Размещено на http://allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 351.743

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади носіння форменого одягу у ВІЙСЬКОВИХ формуваннях України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

СІГАЛ Олексій Леонідович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному науково-дослідному інституті МВС України.

Науковий керівникЗаслужений діяч науки і техніки України, доктор наук з державного управління, професор ШАМРАЙ Василь Олександрович, кадемія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, професор кафедри адміністративного, фінансового та господарського права.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор ОСТАПЕНКО Олексій Іванович, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу;

кандидат юридичних наук, доцент ЮНІН Олександр Сергійович, Кіровоградський юридичний інститут ХНУВС, начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності.

Захист відбудеться 8 квітня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 в Державному науково-дослідному інституті МВС України (01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4-А).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України (01011, м. Київ, пров. Кутузова, 4-А).

Автореферат розіслано «___» березня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиШопіна І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Курс на зміцнення державності в Україні, охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, забезпечення верховенства права в усіх сферах суспільного життя залишається одним із головних напрямків державного будівництва.

Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, охорони державного кордону, територіальної цілісності, конституційного ладу, захисту прав і свобод людини та громадянина як суверенна, незалежна, демократична, соціальна і правова держава має власні військові формування із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.

В умовах розвитку сучасного демократичного суспільства та динаміки розвитку суспільних, економічних, політичних процесів виникає необхідність у систематизації та виробленні єдиних підходів у законодавчому регулюванні правил носіння форменого одягу.

Так, правовий режим носіння форменого одягу особовим складом військовослужбовцями Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, працівниками органів внутрішніх справ МВС України, Державної прикордонної служби України, Державного служби України з питань виконання покарань, податкової міліції ДПС України, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших військових формувань є невпорядкованим і визначається різними правовими актами. Саме тому головною метою дослідження є визначення правових засад та основних напрямів державної політики у сфері використання форменого одягу державними службовцями.

На сьогодні законодавцем визначено, що використання форменого одягу, встановленого для державних службовців відповідного органу держави дозволяється лише особам, які проходять державну (військову) службу у ньому або звільнені з правом носіння форменого одягу; використання форменого одягу іншими особами забороняється. Правила носіння форменого одягу та зразки форменого одягу військовослужбовців доцільно встановлювати і затверджувати тільки правовими актами Кабінету Міністрів України.

За таких умов виникає потреба в дослідженні загальної характеристики військових формувань в Україні, концептуальних підходів запровадження адміністративно-правового механізму у сфері носіння форменого одягу, ґенези законодавства щодо правил носіння форменого одягу у військових формуваннях України, ролі органів виконавчої влади в означеній сфері, юридичної відповідальності за порушення правил носіння форменого одягу у військових формуваннях України, напрямів реформування та можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу, розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правових засад носіння форменого одягу у військових формуваннях України.

Проте проблеми носіння форменого одягу спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно, без комплексного підходу. Таким чином, глибоке дослідження адміністративно-правових засад носіння форменого одягу у військових формуваннях України набуває особливого змісту і актуальності.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці‚ розробки та окремі дослідження фахівців в галузі адміністративного права - Авер'янова В.Б., Алексєєва С.С., Ануфрієва М.І., Арістової І.В., Афанасьєва К.К., Бандурки О.М., Бараненка Б.І., Бахраха Д.М., Берлача А.І., Битяка Ю.П., Голосніченка І.П., Грохольського В.Л., Додіна Є.В., Єропкіна М.І., Клюєва О.М., Калюжного Р.А., Комзюка А.Т., Корєнєва А.П., Кравченка Ю.Ф., Кудрявцева В.М., Лазарєва В.В., Матишевського П.С., Матузова Н.І., Матюхіної М.П., Олефіра В.І., Плішкина В.М., Пєткова В.П, Рябченко О.П., Савченко Л.А. та інших науковців.

Крім того, дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу ОВС, а також порядку носіння ними форменого одягу проводили такі вчені, як Ануфрієв М.І., Артамонов М.В., Білоус В.Т., Кравченко Ю.Ф., Кузнєцов В.О., Луньов О.Є., Мота А.Ф., Негодченко О.В., Пєтков С.В., Чумак В.В., Шамрай В.О. та інші. Розроблені ними положення мають безпосереднє значення для визначення порядку носіння форменого одягу та з'ясування особливого статусу військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Оскільки постає актуальна проблема дослідження адміністративно-правових засад носіння форменого одягу у військових формуваннях України, то доцільно надати вичерпну характеристику ситуації, яка на сьогодні склалася в даній сфері та запропонувати шляхи вирішення проблем впорядкування та впровадження нових зразків форменого одягу, а також запропонувати зміни та доповнення до існуючих нормативно-правових актів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 2 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затверджених постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18 червня 2004 року № 20/4-2, пп. 1.1.5, 1.2, 2.11.172, 6 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755).

