Захист прав та інтересів громадян в практиці органів зовнішніх зносин України

Беручи до уваги концепцію «керівної держави», яка набула розповсюдження в ЄС, автор наголошує на необхідності для України укласти двосторонні угоди з державами світу щодо надання їх дипломатичними та консульськими представництвами захисту громадянам нашої держави, які перебувають у країнах, де є відсутніми дипломатичні або консульські представництва України. Особливої актуальності ця пропозиція набуває в контексті революційних подій в країнах Близького Сходу та Північної Африки (наприклад, Єгипті, Лівії, Тунісу тощо) в перші місяці 2011 р., а також стихійного лиха (цунамі, землетрус) та техногенної катастрофи в Японії в березні 2011 р. Зважаючи на обмежені можливості вітчизняного МЗС у цьому регіоні, а також в інших країнах світу, дисертант аргументує пропозицію, по-перше, внести доповнення до Консульського Статуту України, які б передбачали права та обов'язки консульських посадовців за кордоном та центрального апарату Міністерства закордонних справ нашої держави у випадку необхідності масової евакуації громадян України; по-друге, розробити порядок взаємодії органів державної влади України у зазначених ситуаціях, а також передбачити у двосторонніх угодах із державами світу можливість надання захисту громадянам України з боку посольства або консульства іншої держави в регіоні, де відсутнє українське постійне представництво.

Висновки

У Висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження, які репрезентують характерні особливості та тенденції щодо здійснення дипломатичного і консульського захисту громадян за кордоном.

У результаті проведеного дисертаційного дослідження були зроблені такі висновки:

1. Процес становлення інституту консула тривав протягом майже всього часу існування такої організації суспільства, як держава. Перш за все, необхідно вказати на той факт, що впродовж останніх сторіч людство намагалося запровадити багатосторонні договори для уніфікованого регулювання консульських зносин. Завдання нормотворців полягало в розробці таких механізмів виконання консульських функцій за кордоном, які б дозволяли всім державам та їх громадянам у зарубіжних країнах реалізовувати свої права на встановлення зв'язку між собою. Можна зі впевненістю сказати, що досвід, здобутий людством за останні більш як сто років, став важливим для сучасності. Для того, щоб практика, накопичена протягом сторіч, стала основою для сучасних розробок у галузі правового регулювання надання консульського захисту, науковці не припиняли досліджувати названі питання, фіксуючи все нові форми правового захисту громадян та визначаючи можливі наслідки цих форм для системи захисту прав людини, як в окремій державі, так і на світовій арені.

2. Зроблено аргументовані висновки щодо історичної традиції дипломатичного захисту, який в більшості випадків дослідниками міжнародного права аналізується в рисах, притаманних саме консульському захисту. Це, в першу чергу, пов'язано з тим, що консульський захист, як і дипломатичний, здійснюється державою за допомогою механізмів та інструментів, що надаються їй, насамперед, міжнародним правом, й використанням наявних дипломатичних і консульських установ та своїх представників за кордоном.

Необхідно відзначити, що межі здійснення дипломатичного й консульського захисту не є тотожними. Зокрема, під час реалізації консульського захисту консульська посадова особа виступає від імені особи, яка захищається, за наявності згоди останньої. Коли йдеться про дипломатичний захист, посадові особи виступають від імені держави, права громадян якої порушені. Крім того, існують відмінності в рівні представництва між консульською допомогою та дипломатичним захистом: під час здійснення консульського захисту його реалізує консульська посадова особа, а що стосується дипломатичного захисту, то тут представляти інтереси держави може як дипломатичний агент, так і найвищі посадові особи держави. Врешті, запобіжна природа консульського захисту протиставляється правозахисній природі дипломатичного захисту, оскільки на етапі вчинення консульського захисту консул стежить за тим, щоб права громадян не порушувалися, а коли справа переходить до дипломатичного захисту, то йдеться про порушені права громадянина, внаслідок чого шкода завдана інтересам держави його громадянства.

3. Треба окремо зазначити, що такий історично розвинутий концептуальний підхід у частині наявності дискреційного права держави, на думку автора, як щодо надання дипломатичного, так і консульського захисту, перестає відповідати сучасним тенденціям розвитку міжнародного права, в якому права людини та їх захист посіли центральне місце. Важко пояснити, чому, визнаючи за людиною широкий комплекс прав, їй відмовляють у праві на дипломатичний захист. Важливим кроком у зміні зазначеного положення є закріплення права на дипломатичний захист у більшості конституцій країн світу.

