперед університети та вищі навчальні заклади.

Щодо виконавчої гілки влади як однієї з складових організаційного елементу романо-германської правової сім'ї, то у всіх країнах романо-германської правової сім'ї органи виконавчої влади утворюють відповідну систему, яка, як правило, складається з трьох ланок. Вищим органом виконавчої влади, який очолює цю систему та має найбільші повноваження, є уряд відповідної країни, середньою ланкою є міністерства або відомства, а нижньою - місцеві адміністрації. Аналізуючи сучасну юридичну літературу, можна констатувати, що компетенція урядів країн, які належать до романо-германського типу правових систем, зазвичай є достатньо широкою, що передусім стосується правотворчої компетенції урядів.

Крім законодавчої та виконавчої гілок влади, одним із основних елементів організаційної частини романо-германської правової сім'ї є судова система, що знаходить своє втілення в наявності різноманітних судів, які здійснюють правосуддя від імені конкретної держави. Зазначається, що держави, які входять до складу цієї правової сім'ї, мають полісистемну організацію судової влади, характерною рисою якої є спеціалізація судової діяльності.

У підрозділі, присвяченому організаційному елементу романо-германської правової сім'ї, дисертантом також досліджується особлива роль та значення університетів та інших науково-дослідних інститутів юридичного профілю в процесі створення, реалізації та тлумачення права. Наголошується, що саме в університетах право вперше в Західній Європі починає викладатися як чітко окреслена та систематизована сукупність знань, як наука, в якій окремі юридичні рішення та норми вивчалися об'єктивно і пояснювалися на основі загальних принципів. Університетська концепція права засновувалася на понятті права як належного (яким воно має бути), а не сущого (яким воно є). При цьому вивчення права розглядалося не з вузько практичної точки зору, як це було характерно для правових систем англо-американського типу, а в широкому соціальному аспекті, в тісному зв'язку із нормами моралі.

Таким чином, організаційний елемент романо-германської правової сім'ї являє собою відповідну модель (інструмент) побудови державних органів та науково-дослідних інститутів юридичного профілю, за допомогою якого забезпечується нормальна організація всього правового життя відповідного суспільства.

У підрозділі 2.3. "Ідеологічний елемент романо-германської правової сім'ї" дисертантом досліджується ідеологічна складова романо-германської правової сім'ї. Аналізуючи сучасну юридичну літературу, автор доходить до висновку, що ідеологічний елемент будь-якої правової системи включає в себе насамперед правову доктрину, правову культуру та правосвідомість.

Дисертантом, зокрема, проаналізовано аспекти впливу правової доктрини на правотворчість в країнах романо-германської правової сім'ї та встановлено, що її вплив обмежується трьома основними напрямами: 1) доктрина створює тезаурус (словник) правових понять, якими користується законодавець, а також юристи; 2) законодавці звертаються до доктрини при підготовці й обговоренні проектів законів та інших нормативних актів; 3) законодавець часто лише виражає ті тенденції, що усталилися в доктрині, і сприймає підготовлені нею пропозиції.

Дисертант акцентує увагу на системному взаємозв'язку між важливим значенням правової доктрини у правових системах романо-германського типу та абстрактним характером правових норм. Цей взаємозв'язок полягає насамперед в тому, що для пізнання і розуміння абстрактних правових норм необхідна тривала дослідницька робота та глибоке проникнення у суть питання, що є необхідним для роботи вчених-юристів. У зв'язку із цим доктрина активно використовується вищими судовими інстанціями при вирішенні спірних питань і при формуванні загальних підходів до застосування правових норм.

Крім правової доктрини, ідеологічний елемент правової системи включає в себе також правову культуру та правосвідомість. При цьому дисертант акцентує увагу на тому, що правова культура - це певний стан правової спадщини, який виражається, насамперед, у правових цінностях, нормах та правосвідомості. Отже, правова культура - це не сфера безпосередньої практичної дії, а сфера суспільних уявлень про світ права та норми поведінки, яка має ідеальний характер.

На підставі проведеного аналізу юридичної літератури зазначається, що між сучасними правовими системами досить інтенсивно відбувається процес правової акультурації, тобто подолання явища ізоляції правових культур. При цьому наголошується, що правова акультурація може здійснюватися на трьох рівнях: владному, який реалізується через діяльність відповідних органів державної влади за допомогою законодавства та судової практики; договірному, на якому правова акультурація відбувається приватним шляхом; доктринальному, що має місце на рівні юридичної науки та юридичної освіти. На підставі цього, дисертант обґрунтовує висновок, що саме правова акультурація є основою конвергенції (зближення) правових систем та правових сімей між собою.

Цінності правової культури та її різноманітні аспекти знаходять своє безпосереднє відображення через стан правосвідомості, яка являє собою погляди, ідеї, міркування, переконання, ціннісні орієнтації людей, які виражають знання, розуміння та усвідомлення необхідності встановлення і функціонування певного правопорядку в суспільстві.