Робота спрямована на виконання основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку 3 тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (затверджено розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618). формений одяг військовий

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у комплексному науковому опрацюванні та висвітленні теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правових засад носіння форменого одягу у військових формуваннях України та виробленні відповідних рекомендацій щодо його вдосконалення в нашій державі в сучасних умовах.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити наступні завдання:

- надати загальну характеристику військових формувань в Україні;

- розглянути концептуальні підходи запровадження адміністративно-правового механізму у сфері носіння форменого одягу;

- проаналізувати ґенезу законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України;

- визначити роль органів виконавчої влади у забезпеченні правил носіння форменого одягу у військових формуваннях;

- розкрити зміст юридичної відповідальності за порушення правил носіння форменого одягу у військових формуваннях;

- розглянути дисциплінарне провадження у справах про порушення правил носіння форменого одягу відповідно до сучасного законодавства;

- проаналізувати міжнародний досвід у сфері забезпечення правил носіння форменого одягу у силових структурах;

- визначити основні напрями удосконалення та можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері носіння форменого одягу у військових формуваннях України.

Предмет дослідження - адміністративно-правові засади носіння форменого одягу у військових формуваннях України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання соціальних явищ та процесів, а також загальнонаукові методи: історичний, формально-логічний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий методи; концептуальні положення теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права і теорії оперативно-розшукової діяльності, що стосуються теми дослідження. Використання принципів і категорій діалектичного, системно-структурного, структурно-функціонального методів дало можливість виділити організаційно-структурні та управлінсько-функціональні взаємозв'язки існуючої системи військових формувань в Україні. Історично-правовий метод застосовувався для вивчення розвитку системи підрозділів, в яких формений одяг є невід'ємною частиною повсякденної діяльності (п. 1.1., 1.2.). Формально-логічний метод було використано при аналізі норм законодавства, яке регулює порядок носіння форменого одягу в військових формуваннях України (п. 1.3, 3.1, 3.2).

Усі перераховані та інші методи використовувалися комплексно, що дозволяє зробити висновок про вірогідність та наукову обґрунтованість результатів дисертаційного дослідження.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють відносини у сфері носіння форменого одягу особовим складом військових підрозділів в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо впорядкування та носіння форменого одягу може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення стройових оглядів, доповідних записок та інше.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці здійснено спробу виконати комплексне дослідження адміністративно-правових засад носіння форменого одягу у військових формуваннях України, та визначити шляхи вдосконалення умов носіння форменого одягу в сучасних умовах. Це дало змогу обґрунтувати ряд практичних положень, висновків, рекомендацій і пропозицій, а саме:

уперше:

- визначено концептуальні засади запровадження адміністративно-правового механізму у сфері носіння форменого одягу, зокрема, визначено мету носіння форменого одягу особовим складом військових формувань як візуальне виокремлення представників військових формувань з-поміж інших громадян; функції носіння форменого одягу, до яких віднесено представницьку, субординаційну, інформаційну, ергономічну та естетичну; ознаки носіння форменого одягу, до яких належать наступні:

1) є свідченням наявності в особи певних, визначених нормативно-правовими актами, повноважень;

2) полегшення розпізнання роду служби, звання, рангу, підпорядкування представників військових формувань;

3) вплив за допомогою системи символів форменого одягу на суспільну свідомість (у бойових умовах - для полегшення виконання бойових завдань, під час парадів та інших святкових заходів - для створення позитивного емоційного стану у громадян);

4) забезпечення єдиних вимог до зовнішнього вигляду представників військових формувань, сприяння зміцненню дисципліни;

5) є свідченням наявності централізованих воєнних формувань у державі;

6) розрізнення між комбатантами, які знаходяться під захистом міжнародних правових актів щодо законів і звичаїв війни, та іншими особами;

7) попередження дезертирства та інших військових (службових) злочинів та правопорушень;

8) створення позитивного іміджу військових формувань у суспільстві;

- виокремлено тенденції розвитку законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України, до яких віднесено наступні:

а) поступовий перехід від локального до централізованого нормативно-правового регулювання носіння форменого одягу;

б) послаблення зв'язку між національними історичними традиціями військової справи і особливостями форменого одягу, його уніфікація;

в) посилення контролю держави за процесами забезпечення військових формувань форменим одягом;