Водночас, соціальні перетворення сьогодення покладають на консульських посадових осіб нові завдання, через що часто зникають відмінності між особами, які мають право на захист та іншими, котрі до цього часу не могли цим правом користуватися. Із огляду на це, досить важливим є чітко визначити коло осіб, за яких консульська посадова особа з юридичної точки зору несе консульську відповідальність.

Необхідно також відзначити появу в більшості розвинутих країн світу практики, коли право громадян на консульський або дипломатичний захист може бути оскаржено в адміністративних та інших судах країни громадянства.

У сучасному світі стандарт прав людини стає невід'ємною частиною національного права, оскільки міжнародні конвенції про права людини все більше й більше інкорпоруються в національне законодавство. Така тенденція призведе до того, що обов'язки, які закріплюються стосовно громадян, будуть у свою чергу підняті до рівня, відповідного «мінімальному міжнародному стандарту».

За таких обставин головним завданням нашої держави по захисту прав та інтересів своїх громадян за кордоном є активізація дипломатичних зусиль щодо надання дієвого дипломатичного захисту з позиції забезпечення у відносинах із країнами-партнерами ставлення до українців відповідно до стандарту прав людини. Водночас, із позиції консульського захисту громадянам України на державному рівні має гарантуватися дієвий консульський захист, стандарти якого відповідають мінімальному міжнародному стандарту.

4. Правові умови надання дипломатичного та консульського захисту окремим категоріям фізичних осіб (громадянам держав, у випадках подвійного та множинного громадянства, особам без громадянства, біженцям тощо) засвідчують, що відповідно до чинних міжнародно-правових норм держава може надавати свій захист і особам, які до її громадянства не належать. Так, звичайною умовою для здійснення захисту осіб, які не є громадянами, є постійне проживання протягом певного періоду часу в державі. При цьому, за загальним правилом, у випадку подвійного громадянства особи, держава одного громадянства не повинна реалізовувати свій захист проти держави іншого громадянства. Однак найновіша практика держав запроваджує новий підхід, який заперечує вищезазначене правило.

5. Існуючий універсальний механізм правового регулювання надання консульського захисту головним чином полягає в чинних Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961 р. та Віденській конвенції про консульські зносини й відповідних протоколів до них. Ефективне забезпечення положень Віденської конвенції 1963 р. в частині консульського захисту стосується врегулювання суперечок, які виникають із порушення однією зі сторін ст. 36. Практика Міжнародного Суду ООН важлива тим, що відповідачем по всіх справах щодо порушення права на консульський захист були США, які відмовляються виконувати рішення Суду, а отже, унеможливлюють механізм моніторингу виконання положень Конвенції.

6. Сучасні тенденції консульського захисту свідчать про збільшення кола ситуацій, у яких участь консула є нагально необхідною. У цьому зв'язку міжнародно-правова база, якою врегульовано консульські зносини, стає недостатньою і потребує додаткової уніфікації.

У рамках Європейського Союзу фактично йдеться про право громадян ЄС на консульський захист через консульські установи держав-членів за кордоном. При цьому треба відзначити, що сучасна правова база ЄС у галузі дипломатичного та консульського захисту не врегульовує повною мірою всі можливі правовідносини.

Однією з ключових є проблема, яка стоїть на порядку денному перед Європейським Союзом, - це визначення сфери поширення захисту для своїх громадян. Зважаючи на те, що процедура надання захисту не є уніфікованою серед держав-членів ЄС, сфера дії та юридична сила положень ст. 23 Договору про функціонування Європейського Союзу можуть відрізнятися.

Виходячи з цього, подальші консультації між державами-членами будуть скеровані на сприяння включенню максимальної кількості спільних положень до двосторонніх угод та покращення захисту громадян ЄС, які працюють та мешкають у третіх країнах. Таким чином, положення про захист громадян ЄС в майбутньому мають бути включені до двосторонніх угод, які укладаються з третіми країнами з метою забезпечення такого захисту відповідно до положень ст. 23 Договору про функціонування Європейського Союзу.

Водночас увага в рамках ЄС має бути також зосереджена на поширенні консульського захисту на членів сімей громадян Європейського Союзу, які є громадянами третіх держав, шляхом внесення змін до Рішення стосовно захисту громадян Європейського Союзу дипломатичними та консульськими представництвами (95/553/ЕС). Також повинна бути активізована робота щодо запровадження системи спільних консульських установ. Це могло б допомогти раціоналізувати функції та заощадити кошти, які витрачаються на діяльність дипломатичних та консульських представництв держав-членів.