Розділ 3. "Динамічні елементи романо-германської правової сім'ї: сутність та основні характеристики" містить три підрозділи, в яких висвітлюється сутність та характеристика динамічних ознак правовідносин, правотворчості, правозастосування та інших видів юридичної діяльності, а також досліджується їхня взаємодія та взаємозв'язок з статичними елементами романо-германської правової сім'ї.

У підрозділі 3.1. "Правовідносини як динамічний елемент романо-германської правової сім'ї" дисертантом доповнені та вдосконалені ознаки правовідносин в контексті їх динамічних властивостей.

Зокрема, зазначається, що правові відносини є результатом дії правової норми, що відбиває динамізм соціальних процесів, а реалізація цієї норми, перетворення її на акт конкретної поведінки суб'єкта, ілюструє сходження від абстрактного розуміння права до конкретного.

Динаміка правовідносин складається з їх виникнення, зміни та припинення, які нерідко віддалені один від одного у часі та просторі. Водночас, виникнення, зміну та припинення правових відносин слід розглядати саме як етапи єдиного процесу їх розвитку, а не як певні ізольовані стадії.

При цьому акцентовано увагу, що з припиненням правовідносин юридичні факти, що були їхньою фактичною основою, самі по собі не зникають, а змінюється їх юридична якість. Вони або втрачають юридичний характер, або змінюють своє юридичне значення шляхом створення фактичної основи нових правовідносин. Порівнюючи початкову дію правовідносин з їх завершенням, можна стверджувати, що за час його існування правова основа, як правило, проходить досить тривалий розвиток і в процесі цього розвитку регулюються соціальні зв'язки, вирішується конфліктна ситуація тощо. Для реалізації у правовідносинах моделі поведінки, яка закладена у правовій нормі, необхідна наявність інтересу й волі конкретних осіб, а також інших суспільних зв'язків і відносин, насамперед економічних, тому що право, як і всі інші юридичні явища, має економічну й культурну обумовленість.

У підрозділі 3.2. "Основні риси правотворчості та правозастосування як динамічних елементів романо-германської правової сім'ї" дисертант обстоює висновок, що правотворчість як юрисдикційна діяльність держави в особі уповноважених органів буде мати лише тоді позитивний соціальний ефект, коли цей вид юридичної діяльності, як і будь-який інший, буде здійснюватися на основі відповідних принципів (таких як: верховенство права, законність, демократизм, гуманізм, професійність тощо).

Дослідивши юридичну літературу, присвячену особливостям правотворчої діяльності державних органів та організацій у правових системах романо-германського типу, дисертант зазначає, що у сучасних європейських країнах, які традиційно вважаються центром романо-германської правової сім'ї, починає переважати так звана "м'яка" модель поділу влади, яка припускає часткове виконання певних функцій законодавчої гілки влади іншими гілками (виконавчою та судовою) як елемент системи стримувань і противаг.

Дисертант акцентує також увагу на тому, що існування чималої кількості підзаконних нормативно-правових актів є цілком зрозумілою та виправданою в романо-германському праві, оскільки в сучасній державі, правова система якої належить до романо-германської правової сім'ї, законодавча діяльність парламенту не може охопити всіх деталей суспільних відносин, що регламентуються, а складається лише з встановлення відповідних принципів та більш-менш загальних норм.

Одним із найбільш проблемних питань, що стосується особливостей правотворчості в правових системах романо-германського типу, є питання виділення судової правотворчості як окремого її виду.

У даному аспекті дисертант виходить з того, що в романо-германській правовій сім'ї прецедентне право було завжди тільки "тінню" норми, а не самостійним джерелом права, як у країнах англосаксонської правової системи. Таким чином, дисертант обґрунтовує думку, що судді не створюють правових норм, а лише тлумачать нормативні приписи, що містяться у законодавстві, та застосовують їх до конкретних життєвих ситуацій. Поряд з цим слід констатувати і тенденцію підвищення ролі суддів та судових рішень у сучасних умовах, що є одним із проявів конвергенції романо-германського та англосаксонського права.

Аналізуючи динамічні властивості правозастосування, як особливої форми реалізації правових норм, дисертант наголошує на тому, що процес правозастосування завжди має активний характер, тобто вимагає здійснення уповноваженим на те суб'єктом активних вольових дій, і спрямований на виникнення, зміну чи припинення відповідних правовідносин.

Крім цього, правозастосування не можна пов'язувати лише з притягненням правопорушника до юридичної відповідальності. В основному це правомірна організуюча діяльність, яка являє собою одну із форм життя права.

У підрозділі 3.3. "Характеристика динамічних ознак інших видів юридичної діяльності в романо-германській правовій сім'ї" розглядаються інші види юридичної діяльності, зокрема практична та наукова діяльність юристів.