- досліджено роль органів виконавчої влади у забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях і зроблено висновок, що у сучасних умовах факторами, які негативно впливають на означені процеси, є:

а) відсутність єдиної системи вимог до форменого одягу та суб'єктів, які здійснюють його виготовлення;

б) несформованість єдиної системи контролю за якістю форменого одягу;

в) недосконалість системи тендерного законодавства, яка не дозволяє у повній мірі реалізувати завдання забезпечення військових формувань якісним форменим одягом;

г) забезпечення особового складу військових формувань України форменим одягом не в повному обсязі, що створює умови для корупції та сприяє зниженню авторитету військових формувань у суспільстві;

- визначено напрямки удосконалення законодавства у сфері носіння форменого одягу, до яких віднесено:

а) розробку і затвердження Закону України, який має регулювати відносини у сфері носіння форменого одягу, встановлювати правові засади та основні напрями державної політики у сфері носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та контролюючих органів України;

б) створення єдиної системи вимог до якості форменого одягу та централізованого контролю за його виготовленням;

в) реалізація державної програми встановлення сучасних антропологічних параметрів особового складу військових формувань для розробки форменого одягу;

г) гармонізація системи юридичної відповідальності за порушення носіння форменого одягу у військових формуваннях України;

д) встановлення єдиних вимог до норм забезпечення форменим одягом особового складу військових формувань;

удосконалено:

- визначення поняття військового формування, під яким розуміється створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань, частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози, врегулювання криз, забезпечення режиму надзвичайного стану, протидії протиправній діяльності, спрямованій на дестабілізацію внутрішньої обстановки в суспільстві;

- класифікацію військових формувань, яка включає:

1) Збройні Сили України;

2) Державну прикордонну службу України;

3) Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України;

4) органи та підрозділи цивільного захисту МНС України;

5) Управління державної охорони України;

6) Службу безпеки України;

7) Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України;

8) інші військові формування, утворені відповідно до Законів України;

- теоретичні засади юридичної відповідальності за порушення правил носіння форменого одягу у військових формуваннях України і запропоновано встановити адміністративну відповідальність за порушення правил носіння форменого одягу із знаками розрізнення військових формувань України, правоохоронних органів особами, що не мають на те права згідно з законодавством України;

- поняття та процедуру дисциплінарного провадження у справах про порушення носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань утворених відповідно до Законів України, працівниками правоохоронних та контролюючих органів України;

набули подальшого розвитку:

- дослідження міжнародного досвіду у сфері забезпечення носіння форменого одягу у «силових структурах» і зроблено висновок, що його опанування сприятиме успішному формуванню вітчизняного законодавства у даній сфері, прийняттю досконалого нормативно-правового акту в сфері забезпечення носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань України;

- обґрунтування необхідності прийняття нормативно-правового акту в сфері носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України, який би визначив напрями державної політики в сфері носіння форменого одягу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розглянуті в ньому положення дозволяють визначити підходи до вирішення як науково-теоретичних, так і практичних організаційно-правових проблем:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правових засад носіння форменого одягу;

- у правотворчій діяльності - результати дослідження можуть бути використані у підготовці і уточненні низки законодавчих і підзаконних актів, зокрема Закону України «Про міліцію», Кримінального Кодексу України, КУпАП, а це сприятиме вдосконаленню правового регулювання носіння форменого одягу (довідка про впровадження Адміністрації Державної прикордонної служби України № 611/ВН-130 від 1.12.2010 р.);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичне застосування всіма військовими підрозділами України форменого одягу (довідка про впровадження Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України від № 41/1541 від 1.12.2010 р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані і вже використовуються при викладанні дисциплін “Військове право», «Адміністративна діяльність і адміністративна відповідальність», «Тактико-спеціальна підготовка» (акт впровадження у навчальний процес Військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 12.11.2010 р.);

- у правоохоронній сфері - положення й висновки дисертації можуть слугувати матеріалом для підвищення рівня правової культури населення та особового складу військових формувань.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації і пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідного законодавства та науково-правових джерел. Усі результати одержані безпосередньо автором і знайшли своє відображення в опублікованих ним роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні результати й висновки дисертації обговорювались на міжлабораторному семінарі Державного науково-дослідного інституту МВС України і одержали позитивну оцінку. Окремі аспекти, узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичному семінарі «Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування» 17 квітня 2007 р. (м. Кіровоград); науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми діяльності ОВС» 29 квітня 2008 р. (м. Кіровоград).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у шести наукових статтях: чотири у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць, перелік яких затверджено ВАК України, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, список використаних джерел містить 185 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, вказується мета і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Генеза розвитку адміністративно-правових відносин у сфері носіння форменого одягу» містить три підрозділи, які присвячені дослідженню теоретичних та адміністративно-правових основ відносин у сфері носіння форменого одягу.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика військових формувань в Україні» на підставі аналізу нормативно-правових актів та теоретичних джерел сформульовано визначення поняття військового формування, під яким розуміється створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань, частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози, врегулювання криз, забезпечення режиму надзвичайного стану, протидії протиправній діяльності, спрямованій на дестабілізацію внутрішньої обстановки в суспільстві.