Крім того, передбачуваними є дії щодо забезпечення можливості отримання згоди від третіх держав для надання компетенції Союзу реалізовувати захист через свої представництва. Хоча держави-члени мають головні зобов'язання щодо забезпечення захисту своїх громадян, представництва ЄС могли б у випадках отримання повноважень від Ради реалізовувати захист із питань, що підпадають під компетенцію Союзу.

7. Конституція України закріплює обов'язок держави захищати права громадян, які перебувають за кордоном. Водночас на законодавчому рівні за 20 років незалежності не було запроваджено визначення терміна «консульський захист». Тому важливе значення надається питанню подолання цієї прогалини.

В українському законодавстві не визначено окремі категорії осіб, крім громадян України, які можуть користуватися правом на отримання консульського захисту від дипломатичних та консульських установ України за кордоном. Така практика є архаїчною і не відповідає новітнім тенденціям розвитку консульського права, зокрема в частині його надання біженцям, користувачам права на притулок, особам без громадянства й іншим категоріям осіб, які користуються певним статусом від України.

8. У контексті питання про можливість надання захисту представникам закордонного українства необхідно зазначити, що діюче українське законодавство передбачає необхідність із боку нашої держави надавати сприяння захисту прав та інтересів етнічних українців, які мешкають за кордоном. У той же час чинні міжнародно-правові норми передбачають, що держава може здійснювати захист осіб без громадянства лише за одночасного дотримання низки умов: законне та звичайне проживання особи без громадянства на території цієї держави; або таке проживання повинно мати місце як на момент завдання шкоди, так і на момент офіційного подання претензії (п.1, ст. 8 Проекту статей про дипломатичний захист 2006 р.). Зважаючи на це, запити на надання захисту представникам української діаспори за кордоном не можуть бути задоволені.

9. Для підвищення ефективності здійснення захисту прав та інтересів громадян України в сучасних умовах рекомендується, по-перше, внести доповнення до Консульського Статуту України, які б передбачали права та обов'язки консульських посадовців за кордоном та центрального апарату Міністерства закордонних справ нашої держави у випадку необхідності масової евакуації громадян; по-друге, розробити порядок взаємодії органів державної влади України в зазначених ситуаціях, а також передбачити у двосторонніх угодах з державами світу можливість надання захисту громадянам України з боку посольства або консульства іншої держави в регіоні, де відсутнє українське постійне представництво, у відповідності до концепції «керівної держави», яка застосовується в державах-членах Європейського Союзу.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Святун О.В. Походження та історія інституту торгового консула та особливості консульської юрисдикції (V - XIX сторіччя) / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 73. - Ч.І. - 2008. - С. 94-106.

2. Святун О.В. Головні підходи до визначення меж консульського захисту та його стандартів / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 76.- Ч.ІІ. - 2008. - С. 74-83.

3. Святун Олексій. Консульський захист громадян ЄС в третіх країнах / Олена Святун, Олексій Святун // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Видавн.-поліграф. центр «Київський університет». - Вип. 37. - 2009. - С. 66 - 70.

4. Святун О.В. Стандарт прав людини консульського захисту / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 83. - Ч.ІІ. - 2009. - С. 101-106.

5. Святун О.В. Правові засади участі України у міжнародній боротьбі з піратством / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 96. - Ч.ІІ. - 2011. - С. 15-24.

6. Святун Олексій. Захист громадян України за кордоном: головні підходи до визначення та стандартів / Олексій Святун // Університет / Київський славістичний університет. - 2008. - № 2 (22). - С. 41-50.

7. Святун О.В. Консульський захист осіб, які звинувачуються у діяльності, пов'язаній зі шпигунством та загрозі національній безпеці О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 88. - Ч.І. - 2008. - С. 120-123.

8. Святун О.В. Практика Міжнародного Суду ООН щодо консульського захисту на прикладі США / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 84. - Ч.ІІ. - 2009. - С. 203-206.

9. Святун О.В. Сучасні тенденції розвитку інституту консульського захисту / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 90. - Ч.1. - 2010. - С. 175-177.