Дисертант обстоює точку зору, що обов'язковими елементами змісту будь-якої діяльності є дії та операції, які розкривають її динамізм, а їхня сукупність, спрямована на досягнення єдиної мети, і утворює діяльність.

Теорія юридичної діяльності визначає досить широке коло дій та операцій, які застосовуються фахівцями права у процесі здійснення ними своїх функціональних повноважень. Багатоплановість та широкомасштабність юридичної роботи, її переважно казуальний характер, передбачають здійснення широкого ряду спеціальних процедур як цілеспрямованих актів поведінки, орієнтованих на певний результат.

Визначено, що окремим вектором є також виявлення співвідношення юридичної діяльності з явищем правової системи, в якій цей вид діяльності виконує функції динамічного елемента, виступає рушійним фактором її функціонування.

Висвітлено, що зміст та специфіку юридичної діяльності у правових системах романо-германського типу обумовлюють три основні положення: 1) основна роль у формуванні права належить законодавцю, який створює загальні юридичні правила поведінки; 2) правозастосовні органи лише забезпечують реалізацію загальної норми у конкретних правозастосовних актах; 3) зростання ролі правової доктрини, що, в свою чергу, свідчить про особливу важливість та значущість наукової та освітньої юридичної діяльності в країнах романо-германської правової сім'ї.

Найбільш значущими факторами, які впливають на правову практику у всіх її формах та видах, є умови національної правової системи, які можна порівняти з потужним внутрішньо-національним фактором комплексної дії.

На підставі проведеного аналізу юридичної літератури дисертант обґрунтовує висновок, що між особливостями юридичної діяльності та особливостями функціонування правової системи існує безпосередній діалектичний взаємозв'язок, в якому властивості типу правової системи виступають як фактор-причина щодо специфіки юридичної роботи як фактору-наслідку. В свою чергу, фактор-наслідок через динаміку відповідних суспільних відносин також справляє певний вплив на статичні властивості правової системи, тобто на фактор-причину. При цьому проведення порівняльно-правових досліджень юридичної діяльності доцільно здійснювати з урахуванням як національних особливостей правової дійсності, так і особливостей типу правової системи, що має визначальний характер у побудові методики дослідження.

У Висновках дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляються в комплексному дослідженні статичних та динамічних елементів романо-германської правової сім'ї, наукових поглядів і підходів щодо розуміння суті, місця, ролі та значення статичних та динамічних елементів романо-германської правової сім'ї для розвитку суспільних відносин і вдосконалення процесу взаємодії правових систем та правових сімей між собою, а також побудови соціальної, правової держави в Україні. Зокрема, основні висновки знайшли відображення в наступних положеннях.

На підставі наукового узагальнення проаналізовано і систематизовано основні наукові концепції, підходи щодо розуміння та визначення структури правової системи та правової сім'ї, сутності та змісту статичних та динамічних елементів правової системи, які, на прикладі романо-германської правової сім'ї, запропоновано розглядати не тільки в межах національних правових систем, але й в межах правових сімей.

Встановлено, що категорія "правова сім'я" використовується для узагальненої оцінки відповідного кола національних правових систем на основі спільності їх ознак: історичний тип права, своєрідність джерел права та способів їх тлумачення, ідеологічний фактор, тип юридичного мислення, специфічні правові інститути тощо. При цьому доведено, що категорія "правова сім'я" також характеризується системністю, у зв'язку із чим, статичні та динамічні елементи можна розглядати як в межах окремо взятих національних правових систем, так і в межах правової сім'ї.

Визначено, що у сучасних умовах глобалізації, інтегративну функцію правової системи слід розглядати у чотирьох площинах або рівнях: а) як засіб механізму об'єднання внутрішніх елементів всієї соціальної системи суспільства, в тому числі в межах національної правової системи; б) як засіб механізму зближення окремих національних правових систем між собою; в) як засіб механізму зближення правових систем інтегрального характеру (наднаціональних правових систем); г) як засіб механізму зближення правових сімей сучасності.

Зазначено, що існує тісний взаємозв'язок між категоріями "правова система" та "правові засоби", який полягає в тому, що останні є елементами правової системи, які мають синтетичний характер та поєднують у собі як фрагменти ідеального (правових засобів-установлень або інструментів), так і реального (правових засобів-діянь або технологій). Основною властивістю правових засобів-установлень або інструментів є їх статичний характер, який полягає в тому, що вони знаходяться переважно в сфері належного або ідеального, мають інформаційний характер та автоматично самі по собі не діють, оскільки для того, щоб вони діяли, їх необхідно використовувати. Водночас, основною властивістю правових засобів-діянь або технологій є динамічний характер, оскільки вони перебувають у сфері того, що реально існує, та пов'язані з використанням засобів-установлень, тобто вони передбачають здійснення відповідної діяльності по використанню засобів-інструментів. Належність елементів правової системи до засобів-установлень (інструментів) або засобів-діянь (технологій) можна визначити за допомогою характеристики того чи іншого елементу правової системи.