Проведений аналіз відповідних нормативно-правових актів України дає можливість констатувати, що до військових формувань в України належать: Збройні Сили України, Державна прикордонна служба України, Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, органи та підрозділи цивільного захисту МНС України, Управління державної охорони України, військові формування Служби безпеки України та інші військові формування, утворені відповідно до Законів України. Кожне військове формування в Україні діє на підставі Закону, яким воно утворено і виконує функції відповідно до цього Закону.

Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року.

Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, охорони державного кордону, територіальної цілісності, конституційного ладу, захисту прав і свобод людини та громадянина як суверенна, незалежна, демократична, соціальна і правова держава має власні військові формування із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.

Під час дослідження загальної характеристика військових формувань в Україні, автором запропоновано закріпити на законодавчому рівні вичерпний перелік військових формувань в Україні, що дасть можливість усунути суперечності під час використання поняття «військові формування в Україні» (які саме формування в Україні необхідно відносити до військових).

У підрозділі 1.2 «Концептуальні підходи запровадження адміністративно-правового механізму у сфері носіння форменого одягу» аналізуються основні підходи щодо запровадження носіння форменого одягу.

Автор визначає, що формений одяг - це встановлений нормативно-правовими актами уніфікований за стилем, покроєм, кольором, тканиною та іншими ознаками одяг, носіння якого є правом і обов'язком представників військових формувань України, що мають присвоєні у встановленому порядку військові та спеціальні звання. Формений одяг має велике значення в організації військ, веденні ними бойових дій, підтримці в армії й на флоті статутного військового порядку, тому в збройних силах йому завжди приділялася й приділяється особлива роль.

Метою носіння форменого одягу особовим складом військових формувань є візуальне виокремлення представників військових формувань з-поміж інших громадян. Носіння форменого одягу виконує наступні функції:

а) представницьку, зміст якої полягає у тому, що особа виступає як представник держави і виконує завдання, покладені на неї державою;

б) субординаційну, обумовлену особливим порядком підпорядкування у військових формуваннях;

в) інформаційну, обумовлену тим, що система знаків розрізнення визначає роль та місце власника форменого одягу у системі правовідносин,

г) ергономічну, що знаходить свій прояв у зв'язку між видами форменого одягу і забезпеченням оптимального виконання представником військових формувань покладених на нього завдань (так, польова форма, призначена для носіння на навчаннях, маневрах, бойових чергуваннях тощо, розрахована на оптимальну зручність у відповідних обставинах, у той час як парадний або парадно-вихідний вид форменого одягу передбачають відсутність особливих фізичних навантажень);

д) естетичну, яка знаходить свій вираз у тому, що формений одяг, виступаючи естетичним об'єктом, слугує виникненню почуття прекрасного, гордості за свою державу.

До ознак носіння форменого одягу належать наступні:

1) носіння форменого одягу є свідченням наявності в особи певних, визначених нормативно-правовими актами, повноважень;

2) полегшення розпізнання роду служби звання, рангу, підпорядкування представників військових формувань;

3) вплив за допомогою системи символів форменого одягу на суспільну свідомість (у бойових умовах - для полегшення виконання бойових завдань, під час парадів та інших святкових заходів - для створення позитивного емоційного стану у громадян);

4) забезпечення єдиних вимог до зовнішнього вигляду представників військових формувань, сприяння зміцненню дисципліни;

5) є свідченням наявності централізованих воєнних формувань у державі;

6) розрізнення між комбатантами, які знаходяться під захистом міжнародних правових актів щодо законів і звичаїв війни, та іншими особами;

7) попередження дезертирства та інших військових (службових) злочинів та правопорушень;

8) створення позитивного іміджу військових формувань у суспільстві.

На підставі аналізу нормативно-правових актів визначено, що відносини у сфері носіння форменого одягу у військових формуваннях та правоохоронних органах України регулюються наказами відповідних міністерств.

У підрозділі 1.3 «Ґенеза законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України» розглядається ґенеза нормативно-правових актів в сфері забезпечення носіння форменого одягу.