10. Святун О.В. Дипломатичний та консульський захист громадян Європейського Союзу в третіх країнах / О.В. Святун // Європейське право та порівняльне правознавство: Збірник статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Гриценка, О.В. Кресіна; упор. О.В. Кресін, О.Д. Рожко. - Київ-Шамборі: Логос, 2010. - с. 316 - 323.

11. Святун О.В. Правові засади участі України у міжнародній боротьбі з піратством / О.В. Святун // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 95. - Ч.І. - 2011. - С. 167-169.

Анотація

Святун О.В. Захист прав та інтересів громадян в практиці органів зовнішніх зносин України - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню механізмів міжнародно-правового регулювання здійснення дипломатичного та консульського захисту громадян за кордоном.

У дисертації висвітлено співвідношення таких понять, як «дипломатичний захист» та «консульський захист», а також розкриті доктринальні підходи до визначення особливостей здійснення таких видів захисту прав громадян за кордоном. Окрема увага приділяється дослідженню особливостей здійснення захисту прав громадян Європейського союзу в третіх країнах.

Дисертантом аналізується відповідність законодавства України міжнародно-правовим стандартам у цій галузі, а також визначаються сфери законодавства України щодо консульського захисту, які потребують удосконалення.

Ключові слова: дипломатичний захист, консульський захист, громадянин, особа з подвійним / множинним громадянством, особа без громадянства, ефективне громадянство, вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, імплементація міжнародно-правових норм.

Аннотация

Святун А.В. Защита прав и интересов граждан в практике органов внешних сношений Украины - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию механизмов международно-правового регулирования предоставления дипломатической и консульской защиты гражданам за границей. На сегодняшний день существует несколько концептуальных подходов к определению понятия «дипломатическая защита» и «консульская защита». В результате проведенного анализа международно-правовой литературы в работе сделан вывод, что предпочтение отдается подходу, в соответствии с которым понятия «дипломатическая защита» и «консульская защита» не совпадают, поскольку дипломатическая защита является понятием более широким.

На основании проведенного исследования обосновывается точка зрения, что на современном этапе правовые условия предоставления дипломатической и консульской защиты не ограничиваются исключительно случаями предоставления помощи и содействия гражданам своего государства. Имеют место случаи, когда право претендовать на такую защиту получают лица с двойным / множественным гражданством, лица без гражданства, а также беженцы.

Особое внимание в работе акцентируется на изучении универсальных механизмов предоставления защиты физическим лицам за границей. Главную роль среди таких механизмов играют Венская конвенция о дипломатических сношениях 1961 г. и Венская конвенция о консульских сношениях 1963 г. При этом в работе отмечается, что практика Международного Суда ООН в сфере обеспечения консульской защиты свидетельствует о недостаточной эффективности существующих механизмов обеспечения исполнения положений Венской конвенции 1963 г., а также решений Международного Суда ООН в этой сфере.

В диссертационном исследовании отмечается, что практика предоставления дипломатической и консульской защиты гражданам Европейского Союза отличается своей спецификой. Согласно с действующим Договором о функционировании Европейского Союза граждане государств-членов ЕС, которые находятся в третьих странах, имеют право на защиту со стороны дипломатического или консульского представительства любого из государств-членов ЕС, если в стране их пребывания нет посольства или консульства их государства.

В диссертации анализируется соответствие украинского законодательства существующим международно-правовым стандартам в этой области правоотношения, а также определяются сферы законодательства относительно консульской защиты, которые требуют усовершенствования.

Ключевые слова: дипломатическая защита, консульская защита, гражданин, лицо с двойным / множественным гражданством, лицо без гражданства, эффективное гражданство, исчерпание внутренних средств правовой защиты, имплементация международно-правовых норм.

Summary

Sviatun O.V. The Protection of Rights and Interests of Nationals in the Practice of the Foreign Relations Authorities of Ukraine - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law), specialty 12.00.11 - International Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2011.

The thesis is devoted to the research of international legal regulation of granting diplomatic and consular protection to nationals abroad.

It considers the correlation of such notions as “diplomatic protection” and “consular protection”, and also determines doctrinal approaches to the specific features of granting those types of protection. Particular focus is made on the research of diplomatic and consular protection of European Union citizens in the third countries.

The author analyses the level of correspondence of the Ukrainian legislation with international legal standards and determines the spheres regarding consular protection where approximation according to these standards should still be applied.

Key words: diplomatic protection, consular protection, national, multiple nationality, stateless person, effective nationality, exhaustion of local remedies, implementation of international legal provisions.

Размещено на Allbest.ru