Розглядаються також історичні передумови виникнення та розвитку нормативних актів, що регулювали з давніх часів і по теперішній час відносини в сфері носіння форменого одягу.

Форма одягу військовослужбовців тісно пов'язана зі знаками розрізнення й амуніцією (спорядженням) - сукупністю предметів, призначених для носіння військовослужбовцями особистої зброї, боєприпасів, засобів захисту, шанцевого інструмента, особистих речей, запасів води й продовольства. Спорядження включає ремені, речовий мішок (ранець), кобуру для пістолета, сумку для гранат і магазинів з патронами до автомата, чохли для фляги, саперної лопати й предметів хімзахисту.

Знаки розрізнення військовослужбовців показують їх персональні військові звання й приналежність до виду збройних сил, роду військ, певній службі. До них відносяться погони й петлиці, нагрудні й нарукавні знаки, знаки на головних уборах, погонах і петлицях (кокарда, нашивки), канти й лампаси, емблеми.

В 1969 році Міністерство Оборони СРСР провело реформу обмундирування, у результаті якої була прийнята парадна й парадно-вихідна форма цілком нового типу. Солдати й сержанти отримали новий зразок повсякденного й парадного обмундирування. Все це було обумовлено прагненням дати військовослужбовцям привабливий, сучасний, але в той же час зручний і практичний одяг.

На підставі здійсненого аналізу виокремлено тенденції розвитку законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України, до яких віднесено наступні:

а) поступовий перехід від локального до централізованого нормативно-правового регулювання носіння форменого одягу;

б) послаблення зв'язку між національними історичними традиціями військової справи і особливостями форменого одягу, його уніфікація;

в) посилення контролю держави за процесами забезпечення військових формувань форменим одягом.

Розділ 2 «Організаційно-правове забезпечення відповідальності за порушення в сфері носіння форменого одягу у військових формуваннях» складається з трьох підрозділів, в яких проаналізовано роль органів виконавчої влади у забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях, юридична відповідальність за порушення носіння форменого одягу у військових формуваннях України, а також дисциплінарне провадження у справах порушення носіння форменого одягу відповідно до сучасного законодавства.

У підрозділі 2.1 «Роль органів виконавчої влади у забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях» розкрито питання діяльності виконавчої влади в сфері забезпечення носіння форменого одягу.

Органам виконавчої влади належить головна роль у забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України, адже саме органи виконавчої влади видають нормативно-правові акти які регламентують носіння форменого одягу.

Так, Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади України, здійснює заходи щодо забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України шляхом видання постанов, а також спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади в сфері забезпеченні носіння форменого одягу.

В той час центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом) приймають накази, якими встановлюють правила носіння форменого одягу, норми забезпечення форменим одягом тощо у відповідних військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України, чим забезпечують носіння форменого одягу у даних установах.

На підставі здійсненого у підрозділі аналізу зроблено висновок, що у сучасних умовах факторами, які негативно впливають на практику забезпечення військових формувань форменим одягом, є:

а) відсутність єдиної системи вимог до форменого одягу та суб'єктів, які здійснюють його виготовлення;

б) несформованість єдиної системи контролю за якістю форменого одягу;

в) недосконалість системи тендерного законодавства, яка не дозволяє у повній мірі реалізувати завдання забезпечення військових формувань якісним форменим одягом;

г) забезпечення особового складу військових формувань України форменим одягом не в повному обсязі, що створює умови для корупції та сприяє зниженню авторитету військових формувань у суспільстві.

У підрозділі 2.2 «Юридична відповідальність за порушення порядку носіння форменого одягу у військових формуваннях України» розглядаються загальні питання та специфіка відповідальності за порушення носіння форменого одягу.

Аналіз відповідних нормативно-правових актів дав можливість автору констатувати, що порушення або неналежне виконання правил носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України є підставою притягнення осіб, що порушують дані правила, до дисциплінарної відповідальності.

Також автором запропоновано встановити адміністративну відповідальність за носіння форменого одягу військових формувань України, правоохоронних органів особами, що не мають на те права згідно законодавства України. Адже незаконне носіння форменого одягу посадових осіб зазначених органів дозволяє правопорушникові входити в довіру громадян, представників державних і громадських підприємств, установ, організацій, вводити їх в оману, а часом використовувати формений одяг у злочинних цілях. Так, можуть вчинятися злочини з використанням форми працівників міліції (грабежі, розбої тощо).

У підрозділі 2.3 «Дисциплінарне провадження у справах про порушення носіння форменого одягу відповідно до сучасного законодавства» розкрито питання відповідальності за порушення носіння форменого одягу в межах дисциплінарного провадження.

Питання дисциплінарного провадження у справах про порушення носіння форменого одягу є актуальним, адже саме завдяки дисциплінарному провадженню відбувається притягнення винних у порушенні носіння форменого одягу до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження у справах про порушення носіння форменого одягу військовослужбовцями, працівниками правоохоронних та контролюючих органів України можна визначити як сукупність норм права, що регулюють відносини в зв'язку з правозастосовною діяльністю щодо розв'язання питання про дисциплінарну відповідальність за допущене порушення правил носіння форменого одягу.

Для дисциплінарного провадження характерна різна кількість стадій даного процесу в залежності від виду дисциплінарного проступку. Також зазначимо, що практична діяльність органів (посадових осіб), наділених повноваженнями щодо притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за порушення правил носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних органах України та розгляду відповідних справ, потребує більш чіткого дотримання процесуальних норм, що можна було б забезпечити більш жорстким контролем з боку вищестоящих органів.

Розділ 3 «Напрями удосконалення законодавства щодо носіння форменого одягу» містить два підрозділи, де розглядаються міжнародний досвід у сфері забезпечення носіння форменого одягу у «силових структурах» та напрями удосконалення і можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу.

У підрозділі 3.1 «Міжнародний досвід у сфері забезпечення носіння форменого одягу у «силових структурах» розглядаються питання забезпечення носіння форменого одягу в різних країнах світу.

Для більш повної картини забезпечення носіння форменого одягу у військових формуваннях необхідно ознайомитися з міжнародним досвідом у даній сфері. Адже, одним із методів дослідження у адміністративному праві є порівняльно-правове дослідження, яке дозволяє не лише ознайомитись з положеннями законодавства зарубіжних країн, виявити в ньому переваги та недоліки, а й визначити найкращі способи та зразки нормотворчості у певних питаннях з метою удосконалення національного законодавства.

Проведене дослідження міжнародного досвіду у сфері забезпечення носіння форменого одягу у «силових структурах» та напрямів удосконалення та можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу дозволяє сформулювати наступну тезу.

Опанування іноземного досвіду у сфері забезпечення носіння форменого одягу у «силових структурах» сприятиме успішному формуванню вітчизняного законодавства у даній сфері, прийняттю досконалого нормативно-правового акту в сфері забезпечення носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань України, правоохоронних та контролюючих органів який би узгоджувався з положеннями вітчизняного та міжнародного законодавства, сприяв ефективності його застосування, захисту прав і свобод та інтересів особи, зміцненню законності та правопорядку в Україні.

У підрозділі 3.2 «Напрями удосконалення та можливості кодифікації законодавства у сфері носіння форменого одягу» розкриваються питання щодо реформування та вдосконалення діючого законодавства в сфері носіння форменого одягу.

Правовий режим носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, працівниками органів внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, податкової міліції України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України є невпорядкованим і визначається різними правовими актами. Для уникання такого становища та впорядкування законодавства про носіння форменого одягу автор дійшов висновку про необхідність прийняття закону, який би врегулював відносини у сфері носіння форменого одягу, визначив правові засади та основні напрями державної політики у сфері носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та контролюючих органів України.

Також необхідно даним законом встановити адміністративну відповідальність за носіння форменого одягу із знаками розрізнення, з символікою військових формувань України, правоохоронних та контролюючих органів особами, що не мають на те права. Так, наприклад, згідно ст. 20 Закону України «Про Службу безпеки України» військовослужбовцям Служби безпеки України видається службове посвідчення, вони мають єдину форму одягу, зразки якого затверджуються Президентом України. Використання військових звань, відзнак, форми одягу і службового посвідчення військовослужбовців Служби безпеки України іншими особами тягне за собою встановлену законодавством відповідальність. Але відповідальності за незаконне носіння форменого одягу в українському законодавстві не існує, тобто є прогалина у праві, яку необхідно усунути.

Обґрунтовано, що цілком доцільно внести зміни до кримінального законодавства і передбачити незаконне використання форменого одягу із знаками розрізнення, з символікою військових формувань України, правоохоронних та контролюючих органів як обставину, що обтяжує покарання за вчинений злочин. Адже незаконне носіння форменого одягу посадових осіб зазначених органів дозволяє правопорушникові входити в довіру громадян, представників державних і громадських підприємств, установ, організацій, вводити їх в оману, а часом використовувати формений одяг у злочинних цілях.

На підставі здійсненого аналізу визначено напрямки удосконалення законодавства у сфері носіння форменого одягу, до яких віднесено:

а) розробку і затвердження Закону України, який має регулювати відносини у сфері носіння форменого одягу та визначати правові засади та основні напрями державної політики у сфері носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та контролюючих органів України;

б) створення єдиної системи вимог до якості форменого одягу та централізованого контролю за його виготовленням;

в) реалізація державної програми встановлення сучасних антропологічних параметрів особового складу військових формувань для розробки форменого одягу;

г) гармонізація системи юридичної відповідальності за порушення носіння форменого одягу у військових формуваннях України;

д) встановлення єдиних вимог до норм забезпечення форменим одягом особового складу військових формувань.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, практики його застосування, осмислення наукових праць з різних галузей правової науки, автором сформульовані висновки, рекомендації та внесені пропозиції, спрямовані на вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України.

1. Військове формування необхідно розуміти як створену відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань, частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози, врегулювання криз, забезпечення режиму надзвичайного стану, протидії протиправній діяльності, спрямованій на дестабілізацію внутрішньої обстановки в суспільстві. Аналіз відповідних нормативно-правових актів України дає можливість стверджувати, що до військових формувань в України належать:

1) Збройні Сили України;

2) Державна прикордонна служба України;

3) Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України;

4) органи та підрозділи цивільного захисту МНС України;

5) Управління державної охорони України;

6) Служба безпеки України;

7) Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України;

8) інші військові формування, утворені відповідно до Законів України. Військовослужбовці зазначених вище військових формувань в Україні складають військову присягу на вірність українському народові, їм присвоюються відповідно до законів України військові звання, при виконанні службових обов'язків вони носять військову форму одягу, зразки якої затверджуються Кабінетом Міністрів України або Президентом України.

2. Аналіз концептуальних засад запровадження адміністративно-правового механізму у сфері носіння форменого одягу свідчить, що метою носіння форменого одягу особовим складом військових формувань є візуальне виокремлення представників військових формувань з-поміж інших громадян. Носіння форменого одягу виконує наступні функції:

а) представницьку, зміст якої полягає у тому, що особа виступає як представник держави і виконує завдання, покладені на неї державою;

б) субординаційну, обумовлену особливим порядком підпорядкування у військових формуваннях;

в) інформаційну, обумовлену тим, що система знаків розрізнення визначає роль та місце власника форменого одягу у системі правовідносин,

г) ергономічну, що знаходить свій прояв у зв'язку між видами форменого одягу і забезпеченням оптимального виконання представником військових формувань покладених на нього завдань (так, польова форма, призначена для носіння на навчаннях, маневрах, бойових чергуваннях тощо, розрахована на оптимальну зручність у відповідних обставинах, у той час як парадний або парадно-вихідний вид форменого одягу передбачають відсутність особливих фізичних навантажень);

д) естетичну, яка знаходить свій вираз у тому, що формений одяг, виступаючи естетичним об'єктом, слугує виникненню почуття прекрасного, гордості за свою державу.

До ознак носіння форменого одягу належать наступні:

1) носіння форменого одягу є свідченням наявності в особи певних, визначених нормативно-правовими актами, повноважень;

2) полегшення розпізнання роду служби звання, рангу, підпорядкування представників військових формувань;

3) вплив за допомогою системи символів форменого одягу на суспільну свідомість (у бойових умовах - для полегшення виконання бойових завдань, під час парадів та інших святкових заходів - для створення позитивного емоційного стану у громадян);

4) забезпечення єдиних вимог до зовнішнього вигляду представників військових формувань, сприяння зміцненню дисципліни;

5) є свідченням наявності централізованих воєнних формувань у державі;

6) розрізнення між комбатантами, які знаходяться під захистом міжнародних правових актів щодо законів і звичаїв війни, та іншими особами;

7) попередження дезертирства та інших військових (службових) злочинів та правопорушень; 8) створення позитивного іміджу військових формувань у суспільстві.

3. Основними тенденціями розвитку законодавства щодо носіння форменого одягу у військових формуваннях України є наступні: а) поступовий перехід від локального до централізованого нормативно-правового регулювання носіння форменого одягу; б) послаблення зв'язку між національними історичними традиціями військової справи і особливостями форменого одягу, його уніфікація; в) посилення контролю держави за процесами забезпечення військових формувань форменим одягом.

4. Органам виконавчої влади належить головна роль у забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України, адже саме органи виконавчої влади видають нормативно-правові акти, які регламентують носіння форменого одягу. Так, Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади України, здійснює заходи щодо забезпеченні носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України шляхом видання постанов, а також спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади в сфері забезпеченні носіння форменого одягу. В той час центральні органи виконавчої влади (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом) приймають накази, якими встановлюють правила носіння форменого одягу, норми забезпечення форменим одягом тощо у відповідних військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України. чим забезпечують носіння форменого одягу у даних установах.

При цьому у сучасних умовах факторами, які негативно впливають на практику забезпечення військових формувань форменим одягом, є:

а) відсутність єдиної системи вимог до форменого одягу та суб'єктів, які здійснюють його виготовлення;

б) несформованість єдиної системи контролю за якістю форменого одягу;

в) недосконалість системи тендерного законодавства, яка не дозволяє у повній мірі реалізувати завдання забезпечення військових формувань якісним форменим одягом;

г) забезпечення особового складу військових формувань України форменим одягом не в повному обсязі, що створює умови для корупції та сприяє зниженню авторитету військових формувань у суспільстві.

5. Виходячи з проведеного дослідження юридичної відповідальності за порушення правил носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України, можна констатувати наступне:

1) юридична відповідальність - це встановлений державою примусовий захід (покарання) за скоєне правопорушення, що застосовується до винної особи у встановленому процесуальному порядку, та обов'язок правопорушника перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством.

2) адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, який передбачений чинним законодавством, настає за вчинення адміністративного проступку та полягає в накладенні в особливому процесуальному порядку на винну особу адміністративних стягнень органами адміністративної юрисдикції.

3) дисциплінарна відповідальність - це усвідомлення особою необхідності добровільно та належним чином виконувати свої обов'язки та використовувати права в межах наданої компетенції, а у разі вчинення дисциплінарного проступку внаслідок недодержання вказаних вимог - зізнання дисциплінарного стягнення у порядку, передбаченому законом.

4) Дисциплінарній відповідальності підлягають особи, які порушують або неналежно виконують правила носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України. Також запропоновано встановити адміністративну відповідальність за носіння форменого одягу військових формувань України, правоохоронних та контролюючих органів особами, що не мають на те права згідно законодавства України та внести зміни до кримінального законодавства і передбачити незаконне використання форменого одягу із знаками розрізнення, з символікою військових формувань України, правоохоронних та контролюючих органів як обставину, що обтяжує покарання за вчинений злочин. Адже незаконне носіння форменого одягу посадових осіб зазначених органів дозволяє правопорушникові входити в довіру громадян, представників державних і громадських підприємств, установ, організацій, вводити їх в оману, а часом використовувати формений одяг у злочинних цілях.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо також за необхідне внести пропозиції щодо доповнення:

1) Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею 186-7 «Незаконне носіння форменого одягу», якою встановити відповідальність за «Носіння форменого одягу із знаками розрізнення, з символікою військових формувань України, правоохоронних та контролюючих органів особами, що не мають на те права згідно законодавства України»;

2) ч. 1 ст. 67 Кримінального кодексу України пунктом 14 «вчинення злочину з використанням форменого одягу, особою, яка не має права на його носіння»;

3) також у Кодексі України про адміністративні правопорушення закріпити, що: «У справах про правопорушення, передбачені статтею 186-7, що розглядаються органами, зазначеними у статті 221, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, а також Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, органів спеціального призначення та інших державних органів, формений одяг (знаки розрізнення) яких було незаконно використано».

6. Дисциплінарне провадження у справах про порушення носіння форменого одягу військовослужбовцями, працівниками правоохоронних та контролюючих органів України можна визначити як сукупність норм права, що регулюють відносини в зв'язку з правозастосовчою діяльністю щодо розв'язання питання про дисциплінарну відповідальність за допущене порушення

Правил носіння форменого одягу. Аналіз відповідних нормативно-правових актів дає можливість констатувати, що порушення або неналежне виконання правил носіння форменого одягу у військових формуваннях, правоохоронних та контролюючих органах України є підставою притягнення осіб, що порушують дані правила, до дисциплінарної відповідальності.

7. Дослідження міжнародного досвіду у сфері забезпечення носіння форменого одягу у «силових структурах» свідчить, що його опанування сприятиме успішному формуванню вітчизняного законодавства у даній сфері, прийняттю досконалого нормативно-правового акту в сфері забезпечення носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань України.

8. Основними напрямками удосконалення законодавства у сфері носіння форменого одягу мають бути:

а) розробка і затвердження Закону України, який має регулювати відносини у сфері носіння форменого одягу, визначаючи правові засади та основні напрями державної політики у сфері носіння форменого одягу військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та контролюючих органів України;

б) створення єдиної системи вимог до якості форменого одягу та централізованого контролю за його виготовленням;

в) реалізація державної програми встановлення сучасних антропологічних параметрів особового складу військових формувань для розробки форменого одягу;